| Сторінки (1/6): | « | 1 | » |
Я буду сходити з розуму вже від інших парфумів,
Та ніколи в житті не забуду запах твоїх...
Молодого хлопчини, що мріє побачити море,
Молодого хлопчини, що в серце запав немов гріх.
[Як би там не було, я забути тебе не зможу,
Просто дієш на мене за морфій сильніше. Трохи.
Божеволію... А ти й далі шукаєш схожу.
Доки я від парфумів твоїх розсипаюсь на порох.]
Та я буду сходити з розуму з кимось не тим,
Буду сльози топити в своїй наче псевдо-правді.
Та парфуми будуть не ті, то будеш не ти,
Я кохала тебе тоді. І зараз. Справді...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2016
Незабаром скажУ я дозустрічі, та не прощай
Моє тихе і рідне містечко, тебе покидаю...
І мене ти ніколи-ніколи не забувай,
І тебе не забуду в житті, це я точно знаю.
Тут всі спогади, перше кохання і перші сльози,
Наші всі обіцянки, і сміх, і навіть розлука,
Перші кроки в доросле життя, та цікаві прогнози.
Перший шрам на коліні, та перша доросла думка.
Тут і дім у якому на тебе завжди чекають,
Тут і перші безсонні ночі удвох з зірками.
Тут і всі думки, що й досі самі блукають,
Тут моменти які не забудеш ти ще роками.
Тут місця де бувала тільки разОм із вітром,
Тут безкрає небо і чисте, знайоме повітря.
Тут будинки в яких так багато-багато світла,
Тут мурахи біжать по шкірі від згадки літа.
І нехай проведем у розлуці ми декілька зим,
Ти для мої душі найсолодший у світі рай.
Ну а зараз розтану в повітрі мов білий дим...
Незабаром скажу я до зустрічі, та не прощай...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707625
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 20.12.2016
Десь відлетіти хочеться, та страшно...
Тікати можна від усіх, крім себе.
Вчорашній дощ... Він був такий невчасний,
Але із ним вже можна, далі неба.
Десь відлетіти хочеться, та важко.
Кохати хочеться до сивого волосся...
[Серед троянд у полі лиш ромашка]
Так хочеться, щоб все уже вдалося.
Тікати можна від усіх крім себе.
Вчорашній дощ... Він був такий невчасний,
Але із ним хоч можна, вище неба.
Так покохати хочеться, та страшно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707441
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2016
Пригадай вже нарешті паролі,
Хоч сьогодні прошу не йди.
Так я звикла до іншої ролі,
Так я звикла, звикнеш і ти.
Обійми мене ніжно та міцно,
Я в руках твоїх стану мов дим.
Лиш на мить залишусь непомітно,
І колись може скину свій грим.
Дежав'ю вже минулих історій,
Не покине мене ні на мить.
Я топлюся у новому "морі"
А воно так самотньо шумить.
Хриплі душі немов магнітом,
Протилежність все ж тягне до себе.
Зацвіте і мій терен тим цвітом,
Зацвіте десь ліворуч від ребер.
Так за мить спалахнула пожежа,
Яка міцно у серці дрімала.
Так я стала ніжно-бентежна,
Поміж тим я нічого не мала.
Ти забравши розбитую душу,
Залишив мене з білими стінами.
Так я тишу між нами не зрушу,
Так не хочеться бути з руїнами.
Я не впевнена довго чи холодно
Чи ти вміло залишив сліди.
Я здається згубила голову,
Та сьогодні прошу не йди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2016
Того, що зроблено не повернеш назад,
Розбитого не склеєш, загубленого– не знайдеш.
Не згадуй вкотре наш останній листопад,
Як сніг почне іти, так ти підеш...
Гіркий, та все ж солодкий подарунок– спогад,
Болить до крику, та все ж манить ясно.
Не згадуй дотики, не згадуй ніжний погляд,
Мабуть з'явилася я досить так не вчасно.
Цей перший сніг, для кожного він свій,
Так ніжно, терпко, прохолодно йде.
Якийсь нарешті ж з перших буде твій?
Колись тебе він все ж таки знайде.
Того, що зроблено не повернеш назад,
В скількох очах ти вкотре пропадаєш?
Не згадуй наш останній листопад!
Як сніг почне іти, так ти підеш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2016
А ти далеко... Чуєш, так далеко...
За горизонтом, схований туманом,
А ти далеко. Далеко. Далеко.
І дощ самотніх душ несе в оману.
(Знов люди грають в відстань, грають ролі,
Ми два актори незігріті та сумні.
Ще поки не зійшлись дороги долі,
Ще трохи залишаєм в стороні.
Двом сторонам медалі не дано зустрітись,
Магнітом поки не притягне– рідних душ.
Не забувай мені хоч рідко-рідко снитись,
Не забувай кохання– тЕреновий кущ.)
А ти далеко... Чуєш, так далеко...
За горизонтом, схований туманом,
А ти далеко. Далеко. Далеко.
І дощ самотніх душ несе в оману.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2016