Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
Занадто багато речень,
занадто багато фраз.
Занадто багато повчань,
занадто багато образ...
Занадто... Занадто... Занадто...
Ти плачеш в кутку сама.
Покинута і забута.
Кричиш: "Це - моя вина!!!"
Занадто... Занадто... Занадто...
Занадто багато слів...
Ти плачеш, вони сміються.
В тобі прокидається гнів...
Ти вразлива, вони безжальні.
Вони сильні, а ти слабка.
Тримайся від них подалі.
Хто винен що ти така...
Така немічна і безлика,
боягузлива і слабка.
Ти привид, вони - реальність.
Ти - ВСЕСВІТ, вони - пустота...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119072
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.03.2009
Сніг зійшов -
залишились лиш калюжі.
Ти йдеш
і цокають каблуки.
По світу блукають
давно зневірені душі.
Впадеш -
ніхто не подасть руки...
Сніг зійшов -
залишились плями бруду.
Ти йдеш
по сірому місту одна.
Далеко ще
до страшного казкового суду,
а ти вже
повільно сягаєш дна...
Сніг зійшов
і видно зігниле листя.
Ти йдеш -
незнаєш сама куди...
У світі реалій
нема ні одного місця
Куди б ти
хотіла зараз прийти...
Сніг зійшов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118963
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.03.2009
І зникне місяць. Зійде сонце.
Поглянеш сонно у вікно
і наче розцвіло воно.
Життя прокинулось з дрімоти,
пташок веселих легкі ноти
вже сповіщають дня прихід.
І спека як тягучий мід
залиє все і всіх розморить,
у пекло землю перетворить.
І глянеш ти за небокрай:
"Там десь далеко мабуть Рай..."
А сонце все біжить по небу,
усе міняється - так треба.
На зміну спеці прийде вечір
і холодом огорне плечі.
Із ним ти знову віч-на-віч.
І спуститься блаженна ніч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=44704
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.11.2007
Я можу все! Я легка, вільна!
А люди скажуть: "Божевільна!
Не з того світу і не з цього.
У божевільню їй дорога!"
Душу приб'ють вагою тіла,
щоб більше в небо не злетіла.
Погасять блиск і німб зламають,
скують, пригноблять, в льох сховають
від сонця блиску та свободи,
щоби притримуватись моди,
щоб бути "як усі" такими -
безликими і неживими,
щоб вміти вижити ... і вмерти,
щоб дух свободи в собі стерти,
щоб придушити почуття,
а потім ... втратити життя.
І помираючи сказати:
"Я не зуміла світ пізнати!"
Ви всі живете "так як треба",
та не злетіти вам у небо.
Ви розівчилися літати.
Свою вам душу не підняти
з болота правил і умов.
Чи злетите колись ви знов?
Чи хтось зуміє відродити
уміння мріяти й любити?
Ні! Ви безликі, ви сліпці!
А більшість скаже: "Молодці!
Зуміли серце заглушити -
зуміють все в житті зробити!"
І смішно з вас. Ви жалюгідні -
тіла богів душею бідні.
Я можу все! Я легка, вільна!
А люди скажуть "Божевільна!"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=43958
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.10.2007
Ти крила розправ -
і літати навчишся.
Єдина умова -
якщо не боїшся.
Якщо не боїшся
злетіти увись,
а потім щосили
шубовснути вниз.
У море нещастя,
у ріки розпуки.
Ти будеш ще довго
заламувать руки.
Розбитий об рифи
ще довго лежати.
Ти ж сам захотів
світ реальний пізнати.
Поламані крила
і ріки багрові
твоєї червоної,
теплої крові.
Ти будеш на рифах
ще довго лежати.
Кровавий, у муках
повільно вмирати.
І посмішка твого
торкнеться лиця -
"Ти вибрав це сам,
тож терпи до кінця".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=43950
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.10.2007