| Сторінки (4/339): | « | 1 2 3 4 | » |
Была пассия
в депрессии...
И она худела -
страшное дело...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865194
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.02.2020
Усім авторам КП не втрачати оптимізму у Новому 2020 році.
Щиро ваш друг!
Ось -проникайтеся й дійте, віруючи лише у свої сили і талант, як молода українська рок-група, що валить нині увесь старий світ:
https://www.youtube.com/watch?v=VzjSk-N3gmc
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859951
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2020
Міністр розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства Тимофій Милованов зізнався на своїй сторінці у Facebook, що не читає книги, бо йому нудно...
Тепер кілька б слів у відповідь. Та, хіба що "непечатних"...
Для меломанів -справжній хіт: https://www.youtube.com/watch?v=VzjSk-N3gmc
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858701
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2019
Щиро бажаю усім друзям на КП гарного настрою та здоров*я. І не лише на день Святого Миколая!
Водночас інформую, що термін подання авторських робіт на літературний конкурс «Свято Різдва» збігає 12 днів.
Мета конкурсу: показати розмаїття сучасних авторів України та світу у царині святкового художнього тесту.
Опісля 30 грудня планується видання ВІСНИКУ конкурсу.
До віснику буде включено усі твори авторів ЛОНГЛ-ЛИСТУ.
Я беру участь, адже - оцінювати твори буде журі, до складу якого увійдуть письменники, сценаристи, журналісти, літературні редактори.
Про що писано докладно на сайті: https://zeitglas.io.ua/s2662357/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858372
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.12.2019
Сегодня был я на базаре.
Там бухают даже бабы-продавщицы.
Вне возраста и статуса...
Тотальная пьянка идёт.
По случаю, оказывается,
Великого праздника Андрия.
Я спрашивал, ничтоже сумняшися:
-Это первозванного, православные, аль второстепенного?
- А нам усьо одно, - отвечали мне пьющие...
Ото ж бо, как говорится, и Вас всех, КПешников, поздравляю.
На всякий случай.
Желаю крепкого здоровья и сил. Да...
(Хотя и нескладно, зато правда)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857810
рубрика: Поезія,
дата поступления 13.12.2019
Приємно, . Приємніше, коли друкуються у виданнях міжнародного конкурсу. Ось, як мій скромний твір "Про виборну гру" у віснику міжнародного конкурсу ДО ДНЯ СТУДЕНТА (поезія, коротка проза), книжку якого щойно отримав.
Ось він:
Про виборну гру
( Із зошита мого товариша)
Попросили мене заграти на органі.
Я сів у кірхі там, на верхотурі,
і споглядв на месу й громадян Європи.
Заграв я хвацько, виборно, адже я вмію...,
та й що мені ті гімни Генделя й Скорлатті,
коли навчався я у консі Харкова буремній.
І як багато хто з музиків,
хильнувши перед тим добряче пива й грогу,
бо тут прохладно-таки, у притворі,
поцмокавши, поївши самогонки люто, заграв...
і сквернословив вголос...
Адже мене ніхто не чує...
Бо Європа...
Приємно взяти до рук та гортати вдало, по-європейськи зроблену книгу. Бачу, тут є ще декілька авторів, знаних мені по клубу КП. Вітаю щиро колег по перу. Тож, наразі маю змогу перечитати уважно усі твори конкурсантів. А на додаток - ще й -в такий спосіб долучитися до обговорення усіх допущених до конкурсу творів на конкурсному сайті:
https://zeitglas.io.ua/s2661222/zaversheno_mijnarodniy_konkurs_do_dnya_studenta
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856305
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2019
Если даме нет дела
до моего тела,
то ей нет дела
и до моего дела.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855730
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 24.11.2019
Художня література - це перед усім можливість говорити про морально-етичні проблеми. А що ж спостерігаю я у валовому віршо - і прозотворінні "будівничих" Клубу Поезії??? І відстежую вже роками...
У неодно-авторових, та однорідних втім за слабкістю та текстовою убогістю навалою, губляться дійсно цікаві й талановиті митці. Число їх мале. Твори їх - великі. Не за об*ємом рядків, за змістовністю та внутрішнім складом, цінностним.
Я назву число таких. Адже, саме вони можуть підвищити нове число самоврядовуваних творчих одиниць... Свого роду автономних систем із неоднорідним національним складом...
Не буду наводити тут порівняльні тексти (вдалі і безталанні), аби не постити нездар - представників різних професій. Доречі,вважаю, що коли людина береться писати погані у літературному відношенні тексти, то поганить так само вона й свої професійні справи...
Між літературою минулого століття і сьогодення - прірва. Такя, мов письменність домоонгольської Русі та старофранцузська поезія. Із цього приводу я не буду тут деьатувати. А розпочну огляд та похвалу тим текстам, заради яких і затяв цей нарис.
Ось - і перший пішов...
Tanita N не так давно розмістиоа вірш "Лишень жди…" Новожу його фрагмент. Цілком хто захоче -прочитає на сторінці авторки, аби і у такий спосіб поширити коло справжніх поціновувачів поетики...
Місто Лева запалило ліхтарі.
І, містичним все зробилося навколо.
Перехожі поспішають, хто куди.
Я займу в кафе десь вільний столик.
Накриває ніч знайомий силует
шпилів привокзального собору.
Пахне свіжоспечений багет,
що купив напевно, хтось собі додому....
ID: 847258
Мені подобається незатяганість римо-слів. Вдало які передають сум про радість. Про зустріч і розставання, неменуче... Перехідним етапом дисципліни самого буття нашого... І пряма мова, умащена поетизмом непідробним, про реальне життя, навіть сторонньї людини, що несе собі додому багет, свіжоспечений... Невже, читачу, ти не відчуєш запаху того хліба....
Гарна поезія - приют під старість. Тому, знову і знову, чаруюсь диво-рядками, котрі трапляються мені. Ось - ще один твір. Він увесь причудовий. Втім, як і спершу, наводжу (умовно-кажучі) уривок. Хай читач відкриє сайт автора, затамувавши подих.
Автор, чи, скорше авторка Rekha, подала свіжий, як подих вірш "Вот такого…"
Я хочу тебя касаться... дико-искренне,
чтобы знал ты, что в моей судьбе единственный,
чтобы кожей ощущал, что... ненаглядный мой,
и другого никого совсем не надо мне...
Чтобы звёзды растворялись так... смородинно,
среди ночи окружали хороводами,
чтобы мог ты что угодно им загадывать,
да и я - одно, и только - ненаглядного,
бесконечно, словно свет и воздух, нужного,
и кого давно своим считаю суженым,
вот такого... как ты есть. Тебя, единственный!
Близко-близко... Жадно-жарко... Дико-искренне...
ID: 855733
Мені подобається тут настрій, що підіймає дух. І не тільки. Творіння, зроблене силами абстракції талановитого поета, ( а поетками називали раніще суто невдах), без промоушингу критика, нажаль, може залишитися обабіч торного шляху... Я не хочу, аби цей вірш загубився у нетрях І-нету, я його пропагую! Адже, читаючи справжні твори, ми перевіряємо себе...
Коли у 1929 році почав з*являтися у кіно звук, настало нове його життя. Не тільки живі картинки, але й відчуття справжного дійства. Втім, не всі одразу в*їхали у це... Приміром, Чарлі Чаплін заявив: " А я не знаю який голос у мого Чарлі...". Вірш, від автора Infantis, уривок з якого наводжу нижче, схожий за вище мною наведене порівняння справжнього дійства. Пересвідчитися спробуйте, ризикніть:
Я бачив Вас ще в час малого Сходу,
Як розводив у глеках мідну хну,
Коли дививсь у дзеркало, як в воду,
І бачив Вас, тоді коли без згоди,
Свою любов розмарену вдихнув.
Я бачив Вас, здається, поза часом,
В пливких дрижаннях сонця на воді,
І хвилювались образи невчасні,
Коли і сліз не розбереш в цій чаші,
Яку подали випити Тобі.
Я бачив Вас, і не в числі забутих,
Потоплених у пам’яті моїй...
ID: 855944
Рубрика: Вірші, Лірика
Мені подобається свідома відвертість спроби пливких дрижань усоього тексту. Схожість до марення у пустелі байдужості часу. Все тло тексту неначе сам успіх альтернативних можливостей образотворення.
(Далі буде)
А поки що - нова пісня від молодої Рок-групи:
https://www.youtube.com/watch?v=LTCmY_2NVnU&feature=youtu.be&fbclid=IwAR3APKiHQKqE8WqHCO3Prgf7OqehIVUbnj9JcLc5k8UvTILj5NxyW2ASn4A
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855617
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2019
Молоде робітниче покоління
шурує по уламкам вчорашніх
історичних утворень
повторюючи
новели
ліквідаторства.
https://www.youtube.com/watch?v=1Np9tIcHX5U&feature=share&fbclid=IwAR2YxThCh6wqEQJmj_nSl12dAEXHHJiI77SPzBgfgvIm6PH3VcEmimuqjqU
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854134
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.11.2019
Як мені стало відомо, міжнародний журнал #Склянка_Часу_Zeitglas оголосив літературний конкурс «Свято Різдва».
Метою конкурсу зазначено: показ розмаїття сучасних авторів України та світу у царині святкового художнього тесту.
Умови конкурсу подано на сайті: https://zeitglas.io.ua/s2662357/
Сам долучився і вас запрошую, звісно -самих талановитих, сміливих і здібних. Адже, як зазначено організаторами "Твори переможців буде перекладено німецькою мовою та надруковано..., а дипломи переможцям буде надіслано на вказані авторами поштові адреси УКРПОШТОЮ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853525
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2019
И тогда сказал я:
- В литературе, как и в музыке, стоит заменить одну ноту, как меняется смысл всего... Вот я напишу: "А мир такой радостный, куда только ни взгляни.." А теперь замени только одну букву "р" на "г"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853103
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 30.10.2019
Руки-крюком.
Морда-ящиком.
И спросил он меня
по-немецки:
- Мuss es doch mehr
als alles sein?*
-Чем больше
у женщин свободы, -
ответил я бойко, -
тем бездарнее они
ею распоряжаются.
А перед нами, нога на ногу,
восседала деваха,
а за её телом
поднимал свои кресты
покинутых церквей
Ерфурт.
*Должно же быть больше, нежели всё?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852351
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2019
Мой друг и его песня. Рекомендую.
https://youtu.be/UT8lvAVzWY8
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851029
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2019
Це буде коротко-коментований нарис-огляд. Його мета - у загальних рисах окреслити які ж наміри мають автори україномовних текстів цього сайту.
Я не буду претендувати ні на вичерпність переліку імен, тим більше на професійну оцінку з огляду на їх якість чи адекватність...
Хочу посприяти розвитку всього найкращого, що трапиться мені у творах, які розглядатиму. Повторюся: це буде лаконічно й несумно. Із творів подаватиму фрагмени, що справили на мене, як читача особливо приємне враження.. Звісно, буду радий доповненям та уточненям, коли такі хтось висловить у коментарях до цього нарису.
Намір, що виказує Юхим Гайовий у вірші "Просто осінь"- заримоване наближення осені із її красотами. Із всього віршу типологічна відповідність і вдалість аипадає на такі рядки:
"...Вчепить павутину
До дерев і тину..."
ID: 846308
Про що б не писали оглядачі та критики, а перше-ліпше, поети пишуть про любов. Адже доба витворення таких текстів ніколи не скінчиться. Тут і наведу рядки Наталі Косенко-Пурик із її твору " Розлуку скажеш, ну за що люблю?":
"...Я подарую ласку і добро,
Яку весь час плекала і плекала..."
ID: 846457
У цих простих рядках - утаємничено всю жагу, всю сповідь коханої до її обранця. Між літературою домонгольської України-Русі, через французську поезію до нинішньої, - цей місток бажання відданості не розривається... Тому, що і його плекають серця авторів, серця живих людей.
Коли ж додати до кохання переживань, взаємини між читачем і автором набувають невимовної схожості... Адже, кожний щось подібно відчував, принаймні, перебував у такому стані бажання, аби його покохали... От, як приміром бажає героїня твору "Ніколи ми не були з тобою такими близькими", що написала Альона Хомко. Навожу уривок:
"...Так сильно,
так ніжно,
так палко,
сміливо,
беззастережно…
А поки я буду сміятися
І під дощем танцювати!
На самоті. На самоті, що стала моїм затишним домом.
А ти, як завжди, будеш мені усміхатися…"
Такі рядки можна розглядати поза будь-якими типологічними відповідностями, не звертаючи зайвої уваги на несуттєве у цілому творі. Бо сама суть палкого бажання вже виражена у самій вірогідності й доброті сподівань. Сподівань, які стануть реальністью, обов*язково...
Потрібність мотивів у творах я не поділяю за жанрами і хронологією, однак - є тексти не тільки "із пилу-жару" нашого життя кипучого, алей й взаємовплинного ходу часу. До таких належить "жартівливий" вірш-сумлінність" Євгена Юхниці "Ти дитину забиратимеш? --Ні-ні…" Наведу його цілком. Він того вартий.
Перші заздрощі на першому дзвінку.
Хто одягнений як? Хто дасть перший дзвоник?
…В мо́го, вчителька, дивлю́сь – ….студентка Тоня,
Із якою рік тому, на пікніку…
--Це – Ваш син? Дружина Ваша? Як приємно!, -
В мене в шиї пересохло, аж звело́.
--Мама сина, Ви заходьте ж…
--Він в нас чемний, -
--Хто?
--Синочок наш.
--Ну звісно, батьків клон!
Я сказав, що відійду… Тут всі – як митники…
Ще й навколо – мамці, молоді, рясні…
Он, й дружина йде:
--Яка в нас класна вчителька!
Ти дитину забиратимеш?
--Ні-ні…
Мені подобається у тексті потаємне запозичення і типологічна спорідненість із переживаннями не одного татка... Адже, трапляються події, що неначе аж закликають до лицарсько-дружинної поетики... Поетики на близьких стадіях до сміху й гріху ходу життя... Сімнадцять рядків, а вимисел кожного читача вже будує романне тло, значним, як на мою думку...
Коли обридне (і таке буває) читачу засушені квіти поезій про минуле чи вмираюче кохання, зверніть поглЯд на твір "анкор" від Котигорошка. Він не великий за обсягом, та -за наповненням і драйвом - ТАК!
сімдесят дві конячих дужих сили,
в перерахунку - енність кіловат
втирають гуму, як в мочалку мило,
в похабно кимсь постелений асфальт
іще у трубці не застиг твій голос,
та вже натиснув Бозя "контрал-шіфт"
і я реву з мотором в один голос,
кому то помста - дурнуватий дріфт?
і усміхаюсь саркастично-криво,
вкидаю срібне тіло у потік
а стрічні, знай, підморгують глузливо -
не втік... не втік... не втік... не втік... не втік...
Мені подобається ця надмірно дещо чутливо-хуліганська поезія. Поезія, як кажуть, не для хворих і вічно розслаблених інтеректуалів. Браво!
Найліпший шлях до серця і розуму читача - правдивий текст, добротний і неквапний. До таких я відношу твір від Kuzinatra "Ом". Навожу і його цілком.
І гасне день
Так погасатимуть наші великі й малі надії
Коли ми всоте у стільниках потреб
Не знайдемо найменшого вільного простору для простого себе
Для простого: нічого не треба, я маю все
Для спокою під блакитним небом недільного ранку
Без телефонних дзвінків з регулярною звітністю друзям, що все є ніщо
Що неділя дійде до кінця так само, як розпочалась із початку
І що треба її рятувати нещасну музикою і шашликом
І без зайвого спротиву визнавати, та ні - приймати
Чергову потребу у забуванні себе
У зловживанні собою і знову ж таки шашликом
Без вільного простору
Просто затісно раптом
Серед людей
Гасне не день
Гасне невидиме щастя
Чути себе
Пальцями м'яти прохолодну траву
Віями сонце збирати
Мовчати мовчати мовчати
І проводжати метеликів просто над власним носом
Плекати надії
Доки ніхто і ніщо не зруйнує цієї ідилії
Вільного простору
ID: 847076
Мені подобається хай хоч що - несподівана розв*язка. Кожний з нас має одного дня право запитати себе, чи поезія верлібру буде жити? Чи даватиме поживу душі, що спрямовує працю свого розуму й тіла у русло діяння.... Прочитавши цей 24-рядник згуртованого бажанням добра, знаходжу для нього значне місце у сучасному ресурсі КП, а, відтак, і на своїй віртуальній закладинці - із абсолютним узгодженням (за вийнятком критики у напряму шашликів) власного сумління. Дякую автору.
А поки готую чергові оглядини, розважся, читачу:
https://www.youtube.com/watch?v=10If3H8G5sY
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846306
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2019
У букіністиці набрів я на книжку Едуарда Асадова. Тоненьку, в 32 сторіночки. Хтось свого часу умикнув її... У ній красуються чонильні штампи і номери Центральної бібліотеки міста Тореза... Умикнув, напевно, тому, що, прочитавши її, не утримався... На останніх (технічних) її сторінках гарячково почав писати лист своїй коханій... Він, ця невідома мені людина, пояснювався... У своїй неправоті, помилці... " Я б ніколи, - дозволю процитувати фрагмент листа (І.С.) - не написав тобі цю сповідь, якби ти була так далеко від мене..."
Ось так, велика сила поетичного слова...
І вічна слава перебуватиме доброті таланту дійсного поета Едуарда Асадова... Читайте, друзі, ВЕЛИЧНІ ВІРШІ!!!
"...Когда мне встречается в людях дурное,
То долгое время я верить стараюсь,
Что это скорее всего — напускное,
Что это — случайность, и я ошибаюсь..." Э.Асадов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843994
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2019
Відсутність простору вільного часу унеможливлює щоденні огляди творів поетичного сайту. А так, як заняття поезією нині стало майже індустрією вбивства вільного часу, то і підходитиму до цього розділу моїх критичних есеїв, більш-менш оригінально. Аби ланцюжок продавження оглядин не скидався на занудну марудність мудрогельства... Бо без такої справи критицизму, бачу, усілякі прихильники віршування задухою швидко отрують спільноту... Однак, я знаю - і переконаю у цьому багатьох читачів цього нарису - що у кожного поета можна віднайте дещо шедевральне, від слова шедевр (із французьської chef-d'œuvre)... Таке, що зможе зазвучати музикою, ритмом, словом і зачарувати, бодай і вразити приємно....
Тож, треба братися до роботи... Треба. Хто сміливий - за мною!
І першим вдарить рацухою автор Witer із лаконізмом "Твій голос"
Твій голос ніби пісня десь лунає...
ID: 843060
Хай цей рядок буде нашим поводирем...
А щоб було вже зараз несумно - раджу налаштуватися на нашу спільну роботу. Виглядатиме вона так драйвово, як пісня цієї талановитої української рок-групи на Рок-Булаві цього року: https://www.youtube.com/watch?v=10If3H8G5sY
Якщо хтось утворив свій шедевр, він готовий його Виконати. Як кажуть гали -...a inventé son chef-d'œuvre, lui seul peut l'exécuter. І хай це буде Оля Тимошенко із ії творм "Поза простором"
Поза простором кружляють пам'ятні цінності
Про виразні та непримітні події.
Вони залишають у цій мінливій рівності
Всі ці стійкі та хиткі взаємодії.
Поза простором фонтанять враження,
Зближують минуле та майбутнє,
Різних сфер, структур, глибин та важення,
Несуть щось звичне чи незабутнє.
Поза простором трансформуються шари науки,
Черпаються інноваційні та найстародавніші знання.
Для них проводяться змагання, зустрічі й розлуки,
Виводяться, доводяться, анулюються рівні пізнання.
Поза простором вібрує душа,
Ув'язнюється проблемами чи вивільняється мріями,
Названого світогляду, коша,
Прокладає власну стежку чи слідує за подіями.
Поза простором розходиться всесильний точний час,
Не повертається та не спиняється ніколи,
Споглядає, генерує незліченну кількість трас,
Наповнює, пронизує та зрівнює проколи.
ID: 843064
Темі цінностей було навіть цього літа присвячено II- міжнародний форум Ukrainian ID, який свытова спільнота вже охрестила Українським Давосом. Тож, у європеському просторі і поза ним дійсно "кружляють пам'ятні цінності". Чинним я рішуче відкидаю всяку спробу ослабити затушувати революційність задуму авторки. Навпаки, закликаю -читайте цей твір! А я піду далі висвітлювати теоретично-неускладнені питання, підняті на ПЛОЩИНУ ресурсу КП, із зазначеними ідеями розвитку творчої уяви. Намагатимусь у такий спосіб зв*язати всі прояви талановитого руху ВДАЛИХ авторів у відображення самополеміки...
Не лише задля розбурхання уяви про світогляд як явище, але й про його споглядання йдеться у доброму вірші Ірини Кохан "Літо"
Хтось у ступочці літо розтер
і воно розлилося
Ніжно-синім жабо волошкових
пахучих суцвіть,
Пряним хлібом, що зріє
в утробі важкого колосся
І зозулиним "ку", що зривається
із верховіть.
Перегуками гроз і кармінними
хвилями маків,
Веселковим тату між хмаринностей
неба м`яких
І нестримним теплом, що викрешує
з зоряних злаків
Десь незримий мірошник
і сяйво складає у міх.
Прохолодою м`яти і соняхом
жовто-гарячим,
абрикосовим сонцем і яблуком
стиглим в траві.
Літо в крапельці кожній,
воно зовсім поряд, я бачу -
Мальвовухим зайчам
причаїлось в моїм рукаві.
ID: 843660
Тут відчувається і творче світосприйняття і, навіть, присмаки дійсно літні, незабутні. Незатьмарені ще дощовими днями осені та забуття. Такий твір здатний закликати й утримати читачів у єдності і, можливо, якомусь своєрідному братерстві... Ефектне виховання смаку зарахував би я авторці.
Насупротив агітаційним віршам більшої частини кон*юнктурних римачів, що намагаються відвернути увагу читачів до цькування інородців, хочу навести декілька чесних рядків Андрія Бабича із його віршу "Мова":
...Запитавши себе: Хто я – є?
Та, не знаю… І хто його знає,
Про той камінь, що тягне до дна…
Як Вітчизна, то в мене – одна!
А як мова, то зразу – дві маю…
А хотілось би, може б, і – п’ять,
Щоби заздрили нам всі сусіди!
Щоби нас оминали всі біди...
ID: 843851
Він розмістив 14 рядків у рубриці: Вірші, Громадянська лірика. Я вибрав те, що мені у них сподобалося. Адже угледів у них і своє переконання в необхідності повного і остаточного відмовлення від будь-яких самоізаляційних мовних рамок та національних привілеїв.
Нідочого хитрувати. Звісно, далеко-далеко не всі твори ресурсу КП зачіпають "за живе". Далеко не все визріле й неповторне у рядках, про які я тут пишу... У того рима, у іншого слово кульгає... Але, коли у них є хоч що небудь, що співає, як душа молодої людини, я писатиму про це... Адже справжня поезія живе з нами повсякчас. Ось, приміром, нещодавно у букіністиці набрів я на книжку Едуарда Асадова. Тоненьку, в 32 сторіночки. Хтось свого часу умикнув її... У ній красуються чонильні штампи і номери Центральної бібліотеки міста Тореза... Умикнув, напевно, тому, що, прочитавши її, не утримався... На останніх (технічних) її сторінках гарячково почав писати лист своїй коханій... Він, ця невідома мені людина, пояснювався... У своїй неправоті, помилці... " Я б ніколи, - дозволю процитувати фрагмент листа (І.С.) - не написав тобі цю сповідь, якби ти була так далеко від мене..."
Ось так, велика сила поетичного слова...
І вічна слава перебуватиме доброті таланту дійсного поета Едуарда Асадова... Читайте, друзі, ВЕЛИЧНІ ВІРШІ!!! І складайте сової ВЕЛИЧНІ!!!
Ось вам маленька ілюстрація у продовження теми любовної сповіді. Перечитаймо вірш від Олени Марс "А в полі житніх зерняток багато"
Поглянь на запашне зелене жито.
Яка краса отой майбутній хліб,
В якому майорять червоні квіти...
Ти в мене про кохання не запитуй,
Хіба не все промовила тобі?..
З'єднала доля нас - в єдине ціле.
Довгий подарувала нам маршрут.
Тернистий, та лечу, немов на крилах,
До тебе, хоч метелики зотліли,
Бо я щаслива бути саме тут -
З тобою поруч, милий, чи не знаєш?
До себе приручив мене навік.
Хоч мало в нас бувало того раю,
Та серце не обдуриш. Відчуваю,
Що ти мені - від Бога чоловік.
А в полі житніх зерняток багато!
Ось так в моєму серці - почуттів:
Спокійних і бурхливих, наче свято,
Яких у віршах не переспівати,
Напевне, і за декілька життів.
ID: 843983
Чи не схожий він на маленьку енциклопедію... У якій взяли участь і душа і тіло, і поле, і зорі, і доля, і любов... В оглядинах нашого громадського життя, давайте зупинимося й поміркуємо разом над вічністю вдалої поетики. І подякуємо авторці, за радість спілкування...
Але заслуги кожного поета є заслугами його виховання та оточення. Їх неможна, завдяки різного роду бездушності чи пропагандистським провмовам очей ганебними, принизити або зробити непомітними.
Без сумніву творче розуміння любові долатиме усіляки перепони. З цього приводу, подам вірш Олени Ольшанської "Дивиться сум очима малого щеняти…"
Дивиться сум очима малого щеняти.
Час усміхається, ніби пита: «Ну що?»
Мені стільки всього тобі хочеться розказати,
Стільки всього…
Час уплітає в коси стрічки і квіти.
Ось тобі, дівчинко, мрія, дорога – йди!
І хтось на ґанок вийде мене зустріти,
Тільки не ти.
Всяке буває: і радість, і біль судомний.
Хтось мене хвалить, плескає по плечу.
А я уві сні повертаюсь до нас додому
Й немов лечу.
Знала, що буде важко. Я не просила
І не прошу у долі легких шляхів.
Хай тільки береже тебе Божа сила
Во вік віків!
ID: 844092
У ньому авторка не затушовує і не заплутує читача "казенно-оптимістичними" реляціями, а викриває своє почуття, глибинне й чисте... Аби ми всі вчилися, навіть і на непозитивному досвіді, любові:"Хай тільки береже тебе Божа сила /Во вік віків!"
Чого б такий твір не перечитати декілька разів? Не переслати його дорогим людям, друзям? Наслідувати треба й зберігати ДОБРО у ПОЕЗІЇ. За що і дякую авторці!
Ніякими законами не можна припинити жаги творчості. Інколи сама креативність стає заручницею у боротьбі із буденщиною. Ось ілюстація - вірш Уляна Яресько "Світолюбне"
Міняються маски - душ опівнічне травесті,
(аж мітки звірині ниють міським гербам.)
Дури, світе мій, та не потони в ненависті!
Болиш у мені ти, гориш, наче Нотр-Дам.
Бо множить хтось нині хрестики, плодить нулики,
знелюднені сквери тінями заселив.
Гудуть побрехеньки в головах, ніби вулики,
заглушують навіть зву́чне контральто злив.
До білого вже нізащо тебе не висвітлиш...
і так ти болиш-гориш у мені, хоча
я попри усе люблю тебе, мій дурисвіте,
за світло в його очах.
ID: 844096
І допоки маса людей перебуває в руках у свавілля рутини плину днів, творчі натури всевладно змінюють, хай і не дуже помітно, знелюднені сквери, висвітлюють навіть старовинне, майже кріпосне хазяйнування побрихеньок в головах, схожих на вулики... Дуже вдале на мій погляд порівняння: " Wulyk" - за діалективним старонімецьким і голландським означає "зум у голові"... Ймовірно й саме українське поняття ВУЛИК - там де гудуть бджоли... Адже, мертві бджоли вже не гудуть... І резюме шикарне вводить пані Уляна: "я попри усе люблю тебе, мій дурисвіте..." Браво!
Вирішення простору КП вже само по собі неначе згенеровано до дискурсу. Коли пишеш про своє сприйняття того чи іншого твору, не знаєш, та і не гадаєш, як то сприйме те автор(ка). Адже моя "структурна" політика огляду мене зовсім не засмучує зворотньою реакцією. Це не головне, для мене. Головне - аби втілити (хоч приблизно схоже до власного сприйняття текксту) прості речі роздумів із прочитаного... Гипотетично розвиток усієї спільноти Клубу Поезії запросто існував, існує та існуватиме і без моїх письмових оглядин... Але чи дасть таке жевріння творче зростання самим авторам?! Зроблю наголос - відповідальність поета за свої слова - часто буває більшою за відповідальність слюсаря чи сантехніка... Поміркуймо разом і над цим. А поки що наведу цікаві, на мій розсуд, рядки Єгорової Олени Михайлівни із її твору "Золотий захІд…"
Там, де сонця схід –
Золотий захід,-
Молодість немає вороття…
Від заграв всіх слід
Та казковий світ
Збігли геть струмком у забуття…
.....
Світлий без примар
Працетворчий скарб,-
Шляхолюбної сорочки вишиття
З веселкових барв,
Де яскрить стожар,
Ще віщує гарне майбуття!
ID: 844529
Погоджуюся 100-відсотково із авторкою. Ніяка красота не врятує наш світ, врятує праця.... І тому "Працетворчий скарб" і творить "Шляхолюбної сорочки вишиття...".
Пропорційна незабезпеченість сайту добротними творами спонукає на певні розшуки. Ні одна ще людина не сумнівалася, здається, у тому, що новітня "епоха" римотворення характеризується не тільки крайнім посиленням аткивності нездар, але й ядучої реакції з їхнього боку... Тільки зачіпи якимось критичним зауваженням, заїдять... І це очевидний факт. Та попри такий фактаж, приємно натрапити на живий, добротний віршований пейзаж... От, приміром, у вірші, що написала Інна Рубан-Оленіч "Морський вітер".
Вітер, як досвідчений бариста,
Змішав моря різні кольори,
Піднімав увись кошлаті хвилі,
Й грізне небо притискав згори...
ID: 844608
Мені подобається такий погляд художника, неначе на влучному пленері. Адже, кожний вдалий погляд поетичної душі - то і є полювання на свіжому повітрі невмирущої творчості, справжньої... Свідомий розвиток сайту поетів неможливий без такого визначення.
Об*єктивної істинності не існує у критичних нарисах. Тож вдаємося далі до суб*єктивниго аналізу затямливого світосприйняття. І тат наведу рядки псевдоніма, що підписується Ки Ба 1 із твору "білі руїни /recovery/", збірігаючи стилістику письма:
ранок_ білі руїни_
рана скупого сонця_
тиснуть порожні стіни,
іскра тривожна в оці_
>
.....
>
стриманих церемонних
поглядів мимобіжжя_
тихо пульсують скроні,
сутінь проміння ріже_
>
подобова оаза_
слів несумісних пута_
на врожаях відрази
награних сліз отрута_
ID: 844590
Сам автор відніс групу чотирирядників до теки: Вірші, що не увійшли до рубрики... Мені подобається такий підхід до визначення стилістичного та жанрового гатунку вищепнаведених словосполучень та словоутворень. Адже, цілком слушно, що справжній поет просто забов*язаний утворювати нове. Не дарма ж, заголовок через слеш, зазначено імпортним словом, що означає не тільки "одужання", але й ще "поновлення"... Багато, дуже багато дописантів КП як не могли, так і не можуть піддатися цьому розпалу творчого вогня. Тому, ми їх і облишаємо поза увагою.
До недавніх днів, зроблений на дев*ять десятих продажною пресою та іншими мас-медіями тренд віни ще тяг за собою конюнктурників. Однак, аналіз розладу, розвалу і стімкого розпаду партії правлячого олігархату настільки стає самозакінченим, що мимоволі сподіваєшся на світле майбуття нашої країни... Звісно, швидко лише казка розповідається, діло йде повільніше... Щоб оцінити суспільне значення поезії, наведу уривки із твору "Стелилася доля" від Ганни Верес (Демиденко).
Двома стежками бігла моя доля,
І кожна з них гірчила полином.
Одна – відома, інша – невідома,
Здавалась ненастояним вином.
Стежки ті об’єднали перевесла,
На мир надію в себе уплели,
Стрічаю з нею зими я і весни,
Благаю світ, щоб жив той без війни...
ID: 844679
Скрізь і неминуче тисячами перехідних никок осмислення безумства будь-якої війни, переживає жіноче, материнське серце, сильніше і триваліше за чоловіче. Це явище у різні часи набирало різних форм висловлення. Але, попри залежності від історичних та економічних обставин, було невтішно-чесним.
Чесним намагається (намагався) адже вірш, судячи за датою, написано ше 2002 року, бути й Олег Мінгальов у тексті "Химери".
Химери, топчії і тюхтії
Над муднями здригаються поважно.
Панують і шануються вожді.
На непокірних дивляться уважно.
Хапають за грудки – й за грати.
Тюхтію не сподобалося щось.
Повіям теж – на нервах грати
Не треба більше ніж вдалось…
У муднів злидні прижилися
Принишкли з ними заодно.
Бояться, мруть – нащо здалися?
Та й опускаються на дно.
Бомжів дратують; ходять тоскно
На вибори, чи то здавать сміття.
Давним-давно хтось мозок їм відтяв
Життя тече в багнюці млосно.
2002
ID: 844676
Напрочуд скидається що віршував художник, вирішивши у такий спосіб додати руховості зображеним об*єктам. Можливо, я помиляюся. Втім не це важливо. Тут варто уваги саме тло твору та наявність у ньму вдалих словотворень та викладених думок. І, хоча час іде, натура людська, здебільшого, не змінює стрижням, що засіли по різних закутках людського сумління і тепер... За це - респект.
Незалежно від об*єктивності чи суб*єктивності, всі передові течії поезії прихильно ставляться до критичних оглядів. Це і є ознака справжнього письменства. А вже відвертість та лаконізм мене зачаровує. Як от вірш "НА ЗАХИСТ БОГІВ" від Infantis
Все вірно з характером часу богів,
За ширму ховається Пульхр Публій Клодій,
І весталки в хітонах такі ж шахраї,
Як народний трибун злодій.
ID: 844715
Усі політики, - зазначав я повсякрік, повсякчас, повсяксекундар,- злодії. Не вийнятком був і патриціанського роду Клавдіїв Пульхр Публій Клодій... Але мова у вірші не так про дядька, як про тенденцію, тренд, звички, ганебність... Не менш природно, однак, що серед сучасної української політезованої маси, що вбачає вихід з партії ліквідаторів честі й порядності бувшого презика як панацею, їх втеча з омертвілих його осередків - панує паніка й перевзуванка у зелене... Втім їх ренегатське мурмотіння -ніщо. Бо вже прицвящила їх всіх до дубка позору проста чотирирядка, що я навів угорі. Браво авторесі, коли вона жінка...
О, як успішно обдаровує інколи КП. І замість одного огляду, виявляється декілька, - що виявляє окремий риф в океані суцільних гольфстримів і обіцяє рішуче відпадіння від затхлості віршоплетного захлання. Зосереджу увагу на неабиякому вірші "ЩЕ ДОЩ НЕ ПЛАЧЕ" від Лани Ланської.
Ще дощ не плаче, літо кленучи,
Та Осінь серпню в очі зазирає.
Побралися веселка з небокраєм,
А день сумний натомлено мовчить.
От підрости б, хай на хвилину лиш!..
Шукає, де б за обрій зачепитись.
Закинувши пісок в діряве сито,
Час невблаганний знічено принишк.
Ще дощ не плаче, сліз не назбирав.
Медовий Спас частує всіх зухвало.
Спекотні ночі виснажені шалом.
В обіймах Осені скипає звабник Ра -
Спокуса нині наймодніший крам.
ID: 844712
Адже дійсне життя, дійсна історія - це і є спосіб об*єднатися із всесвітом. Тим простором, де є міце всьому важливому, непреривному (дощам, Спасу, піску, сльозам, веселці...) Була серйозна і дійсно вдала спроба втілення спогляду життєплину у твір. Добре.
Серед тривог і хвилювань, що їх, як писав свого часу Ленін, завдає боротьба за існування, зачіпився поглад за останні чотири рядка твору Олександра Подвишенного "Глибоко… Туго… Вплітає у вирій"
...Курю у кулак, сиджу на нулі,
Пишучи вірші коханці.
Так болю багато на грішній землі,
Та за щастя прокинутись вранці.
ID: 844751
Оттак і замислишся: у всьому світі триває боротьба за існування, за шматок хліба, за новий магазин Рошену - адже українські робітники та селяни не повинні забувати про те гноблення, під ярмом якого перебували, принаймні останні п*ять років, десятки і десятки мільонів, що населяють нашу Батьківщину... І раптом - все це поставлено в умови нормального життя поета... Із простим і просторим відчуттям радості від цигарки, вірша для коханки та радого щастя прокинутися ранком - живим і здоровим. І тому - цілком правильно головне місце у вірші (який я навів фрагментарно, хто хоче -хай перечитає увесь твір на сторінці автора) приділяється ЩАСТЮ. А чого ще й треба поетові та читачеіві...
Продовжуючи тему боротьби, наведу рядки віршу - майже фільму малого метру "Об'ява Трактор-Телефон в кущах рибалок" від Євгена Юхниці.
Дорогу, «Мазді» до рибалкових прикормлень,
Якщо Десну урвисту маєш за мету,
Поет назвав би – крутоярові поло́ни.
…В кущах – об’яви: «Трактор-телефон. Стій тут»
Ми так погупали, коли пірнали в ями,
Що риба стукіт чула мабуть – в Чорнім морі.
І встигла, капосна, втікти на океани,
Де сіль їй очі, бідній, роз’їдає хлоркою.
Підвіску, втрьох, ремонтували аж до ранку.
Перв,язали паском – колінвал, як мій живіт.
…Хтось, без автівок, ніс повз нас плотву і раків.
І жартував: «Як справи знизу, їздові?»
ID: 844894
Сам автор подав 12 рядків у рубриці: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші. Звісно, мастак вдалого погляду у світ, що саме нас оточує і такого ж вдалого словопереказу не пише для обраних. Його словоутворення та слово-відтворення здебільшого виказують майстерну вдачу. І тут ніякі ліквідатори гонитвеного руху на імпровіз нічого не вдіють. Ось, приміром, повернувшись до шмату тексту: "Ми так погупали, коли пірнали в ями,/Що риба стукіт чула мабуть – в Чорнім морі./І встигла, капосна, втікти на океани...", всіма силами старань не вичавити подібного якомусь патріотично-фанатично налаштованому римачеві... Від цього факту не відпишуться теж всіма силами жодні епігони, травестуни тощо... Я навів лише маленький шматок із тексту. І він вартий вдвічі довшого рецензування, літературного. А перечитайте, панове і панянки увесь текст ще раз!!! І ніхто з вас не залишиться нейтральним. За що спасибі авторові!
Сентенційне продовження візьмемо у лаконізмі "Не хваліть…" від псевдоніма Святослав_
Не натужуйтесь хвалити людей за добрі справи,
для початку перестаньте їх за це ненавидіти.
ID: 841324
Без усякого сумніву з яким не посперечаєшся, але замислишся все-таки... І той же автор заявить, можливо, на допомогу роздумам, в іншому дворяднику:
Навкруги все так, як мовчить кожне "я",
та може стати тим, як скажуть і зроблять "ми".
ID: 844897
І прилине сподівання - наскільки забавно заплутують чари слова в оцінці будь-яких рішень, що приймаються розумом та ваганнями його гри...
Філософського спрямування твори писати здається інколи легко. Втім, без усякого сумніву, це так лише здається. Переглядаючи названу рубрику КП, зверну увагу на твір Сергія Рівненського "ТИХ, КОГО ГАНЬБИЛИ МИ"
І свічки з кадилами,
І поклони били ми,
В Бога все просили ми
Сили.
Іншим слали килими,
А когось ганьбили ми.
Ще когось ловили ми
Й били.
Раптом остовпіли ми
Бо в калюжу сіли ми -
Бач, не тим годили ми...
Й згнили
Оди, що творили ми...
Хвалим, хоч несміло ми...
Тих, кого ловили ми
Й били...
ID: 844973
Я навів текст цілком. Так, як він викладений на сайті. Адже, не дарма у ньому панує відповідна структура. Читай як розумієш (маю на увазі структуру). Переосмислення наступає першими кроками непокою сумління, затим йде певне вагання, хворобливе, а далі - щось схоже на прозріння. І саме це, останнє й вселяє віру у розумність людини. Чи помиляємся ми - поживемо побачимо. А вірш таки, усуперіч вартностної нерівності його фрагментів, вартий поступового осмислення та висновку.
Аби змінити тематику, припустимось кохання. А в даний момент зосередимось на вірші "В твоїх очах…" , що виклав Daemon Sander
В твоїх очах є так багато моря
Чи може то бурхливий океан?
Ти не ховай від мене свого горя
Зануривши зіниці у екран
В твоїх очах є так багато неба
Коли вони горять немов зірки
Забувши все, що згадувать не треба
Поринь зі мною у свої думки
В твоїх очах є так багато світла
Що зігріває м'яко так мене
І що б не сталось - ти мені вже рідна
Хай навіть тисячу життів мине
ID: 844969
У творі присутній один розділовий знак запитання: "...то бурхливий океан?"... У вагляді уривчатих описів страждань двох сердець, за змістом тексту, час не має значення: "Хай навіть тисячу життів мине". Тут навіть статути психологістичних інтституцій та товариств справедливості Америки, нічого не вдіють. Що особливо цікаво - автор не вдається до вичурності слововиспіву почуття туги та тяжких митарств сумління. Однак, така пряма мова зворушує душу: "Забувши все, що згадувать не треба/ Поринь зі мною у свої думки...". Один епізод. Надзвичайно ємкий змістом. Повчальний та безнадійно безжальний... Адже оповідь йдеться про найдорожчі стосунки, про кохану - не про першу зустічну...
Не про політичну та конституційну кризу піднімає знамено поетичного транспатанту Іванюк Ірина у восьми рядках "Я думала, що вік - людська межа…", а знову-таки про любов. Про ту любов, що йде від серця, крізь сумніви та перестороги:
Я думала, що вік - людська межа...
Коли вже "не", "недо"... Коли - запізно...
Ми в цих химерах губимось щодня!
І губимо. Втрачаючи... Не пізно!
Не пізно зустрічати серця день!
Закинуту, колись, дістати книгу...
Не пізно слів любові з повних жмень,-
розсипати! Посіяти... Не пізно!
ID: 845070
І хоча вже так багато говорено, писано, співано про це, втім користь від таких творів завжди відчутна. Адже саме любов робить таємне явним, розкриваючи обійми щастю... Показуючи наочно (коли вчитуєшся та уявляєш читане) так би мовити те, що є найдрагоціннійшим серед людей...
Шляхи "неисповедимы". Цьому приклад життєвий у двох рядках трьох зіркового віршу, що розмістила в інтимній ліриці КП Тетяна Ященко
...Я годую бездомних котиків,
зачиняюсь на всі замки...
ID: 845226
Мені подобається. Адже не дарма я запевняв у самому зародишу цього нарису - що у кожного поета можна віднайте дещо шедевральне, від слова шедевр (із французьської chef-d'œuvre)... Таке, що зможе зазвучати музикою, ритмом, словом і зачарувати, бодай і вразити приємно....
А коли нині більшість критиків висловлюється доволі млосконо, замудрокручено або й млаво про новітню поезію, вони мають рацію. Втім - не завжди. Є доволі приємні твори, що своїми текстами й схованими у них елексирами доброти позитивізму доводять протилежне. До таких я відношу 12 рядків лірики "А мені здається" , поданих на КП авторкою на ім*я Крилата:
Вже роки відганялись риською.
Осінь жовтим малює клени.
А мені здається, дівчисько я-
Недосвідчені і зелене.
Десь позаду прихильців гвардія.
В ирій крила несе лелека.
А мені здається, на старті я,
І до фінішу ще далеко.
День моргає мені так знаюче.
Каже, пізно іти на кастинг.
А мені здається, піймаю ще
І удачу свою і щастя.
ID: 845289
У провінції, де живу я і більшість населення України, переживання руху часу дещо уповільненіше ніж у метрополії, менш значне у цьому сенсі. Однак від цього не перестають бути фактами. Дякуючи натурі - не фатальними. Єдність і волю цієї більшості народонаселення, спавжнього, а не гламурно-мальовничого-столичного і передає цей вірш.
Будь-який огляд поетичних новин - це погляд у далечінь. Природа творчості безжалісна і тому потребує непредвзятого до неї ставлення. Адже справжні поетичні надбання вдаються тим авторам, хто має дар боротьби із неупинною катастрофою всесвітньої ходи історії... І, навіть коли той чи інший віршований текст не дотягує до майстерного, буває забарвлюється щирою прямотою, бодай і кульгавою. Погляньмо це на прикладі віршоспроби "Можна і посачкувати", від автора dashavsky:
Життя лишилось мало уже,
Та що про те тепер гадати...
Не помішало б може мені
Та й хоч трохи посачкувати.
Хату і стайню я збудував,
Сад невеликий доглядаю.
Для дітей і онуків старав,
Для себе нічого не маю.
Проживаю як Бог наказав,
Буває в гріхи залітаю.
Долари в руках ще не тримав,
Тому і щастя притягаю.
ID: 845334
Звісно, впадає в око недолугість рим, розміру та ритму, одначе - присутнє саме головне - реалізм із перших рук. Мені, як затятому читачеві, вже давно нецікаве будь-яке авторське розчарування через вигадані чи вичавлені теми віршоплету. А живе відчуття та передача у тексті невеличкого формату бажання і змісту особистого сенсу життя - ціную. От і у цьому творі напріч відсутній прокурорський - щогольський і скаржницько-страждальний тон засудження життєвого збігу. А натомість, неначе для наочного роз*яснення ліричний герой робить заяву, схожу таки на останнє слово засудженого: " Проживаю як Бог наказав,/Буває в гріхи залітаю./Долари в руках ще не тримав,/
Тому і щастя притягаю... Це не не скидається на промову, надану засобам ЗМІ якимось лібералом-ліквідатором щастя людського. Тож, - мені подобається. Будемо розвивати цю тему надалі...
На далі маю тут ще одну знахідку. Саме те, що треба - вірш "Й зараз знаєте Ви щось, єдині в світі" Євгена Юхниці. Наведу твір цілком:
Чари: чулить, гріє, коли раптом я
Опиняюсь в середовищі – майстрів!
Як і в тих, у кого настрій від - «сім’я»,
Чи, хто дружбу ніжить на маківці мрій.
…Як стьмяніє, й ополонки, мов чорти,
Манять завидками у сліпу глибінь,
Я радію за дизайнера води,
Що з психологом маскують «хап» на дні.
Люди винайшли багато вправних справ,
Які -з роду в рід, в професіях – смаки́!
Завмираю – й з читача й від бджоляра:
Кожен з нас – криниці вправності віків -
…Й зараз знають щось так, як ніхто ніде!
Ви згадали теж за себе? Смик?.. Гуде́?..
ID: 845393
Чотирнадцять рядків - і філософська лірика до тренування розуму і почуття. Тут, зачепившись за перші два рядки, вже непросто відірватися від певного підпілля "вправних справ" та домагань слово-навантажень. У чому ж полягають ці домагання? Розбурхати у кожному з нас, читачів ( а, певною мірою і творців - адже, всі ми створені за божою подобою, як то вчить святе письмо, - значить - творцями...) креативними суб*єктами. Мислителями, що прагнутимуть "з роду в рід" творчості до смаку. Недарма ж введено слово "бджоляр" - смисл якого із глибин віків - утворювати єдність сім*ї, сімей... Аби з того була користь, зиск і сподівання на майбутні здобутки, СМАЧНІ, КОРИСНІ, ПОТРІБНІ людям!!! Отакі я вгледів у творі домагання, хай і непомірні для деяких "теоретиків"...
Фактором впливу на очі і сепце коханої запросто можуть стати декілька рядків. Таку вимогливу якість, на мій погляд, утілено ось у цьму фрагменті віршу "А із ними…" , що розмістив на КП П.БЕРЕЗЕНЬ
...У очах цих мій біль і мій світ,
В їх блакиті живуть небеса,
Я без них, наче птаха без крил,
А із ними... Із ними б літав!..
ID: 845410
Мені подобається у цих рядках жага злету! Потреба прав усіх закоханих громадян у бородьбі за свої кохання... Навіть найбільш недогадлива і нерозвинена людина може зміркувати, що окремі відчайдухи, які належать до творчих, не рівня простим віршописам...
А віршописці -люди не доброзичливі бувають... Вони мстиві, нерозуміють і, навіть, не збагнуть того, що зла людина не може бути ПОЕТОМ, апріорі... Їх і чіпати не слід, як на водолажчині кажуть "не замай гі-но, воно воняти не буде".
Між тим, кидаючи в масу через ресурс КП безліч творів, кожний автор сподівається, що його твір не лишатиметься нечитаним... І читаю я, мірою вільного часу й сил, нові і нові тексти. Адже трапляються серед їх сонму непогані роботи. Хоча аторам слід вести більш кропіткі викреслення зайвих рядків, недолугих.
Впливає на уяву твір "Внутрішній космос", що виклала Міра Мальська.
Це більше, ніж потяг...
Сила твого тяжіння
Розкладає мене по нотах,
Проростає у мене корінням.
Доторки твої ніжні
Струмом своїм бентежать.
Ти вдихаєш у мене вірші,
Розкриваєш у мені стержень.
Дихай своїм прекрасним -
Губами ловитиму голос.
Коли все навколо нас згасне -
Лишиться внутрішній космос
ID: 846261
Мені подобається тут спроба самовисловлення простими значеннями. Без усіляких масок і розхолоджень епітетів, проводить лірична героїня всої переживання-міркування до космічної уяви. І це добре.
А до поки я напишу продовження нарису, послухайте і погляньте на виступ ТАЛАНОВИТИХ молодих українських музикантів на Рок-Булаві цього року: https://www.youtube.com/watch?v=10If3H8G5sY
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843052
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2019
Коли помирає друг, світ гине увесь.
Адже справжніх друзів менше, ніж пальців на руках.
Та, у пам*яті, у подальшій ході життя, перебуватиме він, повсякчас,
Допоки й світу буду бачити і відчувати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842935
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.07.2019
Завжи цікаво писати про новітні речі, прем*єрні. А ще приємніше, коли молоді українці задають драйву крутіше ніж західняки із старушенції Європи. Не віриться, прересвідчиться самі:
https://www.youtube.com/watch?v=10If3H8G5sY&feature=youtu.be&fbclid=IwAR1I-b3NMVeyVnz6tX5q2NpXO3UCZ-nNmgE_OnByssJRocyl8vIuCdacb8E
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842423
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2019
Ей нравились мужчины?
Наверное, нет.
Ей нравилось нравиться мужчинам.
Без различия по росту и чину.-
Был день. Был обед...
Увидев в глазах её проблески слёз.
Я взял её, да и завёз.
https://www.youtube.com/watch?v=-9bRJ5VzCcM
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842101
рубрика: Поезія,
дата поступления 16.07.2019
Яке місце посідає рок-музика у суспільстві? Надзвичайно важливе місце.
Організуйтеся! , повторює саме життя...
Попри самодержавство політиків та заклики їх біл-бордів. Де сама лжа...
А у пісні та її драйві - сонце + місяць+зорі+молодість+сили помножені на відверті почуття...
Ось така-собі вийшла заміточка до питання про стан сучасної музики для байкерів та ринків у капіталістичному становленні України
https://www.youtube.com/watch?v=6106uKKegkk&t=2143s
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841681
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2019
Цим нарисом, невеличким я аж ніяк не претендую на всеохопність огляду. Втім, зверну увагу на важливе для мене особисто й, сподіваюся, для інших співгромадянам, що не цураються слідкувати за розвитком літератури у сьогоднішній Україні. Адже вихід у світ -безупинний вихід - журналу із 1995 року поспіль всже сам по собі вартий уваги, непересічної.
Хто зичить собі ширшої уяви, хай перегляне дайджест цього номеру на сайті: https://zeitglas.io.ua/s2649573/
Приємно, що рамки нашої бувальщини, нині засміченої політичною агітацією до натхи, розріджує літературна аура високого гатунку. Адже автори цього числа СЧ просто й майстерньо розтрощують ці політ-економічні вузькості. Іх тексти (проза, поезія, есеї) напріч звільняють читача від тягомотини ідеологій бранців майбутньої Верховної Ради та їхніх посіпак із телеканалів, газет та і-нетної віртуальності...
Назву авторів ювілейного випуску. Сподіваюся, серед них є і кращі представники ресурсу Клубу Поезії.
У прозі подано твори Олександра Волкова, Романа Шилуцького, Влада Наслунги.
Поезіюпредставили: Сергій Лазо, Анна Соболева, Марґо Ґейко, Єлена Дорофієвська, Ирина Сон, Ярослав Костюк, Денис Голубицкий,
Марія Луценко, Олег Клищ, Влад Лоза, Наталія Віленська, Юрий Крыжановский, Вячеслав Рассыпаев, Николай Проценко, Юрій Шеляженко.
Надруковано літературні та соціологічні есеї Антоніни Остролуцької, Олександра Апалькова, Миколи Скрипця.
Щоб закінчити короткий огляд, поглянемо (погляньте і ви, шановні читачі цього допису) на вміщені у номері роботи мисткині Олі Рондяк. Напрочуд дивними і в той же час надзвичайно характерними (наголос можна ставити будь-де) для всього сгустку зашорхлих у "Profession de foi" вони, прикрашають увесь випуск, розширюючи будь-який обрій доступних розумінню широких і нешироких мас.
І нова пісня https://www.youtube.com/watch?v=nOxkU2TOuNw&feature=youtu.be&fbclid=IwAR350L4f90_4A-5XNlrnuUpyGg9sDbl4YF1CdIIU38sPuYT6_0BQ2c1aNbU
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840832
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2019
Звичайно, я цілком приєднуюся до ВАЖЛИВОГО посту одного з редакторів літ-журналу, якого я знаю і журнал якого мені добре відомий. Адже друкувався там і я.
Ось що пише між іншим редактор у фейсбуці:
"...Сприяти розвиткові журналу, який публікує авторів прзи, поезії та есеїстики сьогодення незалежно від їх приналежності до письменницьких спілок та інших творчих організацій - головне завдання редакції... Та чи не головне це і завдання самих авторів? Всякий, хто відкладає цю роботу ( написання відгуку про той чи інший випуск, про той чи інший свіжо опублікований твір) на другий чи ще подальший план, той стає на хибний шлях і неумисно завдає серйозної шкоди виданню... Так вже загинула ціла "армада" літературної періодики України... Часописи, що надають простір високомайстерним публікаціям художніх текстів та інших образотворчих робіт - вимиратимуть... Від нестачі зворотнього зв*язку - головного кровооббігу, що забезпечує життєздатність журналу... Тож, хто ще не зовсім зледачів, долучайтеся до обговоення! Журнал #Склянка_Часу_Zeitglas чекає на Ваші дописи. І ніяка кількість матеріалів не стомить нас..."
І ще хочу додати, звертаючись до авторів ресурсу КП, організовуйтеся не тільки у спільноту віртуального ЗМІ, але й у товариство, що бажає публікації у паперових виданнях, вищого рангу. Без цього не можна піднестися до свідомої, важкої, напруженої творчої роботи по самовдосконаленню. А сама писанина і щоденна легко-доступна її публікаційність на і-ресурсах засуджена на безсилля...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840753
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2019
Хіба не ясно, що у цьому нарисі не піде мова про "поправляння"... Такий підхід більше, ніж невдалий. Поглянемо не оком суворого критика, а при певних умовах, ВІДЧУТТЯМ степняка із Слобожанщини... Адже, цінність порізнених творів може зовсім не входити в суцільну цінність спільного ресурсу... Тож, хто охочий, за мною!
Життя -як дим. То і почнемо з автора на цей кріптонім, що пише:
Хіба їх підрахувати
зірки на липневому небі,
згаслі незбутні надії...
ID: 840545
Як зазначав свого часу вождь світового пролетаріату -це все залежить від соціально-економічних умов... Надії клану олігархічного не згасають приміром так швидко, як роботяги заводу ім.Малишева чи трударя КСП "Смерть капіталізму". Поки товстий схудне -худий помре... А трирядок Диму дає таки привід порозмислити... Дякую авторові.
Коли говорити про розмаїття віршованого текстоутворення, цілком природно, посилати читача до першоджерел. Тож розглянемо, незанудно, вірш із філософемою Марата Школьника "Око всюдисуще".
Друже! Подивись ще раз
Чи закрив ти вікна й газ,
Воду, чи усе як треба?
Бути пильним - це потреба!
Зачиняй все, не лінуйся,
Про своє майно піклуйся.
В житті - це як на довгій ниві...
Пильнуймо й будемо щасливі.
Живемо ми не віртуально,
То ж все сприймаємо реально.
А над усім, усім живущим,
Пильнує Око всюдисуще!
ID: 842224
Терміни тексту використовувався досить влучно й просто. Ну, як думки кожного з нас, коли ми вирушаємо з домівки, скажимо на роботу, або ж у гості. У філософській літературі це б навали запитами на позначення основного положення, філософської ідеї, що лежить в основі будь-якого повчання. А вікна, газ, вода... Це майже той самий матеріал, із якого складається спокій, лише коли ми знаємо, що вони закриті... Адже: Пильнуймо й будемо щасливі. Корисний твір, нема де правди діти...
Зауважу на вірш ТРОЯНДА псевдоніма Infantis
- Зів’яла троянда не пахне та в’ялість не тхне, -
Так бачила смерть непоспіла червона троянда.
- В руках молодих чи в старечих опинюся я, -
Чи справді важливо хто запах мій серцем вдихне?!
ID: 840549
Це такий-собі своєрідний погляд з приводу кризи не лише галузі квіткарського виробництва, а й галузевої панелі кохання. Викладене у чотирьох рядках, втім нітрохи ще не дає права говорити ані про загибель сільського господарства, ані про консервативний характер автора твору, що твердими (думаю) руками набирав цей текст... Тхне-дихне... Може когось він і надихне...
А чого ще треба поетичній душі? І на це запитання рефлектує павторка Калинонька просто:" Нічого більш не треба!"... Хоча, по ходу розлогості тексту, з*ясовую - чогось їй бракує... Поміркованості у підборі словобудов: "... Перли роси ... Яка краса!..". У мене запитання -то кого ж таки перли роси???
Втім, творів присвячених питанню природи, що нас оточує, доволі задля конкуренції... Ось - більш позитивний приклад віршоутворення із побаченого демонструє Євген Юхниця у замальовці "Екскаватором вітер кидає повітря"
Мов кида́є ковш повітря екскаватор -
Такий вітрище по провулоньках столиці.
Не причинив балкон – й зриваються злітати
Стільці й канапки, і планшети-вислівни́ці.
…Одна проблема: теж злетіти, поки тяга?
Чи заземляти речі, їх утримувати м’яко?
ID: 840345
Здавалося б, усі ці рядки такі ясні, що не можна не зрозуміти їх. І все-таки, очевидно, позавчорашній буревій справив враження, сильне... І не лише на поета. Відомо, природній прояв так чи інакше пояснює зростання творчої наснаги митця й чатача... Добре!
Шалено-приємне враження справляє вірш від Wiggily "Компот"
Кісточки черешень на тарілці
височіють купкою останків,
через соломинку відпиваю літо,
свіжовичавлений сік світанків.
Розрізаю кавун червоного сонця
і обличчям падаю в рихлу м'якоть,
цукрові сльози стікають лицем -
солоним негоже улітку плакать.
Закочую в банки тілесні соки -
кров і слиз, а найбільше - поту,
вкладаюся тім'ячком у пісок і
очікую... очікую компоту.
ID: 840743
Я навів текст твору цілком. У такий спосіб не стану на хибний шлях шматування і не завдам серйозної шкоди усьому тілу цього живого, абсолютно живого дванадцятирядковика високого класу поетичної гри. Хай і буду я, може, першим, хто поставив 5 балів і, звичайно, констатую: мені подобається!!!
А от поет Infantis ініціював розмову про Шарля Бодлера... Я дуже радий. Нічого особливо нового або оригінального у такому дискурсі не виявиться.. Більш-менш відомі основні фанти та факти його життєтворчості усім, хто віршує. Без цього і неможна називатися поетом... Немає жодного твору ЖОДНОГО Бодлера, який би я не прочитав... Навіть прозу й нариси. А поезію, приміром Альбатрос можу цитувати на пам*ять... І все ж - його твори просякнуті сумом й мороком гашишу...(У Бодлера, є книга "Поема гашиша". Це слід хнатит, осоюливо тим, хто не верзе... У тій книзі Бодлер розглядав, як він вважав, з науково-історичного і культурного боку вплив гашишу...) Цікаво, як одного разу німецький критик на мої захвати поетикою Ш.Б. заявив: - Фу, яким він був Bode-ler... По-німецьки, із викрутасом, це зазвучало як той, що немає дна... А тим часом це питання має теоретичну вагу, доволі велику...
Щоб я не складав у рядки, а прагматична Європа, підвищена попереднім історичним розвитком, вже поглинає Україну... І поети стають теж, коли не зовсім прагматиками, то - лаконістами. От хоч біи й захований хтось під п*ятибуквицю Witer із соїми (нашими) мріями: "А мрії мої все до тебе повертають"
ID: 840565
Оттакої - і ніякої там аграрної чи конституційної кризи... Молодець! А Дніпро гомонить, а життя не вщуха...
Продовження теми життя - це читання книг. Я люблю маленьки книжки (не товсті) поетів, провінційних, наче б то забутих вже давно... Дивуюся і самому плину часу і сталому його ж опіру... У мене в руках збірка поета-самоука Андрія Забоєнка (народився 1909 року у селі Курилівка на Канівщині, помер 1992). Звісно, не всі вірші його - вірші. Втім, коли читаєш деякі рядки, здається - сам автор виходить на кін... І в його серці клекочить закличний попіл Клааса:
"Хто лізе в партію"
Поліз би в другу, може в третю,
Так вибору йому нема!
Куди не глянь - в любі газети -
Яку навряд хто перелізе,
Та все ж лазійку у стіні
Охочий знайде і пролізе,
Оюнюханий зо всіх сторін..."
Кожний поет, письменник -є апробованим талісманом своєї батьківщини. Не слід їх забувати..
Вдалі рядки розбурхують уяву. І затим діяльність мізків читача, прогресивного може прагнути тільки до того, щоб посилити власними роздумами та силою уяви дію поетового словоігрища. До такого гатунку яб відніс текст від BABA "Захмарюйся":
Захмарюйся чистими влучнями,
очеретинко.
Посміховисько вбивцевих спізнень
бодай спонукає
кожного злотого дзеньку
на срібню тацю.
Оце твоє свято.
Завтра снігів настане,
коли твоя втеча сягне досконалості.
А щастя гострого дихання
злиже попутні поранення.
ID: 840643
Автор неабияково наполягає ритмом і конструкцією словоходу на особисто залежне, пережите... Мені сподобалося.
Так само - із приємністю перечитував твір, що написав Richter "Рожеві фламінго"
Рожеві фламінго
летять у рожевім промінні,
мінору рожевого линуть
рожеві пісні.
На крилах рожевих
у неба рожевім склепінні
рожеву несуть вони ніч
у рожевому сні.
Рожеві фламінго –
рожева прийдешнього мрія,
рожевої квітка пелюстка,
рожевий листок…
Рожевими ранками
завжди нехай рожевіють,
дарують повітря
із запахом ружі
ковток!
ID: 840648
Тут наведено все, неначе мости розуміння й спраги пізнання світу, чарівного. Тут, хоч до Цюріха переїдь, з розкритими широко очима, - тягтиме поглянути у небо... А чи не летітимуть "на крилах рожевих" рожеві фламінго... Ці загадкові птахи щирої розмови поета із самим собою та світом фарб, мрій, відродження надій - вічного... Відчуй, як тебе заворожує обрій... Браво!
Та наближаємося до тема мого нарису... Хліборобсіькому щастю та праці присвячено твір Неоніли Гуменюк та Олега Требухівського "Душа співає хліборобська".
Поле моє, полечко,
Восени ти зоране,
Весною засіяне,
Влітку колосилося...
Руки працьовитії,
Душа добра й чистая,
Радісна, щасливая,
Бо будемо з хлібом ми.
...
ID: 840720
Текст навожу скорочено. Хто бажає - прочитає самостійно на сторінці авторів. Я не заглиблюватимусь у коментар художнього його гатунку. Мені вже приємно те, що люди пишуть про хлібороба... Без праці якого, не жив буде ніхто. Вже само звернення до сільського сосподарства у той час, як з усіх екранів ТВ і-нетних-різновидів ресурсу віртуального болота та фейсбучних моніторів на нас суне сила-силенна одноманітних політиків, лоскучих міністрів, хамуватих телеведучих та гламурних нероб усяких напрямків та папівгендерних унісексуалів... А он де - у полі, хоча, вже твердою залізячно-хімічною ногою став сучасний спосіб виробництва злаків, утвоюють хліб ТРУДАРІ. За це щире спасибі їм. Спасибі і аторському тендему за тему!!!
Не існує нічого великого у житті без любові. Який же урок подає нам відповідна тематика КП? Історія розвитку ліричних рим і не рим (принаймні яку я тут спостерігаю) првела до того, що найбільш насушним завданням цього напрямку стала боротьба... Ось візмемо новий вірш авторки, що йменує себе ЯСЯ "Хочеш жити - вчись боротись"
Кохання наше не приспати
І не заговорити.
Воно є і буде.
Розчинене в повітрі,
І несе його вітер,
І торкається воно небес,
Щоб світ із темряви воскрес.
О! А кохання оте
Завжди у борні.
І немає спочинку йому
На землі.
І ми одержимо
Перемоги вінця,
Якщо тому коханню
Не буде кінця.
ID: 840745
Ненароком випливає те завдання, яке покликана здійснити фата моргана поетична: вкоренити ідеї боротьби за любов у свідомість, понад усе. Мені подобається такий підхід, ясний від Ясі. Браво!
Прагнення скинути обмеження тяжіння-важкості усякого роду втілено у вірші Вячеслава Кондратюка "Сонцем розпечена земле"
Сонцем розпечена земле,
Дай доторкнутись до тебе,
Щоб у траві зеленій
Злитись з палаючим небом.
Розум пусти мої мрії,
Дай їм могутні крила,
Щоб пригорнутись до хмари,
Сонця відчути силу.
Вітер сухий і гарячий,
Висуши сльози на щоках,
Дай хоч на мить заховатись
В твоїх невидимих потоках.
ID: 840781
Навіть певна агітаційна наявність приводів до художнього переосмислення суті цих 12-ти рядків вже варта того, аби перечитувати цей твір декілька разів. У цьому й полягає завдання поета. Таке, нажаль, не часто доводиться "почути" (прочитати) від представників форуму КП... Тим приємніше.
І ще хочу додати, звертаючись до всіх, без вийнятку, авторів ресурсу КП, організовуйтеся не тільки у спільноту віртуального ЗМІ, але й у товариство, що бажає публікації у паперових виданнях, вищого рангу. Адже у "товстих" журналах працює редакція. Тому є відбір текстів, якісний. Є зворотній зв*язок із авторами та читачами. Без цього автору, особливо початківцю, не можна піднестися до свідомої, важкої, напруженої творчої роботи по самовдосконаленню. А сама лише писанина і щоденна легко-доступна її публікаційність на і-ресурсах засуджена на безсилля...
На безилля засуджують людей і політики-злочинці...
Втім, поети не завжди підтявкують таким паріям, не перетворюються у конюнктурників і дають іншим надію, як от і нині автор Рости Слав у вірші "Пану видно-махне рукою".
Патріотом не буду, браття
Поки сльози течуть до долу
Бо нема за що воювати
Годувати пуза престолу
Толерантність ознака честі...
Потерпи, друже, стане ліпше
Почекай, мамо, бурний плеще
Той струмок має колір вишні
Герби, служба, то кров лиш правда
Заливала, текла рікою
Не чекайте того солдата
Пану видно-махне рукою...
Та й розкаже, що важко жити
Хто тут, як і кому повинен
Стане ліпше, звичайно ж, краще...
Та тісна, сира домовина
ID: 840806
В галузі майбутньої політики, що сприятиме власному народові, загальну ідею засвоїть тільки інтелігентна людина. Можливо, за такою колись піде маса, коли вже до самого кінця відчує свою політичну безправність, і найбезпосередніші повсякденні та вічні інтереси цінності людського ЖИТТЯ, що дається ОДИН раз, раз у раз стискатимуть її серце... Як от у вищенаведеному творі, за який я дякую.
Любові до книжки вчить дотепний вірш "Яблуко сміється", що написала Юлія Еней:
Дивлячись на мене
Яблучко сміялось.
Жовте,не зелене
Дуже вже пишалось.
Не могла я з'їсти
Яблуко жовтеньке -
То малюнок з книжки
Що придбала ненька!
ID: 840830
Наразі дуже мало друкується коротеньких віршованих текстів для дітей. Перебуваючи днями на творчій зустрічі з аналітиком літературно-книжкового ринку та Костянтином РОДИКОМ, автором книжки «Сізіф ХХ. Книжка vs. політика» (К.: Балтія-Друк, 2019) та продюсером, а водночас і літературним агентом та ще й, тренером, журналісткою Юкою КРАСЮК, що має (за її словами) 35-річний стаж керівництва культурними проєктами, ще раз переконався у дифіцітності дитячого читання. Адже, далеко не все, що автори називають "дитячим" підлягає цій категорії. Дитя не здатне брехати. Тож, слухає, а коли вміє вже, й читає лише цікаве й зрозуміло-уявне. Ось, приміром, як вищенаведений вірш від пані Юлії. Мої вітання! Такі твори слід не лише вітати, а й просувати далі у виданнях книжок...
А от про практичні поради з авторського права, просування продукту, спілкування з медіями, залучення коштів – для письменників, видавців, культурних менеджерів погоговоримо в окремому нарисі...
Наразі посмакуємо лаконізмом і влучністю хоку від автора Юхай:
Я руки к солнцу
И все сухие ветки
Тянут тополя.
ID: 840904
Мала азіатська форма, якою і понині користуються поети - привід вдалого випаду прроти усякого гніту формалізму та поштовх для заохочення всіляких проявів тренування уміння сприймати себе у всесвіті. Такі твори дбають не про те, щоб одержати похвали, а про те, щоб уладнати суперечки між самотністю та всеосяжностю... Дякую поетові.
Про кохання та про щастя мріють усі. Тут ніхто нікому не суддя. І у робочу (трудову) книжку не зробить ніхто запис про велич цього діяння. А шкода... Насамперед слід завжди ставити питання, прочитавши вірш: чим він мене змінює на краще??? Здається спробу відповіді, чи фрагмент відповіді знаходимо у рядках поезії, написаної зовсім недавно I.Teрен "Головна подія":
І ти, і я у сазі житія
ще ідемо одною колією.
Яких поезій не писав би я,
аби і досі ти була моєю!?
Ані твоє, ані моє ім’я
не ореол цієї «одіссеї».
Я ще нічий, і ти ще нічия
у цій юдолі долі однієї.
Але які невидимі путі
або яка нечувана дорога
від отчого до Отчого порога
і різні цілі при одній меті!?
Та є іще надія у житті –
це ти і я, а зайвого – нікого.
ID: 840905
Яке ж значення мають такі твори? Всеохопне. Ажде навчає розуміти, в чому сила любові, учить ненав*язливо і не багатослівно думати про головне. Браво!
Філософський підтекст придає цікавості будь-якому творові. Особливо вдалий такий прийом у текстах невеликого за обсягом слів іформату, як от у автора Sukhovilova "Задивилась…"
задивилась під дощем на ліхтарі,
що горять, немов чиїсь самотні душі,
їх мільйони на твердій земній корі,
у задумі золотять брудні калюжі.
пахне свіжістю і квітами земля,
теплу шкіру огорнув вологий одяг,
місто солодко сопе, мов немовля,
і по вулицях летить холодний протяг.
розсікає простір в світлі ліхтаря
сильна злива срібно-сірими нитками,
і здається, що з небес течуть моря,
і стають невдовзі чистими струмками.
я дізналась, чом зігнулись ліхтарі,
мов поглянула в самотні їхні душі,
це вони шукають світло від зорі
у маленькій, дощовій, брудній калюжі...
ID: 840891
Що поробиш, але розбирати суперечки доводиться часто. І робити це треба добре, з свого досвіду. Адже іноді роздуми спокійнісенько лишаються рядками на папері, чи на сторінці і-нетівській, а на ділі - їм треба йти в люди... І я вітаю цей твір і його творця...
Даремно тільки говорити про вічнний сумлін. Це випливає неминуче із віршу авторки, (коли я не помиляюсь у статі), на кріптонім Катка " Той, хто говорить - не Бог"
Стрілка хитається п'яно,
північ - як півнячий крик.
Тіні зникають над ранок,
тільки чому ти не зник?
Все це таке наче літо
виплескалось аж за край.
вдарити боляче лікоть -
щоби ти не забував
страх, що на відстані тиші,
в нас проросте, наче мох.
Той, хто мовчить - не Всевишній
той, хто говорить - не Бог.
ID: 841037
Тож, робимо ще один крок далі. Всім тим сильним людям, яких нестримно вабило до того, щоб скинути ярмо старої моральності і дати нові закони, нічого не залишалося іншого, як зробитися або здаватися божевільними, якщо вони не були насправді такими, - і таке було положення новаторів у всіх областях життя, а не тільки жерців і політиків! – навіть філософ Ніцше про це волав... Понад сто років до нині. Та й у наші "цивілізованіші часи" за поетами ще зберігалася репутація божевілля... Хто зважиться поглянути в пустелю гірких і страшних душевних мук, в якій тужили найплідніші люди всіх часів! Мерсі кажу авторці. За її вдали поштовх до роздумів...
(далі буде)
Якщо "діячі" старої школи віршувань зуміли вже відіграти своє на полі сучасного, молода парость авторв - розпочинає, незважаючи на декотру візькість тих словобудівничих підмурків, на які спирається... Вважаю, тимчасово. До поки не ляже на власний фундамент творчого досвіду, що дається працею над кожним словом текстового візерунку.
Для ілюстрації -вірш "Як я могла…" від авторки Svitlana_Belyakova
Як я могла, та як посміла,
Душу свою відокремити від тіла?
Я розучилася мріяти усмак,
роки нелегкі здобули свою владу.
Як примудрилася на твоє "пора"
кричати поспішно "ні", замість "так".
Адже кожна клітинка усередині,
нудьгує без твоєї любові.
Що ж це за війна усередині така,
між так і ні, між Серцем і Душею,
між розумом і мрією?
Чому досі ти не завоював мою довіру,
хіба мало було тобі часу?
Рвуть почуття тіло на шматки,
розносячи в пух і прах, мій перед тобою страх.
Не могла собі придумати більшої страти,
чим слово "ні" у відповідь.
Я люблю свій біль по тобі сердечний,
угамовую спрагу в ньому безкінечну.
ID: 841022
Тут не сліл полемізувати, а просто й уважно читати. Отримати певне задоволення, поміркувавши над кожними групами рядків. Полеміка тільки в тому разі принесе користь, коли вона вияснить,в чому власне полягають незгоди і наскільки вони глибокі... І маємо "Як примудрилася на твоє "пора" кричати поспішно "ні", замість "так".... . Один і той же рецепт був і у індусів для того, щоб зробитися фокусником, і у Гренландцев – щоб зробитися ангекоком, і у бразильців – щоб зробитися пайе: пости, тривала статева стриманість, життя в пустелі, на горі, або просто не думати ні про що таке, що могло б хвилювати або турбувати. А твір, що подала до КП Svitlana_Belyakova мені сподобався. Дякую авторці.
І знову про кохання та про щастя пишуть і повчають автори, здебільшого один-одного... Так вже ведеться. От і вірш Наташі Бруснікіної "Так жаль" провадить наріжну тему суму й мудровання:
Я думаю про тебе в тишині
І в спогади щоразу поринаю.
Я згадую тебе і наші дні,
Я думаю... але тебе немає...
Я згадую тебе, як не крути,
Й від цього в серці мальви проростають,
Ти в ньому був й зали́шився цвісти́.
Так жаль, що поряд лиш тебе немає.
ID: 841531
Не сумуйте, пані Наталко. Все йде, все минає... Вчив ще Тарас Шевченко... Настануть інші часи, кращі... А з ними прибудуть й позитівно-творчі помисли. Адже усіляка мудрість відносна, а вічної правди немає...
Ан, є і правда вічна... Бо у цьому ЧУДОВО переконує настільки бадьорий вірш, наскільки вистачає широти небес, що літо розпустило над нами, свіма... Вірш, який вправно втілиоа авторка на псевдонім majra "Посеред літа!"
А я собі сиджу посеред літа,
Метелики літають в голові.
Кругом цвітуть такі барвисті квіти,
І коники стрибають у траві!
Гойдає липень небо, мов колиску,
А серпень зорі висипить з ковша.
я серцем відчуваю - щастя близько!
І спокій випромінює душа!
Тому й сиджу собі посеред літа,
Плету Петрів блакитний батіжок.
Планета квітів мною вже відкрита,
Поміж найкращих в Всесвіті зірок!
Із спілих вишень дорогі коралі,
Сьогодні, мов на свято одягну.
...Сміється літо і прямує далі,
І я його ніяк не здожену.
ID: 841530
Колись у школах Ірландії обдаровані вчительки молодших класів писали червоною крейдою на дошці вдалий вірш. Він був один. Нескладний і невеликий за форматом. Але такий, який дітлахи вивчали залюбки, читаючи його у перервах цілий тиждень... Допоки навіть самі нетямущі завчали його на пам*ять... Я сам читав у книжках знаних тамтешніх письменників про такі речі... Корисні. ( Наприклад John McGahern "The Leavetaking"). Адже, навіть у віці, що схиляє поволі наші плечі додолу, ми згадуємо вірші, вивчені у дитинстві... Перевірте себе, хто захоче, 99 процентів поетичних рядків ми зберігаємо у пам*яті із школи... Браво авторці! Моє шанування.
А поки збіговиська політичних посіпак злодіють на вулицях: сумуючи у наметах різних партій та мажоритарників, виловив на КП людський віршик Анатолія Розумного "А я гуляю під дощем"
А я гуляю під дощем…
Сміється сонце крізь хмаринки…
На серці в мене ніжний щем,
Немов малий ловлю краплинки…
Мов той хлопчак собі біжу,
Серед калюж шукаю глибшу…
І не вві сні, а на яву
Я мокрий весь… Промок до нитки…
Біжу босоніж по траві,
Здіймаю свої руки вгору…
І легко… Легко так мені,
Немов вернувсь в дитинство знову…
ID: 841655
Мушу зізнатися, шукав щось путне нині довго, гортаючи марно ріних патріотично нашпигованих дієсліними римами нетям... І раптом: "... босоніж по траві..." Живе слово -не якась апоферма, заскорубла... "І в серці в мене ніжний щем...". От так слід складати слова, що приходять самі у душу - у душу поета, у душу читача... Браво! Дякую за приємно проведений пошук доброго ВІРША...
Та, ба. Добро не ходить на самотині. Вчепився за лаконізм тексту
"Вечір" від Гната Меренкова:
Медузи небесні, прозорі хмаринки!
Злітайтеся всі до моєї хатинки!
Вікно відчиню вам, і двері, і комин —
Надвечір хай стане усе загадковим.
Крім вас мені нікого більш запросити —
У гості не йде до голодного ситий.
ID: 841641
Попри меланхолійність відчувається правило таланту - пиши по-своєму. Із любов*ю до соглядання життя, навіть у самотній вечір, із любов*ю до слова рідного. Адже де не має любові, там немає і душі... Дякую авторові, щиро...
На моє запитання (з якого почалася ділова частина цього нарису) вдало відповідає Наталка Долинська у новому вірші "На мапі країни маленька краплина"
На мапі країни маленька краплина,
Для мене ж у ній помістився весь світ,
Де золото нив, рідний дім, і родина,
Земля на якій народився мій дід.
Масний чорнозем, мій народ працьовитий,
Садки у дворах, і пташок переспів.
Солодкий баштан: запашний, соковитий.
А ще найчарівніший шепіт степів.
Тут сонячне зернятко впало із неба,
І тисячі сонць проросло із землі.
Міцніють і пнуться до сонечка стебла,
І тягнуть до нього голівки свої.
Перлина в степах, поміж жита колиска,
Де небо високе і зорі ясні.
Моя батьківщина маленька – Долинська
В ній щастя і радість, і болі мої.
ID: 841734
Чому часом мало хто хоче оспівати рідний край??? Свій. Отой малий, де "поміж жита" гойдалася колиска його дитинства??? Авторка відповіла на це питання. Вдало, з повною рішучістю. Тут немає високопарних закидонів сального патріота, зате є САМЕ ГОЛОВНЕ: талант висловлення. Висловлення із психологічною вірністю і настрою, і римі, і небу із сонцем... Дякую, пані Долинська.
Зачепивши зараз питання про повчання, наводжу прекрасну ілюстрацію віршем Ганни Верес "Коли замовкає"
Коли замовкає слово,
Гармати тоді стріляють,
Й синів матері ховають,
Бо смерть бенкетує знову.
Коли ж замовкає пісня,
Народу душа міліє,
А згодом вона німіє,
Й народ той зника опісля.
ID: 841716
Як представник громадянства, поет - перший трибун громадської думки. Це не суд присяжних і не суд скорених (продажних) суддів... Це - концентрат думки. Лаконічної. Животворної. Тому -актуальної повсякчас. Поглянь, читачу, якої безлічі тем сягають наведені вище вісім рядків... Шкода, що українські "можновладці" не трудаються навіть вияснити чим живуть поети...
Без пошуку шляхів розвитку, мрачніє наше буття. Екзистенційна складова будь-якогї творчої душі. Оттаким чином напруженісь духовних пошуків виявляє себе у новому творі "Дивлюся в осінь" від авторки, що підписується як Світла(Світлана Імашева). Наводжу вірш нижче, цілком:
Стигле літо моє, наспівай ту мелодію щастя,
Стрепени почуття, що поснули в криниці душі...
Десь там осінь-сновида у чашу гіркого причастя
Вже назбирує роси й пронизливо-довгі дощі...
Ще тріпоче на вітрі смагляво-червона калина,
Пахне сонце медами і папороть в лісі цвіте,
Ще кохається літо в копицях ромашкових сіна,
Та здалека стернею рудава мольфарка іде.
Я ще вся у тобі - у теплі, моє лагідне літо,
У щедротах твоїх - на цвітіння, на біль, на любов...
Осіянням твоїм я пронизана наскрізь, зігріта,
Та дивлюся ув осінь - вона мене кличе ізнов...
Задивляюся в осінь: вона пригощає плодами...
Ці плоди пізнання - ви буваєте часом гіркі.
Літо долі згасає - ніхто вже не стане між нами:
Я і осінь гортаєм альбому життя сторінки...
ID: 841847
Відповідна до поетичної сповіді, позатаємничена у рядках есхатологія, спонукає читача замислитися про закінчення літа (простої пори року) як про кінець світу... За яким настає нове царство. На відміну від мурмотіння церковників, не царство небесне, а царство пізнання..., що вже започатковане своєрідним гортанням альбому сторінок життя. Браво!
Продважуючи філософство, зроблю невеличкий акцент на новому творі, що подала Lana P. "Як зберегти відносини хороші?"
Як зберегти відносини хороші,
Яких не купиш ні за які гроші?
Свою присутність правильно додати
У простір іншої людини, й знати
Тонку межу, невидиму нікому,
І не спіткнутись на шляху слизькому?..
ID: 841827
Шестирядка в*язанки простеньких, на перший погляд римоутворень, запрошує до спільних із авторкою роздумів. Роздумів про саме найголовне у житті суспільства людей - про те, як зберігти хороші відносини... Погодьтеся, скільки разів кожний із нас у житті, втрачав друзів, знайомих, навіть рідних людей через прості, здавалося непорозуміння. А між тим, із таких реальних фактів (суперечок, образ, невігластва випадкового, нетерплячки тощо - "шляху слизького") людського життя, саме життя і складається... То, чи відповідають "хороші відносини" кожного з нас подобію божому??? Вірш вартий уваги... Дякую.
Цій же невичерпній темі взаємовідносин присвятив твір "Верни Своє, і віднайди Себе!" автор за схованим підписом VISKAS.
Будинки із красивою ліпниною,
Горгуйлі видно, а дверей - нема.
Ось так і ти з наукою та вірою
Забула, що хотіла від життя.
Ти між теорій розміняла душу.
З дискусій пилу загубила меч.
Без них життя, як непосильну ношу,
В зусиллях знайти "істину", несеш...
І ось життя летить без парашуту!
Страховки ноль, і виходу нема!
А ти, сліпець, у пошуках маршруту
Вчиш карту та інструкцію керма.
Відкинь усе, цей сон не має вигоди,
Там правда своє щастя не знайде.
Вернись за тим,що втратила дорогами!
Верни Своє, і віднайди Себе!
ID: 842100
Доволі сумбурна суміш словосполучень та утворених ними дій неначе вводить читача у сон. Сон, що наснився колись кожному з нас. Коли наше сумління сперечалося із усім світом через непорозуміння із коханою... А тому ігнорування інтересів нашої душі, серця та тіла (попри перестороги розуму) виривається римами і ритмами назовні... І запитів цієї передової верстви "робітників" кохання не зупинити і не опустити до рівня розуміння свідомості холодносердних... Тож хай неминуче мусить цей твір справити глибоке враження і для тої, кому адресований конкретно, і для тої, яка ще з*явиться... Життя ж бо не вщуха...
І ми запитуємо тепер, коли все у житті стає минулим: що ж внесло нового коханя? Першим воно було, чи останнім - не має значення. Значення має його зміст, рушийний чи руйнівний... З цього приводу наведу новиий вірш "РАБИНЯ СЛІВ" Валентини Голубівської:
Рабиня слів. І Ви мене купили.
О шарм отой очікувань, розмов!
Як зорі у словах отих світили
І як від щастя плакала любов!
Яким глибоким те було мовчання!
Як блискотіли діаманти фраз!
Спасибі, друже, за весну кохання,
Назавжди в серці збережу я Вас!
І біль росте : безжальна ця розлука.
Цей біль кипить : зрослися ми удвох!
Сплелись назавжди душі наші й руки.
Нас роз'єднати може тільки Бог!
ID: 842246
Тут теорії "оновлення" сюженту не грають. Адже перед читачем - громогласна сповідь. Серед якої пропостає біль розлуки... І аж нічого не здатне її приспати... Бо "зрослися удвох" двоє... А роз*єднати хто ж їх в силах... Мені здається, навіть останній ІМЕННИК тут безсилий...
За відступ від догм, завжди слід подякувати, як і за всяку самостійну думку... Тож поглянемо разом - із цього міркування - на фрагмент нового тескту "Вітер пише твір про нас" від Євгена Юхниці.
І зелено й похмуро – дисонанс:
Мов – рання осінь, та за відчуттями – літо.
Здається, вітер пише твір про нас,
Які могли б йти - поруч, але – лабіринти...
ID: 842230
Кожний художній твір мусить рухати роздуми читача далі. В усіх напрямках... Звісно, коли сам читач, як і автор твору, не хоче відстати від життя потоку... І якщо це вдається - вірш можна вважати твором мистецтва. За що подяка його творцю.
Яким чином слова, поєднані у рядки, стають цінністю показує Серго Сокольник у вірші "Дощ кохання"
На побаченні зли-
ва... Укриті кохання плащем,
Ми сандалі зняли
І за руку мандруєм дощем
(хай змиває сліди
Босих ніг цей чаруючий дощ)
Рідним містом сміли-
во озерами вулиць і площ
По зображеннях влас-
них фігур... І питання луна-,
Хто у світі найкрас...
НайкрасИвіший? Він? Чи вона?
Нам у відповідь до-
щик абеткою Морзе дзвени-
Вам підтвердить хто хо-
чеш- вони!!! Це, звичайно, вони!!!)))
ID: 842306
Автор не хоче змішати в одну купу різні теми. Тому ми ЗАВЖДИ на всіх 16-ти рядках бачемо ДВОХ під ДОЩЕМ... І нам НІЧОГО зайвого не треба... Адже не багатотемність і багатослів*я визначає вартість створеного продукту. А вірш - теж продукт. Продукт духовного вжитку. І коли він написаний майстерньо, він має необмежений у часі термін придатності. Із чим і вітаю автора та усіх відвідувачів сайту КП.
- Усі брешуть, - ділиться із нами свіжими враженнями Президент... Ібагато людей із ним погоджено кивають головами. Я не киваю. Поети, що сприймають своїми очами, душею світ і висловлюють бачене й пережита добротними рядками - не брушуть... І далко не треба ходити. Ось розкрив і прочитав новий текст Оксани Дністран "Передгзроззя"
Громовице, посе́стрице, вдарим,
Пошматуєм людський супокій,
Змиєм радісні дні і невдалі
У життєвий потік гомінкий!
Розтривожим, роз’ятримо землю.
Хто це зробить наразі, крім нас?
Як закінчиться завтра буремне,
При́йде сонцю всміхнутися час.
ID: 842310
Мені подобається. І я віддаю свій голос їй першим нині.
Цю зміну, навіть у зазначеному вище вірші "буремного завтра" вже нині змиває нова течія, бурревій свободи. Але ж тепер мова йтиме про "Епіфанію" від киянина Сергія Кузіна
У затемненому куточку метро
я бачу, як хлопець проводжає поглядом дівчину,
що проходить повз нього.
Його руки вдягені у суцільне татуювання.
Вона у великих навушниках, стає до нього впівоберта.
Згодом підіймає погляд та впізнає його.
Вони навіть обіймаються.
На біґборді написано "Зустрічай нове покоління...".
ID: 842279
У нашому суспільстві вже не рахують своєї праці поети. Час минає за хвилини. Як поїзди у метро. Запізнився, й не побачив. Не угледів цілого кіно про кохання нового покоління... Кіно, яке вчасно побачив, цілком визнав і, вірно оцінивши, вдало передав автор. Моє шанування...
Кожного за нас відвідують спомини. І хтось згадає, може й нас... Хотілось, аби не якимось капризним та зверхнім спогадом. А по-доброму. Ось, як це просто і хороше зроблено у вірші Руслани Сапронової "Я ПАМ'ЯТАЮ"
Я пам'ятаю, як бабуся говорила,
Що в мене ручки ніжні і тонкі
І щось зробити в мене мало сили,
Бо ручки ці міські, а не сільські.
Нема давно коханої бабусі,
Й матусі вже п' ять років, як нема,
І тонкі ручки загрубіли в русі,
Бо вже давно минула та весна,
Коли живі були всі і здорові,
Й здавалось, що так буде з року в рік,
Минали дні щасливі, кольорові,
Але такий короткий людський вік.
19.07.2019
Тут не йдеться розлога оповідь із довгими й гнитющими охами й ахами. Все, начеб то, дуже просто. Виявляється, зовсім і не треба найдужчого збільшення емоційного піднесення... Але щем душі присутній... Дякую авторці.
На жаль, час, можливості, місце на ресурсі і сам задум мого письма не дозволяє мені докладно спинитися ха розлогій характеристиці різних форм і стилей творів, що мені особисто сподобалися. Чи, буду відветрішим, творів, що мене зачіпили - не полишили моє бажання читати марним... Відзначу, що найбільшу увагу хотів приділити віршам про кохання. І тут, здається, все зрозуміло. Поезія без живого кохання унеможливлена вже апріорі... Більш нерозвинені твори я полишав поза увагою читачів. Адже ХОЧЕТЬСЯ зосередитися на ГАРНИХ текстах. От і нині - раджу новий вірш "Осінні ілюзіі" від псевдоніма Сонячна Принцеса
А що, коли завтра — зима
постукає в наші вікна,
мій пане, а Вас нема?!
До холоду я не звикла...
Летітиме білий сніг,
тремтітиме небо сіре,
згаснуть поволі дні
наших прямих ефірів.
Чи будуть ще сни про Вас?
Чи будуть порожньо-чорні?
В каміні вогонь погас,
мов нас не було сьогодні.
І завтра не буде, і
вчора не було, просто -
намарились Ви мені
з любові, а чи зі злості...
А за вікном туман -
ми нині найкращі друзі.
Тліють в сумних димах
осінні мої ілюзії.
ID: 842396
Лірика кохання - то і є миттєва віртуалізація почуття й перестороги... Так, що перший рядок б*є у саме серце: "А що, коли завтра — зима..."
Поезія вкрай вдала! Поглянь, читачу, усі низьки слів такі ясні, що не можна не зрозуміти їх... А втім, критики ресурсу КП, очевидно, не зрозуміли їх, поки що... Я вирішив цю критичну прогалину позитивно. Браво, Сонячна Принцесо!!!
Хорошим зразком короткого віршу може бути твір "Вуха горять" від псевдоніма Мандрівник (а)
Вуха горять -
хтось пліткує про мене,
перебирає до кісточок
кожен мій крок на Землі.
І пожежна частина дрімає,
сплять її вартові.
Лиш прохолодою дощ накрапає -
гасить пристрасті.
ID: 842504
Ось якого "вшанування" вогнегасимого можна очікувати кожному з нас... Звісно, коли на поміч прийде дощ... Дощ, що своєю, майже святою водою, полегшить, а, може, й змиє людського злобажання перебирання кісток лихослів*ям прагнення... Дуже кмітливо про пожеників... Браво!
А теритрія кохання все ж бере своє. Із прошарку новорозміщених віршів, у цій царині уподобав собі "Дощовий вірш" від Анни Клименко
А дощ звучить бентежним камертоном.
І кожна крапля - це сумне знамення,
Що знов мовчатиме мій телефон.
Неначе ти забув моє імення.
А може, це не я шукаю твої рими?
Не я так вогко дихаю тобі в потилицю.
Не я чекаю опівнічну зливу,
Аби під парасолями дерев
Чи під одним з байдужих ліхтарів
Тебе, мов дивне марево, зустріти.
ID: 842502
Тож, бажаю талановитій авторці аби її відкрита заява не залишилася без позитивної відповіді того, хто блукатиме у пошуках свого кохання під байдужими ліхтарями...
Як стало мені відомо цей твір буде оприлюднено на сторінках журналу "ДНІПРО". Поживемо, побачимо...
А задля розрядки літньої напруги - можна послухати пісню мого товариша: https://www.youtube.com/watch?v=3ozVTmjMmic&t=23s
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840546
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2019
Де натовп -
там кінець культури
шукає втрачену
стежину...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840346
рубрика: Поезія, Панегірик
дата поступления 29.06.2019
Невже ми просто свідки
загибилі людської:
споглядачі того,
як покидьки
чіпляються за нас,
як за корито влади,
дароване їм нами ж -
через бестямство волі,
майже тридцять років вже...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840147
рубрика: Поезія, Панегірик
дата поступления 27.06.2019
А на землі
самі знедолені селяни.
І в цьому трагедійність хмелю
в тілах у тих, що живляться
землею...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840080
рубрика: Поезія, Панегірик
дата поступления 26.06.2019
- Ты как раз тот друг, которого я искала всю жизнь.
- Я не друг.
- Почему?
- Я твой любовник. Я перешагнул границу дружбы
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839834
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 24.06.2019
Гарна новина - назавжди. Тож, щиро вітаю колег із КП, які брали участь у фестивалі ВДП (Всемирный день поэзии ЮНЕСКО), із розлогою публикаціею у ювіленому 90-му номері міжнародного журналу "Склянка часу*Zeitglas"! До рубрики "Стихи лауреатов “ВДП” потрапили: Анна Соболева, Марґо Ґейко, Ирина Сон / Ира Солнечная, Єлена Дорофієвська, Ярослав Костюк, Денис Голубицкий, Марія Луценко,Олег Клищ, Влад Лоза, Наталія Віленська, Вячеслав Рассыпаев...
Як зазначив редактор журналу на facebook:
Як і було обіцяно. Сказано - зроблено. Адже журнал#Склянка_Часу_Zeitglas ніколи не видавався за рахунок держави, проф-та письменницьких чи інших спілок,
грантів, «добрих дядьків». Із самого початку 1995 року й понині він видається на засадах самофінансування.
Усі кошти, що надходять від реалізації журналу, продажу книжок його авторів, листівок, спрямовуються на видання
чергових номерів. Причому вся редакційна робота виконується волонтерським чином, безоплатно... Долучайтеся!
Дайджест журналу на сайті: https://zeitglas.io.ua/s2649573/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839626
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2019
І в пружному потоці часу,
І в леготі шовковісті пісенній,
Новітня молодь творить світ.
https://www.youtube.com/watch?v=Hrb2YeVIq0w&fbclid=IwAR02ZCy9f_76P0E4Q0h8rVeRe02n0SK-xVkOj0GISwbpANFonUdJ1S-_JJY
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839166
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2019
І, хоча, нелегко зрозуміти різницю між поетичним світосприйняттям і приватною думкою, у співвідношенні з життєвою правдою, у будь-якої людини є покликання – бути свідомим громадянином і мислячою істотою.
Тож,і я щиро запрошую таланти КП до участі у десятому міжнародному поетичному конкурсі “Чатує в століттях Чернеча Гора”.
Тема якого - творче ставлення до сьогодення.
Більш доокладно на про цей проект можна дізнатися сайті:
https://zeitglas.io.ua/s2639795/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838759
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2019
Хто марно брів серед червневих злив,
Той, певно, десь когось не долюбив.
https://www.youtube.com/watch?v=EGNSYICvaDs
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2019
Затор в системі брехлів ряснотою
Керманичів-жадіб сортирні посліди,
Ти прагненням своїм і спавою крутою
збагни, здолай, і мимо не пройди.
Бо голос твій і слово бунтівниче
Вітчизни біль - змінити брехунів - на помічь кличе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833184
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2019
Листопадом 1999 року Німецька консультативна группа з питань економіки при уряді України запросила мене до Києва. У столиці тоді відбулася презентація розроблених вищеназваною інституцією заходів економічної політики для України на наступні 1000 днів. Де зазначалося між іншим, що курс невідкладних реформ матиме болісні наслідки. Однак було б нечесно, та навіть безвідповідально й надалі робити вигляд, нібито Україна ще має що втрачати. Люди, котрі часто мають добрі політичні або особисті контакти, будуть змушені втратити дещо з своїх теплих та доходних містечок і почнуть від імені трудових колективів голосно протестувати. Однак самим трудовим колективам та виборцям — вони, власне, й становлять основну масу людей — нема вже чого втрачати крім перспективи на подальше сповзання в бідність, в економічний стан, що ледь забезпечує засобами існування. Майбутнє без реформ напевно навряд чи можна буде порівняти з сучасною добою, оскільки без кардинальних реформ ситуація української економіки буде лише погіршуватися, перспектива, яка заслуговувала б на таке визначення, повністю зникне з поля зору…
Пройшли роки... Їх минуло аж 20. А хіба щось змігнилося???
Почитате, ДРУЗІ, уважно ще раз текст!!! А 21 -го зробіть вірний вибір.
https://www.youtube.com/watch?v=Hrb2YeVIq0w
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833061
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2019
І будуть зміни,
коли потрібно світу
життя нове,
не "по-новому".
Це так, як сіяти ранкової пори,
"в блакитний степ, де мріють явори"...
https://midgard1.bandcamp.com/album/book-of-fate?fbclid=IwAR0Kog0-2DnabqNob2UDeZ5XtTW2dXAzIe3sP2eMoveJV1XlV8TlcWqNwRY
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832968
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2019
Чем больше узнаёшь Европу,
тем больше хочется домой...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832789
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 15.04.2019
Голою, як стрижений пудель,
бадьоро виглядає свобода,
а красота - в одежі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832062
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 09.04.2019
Чим більше людина
має грошей,
тим більше
моралі
дозволить...
собі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831979
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 07.04.2019
Волосы тянутся
к зубам.
Иначе зачем
они в супе?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831722
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.04.2019
Поезія не робить ситим,
втім набиває рот
квітками кактуса.
(інвенція за твором Ф.Ройтеманна)
Ось і приклад: https://www.youtube.com/watch?v=me8ptkyj3tA
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831520
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2019
Когда наскочу на хороший текст,
даровитый и простой - радуюсь.
И при чтении такового мой,
обычно рассеяный взгляд
екс-студента гуманитарного вуза
и долго-практикующего лекаря-критика,
как-то успокоительно становится нетороплив...
Спасибо Вам, поэты и прозаики КП!
P.S.
Отношения с литературой, подобно воспоминаниям о женщинах - словно трезвый взгляд... Даже в тарелку с окурками... Без них, что ни говори, но и очень одарённый художественным воображением разум, меркнет...
А песня моего старого друга -тому подтверждение: https://www.youtube.com/watch?v=3ozVTmjMmic&t=13s
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831394
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2019
Лісовоз
нам з лісу
ліс привіз...
І пішов увесь
той ліс
за бугор - без віз.
https://www.youtube.com/watch?v=J5pohMGo0Ts
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831387
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 02.04.2019
Маша любит Сашу,
Саша любит Пашу,
Паша любит Колю,
А Коля - никого.
https://www.youtube.com/watch?v=EGNSYICvaDs
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831078
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2019
А гуси потягли між тим уже із півдня.
І, захопивши чвертку неба,
під крила дикі, як писав поет,
- молоді й напругі, -
в полон беруть весняний
всіх і вся...
Так..., гиси потягли уже із півдня...
(Для порівняння -пісня мого товариша про антонімічне явище:
https://www.youtube.com/watch?v=-9bRJ5VzCcM
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830264
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2019
Вітаю талановитих клубників, хто своїми текстами надає преференції красному художньому слову, а не брутальній лайці... І зичу ВСІМ брати приклад творців найвищого мистецтва поезії, - навіть у часи мерзоти біл-бордів народних обранців, бути непідкупними і непроданими, як совість ПОЕТА! Із днем ПОЕЗІЇ, міжнародним, незаангажованим святом!
І радо сповіщаю новину, про те, що у свіжому №89 міжнародного літературно-мистецького журналу «Склянка Часу*Zeitglas» опубліковано мій нарис «Роздуми про алюзії сайту “Клуб Поезії”», де розгорнуто рецензії на твори авторів «Клубу Поезії», які публікуються під власними прізвищами та ніками:
Coin Gualter, Женьшень, Оксани Осовської, Протоієрея Романа, Ольги Берези, Ulcus, Ганни Верес, І. Терен, Патара, Інфант, kristin, Міли Перлини, Євгена Юхниці, Маг Грінчук, Ніни Багатої, Наталі Кривун, Справжній, Юлії Ебервейн, Тетяни Прозорової, Олени Брикси, Анатолій В., Richter, YarSlav, Серго Сокольник, Яноша Бусела, Шон Маклех, Ти не осліп, Оксани Батицької, Лесі Утриско, Lana P., Крилата, Сергія Дунаева, Окрилена.
У цьому ж номері орилюднено критичний допис Юрія Шеляженка, де йдеться про твори авторів:
Ірини Згут, Лідії Коваленко, Ніни Корець, Миколи Ложко, Михайла Луцюка, Петра Масляка, Раїси Обшарської, Миколи Проценка, Анни Слезіної та інших.
Як сповіщає сайт часопису, примірники журналу можна придбати післяоплатою, замовивши їх у редакції. Докладно:
https://zeitglas.io.ua/s2644972/viyshov_drukom_89_literaturno-misteckogo_jurnalu_sklyanka_chasuzeitglas
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829953
рубрика: Поезія, Поетичні маніфести
дата поступления 22.03.2019
У цей день згадалося, як навесні далекого вже тепер, минуловікового 1994 року мені потрапила до рук маленька книжка-метелик. То були вибрані твори Тараса Шевченка німецькою мовою... Згодом я дізнався, що видання те здійснили за принципом самвидава небайдужі працівники музею Т.Шевченка у Каневі. Саме тоді Україну відкривали для себе і соїх держав європеські іноземці. Я пригадую той час, коли і я відвідував Тарасову гору - було багато туристів із Німеччини, Австрії, Швейцарії... Вони привозилися пароплавами класу ріка-море... Були такі блискучі лайнери, із музикою, гідами, ресторанами, класом...Думається, що книжка добре йшла у світ широкий, закордонний. А нині взнав із і-нету і про те, хто ж саме дотичний був до такого нині раритету: О.Апальков підібрав розлогу вибірку вдалих на його погляд перекладів, котрі інверсовані були українськими поетами та культуртрегерами, що добре володіли мовою Гьоте, написав коротку біографію Тараса та декілька слів про значення його поетичного таланту, Людмила Чорна віддрукувала тексти, у свої вихідні дні, на друкарській машинці із латинським шрифтом (це було напів легально, адже, як сповіщає джерело https://www.facebook.com/zeitglas , така машинка була лише у природничому заповіднику м.Канева), а Мар*ян Піняк ( він нині дирекствує на музеї) відбив достатню кількість світокопій та уклав їх до книжковвої форми... Усе робилося "вручну"... Правду, знати кажуть, що добра справа - завжди була у пошані... А книга, навіть сама простенька за візуальними показниками, - шлях до сприйняття вічного плину життя! Тож, подякуємо її творцям і промоуторам...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828535
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 10.03.2019
Коли весняні небеса дарують сердцю живучого соку,
Я покидаю всіх днів моїх невігластво й мороку
Аби до ладу пригадати юність - радість вічну..
Бо грає р*яно неба синь обічна...
А самодіяльна пісня мого друга студентських років хай потіше доброзичливою посмішкою: https://www.youtube.com/watch?v=3ozVTmjMmic
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828191
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.03.2019
Шановні друзі, знайомі та незнайомі мені автори,
радо вітаю вас усіх із міжнародним днем письменника! Зі святом, яке святкується нині 3-го березня, і, яке пов`язано працею всіх письменників, поетів, майтстрів пензля - творців доброго і прекрасного.
Адже дотримуватися звичаю - шанувати злагоду, сободу і мир - ось приоритети високого мистецтва. Це ГОЛОВНЕ і для письменників і для споживачів їх творів!
Хай усім пощастить, поталанить та здоровиться нині і присно і повсяк час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827585
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 03.03.2019
Кажуть, що остання фарба, коли зникає світло, червона.
Вечірня, чи то ранкова зоря.
Перший колір, що бачиш – він червоний.
Це материнська кров.
(Переклад з німецького оригіналу вірша К.Шелнбергера)
Ich sehe rot
Man sagt, als letzte Farbe, wenn das Licht verläuft, sieht man rot.
Abendrot. Morgenrot.
Die erste Farbe die man sieht ist immer rot.
Ist Mutterblut.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827270
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2019
( Із зошита мого товариша)
Попросили мене заграти на органі.
Я сів у кірхі там, на верхотурі,
і споглядв
на месу й громадян Європи.
Заграв я хвацько, виборно,
адже я вмію...,
та й що мені ті гімни Генделя й Скорлатті,
коли навчався я у консі Харкова буремній.
І як багато хто з музиків,
хильнувши перед тим добряче
пива й грогу,
бо тут прохладно-таки, у притворі,
поцмокавши, поївши самогонки люто,
заграв... і сквернословив вголос...
Адже мене ніхто не чує... Бо Європа...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826577
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2019
-От, розумієш, - наливаючи склянку по самі вінця, зиркнув очима ректор, - твої фізики такі знахабнілі.
-Чого це? - перепитав я, давлячи гикалку.
- Весь час просять грошей на апарати та досліди. А, приміром, кафедра математики, подає заяви лише на папір та сміттєві кошики. А от, кафедра філософії - так та і на кошики не просить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826202
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 20.02.2019
Стояла вранішя пора,
а поряд - канівька гора...
Під чисте небо за Дніпром і далі...
хтось тяг дорожний знак подалі
у яр - на схованку, мав дужі, певно, плечі...,
І промовляв патріотичні речі
до бога і самого неба...,
Неначе ніс хреста, усе - як треба.
А там - в металобрухт, де рожі приймачів пурпуроволикі,
дадуть грошей... ото ж, і топче патріот дороги серед каміння, дикі...
(Натисніть курсором на фото, аби перейнятися самим текстом!!!)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825789
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2019
Приятная новость для всей страны - та, что рок-группа MIDGARD, единственная из Украины (г.Черкассы), ошеломила поклонников фольк-металла Белоруссии... Посудите сами, из куска статьи в крутом METALHEADS.BY: "Бешеная энергетика, исходящая от группы, лилась на публику неиссякаемым потоком, заставляя вновь и вновь находить в себе силы, чтобы не упасть от изнеможения на танцпол..."
METALHEADS.BY
Сделали люты лютым: Fabiant, Адарвiрог, Midgard, Sakarmant, Alfar, Percival Schuttenbach
Подробности:
http://metalheads.by/reports/luty-fest-2019.html?fbclid=IwAR2mSnWIhVlgqIjTYhA_exUKf9euS3tS-vsCPp0QbcSK3IEDyiryQcYzz-I
Живе виконання группи можна переглянути й прослухати, бажано в навушниках:
https://www.youtube.com/watch?v=Hrb2YeVIq0w
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825010
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2019
Автори не тільки «викладають» свої твори на сайтах. Де, як здається мені, вони, наче грають у різноманітні вистави … Очікуючи хто їх похвалить. Скільки хто збере «переглядів» своїми текстами? А, дійсно – на КП вони, усі автори, завдячуючи можливостям, водночас ще й сценографісти, художники-декоратори та режисери… При цьому швидко й дуже помітно більшість деградує… Не розвивається. Адже, коментарі-оплески, що збираються, здебільшого зводяться до таких, як «добре», «сподобалось», «приємно», «круто», тощо…
Зовсім про іншу любов до авторів і читача веду я своє...
Адже, пропоную перемкнутися на справжню прем*єру… І долучитися до, на мій погляд, вдалого й виправданого часом книжкового видання «Антологія сучасної новелістики та лірики України». Антологія ця видається із 2003 року неупинно один раз на рік. Тож, не випадком я приділяю увагу свою й звертаю на неї погляд самих талановитих інших авторів… Ось, пані та панове – ще один простір для втілення і поетичних творінь і прозових у їх різноманітних жанрах, окрім поганих і слабких… Хто бажає – ділюся посиланням на сайт: https://zeitglas.io.ua/s2641156/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824625
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2019
УВАГА!
Нижче подано ЛИШЕ конспект нарису, який у розгорнутому вигляді (із посиланнями на ресурс КП) буде опубліковано на сторінках міжнародного літературно-мистецького журналу "Склянка Часу*Zeitglas" у березневому його номері 89.
Продовження /початок нарису див. http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822715
Мобілізувавши свої спогади та досвід, дарую усім креативщикам самодіяльний музичний твір мого товариша юнацьких ще років, задля бадьорого й вдумливого настрою, творчого:
https://www.youtube.com/watch?v=-9bRJ5VzCcM
Ото ж бо, зупинившись на власному слогані "Переглядаючи десятки, начеб-то абсолютно різних авторес, дивуєшся їх одноманітності слово-одягу. Такими ж і приходять до них коменти: куцихвостими, недолугими на кшталт "чудово", "класно", "супер". Нащо й поетеси відповідають: "дякую", " приємно", інколи навіть ширше - "дуже приємно"... ( Хто не вірить, запросто - погляньте навіть декілька коментарів нижче ( думай як хочеш) унизу цього нарису... За невеликим, втім удвічи приємним, вийнятком... Ось про таку вийнятковість й поведу далі мову...
...Із цікавістю читаю нові дописи. Адже - цікавість - то шлях до комори знань...
Замислити хочу адміністраторів сату, чи мають право взагалі такі соплі у вигляді "рим" на цьму ресурсі? Шедевровач на титул Coin Gualter із воїм розкошним пам*ятником дієслівного віршотворення гімназисткам - колежанкам Проні Прокопівні Сєркової "Кохання зле"
Кохання зле,
Знущається над нами
Руки викручує,
І очі зав'язує
Ми дивимося,
Через тканину не бачимо
Сліпо ідемо,
Все забуваємо
Мучимось, думаючи,
Все ще налагодиться
Мене полюбить,
Життя закрутить
Но її все немає,
Любові не відчуває
І здається живеш,
Але по трохи вмираєш
Не дивно, що такий сурдо-панегирик подобається 0 голосів... Адже ця "поеза", навіть у неуявімім конкурсі псевдодискуссії у межах одної стотисячної, буде дорівнювити величині із мінусами.... Перефразуючи Льва Толстого про те, що всі люди щасливі одинаково, але нещасні по-різному, зазначу - віршописець Coin Gualter -занадто щасливий. Адже його витвір оприлюднено... Посміхаючись, на одному промені із прийдешньою колись то пасхою, можна все пробачити... А чи треба???
Лаконічним панегіриком багатостраждальникам любові адресовано й рядки "Кохання - любов" від автора Женьшень... Себто коеня життя... Ядрьоний корінь такий любові не відчуває, про що і зізнається... З роками невмираючий римоутворювач, зовсям незаплутано і безо всякої ізотерики...
Кохання - любов
Вітри поміж нами
Думки - почуття
І сльози ріками
І грає струна
Про вічне й святе
Про те що у душах
З роками не вмре
От і міркуйте "про вічне і святе"...
Туди ж і соннік Оксани Осовської із двома вболівальниками такого класу гри у футбол словами...
Може, буває на світі любов без печалі –
Радість чиясь досягає постійних висот,
І рівновага приность плоди небувалі –
Рай на Землі. А в раю не буває турбот !
© Оксана Осовська
Зовсім про іншу любов мріється, навіть героїням Одрі Хепбборн, незамислуватим... На знак великого запитання, а, може, на знак вибачення, що я й про такі речі живописую, із піднесеною посмішкою, задля годиться... Тут кожен робить свої висновки...
І добиттям вищеописаного лунає вірш якогось там Протоієрея Романа
під палким титлом "Нам гордість коштує дорожче!"
Ранкове місто дощ полоще,
Встромилась в небо телевежа...
Нам гордість коштує дорожче,
Ніж голод, холод і пожежа!
Гірку вона віщує повість,
Вона — нутро людей зрадливих,
Вона зрікає на самотність
Насамперед жінок вродливих!
Гординя спокою не знає
І не дає очей зімкнути,
Вона жорстоко заважає
Любити і любимим бути!
На час мого коменту твір цей набрав 0 голоса(ів). Але - у ньому є суть. Щоправда, розгледіти та упритомнити нею мое не кожнний, особливо - не кожна. Будь-яка поетка від такого несподіваного ( втім, сподіваного й знаного) ставлення до себе, ледь стерпить нитиск чоловіка ( а чи чоловіка?, коли він якийсь там протоієрей, можливо й католицького ухилу...), неначе змія скине із себе шкіру... та як укусить, у саме болюче....
Одначе, ніде правди діти... Довершеність створених образів більшості поеток КП безперечно млява... Здебільш-поголовно -то віршики дієслівних витребеньок, вони не зрушують поезії сьогодення із місця...
Про такі тексти далі не вестиму й мови... Мій супровід їх страчено...
Із вкрай значних творів зазначу вірш Ольги Берези, уривок з якого приведу нижче:
Мені бракує стежки до села,
гори до неба,
тріщини у скелі.
… щоб но́ги лоскотала ковила,
а небо розчиняло акварелі.
А ще — води живої із криниці,
старої хвіртки,
мого Бровка-пса…
І молока, й жаркої косовиці...
Такий вірш не може стати спамом. Ніколи. І мало знайдеться йому рівних коротких творів на усьому ресурсі КП. Адже, при читанні таких рядків, все забуте з дитинства - постає перед очима, картиною, живою, яскравою, дорогою... Тому, я сприймаю таке віршоване творіння як своє... За що - вдячний авторці... Втім, ми продовжимо наш розгляд...
Напрочуд вдалі короткі, але влучні рядки І. Терен у "ляпасиках наугад"...
Навожу фрагмент:
А мутанти дуже неуважні, і у декларації – бомжі, вірні пси у будь-якої влади, ради зради і наїдку ради – слуги у народу і ...чужі.
Далі йдеться, між іншим і про повсякчасних "Неронів"... Що виказує неаби-який обрій автора. Приємно це зазначити... І ці Нерони не здатні повік спинитися напівдорозі і отямитися... У автора І.Терен талант приникливості у суть речей... Вітаю всіх прихильників вдумливої сентенціальної поетики із таким членом КП!
Аж раз - і натрапив на ще один талановитий вірш... Автор (чи авторка) його Ulcus... Дивно утаємничений псевдонім. Такий перекласти може дохідливо лише латиніст добрячий, скінчивший факультет медицини. Я навчався у берлінському закладі подібному. По-німецьки Ulcus означає "tiefliegenden Substanzdefekt“. Тобто глибокоприхований дефект субстанції, дохідливіше "вада тіла"... Одначе, повернемося до самого твору. А зветься він теж досить таємниче-авантюрно "Про "кишенькову" любов. Ось рядки із нього, аби мене не обізвали невігласом:
ще мить - і ми розійдемося по кишенях
я - у твою, а ти затихнеш у моїм пальті
це так, як сонце потримати в жмені
і відпустити... щоб лишитися на самоті
І напівзабуті почуття пригадаєш, коли натрапиться майстерні рядки. Про які я наразі пишу. Хотів це зробити в окремому нарисі. Але "Окремо" мені щось не кортить. А у зв*язку із розглядом інших вдалих віршів на КП.-варта справа. А, як про сонце у жмені... Це, приміром, на морі - простягеш долоню під схід світила, і воно на ній.... А ти - у воді. А сонце -у тебе... І ціле життя попереду... Аж, прибрав руку - й нема... Як і не було... А далі -вже сам читач хай домислює... А я поки що, ДЯКУЮ за приемний спогадів асоціативний ланцюжок....
Розпізнати істину можна досить швидко. По її простому викладу і привабливості, ха хоч і відаленій. Це, на мою думку й доводить короткий твір "Чому так довго?", що виклала читачам авторка Патара:
Чому так довго ти до мене йшов?
Можливо заблукав десь по дорозі
В чужій, яскраво-виписаній, прозі,
Де за сюжетом вирувала кров.
І ось нарешті вирвався з полону,
Пірнув з розбігу в вир моїх очей...
Мене ж лякає знатний цей трофей,
Бо якось все у нас поза законом.
Довгі часи залишався усілякий зв*язок у природі поза законами... Втім, сама натура (природа) завжди уникає того, що занадто... І не тільки із економічних ( у сенсі нерозбазарювання) вигід... Текст твору - вправа для мізків.
Спорідненої вдачі і текст "А хотілося б навпаки", що виклала Патара:
Нас розводить у різні бо́ки
Невблаганний та мудрий час,
Це було не один вже раз
І просвітку не видно поки.
І задумаєшся таки:
Так, напевно, все має бути...
За вікном гірко плаче Лютий,
А хотілося б навпаки —
Щоб було досить снігу нині,
Щоб мороз завітав сюди
І траплялись твої сліди
Дорогій по життю людині.
Однорідний туман нерозділеного навіки кохання та сподівань і невблаганність законів життя - чи не є все це потроєним надміром життєдайності творчості? Бажання часто не відповідають навіть нашим намірам..., коли пригадаєш деякі з них, зустрівши раптом іншу - нову "по життю" людину. Поміркуймо разом...
У проміжку міжтематики подам, задля помсіху, - а то усе веду наче академіст, - фрагмент метаморфозуючого тексту від псевдоніма tosikosan "Валентина".
Яскраве свято Валентина
І мріям геть бракує меж
В феєрії кожна клітина
Летить із квітами кортеж
....
Флюїди пруть неначе праска
Весна чатує, день бігцем
Мрієш тюльпанами? Будьласка!
Бо ж вани пахнуть чабрецем!!!
Яскраве свято Валентина
Ще ожеледиця й мороз
На думці та... - одна єдина
Шалений день метаморфоз"
У тексті я жодної букви не чіпав. Це - вважаю - мій приклад незлобливості, адже і я переконаний у тім, що благотворна влада розуму колись то одержить гору над сизим невіглаством...
Як справедливо підмітив з приводу свята Св.Валентина один мій друг - Вдаримо добим старим рок-доробком по св. Валентину!!! Адже той, бідолажко, занадто постраждав від днів закоханих..., так постраждав, аж до святців західнянських угемселився... Однак і католицька церква схаменулася - бо у 1969 році, переглянувши загальний літургічний календар, св. Валентина геть виключила із списку святих, чия пам*ять обов*язкова до літургійного славословія... Оттакої! Хоча, кожна доброчинність - має свої зиски і, певно, його пісні, а може, й віршоскладанням він, сердега, грішив, билися у його серце... і б*ються із епохи в епоху, дедалі... Ну, як і у псевдоніма tosikosan. Адже, матерія та енергія не зникають, повчав невмирущий Ленін та довів-таки теоретично Енштейн... Тож, терпіння...
Бувають і твори, де сама суть знервованої осообистості проривається криком незмоги подальшого терпіння. От, приміром, у рядках "Плем*я" автора на нік Інфант ( себ то "підліток"), зверніть увагу, вдумливим читанням, пробачаючи огріхи розміру:
Люди - плем'я. Споконвічно.
І не парився ніхто.й ніде.
Люди-пари - не логічно,
Люди-тварі - саме те...
Ситій захланності цей твір саме у пику. Втім, не всі люди - тварі... Трапляються й філософи... До таких і перейдемо у настпному фрагменті...
Не далеко шукаючи, натапляю на текст, за авторством kristin "Віртуальні люди",
Як хочеться розбити телефон
Й всі гаджети аби не було інтернету
...
Порою вимкнути "продвинутий" андроїд
Оком поглянути навколо не завадить,
А може потребуючий хтось поряд
Саме без тебе не знаходить ради.
...
Твір подано під грифом "Громадянська лірика". А дарма. Це - життя у стислім сурогаті. Саме на сурогатах жиріють політичні вурдалаки. Вони то вже знають, що через айфони, смартфони та інші рідери - вже утворено ящика тюремного... Електрон, вчить наука фізика, вийде із закритого ящика за принципом так званого тунелюання, а коли вийде людина із лабет перманентних політичних злодіїв?... Та чи вийде взагалі?...
А почнемо із простенької на перший погляд притчі Міли Перлини Кошеня "Сніжок" із підзаголовком (оповідання для дітей). Текст маленький за розміром, втім - не за змістом, наповненям і символікою. Я наведу його цілком:
Вітер жбурляв сніжинки у вікно. Закрутила, завертіла снігову карусель хуга.
Катерина не могла спати, бо думки про малого пухнастика мучили.
"Де зараз кошеня? Холодно? Завтра погодую його... Надворi зима", - вона міркувала, ховаючись під теплу ковдру.
Кожний день кошеня її зустрічало, даруючи котячу пісню...
Увечері Катерина до кишені сховала шматок ковбаски, а зранку шерстяну хустку ще приготувала, щоб тепло було йому. Але матуся запитала:
- Для кого все, дитинонько, приготувала?
- Для кошеняти, яке зі школи зустрічає та додому проводжає...
- Бачу, що це справжній друг, а справжнім друзям варто допомагати, тож заберiмо його...
Так здружилися назавжди дівчинка Катерина й пухнасте кошеня Сніжок.
Що може бути більшим у світі людських взаємовідносин ніж дружба. Це заради неї поет Андрій Малишко готовий був писати стоси віршів. Наведу лише фрагмент одноно, по пам*яті. Бо пам*ять утримує суто головне:
...Щоб друг -
як брат,
Бо у тім потреба...,
Та хліба шмат, Та хустина неба!...
Не зрівнятися у філософському просторі жодним прагненням із ДРУЖБОЮ...
Філософію нині замішують із мораллю, ідеологією, політичними плітками... А вона залишається сама-собою. Найвищим набутком роумових здібностей людини. Для цього не обов*язкове читання моральних постулатів Канта, а можна натрапити і у новому чотирьох рядковому рефераті Євген Юхниці. Ось - нате:
Сьома ранку. Лютий
Ху́хкає снігами.
Вийшов не зітхнути –
Дихати світами.
Саме так - "дихати світами" здатний справжній поет. Й незавадить назвати його філософом, у самому доброму розумінні цього терміну...
До сперечання із несправедливістю, що залива Вкраїни береги належить твір "Жадібні тролі", що подав на КП Маг Грінчук
Кровавим мороком сповита вся українська земля.
В годину чорну зрадники мозок точать, неначе тля.
Кому потрібна ця братовбивча, ненаситна війна,
Вписавши свинцем на віки полеглих синів імена.
Зневажена і зраджена ктистами наша країна.
У пам*яті правда Майдану. Всюди зрада понині.
Гнітить звіряче зло гідність людську до рабської долі.
Калічать, труять, знищують народ ці жадібні тролі.
На поверхні ( із врахуванням псевдоніму атворського) наче щось фентезійне... Але якщо копнути глибше -відкривається багатошаровість твору... Де запитання, що переходить у вічне, креше довготривалий конфлікт, закликаючи дати відповідь...
Навіки вкарбовано в історію філосфії ім*я гуманістів-природолюбів. До таких я б відніс і твір Ніни Багатої "Сосни". Пересвідитись може кожен читач, неупереджений:
Здрастуйте, матусі любі – сосни
У незвично білих куфайках!
Що за вісті вам вітри приносять?
Вас куди хурделиця гука?
Блудить сон уже не перший місяць
Поміж липових, дубових віт.
Тільки вам не спиться на узліссі,
Мудрі берегині вікові.
Заздрю я зеленій вашій силі…
Розкажіть, чим славен в лісі день!
Це ж бо вам дерева доручили
Зустрічати сонце і людей?!
Без природолюбства немає справжньої поетики. Тому, моя пошана авторці!
Інколи твір всотується очима, попри бажання. Тоді він стає частиною нашого єства. Така діалектика - що миле серцю, мило й світогляду. Тим паче, коли так вдало подані рядки, як у Наталі Кривун, пересвідчитися? - будь ласка:
Вже й зима не зима, то пелюстки вишневі в траві.
То серпанок ранковий, що ліг відпочити за горами.
На морозі, як згадка про літо, висять кептарі.
А весна вже дзюрчить попід льодом глибокими зворами.
Цілком вдале тлумачення поезії. Тут у повній тиші, зосереджено увагу на звучних інструментах самого слова, влучного, простого, поетично-правдивого. А самий лаконізм викладу - безмежжя простору уяви читачеві... Я думаю, що такі твори здатні прикрасити найліпші поетичні антології.
Коли вже йшлося про лаконізм, слід навести (цілком) і твір автора нід псевдо "Справжній", а зветься римований чотирирядник
"Та, ні…"
Та, ні... Не скинули ярмо.
І зовсім не самі ми ідемо.
Нас впевнено туди женуть,
Де ми забудем свою дійсну суть.
Є у тлі твору декілька пауз. Хто їх відчує, збагне їх неочікуваний смисл, новий. Інформацію для роздумів. Оттак і виникає основне, заради чого й творяться вірші - авторська оцінка того, про що йдеться... Втім, не нав*язлива й доволі психологічно нейтральна...
До кагорти віршів нестерпного крику я б додав твір Юлії Ебервейн "Ми звикли до хрестів на вікнах"
Ми звикли до хрестів на вікнах,
Що кожен другий клеїв скотчем,
До вулиць ввечері принишклих,
До канонад посеред ночі.
Ми звикли до тремтіння стелі
І до сирен швидких тривожних,
Але до випадків смертельних
Нам звикнути ніяк не можна.
Не можна чути ті новини,
Де "тиша і без втрат сьогодні",
Коли "таблетки"* мчать невпинно
Бійців в крові, важких, безногих;
Коли дитина не добігла
Півметра, щоб сховатись в льосі,
В очах жага життя застигла
І мати нам не вірить досі...
Війни немає, кажуть люди,
Яким не чути мінометів.
Війни немає. Поки в груди
Не вдарить біль від втрат і смерті.
Авторка подає слушне роз*яснення: "Таблетками" називають УАЗ-452, які часто використовуються військовими медиками у зоні АТО.
Простір інформативної ідеології, як і сама будь-яка ідеологія, завжи відстає від розвитку світу, його реалій і перспектив. А те, що відбулося і, нажаль, продовжує відбуватися на Сході України - наслідок безтямності держаних керманичів... Щож лишається поету і громадянам - робитися апокапаліптичними нігілістами? Виходить наявно лише одна аксіома: усі політики - злочинці! І за великим рахунком, їм байдуже - кому і де вдарить в груди біль від втрат і смерті... Адже, їм особисто та їх оточенню це не загрожує... А простому смертному ( із сторослав*янської -смерду) лишається хіба що есхатологічна втіха одкровіння про кінець світу та царство божеє... Багатогранність думок, а найбільше - переживань вжатих у названий твір - буде достатнім для філософських та соціо-моральних монографій... Є, паі та панове, над чим поміркувати... Є...
Саме такі креативні тексти і здатні уримувати доволі високу планку ресурсу КП, на відміну, скажімо від ГАКу (при всій повазі до останнього й братів його Капранвих). Тому перебіг моїх думок та можливих подальших критичних варіацій маю намір продовжити. Адже, що не кажи, а ресурс КП почасти радує ідеями, а подекуди й справжніми відкриттями. Про що, я ще хочу написати... Думаю, хто захоче переконатися, буде цікаво...
Аж ось і приклад, свіжий - вірш Тетяни Прозорової "А в сильної жінки душа – незабудка…"
***
А в сильної жінки душа – незабудка...
Турботлива й щира, щаслива й щемка!
Вона усміхнеться – й теплішає всюди,
В засніженім обрії чиста ріка.
У крешаній кризі надію зігріти
Для долі, дітей, запашної весни.
Вона розуміє мелодію вітру,
Вона заколисує сонячні сни.
У сильної жінки – прозорі вітрила,
Легкі і надійні, бентежні й стрімкі!
І втримають Всесвіт її щедрі крила
(Ах, що за дрібниці, адже ми – жінки!)
У вирі подій – недосліджений острів,
У спрагу –твій трунок спасіння терпкий,
І мріється й сніжиться, складно і просто,
Такі незабутні ці сильні жінки!
Я наваів тут текст цілком. Адже не знайшов у ньому жодногого слова, яке здавалося б мені зайвим чи недолугим... Дивує лишень прізвище авторки "Прозорова"??? Невже це псевдонім??? Коли так?, - досить влучний. Вірш цей світиться. Не переховуються думки за апофегмами, а викладені так, наче виспівані, правдиво, ясно, душевно. І це у той час, коли натовпи "гомосапієнсів" злодійствують, нашорхані політичними прихвостнями та тіньми жупелів минулого... А вірш, вищенаведений, то дійсно соєрідний "трунок спасіння терпкий"... І розумієш: де немає любові жіночої, там немає душевності... Моє шанування, пані Тетяно!
І контрастом згадаю верлібр-неверлібр, одначе талановитий текст Олени Брикси "Ти це відчуєш"
Дорости, дожити, вистраждати,
Щоб стати нелюбленим
У своєму краю.
Не пророч про майбутнє,
Розкажи, чи скоро
Йтиме дощ.
Нам треба знати
Від імені землі.
У неї сили
Повно,
Вона усе прийме...
Твір подаю фрагментарно. Не тому, що решта - слабка, ні. Просто й наведеним уривком мої думки вже розбурхано. А це -основне, заради чого утворена поетика... Здавалося б, чого страждати молодій дівчині, котра (так за змістом) вступає в дорослий світ, а вже їй (її героїні) довелося зазнати гіркоти... А далі - домислює вже читач...
Знову нуртує душа, неначе степ. Безмежжя самотності простору, по якому несе до краю автора, прихованого за логіном Анатолій В.
Вірш названо "Не привчай мене жити без тебе"
Наведу декілька рядків, адже і вних розкрито рушій всього тору. Розкрито, наголошую, вдало. Тут відчувається гармонічність, закладена у текст дійсно творчою людиною.
Не привчай мене жити без тебе,
Бо я звикну, і що тоді буде?
Жовтий місяць і зоряне небо
Тягарем розірвуть навпіл груди...
Вже зима зачиня свої двері,
Засинає в мереживній льолі,
Та крижинками сплять на папері
Мої вірші-надії схололі.
Нажаль, зараз бракує (втім, як і повсякчас) таких творів, здатних свого роду пришвидшити розуміння справжнього красного словотворення. Діяльності якої потребує живе суспільство...
Жити у суспільстіві й лишатися від нього вільним - неможливо. Цю істину опісля Marx(а) ще раз, майже афористично, у текксті "Все важче" справедливо доводить Richter. Такий дотепний (з огляду на тівр нік). Переконаймося:
Суспільство перекисло, ніби бражка,
гірчить все більше батьківщини дим…
Усім останнім часом жити важко:
одним – брехати, вірити – другим!
Сам автор відніс ці рядки до ліричного розділу. Я б - до драматичного. Правда завжди була із присмаком цибулі. Нині й поготів, вичавлюється сльози самотужки, киньте погляд на дійсне наше оточення. Тільки не додавайте добавки загляданням на телеекран. Телебачення сьогодні - розкладання совісті й притомності людей...
Не йме віри перевертням-політикам та їх пасіпакам й текст автора YarSlav(а) "Стадо"
Для нас видумують
іконостаси
(сьогодні - чорні
і червоні - вчора )
Та ті хто
так співав Хвалу
Москві й Союзу -
Сьогодні каже -
"Геть нам від Москви "
Загадкові кульбіти верхівки за принципом "бреши більше, щось та й осяде" зворушують не лише мізки довірливого електорату, але й тривожать письменників, поетів. З огляду на вищенаведений твір - не всі переймаються довірою варіаціям високозлетілих "обранців", що вже давно одірвалися від народу і його довіри - найбільншого скарбу будь-якої демократичної країни. Респект авторові YarSlav (у)!
Бадьоро і проникливо. А за своїми драматично-соціальними реаліями навіть – героїчне віршування подає Серго Сокольник у стислому сатиро-епосі "Тенденція одначе, як чукча казав"
В інтернеті «висять» до зорі літератори. ...
щойно подумав
Про тенденцію, як «лайкарі»
Тичуть смайли- за дурість! За дурість!..
- Одне одному і верещать
Під трембіту, чи під балалайку Кон"юнктуру...
Ось виклав на сайт Твір художній.
Бо - жодного лайку.
Погоджуватись чи ні із автором -справа читацька. Але я сподіваюсь, що у "гастрольний тур" по ресурсам і-нету цей твір таки вирушить... А, може, й дасть поштовх розвитку подібного ін-лайк-креативу, на кшталт штурхану під зад чоботом...
Прогалини соціального просвіту, певно, не скоро надибаються... Про це думають маси нашого люду. І цей "тренд" проривається у творі Яноша Бусела "Смерть пенсіонерки…"
Ти жила як умiла,-
Утiкла iз села,
В цеху вiкна ти мила
I пiдлогу мела.
....
I пiшли - полетiли
Швидкоплиннi лiта...
Десь розтринькались сили,
Стала постать не та.
....
...
Втягнув вiчностi вир...
Трусять гiлки зеленi
На запльований двiр.
Гiлки тi замiтає
Снiжно - бiла зима -
I ялини немає,
I людини нема...
Тут ніякою громадянською лірикою не відбудешся... Тут - хочеться щезнути..., зробити, подібно кванту, стрибок через неодолимі перепони рідної спільноти... Громади трудящих людей, із роботящими руками та полум*яними серцями, ошуканих політичними гебельсами та фюрерами різних розливів... Оці, останні живуть жируючи, а такі, як героїня цього твору-реквієму (хоч автор додав до тла тексту гіркоти гумору - у рядках, що я примостив крапками скорочень) -втягуються у вир вічності..., із запльованих дворів, де топчуть чоботи таких-самих трудяг зелень гілок ялини у прощальній ході, мовчазній, за труною... Коли ж "вічна пам*ять" переросте у щось позитивне для народу, пересічного, трудящого, бідолашного, не втікаючого із рідної землі по закордонню...
Пам*ять перебувається випадками. У той час як руйнували Берлінський мур, я міркував про волю перехожих... Вони саме тоді тинялися туди-сюди, у захваті та хмелю... Часи пройшли... І натрапив я, теж випадком, на добротний текст автора на ймення Шон Маклех. Рядки згрупувалися у верлібр під назвою "Перехожий". Подаю фрагменти під зазначений самим автором епіграф Гійома Аполінера
«… Ти сумний Перехожий
Перехожий, що бідний так само як я…»
(Гійом Аполлінер)
Я би відчинив сіру вулицю,
Як відчиняють ковані двері
....
Відчинив би для перехожих
Не зайд, не пророків і не жебраків,
А саме для перехожих у капелюхах,
Перехожих - бідних як я.
....
Наче наше життя сірою.
Я писав би на хмарах слова Істини,
Щоб перехожі (сумні особливо)
Інколи споглядали Небо
....
Аби якось його розрадити,
....
Я би розрадив його сонячними зайчиками
До пори в скриню мою схованими,
Якби в місті цьому
Не було так порожньо….
І жодного перехожого…
Жодного…
У свідомості (можливо й мільонів) людей відбуваєтся справжній переворот перехожих ( від бомжів до політичних злодюг), повсякчас... Світ ошалешується щодня випадками... Аж ось з*явився і поет на КП, що зумів зімпровізувати прагнення людської участі до смутку навіть незнаного перехожого... Вочевидь, як на мене, - це здобуття усього ресурсу Клубу Поетів, із чим всіх його учасників і вітаю.
У цей бранші додаю і суперечливо-вірогідний опус криптоніма Ти не осліп із його "Жорстокою грою"
Ти припустився помилок,
Коли ступив на хибний шлях,
На мить здалося, що надія
Тебе покинула на час.
Коли безжальна кров пролилась
За боротьбу сліпого щастя,
Ти похилився на коліна
І став вблагати допомоги.
Зі мною хочеш ти зіграти
У гру понуру на землі,
У світ поринути жорстокий,
В якому я прожив життя?
Де мрію в нас у всіх забрали,
Давили все собі згрібали,
Коли упали до землі,
Шукаючи собі дорогу в тіні
Усі блукали в забутті,
Коли ступили у те пекло,
У гру жорстоку на землі.
У ритмованій грі є все, що необхідне для роздумів. Втім, дещо замало для зв*язку із депресивною тенденцією дійсності. Одначе, дуже дієво йде на підкуп читачевої уваги сама відвертість твору. І це вже його виправдовує, як занчимість.
Актуальною перебуває і тривога кожної мислячої людини про спад тенденції читання книжок. І тут не дієве - чи то паперових носіїв, чи то -електронних...
Любов до читанки прищеплюється змалечку. А із цим у нашої держави -невпереливки... Тому, із позитивом, повідаю і про твори для дітей. А на КП є, хвала небу, й такі. Живий приклад - Оксана Батицька із віршем "Підприємниця зима"
Запустила всі артілі
Підприємниця зима.
Вся при ділі, вся у ділі.
Розкрутилася сама.
Гобелени, покривала,
Ковдри, коци, хідники,
Скатертини, пледи, шалі,
Шуби, шапки, кожухи…
Сріблом, сріблом вишиває,
Прикраша і прикраша.
І до себе промовляє:
"Хай натішиться душа!"
Вдалий вірш-промовка. Лаконічний. Образний. Простий. Нині не часто зустрінеш корисне й нетупе віршоукладання, придатне для дитячих розваг, і у такий спосіб - задля популяризації бажання читання, завчання на пам*ять, декламування. Одним словом - для розвитку творчого сприйняття світу й себе у ньому, як частини його, з самого малечку...
До цієї полички творів, які б я сам прочитав дітям, щоправда, - дещо старших років, відношу й твір "Білі ґудзики" Лесі Утриско.
Нашила білих ґудзиків зима,
Гіллям казково холод прикривала
І марила, і світ свій доживала,
Така чудна - що іншої нема.
Спіймала тінь старого горобця -
В ній оживала, марила, сміялась,
У білій свиті гордо милувалась-
Здавалось світ вдягнула до вінця.
І забавлялась променем на тілі,
Той по весняному їй душу лоскотав,
Мінливим днем їй весело співав,
Де ґудзики казково білі, білі...
Сама авторка розмістила вірш у розділ лірики. Та одне іншому не завадить. Адже, написати твір для дітей - то непроста задача. Дуже мало, навіть видатних красномовців літератури упоралася із нею. Тим приємніше привітати авторку із удачею!!!
Не хочу оминути добрим словом і вірш, що розмістила Lana P. під назвою "ВИШИВАЛЬНИЦЯ НАСТУСЯ"
Притомились в мене ніжки,
Наберусь терпіння трішки,
Полотно візьму у ручки —
Гладдю ляжуть закарлючки.
Протягну крізь вушко нитку,
Білу вишию лебідку,
Що над озером літає,
Де латаття розцвітає.
Вправна голка гостозуба
В зелен-листя вдягне дуба.
Чарівні в Настусі п’яльці —
Не вколоти б тільки пальці!
Не маю ніякого сумніву, що такий твір сподобається багатьом молодим батькам. І по праву! Таких простих за формою, втім - розлогих і змістовних за наповненям (виховним -прищеплення, ненав*язливе, до праці - "відтягування" від комп*юторних ігриш вбивчого характеру тощо) тлом поетичних навчань нині обмаль. Тож, привітаємо ресурс КП із новим здобутком.
У цім сенсі хочу назвати й твір "Вона прийде вже скоро", що розмістила пані Крилата. Подам уривки:
Зима ще. Лютий. Все довкола біле –
Сиди, ліси і ниви, і луги.
Льоди у грудні ще на ріки сіли
І думають, тут житимуть віки.
Її зірковий час ось-ось настане –
Ведмідь чекає, пролісок, боцюн.
Ще трохи – сніг зійде і лід розтане,
Зустріне радо край красуню цю.
Хтось, як і сама поетка поначить такі рядки терміном "Пейзажна лірика"..., але - ніякого пейзажу тут немає. Зате присутнє більше, гіж пейзаж... Якийсь утончений зв*язок між словами та почуттями бажання приходу теплих днів... І мимоволі вириться, що "ще трохи – сніг зійде і лід розтане..."
До певноі мірою пророцтв, чи точніше, просвітництва я зазначаю коротенький твір " Человечек-дурачок…" Сергія Дунаева із присвятою
Ларисі Міллер. Через його ужатість, наводжу цілком:
Человечек-дурачок,
у Земли крутой бочок,
и к тому ж она кругла:
нет ни норки, ни угла.
Чуть покрутишься на ней
и слетишь в один из дней.
А она и не заметит,
и не крикнешь ей: «Приветик!»
Опус цей подано у рубриці "Філософська лірика" і я не стану сперечатися. Однак, ще раз зроблю наголос на тому, що далеко не кожному авторові КП властиво укласти таку аппеляцію до наївності неосвідчених ( а таких нині, за нової системи освіти - хоч греблю гати), аби заоохочити читача поміркувати над читанним... А тим часом із швидкістю 370 кілометрів на секунду чимчикує наш всесвіт у відношенні до галлактики... Навіть попри кількість біл-бордів кандидатів у президенти... Тут вже точно, не встигнеш і "приветик" вигукнути... Доречний твір.
Дедалі більше втім захоплює пристрастність самих невід*ємних почуттів -кохання. Це вівковічний діалого двох, до якого нині додався твір, що подала авторка Окрилена. Він так і зветься "Di (алогічне)".
Привіт!
Я знову
в турбулентній зоні.
Пасок безпеки?
Він не рятівний.
Порушую
повітряні кордони
прозорі і невидимі.
Земні
услід тяжіють
кроки і зусилля,
немов фантоми
чуються дзвінки.
зима дахівкам
снігу натрусила ,
обдало плечі
холодом мені.
І я стою
на чорно-білій
смузі,
і сумнівів
нависли кажани.
Вуста твої
в усміхненому прузі?
Скажи мені...
нічого не кажи.
Тяжко уявити ситість у коханні, де смуток мілких непорозумінь часто й густо домінує над величчу проблем закоханих. Адже кохання, мов трунок, увесь час (поки бродить і зріє) у темних бутлях наших сердець... Аж допоки не розірве їх мовчанням... звички...
Далі буде.
А поки що, мобілізувавши свої спогади та досвід, дарую усім креативщикам самодіяльний музичний твір мого товариша юнацьких ще років, задля бадьорого й вдумливого настрою, творчого:
https://www.youtube.com/watch?v=-9bRJ5VzCcM
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824244
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2019
Перифраз на шедевр "огонь и лед. ." О.Саміра
Не вижу неба я и солнца
До боли ноет голова
С утра я потянул до донца
Зубровки - пошлая трава
Все чувства как-то наизнанку
Обычный бульк, и все дела
Но по-другому спозаранку
И взгляд другой, да и слова
Быть может, это все погода
И жизни мерзкой суета
Как аномалия – природа
Зудят на теле все места
С утра 100 грамм - такая щедрость
Подарок задом наперед
Я не отдам тепло и нежность
Люблю тебя... хлебнул... - не прёт...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824240
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2019
Він, притулившись до стіни, стогав якийсь момент.
До нього причіпивсь прохожий мент.
Я зупинив мента того, сказавши стражу істину:
Не заважайте бомжу сцяти на стіну,
він скріплює тим фундамент...
А мент сказав мені "... воістіну..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824084
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2019
Роздуми про втрачені ілюзї кохання - це у жіночої половини, здебільшого. Адже ліричний їх герой-самець виявлявся поганцем, із дуркуватими закидонами. А чоловіча половина Клубу навзаєм переймалася поетичними спогадами про чарівні стосунки еротично-теоретичного ухилу... Одним словом - віршовані й не віршовані рефлексії про минуле життя, статево-душевне..., яке, так здавалося б із більшості мною прочитаних творів, вже втратило свою принадність, та всеж-таки гучно й навалисто нагадувало про себе увесь минулий 2018 рік поспіль... Причому, в кращому розумінні цього мого словесного пассажу. Я не залучаю до цієї оцінки хиряві твори- такі, що животіють на самих паразитарних римах дієслів... Втім, чи варто пояснювати, що для поета і поціновувача поезії, цінне... Відповіддальна й кропітка праця творця красного слова - ось альфа і омега творчості.
Тож, мобілізуйте свої таланти та посидющість над рукописами, чи то кнопкодавленням, дорогі друзі. І все буде плідним і вдалим у новому 2019 році, творчому.
А я, мобілізувавши свої спогади та досвід, дарую усім креативщикам самодіяльний музичний твір мого товариша юнацьких ще років, задля бадьорого й вдумливого настрою, творчого:
https://www.youtube.com/watch?v=-9bRJ5VzCcM
Поступово перейдемо до розгляду деяких творів.
Тутешні панночки -наче маленькі дівчата - й до зрілих років продовжують бешкетувати... Як у дитинстві, за відсутності батьків... Тобто - достойної критики. Переглядаючи десятки, начеб-то абсолютно різних авторес, дивуєшся їх одноманітності слово-одягу. Такими ж і приходять до них коменти: куцихвостими, недолугими на кшталт "чудово", "класно", "супер". Нащо й поетеси відповідають: "дякую", " приємно", інколи навіть ширше - "дуже приємно"... За невеликим, втім удвічи приємним, вийнятком... Ось про таку вийнятковість й поведу далі мову...
Із цікавістю читаю нові дописи. Адже - цікавість - то шлях до комори знань...
Із вкрай значних творів зазначу вірш Ольги Берези, уривок з якого приведу нижче:
Мені бракує стежки до села,
гори до неба,
тріщини у скелі.
… щоб но́ги лоскотала ковила,
а небо розчиняло акварелі.
А ще — води живої із криниці,
старої хвіртки,
мого Бровка-пса…
І молока, й жаркої косовиці...
Такий вірш не може стати спамом. Ніколи. І мало знайдеться йому рівних коротких творів на усьому ресурсі КП. Адже, при читанні таких рядків, все забуте з дитинства - постає перед очима, картиною, живою, яскравою, дорогою... Тому, я сприймаю таке віршоване творіння як своє... За що - вдячний авторці... Втім, ми продовжимо наш розгляд...
Аж раз - і натрапив на ще один талановитий вірш... Автор (чи авторка) його Ulcus... Дивно утаємничений псевдонім. Такий перекласти може дохідливо лише латиніст добрячий, скінчивший факультет медицини. Я навчався у берлінському закладі подібному. По-німецьки Ulcus означає "tiefliegenden Substanzdefekt“. Тобто глибокоприхований дифект субстанції, дохідливіше "вада тіла"... Одначе, повернемося до самого твору. А зветься він теж досить таємниче-авантюрно "Про "кишенькову" любов. Ось рядки із нього, аби мене не обізвали невігласом:
ще мить - і ми розійдемося по кишенях
я - у твою, а ти затихнеш у моїм пальті
це так, як сонце потримати в жмені
і відпустити... щоб лишитися на самоті
І напівзабуті почуття пригадаєш, коли натрапиться майстерні рядки. Про які я наразі пишу. Хотів це зробити в окремому нарисі. Але "Окремо" мені щось не кортить. А у зв*язку із розглядом інших вдалих віршів на КП.-варта справа. А, як про сонце у жмені... Це, приміром, як на морі - простягеш долоню під схід світила, і воно на ній.... Аж, прибрав руку -й нема... Як і не було... А далі -вже сам читач хай домислює... А я поки що, ДЯКУЮ за приемний спогадів асоціативний ланцюжок....
В півнеба інколи трапляється погляд і у молодих поеток. Приміром у рядках Ганни Верес, вірш "Не навчена"...
Я щастя в долі і в людей просила
І мріяла, що стрінуся із ним,
Та поруч щастя інших колосилось,
Моє ж було на дні аж борозни...
Є відчуття здатності на політ за обрії у такій, навіт не занадто оригінальному словотворенню. Є... І це гріє душу...
Далі буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822715
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2019
Знаю, знаю,
як складно жити і писати вірші...
Не усякі. А для коханих, єдиних, вічних, оммріяних...
Тож, для вас, дорогі БЕРЕГИНІ чоловічих сердець, чесна пісня:
https://www.youtube.com/watch?v=3ozVTmjMmic&t=65s
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822441
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2019
- Капітане, якщо наш корабель піде на дно, ви покинете його останнім?
- Так. коли він потопатиме повільно. А вибухне, то разом із усіма й одразу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822295
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2019
И власть ума, благотворного,
против сизего невежества, тошнотворного,
отступает, уходя в апофегмы,
ибо где нет любви,
там нет души..
Остаётся флегма...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822066
рубрика: Поезія, Панегірик
дата поступления 20.01.2019
ВІН ( себ то Witer)
Сумую дуже за тобою, й слів немає
Бракує те́бе —сонця, променів твоїх та дивовижного тепла
Немов те дерево, що без води в пуселі — засихаю
Без тебе мучиться моя душа...
ГЛАС, сумирний із пустелі:
Немає слів і журавлиних в небі криків,
Засохла у пустелі навіть сон-трава...
Отак й поет не дуже і великий
Без тебе мучиться... Йому минуле ожива,
мов всохле дерево під сонцем, голе,
стоїть, стоїть, стоїть... в журбі...
нема, нема її ...
а навкруги саме піщане поле...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821582
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2019
Із цікавістю прочитав і от нині ділюся із колегами по Клубу Поезії новиною, гарною і корисною для зростання творчого потенціалу кожного літератора. Адже оголошено запрошення авторам до IX-й міжнародного конкурсу на краще коротке оповідання «Zeitglas-2019» (проза)*
Цей конкурс виявляється триває вже дев*ять років поспіль. Усі його переможці отримали видання власних книг та їх популяризацію серед читатьських верств України та закордоння...
Докладно: https://zeitglas.io.ua/s2642397/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821458
рубрика: Анонс, Лірика
дата поступления 15.01.2019
Надо меньше пить...
Пить надо меньше...
Меньше пить надо...
Пить меньше надо...
Если надо, значить надо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821361
рубрика: Поезія, Поетичні маніфести
дата поступления 14.01.2019
Прийши надвечір я і Слава,
не стільки п*яні і лукаві,
а заспівати колядки відрадо,
і долучитися власним приклАдом,
бажати щастя і добра,
а йшли з рибалки, із Дніпра...
Схиливши чуба до ноги,
ми заспівали до снаги:
Дайте холодцю, звареному
с ратиці,
Отоді й ми зможемо до свята
долучатися...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821359
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 14.01.2019
І в тиші вчорашнього дня, вечоровій
отримав я звістку - весна з-під громів,
що надрукували мій твір - сумирновий
у збірнику прози й поезій... тож, я щось зумів...
Прекрасно сабе почуваю я там,
серед творів смачних і різних,
веселих-мужських, і жіночих - капризних
слвес-кучерям-завиткам...
*а більш розлого про збірку на сайті:
https://zeitglas.io.ua/s2640399/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821049
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2019
-Це що, - перепитав мене Іван Степанович, - справжні живі німці?
-Та ні, - відповів я, - не зовсім живі, після вчорашнього...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820976
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 11.01.2019
Рік 2018 став історією. Тож, шановні автори красного слова, впишемо найяскравіші літературні твори минулого року до Антології.
https://zeitglas.io.ua/s2641156/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820404
рубрика: Анонс, Лірика
дата поступления 07.01.2019
-Да, - подумал президент, - жить в нужде плохо.
Но нет нужды жить мне в нужде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818780
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2018
АНОНС
Міжнародним літературно-мистецьким журналом «Склянка Часу*Zeitglas» оголошено X-й міжнародний поетичний конкурс
“Чатує в століттях Чернеча Гора”. Це літературне змагання поетів має відбуватися відповідно темі «Хіба самому написать…» та полягае у художньому осмисленні сьогодення України
Умови конкурсу:
мова написання – українська або російська;
обсяг твору – обмежується “повними” двадцятьма рядками
( п‘ять класичних чотиривірши). Тврори, які перебільшують зазначений розмір, до конкурсного розгляду НЕ БЕРУТЬСЯ!
вік учасників – не обмежений.
кількість творів – ОДИН!
Термін подання творів до 10 березня 2019 року.
редакция СЧ приймає до розгляду авторські тексти за обов‘язкової наявності: короткої біографії автора ( із зазначенням року народження та вірно поданої поштової адреси автора: Прізвище та ім‘я по батькові, вулиця, номер будинку та квартири, місто, поштовий індекс, номер телефону).
* тексти мають надсилатися е-поштою zeitglas@ck.ukrtel.net
та у роздруковці на папері з доданням електронної версії /CD, або по е-пошті/ в програмі Word або RTF (з чіткою різницею тире від дефісу, перевіреною орфографією, без усяких обрамлень і довільних форматувань)
*прозові твори не приймаються.
*надаючи свої твори, автор погоджується з подальшим публікуванням чи використанням їх тексту в рамках літературних проектів журналу.
Тексти надсилалися на електронну адресу: zeitglas@ck.ukrtel.net
із позначкою Поетичний конкурс «Хіба самому написать …»
Пересилка роздрукованого тексту на папері обов‘зкова за адресою:
«Склянка Часу*Zeitglas»
вул. Шевченка, 31/32,
м. Канів,
Черкаської обл.
19003
Докладно про конкурс на сайті: http://zeitglas.io.ua/story
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818041
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 18.12.2018
На парадигму "На ней я тучно колыхался сверху, ужином"
А слову стих от греческого тоже "к Крещатику" склоняться не впервой... Отсюда выросли и вирши, от польского, ещё тогда...
и расползлись Подолом, потихоньку, "дужо-дужо"
версификацией стихосложения творя...
И, даже, иногда под ужин...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817730
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 16.12.2018
...Если даме нет дела до моего тела,
Ей нет дела и до моего дела…
P.S. Саме цей вірш я подав до міжнародного конкурсу гумористичного твору «Чудака, їй-богу!» з нагоди 130 річча народження Остапа Вишні.
Хто бажає - приєднуйтеся:
https://zeitglas.io.ua/s2640400/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817636
рубрика: Поезія, Поетичні маніфести
дата поступления 15.12.2018
Автурі КП напевно буде цікаво дізнатися про вдале поєднання нових видань осінньої "Скіфіі" та зимової "Склянки Часу" -№88 міжнародного літературно-мистецького журналу СклянкаЧасу*Zeitglas. На сторінках якого (українською, німецькою та російською мовами) представлено твори 27 авторів (проза, поезії) сьогодення.
Натомість, у літературному альманасі Скіфія-2018-Осінь" оприлюднено поезії, прозу, нариси 64 -х митців красного слова + подано твори
авторів ЛОНГ-ЛИСТУ IX - го міжнародного поетичного конкурсу Чатує в століттях Чернеча гора. Серед яких є і завсігдатаї КП.
Як сповіщає редакція обох видань: " примірники журналу та альманаху можна замовити та придбати післяоплатою..."
Ціни на нинішній стан -цілком помірні. А видання буде надіслано бажаючим
на вказану ними поштову адресу Укрпошти.
Докладно на сайті: https://zeitglas.io.ua/s2640873/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2018
Інколи і спогади утворюють майбутні плини повз осінні береги життя.
І у дарунок - пісня, навіяна вітром ще теплої осені: https://www.youtube.com/watch?v=-9bRJ5VzCcM&feature=share
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2018
В усьму світі, цивілізованому "товсті" літературно-мистецькі журнали виконують незамінну функцію рушія національної та міжнаціональної культури красного слова, популяризаторства творів самобутних художників та аналітичних поглаядів професійних критиків і мистецтвознавців. Завдячуючи систематичному й оперативному оприлюдненю найкращих зразків новітньої культурної генерації, часописи і є тими мостами між авторами та читачами, де останні відкривають для себе незнані художні світи, простори для роздумів та збагачення власного духовного життя.
Тож, редакція журналу СЧ закликає усіх небайдужих долучитися до визначення кращого автора міжнародного літературно-мистецького журналу "Склянка Часу*Zeitglas", який безупинно й вчасно для передплатників, видається із 1995 року трьома мовами.
Ваші міркування надсилайте, будь ласка, до розділу КОММЕНТАРИИ. Тут, facebook, або на сайті: https://zeitglas.io.ua/…/viznachamo_krashchih_avtoriv_jurna…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796404
рубрика: Інше, Нарис
дата поступления 20.06.2018
Приємна новина: Міжнародний журнал та видавництво "Склянка Часу*Zeitglas" було урочисто відзначено чотирма дипломами переможця на конкурсі-огляді видавничих організацій Черкащини.
Причому, в усіх чотирьох номінаціях.
Тож, як повідомляє офіційний сайт журналу: "Редакція СЧ висловлює велику подяку і вдячність всім авторам і волонтерам нашого видавництва і журналу. Адже у нагородах ЗАВЖДИ присутня ЗАГАЛЬНА заслуга, яка рано чи пізно, знаходить визнання... Долучайтеся ще більш активно до співпраці на ниві нової красної літератури, друзі, колеги, читачі!!!"
Докладно на сайті:
https://zeitglas.io.ua/s2634133/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795959
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2018
Почнемо із Ольги Калини. Є у неї вірш "Чом же, вітре, ти буяниш...".
Він набуянив багато відгуків. Я ж висловився так: "У нашім краї вірші писати, що з гори котитися..." Вона запитала "... А чому Ви так говорите?"
По-перше, я нічого не говорив, нікому. Я написав комента, малого. А вітер то однозначно - слово, хоч і не кероване.
Мені вбачається пані Ольга такою поеткою, з сумом причистим в очах та наголосами на дієсловах, від журного весни цвітіння до наступного... Сумує і сумує. Про що свідчать і її останні вірші про абрикоси, листи, події в країні. Пані Ольго, не слід завжди жити уподобаннями назв своїх творів.
Життя гомонить, воно не вщухає...
(далі буде)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789103
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2018
Ми сиділи у крутім ресторані.
Поетка із гучним іменем погукала офіціанта:
- Любчику, - замурмотіла вона колупаючи мизинцем у своєму роті, - принесіть зубочистку, чи шо!
- Потерпіть хвилинку, - відповів він чемно, - наразі всі у вжитку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788696
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 23.04.2018
Пока человек не выучился прыгать выше головы своей, до тез пор достоинство произведений будет равняться могуществу их производителей... - писал ещё в 1844 году неистовый Виссарион Белинский.
Задумайтесь, уважаемые поэты!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788290
рубрика: Поезія, Панегірик
дата поступления 20.04.2018
Одяг – дещо вічне,
так само, як мистецтво.
Тож, мусить вдіванка робитись знов мистецтвом,
аби покласти край
моднявим суто трендам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787531
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2018
- Якби не собака, - скаржився чоловік, - то мене б укусила жінка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2018
Про це знає пані Л.Стасюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786817
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 10.04.2018
Вполне независимо у нас и счастливо
Живут в собачьей будке бутылки из-под пива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786724
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 09.04.2018
Я не хотел говорить.
Но, дошла очередь тостования и ко мне.
- Родной, - обратился я к поэту, - пусть каждый день тебя поздравляют
любовницы, какие будут, пошли, боже их две тысячи.
Установилась тишина, непродолжительная.
А жена поэта почему-то ушла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2018
Шведский, великий художник Цорн
Был дядькой здоровым и сильным, как шторм.
Жену не любил он, любил парижанку, -
Не ел он «мивины» не кушал он «манку»
Собак не любил и котов презирал,
Коитус ценил, отрицая орал.
Писал он картины: портреты и ню
И не было равных ему на корню.
И жил-поживал бы лет этак до ста,
Ценил красоту и его – красота.
В могилу свела -таки наглая хворь,
Ни рак, ни чума, ни ангина, ни корь.
Натурщицы-бабы, хвались не хвались…,
Печальный конец – завалил сифилис.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785671
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2018
Один поет прийщов у бюро подорожей та й каже:
- Ми із коханою дружиною хочемо у круїз пароплавом.
- Ліжка для кожного окремо? - перепитує агент.
- І корабель, і тур.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785336
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2018
Повернулася із Куби знана поетка.
Завітала до мене у гості, вся засмагла, щаслива.
- Ми так суперово відпочили, - хвалилася вона.
- Щось купила на згадку звідти? - перепитав я.
- А як же! Тільки мій чоловік у дорозі все повипивав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781123
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 09.03.2018
Якщо міркування про мистецтво взагалі прикласти до поезії, то мало хто сумніватиметься, що і її мета - розкриття ідеї та ступеня переживання поета і вдала передача їх читачеві, зі всією виразністю і жвавістю, як їх спіткала сама поетова душа. Ідеї, як правило, наочної.
Хоча в поезії здебільшого передаються словами лише абстрактні судження та явища, все ж-таки простежується намір автора показати в такий спосіб і самі ідеї виненкнення тексту, який утворюються тільки за допомогою власної авторської фантазії. Але щоб досягти наміченої мети, абстрактні поняття поезії мають перетинатися між собою так, аби жодне з них не застигало в своїй абстрактній загальності. А що ми бачимо й почерпаємо із більшості віршованих текстів ресурсу КЛУБУ ПОЕЗІЇ? Замість ефекту чудодійного впливу на почуття й сенс сприйняття твору, читачеві доводиться хутчіш крутити сроллера... Аби втікти від чергового римоплетіння нездари чи невігласа літературного. Нажаль, потік наочної стрічки представників клубу здебільшого просто модифікується далі й далі у слова... Яких жалюгідно мало власних, авторських. Навала поетів своїми "шедеврами" не те що не досягає свого задуму, а й не дотягує до поетичного "плінтусу". Пані й панове римотворці, дожзвольте вам нагадати: справжній поет - як хімік з абсолютно світлих і прозорих рідин отримує шляхом їх з'єднання тверді осідання, так от і поет із талантом уміє з абстрактної, прозорої загальності завдяки самому способу їх з'єднання утворити щось конкретне - неповторне і індивідуальне - що у голові читача формується наочним уявленням. Бо лише наочно пізнається ідея і мета твору, а пізнання мети - це суть будь-якого справжнього мистецтва. Майстерність в поезії, як і в хімії, приводить до уміння отримувати кожного разу саме той осад, якого бажали. Цій меті слугують численні епітети, метафори, оригинальні слова власного виробництва,які все більш і більш звужують спільність твору, доводячи ого зміст до наочності. Працюйте із більшою повагою до своїх творів. І тоді вони стануть, можливо, справжніми шедеврами.
Малюнок М. Купкіної
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2018
Двоє
Воєн
Прийшли і минули
Та залишились
Вони
На обличчі
Моєї
Бабусі
*Йозеф Шенк (Народився 1964 року у Відні).
Малюнок М.Купкіної
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780205
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 04.03.2018
-Так ти кажеш, - перепитав я поета-пісняра, - ви за три дні увесь Берлін оглянули?
- Так, - закушував він як раз огірком, - поетки дивились на магазини та по церквах гріхи замулювали, прозаїки по галереях лазили, а я собі по шинках та кнайпах. Гарне місто, скажу тобі прямо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778957
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 25.02.2018
Один поет брав мій чемодан на колесах у подорож до Америки.
Коли повернувся звідти, повернув і чемодана.
Ми сіли і випили. Погомоніли. Він сповідався, скільки перепив віски та джину.
Та раптом вдивився поет у наклейки на чемодані і радісно вигукнув:
- Ти ба, а я і в Лос-Вегасі побував, ніц не пам*ятаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778544
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 23.02.2018
- Я так кльово відпочив на Ланза-роте, - хвалився один член НСПУ.
- А де це?
- А біс його знає. Ми туди літали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778117
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.02.2018
- Як там було на відпочинку, в Єгипті?
- Так само, як і вдома. Сидиш, вичавлюєш рими і чекаєш на обід..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777897
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 19.02.2018
Поэту солнце - нипочём,
Он купается в его лучах!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776325
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.02.2018
Вообще-то писать о рок-группе должны менеджеры или музыканты. Надеюсь, такие найдутся и на КП.
Послушайте, кто желает.
https://www.youtube.com/watch?v=ENm4C765hmo&feature=youtu.be
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776180
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2018
Як повідомляє фейсбук:
Міжнародний літературно-мистецький журнал "Склянка Часу*Zeitglas" надає можливість безоплатного читання номерів журналу, у паперовому вигляді які вже розпродано. Сподаваємося - це стане у нагоді нашим читачам та науковцям. Будь ласка, заходьте на наш сайт (архів), та читайте, залишаючи коментарі:https://zeitglas.io.ua/file
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757036
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 25.10.2017
Досить часто вірш, який забирає час у полон своєю оригінальністю, - не головне, а щось другорядне... Без якого, одначе, не було б і головного...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755446
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 15.10.2017
Квазімодили шабуршавчики напарканено,
ковтовизіли чернокозлеве пивочарами,
підковирились тут кракозяблики:
- нахіба напомпузились, мерзопакосні???
- селебруємо тут напівгемболом,
бо не сліпеться щось не гамується.
- а як в пикало фаустом, по інструкції?
- зашавуримось аж до цугундеру...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755342
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 14.10.2017
И стихи надо писать. Дабы чёрная тоска не превратилась в белую горячку.
И стихи надо читать. Дабы каждый нашёл в них двойственность и противоречивость всех наших восприятий мира.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755141
рубрика: Поезія, Поетичні маніфести
дата поступления 13.10.2017
-Стіни у готелі, - сказав він мені, - не ідеальні там.
-Чому, - перепитав я.
- Коли спати тягне, вони занадто тонкі. А коли хочеш підсухати, дещо товстуваті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752645
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 28.09.2017
Я запитав товариша:
- І де ж ти був у відпустці?
- Два дні в автомобільному заторі на автобанах і три дні в Італії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751655
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 22.09.2017