| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
Пройшло вже багато часу,
Ти зовсім забув мене,
А скільки тоді було ласки
І сонце світило ясне.
Тебе я не можу забути,
Немовби скрипки звук,
Чому так тяжко зловити
Хвилину он ту сумну.
І всьому одна причина,
“вона” запорука життя,
Як в долі “ліва” стежина,
Що веде у небуття.
Забрала вона у мене
Тебе і твої розмови
І радісна ходить тепер
Немовби в раю, у Бога.
Це довго тривати не буде
Забуде вона тебе
У колі білої смуги
Не згадає вже.
Пройшло вже багато часу
Згадало серце тебе
Забути тепер напевно –
Тяжко зробити це.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2016