| Сторінки (1/9): | « | 1 | » |
Таке похмуре та знайоме місто,
Окутало руками спогадів і думок.
Тебе пронизають задуми огнисто:
Чому людей переповнює амок?
Ніхто не усміхається навколо,
Вони зі злобою крокують уперед.
Своє уперто грають грізно соло,
Де кожен проспіває свій куплет.
Не оглядаючись, ніколи ні на кого,
Байдуже йдуть, штовхаючи людей.
Не маючи життя, безкрайого, легкого,
У пошуках фінансів і грошей.
Ти знову, оглядаєшся на місто,
І думаєш про лікарнянії ліжка,
В яких тобі було до болі тісно-
Рука твоя здавалася важка.
Ти поглядаєш на вечірнє місто,
Таке знайоме - сіяє від вогнів.
І погляд твій набуде змісту,
Поринувши у казку диво снів.
Юлія Пушич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714760
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2017
Матусю, ти така красива-
Це твоя найбільша сила .
Де знайти ідеальнішу людину ?
У найбільш важку годину.
Ти ідеал - ніяких суперечок,
І немає в світі більш містечок.
Де буде десь така як ти,
Ніде такої не знайти.
Без тебе свято вже не свято ,
Де ти там радості багато.
Небо ясне , сонце світить,
І ніхто суму не замітить.
Бо ти і є цим ясним сонцем,
Моїм єдиним охоронцем.
Від всих негараздів та недуг,
Ти найвірніший на планеті друг.
Ти моя опора та підтримка,
І не страшна лиха годинка.
Ти сама рідна та кохана,
Живи вічно, моя мамо.
Я мрію , що ти будеш щаслива,
Адже ти така мрійлива.
Прости , що зараз не з тобою ,
Твоє тепло завжди зі мною.
Ти найпрекрасніша на світі,
Найяскравіша, мов сонце у зеніті.
Мила моя, будь щаслива ,
Нехай доля подарує крила.
Юлія Пушич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714577
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2017
Живеш лиш ти, коли є кохання,
Не прийде без нього в душу світання.
Цей дотик. Цей подих. І його очі
Стають у роздумі чарівні всі ночі .
Нічого на світі більше не треба,
Твій обійм теплоти і не має вже неба,
Ні сонця, ні зорей, нічого не бачу
Лиш кохання твоє полонить мою вдачу.
Коли коханий поряд, здригається усе.
Заповнюється те що колись було пусте.
І хочеться взять і полетіти !
Щоб усього, навколо не розуміти,
Бо тоді вже нічого не треба,
Коли кохання несе вище неба.
А радість лиш в тому, щоб дотик відчути,
Чи скоріше, нарешті твій голос почути.
Лиш тоді ти осьтак розумієш
І про це усю ніченьку мрієш .
Подаруєш частинку свого тепла,
А душа моя летить в майбуття .
Бо від кохання лиш душа живе,
і доки воно є людство проживе .
Знаю одне що повинні цінувать .
І кохання із серця не смій відганять!
Юлія Пушич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2017
Сильный не тот , кто с сердцем расстался ,
А тот , кто человеком остался ,
Сильный не тот , кто стоит на ногах ,
А тот , кто упал и поднялся .
Сильный не тот , кто купался в деньгах ,
А тот , кто роботе отдался.
Сильный не тот , кто согрешил и забыл ,
А тот, кто о прощение молил .
Сильный не тот , кто боль причинил.
А тот , кто её пережил.
Сильный не тот , кто оставил в беде,
А тот, кто приехал к тебе.
Сильный не то , кто забыл о добре,
А тот , кто душу подарит тебе.
Сильный не тот , кто смеялся стоял , А тот , кто руку помощи дал.
Сильный не тот , кто влиянью поддался,
А тот , кто всегда собой оставался.
Сильным сначала никто не бывает,
А лишь тот, кто слабость свою прерывает,
Сильным стаёт тогда человек,
Когда он преодолел кучу бед.!
Силу нужно в себе найти ,
Что бы к Богу достойно прийти!
Юлія Пушич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713816
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 22.01.2017
Поцілунок твій має присмак алкоголю
Та тонке невгамовне звучання ля-бемолю.
Я все ще пам’ятаю банальний шоколад ,
На здійснення моїх таємних постулат.
Я мрію, що твій дотик зігріє мою руку,
Незнищенну зупинить, серцевую муку.
Тримати я хочу її до кінця,
Від заходу сонця- до першого промінця.
Ти сядеш на потяг, я – на диван.
Ти глянеш на небо, я – на кальян.
Не побачимось ми аж до весни,
Але ти згадай поцілунок зими!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2017
Сонце червоне за обрій зайшло,
Воно воїна убитого у степі знайшло.
Освітивши, йому шлях у кращий світ ,
Сховалось воно від подальших бід.
Ось другий воїн під обстріл іде,
Але і він свій шлях не віднайде.
Третій воїн під обстріл пішов,
Але долю він свою там знайшов.
Бо була це зовсім не його війна,
Мала у нього бути ще дитина мала.
Дівчину вродливу він мав покохати,
Лише доленька його могла про це знати.
Для когось війна – закінчена історія,
А для когось проста алегорія .
Яка відкриє приховану сторінку у життя,
Хлопче , тому це не твоя війна.
Юлія Пушич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712339
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.01.2017
Мы любим тех, кому мы не нужны,
Не замечая тех, кто любит нас, увы.
Мы ненавидим, но целуем,
без всяких чувств, которые рисуем.
Мы любим тех, кто близко или далеко,
Смотреть как они с другими не легко.
Больно, нетерпимо, невыносимо!
Но шансов нет и непростимо.
Мы любим внешность красоту,
Не замечаю глупость, темноту.
Нас все ровно к ним тянет, тянет,
Даже если он тебя обманет.
Мы глупы, но что ж поделать,
Сердцу невозможно что-то сделать,
Оно страдает от одного взгляда,
Больше ничего уже не надо.
Мы любим тех, кому мы не нужны,
Не замечая тех, кто любит нас, увы.
Теряя голову, не существует мир,
Но у каждого сердца есть свой ювелир.
Юлія Пушич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712161
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.01.2017
Чи була та зустріч випадкова?
І водночас загадкова?
Чи долею напророчена вона,
Чи лише це випадкова сторона.
Важко зрозуміти, те що сталось,
Але з тих пір вночі не засиналось.
У снах приходив ти лише до мене,
А я з розуму сходила від тебе.
Хотілось бачити кожної хвилини,
Без голосу - не проводити й години.
Ти став моєю мрією навіки,
Хотілось перебігши усі ріки.
Мчати крізь перешкоди,
Не боячись ніякої негоди.
Лише, щоб заглянути тобі у вічі,
Та відчути поцілунок, погасивши свічі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2017
Думки, як завжди в спогади поринуть,
Там не шукатиму я більше нас.
Залишились моменти лиш на фото ,
Та почуття твої до мене тільки там.
Промовиш вслід мені ото – то.
«Щастя більше я тобі не дам..
Я більш не твій і ти вже не моя»-
Я так боюсь почути ці слова-
«бо покохав вже іншу, пробач зозулення,
Для мене ти тепер лиш ма́вка лісова.»
О ні, коханий, не вбивай прошу,
Це ж я твоя зозуля, і я тебе люблю.
Я ще не мавка, і нею я не буду !
Це ж тільки сон ? тебе я не забуду.
«прокинься , мавко, це вже не сон,
Це твоя реальність і ти у ній,
Так, зозуля, ти попала у полон,
Тепер існуй у в’язниці кам’яній.
Вбивай, вбивай мене в останнє,
Щоб більше болю не відчула я.
Щоб згасло те кохання раннє.
Ті перші щирі, палкі почуття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2017