| Сторінки (1/10): | « | 1 | » |
Вы напишите мне письмо,
Вы напишите.
Частичку сердца своего
В него вложите.
Частичку сердца и души
На ростоянии.
Мне наши встречи не забыть,
При всём желании.
Ах, милый мой, ах, милый мой,
Но досих пор вы не сомной,
А я за вами, милый мой,
Готова в омут головой.
Вдруг все заботы и дела
Вы отложите.
И повод встретиться вы нам
Всё же найдите.
У золотистих ли берёз,
У тихой речки,
На перекрёстке ли дорог,
Иль у крилечка.
Ах, милый мой, ах, милый мой,
Родной, любимый, дорогой
Нам тёмной ночью, светлым днём
Необходимо быть вдвоём.
Вы далеко, а я шепчу:
«Скорей придите
И нелюбимому меня не уступите.
Если судьба благословит наше свидание-
Жизнь нашу счастье озорит,
Как солнце ранее.
Ах, милый мой, ах, милый мой,
Нельзя же так играть с судьбой –
Час на крелечке простоять
И не решиться постучать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732134
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.05.2017
- Как я люблю, когда ты входишь в дом:
Уверен твёрдый шаг и ласков голос,
И я уж ни о чём не беспокоюсь,
Хотя бушуют страсти за углом.
- И я люблю, когда ты входишь в дом:
Тих шелест платья и родной твой голос,
И я уж ни о чём не беспокоюсь,
Как сама радость воцарила в нём.
- Когда ты рядом – я весь мир люблю.
Друзей, на счастье, всех благословляя,
Врагам добра, от всей души, желая-
В твоих объятьях безмятежно сплю.
- Утратить тебя, милая, боюсь,
Как радуга весь мир, когда с тобою.
От всех земных невзгод тебя укрою
И за тебя я искренне молюсь.
И наша верность, как слеза чиста.
Не ведаем того, не знаем сами,
Гармония струиться между нами,
Как высшая, блаженства, высота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732133
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.05.2017
Донечці
Пригортала до серця кровиночку-донечку,
Їй просила, молила щасливую долечку:
Ти на мене ніколи надій не втрачай
А чи радість коли, а чи, може, печаль.
Відлетіли роки, не вертаються з вирію
Ти до мене прийди на розмовоньку щирую,
В тихий вечір прийди, люба доню, прийди
І онуків моїх дорогих приведи.
Доброта і любов на землі залишаються ―
Все, чим люди живуть, все, чим люди пишаються.
Знаю: ти збережеш, як начало начал,
Дім, як пристань добра, і любові причал.
А коли я стомлюсь у життєвому плаванні,
Я до тебе приб'юсь, як до тихої гавані.
Все, що зв'язує нас, ― то святе, як земля.
Ти ― надія моя! Ти ― опора моя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725620
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.03.2017
Вічне джерело
Плине тиха річечка поміж берегів.
Нанесло непроханих в край наш ворогів.
-Дівчино коханая, ти мене чекай.
Йду я, моя рідная , боронить свій край.
Вірно ти чекатимеш – знаю, що мене
Сабелька ворожая й куля обмине.
Вірно ждала дівчина та не рік не два
Милого чекаючи, молодість пройшла.
Ой, води у річечці скільки вже спливло,
А її коханого й досі не було.
Хоч до неї й сватались знатні козаки-
Не віддала вірная серця і руки.
В пору ту, що радісно гнізда в’ють пташки
Знову поверталися з бою козаки
Не усі вернулися, хтось в бою поліг…
А в сідлі поранений втриматись не міг.
Упізнала рідного сокола свого,
Бо любила віддано в світі одного.
Здійнялися рученьки, ніби два крила,
Із полону милого доля принесла!
Від любові вірної рани зажили,
В козака, з дружиною, виросли сини!
І зазнали радості, щастя і добра
Бо черпали з вічного Лади джерела.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2017
Батькам
Для нас ви найдорожчі, мамо й тату.
Хоча уже давно ми не малі,
Та притяга нас ваша мила хата ―
Найзатишніше місце на землі.
Завжди тут раді дітям і онукам,
Тут щира мова й радісні пісні,
Кінець тут болям і кінець розлукам
У рідній хаті, хай непоказній.
Тут матінка клопочеться, мов бджілка,
І тато усьому дає ще лад,
Та боляче нам бачити і гірко,
Що вже кружля над ними листопад.
Жаль, що не можем часу зупинити,
Стискає він невидимим кільцем,
Та знаємо, що ви для нас у світі
Завжди були і будете взірцем.
За те, що хата нам така рідненька,
Що не схиляєм голови в журбі,
А ще за те, що в нас щаслива ненька,
Ми дякуємо, таточку, тобі!
О тату наш, яка велика сила
Іде від твого слова і руки!
Щаслива буде кожна там родина,
Де щастя в парі бережуть батьки.
Яку ви душу маєте велику!
Мої рідненькі, на усі світи!
О доленько, пошли батькам ще віку,
Щоб їхньої торкатись доброти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723043
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.03.2017
Тріумф брехні
Нахабно так сміялася брехня:
- За правду краща я! Ніскілечки не гірша,
Бо лиш погляньте ― всюди, всюди Я!
Тож у країні Я найголовніша.
Як бреше наш «народний» депутат,
То востократ зростає моя сила!
Зростає моя гордість востократ,
Бо я чудових діток породила.
І є ж бо чим гордитися мені:
Як вони вправно язиками чешуть!
Дають усім солодкої брехні…
І далі брешуть! Всі крадуть і брешуть.
Суддя і прокурор, і адвокат -
Усі найкраще навчені брехати.
Чи більший, а чи менший бюрократ –
Він мій синок. Йому я рідна мати.
Усім правдивим нас не зупинить.
Сховались, діточки, за спиною моєю.
На рік, на місяць, може, хоч на мить
Постану знов Величною Олжею!
Сьогодні ж ― всі тримаймося, сини,
Як би то нас правдиві не давили.
Мої найкращі в світі брехуни,
Крадіть! Брешіть! Додайте мені сили,
Бо я боюсь Європи! Хай їй біс!
Свій електронний увела безкопроміс…
Тепер без мене і моїх синів
Кане у Лету і епоху брехунів?!
Та не такі лохи мої сини,
Щось і на це придумають вони.
Коли вже їм не красти й не брехати –
Навіщо тоді й пертись в депутати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723041
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 12.03.2017
Думки. Найвища таїна.
Перо торкається паперу.
Думок енергія, вона
Вже здійнялася в Ноосферу.
Всі добрі, лагідні думки
Любов’ю Всесвіт огортають,
А мудрі - людям назавжди
У душу, в серце западають.
У віршах думка, це слова?
Чи до поета в душу двері?
Чи це субстанція жива,
Чи злиток думки на папері?
Ой, як хотілося мені
В думках дійти таки до того,
Аби вагоміші були
Думки від злитку золотого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720262
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.02.2017
Я Людина!
«Чи чоловік ти, а чи жінка-
Для Всесвіту ти порошинка
І чи смієшся ти, чи плачеш
Там нічогісінько не значиш».
-Не порошинка. Я Людина!
Така у Всесвіта єдина,
Його частинка невід ‘ємна
Творця надія недаремна.
Якщо я на землі страждаю-
Стражданням Всесвіт засіваю
Коли ж люблю я і радію,
Коли я про високе мрію,
Коли в житті добро пізнаю,
То Всесвіт щастям огортаю.
Найвища задумка ми Божа,
На звірів, на тварин не схожа.
Вершина Божого проекту!
Носій думок і інтелекту,
Носій добра і зла в одному
Такого не дано нікому.
То ж людям як треба старатись,
Щоб людяністю відрізнятись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720260
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.02.2017
Сповідь Тарасові
Ось поїду я у Канів, зійду на могилу,
Принесу тобу, Тарасе, звістку, серцю милу,
Що повстала проти кривди ненька-Україна.
Але є гірка, Тарасе, і сумна новина.
В нас система породила упирів державних –
Ненажерливих, брехливих, продажних, брутальних.
До казни вони допались, немов до корита.
Це не влада – знахабніла, ненаситна свита.
Не дали вони квітучу створити державу.
Чи жили ми в Україні? Ні,ми виживали!
Беззаконня і свавілля від влади терпіли,
А коли уже терпіти нам забракло сили,
То зібрались на Майдані, в серці України,
Й зажадали честі, слави, правди для людини.
Тої правди, від якої земля розквітає,
Від якої ненька спати спокійно лягає –
Її діти Батьківщині всі стали б потрібні,
І забули б українці, як то печуть злидні.
За цю правдоньку святую на Майдані стали,
За цю правдоньку святую нас били-вбивали.
За цю правду перша сотня Небесною Стала,
А сусідняя держава підступно напала.
Аж тоді ми розпізнали врага-супостата,
Що вдавав себе за друга, що вдавав за брата.
Довго братом прикидався, а плекав надію,
Що накине Україні зашморга на шию,
Знову змусить українців стати на коліна:
«Малоросссия здесь будет, но не Украина!»
І зелених чоловічків послано до Криму,
Звідти почав шматувати наш «брат» Україну.
Віддали ми Крим без бою. Як на це дивитись?
Катам крові дітей наших не дали напитись!
Нас кривавий брат тримає під прицілом й далі.
Скільки вкинуто мільярдів у наші печалі?!
Скільки вкинуто мільярдів в його мрії дикі?
Відстoїмо ж Україну віднині й навіки!
Страшну ціну ми платимо – дітьми розрахунок,
Щиро молимо ми Бога – пошли порятунок
Від війни і від навали, від лихої долі.
Українці – народ гордий, ми прагнемо волі.
і станемо перед богом лише на коліна,
не покориться злій силі ненька-Україна.
вистоїмо ми, Тарасе, ці часи буремні,
тільки б втрати і страждання були не даремні.
Українці – люди мирні, вмілі і тямущі.
відродимо край свій рідний на віки грядущі.
Земля наша, ліси, поля, гори і долини,
Щедро вродять для багатства, щастя України.
Помолись за нас, Тарасе, помолися, рідний,
Щоб були не регіони ― «західний» і «східний»,
Щоб була Вітчизна наша ― єдина держава,
І завжди про Україну ішла добра слава.
Та ще мусимо сьогодні на місці товктися,
Бо упирі в нас державні не перевелися.
Але впевнено всі знаєм: діти підростають,
Ми систему розхитали - вони доламають.
Коли ж прийде в край наш рідний правдонька і воля,
То й старому і малому усміхнеться доля.
І тоді в сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій,
Тебе, радісні, згадаєм в тихім, щирім слові!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719535
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.02.2017
Хочу все
Хочу неба! Лісу! Поля!
Берег річки! Берег моря!
Сонця заходи і сходи,
І погоди, і негоди.
Срібні роси - на травиці.
З руки зернятка - синиці.
Жовте листя під ногами,
Рани гоїти словами!
З джерела води напитись,
В очі милому дивитись.
Вірних друзів і родину,
І щасливу Україну!
Мрій високого польоту,
Знати істину достоту.
Душевної рівноваги,
В Париж хочу, і до Праги!
На Кавказ і у Карпати!
Хочу всюди побувати!
В шумі дня й нічної тиші
Десь мої найкращі вірші…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719534
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.02.2017