| Сторінки (1/15): | « | 1 | » |
Я застряг на землі, між двома небесами
і пишу тобі вірші у темряви млі.
І пишу я про те, що не кажуть словами -
я пишу лиш про те, що приходить у сні.
Я пишу про любов. Лиш про неї! Не знаю...
Стільки зрад в цьому світі бувало до нас.
Я до тебе боявся сказати "кохаю",
щоб не стати частиною зламаних мас.
Мої руки боялись торкнутись до шкіри,
мій подих боявся зіткнутись з твоїм.
Мій мозок співав у полоні зневіри,
страшного кохання величніший гімн
У море ілюзій умочені крила,
і вітром зневіри обпечений я.
Усе, що життя мені залишило -
твоє ім'я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2018
"опісля ночі завжди буде день".
давайте починатиму з простого.
почну я з чогось чистого й легкого.
почну із пахощів духмяних черешень.
гайда зі мною, вийди в небеса.
давай гасати по просторах світу.
гайда в дорогу, тільки ти і я,
і запах абрикос та квітів.
ти прихопи з собою радість до життя.
вдихай повітря світу в повні груди.
потрап у пастку сонця і буття.
забудь, що ти такий як інші люди.
забудь фальшиві посмішки коханих.
забудь "люблю", що стерті у брехню.
фальшиві фрази часто залишають рани.
сильніші пострілів, ножів, а то й вогню.
ми завжди починаєм з чистих фраз.
вбиваєм разом темряву розпусти.
я прокажу "люблю тебе" лиш раз -
ти обіцяй - ніколи не відпустиш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2018
І свічки мирної не варта та країна,
що в боротьбі її не запалила.
Що в битві допомоги не подала.
У битві, що життя людські забрала.
Та битва була грізна та жорстока,
і крик там був та плач дітей малих.
Загинула дівчина синьоока
від кулі вражої, від нелюдів тих злих.
Остепеніться люди, запаліть ви свічку,
впустіть вогонь спасіння у людей...
Бо свічки мирної не варта та країна,
що в час важкий не відчинила нам дверей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2017
Зірвись,
зітри весь пил з-поміж полиць,
умий лице від бруду,
від брехні,
і викинь купу вже старих
дрібниць
які лиш заважатимуть в житті
твоїм
тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723319
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2017
Заплакане дитятко плаче під вербою,
їй сльози, мов ріка, течуть по тілу.
Зали́шилась вона навіки сиротою,
маленьке серце від журби зомліло.
Немає хати – батько все пропив,
кожеш гріш і кожну копійчину…
Нема вже й батька - в вічність відступив,
залишив по собі пусту хатину.
Умерла мати, вже її нема.
Ніхто не приголубить,не поможе…
Без неї в серці вічна пустота…
Врятуй дитятко найрідніший Боже!
Мале дитятко – сирота навіки,
повільно вже схилялись їй повіки…
Лиш чутна була пісня солов’їна, -
повільно помирала Україна…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2017
Я вина зіп'ю ковток із чаші,
залишу на серці я печать.
Крізь вино я бачив щастя наше.
З болем зізнаюсь, про що не міг мовчать.
* * *
Погляд ніжний і суворий в тебе,
дивиться крізь всесвіт в темну даль.
Дивиться на землю, горизонт і небо,
та вселяє і любов, і жаль.
* * *
Душі тих, убитих молодими,
істину життя прекрасно знають.
У душі у них кружляє сірий дим:
мрії, як і сигарети помирають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723077
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.03.2017
Хто вірити й кохати розівчився
(а, скоріше - ніколи не вмів),
і в мантію хто тихо закрутився
і суд творити комусь захотів,
той жалюгідний у своїх стараннях
любов принизити і стерти в порошок?
Тим, що брехню покрили темною вуаллю
терпіти залишилось кожен крок.
Скажу я прямо всім, хто це читає,
які не піднесуть любов в піснях:
У день один - ти високо літаєш,
а в другий – падаєш принизливо в очах
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723075
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.03.2017
Прошу пробачення у всіх
і низько поклонюся перед вами.
Кого я ввів в якийсь гріх,
кого образив я словами.
Відповісти кому не зміг
взаємно дружбою, любов'ю.
Кому в біді не допоміг
як рани обливали кров'ю.
Прошу пробачення у всіх,
кому не встиг допомогти,
у кого викликав я сміх,
кого не встиг застерегти.
Прошу пробачення у вас,
камінням хто в мене кидали.
Коли я падав вниз не раз -
мені руки ви не подали.
Всім ворогам кажу - мене простіть,
я вже не плачу, я радію.
Не хочу вам у чомусь мстить,
лиш друзів у вас бачити я мрію.
Прошу щире пробачення у тебе.
Я так люблю, та не скажу цього словами.
Дай шанс побути раз в твоєму небі
Серед світів твоїх, де ми - поміж зірками
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722739
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.03.2017
Ви думаєте, я не помічаю,
цих поглядів, що ріжуть без ножа?
На собі їх часто зустрічаю,
та плювати, - не болить душа.
Байдужі мені розмови за спиною
байдужі навіть розмови у лице.
Стали б лиш на мить одну ви мною
і відчули б на собі знущання це.
Відчували б хоч на мить цю непотрібність,
котрою я повен уже вкрай.
"Не зважати! Це є моя здібність.
Лиш живи на людях, процвітай!"
Думаєш ти, я не помічаю?
Поглядів до болю неохочих.
Лиш хороше, думаєш, в тобі я бачу?
На погане просто закриваю очі!
Просто знай і знайте всі навколо:
більш нікому душу не покажу.
І про біль я не скажу нікому,
і про відчай свій тобі я не розкажу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722737
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.03.2017
Кетяги червоні - червона калина
розпустила віття на довгі віки.
Червона калина - символ України,
вплетена в вкраїнськії вінки.
Символ щастя й радісних доріг,
дум безсмертних і надій крилатих
і пісень під проводом зорі
й білосніжних хмар лапатих.
Горів вогонь на землях України,
палив хати, дітей, сади і луки.
Перетворив багатства на руїни
і материнське щастя на пекельні муки.
Палив траву, пшеницю і степи,
палив кущі і молоду модрину
І знищував родючії грунти -
не знищив він лише калину.
Горіла Біблія в хатинці дерев'яній,
в Полтаві не знайшлась неопалима.
Та українці все ж прекрасно знали,
що ще жива червоная калина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722450
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.03.2017
Бувало думав, що покинуть буде краще,
що здатися найлегший із шляхів.
Хотів залишити усе напризволяще,
поповнити ряди давно пропащих,
і жити мрією до кінця своїх днів.
О, ні!
Здаватися найважчий з способів…
Що краще: пролазити життя у хащах,
у серці вічно носячи тепло,
чи запалити серце комусь, а собі
згоріти в щасті?
Повір, мені так буде краще.
Повір, мені не все одно.
В душі зоря ніколи не погасне.
І серце гнівом ще не заросло.
Звичайно.
Так.
Моє не заросло.
Тобі,
напевно,
все одно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722347
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.03.2017
Ти будеш спогадом. Бо шансів не лишилось -
летить надмірно швидко часу плин.
Очі твої, що часто так іскрились,
спливають в даль у течії годин.
І болісні про те навіть думки,
котрі прошпилюють мій розум щосекунди.
Звичайно, пролетять швидко роки,
і ти в минулому, не станеш ти майбутнім.
Та не забуду душу - кам'яний граніт,
і голос, що розтопить завірюху.
Його вчуває весь блакитний світ
і навіть ті, що втратили дар слуху.
Коли живе ще шанс - жива й людина,
тоді так чисто й легко у душі.
Тоді тече кохання по судинах,
тоді і вороги здаються не чужі.
Та лиш забрати шанс останній,
встромити в спину гострії ножі,
і лишиться людина
вічно
мертва,
у світі цілім,
мертва, - без душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2017
Живем, бо дихаєм собою
і віримо весь час лише собі.
І боїмося розійтись з юрбою,
і до жаги чиєїсь ми завжди сліпі.
Бо бачим лиш брехню у слові,
чекаємо удару з-за спини.
Не можемо побачити любові -
любовні всі ми бачимо лиш сни.
Живемо, бо вдихаємо оману,
настирливо б'ємо ми добрі душі.
Здається, що пливемо в океані,
насправді - просто плаваєм в калюжі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720692
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.02.2017
Я йшов по вулиці в вечірній тиші,
у небі плавав місяць серед хмар.
Правіше мене щось пищали "миші",
лівіше - тихо щось пищав "комар".
У кожного із них свої проблеми,
у серці кожнім власні почуття.
Не їм постійно я пишу поеми -
тобі пишу я, хто дає життя.
Дверей ти в душу не ламаєш,
не садиш серце моє в ланцюги.
Ти з дна самого душу підіймаєш
і надаєш любові їй, снаги.
Не про "мишей" і "комарів" поема,
які живуть життя аби прожить.
У існуванні їхньому одна лише проблема:
вони не вміють серцем полюбить.
Ні, не за гроші(як часто буває),
і не за тіло(що вже й говорить).
Коли ти любиш - серце аж співає,
та й хочеться писати і творить.
Душу свою в рядки вірша вкладати
і захотіти обійняти увесь світ.
Все хочеться кохати і кохати,
і берегти в душі любові ніжний цвіт.
Так хочеться прощати всі помилки,
що зроблені, напевно, не на злість...
І приховати м'язів прямі жилки.
Упевнено прийняти лиху вість.
Ви думали, отак все має бути?
Що життя влаштує все як треба?
Вам лишається в житті лише збагнути:
не буває вічносвітлим небо.
Б'ють із нього блискавки, буває,
ллють дощі, сніги так часто дмуть,
вітер домам голови зриває,
та стається різна каламуть.
Як же засвітити вічно небо?
Залишити в ньому радості сліди?
Полюби - ось і все, що тобі треба...
Полюби ти лише раз і назавжди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720438
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.02.2017
Я тут, ти там. Між нами кілометри-милі...
Ти там, я тут. Цей жар уже дотлів...
Ти там живеш, і ми там разом жили,
тепер я тут, і ясно все без слів...
Я тут, ти там. Уділ наш - розійтися знову,
знов друзів залишити і піти.
Ти там, я тут. В душі болить не ново,
Не ново нам шукать інші шляхи
Я тут, ти там. В житті нашім лиш проза
Та й в цьому наш уділ - нам із цим жить
Для дружби кілометри не загроза,
допоки серце може образ твій носить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715421
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.01.2017