| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Пробач мене, що сильно полюбила,
що обіцяла дружбу та взамін
я відростила за спиною крила
і полетіла хмарам навздогін.
Мені хоча б отим деревом стати,
що віти прихиляє у твій бік,
і сонцем, щоб для тебе лиш світати
усе життя, віднині і навік.
Ніколи мукою для тебе я не буду,
але дозволь мені хоча б колись
з тобою бути всюди й поміж люду,
хоч вітром, та гляди не озирнись.
Бо від твоїх очей мене не стане,
калиною впаду на білий сніг,
і наша пісня жити перестане,
трояндами простелиться до ніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732995
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.05.2017
Я говорю до тебе цілими віршами,
прості слова тепер як дефіцит.
Ти бачиш? Я сховала між рядками,
отой раптовий втрачений магніт.
Така моя найкраща таємниця,
і жаль, що серцю мови не знайти,
воно тепер в твої руках синиця,
пройде разом крізь втрачені роки.
І все ніяк не можу я сказати,
аж смішно, наче тільки в світ прийшла,
за те, щоб ти навчив мене кохати
я все б у житті цьому віддала...́
1.02.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2017
Не чекай, що я стану красивою,
навіть квітам не буде рівні,
ти не зробиш мене щасливою
на оцій запеклій війні.
Не чекай, що я стану вільною
в європейських обіймах чужих,
я давно вже існую безкрилою,
тож тепер не щадитиму ніг.
Я давно вже, ти чуєш? Давно вже я
у душі не тримаю тягар,
але знай, як не стихне біда моя
я навіки впаду у печаль.
І поллється журба моя ріками
наче маків червоний розмай,
і похилиться своїми вітами
весняний і осінній гай.
Мій народе, мій меч і моя стіна,
порятуй нас обох від війни,
бо без тебе на світі мене нема
і полину я знов в нікуди.
Я для тебе існую й з тобою я
буду жити на вічні віки,
якщо любиш, я прошу, врятуй життя
нам обом від страшної пітьми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732596
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.05.2017