| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
Цените матерей своих,
они у вас единственный цветок на свете,
ведь жизнь так незаметно пролетит.
Мы станем взрослыми,
для мам мы ещё дети.
Цените заботу матерей,
за излишнюю не ругайте,
мать, она на свете всех добрей,
плохого нечего не пожелает.
Вы не ругайтесь на родную мать,
она ваш тыл,
она ваша опора,
ведь лишь она имела такую возможность,
вымолить вас у Бога.
Повзрослев поймёте что такое мать,
за свои крики и ошибки ,
просто извинитесь.
Ведь лишь родная мать,
может вам истинную правду в лицо сказать.
Она заботится о вас,
она под сердцем вас носила.
Начните Бога благодарить за неё прямо сейчас,
её ценить во чтоб это не стало.
Главное вовремя понять,
пускай это не будет поздно,
ценить начать никогда не рано.
Материнское сердце оно всё простит,
а раны не заметит.
Вы поймите,
это здорово что есть у вас мать,
вы поймёте ,
когда у вас будут дети.
Не ругайте вы матерей,
они плохого вам не хотят,
лишь бы только вас согреть,
как та кошка своих котят.
Лишь ваше здоровье было в порядке,
а себя под пули пускают.
Вы покажите матерям как их любите,
пускай об этом они знают.
Вот поверьте , что их тепла,
не заменит не один человек,
понимания их река,
не закончится к вам вовек.
Их любовь к вам настолько глубока,
что порой,
мать хочет от всего мира вас в ней укрыть.
И знаете настоящая мать,
никогда не отпустит вашей руки.
Она всегда за вас будет рвать,
пусть попробует кто-то обидеть.
Она среди сотен тысяч людей,
пропажу вашу заметит.
Точно так же ,
как вам её никто не заменит,
ей вас тоже никто не сможет заменить.
Потому она старается вас от любой беды оградить.
Вы любите своих матерей,
защищайте их, цените,
ведь не будет таких других,
это заранее вы поймите.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701491
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.11.2016
Мені не раз ламали крила.
Кидали мене в яму з чужих думок.
Не одного разу не питали ,
чого насправді я хотіла.
Не наважувалися ,
бодай хоч один ,
зробити до мене в душу крок.
Чому не знаю і не питаю.
Мені то дійсно є не цікаво.
Але одне мене мучає надто.
Чому мені намагалися завжди насолити?
У мене наче немає того, щоб назавжди убити.
Немає у мене що красти.
То нащо мене так контролювати?
Навіщо судити мій кожний неправильний крок?
Життя щоб прожити і засвоїти певний урок.
А ні, не один мені відповіді так і не дав.0
Чому так трапилося зі мною,
що зараз до мене тягнеться дружити той,
що все життя мене ображав своєю душею гнилою?
Я безліч питань маю.
Хтось їх пильно так слухав і за всім слідив.
Але мовчав...
Я впевнена що безліч є думок,
я впевнена не раз уже ті люди шкодували.
Але в житті не раз траплялось так,
що люди через дирку у душі страждали.
Я маю намір подивитися у вічі тому,
хто бодай хоч раз ,
мені з точністю вкаже на того,
хто не помилявся в житті ані раз.
Я не Господь щоб комусь щось говорити,
не стара людина , яка досить добре знає як жити.
Але точно від душі своєї можу вам сказати,
я та людина яка здатна добре відчувати.
І не одна зовнішність,
не зрівнна з добротою,
адже душу неможливо замінити,
а ви подивіться що наразі,
в нашому шаленому світі,
люди роблять із собою.
Змінюють зовнішність на краще,
а що всередині , ось там посеред грудей?
Всі думають ,
як щось в своїй зовнішності зробити,
але насправді,
не всі зберегли ось там в душі людей.
Коли на дворі 21 вік,
багато горесті напились вдосталь люди,
комусь не вистачає на хлібець,
а іншим, яка нова сукня буде.
Одні купляють в магазині курячі лапки,
щоб зробити дітям бульйону.
А інші,
не знають яку вибрати марку айфона.
Одні від жиру бісяться , не знають де гроші подіти,
а у інтернаті ,
мріють про материнське тепло і їжу самотні діти.
Люди настільки втратили ту людяність святу,
що навіть ангели,
від них відмовились на Небі.
На грудях хрест висить великий,
а всередині чаши повні пустоти.
Усі кричать, що християни,
а кидають людину ,
маючи можливість допомогти в потребі.
Мене судіть ви скільки заманеться,
хоч у мене не багато в гаманці,
але якщо буде потрібно,
останнім хлібом поділюсь.
Я не лукавлю, не іду іншою дорогою.
І знаєте , ми всі не такі святі,
але якщо таку можливість маєте,
не залишайте же нікого у біді.
Бо життя воно може повернути,
можна втрати взагалі усе.
І тоді в такі важкі хвилини,
до вас ніхто на поміч не прийде.
Скільки б в гаманці не було коштів,
головне людиною родиться.
Якщо ти зумієш допомогти сьогодні,
то завтра Бог від тебе не відвернеться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701299
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.11.2016