| Сторінки (2/107): | « | 1 2 | » |
Я бачила Бога.
Він мені усміхався.
Звернулась до Нього,
І Він обізвався.
І сонце світило
Ясне і тепле.
І серце тремтіло,
Моє серце відверте.
Навколо ангелики
Ніжно співали.
І гарні метелики
Наді мною літали.
Сам Боже торкнувся
Моєї долоні.
Місяць хитнувся,
Засяяли зорі.
Відчула гарячу
Я руку Його.
Сказав: «Я все бачу.
Бери, ось тепло!»
Рукою від сонця
Він промінь узяв,
Мені оцей промінь
Подарував.
Тепер я несу
Цей промінь до вас,
Любов і красу
У смутний цей час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2017
Пробач мої провини,
І я тобі пробачу.
В цей день і в ці години
Я згадую -- і плачу.
І, стримуючи сльози,
І прикрість, і образу,
Я відганяю грози,
І сяє світ відразу.
Душа моя співає
І повна нових сил.
Мене охороняє
Завжди ангелик мій.
Дай, Боже, всім любові,
Здоров’я і добра;
В молитві, в кожнім слові
Ласка Твоя жива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720391
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.02.2017
БІЛОКРИЛА ПТАХА
Білокрила птаха на долоні сіла.
Розказала птаха, що немає сили,
Що немає сили відлетіти в вирій,
Там її чекає синьоокий милий.
Мені стало шкода білокрилу птаху.
Я її пустила бідолашну в хату.
Я її зігріла і нагодувала.
А вона про вирій мені щебетала.
День і ніч минали. Набиралась сили
Білокрила птаха, щоб летіти в вирій.
Я про все забула, піклувалась нею,
Щоб змогла вона ширяти над землею.
Видужала птаха, розпустила крила
І у синє небо швидко полетіла.
Білокрила птаха поспішала в вирій,
Там чекав на неї синьоокий милий.
Може ще зустріну білокрилу птаху,
Що колись пустила бідолашну в хату.
Нехай кожен в світі зможе долетіти
За своїм коханим і його зігріти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2017
Біла троянда край берега моря
Покинута кимось була на піску.
І хлюпала поруч хвиля прозора,
Хотіла втопити у морі нудьгу.
Біла троянда не винна ні в чому,
Вона би хотіла цвісти і цвісти!
А їй довелося на пляжі морському
Навіки позбутись земної краси.
Лежить ця троянда край берега моря,
Лежить і не може піднятись сама.
Невже не утішить ніхто її горя,
Не подарує ще миті життя?
Біла трояндо, тебе залишили!
Чому і навіщо? – Ти ж гарна така!
І близько до тебе тягнуться хвилі,
Торкаються ніжно твого пелюстка.
А море хвилюється, сонце заходить.
Пірнає троянда під хвилю морську.
Можливо русалка троянду цю зловить,
Як світле вітання, як вістку людську.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2017
Моя мама – найкраща у світі!
Завжди буде для мене світити,
Моя мама – Фея чарівна,
Дивовижна моя Королівна.
За порадами до мами звертаюся.
Лише мамі уся відкриваюся.
Моя мама – найкращий мій друг!
Береже від біди і недуг.
Моя мама, як Сонце, як Зірочка,
З нею світла кожна хвилиночка.
Мене мама завжди приголубить.
Так безмежно вона мене любить.
Нехай буде моя мама здорова,
Щаслива, радісна, бадьора.
Буде вічно для мене світити
Моя мама – найкраща у світі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2017
Рідна мова
Як пролісок, який до сонця тягнеться
Через сніги і землю крижану,
Так наша мова вижити старається,
Переживши смерть і не одну.
Як той пісок, який крізь пальці сиплеться,
Так наша мова може утекти.
Лише для нас вона, як зоре, світиться,
І наш обов’язок її уберегти.
Як нива золота, яка врожай дає,
Так наша мова з нами лиш росте.
В ній вічне зерня, невмируще є.
Допоки ми є і воно живе.
Ми спадкоємці великої історії,
Ми послідовники Шевченка і Франка.
На рідне слово кладем нові мелодії,
Лунає мова наша ніжна і дзвінка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719624
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.02.2017
Боже Єдиний, я відчуваю
Силу Твою і волю Твою.
Даєш мені, Боже, все те, що благаю,
Все те, що обожнюю, все те, що люблю.
Я щастя знайшла під покровом Твоїм,
Я істини Всесвіту вже осягнула.
Дарую любов свою людям усім,
Несу Твоє слово, яке я збагнула.
Я дякую, Боже, за те, що Ти є,
За те, що мене врятував від біди Ти!
За те, що ще б’ється серце моє,
Яке може щиро і палко любити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719499
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.02.2017