| Сторінки (4/339): | « | 1 2 3 4 | » |
Степ (уривок)
Одного разу вони ходили у степ. Там, на батьківщині толмача… Стояла спека. А у безкраїм полі, і навіть у самій, здавалося йому тоді голові, дзвеніли цвіркуни… Стрекотали коники. Гули якісь бджоли, маленькі, майже прозорі у променях…Ні на хвилину не мовкала пісня про жагу життя, пронизлива... І все це під палаючим майже вогняним сонцем, гибельним…Здавалося, ще трохи і все навкруги розплавиться… І зостанеться самий жар… Ан, ні! Степ жив, дихав, буяв…
- Скільки поколінь прожило і проживе ще на цих землях. Скільки людей! Їм нема числа. І як тисячі років до нас, так і після нас… Хто би не посіяв у цю землю зерно, воно зійде. – говорив тлумач, – були пожежи, революції, війни. І будуть, напевно, ще…
- Будуть! – сказав депутат Ландтагу, – будуть. Люди не можуть існувати без воєн.
- Спересердя. – тлумач відмахнувся від якоїсь мухи, – а земля залишається. Вона завжди тут, і нічого їй не вдіється… Плодитиме і годуватимє людей.
- І тврин, – мовив Фріц… І замовк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2024
АНОНС
Літературно-мистецький журнал
«Склянка Часу*Zeitglas»
оголошує міжнародний літературний конкурс
«Дивно влаштована людина»*
(Проза, поезія, п`еса, есеї, нариси)
З нагоди 165 років Кнута Гамсуна (1859-1952) - норвезького письменника, прозаїка, драматурга, публіциста, поета, лауреата Нобелівської премії з літератури.
Це літературне змагання присвячене темі сьогодення.
Умови конкурсу:
поетичний - обмежується “повними” тридцятьма
рядками.
Прозовий - до 10 000 знаків.
Тврори, які перебільшують зазначений розмір, до
конкурсного розгляду НЕ БЕРУТЬСЯ!
вік учасників - не обмежений.
кількість творів - ОДИН!
Термін подання творів до: 1 грудня 2024 року.
Автору слід ЗАМОВИТИ в редакції та ПРИДБАТИ на адресу в Україні книгу / книги, або журнал видавництва "Склянка Часу*Zeitglas", які можна вибрати із списку, що надається (із зазначенням цін) на сайті: https://www.facebook.com/groups/2923307054599867
Після 1 грудня заплановано видання ВІСНИКУ
конкурсу.
Прохання до авторів:
Будь ласка, дотримуйтеся умов конкурсу. Дбайте про ретельність Ваших творів.
Твори переможців буде
надруковано на сторінках міжнародного журналу «Склянка Часу*Zeitglas» у 2024 році.
Дипломи та призи буде надіслано на вказані
авторами поштові адреси УКРПОШТОЮ.
Довідки за тел: 04736-36805, або zeitglas.kaniv@gmail.com
Оцінювати твори буде журі, до складу якого увійдуть письменники, перекладачі, сценаристи, журналісти, літературні редактори.
* будь-який автор може надіслати лише ВЛАСНИЙ текст на предмет конкурсного
розгляду.
редакция журналу СЧ приймає до розгляду авторські тексти за обов`язкової наявності:
- короткої біографії автора (із зазначенням року народження, поштової адреси, номеру мобільного телефону).
* тексти повинні надсилатися до редакції журналу СЧ у роздруковці на папері з доданням електронної версії /CD, або по е-пошті/ в програмі Word або RTF (12 кегль, з чіткою різницею тире від дефісу, перевіреною орфографією, без усяких обрамлень і довільних форматувань)
*надаючи свої твори, автор погоджується з подальшим публікуванням чи використанням їх тексту в рамках літературних проектів журналу.
Тексти надсилати на електронну адресу: zeitglas.kaniv@gmail.com
із позначкою «Конкурс Кнута Гамсуна».
Автори трьох найкращих оповідань будуть відзначені нагородами.
Окремі роботи, за рішенням конкурсного журі, будуть опубліковані на сторінках нашого журналу та літературного альманаху «Скіфія».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2024
Прочитав в нетрях і-нету нарис мого друга. Сподобався. Вирішив поділитися із друзями КП. Може, комусь буде цікаво... Хто зна...
...Майже все велике стверджує себе «всупереч»... Всупереч горю, хворобі, стражданням... Всупереч крутості часу, занедбаності, тілесним недугам, старості та тисячам перешкод...
Чи може читач побачити автопортрет письменника у його творах? Може.
А портрети не ікони –
на портретах не святі.
Не молитви, а прокльони
на тих, чий лик на полотні.
І автор пише автопортрет все життя. Покращуючи, прояснюючи фарби з роками... Може, й не зовсім автопортрет, але образ. Образ, створений у тій самій лабораторії творчої уяви.
А ви проклясти свого «бога»
За Україну, люд її,
Божка, якого там святого
Змогли б ?.. Куди вам, славні холуї.
У текстах, прямо чи опосередковано, завжди є постать, що узагальнює справжній портрет автора... Хоча, крім нього самого, творець використовує також інші прототипи. Але й ці прототипи, що склалися з різноманітного житейського та літературного матеріалу, пропущені через серце, розум і душу письменника. Вони стали чистиною його самого…
…Було гірко, буде гірко,
Несолодко й тепер.
В голові від кулі дірка.
Пам’ять протяг стер.
Такий ти, мій народе,
Засіявсь в темну ніч.
Надіюсь, колись вроде
Була ж в нас Мати-Січ
А батько з Гуляй Поля
по вірі анархіст.
Ото була в нас воля…
Собаці все під хвіст…
Да… Справжній письменник — виснажливо інтенсивна особистість. Тут тисячі конфліктів, внутрішніх. Бо вони не вичерпуються зіткненням гідності, статечності, розважливості з темною стихією почуттів. Від своїх почуттів нікуди не дінешся… І конфлікти ці закінчуються смертю письменника.
Каюсь, люде, я грішив.
Каюся. Було лукавив,
Коли катів у риму славив.
Та більше все-таки смішив.
Й не ради благ, не ради слави.
--------------------------------------------------------------
Триває прийом творів на літературний конкурс "Сила Землі", з нагоди 110 ліття Павла Ключини...
Кому більше цікаво - будь ласка-читайте:
https://booknet.ua/book/okreme-msce-u-dush-b428124
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2024
На Україні здавна побутують веселі пісні. Побутують і їх варіації. Але такої, нестирмно-молодої, ще не було. Хто хоче, переконайтеся.
https://youtu.be/mp-SX2v3528?si=GmQRI0Dx8sUEBsJK
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2024
... Спостерігаючи невігластво, недосконалість і злість своїх сучасників, Куліш не сподівався, що їхнє потомство відразу стане освіченим, справедливим і досконалим. Сам Куліш був бездітним…
Однак, він і не втрачав надії, що майбутнє подолає чвари... І не залишиться байдужим до його думки. Для цього й писав...
Звичайно, він знав, що посередніх людей охоче підносять і звеличують навколишні посередності... Бо в них бачать і прославляють себе. Слова пересічної людини нікого не зачіпають... Куліш таким не був…
Судження Куліша, особливо в його програмних творах, проникнуті водночас зневагою та доброзичливістю…
І тому – як мислитель, поринув у прірву захопленої самотності...
https://www.youtube.com/watch?v=UoybgWIsVmA
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2024
Малий подає молочниці бідончика.
-Скільки? -бурчить продавчиня.
-Повний.
Та наливає. Букочить:
-Давай гроші!
-Мама казали вони у бітончіку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2024
Процитую уривок із твору мого друга:
Зусилля розуму плодять не стільки знання, скільки незнання. Зловіщий парадокс... Люди забавляють себе. Але, як казав Володимир Тендряков, – будь який спалах розуму – це спалах всього всесвіту…
У Куліша неможна встановити чітких кордонів між особистими та суспільними темами. У його ліричних, епічних, прозових та драматичних текстах втілено історичну гіркоту. Гіркоту, рясно замішану із надіями, сподіваннями, вірою, попри будь що... Народжені гнівними чи скорботними роздумами (особливо в останні роки життя) над чим? Над проявами байдужості й лінощів співгромадян... Страждати – доля видатних людей... Хандра та скорбота – чи не найзатята властивість виваженого світогляду, загартованого характеру… Це і було свого роду новий погляд порівняно із примітивним оптимізмом буржуазії, що тоді вже народжувалася, стрімко… Та, все ж – у творах його звучить тема свободи, як необхідної умови для щастя людини, навіть особистого!!!
Особливо, як на мене, це відчутно у вірші «Lago Maggiore»
Хожу берегами,
Та й не нахожуся;
Дивлюсь на сади зелені,
Та й не надивлюся,
Сади-виногради
В воду поринають;
Поуз берег ясні смуги,
Як срібло, сіяють.
Шукаю-питаю
Зеленої рути,
Щоб тебе, мій рідний краю,
Навіки забути.
В тобі, рідний краю,
Люди туманіють;
По степах твоїх розлогих
Будяки красніють.
Тобі, рідний краю,
Не дав Господь долі.
Розкинулась твоя доля
Могилами в полі.
Зійду на могилу,
Гляну на Вкраїну…
Помандрую в чужі землі,
Та там і загину.
Разом із цим нагадаю моїм колегам по КП. Триває прийом творів на міжнародний літературний конкурс «Слово правди»* (Проза, поезія, п`еса, есеї, нариси)
з нагоди 205 років від дня народження Пантелеймона Куліша (1819-1897) українського прозаїка, драматурга, етнографа, перекладача, літературного критика і культурно-громадського діяча, автора першої
фонетичної абетки української мови «кулішівки», яка лежить в основі сучасного українського правопису та мовлення.
Це літературне змагання присвячене темі сьогодення.
Умови конкурсу:
поетичний – обмежується “повними” двадцятьма
рядками
( п‘ять класичних чотиривірши).
Прозовий – до 10 000 знаків.
Твори, які перебільшують зазначений розмір, до
конкурсного розгляду НЕ БЕРУТЬСЯ!
вік учасників – не обмежений.
кількість творів – ОДИН!
Термін подання творів до: 1 серпня 2024 року.
Опісля 1 серпня заплановано видання ВІСНИКУ
конкурсу.
Твори переможців буде перекладено німецькою
мовою та надруковано на сторінках міжнародного журналу «Склянка Часу*Zeitglas» у 2024 році.
Дипломи та призи буде надіслано на вказані
авторами поштові адреси УКРПОШТОЮ.
Довідки за тел: 04736-36805, або zeitglas.kaniv@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2024
Інколи хочеться...
прочитати щось
із нових публікацій.
Рядки невимушених слів
про славних людей краю.
Хто серце моє зачепив.
Людей минулого,
але й потрібних
нашому часу...
І таки -знайшов... Кому більше цікаво - будь ласка-читайте:
https://booknet.ua/book/bez-nadmrnogo-egozmu-b426801
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2024
Слухати можна без кінця. При цьому розумієш і навіть відчуваєш як енергія пісні проникає в душу. Енергія така, що навіть формує оточуючий світ і тебе у ньому по новому - за принципом дієвого добра, глибинного... Адже герой - без надмірного егоїзму.... А якщо дієш щиро та від усього серця, ввесь світ поступиться, аби звільнити тобі дорогу... Дякую МІДГАРДУ!!!
https://youtu.be/GGrehOn1274?feature=shared
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2024
"Склянка Часу*Zeitglas"
2024, № 109
У номері 109 міжнародний літературно-мистецький журнал «Склянка Часу*Zeitglas» публікує оповідання Валентина УСОВА «ЧЕРЕМХИ ПІЗНІЙ ЦВІТ», Олександра АПАЛЬКОВА «ІРОДІАДА І ДЗЕРКАЛО РЕВОЛЮЦІЇ», Ангеліни КИСИЛЕВСЬКОЇ «НІЧ НА ХОККАЙДО», новели авторів XIII–го Міжнародного конкурсу короткої прози:
Буджак Михайло «ФЕДЕВА ХАТА»
Воротнікова Олена « РІЗДВЯНА ЗІРКА»
Голубенко Микола «ВИКТОРИЯ»
Дедюра Євгенія «ПІСЛЯ РІЗДВА»
Дмітрієва Тетяна « МОЯ БАБУСЯ»
Зіміна Юлія «СОНЯЧНІ ЗАЙЧИКИ»
Карабин Ольга «УЖГОРОД- КИЇВ»
Переверзєва Вікторія « СУМЩИНА У ВІЙНИ»
Підвисоцька Лідія «TENEBRAE ET LUX»
Федишин Володимир «НОТАТКИ ОБЕРЕЖНОЇ ЛЮДИНИ»
Фролова Тетяна «ЧУТИ НЕБО»
Черкай Ольга «ЧЕБУРАТОР»
Шапран Олена « ЛЮДИНА НА СВОЄМУ МІСЦІ»
Юлія Етімгер « НАРАДЧА КІМНАТА»
Янчук Людмила «КАЗКА ПРО ДРАКОНА Й МУЖИКА»
Розділ Альтернативна проза представлений оповіданнями: Тетяни ПЛИХНЕВИЧ «ЛЕГЕНДА ПРО ТАПІРАГРОМОВИЦЮ», Володимира СТРАШНЮКА «VIVAT ACADEMIA!».
Розділ СТОРІНКИ ПАМ`ЯТІ
подає твір Перегуди Вадима «ВИЩЕ ВИШГОРОДА — ТІЛЬКИ НЕБО!!!»
ПОЕЗІЯ презентує нові твори Дмитра АТАСОВА, Лариси МАГЛЬОВАНОЇ, Сергія НАБЕРЕЖНИХ, Михайла ПАВЛЮКА.
Німецькомовний розділ знайомить читачів із новими перекладами поезії Петра ПАЛИВОДИ у перекладах з української Бенуа Філіпа та Губерта М. Швайцера.
Розділ Критики та есеїстики друкує нариси Володимира ГАНУЛІЧА «ПОГИНІ», Володимира ДАНИКА «З ПИСЬМЕННИЦЬКОГО ЗОШИТА», Івана СУМИРНОГО «ПРО КРАСУ У ВІРШАХ ПОЕТІВ КЛУБУ ПОЕЗІЇ…».
.
Галерея журналу друкує серію флористичних робіт АННИ БІЛОУС.
Більш докладно про авторів цього випуску на сайті: https://www.facebook.com/groups/344547475970040
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014992
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2024
Саме земне і піднімає... Про це Пантелеймон Куліш писав і пропагував, у своїй творчості. Я люблю цього письменника. Так, саме -полюбив, прочитавши перший його славний роман "Чорна Рада". Ще у минулому столітті... Одразу ж кинувся до МБА. Листами. І, в ті часи, як іх не гудять, отримав інші його книги. Поштою!!! Без усіляких застережень. Книги, видані ще у 19-му столітті... Адже, після невдалої спроби видання ПЗТ Куліша (планувалося 50 томів) у 1930-1950 роках, до 1969 року панувало майже повне видавниче мовчання... Лише Харків не здавався... Видавав, хоч потроху...
"Він боре тупість і муругу лінь..." - писав про Пантелеймона Куліша Микола Зеров, у тому ж таки Харкові, 1925 року...
І були серйозні заміри опублікувати всю спадщину видатного письменника та історика. Проте з*явилося у Харкові лише три -1-й, 3-й і 6-й томи...
Приємно що нині інтерес до Куліша росте. І я ділюся новиною про літературний конкурс, міжнародного рівня до 205 ліття цього непересічного майстра осмисленого слова.
Куліш вірив, що слово - то велика культурно-будівнича сила... і що в майбутньому в воно розів*ється в могутнє дерево національної культури...
ТОЖ!!!
Міжнародний літературно-мистецький журнал
#Склянка_Часу_Zeitglas
оголошує міжнародний літературний конкурс
#Слово_правди *
(Проза, поезія, п`еса, есеї, нариси)
з нагоди 205 років від дня народження Пантелеймона Куліша (1819-1897) українського прозаїка, драматурга, етнографа, перекладача, літературного критика і культурно-громадського діяча, автора першої фонетичної абетки української мови «кулішівки», яка лежить в основі сучасного українського правопису та мовлення.
Пантелеймон Куліш. – автор, який створив перший україномовний історичний роман – легендарну «Чорну раду»...
Це літературне змагання присвячене темі сьогодення.
Умови конкурсу:
поетичний – обмежується “повними” двадцятьма
рядками
( п‘ять класичних чотиривірши).
Прозовий – до 10 000 знаків.
Твори, які перебільшують зазначений розмір, до
конкурсного розгляду НЕ БЕРУТЬСЯ!
вік учасників – не обмежений.
кількість творів – ОДИН!
Термін подання творів до: 1 серпня 2024 року.
Опісля 1 серпня заплановано паперове видання ВІСНИКУ
конкурсу.
Твори переможців буде перекладено надруковано на сторінках міжнародного журналу «Склянка Часу*Zeitglas» у 2024 році.
Дипломи та призи буде надіслано на вказані
авторами поштові адреси УКРПОШТОЮ.
Довідки за тел: 04736-36805, або zeitglas.kaniv@gmail.com
Оцінювати твори буде журі, до складу якого увійдуть письменники, перекладачі, сценаристи, журналісти, літературні редактори.
редакция журналу СЧ приймає до розгляду авторські тексти за обов`язкової наявності:
– короткої біографії автора (із зазначенням року народження, поштової адреси, номеру мобільного телефону).
* тексти повинні надсилатися до редакції журналу СЧ в електронній версії на е-пошті: zeitglas.kaniv@gmail.com / у форматах Word або RTF (12 кегль, з чіткою різницею тире від дефісу, перевіреною орфографією, без усяких обрамлень і довільних форматувань)
*надаючи свої твори, автор погоджується з подальшим публікуванням чи використанням їх тексту в рамках літературних проектів журналу.
Тексти надсилати на електронну адресу: zeitglas.kaniv@gmail.com
із позначкою «Конкурс Куліша».
Можлива й пересилка роздрукованого тексту оповідання на папері за адресою:
«Склянка Часу*Zeitglas»
Вул. Шевченка, 31/32,
м. Канів,
Черкаської обл. 19003
Автори найкращих творів будуть відзначені нагородами.
Відзначені роботи, за рішенням конкурсного журі, будуть опубліковані на сторінках журналу та літературного альманаху «Скіфія».
* За назвою твору П. О. Куліша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014688
рубрика: Анонс, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2024
-Перекрийте сарай, діти.
-Та Вам вже, батьку 87 років.
-Я, діти, буду помирати, гляну - сарай перекритий...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2024
- Сарачка, я больше так не можу, давай розведьомся.
- Ізя, так не пойдьот. Ти мєня брал вдовой, вдовой і оставіш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2024
Купив чоловік в АТБ лоток яєць. Йшов додому. Підсковзнувся. Впав.
Дома жінка почала лаяти.
Мала дочка, аби не слухати, пішла з хати.
Йде вулицею.
-Ну, як там вдома? - запитує її сусід.
- Та мати гризе батька за яйця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2024
Коли живеш біля корита, можна заводити і своє корито...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2024
-Батько, - звертається синок, - я хочу пісі.
-Я теж, та де ж її взяти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2024
Із творами Миколи Гоголя, приміром Тарас Шевченко познайомився ще у майстерні художника Василя Ширяєва, де молодого Тараса на чотири роки законтрактував 1832 року його поміщик Павло Енгельгардт…
Роки навчання у Ширяєва були тяжкими… Однак, вони сприяли освіті й розвитку майбутнього Великого Кобзаря…
Так і конкурси, літературні. Попри всі їх суперечності – сприяють розвитку авторів, які беруть у них участь…
Тож, радо сповіщаю колегам КП, що на сторінці https://www.facebook.com/zeitglas
названо переможців та лауреатів Міжнародного літературного конкурсу
#Звичайне_положення_душі
(проза, поезія, есе)
з нагоди 215 років від дня народження
Миколи Васильовича Гоголя
Конкурс був оголошений 20 січня 2024 та тривав до 05 квітня 2024 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012740
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2024
Нагромадження матеріалів до конкурсів "Чатує в століттях Чернеча гора" свідчить про інтерес поетів, непоборний. І це добре. Адже, відбулося вже 14 названих літературних змагань. Всі вони - Міжнародного рівня. Проте, переоцінювати роботи авторів-учасників не слід. Недостатньо оціненими, звісно залишаються тексти, що не "зовсім" вписані у теми конкурсів. Переважно популяризаторського характеру твори не досягали високих оцінок членів журі. Хоча, за класом гри, вони не поступалися текстам переможців та лауреатів... Може, це й правильно.
Тут наведу слова Яна Райніса:
"Якщо навіть тебе не полюблять ніколи -
Ти боровся й співав недарма..."
"Своєї справи кинуть не можна...
Тому, що настигла невдача..."
Ось і нині - редактор журналу "Склянка Часу*Zeitglas" звернув увагу у своєму дописі. Процитую:
"...Сукупність поетичних досліджень, (кожний поет - дослідник) у конкурсі – наче окрема галузь сучасної літератури. Тут усі творчі права і можливості – як розвитку теми конкурсу, так і розвитку літератури. Конкурс покликаний ще раз висвітлити значення поета в історії і подальше піднесення його справи, його спадщини. А перед усім – актуальності його творчості у наш час. Так, навіть в описі віддалених епох талановитий автор показує паралелі з подіями сучасності. Аби якомога правильніше передати себе самого, своє власне відчуття життя , свій час, свій світ… Це – класика. Тож, ставимо перед собою загальнолюдські цілі: знайти гармонійне поєднання всього найкращого, що несе у собі культура, аби знищити безглузду і злочинну ненависть між людьми. Саме цього бажаю авторам, що братимуть участь у XV Міжнародному поетичному конкурсі «Чатує в століттях Чернеча гора»...
І дійсно, новий своєрідний етап розвитку поетичного розмаїття, пов*язаного так чи інакше із Шевченковим ім`ям - повинен ставити запитання й піднімати теми СЬОГОДЕННЯ. На яким неначе зависла тиша, тривога, чекання...
Цілком підтримую. І надсилаю свій твір на конкурс!
Про конкурс докладно на сайті: https://www.facebook.com/zeitglas/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2024
Вітаю колег із Святою Пасхою.
Христос воскрес!
Замислимося, друзі.
Про чистоту наших помислів.
Про чистоту та чесноти
наших творів
теж слід міркувати.
Коли ще, як не сьогодні.
Тримаймо серця чистими,
пам`ятаючи притчу:
"Чисте небо не боїться
блискавки, грому".
Будьмо друзями
один одному.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2024
Саме так! Незалежно від віку, слід вміти цінувати вдалу пісню. Особливо - коли вона про наше життя, про наші мрії. Про те, без чого і жити неможна, про волю.
Раджу небайдужим до новітньої рок-музики прослухати самим.
https://youtu.be/4XhRWFHdKec?si=cE7TJ3yYogFsVWl0
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2024
За своїм призначенням і суттю справжні письменники – насамперед – вчителі! Звичайно - не шкільних дисциплін. Вчителі-порадники у нашому житті. До цієї кагорти слід віднести і поетів та пристрасних літераторів. Зображуючи людські долі та ситуативні історії, автор научає добру і правді. Ясна річ – на це здатні талановиті та особливо здібні. Втім, не слід розглядати будь який твір не враховуючи своєрідних принципів своєї доби…
Микола Гоголь мріяв зображувати більшою мірою добро. І тут яскравими прикладами його ранні твори. Однак письменник не може залишатися осторонь самого життя. Це – прописна істина. Так і сталося, що вже «Мертві душі» вжахнули не лише самого автора але й його найкраще з огляду на «клас літературної гри» оточення літераторів.
Коли ще у 1831 році Пушкін, коли вийшли друком «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» заявляв: «Вот настоящая веселость, искренняя непринужденность, без жеманства, без чопорности. А местами какая поэзия!..»
Та, вже із читанням «Метвих душ» Пушкін, якому Гоголь встиг прочитати лише першу главу поеми, спочатку сміявся, а потім сказав: яка сумна наша Росія.
Перший том поеми Гоголь писав довго, однак легко, хоча і переписував кілька разів. Писав, вишукуючи цікаву для нього форму поєднання думки і критики…
З цього огляду й повернемося до щойно виданого віснику «ЗВИЧАЙНЕ ПОЛОЖЕННЯ ДУШІ»
Це спеціальне паперове видання одноіменого міжнародного літературного конкурсу. А сам конкурс було оголошено 20 січня 2024 і тривав він до 05 квітня 2024 року. Будь-який автор мав змогу надіслати ВЛАСНИЙ текст на предмет конкурсного розгляду. Організована була ця літ-подія редакцією журналу «Склянка Часу*Zeitglas». Редакція журналу брала до розгляду авторські тексти на електронну скриньку. Таким чином надійшло 97 творів, з яких до конкурсного розгляду було узято 32. Вони і подаються у цьому віснику, про який йдеться мова.
Я теж брав участь у конкурсі. З огляду на те, що кожний письменник мусить здійснювати відповідальну й благородну місію – писати про наше життя. Писати у тільки йому притаманній образно-поетичній манері… Не дарма ж Гоголь назвав свій присудний твір не романом, а поемою… Так, кожний автор має власний «камертон» художнього осягнення життя… Так талановитий майстер слова стає для багатьох читачів другом… Зустріч з текстами якого – свято.
До вісника увішло 32 конкурсні та два поза конкурсні твори. Нині члени журі працюють над винесенням вироку кожному з них. Організатори конкурсу відкрито публікують оцінки, як я зрозумів, мірою їх надходження на своєму сайті:
https://www.facebook.com/journalzeitglas
Це чудова нагода порівняти власну оцінку того чи іншого твору, що читаю із сторінок вісника. Вісник – це огрядна книга, європейського формату. Приємне на дотик гортання живих сторінок, живих авторів, живих (ще неначе теплих) текстів.
У сучасній українській літературі (звісно, з моєї точки зору, з моїх літературних обріїв та можливостей купівлі) творчості нинішніх авторів належить безмежне поле… Як за проблематикою так і за художньо-мистецькою своєрідністю…
Тож, вісник і подає майже всі сучасні літературні стилі і жанри. Не даремно, редакція так сумлінно відбирала і підбирала допущені до конкурсу твори.
Цілком земні позитивні і негативні герої цієї збірки живуть поруч з нами. Живуть в нас. І не можна сказати, що автори хоч якось оминули тут моменти нашого сьогодення. Моменти від буденних до героїчних. Оскільки у всіх творах (і прозаїчних і поетичних, і нарисних, есе) йдеться про боротьбу та конфлікти. Війна, криза, віра, зневірення, зрада, пристрасті та надії, любов – нерідко твори завершуються загибеллю одного, а то й кількох позитивних персонажів, та все ж – перемогою душі… Міцна і вічна любов виникає із спорідненості вічних душ. Які змінюються доброчесністю тих, хто її гартує, а не тих, хто руйнує її… Все це цілком відповідає темі конкурсу «ЗВИЧАЙНЕ ПОЛОЖЕННЯ ДУШІ»
Читав сам і рекомендую іншим. Збирайте, друзі потужні думки: чужі і свої! І в собі самому шукайте справжніх благ!
P.S.
Вісник видано коштом
Міжнародного літературно-мистецького журналу
«Склянка Часу*ZeitGlas»
Передплатний індекс 41507
Формат 17/26 см. Обсяг 124 сторінки. Виходить раз у квартал. Із 1995 року дає рівні можливості маститим і авторам-початківцям. Одночасно українською, російською та німецькою мовами. Передплатою, через мережу книжкової торгівлі Склянка йде до читачів України, США, Німеччини Австрії та інших країн.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2024
Про маленьку пісню від Лесі Українки та епохальний зміст…
Бігло, бігло козенятко
Льодком, льодком,
За ним, за ним
Цапок слідком.
Воно бігло топитися,
За ним цапок дивитися,
Воно бігло в ополонку,
Його цапок за головку:
– Стій, козо, не топися,
Ще на мене подивися!
Пісня жанру дитячих ігор, пісень та загадок.
Що ж загадкового у цій пісні. Пісня, яку записала Леся Українка в м. Морипіляя, на Звягільщині у 1899 році . А вже з її голосу записав і упорядкував Климент Квітка.
Певно, що пісня набула популярності після її нотного видання у Києві 1918 року.
У запису Allegro lamontoso ненав`язливо і у доволі розважливо йдеться про необачність юності і кмітливість зрілості. Безтурботне козенятко (втім, ми не знаємо його стать – коза) бігло льодком… Самим ненадійним життєвим шляхом. Адже всі шляхи – життєві. Ми не знаємо точно, що його спонукало до такої забаганки… І що воно собі думало… Мабуть, щось доленосне. І воно забуло про все на світі… Бо бігло ціленаправлено: топитися і цілеспрямовано – в ополонку. Аби пропасти… Загинути ні за цапову душу? А, може, саме й за цапову…
А от цапок – вже пожилий у цьому світі – той, хто пізнав, чого треба уникати і чого домагатися. Тож він не гає часу самим спогляданням. Бо знає що буде далі. І береться до робити.
Тож саме вчасно хапає (невідомо чим) за головку кандидатку в потойсвіт. Та й каже неквапом, наче гарантуючи майбутнє простими словами:
– Стій, козо, не топися,
Ще на мене подивися!
Слід вважати: тему самогубства козиного було закрито…
Поглядом, дією.
Як тут не пригадати старого грецького вірша, що переклав Григорій Сковорода:
«Лови час, бо все швидко старіє:
Одне літо козля перетворює в кошлатого цапа…»
Певно, коза ще віддячить рятівнику, по-жіночому… Та – то вже інша історія…
А що до дитячого фольклорного сенсу? Важливість риторичного «Не слід лізти поперед батька в пекло…». Можна і так трактувати.
Загнане, затуркане козенятко, задурене незрілими помислами… У стані афекту, можливо. Афект – це хвороба душі.. Афект діє на душу і зворушує її. Страх, бажання та інші афективні речі часто називаються зворушеннями… От воно, козеня, і бігло шукати виходу, льодком, льодком… Стуманілим поглядом вже вбачаючи ополонку… Та такий незрілий вчинок молодого розуму випередив логос досвідченого козла…
До речі – хоч це і коротенька пісенька, але це поема водночас, епічна, вічна драма. А драма з грецької τραγωδία перекладається і означає «козлина пісня». А ще ми знаємо, що за образами звірів та скотів змальовувалися люди. Оспівувалися ще й як… Оттакої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011665
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2024
Ділюся свіжим анонсом про літературний (поетичний) конкурс. Він - Міжнародного рівня. Проводиться вже п*ятнадцятий раз. Конкурс саме для клубу поезії, для справжніх поетів.
Ось текст із сайту організаторів.
АНОНС
Міжнародним літературно-мистецьким журналом
«Склянка Часу*Zeitglas» оголошено
XV Міжнародний поетичний конкурс
“Чатує в століттях Чернеча Гора”
Це літературне змагання поетів проходить відповідно темі«… І оживе добра слава…»*
та полягає у художньому осмисленні сьогодення.
Умови конкурсу:
обсяг твору - обмежується “повними” двадцятьма рядками
( п‘ять класичних чотиривірши). Твори, які перебільшують зазначений розмір, до конкурсного розгляду НЕ БЕРУТЬСЯ!
вік учасників - не обмежений.
кількість творів - ОДИН!
Термін подання творів до: 22 травня 2024 року.
Обов‘язкова умова: автору слід замовити і придбати (будь-яку) книгу / книги, або журнал видавництва "Склянка Часу*Zeitglas" - книги можна вибрати із списку, що надається на сайті: https://www.facebook.com/groups/2923307054599867
Опісля 22 травня заплановано видання ВІСНИКУ конкурсу.
Прохання до авторів:
Будь ласка, дотримуйтеся умов конкурсу. Дбайте про ретельність Ваших творів.
Твори переможців буде перекладено німецькою мовою та надруковано на сторінках міжнародного журналу «Склянка Часу*Zeitglas» у 2024 році.
Дипломи буде надіслано на вказані авторами поштові адреси УКРПОШТОЮ.
Довідки за тел: 04736-36805, або zeitglas.kaniv@gmail.com
Оцінювати твори буде журі, до складу якого увійдуть письменники, сценаристи, журналісти, літературні редактори.
* із твору Т. Шевченко «І мертвим, і живим…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2024
І шумить неначе барвистий гай...
Ось, раджу.
Щойно сам був здивований, приємно.
Навпростець -ціла злива асоціативних уяв та паралелей.
Саме те, що зветься -крізь чекання - вільного тлумачення пісенний глосарій.
https://youtu.be/xlrbmB8mIqs?si=VTUzdhp_SsZGtfDt
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2024
Новий альбом української рок-групи про нашу землю...
Декілька слів із коментів:
"...У нерозривному циклі пісень - єдине відчуття: тільки свобода!!! Голоси заповітів, легенд, пророцтв, жертв і помсти - втілюються оберегом, відліком героїв і очищенням помислів, мірою-мір. І вмикається свідомість - аж наче серце ламається павпіл - і теж стає оберегом - знаком віри у вище заступництво тобі і комусь... Як ті червоні маки коротких життів, чи степи, ліси, ріки, гори -у яких наша сила - то наша земля... І вирушає знову дракар, крізь скиби років, крізь сталеві вітри, із давніх давен у майбуття..."
Раджу друзям і поціновучам:
https://youtu.be/noDGQ65CtcU?si=dJSRXP8toEPoHzLQ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2024
Час іде. Він мінливий. Ніщо йому протистояти не в силі. Зникають і прадавніх імен заржавілі миті. Однак, справжня художня література невмируща. Приміром Гоголь. Якось він сам написав про себе ганебні речі. Сповідувався перед читачами. Перед собою, Богом, майбутніям. Хоча ніхто не в силах щось виправити у минулому. Ніхто не взмозі вплинути на майбутнє... Теперішнє - ось рев`їр живої людини. Та й воно, десь загубиться, потім.
Для чого я пишу все це?
Нагадати і собі і авторам КП, здібним. Нагадати про те, що за три дні збігає термін подання авторських творів на Міжнародний літературний конкурс
«Звичайне положення душі»*
(проза, поезія, п`еса, есеї, нариси)
з нагоди 215 років від дня народження
Миколи Васильовича Гоголя
(1809-1852), письменника, драматурга, критика, етнографа, публіциста.
Складно, дуже непросто вибрити свій твір. Аби його подати та перемогти. От і міркую.
А час іде... Так у зморшках лиця ховаються радощі, стримано.
Адже - найбільша радість - то передчуття радості.
Нині надішлю. І раджу вам, талановиті колеги!
Як сповіщають організатори:
Тексти творів слід надсилати на ел-скриньку: zeitglas.kaniv@gmail.com
Оцінювати твори буде журі, до складу якого увійдуть письменники, перекладачі, сценаристи, журналісти, літературні редактори.
Будь-який автор може надіслати лише 1 (один)ВЛАСНИЙ текст (із позначкою КОНКУРС ГОГОЛЯ) до розгляду. Автори трьох найкращих оповідань будуть відзначені нагородами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2024
Кожне звернення до спільноти відкриває коридори для майбутніх вітрів. Так одного разу зазначила поет Марина Денисенеко...
Зима скінчилася, тріпочуть весняні вже вітри. І в суцвіттях поезій авторів КП. І в душах читачів. І на проталинах доріг, нашого життя...
Тож, просто дублюю звернення редактора одного журналу... Без застережень та зайвих слів.
"...Мірою можливості, знайдіть час та надайте виважені відповіді на анкету. Це сприятиме поліпшенню нашої роботи.
Буду щиро вдячний!
З повагою, Олександр Апальков, редактор журналу "Склянка Часу*Zeitglas"
1.Ваша особиста думка про журнал “Склянка Часу”?
2. Ваші враження про один з його номерів? (вкажіть який!)
3. Твори яких авторів вважаєте кращими у таких жанрах:
а) проза
б) поезія
в) есе
4. Ваші враження від ілюстрації журналу?
5. Як “Склянка Часу” потрапила до Вас?
6. Що б Ви могли запропонувати нашому журналу?
7. Чи бажаєте ознайомитися із попередніми номерами журналу?
8. Хочете отримувати журнал поштою – будь ласка звертайтеся: e-mail: zeitglas.kaniv@gmail.com
Водночас редактор запрошує до участі у міжнародному літературному конкурсі «Звичайне положення душі»*
(проза, поезія, п`еса, есеї, нариси)
з нагоди 215 років від дня народження
Миколи Васильовича Гоголя
(1809-1852),
Умови подаються на сайті: https://www.facebook.com/zeitglas/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008027
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2024
Театр і кохання
В оперному театрі не вистачало чоловіків. Для масовки. Там мріяли про велику постанову. Із претензією виходу за рамки жанру. Під проблиски блискавиць, громові удари, іржання коней, викрадення сабінянок.
Аби залучити увагу молодої громадськості, запросили студентів. Мене із другом Вовіком прийняли на підспівки третього плану.
Ми зачаїлися поза спинами хористів, у задніх рядах. Пам`ятаючи закон хороспіву "не виділятися"...
Репетиції йшли на ура.
І ось настала генеральна репа, у костюмах.
А ставили «Аіду».
І грянув марш переможців. І прийшло все у рух.
Долаючи музичні абстракції просунутих образотворчих рухів, ми ховалися одне за одним.
Наші ноги були худими, соромилися...
– Ей, ви, двоє! – гаркнув режисер, – разійдиться. Аби вас було більше!
– Розходимося! А куди?
– Молчать!
Раптом обірвалася одна куліса. Почала різко опускатися завіса. Кордони між образотворчим мистецтвом та театром розмилися. Хтось полетів в оркестрову яму, до оркестру, зачепивши ногами арфу.
Виставу відклали.
- Важко, - міркував у гримерці літній статист, - уявити собі разючий контраст, ніж це сонміше.
– Яке? - Запитав Вовік.
– Театр, – став у третю позицію мужик, – називають храмом муз… А на мене, так він храм повій, які співають, танцюють і базікають, які сваряться, інтригують, галдять, пищать і блядствують!
- А як же кохання? - здивувався я, - Адже всі п'єси про кохання…
– У театрі кохання – поняття потойбічне. Купи пляшку гамули і дай їй п'ятнадцять карбованців. Будь-яка – твоя. Навіть Аїда
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007247
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2024
Щойно стало відомо, що на сторінці: https://www.facebook.com/groups/344547475970040
розпочато публікацію творів лауреатів та переможців V-го міжнародного літературного конкурсу "Свято Різдва". Редакція буде вдячна за коментарі. Це, як пише головний редактор видання, сприятиме поліпшенню роботи із авторами.
Твори, як зазначено, подаються за друкованим (паперовим) виданням ВІВНИКА.
Звісно, я вітаю моїх колег із КП, хто подавав свої твори до цього конкурсу. Конкурсні підсумки - завжди цікаві. Цікаві своїм визнанням. Визнанням творчого успіх того чи іншого автора. Це як у літаку: просять пристебнутися. І вирушаймо в незвідане, поки що. Хай всім пощастить і поталанить. Адже, так думаю, всі автори пишуть ревно і чесно та загадково усе в їх творах, як у космосі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005844
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2024
Казали раніше правду. Віршам давали красоту. Красоту правди. Це зовсім не просто. Треба сили талану. Таланту та праці. Праці над словом. Кожним словом. Кожному слово-утворенню - свій зиск. Зиск знищення суєти мізерності. Мізераблям Норвегії, приміром, не вдавалося публікувати римомарення убогого... Дивним чином: ніколи... Може, тому серед норвежців стільки нобелянтів...
Настали інші часи... Інші натхнення. А чи справді інші?
Давайте спробуємо поміркувати над цим. Разом, а?
Я почну, а хтось підтримає, чи розлютиться... Закони солодкі - в любові і злобі. Тільки, оговорюся одразу: зла людина не може називати себе поетом... А ще - як дати раду глупству дурню?
От, наприклад, поет Х належить до буржуазії української. Приміром він і походив із купецької сім`ї. Досить довго був вдалим підприємцем. Він примикав, ходом своєї діяльності, до грабущих... Але на відміну від маси колег-шкурників-лібералів, Х був палким прихильником поетичного слова. Буває... Тож, почну із поетів-співців підприємництва....
Умирають старі поетичні вожді - росте і міцніє молода парость...
Та все йде із глибин історичної ходи... Шагнемо від рабства... Послугує нам твір Герадія Дехтярьова "РАБ"
Жалеем мы несчастного раба…
Всегда ль он жизнью рабской недоволен?
Всегда ли тяжела ему судьба? —
Порою сам в душе он рабством болен!
Ему свобода вовсе не нужна.
Зачем ему нужна свобода слова?
Милей ему покой и тишина —
она его спокойствия основа.
Не так уж много надобно ему —
сухое стойло, хлеб, вода и роба,
и мы понять не сможем, почему
готов служить хозяину до гроба,
молиться на него и прославлять,
в поклоне рабском перед ним стоять…
ID: 1005330
Здається, можу помилятися, схоже на те як вільний інтелігент, як вільний стрілець пишучої братії, влучає у ціль. Хтось похихикає, поблажливо. Та люди, що вміють цінувати слово і дух часу (вірш написано взимку 2014 року) можуть угледіти відповіді на питання сьогодення, проклятого... Постає питання: як же поставитися до цього оформленого у риму й поза нею викладу поглядів однієї людини? Викладу, втім, прямого і ясного...
Кидаємо місток на інші галузі. Тим паче, що уривок схожий на період феодального типу. Зміни, що сталися відтоді, незначні.
Цитую клаптик вірша "Високе інтерв‘ю" від автора під ніком "Дід Валерій". Не буду вдарятися у розбір усього твору і його стилю... Зазначу, що написаний текст свіжо: у лютому 2024...
...У студії сидять , еліта,
Накормлена, пихата й сита,
І всюдисущі журналісти,
Людей багато, ніде сісти...
ID: 1005389
Перед нами, наче своєрідний ступінь збереження влади і прибутків - у соціологічному розумінні - чи не ксеро-копії верхів та їх посіпак... Хто бажає, читайте увесь твір.
І прокрадається крізь павутиння і-нету рядки депресії, позірно... Як от у автора за ніком Каа3003
Депрессия
Шагренью день покрылся, депрессивен, мрачен,
Холодный тон психоза и больных коллабораций.
Иллюзии ломают волны, светотон многозадачен,
Зависит скорость жизни от частот и иллюстраций.
Вновь с самого утра пью натощак флуоксети́н, коньяк и прозак,
Теплится на час-другой эфемерное, радушное плацебо.
Серотонин! Портреты и картины, что писал Уальд, Булгаков, Бальзак!
Селекция! Дисперсия! Устал мой разум от газет и ширпотреба.
ID: 1005583
Читаючи твір, неначе поринаєш у одну із композицій давнішньої групи BREAD... Так і хочеться перекласти англійську назву за схожістю до нашого слова. Втім, війна, що дихає вибухами по всій Україні, не дає спокою... Нікому. І тут не до перших позицій поетичних щаблів... Всі поезії стають наче вицвілими нитками душевної болі...
У нас уже панує буржуазна майже монархія? Ось як запитує віршовано автор Рунельо Вахейко. Давайте і ми поміркуємо над його рядками. Подаю твір цілком:
ПИТАННЯ, ПИТАННЯ, ПИТАННЯ…
Чи він і зараз вправно грає на роялі?
На сцені, як на фронті, знов "бесперемен"?
Чи той гравець він? І успішний шоумен?
Що стане з нами, з Україною надалі -
Побачимо? І скільки ще на тім роялі
Він буде грать, а з ним разом і п'ятичлен?!
ID: 1005678
Рунельо Вахейко
Стімко змінюєтьс все навкруги. Стрімко... У нас тепер землевласники не "кріпосники", а аграрії. Володії заводів і банків - соціальні підприємці, донатори, меценати. І так далі... Куди не кинь, навіть у світі музики, слово-і образо-творення - усюди вібрація сердець, наче вібрація машин у полоні ПИТАННЯ, одного єдиного: "Що стане з нами, з Україною надалі - побачимо?". І, певно через це стоять на черзі стрибки історії. Історії, як ходу екзістенціального, так і поетичного... А Батьківщина - одна. Султанів, шейхів чи королів ніколи не було на нашій землі... Може, хіба що, з`являтимуться... Подібно каліфам - на короткий термін... Всьому є цінність, і всьому ціна...
Тему "своєрідної краси" життя за новими правилами та корупцію продовжує автор чи авторка ЛУЖАНКА. Наведу уривок із твору "Я же вам не л*х". Текст свіжий. Посилаюсь на день його публікації 14.02.2024.
"...Бізнес хоч і невеликий, а клієнтів тьма:
Бачте, дурнем мене звали, тату, ви дарма!
Знаю добре, як систему нашу обійти,
І сухим, як не бувало, вийти із води.
До політики, до влади я не маю справ:
Як за руку не спіймали, значить, не украв!
Для життя одне завчив я правило здавна:
Як не ти державу дуриш, то тебе вона.
Що там буде в Україні бозя тільки зна,
Головне, що моя карта завжди виїзна.
Маю справку інваліда, батька трьох дітей,
Воювати не збираюсь, як пішло на те.
В мене связі є чималі, знаю багатьох,
Все оформлено легально - "я же вам не лох"!
Потихеньку, помаленьку землю продаю:
Як же я тебе, державо, рідная люблю!..."
ID: 1005780
Тут вже не тиша, а гудіння бджіл, вир річки, землетрус самосвідомості. Адже хода годинника у автора, як і пересічного українця цокає неупинно... А думки про вічне затьмарюються реаліями сьогодення. Про це текст. Як тест. Де за рамками твору залишилися ще пустельності закритих шкіл, міграція тисяч і тисяч, другосортність закордонного існування. Існування, насуваючись від одно лиха до іншого... А відтак і поступове щезнення тепла кохання високих почуттів... Адже, навіщо те кохання тут, коли "Що там буде в Україні бозя тільки зна..." Тут все "по-старому" - нагорі, але дещо і нове - внизу. Там, де нудьга загального "неуюту" змушує бачити, нащупати, знайти те тверде, не слізливе - нове бачення. Бачення не лише дійсності, константної, але зуміти знайти вихід. Знайти шлях, який веде у майбутнє... Справедливе. Будь міцним, читачу і авторе. Люби! І бог тебе благословить, як казав один філософ, адже любов-корінь життя.
Краса - чи не складова шляхетства? Згадаймо: "...в людині повинно бути все прекрасним -і душа і тіло, і помисли..." Візьмемо за ілюстрацію уривок вірша автра ПВО:
"...І звідки тому взятися шляхетству?
Від батька – держмайна розкрадача?
Як мехколоною Молдавсільтресту
Він дерибан країни розпочав?
А потім передав у спадок сину
Отой свій, вибачте, «шляхетний» хист.
Ну й здібним учнем була та дитина:
Гуру розпилів, схем спеціаліст!
Пропрацювавши вік на держпосадах
Він мільярдером доларовим став!
За що ті люди дражнять казнокрадом?
«СВОЄ» він брав з держави, а не крав!.."
Загалом текст уклався у десятку рядків, кожний по чотири рядки. Рядки про жадобу, схеми хабарників-щурів. Тих "спеціалістів", яких нині - хоч греблю гати. Портрет батька і сина та сонму схожих з ними... А на портреті спить *** І такий торкається краси доларового світу масними долонями... Як течія покою... Який практичний висновок звідси? Висновок той, що треба з величезною увагою стежити за ростом прошарку таких берунів СВОГО... Треба тільки закрити очі і прислухатися до себе. Зрозуміти, куди тебе несе життя... Це крок до пізнання особистих, чи вічних цінностей. Крок до прийняття своїх вчинків, думок, подолання рабських фобій, розриву шаблонів...
Додає наснаги нова танка від автора Talia
Объяснит доходчиво
Учит понятно,
Объяснит доходчиво.
Запомнишь навек.
Жизнь - твой лучший учитель,
Это ведь не человек.
ID: 1005973
Може, охоронці ресторанів і не помітять такий твір. Охоронці ресторанів для вегетаріанців вегетаріанці (як казав поет Петренко) і додавав - охоронці цеху поетів поети... Дякую автору!
Ігноруючи відмінності нашого часу, з побіжною докладністю і фрагментальною детальністю пише атор Андрій Лагута у вірші "Будні" так:
"Час забувати про шкідливі звички.
Методично розкладені ліки на таці.
Подивитись на ціни заходжу в крамнички.
Це мотивує. Беруся до праці.
Час обирати серед тисячі рішень.
....................
Час забувати, обирати, приймати – одразу.
Хтось надолужує втрати – втратою інших..."
ID: 1006134
Здається, ні найменшого серйозного значення ці рядки не справляють. Однак, замислитися над ними слід. Адже, все скільки-небудь істотне в поетиці цілком важливе. Занадто багато стоїть на кону... Особливо нині...
Творчість поета -чи не спроба виговорити себе світові... Один філософ зазначав, приміром: що мовчазні люди і нелітературні народи і не мають інших слів до світу, як через дітей... А поезії??? Згадаймо Шевченка: " Думи, мої думи... діти мої..."
А чи не так йдеться у світі людей: піднявши новонародженого на руки, молода мати, може сказати: "Ось мій пророчий глагол". І що ж далі чекає? Доля, як квітуче поле, весняне... Чи вкрадені зими...?
Я натрапив на вірш, що написала Світлана Крижановська "УКРАДЕНА ЗИМА".
Наведу уривок:
"Вже дві зими украла в нас війна
І тисячі людей вона скосила,
Стоптала спокій лиходійка зла,
Міста та села славні погубила.
А що лишилось?
Пустки й чорнота
І тисячі могил по всій країні!.."
19.02.2024
Можливо, людям потрібна не "велика література", а велике, прекрасне, корисне життя. Тому, чи не захована у рядках кожного поета провіденціальність? Поміркуємо. В еру індустрії воєн: горя, крові, страждань... А живе таки серце, поетичне. І робить інвестиції добра, в майбутнє...
І щоб бути щасливим, не завжди достатньо доторку свіжого дня. Принаймні для творчої особистості. Навожу прикладом текст Костянтина Вишневського "Меню":
- Я в магазині, щось потрібно, моя пташко?
- Ой! Так, коханий! Візьми, якщо не важко –
Телятину у соусі із журавлини,
Тунця в чорниці зі шматками лососини,
Паштет з індички, ягнятко з овочами у желе,
І.., зі шпінатом куряче філе…
- А це в якому відділі, я щось не зрозумів?
- Ну, як в якому відділі, де їжа для котів!
- Гм, ясно… А нам хоч щось купити на вечерю?
- Купи до гречки, пів-кіла сардельок…
ID: 1007182
10 рядків сам автор відносить до гумористичних й жартівливих віршів. Однак, у кожному жарті -лише доля жарту...
Зубожіння соціальне -крокує семимильними кроками... Одним із адептів злодіяння... Без суєт і пустелі думок. Навіть - у "перебивці" рекламою Євроньюзу... Попри його фішку "прямої трансляції".
І тільки проста мовчазна віра слів береже себе. І думається...
Як давня Греція загинула від софістів і Рим - від паразитів, так і механізм загибелі європейської цивілізації схоже полягає в паралічі проти будь-якого зла, будь-якої негідності, всякого злодіяння. І зрештою лиходії розірвуть світ...
Далі буде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2024
Як мені стало відомо, запрошуються автори до «Антології сучасної новелістики та лірики України-2023»* (Проза, поезії, есеї, написані у 2023 році.)
Наразі готується 21-й випуск. Він побачить світ у кінці лютого 2024 року.
Автор надсилає обов`язково короткий біографічний нарис (українською мовою), зазначаючи рік народження, публікації, книжки. Авторський примірник «АНТОЛОГІЇ» буде надіслано автору в Україні (іноземним авторам надсилається опісля сплати поштових витрат), по виходу в світ.
Про це сповіщає на сайті редактор міжнародного літературно-мистецького журналу «Склянка Часу*Zeitglas»
Довідки за тел. (04736) 36805, або zeitglas.kaniv@gmail.com
Цікава ще одна фішка !!!
Кожний автор, твори якого друкувалися на сторінках міжнародного літературно-мистецького журналу «Склянка Часу*Zeitglas», або на сторінках тематичних альманахів, має право на видання власної книги з 20% знижкою видавничих витрат.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2024
до XIII-й міжнародного конкурсу
на краще коротке оповідання
«Zeitglas-2023»
(проза)*
Головна мета цього конкурсу полягає у висвітленні проблем сьогодення та ознайомлення читачів з найкращими зразками нинішньої художньої літератури, написаної у 2023 році, без кордонів та утисків цензорів.
Умови конкурсу:
мова написання — українська або російська;
обсяг — до 16000 знаків. (Не більше!)
вік учасників — не обмежений.
кількість творів — ОДИН!
тематика — сьогодення...
Термін подання твору: до 30 січня 2024.
обов‘язкової умови: автору слід замовити і придбати (будь-яку) книгу / книги, або журнал видавництва "Склянка Часу*Zeitglas" -книги можна вибрати із списку, що надається на сайті: https://www.facebook.com/groups/2923307054599867
Докладно: https://www.facebook.com/journalzeitglas/
Довідки за тел. (04736) 36805
zeitglas.kaniv@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2023
(розповідь мого друга)
Важко вибиратися із лабіринту власних фантазій.
Той рік наставав повільно. Тяглися хмарами дні і ночі.
Снігу не було. Небо скидалося на море…І харківські ріки текли неначе туди, у небесні засвіти. Харківські ріки плескали водою. Сірою, аж сталевою. Неначе від води аж відбивався звук.
І її слова лунали із якимось металічним зволіканням…
– Чому за тобою вештаються ці дві шльондри? – вона і не дивилась на мене. Гляділа на холоднечу ріки, – і такі вони затаскані… – Шо скажеш?
Вона навмисно вимовлала це наше харківське «шо», коли була зі мною. Зі сцени кидала вона говірку цілком дикторську. Тембр її голосу чарував. Тож її завжди брали ведучою офіційних свят, помпезних. І вона вела ще усілякі культурницькі заходи у ДК Ілліча.
Я працював на Канатці та грав у масовках. На якісь більші ролі не вистачало мого таланту.
– Ну, – нагадала вона, – то шо скажеш?
– За старим Лао Дзи, – промимрив я кволо, – завжди слідувала танцівниця, молода.
– Тож одна! – жбурнула у воду камінчик, – і за Лао Дзи… Це ж відомий філософ, китайський. А ти? Хто ти такий?
Я втрачав своє «я». І не тільки, коли поринав у неї. За ці сім місяців нашої млості та любжи, я майже повністю втратив зв`язок із світом. Світом, що оточував мене. Світом, що огортав і її.
Звісно, я був присутній у Харкові «де юре». Втім, «де факто» перебував в ній. В цій красуні з Нової Баварії. Адже увесь мій світ перебував у ній. Саме в ній.
Вона спершу виникла в моїй голові. В уяві. А вже потім я побачив її у тролейбусі. Вона подала мені талончика:
– На компостер! – не мовила, повеліла.
Я клацнув червоною голівкою дироколу. Витяг. Поглянув. На прямокутнику, із вартістною мірою у 4 копійки, пробилися чотири дірки. Вони були схожі на зірки. Адже у той час сипанули іскри із стиків проводів. Тролейбус як раз повертав на зупинку. Я поглянув ще раз на неї. Її очі теж сяйнули…
Участь моя була вирішена… Саме вітдоді мислі мої живуть своїм життям. Її життям. Не моїм.
Я був вже не я. Була вона, а я був десь з боку… Так воно і було. Я споглядав її.
– Ну, – повернула мене вона із спогадів, – шо скажеш?
– Вічний смисл, – замурмотів я, – прагне оновлення. Як старий рік змінюється новим…
– Та ти шо? – посміхнулася вона… І заліпила мій рот поцілунком…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2023
Чоловік повертається із полювання. Телефонує дружині:
- Я їду додому.
- Як охота, любчику?
- Причудово! Місяць не будемо купувати м*яса.
-Ти вбив лося?
- Ні, пропив усю зарплату.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2023
Я вже подивився. Цікаво. Раджу іншим учасникам. Адже
На сторінці
https://m.facebook.com/groups/344547475970040
розпочато оприлюднення оцінок та коментарів членів журі учасникам Міжнародного літературного конкурсу «Листи до любезних земляків»
з нагоди 245 років від дня народження Григорія Федоровича Квітки-Основ’яненка.
Повернувши до моєї попередньої статті, звертаю увагу, що рефері дають свої зауваження та діляться міркуваннями.
Тож, буде корисно, мабуть, тим із КП, що переймалися саме з цього приводу...
Організатори будуть вдячні за коментарі. Так вони й пишуть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2023
Зазначу одразу: я – не літератор. Пишу коли захочеться. У вільний час. Але це не означає, що чекаю надхнення. Ні. Просто подобається гра словами. Ще у молоді роки (де вони…) прочитав Германа Гессе «Гра в бісер» – і вирішив спробувати… Мої нариси, переклади чи спроби віршування як літературну діяльність сприймати не слід! Скоріше – як студії. Я і сам так навчаюсь, як мені здається… Мене приваблює многозначність слова… Вона притаманна будь-якій мові. У першу чергу: гра всяких віддітнків. А вони приховані за головним у слові відчуттям явища. Явища того чи іншого гатунку… Саме його, гадаю, й слід спіймати поету, прозаїку, есеїсту. У цьому – особливе значення творчості. Як казав письменник Павло Бажов «живинка». Вірне слово додає твору багатозначущості, а та – індивідуальну картину творові. А самому атору – індивідуальності... Неповторності. Нетрафаретності.
А таке оригінальне слово отримує додаткове смислове забарвлення від інших слів, які його оточують…
Це – особливо важливо для поетики… Навіть не стільки рима й ритм… (На мій погляд). Приміром у Тараса Шевченка рима взагалі відсутня… Класична, шкільна, рутинна, штампована… Та попри це, всі його вірші читаються на одному диханні. Можливо тому, що вони і не вірші.., а молитви…А молитва – йде від душі. Не вірите – перечитайте! Кожний твір чіпає серце, запам`ятовується… Поміркувати над цим нікому не завадить…
Не полюбляю авторів, що бундючно вишукувалися, наче попід стінами сайтів. І там-то вихваляють один-одного... А відтак - мов би просяться, щоб у них чим небудь пошпурили...
Пригадалося, як одного такого шикарного у чоловічому клубі, хвицнула одна кобила копитом, зробивши чоловіка калікою...
Більш подобається відверта розмова. Хай і не проста. Саме так, знову здається мені, добродушні й людяні автори виростають у велетів... Інколи "на очах"...
Одна авторка КП звернулась до мене: аби я прокоментував рішення журі літ-конкурсу «Пристрасті та ревнощі»… Нагадаю –конкурс цей відбувався з нагоди 220 ліття від дня народження Проспера Меріме (1803-1870), французького драматурга, новеліста, історика, етнографа і романіста. Організований і проведений міжжнародним журналом #Склянка_Часу_Zeitglas
Журнал цей видається із 1995 року трьома мовами. Наскільки мені відомо, він виходить стоало. І вчасно отримують його передплатники. До таких відношу себе і я. На моїй полиці стоять журнали рядком, добрячим… Красуються кольоровими корінціями… Тобто, журнал цей поважаю. Вже з огляду на це – не піддавав і не піддаю сумнівам компетентність журі згаданого конкурсу. Адже і сам подавав текст до цього змагання. Звісно, сподівався на перемогу… Інакше навіщо і подаватися… Однак – переможцем не став. Не став і лауреатом… Се ля ві…Засмутився… Трохи… І пригадав, як свого часу займався боксом…
На своїй вулиці у мене був авторитет… А ринг змагань не приносив перемог… Я лютував, ліз нахрапом. Покладався на свій правий… І програвав… Тренер сказав: «Змагання на те, аби виносити досвід, а не удари… Аналізуй! Вчись! Мотай на вус! Інакше – стан грогі…»
Так і літературні конкурси…
Не слід ображатися на журі. Вони рефері. І рішення приймають незалежно один від одного. Незалежно від «авторитетів». Живий, дієвий, справжній літературний Конкурс – то ринг! І слід виносити досвід, а не удари…
Так я собі думаю...
А вірш авторки, що написала мені листа, мені сподобався. Чесно. Але ж я не член журі… Та впевнений - одного разу і її твір переможе. Я цього зичу! А ще пишу для неї та для інших здібних і талановитих: справжня поезія, як красива дівчина. Вона стріляє поглядом, якого її ніхто не вчив... І тут ніяка граматика чи правопис не відіграє ролі, АБСОЛЮТНО...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2023
Як стало відомо, поважне журі розпочало оцінювання творів
міжнародного літературного конкурсу
«Листи до любезних земляків»*
(Проза, поезія, п`еса, есеї, нариси)
з нагоди 245 років від дня народження
Григорія Федоровича Квітки-Основ’яненка (Квітки)
(1778-1843),
українського прозаїка, драматурга, літературного критика і культурно-громадського діяча Засновника художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі.
Це літературне змагання присвячене темі сьогодення.
Ціаво, які оцінки отримує мій твір та твори моїх колег по КП,
що взяли у конкурсі участь...
Адже відомо, хороших віршів мало у тих, у кого багато...
А ВІСНИК справляє таки приємне враження... Шикарне паперове видання. І колір і стиль. Таю сподів - і конкурсні твори не розчарують.
Докладно на сторінці: https://www.facebook.com/groups/344547475970040
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2023
Приємною новиною завжди приємно і поділитися.
Отже:
Міжнародний журнал «Склянка Часу*Zeitglas» оголошує V - й літературний конкурс «Свято Різдва».
Мета конкурсу: показати розмаїття сучасних авторів України та світу у царині святкового художнього тесту.
Умови конкурсу:
обсяг твору:
поетичний – обмежується “повними” двадцятьма рядками
( п‘ять класичних чотиривірши).
Прозовий - до 12000 знаків.
Тврори, які перебільшують зазначений розмір, до конкурсного розгляду НЕ БЕРУТЬСЯ!
вік учасників – не обмежений.
кількість творів – ОДИН!
Термін подання творів до 30 грудня 2023 року.
Опісля 30 грудня планується видання ВІСНИКУ конкурсу.
До віснику буде включено усі твори авторів ЛОНГЛ-ЛИСТУ.
Прохання до авторів:
Будь ласка, дотримуйтеся умов конкурсу. Дбайте про ретельність Ваших творів.
обов‘язкової умови: автору слід замовити і придбати (будь-яку) книгу / книги, або журнал видавництва "Склянка Часу*Zeitglas" -книги можна вибрати із списку, що надається на сайті: https://www.facebook.com/groups/2923307054599867
Оцінювати твори буде журі, до складу якого увійдуть письменники, сценаристи, журналісти, літературні редактори.
Докладно: https://www.facebook.com/journalzeitglas/
Довідки за тел. (04736) 36805
zeitglas.kaniv@gmail.com
Твори переможців буде перекладено німецькою мовою та надруковано на сторінках міжнародного журналу «Склянка Часу*Zeitglas» у 2024 році.
Дипломи переможцям буде надіслано на вказані авторами поштові адреси УКРПОШТОЮ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999003
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2023
Ще у 1666 році по вулицям Парижу перли двоколісну бричку. На ній стояла залізна ванна, боком. За нею - діжка з водою. Тачку перли два дядьки, їм допомогала собака. Вона теж була в упряжці. Це обов*язково. На тачці бовваніла табличка із написом-закликом: мийтеся! І вдалі поети того часу, ну, такі як Фрайданк, волали: Купається у ванні ворона з усієї сили, та ніяк не відмивається до білого тіла... А Ви, буржуї, срані?
Свого часу й Квітка-Основ*яненко популяризував освіту й науку із гігієною. Читайте його "МАРУСЮ", а особливо "КОНОТОПСЬКУ ВІДЬМУ" - там силком купали бабів, немитих....
Текст твору на конкурс і коротку біографічну довідку надсилати із позначкою НА КОНКУРС КВІТКИ на ел-скриньку zeitglas.kaniv@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2023
І чи знайду утому
соїм силам там:
город, дрова, сокира та лопата…
Часи розради нашої…
Одне – любов до ближнього…
А інше – до інакшої.
Як кажуть – ставити на кон
свій дім, сім`ю для запізнілих квітів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2023
(продовження)
Самотність...
- У Харкові наш письменник дружби ні з ким не заводив і явно уникав усілякого спілкування, яке було йому не до душі. Читання заступало йому живих людей... (так свідчив Валер’ян Квітка)...
До сердечних скорбот, дражливої відсутності у сім’ї дитячого сміху, малорухливого способу життя у середині липня 1843 року додалася прикра застуда. Хвороба посилилася до запалення легенів. Одинадцять днів хворого мучила пропасниця, і перемогла…
Засновник української художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній національній літературі Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко після тяжкої хвороби у віці 64 років помер о п’ятій годині по полудні 8 (20) серпня 1843 року. Це сталося, як зазначали його сучасники, на руках коханої, але "суворої" дружини. Помер він у своєму невеличкому будинку, в слободі Основа, у тодішньому передмісті Харкова. У цій садибі письменник провів майже все життя. На похорон літератора раптом зібралось майже все місто.
Вмираючи Квітка, по "вдалому" виразу профессора Срезневського, міг усвідомлювати, що він чесно служив Богові та вітчизні.
Надгробок колишнього голови Харківської палати карного суду із білого мармуру стоїть над кручею, звідки видно весь Харків. А там, де раніше був маєток Квіток, тепер зеленіє парк, що носить ім’я письменника.
Текст твору на конкурс і коротку біографічну довідку надсилати із позначкою НА КОНКУРС КВІТКИ на ел-скриньку zeitglas.kaniv@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2023
(продовження)
Хороша помічниця – гордість для чоловіка. Жінка честнотна – корона для свого чоловіка, а засоромлююча – мов та гниль в його костях (Притчі 12:4).
КВІТКА ТА ЙОГО ЖІНКА...
Квітка більшу частину із своїх 80 творів написав державною в Російській імперії мовою... Такий був час.
Чи встиг би він стільки написати і зробити, якби не його alter ego, друга половинка - “розумна, освічена, але некрасива, вихована згідно з правилами суворої моральності, цілковита пуританка, вдачі твердої й замкнутої”, його дружина Анна Григорівна Вульф ?...
Вона була молодшою чоловіка на 22 роки.
Упродовж 23 років шлюбного життя вона залишалася “хатнім цензором”. Першій їй він читав свої твори, дослухався до порад, зважав на пропозиції. Саме нею введені французські репліки до драматичних творів, насамперед до "Приїзжого із столиці", твору - провіснику Гололіського "Ревізору". ( Про це читайте у попередніх частинах цього нарису).
За турботами повітового очільника дворянства, за клопотами совісного судді Харкова, за справами голови Харківської палати кримінального суду надвірний радник (цивільний класний чин у Російській імперії, що відповідав армійському чину підполковника) Г.Ф.Квітка мало що встигав.
А над рукописами власних творів він працював щовечора, або уночі...
Ось коли була незамінною помічницею дружина! В усіх іпостасях. Вона ж, Анна Григорівна, ретельно стежила за літературними новинками. Виписували Квітки з року в рік такі видання, як газета “Северная пчела”, перший російський багатотиражний журнал “Библиотека для чтения”, впливовий “Сын отечества”, чий тираж сягав 1800 примірників, вчено-літературні “Отечественные записки”, а також “Литературная газета”, “Обзор иностранный”, “Современник”.
Працювала Анна Григорівна ще й класною дамою у Харківськім інституті шляхетних дівчат. Тож, і новітня французька література, про яку родина Квіток дізнавалася із альманаху “Journal gеnеral de la littеrature de France” та легітимістського журналу “La mode” читалася і перекладалася нею..., як нині кажуть - у вільний від роботи час...
Народившись німецькою росіянкою, вона не просто виявляла толерантність до всього українського, а, як зазначив у своїй “Автобіографії” Микола Костомаров, ставилася з великою пошаною та уважністю. Недарма ж Євген Гребінка в листі до Квітки від 13 січня 1839 року називав її “патріоткою”...
Далі буде.
Текст твору і коротку біографічну довідку надсилати із позначкою НА КОНКУРС КВІТКИ на ел-скриньку zeitglas.kaniv@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2023
(продовження)
Нині, так вже сталося, для визнання письменника потібні публікації закордоном... Хоча, це не правильно, не завжди виправдано, а, інколи, -й принизливо... Коли переклади кволі, непрофесійні. Бездарні - одним словом. У перекладах за кордоном Квітці пощастило.
Просто замислимося на хвилинку!!!
Григорій Квітка-Основ’яненко одними з перших представив українську літературу європейському читачеві. Зокрема у 1854 році у Парижі французькою мовою Шарлотта Моро де ла Мельтье (Charlotte Moreau de la Meltière) переклала та у видавництві “Hector Bossange et Fils” (“Ектор Боссанж та син”) опублікувала його повість “Сердешна Оксана” (“Oksana… Anciense chronique de l’Ukraine, par Kwitka. Paris”)... Нагадаю, шо ця річ, доволі розлога й складна через велику частку фольклору, вперше надрукована в альманасі “Ластівка”, який редагував Євген Гребінка...
Із Гребінкою ж Квітка бачився лише один раз... У Харкові, біля свого будинку... Зміст розмови до нас не дійшов, нажаль...
Зберігся один анікдот, що переказував у листі Квітка. Ось він:
"..Недавно в Киеве (помнится, в 1830 году) было землетрясение. Много, разумеется, об этом толковали в народе, как о новости самой любопытной. Между прочим один офицер спросил у солдата, пришедшего со смены: «Слышал ли ты землетрясение?» – «Никак нет-с, ваше благородие!» – отвечал воин. «Что ж, ты спал в это время?» – «Никак нет-с, ваше благородие, я стоял на часах!»...
Згодом канадська літературна діячка Флоренс Гамільтон Лайвсей допомогла зазвучати англійською і драматичній повісті Григорія Квітки-Основ’яненка «Маруся». Переклад вийшов 1940 року...
Текст твору і коротку біографічну довідку надсилати із позначкою НА КОНКУРС КВІТКИ
на ел-скриньку zeitglas.kaniv@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2023
(продовження)
Одного разу Григорій Федорович утнув каламбура:
"Люблю я знать,
Да не всегда,
А иногда
И знать,
Не дай бог знать!"
(Вперше надруковано в журн. «Харьковский Демокрит», 1816, березень, відд. 3, с. 64. Підписано графонімом: (…) Автограф невідомий. Подається за виданням: Квітка-Основ’яненко Г.Ф. Зібрання творів у 7-ми томах. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 2, с. 376.)
Тож, поміркуємо ще трохи про п’єси Квітки...
Звернемо увагу на те, що найвідоміша його п’єса “Сватання на Гончарівці” була поставлена у Харкові улітку 1836 року. Називалася вона тоді “Сватанье. Малороссийская опера в трех действиях”. У Харкові ж вперше показали і комедію у двох частинах “Шельменко-денщик” у 1840. (Саме тоді, як побачив світ і "Кобзар" Тараса Шевченка...)
Обидва драматичні Квітки твори посідали тронне місце у репертуарі українських труп у ХІХ ст, та багаторазово оживали на сценах українських театрів у ХХ столітті: у Києві, Харкові, Львові, Одесі тощо..
Слід наголосити на соціально-побутовій комедії “Сватання на Гончарівці”, дія якої відбувалась у Харкові, на Гончарівці.
Увага! Прем’єру для містян підготувала театральна трупа російського (!!!) актора, режисера та антрепренера Людвіґа Олександровича Млотковського (1795-1855). Жива гра акторів, соковитість української мови з її слобожанською говіркою обернулися грандіозним успіхом.
Упродовж десятиліть п’єсу цю неодноразово ставили у Києві, Чернігові, Одесі, Миколаєві, Сімферополі і навіть Таганрозі, що тоді вважався Малоросією.
Успіх твору гарантувало вдале поєднання дії та сюжету, майстерні діалоги, філігранно дібрані пісні.
Не випадково, що 1909 року класик української музики Кирило Стеценко (1882-1922), якийй тоді ще шукав постійного місця роботи, і диригував та викладав в різних навчальних закладах, написав музику до цього театрального шедевру.
“Сватання на Гончарівці” нині взірцева національна опера...
Текст твору і коротку біографічну довідку надсилати із позначкою НА КОНКУРС КВІТКИ
на ел-скриньку zeitglas.kaniv@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2023
Я ніколи не вважав себе знавцем сучасної музики. Але, завжди сприймаю гарну пісню, як частину самого себе... Можливо, й інші думають схоже.
Ось тому й раджу послухати новий трек... Свого роду нова пісня про завісу всіх часів... У виконанні рок-групи "MIDGARD"
https://www.youtube.com/watch?v=Bw1ZZD30B0w
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997679
рубрика: Музика, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2023
І навіть крізь круті каскади
Непорозумінь
Мандруєш ти до мене
І я дивуюся таким підмінам
Дійсності
Каміння, я, стежина
І шумує дощ по лісу -
А ти все йдеш і йдеш…
Амінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997535
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2023
(продовження)
Розказують, що останні три роки життя день батька української прози Квітки проходив так. Зранку подружжя Квіток прокидалося та снідало. Затим, як правило, із знайомим візником Лук’яном, Григорій Федорович рушав на службу (а служив він Головою Харківської палати кримінального суду), дорогою слухаючи пікантні історії...
Ось як у листі до Федора Олександровича Коні від З0 жовтня 1840 pоку Квітка переказав таку побрехеньку від старого машталіра.
- Місцевий пан звинуватив свою куховарку в тому, що вона з'їла кілька зварених для нього раків, на що куховарка відповіла:
“Батечку, Іване Івановичу! Та якщо я хоч одного рака з'їла, то нехай я перед твоєю милістю сама раком стану”...
Далі буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2023
(продовження)
Пристрасть до театру вселила у Квітку бажання робіт для сцени. Тож у 1827 і була ним написана комедія "Приїжджий із столиці або сум'яття в місті" . Так вже сталося, що у той рік вона не була надрукована... Чому? Хто зна... А надрукували її аж 1840 року в журналі "Репертуар" із заміткою: писано в 1827 р.)... Однак багато людей вже читали її у рукописі...
Нині, можливо, представляючи слабкий інтерес сама по собі, комедія ця неоціненна в історико-літературному значенні... Унаслідок сильної схожості з "Ревізором" Гоголя... Мимоволі, ще у позаминулому столітті літала думка, що один з авторів наслідував твір іншого...
Маючи офіційні вказівки, що комедія Квітки була представлена в цензуру ще у 1828 році, немає підстав сумніватися, що вона дійсно написана 1827 року...
Хоч і запізніло, однак надрукована вона ще за життя Квітки, з його згоди, а правдивість Квітки взагалі ніким і ніколи не запідозрювалася... Тож і неможливо допустити, аби він запозичував сюжет комедії у Гоголя. Нарешті - у 1836 році, коли з'явився "Ревізор", Квітка вже був відомим письменником.
Не можна аж ніяк не відмітити, що схожість і в сюжеті обох комедій, і особливо в деталях така значна, що випадковість представляється майже неправдоподібною... І дуже, може бути, що Гоголь наслідував Квітку, з комедією якого познайомився хоч і в усній, але грунтовній передачі (чого Гоголь і не заперечував)...
Далі буде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2023
Як сповіщає сторінка мого товариша по харківським студіям: саме такого жовтневого дня 1891 року у Нюрнберзі і народилася Клер Голль (дівоче прізвище Клара Айхман) — німецько-французька письменниця і журналістка... Написала багато книг, цікавих. І залила ними сала за шкіру не одному авторитету... Хто хоче почитати більше - будь ласка - на сторінці: https://www.facebook.com/groups/896602320489376
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2023
(продовження)
Як белетрист Г. Ф. Квитка користувався свого часу великою популярністю, навіть вважався знаменитим письменником. Це положення він зберігає і по сей день. Звісно, серед читачів і літераторів, що шанують рідне слово. Слово справжнє, без прикрас і надмірих потуг гонитви за кон*юнктурою літ-споживачів.
Писав він і під псевдонімами: Авер'ян Цікавий, наприклад. А його жваві фейлетони про харківське суспільне життя, під псевдонімом Фалалея Повітухина, мали величезний успіх.
Року 1816 за участю Квітки став видаватися перший харківський журнал "Український Вісник", що виходив до 1818. Та попри цей журнал та власні книги вплив російськомовних творів Квітки на російську літературу був слабкий. За небагатьма і порівняно неважливими виключеннями (на зразок Гребінки). Така ситуація відбивалася і на перших творах Гоголя, створених саме під час його підпорядкування сентименталізму.
Інше значення мали україномовні твори Квітки. До нього, повториммо, українська "витончена словесність" ще не славилася творами, здатних привернути культурного читача, примусити його подивитися на неї, як на справу серйозну. Талановиті твори Котляревського і його послідовників швидше за все могли навести на думку, що українська мова придатна лише на зображення смішного, а вся вона - література - складається суцільно із анекдотів... Така панувала тоді думка серед критиків... Ніде правди діти... А от повісті і драми Квітки, написані вперше не витіюватою, а простою прозаїчною і водночас чудовою народною мовою... Саме тому вони і донині не застаріли... Вони зацікавали і ваблять читачів понині різноманітністю сюжетів. Сюжетів не тільки комічних, але і зворушливих, і навіть трагічних. У них - не тільки карикатурні образи, але і живі люди з різноманітними, часто піднесеними відчуттями... І герої квітчиних творів не виключно мужики, але і особи культурніших класів.
Саме твори Квітки зробили можливою появу цілого ряду літературних текстів другорядних письменників, віршів Шевченка (що звернувся до Квітки із знаменитим поетичним посланням, /про це пасав у першому нарисі/), в яких народна мова виявилася цілком відповідною для виразу найтонших душевних рухів, а потім і творів І. Левицкого (Нечуя) та інших...
Всі твори Квітки можна назвати одним циклом «Листами до любезних земляків»...
Саме таку назву «Листи до любезних земляків»* отримав Міжнародний конкурс, що нині впроваджено літературним журналом "Склянка Часу*Zeitglas". Журнал цей, доречі, теж започаткував у 1995 році і видає по сей день, стало і вчасно, харків`янин - мій земляк і друг. Про конкурс можна прочитати на сайті: https://www.facebook.com/journalzeitglas/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2023
(продовження)
Освіту Квітка здобув домашню, досить мізерну. Недовго числився і на військовій службі. Його погляди формувалися під впливом філософа ідеаліста Григорія Сковороди, який часто відвідував будинок Квітки.
Про систематичне учення Квітки відсутні відомості. За його словами, воно було неважливе. Чи не єдиним вчителем був у нього один чернець Куряжевого монастиря. Однак, великої освіти у той час для дворянина і не потрібно було. Квітка ж - хворобливий, доволі ледачий і безтурботний досяг більшого... Своїми здобутками Квітка зобов'язаний самому собі, своїй обдарованості і сприйнятливості. Однак вкрай дивно, що Квітка не знав іноземних мов, навіть французької.
Релігійно налаштований, він на 23 році життя подався у подгородний Куряжський монастир. І пробув там майже 4 роки. Опісля виходу звідти вів у своїй Основі напівчернече життя, поки не захопився суспільною діяльністю і театром. А відтак - "вдавався до подвигів благочестя", та багато веселився, займався музикою, брав участь у спектаклях, що йому особливо подобалося, влаштовував фейєрверки, причому від вибуху пороху втратив одне око...
Його оперета «Сватання на Гончарівци» і донині одна із самих репертуарних п'єс української сцени. І не тільки української... У ній, як і в інших творах, він виявив велике знання побуту, вдач, звичаїв, переказів — взагалі близьке знайомство зі всім ладом дворянського і селянського життя. Нариси та повісті його написані чудовою мовою, чистою, простою і ясною, і пройняті гуманним ставленням до селян. Квітка здійснив ще за своє життя благотворний вплив на читачів у сенсі розвитку в них гуманності....
(далів буде)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2023
Названо переможців та лауреатів Міжнародного літературного конкурсу
#Пристрасті_та_ревнощі
Конкурс відбувався з нагоди 220 ліття від дня народження Проспера Меріме (1803-1870), французького драматурга, новеліста, історика, етнографа і романіста. Приємно, що у конкурсі взяли участь і мої колеги по КП.
Докладно на сторінці: https://www.facebook.com/groups/344547475970040
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2023
Як це буває у провінції, Квітка мав противників. Вони писали на нього епіграми. Жучили. Донімали. Квітка у свою чергу мстив ворогам взаємним гострим словом. Втім, людиною він був миролюбною, беззлобною... Тож до похвали і осуду ставився і чутливо і нервово. Сувора критика звісно засмучувала, хоча сам він знав позитиви й негативи своїх творів досить строго і вірно указував їх хиби.
За життя про твори Квітки писалося достатньо. Його, як письменника, високо цінував Белінський... На той час - найвищий літ-авторитет... Ну, як нині Костя Родик, приміром. Ось уривки із міркувань Білинського (даю мовою оригіналу, бо скоро книжки такі спаплюжать у макулатуру на заклик бог зна кого наші конюнктурні бібліотекарші...): "... в комедии Основьяненко "Дворянские выборы" - произведении, имеющим свои недостатки, но и не без достоинств..." / Белинский, т.3, стр. 55. ОГИЗ, 1948./ "... интересные рассказы и повести Основьяненка..." / Ebidem т.2, стор. 478./ "... особенно замечателен "Пан Халявский" - сатирическая картина старинных нравов ..." / Ebidem, т.2 стор.585... Про Квітку дали відгуки Бодянський, Костомаров, Мухін, Пипін, А. Котляревский і інші.
Про це напишу згодом... Заначу лише, що до 50-ювілею "Київська Старина" 1893 р. № 8, вся присвячена його пам'яті.
(далі буде)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995594
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2023
(продовження)
Квітка в молодості був великим чепуруном... Саме такий образ передано на українській поштовій марці... (2003 р)... Але із роками одягався дуже скромно, завжди. Непоганий приклад для всіх. Особливо - для літераторів київського літ-п`ятачка... Бачив я їх доволі...
Літературні заняття Основ`яненку приносили не багато, головним чином покривали витрати на придбання журналів і книг. Доречі, саме він і був організатором першого харківського журналу... Украинскій вѣстникъ...
Для Харківщини працювали всі його родичі. Навіть утворення міста Харкова було можливе завдяки старанням його діда.
Все життя виказує в нім поміщика-дворянина, гордого честю своїх предків, і водночас його повісті відрізняються сильною симпатією до простого народу. Саме Квітка написав першу коротку українську історію для простолюдинів -українською мовоюі, але вона не надрукована. На жаль і по сей день...
Квітка взагалі бажав писати для народу, але це не завжди виходило друком: коротка священна історія теж залишилася в рукописі; бесіди про порятунок душі втратилися; коротке зведення кримінальних законів для народу, про що Квітка мріяв, останніми роками, будучи суддею і бачивши, які нікчемні знання простолюдинів в цьому відношенні, не були завершені; надруковані лише "Листи до люб'язних земляків" етично-публіцистичного характеру.
Саме таку назву отримав Міжнародний конкурс, що нині впроваджено літературним журналом "Склянка Часу*Zeitglas". Журнал цей, доречі, теж започаткував у 1995 році і видає по сей день, стало і вчасно, харків`янин - мій земляк і друг. Про конкурс можна прочитати на сайті: https://www.facebook.com/journalzeitglas/
Таланти у Квітки були найрізноманітніші: він добре грав на флейті і на фортепіано, складав духовні концерти, марші і кадрилі, був прекрасним актором, цікаво розповідав, але (за словами А. Маркевіча) - як справжній українець, він був дещо ледачий, надзвичайно любив природу, місячну ніч, квіти та інше, взагалі був в душі великий естет...
(далі буде)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2023
Готуючи свій твір до конкурсу, замислився. Тяжко замислився. Адже конкурс з нагоди ювілею мого земляка Квітки-Основ`яненка. Земляка, можливо найфундаментальнішого. Принаймні у літпроцесі Харківщини. А можливо, й усієї Слобожаншини. А, ймовірно, усієї України... Час іде. Щось зникає, безслідно. Щось спливає знову. А ще щось - лишається нетлінним...
Ось, приміром вірш Тараса Шевченка "До Основ`яненка"... Вірш написано в останні місяці 1839 року, у Петербурзі... Написаний під враженням від нарису "Головатий". Нарис читав Тарас, ймовірно, у десятій книжці журналу "Отечественные записки". Тоді ж Шевченко почав листуватися із автором нарису, Основ`яненком. Твір Шевченка свідчив про велику повагу до письменника, до його внеску в українську літературу. Доречі, нарис Квітчин "Головатий", слід розглядати у значенні першоджерела, бо знаменитий запорізький ватажок бував у гостях нахарківській Основі і Квітка знав його особисто.
Самий же Шевченків вірш належить до жанру поетичного послання...
Водночас у вірші - ширший смисл і зміст...
Тож, міркую я, і твори конкурсу повинні нести у собі широкий спектр думок.
І взявся я за першоджерела -твори свого земляка.
І поринув водночас у літературну критику. Критику його доби. Критику за його життя. Це, мені здається, вкрай важливо. Адже, як каже мій знайомий священник: "Руку людині слід тиснути тоді, коли вона ще тепла..."
І вірш Шевченка - то вже була критика. Критика позитиву. Критика дії. Адже урядові кола вже тоді відчули ворожу царизмові тенденцію вірша. Тому, що вірш був справжній!...
(далі буде)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2023
Переглядаю щодня сайт КП. Звісно, не все. Вже приблизний ряд авторів -у першу чергу. Не завжди ставлю знаки уваги, чи репліки. Розумію: скільки подій -стільки загадок. І про це пишуть автори. Пишуть, здебільшого, відверто. Як Бог на душу поклав. Про те, що вабить, що хвилює... Магічний криста мистецтва, як на мене, наближає нас саме до того, що вабить, хвилює. І це дає наснагу до власної творчості, завжди.
Вдалий твір збуджує радісь. І вона залишається надовго, супроводжуючи читача в його життєвому поході...
От і замислив я подати свій твір на міжнародний літ-конкурс "Листи до любезних земляків". Це літературне змагання, як сповіщають організатори, неможливе без гармогії розуму й почуттів. А ще - надішлю твір тому, що конкурс цей приурочено до 245-ти річчя мого земляка. Великого земляка Квітки-Основ`яненка. Тож, раджу й вам, шановні колеги КЛУБУ ПОЕЗІЇ. Докладно про конкурс на сайті https://www.facebook.com/journalzeitglas/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2023
Усі німці дюблять пиво
Німці люблять пиво усі
Люблять пиво усі німці
Пиво усі німці люблять
Усі люблять німці пиво
Усі пиво люблять німці
Німці усі люблять пиво
Німці пиво усі лблять
Люблять усі пиво німці
Усі пиво німці люблять
Люблять німці усі пиво
Пиво люблять усі німці
Пиво німці усі люблять
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2023
Cтомився я був запахом бузку.
Але не ти, тоді.
Блакить небес ховала доброту.
Але любив я блиск лише твоїх очей.
І згадую я те наше прощання.
І слів мовчання метушню.
А золотом блищали промені
В твоїм волоссі, мокрому
ще від раптового дощу.
І ти пішла, затамувавши подих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2023
З-поміж інших книжкових новинок України приємне враження від 47-гоговипуску літ-альманаху «СКІФІЯ-2023-Літо».
Видавництво «Склянка Часу*Zeitglas», 2023, 152 с., ISBN 978-617-7425-95-2
Звісно, неможна охопити усі видання. Навіть нові. Мову веду про періодику. Тож, з огладу на художньо-аналітичне моє дослідження (суб`єктивне), це одна з найцікавіших періодичних книг. Тут подано текстологічно-звичайну діалектику руху нашої літературної думки. Думки, що склалася й сформувалася у важкі часи. У часи воєнні. Можливо, стан альманаху, дещо застиглий (по формі)... Все, як відомо, старіє. Але холоднувата красуня на обкладинці - бідкається про своє майбутнє. Бідкаються і всі автори збірки. Всі вони (і у прозі, і поетиці) прагнуть розкритися назустріч щирості, творчій дієвості - відвертості.
Приємне й те, що на сторінках угледів авторів КП. Мої вітання. Моя повага!
Більш розлого про авторів альманаха на сторінці: https://www.facebook.com/groups/344547475970040
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2023
Стало відомо, що завершено прийом авторських творів та укладено спеціальне виданння: Вісник Міжнародного літературного конкурсу
#Пристрасті_та_ревнощі
Конкурс відбувається з нагоди 220 ліття від дня народження Проспера Меріме (1803-1870), французького драматурга, новеліста, історика, етнографа і романіста.
Як сповіщає ресурс організаторів:
Міжнародний конкурс «Пристрасті та ревнощі»
був оголошений 7 липня 2023 року та тривав до 20 вересня 2023 року.
За вказаний термін до редакції надійшло 127 творів. Із них допущено до конкурсу лише 73, вони подаються у цьому ВІСНИКУ, за алфавітним принципом. Решта, як підкреслюють організатори, надісланих творів не відповідала вимогам конкурсу. Примірники Вісника можна придбати, замовивши їх у редакції Міжнародний журнал та видавництво Склянка Часу-Zeitglas і у такий спосіб долучитися до обговорення творів. На цій підставі буде визначено ще одного лауреата (за більшістю поданих голосів) із врученням диплому та дарунку. Основне оцінювання вже розпочато членами конкурсного журі.
Я подав свій твір. Переглянувши оприлюднений список авторів ВІСНИКА, угледів ще декількох колег по КП. Приємно. Я їх вітаю. Побачимо, що принесе нам всім цей конкурс.
Докладно про авторів Вісника подано на сторінці: https://www.facebook.com/groups/344547475970040
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2023
V
В безмежжі порожнечі і пустелі
Трава росла
Не стоптана ніким.
Вітра танцюють,
І лепече листя
Загнане дивом –
Злива здичавіла
Тремтить останнью краплиною
Дощу…
Дрімає знову Південь
Меркне Захід
Печальна цитадель…
І зорі сходять знов і знов
Оточують тебе
Кільцем ворожим
І нехай пахтять
Всі квіти
Знов тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2023
IV
Чий погляд ліпший
За мільони
Зорецвітів.
І подих вітру
Все ще пестить
Її всласть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2023
III
І ріки всі
Свого часу
До океану
Злитись
Мусять
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2023
II
Свою любити жінку,
Прекрасно знаючи,
Що мрія – то вона.
А в молоді роки
Чого не стерпить
Молодості книга…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2023
I
Все тонить в очей тоїй димці, сріблясто-сірій.
І шовком жовтого потік - танцюють бджоли
На квітниках очам твоїм подібних…
Та плин часу - нетлінна влада лихоліття...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2023
Коли люди мріють творчо, вони подають яскравий світ. Світ антазійний, втім -живий. Марення зоповнюють, не звертаючи уваги на кордони часу. Ось -свіжий приклад.
https://www.youtube.com/watch?v=ZmX5S-tou5k
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2023
Їх не багато... Нажаль. І, навіть слід написати небагато. Одним словом. Мало... Та - головне - вони тут.
Почну із прикладів.
Лаконічний вірш "Десь в інших світах і донині" від Наталі Вадис:
Багрянець вечірній, мов слід від хлиста сьогодення,
Що планету уздовж горизонту травмує і рве.
Безпорадність культури, що не зупинила свавілля,
На собі біль від батога цього зазнає.
Розвиток дав уміння читати й писати людині,
Та духовність, моральність десь в інших світах і донині.
Попри риторичність - місток для гностиків. Думки кружляють, невтомно. Немов у танці, поступово його сповільнюючи. І дні йдуть...
Практична філософія авторки виявляє твором: "Навіщо про вічні цінності?". Тут наведу уривок:
Навіщо розмови про вічні цінності?
Того, хто вірить в них як бачить світ?
Того, хто захищає їх можливості...
Ридикалізм пессимізму. Духи добра, що дрімають. Але прокинуться. неодмінно!
Буду продовжувати, мірою можливості, асоціативний свій експеремент.
Шукатиму у творах цього ресурсу найкращі. Стосовно теми!!!
Все це присутнє, знаю. У віршах, у прозі - судинах духовної трансформації – внутрішнього переживання чи відродження. Не лише автора, а й читача. Бо від справжнього художнього твору походить чарівність. Така ж таємнича, як від бібліотеки...
Ставлення до категорї добра своєрідне. Це справедливо. Дещо каламбурно... Та неможна управляти поетичною волею. Не можна й чинити їй перепони.
От сподобався мені вірш автора за ніком bloodredthorn. Подам фрагмент:
..От тільки б не зайти на шлях
Зненацького добра від ближніх,
Поки земля на трьох китах
Дрейфує ставом незаміжніх…
В зелених локонах весни
Зі мною п’ять торбин аскези.
Повзуть мурахи в тінь сосни,
Й танцюють дзвони полонези…
ID: 993322
Відчувається клас гри. Відчувається і розум, що пізнає. А такий може застерегти нас. І антитези тут, і загалом (як і слід) спливають думки і образи над рядками... Вітром розлуки? Сподівань? А чи сподіваються мурахи, коли повзуть у тінь сосни? Певно, так. А над тлом вірша - холодні віти лип... А над ними - так і вбачається (принаймні мені) синє небо... І, нехай за моїм вікном наближення осені... А відчувається весна. Як на мене -браво!
За стилем і вмістом цікавить твір Мирослави Жар:
Промінь
Ніжний промінь
із серця мого
розчинився
у темряві
прірви
серця
твого
і зник
без
слі
д
н
о
ID: 993651
Пізнання тонкощів поетичних форм - це альфа і омега. Однак, воно ж ховає небезпеку самоповторень. Хочу сподіватися, що Мирослава зуміє утримати потребу оновлювати і видозмінювати себе. Реальною залишатися на кожному етапі творчого розвитку. Розвитку живих роздумів і почуттів. Браво!
Коли мріють -то віра присутня. Яскрава, добра, чарівна. Чарівна тою простотою, що не розвіюється вітрами, ніколи. Адже, творчість -то сон, що не кінчається. Ось пиклад - тівір Миколи Соболя "Миттєвість осені"
Він невеличкий за розмірами. Ємкий за сенсом. Переконайтеся самі:
Упало сонячне проміння
крізь шибку на робочий стіл,
така вона любов осіння,
до нас людей, небесних сил
та ми противимося чуду,
шукаємо надсуще – Я,
а, як спаде з очей полуда
вже й крик печальний журавля.
Тож не відстрочуйте на потім
прості миттєвості життя,
допоки в нашій грішній плоті
тріпочеться серцебиття.
ID: 993730
Тож, не будемо відстрочувати на потім і слова вдячності!!!
Зріле поетичне слово приходить без запрошення. Трапляється така хода і фрагментарно. Ось - приклад - уривок із вірша "А може…" автора, що йменується "wanatol".
...Ця осінь… як її вітати
Цвітуть майори біля хати
І виноград творить дива
Бо це його прийшла пора.
ID: 993701
Цей останній, зовсім не випадковий рядок. Його може кожний адресувати собі! Кожний поетичний досвід - індивідуальний... Але - водночас -спільний із досвідом дуже різних майстрів... Так поетика набуває звучання світу...
Життя таке довге - і таке коротке... Саме поезії нагадують про це. Тактовно, щемно. Однак даруючи надію та певну винагороду. Поетика володіє щасливою здатністю зупиняти мить... Згадаймо Гьотівське "Мить, зупинися. Ти чарівна..." (Verweile doch, du bist so schoen...) Вдалі рядки повертати можуть і минуле. Коли написані вони серцем, душею. З огляду на це, наведу уривок віршу Оксани Юрченко "Я чекатиму там поза часом і межами"
...І попереду вічність-позаду життя
Із безвір`я вернешся забутими стежами,
Від страждань і надій запалає свіча.
Я чекатиму там поза часом і межами...
ID: 993804
Читаючи, міркуючи над цими словами, простими відчуваєш - тема не вичерпана. Невичерпана як саме життя, як справжня література... Згадуючи нариси мого земляка Володимира Брюггена, додаю: Був час - божевільно прекрасний - час літературної творчості...
До звучання музики і світу прагнули всі творці. Тут прикладів достатньо. Втім, наведу ше один. Це вірш від автора Martsin Slavo. Називається він
"ЧАРІВНИЙ СПІВ"
Як тільки рано-вранці пробудилась,
То серцем чарівний відчула спів,
Що від погідного світанку линув,
Торкав принишклі почуття мої.
Хотілось слухати ранкову пісню
І зберегти мелодію в душі,
Таку приємну, ніжну, теплу й світлу,
І неодмінно заспівать тобі.
Щоби не стихла в суєті ранковій
І не розвіялась, як ночі тінь,
А залунала дзвінко і чудово,
І став щасливим той, хто чув її!
ID: 993800
Найбільше враження - тут теж - імпресивність проведення слів крізь серце поета. Контрасти музичного сприйняття дійсності + літературне вигадування. Читати такий твір легко і приємно!
Складне завдання у поета. Захоплююче. Окремі теми та фабули творів - перегукуються. І це зрозуміло. Однак - як відкривається читачеві неозоре безмежжя уяви. Вдалий твір здатний на те. Ось як вірш, шо написала Лана Краска "Щастя має колір…"
а певно кожне щастя має колір
свої відтінки, настрій та нюанс
комусь пасує небо веселкове
а хтось тяжіє до темніших барв
мій вибір очевидний - "ні" ваганням
я знаю своє серце і чуття
бурштиновій
земній
медовій
барві
зелений колір - спрага до життя
зеленоокий світ - моя розрада
моє "сьогодні" , "вчора" , "назавжди"
не спопеляю кольором каштанів
лиш відчуваю поклики весни
єднання мить - моя сліпа фатальність
я в ній уся
без залишку
до дна
брунатному лише одна реальність
зеленоокість пристрасно - свята....
ID: 993822
Звісно, на відміну від знаменитих Лорки та Рільке, і шар тексту і його психологічні розробки простіші. Але відкривають вони неозоре море відчуття весни. Тої ВЕСНИ, що довічна. І це набагато підсилює емоційну впливовість...
Без листів література неповна. Листи можуть бути різними. Довгими. Куцими. Просторікуватими. Безглуздими. Змістовними. До останнього відношу твір Євгена Юхниці "Мами обирають батькові гени дитини"...
Хтось тюкне, мовляв - який же це лист?
Лист.
Запевняю. Запевняє і автор. Природно, що схильність до листів притаманна не кожному. Далеко не кожному... Цей стиль - вибірковий. Так само, як і нахил до віршування, до прози, до написання п`єс...
Не просто так брати Гонкури видали волюми свого листування. Передаючи, обронюючи найзатяті свої думки світу...
І -головне - навіть ті люди, що не люблять писати листів, надзвичайно полюбляють іх отримувати. От і моє обгрунтування. А сам тівір - ось:
Хто нам, крім нас
Обронить вдячне слово.
І грушку-ласку
Передасть дібровам.
…За татусевий шлях
У досвід генний,
Чим наділив долян́-
Дітей знаменно!
Матуся всіх із нас
Обирала з батька певного.
Щоб схожими нараз
Ми стали, як він, кремінь!
Не всі найкращі ми,
Та виживальний рід
Татусь доніс, як міг
До діточок з корінь.
ID: 994129
Спостерігаю багато років за творчістю Юхниці. Бачив його на власні очі. Хоча ми не ручкались. Я просто слухав його читання. Уважно. Читав його книги. З інтересом. Гортаю, повільно скроллером публікації на сайті КП. Він - листується. Своїми творами. Деякі з його листів аж волають... Волає текст аби його перечитали не тільки очима... Розумом, розсудком, свідомістю. А ще - пам`ятью предків. Як от у вищенаведеному.
Чимало понять стосується інтонаційної відмінності. Коли читаєш вірш -долаєш певні вагання і сумніви. Так виникає своєрідна логіка метаморфоз. Прикладом - вірш, що написала авторка КП Сніжана:
Колись, можливо
Колись, можливо, цьому я й повірю,
Та тільки повагаюсь й промовчу.
І думати навчусь тепер повільно:
Пробачить, не пробачить втікачу.
Давно пішов ти, зачинивши двері,
Що скрипнули, неначе по душі.
Це ще одна з знайомих мені серій,
Що крутиться в життєвій метушні.
Той ранок в непогоді народився,
Із злістю вітер рвав мої думки.
Ти так спішив, та у дорозі збився,
Тому ішов не місяці - роки.
З тих пір пройшло дощів уже немало,
І обміліла річка не одна...
Ти добре знав, як я тебе чекала,
Та замала цьому була ціна.
ID: 994229
Вервечки слів зв`язуються новими уявами. Вузлами тіні доброти. Доброти інтонації... І робота мозку не уривається із прочитанням останнього слова "ціна"...
Плюс відчуття продовження цієї історії. Історії, що торкається сердець кожного!!!
Про драматичність - і у тойже час - про цілісність переживань йдеться у творі "другові" автора за ніком "Ти"
другові
Пробач, мій друже, чорні сторінки.
Черстві чуття я шляхом прикупив.
Від правди, Бога відступив.
Ось цвинтар і якісь вінки.
Прийми букета зрізаних квіток.
Моєму слову сповіді не вір.
Хай гаряч наддалеких зір
До твого серця зробить торк!
ID: 994420
Схили нешліфованих слів та їх співзвучність - утворюють образ. Образ щирого співчуття. Співчуття до альтер-его самого автора і підступності життя. Свого роду - нестримний політ страждання, пост-фактум. Страждання, може, самого тяжкого. Адже, вже тільки тепло зірок небесних торкатиметься серця втраченого друга... У творі стільки актуально-пекучого, що живить і живитиме зерна багатьох поетичних паростків. Паростків між зеленим роздоллям людської творчості і синявою неба вічності...
Отож... Які вони ці видозміни і модифікації образного словоутворення? Суттєво просто показано ці взаємозначення у творі "Окраєць літа", що написала Наталя Онофрійчук.
З світанком розчинилась ніч,
І ранок висипає міхи світла.
Ще трохи й осінь розмалює світ,
А я смакую ще окраєць літа.
ID: 994486
Реальна суміш ерудиції не з енциклопедичних знань. А від споглядання, розуміння і втілення, творчого. Все чудове - просто. І небагатослівне. Та й не секрет, при читанні багатьох віршів, що оприлюднюються на ресурсі КП ( людина і компютер...) насичених невідомо чим -стомлюється читач. У випадку цього вірша - насиченого думкою, враженням -живе потреба повернення до нового читання. Це -енергійна дія твору!
Далі буде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2023
Любов поєднує реальне та ірреальне,
розставляє драматургічні акценти,
утворюючі безсмертну емоційну атмосферу.
І, можливо, вищий ступінь любові –
любити, не володіючи...
Любов...
Любов – ідеальний злочин!
Мене оточили спогади.
І я перестав сприймати дійсність,
Абсолютно...
І все – завдячуючи їй...
Вона – перетворилась на частину –
Частину самого мене...
Вже з огляду на вищенаведене, надіслав свій новий твір (поки що не публікований на КП) на конкурс з нагоди 220 ліття від дня народження Проспера Меріме (1803-1870), французького драматурга, новеліста, історика, етнографа і романіста.
Конкурс цей називається #Пристасті_та_ревнощі... Організовано його журналом "Склянка Часу*Zeitglas"
По завершенню терміну прийому творів, буде видано Вісник конкурсу “Пристасті та ревнощі...”
Умови конкурсу:
поетичний – обмежується “повними” двадцятьма рядками
( п‘ять класичних чотиривірши).
Прозовий – до 10 000 знаків. ( Для п`єс – до 20 000)
вік учасників – не обмежений.
кількість творів – ОДИН!
Термін подання творів до: 20 вересня 2023 року.
Твори переможців буде перекладено німецькою мовою та надруковано на сторінках міжнародного журналу «Склянка Часу*Zeitglas» у 2023 році.
Дипломи та призи буде надіслано на вказані авторами поштові адреси УКРПОШТОЮ.
Текст твору та коротку біографічну довідку слід надсилати на ел-скриньку: zeitglas.kaniv@gmail.com
Оцінювати твори буде журі, до складу якого увійдуть письменники, перекладачі, сценаристи, журналісти, літературні редактори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993263
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2023
Як нагадв мій друг - нині, 31 серпня –день народження Теофі́ля Ґотьє́
Цей поет, прозаїк, літературний критик, лібретист та художник – значна постать літератури середини позаминулого століття. Вкрай цікава його гінеза: спочатку Готьє був прихильником романтизму та еволюціонував до декадансу та модернізму… Це йому належить вислів: «Мистецтво заради мистецтва» ( l'art pour l'art). Латинський переклад цієї фрази Ars gratia artis прикрашає логотип кінокомпанії Metro-Goldwyn-Mayer. А ще він якось висловився: «Усе корисне бридке»… Я познайомився із його поетикою у Харкові 1895 року. Через 113 років після його смерті, фізичної. Але «Емалі і кмеї» його були живі, п`янкі… Живі вони і п`янкі понині… Значить – ніщо так не п`янить, як любов до спиртного і поезії… А ще у двох моїх друзів теж – сьогодні дні народження… Тож, – чутливість і незахищеність печінки – постійне джерело творчості…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2023
Я був тоді сам і самотній.
Здавалося, вона бреше.
– Ти, – вона вигнула брови дугою, – дійсно хочеш побачити мого коханця?
–Хочу, – сатанів я.
– Подивися в дзеркало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2023
...Влітку 1999 року подорожував Німеччиною.
Ще тою, демократичною.
Увечорі потягло потанцювати.
Тоді ще грала жива музика.
У Берлінському ресторані все сяяло.
Оркестранти наярювали щось млосне.
Я запросив дівчину.
Вона сумувала, самотньо.
За маленьким столиком, із склянкою води.
Білява у біленькому платті, вона підвелася.
Сумно посміхнулася.
На високих каблуках вона була одного зросту зі мною.
Поклала руки мені на плечі.
Ми рушили.
І поволі гойдаючись, пройшли коло.
- Sie sind so schöne Frau! – сказав я їй.
- Ich bin Prostituirte.- відповіла вона...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2023
У кожного автора нашої активної спільноти КП виникає НОВА можливість... Адже, як мені стало відомо, з нагоди 220 ліття від дня народження Проспера Меріме (1803-1870), французького драматурга, новеліста, історика, етнографа і романіста журналом "Склянка Часу*Zeitglas" оголошено міжнародний літературний конкурс "Пристасті та ревнощі..."
Тож, я вже подав свій твір. Раджу й іншим.. Писати -значить діяти. А брати участь у конкурсах - свого роду - у змаганнях - творча радість і втіха. Два в одному. А ще, як зазначає редакція організаторів:
По завершенню терміну прийому творів ,буде видано Вісник конкурсу “Пристасті та ревнощі...”
Умови конкурсу:
поетичний – обмежується “повними” двадцятьма рядками
( п‘ять класичних чотиривірши).
Прозовий – до 10 000 знаків.
Тврори, які перебільшують зазначений розмір, до конкурсного розгляду НЕ БЕРУТЬСЯ!
вік учасників – не обмежений.
кількість творів – ОДИН!
Термін подання творів до: 20 вересня 2023 року.
Твори переможців буде перекладено німецькою мовою та надруковано на сторінках міжнародного журналу «Склянка Часу*Zeitglas» у 2023 році.
Дипломи та призи буде надіслано на вказані авторами поштові адреси УКРПОШТОЮ.
Текст твору та коротку біографічну довідку слід надсилати на ел-скриньку: zeitglas.kaniv@gmail.com
Оцінювати твори буде журі, до складу якого увійдуть письменники, перекладачі, сценаристи, журналісти, літературні редактори.
Особливо цікаво те, що сам Проспер Меріме писав і про історію українського народу. Серед його письменницьких праць і такі, як «Українські козаки та їхні останні гетьмани», есе «Богдан Хмельницький». А ще - Меріме володів українською мовою, приятелював із Марком Вовчком та навіть робив спроби перекладу її творів, зокрема оповідання «Козачка»...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988884
рубрика: Анонс, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2023
Дійсність строката й красовита. Навіть коли гримлять громи війни. Все минає -писав Шевченко, - й сліду немає... Письменник -це колекціонер, збирач. Так і я, пробачте пафос, широко відкриваю очі. Уважно дослухаюся до ліричного діалогу героя того чи іншого твору. Особливо -у поетиці. Тож сьогодні декілька порівнянь та побажан. Вони ні для кого не вказівка. Так, мимо відкритих мені панорам...
Поїхали... Ось візьмемо вірнш Івана Кушніра "Віват, Поезія!"
І слухати,
і відчувати й розуміти,
І іншого довіритися слову,
За втраченим із ним побігти,
Догнати, повернути знову…
Не так чужий і світ чужий,
Не завжди твоє і своє ,
І гірко щоб не сумував
І вічно щоби не тужив,
Поезія для цього є.
ID: 987611
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 01.07.2023 13:40:42
© дата внесення змiн: 01.07.2023 13:40:42
автор: Ivan Kushnir-Adeline
Ну, все чудово. Втім, навіщо це "є"? Що воно дає? Оте "є"?...
Похідна старожитність -із здичавілого старонімецького словоліплення... Ми ж не німці? Чи вже німці? Тільки мурмизимо іншою семантикою... Своя мова -своя доля. І свій шлях широкий.
Зненацька влучив віршотвір Юхниці... І, наче, маститий словотворець... Аж - наступає час - і він скоро залишається тільки сам. Неначе не взмозі подивитися на себе збоку... Ну, хай тоді -у дзеркало рефлектора. Що ж далі -стити відображенням самого себе? Забратися у свій світ, маленький, конюнктурний... Шкода таланту. Вміє ж писати... Шкода. А шож я читаю:
Холодний борщ з буряка на сирівці
Наготувала бабуся поліції,
Яка знайшла її півня в сусідки -
Аж у поселенні іншому, влітку.
--Сідайте, я і моцьо́к вам із шлунку
Одзьо нарізала, і хлібчик не че́рствий!, -
Дядькам й не йде об’їдати маму́ньку –
Але, присіли на хвильку почесну.
А за́ мить - дві пташки до шибки злетілись,
І гуртом - співати концертом підлісним,
Немов, сюди запросив Бог їх - артистками…
30.06.2023р.
*Моцьок – їжа, сальтисон із шлунку свинки
ID: 987601
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Оповідний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Сюжетна лірика відносин
дата надходження: 01.07.2023 11:31:42
© дата внесення змiн: 01.07.2023 11:31:42
автор: Юхниця Євген
Моцьок, оцьо.... - все на поталу часу. Він втрачає себе. Втрачає інших. Тому й вподобань такому творові -нуль... А таланту таки шкода...
Мені подобається 0 голоса(ів)
В саму ціль поцілила Лана Краска. Із своїм
ХОКУ під номером 1 (Традиційне)
коли вимагають від тебе
бути не просто дощем , а грозою
стань снігом....
2023 рік.
ID: 987581
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 01.07.2023 08:11:45
© дата внесення змiн: 01.07.2023 08:12:54
автор: Лана Краска
БРАВО! БРАВІСІМО! БІС!
Сьогодні щирість виглядає непритульно. А жаль. Або ж література зникає (висихає), а краще вичерпується... Перетворюючись на мілководдя почуттів... Або ж, чи - чи автор в очікуванні страшного удару долі...
Вдало, вкорай вдало тут віршотекстія ( саме те слово!) -не мудрствуя лукаво... від Sofi Remen.
Не жаль мені
Не позичать мені для вас любові
Ні в голоді,ні в самоті,
Як той колодязь,що водиці повен
Не дам засохнути через віки.
Не жаль мені для вас любові
Ні в темряві,ні в тишині,
Як та свіча,що в склянці зморена
Не згасну у солоній зливі вашої журби.
Не позичать мені для вас любові
Ні з близька,ні з далечини,
Як той останній день у материнській хаті
Закарбуюсь й буду гріти всі подальші дні.
ID: 987599
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 01.07.2023 11:09:15
© дата внесення змiн: 01.07.2023 11:09:15
автор: Sofi Remen
Мені подобається. І я додаю свій ще голос.
Письменник хоче бути сучасником. Він не облишає поле літературних змагань, без бою. І продовжує описувати та критикувати події, що відбуваються... Вдало ілюструють це нові вірші Шостацької Людмили...
КВІТИ ДИТИНСТВА
Маки біжать за авто,
Маки гукають: «Спиніться!»
І не чує їх крику ніхто,
Всеньке літо в червоних спідницях
Маки біжать за авто.
Здоганяють моє дитинство
Там волошки і сокирки,
Де ромашки живуть урочисто,
Роки потягом над швидким
Здоганяють моє дитинство.
Утікає воно щодуху,
А за ним – дорогі обличчя,
І ні взору мені, ні слуху,
Й не вернути їх з потойбіччя…
Утікають кудись щодуху.
ID: 987696
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 02.07.2023 13:58:42
© дата внесення змiн: 02.07.2023 13:58:42
автор: Шостацька Людмила
Мені подобається. Додаю і свій голос!
Дійсно, "не вернути із потойбічча" нічого... Строкатість віршотворення, навіть на одному цьому сайті КП, свідчить про строкатість життя. Хворобливу і безпритульно-складну.
Свого часу, перглядаючи фільм Тіма Гилена «МОНОПОЛІЯ: кому належить світ?» - дибки ставало волосся... Затим із нетрів І-нету виплив "Лист Спартака" - свого роду панегірик та епітафія (два в одному). А далі - пішли нариси автрів (відомих, дуже відромих і зовсім невідомих), які будили свідомість... Наведу лише уривок...
«COVID-19 — Лист спартака» спочатку був розміщений на docdroid.net, але з тих пір було видалено. Ще одну копію можна знайти на mega.nz. The Automatic Earth і ZeroHedge також опублікували лист повністю. Лист починається словами: «Мене звуть спартак, і з мене досить»:
«Ми спостерігаємо, як медичний істеблішмент буквально уприскує отруту мільйонам наших співвітчизників-американців без бою. Нам сказали, що нас звільнять і позбавлять коштів для існування, якщо ми відмовимося від вакцинації..."
Спроба вкладати свої думки та почуття в художньо-образній формі - це альфа і омега поезії. Всіх часів і народів.
Ідеї пасивного, втім живого супротиву будь-якій формі людського знищення проявлені у багатьох творах ресурсу КП. Я ж наведу, найновіший (за часом оприлюднення) -це чотиривірш автора Orlovsky:
Синочку, мені сказали…
Синочку, мені сказали,
Що більше тебе нема.
Листа і печать прислали,
І вдома тепер зима...
Рідненький, та я ж не вірю,
Не може такого буть!
Ти десь полетів у вирій,
Додому не знайдеш путь...
Ти десь загубився в полі,
Рятуєш своїх братів,
І борешся задля волі,
І нищиш орду катів...
Довіку тебе чекати,
Дивитися із вікна
Крізь спогади, ніби ґрати.
Будь проклята ця війна...
ID: 987748
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Воєнна лірика
дата надходження: 03.07.2023 01:22:38
© дата внесення змiн: 03.07.2023 01:22:38
автор: Orlovsky
Мені подобається. Хоча у цій "дирикторії" поки що стоїть 0 голоса(ів)...
Невдачі, втрати, нещастя - в інтерпретаціях багатьох талановитих авторів КП - не романтичні категорії... Вони, доволі часто, дійсно неначе крах усіх надій та самого життя. Тут кордони між особистим і публічним словосповіданням зникають...
Наводжу приклад. Він самиий простий, але влучний. Цей вірш написав Андрій Лагута.
Кохай
Досить чекати від когось авансів,
чого б ти не хотіла,
чого б ти не хотів.
Кохай, навіть, якщо нема шансів,
навіть, якщо загубилась (загубився)
серед своїх почуттів.
ID: 988567
Подібна уявна сцена і пояснення, безриторичне не напонена брехливим пафосом (що буває типовим для подібного жанру). За це автору -респект...
Був такий турецький поет Зія Гекалп. Він говорив, що різниця між людиною і твариною полягає у тому, що у людському суспільстві існує моральність. Етичні засади створюють освіта і виховання. Порядність – єдиний суддя над совістю, непідкупний.
Непоганий вислів. Чи не так?
Нині, нажаль, пишуть багато зайвого. Абищо... І виходить - марно шукати високої майстерності у більшості читва... Не слід чекати високих роздумів від кожного, хто бере у руки кулькову ручку, або сідає за "клаву" геджета... Нажаль, повторюю, безліч творів пусті. Вони написані на поталу часу. Вони можуть викликати у читача лише принизливе ставлення до словотворення. Чи спонукати до натхи...
Саме тому, приємно натрапити на добрий, добротний текст. Ось і нині, на КП -знайшов перлину. Ділюся. Це 12 рідків, дванадцять... автор, що пише під ніком Paulinter:
Найпростіші речі
Не люблю складних, хитромудрих сюжетів,
Закручених слів та заплутаних фраз,
Хвилястих історій, незграбних предметів,
Обтяжених безліччю дивних прикрас.
І масляне масло недобре смакує,
Лишає по собі ще й присмак гіркий.
Тому простоту я природню ціную,
Що справжнє і вічне ховається в ній.
Відверто скажу — відчуваю з роками,
Що радість життя в найпростіших речах:
В усмішці дитини, у спокої мами
Та проміннях сонця в коханих очах.
ID: 989226
Мені подобається. І я додаю свій голос до симпатиків цього твору, хай буду й першим... Браво!
Далі буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2023
Як сповіщається на офіційному сайті СКЛЯНКА ЧАСУ*ZEITGLAS, побачив світ його черговий № 106.
Книга за червень 2023.
Нагадаю, що цей міжнародний літературно-мистецький журнал видається із 1995 року. За цей час не підвів жодного разу своїх передплатників -ні в Україні, ні закордоном (передплатний фндекс 41507). Надходить стало і своєчасно, згідно передплати.
Отже, - у сто шостому номері журнал „СКЛЯНКА ЧАСУ*ZEITGLAS ” пропонує читачам новітню ПРОЗА Віктора ПАЛИНЬКОГО, Володимира АЛТУНІНА, Амаль ШАХІН, оповідання Михайла БУДЖАКА, Леоніда ДАНІЛЬЧИКА, Ірини ВЕРЛАН, Тетяни ПЛИХНЕВИЧ, Володимира ЄРЕМЕНКА та Ганни КОНОНЧУК.
У рубриці ПОЕЗІЯ публікуються нові твори В`ячеслава ПАСЕНЮКА, Володимира КОМІСАРУКА, Ольги СОКОРЧУК, Василя МОМОТЮКА, Костянтина ШАТОХІНА, Анастасії ФЕДОРУК, Руслана ПОЇДЕНЧУКА, Тетяни ГЛАМАЗДИ, Вікторії ТИЩЕНКО та інших молодих українських авторів.
Розділ ПЕРЕКЛАДИ містит біографічну проза лужанського письменника Бено БУДАРА.
ЛІТЕРАТУРНА СПАДШИНА знайомить із раніше не публікованою прозою Віктора ШЕНДРИКА.
ФЕНТЕЗІ представлено оповіданням Андрія ДМИТРУКА.
У рубриці КРИТИКА нариси Олександра АПАЛЬКОВА, Юлії ЕТІМГЕР, Володимира ДАНИКА.
ЕСЕЇ: від СВЯТОСЛАВИ та LINA SKY
Галерея журналу репродукує образотворчі роботи київського художника Сергія НАБЕРЕЖНИХ.
Більш розлого про всіх авторів – на сторінці: https://www.facebook.com/groups/344547475970040
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986644
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2023
Міжнародний літературно-мистецький журнал
«Склянка Часу*Zeitglas» оголосив Міжнародний літературний конкурс
«Листи до любезних земляків»*
(Проза, поезія, п`еса, есеї, нариси)
з нагоди 245 років від дня народження
Григорія Федоровича Квітки-Основ’яненка (Квітки)
(1778-1843),
українського прозаїка, драматурга, літературного критика і культурно-громадського діяча Засновника художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі.
Це літературне змагання присвячене темі сьогодення.
Умови конкурсу:
поетичний – обмежується “повними” двадцятьма рядками
( п‘ять класичних чотиривірши).
Прозовий – до 10 000 знаків.
Тврори, які перебільшують зазначений розмір, до конкурсного розгляду НЕ БЕРУТЬСЯ!
вік учасників – не обмежений.
кількість творів – ОДИН!
Термін подання творів до: 18 листопада 2023 року.
Обов‘язкова умова: автору слід замовити і придбати (будь-яку) книгу / книги, або журнал видавництва "Склянка Часу*Zeitglas" -книги можна вибрати із списку, що надається на сайті: https://www.facebook.com/groups/2923307054599867
Опісля 18 листопада заплановано видання ВІСНИКУ конкурсу.
Твори переможців буде перекладено німецькою мовою та надруковано на сторінках міжнародного журналу «Склянка Часу*Zeitglas» у 2023 році.
Дипломи та призи буде надіслано на вказані авторами поштові адреси УКРПОШТОЮ.
Довідки за тел: 04736-36805, або zeitglas.kaniv@gmail.com
Оцінювати твори буде журі, до складу якого увійдуть письменники, перекладачі, сценаристи, журналісти, літературні редактори.
* будь-який автор може надіслати лише ВЛАСНИЙ текст на предмет конкурсного розгляду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2023
Припинити вже чи не пора
Сьогодні – більше – як ніколи:
Культура – ж бо – не гра,
Для негрів, білих, жовтих, хворих.
Політиків…
Культура – не акомпанеимент
І не прикраса економіки.
Вона – престиж країни, перманент-
ний шлях, вона ніким
неосягненна сто віків.
А нині – як ніколи..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2023
Приємно, що колись я навчався із моїм другом. Переклад чий і подаю тут. Він того вартий. Ну, за моїм міркуванням. А там - побачимо у коментарях. Коли такі будуть... "...тут справедливе твердження, що в епоху технологізації інформації мистецтво стає ефективнішою комунікативною методикою навіть в тих областях, де діалог традиційно вівся на іншій мові. Саме це – дійсна причина того, що цінність мистецтва сьогодні росте.
Проте експансія зовсім не означає підвищення якості.
Чи зможуть автори і читачі зберегти точність і оригінальність в шумі і комерційній лихоманці?.."
ЛІТЕРАТУРА ЗМІНЮЄ СВІТ
(Переклад О. Апалькова)
Замітки професора університету міста Віттен–Хердеке, економіста
Міхаеля Хюттена про письменників і підприємців.
У епоху технічного прогресу нерідко
постає питання про роль мистецтва у
суспільному і економічному житті.
Література, що завжди виступала
передвісником суспільно–політичних змін
саме сьогодні, в умовах
перенасиченого ринку «мас–медіа»
набуває особливого значення.
Із недавнього часу навіть економісти прийшли до висновку, що ми, загалом, достатньо мало знаємо про світ, в якому живемо. У якому виживаємо, не дивлячись на наше неуцтво, наші помилки і брехню.
Якщо ми подивимося на суспільство очима неофіта (без переконаності у вичерпному знанні про нього), то тоді роль, яку грають тут мистецтво і література, буде очевиднішою. Нижченаведені міркування я обмежив літературою, хоча подібний хід думок можна проектувати і на інші види і жанри мистецтва. Література ж є однією з найстародавніших і все ще однією з найефективніших методик для створення нових значень і наукових визначень. Ми мало знаємо про самих собе. «Книга, – сказав одного разу Кафка, – повинна бути сокирою, яка прорубує ополонку в нашому замерзлому морі».
І ще: ми мало знаємо і про інших, про тих, хто поряд з нами. «Вірші, – зазначав Адорно, – можуть стати мовою, на якій розмовляють люди, коли між ними зникає стіна нерозуміння». Але і це не все.
Література може стати і формою розмови про суспільство. Таким чином ми, можливо, почнемо розрізняти смутні контури майбутнього.
Я хотів би привести два приклади як ілюстрацію до моїх тверджень.
Перший – «Утопія» Томаса Мора.
Ця книга, грубо кажучи, стенографічний записм гри, в яку Мор грав в 1515 році з своїм голландським другом Петером Гиллесом. Гра була тоді достатньо популярна серед гуманістів. Починалася вона питанням: «Що краще (можна назвати кращим)?..» А далі слід було підставляти які завгодно слова: питання стосувалося виховання, архітектури, права, держави і т.д.
Мор додав відповідям, які давав разом з Гиллесом, форму дорожніх записок… І придумав назву для своєї вигаданої країни: «Утопія» – місце, якого немає. Він знайшов форму, твердо вірячи, що вона повинна виявитися надзвичайно плідною. Адже необхідно ясно уявляти собі, як непросто вести дискусію про зміни в суспільстві без того, щоб поставити під загрозу його стабільність.
Створення країн Утопій або просто утопій було в XVIII і XIX століттях улюбленою стратегією такої дискусії, що дозволяє справитися з цією загрозою.
Цікаво, що книга Томаса Мора переінакшила світ не наведеними у ній конкретними планами соціальних перетворень, а своєю новою формою. У неї він вклав міркування про світ, який ще не існував.
Мій другий приклад – це роман Даніеля Дефо «Робінзон Крузо», що вийшов в світ в 1712 році. Дефо був одним з найзнаменитіших і найавторитетніших учасників суспільних дискусій свого часу. Робінзона він придумав, щоб показати, чого може досягти наділений здоровим глуздом чоловік за допомогою лише своїх власних здібностей і вкрайу мізерних засобів, якщо він – неначе у лабораторії – вільний від всіх сторонніх впливів.
Насправді робінзон – це перший відомий нам «свідомий» підприємець, живий приклад із сучасного підручника політекономії.
Проте, без сумніву, найсильніший вплив книга зробила на своїх сучасників, більшість яких порсалася між старими, середньовічними стереотипами поведінки і новими вимогами часу, пов'язаними з розвитком промисловості і торгівлі. Якщо вдавалося учепитися за дороговказну нитку, зробивши своє життя цілеспрямованим, як це відбувалося з робінзоном в придуманому романі, то енергія, яка раніше призначалася для придушення емоцій, починала стимулювати процес пізнання.
Значення такої дороговказної нитки для продуктивності і еффективності праці цілої епохи зробило книгу Дефо важливим чинником економічного прогресу.
Я так детально розійшовся про ці дві книги, тому що їх вплив на економіку і розвиток промисловості особливо очевидний. Але і в інших областях суспільного життя подібну ж роль можуть грати інші, написані набагато пізніше книги. Наприклад, Арно Шмідт порівняв «Улісса» Джойса з вікном, через яке пізніші покоління можуть кинути погляд у початок двадцятого століття. А Мілан Кундера звернув увагу на те, що Франц Кафка і Роберт Музиль зуміли передати парадоксальність та ірреальність ще у ті часи, коли філософи і логіки і не уявляли собі важливості подібних мовних структур для людського спілкування.
Як вдається літературі створювати нові значения, поняття і потім, відповідно їм, переробляти суспільство?
Згадаємо коротко лише про два аспекти.
Перший стосується здатності письменника дуже точно позначити реальність. Він ретельно зважує кожне слово. «Найменше неспівпадання між словом і реальністю, яку воно повинне називати, дезорієнтує нас і апріорі виключає правдивість, – пише Xильде Домін, – Але ніхто не здатний побачити це неспівпадання краще поета». Ну а там, де людина не може або не хоче знаходити слова, адекватні реальності, починається насильство. «Взаїмонепонімающим», як писав Сартр, нічого не залишається, як бити, спалювати і вішати.
Другий аспект вищеназваної проблеми має відношення до читача, до його здатності осмислювати і приймати нові поняття.
Щоб читати, треба перш за все бути грамотним, що можна сказати далеко не про всіх людей на нашій Землі.
Щоб читати літературу, необхідне більше.
Це вимагає уміння наповнювати представлені в тексті форми змістом власного плотського досвіду, виходячи за рамки авторських задумів і спонукань.
«Читати, – говорить Італо Кальвіно, – означає входити в світ, який ще знаходиться в процесі становлення, і ніхто не знає, яким він буде».
Але досить історичних прикладів і тонких афоризмів.
Яку роль грає література сьогодні, в нашому столітті, коли відбуваються такі глибокі політичні і економічні зміни?
Чи чутний її голос в цьому шумі?
Або нас, безпорадних, просто несе без керма і без ветрил у майбутнє?
Згоден, що таке побоювання зовсім не позбавлене підстав.
Правда, події останніх років показали, що та або інша кліка, що стоїть у влади, вже не в силах маніпулювати суспільством, які б цілі вона не переслідувала – егоїстичні або ідеалістичні. Суспільство потребує складної системи «різнодіючих» сил – політичних, економічних і культурних. Проте саме на Заході іменно ця строкатість, ця різноманітність комунікативних форм створює проблеми.
Багато – і – різноголосся створюють шумовий фон, не менш шкідливий для літератури, ніж забруднення повітря – для рослин.
Виживають лише мовні форми з міцною імунною системою, решта зникають у галосі й забуваються.
Здатність читати між рядків і чути сказане напівпошепки втрачається, оскільки послання уривчасто-голосні і лаконічні.
«Мас–медіа» визначає характер нашого мислення і нашої мови. Ми роздумуємо і говоримо на мові газет і рекламних оголошень. Але нас підстерігає ще одна небезпека.
Видання книг стало важливою галуззю економіки. А ринок – диктує свої власні закони і оцінні критерії, і кожен, хто користується його послугами, в тому або іншому ступені приймає їх.
Вже сторіччя тому товщину романів визначали можливості друкарських верстатів. Сьогодні поява бестселерів «прораховується» в планових і рекламних відділах гігантських видавничих концернів. Суперобкладинки і гроші обертаються все швидше, і все менше вірогідність того, що новим книгам буде надано достатньо часу, необхідного будь–кому, хто хоче зрозуміти і сприйняти їх.
Не дивлячись на цю досить похмуру картину, я все ж таки думаю, що суспільне значення всіх видів мистецтва, включаючи і літературу, в даний час росте і що така тенденція збережеться в найближчі десятиліття. Поясню коротко, чому.
У нашому щоденному спілкуванні ми використовуємо семантичні можливості різноманітних комунікативних систем. Вони формувалися століттями, так що сьогодні важко говорити про ту або іншу політичну систему, не звертаючись до вокабулярію демократії, або про економіку, обходячи поняття грошей.
Різні комунікативні системи перетинаються в прикордонних областях, і можна бачити, як одна мовна форма розповсюджується за рахунок іншої, коли ці соціальні межі змінюються.
Мова церкви була витиснена мовою держави, а та, у свою чергу, поступилася вокабулярію ринку і техніки. Сьогодні, схоже, наступає пора мови мистецтва.
Причиною тому – стрімка експансія технічних інфраструктур, які роблять комунікацію швидшою, більш простою і більш комплексною. Інформація, яка ще зовсім недавно була доступна лише жителям гігантських міських конгломератів, сьогодні може прийматися – без збитку для якості – в будь–якій точці земної кулі.
Нові інформаційні канали дозволяють з максимальною точністю передати навіть багатозначні, розпливчасті і перенасичені деталями образи або звуки. Це особливо важливо, коли мова йде про мистецтво: його залежність від точності передачі образотворчих, звукових і словесних формоутворювальних ланцюжків очевидна. У тій же мірі, в якій удосконалюється ця точність, росте і значення мистецтва.
Наведу два приклади.
Владні політичні структури люблять єдність, спільність. І хочуть, щоб ті були відчутними, для чого необхідно додати їм наочність.
Раніше такими бажаними символами були армія і архітектура, паради і всенародні свята.
Електронним засобам масової комунікації необхідні більш особисті форми інсценування. Тому політичний авторитет може сьогодні зароблятися літературною славою так само, як і партійною кар'єрою.
Політична діяльність взагалі перестала бути єдиним проявом соціальної активності. Життєві орієнтири, що визначаються, в першу чергу естетичними критеріями, приходять на зміну національній або релігійній колективній свідомості (принаймні, в суспільствах з відповідно розвиненою комунікативною структурою).
Мова мистецтва починає витісняти і правовий вокабулярій – природно, разом із запрограмованими на цій мові стереотипами поведінки.
Писані закони – все ще лише мала частина норм, що діють. Відчуття справедливості пов'язане з цілим комплексом умовностей і моральних встановлень. Система етичних оцінок, як і ряд конкретних прецедентів, постійно поповнюються за рахунок літературних і візуальних фікцій.
І Робінзон відноситься сюди так само, як, скажімо, Супермен. Крім того, постійно робляться спроби розширити межі загальноприйнятих норм – в п'єсах Жана Жене або, наприклад, у фільмах Фасбіндера.
Так мистецтво і його комерційні похідні допомагають зберегти і удосконалювати суспільні форми поведінки.
Тобто і тут справедливе твердження, що в епоху технологізації інформації мистецтво стає ефективнішою комунікативною методикою навіть в тих областях, де діалог традиційно вівся на іншій мові. Саме це – дійсна причина того, що цінність мистецтва сьогодні росте.
Проте експансія зовсім не означає підвищення якості.
Чи зможуть автори і читачі зберегти точність і оригінальність в шумі і комерційній лихоманці? Доводиться в цьому сумніватися.
Але відповідальність за якість не можна перекласти на плечі міністерств культури, творчих союзів або видавців.
Якщо література створює нові поняття, якщо вона формує суспільство, то це можливо лише в тій мірі, в якій ми, читачі, беремо участь в діалозі з нею.
І навіть в століття спонсорів найнадійніша економічна підтримка мистецтва – це інтерес, критичність і захоплення слухачів, глядачів і читачів.
Переклав О. Апальков (джерело: Michael Hutter «Innovatio»)
Посилання: https://www.facebook.com/groups/344547475970040
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2023
Щойно переглянув ролік про один роман. Він короткий. Ролік. Короткий за кількістю сторінок і роман. Їх там всього 92. У книзі "Іродіада і дзеркало ркволюції" - форматом за долоню нормального чоловіка...
Переглянувши, знову замислився над сюжетом. У цьому - сенс відео-роліка. Навіть самого простецького...
А сюжет, повісті дійсно суперскладний – по глибині узагальнень, охвату різних пластів життя, оригінальності і несподіваності розвитку ситуацій і поворотів теми і водночас зверх-простий – по своїй життєвій (життєйській) правдоподібності і достовірності, як є простою реальна невигадана історія – сувора, жорстока і трагічна.
Як написав критик М. Пащенко: "Про передісторію цієї гордої, незламної і незалежної жінки – Іродіади – ми дізнаємось небагато: це народження в люті холоди, коли не могло бути й мови про відправку породіллі в пологовий будинок, тож мати дівчинки народжувала дома і з родів померла..."
Ось -охочі-переконайтеся самі.
https://www.youtube.com/watch?v=ajE0aXXEldU
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979248
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2023
У молоді роки захоплювався творами Лорки. У молоді роки – неможна без кохання. Неможна без нього й повік. Повія – і та закохується… Закохується, можливо, й неодноразово. Один єдиний раз зацвітає тільки любов, справжня. Пам*ятаете: «У тебе – любов одна. У мене – любов одна. Крізь роки веде вона у той найперший день…» Європейське мистецтво поетики нині - не уявне без Лорки. Його творча спадщина - не велика за обсягом книжок… Перша поетична збірка «Враження й пейзажі» вийшла в світ, коли йому було 20. А у 38 його вже не стало… Війна вбила його…
Його п*єсу «Дім Бернарди Альби» ми ставили у Харкові, в інституті 1985 року. Бачу її дії і вионавців як нині… Час… "Все йде, все минає, і краю не має..."
…Іди собі своїм шляхом,
а в мене на п'ястях
од гвіздків знать ями-рани,
мов після розп'яття.
Ізмарнів я геть до снасті
од тої напасті.
Іди собі помаленьку,
йди, не оглядайся,
та Пречистій, як і я,
молись до причастя,
бо ні ти, ні я, на щастя,
не хочем
зустрічаться…
Ніхто не знає його початку для себе й кінця не відає… Перед початком громадянської війни Гарсія Лорка виїхав з Мадрида до Гранади… Там його чекала небезпека. І в серпні 1936 року франкісти його заарештували. А вже наступного дня – вбили. Причини розстрілу Лорки з*ясовують і по сей день… Дехто намагається зробити з нього закланця ворожнечі між його сім'єю та іншими впливовими родинами регіону. Лорка не робив заяв на користь сторін громадянського … Однак, після цього аж до смерті генерала Франко у 1975, книги Гарсії Лорки були заборонені в Іспанії…
І приємно, що мій товариш по тодішній, харківській постанові організував міжнародний літературний конкурс #Де_поділося_кохання_? з нагоди 125 років від дня народження Федеріко Ґарсія Лорки (1898-1936), іспанського поета, драматурга, дного з найяскравіших і значніших діячів культури XX століття.
Приєднуюсь до цієї справи. Закликаю і колег по КП долучитися. Умови конкурсу подано на сторінці організаторів: https://www.facebook.com/journalzeitglas/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2023
Читаючи, гортаючи деякі сторінки нововикладеної віршні, аж піттюпцем на свіже повітря тягне... А краще, на свіже півлітря. Химерні потуги дебілів. Плетунів правовірних рим дієсловами, наче за схемами, на сам кінець "мудрагелів" речень-плазунів. Твори, якими би міг похизуватися не тільки член літературного гуртка немовлят, а й - так чи інакше - віршун пов`язаний з певною інтелігентською категорією...
У продовженя теми, такої, може й завтра, як карта ляже, наведу приклади.
Ось -залишаю місце:
шкодуй! – гидуй
даруй! - посумуй,
(посилання ID: 975955)
регоче - хоче
(посилання ID: 975912)
Купалась – зцілялась
(посилання ID: 975902)
разорвуться - взорвуться.
(посилання ID: 975927)
Можна поблювати, усласть.
Якась схема римоплетіння. Як колупання у носі. Чи - як те робили німкені старих часів - у гузні.
Насправді ж "схеми" а верніше: відповідь "правовірних" віршописів "красномовно" говорить, що струм включеного автомата словокуполіплення графоманів безупинний... І де в світі тая сила, щоб ту погань зупинила..., щоб згасила, мов вогонь усяку писяку...???
Зараз, зараз на мене накинуться зберігачі цноти поетичної, феодальної затятості рим: йти -прийти, їсти - сісти... Он, поглянь, у тім "раї" безмежного поля КП - шурують поети і поетки, члени і членкині кулькової ручки, клавіатури ПС, кнопкодави геджетів від ЕПЛ до САМСУНГІВ...
Натикають слів у рядок, поставлять рефренчик, застарілий... Ух! І -у світ широкий... Хай читають, небораки. Мейнстрім непотрібу...
Агов, поети і поетки, прозаїки і прозаїчки! Чоловіки і чоловічиці! Дбайте про красу і витонченість Ваших думок. Вони ж бо родяться у Ваших головах і душах, може? А душу вдихнув усім нам творець один раз на мілйони років...
Це жахливо. Коли найвишуканіший сайт, єдиний, що нині живий, затонить у лайні. Тих, хто до безумства, закоханий у літературу справжню, не женеться за "валом" писання, із "вимогами" підлабузної негайної оцінки, претворює на андрогінні істоти унісексу віршомазання гівном по тарільці...
Щож...
А де ж Ноу хау? - запитає, може, хтось...
Далі буде, може...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2023
Як стало відомо, збулось. Імена переможців та лауреатів 12-го міжнародного конкурсу короткої прози Zeitglas-2022 оприлюднено на сторінці організатроів конкурсу. Тепер на них чекають дипломи, подарунки, переклад на німецьку мову із публікацією у пристижних виданнях. Щиро вітаю. Радий і за своїх колег по КП. Читав ВІСНИК конкурсу із творами лонг-листу. Приємно, що живе літературне слово торить собі шляхи у нашому житті, буремному... Попри будь що!!!
Ах, майже забув... Докладно на сайті:
https://www.facebook.com/groups/344547475970040
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2023
Навчати можуть нас інші, учити себе можемо тільки ми самі.
Є істотні відмінності між просто риторичними пасажами і чесними думками. Це і є фундамент поезії.
Зрозуміти культуру, означає познайомитися з уявленнями про моральну інтеграцію, яка панує в тій або іншій місцині.
І лише той, хто це зрозуміє і сприймає історичну випадковість своєї культурної і моральної ідентифікації, може вважати себе дійсно поетом, освідченим.
І якщо вважати себе освідченим, слід мати в собі здібність до здивування: бажати зрозуміти, а як би склалося моє життя в іншому мовному середовищі, місцевості та часі, в іншому кліматі. Як би я поступав маючи іншу прфесію і інші соціальні умови. Людина мусить бажати подорожей, аби розширювати свої межі, до самої смерті. Дійснійсть робить людину спраглою до чесного письма, як до документальнї фильмографії.
Є неосвічені учені. Є лжепророки. Є лжепоети…
Так і читання. Одні читають і консумують прочитане, як борщ і сало. Вони мало розвиваються. Тож після читання, залишаються тим самим, що й до читва – незміненими.
Інші – пропускають прочитане через себе. Оцінивши, стають відмінними, ніж до того. Це і є неспростоване свідоцтво істиної освіти. Це саме стверджує філософ і письменник .
Справжній поет, як і письменник – анархіст. Він не визнає над собою ніяких авторитетів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2023
Чи близько отак, чи здаля, світ за очі
дивлюсь на братів, що ніколи не бачив.
Все чую я стогін пройдешніх часів,
і біль відчуваю з глибинних глибин.
Тоді ми приносили смерть,
І в день і в ночі, і уперто.
Чинили що Каін над Авелєм,
сором навіки, на нас впаде жалем.
Із царства поетів та мудреців
прийшли ми тоді - палачі і убивці.
Затемнені души з серпом у руці
ми сіяли смерть на братерській землі.
Родюча земля, урожай був відмінний
адже чорнозем перемішано з кров`ю.
Чума повернулась, із давніх давен
і огорнула весь світ у свої покривала.
Диявол взяв силу,
і душу у Фауста в борг,
А Бог, заплющивши очі, сховався на небі,
І пеклом опалено землю.
Той мертвих тягар як нести нам надалі?
Що скажемо ми на останнім суді?
І хто нам відпустить той гріх нескінченного болю?
Чи може хтось буде таки?
Хто скаже в присутності Бога:
не бійтеся нас, ви ж бо наші брати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2023
Час нині складний. Часу обмаль. А слід встигнути за ним. Читав два тижні випуск 104 – й міжнародного журналу «Склянка Часу*Zeitglas». Новорічне видання. Цілком слушне оформлення. Дівча на дроті. Тримає парасольку. Чи тримається за парасолю… А під ногами прірва. І силються сніжинки. Сніг надії? Чи минулорічний сніг сподівань… Знаку не ставлю. Кожний – сам собі знак.
Читаючи, погладаю за вікно. Там теж сніжить. «І туманіє вітрів правічних, – за словами поета Марини Денисенко, – Гальванічне серцебиття»… У кожного ж бо серце б*ється…
Тексти журналу – як віти розхристаної душі. Вони – відбиття сьогодення. І самий журнал – склянка часу. Нашого часу.
Серед простих оповідань – непрості! Далеко непрості оповідання Надії Слухай «ПИШИ», Тетяни Плихневич «КУПОЛ» ТА, В`ячеслава Верховського «ТРЕТИЙ ГОРОД».
І коли про першу авторку я нічого доти не чув, вразився. Приємно. Хоча й невеселим текстом. Втім – правдивим і гірким. Тетяна Плихневич – вже знана авторка. Читав її твори ще у «Ренесансі», і, здається в альманасі «Мередіан». Воана, Тетяна, спонукає до роздумів, рвучких. Із місця у кар*єр…
Верховський мені знайомий публікаціями в І-неті. Майстер слова, емкого, в*їдливого, живого. Так і бачиш нічне місто – гіперболу самого-себе. А, може, й кожного з нас…
Розділ Альтернативна проза представлений нарисом (продовженням) відомого автора із Черкас, Володимира Даника: «З ПИСЬМЕННИЦЬКОГО ЗОШИТА», та зовсім несподіваною новелою Юрія Кондрашкова «НОВИЙ ЧАС ДЛЯ ДРАКОНІВ». Із Кондрашковим (зовсім молодим автором) друкувався я в одному із видань. Цікаво й дотепно. Це я про його твір.
Не засмутив і розділ Короткої прози. Тут яскравляться лаконічні твори Тетяни Лінійчук, Юлії Сухорукової, Анни Дановської. Поліни Грім, Вікторії Вільчинської, Тетяни Мінаєвої.
ПОЕЗІЯ завжди мене уводить… Подалі від світу… А твори таких авторів авторів як В`ячеслава Пасенюка, Євгена Юхниці, Юлії Етімгер, Наталки Поклад ведуть аж за обрії. За горизонти буття і небуття…
Розділ Критики та есеїстики вихваляти не буду. Там, окрім жагучого спомину Романа Шилуцького «МЫ ТОЖЕ БЫЛИ», подано і мій, розширений нарис «РОЗДУМИ НАВСКИДКУ». Дехто із колег КП вже знайомився із ескізним текстом, на сайті. Та в журнальному варіанті – то інша справа… І на завершення – мої самі палкі слова подяки Антоніні Остролуцькій. Подяки за супер-лаконіз нарису «ІНТРИГА ПОЧИНАЕТЬСЯ ІЗ НАЗВИ».
Додам – Галерея журналу представляна роботами Олі Рондяк та Ярослава Савчина. Американки й Українця. Талантами знаними й, напевно, добротою душі. Про що і йдеться в репродукціях іхніх картин…
Дивіться, читайте і дивуйтеся життю, друзі, недруги, браття й посестри… Адже, знову-таки за словами Марини Денисенко «Земля ця – з початку і до кінця – Мільонами вуст перечитана книга…»
Більш розлого про цей випуск, хто хоче, може дізнатися на сайті журналу:
https://www.facebook.com/journalzeitglas/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2023
Декілька слів про роман Юлії Етімгер «Маніхейське марення»
Колись я перекладав із японської:
Як море
Своїми хвилями
Знову і знову
б`ється у скелястий берег,
так безупинна
моя любов…
Читаючи роман молодої авторки, (а вона таки ще молода) приємно дивувався багатьом підтвердженням власних моїх родумів, вболівань, невияснених ще самому собі підозр…
У романі, доречі добре виданій книзі, у цупкій толковооздобленій обкладинці, на 312 сторінках розвиваються події та подаються до деяких з них розлогі авторські коментарі так, що інколи аж захват бере. Хоча, за своїми вподобаннями, я не прихильник жіночих романів… Свого часу «переїв» Агати Крісті та Ванди Василевської із Марком Вовчком…
Та у пані Етімгер – дещо інше меню блюд… Про це і хочеться поділитися…
Кожному слід навчитися вірно споглядати світ і людей у ньому – наше оточення – аби самим і висновки робити. Певною мірою і пані Етімгер спонукає своїм романом до того… Напівсвідома, іраціональна навія та збудження подекуди поступається місцем систематичному самоспогляданню (авторки і її альтер-его Марії) в переміжку із критичним аналізом подій та поглядів її підодоглядної Софії. Софія – пацієнтка дурдому. Марія – лікар. Втім обидві – молоді, красиві, стрункі, завзяті, творчі, сексапільні – критично до оголенної брутальності виписують свої таємниці поведінки…
У романі викладено все: злочин та кара, кохання й ненависть, знання і тупість, доброта й ницість… Ланцюг цей можна продовжувати… Його зупиняю я сам і та експлуатація півсвідомої сторони людської натури героїв і пересічних персонажів роману. Ця експлуатація, на мій погляд, сягає своєї кульмінації не в освідченій і грламурній спільноті (лікарів, вчених, навколомистецьких прибічників, утаємничених шльондр із гарними окладами, рахунками в банках, автами, пальтами, тощо) – тут панує зрада, а в темному серці читача… Коли у ньому піднімається хвиля почуттів – із самого дна, сміливо і зухвало аж до ганебного сорому, без усякої остороги на те, якою може бути на все це відповідь…
Тут мені хочеться глибоко перевести подих… Адже це схоже із, наприклад, відношенням до кам*яного шматку землі, який хочеться покращувати, вкладаючи у нього усі зусилля… Зусилля рук, ніг, мозку і душі. І, майже не залишається перебільшених надій… І осінь вже минає. І в романі, саме осінню – в мигтінні її краси – коли, здається, що утопію віри і мрії можна схопити руками… Міраж. Помилка чи похибка?...
Дурдом бо не залишається лише за парканом лікувально-тюремного закладу, біля воріт якого присутність менеджера по відкриттю їх та зворотньому руху, Івана – біснування медперсоналу Агати, Анжели, наглядачів, керівництва, інфантилізму церкви психічного храму – цього, за словами авторки «кладовища живих», чманіє наче сон зими… Божевілля вже давно вийшло за рамки умовного гето. Воно розлилося світом… І, письменниця відчула вчасно необхідність написати про те, що наболіло кожному… Адже обов*язок справжнього письменника розповідати про те, чому ми всі свідки…, чи незабаром будемо свідками…
Втім, попри всілякі перепони – ще панує стрім любові.
А любов для справжнього образотворчого мистецтва – продовжується допоки у нашій уяві існує ще місце для великої мрії…
І це ГОЛОВНЕ для художнього тексту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2023
Щойно вичитав приємну новину. І -саме на день Святого Миколая... Клас!
Сповіщається що нині названо переможців та лауреатів Міжнародного літературного конкурсу #І_пульсом_серця (проза, поезія, есе) з нагоди 110 ліття від дня народження Андрія Малишка.
А ще - тривають обговорення читачів та авторів ВІСНИКА конкурсу за визначення ще одного лауреата.
Слід назвати трьох найкращих авторів конкурсу, надіславши листа на ел-скриньку: zeitglas.kaniv@gmail.com
Його буде названо до Нового року.
Автори найкращих творів відзначено дипломами. Твори переможців буде опубліковано на сторінках міжнародного літературно-мистецького журналу «Склянка Часу*Zeitglas».
Інші, відзначені рішенням конкурсного журі роботи, – на сторінках літературного альманаху «Скіфія».
Тож, приєднуюсь до поздоровлень переможцям та лауреатам!
Докладно на сторінці:
https://www.facebook.com/groups/344547475970040
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968728
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2022
Ми належимо часам.
Не вічності.
І оселі і чоловічності.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2022
Художня література - ізолюючий прошарок від несмаку і пошлості. І завдання її - руйнування примітивного синтезування у мізках людей.
Вдалий твір - наче зоряний простір між цілими світами. Коли такий читаєш - можна відчути приступ тремтіння, яке не можливо приборкати...
Критик - посередник між автором і його текстом. В ідеалі - це співпраця. Навіть, коли вона несмачна. Справжні ліки - гірки. І всі вони ростуть під парканом. У дворі кожного. Кожного автора.
Навчитися творчості не можна. Можна розвинути талант, коли він присутній. Стиль, підтекст, час творення і читач. Поетика - гербарій "чувств и страстей".
Талановитий твір здійснює вплив на людину надовго. Інколи - на все життя.
То ж. творіть, пані і панове. Розширюйте значення вдало втілених ваших образів.
І нехай Віра, Надія, Любов і Софія (мудрість) буде з вами повсякчас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2022
Ось ще один перл:
"...Поцелуй, как невинная страсть,
Ощущая его – улетаешь,
Нету страха, что можешь упасть,
Но когда приземлиться - не знаешь.
Поцелуй, словно ветра поток,
Ты стоишь, а тебя обдувает,
Нету сил, чтобы сделать рывок,
Сносит с ног и одежду срывает.
Так легко и невольно пронзает,
Эта жажда пьянящих касаний,
Душу в клочья порой разрывает..."
джерело: ID: 961133
Навіть не скажу, а констатую: Именно так "поезия" глагольных рифмачей и не сдвигается с места..!
Мікроскопічна подібність до того, що зветься творчістю... І нема над чим ломати голови. Втім, знайдуться прихильники. З`являться псевдодискусії у моделях одної стотисячної: "Хорошо", "як добре", "Класс!"...
370 кілометрів на секунду мчить наша сонячна ситсема у відношенні до галактики. І це вселяє надію, що такий період творіння мине щвидко. І авторка збагне, що такою "поезою" вона не зрушить з місця... І почне дбайливо й кропітко працювати над своїми словотвореннями. Або - облишить цю справу, навіки. Як це часто й відбувається із жінками, опісля перших пологів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2022
Однорідний туман -
неначе й не було
історії поезії...
І, навіть, примітивного школлярства.
Конфузяться поетки,
дратуються дядьки...
Мікроскопіча туга
на кшталт того,
як камінь
падає в болото...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2022
От, ці реліктові форми рим.
Вони - гірші засиджених пташиним
послідом антен.
Скалічені вірші...
І думати про них
нема чого..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2022
Натрапив на цікавинку.
Поміркував: можливо і для деяких авторів порталу КП буде небайдуже.
Там, саме йдеться і про їх твори.
Будь лака, хто захоче:
https://www.facebook.com/groups/896602320489376
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2022
Вірш, фрагмент якого наведу, має ходулі. Про які свого часу сказав Вольтер: "заносить наш геній далеко, однак неравномірним кроком..."
Ось уривок:
...Я сподіваюсь, віднайду надію,
І підіймусь в далеку височінь.
Чекають там яскраві зорі,
Щодня мені шепочуть, - Відпочинь...
Далеченько від читацького погляду... Відпочинимо...
Та, коли повернутися до початку тексту:
"...Не пам'ятаю те, що було,
Прокинувся, а там - питання знак...
Чи я кохав, щось відчував?.."
Поринає літуява у царство хаосу... Скоріше, у невдалу ніч...
Коли задовольнятися самим списуванням із природи мрій -може так і буде.
Однак, не створюючи нових зразків із безпородної груди нематеріального, можна засмітити мозок. Свій, того, кому писався текст, і читачеві.
А задум атора був, певно, не просто так...
Та поки що заглянемо до середини твору:
"...І кожну мить розпалюю як листя,
Лиш жевріють осінні дні,
І тільки ночі - у перлиновім намисті,
Бодай зірки на небі не одні..."
Сам ресурс КП подає багато прикладів титанічної роботи із рефреном "ЛИШ" автури різного прошарку. Інтелігенції, робітників, селян, безробітних, бомжів, гультяїв, повій, школярок, студентів, бандюків, поліцейських тощо.
Повільно і важко йде вживання самоуків і партизаншини літературної царини. Це зрозуміло.
І добре, що цей контингент не гемселить ліхтарі на вулицях, не трощить лавочки у парках і скверах. А чоловіки й чоловічиці пишуть вірші, прозу, есеї...
Та було б ще краще, коли кожний ставився до своєї творчості з повагою. Скрупульозніше!!!
Адже, поет - то деміург (творець). Він створює нове. Творить.
Ось - учора ще не було у світі такого вірша... Ніде. А нині - бац - ось він.
І твір живе. Вже своїм життя. Один - довшим. Інший - коротшим.
Але, між зірками на небосхилі поезій - він вже присутній...
Тому, шановні автори, дбайте про свої написи... Виважуйте кожне слово. Кожну риму. Банальна рима -банальний зміст...
Вірш - початок перевороту вашого і нашого духовного життя, труднішого, істотнішого, докоріннішого, вирішального... Коли то справжній вірш...
Хай щастить!
(далі буде)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2022
У тій кипучій боротьбі, якою буває сайт поезії... Страшно, аж жуть...
Кому тільки не вдавалося поєднати дієслова... Як становище глухокутості...
Ось -полюбуйтеся. Одна пані революціонує:
...Як калина у садочку мила,
Зачаровує, п'янить і манить.
Як вербичка листя похилила,
Як над ранками іще туманить...
Ми можемо перемогти такі закидони. Швидко і остаточно. При теперішньому становищі жіночої словотворчості...
Слід утворити фабичний потік для таких авторок, негайно. Суцільний ресурс "ЖІНОЧА ПОЕТИЧНА СПАДЩИНА". Та додати до неї гриф "Недоторкана".
Заперечення рівності із чоловіками тут не стоїть.
Адже у творах "членкинь" шалена перспектива. Аж до Богуслава й Кагарлика, від Стрия і до Житомиру. Аж до неба... Шкода, що перспектива неперспективна. Ніхто ж бо не відстукає рецензій на такі твори. Одноманітні, шаблонні, сірі і нудні... Попри, добрі наміри самих авторес...
Поезія нашого часу може ще прикрасити літературний процес. Може! Тільки слід старанно дбати про те, що віршується.
Критики ( себе до них не відношу) і літературознавці чомусь більше полюбляють писати про маститих літераторів. А дарма. А до проблем сьогоденної поетичної еквілібристики беруться неохоче...
А треба!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960327
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2022
Особливо нікчемні вірші про політику.
Перепрошую.
Те, що попадалось мені - морок.
Мотлох, що додає трикратний надлишок потворності будь-якій моделі вірша...
І всі, пардон, всі такі "шедеври" начебто склеені із недоладностей скотчем...
Політики, - казав мені один німецький журналіст, - нам потрібні. Із них виходять шикарні підозрюємі...
Поезія, думаю, подібна квантовому стрибку.
Вона, справжня - долає усілякі перепони і засади...
Як електрон завжди вийде із ящику...
Квантова механіка -звісно не закон для поетики.
Але принципова парадигма. Без неї все щезне. І, навіть, ми... Втративши свою енергію.
То навіщо ж, шановна поетична спільнота, її витрачати марно?!!
На цьому нині й облишимо поля теоретичної фізики.
Це мене так - потягли минулі знання...
А поезії - треба тільки витончений зв`язок між словом поета і почуттям читача...
Якось так...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2022
Так буває: натрапиш на текст.
І аж знудить.
І в голові загуде.
Ну, моп твую ять,
ну, нахіба римувти так:
...зумій. -не смій.
наодинці,- сходинці?
А кінцівка рефренчику -то "вообще". Просто цитну:
"...Вони - це інший Всесвіт лиш.
Ви зустрілись випадково на одній сходинці?
То для старту. Кожен у свій бік."
Прямо малюнок кошмарно-злій нужді...
Соло-щебет по гравію...
Може, тут коріння страждань автореси полите дощем нещадної байдужості до слова... Прикуте кайданами непраці. Копання у дрібненьких емоціях? Особистих, невизрілих. Хожіння у степ із заплющеними очима...
Та, певно ж -ні. Дівчина для чогось, скоріше -для когось писала. Наголос правильний.
Хочеться втішити її. Нагадати -тільки маленькі поети й щасливі й нещасні від себе і через себе... Але ж тільки вони самі слухають свої пташині пісні, які не хоче знати людство ... і той, кому їх вигадано... може й втікти, геть назавжди...
Рятуймося!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2022
Людина проста коли виздоровіє, то вона і так виздоровіє...
Казав герой Ревізора, один там.
Перетин сумнівності й відчаю
- головою у небо.
А... осінь вже прийшла...
І автори, автореси - у суміш речень,
перших, що у голову зайшли,
як у постелицю...
А кожна рима, ПОЕТИ, - у нерві,
а кожне слово -у клопоті...
Як писав Малишко...
"Бо мудрість іде без блиску,
бездумність -у позолоті..."
Чому ж, колеги і колежанки,
не потрудатися над словом
у промислі своїм,
власнім
творчім,
неповторнім?
Будівля слів -не забавка пуста...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2022
Декілька думок про один твір.
Цей вірш Є. Юхниці "Чорне море гуде розгублене" я наверу цілком:
Зітхає море в надвечірнім Коктебелі…
Гуде розгублене і неприкаяне.
У співрозмовниках – мушлі та ще биті скелі
І небо ще …наляканість, розкаяння.
…Човни лишають люди, гальку поліровану.
Ховають очі хвилі, і пірнають вглиб.
Мов, розбирає море береги на органи
За те, що у загрозу, у відро смоли
Перетворили його, ніжне, неповторне.
17.08.2022р.
ID: 958838
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Драматичний
Коли текст має підгрунтя, він зчитується очами й розумом. Нам доведеться ще пережити смугу загострення... Підспудно йдеться про війну. Тут можна сказати, що автор поставив собі за мету - допомогти. Нема ні одного дня, коли б не надходили відомості про печаль.
І тут аж відчувається картина, коли " ...У співрозмовниках – мушлі та ще биті скелі / І небо ще …наляканість, розкаяння.
Вдало! Чемно! Мені вже доводилось вказувати на добротність творів цього автора. Сподіваюсь, не розчарує він і надалі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2022
(Про жіночу творчість на КП і Трою)
Коли римують так:
...Хай літо з осінню зійдуться
І в барвах листя розцвітуть.
Хай в кожнім серці озовуться,
Усе погане вмить зітруть....
стає сумно, як край села. За всю історію досвіду.
Досвіду розмаїття поетичного надбання. Від Сковороди до Костенко.
Вже краше утворювати зойки.
Ну, ось я зойкну, скажімо про якогось директора:
"Зарплата не та -
нема живота"
Читаючи твір, не упускайте ані слова. Навіть у прозі. Беріть як своє. До серця. Або до...
А у поетичному - й поготів. І тоді взнаєш: хто -хто. І що до чого.
Як прозрів одного дня Вільям Мейкпіс Таккерей:
" Не було ні Трої,
ні тих, хто осаджав, ні тих, хто був в облозі,
ні автора, і тексту достаменно не було..."
Пригадалося міркування Андрія Малишка... Що можна довгі роки писати вірші і не бути поетом... Кожна людина, хоч би з невеличкою освітою, уміє підбирати рими...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2022
Вітаю колег із виходом у світ літературного альманаху "СКІФІЯ-2022-ЛІТО".
Канів. Вид. “Склянка Часу*Zeitglas”, 2022.-144с.
ISBN 978-617-7425-81-5
До 43 видання збірки включено твори 30 авторів України, як сповіщає офіційний сайт, дня нинішнього.
Хоча моїх творів у збірці цього разу немає. Однак книга представляє неабиякий інтерес з огляду на її літературне розмаїття. Вона єднає України береги "у клекоті могутнього хоралу"... Приємно і те, що альманах цей виходить стало, вчасно. У кінці кожного кварталу-сезону... І так, як мені відомо, вже із 2000 року... Браво!
Моє вітання!
Докладно: https://www.facebook.com/groups/344547475970040
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2022