ІллюZія

Сторінки (1/34):  « 1»

Не как у людей

Не  как  у  людей.  Привыкла,  быть  может
Стоять  и  смотреть  в  чужие  глаза.
Наш  пазл  бесконечный  рассыпан.  Не  сложим.
Любить.  Ненавидеть.  Ненадо.  Нельзя.
По  улицам  теплым  бродить  и  смеяться
С  себя.  Своей  глупой  наивной  мечты.
Наверное,  стоит  за  голову  браться,
И  стоит  понять:  есть  «я»  и  есть  «ты».
Отдельно.  Несвязанны.  Противоположны
Две  наши  дороги.  Границы.  Слова.
Быть  вместе  не  стоит.  Да  нет.  Невозможно.
Ищу  свое  счастье  земное.  Одна.
И  верить  как  прежде.  Вставать.  Снова  падать.
Потерянных  крыльев  в  толпе  след  искать.
Не  стоит  играть  загадочным  взглядом,
В  закрытые  двери  стучать  и  стучать.
Уйду.  Растворюсь  в  случайных  прохожих.
Прощу.  Поднимусь  я  так  высоко,
И,  может,  пойму,  что  мы  не  похожи,
А  кто  говорил  мне,  что  будет  легко?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=80517
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 22.06.2008


Брейнг-ринг в метро....

Метро…Люди…Безрадостные,  замученные  лица…Жара…Час  ПИК…В  голове  абсолютно  пусто.  Ноль  мыслей.  Просто,  нет  сил  справляться  с    такой  высокой  температурой  на  улице.  Спасают  наушники,  доносящие  до  меня  звуки  любимых  песен.  Телефон  разряжается,  и  я  принимаюсь  осматривать  других  пассажиров,  чтобы  хоть  как-то  убить  время…Черные  очки…Препятствий  нет…

Напротив  сидела  девушка.…Сразу  видно,  что  высокая,  где-то  под  180  точно.  Нет,  наверное,  выше.  Лет  19.  В  глаза  бросается  очень  большой  размер  ноги,  как  для  представительницы  слабого  пола.  Читает.  Видимо,  конспект.  Если  бы  она  была  героиней  моей  книги,  я  бы  точно  дала  ей  роль  какой-то  заучки.  Русые  волосы,  небрежно  собранные  в  уже  давно  не  модный  пучок.  От  хорошей  стрижки  там  и  след  простыл.  Непривычная  немножко  картина,  как  для  Киева.  Я  бы  не  сказала,  что  одета  она  бедно.  Просто  «в  своем  стиле».  Наивные,  бегающие  глаза  по  тетрадке,  видимо,    усиленно  пытающиеся  что-то  запомнить.  Парни,  стоящие  вокруг  естественно,  на  нее  и  не  смотрят.  Мне  жаль  эту  девочку  и  одновременно  ей  есть  чему  позавидовать.  Да,  не  удивляйтесь.  У  нее  не  будет  парней,  меняющихся,  как  перчатки;  пустых,  глупых  ночей,  о  которых  она  будет  жалеть;  на  нее  не  глазеют  голодным  взглядом  и  не  считают  продажной  стервой.  У  нее  будет  один-единственный,  который  сможет  полюбить  ее  именно  такой,  как  она  есть.  Любимый,  близкий  и  родной  человек.  На  всю  жизнь.  Хотя,  Бог  ведь  не  зря  посылает  нам  «не  тех»  людей,  чтобы  потом,  при  встрече  с  тем  самым  «своим»  человечком,  мы  ценили  его  еще  больше.  А,  может,  она  готовит  отлично  и  своей  добротой  готова  поделиться  со  всеми?  Возможно,  она  отличная  подруга  и  советчица,  и  точно  послушная  дочь.  Она  такая,  какая  есть.  Мне  не  за  что  ее  судить.  Не  в  чем  упрекать.  Просто  она  другая,  отличающаяся  от  разодетых  «кукол»  холодной  столицы.  С  пустыми  глазами,  зато  тщательно  накрашенными  ресницами;  в  коротких  платьях  и  с  огромными  сумками,  чтобы  влезла  косметика,  телефон,  органайзер  и  куча  всякой  ненужной  фигни.  А  центр  ведь  не  принимает,  таких,  как  она.  Тысячу  раз  пережевывал  и  выплевывал  обратно,  показывая  на  истинное  место.  Почему  тогда  мы  такие  жестокие  и  беспощадные?  Почему  не  можем  принять  с  распростертыми  объятиями  «не  формат»?  

Теряясь,  в  своих  мыслях,  приводя  доводы  «за»  и  «против»,  переключаюсь  на  следующего  «экспоната».  Молодой  парень.  Тоже,  лет  19.  Красивый,  ухоженный  и  безумно  милый.  Рассматривать  такого  намного  интереснее.  Хорошая  фигура.  Сразу  виден  результат  тренажерного  зала.  Обворожительная  улыбка.  Странно,  очень  искренняя.  Детские,  безумно  красивые  глазки.  Добрые-добрые,  как  у  младенца…  Стильная,  немного    удлиненная  стрижка.  Обтягивающие  джинсы  и  стильная  майка.  Возможно,  после  такого  описания,  я  бы  подумала,  что  это  очередной  мачо,  bad  boy,    за  которым  вздыхают  сотни  девчонок,  а  он  их  меняет,  словно  перчатки.  Но  это  не  так.  По  нему  сразу  можно  сказать,  что  этот  человек  –  однолюб.  Возможно,  это  скоропостижное  мнение,  но  эти  глаза  не  могут  врать…Мальчик  подходит  ближе  и  я  чувствую  доносящийся  аромат  хорошего  одеколона.  Похвально.…Немного  несмелый  взгляд…Мда…Легко  мне  рассуждать,  когда  я  в  черных  очках.  Смотрю  куда  хочу  и  сколько  хочу,  и  никто  не  заметит.  Выгодно.  Даже  жаль,  что  он  сейчас  выходит.  

Переключаю  свое  внимание  на  двоих  барышень,  стоящих  недалеко  от  меня.  Одна  кажется  капризной,  несдержанной  и  эгоистичной.  Неплохо  одета,  но  с  дешевой  бижутерией.  Вторая  же  –  полная  ее  противоположность.  Хорошая  девочка,  которая  читает  умные  книжки,  выглядывающие  из  ее  сумки,  и  помогающая  маме  по  вечерам.  Очки  и  скромность  только  придают  ее  образу  завершенности.  Говорю  же,  много  читает.  Что-то  объясняет  первой.  Наверное,  подружки.  
Даже  странно,  как  могут  дружить  совершенно  не  похожие  люди.  Как  черное  и  белое.  Но  они  находят  что-то  общее,  а  порой  даже  сходятся  из-за  этой  непохожести.  Я  тоже  когда-то  дружила  с  девчонкой,  с  которой  мы  были  как  огонь  и  вода.  Абсолютно  разные,  но  это  не  мешало  нам  6  лет  быть  ближе,  чем  сестры.  Дальше  –  наши  дороги  разбежались.  

Понимаю,  что  мне  уже  надо  выходить.  Л-ю-д-и!!!!!!!  Подарите  мне  на  день  рождения  свежий  воздух  и  кондиционер!!!  Как  же  я  не  люблю  эту  жару.…Освобождаясь  от  ноги  какой-то  крупногабаритной  тетеньки,  плыву  дальше  за  теченьем  мыслей.  
Все  люди  разные.  Бывают,  конечно,  похожие,  даже  очень,  но  одинаковых  точно  нет.  Все  мы  –  индивидуальны,  и  это  –  прекрасно.  Было  бы  очень  скучно  жить,  были  бы  мы  абсолютно  одинаковыми.  И  ведь  у  каждого  из  нас  есть  друзья  и  знакомые.  Есть  люди,  к  которым  мы  идем  за  помощью  и  просим  совета.  Кому-то  помогаем  сами,  кто-то  нам  неприятен.  Но  это  не  мешает  нам  жить  на  одной  земле  и  дышать  одним  и  тем,  же  воздухом.  Это  не  препятствует  нам  любить,  ненавидеть,  совершать  глупые  поступки  и  раскаиваться.  Просто  важно  найти  тех,  кому  будешь  доверять  на  все  100%.  Так  легче  идти  по  жизни.  
Важно,  чтобы  было  кому  направить  на  истинный  путь,  когда  мы  теряемся  в  выборе  СВОЕЙ  дороги  и  протянуть  руку  помощи,  потерпев  очередное  паденье,  набив  очередной  «жизненный»  синяк,  и  сделав  выводы  от  пройденного  материала,  чтобы  потом  не  наступить  на  те  же  грабли.  
Нам  стоит  всего  лишь  научится  понимать  и  ценить  друг  друга.  Или  хотя  бы  очень-очень  постараться.  А  еще,  идти  по  жизни  с  хорошей  порцией  оптимизма,  ведь  нервные  клетки  не  восстанавливаются.  
А  судьба  ведь  тоже  умеет  улыбаться.  Ее  подарки  самые  ценные,  просто  их  надо  заслужить.…Заслужить  по-настоящему…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=79070
рубрика: Проза, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 12.06.2008


Життя за склом чорних окулярів...

Знаєте,  як  класно  йти  вулицями  в  чорних  окулярах?  Ховаючи  за  ними  свої  сльози,  біль  і  відчай…Кліпаючи  очима,  намагаючись  зняти  весь  бруд  і  фальш,  що  понападала  за  день,  а  може  й  більше…Силкуючись  зловити  краплини  чистого  повітря,  але  збиваючись  з  потрібного  курсу  і  розчиняючись  у  шумі  великого  міста,  яке  не  любить  чужих…
Шукати  виходу  з  тунелів  своїх  думок,  розпутуючи  міріади  мрій,  стикаючись  один-на-один  зі  стіною  невідкладних  проблем  і  в  безсиллі  падаючи  додолу,  намагаючись  їх  вирішити.  І  лише  потім  розуміючи,  що  вони  не  варті  були  тих  прикладених  зусиль…Всі  ті  рожеві  мрії,  які  є  у  кожного,  не  варті  жертв,  які  ми  приносимо  для  їх  здійснення…Переступати  через  себе…Боляче…
Ходити  в  чорних  окулярах  і  справді  круто.  Можна  роздивлятись  красиві  очі  випадкового  перехожого,  не  боячись,  що  він  прийме  тебе  за  навіжену…Нарешті,  дивитися  на  сонце,  ловити  обличчям  його  промінчики,  які  вже  не  засліплюють  очі.  
Шукати  щастя…Маленького,  непримітного,  але  свого…Такого  близького  і  рідного  серцю.  Простого,  наївного,  щирого…Навіщо  це  мені,  якщо  нічим  особливим  воно  не  вирізняється?  Затим,  що  ми  з  ним  дві  половинки  одного  пазла.  Я  і  моє  різнокольорове  щастя.
Я  завжди  намагаюсь  зловити  у  твоїй  посмішці  промені  сонця  і  повернути  їх…А  ти  все  одно  ховаєш  те,  що  мені  так  потрібно…Хочеш  мене  помучати,  пробудити  в  мені  цікавість,  і  в  тебе  це  таки  виходить…
А  я  йду  вулицями  міста,  ловлю  тіні  чужих  посмішок,  подумки  уявляю  тебе  поруч  і  шикую  в  рядочок  свої  неслухняні  плани  на  майбутнє,  викликаю  на  плац  своє  серце  і  засуджую  його  на  довічне  ув’язнення,  а  ще  роздивляюсь  випадкових  перехожих,  адже  знаю…вони  цього  не  помітять,  бо  я  дивлюсь  на  життя  через  скло  чорних  окулярів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=77395
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.06.2008


РОЗОРЮ ТЕБЯ НА ЛЮБОВЬ!

Как  дорого  стоит  любовь.  Не  правда  ли?
А,  может,  она  и  вовсе  бесценна?
Ее  лишь  держать  бы  покрепче,  но  надо  ли?
Уходит,  приходит.…Как  все  во  Вселенной.

И  тысячи  слов:  бездумных,  нелепых.
И  взглядов  пустых,  никому  не  нужных.
Зачем  верить  в  ложь,  доверившись  слепо,
Зачем  быть  хорошим,  веселым,  послушным?

На  пальцах  считаю  свои  достиженья.
Казалось,  так  много,  а  вовсе  и  нет.
Ни  шагу  назад,  отброшу  сомненья,
Приму  самый  главный  от  жизни  совет.

Порвала  листок.  На  нем  твое  имя
Вчера  выводила.  Вновь  и  вновь.
Никогда  не  узнаешь,  что  я  так  любила,
Но  я  РОЗОРЮ  ТЕБЯ  НА  ЛЮБОВЬ!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=76473
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 29.05.2008


В полоні думок...

Я  знаходжусь  в  полоні  думок,
Що  скували  мою  свідомість.
Я  не  знаю  –  зробити  крок,
Обернутись  назад?  Та  гордість
Не  дає  повернути    час,
Зупинити  себе...Не  вперше
Зненавидять  тебе  і  нас,
За  все  щире  і  все  відверте.
І  покинуть  між  двох  вогнів,
Запаливши  наш  міст  умовний.
Заблудившись  у  вирі  слів,
Заблукавши  у  цій  безодні…
І  створити  для  себе  казку,
Захлинаючись  невідомістю.
Ти  зроби  мені,  прошу,  ласку  –
Покеруй  моєю  свідомістю
І  пробач  мені  все.  До  краплі.
Подивися  мені  у  очі…
Ти  не  став,  як  завжди,  три  крапки,
І  не  снися  мені  щоночі.
Не  створюй  ілюзії  дотику.
Не  хвилюйся.  Я  не  зникну.
Розчинися  в  єдиному  подиху.
Не  здивуюсь.  Я  просто  звикла….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=76360
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.05.2008


Это ты...

Ты  вошел  внезапно.…Упал  мне  на  голову,  как  первый  снег.    Он  был  настолько  красивым,  что  просто  рука  не  поднялась  его  с  себя  стряхнуть…  
Ты  открыл  двери  моей  жизни  уверенным  поворотом  ключа.  Я  до  сих  пор  не  могу  понять,  где  ты  его  мог  взять,  если  у  меня  он  в  единственном  экземпляре.  Сделал  дубликат?  
Ты  перевернул  мое  мировоззрение  и  мои  взгляды,  мечты,  планы  с  ног  на  голову  и  заставил  считать  эти  изменения  верными.
Ты  заставил  меня  стать  стервозной,    уверенной  в  себе  и  своих  силах,  заносчивой,  несдержанной  и…  влюбленной…  
Это  из-за  тебя  я  ярко  крашусь  и  одеваюсь.  Это  для  тебя  у  меня  сияют  глаза.  Это  ты  вызвал  на  моем  лице  улыбку.  И  именно  ТЫ  забрал  у  меня  мою  прошлую  жизнь  и  поменял  направление  реки,  по  которой  все  время  плыла…
Это  благодаря  тебе  я  завоевываю  новые  вершины,  встаю  утром  с  новыми  силами  и  борюсь  до  последнего…за  тебя  и  ради  тебя.
Это  твои  глаза  я  вижу  каждую  ночи,  и  именно  они  преследуют  меня,  когда  силы  покидают,  заставляя  идти  дальше.
Это  тебе  я  обязана  своей  грустью  и  радостью,  болью  и  верой,  разочарованием  и  жизнерадостностью.
Это  ты  прорезал  на  моей  спине  два  рубца.  Они  болят  и  не  заживают  потому,  что  скоро  там  вырастут  крылья,  и  я  не  знаю,  какого  цвета  они  будут…
Это  ты  заплел  в  мои  волосы  ветер  и  запалил  в  сердце  огонь,  который  горит  внутри  меня  до  сих  пор…
Это  ты  меня  заразил  неизлечимой  болезнью  –  любовью…
Это  Я  ТЕБЯ  добьюсь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=75284
рубрика: Проза, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 21.05.2008


Не похожие....

Мы  с  тобой  не  похожи  совсем,
Не  судьба  вместе  быть,  ну  что  же…
Наша  жизнь  –  это  ком  проблем,
И  удач,  и  падений  тоже…

Ты  –  вода,  я  –  огонь  безудержный.
Строишь  ты,  ну  а  я  –  разрушаю.  
Кто  из  нас  в  этом  мире  безгрешный?
Ты  находишь,  а  я  –  теряю.

Удивляю,  меняюсь,  когда  захочу.
Ну,  а  ты,  остаешься  все  тем  же.
Я  резвлюсь,  веселюсь,  улыбаюсь,  шучу,
Жаль,  что  ты,  равнодушен,  как  прежде…

Я  стучусь  в  твою  дверь,  уже  надоело,
А  открыть  ты,  увы,  не  спешишь.
Повернуть  ключ  в  замке  –  великое  дело,
Мы  с  тобой  не  похожи,  малыш…

На  разных  с  тобой  говорим  языках,
Другие  мечты,  надежды  и  встречи.
Я  пока  не  опасна,  но  только  ПОКА.
Я  все  б  отдала  за  единственный  вечер.

Я  тень  твоих  крыльев  боюсь  припугнуть,
До  ангела  мне  далеко.…  Не  добраться.  
А,  может,  попробовать  стоит,  рискнуть?
А  мы  продолжаем  как  прежде  бояться…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=74136
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 14.05.2008


!

Пожалуйста,  проголосуйте  за  мой  стих.  я  думаю  это  составит  большого  труда,  если  вам  понравится!!!  http://www.stihilubvi.ru/1210442887.html

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73453
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 10.05.2008


Теорія вірогідності

Я  забула  вже,  як  твої  очі  від  щастя  світяться.
І  як  ти  усміхаєшся,  коли  тобі  так  добре.
Я  все  знаю.  Неодмінно  іще  зустрінемось,
Я  ділитиму  радість,  а  ти  розділятимеш  горе.

Я  щодня  прокидатимусь  від  твого  подиху.
Я  тобі  не  казатиму,  як  я  кохаю,  ти  ж  знаєш…
І  мурахи  по  тілі  завжди  від  твого  дотику,
Воно  завжди  так…Коли  справді  кохаєш.

Ти  мені  не  кажи.  Нічого.  Ні  слова,  благаю.
Ну  навіщо  на  це  витрачати  швидкі  хвилини.
Я  годинника  знов  зупинити  до  болі  бажаю,
А  ти  дивишся,  любий,  наївно…  очима  дитини.

Ми  залишили  все  в  минулому,  найпотрібніше
У  майбутнє  взяли,  лише  два  закохані  серця.
По  теорії  вчених  отих,  більш  за  все  вірогідніше,
Що  у  тебе  пройде,  а  у  мене  вже  не  минеться…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73167
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.05.2008


Покарай!

Не  чекаю  вже  навіть  натяку  на  взаємність…
Не  шукаю  у  вікнах  сумних  я  вчорашнього  дня.
У  холодних  провулках  одна  броджу  навмання,
Вмикаючи  музику,  вимикаю  свою  свідомість…

Не  дивлюся  під  ноги,  бо  щастя  там  не  лежить.
Я  не  можу  звикнути,  що  тебе  так  рідко  бачу.
Я  писала  вірші.  Це  для  тебе  нічого  не  значить,
Забувати  тебе  не  виходить.  Серце  не  спить.

Прокидаюсь  щоранку  з  солодким  присмаком  мрії
І  усмішкою…Може,  не  треба  мені  отих  снів?
Я  все  знаю.  Я  вільна.  Ти  просто  іще  не  зумів
Розглядіти  і  з  мене  здмухнути  той  попіл  надії.

Намалюю  в  щоденнику  серце  і  вирву  сторінку,
І  хай  сварять  за  це  мене.  Байдуже.  Не  головне.
Не  шукаю  причин,  щоб  щодня  так  карав  ти  мене
Лише  тим,  що  не  мій  ти…Я  знов  пропустила  зупинку.

Я  закриюся  в  ванні.  Не  думай,  що  плакати  буду.
Просто  фарби  із  вій  і  обличчя  потрібно  змивати.
Фарбувалась  для  тебе…Хоч,  певне,  того  ти  не  вартий,
А  твій  погляд  здивований  все-таки  я  не  забуду.

Пошукай  в  себе  привід,  аби  усміхатися  завжди.
Мені  треба  вона..Твоя  сонячна,  рідна  усмішка…
Я  тебе  не  знайду,  заблудившись…І  трошечки  смішно,
Що  ти  встав  і  пішов…І  забув  мої  очі…  Майже

Перевчила  себе  зачинятись  від  всіх  за  наївністю,
Передбачила  все,  що  чекає  мене  в  майбутньому.
Ти  залишишся  в  серці  у  вечорі  незабутньому,
Покарай  мене  чуєш?  Ти  карай  мене,  любий,  вірністю…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=70720
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.04.2008


*

Ты  думаешь,  что  двери  все  открыты,
И  всё  теперь  лежит  у  твоих  ног…
Считаешь  ты,  что  все  грехи  забыты,
Так  почему,  сейчас  ты  одинок?

Ты  веришь  в  то,  что  я,  как  все,  без  боя
Отдам  в  твой  плен  свою  любовь.
И  строишь  вновь  бесстрашного  героя
Из  добрых  сказок  и  забытых  снов.

Ты  ошибаешься…  Я  вольной  птицей
Опять  взлечу,  тебе  махнув  крылом.
А  знаешь,  ведь,  ты  можешь,  мной  гордится,  
Я  оставляю  сердце  на  потом…

Я,  как  иллюзия,  приду  и  вновь  вернусь,
И  в  жизни  твоей  снова  я  нежданная.
И  уходя,  назад  не  обернусь,
Скрывая  ото  всех  свои  желания.

Ты  видишь  меня  сильной  и  красивой.
Таинственной,  эффектной  и  другой…
Тебя  бы  за  собой  я  поманила,
Но  ты  не  вздумай  поиграть  со  мной…

И  в  памяти  твоей  я  с  первой  встречи
Наилучший  номер  для  себя  сняла.
Пусть,  этого  ты  даже  не  заметил,
Но  я  тебя  себе  в  кредит  взяла.

Выплачивать  его  я  буду  взглядами,
А  ты  помучайся  еще.…Ну  что  ж…
Не  скрою,  что  тебя  я  видеть  рада,
Мои  слова  не  принимай  за  ложь.  

Я  выплачу  тебе  свои  проценты.
Ты  назовешь  любовью  их,  а  я
Потребую  безжально  алименты,
За  то,  что  навсегда  теперь  твоя…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=70519
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 24.04.2008


Це того варте!

Залишилось  три  дні  чекання.
Тільки  б  швидше  вони  пролітали.
Як  нестерпно  мучить  кохання,
Знов  виймаю  я  його  жала…

Твоя  усмішка,  погляд,  очі,
Як  давно  вже  я  їх  не  бачила…
А  ті  сльози,  що  ллю  щоночі,
Неважливі…Не  мають  значення…  

Не  запитуй,  що  я  відчуваю,
Коли  знову  знаходжусь  поряд.
Не  питай,  чи  тебе  кохаю,
Не  лишай  свій  забутий  погляд…

Не  проходь  повз  мене.  Благаю.
Не  вбивай  останню  надію.
Надто    довго  цього  чекаю,
Аби  дати  розбити  мрію…

Заспокоюсь,  вдихну  повітря
І  піду  на  зустріч  до  тебе.
Настромлю  знов  себе  на  вістря,
І  благатиму  сил  у  неба…

Та  нічого.  Я  надто  кохаю,
Аби  здатися  так.  Без  бою.
Ти  не  йди  лиш,  тебе  благаю,
Бо  думками  я  все  ж  з  тобою…

Знову  поруч.  Така  щаслива
Усміхаюсь  тобі,  як  завжди.
І  нічого,  що  завтра  злива  
Буде  в  серці.  Це  того  варте!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=67770
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.04.2008


відпустив….

Сиджу  годинами,  себе  збираю  в  ціле.
Розбилось  все,  це  ти  мене  розбив…
Я  так  хотіла  бути  поруч,  милий,
А  ти  мене  на  волю  відпустив…

Нехай  навколо  сніг,  в  душі  лиш  –  квіти,
І  хай  так  боляче…Я  буду  йти.
Як  шкода,  що  дорослі  –  вже  не  діти,
Ти  не  тримай…Залиш  і  відпусти.

Я  сильна  не  тому,  що  я  так  хочу.
Таке  життя…Як  кажуть,  се  ля  ві.  
Я  все  здолаю,  знаєш,  я  все  зможу,
І  стримати  ти  просто  не  зумів…

Якщо  колись  піднімеш  вгору  очі,
Побачиш  янгола  із  білими  крильми…
Ти  роздивись  його  в  безодні  ночі,
Це  та,  яку  колись  ти  відпустив….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=66851
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 02.04.2008


Ты же знаешь...

Ты  же  знаешь,  что  я  смогу  тебе  все  простить…
Буду  ждать  до  последнего,  даже  если  не  стоит…
Ты  мне  веришь?  Ну  как  я  могу  тебя  не  любить?
Ты  же  помнишь,  что  время  уже  не  догонишь…

За  окном  теплый  ветер  взъерошит  мои  волосы,
А  я  буду  сидеть,  дожидаясь  восхода  солнца…
Если  слово  скажу  –  ты  услышишь  слезы  в  голосе,
И  поэтому  я  молчу,…Настроенье  вернется…

Я  услышу  шаги.…Это  будешь  не  ты,  знаю…
Пока  не  обернусь,  буду  верить,  что  ты,  до  последнего…
Я  стою  на  краю,  и  тебя  вновь  и  вновь  теряю,
Я  хочу  тебя  видеть…далекого,  гордого,  нежного.

Уступаю  судьбе.  Пусть  ее  будет  ход  первым.
Я  играю  черными.  Она,  соответственно,  белыми.
Пусть  ты  бросишь  меня,  но  всегда  со  мной  был  верным.
Так  хочу  улыбнуться.…А  мы,  оказалось,  смелые.

И  так  хочется  взять  и  начать  все  с  начала.  Со  старта.
Я  была  бы  другой.  Может  дерзкой,  а  может  сладкой.
А  ты  помнишь,  что  ты  не  поздравил  с  восьмым  марта,
Ты  забыл  обо  мне,  не  теряй  меня  так…украдкой.

Снова  рушиться  все.  Мой  собственный  карточный  дом.
Его  реставрацию  я  взяла  на  себя.  Как  и  прежде.
И  так  хочется  все  же  тебя  попросить  об  одном:
Не  бросай  меня,  ветер…Я  просто  теряю  надежду.

Ты  войдешь  слишком  поздно.  Я  буду  спать,  слышишь
Ты  меня  не  буди.  Не  тревожь  мои  сны,  солнце.
Вытри  слезы  мои  и  засохшую  тушь,  видишь,
Даже  если  уйдешь,  мне  бы  знать  лишь,  что  ты  вернешься…

Март,  2008

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=66812
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 02.04.2008


Бой

В  каждом  бою  есть  побежденный,
Свой  победитель  и  жертв  не  счесть.
Слов  и  рыданий  смысл  поврежденный
В  мыслях  лишь  злость,  расплата  и  месть.

Пусть  этот  бой  будет  слишком  условным,
Битва  словами  и  искрами  глаз.
Я  не  посмею  быть  побежденной,
Я  не  сумею  сдаться  сейчас…

И  пусть  вокруг  дождь  наступает,
Люди  бегут,  поглощая  туман.
В  жизни  случайностей,  жаль,  не  бывает,
Только  предательство,  ложь  и  обман.

Я  докажу,  что  жизнь  –  это  шутка,
Сказка,  интрига,  простая  игра.
Завтра  наступит  новое  утро,
Мне  бы  лишь  только  дожить  до  утра…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64937
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 22.03.2008


Прощавай!

Я  знаходжусь  в  полоні  думок,
Що  скували  мою  свідомість.
Я  не  знаю  –  зробити  крок,
Обернутись  назад?  Та  гордість
Не  дає  повернути    час,
Зупинити  себе...Не  вперше..
Зненавидять  тебе  і  нас,
За  все  щире  і  все  відверте.
Я  хотіла  прощай  сказати,
Я  хотіла  піти  назавжди.
Ну    чому  я  умію  прощати?
І  чому  не  спинив  мене  ти?
Я  не  хочу  дивитись  на  тебе,
Я  за  маскою  очі  сховаю.
Мені  більше  нічого  не  треба.
Я  піду.  Я  тебе  не  кохаю.
Обираю  свій  путь,  не  жаданий…
А  ти  знаєш,  піду  наліво.
Прощавай,  не  мій,  не  коханий…
А  я  завтра  прокинусь…Щаслива!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=63031
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.03.2008


Щаслива...

Я  буду  згадувати  кожну  мить,  
Коли  ти  поруч  був  зі  мною…
А  час  летить,  а  час  біжить,
І  відпливає  самотою…

А  я  щаслива  і  щодня
Я  починаю  день  з  усмішки.
І  в  світі  я  така  одна
Принцеса  із  сторінок  книжки…

Забудуться  усі  слова,
Які  казав.  Лиш  погляд  твій
Поверне  щастя  відчуття
І  понесе  в  країну  мрій.

Мені  приємно,  коли  сонце
До  мене  лагідно  сміється,
А  я  до  нього…У  віконце
Його  проміння  розіллється.

А  ти  для  мене  сонце,  небо,
Зірки,  і  щастя,  і  весна.
Мені  нічого  більш  не  треба,
Лиш  знати,  що  я  не  одна.

Колись  зустріну  тебе  знову,
Ти  не  змінився…Знаю  я.
І  за  коротку  ту  розмову
Я  полюблю  своє  життя.

Мені  так  мало  треба.  Знаєш?
Лише  слова,  прості,  відверті.
Сказати  легко,  що  кохаєш,
А  що  насправді  в  тебе  в  серці?

Щаслива…Я  завжди  щаслива.
Весела,  мила,  запальна.
Я,  як  погода  та,  -  мінлива,
Бо  я  одна  така,  ОДНА!

Ми  зовсім  різні.  Ти  і  я.
Як  чорне  й  біле.  Щастя  й  смуток.
Моє  життя.  Моя  весна.
А  ти  для  мене  –  подарунок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=62489
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.03.2008


Ночная улица

Ночная  улица  и  свет  луны  бездонной,
И  посторонних  звезд  печальный  взгляд.
Уж  догорает  луч  надежды  сонной,  
И  одинок,  стоит  в  тумане  сад.

Вокруг  лишь  тишину  нарушил  ветер,
И  где-то  слышно  песня  соловья.
Мне  все  равно,  что  он  роняет  слезы,
Невозмутимой  вновь  осталась  я.

Не  потому,  что  нет  души  и  сердца,
Не  потому,  что  просто  дела  нет.
А  потому,  что  жду  тебя  я  верно,
И  вместо  силуэта  вижу  свет.

Мои  глаза  тебя  вокруг  искали,
Мой  шаг  был  робок,  и  слегка  несмел.
Я  все  смотрела  в  даль,  не  видя,  дали,
Тебя,  увидев,  взгляд  мой  онемел.

А  ты  пришел,  и  сердце  застучало,
Я  не  могла  поверить,  -  рядом  вновь.
Ты  опоздал  на  вечность,  дождалась  я,
И  поняла,  что  вновь  со  мной  любовь.

Ты  что-то  говорил,  а  я  молчала,
И  просто  посмотрев  в  глаза  твои,
Я  поняла,  что  мне  не  надо  рая,
Мне  хватить  ЖИЗНИ  и  ТВОЕЙ  ЛЮБВИ…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=62250
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 08.03.2008


Останься...

Останься  со  мной  миллионом  неотправленных  писем,
Лирических  песен  и  искренних,  робких  стихов.
Несказанных  слов,  от  тебя  так  жестоко  зависящих,
Несбыточных,  сладких,  ванилью  притрушенных  снов…

Останься  мечтою…Заоблачной,  гордой  и  радостной,
Несыгранной  ролью  в  немой  мелодраме  любви.
Улыбкой  своей,  одинокой,    по-детски  загадочной,
И  облаком  пыли  с  летящей  из    неба  зори…

Останься  на  миг  в  недописанной  мною  поэме,
В  несыгранных  нотах  и  взгляде  красивом,  чужом.
Банальным  сюжетом  в  житейской  финальной  дилемме
И  бьющимся  сердцем,  мгновенно  пробитом  ножом…

Останься  подарком  на  День  Рожденья,  не  мне…
Красивом  букете  из  роз  цвета  раненной  боли.
Минутным  желаньем,  оставленным,  жаль,  но  себе,
И  жизненно  важным,  как  капля,  пролитой  крови…

Останься  в  надеждах,  подаренных  мне  на  прощанье,
Молчаньем  немым,  разрезающим  вновь  тишину.
Последним  аккордом  и  звуком  пустых  обещаний,
Героем  иллюзий  и  сказок  моих…  на  яву…


Останься  загадкой  и  музой  едва  ли  знакомой…
Захлопнутой  дверью  и  радостью  непринужденной.
Горячей  «Бачатой»,  лирической  «Always»  Bon  Jovi,
И  болью  в  душе,  так  давно  уже  кем-то  прощенной…

Останься  звонком,  долгожданным,  но  не  прозвеневшем,
Лучом    впечатлений  и  днем    безграничного  счастья.
И  шепотом  губ  и  дыханьем  меня  распалившем,
Уйди  и  вернись,  но  только  останься,  останься  …

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=62009
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 06.03.2008


незвичайно...

Як  незвичайно  жити  просто  так,
І  не  для  когось,  навіть  не  для  себе.
Пливти  в  житті,  неначе  той  літак,
Десь  там,  далеко,  аж  у  синім  небі.
Як  тяжко  вранці  прокидатись  знов,
Не  усміхатись  на  чиюсь  усмішку.
А  винна  в  цьому  тільки  та  любов,
Та  про  яку,  я  прочитала  книжку.
А  хто  її  писав,  скажіть  благаю,
Той  хто  любив,  чи  хто  хотів  кохати.
Як  можна  написати,  я  не  знаю,
Про    те,  що  ти  повинен  просто  знати?
Як  вже  нестерпно  плутати  слова,
Казати,  що  нетреба,  а  хотіти,
Впиратись  на  своєму  і  любити,
Вважати,  що  помер,  а  досі  жити.
Як  соромно  дивитись  в  очі  всім,
Кого  образив,  не  хотівши  того,
А  власне  Я  завжди  передусім,
Його  позбутись  ми  не  маєм  змоги.
Я  буду  існувати,  може  жити,
Ненавидіти,  навіть  щось  хотіти,
Впускати  в  серце  мрії  і  образи,
Чому  я  не  збагнула  це  відразу?
Я  буду  досягати  те,  що  хочу,
Я  буду  просто  жить  через  не  хочу.
Я  буду  простягати  руку  бідним,
Бо  іноді  я  навіть  їх  не  гідна…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=61950
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.03.2008


Набирать знакомый номер

Набирать  знакомый  номер  снова,
Слышать  равнодушное  «Алло».
Мы  с  тобой  совсем  едва  знакомы,
Да  и  виделись  уже  давно…

Тянуться  минуты,  дни  и  ночи,
Для  тебя  они  кружат,  летят.
Буду  я  молчать,  чего  ты  хочешь?
Как  же  надоело  все  мечтать…

Что  осталось  мне  кроме  мечты  -
Белой,  непорочной  царской  птицы?
 Ну  а  мысли,  как  всегда,  пусты,
Хочется  сбежать,  не  воротиться…  

Тот  же  номер  снова  набирать…
Просто,  чтобы  слышать  голос    твой…
Дай  мне  пять  минут,  всего  лишь  пять,
Чтобы  отпустить  тебя,  родной…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=61926
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 05.03.2008


*

Прощать  легко,  а  может  сложно?  Не  пойму…
Срываться  вниз  бескрылой  белой  птицей.
Стихи  и  песни.  Все  лишь  одному…
Как  жаль,  что  все  назад  не  возвратиться.
Не  склеиться  мой  старый  календарь…
Давно  уж  все  разорваны  листы.
Сентябрь,  ноябрь,  декабрь,  январь…февраль…
И  не  смогу  понять  твое  «Прости»…
Улыбки  прошлого  и  будущего  ложь,
Что  ждет  меня?  Как  угадать?  А  может,
Ко  мне  придешь,  когда-нибудь  придешь,
И  наши  судьбы  воедино  сложишь…
Промчался  ветер,  листьями  шурша,
Унес  мои  тревоги  и,  наверно,
Пойду  домой,  весной  твоей  дыша,
Приятный  аромат  моей  вселенной…
Спугни  меня,  безжалостным  звонком…
Забудь  меня,  как  я  тебя  забыла.
Кому  я  вру?  Себе,  да  и  потом
Не  выбросить  того,  что  в  сердце  было…
Прохладой  вновь  повеет  и  туман
Укутает  невидимой  тоской…
Ты  мне  оставил  счастье  и  обман,
А  я  оставила  любовь…с  тобой…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=61909
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 05.03.2008


Такой, как есть...

Ты  родной  и  такой  далекий,
В  чем-то  -    гордый,  в  душе  –  одинокий.
С  кем-то  -  слабый,  а  с  кем-то  –  сильный,
Ты  спонтанный  и  необъяснимый.

Ты  шутник,  но  бываешь  спокойным,
Незабвенным,  порой  –  влюбленным.
Незабываемым,  очень  ярким,
То  холодным,  то  слишком  жарким.

Ты  улыбчивый,  очень  милый,
Ты  –  ребенок.  Какой?  –  Красивый.
Очень  искренний,  не  избалован,
Точно  знаю,  что  Богом  целован.

С  кем-то  –  грубый,  а  с  кем-то  –  нежный,
Ты  хороший,  но  не  безгрешный.
Ты  такой,  ни  к  чему  меняться,
Просто  надо  себе  признаться:

Ты  –  боец,  иногда  –  побежденный,
Обаятельный,  с  кем-то  –  скромный.
Та  галантен,  но  неосторожен,
Быть  таким,  как  ты  –  НЕВОЗМОЖНО!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=61893
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 05.03.2008


Я люблю твои зеленые глаза…

Я  люблю  твои  зеленые  глаза…
Поддаюсь  их  гордой,  бесконечной  власти.
И,  казалось  бы,  что  в  рабстве  жить  нельзя,
Я  -  то  нахожу  в  нем  только  счастье…

В  них  так  много  искренности  чувств,
Только  капля  лжи  и  лицемерия.
Жизнь  не  бесконечна,  ну  и  пусть
Я  меняю  круг  мировоззрения.

Я  опять  смотрю  в  глаза  твои,
Свои  мысли  собираю  по  осколкам,
Что  же  нет  в  них  страсти  и  любви?
Камешки  сверкают,  да  и  только…

Не  играй  словами,  ни  к  чему,
Ты  давно  уже  пленил  меня…
Приклоняюсь,  словно  божеству,
Не  играйся  искрами  огня…

Ты  так  щедро  одаряешь  взглядом,
Думаю,  что  много  уже  жертв.
Не  оправдывайся,  нет,  ненадо,
Что  прикажешь:  жизнь  иль  может  смерть?

Пять  минут  осталось…Больше  –  нет,
Я  за  вечность  бы,  наверно,  не  успела
Разгадать  тех  дивных  глаз  секрет,
Что  так  будоражат  мое  тело.

Я  уйду,  не  попрощавшись,  как  всегда…
Ты  не  улыбнешься  на  прощанье.
Скажешь:  «Все,  что  было  –  ерунда»
Я  так  не  любила  расставанья…

И  когда-то  встретимся  с  тобой,
Посидим,  вернем  часы  назад.
Вновь  повеет  давнею  мечтой  –  
Это  мой  любимый  аромат…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=61374
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 02.03.2008


Трудно...

Трудно,  легко  –  неважно,
Больно…Никто  не  спорит.
Встретились  лишь  однажды,
Время  уж  не  догонишь.
Жить,  выживать  –  придется
Верить,  крушить  надежды.
Все  уж  назад  не  вернется,
Не  станет,  как  было  прежде.
Опять  уходить,  возвращаться,
Но  думать  –  в  последний  раз.
Не  буду  с  тобой  прощаться,
Судьба  все  решит  за  нас…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59651
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 19.02.2008


Не бывает таких, как я…

Не  бывает  таких,  как  я…
Обреченных  к  мечте  коснуться.
Потерявшихся  в  днях  февраля,
И  забыв,  что  пора  б  вернуться…

Не  бывает  таких,  как  я…
Завлекающих  вновь  удачу.
Посмотрев  на  любовь  из  даля,
Я  влюбленность  беру,  на  сдачу.

Не  бывает  таких,  как  я…
Увлеченных  спасти  надежду.
Заблудившись  во  снах  сентября,
Я  ищу  веру  в  свет,  как  прежде.

Не  бывает  таких,  как  я…
Убежденных,  что  все  прекрасно.
Не  спеши  разгадать  меня,
Не  получиться…и  опасно.

Я  с  тетрадки  вырву  листки,
Чтобы  с  новой  начать  страницы.
Мои  мысли  опять  далеки,
Я  парю  в  небе  вольной  птицей…

Уходя,  не  взмахну  слезу,
Сделав  что-то  –  жалеть  не  буду.
От  судьбы  ничего  не  жду,
Просто  верю  наивно  в  чудо…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59418
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.02.2008


Влюбленная...

Наслаждаюсь,  когда  ты  рядом
И  мечтаю,  пока  ты  спишь...
Мне  в  ответ  ничего  не  надо,
И  поэтому  ты  молчишь...

Улыбаешься  откровенно,
Когда  смотришь  в    мои  глаза.
Я  влюбляюсь  в  тебя  постепенно,
По-другому  уже  нельзя...

Забываюсь,  когда  ты  смотришь,
Ухожу,  когда  ты  кричишь.
Своим    взглядом  меня  проводишь
Снова  смотришь,  опять  молчишь...

Я  люблю  твой  уверенный  взгляд
И  твой  голос  такой  родной.
Кто  же  прав,  а  кто  виноват
Что  ты  завтра  уже  не  мой?

Я  поздравить  тебя  бы  хотела
В  этот  день  вечной,  сильной  любви.
Пусть  ее  сохранить  не  сумела,
Но  ты  рядом..пусть  даже  в  дали...

И  пусть  завтра  чужие  руки
Будут  греть  тебя    сильный  мороз.
Для  меня  тот  огонь  разлуки
Будет  виден  в  охапке  роз...

Когда  в  доме  темно  и  пусто
Мое  имя  ты  не  вспоминай,
Когда  станет  немножко  грустно-
Улыбнись,  завари  теплый  чай…

Ты  же  помнишь,  люблю  зеленый,
А  ты  черный  любил  всегда...
А  на  вид  ты  такой  влюбленный,
Хоть  и  не  был  им  никогда...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=58522
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 11.02.2008


Кулінарний шедевр:)

Знайшла  цікавий  рецепт...сама  зробила  і  вам  раджу.  Називається  "Ідеальний  хлопець"!
Найцікавіше  і  найкраще  в  ньому  те,  що  всього  можна  додавати  за  власним  смаком:)
Я  сіла  і  вирішила  таки  спробувати:)  

Спочатку  я  додала  щирості...її  найбільше.  Навіщо  мені  людина,  яка  бреше?  Краще  правда,  якою  гіркою  вона  не  була  б...
Другим  інгридієнтом  буде  кохання...як  же  без  нього?  Важливо,  аби  справді  любив...Кохання  побільше.
Трохи  доброти,  ніжності,  побільше  вірності,  бо  я  дуже  ревнива....
Далі  спеції  -  шаленість,  пристрасть,  мужність  і  відвертість.  
Обов'язково  повинен  бути  творчою  людиною,  тому  додамо  делікатес  -  талант:)
Тепер  пора  прикрашати  нашу  страву,  тож  перейдемо  до  зовнішності.
Беззаперечно  брюнет...довге,  неслухняне,  трохи  розпатлане  волосся.
Основне  -    чарівна,  мила,  завжди  дитяча  посмішка  і  щирі,  великі,  надзвичайно  красиві  очі.
Високий  зріст,  в  міру  сильна  мускулатура.  Тіло,  гарне  від  природи,  а  не  накачане  в  спортзалі.
Трохи  дивний,  такий,  який  відрізняється  від  інших...  Трішки,  але  в  міру  романтик..хоча....над  цим  ще  подумаю...
Завжди  усміхнений,  трошки  в  своєму  світі...
Він  завжди  буде  мене  розуміти,  або  просто  не  чіпати,  коли  на  мене  нападе  черговий  приступ  істерії.  І  просто  сяде  мовчки  поруч,  коли  мені  зле...
Ну  от  і  все...

Я  додала  це  все,  гарненько  перемішала  і  вкинула  в  спеціальну  каструлю...Але  зробити  так  і  не  змогла.  Комп'ютер  мені  видав:  "Збій  програми.  Такий  об'єкт  вже  існує.  "
Виявляється,  хтось  його  вже  створив  дл  мене..шкода:(  Але  я  знайшла  його  і  він  дійсно  такий,  який  я  хотіла..правда  трошки  схиблений  на  музиці,  але  нічого...  Це  все  дрібниці:)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=57307
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.02.2008


Погляд в майбутнє

Присвячується  одній  вже  відомій  людині....


Мине  ще  трохи  часу  й  ти  -  відомий,
Всі  на  концерт  розкуплені  білети.
І  я,  як  вперше,  знов  сиджу  на  ньому,
Згасає  світ,  шукають  очі:  де  ти?
Знайомі  ноти  рокової  пісні,
Колись,  на  старті  ти  її  співав.
Сльоза  в  моїх  очах,  напевно,  блисне,
Твій  рідний  голос  в  залі  зазвучав.
Аж  ось  і  ти  виходиш...Як  змінився,
Дитинства  вогник  вже  в  тобі  погас.
Стук  мого  серця  зовсім  зупинився,
Це  твоя  слава,  твій  зірковий  час.
Яким  ти  став  дорослим  і  красивим,
У  впевненому  кроці  винен  фарт.
Та  головне,  аби  ти  був  щасливим,
А  доля  не  зіграла  хитрий  жарт.
У  тебе  свій  балет  і  бек-вокал,
Аплодисменти,  квіти  знов  і  знов.
Шалений  успіх,  а  не  твій  провал,
Заради  цього  ти  на  жертви  йшов.
Ти  усміхався,  радість  дарував,
Пісні,  і  позитив,  і  свою  душу.
Ти  знав:  ВСЕ  БУДЕ  ДОБРЕ,  просто  знав,
Аж  розумію,  що  вже  бігти  мушу...
Окину  поглядом  я  залу  й  сцену,
І  посміхнусь  у    відповідь  тобі,
Ну  от  і  все,  іти  вже  маю,  певно,
Немає  місця  в  серці  для  журби.
Як  важко  встати  -  ноги  заніміли,
Усе  так  гарно,  щиро  і  казково,
А  мої  очі  знов  твої  зустріли,
Я  можу  йти...у  тебе  все  чудово!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=56200
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.01.2008


Він схожий на...

Він  схожий  на  дощ…літній  дощ…Такий  же  теплий  і  лагідний  і  такий  же  довгожданий…  Хоча,  мабуть,  не  мені  судити  який  він…  Я  б  хотіла  стати  краплиною  і  стікати  по  його  грішному  тілу….
Він  схожий  на  вітер…Такий  же  сильний  і  поривчастий,  що  змітає  все  на  своєму  шляху…  
Він  схожий  на  сонце….  Такий  же  яскравий  і  гарячий,  такий  же  сяючий  і  позитивний…Без  нього,  як  і  без  сонця,  я  не  буду  існувати…
Він  схожий  на  зиму…  Обморожує  своїм  крижаним  поглядом.  Зима  малює  візерунки  на  вікнах,  а  він  сльози  на  моїх  щоках…все  тими  ж  блакитними  фарбами.
Він  схожий  на  море…  Поглинає  цілком  і  повністю  всю  мене,  мої  думки,  мрії  і  бажання…
Він  схожий  на  хірурга…  Вийняв  моє  серце,  а  назад  поставити  забув…і  тому  я  не  живу,  я  існую…невідомо,  як  можна  жити  без  серця,  але  я  живу…
Він  схожий  на  зірку…  так  само  яскраво  світить  далеко-далеко,  такий  же  недосяжний,  чаруючий  і  красивий…
Він  схожий  на  золоту  каблучку  з  діамантом…кожен  хоче  її  мати,  а  отримує  лише  одна…
Він  схожий  на  музику…  Часом  веселу  і  танцювальну,  іноді  на  лірику,  іноді  –  на  рок  чи  класику…  А  я,  без  нього,  як  і  без  музики  жити  не  можу…
Він  схожий  на  танець…Несподіваний  і  шалений…
Він  схожий  на  смерть…  Приходить  один  єдиний  раз  і  все…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=54519
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.01.2008


НЕИЗВЕСТНОСТЬ

Невидимую  тень  пустых  картин
Ты  рисовал  немного  неумело.
Немое  содержание  витрин
Так  многое  заставят  делать  тело...
Последний  звук  прощального  концерта
Забытые  утрачены  стихи...
Уж  сколько  можно  жить,  маэстро?
Пора  расплачиваться  за  грехи!
Скользить  рукой,  но  не  посметь  коснуться,
Промчаться  мимо  и  не  обернуться,
Уйти,  чтобы  потом  опять  вернуться
И  снова  к  целе  мыслью  потянуться.
Простить,  любя,  но  помнить  всё  душой,
Как  лезвием  по  коже  и  мольбой
Спасти  опять  израненное  сердце
И  дать  ему  надеждой  вновь  согреться.
Спасая  мир,  уткнуться  в  бесконечность,
Любить  тебя...А  дальше  -  НЕИЗВЕСТНОСТЬ...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=54483
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 13.01.2008


Останній вірш тобі...

Все  минуло.  Забулось.  Пішло  в  небуття.
Я  вже  вільна  від  твого  полону.
Залишилось  мені  лиш  одне  каяття,
З  моїх  вуст  не  почуєш  прокльонів.

Я  створила  сама  тебе  -  в  цьому  мій  гріх,
Був  для  мене  таким,  як  хотіла  я  бачить.
І  хвилини  мовчання,  моїх  дивних  втіх,
Вже  для  мене  нічого  не  значать.

Мені  легко,  я  вільна,  мене  відпустив,
Я,  як  янгол,  тільки  безкрилий.
Правда,  в  очі  дивитись  мені  не  зумів,
Погляд  твій  не  гарчий  -  змарнілий.

Поклянись  мені  чуєш,  прошу,  поклянись,
Що  ти  будеш...ти  будеш  щасливий.
В  сірих  буднях  моїх,  як  колись,  розчинись,
Я  кохала.  Кохала,  мій  милий...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=54093
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.01.2008


Напиши мені останнього листа...

Напиши  мені  останнього  листа...
Розкажи  у  ньому  все,  і  не  приховуй
Свою  тугу,  біль  і  каяття,
Напиши,  що  любиш  мене  знову.

Напиши  мені  останнього  листа...
Поклянись,  що  будеш  пам'ятати
Все,  що  вже  майнуло  в  небуття,
Все,  що  вже  давно  хотів  сказати.

Напиши  мені  останнього  листа...
І  постав  в  кінці  самотню  крапку.
Може,  повернули  б  почуття,
Але  все  розбито...до  останку...

Напиши  мені  останнього  листа...
Не  приховуй  гніву  і  страждання.
Моя  відповідь  банальна  і  проста:
Все  пройшло...залишилось  кохання.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=54069
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.01.2008


Докази кохання

Самотні  кроки  воскресили  тишу.
Вона  прокинулась  беззвучно,  як  завжди,
А  він  для  неї  знову  щось  залишив,
Лиш  подивитися,  сказав,  прийди.
Зі  спальні  вона  вийшла  непомітно,
Ходила,  та  ніхто  не  помічав,
А  марево  думок  літало  й  зникло.
Сліпий  художник  враз  творить  почав.
На  полотні  з’явився  контур  серця,
Червоні  плями  пензлик  малював.
Та  тиша  здивувалась  і  відверто
Сказала,  що  цей  майстер  не  кохав.
Музичні  інструменти  всі  на  світі
Зібрав  у  себе  гордий  музикант.
Він  свої  твори  грав  лише  еліті,
Маестро  всі  цінили  за  талант.
В  його  руках,  мов  флейта  ожила,
Він  грав  з  таким  натхненням  і  бажанням.
І  дивну  музику,  що  полилась    
Назвав  митець  –  «Мелодія  кохання».
Сказала  тиша:  «Передати  хочеш,
Ти  те,  чого  у  серці  ще  не  мав.
Якщо  любов  свою  зіграти  можеш,
То  ти  її  в  житті  не  відчував».
Вона  пішла,  її  несла  все  далі
Цікавість,  що  неждано  ожила.
Забулись  враз  і  смуток,  і  печалі,
Вона  в  полоні  хитрості  була.
Зустріла  на  шляху  своїм  акторів.
Костюми,  грим,  лиш  глядачів  нема.
Закоханих  -  обрали  собі  ролі,
І  тиша  зупинилася  німа…
Слова  кохання,  погляди  відверті,
Легкий  рум’янець,  щирість,  блиск  очей.
І  змога  за  коханого  померти  –  
Не  показать  артистам  цих  речей.
Дивилась  тиша  довго,  потім  встала.
Сказала  їм  такі  вона  слова:
«Ти  не  любив,  а  ти  ще  не  кохала,
Якщо  зіграть  хотіли  почуття!»
Вона  ішла  по  совісті  дорозі,
Засмучена  побаченим  усім.
«Ніхто  кохать  по-справжньому  не  в  змозі»  -  
Подумала  й  зустріла  майстра  рим.
Захоплений  натхненням  він  творив.
Хоч  не  відомо,  що  він  відчував.
І  тишу  здивувати  захотів,
Й  довести  їй,  що  він  таки  кохав.
Він  сів  зручніше  і  почав  читати
Свій  вірш  чудовий.  Слухала  вона.
Не  довго  думаючи,  що  йому  сказати,
Так  просто  встала.  Встала  і  пішла.
В  її    очах  було  розчарування,
Ураз  почула  звуки  неземні.
Це  був  співак,  співав  він  про  кохання,
Так  гарно  і  казково,  наче  в  сні.
А  тиша  слухала  і  розуміла,
Що  це  лиш  ноти  і  пусті  слова.
Якби  кохав,  то  пісня  мала  б  крила,
А  в  нього  вона  мертва,  нежива.
Вже  тиша  підійшла  до  тих  дверей,
Де  смуток  їй  дарунок  обіцяв.
Казав,  не  даруватиме  речей,
То  буде  доказ,  що  її  кохав.
У  тиші  зникли  почуття  й  бажання,
Бо  думала,  дрібниці  будуть  знов…
То  були  справжні  докази  кохання:
Лежало  серце,  з  нього  ллється  кров…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=53933
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.01.2008