Nighttime_bird

Сторінки (1/3):  « 1»

*

Півгодини  до  зустрічі
Не  з  тобою.
Що  робити  з  головою?
Обіймаюся  з  журбою.
Люди  ходять  тисячами
Повз  мене.
Може,  біль  іще  мине?
Слово  “кохання”,  частка  “не”.
Напруга.  Мегавати...
Почну  співати,
Вірші  писати,
Журбу  зливати,
Не  кохати,
Забувати  =
Помирати...
...  і  далі  йти.
А  ти?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=51188
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.12.2007


опівнічні оптимістичні роздуми

Знаю  кому  я  потрібна,  потрібна  чому:
Мамі,  бо  я-дочка,  бабусі,  бо  я  –  онучка,
Друзям,  бо  я  –  коліжанка,
Богу,  бо  я  –  творіння.
А  чому  ТИ  не  прагнеш  мене?!..
Знаю,  попереду  в  нас  dead-end,
Але  ж  і  статус:  “майже  не  friend”.
Смішно=).  З  кавою  філіжанка
Стигне,  бо  вже  обпекла  піднебіння.
Пригадую,  я  казала:”Все  мине”.
Що  ж,  насправді  зостався  страх.
Чи  буде  колись  іще  добре  так?..
...як  нам  було.
Не  знаю.  Можливо,  ще  краще  буде.
Хочу,  життя  щоб  цвіло
Як  серед  поля  мак.
І  чого  мені  ще  страхатися  в  світі?
Будуть  посмішки,  лагідність,  квіти.
Лиш  наше  “МИ”  проковтнуло  минуле,
А  потім  скувало  мій  дух  поцілунком.
І  присмак  “МИ”  залишається  поруч.
Але  не  назавжди.
“Все  минає.  І  це  мине”,  -  сказав  Соломон.
Я  вірю,  бо  маю  віру.
Лелію  у  серці  надію  щиру.
І  впевнена,  що  не  потрапить  в  полон
Той,  хто  не  здасться  подарунком  зі  стрічкою.
Тому  ми  проживемо  нові  життя,
Пізнали  бо  щастя  своє  раніше,
І  будемо  вдячні  за  те  найліпше,  
До  чого  немає  уже  вороття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=51187
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.12.2007


день разом

Трави  на  Замковій  –  дім  наш  сьогодні  такий,
Їжа,  якої  не  мають  боги  –  поцілунки.
В  денному  світлі  сховались  пліткарки  –зірки,  
Зелено  сяють  примружені  очі  Маюнки.
Кров  під  твоєю  рукою  пульсує  в  мені,
Запах  твоєї  шкіри  вдихаю  тихо.
Мовчання  п’янить  як  купання  в  червонім  вині,
І  не  насмілиться  поруч  проходити  лихо.
Подих  весни  неповторно  квітучої,  світлої
Так  лише  раз  доторкається  вітром  до  нас.
Ти  усміхнися  до  неї  чарівно-привітної,  
Щоб  розчинився,  засліплений  щирістю,  час.
Віти  схиливши,  дарує  гранатні  сережки
Дерево  щедре.  І  ти  їх  вкладаєш  у  руки  мої.
Зустріч  двох  постатей,  губи  злились  серед  стежки.
Ми  це  колишні  чи  ми,  але  зовсім  нові?..
Руки  скріпивши  магнітом  прожитого  дня
Йдемо.  І  далі  нас  знову  бруківка  вітає,
Небо  грайливе  –  то  наша  з  тобою  рідня.
Спогади  в  шовкову  ковдру  душа  загортає.
Так  ми  поволі  до  сну  проводжаємо  сонце,
І  наближається  мить  ненадовго  прощатись,
Зранку  уже  визираю  в  самотнє  віконце…
Зрада.  Я  більше  не  хочу  до  тебе  вертатись.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=51186
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.12.2007