Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
Не торкаючись трав,
не лишивши сліда в порохняві доріг,
уникаючи поглядів ,
вікнами розокулярених міст,
у сідлі він летить
і ніколи йому не завершити біг,
поки знов на шляху
не постане з віків той обпалений ліс.
Стрічний вітер вплітає
сваволю вуздечки у гриву коня.
Дно зіниць - зцементований
відчаєм попіл зотлілих надій.
Що шукає у світі живих,
чи намарне когось доганя
блудний син,
нерозкаяний Богом,
непрощений батьком, Андрій.
У загублену шаблю
сосновим корінням вгризається час.
Тисне в плечі,
як плата за зраду чужинський жупан.
Та удень і вночі
знову кличе, зове блідочоле дівча
за собою у ніч,
у солодкий, знеможенохтивий туман.
Кволі руки її
розірвали братерства сталевий ланцюг.
Вірність серця
зіткнулась із лезом обов"язку - антитіла !
порятунок від батька -
сльозами нагострена крапля свинцю
на свитині козацькій
розлитим червоним вином розцвіла.
Ця краплина упала
на терези, названі " пекло і рай",
лиш здригнулись вони,
а суддя зрівноважив і зло і добро.
Злочин зради -і вірність коханню.
Нарівно закінчилась гра!
Присуд :
вічно летіти між брудом землі
й чистотою зірок.
На зчорнілих, безмовних устах
вічно нести полячки ім"я.
Лоскотати невидимим шовком волосся
чекання долонь,
але знову вітри
незборимо вертають на круги своя.
Дубно.Ніч, в котрий раз
кожен грає призначену автором роль.
Незбагненно - чи ніч, наче очі,
чи очі, як стомлена ніч.
переплетення слів
з невгамовністю губ -епілог в забутті.
Голубі переливи прозорості душ,
що прийшли з потойбіч,
невагомість туману
з ознаками пристрастю сплетених тіл.
Буде ранок.Обвуглений ліс.
І Тарас - чи людина, чи тінь,
краплі батькових сліз
на долоні затверднуть блискучим свинцем.
Недолюблених душ,
недомучених мук,
недожитих життів
на останнім листку всемогутнє перо
замикає кільце.
...а Петро угорі заховає ключі
і відверене лице.
Унизу перевернеться автор
у темнім своїм небутті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=66576
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.04.2008
Дно клепсидри, стіни - скло,
як іллюзія свободи.
Із миттєвостей струмком
зверху вниз
час нелічено повис.
Нам від нього нагорода -
лиш година під смерком -
парадиз!
Смілість рук, незграбність слів,
як іллюзія кохання.
А від штори пів на пів
світлотінь.
І, напевне, річ не в тім -
перша зустріч, чи остання.
В тім, що я тебе зустрів
на путі.
Блискавично вічний гріх...
Нагорода він чи кара?
Прочитати я не зміг
по очах.
В них на мить спинився час,
пристрасті вогонь примарний...
...Третій півень на зорі
прокричав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=66075
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.03.2008
Чуєш?
Як дзвенять напружено й гостро
струни рядками
на ладах
віршотворіння,
стукають в пам"ять, як бажані гості
во їм"я твоє і пісні во ім"я.
Знаю,
стугонять не в лад і не в розмір,
рвуть посторонки,
на шматки
бризкають строфи.
лише для того, щоб березня розквіт
спинив на бігу і роки і строки.
Слухай,
як у тебе сила з безсиллям
так гармонійно
виплелись
у вічний поклик?
Тільки б одного у Бога просив я -
щоб весни в тобі ніколи не змовкли.
Бачиш -
на долоні роки, як квіти,
як на екрані кіно -
чітко й виразно.
Хочу одного у Бога просити -
щоб йшли ми усіми світами разом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=65713
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.03.2008
Я сьогодні не один,
Адамо і лезо свічки.
Розмальовує камін
по стіні
розморожені пісні.
Візерунки потойбіччя -
бризки полум"я з полін
на вікні.
А за ним шепоче сніг
в унісон із Сальваторе,
як колись він вперше ліг
на плече.
І залишив тихий щем.
Лиш мелодія повтором
по щоках забутих слів
потече.
Риски-змошки від років
на обличчі у гітари,
від вогню беззвучний спів -
полиск струн.
Ноти-діти по листку,
над еспрессо - цівка пари.
сірим попелем дотлів
тихий сум...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=65547
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.03.2008
Долоня вітру, пестячи грайливо,
завісу білопінну вигинає,
щоб небо темнолике, безголосе
в кімнату поміж рам могло вливатись
і пити звуки, як вино червоне,
які розбризкує фортепіано.
У такт на форте полум"я лякливо
здригається і ноти оживають.
У дзеркалі відкинутої кришки
метеликами пальці блідосвітлі
легкосповільнено перелітають
між чорними та білими квітками.
І з цим польотом в лад слухняні струни
то муркотіли ласкавим коханцем,
то щось оповідали непоспішно,
то буревієм билися об берег.
Та подихом цей безтурботний вітер
здмухнув листок і полум"я погасло...
...Затихло. Лиш у рамі старовинній
щось шепотів сердито композитор.
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=65388
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.03.2008
"Краплини сліз, Що на очах застигли,
я витер би листочком молодим..."
Багаття гасне, гіркота і дим
беззахистність очей запорошили.
Кохала ти так спрагло і тужливо,
(кохання владне вимагає жертв),
та спробуй ухопити місяць-серп...
Його любов хмаринна і мінлива.
Нікому зір принадність, роси травня,
цнотливість рук, розбещеність очей
перемогти не довелося ще:
твої суперники нерівноправні!
Не заглядай у очі запитально,
недоговореність його мовчань -
глибоко втаємничена печаль,
своя душа - це не розгадна тайна!
Його вірші - не замки мармурові,
і пісня рим - не передзвін монет.
Ти ощасливлена, бо він поет,
і сказано усе у цьому слові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=65223
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.03.2008
Природа - одночасно і актор і критик,
не визнає надмірностей і зайвини.
Так будь і ти - проста, прозора і відкрита.
Перед тобою я ні в чім не завинив.
Я дім продав. Мої мости пішли за димом
у весен рай, де панували почуття.
Нікого навкруги. Лиш ти одна-єдина
і осінь ця тобі сьогодні до лиця.
В краю, де ліс грабовий підпирає небо,
над друзями - трава. І з мармурових плит
за усміхом розгубленим ховають кредо -
життя на цьому світі - наскрізний транзит.
Поезію очей читати ми навчились,
минуле крізь кришталь прозоріє до дна.
П"ємО із келиха одного ніжну щирість,
бо все, що є у мене - лише ти одна.́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=65161
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.03.2008
Я вітер вчив здіймати куряву з доріг,
навчав я дощ із листям лопотіти.
Вчив сонце обертатися над світом,
а місяця навчав сміятися згори.
Я винаходив в котрий раз велосипед
самозахопленістю на папері,
в уяву відчинивши перші двері,
в тумані бачив я далеко наперед.
Мантачкою - життям гострилося перо,
цеглинами одна на одну строфи
в"язалися до рим.І, ось ще трохи,
здавалоь,мій кашкет торкнеться до зірок.
Де формула найдосконалого вірша?
Де філософський камінь для поета?
Я ставку вже зробив.Крутись, рулетко !
У казино мистецтва жевріє мій шанс...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=65155
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.03.2008