| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Півгодини до зустрічі
Не з тобою.
Що робити з головою?
Обіймаюся з журбою.
Люди ходять тисячами
Повз мене.
Може, біль іще мине?
Слово “кохання”, частка “не”.
Напруга. Мегавати...
Почну співати,
Вірші писати,
Журбу зливати,
Не кохати,
Забувати =
Помирати...
... і далі йти.
А ти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=51188
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.12.2007
Знаю кому я потрібна, потрібна чому:
Мамі, бо я-дочка, бабусі, бо я – онучка,
Друзям, бо я – коліжанка,
Богу, бо я – творіння.
А чому ТИ не прагнеш мене?!..
Знаю, попереду в нас dead-end,
Але ж і статус: “майже не friend”.
Смішно=). З кавою філіжанка
Стигне, бо вже обпекла піднебіння.
Пригадую, я казала:”Все мине”.
Що ж, насправді зостався страх.
Чи буде колись іще добре так?..
...як нам було.
Не знаю. Можливо, ще краще буде.
Хочу, життя щоб цвіло
Як серед поля мак.
І чого мені ще страхатися в світі?
Будуть посмішки, лагідність, квіти.
Лиш наше “МИ” проковтнуло минуле,
А потім скувало мій дух поцілунком.
І присмак “МИ” залишається поруч.
Але не назавжди.
“Все минає. І це мине”, - сказав Соломон.
Я вірю, бо маю віру.
Лелію у серці надію щиру.
І впевнена, що не потрапить в полон
Той, хто не здасться подарунком зі стрічкою.
Тому ми проживемо нові життя,
Пізнали бо щастя своє раніше,
І будемо вдячні за те найліпше,
До чого немає уже вороття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=51187
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.12.2007
Трави на Замковій – дім наш сьогодні такий,
Їжа, якої не мають боги – поцілунки.
В денному світлі сховались пліткарки –зірки,
Зелено сяють примружені очі Маюнки.
Кров під твоєю рукою пульсує в мені,
Запах твоєї шкіри вдихаю тихо.
Мовчання п’янить як купання в червонім вині,
І не насмілиться поруч проходити лихо.
Подих весни неповторно квітучої, світлої
Так лише раз доторкається вітром до нас.
Ти усміхнися до неї чарівно-привітної,
Щоб розчинився, засліплений щирістю, час.
Віти схиливши, дарує гранатні сережки
Дерево щедре. І ти їх вкладаєш у руки мої.
Зустріч двох постатей, губи злились серед стежки.
Ми це колишні чи ми, але зовсім нові?..
Руки скріпивши магнітом прожитого дня
Йдемо. І далі нас знову бруківка вітає,
Небо грайливе – то наша з тобою рідня.
Спогади в шовкову ковдру душа загортає.
Так ми поволі до сну проводжаємо сонце,
І наближається мить ненадовго прощатись,
Зранку уже визираю в самотнє віконце…
Зрада. Я більше не хочу до тебе вертатись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=51186
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.12.2007