| Сторінки (2/150): | « | 1 2 | » |
Может быть, ты устал жить,
Может, греешься у батареи,
Может быть, надоело быть
И ты ищешь, где потеплее.
Но поверь, солнце греет поярче,
Даже если в него ты не веришь,
Протяни свои руки к солнцу –
Ты тепло его не измеришь.
Даже если ты солнца не видишь,
Оно есть, может, за облаками,
Позови его, чтобы услышало
И согрело своими лучами.
И подарит тебе улыбку
И теплом своим обогреет,
Ты поверь, ты поверь лучше солнцу,
Нежели батарее.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182705
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 09.04.2010
Сотня лет для Вселенной – безудержный миг,
Для людей – подведенье итогов,
Кто успел, кто отстал, кто постиг, кто достиг,
Не судите друг друга так строго…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182704
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 09.04.2010
Когда печаль съедает душу,
Когда слезами наполнены глаза,
Я верю, верю – я не струшу,
И в путь пойду, куда ведет стезя.
И знаю я, бывает больно,
И знаю я, бывает мрачно,
И уже жизнью недовольный,
Идти вперед бывает страшно.
Но ты не бойся! Путь ведет,
И даже если ты его не видишь,
Имей же смелость двигаться вперед
И зов вперед ты обязательно услышишь.
Тебе откроются другие перспективы,
И ты увидишь – это не конец,
Жизнь продолжается, а ты –
Одень на голову свой праздничный венец.
И даже если руки опустились,
А шаг вперед приносит только боль,
Поверь Вселенной и, быть может,
В твоей груди затрепещит любовь.
Поверь Вселенной, ведь она же
Не даст нам тяготы превыше наших сил,
Возможно, боль как наказание за что-то,
Возможно, сам ее и заслужил.
Но будет свет в конце тоннеля,
Не останавливайся главное в пути,
И как бы сложно, мрачно, одиноко
Не ощущал себя. Вперед – иди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170442
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 07.02.2010
Я научилась плакать,
Я научилась смеяться,
Я научилась многому,
В том числе не бояться.
Будущего не бояться,
Прошлого не стыдиться,
Где нужно смогу прорваться,
Где нужно – остановиться.
Мозг не мешай мне чувствовать,
Мозг, не мешай мне жить,
И пусть если нужно,
Смогу сверхчувствительной быть.
И я не стану сдаваться,
Какому б ни было режиму строгому,
Я научилась многому,
В том числе не бояться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170441
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 07.02.2010
У зеркала поздней ночью
Он одиноко сидел,
И при свечи сиянии
В свое отраженье глядел.
О, как он хотел познать истину –
Истину своей сущности,
Истину своего знания,
Силы своей и могущества.
Но догорала неспешно свеча,
Меркло его отражение, -
И понял он, что не зеркало
Таит в себе силу и знание,
А только его воображение.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169258
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 01.02.2010
Философ задает себе вопросы,
Ищет ответы,
Но не проще ли было насладиться
Простым пребыванием в истине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169257
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 01.02.2010
Я призываю свои чувства
Так сильно не болеть,
Я призываю свои мысли –
К порядку.
Я делаю шаги вперед,
Чтобы иметь
Умственную зарядку.
я устаю бежать вперед,
мне сложно на одном месте,
но нечто меня ведет
и мы идем с ним вместе.
Оно дает откровения,
Порою дает пророчества,
Не спрашивая моего мнения,
Не спрашивая: а мне хочется.
Я так хочу быть нормальной,
И даже такой, как все,
Но нечто диктует условия
Всюду во мне и везде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168923
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.01.2010
Не от себя ль печаль и наслаждение?
Не от себя ль величье и падение?
Не сам ли мастер своего пути,
Не сам ли выбрал путь, каким идти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168922
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.01.2010
УСПОКОЙСЯ. КОГДА РАЗУМ И ЧУВСТВА СПОКОЙНЫ, РЕШЕНИЕ ПРИХОДИТ САМО.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168807
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 29.01.2010
Однажды прощенный понимает прощение..
Однажды спасенный может убить.
Иди по пути, не тобой предначертанном,
И знай, что завтра может не быть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168804
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 29.01.2010
Что же за чувство таится в душе?
Быть любимой, но не, как все.
Без минуты на расставание,
Скинув стыд, как одеяние.
Раскинуть крылья – и взлететь,
Обиды с памяти стереть,
Любить тебя душой и телом, -
Тебе ведь этого хотелось?
Гореть в огне страстей, желаний,
Предавшись сладости мечтаний.
Любить тебя от всей души…
НО ТЫ УХОДИШЬ? - УХОДИ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168781
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 29.01.2010
Душа надломлена – и сердце пополам,
Я снова растерялась в этом мире,
Одним- любимой быть, а жить –
С другим, в одной квартире.
Закат уж близится, -
А мы с тобой не вместе…
Зачем мы встретились? –
Но не найти ответа.
Тебя люблю я больше всех на свете,
Тобой живу, горю, испытываю страсть…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168780
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 29.01.2010
Не бойся своих чувств, какими бы абсурдными и непонятными они сейчас ни казались.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168131
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 25.01.2010
Во мне так много разных чувств.
меня во мне так много.
и понимаю я одно:
ЖИТЬ СТОИТ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168109
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 25.01.2010
Растворяясь в настоящем, жму по полной, без тормозов. Я мечты осуществляю свои из снов. Мысль движется быстрее тела, но мне уютно. Мои забытые мечты встают так мутно. Не стоит ждать смерти, чтобы осуществилось, важно жить настоящим, чтобы сбылось. И не бойся мечтать в одиночестве…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167029
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 19.01.2010
Стучатся в голову голоса
Умри, пока не заела тоска
Пока быт не заел твою душу.
Я в ответ им: не струшу.
Они снова кидают меня на мытарства
Я молитвой спасаюсь от них
Между ними и мной есть немного пространства,
Только маленький миг.
Даже если и хочется умереть,
Не нам судить – когда,
Бессонница мне не дает стереть
Мои года.
Смотрю на солнце – жить-то стоит,
Смотрю на свет – а мне тепло,
Стучится смерть в мое окно,
И сердце от дыханья сводит.
Никто ведь не уйдет пораньше срока,
У каждого свой час и есть свой миг.
И если ты на грани срыва,
Так посмотри, чего ты ЗДЕСЬ достиг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167028
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 19.01.2010
Зажженная сигарета,
Открыта бутылка вина,
Я прячусь от настоящего
И от вчера.
Будущего нет впереди,
А настоящее – больно,
Сложно идти вперед
И быть настоящим довольным.
Но я продвигаюсь вперед,
Как бы ни было сложно,
Все в этой жизни трудно,
Но жить - возможно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166386
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 15.01.2010
Я стремлюсь к смерти,
Она – мне навстречу,
Боже, как больно,
Что ей я отвечу.
Не удержалась?
Сломалась в пути?
Боже, скажи,
Как с ума не сойти.
Я растерялась,
Себя потеряла,
Смерть забери поскорей –
Я устала.
Бог держит за руку,
«Тихо, дитя,
Еще не время
Уйти для тебя.
Не все в твоей воли,
Умрешь - не умрешь,
Вдруг вместо смерти
Лишь боль обретешь.
станешь калекой,
мученьем родным,
не уходи,
обратись лучше к ним.
Если ж один ты
На всем белом свете,
Знай, что пред Богом
Ты будешь в ответе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166385
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 15.01.2010
прости меня, мама,
заблудшую душу,
я верю, я знаю -
я больше не струшу.
пусть по спирали,
но все-таки ввысь.
мама, мамуля,
ты только держись.
пусть я упала,
но я поднимусь,
мама, поверь,
мне по силам мой груз.
молитвы твои
согревают меня,
оберегают в пути
от огня.
мама, не плачь,
мы ведь сила с тобой.
хоть и печально
бывает порой.
прости меня, мама,
я ярко горела,
пусть даже теплом
вас своим не согрела.
прости меня, мама,
ты всех мне дороже,
прости меня, мама,
прсти, если сможешь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127613
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 24.04.2009
Жизнь, как свеча, не бесконечна:
Пока горит – живи, люби…
И никогда не будет вечной,
Живи, пока свеча горит.
Горит и пляшет огонек,
Жизнь переменчива всегда,
И день последний недалек,
Когда исчезнет в никуда…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127557
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 24.04.2009
Я стремлюсь к смерти,
Она – мне навстречу,
Боже, как больно,
Что ей я отвечу.
Не удержалась?
Сломалась в пути?
Боже, скажи,
Как с ума не сойти.
Я растерялась,
Себя потеряла,
Смерть забери поскорей –
Я устала.
Бог держит за руку,
«Тихо, дитя,
Еще не время
Уйти для тебя.
Не все в твоей воли,
Умрешь - не умрешь,
Вдруг вместо смерти
Лишь боль обретешь.
станешь калекой,
мученьем родным,
не уходи,
обратись лучше к ним.
Если ж один ты
На всем белом свете,
Знай, что пред Богом
Ты будешь вы ответе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127556
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 24.04.2009
Теряюсь, нахожусь –
И снова я теряюсь,
И кажется, топчусь
И вдаль не продвигаюсь.
Но тают день за днем,
Бежит беспечно время,
Пусть не горю огнем,
Но и не тлею.
И пусть устала я
И трудно мне в пути,
Но точно знаю я:
Вперед надо идти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127006
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 20.04.2009
Жизнь, как свеча, не бесконечна:
Пока горит – живи, люби…
И никогда не будет вечной,
Живи, пока свеча горит.
Горит и пляшет огонек,
Жизнь переменчива всегда,
И день последний недалек,
Когда исчезнет в никуда…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127004
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 20.04.2009
Дієві особи: Прапорщик в відставці (алкан зі стажем, дебошир та похуїст), завскладом (його кум, а також великий прихильник шари й халяви), молдован (брудний іноземець та акула малого бізнесу) , кіт(сіра, пухнаста субстанція, яка постійно дрихне)
Дія 1. ЗНАЙОМСТВО.
Однокімнатна квартира з облізлими шпалерами та підтоками від затопив сусідив. На кухні сидять і п’ють прапорщик та його куме. Повсюди розкидані порожні пляшки від різних алкогольних напоїв, що “КАМАЗом” хуй вивезеш.
-- Так от скажіть мені, куму, що це за хуйня? По всюди блядство і війна між всіма. Я третій тиждень з дому ні вихожу, так заебало все.
-- Так це ж життя...
-- Яке ж життя? Це все хуйня. От що ми п’ємо?
-- Як що? Шмурдяк якісь...
-- Це ти приніс?
-- Ні, я думав що це твоє...Грішно – за дарма, на шару ще питати чиє.
-- Ото ж хуйня?
-- Хуйня.
-- А я тобі про що? А ти життя – життя...
-- Ну досить, заебав, вас прапорів там понавчали , як людям голову засрати, та ще щось скомуніздіть під шумок...Єбона воша...
-- Дивлюсь розумний дуже? А ну читай, що там написано на пляшці.
-- Букет Молдавії...
-- А звідки в нас ця поєбень?
-- Дик...молдован у тебе ночував.
-- Де?
-- От там... Показує, не повертаючи голови, на підлогу біля вікна. Під брудними, рваними кітелями , майками, фуфайками та іншим мотлохом спить якесь тіло.Прапор повертає голову із хижою, перекосойобаною усмішкою:
-- Скажи мені, мій кумцю, живо, що робить у моєї квартирі це іноземне, рване тіло? Га?
-- Розповідаю п’ятий й останній раз тобі я , довбоєбу. Це я його привів іще у вечорі учора... Все сталось так: як тільки сів я пообідати, дістав горілки з перцем, а також сала я нарізав, огірок, цибулі, часника, ковбаски, сира, та блядь, багато ще всілякої хуйні...
-- Ну ти, і кішко блудіще ебуче.
-- А хули я голодним буду? Так слухай дали, шізонутая тетеря. І тільки я підняв стакана, як чую, під’їжджає блядь, якась козлота. В віконце, а там фура, з номерами хуй проссиш. Накриваю все газеткою від мух, тарганів, щурів і просто блядскіх поглядів. Вихожу і питаю яким антициклоном вас сюди занесло? Склади для іноземців там, а в нас розруха і ніхуя у нас самих немає. З фури вилізає оця молдовська потвора в спортивках “Адидас”,блайзері “Чикаго булз”, в якісь туфлях і з радіоприймачем а ля “мейд ін чіна”, виймає з рота гумку й приліплює її собі за вухо, потім перевертає блайзер й каже: а ну ж бо завали ебало, дядько, я зараз діло буду говорить.
-- Я б, куме, довго не терпів таких фігурних виєбонів, одразу ж канделябром наєбнув...
-- Казав тобі, замовкни та й слухай, а вчора ти так і зробив.
-- Хто? Я?
-- Коли ми разом пили цей шмурдяк (показує на без численну кількість порожніх пляшок) я розповідав, а ти в цю мить, так гарно і зі смаком пиздів, охуеть. При цьому брудно лаявся на суржику. Українська, російська, молдаванська мова – все змішалось в матюках.
-- От, блядь, тобі й наслідки хуйові від цих напоїв іноземних. Не те що наша, біла...Від нашої поспав, ну поблював ще трохи та й все. Хуй з ним, що далі там?
-- А ось що. Він й каже, мов товар цей нелегальний, контрабас. Башляю суму не хуеву, бо треба це сховати. Нуууу, ебтать, заїжджай, домовимось...І тут його питаю я, а що в коробках за хуйня? А то хуяк, все ебане, а ти с’єбешся? Він каже:- та фура шмурдяка. Я йому:- дай скоштувати. Він:- залупу не відав? Відав, та ще таку...Ходім до кума, покажу. Феномен. Тільки не злякайся.
-- Так що, він підорас?
-- Та ні. Прихильник гострих почуттів.
Прапор с пд’ебкой:- Від перестановки складених сума не змінються, все одно підарас..
-- Нехай... зави його як завгодно. Випиває залпом стакан шмурдяка й смачно заїдає салом. – Ось я йому кажу:- бери з собою п’ять ящиків вінцю. Він:- це ж дохуя! А я:- та ні, це ще й мало буде. З цією фразою скидаю я газетку й питаю:- а ебнеш нашої? Він:- тільки трошки, мені ще покупців шукати...Ну, після літра, покупців він не знайшов, поїхали до тебе, а далі от...Показує, не повертаючи голову, в сторону сплячого тіла.
Прапор:- ну хуй з ним, наливай...
-- А все, останню ми допили.
Прапорщик червоніє, при встає зі стола.:- Що? Не може бути ця хуйня в моєї хаті... У мене не існує навіть слова в лексіконе: нема, остання, я не можу...Буди негайно цього підараса, нічліг не за дарма.
Кумо тихим голосом:- давай хоч сало доїмо, а?
Прапор червоніє ще більше, піздить кулаком по столу. Все підскакує так, що можна в цю мить поміняти скатерть.
Кумо:- ну так би ти одразу ї сказав. Їде тормошить брудного молдована. Звісно, той пробуджуватись не хоче. Бере його за грудки, сажає на підвіконник. Однією рукою тримає щоб той не впав, а другою піздить по пиці з обох сторін.
Дія 2. ПРОБУДЖЕННЯ.
Після десяти хвилин посильної терапії, молдован розплющує очі й каже:
-- Я де? В аду?
Прапор:
--Ні, ще гірше, у мене вдома. Похмеліться хочеш?
-- Ні.
-- А будеш?
-- Буду.
-- Тоді чого розсівся? Піздуй на склад, тягни сюди усе що залишилось, а ще візьми горілки, пива, сала, хліба, огірків, капусти, сира, м’яса і, чогось на свій смак...Молдован мовчки киває важкою безтовковкою і зникає.
Прапор дістає із шухляди чеканю і розливає в два стакана. Випивають, занюхають хлібом, але закусують салом. Кум не стримується:
-- Зла ти людина , куме.
-- А це чому?
-- Зранку, та не дати похмеліться... Тобі б таке...
-- Та що ти? Сплюнь...Кум смачно харкає три рази на підлогу в сторону сплячого кота.
-- От, блядь, дивись куди плюєш, верблюд ти піздоватий.
-- І все одне ти злий.
-- Та ебаний карась, у мене, навіть, кіт живе...
-- Ну й де ж він?
-- Ось, дрихне падло, серед пляшок та шкурок від картоплі.
-- О цей брудний шматок з пилюки?
-- На перший погляд, а так це особливий кіт, к тому ж, коли його відмити...
-- Так що ж ти не відмиєш?
-- Та ну його к хуям собачим. Поки в машинку за товкаєш, а потім вижмеш. А взагалі, дивись, який орел. Кісь – кісь. А гордий, покидьок пернатий, поки не пнеш – не полетить...
-- За-є-бісь...Сама гуманність...А чим годуєш?
-- А...він всеїдний...що зі столу, блядь, впаде от то і з’їсть. Хіба, що сало не їси...
-- Чому ж він сало не їси?
-- Га! Так хто ж йому даси? Продовжує реготіти.
З’являється молдован. У нього великі торби із випивкою та закускою.
-- Я зараз ще шмурдяк до хати затягну, ви тільки похмеліть та пити мене навчите.
Прапор:- Гаразд. Сідай і не пізди, а то, блядь, більше не прокинешся.
Молдован:- Угу. Я вже мовчу.
Прапор:- Наливай, побачимо, як ви п’єте в своєї Молдові. Молдован починає розливати. Його руки страшенно тремтять, і тому частину горілки розливає на стіл. Прапорщик починає червоніти, але стримується.
Кум, забутливе:- Та в нього не набиті руки ще...
Прапор:- Морду, блядь, пора вже бити за таке...Вникай сюди, заморська розпіздота, п’єш першу ти-занюхай, п’єш другу - закуси, а далі пий як хочеш –бо далі всім все до пізди. Що не зрозуміло?
Молдован:- Все зрозуміло. Дякую, панове. Випивають.
Прапор:- А ти, куме, казав що грубіян цей покидьок, а він культурний.
Кум:- Тобі ще спробуй нагрубити, так переєбеш, що блядь, інтелігентом можна стати..
Прапор:- А баби там в Молдові є ?
Молдован:- Є. І ще які... уууу.
Прапор:- Такі ж брудні, замизкані і піздоваті як і ти?
Молдован:- Та ні. Пісню знаєш? Напиває: там смуглянка – молдаванка собирает виноград, я краснею я...В цю мить його перебиває кум:
-- О. Також й ти, куме, червонів годину тому, коли молдаванина побачив. Це, мабуть, у хохлів на всю Молдову алергія. Га-га-га.
Прапор знову червоніє, встає, знімає штани, дістає здоровенну хуяку і починає бити Ією по столу. На столі все підскакує.
-- Та я на цю Молдову хуй поклав..!
Побачивши таке страхіття, молдаван падає зі стільця на сплячого кота, придавлюючи йому яйця. Кіт з істеричним “мяу-ва” впивається в обличчя іноземця.
Кум:- Хі-хі. Які слабкі нірки... Прапор застьобує штани, підходить ближче. Обидва кума спостерігають за вознею. Кум задумливо:- А я десь бачив цю картину. Згадав. “Чужій”, блядь. Прапорщик глибоко затягується димом і піздить ногою молдована та кота. Вони розлітаються по різні сторони, одразу починають зализувати подряпини.
-- Казав же, не пізди багато, мій котик спокій полюбляє.
Молдован:- Пішов ти к ебеням разом зі своїм котом.
Кум:- Я, мабуть, засидівся, зайду завтра. Та, і не забудь його накрити як і вчора, канделябр ось. Ну все не хай щастить.
Ранок наступного дня. На кухні сидять і п’ють прапорщик та його куме.
-- Так от скажіть мені, куму, що за хуйня?
ЗАВІСА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126986
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.04.2009
Дійові особи: дід Мазай (старий роспіздяй), інспектори рибнагляду: Васьочок (здоровенна дитина), Максимельян (просто похуїст), Міхуй (піздун-подстрекатель), зайці (вухасті тварюки з сімейства гризунів)
ДІЯ 1 Зустріч
Весняний туманний ранок. Чутно квакотіння жаб та перші крики розбуджених птахів. По затоплених від паводка лугах на човні пливе старікан-Мазай. Він збирає охуєвших зайців і кидає їх в мішок, при цьому наспівує: -А куди не повернись, всюди зайці, заєбісь!
Неподалік з’являються блюстителі водного порядку. Вони з дикої похмелюги, злі, промоклі та ще й заблукали.
Міхуй:- Казав же, праворуч треба плити, так ні, Васьочок тут все знає, Васьочок бля Сусанін зі стажем... Бойскаут, твою мати...
Васьочок:- Вгадайте, кому я зараз веслом по пиці дам?
Максимельян:- Мені похуй. (Розтягує трубку, лежачи на спині.)
Міхуй (задумливо):- От блядь, у одного агресія, у другого глобальний похуїзм...А я
лише правди хочу, я хочу комунізм.
Васьочок:- Ти правди хочеш? Так правда тут одна. Піздиш ти забагато і всіх заєбуєш, філософ хренов.
Максимельян:- Мене ні. Мені похуй. (Затягується глибоко димом.)
Васьочок:- Про тебе зовсім інша річ. У тебе друге місце по похуїзму.
Максимельян:- А перше в кого?
Васьочок:- У покійників.
Міхуй:- Дивіться, о це так вдача...Не у ж бо браконьєр? Беремо його. Спочатку відпіздимо, а потім все заберемо. Або спочатку залякаємо, все заберемо, а потім відпіздимо. Або спочатку...
Васьочок:- Засохни піздобол, спугнеш... Тс-ссс, підкрадемось з позаду.
Човен тихо підпливає.
Васьочок:- Так-так. І що тут в нас? Користування слабкістю беззахисної рибини в особливий період єблі..?
Мазай замирає в той позі, що перебував. На його обличчі одночасно з’явились непорозуміння та здивованість. Його ліве віко почало знервовано поморгувати.
Васьочок:- Ага, я твоя не розумій...Спробуємо так... Якого хуя? Не там де треба та не в той час ти так робиш, мудило?
Мазай:- Мудило сам. Мазай мене звуть. Я в себе дома. Ви хто такі?
Міхуй:- Бачиш, Васьочок, а дипломат з тебе хуйня, не треба слів, давай відпіздим Мазая.
Мазай стискує в руках весло. Його обличчя перетворюється в злобний оскал загнаного хижака. Починає знервовано поморгувати друге око.
Міхуй:-Дивись який оскал, які зубища. Таким зубам любий піздатий жеребець позаздрить.
Васьочок:- От хто-хто, а ти, піздливе асорті з кісток та шкіри, впізнаєш зараз смак весла...
Мазай:- Не совісно вам в трьох на діда руки підіймати, не зрозумів я ні хуя...
Максимельян:- Мені, особисто, похуй... (Пускає декілька кілець з диму, лежачи в човні.)
Васьочок:- Рибнагляд ми. В торбах що ворушиться? Мабуть, щука, короп або плотва з окунцями?
Мазай:- Зайці це, а рибою я ще в минулому році погріб завалив.
Васьочок:- Рятуєш бідних тварюк від паводка?
Мазай:- Від паводка, але не від самого себе...
Васьочок:- Як це?
Мазай:- Ну яка різниця, де вони здохнуть? А так й шкірка й тушонка на зиму...
Всі, почувши про м’ясо, ковтнули слину, а їхні шлунки почали активне гуркотіння з вимогами їжі.
Васьочок:- Добре, рятівник-хапуга, нам би пожерти чогось та просохнути. Три дні як заблукали...
Мазай:- Що за люди блядь пішли? Не можна було раніше так й казати, мов заблукали, голодні, холодні. А вони: та ми.., та єбана в рот.., когось захистимо.., когось відпіздимо...
Зовсім розмовляти розучилися. Пливемо зі мною.
Васьочок:- Ну що, дармоїди, пливемо?
Міхуй:- Пливемо, потім відпіздимо.
Максимельян:- Та мені похуй, пливемо. (Забиває в трубку нову порцію підозрілої речовини.)
ДІЯ 2. Вітчизняне ранчо.
Серед ліса на поляні стоїть похилена на бік маленька хатинка.
Міхуй:- Ти що, в цій будці живеш?
Мазай:- Хе-хе-хе. Це зовнішній вигляд, а в середині дуже нехуйово...
Міхуй:- Уявляю. Брудне приміщення, як в міських обсіканих під’їздах, всілякий мотлох, як в пташиних гніздах та сморід від шкарпеток й зайців...
Заходять. Мазай відкриває люк на підлозі і зникає в темряві. Чутно знизу:- Ну де ви там?
Міхуй:- Ага. Ми туди, а він нас, цей маніяк, як зайців, блядь хуяк-хуяк...й на зиму. Ні, я перший не полізу.
Міхуй з Васьочком повертаються в сторону Максимельяна. На їхньому обличчі сяє розтягнута добра посмішка.
Васьочок:- Ну що, безстрахітний ти наш? Тобі, як завжди, похуй? Тоді влізай в цей єбаний шалаш. Спіймати вдачу за хуй спробуй.
Максимельян:- Як два пальці оббосфальт. (Підпалює трубку і зникає.) Знизу доноситься пронизливе:- Ну ні хуя собі, в рот його чих-пих.
Васьочок:- Хм...Що б могло здивувати, навіть, похуїста?
Спускаються. В один голос:- Єбічна сила охуєвшого від запою гуманоїда...
Перед очима відкриваються підземні хороми, яких у Кремлі немає. Повсюди розвішані шкірки від лисиць, бобрів, рисей, норок. На підлозі постелені ковдри з ведмедя, камін в стилі рококо, по кутах чучела птахів.
Мазай:- Чоботи знімайте, бо ведмедя хуєво чистити...
Васьочок:- Звідки це все?
Мазай:- Ти що, з дубу наєбнувся? З лісу, звісно. Я тут піздец скільки мешкаю..
Міхуй:- Бля буду, конфіскуємо усе. (Потирає руки.)
Одразу ж Міхуй відчуває масивний хук зі сторони Васьочка та пінок від Максимельяна.
Мазай:- Зараз я щось на стіл притягну. Ви що будете? В мене тут тушонка заяча, печінка щуча під соусом морошки, копчений язик оленя з грибним салатом , рулети з ікрою.
Васьочок:- Неси усе.
Міхуй:- А горілка є?
Мазай:- Є, тільки своя. Зараз буду.
ДІЯ 3. А ПОПІЗДІТИ?
Накритий стіл. Голодні погляди та гуркотіння шлунків з подвійною силою.
Мазай:- Що п’ємо? Ось настойки на коріннях, травках. Є віна з ягід лісових...
Васьочок:- А що за настойки? Нічого від них не відросте або відсохне?
Мазай:- От ця, щоб хуй стояв по стійки струнко... А ця, щоб нірки міцними були. Ця від ревматизму, проносу, нудоти, а ця від всякої блядоти та хуйні.
Васьочок:- Мені щоб хуй стояв.., Максимельяну щоб нірки залишались.., а цьому, розпіздяю, від всякої хуйні, щоб ми за все не переймались...
Мазай:- Пригощайтесь.
Бурхливу бесіду змінює потріскування дров в каміні, гуркотіння шлунків та чавкання в такт годинників. Іноді цей процес переривається для поглинання лісових напоїв. Після трапези всі, по черзі, смачно відригнули.
Міхуй:- Діду, а як це ти живеш й не працюєш, все маєш, а ми навпаки..? Мазай:- Хто на працю хуй ложив, той до пенсії дожив...
Максимельян дістає трубку.
Мазай:- На, ось це спробуй. (Протягує кисет)
Максимельян:- Давай. Мені похуй. (Забиває трубку, розтягує. Робить два глибоких вдихи.)
Мазай:- Ну як мій сбір?
Максимельян:- О-ооо. Ні хі-хі собі хе-хе. Що це за бур’ян такій?
Мазай:- Таємниця друїда…
Васьочок:- Ну-у, старик – лісовик, може ти ще й снігову людину бачив?
Мазай:- А як же. Частенько до мене завітає, але, як забагато вип’є, таким дурним одразу же стає. Ні кому в лісі жити не дає, нікого на своєму він шляху не пропускає. Як що зустрінеться ведмідь – відпиздить, як що олень – до смерті заєбе, зі змій морські вузли нав’яже, вовків, як цуценят, накаже, від нього не сховаєшся ні де. А так він тихий, сором’язливий, у нього, навіть, ім’я є – Ау...
Васьочок:- (Розстьобує верхній ґудзик сорочки, із жахом в очах, ковтає слину.) Навіщо ж ти йому наливаєш?
Мазай:- Хе-е. Є користь нехуйова. Полювати я не вмію, а після п’яного дебошу цієї бовдуряки, мені остається підібрати те, що він після себе залишив.
Міхуй:- А чому його Ау звуть?
Мазай:- І тут є користь нехуйова...Іде якісь грибник по лісу й аукає:- ау-ау...І тут, уявляєш, з’являється таке єбліще із-за дерева... Га? Той все залишає: повні кошелі з грибами, ягодами і... трохи гівна з переляку.
Міхуй:- Ось як. Не наєбеш – не проживеш.
Васьочок:- А ну, накапай мені цієї, щоб нірки міцними були...
Мазай:- От люди кажуть: виживає найсильніший... Я б сказав, що виживає найхитріший. Думаєте чому, одні ганяються, з широко розплющеними очима та висунутим язиком, за шматком м’яса, а інші сидять й чекають, мов:- “та ну його к єбєням – бігати, саме в пастку прийде...”. Прогрес, мати вашу... Не тільки людина розвивається, але й вся природа.
Васьочок:- Ти хочеш сказати, що снігова людина це плід розгніваної природи?
Мазай:- А вже ж.
Міхуй:- Я знаю ще одну тваридлу заморську, тільки та у воді живе. Якісь лох її побачив та й назвав “Нессі”...
Васьочок:- От довбоєб піздливий. Не дочує – так збреше...
Максимельян:- Мені здається, що ми в гостях у казці...
Васьочок:- А мені здається, що тобі досить вже палити...
Мазай:- Якось, був я на друїдських зборах. Розповідав мені один лісовик про цю потвору. Їй до того набридлі ці неводи, електровудочки, що іноді випливає на поверхню, в різних місцях. Воно таке ж спокійне, як й всі. Таке собі, єбліще з води висуне, залупою пригрозить та й все...
Васьочок:- Досить про аномальне хуєтворення говорити, збиратись треба до темна. Бо в лісі цьому всяких підорасів бродить дохуя... Я цілку в сраці зберегти бажаю.
Мазай:- Я вам з собою щось зберу в дорогу... (Завертає їжу та випивку у ведмежу шкіру).
Міхуй:- От ти багато чого бачив в лісі, і бачив як тварюки різні там єбліся. Розповіси, як єбуться їжачки, в них голки гострі, блядь, які..?
Васьочок:- Що, пісюнковий шалунишка, їжачка вже виєбсти схотів?
Міхуй:- Та ні, цікаво, просто... (Червоніє).
Васьочок:- Дивись, все й починається з зацікавленості. З початку цікаво, потім покажи як, а потім дай спробувати...
Мазай:- Тут співчувати потрібно. Їм боляче, кричать, пихтять, а все одне – єбуться...
Всі виходять і прямують до човна.
Васьочок:- Спасибі тобі, старий, за піздату гостинність, як що тобі щось потрібно буде, ми мешкаємо в селі Задрючево Кривожопінського району. Там нас всі знають.
Мазай:- Добре. Зараз пливете прямо, дали праворуч й за великою сосною поверніть ліворуч, пливіть щоб ліс залишався по праву сторону. Тоді години за чотири будете вже вдома.
Всі разом, відчалюючи:- Нехай щастить!
Пройшов деякий час. Човен тихо несе течія. Васьочок з Міхуєм п’ють настойку, Максимельян, лежачи, палить “таємницю друїда”.
Міхуй:- Буває ж таке в житті..А? Розповісти, так ніхто ж не повірить...
Васьочок:- Тобі лише попіздіти. Коли вже в тебе язик відсохне?
Ліворуч зашурхотіли кущі.
Міхуй:- О, мабуть, браконьєри.. А ну ж бо! Хто там ховається?
У відповідь тиша.
Міхуй:- Та єб твою...ну хто там, бля, ау-у-у!?
Кущі знову зашурхотіли...
ЗАВІСА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126985
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.04.2009
Кто подскажет путь,
Куда идти,
Кто откроет суть
Пути,
Кто укажет,
Где боль,
И покажет любовь.
Шаг за шагом,
Словно в бреду,
По ночной улице
Я иду,
И спасаю себя от смерти
Ничегонеделанием.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=125939
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 12.04.2009
Зажженная сигарета,
Открыта бутылка вина,
Я прячусь от настоящего
И от вчера.
Будущего нет впереди,
А настоящее – больно,
Сложно идти вперед
И быть настоящим довольным.
Но я продвигаюсь вперед,
Как бы ни было сложно,
Все в этой жизни трудно,
Но жить - возможно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=125936
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 12.04.2009
Я призываю свои чувства
Так сильно не болеть,
Я призываю свои мысли –
К порядку.
Я делаю шаги вперед,
Чтобы иметь
Умственную зарядку.
я устаю бежать вперед,
мне сложно на одном месте,
но нечто меня ведет
и мы идем с ним вместе.
Оно дает откровения,
Порою дает пророчества,
Не спрашивая моего мнения,
Не спрашивая: а мне хочется.
Я так хочу быть нормальной,
И даже такой, как все,
Но нечто диктует условия
Всюду во мне и везде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120310
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 09.03.2009
Читаю,
Наблюдаю,
Живу и забываю,
Порой себя теряю,
Порою – нахожу,
Порой не вижу смысла,
Порой теряю мысли,
Порой с собою лажу,
Порою – не дружу.
Но шаг за шагом что-то
Ведет и направляет
И тихо проявляет
Себя через всех нас.
И пусть порою кажется
Нам жизнь однообразной,
Она превыше разума,
Она бывает разной.
Твое же дело малое –
Прими и наслаждайся
И разными учениями
Не сильно увлекайся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120307
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 09.03.2009
порой я смотрю в окно -
там облака, как бесплотные тучи,
и я лечу с ними заодно.
да, меня глючит.
а у вас такое бывало?
сознание расширялось само собой,
когда еще не успел водкой нажраться
или накуриться травой,
и так я стояла, как вкопаная,
пялясь на этот вид,
а сознание плющилось и сжималось
в глюкообразный гибрид.
я видела поле над небом,
и я в полете над ним.
человек жив не только хлебом,
но и собой самим.
и мне захотелось плакать,
или же покурить,
или в гавно жраться,
или кого-то убить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120116
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 08.03.2009
Черт, как же плохо…
За последние полгода боль стала частью его плоти. А может, и души? Казалось, она была всегда. Обычная боль – тупая, слегка обжигающая, слегка давящая и щемящая, слегка прохладная, слегка… В общем, черт побери, сегодня она была не такая, как обычно, - и все.
С каждым днем становилось все хуже. С каждым днем все сложнее давался подъем: открыть глаза, ухватиться левой рукой за правый край кровати, сбросить ноги, подцепив носком ножку кровати, подтянуть все тело, облокотившись на правую руку, - и сделав глубокий вдох, приподняться и сесть. Кружилась голова, но порой он успевал удержаться руками за перила кровати. Но все чаще, в последние дни, он только от глубокого вдоха терял сознание – и снова падал на постель. И снова приходилось начинать все сначала. Ухватиться, сбросить ноги, вдох, рывок… До тех пор, пока не получится. Или пока не обессилит, пока не упадет без сознания на подушку. Тогда организм отключался, и снова приходил глубокий и красивый сон. Сон с музыкой. А потом снова пробуждение. И он обязательно должен был встать, сделать шесть шагов к окну, где стоял письменный стол, - и записать родившуюся мелодию.
А потом – снова сон и бессилие – и он засыпал прямо за столом. Организм был истощен, вымотан болезнью. Организм, но не мозг. Там была музыка. И он играл ее. Сначала во сне, а потом вживую. Он брал гитару – и растворялся в музыке. Он не знал, откуда она приходила. Она была частью его, как и боль. Они обе приходили из неоткуда, находили свое выражение – и растворялись в нем.
Может быть, боль рождала мелодию? А может, и наоборот: музыка, которая жила в нем, отражалась в нем болью?
Скоро придут друзья. Придет герой-любовник Макс. Наверное, снова со своей новой подружкой. Он всегда приходит с какой-то новой девчонкой. И обязательно с бутылкой белого сухого. Всегда без закуски. И каждый раз под вечер Макс просит комнату на час-полтора. Жес (он же Женька Семенов) будет с них прикалываться. Жес – добрый парень. Он всегда был в приподнятом настроении, всегда шутил. Даже когда рассказывал что-то драматическое. У него были печальные глаза, а на лице – улыбка. Но не приклеенная улыбка, как у многих, а живая, искренняя. Придет «Добрый ангел Кахе» - любитель покурить травку. Его называли Кахе – за постоянный кашель, а Добрым ангелом – за бескорыстие и любовь к ближнему. Он был готов на все, ради любого, кто оказывался с ним рядом. Он мог отдать последние деньги на «благо родного брата», с которым мог только что познакомиться. Правда, все это в нем проявлялось только после обкурки.
В общем, хорошие ребята.
Есть еще Химик. Есть Андрюха, любитель компьютерных игр и тунеядец, безработный по собственному желанию. Есть Оленька… или была?
Для каждого из них я был уже в прошлом.
Вчера Андрюха предлагал записать музыку и обработать ее на компьютере, чтобы осталась память. Но что такое его техника в сравнении с живой музыкой? «Ты же создаешь шедевры», - говорили они и забирали нотные листки с аккордами. На память.
Эти листки в черные полоски вызывали боль. Ненавижу эти листки. Они убывают музыку. Кажется, это похоже на то, как если бы попытаться записать на бумагу первый крик ребенка.
Или боль. Врач записывает диагноз, но не боль. Нотные листки – это и есть всего лишь диагноз. Они останутся на память, как история болезни, срок хранения которой энное количество лет.
Меня уже не излечат. Из больницы врачи выписали меня, расписавшись в собственном бессилии. Увы, есть еще такие болезни, которые не лечат. Макс говорил, что можно продать мою музыку, заработать денег – и уехать лечиться за границу, что там обязательно вылечат. Но продать музыку? Продать своих детей?
Моя музыка – моя боль. Мой крик. Мой монолог души.
А они хотят записать ее. Продать. И сегодня они придут снова – и заберут лист с нотами. На память…
Его тонкие пальцы перебирали струны. Музыка не нарушала тишины, а дополняла ее. Не было уже жалости к себе, к своей жизни. Он не жалел ни о чем. Он принял то, что коснулось его, и то, что с ним происходило. Это было только его. Его жизнь. Его боль. Он принял это сам. А музыка?
Раньше он задумывался: зачем он играет? Для кого? Дал ли ему Бог этот дар для того, чтобы оставил после себя – на память, или для чего-то иного? Но когда боль стала более сильной, тело начало все меньше слушаться и стремилось погрузиться в сон, он думать перестал. Рождалась музыка – и он, по просьбе своих друзей, делал шесть шагов к столу – и записывал для них музыку.
А потом играл ее. Он просто играл ее. Он не пытался высказать свою боль. Музыка была единственным, что доказывало ему: ТЫ ЖИВ!
Стало тяжело дышать. Пальцы не слушались. На лбу выступили капельки обжигающего пота. Он увидел, как на искаженные истощением пальцы, перебирающие струны, упали капли крови. Еще, еще и еще.. он почувствовал солоноватый привкус пота на губах. Из ушей падали капельки крови. Почувствовал, как слабеет. «Вот и все….»
Но он продолжал играть музыку. Стены комнаты медленно сужались. Все вокруг начало меняться, формы предметов теряли четкость и угловатость. Он увидел издалека идущую к нему Оленьку. Она несла цветы. Его любимые хризантемы. «Здорово, не забыла». – мелькнуло в голове. Это было такое четкое видение!
«Оставьте свое сообщение после звукового сигнала…»
- Возьми трубку, Музыкант, слышишь? Протяни руку и возьми трубку! Мы со студии. Диск с твоей музыкой записали. Представляешь, - орал в трубку Макс. – Да возьми, черт побери, трубку! Все в восторге! Слышишь, Музыкант? Мы тебя вылечим!
Он не смог поднять телефонную трубку. Он лежал на ковре. И ему казалось, что он на цветочной поляне, а над ним плывут облака. Рядом порхают разноцветные бабочки. Было светло и легко. Но чего-то не было. Он прислушался к тишине. Это была мертвая тишина. В ней не было больше его музыки.
«Зачем вы ее убили? Зачем наделили ее знаками и цифрами?» - он проваливался в тишину, потолок сужался до тоненькой полоски над головой, поляна растворялась, а на него сквозь эту тоненькую полоску сыпались хризантемы. Вот и все. Он погружался в вечный сон, в котором никогда больше не будет его музыки, его боли.
А им останется заключение врачей.
Им останутся мертвые ноты.
Им останутся их желания.
На память.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120115
рубрика: Проза, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 08.03.2009
я отравилась собой.
сама отравляю -
и выплевываю себя слезами вовне.
переполненный сосуд выплескивается наружу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120074
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 08.03.2009
зажженная сигарета,
открыта бутылка вина,
я прячусь от настоящего
и от вчера.
будущего нет для меня,
а настоящее - больно,
сложно вперед идти
и быть настоящим довольным.
но я продвигаюсь вперед,
как бы ни было сложно.
все в этой жизни трудно,
но жить возможно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120073
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 08.03.2009
Приходящее проходящее,
Уходящее не вернуть,
И эта дорога опасная –
тобой избранный путь.
Расставания и потери,
Где-то радость, а где-то печаль,
Не теряй на пути своем веры,
Не теряй, чтобы не было жаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=58987
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 14.02.2008
Тихо-тихо, словно в бреду,
По ночной улице я иду,
И сознанием осознаю:
Все меняется.
Я не автор,
Я проявление.
Это ль истина, просветление?
До чего же прекрасен мир!
Шаг за шагом –
В любую сторону:
Все пути не тобою созданы,
Наслаждайся в потоке истины,
Даже если ее не постиг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=55407
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 21.01.2008
Не уклоняйся от настоящего – оно есть,
Не стремись в будущее – его может не быть.
Оставайся собой.
Все, что тебе нужно сейчас – у тебя уже есть.
Прими и наслаждайся этим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=55406
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 21.01.2008
Порой боль учит,
Порой – наказывает.
Не всегда есть крылья лететь дальше.
Не всегда понимаешь путь.
Но не поднимай на себя руки,
Пока в тебе есть жизнь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=55405
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 21.01.2008
В одиночку размеренным шагом
Ты шагаешь по этой жизни,
И порой возникают мысли
О бесполезности существования.
Боль терзает порою душу,
Разносортны порою мысли,
И бывает не видишь смысла
В том, что делаешь или мыслишь,
И терзаешь себя порою,
Все серьезно воспринимаешь,
Только все есть игрою –
И сейчас ты играешь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=52528
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 26.12.2007
Жизнь – маятник.
От боли к радости,
От счастья до разочарования,
От всемогущества до недопонимания.
Две стороны одной монеты.
И лишь невовлеченность облегчит страдание.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=52419
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 25.12.2007
Не строй иллюзий –
Сам себе иллюзия,
Не лги себе,
Не отравляй себя,
Жизнь есть сейчас,
Все остальное лишь фантазии,
Воспоминания и самосострадание.
Прими сегодня
С болью или радостью,
Прими сейчас,
Каким бы ни казался сложным миг,
Все в этом мире – проявление сознания,
И дай же Бог, чтоб ты это постиг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=52418
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 25.12.2007
Гибрид сознания,
Недопонимания,
Словообразования,
Мыслеформоснов.
Я устаю от себя,
Словами засоряю пространство,
Выкрикиваю себя в пустоту.
Как утомителен поиск ищущего,
Как много действий он хочет сделать,
Как много хочет понять,
Как хочет найти мастера или гуру,
И не понимает,
Что только его эго создает все проблемы
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=51710
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 19.12.2007
Как же мы любим искать
И доказывать истину,
Как изощренно пытаемся обмануть себя.
Религия – костыли мнимой духовности.
Истина пребывает,
Независимо от нашего поиска и рассуждений.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=51709
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 19.12.2007
сердцем говорить сложно.
петь легче, но я не умею.
а если говорить -
голос дрожит.
не говорю и не пою сердцем.
только разумом.
он сух и циничен. иногда он смеется.
слышишь?
твой мозг тоже смеется.
он ведь знает, что ты
доверяешь ему больше, чем сердцу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=50988
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 13.12.2007
"Купите мое мастерство.
я - мастер дзен.
я - буддист и я - свами,
мастер рейки и золотого пути,
инициирован всеми высшими мастерами
искусств и практик всех времен и народов".
и тихо ответил Бог:
"А не сам ли ты себя обманул?"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=50852
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 12.12.2007
к 11 -
научили читать,
научили писать,
думать логично,
считать, рисовать,
образному мышлению
и словоизречению.
к 15 -
пить, мурихуану курить,
телом любить
(не душой),
не быть собой,
выгрызать себе место под солнцем,
к социальному адаптироваться,
лгать с честными глазами,
играть словами,
не обращать внимание
на временное, желания и непонимание.
к 30 -
оглянулась,
в сторону отшагнула.
страх: асоциальна,
не пишу, не рисую,
не читаю и не мыслю логично,
не излагаюсь словами,
мне не хватает чувств,
выпивка надоела,
курение - детству оставлю.
не лгать и не притворяться
и не играть словами -
и обратив внимание,
поняла непонимание:
не научилась вовремя
растекаться во времени
и играть разумом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=50851
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 12.12.2007
земля не плоская, не квадратная.
почему же так много углов?
из прошлого в настоящее
приходят люди и события,
а с ними - воспоминания.
ментальное отражение?
земное притяжение?
воображение?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=50766
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 11.12.2007
шепот мыслей - муравьиная суматоха.
оставь суету, мозг, прекрати болтать.
может быть, именнро поэтому я не могу заплакать:
мозг думает, что он думает и помогает.
мозг, ты мешаешь мне чувствовать!
безмозглое или безчувственное?
что выбрать?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=50761
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 11.12.2007
не ставь преграды!
сам себе преграда.
не он, не я.
непониманье слов чужих,
прочувствованных сердцем,
превыше ль понимания разумного?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=50633
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 10.12.2007
не ищи пути,
нет пути.
путь во мне был и есть.
даже евли я его не вижу -
солнце есть даже за облаками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=50632
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 10.12.2007
обрывками, кусками
остстегиваю в прошлое настоящее.
рву листы и собираю мысли.
где-то прячется "я".
в несоверсшенстве совершаю
не я.
выплевываю застрявшее в зубах.
рвота непереварнным
воображением отравленым.
а завтра сегодня прошлое.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=50630
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 10.12.2007