| Сторінки (2/127): | « | 1 2 | » |
скажу тобі чесно – я втомлена.
але я всміхаюсь, дурію, ношу каблуки, попиваю глінтвейн і морозиво їм із ваніллю.
скажу тобі чесно – гуртом
значно легше, у натовпі просто сміятися, сяяти, і почуватись при цьому своєю й водночас вільною.
не можу сказати, що граю – я справді щаслива, так дивно, тому що потрібна.
не можу мовчати – бо знаю, що всі переважно мовчать. ну а я ж (так як всі) на усіх не подібна.
любов – то щось трохи побічне, дотичне, чуттєве, часами здається - суттєве, насправді ж миттєве, принаймні, завжди еротичне.
любов – то одвічне зусилля, таке безмежне обмеження і благочестиве насилля.
ну от, я ввімкнула свою незалежність, ввімкнула свою сексапільність, і вимкнула знову мобільні.
я знову безмежна, я знов обережна і, можеш обстежити, внутрішньо дуже стабільна.
скажу тобі чесно – мені майже радісно, майже.
як будеш ловити – не вловиш. як будеш шукати – не знайдеш.
я знову така як належне – відважна, безмежна, бува епатажна, буває і вкрай обезбашена,
я знову серйозна, поважна, тобі мабуть знов ото буде за мене страшно.
скажу тобі чесно – це дуже непросто, і навіть місцями нервово,
одначе, бувало неодноразово, що дуже потрібні обійми і слово –
одне – «заспокойся». все буде чудово!
і дуже потрібно відчутись потрібною, хай собі використовують,
скажу тобі чесно, приїлись даремні розмови.
ти знаєш, я трохи інакша – я трохи добріша, я м’якша,
ніжніша, мудріша, постриглась і спину випростала,
і кави майже не п’ю і навіть трошки погладшала,
однак почала курити і три завалила іспити.
життя іде через мене. не позв, а через. як струм. чи відчай.
це трохи несправжній вересень, трохи неповний. трохи незвичний.
але я всміхаюсь, дурію, оце італійську вчу, та лікую осінні депресії,
скажу тобі чесно, я втомлена. хоча б не байдужа. а це таки явний прогрес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210909
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2010
я ношу у пам’яті вчора, а у сумочці зайвий мотлох,
зайвий мотлох носити модно, зайве в сумочці – будеш сильна.
всі дівчата люблять червоне. «у червоному» –значить, «стильна».
«у червоному» – значить «вільна. і плює на чутки і послух.»
я ношу у роздумах завтра, і взуття натерло до крові,
раз не плачу – значить терпляча. раз терпляча –значить, помучусь.
ні, мені не потрібен лікар, поки спогади ще здорові,
поки роздуми ще рухливі, поки серце іще на ключик.
я ношу себе, наче паву; а в собі – багато складного,
раз непросто – значить цікаво. раз цікаво –значить, не нудно.
всі дівчата люблять яскраве, всі дівчата хочуть одного –
щоб коханий, та ще єдиний. та щоб суджений, а не судний.
я ношу тебе у легені, біля серця в зручній кишені,
поруч з мамою і повітрям, мало місця – то домалюю,
у коштовній маленькій скриньці, бронебійній і незнищенній,
я ношу тебе – значить, вірю. я ношу тебе, бо люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206677
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2010
я малюю нігті червоним, я упевнена, аж стерв0зна,
я боюся дзвонити в небо – раптом там нікого удома?
поглинаю літрами щастя, заїдаю його морозивом…
раптом Богові там погано? може, хворо, чи непритомно?
я вдягаю високі шпильки, я керую світом навколо,
раптом Бог мене не почує, чи навмисне дзвінок не прийме?
обіцяю собі обійми, вимикаю своє «ніколи»,
Бог вмикає моє «ніколи», обіцяє мені обійми…
я не вірю в Його відсутність, мабуть в нього просто відпустка
Бог надумався відпочити, усамітнився «поза зону»
я боюся дзвонити, в небі надто якісна вже акустика,
а як Бога немає вдома – то гриміти нема резону,
я малюю нігті червоним, я лікую себе від правил,
я боюся дзвонити перша, мене мучать мої підозри,
Бог запрошений на прем'єру, запускаю свою виставу,
я вдягаю високі шпильки. я упевнена. я стерв0зна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206562
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2010
я викладу всі карти по правилах естетики,
ти весь в смугастих жартах - таке приходить з віком,
у неба хворі хмари, і я готую ліки,
а ти вже чув, що небо – кінестетик?
відтінки половинчасті, гранчасті і ґратчасті,
і виключно непевно, і геть інтуїтивно,
напевно отаким десь я розумію щастя,
я бачу справжнім те, що інші дивним.
ремарки однозначні, двозначність остаточна,
напевне отаке щось мені б і напророчили –
щоб з музикою, вітром і іншими примочками,
миттєво, в тему, відчуттєво, точково.
у неба хворі хмари, у тебе хвора віра,
я небу чай з малини, для тебе – чай з обіймів,
я викладу всі карти, а ти слідкуй за діями –
я потім з тебе поцілунки вирахую.
стривожені маршрутки риплять півсонним бруком,
я викладаю карти, тому мене не рухай.
у неба хворі хмари, піду помию руки,
я небу чай з малини, воно мене не слухає…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206526
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2010
Мені тебе не раз бракує поруч,
Та я свої бажання переборюю –
Заковую хотіння в тісний обруч,
І текст давно зазубрений повторюю…
Я зі всіх сил впиваюся у поручні
Минулого – до крові і мозолів:
Мене навчили, що любов – це боляче,
А я боюся болю.
Я так остерігаюсь загубитися,
Що йду лише давно знайомим шляхом.
Я знаю, що я можу помилитися,
І дати маху, і зазнати краху,
І парашут мій може не розкритися...
А втім, розкрию крила й полечу.
Мені сказали – щастю треба вчитися,
І я навчуся. І тебе навчу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2010
Девочка, кажется, едет крышей,
Верит в целебные свойства лжи,
Я ведь тебя на полжизни выше,
Старше на книги и этажи,
Нет, мне не хочется быть поближе,
(думаю, это уже экватор,
красная лампочка-индикатор -
миниатюрный ярлык заката -
«Нет, не успеешь. Не убежишь»)
Мне бы допить этот кубок с силой,
Стенок крушение головой,
Так надоело быть доброй, милой,
Скромной. И засыпать одной.
Да, иногда не пишу, а вою,
Блин, та оставь ты меня в покое,
Мальчик, я правда тебя не стою,
Ты для меня чересчур святой,
Лучше и ты как-нибудь не стой.
Мне ведь и правда плевать на моду,
Чешется жутко его печать -
Да, он учил меня всех уродов
Умными-сильными величать,
Каждый из них – для меня учитель,
Я благодарности им должна,
(Что же вы умные все, молчите,
Или я больше вам не нужна?),
Думать, к лицу ли сегодня маска,
И перечеркивать вместо жечь,
Верить своим же тупым отмазкам,
Сердцем делиться, а плоть беречь.
Знаешь, кусочек меня простужен,
Кто-то оставил в душе сквозняк,
Я как-то мыслю гораздо уже,
Чем получалось еще на днях,
Ты меня спрашивал, что мне нужно,
Я же теперь даже знаю, как,
Нет, голова не надолго вскружена, -
Я уберусь, там слегка бардак.
Я ведь в молчаньи маниакальна.
Я никогда не скажу, зачем,
Я так люблю быть покрытой тайной,
Странной машиной из тысяч схем,
Да, и наверное, не случайно,
Может нарочно, или нечаянно
Кто-то оставил в душе стоп-кран
(Мне бы подробностей - ты не в курсе?)
Знаешь, во мне ведь запас ресурсов –
Их бы хватило на пару стран…
Если бы солнцу мои сомненья –
Так и сидело бы среди туч,
Мне неприемлемо твое мнение,
То, что сегодня на мне – получше,
Я привлекательна вдохновению,
Да и оно по мне как наркотик,
Я нанялась бы без сожаления
Дивным собранием сочинений
В миленьком розовом переплете.
Девочка учится строить глазки,
Носит корону и в сердце лед,
Девочка хочет тепла и ласки,
Только вот сердце не растает,
Хочется принца из детской сказки,
Да вот со сказками не везет,
Стопками пишет стихи-рассказы,
Греет влюбленности одноразовые,
Спит и питается безобразно,
И устает от однообразия,
Только на меньшее не согласна.
Да, я наверное слишком строго
В этом пространстве себя люблю,
Мне ведь от жизни не нужно много,
Просто быть ровнею королю,
Просто быть сильной, красивой, нежной,
Умной, богатой и лучше всех,
Я ж потому и учусь прилежно
В жизни страданиям и успехам,
Только от опытов мало толку,
Сердце все мерзнет и голова
И красота ведь живет недолго
(Бабочки гибнут за месяц-два.)
Я не мертва, даже не пытаюсь,
Просто дышу как-то невпопад,
В мыслях то ливень, то снегопад,
Сердце то мерзнет, то снова тает,
Частые смены температуры
Портят существенно субпродукт…
Знаешь, а бабы – ведь точно дуры,
Я, как всегда, умываю руки,
Девочку как-то назвали сукой,
К черту мораль вашу и культуру.
5 серпня 2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204468
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.08.2010
Любов сьогодні вбрана в синю мантію
У білу квіточку, розхристана і боса,
Не обіцяє, не дає гарантії,
Вона примхлива і простоволоса,
У неї все сюрпризики, капризики,
І жодної надії не серйозність,
Вона сьогодні зіткана із ризиків,
Із вишитими іграми й курйозами.
Вона тепер цвіте серед подружечок,
Розпилює там сміх і сонні зайчики –
А вчора ще в зелено-жовту смужечку
Задумана каталася в трамвайчику,
Присвячувала віршики і роздуми,
Оздоблювала думи, як мережечку,
В серцях, із бур’янами в них порослими
Вона собі протоптувала стежечку.
Любов надвечір шаль накине з ніжності,
А завтра, мабуть, вдягнеться в червоне,
Їй личать всі відтінки дивовижності,
Підвладні всі вершини і закони,
Вона ламає моду й знову створює –
Вона в клітинку, в дірочку, в трикути,
І образи любові так підкорюють,
Що всяк її хотів би роздягнути.
04.08.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2010
Розріз на полюси, поділ на фази,
совість на яруси, долю в закладки,
В хаос насипали жменьку порядку,
Дрібочку роздумів, зранку зарядку –
Я тепер маю хоч щось на увазі,
Вчусь не боятись покірним ягнятком…
Модуль модальності, шурхіт шаблонності,
Я би здалася, якби не боролася,
Зрештою, решта прозора як решето,
Я відсиділа під довгим арештом
З віршами, мишами, поза колишніми -
Проза колишнього, доза Всевишнього,
Совість не мучать, і пам'ять не бреше,
Певна непевність – та певно, не вперше.
Крапка, двокрапка, трикрапка, триєдність,
Щось мене з щастям у світі об’єднує,
Дурість - не дурість як леді - не леді,
Я колись теж опинюсь в вікіпедії,
Я колись теж засвічуся «по ящику»,
Хтось мене визнає в чомусь найкращою,
Я буду в чомусь всесвітньо відомою…
(Може, ім’я дадуть психо-синдромові:
егоцентричність з надмірністю совісті,
графоманьячність потоку свідомості,
вічне шукання життєвої площі,
вічне блукання світаннями, тощо…)
Ревні збереження образу «милої»,
Тільки любов не нав’язують силою,
Хочеш красивого – створюй красиве,
Хочеш багато – вважай, щоб не вилилось,
Я тебе в світі так виловить силилась,
Сонце, ну де ж тебе стільки носило?
Кризова зайнятість, зайнята кризовість,
Лінь не здається, легенько погризує,
Маятник втомлює туди-сюдичністю,
Тут паралельно, тут трохи дотично,
Тут моє збоку, тут зверху, тут знизу,
В долі ж у планах суцільні сюрпризи -
Зовсім відбилась від рук Твоїх, Боже…
В Бога ж увечері – тренінг із дива,
Раджу піти – в Нього так особливо,
Я на останньому стала щасливою, -
Може, й тобі допоможе?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203955
рубрика: Поезія,
дата поступления 02.08.2010
Ти розламуєш пастки словами, маски словами, наскрізь словами,
Ти мені болісно так не до рими – ледве встигаю прийти до тями,
Ти можеш голосно гримнуть дверима, мій телефон закидати спамом,
Мій телефон вже і не витримує, в нього невроз став стабільним станом,
(В нього постільний режим, і ліки! Краще не треба з ним таким тоном –
Йому і зізнатись, напевне, нікому, як воно важко моїм телефонам…)
Ти розбиваєш стереотипи, спалюєш скрипти, злизуєш крихти,
В тебе проблеми, в мене чай з липи, м’яти, меліси… й двері відкриті,
Ти б мене мабуть зміг зупинити, тільки повіддя мені не личать,
В тебе немає шкідливих звичок, я не люблю почуватись нижчою,
Ти треба всім, а мене не кличуть… мабуть, все пишеться на обличчі…
Принципи, прагнення, просто правила; сильні сторони, стіни, ставки,
Я небу запитів сто відправила, - підводить служба доставки,
Я б раніше з тобою, напевне, бавилась – розкидала сіті, розставляла пастки,
Та боюся мати з тобою справу, я банально хочу тепла і ласки,
Зняти маски, залізні каски, розщіпнути серця і паски,
Попсувати диски, попалити списки, підвести остаточні риски…
Ти мені подзвониш десь так через вічність, я втомлюсь чекати, поставлю ґрати,
Вимкну немічність і трагічність, буду жити, дихати, фліртувати,
Безнадійно асимптотично – щоби серце з усіх своїх сил калатало,
Є у цьому якась логічність, прагматичність, звичність, аж тіснувато,
Врешті решт, мовчати не варто: подзвони мені – я чекатиму…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2010
Я замріяна, мов Ассоль,
Лиш вітрила б мені блакитні,
Я закохана в вічноквітну
Плутанину твоїх консолей;
Височіння твоїх тимпанів,
Капітелей могутні плечі,
Мужні спини твоїх титанів,
Ледь вловиму трамвайну ґречність…
Я заплутана, мов жучок,
В павутині твоїх історій,
В нелогічності балачок,
В неділимості територій,
В тріумфальному дзвоні бань,
В ниточках мармурових сходів,
В доленосності кавувань,
В різностиллі костельних зводів…
Я, замислена, мов Декарт,
Я існую в твоїм безсонні,
Крапля-крапка на твоїй карті,
Слід на бруці твоїх долоней,
Незмиренна з твоїм трагізмом,
Невловимо й нечутно-тихо
Я злилась з твоїм організмом,
Як шкідник, що приносить втіху,
Завойовник, що зводить храми,
Відчайдушна, що ліпить дружбу, -
Я навчуся ще гоїть шрами...
Я люблю тебе. Ти - байдужий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201838
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 20.07.2010
Прокидаєшся зранку, вбираєшся в хмари,
і спускаєшся в тіні шовкових смерек,
Де росинки в квітницях розбились по парах,
і танцюють у музиці вітру фламенко,
І майбутність з полотен світанкових марень
так чаруюче-близько й фатально-далеко,
І бездонна мелодія в крилах Ікара,
а надія, без сумніву, варта і Мекки…
Ти щасливе, Небесся? Чи сонце не палить?
Чи не тиснуть обійми шальних вітрогонів?
Чи тобі зажилися страждання Дедала?
Чи не хочеться в теплі хмаристі долоні?
Чи віддаленість Геї земної не жалить?
Чи не втомлюють сподіви на підвіконнях?
І скажи, чи таке із тобою бувало,
що любов аж кипить, німбом сяє на скронях,
і від тебе лишається згусток безсоння…
Глибина водяна під промінням пекучим
Каламутить в собі відчайдушне чар-зілля,
А верба вже впилась, навіть вимила кучері,
І сміється в солодкім духмянім похміллі,
І любов їй легка, і по ночах не мучить,
Горнуть вітами квіти дуби захмелілі,
І коса в водяному люстерку блискучім
Заквітчалась в шовковій цнотливості лілій…
А у серці шальоними хмарками блиска
Щось гранчасте таке в пару сотень каратних,
Лоскотливо-м’яке у рівнесеньких низках
Молодої калини і грон виноградних,
І шкребеться легенько, і злегка потискує,
і нема відчуттів ще сильніше принадних,
І ледь чутно, ведь видно, маленька колиска
Із закоханим серцем – пульсує, калатає,
У маленькій кімнатці, у Бога в палатах…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2010
Ти шукаєш мене серед сотень облич і спідниць,
Серед безлічі інших очей, серед примх, серед тисяч симптомій,
Ти вже майже готовий зібрати мене, як конструктор, з не-тих по частинці,
Тільки щастя твоє – то не тільки сама анатомія.
Ти готовий тонути в очах, та трапляються все не глибинні,
Половинчасті їх почуття, і твої відчуття половинні,
Серед них не існує мене, тільки, знаєш, вони в тім не винні,
Я деінде, не там, між буттями, десь посередині…
Ти шукаєш мене серед бунту і тиші, і в бурі, і в штилю,
Серед тих, що сміються інакше і пахнуть не так,
Ти затоптуєш дикі стежки утопічних ідилій,
Бо придумав собі не подібну на тих-одинакових…
Ти шукаєш мене в первозданності всього живого –
У суцвіттях, сузір’ях, сум’яттях, суміжних світах,
Ти готовий прожити-пройти повз мільйони порогів,
І якщо не знайдеш, добровільно готовий на плаху…
Ти такий безсердечний, як люди бувають бездомні –
Ти так хочеш до серця, та (лихо!) – не ті все, не ті…
Я шукаю тебе, і від втоми заледве притомна,
Я шукаю тебе серед сотень безсонних світів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2010
Вас всегда восхищают женщины возрождающего огня –
Так таинственны, так божественны – привлекают, манят, пьянят,
Даже взляд их при прочем бездействии – на скаку остановит коня,
И желанье быть в их семействе – это даже сильней меня…
Вас всегда поражает логика, не имеющая границ,
Пониманье дано не многим, остальным – только шанс влюбиться,
Мы же смотрим на вас, убогих, не способных остановиться,
И так трудно судить вас строго, и так сложно на вас сердиться…
Мы всегда привлекаем блеском, внешней яркостью, оболочкой,
Иногда сложновато несколько быть богиней земной воочию,
Иногда нам в короне тесно, туфли жмут, макияж в комочки,
Мы стараемся быть прелестными – и себя нам не превозмочь.
Мы всегда хочем быть красивее, мы желанием этим дышим,
Если талию – то осиную, грудь побольше, каблук повыше,
Иногда не хватает силы понимать, улыбаться, слышать –
Красотою мы компенсируем, нас рисуют, поэмы пишут,
(Мы обязаны быть красивыми – даже просто на зависть бывшим).
Вас всегда привлекает странное, непонятное, непростое,
Мы придумываем задания: тот, кто выполнит – нас достоин!
Впрочем, это отнюдь не главное, ибо есть кое-что святое –
Всемогущее, многогранное; не спасешься, когда накроет.
Мы его создаем из воздуха, из огня, из воды, из света,
Только это для нас серьезно, и важнее, пожалуй, нету;
Так красиво; порою, слезно; так способно спасти планету;
И не надо менять вопросы – все равно нет других ответов!
Вы считаете нас несносными – но и любите нас за это…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200157
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.07.2010
Він загасить цигарку, протяжно скаже:
«О, в тій дівчинці щось було.»
Він не здатен висловить своїх вражень,
тому просто бовкне «Воно відчулось.
З неї мало вийти щось (дійсно ж вийшло –
обдивилось, встало і десь пішло)».
Хоча, каюсь заздалегідь – я буду
тоді певна, що досі йому забулась.
Врешті решт, заведено так – кидатись
Тим кліше «Дитинко, в тобі щось є».
(Це в цю пастку хочеться попадатись,
Це оте, що на нього мужик клює.)
І я мала б кинутись готуватись –
Підбирати сукню, черевички, снасті,
І не йняти віри своєму щастю…
Він про мене мало міг би розказати,
До пуття не зв’яже навіть кілька слів,
Він кидатиме недоречні жарти,
Наче він вже все в мені прояснив.
Його погляди туго так кимось зв’язані,
І такі розчаровуюче тісні,
хоча щось у ньому так чітко вказує,
що хлопака із непростих умів.
(Може й тужився розірвати пута,
А смикнуть сильніше просто не зумів?)
Буде силитись пригадати тупо,
що подумав, як вперше мене зустрів,
Що про нього я розказати можу,
Який план на мене тоді гострив,
Та і чим тоді я видавалась схожою
до його двоюрідної сестри…
Він ще раз сипне мені компліментів –
жмені десь так зо дві, а то й цілих три,
я своїм задумаюсь в тім моменті –
позіхну: говори собі, говори!…
Він запалить ще одну там цигарку –
хоч бери і собі отут закури, -
тільки дим, і грим, і вульгарні жарти –
реквізити зовсім не з тої гри.
Він казатиме, ніби добре знає,
що мене чекає у цім житті –
типу, з тими даними, що я маю,
треба буть на людях, на видноті;
я ж достойна щастя, земного раю –
жити в славі, в розкошах, в пишноті…
я ж творю, захоплюю, надихаю –
словом, не така, як оті, прості…
Ех шкода мені, що не та вистава –
Я б йому в обличчя запустила дим,
Щоби зрозумів, що не хочу бавитись,
Що не схильна клином вибивати клин,
Що вже непогано розуміюсь в людях,
І міняти бачення не кортить -
І коли мене при людині студить -
То пора послати під три чорти.
Ну скажіть, який би мужик нормальний
Міг би довго витримать мій цинізм?
Може справді варто ввімкнути гальма,
та іще приборкати фемінізм?
Перестати в світі шукать дуальність,
припинити зайвий маразм-ліризм,
Та ще щось учверити екстремальне
Щоби в епілог. (Чи хоч в епікриз.) –
Це ж, скажіть, яке те життя банальне,
Що собі свідомо десь шукаєш криз???
Він мені припише деяку фатальність,
І легкий юнацький максималізм…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199683
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 07.07.2010
Це літо пахне липою і м’ятою,
І роздумами чайними у затінку,
І лоскотом, коли спросоння лапою
Тебе по носі сонечко вусатеньке…
І ти встаєш, і йдеш собі гуляти…
Це літо пахне дощовою мрякою,
І сонцем, що з калюж собі виблискує,
Нічним ранковим співом (Щиро дякую!),
Червоними черешнями у мисці…
Це літо пахне росами і грозами;
Віршами босими; оголеною прозою;
Нестиглими трускавками; морозивом;
До ринкового танго дивним позивом…
Це літо пахне кавою при Мазосі,
Прогулянками десь до небокраю,
І вишенька втопилась десь у пазусі
При натовпі – і діставай, як знаєш…
(І не розрегочись в такому казусі.)
Це літо пахне небом, в хмари вкутаним;
І мокрим Льво строкато-парасольчастим;
Туманом вранішнім попід небесним куполом;
Віконним місто-тлом шпилясто-голчастим…
Це літо пахне радістю і творчістю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194857
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.06.2010
Чого варті самі лиш очі…
Ти із тих, що вбивають поглядом,
Без прицілу влучаєш точно -
Аполлоном, жаданим богом,
Я скоряюсь, я тану, хочу я…
Я б тобі піддалася запросто,
Я б тобі віддалася запросто,
Мені треба твої слова прості –
«Будь моєю!» - та жодних запитів
Не надходить.
І це пригнічує.
Я б від тебе не ждала вічності,
Нам лишились хвилини лічені,
Мої погляди вже помічені –
Непристойності є межа…
В товаристві помежи друзями,
Тісно в просторі для ілюзій,
На мені мов клеймо – «чужа».
Я втомилась від меж пристойності,
Рамок пильності і зразковості,
Не оцінюю, чи достойний ти,
Не вважаю на принцип совісті,
Нам хватило б і пари слів…
Та мовчиш, тим клеймом наляканий,
Тільки всюди шукаєш знаки,
А мені би… та жодних запитів,
Ну і хто б тобі пояснив?
Я ж не можу – порядна дівчина,
Тільки погляди вже помічені,
Це досліджено, це все вивчено,
На бажання свої вважай…
Я втомилась від рамок сумнівів,
Бути вірною, і розумною,
Якось дивно це, якось сумно,
Якось мало самих бажань…
травень 2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194689
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.06.2010
Я розриваю старі стосунки,
Модернізую старі світлинки,
Я додаю в них нові малюнки –
Корона, ріжки, крильця зі спинки.
Мені не сумно, мені не страшно,
Мені не складно послати к бісу
Всіх, хто спитає; всіх, хто наважиться;
Всіх, хто під руку гарячу лізе.
Я розриваю старі стосунки,
У мене в мозку перевороти,
У мене дивний feedback на дотики,
У мене комплекси, в мене пунктики.
Мені не важко змінити імідж,
Мені не складно кинутись матом,
Коли на краще вже ніц не зміниш,
Якщо ламати – то вже ламати!
Я розриваю старі стосунки,
Мені плювати, хто що там каже,
Мені не шкода псувати враження,
Коли вже вивчено всі лаштунки,
Коли вже здерто й роздерто маски,
Забути ролі мені не важко,
Нема суфлера – нема підказки,
Шкода лиш, - щойно розбила чашку…
07.05.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194688
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.06.2010
Любити просто. Розуміти просто.
Дивитися на світ його очима,
Ловити, як дівчатко-переросток,
Слова із вуст, що випускають дим…
(Його запам’ятати молодим,
І, може, навіть крила за плечима…)
Любити просто. Пробачати просто.
Гуляти літнім світанковим Львовом –
Над куполами диво теракотове,
Думки мовчать, гармонія казкова…
Любов була лекальною, зразковою -
Лишився силует, примарна постать.
Любити просто. Відпускати просто.
Сміятись, бо сміється. І вдається.
Це просто досвід, незамінний досвід –
Коли чеканням зустрічі живеться…
Воно мені не снилося, здається –
І він тут був господарем, не гостем…
Любити просто. Не згасати просто –
Допоки є ще запал учорашній,
І не скінчились ролі на підмостках,
І в дзеркало дивитися не страшно,
І можна ще у озеро замашно,
Любити просто, відпускати просто…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194252
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.06.2010
Хотілося б в серце – натомість запрошують в ліжко,
Мені б половинку – стрічаються тільки соті…
Сповила своє кохання в прозору крижму –
Сховала під білим пухом у підвисотті…
Плистиму сама, якщо вже не знайшлося пари –
А море самотнє, тому й холодне, тому й безкрає…
Зустрінеться Мій – злечу, обережно дістану з хмари
Сповите в небесні чари, живе «кохаю»…
03.06.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193467
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.06.2010
Мій милий Львів сьогодні побілів,
Замерз мій Львів і вкрився білим-білим,
Шкода лиш, що морозу мало слів,
Я б не дала знущатися над милим!
Мій любий Львів, коханий білий Львів
Замерз увесь - болить тобі, мій рідний?
Мій бідний Львів, ну хто б тебе зігрів?
Не видно сонця, та й людей не видно.
Панянки прикриваються хутром,
У кожухах сховались кавалери,
А Львів увесь під крижаним шатром...
Зігрійте ж місто, де ваші манери???
У грізних левів пара йде із пащ,
Та і зимою леви насторожі,
А у мороз сторожа треба краща!
Сама б взялась - себе ж зігріть не можу...
Моє кохане місто аж дрижить, -
Тепло для нього там багато значить...
Шановне небо, сонцем засніжіть -
Моє кохане щедро Вам віддячить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167250
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.01.2010
Я думала – ще раз побачу, й забуду,
І довго шукала тебе межи люду,
І перетворила в розмінну валюту
Усе, що могла – тобі склала до ніг…
Даремно. Ти знічено глянув на мене
(Я вперше відчула себе манекеном),
А потім так звично, так просто, буденно
Сказав, що інакше б не зміг.
Отак, вочевидь, і нанизують шрами
На серце, на душу, на розум, на пам’ять,
Щоб потім ті перли знайти між рядками –
І смачно ятрити їх суть…
І всмак уявляти, чи ж сильно боліло,
І звично кивать – медицина безсила.
Панове, облиште! Не панське це діло –
Судити. Бо так мало бути, мабуть.
Тобі не болітимуть ритми і літери,
Тобі не забракне у грудях повітря,
Для тебе моя кольорова палітра –
То просто безглузді яскраві мазки…
Мені надто тісно в твоїм мікрокосмі,
Я завше таке виставляла на посміх
Життя, де ростеш тільки з розміру в розмір –
Зізнайся, мій любий, ти саме такий!
Обмежена самість. Ображена сутність.
Зневажена совість – та далі присутня.
Якщо ваша ласка – збудіть пополудні,
І буде – що буде. Нехай…
Я довго життю підбирала прикраси,
Вдихала в них душу, вкладала в них час,
І ось воно – щастя: і золото, й класика,
Та… низькосортний Китай…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143258
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.08.2009
Сьогодні я вдягла останній шанс,
Тому мені тепер затісно в талії.
Сьогодні я розбовкала пароль,
Тому мене чекатимуть тортури.
І звична комбінація думок
Утиснута в формат клавіатури.
Комедія закінчиться сльозами,
й погрозою розплати: буде далі.
Круті дівчата – це вам не Шекспір,
Не Данте, не Набоков, не да Вінчі.
І я сьогодні вистрибну з вікна,
І на підборах бігтиму дахами.
А він смішинку випустить у вус –
А-ля пан фюрер, чи ще ліпше Ніцше.
Круті дівчата не шукають слів,
Вони язик тримають за зубами.
Сьогодні в мене холод у очах,
А завтра потепліє: все по Фройду.
І урочисто гримнувши дверми,
Сьогодні розпочну сезон побачень.
Круті дівчата виглядають так,
Що чують вслід «уау», а не «хвойда»…
І я сьогодні вслід почула «уау»,
Та нам – крутим – таке не має значення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137509
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.07.2009
В мерехтінні зірок.
В нетерпінні думок.
В ядовитім сичанні подруг
(бо ж жінок).
В колі замкнутих просторів,
вічних замків
на серцях,
що до них
не прокласти шляхів.
Не вкусити граніт
недозволених знань,
не втекти від безглуздих
душевних страждань.
Поспішати на дзвін,
віддавати уклін
поколінням,
що не преклоняли колін...
В недозволенім сні,
недожитій весні,
недоречно шукати
вину у вині.
Наші предки від болю
втікали в пісні.
Ну а ми...
Усього лиш на дні.
І можливо, мене
завтра стратять за то,
що любила людей,
як не любить ніхто,
що втискала в вірші,
як у тісне пальто,
ті слова і думки,
що проймуть до кісток
хоч когось в цьому дикому світі...
Світі зміни думок,
мерехтіння зірок,
і сичання подруг -
незбагненних жінок...
Недоказаних слів,
і дурних помилок...
В цьому світі, який не змінити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124663
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.04.2009
Ця самотність моя. Не крадіть її в мене, будь ласка.
Не ламайте мій замок з крихких сигаретних вогнів.
Я сьогодні, можливо, укотре сховаюсь на дні
Кришталевого келиха з смутком. Холодної маски.
Не приходьте в мій сон. Не зважайте на порох запрошень.
Не тривожте мій спокій лавиною хибних розмов.
Не будіть мою пристрасть – облиште, нехай моя кров
Перестане бурлити фонтаном важезної ноші.
Не давайте мені знемогти від надмірного сплеску,
Енергічного вибуху того, що зву божевіллям.
Бо бажання спочинку сьогодні граничить з безсиллям,
А минулі життя перетнулись в безглуздім ґротеску.
Я здіймусь над людьми гучним вихором аплодисментів.
Я спущуся під землю із свого небесного трону.
Ця самотність моя. Не крадіть мене з цього полону.
Залишіть мені трохи бездумних, безжурних моментів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=97764
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.10.2008
Початки осені чи залишки весни -
Мені однаково, аби не мокли мешти...
Ти краще мені завтра подзвони,
Щоб я не думала, що ти такий, як решта!
Пробач мене, що дивлюсь звисока,
Пробач, що опустилася так низько!
Й за почуття, що так мене ляка,
Бо закохалась в тебе, як дівчисько!
Пробач мене, що нині не засну!
Пробач, якщо тобі зв*язала руки!
Пробач, що поділила цю весну
На час до зустрічі і час після розлуки!
Що не пускаю в серце почуття.
Що розриваюся між хочу і не можна.
А ще за те, що я розтринькую життя,
І з перемогою лишаюсь переможена!
Злітає в небо вітер, я із ним,
А так хотіла б полетіть з тобою!
Та ти мені хоч завтра подзвони!
Не залишай мене розбитою й пустою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=97644
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.10.2008
З теплою львівською кавою вдвох із сумним ведмежам
Згадую і посміхаюся, вечір у літі.
Ні, я не каюся, просто впиваюсь життям,
Просто і так час від часу буває на світі...
Більше не треба, на більше немає часу.
Зрештою, Вам не потрібна моя педагогіка.
Дякую Вам, що мені показали красу!
Дякую, що без війни ми дійшли перемоги!
Дякую Вам, що з*явились у мене в житті,
Дякую, що з нього зникли самі, добровільно!
Дякую за перемогу отих почуттів,
Що довели: я напевне, таки божевільна!
Теплим дощем, що для мене став рідним дощем
Капає Львів, у обличчя кидаючи істини...
Може, і ми колись з Вами за ним потечем,
Тільки, напевне, тектимемо руслами різними!
Знаєте, шанси були і надії були...
Просто я з тих, що не люблять, коли ними граються.
Щастя, що Ви легковажні, бо Вам не болить!
Жаль, що я все розумію, та досі вагаюся!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=94715
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.09.2008
Порожнє кафе. Обожнюю ранок неділі!
(Два іноземці за столиком біля вікна.)
І наче не так вже й самотньо. І наче при ділі.
А все ж меланхольне натхнення ніяк не мина.
Застиг шоколад і душа вже наспівує стиха.
У залі легеньким туманом тримається дим.
А завтра - чергова рутина. І хочеться дихать,
Щоб не рівнятись на тих, хто помер молодим...
І хочеться гратися долею, наче м*ячиком -
Схочу, і кину тобі, а ти спробуй - злови!
І навіть вже не графоманка, а графоманьячка,
Що не спроможна позбутись тебе з голови!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=79271
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.06.2008