| Сторінки (1/19): | « | 1 | » |
Кому потрібна ваша щирість?,
Коли в людей буденна сірість,
Немає часу на просту розмову,
Завжди кудись, бігом і знову…
Кому потрібні ваші сльози?,
У світі цім,вони лишень занози,
Не проникають більш серця,
І не міняють черствого лиця.
Кому потрібні ваші геніальні плани?,
Коли до вас не мають діла вищі клани,
Цей світ давно поділений на рівні,
Багаті, бідні, та прості наївні…
Кому потрібна ваша гордість?,
Яка поглинула всю совість,
Ідемо високо несучи стан,
А що в очах?,- в очах туман…
Кому потрібні ваші нагороди?,
Поїла заздрість радість, і принесла шкоди,
Закінчився ліміт підтримки,
Залишились дешеві пильні знімки.
Кому потрібна ваша справедливість?,
Давно закон заборонив таку можливість,
Поговоріть собі і стане краще,
Самі з собою,саме підходяще.
Кому потрібні ваші сподівання?,
Коли без дії, віримо в бажання,
Ніхто нічого не дарує просто,
За дарма тільки щось болючо-гостре…
Кому потрібне ваше кволе «Я»?,
Й зажерливе моє!,моя!!!
Твоє життя,твоя дорога,
І вибір твій ,до пекла, чи до Бога…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708454
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.12.2016
На одній сторінці зі свого життя,
Як багато пройдено різного сміття,
На одній хвилині з того що було
Небагато знайдено,- бо багато йшло,
На одній секунді зі свого життя,
Як даремно стоптано,- не туди взуття…
На одному подиху, що колись тремтів,
Так багато зроблено, зламаних мостів.
На одній лиш пам'яті з невичерпним дном,
Як багато спогадів, оповиті сном,
На одному вигуку що летів із уст,
Так багато вдарених, похитнули глузд .
На одній сторінці зі свого життя,
Як важливо ставити,- крапку без ниття,
На одному подиху викинувши зло,
Так важливо знати,- що усе пройшло…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708209
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.12.2016
Подивлюся на очі милі,
потону у зажурі сивій,
подивлюся легко-щиро,
лиш на мить зупинюся з миром
Та не хоче цей погляд ласки,
не потрібно йому любові,
тільки сміх безнадійно кволий,
тільки очі його просторі
А навіщо мені ці очі?
зрозуміти себе не зможу,
та тону у них без тривоги,
зупинитись ніяк можу
Це усе,не дивлюсь туди вже
бо немаю ніяких емоцій,
жалке явище безнадійне,
зрозуміла тепер остаточно
Я не маю тепер любові,
не лишилось надії більше,
та її й не було ніколи,
просто очі жалкі дурили
Життя лине тепер без очей цих,
і ніякі мене не ваблять,
Та не сум це,а лиш недовіра,
краще хай вже кінець,
чим кінець цей без віри…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2016
Кілометри доріг поміж нами лягли,
Тільки образ тепла, у душі зберегли,
Я дивлюсь у вікно, та не бачу тебе,
Лиш думками живу, потішаю себе…
Так багато цих днів, так багато ночей,
А тебе все нема,- моя радість очей,
Десь далеко живеш,десь далеко мовчиш,
Я прийду у твій сон, коли змучено спиш…
Кілометри доріг,- а ще більше думок,
І нема для них скриньки, що тримав би замок,
Я чекаю тебе, я чекаю твій сміх,
Хочу поруч радіти коли випаде сніг…
Повертайся скоріш, повертайся прошу,
Бо сумую все більше, коли навіть пишу,
Не забудь ні хвилини, пам’ятай кожну мить,
І не згасне вогонь, і любов не згорить…
Кілометри доріг, та у серці без них,
І не зробить ця відстань, поміж нами поміх,
Коли серце на двох, коли думка одна,
Неважлива стає кілометрів стіна…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2016
Теплим сонечком окрилена,
П’янким запахом знесилена,
Ніжним дотиком зчарована,
Думка, - вільна не керована…
Чистим небом намальована,
Буйним морем не схвильована,
Новим аркушем наповнена,
Доля, - щастям переповнена…
Милим голосом наспівана,
Загадкова, не сподівана,
Твердим каменем закладена,
Віра, - пазлами прокладена…
Неосяжним сном окутана,
Нелегка і вкрай заплутана,
Дивним чудом не поборена,
Лиш Надія, - не підкорена…
Вірним серденьком спокушена ,
Словом лагідним зворушена,
Тихим спокоєм заручена
Любов ,- радістю озвучена…
Стиглим солодом цілована,
Незабута і не скована,
Часом вічності обірвана,
Згадка, - думкою не зірвана…
Світом грубості ударена,
Та при цьому не затьмарена,
Крайнім терміном не схована,
Щирість, - серцем застрахована…
Цвітом зоряним опилена,
Сміхом райдужним прихилена.
Легким подивом промовлена,
Ласка, - поглядами зловлена…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691867
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.10.2016
А що таке любов?, -і що вона дає?,
невже вона для всіх ,- лиш радість роздає?
невже терпить страждання?, - і грубий подих слів?
невже не бачить болі?, - і неприсутній гнів?
Вона проста відкрита, - не заздрить не таїть,
вона завжди як літо, - хто перед ним встоїть?
гаряче, незабутнє, - приємний спогад днів…,
і будні вже не будні, - і все як ти хотів…
А скільки в ній ліміту? – чи має вона край?,
-немає в ній лихого, - і злого «не чіпай!»,
вона немає фальші, - і золотих прикрас,
у ній лиш все найкраще, - «окраса всіх окрас!»…
Любов, - все переносить, - іде лиш до кінця,
вона приходить тихо, - у нашії серця,
насильно не заходить, - і не шука свого,
-вона чекає згоди і дозволу твого!...
Любов – це наше щастя!, -це те що не згорить!
вона завжди прекрасна!, - це не одна лиш мить…
нехай у кожне серце, - без заборон зайде,
-і залікує рани ,- і спокій віднайде…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2016
Я не знаю чи потрібно, - «людям вірити безпечно»?
Чи завжди слова,- реальність?, -І наскільки це доречно?
Як написані листівки?- Щирий запах?,чи лукавий?
Як лунає тихий шепіт?,-Хмурий він?,чи все ж ласкавий?
Я не знаю де мій парус?, -загубився і не мчиться…
І не знаю звідки вітер?,- і коли гроза скінчиться?…
Як гарячий подих бачить?- Чи від серця цей відтінок?
І чи варто окрилятись?,- Чи не буде зламних стінок?
Я не знаю твердих кроків?,- Де є пауза потрібна?
Де є правди середина?, - золота вона чи срібна?
Як горить жагучий погляд?, - Чи кипить щось всередині?
Чи можливе вічне щастя?-, чи воно лиш по хвилині?
Я не знаю, де затишок?,- Де відчалює тривога?
Скільки треба для довіри?- бо якась вона убога…
Як летять мої прохання?-Чи вони, мов порох в полі?
Я не хочу ніж страждання,- і не хочу жало болі…
Я не знаю, я стомилась, тільки хочу відпочинку…
Я закрию свої очі,- на секунду, на хвилинку…
Як пісочний той годинник,- обернусь і не побачу,
Що немає більше часу,- і немає більш пробачень…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2016
Ніколи не любила осені прихід,
Бо ностальгії в серці залишався слід
Усе навколо хмурно опадало,
І теплий цвіт зухвало розкидало
Ці буйні хмари і холодний дощ,
В обійми брали сотні площ,
Калюжі сірі і брудне взуття
Немов кидали настрій у сміття
Та якось раптом і в один момент
Відкрила ясно очі і побачила фрагмент,
Як лагідно летять барвисті листя,
Та й хмари зовсім не кипіли злістю
Калюжі мило віддзеркалювали стан,
І трішки загадки навіював туман,
А краплі неба, ритмами змивали гнів,
Лиш залишалось слухати цей ритм,
що заміняв багато зайвих слів…
Яка краса,-яке життя,
Нарешті і мені ця осінь, зробила відкриття
І не потрібно зайвих парасоль…
Дозволь на повну ,бувши навіть мокрим ,
зламати суму й прикрощам пароль!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690967
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.09.2016
Твоя усмішка наймиліша,
Твої долоні увесь світ,
Ти зігріваєш, лиш сказавши:
«доброго ранку чи привіт»
А твої очі, ніби море,
Що допускають хвиль прибій,
В них не потонеш ,-
лиш відкриєш жагучий парус, ніжно-голубий…
Твої розмови, не даремні,
В твоїх словах горить любов,
Цікаві прози безкінечні,
ведуть до все нових обнов…
Твоя душа ,- проста відкрита,
І твоя ласка ніби цвіт,
не дасть упасти ,
тільки вгору, у недосяжності політ…
Твої діла, - не порох в полі,
Твоє плече, - моє плече,
Підтримка, сила ,віра, воля,
нехай розлука нас не опече…
Твоя дорога, не розбита,
Бо кожен день її куєш,
Ідеш до мрії, - навіть більше ,
ти на руках її несеш…
Твої пісні, - це колискові, -
щось дуже рідне та терпке,
вони нагадують в мінорі, -
кохання вічне та палке
Твоя печаль ховає погляд,
Не хочеш болі принести,
Не хочеш зламано хитнути, -
прокладені на почуттях мости…
Усе твоє, - моє назавжди,
Усі шляхи пересіклись,
Тепер у двох, тепер ми разом, -
хоч і не знали одне одного колись…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690952
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.09.2016
Боже, до Тебе в молитві прийду, склонюся так низько покірно,
Ти залікуй Боже душу мою, хоч грішна вона, - та Ти любиш безмірно…
Боже ,- скажи як нам правильно йти, і обминати все горе,
Скажи не мовчи підкажи, здається вже серце суворе…
Боже, - чому нема усмішки , щирості, віри?
На чорне говоримо біле, а біле ,- давно стало сірим…
Чому матері посивіли так швидко, і руки вже їхні тремтять?
Чому непомітно, шалено та стрімко без жалості роки летять…
Боже, - а скільки людей погубила війна?, - війна у країні, словесна війна, війна у родині, - безмовна війна…
Чому нема миру, чому ми такі?, -
хода наша квола і кроки гіркі…
Та знаєш мій Боже,- ми винні самі ,
- самі розумієм що можна що ні,
самі обираєм що краще для нас,
Хоч знаєм де тормоз, - та тиснем на газ!...
І часто знедолені душі блукають, незнають притулку,-спочинку шукають,
Тиняються бідні,-і кажуть,- де ж Бог?,-давно вже в багнюці,-до себе ж не мають вимог,
А заздрощів скільки,- і скільки злоби,-задумайтесь люди.- чиї ви раби?
Ми самі обрали жорстокість злобу,- що поглядом навіть проводим стрільбу,
Все що маєм в нашім праві,- це упасти в каяття,
З доброї Твоєї ласки,- хочем чисте ми життя,
Дай любові ,дай терпіння, віри, спокою, спасіння..
Віджени весь страх сумління,-подаруй благословіння..
Ти помилуй нас Отець,-на шлях істинний направ
Подай руку,відкрий небо,-і на твердості постав,
Ми є люди ,ми є грішні,- йдуть спочатку в нас діла,-ну а потім лише думка хоч яка вже не-яка
Наш ти Батьку,- Бог Святий,
Тягар світу на Тобі,-зовсім таки не легкий,
Помер в ранах на хресті,- ради нашого життя ,
Віддав сина, переніс,- людські грубі побиття…
«за нікчемних і за ницих ,- нас, неправедних людей»,
Струмком лилась кров пречиста,на розп’ятті із грудей…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690476
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 24.09.2016
Чарівний вечір, дивне небо,
дарує нам з тобою час,
Ти знаєш мені більшого не треба,
аби лиш вогник в серці не погас
Ми тільки двоє в цілім світі,
в несамовитій тиші серед снів,
І ніжно пестять нас бузкові квіти,
і милий дотик поглядів та слів,
Горить багаття ,світить місяць
і мерехтить зірковий промінець,
Ми не залишим це щасливе місце,
лиш покладем поганим спогадам кінець,
Рука в руці,і ти мовчиш,
і я не хочу говорити,
Напевно серцем відчувати вчиш
воно нікого не зуміє одурити…
Чарівна ніч, прекрасні очі,
і загадковий тихий сміх,
Напевно я нічого більш не хочу
і непотрібно інших втіх…
Мені так добре і спокійно
і я скажу це, не змовчу!
Не застрахована надійно,
та все ж омріяно лечу…
А ти мовчиш мені на вушко
і обіймаєш що є сил,
І вже не холодно,а душно,
ми підіймаємось без крил…
Чарівний вечір, ніч і день,
коли ти поруч моє щастя,
Будь щирим я прошу лишень,
тоді усе пройти разом нам вдасться…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2016
Серед сотні людей, поміж тисячі лиць,
У відтінку очей,з глибиною зіниць,
Я спіймала свій блік у смарагдах твоїх,
Часом втратився лік, ти у мріях моїх...
Образ твій бачу в снах, щось шепоче мені,
Легкий сміх на устах,б’є промінням в тіні,
Граєш ритмом душі ніжно-лагідний звук,
Відтепер не чужі,ти тепло моїх рук…
Так приходиш щодня, крок за кроком лиша
З серця спала броня, за тобою руша,
Розтопив грубий лід, пелюстками покрив,
Я готова йти вслід,лиш би ти попросив…
Не самотня вже я,не загублений шлях,
Є частинка моя, що приходила в снах,
Погляд бачить одну і одного вона,
Не пірна в глибину, не торкаючись дна…
Так буває в житті, любов пошепки йде,
Спалах вибуху миті, назавжди увійде,
Все реальним стає,- все омріяне явним,
Грубий лід розтає, сон не завжди уявний…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2016
Усе забуте,- не забуте ,усе не сказане горить..
І час тепер не повернути і серце більше не щемить..
Гарячі руки вже холодні і блиск в очах давно потух,
І не настане більш сьогодні , не буде на душі розрух..
Слова-слова ,-туманний запах мрії,
Лишають лиш росу і мокрий слід на віях…
Летять так легко,неосяжно, стрімко
І холодом морозять наче взимку…
Усе забуте ,- не забуде, усе у пам’яті лежить,
Хоч павутиннями окуте,та не проходить і не спить,
Знайома річ, знайомі люди,усе нагадує колись,
І не подінешся нікуди, не скажеш твердо-«зупинись!»…
Слова-слова ,- це радість та печаль,
Для когось бурне море ,комусь твердий причал…
Для когось сміх в мажорі , а в когось вже «фінал»…
Вони ,- той попіл серця,що тліють без кінця…
І винний не назветься ,не оберне лиця…
Усе забуте ,- не забуте ,усе побачене не йде..,
І люди іноді не люди, брехня на ланцюгу веде!
Покірні ,- не тому що треба,загублені кидають тінь,
Не бачать праведності неба і зорей світлих мерехтінь…
Слова-слова ,- чому від вас так туго?
Ви ніби струм ,що рве свою напругу…
Такі підступні лізете на дно…,
у свої сіті затягли не одного…
Усе забуте,- не забуте ,слова –слова пересіклись,
Щось більше переповнює вже груди і відпускається «колись»,
Слова-слова,забудь-забудь!!!...
Вони лиш піна, -хай пливуть…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689998
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.09.2016
В дорозі далекій лиш думка та я,
Пишу на долонях забуте ім’я,
Дивлюся розмито у сіре вікно,
Реальність показує нове кіно…
Засмучені люди, холодний вокзал,
Хвилини затягують в новий портал,
Покинуті ролі, шукають тепло,
Давно вже в руїнах сердечне житло…
На вулиці мокро, стікає вода,
Поривчастий вітер, волосся гойда,
Моя вже зупинка, ступаю вперед,
Розсипався якось, тоненький браслет…
І котиться бісер по стежці сія,
Я знову згадала, забуте ім’я,
Обірвана нитка, - це новий кінець,
Сміливо ступаю і йду навпростець…
В дорозі далекій, є час на думки,
Є час відкривати, застиглі замки,
Дорога далека, показує шлях,
Розкуй же вітрила, лети наче птах!…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689997
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.09.2016
Так часто серце попадає у полон,
І віддаєш усе що маєш,
Ритмічні звуки поглинають сон,
Постійно хочеться щось дарувати,
Несешся вітром до свого тепла,зігрітись хоч би на хвилинку,
Поцілувати ніжнії вуста і запалити в погляді іскринку,
Собі стаєш вже не підвладним,
І твоє серце не твоє,
В лодонях хтось його тримає,
І без відриву все кує,
Ці неймовірні повороти
Заносять в прірву пустоти..
Тут схаменувся,зрозумів що був не проти,
Але тепер страждаєш в самоті,
А все тому що серце у долонях,а мало бути у душі,
Щоб серце в серці,сміх без болі,щоб до кінця, рука в руці….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2016
Я скажу тобі на вушко тихо-тихо, - «що люблю»,
Я для тебе і з тобою, - тільки серце розділю,
Я зігрію твої руки, у своїх малих руках,
Я з тобою завжди поруч,ти живеш в моїх думках..
Я твій біль покрию щастям,хмурий спогад прожену,
Я нехай не сама краща,та усе наздожену,
Я своє плече підставлю,коли сумно на душі,
Я твоя ніжненька ласка,що лунає у тиші,
Я з тобою і для тебе,тільки мило усміхнусь,
Я до тебе, як до сонця,тепло міцно пригорнусь,
Я з тобою ти зі мною, що і ще потрібно нам,
Я не знаю що зі мною,та радію нашим снам…
Я люблю тебе так сильно,як ніхто ще не любив,
Я свою зустріла мрію,ти її також зустрів,
Я свої рядки дарую,лиш для тебе одного,
Я ніколи не жалкую,бо зустріла гідного
Я тебе моє серденько, більш нікому не віддам,
Я читаю твої очі,вірю в них твоїм словам,
Я без тебе не розквітну, -а з тобою зацвіту,
Я тебе моє кохання,в нашу казку приведу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689831
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.09.2016
Люди хворіють людьми,- болісно, довго та слізно…
немає надії, але - для них не існує запізно…
Мовчки тамують свій гнів, - і затиснувши в долоні,
фото нездійснених мрій,- лиш пропадають в полоні…
Ідуть незнаючи на що,- заради погляду одного,
хоч розуміють вже давно,- байдуже це для неї чи для нього…
І для таких немає відпочинку,- і спокій вже давно покинув їх,
для них бальзамом порятунку, - є призабутий щирий сміх…
Усе,- усе на світі відали б,- аби лиш трохи на взаємно,
та мають тільки стоптані серця,- розбиті грубо та нікчемно…
Встають знедолені шукають ,- той шанс який немає шансів,
там не будуються мости,- там лабіринт заплутаних дистанцій…
Та все ж на фініші здаються,- і не тому що так болить,
а просто сили вже не б’ються,- і навіть в грудях не щемить,
Холодні , хмурі , не підступні,- більш не хворіють,- а живуть…
таких весна вже не зігріє в грудні,- і шрами їхні швидко не пройдуть…
Люди хворіють людьми,- а потім їм просто байдуже,
цінуйте, прощайте,любіть,- цього не буває задуже,
Не треба ламати,- і зверхньо літати, цей вірус у кожного може настати,
хто поруч, хто завжди, хто вірить у вас,- побачте, відчуйте не вічний
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689667
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.09.2016
Подаруй мені квіти, подаруй хоч одну,
Принеси в моє серце незрівнянну весну,
Заколи у волосся із ромашок вінок,
Подивись скільки цвіту,- ніби наших думок…
Ми присядем у травах шовковисто-пахучих,
І поніжим долоні у росинках блискучих,
Подаруй мені поле,- те що маками вкрите,
Посміхнись і промов,- як же солодко жити!...
Зазирни в синє небо , і пильнуй що там пише,
Не потрібні слова,- коли високо тиша,
Подаруй мені світла, і промінчик тепла,
Полетіла б до сонця,- та без крил не змогла…
Поклади на світанку,- під віконцем букет,
Тільки він нехай знає,-наш з тобою секрет,
Подаруй мені щастя,- хоч маленький ковток,
Я не хочу багато,- лиш би кілька квіток…
Не відмов у проханні ,-жити там де краса,
Там де радості сяйво,- в темноті не згаса,
Подаруй мені віру,- що зімною підеш,
І колючі стежки із терпінням пройдеш…
Обіцяй що на вічно ,-обіцяй, не жартуй,
Ці слова що промовиш,- назавжди закарбуй,
Подаруй мені казку,- подаруй без відмов,
Хай завжди в наших квітах буде жити любов
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689665
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2016
Найти себе крізь тисячі людей,
Все важче й важче з часом так вдається…
Ми втратили ту щирість лиць, в надії що
на фальш хтось поведеться…
Хтось злістю покриває біль,
За грубістю приховується ніжність…
А за багацтвом дорогих речей, таїться лиш душевна бідність…
Комусь, не вистачає теплоти
і зігріває лиш напій гарячий,
Давно загублений вже погляд мрій, тиняється весь сірий та бродячий…
У когось у взаємностях не ладно,
свою вину лиш визнає нещадно…
А хтось сміється за спиною друга,
не думає,- що зверне бумеранг напруги…
Комусь бар’єри ставить думка інших,
свій власний вибір робимо все рідше й рідше…
А хтось по фантику все судить,
глибокий мутний сон…,- лиш час таких розбудить…
У когось ніби гладко все і рівно,
на думку інших байдуже й всерівно…
і час для них немає відліку і ролі,
та лиш в таких,- душа пройшла всі стадії печалі й болі…
Найди себе крізь тисячі доріг,
щоб не жаліти,- що найти не зміг…
Щоб гордо глянути у відображення своє,
Без сумніву сказати,-«Так.-моє!!!»…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689494
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.09.2016