| Сторінки (1/15): | « | 1 | » |
у мене ніколи не було талантів,
а якщо і були, то що з того?
Моя невіра згубила їх.
Розчинялась в тобі, згорала дотла,
а з початком осені опала,
. . (не варто було покладатись)
Я - багряне листя.
я
л и с т я
Інші про мене пишуть поеми,
я надихаю, створюю настрій.
ти ніколи не любив листопад.
Буває, кидаєш мене, штовхаєш,
проходиш, переступаєш.
Любиш небо,
Мені до нього далеко...
бо я ж лише падаю вниз.
далеко
далеко.
ще трішки, дістану рукою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727990
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.04.2017
І знову ти, мов би на карнавалі
Вдягаєш маску, крадеш слова
Посмішка, що зветься щирою.
А що ховаєш ти за нею?
Я знаю твою суть, ти не обдуриш.
Я знаю, хто є ти, а хто чужий.
І знов кричу тобі: "Прокинься! "
Відкрий себе, ти ж є не гірш.
У тебе шрами на зап'ясті,
а в голові страшний бардак
від надлишку любові гинеш,
від передозу почуттів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726122
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.03.2017
Ти ніколи не помічав маленькі зміни, що відбувались всередині мене. Ти помічав мої нові стрижки, зачіски, колір нігтей, помаду, ти все знав і бачив, коли я щось змінювала. Тут жалітись нема на що. Не чоловік - мрія. Нам, жінкам, завжди хочеться бути побаченими та почутими. І тисячі дівчат рвали б волосся мені на голові за тебе, милий. А мені було все мало. Адже ти не помічав головного.
Не помітив, коли мої очі перестали закохано сяяти, дивлятись на тебе. Не помітив, коли я перестала запитувати тебе типу " що мені вдягнути, куди підемо, де ти", перестала дзвонити. Не помітив як я мучилась обіймаючи тебе і розуміючи "не той". Або, коли ми проводили спільні ночі, а я більше не хотіла засинати в тебе на плечі. Не помітив як все почало рушитись. Не помітив, як я знаходила себе в іншому. Тому, хто помічав. Тому, хто бачив. Зовсім не кохаючи його. А ти нічого з цим не зробив. Марні сподівання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725938
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2017
Все не закінчено, я вірю
Я знаю, прийдеш ти у сні,
поглянеш карими очима,
і ніжно так шепнеш "люблю"
Все не закінчено, я знаю
Такий як ти, і розлюбив?
В таке ніколи не повірю.
Любов жива. Вона ще є.
Все не закінчено? Не певна.
Ти ж ніби говорив "люблю"..
Своєю називав, "ніколи не піду"
А зараз що? Слова пусті?
Так, значить, це кінець? Усе?
Постій, давай ще поговоримо,
Мої "не йди", "залишся", "я люблю"
але тобі вже все одно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2017
У мене під шкірою - вода.
І кити. І ірис з бергамотом.
Літр віскі, два кубики льоду,
і талон до психіатра в суботу.
Замість поступу - танцю надрив,
нещадно, до болю, до кольок.
Не буде мене. Я візьму перерив.
Замість підпису - хрестик і нулик.
Немов яблука скибка, без сну,
підростаючий місяць видніє.
Мене в ніс цілувала весна,
як бездомну ту, руду кішку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716300
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.02.2017
Не хочу солодких апельсинів,
Хочу надокучливих сусідів, їх
Гучної музики і веселощів.
Не хочу за вікнами
Зірок і Альп по неділях.
Ми в цілому світі,
Зовсім одні.
Хочу цілі лампи,
Не хочу на море
і фраз типу "ну тільки живи".
Адже люди мають властивість
Помирати від надлишку
Від надлишку
чужої любові
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713745
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 22.01.2017
Ти вигулюєш собаку,
я готую зелений чай.
Фарбую нігті чорним лаком,
і ледь-ледь за тобою скучаю.
Я готую жахливу вечерю,
Ти про це мені завжди мовчиш.
Я — твоя, нам ніхто не потрібен.
І до тебе я пишу вірші.
Ти розкидуєш вічно одяг,
І мовчиш завжди сильно, вперто.
Я себя уже рік не ріжу.
Ми цілуємся на мості.
Ми з тобою під будильник разом
нікуди не підемо зранку.
Так і є, так і є, так і буде...
*
Так і є,
та у інших світах.( ну, хіба, у моїх снах? )
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2017
Я люблю тебе. Я люблю тебе більше всього на світі. Я пам'ятаю твій запах. Я пам'ятаю, як ти мене обіймав.І яка я була дура, коли говорила, що ти не підходиш мені.
Що маємо— не цінуєм. Я люблю тебе. Вернись до мене. Будь ласка. Я зробила майже все, що змогла. Вернись до мене. Нехай демони за моєю спиною знову відступлять при тобі. При звуку твого голоса. При запаху твого волосся. При гладкості твоєї шкіри.
Я люблю тебе, будь ласка, будь ласка, вернись.
Я подарую тобі весь світ. Я тобі віддам все. Я тобі піснібуду посвячувати, всі вірші свої, всю себе.
Будь ласка.
Як жаль, що я та сама, хто ніколи більше на напише тобі цього знову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707394
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2016
не забудь мене.
ти пам'ятаєш мої пісні?
пам'ятаєш, я розповідала, що колись вміла малювати?
і що безликість мені до лиця. і що мій труп двічі виловлювали з ірландського моря. я лише була на вершині якоїсь красивої скелі, гладила хвилі поглядом.
думок стало так багато, що я почала в них тонути.
21:04
як називається ця лихоманка?
коли я царапаю те місце між лопатками, видираючи пір'я.
21:07
як називається ця лихоманка?
коли я стою під крижаним душем і не відчуваю холоду.
21:17
як називається ця лихоманка?
коли я включила в душовій вентиляцію, але все одно задихаюся. коли вентиляція потрібна моїм легеням.
21:19
як називається ця лихоманка?
я не була красивою. і в волоссі моєму не було квітів. особа не втратило безликості, руки стали ще більш блідими, пропускають блакитний колір.
я перестала говорити. а вечорами малювала русалок.
ванна, в якій, якщо згорнутися клубочком, можна було потонути, замінила мені море. хоча і звідти мене виловлювали.
так як же називається ця лихоманка?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701511
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.11.2016
Вибирай собі дівчинку по нутру,
по розуму, по плечу і по силах.
Тому що є такі, які тебе в порошок
зітруть
(добре -
не зведуть в могилу).
Ось ти кажеш, що ти любиш розумних, начитаних,
сильних .. на справі це - понти.
Є такі жінки, так - що глушать віскар літрами.
Не п'яніючи - не те, що ти.
є такі - що в морз працювали по дві зміни,
шкіру з трупів зрізали заради тату на ній,
знаючи, по якій тобі врізати вені,
щоб ти подох за хвилини.
вони сильніші,
Вони розумніші за тебе. Вони з'їдять тебе з потрохами.
Краще шукай собі ту, що пахне парфумами,
а не формальдегідом або чимось під сорок
градусів, з колекцією зі зрізаних з трупів наколок
або черепом на столі.
Шукай собі ту, для якої * ти * - головне на землі,
а не відхаркування рядками в ноутбук.
Шукай собі ніжність теплих і м'яких рук,
а не впертий погляд з-під лоба прямо в твою суть,
Вивертаючий тебе навиворіт.
будь хорошим коханцем, чоловіком і батьком,
носи на безіменному тоненьку обручку,
зачиняй вікна на ніч, каву вари під ранок.
Вибери собі жінку по нутру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2016
Я так хотіла життям захлинутися,
Впасти на дно і виповзти живою.
Хто винен, що ти мені знов підвернувся?
Адже сам ти хотів, щоб я порушила спокій.
Свій, твій, людей навколо, будинків і вулиць,
Перехожих псів, котів і просто тиші.
За мить до цього я начебто послизнулась.
Повірив мені? Шкода - не було війни.
Війни душі і тіла, волі й думки.
Я знаю, що мені потрібно, що не можна.
Шкода лиш не можу я більше так напитись,
Щоб чаклувати і панувати повзячи.
Вершилось все, що було і що буде,
Хоча ти дізнався, що буде наперед,
Адже відьма п'яна, те саме як сірі бурі:
Реве, ламає, плаче, але ... пройде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2016
Нічого не міняй. Всі зміни - ні до чого.
Як вставала - так і дальше вставай до ранку.
Нікотина та кава - стандартний такий набір,
заставляй організм не ламатись, ніби прибір.
Не давай душі зноситись - навіщо воно?
Коли можна під вечір кіно, поцілунок, вино.
Коли можно ночами горілку і сліз струмок,
коли можна віршами і прозою писати про неї,
та про нього...
І не даремно, адже хто зможе тебе зрозуміти,
обов'язково скаже і в тридцять не пропадати.
Всіма силами брати себе в руки і знову в бій,
поки інші плюють із відчаю "чорт з тобою"...
Нічого не міняй. Це вік такий. забий..
посміємось коли-небудь тупістю над своєю,
проживем років так сорок і будемо пам'ятати.
часи, коли більше всього не хотілось жити.
Покури, полюби, побунтуй - та що взяти
із того, хто і дитинство, явно, не переріс.
У людини, в якої нема ні систем, ні координат,
і яка у тому ніколи ні каплі не винна.
Займись спортом чи творчістю. Хочеш - пиши вірші,
хочеш - бігай дистанції. Лиш ховайся від дурниць,
бійся книжок зарозумних.
Хто тобі сенсом життя в років сімнадцять вдарить.
Нічего не міняй. Не крути собі у віска
І не смій сумніватись - дорога твоя легка.
Це життя нічого нам не вартило, дуракам,
візьме цінність ту, яку ти їй скажеш сам.
Енергетики, реінкарнації, чудеса -
вір у все, що завгодно, у що тільки хочеш.
Чорна смуга ніколи не буває єдиною,
параллельно іде їй інша..
сходи провір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696830
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.10.2016
Вместо людей остается что-то.
Вместо людей остаются песни
И сотни стихов на обрывках бумаг.
От тех с кем были или не были вместе,
Или о тех, кого видели в снах.
Вместо людей остается память.
Разные, хорошие, злые memories.
Может не то, что хотелось оставить.
Вместо людей остаются Фото
И много несбывшихся планов.
Порою вернуть все обратно охота,
Спрятать большое количество шрамов.
Вместо людей остается что-то.
Вместо людей, ушедших куда-то.
Пора закрыть за всеми ворота,
Чтобы не дать им вернуться обратно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696502
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.10.2016
Проллється кров на землю криваву,
Законом фізики скеровано потік її.
Отримаю за гріхи почесну кару,
Залишу нові шрами на скаліченій руці.
Тремтячими рухами скину тягар,
Що немов осколок в грудях.
Стільки в світі розвелося скнар,
А найгірше, що у людях.
Що ж губить наші душі і життя?
Що ж робить нас інвалідами?
Що ж перетворює нас у сміття?
Чому стаємо жадібними серцеїдами?
Щось руйнує Людину в людині,
Створюючи безглуздий гібрид.
Бачу навіяні ідеали у вітрині,
Відчуваючи за плечима суїцид.
Кроками міряю відстань до неба,
Намагаюсь взлетіти у вишину,
І мов остання на Землі амеба,
У власній тупості щодня тону.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2016
Мені б дуже хотілось вірити, що тобі мене не вистачає,
але невіра зводить зуби, огидною в'язкою кашею.
я, напевно, в п'ятий раз починаю, шостий - кидаю,
і тобі не така потрібна, я знаю .
я хотіла б вірити в диво, але ж в себе не вірю навіть.
я себе закриваю в клітку - на замки, шпінгалети, двері.
ставлю миску з водою - і вистачить: не палац - реверанси до біса.
це зовсім не шрами, дитино, це просто такі мітки -
щоб після, коли пройде, все одно залишалось міцно:
нешкідливі "привіт, як ти?" можуть ранити, реально ранити,
краще з ними обережніше. я поки ще все ж morte.
смерть не буде ні сном, ні духом, смерть не стане твоїм дурним жартом, -
скільки тут не пиши на стінах, що не страшно і нехай приходить.
вітер виє в вікно - так глухо, знову цикади скрекочуть в вухо:
"Смерть, напевно, просто дура. Життя, напевно, просто дура".
вірити в це чи не вірити - однаково, знаєш, страшно,
вірити в це чи не вірити - все одно ж в кінці закопають.
мені б дуже хотілося вірити, що кінця ніколи не буде.
я - не перша, не остання, і взагалі не одна така ...
я, мабуть, вікно закрию - вітряно якось сьогодні.
я, мабуть, закрию клітку - притискаючи долонею губи.
... Мені б дуже хотілося вірити, що тобі мене ...
нерозумно.
знаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2016