| Сторінки (3/276): | « | 1 2 3 | » |
Боже втручання
(Сонет)
Не позаздриш Господу на небі,
бо йому живеться важче всіх.
Людство й живність опікати треба
і карати грішників за гріх.
Бог не вправі вийти сам із себе,
по трудах звалитися із ніг,
спочивати, як на водах лебідь,
чи, як білка, лущити горіх.
Бачачи в деталях поле бою,
хоч не може мати зброї сам,
підкидає все-таки набої
Батьківщини істинним синам.
І прикрити може їх собою,
шкодячи відверто ворогам.
––––––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772700
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.01.2018
Навіщо?
Сергієві Василюку – керівникові
музичного гурту «Тінь сонця».
(Сонет)
Від горя похилені голови,
від нього ж, мов п’яні у дим.
Навіщо нам вулиця Голого?
Хай сам він ще був би живим.
Сльозами розбавлене коливо.
Медове зробилось гірким.
А жив і боровся він здорово.
Тож Знам’янка й плаче за ним.
Хай палко омріяне збудеться
й відступлять нещастя й жалі
не тільки на названій вулиці,
на всій українській землі.
Про те, що повік не забудеться,
у небі кричать журавлі.
––––––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763096
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.11.2017
Своє
(Сонет)
Коли останки лицарів своїх,
Вкраїно, ти збереш під отче небо,
аби повіки не було потреби
на відстані вшановувати їх?
Їм також стане вищою з утіх
відчутися нарешті вдома в себе,
пірнувши в знані глинозем та щебінь,
де рідна мова і дитячий сміх.
Своє на те й своє, а не чуже,
що все воно із ранніх років знане,
безмірно дороге, таке кохане,
гуде, лящить, витьохкує, ірже.
Це душу й вічний дух приємно ранить
на Батьківщині чи за рубежем.
–––––––––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762352
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.11.2017
Драбина
(Сонет)
Так просто добувається вогонь.
Черкнув сірник – і полум’я до неба.
І терти із останніх сил не треба,
брусків не випускаючи з долонь.
Так само на ворожу оболонь
послати можна ніби кару з неба,
щоб не зробив невільника із тебе,
відправивши його в потусторонь.
Тож заспокойся, предку, я – не Бог.
Така ж звичайна, як і ти, людина.
До речі, не чужа, твоя ж кровина.
Вітчизна наша нам одна на двох.
А всі дива – історії драбина,
досягнень запорука й перемог.
––––––––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761468
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.11.2017
Очищення
(Сонет)
Було вдосталь чорної роботи.
Цілий день натхненно працювали.
Покидьки всілякі й нечистоти
до полудня вже й поприбрали.
Свіжо й чисто поруч і напроти.
Дихати неначе легше стало.
У найбільшій мірі патріоти
у душі синівське відчували.
Вся, як є, державна Україна
у красі небаченій постала.
І чарки святкові неодмінно
хлібом заїдалися і салом.
Перший тост, істотно, був за зміни,
що на них, вважай, віки чекали.
–––––––––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761128
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.11.2017
Поет
Людмилі Повалій.
(Сонет)
Я більше не вихлюпую себе
у Твіттері чи вуличнім Фейсбуці.
Я сам на сам тепер у творчій муці,
як в хмар полоні небо голубе.
А з вас, куди хто хоче, хай гребе,
політиці віддавшись чи науці
у рангах примітиву чи цабе.
Я сам собі Петрарка та Конфуцій.
Мобільні телефони й Інтернет
весь люд до невпізнанності змінили,
примноживши можливості і сили,
зорбітивши в космічний творчий злет.
Я, будучи живим, а чи в могилі,
Вкраїни незалежної поет.
–––––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760315
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.11.2017
Поразка
(Сонет)
Козацькі коні мчать полтавським степом.
З-за хмари місяць лячно вигляда.
На смертний бій веде полки Мазепа.
– Прийшла за волю битися пора!
Можливо, натикнуться на халепу
й не вдасться подолати їм Петра.
Доволі як в могильнім бути склепі.
За незалежність битися пора.
Картечі зліва, а кіннота справа.
Поранений король на ношу зліг.
Своя без жертв немислима держава.
На жаль, Господь також не допоміг.
А імператор майстер на розправи.
Крім кулі паля та сибірський сніг.
––––––––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759845
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.11.2017
Сила любові
(Сонет)
Щоб дала тільки радощі любов,
ніхто не дасть гарантій та поруки.
В ній найпекельніші ймовірні муки,
що й у вогні аж заледеніє кров.
Однак душа до неї знов і знов
в надії й болях простягає руки
із подихом завмерлим й серця стуком
за всіх життєвих складнощів й умов.
Крилатять і мордують почуття,
що з радістю сплелися в них тривоги.
Одначе від дарунку, що від Бога,
не тільки щастя, а й нема життя.
Вона в герої виведе небогу
й царя зіпхне із трону … в небуття.
–––––––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759141
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.11.2017
Україна світ
(Сонет)
А світ усе ж – не світ без України.
Історія без неї – не історія.
На людство наша вплинула руїна,
на Англію хоча б та Чорногорію.
Державотворчі українські зміни
важливі не лише як територія.
Значна частина людства вийшла з тіні,
розширилась духовна траєкторія.
Росія не знайде ніяк заміни,
тримаючи Татарію й Мордовію.
Не вистачає Кисельову піни
покрити світову аудиторію.
За долею брати для мене – фіни,
хоча не в щасті поки ще, а в горі я.
–––––––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758641
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.11.2017
Міждержавні папірці
(Сонет)
В країні, що тече по ній Дніпро,
де сталися державотворчі зміни,
зіткнулося в боях зі злом добро,
з Росією зіткнулась Україна.
Як в давнину батиєве шатро,
валує дим з донецької руїни.
То як тобі імперії нутро,
народе мій, та братовбивчі міни?
Тамбовський вовк, добріший від вівці,
з-під маски показав хижацькі зуби.
Тепер і ми нескорені бійці,
а не із хлібом-сіллю братолюби.
Поважні міждержавні папірці
нічого не принесли, окрім згуби.
–––––––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758348
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.11.2017
Зустрічі з лихом
(Сонет)
Під час роботи вигребли граблі
ще старовинні орден і медалі.
Коли на даній Господом землі
вже не зазнаю горя і печалі?
Й до цього теж, як ще були малі
і гралися в піщаному проваллі,
з кістками разом череп забілів,
шаблі та заіржавлені пищалі.
В музеях, вже дорослим, у містах
нам побувати опісля вдалося.
А знахідки ще в крихітних руках
від жаху аж сторбучили волосся.
І в старості у мене на очах,
ховаючи синів, жінки голосять.
––––––––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758193
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.11.2017
Решето
(Сонет)
Усе, що дати міг Господь людині,
він повернув по-батьківськи мені.
До цього міг лиш бачити ві сні
державну й незалежну Батьківщину.
Хоч не скінчилася лиха година
і кращі з кращих гинуть у війні,
в руїнах чверть держави та вогні,
ми нація прозріла і єдина.
І не здолає нас уже ніхто,
не відіткне від цілого частину,
ані Москва, що у розорах винна,
ні свій, радянськодухий, дід Пихто.
Сміття відділить часу решето
від золота вкраїнської зернини.
––––––––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757850
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.10.2017
Гравці і фани
(Сонет)
Народ поволі обернувсь у фанів,
що їм держава за футбольне поле.
Тож і лунають пристрасті з диванів
від вдало а чи ні забитим голом.
У формі й бутсах владних на екрані
обранці всенародні напівголі.
Суддівські дії хоч і визначальні,
та все ж потужна й вболівальна воля.
Вона дістане й мертвого в могилі,
кого на мило чи в проміння слави.
Істотно, що в трудах важких та в милі
не просто в світі представлять державу.
І все ж на полі бою чи в екзилі
працюймо всі на України славу.
–––––––––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757538
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.10.2017
Вода
(Сонет)
Частіше воду пийте із джерел,
відстояну й очищену – із крана.
Як змога є, з вершин, де цар – орел
та вічний сніг, що круглий рік не тане.
Допоки на вогні кипить котел
й смаження колір набира рум’яний
та вина розкорковує картвел,
напийся вщерть із глиняного жбана.
Ти ж сам, як розібратися, з води,
що живить кров та очищає кості,
як все живе та всі земні плоди –
калини сік та виноградні брості.
Що без води городи і сади?
Те, що без шаблі й люльки запорожці.
–––––––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755912
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.10.2017
Прикрість
(Сонет)
Сьогодні політики в моді,
всі інші як зайві немов.
Щось вмерло значиме в народі
й навряд що повернеться знов.
Хтось щастя на власнім городі
чи то на базарі знайшов.
Творити й мені, мабуть, годі
у світі найкращою з мов.
Написане видати мушу
за пенсію вбогу свою.
У роздріб порубану душу,
де можу, то там продаю.
Хоч все те пристойне і гоже,
надійне, як зброя в бою.
––––––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751204
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.09.2017
На цвинтарях
(Сонет)
Ратуєте все за справедливість?
Ви на цвинтар на міський підіть,
там її, так любу вам, знайдіть.
Де вона, ану скажіть на милість.
А крім того ще, як є можливість,
на старий так само зазирніть.
Ще із незапам’ятних століть
домінує та ж суспільна гнилість.
Не спішіть вмирати, а живіть,
бо сьогодні виключно за гроші
набуваються місця хороші.
Іншим в непридатних зонах тліть.
Он де стела, стіл та огорожа –
чийсь мільйон у струмені століть.
–––––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750606
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.09.2017
Благословення
(Сонет)
Йду все життя на поклик журавля.
Синиць достатньо відігрів у жменях.
Хоча сира і проковтне земля,
однак не знищить їй моє імення.
Змінити щось не зможу звідтіля.
Яке в душі без тіла вже натхнення?
Та знайдене в капусті немовля
хай має і моє благословення.
Тож я його висловлюю при вас
цим римами обрамленим сонетом.
На добру долю у соборний час
із чудодійним журавлиним летом!
Як і Тарас, ягнят я також пас,
а згодом українським став поетом.
––––––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750496
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.09.2017
Телефон
(Сонет)
Замовк мобільний телефон.
А їх у мене пара.
Скував одного вічний сон,
як і мою Тамару.
Дзвінка знайомий серцю тон,
що ніби дзвін гітари,
не подолає Рубікон,
як промінь сонця хмари.
Тепер на пам’ять він мені
про дні найщасливіші,
що їм у дійсності й ві сні
мене вже не утішить.
Доступні спогади одні,
чим далі, тим святіші.
–––––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750252
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.09.2017
Рідна місцина
(Сонет)
Із двору отчого Синюху видно.
А з місця, де родився Маланюк*,
пташиний долинає перегук.
Шугають у воді русалки й видри.
Рибалки у човнах рибалять сидьма.
Усе в дугу згинається бамбук.
У всіх рахунки аж на сотні штук.
Це бачити ніколи не набридне.
Млинів аж два. Дорога під горою.
А нагорі торговицькі сади,
відбиті чітко в дзеркалі води.
Йде чинно череда до водопою.
Тож де б Господь по світу не водив,
місцино рідна, я завжди з тобою.
*Євген Маланюк – український письменник,
культуролог-енциклопедист, публіцист,
літературний критик, сотник Армії УНР.
–––––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750114
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.09.2017
Рідне небо
(Сонет)
І треба ж було статись саме тому,
щоб народився я у цих степах.
Неначе в деревину вбитий цвях,
усе ж не злому вірний, а святому.
А наді мною, подолавши втому,
на мить завис на дужих крилах птах.
І у його, як і в моїх очах,
лиш те, що рідне нам, а більш нікому.
Вітчизно, ти і грішна, і свята,
як жінка, що до неї небайдужий.
В сльоту, у спеки, в час мокви чи стужі
найщасливіші тут прожив літа.
Де б не бував, все ж доля поверта,
де рідне небо в дзеркалі калюжі.
–––––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747599
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.08.2017
Розумовський
(Сонет)
Лиха над Україною година.
Чим Бога прогнівила ця земля?
Зайшовши гетьманом до Катерини,
лиш камергером вийшов звідтіля.
Тож діяти вже мусить згідно чину.
А чин хоч і високий, як петля.
Кінець напівдержавній Україні,
потоптаній лаптями москаля.
Крокує граф і генерал похмурий
місцями, що зазнали горя вщерть.
Відроджений мазепинський Батурин
символізує нездоланну твердь.
Щось мовлять люди і сокочуть кури.
Повторна в дії українська смерть.
–––––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745324
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.08.2017
Сурогати
(Сонет)
Із грядки огірок та помідор –
базарна рідкість в нашому столітті.
На костурах ціни голодомор
готовий зжити націю зі світу.
Ніякі судді, а чи прокурор
не доведуть злочинній підлій сіті,
що у значнім надлишку сіль і хлор
у тілі курки, що зросла у кліті.
Усе, що є на нашому столі, –
мов свідчення, до чого світ багатий.
Та разом з тим безсмертні сили злі
не перестали людство обкрадати.
Побачили б колишні куркулі
сучасні замість масла сурогати.
––––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744900
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.08.2017
Бацили Гітлера
(Сонет)
Іскринку світлу в небесах
сепаратисти «Буком» збили.
Де жнивом пахло у полях,
тепер за обрій аж – могили.
Кому Господь, кому Аллах
дарують радощі і сили.
Бандити ж в людства на очах
цивільний, мирний лайнер збили.
Дитя з ведведиком в руках
лежить на обгорілих крилах.
Весь світ в печалі і сльозах
окрім убивці, що підпилий.
Сприяли, що поїхав дах,
Адольфа Гітлера бацили.
––––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744810
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.08.2017
Після перемоги
(Сонет)
Ви, хто по лісах за огорожами,
де гримлять піснями солов’ї,
ми , що уціліли з ласки Божої,
виграємо з ворогом бої.
У війні гібридній переможемо,
як годиться на землі своїй,
як би не клубились та триножили
руськомірний та кремлівський змій.
У собі ворожа окупація,
як у кип’ятку пекучу сіль
не розчинить українську націю.
У обгортках попливуть відсіль.
Знищаться жахні руїни працею.
Вік не стихне втрат найтяжчих біль.
––––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744678
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.08.2017
Човник
(Сонет)
Всім любі вже протоптані дороги
і сам вогонь, а не їдучий дим.
Очільник мусить бути тільки Богом,
хоч надто грішне стадо, що за ним.
Із себе корчить генія убогий.
Злочинець видає себе святим.
У багатьох нащупуються роги,
як здерти маску а чи змити грим.
Одначе із середини та зовні,
хоч верть, як здревле мовиться, хоч круть,
а цінності фізичні і духовні
про себе знати все-таки дають.
Тому ген під вітрилом білим човник
шалені хвилі уперед несуть.
––––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744553
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.08.2017
Кредо українця
(Сонет)
Украй важка моя мирська дорога,
як предкам у трагічну давнину.
Та я за зраду України й Бога
не те, що вищу владу, прокляну.
За всі мої страждання і тривоги,
що неможливі й в найстрашнішім сні,
надбати мушу тільки перемогу.
Поразка й відступ – то не по мені.
Я той, що зла не завдавав нікому
і намірів загарбницьких не мав.
Я був не далі, як у себе вдома.
Сусідів, як належить, шанував.
Ніхто у світі, я стою на тому,
мені чинити зло не має прав.
––––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744296
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.08.2017
Безперервність лиха
(Сонет)
Про що шумлять дуби в липневі ночі?
Про що ж іще, як не про Батьківщину,
про дні її трагічні та урочі,
про те, що ненька дочекалась сина.
То чом же у сльозах у неньки очі?
Вже ж ніби пройдено лиху годину.
Та де там, де там, поки дні і ночі
не може хлопець розігнути спину.
Сказати слова матері не може
і те, що нею мовлено, почути.
А з виду надто бравий, надто гожий.
То як же з горем тим тепер їм бути?
Тим часом далі в світі лиха множать
Росія та її очільник Путін.
–––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744154
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.07.2017
Дві радості
(Сонет)
Так напекло та землю насушило,
що не було уже снаги терпіти.
Враз краплі несподівано забили.
Заблискало і почало гриміти.
Те людям додало снаги і сили,
а радості в найбільшій мірі дітям.
Мутні потоки враз заметушились.
Заколихав дерева пругко вітер.
Все, що могло, вологу Божу пило.
Врятованим відчулося суцвіття.
Осточортіле лихо відступило.
І ніби враз полегшало у світі.
Так само фронт торжествував із тилом,
що сталось те, в що вірилось століття.
––––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743656
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.07.2017
Людське безсмертя
(Сонет)
Від дерева лиш пень, а пагони ростуть.
Їх безліч замість стовбура одного.
Той, що в останній вирядився путь,
теж вимолить продовження у Бога.
Допоки друзі ще його несуть
до житла споконвічного німого,
йому шляху в деталях не забуть,
аби вернутися до роду свого.
Так споконвік було і буде так,
допоки й світу, а у нім людини,
що хтось комусь згадається однак
у радісну а чи гірку годину.
Не сіяний ніким, постане мак,
накупаний у росах Батьківщини.
–––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743370
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.07.2017
Рання дорослість
(Сонет)
Українка маленька поводиться ніби доросла.
Несподівано надто не стало татуся на світі.
На могилі, ще свіжій, тоненькі травинки порослі.
І по-іншому ніби у небі вже й сонечко світить.
Між листків, ледь пришерхлих, калини печальної брості.
Мов сльозинки, росинки на щойно покладених квітах.
Як то може буть пухом довічна татусева постіль,
адже з часом землі, що розрита, твердіти?..
А домашні живим вже твердими зробились так само.
Стало горе горою й нікуди не дітись від нього.
Буде важко усім, а найбільше їх лагідній мамі.
Ніби камінь на душу, усякий про таточка спогад.
Кажуть люди про те, що полегшає, може, з роками.
Може й так. Та тепер за сльозами не видно дороги.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743252
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.07.2017
Космічна агресія
(Сонет)
Віками вабить нас космічний світ,
що трепетно блищать зірки у ньому.
А там так само ллються кров і піт,
як і на лоні грішному земному.
Хтось їсть когось, п’є кров, ламає цвіт,
загарбує, вчиняючи погроми.
І, може, зліший, аніж наш сусід
так само жити не дає нікому.
Такий же Кремль, імперія така ж
насаджують свої порядки й мову,
що наш земний випробувальний стаж
ще здасться в ореолі золотому.
Й проситиметься людство у бліндаж
нескореного Києва і Львова.
–––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743123
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.07.2017
Фенікс-птиця
(Сонет)
Була Полтава. Нині інший час.
Послабився, істотно, тиск московський.
За гетьмана колишній свинопас,
а нині граф, Кирило Розумовський.
Зв’язкам все завдяки, як і у нас.
В Єлизавети, хоч і кров петровська,
таємний чоловік, а чи любас,
Кирилів брат – Олекса Розумовський.
Тож Глухів, що суттєво постраждав,
як за Мазепи, гетьманська столиця,
що в ній розкішний палац засіяв,
а поруч парк чарівний, як годиться.
Великий день відродження настав
вкраїнській незнищенній Фенікс-птиці.
–––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743020
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.07.2017
Заспокойтесь
(Сонет)
Та не печіться ви за того хлопа,
що він подався в найми до Європи.
Йому Господь не дасть у ній пропасти,
ще й жити так навчить, аби не красти.
Так само й українська Пенелопа
не вчинить щось на рівні розторопи,
що принесуть їй тільки лиш нещастя
чужий чи вітчизняний Голохвастов.
На чужині та пара неодмінно
по-справжньому відчує Україну.
Підуть за неї у рішучий наступ
у європейській, кращій із діаспор.
І материнська мова солов’їна
отам уже їм видасться за кращу.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742893
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.07.2017
Цвіт творчості
(Сонет)
Щось хочу і не можу написати,
як у пітьмі знайти свою дорогу,
щоб і читач, довірившись, як брату,
упевнено на твердь поставив ногу.
Сьогодні тих, що пишуть вкрай багато,
що аж ніяк то вже не слава Богу,
все більше те доводиться гортати,
звідкіль невправність витикає роги.
Таке ж чинити я ніяк не можу.
Мені дурної не потрібно слави,
ряди запеклих графоманів множить,
як те було з очільником держави*.
Як цвіт, буяє істинна художність.
Лякають, мов бур’ян, невмілі вправи.
* Автор має на увазі колишнього Президента
України В. Януковича, що йому хтозна за що
нараховувалися казкові гонорари.
––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742759
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.07.2017
Чорний ліс
(Сонет)
Ні сосен в ньому, ні беріз.
У заростях дубів платформи.
Тож споконвіку зветься Чорним
величиною моря ліс.
Хоч прямо йди, а хоч навскіс
в зеленім царстві чудотворнім,
як звуки чарівні валторни,
почуєш вистуки коліс.
Та ще вдихатимеш озон,
що найчистіший в цілім світі,
у час, як вічні зорі світять
поміж міцних дубових крон.
То й тягне нас сюди магнітом,
як вас в Одесу чи Херсон.
–––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742622
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.07.2017
Зворушлива історія
(Сонет)
Не кожен здатний бачити красу.
Одначе, хто побачить, той щасливий.
І що тоді оточуючих суд,
невтішний вирок, вкрай несправедливий.
З богинею на пару Робін Гуд,
рудий, як восени пожовкла слива.
Отож, що хоче, хай торочить люд,
а юна пара більше, ніж щаслива.
Немов два сонця, світяться серця.
У сплеті нерозривному проміння.
В єднанні до життєвого кінця
чарівна ніч і золото осіннє.
Скажіть, що не від Божого веління
зворушлива історія оця.
––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742522
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.07.2017
Історія поразки
(Сонет)
В країні молодій, на нашу схожу,
сини відважні між собою бились.
Коли від суперечок притомились,
їх легко полонила рать ворожа.
Тепер чатує їх чужа сторожа.
В однакових кайданах примирились.
І так, як вправно між собою бились,
по спинах окупанти їх батожать.
Самі себе, як мовлять, звоювали.
Під сонцем почорніли на галерах.
Зміцнили м’язи в кам’яних кар’єрах.
І, що істотно, розуму надбали.
Тим часом їхніх діточок навчали
чужинські слуги божі й офіцери.
––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742334
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.07.2017
Українська везучість
(Сонет)
Вкраїна, що без київської влади,
ніяка не Вкраїна, а руїна
та, що Москві підвладна неодмінно.
А це вже нами вистраждана вада.
Тому на історичних перепадах,
коли хитає лихо рідні стіни
і на очах росте клубок зміїний,
нещадно й вчасно убиваймо гадів.
Безсмертні ми. Імперія ж живуча.
Тому у зіткненні смертельнім знову
боронимо себе й праотчу мову,
вже вкотре вибираючись із кручі.
Хоч дав Господь нам долю полинову,
та в ній ми по-козацькому живучі.
–––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742205
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.07.2017
Читальня в туалеті
(Сонет)
Хтось написав на голову міського
і в туалеті розмістив вірші.
Усе, що злого малося в душі,
в рядки убгав безграмотно-убогі.
Не маючи відношення до того,
я, чистий, як роса на спориші,
не міг чинити те, що алкаші.
Мені такі заняття ні до чого.
Та запідозрив голова мене,
вже знаного у Знам’янці поета.
А люди вже летіли, як ракети,
мов лікар приписав їм проносне.
Були аж надто масові турне.
Читальня стала замість туалету.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742060
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.07.2017
Солодка неволя
(Сонет)
Як птиця небо та як волю звір,
люблю хвилини творчого натхнення,
коли з Господнього благословення
беруся за неторканий папір.
А за вікном чарівний трепет зір
чи сонячно-сліпуче рівнодення.
Води з потічка наберу у жмені,
уже як вийду стомлений надвір.
З дитячих літ тим сповнене життя,
і в тому вища суть моєї долі,
що на папір іще не прохололі
кладу свої думки і почуття
Звільнюся ж від солодкої неволі,
хіба що як зійду у небуття.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740325
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.07.2017
Пробудження крові
(Сонет)
Зі словом я не збоку аж ніяк,
пенсіонер уже в соліднім віці,
бо не чекаю, щоби свиснув рак,
аби Вкраїні додалося міці.
Як сам із діда-прадіда козак,
я ближнього духовно не скалічу.
У руки шаблю дам, а не драпак,
й коня з лошати, що зросло на січі.
Туди його, як брата, поведу,
де предківська у полинах могила,
що справжні в ній орли зложили крила,
ворожу відбиваючи орду.
Нехай синівська кров озветься в жилах,
чужинську витісняючи бурду.
––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740205
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.07.2017
Три кити
(Сонет)
Чи все гаразд у нашому житті,
де незліченно партій політичних
і чублення між ними – справа звична,
національна ж єдність не в честі?
Порожні обіцянки золоті
та виключно під масками обличчя.
Всі про добробут солодко курличуть,
хоч протилежне встане на путі.
В суспільстві ж головні лиш три кити,
хоч інші претенденти ніби й хвацькі,
це влада, бізнес, дужий рух громадський.
Вони лиш вихід змушені знайти.
Коли ж, Вкраїно, матінько козацька,
у єдності святій постанеш ти?
–––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739909
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2017
Труд бізнесмена
(Сонет)
Доволі!Бізнесмен же не поміщик.
Умілець він і трудівник великий.
То чом невмілий, ниций і безликий
його словами злісними періщить?
Радянський рот розявивши, як кліщі,
чи бач, аж надривається від крику.
Роз’ївши на крадіжках п’яну пику,
впихає в день сьогоднішній тодішнє.
Зрівнялівки колишньої не буде,
щоб тішилися тим народні маси
й за спинами за їхніми тим часом
розкошували керівні іуди.
Талапатися маси звикли в ґрасі
для лжекомуністичної споруди.
–––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739781
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.06.2017
Вдалий маршрут
(Сонет)
Не знаєте куди себе подіти?
Хотів би в тому вам допомогти.
Якщо бракує вищої мети,
то ви, даруйте, навіть ще не діти.
Життя на те, щоб уперед іти,
можливо, як і ви оце, терпіти,
за повноти журби від того скніти,
одначе найвагоміше знайти.
Не все так само мав я, що хотів,
як випало десятий закінчити.
Однак подався все-таки на Львів,
щоб рідномовно в ньому говорити.
Тож опісля, що й стільки не терпів,
уже об мене ніг ніхто не витер.
–––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738952
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.06.2017
Сортові черешні
(Сонет)
Проснувся уночі і їм черешні.
Такий ото дивак та одинак.
З минулим розпрощався день прийдешній,
Той відпустив, неначе клешню рак.
А місяць у вікні блищить, як блешня.
У блешні ж, як відомо, гострий гак.
Тремтять зірки, як спогади сердешні,
від чого вже нема живих ознак.
Черешні привізні, а не тутешні.
Ціна за кілограм – аж четвертак.
З якихось досі небувалих схрещень.
Цілком удалий вивів сорт мастак.
Не може жити мій народ без звершень.
Хто сорт, хто вірш, хто пісню чи первак.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738799
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.06.2017
Заслуга
(Сонет)
Як фізвправами недугу
наполегливо долаю,
так і зверхню мову другу
із ужитку витискаю.
Рідним полем, долом, лугом
по-синівськи походжаю.
Вже ніякий я не флюгер,
що за вітром повертає.
Милозвучну рідну мову
залюбки тепер вживаю.
Як і ти, правічний Львове,
українську гідність маю.
Що імперія сконає,
наша буде в тім заслуга.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738667
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.06.2017
Амулет
(Сонет)
Зробив розминку, написав сонет.
То можна прилягти і відпочити.
Яке ж солодке щастя – в світі жити.
Воно так схоже на пташиний лет.
А сонячного променя багнет
тим часом буде із-за хмар світити.
Мене не зможе недруг полонити.
Моє перо мені й за амулет.
Вкраїни вояк і її співець,
спочивши дві години в караулі,
лаштую зброю, зважуючи кулі
на незворотній ворога кінець.
Загарбництва, імперського розгулу
уже ж не терпить й Всесвіту творець.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738548
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.06.2017
Сила моралі
(Сонет)
Закон тримає в рамках, а мораль
духовно вільна, в діях добровільна.
Вона не претендує на медаль.
В основі одинарна, не подвійна.
Сплелися в ній із радістю печаль,
начала що усталені, що рвійні.
Ні в чому неподатлива, як сталь,
вона зрідні лиш справедливим війнам.
Як дзеркало, блискуча магістраль
у порівнянні з полем, що у мінах.
Різниться з аморальністю мораль,
як від Росії вільна Україна.
Бере імперськи силою москаль,
в жертовності – як ангел українець.
–––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737856
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.06.2017
Українська повноцінність
(Сонет)
В людській тривалій чи короткій долі
дні журавлино в небуття пливуть.
Хоч що, фізичні та духовні болі
і за порогом й на печі знайдуть.
Та ж доля часом вигне, як тополю.
Злигодні хтозна звідки упадуть.
Волошки й маки у праотчім полі,
зацвівши рясно, згодом відійдуть.
Порадує чи засмутить Вітчизна,
збурунивши в душі синівський дух.
Ударять в очі золото й синизна
між палаців та з глини розвалюх.
Одначе світ народ наш кращим визнав
попри усіх трагедій та недуг.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737727
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.06.2017
Україна і світ
(Сонет)
Народе, сам Господь означив зміни,
що хай там що, а вже ми не умрем.
Роздерту на частини Україну
з’єднав Тарас безсмертним «Кобзарем».
Не тільки в житлі, де із глини стіни,
синівський в серці обізвався щем.
Вже в цілім світі знана Україна
із Кобзарем й не тільки з Кобзарем.
Своїй державі бути неодмінно.
До того скільки вже століть ідем,
які б нам хто не завдавав руїни
чи окупантським частував вогнем.
Як предки, ми і славна наша зміна
іще духовним станом козирнем.
–––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737558
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.06.2017
З Європою
(Сонет)
Під польовими стрепенулись квітами
і предка запорозького кістки,
що у Європі вже, у вільнім світі ми,
хто знав лиш Магадан та Соловки.
Під єзуїтами та сателітами
в тяжкій неволі відбули віки,
хоч у Сибір переселити мітили
від гір Карпатських та Дніпра-ріки.
Тепер боїться дехто, що роз’їдемось,
своїх полів покинувши грудки,
й залишаться одні у вік безвізовий
уже старенькі й немічні батьки.
Приїдуть негри, стануть українцями,
державну мову вивчивши таки.
––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737396
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.06.2017
Любителі природи
(Сонет)
Найбільше завдається шкоди
від вас, любителі природи,
бо хто її не дуже любить,
то він не шкодить і не губить.
Пляшчане дно надбали води.
Рослинні рідкісні породи
до того рвуть, ламають, чублять,
що ні корінчика, ні буби.
Про живність що уже й казати
любителям її стріляти,
ловити, патрати, сушити,
а чи для кліток полонити.
О, наймудріший доль вершитель,
об що ти зверхньо ноги витер?
–––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736853
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.06.2017
Лісник і лісовик
(Сонет)
Від влади й влада сам –лісник.
Він коїть все, що хоче.
Від Бога – добрий лісовик,
недремний дні і ночі.
Постійно в промислах лісник.
Ще звіти справно строчить.
Тож за смітник лиш лісовик
вам видряпає очі.
Зловіща тінь грузовика.
Пили акцент залізний.
У лісника й лісовика
аж надто облік різний.
Тверда у лісника рука.
А результати – слізні.
–––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736351
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.06.2017
Голодоморна валка
(Сонет)
О, Боже, тих нещасних ціла валка.
По полю йдуть, тримаючись за руки,
від старшої до меншої, русалки
приречені уже на вічні муки.
А на току колгоспна молотарка
смутить довкілля монотонним звуком.
Ущерть зерном наповнені безтарки
під молото-серпові закарлюки.
Промови, що як мертвому припарка.
Бравурні барабанів перестуки.
І техніка своя вже – «Наша марка».
І Ленін простягнув плакатно руку.
А ті, що ходять валкою, русалки –
куркульські діти та малі онуки.
–––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736242
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.06.2017
Цвіт папороті
(Сонет)
І треба ж, щоби папороті цвіт
привласнити якійсь нечистій силі.
У час, як темно, ніби у могилі,
казковий, він з’являється на світ.
Небесна радість чи пекельний гніт
то на виду неначе, то в екзилі.
Невидимого вітру вільні хвилі
як чортів біг чи ангела політ.
Купальська ніч, улюблена народом,
найбільше тим, що дужі й молоді.
Будь-де, у лісі, в полі, на воді
проте й чортячі кояться пригоди.
Одначе цвіт все ж рідкісний знаходять
сміливі, мудрі, в намірах тверді.
–––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736124
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.06.2017
Скріплення кістками
(Сонет)
Тобі погано. І мені погано.
Ніяк хіба що буде тільки там,
де вже лежиться сестрам і братам
в землі на рівні в цілім світі знанім.
Уже фізичні та духовні рани
залишаться хіба що ворогам,
що осквернили наш соборний храм
брудними окупантськими ногами.
Стражденна Батьківщина нездоланна
так само не байдужа буде нам,
як і наземним донькам і синам
з їх битвами важкими та трудами.
А землю, в ранах з вибухових ям,
ми скріпимо нетлінними кістками.
–––––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735942
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.06.2017
Трагічна ніч
(Сонет)
Чорт у мішку між незліченних сховищ
та вседержавна українська ніч.
Укравши черевички, Янукович,
підсунув лапті, вкрай банальну річ.
Вакула наминав тим часом овоч,
в кожусі гріючи холодну піч,
без підозрінь, що лихо зовсім поруч
і гра ворожа вартувала свіч.
Державно молода ще Україна,
що в ній мов дар від Господа земля,
в майбутній окупації й руїнах
була в уяві вражого Кремля.
В мундирах, без відзнак, зелені тіні
походом насувались звіддаля.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735771
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.05.2017
Партія веде
(Сонет)
Недобрій пам’яті усіх
антукраїнських партій,
які були, є і ще будуть.
Автор.
А партія туди веде,
де світ неначе спільний ящик,
що в нім лиш «руськоговорящі».
І то вже правило тверде.
Не так щось – дінуть хто-зна де.
Вважай, що ти навік пропащий.
Хоч трохи може жити краще
лиш той, що він хоч щось краде.
Без блату там та без помащень
теж не утвердитись ніде.
А черга на житло прийде,
як цвинтарні вже поруч хащі.
То до таких ото покращень
та вража партія й веде.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735653
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.05.2017
Доволі!
(Сонет)
На світі жити, щоб добро робити,
який не був би твій суспільний стан.
В бою рішуче ворога відбити
за імовірності смертей і ран.
Сімейно мову рідну відродити,
хто зовсім юний ще, чи стариган,
щоб об народ наш ворог ніг не витер.
В радянства не впадім самообман.
Від інших ми не гірші і не кращі.
Удатні що в трудах, що у боях.
То чом же рахуватися в пропащих
і далі жити під чужим ім’ям?
Доволі бути русскоговорящим,
як мова й доля в нас таки своя.
–––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735197
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.05.2017
Пам’ять
(Сонет)
Чомусь у згадках цілий день мені
всі рідні із близькими та знайомі,
що вже, на жаль, вони на світі тому,
померлі та полеглі у війні.
Подробиці спливають, як ві сні,
скрізь, де бував, а більше в отчім домі,
мов сторінки прочитаного тому
гортаються веселі і сумні.
Усе, чого повіки не забуть,
і тішить, і бентежить мою душу.
І кожному я вдячний бути мушу
за власну долю і духовну суть.
В землі вони у статусі незрушнім.
А нам до них невідворотній путь.
–––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735074
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.05.2017
Променепад
(Сонет)
Що день і вечір принесуть, не знаю.
Можливо, буду і життю не рад.
Одначе, як дитячий сміх, сприймаю
в ранковій свіжості променепад.
Тривалістю пітьма не докучає.
А місяць зір прийматиме парад
хіба тоді, як зашумить над гаєм
холодними вітрами листопад.
А поки сонце, як бандура, грає
у небі, де хмарин рожевих ряд.
І в цілім світі кращого немає,
як радість ранку і променепад.
В цю мить блаженну гречно обминає
ймовірну жертву і отруйний гад.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734915
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.05.2017
Народження сонета
(Сонет)
Ану, думки, куди ви поховались,
мов щебетливе птаство між кущів?
Сюди потоком та дев’ятим валом
чи з хмар весняних свіжістю дощів.
Ти, пані Музо, за найвищим балом
давай-но налаштуймося на спів,
щоб в цілім світі мов у казці стало
і так було лише, як Бог велів.
Озвіться, флейти, кобзи та цимбали,
душею кожен щоб від щастя млів.
Удармо в лихо і в незгоди шквалом.
Здолаймо зло і лютих ворогів.
Життєвих вражень і картин чимало
в сонеті на чотирнадцять рядків.
–––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734823
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.05.2017
На сторожі
(Сонет)
Не тільки олігархам, але й іншим
комфортно бути мусить у країні,
що вже вона в державному везінні
і в стан невільний не потрапить більше.
Віками ніби у могильній ніші
смутила бездержавності руїна.
Нарешті вже соборна Україна,
що нас і людство, як і Бога, тішить.
Проте московським силам зловорожим
така реальність – як більмо на оці.
Ніяк із тим змиритися не можуть
і чинять люте зло на кожнім кроці.
Багатьки також роблять те, що хочуть.
А ми повинні бути на сторожі.
–––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734647
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.05.2017
Труднощі
(Сонет)
Надбавши газ в часи СРСР,
уже забув, який на вигляд попіл.
Не знаю древопалива й тепер,
нарешті не в чужій уже Європі.
Та, відставний за віком офіцер,
одягнутий в квартирі, як в окопі.
Не простудився поки і не вмер.
Чиню уперто вражій долі опір.
Погода ж цьогорічна, як на зло,
на рівні березневої і в травні.
Тож мимоволі згадую тепло,
що мав його в достатку ще недавно.
Як добре, що колись придбав житло,
важкодоступне простакам державним.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734344
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.05.2017
Даремна праця
(Сонет)
Письменнику, а гніватись доволі,
що трудишся даремно день у день,
як батько у свій час в колгоспнім полі
за з нульовим набутком трудодень.
Ти ж не в радянській все-таки неволі,
де між пеньків ні слив, ані вишень,
а в тридцять третім – навіть і квасолі,
у тридцять сьомім – сам жива мішень.
Друкуйся, скільки хочеш, у фейсбуці.
Як маєш кошти, запровадь свій блог.
І станеш знаменитим, як Конфуцій.
І будеш почуватися як Бог.
Віддайся цілковито творчій муці.
Умреш – зберуть гуртом на некролог.
–––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734205
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.05.2017
Згідно «Заповіту»
(Сонет)
Не так про європейську Україну,
як про національну мрію я,
в якій би промосковщини змія
вже не гніздилась у сумних руїнах.
За ці лиш Божого дарунку зміни
незламні діти гинуть у боях
та ще щоб в матірню долоню цвях
не вбили прорадянства сателіти.
Нічим не забруднив себе у світі
козак чубатий чи трудар-кріпак,
що вмів співати, танцював «Гопак»,
створив бандуру, кобзу та трембіту.
Як сказано в пророка «Заповіті»,
нам далі жити так. І тільки так.
––––––––
19 травня 2017 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734090
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.05.2017
Вода
(Сонет)
Допоки в світі цім ще ж і моя пора,
де ще недавно був і молодим, і дужим.
В дитинстві воду пив криничну із відра,
а батько на війні, бувало, що й з калюжі.
В ливарному цеху, де спалює жара,
істотно, споживав води багато дуже.
Служити довелось в місцях, де мошкара
й озера по лісах із льодової стужі.
У Знам’янці живу. Тут васинська вода.
Украй смачна на смак. Не гріх і продавати.
За кілометрів три, де лісова гряда,
теж озеро блищить, що звуть Берестуватим.
Хоч спека, хоч мороз, а рівень не спада.
І дна споконвіків ніхто не міг дістати.
–––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733513
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.05.2017
Агресія плюс стихія
(Сонет)
Які ж ми незахищені одначе
у космосу просторах неозорих.
В цвітіння холод носа утокмачив
і це стихійним обернулось горем.
В облозі сивій і городи, й дачі,
а в іншім місці навіть снігу гори.
Тож всюдисуще вороння й не кряче.
Всі інші теж по щілинах та норах.
Уже минуло мало не півроку,
а ми тепла ще справжнього не знали.
Додалося турботи та мороки.
Проблемніше і важче жити стало.
Реве та стогне гнівно Дніпр широкий
у третій рік московської навали.
–––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733344
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.05.2017
Квітник
(Сонет)
Володимирові Лимаренку
Садила все бабуся Жанна квіти,
допоки не пішла в останню путь.
У спільному будинку навіть діти
без дозволу й пелюстки не зірвуть.
Нема бабусі Жанни вже на світі,
а квіти, як росли, так і ростуть.
Похитує поважливо їх вітер
на щастя громадське та незабудь.
Нехай і в щонайдальшому столітті
вони, як нині, райдужно цвітуть.
І не запахне амоналом вітер,
як діти в школу чи зі школи йдуть.
Країну ж, що найкраща в білім світі,
Вкраїною, і не інакше, звуть.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732681
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.05.2017
Нескінченність лиха
(Сонет)
Дерева, нами саджені, зросли.
Ми ж вкрилися ще більше сивиною,
приблизившись до вічності імли,
в печалі більшій у зв’язку з війною.
Чарівністю гортанного «курли»
та трепетом зірковим над горою,
а чи й у снах з’явитися могли
батьки, що полягли на полі бою.
Ми на своїй землі усе ж зросли
в сирітськи повних й половинних муках.
Тепер же знов до того дожились,
що вже дітей хоронимо та внуків.
Про що і гадки мати не могли,
принесли окупанти-сатанюки.
–––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2017
Потік
(Сонет)
Літературний повінню потік
так хлине, що загати розриває.
Є кілька знаних в світі чоловік.
Всю іншу масу маси не читають.
В Літінститут би не вступав повік,
куди за творчим конкурсом приймають.
Пишу-пишу натхненно цілий вік,
вже й в Інтернеті, а мене не знають.
В Національній спілці вже не рік.
Окремі типи в ній ще й пільги мають.
А я з чужих між ними недорік.
Мене у ній серйозно не сприймають.
Проте в стрімкий потрапивши потік,
не в ньому бути змоги вже не маю.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732387
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.05.2017
Зрадянщення
(Сонет)
Голодомором змучена, поволі
вертається Вкраїна до життя.
Щось там уже зійшло в колгоспнім полі.
Ледь веселіше чується «Гаття!».
Гаття вперед, до більшої неволі,
до іншого укладу та буття!
Обідрані до краю, босі й голі,
до рабської радянщини – гаття!
Ще ж тридцять сьомий ген на видноколі,
де хижо «чорні ворони» гудуть
і багатьох людей позбавлять волі,
а кращих з кращих потайки уб’ють.
Нові прийдуть з тридцять дев’ятим болі –
на бійню уцілілих призовуть.
–––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732222
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.05.2017
Дуда від Бога
(Сонет)
Вже, слава Богу, слава Богу,
на цвинтар вивчив я дорогу.
Як в лоно вічності зійду,
хоч тінню все ж до вас прийду.
Не буде злого вам від того,
ані сум’яття, ні тривоги,
що у розквітлому саду
я вам заграю на дуду.
Отримав я її від Бога.
То стане легше вам від того,
що добрим звуком забриню,
меч освячу ваш і броню.
То й зайда не зганьбить порога
тут чи на п’ятій авеню.
–––––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731936
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.05.2017
«Дуель»
(Сонет)
За віщось ображав мене дебіл,
хоч досі не второпаю за віщо.
Топтався по душі моїй, як віл,
із поглядом ненависно-зловіщим.
У відповідь і я, вхопивши кіл,
нападника добряче уперіщив.
Від бойового сплету наших тіл,
тріщали стебла бур’янів розкішних.
Тоді я, безперечно, виграв бій.
Закінченням стихійної дуелі
було, що ненависний ворог мій
на полиновій корчився постелі.
А я в траві усе ж знайшов не кіл,
а ручку й трохи віддалік … портфеля.
–––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731791
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.05.2017
Господній порятунок
(Сонет)
Щоб перший був не зрадженим Майдан,
яку ми нині мали Україну.
Із Кримом та Донбасом, не в руїнах,
в ній панував би ідеальний стан.
Коли б не із Донеччини пахан,
регіональні й компартійні тіні
прийшли до влади в золотій країні,
не нинішній ми б мали балаган.
Істотно, що не їв той і не спав,
хто Ющенкові підсипав отрути.
Як і куди він прагнув повернути,
важливо, щоб сьогодні кожен знав.
За нами сльози ллють кремлівські пута.
Господь, на щастя, все ж урятував.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731635
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.05.2017
Купання в калюжі
(Сонети)
Написав півтисячі сонетів.
Напишу півтисячі іще,
щоб моїх думок віршові сплети
забриніли сонячним дощем.
Із життя почерпнуто сюжети,
що пройшли під мій душевний щем.
Досягав до Бога я у злетах
під розшитим зорями плащем.
Як зів’яну, ніби квітка в лузі,
що зібрали з неї бджоли мед,
мертвого мене знайомі й друзі
понесуть ногами уперед.
А для вас нехай у той момент
горобець скупнеться у калюжі.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729883
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.04.2017
Твереза думка
(Сонет)
У курнику, де лиш півні співають,
висить без діла зношене пальто.
Мене живого ще не помічають,
а як умру, тоді згадає хто?
Художніх творів маси не читають.
«Чапаєва» хіба – старий Пихто.
Я зайве зерня з тих, що випадають
крізь ринкове модерне решето.
Роти цілком на інше розкривають
в епоху, де духовність за бортом.
Програми партій з блоками вивчають.
Політики у моді, як ніхто.
Там гори чтива маси добувають,
де виборчих наметів шапіто.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729589
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.04.2017
Не поспішаймо
(Сонет)
Не поспішаймо, людство й Україно,
в сумні краї, де омертвілі ріки,
де той зі снів, що він уже навіки
і не знайти підземності заміни.
Звичайно, всім там бути неодмінно,
хто як би не співав чи кукурікав.
Й красуні-жінці з бравим чоловіком.
Такий закон природи, що незмінний.
Однак згадаймо, що окрім аптеки,
одвічна є й народна медицина.
По ліках ходить на Землі людина.
Аптек вовки не знають та лелеки.
Частіше під сучасних темпів клекіт,
купаймо в зіллі донечку та сина.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728566
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.04.2017
Прорахунок
(Сонет)
За те, що кума гетьманом обрали,
козак Микита їсти перестав.
Ворожу накликаючи навалу,
собак бродячих шаблею рубав.
Істотно, ті себе обороняли,
вчепившись за накидку та рукав.
Не забарилась згодом і навала.
Нагрянула, немов дев’ятий вал.
Микиті враз полегшало на серці.
Та в час, коли вареника жував,
його козацьку гордість – оселедця,
вхопивши, тут же окупант відтяв.
Гурт іноземців гучно реготав.
хоч зрадник сподівався , що минеться.
–––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728452
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.04.2017
Злостивий
(Сонет)
Я знав його на відстані до цього.
Вітались, як знайомі, і не більше.
Коли зблизька ж послухав демагога,
то вмить зробився настрій мій невтішним.
Пройшов я довгу у житті дорогу.
Щось не сприймав, а чимось душу тішив.
А цей чортячі насторбучив роги
і локшину мені на вуха вішав.
Що добре чув й поважливе про кого,
смолою очорнялося та брудом.
Усіх паплюжив, як останню погань.
Лиш він хороший, інші ж, бач, не люди.
Допоки він отак знайомих гудив,
за нього я й за них молився Богу.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728278
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.04.2017
Лист ХІХ століття
(Сонет)
«Вельмишановна й люба панно Інно,
дозвольте з того Вам листа почати,
що змін у мене сталося багато:
я вже не малорос, а українець.
Різниця аж занадто в тім відмінна.
Насправді я Стопенко, не Стопчатов.
Прошу Вас так мене іменувати.
Уродженець я неньки-України.
Отож бо по закінченню ліцею
інакшою я власну долю бачу.
Вже просто так її я не розтрачу.
Люблю Вітчизну я і вмру за неї».
Цей лист пожовклий нині у музеї.
Не малоросам він багато значить.
––––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727954
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.04.2017
Творчий набуток
(Сонет)
Чотирнадцять рядків, написаних за день, –
ознака, що нікуди я не дівся,
що дерево живе, а не трухлявий пень,
порадує когось в моєму лісі.
За справді дармовий натхнений трудодень
хоча й не проживеш безпечно та розкішно,
для мене це однак щось схоже на женьшень,
а чи почуту вперше гарну пісню.
Отож бо тільки цим у світі і живу,
буденні ігноруючи напасті,
немов зірки у Божім небі рву,
з життєвим кредо – повсякденний наступ.
З набутим, склавши крила, ніби яструб,
знов мушу приземлитись на траву.
––––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727532
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.04.2017
Перший гонорар
(Сонет)
Долинає гуркіт, клекіт
зі шляху з варяг у греки.
Батька й матері немає.
Сам себе я розважаю.
Що б, ви думали, співаю
там, де німців ціла зграя?
«Прощавайте яйки-млеко,
бо вже руські недалеко».
Тож сестра, коли почула,
до порога потягнула.
Від нещастя врятувала.
Звісно, трішечки й піддала.
Мати також, як узнала,
то паском іще додала.
–––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2017
Екстаз
(Сонет)
Дитячі пригадалися роки.
У хаті я і панночка Марія.
Вони із чоловіком –дончаки.
Він в армії за звільнення Росії.
Спілкуємось на пару залюбки.
Я демонструю їй усе, що вмію,
бо на роботах цілий день батьки.
Повернуться, як небо засиніє.
А зараз поки що обідній час.
Тож нагодився чоловік Марії.
Цілуються, присівши на матрац.
Я йду надвір, де сніг і вітер віє.
Повернуся ж, на лихо, на екстаз.
Малий. Не все ще толком розумію.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725394
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.03.2017
Початок
(Сонет)
І розпочався український день
із того вже, що визначало моду –
із запису прислів’їв та пісень
великого і древнього народу.
І видав пагона могутній пень
за даної все ж Господом нагоди,
бо головне, щоб корінь був лишень,
нові ж зійти не забаряться сходи.
Потужний ріст, що схожим був на злет,
за завданої вкрай важкої шкоди,
підсилив геніальністю поет,
що вийшов з гущі рідного народу.
Тож незворотнім став уже момент
державності і справжньої свободи.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2017
Підкуп
(Сонет)
Що рік, що два – міняється картина.
Як сніг, Вкраїна тане в Україні.
У Петербурзі править Катерина.
Зросійщеним чиновникам – везіння.
Не впізнає матуся свого сина.
Матеріально він живе відмінно.
Окрім зарплати – пільги, згідно чину,
а служба, звісна річ, не Україні.
Вкраїні місце вже хіба що в стайні,
на кухні панській чи з серпом у полі,
із шваброю в розкішній убиральні,
у власній хаті, де лиш босі й голі.
Верхівка начепурена й охайна.
Простецькі маси – у тяжкій неволі.
–––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724317
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.03.2017
Минущість
(Сонет)
Дивлюсь на те, як сонце гасне,
а радість змінює сумне.
Отак і молодість прекрасна
навік залишила мене.
Тоді у радості і щасті
збагнуть не в змозі був одне,
те, що вони лише до часу,
а він найшвидше промине.
Тепер же сам, як сонце, гасну.
Коня не я, а хтось жене.
Вже лиш для вічності запаси
в моїм пенсійнім портмане.
Ще піднесе могильний насип
в гранітнім образі мене.
––––––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723969
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.03.2017
Поруч
(Сонет)
Біля мене дівчина сидить.
Я старий. Вона – доволі юна.
Що ти, безпардонне серце? Цить!
Чом у жилах, крове, ти буруниш?
В парі ми – як з північчю блакить.
Різні з різних інструментів струни.
Я собою здатний відтінить
те, яка ця дівчина красуня.
Свіжий і згасаючий вогонь.
Аж ніяка і новітня мода.
Надто рвійні і притихлі води –
враження таке від нас, либонь.
Ніби Есмеральда й Квазімодо
із роману Віктора Гюго.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2017
Життя
(Сонет)
А що день, а що мить, то нестримне життя,
як джерельна вода, відпливає
у глухий і німий океан небуття,
що ні дна, ані краю не має.
Ані мрій, ні надій, ні вогню почуття
світ печалі й мовчання не знає.
Обертаються квіти у гори сміття,
що живі опісля прибирають.
Отже, поки ми є, в душу й серце своє
не пускаймо пусте й дріб’язкове,
бо хоч доля, бува, гіркоти завдає,
все на світі – з добра і любові.
А народженим щойно зозуля й кує,
щоб збулася їм юності повінь.
–––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723609
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.03.2017
Трикутник смерті
(Сонет)
Не буде те поле родити,
де ворог валявся убитий
і стебла гіркі полинові
удосталь напилися крові.
І люди не будуть ходити,
де прийшлі топтались бандити,
а замість співучої мови
брутальне матючилось слово.
Довічною буде там пустка,
смолистим чорніючи згустком,
де всі окупантські навали
розгромів нещадних зазнали.
Ще предки це місце назвали
трикутником смерті – Бермудським.
–––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723402
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.03.2017
Божа щедрота
(Сонет)
Хоча Мазепі вірить цар Петро,
одначе є намісник в Україні.
На все, істотно, він дає добро,
таємно, не виходячи із тіні.
Тому-то і поскрипує перо,
пильнуючи на щонайменші зміни.
Як хлине в протилежній бік Дніпро,
змінитись може щось у цій країні.
Та все -таки набуде наш народ
дарунку найдорожчого від Бога,
щедроту щонайвищу із щедрот –
державницьку у майбуття дорогу.
Та чи один знайдеться ідіот,
щоб вкрасти все ж жадану перемогу.
–––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723227
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.03.2017
Вада
(Сонет)
Не люблять українські люди владу,
не люблять з незапам’ятних часів.
Одначе вправні виборчі громади
невтомні в роздобутку голосів.
Обман брутальний, підкупи, блокади,
мутні потоки обіцяльник слів.
В смолі й болоті опонента вади
і список повний, до шкільних, гріхів.
Палке бажання утопити в ложці,
довести, щоб валявся у ногах.
А як не дай Бог, вийде в переможці,
то, звісно, затягати по судах.
Народе з волелюбних запорожців,
як всяк за гетьмана, державі – крах.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723007
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.03.2017
Дорога
(Сонет)
А що на світі я і що для мене світ?
Ми в єдності тісній, в міцній взаємодії.
Мета моя не в тім, щоб повним був живіт.
Я у житті ніщо без віри і надії.
Як сонце в небесах, сягаю у зеніт.
Студені й вогняні вітри в обличчя віють.
Ну що пташиний їх і мій людський політ.
В минуле й майбуття дістатись хто зуміє?
Дано це лиш мені в людській величині
й значимості моїй у Всесвіті від Бога.
Вітчизна дорога у серця глибині.
Крім неї у житті не треба більш нічого.
Привидиться, либонь, вже і в довічнім сні
пропахла пилом польова дорога.
–––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722800
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.03.2017
Розстріл Відродження
(Сонет)
Це зветься вже – національний ухил,
а треба ж по прямій до тих висот,
що націям земля там буде пухом.
Про цицькень найсвіжіший анекдот.
Вхопився за живіт радянськодухий.
«Нє зря я мову нє учіл. Так вот
такая нам тєпєріча вєзуха» , –
щербатиться в дурній усмішці рот.
Ні Скрипника уже, ні Хвильового.
Відродженню дісталось вдосталь куль.
Ні совісті, ні честі, ані Бога.
В снігах сконав від голоду куркуль.
Надбати термін змога є й за стогін.
Агент таємний в моді і патруль.
–––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722617
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.03.2017
Утрата
(Сонет)
Як ти могла, відбившись на граніті,
востаннє вже від мене утекти
туди, де у задумі вічній світять,
мов душі, в тихім трепеті зірки?
Колись любив, тепер боюся квітів
так, як боїться дехто темноти.
А ти була найкраща в цілім світі
єдина ти, лиш ти і тільки ти.
Час, як спізналось, не найкращий лікар,
бо нескінченні біль і смуток мій.
Змиритись з тим не можу, що довіку
вже не почую більше голос твій.
Щоб доточився днів твоїх сувій,
собі охоче вкоротив би віку.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722441
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2017
Український тиждень
(Сонет)
Побула тиждень вільною у Львові
Вкраїна рейхівсько-енкаведистська.
Бандера на тюремних нарах знову
не в Польщі, а в Німеччині фашистській.
Додалось лих та пролитої крові.
Омріяна державність вкрай неблизько.
Правам національним, нашій мові
аж надто на землі праотчій слизько.
Та мусимо підвестися, як лава,
для того, щоб самим собою бути
і відродити України славу,
а окупантських вигуків не чути.
Священні наші наміри і справа,
хоч як би не чорнив нас ворог лютий.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722028
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.03.2017
Корінь
(Сонет)
Ділився світ і в ньому Україна
теж картою розмінною була.
Уникнути нашестя не могла.
В своїй крові стояла по коліна.
Людське подвійне горе та руїни.
Вогонь усе випалював до тла.
Розгулювали вільно сили зла.
Украй болючі завдавались зміни.
Усякий все, що міг, те й грабував.
В усякого летіла з рота піна.
Усякий прагнув, щоб не Україна
земля ця звалась, що Господь нам дав.
Та глиняні все ж вистояли стіни.
В землі правічний корінь не всихав.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721860
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.03.2017
Непростиме
(Сонет)
Пам’яті усіх українців, що загинули
в радянських голодоморах.
Автор.
Не тільки лишки, все, що є,
до зерня, відібрати.
Так влада по Вкраїні б’є
без кулі та гармати.
Хто що з приречених жує,
в Кремлі повинні знати.
Нещадна смерть бере своє
від хати і до хати.
Де треба, там стоять війська.
Пройти забороняють.
Качан останній, що в горшках,
ти з’їсти прав не маєш.
Це той з гріхів, що у віках
Господь не відпускає.
–––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721703
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.03.2017
Кубань
(Сонет)
Їдуть українці на Кубань.
В їхніх долях це знаменна віха.
Сило зла, нічим їх не спогань,
не позбав пісенності і сміху.
У черкеській форменці вусань.
Поруч жінка – зерня із горіха.
Світе мій, тепер на них поглянь.
Чи не гордість це твоя і втіха?
Пісне, збайдужіле серце рань.
Шабле, засліпи сталевим блиском.
Земле честі, вольності, повстань,
духу запорозького колиска.
Сахалін, Тюмень, Нахічевань
теж вкраїнський не соромлять вишкіл.
–––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721314
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.03.2017
Зерна правди
(Сонет)
А зерна правди все-таки не гинуть
у ворогом засушеній землі.
Ніколи і ніякі сили злі
не відберуть у сина Батьківщини.
Проб’ються стебла навіть з домовини,
зірки Господні спалахнуть в імлі,
щоб всі живі, дорослі і малі,
в невільнім не відчулися загині.
Завжди було і вічно буде так,
що вражу зупиняючи лавину,
кров чесна до останньої краплини
безславно не проллється аж ніяк.
А відповісти все ж за зло повинен
усякий з окупантських харцизяк.
–––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721136
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.03.2017