| Сторінки (8/741): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 | » |
0. до правди світла
з чужих шкарлуп народ прозрів
й про пам’ять предків заволав,
щоб явили рідні нам святі скрижалі,
в яких від мавпи до вождів народу опис:
як навчило вбивство трупи пожирати,
для хліба землю колупати,
тварин у рабство хомутати,
як перевтіливсь арій в косака,
як сколоти сунули на схід,
як з волинян-древлян слов’янство розповзлося,
як уграм Русь накинули вкраїнці.
проснулась правда й судить всіх сусідів,
час на сході нищить схід.
горду Русь згадав в собі народ.
земля ця — книга тисячі племен,
ми ж спадкоємці книги і землі.
1. вирoдoк мавпи
жерці сліпої віри на правду брехали
та бородатий люд до полум’я привчив:
збились думкою у купу — відьмак на купу сів,
не хліб насущний — родичів поїли.
гординя із тваринності людей зліпила.
на згадку предків відкопали:
шастала за ящерів дрібнота пращурів,
та ящірки од вибуху зими заклякли мертво,
живі лиш хто в землі й воді сховались.
ми нащадки тих плодів, що з дерева упали,
з лісів у гори подались об камінь руки розвивати,
бо сухо холод випив кров у лісу,
а менш дерев — то більше злоби.
коти людей на четвереньках виїдали,
та люди встали з палками у стадо —
ці виродки прадавніх мавп.
мертвяк сліди на попелі лишив.
живі щурів повиїдали влітку
й на тьму тисячоліть загналися у воду,
та спрага знань поперла в суходіл,
у тріщини якого всі скидали кістяки —
майбутній доказ існування.
дозрілий мозок взяв ломаку —
прорідив стадо для розминки
й з каміння зуби наколов,
коли на задніх лапах всі стояти вчились.
ці мавпи ще назвуть себе людьми!
дерев’яку вбивства вигострив палючий.
поперлись нащось в холоднечу,
де богом став вогонь.
розум лихо наточило,
з каміння розум наточив знарядь.
в снігах мордатих задушили,
бо в них неспокій в душах був,
хоч сила в жилах клекотала.
для бесід щелепи зрівняли,
з нудьги казок повидумляли.
надерли шкур із братства менших,
халуп й кумирів натворили,
нетямущих виїли сусідів —
так мавпа стала людожером,
в три скачки родивши розум
дрімучих предків нашої землі,
якою проходимці сунули в сніги,
Волоські гори перелізши.
лягли кістьми в земельку спочивати,
знісши кладку черепів,
щоб було де вченим колупатись.
наплодили в краї п’ять племен,
коли нарешті розтопило льодовик.
2. льодова вічність
навічно землю лід скував.
віки минули — лід минув.
та хвилі криги здерли шкіру із землі,
струмки піску намили під Полісся,
Стрибог же глини пил надув під чорнозем
(наш найдорожчий дар богів).
моря був наші випив льодовик,
Землі вся північ дзеркальцем була для сонця,
людині холод остогид
і крижані пустелі,
де світло сонця різало у вічі,
яке із пилу трав родило море,
в цім морі жирували травоїди —
стада коней, оле ́нів, зубрів, мамонтів там копошіли,
на північ влітку, взимку — в вирій.
гнобитель їх один хижак — людина.
щоб велетнів із хоботами убивати,
мурахи предків збилися у купи,
понаробляли довгі жала,
бо дуже зжерти їм когось хотілось.
вождем у велетнів була найстарша мати роду.
від них мурахи взнали про богиню-матір —
в додачу до вогню нове пізнали божество.
тулили житла із кісток,
із них творили зброю та кумирів.
на зиму трупів наскладавши в лід,
ростили думку роду від неробства,
й вогонь казки їм шепотів.
його молили про повернення небесного вогню,
і так пізнали богом Сонце.
росли-роїлися роди,
щоб скластись в бога-плем’я:
роди мінялися жінками,
жінки були нових казок рознощик.
та час минув, од велетнів лишивши казку.
траву в степу великім гризли зубри,
а люди гризли трупи їх,
бо жерти треба — треба когось вбити,
не чули ще тоді «не вбий».
і люди Вогнебога годували кізяками.
а череп зубра був кумир.
як завжди: треба вбити,
щоб мать кому молитись.
на житло й одяг з трупів дерли шкури
двоногі найстрашніші хижаки.
тварин зганяли родом до провалля,
списами смерть творили.
людей так рід враз нищив зубрів рід,
щоб роду зиму пережити
між мерзлих мертвих туш.
метелика павук теж любить в павутинні,
бо кожен жерти мусить щось.
хижак — з казок упир.
нам крові смак з тих пір
в глибинах людства вкоренився.
і в гори дерлись племена —
було і тут кого поїсти.
хтось з них там лука натягнув,
бо вгору тяжко бігти.
й зима в печері — не таке страхіття.
3. людина й оленина
коли в нас танув лід правічний,
то до морозу додалася мокрота,
яка на смерть бурульками шерстистих вкрила
і снігом трави привалила.
в низинах настікалося боліт,
із них на вітрі ліс затріпотів.
шерстистих час минув,
їх замінив олень північний,
що рив копитом сніг,
щоб пашу їсти, де ніхто не міг.
безрогі вчились у рогатих,
за ними сунули в степу,
земля де пашу вивергала:
з теплом і зеленню — на північ,
і знов на південь гнали завірюхи
стада оленів і стада людей.
за оленем встигати тяжко —
і лижі винайшов бігун.
оленячі повадки, їхні звички
людина знала краще, ніж себе.
підкрастися до стада з луком тяжко,
бо здобич нюхом, слухом, зором
убивцю легко помічає.
тому двоногі ждали мандрів їх
на північ й південь двічі в рік.
в човнах засівши в річці в очереті,
вбивали з стада всіх, кого могли.
а слабші нижче за водою
на берег трупи витягали,
живих безжально дорізали,
із вбитих шкури розпинали,
складали в купи мертвечину.
і плем’я все купалося в крові,
а кров була найвищим щастям.
роздерши трупи на шматки,
щоб відпочити від роботи,
на зиму харчу раді,
всім родом ситість святкували.
мороз беріг їм рештки трупів,
на трупах рід весь зимував.
весною ж знову біля річки
мандрівників чекали хитрі вбивці.
також трощили птицю, рибу, зайця,
мишей та їхні кубла виїдали,
в які на зиму зносилось зерно.
менших себе сітями ловили.
із шлунків вбитих жерли
іще не перетравлену траву.
та «олень» й «харч» були єдиним словом.
………………………………………………..
(продовження літопису до наших днів на жаль не дожило.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=114110
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 28.01.2009
вже череп нам явив свою личину,
ріка змія лускою русло риє,
кістяк землі сховав лісний лишай,
козявлять люди купи гною,
жуки у вирій торохтять,
кроти вулкани риють,
прозорий щур хапає алкаша,
копито трощить дамські пальці,
рогатий дядько цицьку хоче,
реве дитя без крові,
Перун тріщить death metal,
гробак в гробу Америку відкрив,
стежки мурахи мозком протоптали,
яйце із ока вилупить жар-птиця,
піп збісився із нутра,
кабанчик чуха сраку об статуй,
проходить щур крізь вухо голки,
молільнику павук снує лице,
подушка серця гОйдає глиста,
розпирає членом скелю дуб,
прокляття Небу крякнув крук,
мелькнув шайтан без голови,
красуня м'ясо смокче між ногами,
собаки виють на судьбу,
струмом б’є священик солов’я кощунство,
тіло встало – вийшов біс,
вже череп нам явив свою личину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=114109
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 28.01.2009
між явом та навом, складники яких як
згустки Святого Духу плавають у пустоті,
Святий Дух подається та повертається Вседержителем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=114080
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 28.01.2009
коли нутро свербить,
як почухаєш?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113915
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 28.01.2009
за капіталізму людей жадібність жерла.
за комунізму – войовнича безликість.
а зараз – вселенська гординя.
не відчуємо рідним людство, мов рідну націю,
поки не стикнемось із неземною цивілізацією.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113913
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 28.01.2009
як можна закопать того,
хто ще не вмер?!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113888
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 27.01.2009
сонце – рак червоний
в нору заходу поліз
і втопився у крайнебі,
на нім лишивши краплю крові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113887
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.01.2009
тільки розгалужусь! –
гординя спалює цурпалки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113835
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 27.01.2009
моє коріння тут
закопане.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113834
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 27.01.2009
завжди йду до кінця,
та перед ним все збочую назад.
чом кнопки «назад» не буває в житті!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113799
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 27.01.2009
Славії зеленокоса голова – Полісся.
хребет із хребцями порогів
на схід вигинає Дніпро.
і Крим у морі – теж важливий член,
де сяє тамга золота у блакиті,
і місто буде – Виноград.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113792
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 27.01.2009
золотий усміх сонячної лисички
вкублився щастям в шпаківні серця мого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113766
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 27.01.2009
підсуньтесь, мільйонери! –
пограюся в життя на гроші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113765
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 27.01.2009
лижі горять на магмі.
скоро виверження вулкану.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113729
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 27.01.2009
випиймо за те, щоб сидячі в утробах
з нами випили за нас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113728
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 27.01.2009
скидає мідний одяг ліс
і тягне суть у корінь спати.
в стоги Стрибог зганя укіс –
небесним полем сиву вату.
вже бурий вліз в барліг мураш,
щоб ссати сон із хутра лапок.
сичить зміїний в норах фарш,
останній трунок в келих крапа.
на трон диктатор Холод йде.
пернаті біженці тікають.
князь Хорс у відступ рать веде
і білі днів мости палають.
час спасу й схрону душ і тіл,
велика здвижень днина – осінь.
в могилу братську лист злетів.
сніг пухом вкриє жовті кості.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113716
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.01.2009
нерви-гробачки звиваються у самозабутті,
копошачи плоть.
кров кипить.
серце – паровий двигун.
кінцівки набрякають хтивістю.
гладить мозок хіть вдоволення
мавпи, у яку мене запхали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113715
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 27.01.2009
закляв судьбу в сепаратор:
в небуття знімаю піну
злиднів, збочень, бід.
я сонце,
ядро магнітне – Бог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113690
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 26.01.2009
гостротою вістря волі усвідомлення
усвідомлюю розлам
схлопнувся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113687
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 26.01.2009
що робити кондитеру з цукровим
діабетом?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113630
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 26.01.2009
тріщало склепіння світу,
коли проростав він крізь
велетенський листок.
а зараз головку Тюльпана
пестить вітрами Природа.
проте неминуче лишання сухого бадилля.
спадок заколоту вкублиться в сім’я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113626
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.01.2009
від’єднали від святилища природи –
під’єднали до колеса для білок
обрядову нужду невпинно справляти.
сліпе войовниче єдинобожжя
і віра у святість семітського фентезі
насильством над підособистостями
та ліпкою підсемітського єдиного я,
віддає пригнічені занедбані підособистості чортам,
яких підсемітські святоші невпинно виганяють
із кожної овечки їх пастви,
чим тримають неї в отарі,
вихід з якої веде, мов ломка наркомана,
до нових одержимостей чортами,
після чого вівці біжать до святош
по чергову дозу екзорцизму.
от вам і хрещення Русі!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113578
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 26.01.2009
ворогів змітала червона повінь
бойових шароварів характерника Сірка
як Божий бич!
коли ж знов хлине Українська ріка —
той, що греблі рве —
у це копошиння холуйських жаб
в стоячих калюжах славного річища!?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113577
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 26.01.2009
з лопатою можна кого хоч добитись,
якщо добре підкрастись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113448
рубрика: Поезія,
дата поступления 25.01.2009
чому українці поклоняються хлібу,
а москвини їдять його просто?
+ голодомор?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113352
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 25.01.2009
пишу МИЛОЗВУЧНОЮ,
а не на ОБЩЕПОНЯТНОМ,
бо це - ENGLISH.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113351
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 25.01.2009
хочеш вбить страхи життя свого –
на кладовище вночі ходи,
поки страх не обернеться в скуку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113279
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 24.01.2009
був я в Царстві Небеснім
як дикун –
не в ті двері.
відчиняю двері в рай –
а там пекло копошиться..!
відчиняю двері в пекло –
і... в нізі розчиняюсь.
та сцяв я на пекло! –
а пекло вивергало магми матюки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113278
рубрика: Поезія,
дата поступления 24.01.2009
доля повісила мене
у петлі гравітації
головою до Неба
на корінні акації,
ще мить – і лусне ланцюг –
в безодню небесну порину,
де з люльки дід Сварог
пускає галактики диму...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113126
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 23.01.2009
Житомир. 1990-ті. радіо:
— ...как гаварЯт наші братья укрАінци...
на мить ведучий замовк.
з дна свідомості блиснуло:
«укрАінци... я... ми...»
та отямившись від мислення,
продовжив уже повільніше:
— …сало — сила, спорт — могила.
і пустив московську попсу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113125
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 23.01.2009
недокурки жевріючі жбурляйте
крізь часову діру
як дар богів
людям кам’яного віку
для полегши розпалу вогню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113045
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 22.01.2009
побічні спалахи мітять потік суті
в оболонку пустоти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=110822
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 07.01.2009
13.1. могильний телефон.
13.2. могильний Іван.
13.3. тьма в кінці тунелю.
13.4. кровопивця старух.
13.5. сиве світло тіла.
13.6. здвиження атомів антиматерії.
13.7. потік їдкої ртуті.
13.8. всепроникність нава.
13.9. одержимість бездумністю.
13.10. ярий антиматеріаліст.
13.11. цілковите безумство.
13.12. жерло жаху живих.
13.13. скажений голодний дух.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=110821
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 07.01.2009
око в мікроскоп:
...здовбнув шляхами камінь горілиць
лавинним криком підтюпцем стрибун
жбурнув ядро у натовп шипунів
клубок болючих кишками хвостів
могильного діда мороза мішок
на плечі скочив не один злодюга
спаявши губи од вибуху подалі
встромив свій гріх у слиз по вуха
щоб чхнути пір’ям напихали хобот
мух роями прорвалися думки
несучи у небо сонячні плювки
до водоспадів благодаті
на зад упав роздутий коклюш
перечепивши ключку ненароком посуд
розм’яклих черепів закам’яніли мізки
в папір наждачний не для ніжних шкур
мов мильних бульок у вирій ключ
послав монтер усіх на небо
зблиснули серця хочею слизу
висолопить час всім дулі із кишень
зголивши плоть по крайню міру
встромивши перст у м’ясо губ...
кінець світла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=97033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2008
прокинувся о полудні від холоду.
пересохлий язик лежав, мов покійник, за ґратами зубів.
побачив у дзеркалі чийсь образ —
колючий кактус, прикиданий зверху купою гною,
з-під якої мутно дивилися на світ два несвіжих яєчних жовтки.
«хто це?!», жахнувся розум.
через мить, що здалася вічністю, зосередившись, зрозумів:
«це ж я… той, ким я є для людей.»
руки піднесли до рота засмаглий чайник зі скрипучою ручкою.
губи найшли носик і припали до нього,
мов до соски колись давно, коли пробудження було не таким…
вода не була джерельною, а звичайною міською
і нагадувала не дуже холодний людський піт.
але це була волога, яка десь поділася з тіла під час сну.
згадувати вчорашні події не міг і не хотів.
минулого та майбутнього не існувало.
була тільки мить, у яку він стояв, втупившись у вікно і хотів курити.
«курити нема.», повідомили сигаретні фільтри,
смердячи та проглядаючи з-за решток святкового столу.
рука пірнула до кишені
та запропонувала два м’ятих уламки сигарети
та фільтр, в який він уставив половину.
вийшов із кімнати, втягуючи дим.
робив це за звичкою, щоб проснутися.
ноги кудись ішли,
а розум замислився над тим, чи можна взагалі ні про що не думати.
і коли вони зупинилися біля унітаза,
розум зрозумів, що саме цього він щойно досягнув.
руки зробили свою справу і вага тіла почала зменшуватись.
подумалось: «так от куди поділася волога.»
рідина пінилась і була схожою на… пиво.
«пива… пива…», зашептав хтось ізсередини.
розум знову непомітно почав не думати
та ввімкнувся лиш у кімнаті,
коли руки найшли у кишені жменю копійок.
цього було досить на пиво та декілька сигарет.
одягнувся та пішов.
при кожному кроці хтось із садистською посмішкою
вправно втикав у мозок голки.
на вулиці було шумно, всі кудись мчали,
а йому так хотілося спокою…
пиво вже було у руках, сигарети – у кишені.
«може посидіти на лавці у парку?»
але крім спокою хотілося тепла.
а було ще не по-весняному холодно.
лишалось одне – здійснити обряд прийому пива у кімнаті.
мозок за ніч набряк і присоскою тиснув на стінки черепа.
пиво помогло йому відлипнути та плавати у блаженстві спасіння.
як завжди, викурив дві сигарети з пивом.
це таки принесло полегшення.
але, крім полегшення, з’явилося зростаюче відчуття голоду.
картоплю чистити не хотілося
і довелося насититись недогризком черствого житнього хліба,
запивши вчорашнім чаєм.
надворі було вже темно.
хотілося спати.
рука взяла книжку, від якої завжди засинав,
несвідомо роздягнувся і накрився холодною ковдрою.
почався потік відомостей,
який плавно розсіявся у переході в інший світ, у світ самого себе…
він спав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=96942
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 10.10.2008
Першорозум вивергає всесвіт –
проміння першосвітла гусне в вогняний туман,
що осідає у вогнЕнну воду Світовидом.
це причина наслідків усіх.
смерч душ обожнився в Стрибога.
всесвіт – серце Божества,
що б’ється від безмежжя до первинного ядра.
Вогнебог триликий:
сонце,
блискавка,
багаття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=96577
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 08.10.2008
немов у троянди порізали серце
на пелюстки болю,
немов немовлятко за матінкою
загублене вило жалобним вовком,
немов у магму пекельну занурювали
живого в домовині,
немов у долонях вийняте серце –
квітку дарував,
умившись кров’ю мук пекельних...
та ти побачить не схотіла
стукіт двох сердець...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=96554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2008
ми всі пішли
з поліського болота.
бетон знайшли –
на шию нам турботу.
в воді живуть
жаби лиш ортодокси.
їх теж жеруть
свої бусли ́-колоси.
кортить, бува,
під хор їх земноводний
співать слова
про давній дух болотний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=96553
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.10.2008
розірви мене, Святий Дух,
фаршем по стінах від передозу!
внутрішній безмір розпирає
зрівнятися Божому,
аж обручі тріщать
менталоломом долі
роїща втілень
від бактерії до божества.
прана Перунова
вогняним стовпом в мені буяє,
в жилах силою кипить!
з високовольтного нутра
пульсую сонцем.
шкіра потужного вогню,
чиста свідомість,
ядерне серце-нутро,
божественно воля розвинена,
рій зібраний творити світ –
я не останній із істот!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=96445
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 07.10.2008
білий зорепад
вкриває землю зоряним пилом.
хрумтять під ногами опалі світи.
зі стогоном тріскаються нутра сосон.
дихаю морозяно-хвойним повітрям.
зачеплена ногою, здригнулась берізка,
кинувши жменю снігу за комір.
по розпареному тілу вздовж хребта
побігли холодні струмочки...
морозить душу біла свіжість...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=96444
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.10.2008
засунув ключ в замочок,
відкрив безумству двері.
губами мозку зморшок
шепчу думок химери.
жива корчма – то я:
безумець, бомж і бог.
єдиний я троян
у личинах ликів трьох.
палає вогник мозку,
тріщить свіча хребта.
спинного краплі воску
збирає смерті птах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=96402
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.10.2008
о моє ложе –
мій гроб,
у який я мушу лягати!
ви чули сонний стукіт сонця
уві сні?
якби не серця стукіт,
я б заснув.
якби не серця стукіт,
я б помер.
досягну всього.
– заснути – померти. –
знущається я наді мною,
бо вранці вставати.
киш! думки, приходьте завтра –
спати час.
сонливістю виснажує безсоння.
засмоктує сон,
та вперта мавпа не ведеться.
не зможу сонце привітати –
упир зі світанням мусить засинати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=96401
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 07.10.2008