| Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
Вже пролетіло років п'ятдесят
І хай, рідненькі, посивіли скроні,
Та ваші душі полум'ям горять -
Вогнем кохання, вірності й любові.
І хай ви пережили стільки зла,
Та були миті радості і сміху.
Сьогодні тут присутня вся сім'я
І діти виросли, любимі, вам на втіху.
Біжать роки - і здійснюються мрії.
Ось милий дім, де затишок й тепло.
Ось внуків бабця ніжно так леліє,
Дідусь навчає, як колись було.
А осінь так доречно золота.
Любіть і будьте разом лиш щасливі,
Багатства, радості і довгих літ життя
Вам, наші найдорожчі і важливі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705930
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.12.2016
Ревли гармати, плакали АКА,
Стогнали металеві бетеери.
Рука зірвалася з холодного курка,
Забувши про моральність і манери.
В очах - сльоза, пекучий в серці біль,
А я - в крові. Гарячій і багряній.
Навколо пекло, йде затятий бій.
А в центрі ми - невизнані й незнані.
Сьогодні вмру - так завтра не згадають.
Сьогодні зникну - то уже навік.
Сьогодні страшно, вороги лякають.
Сьогодні вперше на війну себе прирік.
Минає час, і сліз уже немає.
Забулися віршовані рядки.
Три місяці - а я навіть не знаю,
Чи ждуть додому воїна батьки.
Вистрілюю - і нагло усміхаюсь:
Ото б до ранку всіх їх перебить.
Я з ворогами в іграшки не граюсь,
Бо тут остання кожна Божа мить.
Тут все фальшиве, навіть синтетичне,
Тут чорний дим і полум'яний жар.
Тут кожне слово чисто риторичне
І кожний день - чиїсь забавний жарт.
І повертатися вже сил не вистачає.
І тут лишатися - то з розуму зійти.
І сльози висохли, і серця вже немає.
Пора напевно в вічність відійти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705929
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 11.12.2016
Я поглядом тебе туманним проведу
Й чолом до скла холодного торкнуся.
Сама собі накликала біду.
Одна в квартирі стомлено здригнуся.
Ти демон, біс і чорт мого життя.
Моя хвороба і моє лікарство.
Мій ніжний гріх і тихе каяття.
Ти - золото і ти моє багатство.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690277
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.09.2016
Ви знаєте, кохання полотно.
Таке все білосніжне, ясне, чисте,
Таке гаряче, та в той час імлисте,
Кохання - це отрута і вино.
Хай кожному на грішній цій землі
Панянка Доля фарби подарує,
І кожний щось своє тут намалює,
На цім чарівнім, млоснім полотні.
Картини світяться і міняться фарбами,
Однакових ти тут не віднайдеш.
Любов до Батьківщини, батька й мами...
Любов, насправді, геть не має меж.
Та головне ти фарб не відкладай,
Люби, гори, палай і не здавайся.
Кохання - пекло і кохання - рай,
Кохання - твоє неповторне щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2016
Беру до рук батьків моїх "Кобзар",
Його сторінки у задумі я гортаю,
І подумки лечу увись, до білих хмар,
І пошепки вірші святі читаю.
У книжці цій, в величнім "Кобзарі",
Витає дух вкраїнського народу.
Тут наші предки йдуть в походи на зорі,
І тут течуть Дніпрові тихі води.
Тарас Шевченко - це для всіх Пророк,
Він справжній син, він кращий серед кращих,
Він нас повів крізь терни до зірок,
Заляканих й, здавалося, пропащих.
Ще жодна книжка не зрівнялась з ним,
Бо тут історія, нема де правди діти,
Тут спогади, їдкі, неначе дим,
Тут всі світанки, і усі зеніти.
Читаю й бачу сильну княжу Русь.
Он Ігор б'ється, а співець все грає,
Он Ольга обіцяє: "Я помщусь!",
А біля неї Святослав малий зростає.
Владимир хрестить Україну і народ,
Князь Ярослав усе книжки читає,
Олега кінь - причина бід й незгод,
(Олега кожний Віщим називає).
Он бачу Хан Батий веде орду,
А козаки на конях своїх скачуть,
Такі величні, аж очей не відведу,
Для них і шабля, й честь багато значать.
Он Роксолана Чорним шляхом йде,
Невольниці журливо так співають.
Чурай Марусю хось у суд веде,
Її пісні і досі ще лунають.
Війна тут кожна, битви і бої,
Вони також частина України.
Ми - войовничі діти рідної землі,
Для нас свобода вища за перлини.
Тут кров'ю предків скроплені степи,
Де колоситься золотеє жито,
Козаче мужній, ти спокійно спи,
Бо будем вільні, поки будем жити.
Наша історія багряна і страшна,
Вона - не казка, тут не так все світло,
Бо правда є жорстока, та смішна,
Але без неї Україна б не розквітла.
Нас плюндрували, бавились в катів,
Нас намагались знищити й скорити.
А наш народ в майбутнє полетів,
Відкинув вчора, завтра щоб творити.
Я знаю, що Бог дивиться з небес,
Бо вірю, що Він любить Україну.
Та не чекаєм раю ми, чи див й чудес,
Самі їх творим, б'ючись до загину.
Я відкладаю книжку десь набік,
Мрійливо посміхаюсь в синє небо.
Тарас Шевченко - сильний чоловік?
Він українець, більшого й не треба.
Іще не вмерла Україна? І не вмре!
Нехай Майдан, війна, чи лихо й скрута,
В нас духу рідного ніхто не відбере,
І саме в єдності є наша сила люта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690100
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 21.09.2016
У смерті руки крижані й страшні,
А кроки тихі, голосу немає.
Вона тебе нічого не спитає -
Й ти тільки встигнеш скрикнуть тихе "Ні" -
І з смертю розчинишся в темноті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690097
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.09.2016
Доброго дня, мій солдате.
Як там на Сході? Війна?
Сильно стріляють в вас, брате?
Страшно? А куля німа...
Знаєш, ми молимось ревно,
Та, видно, не чує Господь.
Я писала вам лист. Чи даремно?
Чи захистив від незгод?
Певне, там кров ллється морем,
Певне, що сліз вже нема,
Певне, що знов вбита горем
Плаче над тілом вдова.
Там воїн, і мужній, і сильний, -
Тут, вдома, ти тато і син.
Там поклик імлистий, могильний,
Тут часу розмірений плин.
За що там вмираєш, мій милий?
Чи знаєш, чому там стоїш?
Війна - це отрута, не випий,
Відкинь вбік всю зброю і ніж.
Що - що? Ти не хочеш тікати?
Чому? Поясни, розкажи.
Я плачу, я хочу горлати,
Як бути мені, підкажи.
Нашу землю святу сплюндрували,
Засміялись нам прямо в лице,
Наших воїнів душі забрали.
А ми маєм терпіти оце?
Наче струмом, все б'є мене думка:
Може, краще нам все ж відступить?
Може, це непогана задумка?
І себе зневажаю в цю мить.
За тих, що впали у боях,
За честь моєї України,
Забудем ми, що значить страх,
І не допустимо руїни.
Солдате, вибач, та мені скажи,
А смерть холодна, чи усе ж гаряча?
Чи страшно крикнуть: "Ну, тікай, біжи!"
Й стискати руку крижану юначу?
Ще досі вся в крові свята земля?
Ще досі чути, як ревуть гармати?
А ми іще не вбили москаля.
Ще трішки залишилось, милий брате.
Там пекло, там повсюди лиш вогонь,
Там чути ясно: "Слава Україні".
Зігрію я тебе теплом своїх долонь,
Тому не бійся ані зброї, ані тіні.
Нехай Майдан поклав всьому початок,
Нехай людей велично розбудив,
Війна хай буде замість тисяч крапок
Народові, що повсякчас блудив.
Ви, мій солдате, захистили світ,
Цвітуть усмішки на устах дитячих,
Вони розквітнуть, наче маків цвіт,
І ворог клятий в нас іще поплаче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689915
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 20.09.2016
"Люблю" - кричала.
"Кохаю" - вила.
І знов мовчала.
Ламав мені крила.
Не слухав. Грався.
Зривав всі маски.
Не чув. Знущався:
"Забудь про ласки"
Знову страждати
Кусати губи.
Зі мною - лиш спати .
Таких не люблять.
Нам ночі - подруги.
Щодня вечоро́ві
Червоні смуги
Моєї крові.
Як тільки ранок,
В квартирі сонце,
Духів серпанок -
Ми незнайомці.
І нас, безсилих
Брехливі лиця.
Страждання келих
По самі вінця.
Дзвінок. До вуха.
Рвано вдихаю.
"До мене, шлюха,
Я вже скучаю"
Очі в очі.
Руки. Кінчаєм.
На вухо шепоче.
Без сил лягаєм
Пригорнеш ніжно.
Дихаєш хрипло.
Надворі - сніжно,
З тобою - тепло.
Губи цілуєш
І засинаєш.
Крізь сон бормочеш,
Мене вкриваєш.
І знову ранок,
І знову сонце,
І знов серпанок
Тебе огорне.
Ти ж знаєш, зайка,
Що так і треба.
Підбита чайка
Для тебе - стерва.
Віскі глушила,
В якомусь клубі.
Слова кидала
Жорсткі і грубі.
Сміялась голосно
І співала.
А потім стомлено
Десь ридала.
Отак зустрілись.
Отак по-п'яні.
Ти перший-ліпший.
І вже останній.
А ти... Ти грався,
А я - любила.
Не раз сміявся,
А я горіла.
Так, знаю, дура
Так, знаю, дивна,
Така натура.
Моя провина.
Таких не люблять.
З такими схибиш.
Таких лиш гублять.
З такими сплять лиш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689914
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.09.2016