| Сторінки (3/231): | « | 1 2 3 | » |
Жити...цікаве слово і доволі багатозначне. І для кожного воно по-різному тлумачиться.
Не знаю , чи знайдуться серед вас однодумці, але я все більше і більше помічаю, що люди не знають , як це жити по-справжньому , як це відчувати життя кожною клітинкою,комашкою свого тіла...як це дозволяти проходити крізь себе життю, як це відчувати себе саме живим...як цінувати те, що у тебе є...
А саме : радіти, танцювати ( насолоджуючись самим рухом), піднімати лице до лапатого снігу, який падає безупинно і ловити його язиком ( по- дитячому, але класно!), дарувати любов, ніжність, турботу, бути частинкою чиєїсь посмішки, причиною сказаних слів " я тебе кохаю" , говорити про свої почуття (чудово ,коли є кому) , посміхатись на всі 32 ( і всеодно , що твоя посмішка лякає оточуючих), робити все, аби кожен раз розуміти те багатство , яке тобі подарувало життя...і до чорта людей, що дивляться на тебе як на божевільну, до чорта всіх, хто далекий до цього відчуття!
Особисто я ще декілька років назад сказала собі, що не хочу просто існувати, не хочу бути тією сірою масою, зливатись з нею , бути її частиною..витрачати час на те, що робить мене невидимкою, а не особистістю..мені бридкий той пафос, статус, бажання стати популярним, визнання , яке вирує навколо кожного з нас...
На жаль цінність того самого "часу" і "кожного моменту" не всі розуміють.. Не живіть так, ніби життя вічне , адже це не так, якби ми цього не заперечували, якби нам цього не хотілось. Потрібно брати від життя по максимуму ( і я не говорю про шопінг, дорогі подорожі, похід в шикарне кафе). Це насолоджуватися часом проведений з книгою, або проведений за нудними парами з рідними одногрупниками, або розмовами з рідною тобі людиною, чи просто час проведений на самоті. ..це все справді важливо, ніж ти думаєш. Час справді дуже цінний, а життя тільки одне..
Живіть моментом, не будьте фальшивками, творіть щось своє, не підтирайте зади, поважайте себе, любіть себе і своє життя. Не говоріть, що ви не зможете, що ви не здатні. Ви живете, а значить - можете все!)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780202
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2018
Твоя любов гниліша за багнюку.
Твої слова отруйніші за яд,
підкинула мені слизьку гадюку,
віддала у чужі й холодні руки
і прокляла мене на
Чорну долю-муку
Така ось материнськая любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777812
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2018
я так втомилась.
ця моя натура...
не знала я, що жінка - то хаос.
То сміх , то плач,
то цілий день похмура,
через хвилину - взяла пилосос
і гайда прибирати о пів на першу,
й переставляти меблі по феншую,
щось не підходе пляття під шпалери...
а може зготувати щось смачненьке?
та ні...а може так..
лиш посмакую.
Ай! До чорта все,
я хочу відбивні!
а потім :
- Ну і ляхи , як в свині
Лежиш , ревеш.
Істерика, трагедія.
Вже таргани тікають звідусіль,
бо жінка невідома нам стихія.
В нас не життя! А чортів водевіль!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776118
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 09.02.2018
В житті іноді бувають такі моменти, коли ти думаєш " я вже не можу це все терпіти", але щось- таки тримає тебе, не дає зірватись, не дає волі сльозам та емоціям, не дозволяє опустити рук і вибухнути. Ранок, вечір, ніч здаються тобі абсолютно однаковими, ти відчуваєш себе самотнім, спустошеним і не здатним будь-що зробити, немає мотивації..тільки дурні думки, що пригнічують тебе сильніше. Ти хочеш спасіння, ти потребуєш когось, ти залежиш від когось , ти повільно в*янеш...АЛЕ живеш..
щось-таки не дозволяє тобі впасти духом. Що саме? Можливо рідні , які не завжди розуміють тебе або підтримують, але люблять по- своєму; можливо, друзі, яким ти потрібен, яким ти не байдужий; можливо , море, яке за 1000 км від тебе і кличе тебе своїми дзвінкими голосами-хвилями; а можливо ...Надія..яка горить в кривавому сердечку і не згасає, бо вона є частиною тебе самого. Кульгаючи назустріч несправедливій долі, ти усміхаєшся ( ледь помітно), вчишся знову вірити людям, вчишся знову писати вірші, вчишся знову жити і, нарешті, помічаєш дрібниці , які раніше робили тебе найщасливішою. Ти знову п*єш запашну каву, вдихаєш її п*янкий аромат , і гортаєш улюблені " Теплі історії ..." і розумієш : ось воно, щастя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775159
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2018
Я завжди мріяла про материнські обійми,
такі рідні, такі теплі , такі по- справжньому затишні...
Я завжди мріяла про материнську підтримку,
після якої,я б звернула гори, підкорила б світ..
Я завжди мріяла про щире, відверте, солодке
" моя донечка, я буду завжди з тобою"
Я завжди хотіла прокинутись під запах смаженої яєчні і почути, як ти наливаєш мені свіжий чай з лимоном
Я мріяла , хоч раз прийти зі школи і побачити тебе на кухні, як ти готуєш щось смачненьке і розпитуєш , як мої справи в школі, яку оцінку отримала цього разу і чи Галина Іванівна оцінила мою статтю в шкільній газеті..
Я так хотіла заснути під твою колискову, а не під крик телевізора крізь твої зачинені двері..
Я так хотіла почути від тебе " я сумую за тобою", коли ти на роботі
Я так хотіла поговорити з тобою, розповісти про наболіле, про те, що колить мене ось тут..в грудях..в душі...
Я так хотіла , щоб ти раніше звільнилась з роботи, примчалась до мене чимскоріш і збила температуру , яка була під 40.
Я так мріяла, хоч разочок пройтись з тобою по магазинах , як мати і донька, як дві подруги, як дві сестри...
Я так мріяла відсвяткувати своє 18-річчя по- особливому, почути твої привітання, прокинутись від твого голосу..але тобі було не до мене...
Мені так хотілось крикнути тобі " Де ти , мамо? Де та, яка мала би бути мені всім? Яка б лікувала мене після першого невдалого кохання? Яка б приголубила і закрила своїми ангельськими крилами від усіх незгод ? Де ти, ненько, коли ти мені так потрібна???"
Я заспокоювала себе, що я не помру, що мама мене вилічить, що мама прийде!
Але ти приходила і зачиняла переді мною двері, розмовляла зі своїми чоловіками і геть не знала , що твоя дитина хворіє...що їй треба ліки, що їй потрібна ти
Але, ти клята, цього не знала!
Я кричала
ось тут...
в грудях, але ти не чула.. ти була не зі мною..ти була з іншими людьми , які приносили більше задоволення , ніж я..
Я проводила свої ночі на самоті або під крики твоїх батьків, затуляла вуха і думала про море, про хвилі , які мирно охоплювали моє тіло і несли до заходу сонця...
ти просто залишала мене
Ти обіцяла, що зробиш мене щасливою..
ти пообіцяла, що здійсниш мою мрію..
Ти клялась, що більше ні на кого мене не проміняєш, що ніякий чоловік не коштує мене..
що я твоя єдина донечка. яку ти любиш
що ти зробиш все, аби в майбутньому я мала усе..
Твої слова лились , як горілка п'яному охороннику
вони заполонили всю мою довіру і я чекала змін,
я чекала вдома. я чекала в школі, я дивилась на інші сім* ї і запевняла себе , що скоро все зміниться!!!
Я заздрила дівчатам, які готують з мамою якусь вечерю або пліткують про якусь із подруг..
Я підросла..
я так і не дочекалась ранкової яєчні
я так і ні разу не почула " я сумую за тобою"
в мене так і не було вечорів пліток з тобою
я так і ніколи не побачила тебе на кухні з чимось смачненьким для мене
я так і не побачила , що потрібна тобі
ти так і нічого не зробила,аби я була щаслива
ти знову обдурила мене, і знищила мою мрію..
ти покинула мене , бо тобі важливіше влаштувтаи своє особисте життя..
а знаєш..я вилікувалась і ти геть цього не знала..
ти забула про моє існування (а ти про нього взагалі знала?)
ти говориш, що на мене в тебе немає часу...і потім дивуєшся, чому я ось така холодна до тебе..
ти клялась мені! обіцяла! а зараз...я згадую ті слова, і мені хочеться повернутись назад, показати цей фрагмент тобі , як кінострічку і хочеться бити тебе цими словами, щоб ти давилась ними, щоб ти зрозуміла, наскільки ти жорстока була до мене. Щоб ти відчула мою діру всередині, щоб побачила , весь океан моїх пролитих через тебе сліз...
що маленький клаптик , що ти породила , сидить один , і чекає твоєї уваги, любові...
Знаєш, мамо...
хоча..
ти не заслуговуєш цього слова, адже ти нічого не зробила для того, аби бути "мамою", тобі не притаманне слово "ненька", тобі личить слово " егоїстка"
щасливою мене роблять інші люди, певні моменти, ситуації, книги, море, розмови з колежанками, вірші, проза , але НЕ ТИ.
коханою ( я в цьому впевнена) зробить мене людина, для якої я буду найголовнішою в його житті. Який буде для мене і татом, і другом, і коханцем, і найкращим і найтурботливішим чоловіком.
потрібною я буду для своєї сім*ї, дітей , яким дам те, чого не дала мені ти, і буду тією, ким ти для мене ніколи не була.
у мене БУДЕ щастя без тебе
і все , чого я досягла за свій меленький вік, я досягла завдяки своїм зусиллям, завдяки людям , які щиро люблять мене і вірять в мене..
і настане день, коли я вже не чекатиму твоєї уваги, любові, підтримки,
бо мені вона вже буде не потрібна.
я вже звикла до твоєї відсутності в моєму житті.
тому щастя тобі та кохання ( ти ж цього завжди хотіла)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773706
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.01.2018
27.06 2016
И звезды и лунный свет
разделяют со мной печаль
в моём сердце оставив след
ты уехал куда-то вдаль.
ты оставил меня одну,
наверное горд собой,
а я же упала ко дну,
я всё же живу тобой!
И грустно и страшно так,
и верить уже не хочу.
- О небо, подай же знак!
О небо, к тебе полечу!
Я бы на крыльях души
примчалась на свет зари
- Ты небо меня позови...
побудь со мною в тиши.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773405
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.01.2018
Я відпустила і радію знову
дрібницям , людям й навіть ворогам,
почну, напевне, вчити іншу мову,
відкриюсь невідомим берегам...
Буду писати ві́́рші біля моря,
ділитись з ним глибинами душі,
дивитися закохано на зорі.
Я знатиму , ми з морем - не чужі..
Я прокидатимусь від дотиків проміння,
і танцюватиму із келихом вина,
розправлю крила , прошепочу : " Вільна..."
і полечу до моря, навісна.
Не мріятиму про пусте, про лишнє,
не думатиму про життя, про світ,
не повертатимусь думками у колишнє,
я рідкісний, коштовний самоцвіт.
Я відпустила, стерла і звільнилась,
пишу́ вірші́ під колискову хвиль,
я віджурилась, світові відкрилась,
і посміхатимусь, доклавши всіх зусиль!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2018
Ми втратили всю цінність
тих слів і почуттів.
Не чути вже ту щирість,
не видно світлих днів.
Десь бродять наші душі
по грішній цій землі.
Стають вони байдужі,
стають страшенно злі.
Закутані в тенетах
із совістю й гріхом,
ми тянемось до неба,
ми славимо Його.
Солодкі наші губи
від щирої брехні,
ми точим гостро зуби
і заодно - ножі.
Не вчать нас ані війни,
ані страшні часи,
ні сльози України,
ані жорстокі пси.
Колись може почує
сердешні молитвИ
Всевишній, і відчує,
що страждаємо тут ми.
Колись зійде прокляття,
колись прибуде мир
і завітає щастя
у кожну із квартир!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2018
Повірила в казку.
Наївна дурепа.
повірила в " будь на вік вічні моєю"
повірила в "зірку дістану із неба"
повірила знову, хіба ж не дурепа?
мій внутрішній голос казав тихо - тихо :
" слова ,це солодкі слова - не ведись",
а я закривала його й гордовито:
"не тямиш нічого ти в людях, заткнись"
гадала, слова " не покину ніколи" ,
"буду опорою все життя" -
стануть гарантом, каменем в морі,
я так гадала...наївна..дурна
я знала , що казка не вічна, коротка,
що скоро залишу її із слізьми
та чи винна я , що така ідіотка,
що повірила дотикам, очам сатани.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2018
Зрозуміла, що мені ще потрібно працювати і працювати над собою...
Просто так нічого летіти в руки не буде, просто так вірші не будуть литись , як вода з-під крану.( тупе порівняння, але мені воно чомусь до душі)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767029
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2017
( перший мій віршик )
***
Моя душа злітає
в теплі краї,
коли зима наступає,
я лиш хочу туди.
Я лиш хочу зігрітись
в обіймах тепла,
я лиш хочу побути
наодинці, сама.
Мої думки не тут,
вони не зі мною,
вони втікли далеченько,
й залишили з собою.
Щоб просто відчути
гармонію тіла,
відчути той спокій,
який так хотіла.
Я лиш хочу побути,
де немає нікого,
де лиш мрія та тиша
присутні зі мною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2017
я приходжу додому щовечора втомлена, згорблена,
замикаю дверцята, і чую німі голоси.
нікому не скажу, як глибоко біль моя схована,
відчую , як шкрябають душу пекельні пси.
відчую холод зі спальні , цей мертвий холод,
"мурашки по шкірі" заховаються в моїм тілі,
я кричатиму тихо, щоб не злякати біля себе нікого
ах..забула ... біля мене лиш голі стіни.
на мене чекає на кухні холодна, байдужа кава.
за вікном обіймає всіх білим шаликом заметіль,
хтось не спить, хтось ще бере останню октаву,
а хтось розсипає на рани сіль
дивлюсь на збірку поезій Любові Долик,
читаю рядочки улюбленого вірша :
" А ти так далеко..Ти так відчайдушно далеко" -
і раптом кольне між ребрами мертва душа..
Ніч. Ліхтарі. Як завжди світять бадьоро,
в руках моя кава стає уже крижана,
думками пірнаю у шоколадно бурхливе море,
а серцем лежу біля тебе, давно нежива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2017
А чи кохала я? А чи...кохає він?
А чи були колись ми у минулому житті
близькі по духу, однакові ззовні,
чи просто незнайомі перехожі,
чи може я була веселкою,
а він сріблястою виделкою,
а може...я була росою?
та ні! Дурня. Була совою.
А ти був вітерцем тепленьким,
а може , цуценям маленьким...
Чи може воїном троянським
або відлюдником хижацьким.
Я знаю! Я була принцеса,
а ти був моряком з Одеси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2017
Дозволь розтану у твОїх долонях,
що міцно обіймають мої плечі.
Дозволь на мить побуть в твоЇм полоні
і вилічить душевні кровотечі.
Дозволь посидіти тихенько біля тебе
і подумки зігрітись в твому серці.
Дозволь я поглядом манитиму до себе
й зачиню на замок за нами дверці.
Дозволь торкнутись твоїх уст своїми
й забутись, загубитися навіки.
Дозволь під час страшної, зливи
пригорнусь у твоЇ обійми -ліки.
Дозволь я вилічу твоЇ глибокі рани
присяду поряд, і візьму за руку
Дозволь здійняти ці важкі кайдани
й забрати від душі криваву муку.
Дозволь залишитись назавжди лиш з тобою
і проводжати разом захід сонця.
Дозволь наповнити твоє життя любов'ю
й ночами ніжитися у віконця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2017
Я когда-то себя одолею
и пройду этот жизненный путь.
Я так часто о чём то жалею,
всё пытаюсь кого-то вернуть...
И всё больше я верю, надеюсь
- " Да не может жесток быть так мир!"
Я когда- то возьму
и..осмелюсь,
показать, что я лучше других.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757779
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 29.10.2017
Залюблена у світ безвороття
Без сумніву на кінчиках устах,
Без суму у закоханих очах,
з бажанням зберегти момент життя.
Залюблена у сонце , у степи,
така любов буває лиш в щасливих,
у дуркуватих, божевільних,
зі щирим сміхом та словами,
що вміють від душі співати.
Залюблена у Всесвіт , у життя,
бо це момент, це мить, це наче зірка,
вона згасає і без вороття
така прекрасна , як пахнюча квітка.
Закохана , залюблена , щаслива!
Готова бігти за невловимим вітром
Пливти за течією річки
Летіти по життю та лиш кохати
кохати так, як тільки вмію я!
Писати так, як пишу вперший раз
І дихати неначе це в останнє
Це все моє,
і равлик, й колосок
а ти комашко , ти куди тікаєш?
а ти літак, чому не помічаєш
як я із захватом до тебе посміхаюсь?
Життя моє, до тебе я звертаюсь!
Крізь те, що буде існувати вічно
Навіть тоді, коли погасне світло...
і буде темрява , велика, всеосяжна..
Поезіє, живеш ти лиш моментом
Лиш особливі можуть віднайти
у тобі таємничість існування
Лише душевні можуть зрозуміти
тебе, як жінку норовливу, ніжну
таку безмежну і таку трагічну
таку прекрасну і таку магічну
Ти наче той магніт, ти наче зорі
який чарує , як спокійне море
Поезіє, без тебе я загину
ти якір мій, душевний антидот
ти забираєш від усіх турбот
даруєш тільки щастя, без упину
Залюблена у мить життя, у спалах зір
У шелест лісу, у пташиний спів
у близкавку, в розмови котенят
закохана, та вдячна за життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2017
Є люди, яких надихає промені сонця або запах морських хвиль. є люди, які ні одного дня не можуть прожити без музики , без звуку гітари чи будь – якого іншого музичного інструменту, є ті , які своє натхнення шукають у смачній , запашній каві з трьома ложечками цукру та крихтою кориці, бувають зовсім божевільні люди, які і є цим натхненням, що випромінюють енергію свободи та безмежної любові до Всесвіту , до кожної квіточки, стеблиночки чи крапельки!… Моє натхнення часто застає мене зненацька … Іноді, ти йдеш – йдеш вулицею, дивишся на людей, які нагадують тобі маленьких комашок, потім підіймаєш голову вверх і заплющуєш очі, насолоджуючись саме цим запахом чогось невідомого і невидимого , прислухаєшся до крапель дощу , який непомітно підкрадається до твоїх щічок і повільно стікає додолу, потім вдихаєш це холодне повітря, через яке тобі хочеться зігрітись у когось в обіймах , а через хвилину ти зустрічаєш звичайного незнайомця, який зупиняє тебе і пропонує завітати до нового магазину парфумів. Стільки всього відбувається за одну хвилину!
Незнайомець привабливий, усміхається так по – дитячому, так щиро, раптово бере тебе за руку і запитує « Як Вас звати?» , дізнавшись твоє ім’я , він також говорить своє... Твоя маленька долонька комфортно вмостилась у його велику та ніжну руку. Ти дивишся у його очі кольору свіжоскошеної трави і тобі хочеться залишитись там назавжди, хочеться втекти разом з ним на край світу і їсти смачні пончики з гранатовим соком… Одна хвилина, один дотик, світла посмішка і погляд, який манить тебе до нього… У грудях виникає якесь приємне відчуття, що розповсюджується по всьому тілі і подумки ти говориш собі « Як же давно я не бачила таких щирих очей»… Але він просто виконує свою роботу, роздає на вулиці буклетики про парфуми і рекламує цей магазин,який продає їх. Раптом він відпускає твою руку , а ти зі сумним поглядом посміхаєшся йому і ви прощаєтесь…Можливо, він зустрінеться тобі завтра , ще раз розбудить від неслухняних думок посеред міста і буде розповідати про парфуми , можливо, ти раптово натрапиш на його очі кольору свіжоскошеної трави десь у затишній кав ‘ярні або зустрінеш його, відчувши дотик його рук десь у тролейбусі, переповнений натовпом людей…
Якщо хтось трапляється нам раптово, то це точно не випадково. Іноді маленький момент, може дати нам приємні відчуття та велике натхнення творити щось неймовірне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708830
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2016
Є вільною моя душа тоді,
коли я поринаю у вірші,
коли я створюю історію життя
і наповняю нею всі людські серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701725
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2016
Я так хочу вернуться в детство,
хочу не думать ни о чём.
Ни о проблемах, ни учёбе,
а быть наивной и чудной.
Хочу на Новый Год проснуться
и мигом к ёлочке бежать,
и радоваться тем подаркам,
что Дед Мороз тайком прислал.
Хочу реветь, ногами топать,
чтоб папа куколку купил,
а за одно конфетки, тортик
и на качели в парк сводил.
Хочу опять я верить в чудо,
в русалок и волшебных фей ,
мечтать о принце, что приедет
на белой лошади ко мне.
Хочу я мир познать по новой,
и буквы наново учить ,
не знать о подлости и боли
и лишь улыбку всем дарить.
Но жаль , что детство пролетело
своим прекрасным мотыльком,
ведь мир , где я когда то жила,
был мимолетным, был иной...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701449
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 19.11.2016
У клітці. Замкнена.Нещасна.
По тілу б'є холодний піт,
анавкруги чужії маски,
які не в силі я терпіть.
В очах все сіре, однакове,
й душа моя чомусь сумна...
вже рідні люди - незнайомі,
а посміхатись сил нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701126
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.11.2016
Одного дня я прокинусь
й думка про тебе назавжди погасне.
І може тоді я в обійми поринусь
до того, хто дасть відчувати прекрасне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2016
А я кричу і плачу,
але ніхто не чує
й ніколи не побачить,
як біль душу мордує.
Благаю я :
- На поміч,
врятуйте, поможіте!
Вмираю тут, де безліч
мордяк, що злом нажиті.
Я задихаюсь, люде!..
Бо крім брехні - нічого,
гниють тіла приблудні,
а замість душ - болото...
А друзі, як ті хмари
розбіглись після зливи,
блукали , мов примари
і посміхались криво.
Летять всі з глузду, з даху,
рівняються на інших,
руйнують все до краху
й стають дедалі зліші.
Просить немає сенсу
когось про допомогу...
Скоріше плюнуть в серце
й не побояться Бога...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699757
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.11.2016
Війна всіх вчить виживати
і цінувати життя.
Хтось багато не вспів ще сказати,
а хтось свого не бачив дитя...
Війна відкрила всім очі
на гірку і підлу правду.
Наша влада зубами скрегоче
й накладає в штанці від страху.
Війна показала героїв,
що боролися за свободу
і під постріли сотні набоїв
захищали всю честь народу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699599
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 09.11.2016
Я б хотіла тихо зануритись
в глибочінь , в невідому даль,
не змогли, щоб до серця достукатись
й пробудити мою печаль...
потонути між темними хвилями,
відпустити душу у вись...
мені важко летіти крилами ,
коли серце падає вниз..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699595
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.11.2016
А я піду...
ти навіть не помітиш,
тихенько, навшпиньки і двері зачиню..
не хвилюйся,
турбувати я не буду більше.
Я зникну..
не побачиш мого ти сліду.
всі спогади про нас згаснуть, мов зорі
і посмішку мою забудеш навік,
і навіть той загадковий погляд,
який закохав тебе у мене колись...
Наші почуття вже не такі ,
як раніше..
чужими ми стали, мов вороги
мій голос тебе не зачаровує більше,
А клявся :"Я буду поруч завжи".
Тривожити тебе я вже не смію...
піду тихенько..
і двері зачиню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2016
( для мого братика, який залишиться назавжи моїм героєм)
Україно, ти знай, я не здамся,
не покину й не зраджу тебе,
не віддам ось цим я поганцям
Рідну землю, що ростила мене.
Ми - солдати, бійці, патріоти,
що пішли за тебе на смерть!
До кінця ми будем боротись,
за мир, за свободу, за честь!
Ця війна, що стала між нами,
Затуманила очі й серця,
адже ми колись були братами,
як велика єдина сім'я.
І боляче нам дивитись,
як обстрілюють нашу землю,
ми достатньо вже натерпілись
від гнилого, нестерпного Кремлю.
Ми на фронті доводимо рівність,
показуєм те, що не слабші,
Покладемо за землю всю відданість,
щоб нащадкам було потім краще.
І народ наш не треба затопчувати,
Дайте волю українській нації,
досить її вже оточувати
Заздрістю, жадністю й наглістю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696261
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.10.2016
Краще чаю на сніданок
і розмови кожен ранок.
Теплі погляди, обійми
загасять в тобі всі війни.
Усміхнися всьому світу,
йди назустріч проти гніту.
Коли на душі погано,
випий чашечку какао.
Кожен день, як нова зустріч
Тут нового буде безліч,
ти ще встигнеш все дізнатись
та не смій за щастям гнатись.
Прийде вечір, тепла кава,
потім книжечка цікава.
Ти поринеш в світ фантазій,
так і зникнуть негаразди.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695302
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.10.2016
Ти не сердись ,а то тобі не личить
Як усміхнешся, враз забудь все зле.
Я так хотів би сміх твій запозичить
Щоб розігнати все,що тут гниле.
Ти не тікай, а бийся що є сили
Життя-це нескінченна боротьба
Ти не здавайся, що б не говорили,
Бо перетворишся на вічного раба.
Не смій у собі навіть сумніватись.
Поради слухай серця , не людей
Бо все життя ти будеш спотикатись
За підлі ярлики отих свиней.
Ти не сердись, брехать тобі не стану
я ось лише підтримати прийшов
Не хочу , щоб тебе, мою кохану
Втоптав хтось у болото і пішов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2016
Я відпускаю серцем і душею
твій погляд й усмішку твою...
Я відпускаю, бо не відчуваю
ні радості, ні щастя, ні жалю...
Я відпускаю, бо не бачу в цьому сенсу
боротися за те, чого нема.
Я відпускаю, бо все ще хочу жити,
я хочу проявляти почуття...!
Я відпускаю, бо знаю, що для тебе
ось це усе була лиш просто гра...
Я відпускаю біль нестерпний
і забуваю всі твої слова..
Я відпускаю й все ще сподіваюсь ,
що ти запам*ятаєш погляд мій..
Я відпускаю й далі посміхаюсь
своїй рідненькій долі не легкій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2016
Этой осенью я заболела
От недостатка любви
Я так сильно,безумно хотела
Засыпать на твоей груди.
За окном всё та же погода
Южный ветер танцует вальс
Где-то рядом витает свобода,
Но я всё же мечтаю о Нас.
В душе скучно и одиноко
Я как вялый осенний лист
Улететь бы куда-то далёко
Что бы путь мой казался чист.
Этой осенью я замёрзну
Не согреет меня тёплый взгляд
все шипы ты срезал у розы
И впустил в неё жгучий яд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694560
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.10.2016
Нас розділяють сотні кілометрів
і чула я твій голос лише раз
Але ти дав мені мільйони злетів
і подаруєш стільки ж..прийде час...
Не можу я побачить твої очі,
відчути ніжний дотик твоїх рук,
хотіла б я прилинуть серед ночі,
в солодкий поцілунок твоїх губ.
Від тебе вітерець приносить вісті,
говорить, що сумуєш повсяк час.
Він обійняв так любо, міцно
і ти мене так приголубиш...прийде час..
Керує почуттями наша віра,
Втримати це кохання в змозі ми!
Але погубить все це лиш зневіра,
зруйнує все що міцно берегли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2016