| Сторінки (2/127): | « | 1 2 | » |
Ти з дитинства старалась доброю,
Ти з пелюшки старалась чемною,
Щоб за Божою за подобою,
Щоб і гарною, щоб і вченою,
Щоб і віршики з табуреточки,
І у зошитах – лиш п’ятірки,
Щоб завжди – під взірцеву мірку…
Ти з дитинства старалась тихою,
Щоб нікому не скласти клопоту,
Щоб від тебе не знали лиха,
І тобі додавалось попиту:
Щоби вміла ліпить вареники,
Випікати любе і різне…
Бути скромною, бути чемною,
Бо ще заміж ніхто не візьме.
Ти з дитинства навчилась слухатись,
Тобі вказували, як жити,
Як сміятись, дивитись, рухатись,
Як любити, і як дружити,
Як справляти хороше враження,
Щоб казали лише приємне,
Як ховати себе ображену,
і замовчувати таємне….
Слухать старших, просить пораду,
І боятись своїх бажань…
А чи хтось коли запитав тебе,
Що бажає твоя душа?
***
Бути чемною, бути чесною,
Не ходити самій до лісу.
Ну останнє хай буде, зрештою,
Ну а решта.. а може, к бісу?
Чи в житті ти хоч раз сміялася
Гучно, голосно, непристойно?
Щоб багато і світла, й галасу,
Скільки б ран в тобі незагоєно.
Щоб дивилися, пальцем тицяли,
Обговорювали у спину,
Поки сонце в тобі не вицвіло,
Поки світ тебе не поглинув,
Щоб казали, що ти розпещена,
Хай ця правда як гірка.
Що в моралі бракує дечого,
Найзручніше із дорікань.
Хай шукають підходи, способи…
Розумієш, куди веду?
Ти дозволь собі, лиш дозволь собі
Говорити не до ладу.
Ображатися, помилятися,
Бути іншою між людьми,
Недостойним давати ляпаса,
І лишати їх за дверми,
Залишати немитим посуд,
Розкидати навколо речі,
Не боятись людського осуду,
Врешті, як і своєї втечі.
Мати зморшки, вагу нестатусну,
Одягатись, як забагнеш,
Всім життям своїм користатися
Так, неначе немає меж.
* * *
Кожна думка у формі істини,
Кожне слово в форматі вироку.
Ти не мусиш здаватись іншою,
Щоб тебе полюбили щиро.
Ти не мусиш шукати виправдань,
І свої рихтувати вади…
Ти ні в чому не винувата.
Не втискай себе в їх стандарти -
Похвалою, чи недохвалою.
І картати себе – не варто!
Ти прекрасна недосконалою!
Ти не мусиш, і не повинна,
А що кажуть – яка різниця?
Взагалі, ти ж іще дитина.
Ну, подумаєш, майже тридцять…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657570
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.04.2016
Попри схильність до алегорій,
Помирають не від любові.
Хай би що там писали метри –
Від любові не можна вмерти.
Є хлопчина, і є дівчина,
Є потреба (вона ж - причина)
У банальних речах (і вічних) –
Тих, що роблять із нас незвичних:
Щоб, наприклад, немов дитина,
Усміхатися без упину,
Бо на тебе хтось глянув так,
Що аж солодко на устах.
Щоб узяти когось за руку –
І одразу не стало смутку,
А коли ти торкнешся тіла,
Щоб всередині затремтіло,
Щоб замріяно і незряче,
Щоб з вулканів лилось гаряче,
Щоб коли опустились крила,
Щось тобі додавало сили.
Щоб про тебе складали мрії,
Щоб знімали сніжинку з вії,
Щоб обіймеш – і зникла втома,
Бо в обіймах - неначе вдома.
Хай кругом все яке колюче,
Це не ранить тебе й не мучить,
І які б не були морози,
Ти не бачиш у них загрози,
Серце грає свою сонату,
Коли навіть не вміє грати.
Бо ж найкращі у світі ноти
Оті очі, які навпроти.
Ось вам жінка, а ось - мужчина,
Ось потреба (вона ж - причина).
Ось ілюзія (бо ж потреба) –
Хоч би якось торкнутись неба.
І хай що б там писали метри,
Від любові не можна вмерти,
То коли любити не можеш,
То життя на життя не схоже.
І від холоду не зів’янеш,
Якщо серденько полум’яне.
І серця на шматки не б’ються,
Бо ж не келихи, і не блюдця,
Бо чи вирви її , чи вийми,
Відчуваєм себе живими.
І якщо вмієш ти любити -
То тебе неможливо вбити…
Літо 2015, весна 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2016
Це іще не дорослість, це тільки уявна межа,
Це коли ти ще граєшся в хованки з тим, що у серці,
Це коли балансуєш усе ще на вістрі ножа,
І нічні діалоги з собою - улюблений жанр,
Як і подорожі по собою ж відкритій Америці...
Це ще кава і дещо до кави – ну, знаєш сама,
Ти вже можеш цілком передбачити деякі речі,
Ти вже знаєш людей, ти пізнала любов і обман,
Тільки це ще не вечір, ще навіть приблизно не вечір…
Виростай, бо нічого не буде, допоки ти тут,
Проростай, бо інакше усе це поглинеться віком,
Бо себе не почути, як чуєш лише суєту,
І однакові сварки з чужих незачинених вікон,
Бо це завжди здається, що в тебе все буде не так.
А насправді практично щоразу виходить так само…
Виринай, бо буденність затягне тебе в болота,
Проростай - молодими віршами, новими містами,
Дорогими людьми, безкінечно своїми людьми,
І буденністю, повною світла, свободи і свята,
Вибирайся з цієї недуги, з цієї пітьми,
Вилітай, поки все ще крилата…
Проростай, поки паросток рветься у сонячний світ.
Бо це ще не дорослість. Це смуга, готова на зліт…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636542
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2016
Іноді віриш в те, що твої слова
Дані тобі, щоб висловить щось важливе.
Ти тоді хочеш вміти творить дива –
Правда виходять тільки віршиста злива.
Ти дістаєш плаща, і напівсуха
Ловиш вільготну істинність водоспаду,
І поступово злива твоя вщуха,
Вірш незакритий, знову ляга в шухляду…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624446
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.11.2015
Трохи плачеться, трохи пишеться, трохи думається дурне –
Наче й дурість, та неабищиця, ну а втім, хто її збагне:
Про слова, що в волоссі блудяться, і заплутують в ковтуни,
Про минуле, що не забудеться, як сьогоднішнім не гони.
Трохи любиться, трохи віриться, трохи спориться в голові,
Моя пам'ять, як всяка збíрниця, то у задні, то в рульові,
То у серці сховає голочку, то спокусить на манівці,
Трохи порожньо, трохи боляче, трохи меду у молоці…
Знову тлумляться правда з кривдою, вічна битва добра і зла…
Ви би стежили за коридою? Ну, бо я б, мабуть, не змогла,
Моя сутність такому бридиться, ноги ватні, в очах пече,
В мене от в голові коридиться, і втікала б – та не втече…
Трохи мріється, трохи молиться, слово ліпиться до пучка,
Всяка щирість в моїх околицях повертається, бо гнучка,
Добре слово у ніжність виллється, думка гнеться, як пластилін,
Моя віра іде на милицях, та хоча б піднялась з колін…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624011
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.11.2015
В цьому місті забагато листя,
Що і з нього ні зробити чаю,
Ні гербарію…
В цього міста недовіра відстаням,
Це його думки визначає,
Як безпарі.
Цьому місту не бракує шарму,
Може тільки трошки книжковості,
І задуми…
В нього точно сонце за хмарами,
В нього точно ніжність на совісті,
Як і сумніви..
В цього міста забагато бранок,
Що шукають щастя у рабах,
І не бачать волі…
В цьому місті ніч стікає в ранок
По твоїх задуманих губах,
Як по колії…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619249
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.11.2015
Пам'ять. Ця дивовижно безмежна штука.
Всі ці предмети, де осіла пилюка.
Всі оці свідки слів, сподівань і змов...
Всі ці моменти, що пам’ятаєш, навіть…
Навіть якщо любов – то давно ненависть,
Навіть якщо ненависть – давно любов…
Совість. Слизька, пронирлива і пекуча.
Ти їй м’яке, вона для тебе – колюче,
Ти їй солодке, а отримуєш гниль…
Совісті ще ніхто із душі не вийняв,
Може, вона так потребує обіймів?
Ти хоча б спробуй, тут не треба зусиль…
Спокій. Ця невловима хитка химера.
Треба би тут психолога, костюмера,
Може іще священника. Чи медбрата…
Спокій – це десь коли хай земля хоч трісне,
В тебе сьогодні сонячне, одномісне,
Щастя. Таке ж легке, як солодка вата…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612119
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.10.2015
Вборони мене, любий Боженьку,
від біди –
напувати себе з застояної
води,
Не знаходити собі місця чи
самоти,
чи стояти, коли найбільше
кортить іти…
Вборони мене, Боже сонячний,
від пітьми –
щоб сміятися не боятися
із дітьми,
Щоб не думати, що хороше
також мине,
але мріяти, що попереду –
головне...
Вборони мене, Боже праведний,
від брехні,
щоби щире росло і виросло
у мені,
Щоби правда, яка би болісна
не була,
надихала мене й вела…
Вборони мене, мудрий Боженьку,
від тугú –
за минулим, хай навіть радісним
і благúм,
Хай тримається собі в пам’яті
(бо ж було!),
та, як згадую, щоби гріло,
а не пекло…
(Ми ж дурнесенькі, розбиваєм собі
лоби,
намагаючись уявити якесь
«якби»,
забуваючи, що вирішуємо
не ми,
що Ти завше даєш теплішого
до зими,
що нічого б нас не залúшило, й
не прийшло,
якби волі Твоєї, й милості
не було…)
* * *
Вборони мене, Боже милосний,
від думок,
поможи мені, Боже, вияснить,
цей урок,
Дай лиш спалах, маленьку іскорку
для вогню –
ну я вже себе від холоду
вбороню…
Я маленьке і нерозумне
Твоє дитя,
намагаюся дати лад
зі своїм життям,
Продираюся, щиро вірю,
що я прорвусь –
та, як щиро, то я без Тебе
не розберусь…
Милий Боженько, я таке
у собі ношу –
а римується, лиш до Тебе коли
пишу,
І здіймаю благальні погляди
догори…
Я все чую.
Ти говори лишень.
Говори…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611833
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.10.2015
Поки осінь складає в букети оманливість мрій,
Поки бабине літо збирає надії у рій,
Твоє серце присіло на лавку в старенькому парку…
І читає, здається, пошарпаний томик Ремарка –
Втім, то тільки здається, бо майже по літньому парко,
А ілюзії – майже провидці сердечних затій…
Ти заманюєш осінь, хапаєш її за букет,
Ти їй кажеш привіт, я давно тебе в гості чекаю –
Ти вже знаєш мене – в мене печиво з тмином до чаю,
Ти заходь, коли хочеш, я маю для тебе секрет,
Потребую поради, і вже цілу вічність чекаю.
А вона тобі каже – ти все собі знаєш сама,
Ну а ти? Ти їй віриш - бо виходу в тебе нема.
Ти ведеш діалог із одною з колишніх тебе,
Із отою, яка не з Адамових точно ребе[*s*]р,
Бо куди ж його ребра, як серце твердіше за крицю?
І ти кажеш собі, що у грудях десь взявся надлом,
І тепер ти летиш дуже низько, з побитим крилом,
І колишня ота розуміє, киває – було,
А тоді усміхається і поправляє спідницю…
Ти така ж, як вона – тільки більше уже не тверда,
Ти обходиш каміння, минаєш його, як вода,
І стараєшся зовсім не думати про наболіле…
Якби мова про тіло – а мова ж таки не про тіло,
Хоч потреба обіймів давно вже в тобі переспіла,
Лікарі не лікують підбиті уявлені крила,
Але ми не про тіло, бо є важливіше за тіло,
Важливіше, ніж дихання в спину й непевна хода…
Твоє серце – мов глина, та бракне над ним гончара,
Ти обпалюєш пальці, бо саме гаряча пора,
І обвітрюєш губи, і сонцем висвітлюєш коси…
І здається щоденне-буденне – таке напускне,
І подібно, що вічність оця нізащо не мине,
Бо ти їй про хороше, а їй все сумне і сумне,
І зима не прийде, поки ти її теж не запросиш…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607084
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.09.2015
Є люди, з якими завжди світліше,
Приходиш до них, як останній грішник,
Шукаєш обіймів, підтримки, рішень,
І завше отримуєш більше, ніж...
Вони без питань умикають чайник,
Лікують мовчанням твоє мовчання,
І сонцем розсіюється печаль на
твоєму захмареному вікні.
Є люди, з якими безмежно легко,
І навіть коли ти від них далеко,
Заварюєш каву, береш цукерку,
І знаєш, що зараз не сам на сам,
Тому що десь поруч - незримий вимір,
В якому хтось рідний, хоча незримий,
Заварює каву, вплітає риму,
І також всміхається небесам.
Є люди, з якими до сміху просто,
Коли забуваєш, що ти дорослий,
Коли був як острів, і враз - півострів,
Бо маєш зв"язок із материком.
І раптом стаєш незміримо більшим,
І враз виникає безмежжя рішень,
І навіть стаєш маяком для інших,
Щоб також зробити їх маяком...
15 липня 2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593914
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.07.2015
Жити в твоїй долоні – чи то як лінія, чи як шрам,
Бути твоїм безсонням, чи то як доля, чи то як гра…
Жити між твоїх ребер, і розчинятись в ковтку вина,
Думати не про тебе, бо у тебе – своя весна…
Жити собі як вийде – чи як навчили, чи як навчить,
Бути окремим видом – таким зникати нема причин,
Жити десь між рядками, між соцмережами і людьми,
Зняти із серця камінь, якщо зумієш – і ти зніми…
Жити суцвіттям звуків, і розчинятись на язиці,
Прагнути, щоб до внуків, до серця серце, рука в руці,
Тільки коли не спиться – то не шукати, де тонший шовк,
І журавель – синиця, як тобі байдуже до пташок…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555764
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.01.2015
Не мати у серці зайвого,
Не думати про дурне.
Народжуватися заново
Із кожним наступним днем.
Приймати розумні рішення,
Ставати щодня на мить
Мудрішою і добрішою,
І надто - коли болить.
Не знати жалю і жалості,
Не думати про дурне.
Не плакати, що б не сталося...
А втім.. Не казати "не".
Сміятись, шукати змісту,
Не грузнути в метушні;
Приймати Любов як істину,
І міряти нею дні...
Не бути весь час дорослою,
Не думати про дурне.
Прийняти, що Богом послане
Нізащо не обмине.
І квітку, що в серці виросте
Плекати і берегти.
І вірити, завше вірити:
ВСЕ ЙДЕ, ЯК І МАЄ ЙТИ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546640
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2014
Будь бурхливою, будь спокійною,
Будь наповненою обіймами,
Будь упертою, самостійною,
Непостійною чи стабільною.
Будь безмежною в своїй радості,
Будь готова з мудрішим радитись,
Будь закрита, чи необмежена,
Безбережна, необережна...
Будь розумною, чи бездумною,
Будь у сумнівах, чи без сумніву,
Будь сама, чи ховайся в натовпі,
Хочеш визнаності - то на тобі,
Хочеш грошей - ось добрий гріш тобі,
Будь багатою, будь розкішною,
Чи духовною, сонця повною,
Нетутешньою, непритомною...
Будь щасливою, чи сумливою,
Будь серйозною, чи смішливою,
Може, відданою і вірною,
Може, вітряною, манірною...
Чи жіночною, чи змужнілою,
Синьо-жовтою, чорно-білою,
Чорнобривою, довгокосою...
Втім, краса - то таки відносне.
Будь за мужем, чи може, граючи,
Не злякаєшся хат палаючих,
А над дочками і синочками...
Хочеш - мамою, хочеш - квочкою.
В тебе є своя роль, чи арія,
Грай експромтом, чи по сценарію,
Хочеш - на мундштуки, чи віяла,
Будь такою, якою мріяла.
Будь незвична, непередбачена,
Будь швидкою і нетерплячою,
Будь нестерпною. Будь колючою.
Будь ким хочеш. Лише не муч себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545756
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2014
Дай нам, Господи, мир, дай нам миру цієї осені,
Дай не знати, як діти зá ніч стають дорослими,
І не чути, як просять смерті солдатські мами,
Що підуть і у рай, і в пекло - аби з синами.
Дай нам, Боже, не пити сум, на життях настояний,
Дай не знати, що в світі знову «занепокоєні»,
І не чути про «перемир’я» - як завше, вдаване,
І не думати, як там хлопці, яка нужда у них…
Дай нам, Господи, мир, дай нам звичні осінні клопоти,
Щоб в огні не згоріти, і з лютощів щоб не лопнути,
Щоб читати книжки, позувати на листі жовтому,
Смакувати життя – незібране, не розбовтане. ..
* * *
В тебе ж в небі, солдатських душ, мабуть, ціла гвардія,
Що не хлопчик, то ще не муж; що не день, то партія,
Як не друга накрив, то кулю зловив у прерії,
Лиш би тільки Петро не сплутав, у які двері їм,
Лиш би пухом земля, і світлої тільки пам’яти …
Дай нам, Господи, мир (скільки можна до Тебе спамити)…
вересень 2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540594
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2014
Є люди у серце, і люди у печінки,
Є люди, які несуть кубометри болю...
Є люди, яким присвячуються роки,
І ті, що за дві хвилини міняють долю.
Є люди, які приходять, коли біда,
І люди, які дарують - і цим багаті.
Є ті, що на найвіддаленіших рядах,
Аби на твоєму святі...
Є люди із тих, що тягнуть тебе у світ,
І ті, що самі ідуть за тобою слідом,
Є ті, що прямують "до", чи тікають "від",
І ті, що шукають винних у власних бідах.
Є люди "везучі", і ті, що самі везуть,
Є ті, що пройдуть крізь пекло, щоб бути поруч,
Є люди, що залишають тебе внизу,
Тому що постійно прагнуть дивитись вгору.
Є люди, що їх цінуйте і дорожіть,
І ті, що коли без них - спокійніше спиться,
Бо врешті, є лиш "твої", ну, або "чужі",
А решта - усе дурниці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539907
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.11.2014
Дияволи носять «Прада»,
Бо ж можуть – тому і носять.
У кожного своя правда,
У них її також досить.
Вони би носили душі
(Бо в них вони більше в моді) -
Та в душах доволі душно,
А в холод ще більш холодять.
Дияволи хочуть вигод,
Бо чом би їм не хотілось -
Якщо вже в Кирила дзиґар,
Що праведним і не снилось,
Якщо патріарху «мерси»,
То їм не ходити ж пішки,
Дияволи люблять месу,
І інші церковні фішки…
І наче нічого злого,
У тім, щоб триматись моди…
Диявол – то учень Бога,
Що просто хотів свободи…
Ти можеш змінить дорогу,
Щоб то було не про тебе,
Та в кожному щось від нього,
І в кожному щось від неба.
І Богу в твоєму серці
По суті, не треба цінник,
Не треба ніяких версій,
Чим ти можеш бути цінний,
Не треба ніяких мерсів,
Годинників позахмарних,
Бо те, що зігріє серце,
Дається тобі задарма…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527628
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.10.2014
Пам"ятаєш, ти так любив мене, так беріг мене,
Що від ніжности покривались туманом вікна...
Що невірячі дивувалися ледь спечалено...
Так любив мене, так тримав мене, так чекав мене...
Пам"ятаєш, ти так писав мені, так писав мені,
Що в мені відкривались болі, давно задавлені...
Що в мені відкривались рани, ще не загоєні...
Так писав мені, що у серці траплялись збої...
Пам"ятаєш, ти так шептав мені, руки гріючи,
Що просіється, перемелеться, зрозуміється...
Що пробачиться, і, повільно, але забудеться...
І засліплена ліхтарями кивала вулиця...
Пам"ятаю, я так чекала від тебе вісточки,
Що любов у мені росла на очах, як тісто..
Що вигадувала тебе, дописувала, домріювала,
Що плями твої у серці своїм вибілювала...
Пам"ятаю, я так старалась триматись гордою,
Як, певне, не вміла (чи не хотіла) зроду...
Як в серці металась ластівка - відпусти!..
Як я не хотіла, та поривалась йти...
Пам"ятаю, як ти тримав мене, як тримав мене,
Як ловив мене - утікаючу у туман мене...
Пам"ятаю, що твої губи були як шовк...
Пам"ятаю, як був потрібен, та не прийшов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527287
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2014
Я все життя як Буквар читаю,
Все відкриваю для себе світ.
Деякі правила прогортаю,
Інші – вже вивернула на спід,
Вже назбирала чималі чарти
Графіків, списків і діаграм,
Мабуть, прийшла вже пора навчати,
От я знання тобі й передам.
Знаєш, маленька, ти завжди маєш
Бути натхненною і цвісти,
Навіть (чи надто), коли лишаєш
Ззаду палаючими мости;
Навіть, коли ти здалась без бою,
І у душі – водоспад образ,
Плакати варто лише з собою,
Сльози – не краща з усіх прикрас.
Ще, ти повинна, моя хороша,
Бути «повинною» лиш собі,
Примус – то надто невдячна ноша,
Крила приємніші від горбів;
Те, що даруєш, даруй від серця,
Що віддаєш – тільки самохіть,
Все це здобутками обізветься,
То ж не шкодуй про це ні на мить.
Дякуй за ранки, і дні прожиті,
Добрих людей, світлий сум і сміх.
Тим, що наскрізь у життя прошиті
Часто кажи, що цінуєш їх;
Також цінуй ту, що у люстерку –
Цей із ресурсів – навіки твій.
Більше пильнуй у собі цукерку,
Втім, і обгортку носити вмій.
Рідше вдягай декольте із міні,
Більше показуй, що справді варт;
Не потурай нездоровій ліні,
І не тікай у пустий азарт.
Зуби пильнуй, і відрощуй коси,
Дім свій завжди в рукавичках чисть,
Хай буде завше запасів досить,
Щоб пригостився раптовий гість;
Не залишай без води вазони,
Думай, кому говорить «люблю»;
Після ночей від думок безсонних
Личко невиспане підмалюй;
Вчися рівненько тримати спину,
І елегантно сідать в авто,
Щоб не задумувались мужчини,
Перш, ніж тобі одягнуть пальто;
Вартою будь подарунків, квітів,
І, коли любиш, то не тримай…
Щоб Головний-Чоловік-на-Світі
Вірив, що рівних тобі нема!
***
Ти в мене гарна ростеш, нівроку,
Ніжна й невинна твоя краса.
В тебе два зуби; тобі півроку,
Світ - лише іграшки й чудеса.
Ти так натхненно хапаєш ніжки,
І запихаєш до рота їх…
Я ж от надіюсь тебе хоч трішки
Від помилок вберегти моїх.
Зараз не сплю, бо ночами плачеш,
Личко сховавши в моїм плечі;
Потім не спатиму, бо з побачень
Ти повертатимешся вночі.
Зараз поради вкладаю в строфи,
Щоби у пам’яті збереглись;
Потім ти скажеш – «Ну катастрофа,
Мам, ти дістала вже, відчепись!»
Хочеться дякувати-радіти –
Як пощастило з тобою нам!
Деякі мами не мають діток,
Деякі дітки не мають мам!
Хай тобі, доню щастить частіше!
Хай із усім у житті щастить,
Хай від недобрих людей чи рішень
Бог тебе спинить і захистить!
Хай береже від лихого слова,
Марних марнот, і бездумних літ.
Всього найкращого, будь здорова!
Виховай внуків моїх, як слід. ;)
20/06/2013
(З нагоди півпершої річниці моєї донечки Квітослави)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432538
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2013
Христос Воскрес! – воістину, воістину,
І людство врятував одноосібно,
Я, звісно, в діло Богове не лізтиму,
Якщо воскрес – то значить, так потрібно!
І благодаті Божої, й спасіння нам,
І щоб легкі хрести прийшлось нести нам,
Бо що наш біль із Боговим порівняно,
Як на хресті розіп’яно дитину…
05.05.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423236
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2013
Про цю історію вже, може, і забули б ми,
Якби так не боялися вмирати,
Такої ж п’ятниці багато літ в минулому,
Була найважливіша в світі страта:
Як визнали святого за проклятого,
І Його кров’ю осквернили руки;
Як на хресті лишили розіп’ятого
Без жодної подяки за науку.
І важчий хрест їм, і болючіш горе їм,
І вже тепер не вдіяти нічого -
Бо то найбільша помилка в історії –
Що люди самовільно вбили Бога…
03.05.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422588
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2013
Мені хочеться розказати тобі про світ,
Про світанки, якими сонце каже «привіт»,
Про морозний туман, і морський соромливий бриз,
Про маршрути, якими краплі летять униз,
Про мереживо, січнем плетене на вікні,
Про метеликів, що злітаються на вогні
(Тих щасливих, що їхні крильця не обгорять),
Про струмки, що із них народжуються моря,
Про веселку, що заглядає в небесну вись,
Про дива, що живуть усюди, лиш озирнись…
Мені хочеться показати тобі життя,
І людей, що горять на спомин своїх звитяг,
І місця, у яких шукають життєвих змін,
І міста, у яких світає під передзвін,
Жовте листя, що вітром витріпане до дір,
І калюжі, в яких відбите світіння зір,
І як голуб туркоче милій про небеса,
І як спокоєм наповняєшся у лісах…
Я хотіла б тебе навчити ловити час,
Пити чашу життя, неначе вино причасть,
Відкладати на завтра рішення непрості,
І упевнено почуватися у житті,
Поважати думки, і мрії – свої й чужі,
Цінувати людей, що друзі – не в мережі,
І тепло, що буває тільки від рідних рук,
І момент, коли друг тобі більшим стає, ніж друг…
Я могла б тобі зекономити помилки,
Передати усе, що бачила за роки,
І забрати усе каміння з твоїх доріг,
Щоб життя тобі, наче килим, лягло до ніг,
Щоби ти розуміла ціну чужим словам,
Щоб частіше була щаслива, аніж права,
Щоб надій убачалось більше, ніж безнадій…
Але доля твоя, тому жити тобі у ній!
І лежать на твоїм шляху ще роки й роки
Щоб відчути життя на запахи і смаки,
Пережити любов, і ніжність, солодкий щем,
Танцювати свій танець пристрасті під дощем,
І ставати мудрішою, вчитися і рости,
Розуміючи, що життя своє твориш ТИ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420728
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2013
Боже, що в небі щасливо єси,
Як там у хмарах? Чи видно зміни?
Слухай, спускайся. Перекуси.
І розкажи мені всі новини.
В мене тут риба, вино і хліб,
Чай, і до нього смачні цукерки,
Я тут вже думаю кілька діб,
І розмовляю в своє люстерко…
Боже, чому все таке складне?
Люди не вірять собі і в себе,
Плутають хибне і головне,
І звинувачують в цьому небо;
В душах – колекції із образ,
А у очах – якось пусто, темно,
Боже, пробач мені мій сарказм,
Але Ти гроші створив даремно…
Як Тобі риба? Чи не сира?
Ну а вино – чи тримає марку?
Бачиш, в людей специфічна гра,
Їм би налити собі у чарку,
І розбирати якісь там ноти,
Щось у букеті, й казати «люкс»…
Бач, які дивні у нас турботи,
Вибач, що рідко Тобі молюсь!
Якось так сумно, що світ сіріший,
Ніж видавався мені колись,
Сонце тепліше було раніше,
Мрії, либонь, чи не всі збулись,
Я вже не бачу в калюжах неба –
Просто обходжу їх зазвичай,
Якось і менше для щастя треба:
Рідні-кохані, і добрий чай…
Боже, пробач мені вічні муки -
Те, що я порпаюсь у собі;
Що назбирала в думках пилюки;
І загубилася у юрбі;
Те, що слова – то єдиний кремінь,
Щоб розпалити вогонь в душі …
Боже, пробач ту душевну темінь,
Як не вдаються мені вірші!
Якось просити Тебе не зручно,
Повно людей, яким це важніш…
Може, щоб рими звучали гучно;
І щоб тепло наповняло вірш;
Щоби листи від руки писались,
Люди живі були і чудні,
Щоби у пам’яті залишались
Добрі дрібниці, і світлі дні…
Щоби не бачить уявні межі;
Щоби життя як не джаз, то блюз;
Щоби із Ейфелевої вежі
Крикнути якось, що я люблю!
Щоби претензії і образи
Я не висловлювала Тобі,
І щоб до мене іще не раз
Ти заглядав на смачний обід… ;)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411014
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.03.2013
Кожна душа має право часами боліти –
Перебираючи в пам’яті дні і слова…
Люди минають, ти ставиш на спогадах плити,
Кожна душа має право часами тужити,
Щоби потому відчути, що досі жива…
Ранок стирає із тіла вчорашні обійми,
Сервери перевантажені гублять сліди,
Стелиться сумнів туманом, і сум межи віями,
Люди минають, як кола зникають з води,
Тільки душа має право любити завжди…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383317
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2012
Буває біль, який лікують кавою,
Чи ванною із запашними травами…
Твоя жіночність наділяє правом
Часами не дотримуватись правил,
Часами фліртувати з незнайомими,
Чи раптом ображатись на дрібниці,
Буває біль, який лікують домом,
І каблуками на високій шпильці…
Ти маєш право на останнє яблуко,
І додаткову плитку шоколаду,
Ти маєш право бавитись у зваблення,
Твоя жіночність буде тільки рада,
І квіти щоб завжди бували свіжими,
І щоб частіше випадали знижки,
І щоби ночі пристрасними й ніжними,
А після них іще сніданок в ліжко…
Буває біль, який лікують подруги
У вечори з кіном, вином і димом…
Твоя жіночність дозволяє подвиги,
Які стають і ліками, і стимулом –
Раптово взяти і змінити зачіску,
Роботу, місто, одяг, поведінку…
А уночі згорнутися калачиком,
І тішитись, що народилась Жінкою… ;)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381823
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2012
Осінь все ближче і ближче іде до межі,
І розливає туманну завісу над містом,
Фея не має сторінки у соцмережі -
Значить, не має в житті показового змісту,
Значить, себе проявляти не має мети,
Фото міняти чи статус на огляд спільноти…
Друзів у неї не сотні, а до десяти,
Часу завжди вистачає на сон і роботу;
Все спілкування у неї проходить вживу,
Усмішки справжні, а не намальовані дуги,
Фея живе соціально, але наяву,
І у розмовах її не буває напруги!
Осінь все ближче і ближче підводить той час,
Як над землею застелить зима скатертину,
Добре, що фея за літо зробила запас,
Значить, тепер можна друзів зібрать на гостину… ;)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372780
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2012
Осінь працює ворожкою і листоношею,
Поки пророчить, на землю лягають листки.
Феєчка Осінь до себе на каву запрошує,
Поворожити удвох під смачні пиріжки;
Ноги сховати під ковдрою з теплої вовни,
Щоб на колінах клубочком – смішне кошеня…
«Деякі друзі – то долі дарунок коштовний» -
Гріються руки і серце об тепле горня… ;)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371280
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2012
Люди формують шкідливі новоутворення,
Бог своїх блудних вже й не чистить від бруду…
Людство пора міняти в самому корені,
Тільки воно все каже, що більш не буде, -
І Бог його чує, бо сам же придумав сповіді,
Бог йому вірить, бо з вірою легше дихати,
Тільки фундамент віри гниє на споді,
В Бога, здається, просто немає виходу…
Люди ходять до церкви по індульгенцію,
Бог не зна, чи наївно то, чи зухвало,
Він тепер не вдається до авдієнції,
Бо останньої з дому дещо пропало… -
Бог розуміє, що в людськості мало божесті,
Й вірить, що люди вернуть вкрадене з раю,
Люди Бога вражають своїм убожеством,
Мабуть, то за любов Його так карають…
осінь 2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347224
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2012
Ти прокидаєшся, ставиш каву, сонно насвистуючи під чайник… Поки Славко про любов картавить, день починається, як звичайно…
Попід очима усе синіше – все таки вік вже міняє карти, - ясно, що нині до сну раніше… Втім, обіцяти усе ж не варто.
Ти відкриваєш щоденник, пошту – день починається, як звичайно, виписка з банку – бракує коштів, звиклий рінгтон «Піднімай – начальник!»…
Треба нарешті навідать бабцю – ліки завезти від сотні хвóрів, а по дорозі в обитель рабства, очі підвести на світлофорі…
День починається, як звичайно – кава вже третя, розмови всує: клуб, що відкрився – ну чисто стайня, тільки діджей його і рятує,
Тані (в сусідньому кабінеті) квіти кур’єром прислали нині – це вже за місяць, здається, втретє, ох і везе ж цій рудій драбині…
Потім щоденна робоча кухня, купа паперів, дрібні цейтноти, та і в обід голова аж пухне - їсти ж не можна, дієта проти.
Треба костюм завезти в хімчистку – поки під боком нема начальства, а у авто барахлить підвіска – значить, прийдеться шукати майстра.
Офіс гуде про щасливу Таню – вміє ж, зараза, вчепить мужчину… День розчиняється, як звичайно – гроші збирають комусь на сина,
гримає шеф, бо роботи маса, внутрішня пошта на сміх розлога, сутінки полум’я в небі гасять, офіс розходиться по барлогах…
Поки Славко про любов картавить, миттю додому – вдягнутись, взутись, нині запрошена на виставу – ти маєш бути «як має бути».
Твій кавалер при грошах і пузі – з тих, що «пробилися в дев’яностих», тільки не треба творить ілюзій, тут усе просто, занадто просто:
тут за бугром і дружина, й діти; гроші, що може купить пів міста; тільки нема про що говорити, надто велика у часі відстань…
Зморшки легенькі мозолять око, добре, волосся хоч не сивіє, паспортний вік забирає спокій (більше у мами – про внука мріє),
може, якби не великий гонор, вийшла би заміж, вже мала б діток, тільки на небі, напевне, зговір – вічно судилось «в дівках» сидіти…
Звикле мохіто, чужий мужчина, очі по залу шукають «свóго», наче для суму й нема причини, та й веселитись тут ні до чого,
завтра так само: робота, справи – зайнято, завчено, звикло, ясно… Поки Славко про любов картавить, купа життів без любові гасне…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338850
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2012
У кожної феї бувають приємні моменти,
Коли кожен в окрузі фей робить їй компліменти,
І фея щаслива, і радістю світяться очі,
І серце, немов землетрусик маленький, тріпоче…
І хочеться феї усім дарувати обійми,
І ніжність помітно за задумами, і за діями,
І погляд спиняють на феї усі – аж тривожно,
Бо час аж забув, що йому зупинятись не можна,
І сонце запізно пішло до нічного привалу,
Бо феєчка наче і сонечко причарувала,
А в лісі взяли й розпустились фіалочки перші,
Щоб завтра поштар їх доставив до феї в депеші…
Ви знаєте, фея сьогодні зробила багато,
Щаслива і втомлена хоче до сну вже лягати,
Та наприкінці лиш подякує кожному фею
За те, що всі нинішні справи пороблені нею,
Бо вірте чи ні, а часами з’являється сили
Найбільше, коли тебе щиро за щось похвалили…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327469
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2012
Буває так, що в феї справ
По вушка і ще трішки,
Бо проростить мільйони трав,
Почистити доріжки,
Та ще зламався усміхач,
І треба до майстерні..
Тому, щоденничку, пробач,
Що записи мізерні…
Ти знаєш, без усміхача
На світі жити лячно,
Бо люди плачуть і кричать,
І все кричать і плачуть,
Тому сьогодні хто як міг,
Допомагали феї.
Бо повертати світу сміх
Нелегко і для неї…
На щастя, все тепер гаразд,
І в світі мирно, тихо,
Спасибі феї, саме час
Для усмішок і сміху… ;)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326736
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2012
фея нині не фея,
а живий – вертоліт:
що не крок – то ідея,
що не рух – то політ,
і легка, як пір’їнка,
як промінчик, сяйна,
і сміється так дзвінко,
бо щаслива вона…
має справ повні жменьки,
але все до снаги:
поскладала рівненько
у коробки сніги,
вітер на антресолі
їх поставить у ряд,
щоби взимку доволі
мали снігу до свят…
пух почистила хмарці
від бурмоси-дощу,
на її господарці
наварила борщу –
не простого, а з чару,
що доповнює сил…
залітайте на хмару,
тут пожива для крил! ;)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326080
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2012
фея бубнить під ніс
спів березових кіс,
їх зав’язує в хвіст,
йде берізка на рантку.
а з любові беріз
розростається ліс…
вітер феї приніс
файний лист до сніданку…
світ весняний кипить,
від світання не спить,
треба вітер помить,
бо ж весну уже носить…
тільки вітру кортить
погулять, пошуміть,
і собі побубніть
під березові коси…
але ми не про це,
фея вмила лице
молодим ялівцем,
і, як квітка, рум’яна…
бо як фей шле листи,
фея хоче цвісти,
тож, робота, прости –
фея нині, як п’яна… :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325946
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2012
у дядечка Часу для феї бракує годин,
нема ні хвилинки спочити, чи випити чаю,
та фея сідає, пір’їнку в варення вмочає –
і пише «привіт, щоденничку. день один.»
фея невиспана, зводила дебет з кредитом,
скільки тепла віддáла, скільки отримала, -
ще й забула про дощ усіх попередити,
(просто трохи невчасно знайшлися рими)…
тішився дощик Львову безпарасольному,
фея сварилась пальчиком – геть без сорому,
кілька хмурих облич довелось розгладити,
поки тому дощу не набридло падати…
сонце ще сонне, вітер пустун і впертюх,
в кольорі неба дещо бракує синьки,
люди усе ще пишуть листи в конвертах
(фея знає, бо з вікон їй видно скриньку).
словом, трохи весніє, і бруньконосить,
скоро розквітне, як холод буде не проти,
от напевне і все, на сьогодні досить,
феї пора вертатися до роботи. :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325573
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2012
є в світі речі незмінні. практично, сталі –
те, що кохання не завше бувають вдалі,
те, що сльози часами приносять рими…
те, що люди, які ніколи не палять,
плачуть, кричать, і сваряться, і скандалять,
зовсім не менш, ніж ті, що страждають димом…
є в світі речі незмінні. практично, сталі -
хаос в країні, де політичні баталії,
те, про що сльозоточить Діва Марія…
те, що всесвіт частіше міняють Сталіни,
аніж святі, що їх духовні регалії
світ наповнюють вірою в добрі мрії…
є в світі речі незмінні. практично, сталі,
те, що життєві струси в дванадцять балів
роблять тебе і впевненим, і тривким…
те, що, коли спочинеш на перевалі,
потім стає простіше здійматись далі,
надто як знаєш шлях…
та ще маєш, з ким.
є в світі речі незмінні. практично, сталі,
люди завжди складні і недосконалі –
зовні – як сталь, а серце – тонкий кришталь…
те, що буває світло, яке запалює…
я не вірю в ляльок, але вірю в Лялю,
просто ляльок багато, але не Ляль…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325115
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2012
Якщо бути чесною, все, чого хочу від тебе –
Це вічне кохання і небо (хоч можна без неба)..
І щоби колись, як зараз – отак, під ручку,
Дивитися, як до шлюбу ведуть онучку…
24.03.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324554
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2012
Жіночі думки – конструкція непроста,
Сьогодні муркочеш, а завтра з оскалом вовчим,
То світишся щастям, а то мов зняли з хреста,
То любиш усіх, то раптом плюєшся жовчю…
Сьогодні тобі сміється, а завтра – жах,
І барви волосся змінюються, як стяги,
То ти з усіма на рівних, то на ножах,
То спокою собі хочеться, то наснаги…
Лиш той, що вродитись жінкою не вдалось,
Не знає, який той вибір – тяжкий екзамен:
Сьогодні іще плануєш у список «Форбс»,
А вже через місяць раптово виходиш заміж,
І наче і вчора, й завтра були твої,
Непросто себе зловити у цьому леті,
Жіночі думки – це зранку вести бої,
А вже по обіді - із тістечками чаї,
Щоб ввечері опинитися на дієті….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324034
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2012
Я зовсім не вперше вступаю в дебати із часом –
І ставлю під сумнів доцільність його тортур:
Бо жодних пейзажів, крім літер смугастих пасем,
Бо жодних мотивів, крім цокоту клавіатур,
Бо жодних емоцій, окрім семіотик смайлів,
І очі не в очі у просторах між рядків,
Та діти прогресу - із м’язами викидайлів,
Аби, щонайменш, наставити синяків…
Ледача на вдачу – в прогресу своя рутина,
Під цокіт галопу не чути шепіт доріг,
І зміна вчорашня – вже не актуальна зміна,
І дім учорашній – давно забутий поріг…
І пил осідає на бюстах вчорашніх кумирів,
Бо падають рейтинги: гіпс – силікон – поролон,
Бо в світі бракує достойних військових мундирів,
І зовсім немає достойних небесних корон…
Я зовсім не перший вже раз саботую поступ –
Бо невідворотність змін, непотрібність рим…
Хоча під прицілом долі все, мабуть, просто –
Мій час молодий не бажає ставати старим…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321406
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.03.2012
Попереду стільки дива, і стільки всього на двох,
Що це - важливе - можливим зробив не інакше – Бог,
Надав нам у руки віжки, а в долі – магічну річ:
Тепер у одному ліжку судилась нам кожна ніч…
Попереду стільки щастя, що вистачить до зірок…
Кайданки, що на зап’ястях – то наш добровільний крок,
Халепа, в яку ми втрапили, нам двом видається раєм,
І нам не шкода ні краплі, що ми тепер поза зграєю…
Попереду стільки «поруч», що хочеться жить і жить,
Чи тяжко буде, чи боляче – удвох усе розділить,
І вірити, і надіятись, і щоб закипала кров -
Бо вже не словами, - діями, показувати любов…
І будем поруч мудрішати, і жити в мирі з людьми,
І дітки нас будуть тішити, і тішитись так, як ми -
Тому, що нам має значення: любові без суєти.
І ми ще стільки побачимо, і ще об’їдем світи…
Ти знаєш, є люди зáвисні – та Богу з неба видніш,
Ми зможемо жити радісно, коли ми навіть на дні, -
Бо сила моя й наснага – твої тепер, позаяк
Я твій добровільний янгол, я в церкві сказала «так»…
© Ксенислава Крапка, 30.12.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303146
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2011
Твій час запізнився на вісім рішень, на вісім подвійних кав, він дзвонить тобі, щоб прийшла раніше, щоб він тебе не чекав, бо в нього сьогодні звільнився вечір, бо завтра в нього більярд, а ще тренажерка, і інші речі, в щоденнику їх мільярд…
Ти часто червоним малюєш губи, і носиш куртку-балон, він купить тобі натуральну шубу, і абонемент в салон, бо друзі, партнери, і всі успішні, і дами на рівні теж, бо в моді сьогодні не колір вишні, а чисто французький беж…
Твій час запізнився на келих брюту, твій шанс полетів в трубу – могла би прожити свій вечір круто, із понтом, не як-небýдь, могла б спілкуватись з достойним панством про інвестиційний фон, могла би відчути себе, як паства крутих віайпі-персон.
Ти часто читаєш на підвіконні, і ноги вплітаєш в плед, і вже десь увосьме у цім сезоні збираєшся на балет – не те щоби дуже мистецька пані, балет - дискотека-мім… А ще ти зумієш на барабані зіграти акордів сім…
Твій час запізнився на ром баккарді – з півлітра, хоча не факт; він скаржиться – день в нього був не в фарті, димить піаністу в такт, і каже, що прагне трохи забутись, і хоче випить за вас, і ти розумієш, що значить бути не там у потрібний час.
То ти недолуга, а він хороший – працює, кудись росте, і ти з ним завжди у числі запрошених, а часто і віп-гостей. І мамі твоїй він такий як треба, а мама завжди права, але коли він пригорта до себе, тобі болить голова…
І в каві твоїй зо три ложки цукру, і жодного коньяку, ти любиш, як ніжно лоскочуть руку, а він лоскоче щоку, а ще не цілує твої повіки, а їм так бракує губ, і якось так хворо.. і треба ліків від бежу, імпрез і шуб…
Твій час запізнився.. а втім, сьогодні – його запізнився час, колонки твої – і старі, й немодні – тебе затягнули в джаз… І ти розумієш, що ти в подальшім не станеш для нього всім. І він зрозуміє, що досить фальші… дзвінків десь за двадцять сім…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300251
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2011
...Вириваючи душу з грудей, розбиваючи рифи
(кришталями об кахлі) нестям’ям хвоста по плесу,
і збезуміє фройд, і принишкне над шалом понтифік,
і скуйовдиться луска на потом омитих тілесах…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296356
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2011
Я вірю у це, як в дощ, що біжить по ринві,
Як вірять у те, про що мовчали апостоли,
І в спогади в колективному несвідомому…
Я вірю, що я не мушу ходить по линві,
Як вірять, наче не мусять бути дорослими,
І хай би там що, на свята вертатись додому…
Я вірю у те, що думка стирає відстані,
Як вірять у те, що «варте» - не значить «коштує»,
І кожен – то власний ідол, продукт і витвір…
Я вірю, що серце б’ється з якоїсь місії,
Як вірять в листи, які не доходять поштою,
Тому що доходять вірою, у молитві…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294022
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2011
той, якому мені не пишеться, любить пальцями по волоссю,
любить чай без молекул солоду, і мене без молекул фальшу,
і, здається, над ним щось світиться, коли він заправляє постіль,
і заварює чай із травами, щоб мене вберегти від кашлю.
той, якому мені не пишеться, часом дивиться винувато,
часом димом (туманом?) дихає, щоб душа не рівнялась пеклу,
я тоді підкрадаюсь кішкою – обійняти, поцілувати,
той, якому мені не пишеться, розуміє все без перекладу…
в тому всесвіті стільки галасу, часом гостро бракує тиші,
і, як завше, проклавши шлях собі, опиняєшся у заторі,
коли розум в упряжці доленій, і ти тягнеш важезний дишель,
той, якому тобі не пишеться – найчастіше впряжеться поряд,
і коли ти з півкроку вернешся, рознадіявшись у дорозі,
чи задумаєшся, оступишся, ледь не втрапивши у провалля,
той, якому тобі не пишеться, у життя безнадійній прозі
прокладе тобі власну стежечку, щоби сміло ступалось далі.
і казки, що безслідно нищаться, коли всесвіт стає Аврориним,
стають явами, а не маренням, коли поруч казкар дрімає,
той, якому мені не пишеться – мабуть, той, що для нього створена,
той, що Богом мені дарований, і що ближчого вже немає…
10.11.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292234
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2011
І думки – полин, і слова – тротил,
І нав’язливий грім перкусій…
Хлопчику, не ламай мені крил,
Бо іще, не дай Бог, зірвуся…
Бо туман непевності до колін,
Бо на небі за п’ять четверта,
Бо життя працює в режимі змін,
Бо ти бачиш, яка я вперта…
Речі ніколи не зможуть зміниться –
Спробуй дійти до тями…
Хлопчику, в тебе на правій ключиці
Дивна родима пляма –
Так, наче Бог залишив послання,
Смайлик на номер тіла,
Мабуть і в тебе бувають стани,
Коли ламаються крила…
Бачиш, і я буваю жорстокою,
Бачиш, множу осколки,
Ти витер межі мого неспокою,
Я ж зірвалась із голки…
Я так боялась об світ порізаться –
Ніжність без пут – ножівня.
Хоч і не сильна в законофізиці,
Та впізнаю тяжіння…
Як відчуватись в цій фазі місяця?
Як дійти твого рівня?
Хлопчику, ночі більше не буде
В небі за четверть п’ята…
Бачиш у світі є й інші люди,
З якими можна не спати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291402
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2011
Життя… пережитки, здобутки…
Прошу, не вдавайся до смутку:
Минає – то хай собі йде,
Відпускай… Пробачай.
По-моєму, вкрай нерозумно
В житті рахувати прибутки…
Коли, заробляючи їх,
Ти стільки втрачаєш…
Життя… переломні моменти,
Занадто складні аргументи,
Занадто заплутані лінії
Доріг, що ведуть до мети…
По-моєму в світі щасливими,
Бувають лиш ті, що кохають,
Як я… або ще божевільні,
Як ти..
Дедлайни, цейтноти,
Невдало підібрані ноти,
І крик – той, що пошепки,
Дотики - з тих, що не ті…
Я буду боротись,
Я буду за тебе змагатись,
Якщо ти проти…
Але мене точно
не буде занадто багато
в твоєму житті…
Програми, проблеми, дилеми,
Здається, я трохи не в тему
Тобі усміхаюсь
І відволікаю від справ…
Ти знаєш – я певна:
Любов не минає даремно,
А може, вона взагалі не минає…
Ти б на її місці минав? ;)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289511
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2011
Що не крок – то нове падіння в чужий пролом,
Що не відстань – то гарячково простерті руки,
Я ламала ці стіни поглядом і чолом,
І тепер мені не злякатися каменюки…
Що не думка про нього – то щем нижче живота,
І проходить крізь сітку серця його сезонність.
Я ламала себе. Не там. Не тоді. Не так.
Не розп’яттям, а тільки тернами у короні.
Що не мить – то нове наближення до джерел,
Що не слід – то іще не викинуте минуле.
Я ламала свій шлях, щоб знищити паралель,
Щоби наші з ним траєкторії перетнулись,
Щоб мовчати крізь плин доріг-кілометродіб,
Залишати несмілі сумніви гороскопам,
Я ламала себе неправильно. Не тоді.
Не по правилам, не за долею, перескоком.
Що не грань – то новий мотив, і новий резон,
Що не спогад – то нездійсненність лякає скрипом,
Я ламала себе, та в серці не той сезон,
Щоб тримати у ньому спалені смолоскипи…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289210
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2011
…просто я зробила собі відбитка,
коли він зникав майже навіки,
і лишив мені його на хвилину -
щастя вільних слів, і свободи руху,
і прощання рук, і веселку бачень,
тому щастя нанизується на нитку,
і вплітається у вінки,
і проблискує на світлинах,
і не прагне рими,
і не хоче вписуватись у рамки моїх побачень…
просто я вловилась на безкінечність його очей,
і розмов про суще –
неминущих розповідей про вчора,
і якихось планів на туманне потім,
просто цінне те, що усе втече,
і без обіцянок а-ля ще дужче,
і без запланованих на вівторок
помилок, думок і тремтіння плоті…
просто люди зникнуть, минуться –
хай, завтра будуть інші, не менш кохані –
обіцянки литимуть як вино,
і стискатимуть у обіймах, мабуть…
головне – тепер йому не забуться,
не втонути спогадом в океані
його інших, і не піти на дно,
і лишитись сном, що незмінно вабить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289208
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2011
тайна самотність безмежний вакуум,
що їй твої канони?
знаєш ніхто ніколи не знатиме,
скільки сердець на рахунку в Мони…
може й кипітиме плоть розбуджена
якось ближче до світла
тільки вона звітувати не змушена
як вона влипла…
я би зігрілась об твої губи
щирість мене погубить
в принципі можеш мені не вірити
я вже здається звикла
травень 2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288884
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2011
Влізеш у душу – і вже не вилізти,
Пий там чаї, наїдай калорії…
В травні у неба трапляються кризи,
Небо тоді вибухає з горя –
Спершу надується ситою п’явкою,
Треба ж із когось так крові випити…
Небо сьогодні на мене гавкає,
І викида смолоскипи…
Зайдеш у душу і вже не випустять –
Ще і свою відкривай навзаєм…
Лікарю, я вимагаю виписки,
Тільки господар нехай не знає -
Може, нагальний дзвінок із міста:
Двері відперті, не вимкнута праска,
Небо мене тримає на відстані,
Щоби без панібратства…
Гарні умови, все екстра-включено,
Все по проспекту, і по феншую,
Бачиш, я теж за тобою скучила –
Саме тому не телефоную…
Ти мені снишся – не таємниця,
Просто зависла в чужому серці -
Бачиш, і небо на мене злиться,
І скасувало зворотні рейси…
Влізеш у душу – і вже не дружба,
Тут би відверто – та не пасує.
Небу начхати на метеослужби,
Надто коли воно депресує,
Надто коли до обіймів спрагле,
Просто весною хочеться щастя.
Ти мене вибач, я тут застрягла,
Я повернусь, якщо вдасться…
Влізеш у душу – і станеш мишею,
Що наразилася на безвихідь,
Я ж в цьому просторі не вирішую,
Тут, якщо чесно, важко і дихать –
Небо стискає легені пресом,
Наче я винна і варта кари,
Небо жорстоке, коли в депресії,
Небо стає тартаром…
Лікарю, видаліть мене звідси –
Я ж тут пухлиною ненавмисно.
Я ж оце серце можу і з’їсти,
Надто, коли щось із неба тисне,
Я обіцяю режим, дієту,
Спортом займатись, спати по ночах,
Жити по серцю, не по інтернету,
І не ховатися в зграях вовчих,
Бути не штилем, не землетрусом,
Небу віддати хоч десятину,
І берегтимуся від спокуси –
Лізти у душі, в яких гостинно…
травень 2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288883
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.10.2011
Сяється мені, світиться,
Думи легкі, як китиці,
Очі сміються весело,
Серце співа піднесено…
Щастю краю не видано,
Бо тобі тепер віддана.
Солодко мені, солодко
Бути твоєю, золотко…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279605
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.09.2011
Проглядає печаль межи тріщин в розбитім люстерку,
Просто більше ніяк, я печалюсь хіба межи тріщин.
Ти наснився мені, так буває. А надто у спеку.
Я не снюся тобі. Бо навіщо?
Діамантиться сміх, розгортається грім у просторах,
І виспівує вітер під зорями раннього Верді,
Ти наснився мені, так буває. А надто у горах,
Я не снюся тобі. З милосердя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278775
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2011
В принципі серед сотні підлих і ницих
Завжди знайдеться той, що проявить совість…
Дівчинка їде штурмом брати столицю,
Певна – під її штурмом ніхто не встоїть!
Дівчинка світлокоса і білолиця,
В серці у неї криця, в думках хороше,
В принципі, коли мрія дарує крильця,
Байдуже, що ніхто її не запрошує…
Дівчинка дуже впевнена і везуча,
А, і ще дуже вперта – напрочуд зручно,
Виявила в собі дивовижний ключик,
Двері в майбутнє відкрива власноручно.
Ключ в дверях не зламається, не зігнеться,
Дівчинка сильна, штурм у неї удасться,
В принципі, та столиця – ще та фортеця…
В принципі, «вдалий штурм» часом значить «щастя».
Дівчинка вірить в себе й свої ресурси,
Все в неї йде за планом і жодних збоїв,
В принципі, і столиця давно вже в курсі,
Впевненим можна здатися і без бою!
січень 2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278773
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2011
Вони не приходять до тебе у сні…
Та ти прокидаєшся поруч із ними.
Вони тебе терплять в нестерпні дні,
Коли ти готова вбивати й нищити,
І хай не читають твоїх віршів,
І люблять тебе не за гарні рими,
Та повну палітру своєї душі
Ти можеш покласти на їх полотнищі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269225
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2011
Буде по-моєму! (Чи взагалі не буде!)
Люди дурні… Я так люблю вас, люди!!!
Я так кидаюсь просто зі скелі в прірву.
Я себе виборю, я себе в долі вирву…
Буде по-моєму – несиметрично, криво,
Повна обойма – зараз буде красиво,
Буде червоно, буде на повні груди,
Буде по-моєму! Чи взагалі не буде…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268877
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.07.2011
......................................"Чоловіки його віку нерідко цинічні,
......................................Люблять так, щоб на ніч. Цим, здебільша, і хваляться.
......................................Не говорять про вічне (це доволі логічно
......................................Для мужчин, яким вічність ярмом осідає на пальці)…"
(с) Ксенислава Крапка, січень 2011 р.
Є чужі, бо нестерпні (а може й нестерпні, тому що чужі…) –
І в очах щось не те, і на пальці світліш епітелій…
Скільки б серце не терпло, і як не моліться, чи не ворожіть,
Він однаково засинатиме у чужій постелі…
Відчайдушно чужі своїм, і втікаючі з дому,
Такі невиліковно самотні, і принадні отим, чим нудні,
Такі знаючі сутність жіночу, такі милі, смутні і стомлені,
І часами такі балакучі – про оте, чим такі мовчазні…
Є чужі, бо нещасні (а може чужі, бо щасні…)
І в очах щось не те, і в неділю немає часу їм,
Але скільки нам не пояснюй, і як не пояснюй,
Ми однаково щось «своє» їм дофантазуєм…
Є чужі безборонні, безсовісні, і безмежні,
Є такі, що не знають меж, і живуть на межі…
Ти летиш на червоне, начхавши на обережність,
На той бік, де живуть нестерпні чужі мужі –
Чи чужі, бо нестерпні, чи може, нестерпні, тому що чужі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262686
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2011
Вічність до наступної весни,
Мозку легше і спекотніш тілу…
Любий Купідоне, припини
В моє серце закидати стріли!
Бачиш, вже закінчився сезон,
Мало часу, планів забагато…
Кожен професійний Купідон
Має хоч колись відпочивати!
Має ж в тебе буть якийсь момент,
Планування, стратегічних рішень?
Може, вибрать інший інструмент?
Може, стріли підібрать ніжніші?
Має ж в тебе буть якийсь резерв –
І серця в запасі, й інші долі…
Ох мені на влучних і везе:
Купідон - і той роботоголік…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262549
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2011
Якщо вже зовсім чесно – не ванільна,
Люблю життя, і до свободи ласа…
І коли серце знову стало вільним –
Вже не спішу кричати «Вільна каса!»
Бо дишеться без зайвого в легенях,
Бо спиться уночі, і йде робота –
І хоч навколо й розвелось мішеней,
Та от стріляти зовсім неохота…
І трохи нудно бавитись у фею,
Тому я навіть чари призабула…
І каса вільна, тільки толку з неї,
Коли касир узяв собі відгула…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261913
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2011
Любов його - зріла, смутна і терпляча -
Серйозна, як фото на паспорт…
А в мене невпинна нестримна дитячість –
Зі щастям злетіти і впасти…
У мене потреба палати щосили,
І світом нестись торнадо…
Коли я впаду, в нього виростуть крила -
Бо знайдеться роль розради.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261739
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2011
- Ти мене любиш?
- Сьогодні так.
("Престиж")
Сьогодні я люблю тебе, люблю! –
А завтра… буде завтра… чи й не буде…
Ти воском на міжкриллі намалюй
Ескіз думок, субстанцію етюду...
І поки я губитиму думки
Цілуй мене, лови мої повіки,
Сьогодні я така, і ти такий –
А завтра… мабуть, будуть інші ліки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261519
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2011
Янгол з породи відстаней і туманів,
Вічного диму, плеєрів і свічок;
З тих, що уміють голосно про кохання,
Видершись на незамкнений хмарочос;
З тих, що гітара й жінка лягають в руки,
Стерши кордони сумнівів і причин,
Янгол із тих, що не пасують сукням,
Одягу не тримаються і личин…
Янголи із таких не уміють матом,
Їм і життя не біль, і думки – не хрест,
Певна, він був назначений старшим братом,
Я впізнаю цей люблячий братній жест –
Легко по спині – мовби «тримай осанку»
(чи аби впевнитись, що до крил не стає?),
Янгол із тих, що з ними можна до ранку,
В небо дивитись з думкою про своє…
Тихі його слова і прості зізнання,
Очі його невиспані і сумні,
Янгол з породи відстаней і туманів,
Мабуть, вже не навідає моїх снів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260792
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2011
Залишся зі мною, дозволь собі бути щасливим,
Пробач собі погляди в вічність мого декольте…
Відкрию для тебе свою дивовижну властивість -
Що світло в мені і з небес, і з вогнів дискотек,
Що очі мої то яскраво зелені, то карі,
Що голосом то солоджу, то пророцтва пряду,
Що в небі не мали часу написати сценарій,
Тому я своє сьогодення творю на ходу…
Дитячі мотиви і ігри – прості і смішливі,
І байдуже скільки у стовбурі тому кілець…
І люди без зайвих занурень в пусті детективи
Поламаних доль, і мільйонів розбитих сердець…
У серці моєму є смуток, і сміх, і не тільки –
Там місце є кожному, ким у житті дорожу.
І те, що сьогодні у настрої міні і шпильки
Не значить, що завтра я не одягну паранжу… :)
Не знаю, чи то вже назавше, чи може, минуще,
Чи в серці моєму ще довго пробуде весна…
Залишся зі мною, не треба робити припущень –
Яка я насправді, бо й Бог цього, мабуть, не зна…
Бо треба любити без знаків питання, бо треба
Приймати таку, яка є – без сумнівних тривог,
Бо знаєш, я можу щасливою бути й без тебе,
Та ХОЧУ щасливою бути з тобою удвох!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260743
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2011
Господи, можна мені хоч раз
Стрінеться той, що без зайвих фраз?
Той, що у відповідь на слова,
Вміє лиш мовчки творить дива
(Той, чия відповідь так проста –
Лиш поцілунком закрить вуста…)
Той, що уміє обняти так,
Щоби життю повернувся смак;
Що як пасмо відгорне з чола,
Очі побачу чистіше скла;
Що не чекає від мене змін,
Впевнено прагнучи до вершин,
Що не скорить його, не спинить,
Що на собі його не женить… :)
Господи, можна мені знайти,
Того, щоб поруч із ним іти?
Щоби не перед ним, радше за,
Щоби він - грім, а ми вдвох – гроза,
Щоби і вітру в нім, і вогнів,
Щоби нам вічності кілька днів…
Господи, можна мені зустріть
Того, що зміг би мене любить,
Не відчинять (бо й не відчинить),
Лиш обіймати, коли болить…
Боже, хай стріне мене такий -
Він буде вільним, хоч буде мій,
Лишить мій дім, як захоче сам…
Господи, вибач мене за спам!.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259660
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2011
ти – моє диво, і я – твоє диво.
ти – моє щастя, і я – твоє щастя,
поки тривають у нас рецидиви,
нас розлучити нікому не вдасться.
поки на спині зав’язані руки,
нам неможливо відчути розлуку –
я з усіх сил у стіну головою,
щоби почути тебе за стіною.
щире спасибі, панове в халатах,
що ми живемо в суміжних палатах,
ти – моє диво, і я - твоє диво,
решта сьогодні для нас неважливо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259467
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2011
Знаєш, в моєму віці чекання принца -
Ще не симптом хвороби, а вплив породи.
Матимеш вільний час – то мені зустрінься,
Я тобі розкажу про свої пригоди…
Я тобі розповім про жіночі трюки,
Як воно – бути так, щоб як за стіною,
Як воно, коли раптом цілують руку,
Як зупиняють авта переді мною…
Як із плеча бретелька спадає вчасно,
Що треба в спину, що – у плече і пошепки,
Знаєш, в моєму віці самотнє щастя –
Це ще свідомий вибір і вільний пошук.
Знаєш, коли мужчина іде позаду,
Я відчуваю погляди на сідницях,
Знаю, я не повинна про це казати,
Зрештою, якщо хочеться – то дивіться…
Зрештою, гарні ноги, і гарні груди,
Очі також доволі собі бездонні…
Знаю, що так задумано, хай так буде,
Хай собі множать меседжі телефонні…
В принципі, я вже звикла до їхніх байок,
До безкінечних виходів «десь на каву»,
Знаю, я забагато про це все знаю,
Мабуть, саме тому я тобі цікава…
Мабуть, саме тому ти мені не дзвониш –
Щоби мені здаватись ще більш принадним…
Знаєш, я так втомилась від церемонних,
Я б так хотіла просто і без ускладнень…
Я б так хотіла щиро й не по-дорослому,
Так, як умію досі хіба що в віршах…
Знаєш, коли у тебе знайдеться простір,
Я тобі покажу мене найсправжнішу…
Я тобі розповім про життя без ролей,
Про моє справжнє, викладене в хореях…
Просто не в віці суть, я із тих Ассолей,
Що таки дочекається свого Грея…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258856
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2011
Богові легше – бо люди Йому не болять,
Час Йому вічний, і простір Йому не завада,
Він не залежить від слів, обіцянок, проклять,
Він не чекає на схвалення, чи на пораду…
В Бога надійні кросівки – дарма що одні,
Чашка Його не спустіє від доброго чаю,
Бог собі пише вірші і диктує мені –
Я ж собі думаю, наче я щось означаю…
Бог вечорами досліджує свій інтерфейс –
Ставить на комусь хрести, многокрапки і коми,
Богові легше – бо Він розуміє людей,
І не вважає себе непотрібним нікому…
Богові просто, для Нього тумани тривог -
Наче завіса, що перекриває дорогу…
«Дівчинко мила, - зітхає на небі мій Бог,
Мало ж ти знаєш про Бога, практично нічого…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258661
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2011
Я любила його, я за нього заледве не вийшла,
Хоч і плакала хвилями розпачу в зайвих рядках.
І без сумніву, я в його серці найкраща колишня…
Чи шкодую? Ні краплі – без нього була б не така…
Я любила усіх, з ким проводила тижні і миті,
Дарувала себе, розуміючи – завтра нема…
Я романтикам квітла п’янким невловимим суцвіттям,
Ну а циніків з розуму зводив пахучий дурман.
Я любила на мить, і любила, чекаючи завтра,
Я втікала, аби зупиняли, і йшла, як раба,
Я була, як бур’ян, і троянда, фіалка, і сакура,
І зривали мене, не зумівши зламати стебла.
Я любила і так, щоб без слів, і сховавшись у мові,
Я і смерчем була, і невидимим бризом морів,
Я ділилася щастям, його розливала на совість,
В чашу кожного, хто моїм внутрішнім сенсом горів…
Я любила і свято, і грішно, і з острахом страти,
І мене засудити нікому я не бороню…
Я любила щосили, і вчилась любов відпускати,
Залишаючи в серці лиш пам'ять і іскру вогню…
Я любила завжди, і любов – то єдина святиня,
Що у зернах нових відживає з сухої стерні,
Із якої щомиті сплітаю чудне павутиння,
Полонити того, що від неба дарунок мені.
Я любила, люблю, і, допоки існую, любитиму –
Чи того, хто виловлює погляд під шатами вій,
Чи того, що не спить у інакшому вимірі світу,
Чи тебе, незнайомцю, що навіть поглянуть не смієш…
Бо повіриш чи ні, та для того я створена Богом –
Щоб любити, стираючи сумнів і перестороги…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258484
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2011
Жінці з нагоди Дня Матері присвячую…
Замість епіграфу: «Всі катастрофи у світі відбуваються через те, що жінка забула, якою силою вона володіє, і перестала спрямовувати її за призначенням» ©
Знаєш, я точка, з якої починається відлік… Точка, в якій сходяться всі елементи сущого. Я згусток енергії, яка має силу змінити всесвіт. Я краплина вічності, із якої починається сама вічність… Ти мені не віриш? Що ж…
Знаєш, я вмію просто бути і відчувати світ усім своїм єством. Давати слово очам, серцю, кожній клітинці тіла… Пропускати крізь себе усі природні стихії, ставати енергетичною матерією, яку треба втримати… або відпустити.. Будь ласка, не борони мені…
Знаєш, я можу горіти вічним сяйвом, або палати руйнівним вогнем… Бути бурхливою плазмою, яку неможливо втримати і залишитись цілим… Я можу бути готовою до знищення цілого світу – крім тебе, що носиш печать недоторканості… Будь ласка, не залишай мене…
Знаєш, я вмію бути повітрям… Легесеньким вітром, який віє прохолодою і оновленням… Смерчем, який зносить усе на своєму шляху… Вести за собою дощові хмари, чи розганяти ці хмари і виштовхувати із небесних закамарків сонце… Будь ласка, не дозволь мені тебе знести…
Знаєш, я іноді буваю водою… Стікаю світом, життям, людськими долями… Суцільними стінами, заштрихованими пасмами мостів між хмарами і нами… Я вмію текти усією своєю сутністю, всією собою… Так, що весь світ поглинає туман – жалю, скорботи, або ж ніжності… Будь ласка, тримай мене за руку – тумани минають…
Знаєш, я буваю землею… Приймаю в себе зерна, які проростають щиро і щедро… Іноді рідкісні трави, іноді дерева, іноді бур’яни… Буває, що і люди… Іноді врожай буває не таким, як ти того очікуєш… Будь ласка, доглядай за мною…
Знаєш, я Всесвіт. В мені мільйони галактик, мільярди зірок і планет, незліченна кількість цивілізацій. Я безмежна – не намагайся зрозуміти мене…
Я квітка. Несміливий пуп’янок, коли без тебе, повноквітна – коли з тобою. Відчуй ніжність моїх пелюсток, влови тонку хвильку мого аромату - не дай мені зав’янути передчасно…
Я крапля. Я здатна розпастись на молекули і знову стати єдиним цілим, здатна злитись воєдино з міріадами інших крапель. Здатна засохнути і лишити по собі лиш тонкий спогад – будь ласка, вбережи мене…
Я нота. Сумна чи піднесена, одна чи в натовпі – я пробуджую твою сутність, викликаю резонанс із струнами твоєї душі. Почуй мене…
Я промінь. Несміливо дарую тобі світло, повносвітно обігріваю… Вказую тобі, куди йти, коли тобі темно… Побач мене…
А ще, я камінь. Гладенька, чи шершава, річкова галька чи діамант – я однаково міцна, однаково цінна – оціни мене…
Знаєш, в мені незліченна кількість граней і безмежність світових образів… Мій горизонт нескінченний, моя сутність невловима і нерозгадана. Я нагадує тобі про найкраще, що в тобі живе. Мої обійми лікують біль, а поцілунки загоюють рани… Мої доторки ламають усі страхи… Мої погляди дарують крила… Мій сміх надихає жити… Моя слабкість пробуджує в тобі силу… Мої слова формують твій настрій… Моє мовчання вказує тобі напрям… Моя пристрасть єднає тебе із Всесвітом… Моя ніжність робить тебе м’якшим…
Якби не було тебе, мені не було б для кого бути… Дякую Тобі, що потребуєш мене! Будь ласка, люби мене!
З Любов’ю,
Твоя Жінка
Замість постскриптуму: «Жоден чоловік на світі не зможе зробити щасливою нещасну жінку. Лише щасливу жінку можна зробити ще щасливішою» ©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258325
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2011
Детка, ты делаешь в этой жизни что-то не то,
Где-то не там, как-то не так…
В твоих венах течет изысканный кипяток,
Но чертовски плохая тактика..
Твои мысли снуют причудливый лабиринт
из иллюзий и микросхем,
ты запоями поглощаешь адреналин
С кем-то не тем…
Круг размыкается, если его разомкнуть,
Выдернуть шнур, выдавить стекла и нервы,
Клетку открыть, освободив резервы
Врутренней желчи, мед превращая в ртуть,
Если по-настоящему отдохнуть,
Не на бегу, не притворяясь спящей –
Вечно готовой к чуду малышкой-тутти,
Вечно смеющейся, вестимо настоящей…
Черт, у тебя весьма симпатичен взор –
Этакой искушенно-наивной лани,
Плохо завуалированный восторг,
Суть откровенность помыслов и желаний,
Мир не совсем понятен и многогранен,
Торг неуместен, да, неуместен торг…
Детка, ты движешь эту планету не по оси,
Да, и ей непременно нужно понравиться,
Твой предшественник в этом деле был так красив,
Да ты тоже, пожалуй, мила (да, почти красавица),
Только он ведь воскрес – и тебе, пожалуй, не справиться,
Даже и не старайся, и не проси…
Как-то так получилось - тем, кого помнят хроники
и прочие мифы – не удалось избежать крестов,
Тебе суждено быть красивым цветком на чужом подоконнике,
А мир ожидает радости от цветов...
И еще, пожалуй, должна быть проста в уходе,
Только можешь быть уничтожена простотой,
Видишь, детка, такие, как мы, сегодня не в моде,
Может, стоило появиться лет через сто?
Да, похоже, ты все-таки делаешь что-то не то…
Может стоит писать попроще, и о погоде?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257680
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2011
І кожного разу дивуюся, кожного разу –
На сміттєзвалищі дрібно розтрощених див…
Хлопчику мій, ну і хто ж то тебе так образив?
Хто ж то тебе так безжалісно не любив?
І кожного разу дива відбудовую наново,
З мене, мабуть, би вийшов надійний тил,
Хлопчику, я ж любити не перестану
Навіть в калюжах з-під щойно відтятих крил…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256807
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2011
- Хочу моря, і чаю зеленого з апельсинами,
Хочу поле ромашок, і спокою на світанні,
І щоб більш не писалося з римами депресивними,
То й катрен цей сумний повинен бути останнім…
- Буде море тобі, і спокій у теплім літі,
Апельсини на узбережжі, і чай зелений,
А коли сумуватимеш – буде море із квітів,
І я завжди любитиму дивні твої катрени…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254965
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2011
Поки сила є – я окрилена,
Сміх іскриться на промінцях…
Бог створив мене особливою,
Щоб загоювала серця,
Щоби сяйвом своїм ділилася,
Лікувала чужі страхи,
Щоби Боженьці з його милістю
Були легші людські гріхи.
Поки сила є – я любитиму,
Облаштую у серці рай,
Щоб стежки там стелились квітами,
Щоби ніжності водограй,
Щоб втомившись, чи заблукавши,
Ти спинився, перепочив,
Бог сказав мені буть інакшою,
І любить тебе доручив…
Поки сила є – я чекатиму,
Рай сплітатиму у рядках,
Я очей твоїх чатуватиму,
Щоб розвіяти сум, чи страх.
У безмежності всіх відтінків,
Розмаїтті і нот, і мов,
Бог створив мене бути Жінкою,
Із любові, і на любов…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254765
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2011
Твоїх обіймів тонка межа – коли тремтіння іще не видало,
Коли ще друг, але вже не дуже - і не вернутись, і не спинитися,
І поки тиша переважа, і, мов незриме густе повидло,
Опала ніжність огорне душі, і залишається лиш молитися…
Ти поцілуй мене в той момент, коли самотність іще не скорена,
Коли ще крильцями тріпотить, і все відштовхує, і сахається,
Якщо кохати – то тільки вщент: щоб перед небом було не соромно,
Нехай блаженство триває мить, та як блаженно в цю мить кохається…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254104
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2011
…Просто ця самотність, наче крововилив
В порожнину серця мовчазного міста,
Але коли в пташки заживають крила,
Їй літати треба, а не вити гнізда…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252770
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2011
Добротна збірка законів Мерфі: новини з неба – і ті невтішні,
Таке буває у інтровертів – а надто тих, що віршами грішні:
Таке міфічно-алегоричне (старий сценарій) туманне сяйво -
Із категорій симптоматичних, як абортарій ілюзій зайвих…
Бо часто-густо у лоску-блиску зникають залишки алегорій –
І ти молюском під звичним тиском несеш баласт із чужих історій -
Без сліз, без болю, без анаболій, без дум, без роздумів, інфузорія,
І перетворено Капітолій на лепрозорій ідейно хворих…
Я б заблудилась у закамарках, і щоб нізащо вже не вертаться -
Та якось мусиш тримати марку, носити маску – бо ж репутація…
І трохи прісно, коли не грішно – хоча Всевишньому все ж видніше.
І сам вирішуєш як би ліпше, аби лиш душу не гризли миші…
В кишенях повно дрібних утішень, аби заповнити зайві ніші.
Таке буває у нерозважних – коли не зважишся на розваги,
І до поважних із лав присяжних представиш зважені зауваги,
А їм що пекло, що рай, що НАТО, що політичні антагонізми –
Таке буває, коли магнатам у плани вписані катаклізми…
Аби лиш викинути гранату не надто пізно, не надто пізно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250546
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2011
Я так сумую без тебе,
навіть коли я сміюсь –
здається, тепер вже постійно…
Мені тебе дуже бракує, мені тебе треба…
Я дуже боюсь,
що ніколи тебе не зустріну…
Я усміхаюсь, як зáвжди,
багато фліртую,
шукаю тебе серед тих, хто мене обійма…
Ти ж в мене будеш, правда?
Бог із таким не жартує,
Я ж не зможу без тебе, якщо тебе зовсім нема…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250313
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2011
Хтось нанизує сонця на барвисті крижини, ловить ніжність в долоні, пише вітром на скронях, я не стану у тронці підкоряти вершини, я лиш можу сміятись у твоєму безсонні… Я не з роду петуній на твоєму балконі, моє власне цвітіння має легше коріння, я готова лишити краплю сонця в бутоні, і легеньке відлуння у твоїм телефоні…
Хтось радіє з тобою, сумує з тобою, і тебе їхнє полум’я палить і гоїть… В мене з вічністю, знаєш, якісь перебої, я часами боюсь її ревних устоїв… Я не з тої породи, що чекає погоди, я не вірю в прогнози, пробачаю, зникаю, і у чашечці чаю залишаю тепло я, добру дозу глюкози, і пелюстку мімози…
Якщо боляче-терпко, я дістану цукерку, а чи замість пігулки подарую люстерко… Можу взяти за руку у пустому провулку, не помітити смутку, дать в обіймах притулку… Якщо якось заплачеш (ну, бувають невдачі), я накину на плечі може плед, може вечір, може вічності плащик, може плетиво речень.. місяць дивно доречний, трохи ночі на здачу…
Я любитиму щиро (а нещиро й не варто), коли серце нарозхрист, коли долю на карту, коли всупереч сенсу, чи супроти моралі, коли внутрішній цензор забракує скрижалі, коли спиниться вічність у своїй круговерті, коли зникнуть стандарти, у стан дерті затерті, я краплиною хмари твоїм тілом тектиму, я вплітатиму чари (як от ніжність у риму)…
Хтось сумує без тебе, самотній без тебе, і готовий тобі смолоскипом палати… Не плати мені небом, немає потреби, я готова любити тебе без оплати. Віддавати багато, і взамін не чекати ні найменшої влади, ні на мить, ні на йоту, і не довше, ніж хочеш, у обіймах тримати, якщо схочеш відчути безмежність польоту…
Хтось готовий ділитись, хтось – на тебе молитись, хтось – за тебе боротись, чи, бува, боронитись, чи тебе сторонитись, чи з тобою змагатись, я ж хотіла б навчитись, ідучи не вертатись… Щоби воском стікати на життєвий підсвічник, і пекти, і схолонути, зблиснуть востаннє… Я не вірю у вічність, лиш хочу для тебе бути в пам’яті вічним цвітінням кохання…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248290
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2011
В неї у серці прочерк у пункті прощ,
Галочка в пункті «помста», душевна цвіль…
Завтра про це напише штук десять віршів…
Кожен поет повинен писати про: - дощ,
- каву,
- любов, і
- біль…
Щоби пробачить, треба трохи зусиль…
Може й не треба (коли без них зручніше)…
В неї у ідеалах Фріда Кало,
в плеєрі Linkin Park, на сорочці пляма
(хто не помітить добре, помітить – к бісу)…
Звісно ж: - усе купується за бабло;
- заздрять усі їй,
- в душу до неї лізуть,
- і лиш її життя - то трагічна драма -
З рештою світу подібного не було…
Мама - великий бос (і маленький бюст),
Батько пішов десь коли їй було чотири,
Чоловіки – рогаті й парнокопиті
(Фройд би сміявся…)
Кожен поет повинен писати про людство,
Тижнями не виходити із квартири,
Плакати в риму і безпробудно пити,
(Якщо не так – значить, поет не вдався)…
В неї руде волосся, зелений плащ,
А в універі кіпіш (Ще відрахують
З тими що за Франком бухали увечері…)
Хтось би їй показав, що бува інакше…
Чим тут зарадиш, коли тебе не чують?
Всьому свій час, все буде люкс, малеча…
Ти зрозумієш дещо, навчишся дечому,
Кожен поет збирає подібний досвід,
Мабуть щоб врешті решт стати дорослим…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248136
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2011
Штормом, чи штилем (чи штурмом під шпилем Ельжбети),
Навіть якщо закінчиться горизонт,
Навіть якщо ніколи не взнати, де ти,
Навіть у позамежності позазон…
Навіть коли закінчуються монети,
Навіть коли дзвонити вже не резон…
Море красиве навіть у не-сезон…
Навіть коли на шпальтах немає місця,
Навіть коли занадто безлюдно й темно,
Навіть коли приїсться чекати вістей,
І півжиття (півночі, півсну) даремно…
Навіть коли припиниться передзвін,
Куля земна підземною стане зовні…
Бог його малював із своїх сивин -
Море красиве навіть у повній повні…
Хочеш – то не стрічайся мені увік,
Просто одного дня зупинись над плесом –
Море – це сивий, стомлений чоловік,
Що любить людство разом з його прогресом,
Разом з його зухвалістю і слізьми,
Нищенням і себе, і своїх пророків…
Море красиве, хоч і не разом ми,
Навіть коли до нього мільйони кроків…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247144
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2011
Дорогое былое, прошлое,
Обращаюсь к тебе по случаю,
Мой вчерашний, всего хорошего,
Пусть запомнится только лучшее!
Пусть везет тебе на попутчиков,
Пусть твой бизнес будет надежен,
Да не быть тебе подкаблучником
Даже самых любимых ножек!
Кофе крепкого, друга верного,
Днем любви, ночью бурной страсти,
Чтоб таксисты были не нервные,
И достойные там, при власти.
Да случаются брюки с качеством,
И вовек не бывать в больнице,
Чтоб однажды твое ребячество
Не мешало тебе жениться.
Чтобы выспаться в воскресения,
И однажды созреть до деток,
Да огромнейшего везения,
И побольше чтоб нервных клеток!
Чтобы трубы в квартире прочные,
И соседей вне беспредела,
Чтобы личные полномочия
Были лично твоим уделом…
Много радости, смеха, пиршества,
И трофеев из высшей лиги,
Я оставлю тебя, нес(бывший)ся,
На странице вчерашней книги…
Я учту ее в днях грядущего -
Это, знаешь, большая почесть…
Предстоящий мой, наилучшего! -
Уж об этом я позабочусь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246305
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2011
світ належить не першим, світ належить інакшим -
не багатшим, не красивішим, не сміливішим,
світ належить отим, що вміють радіти натще,
і вважають правильним кожне рішення…
він належить тим, що уміють радіти сонцю,
і ділитись любов’ю, і сум ділити надвоє…
світ належить тобі, мій янголе-охоронцю,
і мені, коли я з тобою…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246293
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2011
З ритму флірту притьмом в види спорту,
В нього власне інтро, про і контра,
Зона нерезонного комфорту,
Бренд і неприборкана хандра…
В нього право ренти на моменти,
Він супроти кривди дуже впертий,
Прагне до серйозності в портретах,
Вірить, що вона з його ребра.
В неї хриплий голос, світлий волос,
Власний ореол грудного соло,
Суші розсипне і недосолене,
І самовіддача у красі…
Мало спить, але сміється солодко,
Так, що сміх невиспаний і стомлений
Довго ще тримається під сволоком,
Вартий самовідданих зусиль…
В нього власний бізнес, він не з бідних,
Він на вихідних буває в Відні,
Всі його зусилля звично плідні,
Він не з тих, що житиме на дні…
В неї не бува банальних буднів,
Сни її легкі, багатолюдні,
Легка меланхолія у грудні,
І великі злети навесні…
Він уміє бачити обачно,
А вона напрочуд передбачлива,
Бути з ним - не лячно, з нею – смачно,
Навички із вічних, із живих…
Зрештою, на небі так зазначено –
Душам так призначені побачення,
Щоб не втрачено ні частки того значення,
Що вкладають у небесних майстрових…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246100
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2011
Цій весні не до крапок – суцільним пунктиром
У житті розверстала путі…
Просто в мене до тебе безмежна довіра,
І метелики у животі.
Усміхається легко, і дишеться вільно,
Та і пишеться так до смаку…
І буденність така …неймовірна суцільно –
Не було ще такої на моїм віку.
На смутному вчорашньому кована ляда,
І колодка, й гардини важкі..
Моє вчора смакує гірким шоколадом
(найкорисніші миті – найбільше гіркі),
На майбутнім туман, і завіса із шовку -
Пелена для омріяних віх,
Моє завтра заманює у мишоловку
На приманки ілюзій і втіх…
А сьогодні горить ореолом святих,
Невідтворно простих відчувань…
Коли хочеться жити на видих і вдих,
І літать, як замріяна лань,
Прокидати живе із зимного спання,
І знешкоджувать впевнене «ні»,
Щоб із серця й обличчя спадала броня
(усе зайве потрібно скидать навесні)…
Ця весна не до снігу – бо тепло і сухо
Протестує, стає на диби..
От візьму, й закохаюсь у тебе по вуха,
Ну а ти з цим що хоч – те й роби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245893
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2011
Не имея в глазах твоих отражения, слишком сложно любить тебя, моя радость,
и стрельба из рифмы на поражение – не единственная ли отрада…
Отпускать, молиться, искать спасения, и чужой бессонницы стать залогом,
Чудеса тем ярче, чем больше теней – таковы стандарты судьбы от Бога.
Тетивой иллюзий порабощенные слишком слабо верят во всепрощенье,
Брызги сплетен – хитрая утонченность, люди любящие и ничейные…
Просто если слушать – внимая, слыша, различая ценности (или ценники)...
Так умеют только друзья и …бывшие. И, возможно, еще священники.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244772
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.03.2011
Губляться межі, сережки, спогади, телефони,
Губляться люди, дороги, слова, і місця на карті…
Я загублю тебе, ти загубиш сон,
Ми одне одного варті…
Губляться лишні, колишні, слушні, смішні, невтішні…
Господи, скільки у світі загублених і не знайдених,
Скільки стоятиме перед дверима, і все ж не зайде…
Губляться виходи, входи, висновки, вірні рішення,
Губляться вірші…
Все, що загубиш, вернеться, чи забудеться,
Все, що напишеш, свідчить чи за, чи проти
Я замету сліди, тому все ще буде -
Згубиться колір, запах і форма, але не дотик...
Вірші писатимуться в гарячці, і нетерплячці,
Розум у сплячці, поки загублене не знаходиться,
Губиться – значиться, що, як згадається, плачеться,
Губляться сльози іконою Богородиці…
Віриться в те, що віриш – значить, не згубишся!
Знайдеться вартісне, решта не має значення.
В пам’яті не загубляться очі, можливо, губи,
Значить написано так задумано так назначено…
Стільки загублено, стільки за щастя заплачено…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242656
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2011
Жити треба життям, не римами,
Я втомилась дверима гримати,
Цьогоріч я буду щасливою,
Цьогоріч я буду красива,
Жити треба життям, не віршами,
Ні на кого провин не вішати,
Перестати блукати вишами,
Підкорити кілька вершин…
Жити треба не за комп’ютером,
Я втомилась паролі плутати,
Цьогоріч я буду розкутою,
Цьогоріч я зможу заснути,
Жити треба життям, не смутками,
З пережитками, чи здобутками,
З перельотами, із маршрутками,
Із минулим в числі забутих…
Із забутими лейтмотивами,
Із прийомами незлостивими,
І зі вчинками невластивими,
Жити треба життям, не виловом,
Жити треба на повні груди,
Цьогоріч я буду грайливою,
Танцюватиму попід зливою,
Відчайдушною і сміливою,
Бо нової спроби не буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234471
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2011
За вікном щось таке пухнасте, таке лапате –
Під таке лише пити глінтвейн і кохатись, кохати…
Під таке лише вірити в диво, читати Ричарда Баха,
Під таке в мене зносить дах (під таке я не маю даху)…
В телевізорі щось різдвяне і щось банальне,
Щось Оксани Байрак – романтичне і нереальне,
В мене вдома бардак – я його називаю творчим,
І мій котик руденький грізного лева корчить…
Завтра буде не так, завтра будуть робочі будні,
Кожен день, як сьогодні, видасться незабутнім,
Завтра я буду вредна; я буду проти кохання;
Відчайдушною; тою, що викликає звикання…
Завтра я буду тою, в якої не мерзнуть руки,
Буду тою, що не боїться прозорих суконь,
І сміється в лице… Бо сьогодні я не сміюся,
І боюся свого кота… Зачіпати його боюся.
Я сьогодні хочу обіймів і вірю в сонце,
Веду бесіди із своїм ангелом-охоронцем,
Їм солодке, і калорійне, і малокорисне,
Та ще «Крихітку Цахес» слухаю дуже голосно…
За вікном курсують машини, трамваї розслаблені,
Під таке лише жити в радість і бавитись в зваблення,
Під таке лиш любити і зізнаватись у вічному,
Під таке я буваю дуже і дуже незвичною,
Я всміхаюся дзеркалу і левенятку рудому,
Я щаслива, я дуже щаслива, я просто вдома…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232698
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2011
...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230275
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2010
Ота безглузда стадія дорослості, коли вже твориш диво власноручно,
Коли на Миколая під подушкою знаходиш пустоту, а не пакунок –
І це приймаєш звично, і безболісно, і це тебе вже не ляка, не мучить,
Цікаво, а Ти також мене подумки, як я Тебе, замовив в подарунок?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229828
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2010
Я люблю тебе, коли довго не прокидаєшся,
І коли за собою лишаєш немиту чашку,
Я люблю тебе, коли злишся і не всміхаєшся,
І коли ти бурчиш, і коли із тобою важко…
Я люблю тебе, коли ти не можеш заснути,
Коли ти мені пробачаєш всі витребеньки,
І коли ти сумний, я також дуже люблю тебе,
І коли ти хворієш, і сердишся як маленький…
Я люблю тебе, коли в тебе холодні ноги,
І люблю, коли ти шепочеш мені на вухо,
Я люблю, коли ти на мене дивишся строго,
І коли спересердя раптом кидаєш слухавку.
Я люблю тебе, коли ходиш по килимі взутий,
І коли я ще сплю, а ти вже кудись втікаєш,
І коли тебе в мене немає, я дуже люблю тебе,
Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ НАВІТЬ КОЛИ ЩЕ ТЕБЕ НЕ ЗНАЮ…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229397
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2010
В мене у серці прихована камера… камера схову.
В мене у серця кома, і карма…
Серцю нелегко даються лови.
Серцю ніщо не дається задарма –
Бавиться Бог у сухого жандарма,
Мружиться, строго насуплює брови,
Серце у відповідь ані півслова…
В мене у серці суворої звітності папки і теки,
В серця ліцензії, сертифікат відповідності,
Цензи і чеки.
Серце бувало (послухай і викресли) на дискотеках,
В деках, аптеках, і навіть подекуди в бібліотеках,
Серцю нелегко із його фібрами,
Ноша важка, а зігнешся – не випрямиш,
Серцю бракує деколи того Декого.
В мене у серці шовк і мереживо… ближче до тіла,
В мене у серця багато одежі,
Серце, буває, й за модою стежить,
Я своє серце у абищó не оділа б.
Зрештою, серце моє не до пафосу й культу,
Бавиться Бог в кутюр’є з-за небесного пульту,
Тішиться, думає, як його нині вбрати -
Зрештою, серцю нема на що нарікати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224333
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2010
Я зумисне згубила ключик,
Розламала життя на дольки,
Ти воістину мій заручник,
Навіть байдуже, що король,
Із закоханостей підручних
Я тобі побудую храм,
Я зумисне згубила ключик –
Просто я тебе не віддам.
Я не вірю усім цим знакам –
В мене є зв’язки нагорі
Я великий містифікатор,
Я за підкуп і хабарі,
Я тебе не продам державі,
Податковим інспекторам,
Я не маю на тебе права,
Але я тебе не віддам…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224173
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2010
Вперта, де там Стаханову – серед вільних вакансій
Досі місце «коханого», в резюме ж лиш «коханці».
Кажуть, біль загартовує: втрати, зради, облуди,
Хочу бути чудовою. От візьмуся – і буду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223881
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2010
Феєчці снилися хмари. Хмарочки снилися феї.
Тихо і любо на феєчку з хмари дивúться.
Янголи люблять безсонно з хмари дивитись на неї –
Янголи люблять, як феєчці солодко спиться.
Феєчці спалося міцно. Феєчка втомлена, любі.
(Так в канцелярії снів хтось вважав необачно).
Феєчка дихала мірно, рівно здіймалися груди,
Фея щаслива, і спиться їй мирно і смачно.
Фея на бік повернулась. Ліжко тихенько скрипнýло.
Температура у нормі, і серце б’є швидко.
Місяць закутався в хмару. Янголи майже поснули.
Сонце до сходу прасує вогненну накидку.
Феєчка спала, і небо. Янгол не спав і дивився –
Тихо і любо від світу ховатись за хмарою.
Я вам скажу по секрету: феєчці дехто наснився.
Тільки, будь ласка, цього не кажіть в канцелярії! ;)
11.10.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223877
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2010
Фея зламала паличку. Фея зламала нігтика.
Фея не дуже виспалась. Фея трохи засмучена.
Фея просить товариша – чи сьогодні не зміг би
Тут роздмухать кохання, там змирити розлучених,
Та ще дружбу одну розбудить допоміг би.
Справи фейні буденні, справи файні буденні.
Феї добре відомо – далі буде чудовіше,
Далі буде кохання, далі буде натхнення,
Це триватиме довго – може, навіть, і довше,
Дуже навіть можливо, що і геть нескінченно.
Фея любить роботу. Фея любить творити
Фея створює щастя. Щастя фейне міцнюще.
Фея гарно знайомить, фея вміє мирити,
І подейкують в неї є у паличці ключик,
Щоби файно коханим серця відчинити.
Словом, фея – везуча. І напрочуд сумлінна.
В неї усмішка щира, фея дзвінко сміється,
В феї зламаний нігтик, та рівнісінька спина,
Феї хочеться спати, але диво вдається,
В неї гарний товариш. Мабуть, це і причина ;)
9 жовтня 2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223876
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2010
Ти знаєш, мені на душі так спокійно і весело,
Що настрій поганий сьогодні від мене в депресії
У мене для тебе вінок із осінньою позолотою,
У мене для тебе ночі без сну, а дні, як усе – за роботою…
Ти знаєш, я трохи сумую без тебе, і це насправді вимотує…
І поки зривається осінь своїм падолистиком,
У мене для тебе із крапель готове намистечко,
У мене для тебе любисток, і сонце в конвертику,
у мене до тебе думки і слова в круговертику,
і серце танцює для тебе то самбу, то щось з рок-н-ролю,
у мене для тебе доля – ти знаєш, для тебе я вірю в долю.
Ти знаєш, мені від тебе нічого не треба – анічогісінько,
Ні слів твоїх, ні зусиль твоїх, ні епітетів,
То просто думки мої навколо очей твоїх намотують вісімки,
І просто страшенно хочеться тебе випити,
Страшенно хочеться обіймати, волосся куйовдити,
Тебе оточити собою, увагою, теплотою і осінню,
Дозволити цілувати мене в чоло, і у очі, а ще – підтикати ковдру,
І бавитись пальцями у волоссі…
У мене для тебе ночі без сну, а дні, як усе – за роботою,
У мене немає тебе – і це насправді вимотує…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2010
у принца блакитні очі, і є принцеса в запасі,
коли питають про нього, принцесі напевне боляче,
у неї право, корона, блакитна кров і династія
та, схоже, принц собі щастя інакшого хоче…
у принца гарна карета, і кучер також нівроку так
і принц вже, мабуть, з півроку не може спати ночами,
і мати, каже, мегера, а батько - старий склеротик,
вона стискає любов’ю, він владою чавить…
у принца шкідлива звичка - він бути штучним не може
у нього свита велика, брудна від п’янства і блуду,
і принц би вирвався з дому, і з нього вийшов би Будда,
та цього точно не буде, про це подбає сторожа.
у принца блакитні очі, і він не носить корону,
йому, напевне, найважче вдягнути маску й обручку
і з нього вийшов би Будда, та двір від втечі боронить
у принца велика свита, і це страшенно незручно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219212
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2010
. - А давай поговоримо про любов?
- Давай. Я люблю шоколадне печиво,
а ще - яблука...
Я люблю біле напівсолодке.
Червоне теж, але більше біле.
Сильні картини і сильні фотки,
сила краси – надзвичайна сила.
Я люблю каву – якщо з вершками,
люблю червоне, люблю зелене,
дуже люблю, як сміється мама,
мамині руки люблю і вареники… :)
Я люблю шпильки, люблю балетки,
люблю театри й бібліотеки,
люблю цукерки і тарталетки,
і шоколадне, і мармеладне,
люблю фруктове, люблю принадне,
душезігрійне та калорійне,
та ще корисне деколи.
Я люблю сонце – і в дощ і в вітер.
І як проміння в снігу іскриться.
Я люблю ночі, і їхнє світло –
люблю, коли не спиться.
Люблю, коли виступають діти,
діти сміються, і ти смієшся,
люблю сміятись, люблю радіти.
Люблю, як все вдається…
А ще люблю квіти. І квітень.
Я люблю сумки і парасольки,
гарні спіднички і рукавички,
люблю ділити слова на дольки,
і смакувати шкідливі звички.
Я люблю мисники і намиста,
люблю цілющі слова і трави,
я люблю місто, так люблю місто,
люблю думками бавитись –
я взагалі повсякчас замислена,
люблю у всьому шукати смислу,
люблю, коли я рвучка і брава –
словом, такі-от любовні справи. ;)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219017
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2010
Хтось увімкнув холод на повну силу, хтось собі зараз п’є,
хтось оце щойно став мільйонером,
хтось буде завтра відстоювати освіту…
Хтось напустив самотності на півсвіту –
дихати не дає,
хтось увімкнув би кондиціонера,
тільки нема кому взагалі-то…
Осінь збира плоди, хтось вираховує з осені ПДВ,
хтось ще 0,5 на рекламу,
і до Пенсійного фонду…
Світові трохи лячно – холодно, та ще вітер чогось реве,
хтось подзвоніть до Бога,
чи викличте Джеймса Бонда…
Як би то завтра прокинутись,
і щоб усі скрізь були живі –
та ще при житлі, і здоровому глузді, і не голодні –
Щоб жодних тобі терактів,
і кожному по машині,а то і дві –
і хтось увімкнув би кондиціонера хоча б природі;
Щоб всі стали депутатами, як кортить;
а дехто, може, і президентом цілим,
хто хоче – хай буде героєм, чи, може, зіркою,
Хай хтось в тому світі вилікує, коли кому щось болить;
нехай буде безкоштовно дзвонить мобільним,
і хай мене мама пробачить за те, що до неї гиркаю…
Хтось собі зараз плаче над немовлям,
хтось завтра, може, почує свій смертний вирок,
хтось відривається в клубі на півзарплати–
От би завтра прокинутись в світі, де ти не сам;
в світі, де всі щасливі, здорові, мирні, -
можна було б спокійно лягати спати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215606
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.10.2010
якось так просто, як відірвати ґудзика
чи усміхнутись, чи запалити світло
чи перестати вірити в депресивне…
дивно чому півсвіту в житті вовтузиться
прагнучи сенсу, схвалення чи потрібності
прагнучи руху, вперто живуть пасивними…
якось так просто – щастя у самобутності
щастя – це якщо спинишся і відчуєш
і перестанеш Богу ставить умови
може хтось нас без нас обира в супутники
ти надаремно в гірше себе готуєш
світ тебе любить, а не планує змови
якось так просто – як кошеня, що лащиться
із кошеням важко буть злим і гордим
те, що мурчить – важко вважать загрозою
якось так просто – взяти і стати кращим
і обійнять того, що із смутним поглядом
і показати світло, і витерти сльози…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214768
рубрика: Поезія,
дата поступления 07.10.2010
Відчай – це щось таке, що буває від чаю.
Поки ти п’єш, він тебе старанно вивчає
(дивне і незвичайне таке дівча)
Ти йому відповідаєш поглядом вбивчим…
Відчай – це щось таке, що так просто не вивчиш,
відчай – це з тих речей, що потрібен час.
Розпач – це як моРОЗ такий що хоч ПлАЧ,
Тільки його бракувало до всіх невдач,
Схоже таки прийдеться забити м’яч,
Поки не зовсім сльозно.
Ти таки вириваєшся перед всіх,
Дихай, не смійся, дихай, не бійся, дихай –
Розпач лікують добрим вином і сміхом,
Я, до речі, серйозно.
Узагалі, це все – питання відхилень,
Від віри, від міри, від вчення самого Дарвіна,
Від бажання розплати, від перевтілень,
Боже, ну струсони ж мене, ну удар мене –
Випий із мене відчай, вибий цю ницість,
Вбий цю цинічність, наче давно за тридцять,
Збав цьому серцю оберти, звуж зіниці,
Боже, не дай спинитись, не дай спинитись…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212654
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2010
кодексом фей передбачено вірити в диво
честь королев зобов’язує жити в короні
в неї бувають нашестя бувають напливи
створює диво попри усі заборони
рівно тримає корону тримається трону
не піддається вмовлянням брехні забобонам
вірить драконам трибунам рекламним слоганам
вносить себе в число тих що вірять у Бога
феї без віри не можуть практично нічого
оргкомітет феєричності ставить печаті
створює список дивацтв дивини і диванів
феєчка з феєм фліртують у файному чаті
про одкровення вона, він їй про відкривання
кодексом фей передбачене фейне кохання
радник корони малює монарші маршрути
мандри корони не толерують відхилень
фея стомилась від флірту зізналась наплутала
важко у чаті феям без перевтілень
кодексом фей передбачено трошки ілюзій
він ображається феї монаршим не друзі
смайлик підморгує феєчка по етикету
пасма волосся в корону і ніжку в карету
кодексом фей передбачено – феї ніколи
не відступають від дива і від протоколу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2010