| Сторінки (3/276): | « | 1 2 3 | » |
Не піддаймось
(Сонет)
Для нас окремі з партій Кремль придумав.
І це сумна реальність, а не сміх.
Крім того, що утримуємо їх,
в конверті частку дасть імперська Дума.
Спізнається ще більше лиха й суму,
пустивши нечестивих на поріг
допомагати відкидати сніг,
чужим насправді заряджати струмом.
Такий то історичний наш сусід,
що горе з ним і нам, і нашій мові.
Віки прожито разом полинові.
Тепер штовхає на найтонший лід.
Щоб міг, затер би на землі наш слід.
То не піддаймось, будучи здорові.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719970
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.02.2017
Безвихідь
(Сонет)
Спізнав уонівець сповна
усіх, що в світі, супостатів.
Надбав набої, автомата –
на всі чотири вже війна.
І не його у тім вина,
що ворожиськів так багато
і всіх їх треба убивати,
а смерть, як і життя, одна.
На скронях – рання сивина.
Любити є кого й кохати,
та над усе – Вкраїна –мати,
що доля в неї вкрай жахна.
Отож ні їсти, а ні спати,
докіль не звільнена вона.
–––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719795
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.02.2017
Півстолітня розлука
(Сонет)
Бог нас любив невинно-молодих,
коли ми зустрічались вечорами.
Літали добрі ангели над нами
і берегли від намірів дурних.
І солодив взаємно ніздрі вдих,
як спраглими зливалися устами.
У світі із зірками й солов’ями
враз не ставало ні найменших лих.
На нас обох, як щонайважчий камінь,
тоді одне з найбільших налягло
як рідне ми залишили село
і різними пішли в життя шляхами.
Лиш через півстоліття повезло
відчути один одного губами.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2017
Коріння зла
(Сонет)
Два дерева – Донбас і Крим –
імперського Кремля затія,
обернуті в вогонь і дим,
коріння ж тягнеться з Росії.
Що Третій Рейх, що Третій Рим –
від однієї мами змії.
Глум сатанинський над святим –
Берлін адольфів і Росія.
Минущі все ж вогонь і дим.
Здійснимі найсвітліші мрії.
В природний стан Донбас і Крим
повернуться без сліз на віях.
Струхлявіти корінням злим
в грунтах імперської Росії
––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718889
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.02.2017
Дике Поле
(Сонет)
Чарівна первозданність в Дикім Полі.
У ріст людини стебла бузини.
І свіжо, й гірко пахнуть полини,
що їх умили роси прохололі.
А васильки і маки на роздоллі,
де в невгамовних співах цвіркуни.
В долинах, між розливів, валуни.
З дерев – лиш верби й нагорі тополі.
Туди, де плин джерельної води,
людські та кінські все ж ведуть сліди
від схованих зимівника і хати.
Нечутно ворог не пройде проклятий.
Сигнал зуміє варта передати,
щоб Україні не зазнать біди.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718697
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.02.2017
Повторення лиха
Присвячується членам клубу
«Український портал поезії»
(Сонет)
Вже молодь пише про війну,
про пережите пише.
І їх злий фатум не минув.
За Музу – сам Всевишній.
Всяк правду подає жахну,
як дозволяє вишкіл.
В їх творчий світ і я пірнув
і серце там залишив.
Гібридна нинішня війна
всім схожа на колишню.
Так само прийшла сарана
вкраїнські жерла вишні.
Знайомі чути імена
і в поминальній тиші.
–––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718504
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.02.2017
Не крах
(Сонет)
Корупційний тато. Корупційна мама.
Дійсність українську знає цілий світ.
Інопланетяни також між зірками
до помість новітніх здійснюють політ.
Бачать і хрущовки, де помийна яма,
інші всі набутки ще з радянських літ,
хто з якими нині ходить прапорами,
як стає обламком ленінський граніт.
Нас, що не в куфайках вже, а в вишиванках,
в безробітних зграях й тих, що при ділах
і сусідів наших, звісна річ, на танках,
що гребуть, ґвалтують і наводять жах.
Поміж зрад, крутійства й корупційних замків
справжній Україні попри все не крах.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718291
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.02.2017
Джерельні води
(Сонет)
Так хочеться джерельної води,
а не тієї, що вона з-під крана,
у ті місця, що кинув назавжди,
зустрів уперше дівчину кохану.
Там був я аж занадто молодим.
А світ вставав з рожевого туману.
Над річкою Синюхою сади
буяли пишним цвітом несказаним.
І саме у Криничному яру
з-під каменя і жебонить струмочок,
студенним віддає, що як і вмру,
то неодмінно лиш його захочу.
Такі ж прозорі води і в бору,
що чарівні в них відбивались очі.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2017
Запитальні рядки
(Сонет)
Кому державна заважала мова
в зросійщених Криму та у Донбасі,
що враз зробився він трикольоровим
й московському агресорові здався?
Хто взяв середновіччя за основу,
зробивши ставку на відсталі маси,
щоб на новоросійщини будову
вони криваву замісили ґрасу?
Хто це робив гуртом і персонально
цілком відверто й потайки, як злодій?
А скільки лиха дух регіональний
завдасть іще за першої нагоди?
Рядки мого сонета запитальні
до тебе, одержавлений народе.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2017
Перепочинок
(Сонет)
Минає день, та поки ще нічого
вагомого створити не вдається.
Мов сонний розум, спорожніло серце,
а під ногами мов чужа дорога.
То як я міг дожитись до такого,
що ані краплі у моїм відерці?
Украй закостенілі перелоги
леміш, що був надійним, не вгризеться.
Можливо час настав для відпочинку
чи в тім проклята старість винувата,
що я – неначе безжиттєва вата
чи висохла на вітрі стебелинка.
Одначе часу треба небагато,
щоб у вогонь роздмухати іскринку.
–––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717362
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.02.2017
Українські журавлі
(Сонет)
Хоч ближче й ближче до могили,
однак я все-таки поет.
Тож і здіймаю в небо крила,
шугаючи у творчий лет.
Ні розум не стм’янів, ні сили.
Вітчизна, світ та Інтернет.
В бінокль дивиться підпилий
на мене з відстані естет.
Дивися, брате мій. Чого там?
Я – в небесах, Ти – на землі.
Однак одна у нас робота.
Удачі спільні і жалі.
Слідкує ж, крім своїх, й мерзота,
бо ми ж – вкраїнські журавлі.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717180
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.02.2017
Приреченість
(Сонет)
Себе уздріти в дзеркалі кривому
надійно допоможуть вороги.
Знайдуться плями навіть на святому
під зловорожий свист або ги-ги.
Лише з презирства, а не від утоми,
кладу надійну зброю до ноги.
Ну що мені загрозливого в тому,
що хтось там скаженіє від нудьги?
Я завжди, мов у Бога за порогом,
в для інших недоступному раю,
бо в мене дужі крила, а не роги,
що ними відіб’юся і в бою.
Приречений лише на перемогу,
Вітчизну по-синівському люблю
––––––––
©Анатолій Загравенко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716946
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.02.2017
Я – з героїчної сім’ї
Присвячується синові Роману,
доньці Оксані, внукам Марії,
Олександрові та Володимирові,
зятеві Володимирові та невістці
Тетяні. Світлої пам’яті тих, кого
вже немає з нами.
Президент Росії якось обмовився,
що перемогу у Другій світовій
одержали б і без українців., з чим
я категорично не згоден.
Автор.
(Сонет)
Я з героїчної сім’ї,
що мешкала в селянській хаті.
Найтяжчі випали бої
солдату-добровольцю брату.
А згодом під плачі мої
на фронт ми проводжали тата.
Під щебетання солов’їв
каліку бігли зустрічати.
Крім різних інших нагород
в боях жорстоких і кривавих
надбав сімейний наш піввзвод
три ордени на ймення – Слава.
Тож гідний власної держави
козацькодухий наш народ.
–––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2017
Не гірші
(Сонет)
Сам час мене безжально й грубо кинув
в народну усну творчість безіменну,
хоч міг залопотіти і знаменом
та прославляти рідну Батьківщину.
Ну що ж, якщо так треба, то й загину,
стріляючи прицільно і натхненно
у ворогів одвічних навіжених,
хоч на поверхні, хоч у домовині.
Хтось вибився в сержанти й генерали,
а я в кінноті творчій, як і предки,
тримаю шаблю, тисну на гашетку.
Мій героїчний рід не з чинодралів.
З тих, що давно чи вже на п’єдесталі,
нічим не гірші і мої підметки.
–––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2017
В горнилі лиха
(Сонет)
Я пам’ятаю тяжкохвору матір,
коли вона уже пластом лежала
і в мить одну на ноги твердо стала,
як лист від сина стали їй читати.
Я уявляю батька й свого брата
на полі бою, що вогнем палало,
а їх осколки й кулі обминали,
бо рідну землю захищали свято.
Я й сам відчув з малого ще дитяти,
як в річці аж на дні вже опинився.
Одначе миттю вибіг, не втопився,
й ковток повітря був мені за свято.
В постійних небезпеках я навчився:
життя на те, щоб в нім перемагати.
–––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716368
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.02.2017
Світовий набуток
(Сонет)
Був просто світ, та сталися в нім зміни.
Спливла сповна ріка тисячоліть
й означилось в ній диво – Україна,
що вже державно на ногах стоїть.
Сам Бог благословив на переміни,
щоб зникла назавжди імперська кліть.
В крові й вогні не впала Україна,
державно твердо на ногах стоїть.
На сході все ж нашестя та руїни.
Як серцю всенародно не боліть,
що чинять зло азійства чорні тіні,
повиповзавши з нір тисячоліть?
Світ все ж не світ, якщо без України.
Це твердо мусить людство зрозуміть.
–––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716182
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.02.2017
Слабини
(Сонет)
Що головне людині у житті?
Що в світі найдорожче й наймиліше?
Звичайно, щоб не бути взаперті,
здоров’я також мати найміцніше.
На Господом наділенім путі
що більше всього ту людину тішить?.
Кохання, друзі щирі, золоті,
повага інших, влада непогрішна.
Проте самій небоязко грішити
та часом так, що важить на тюрму,
до одуріння оковиту пити,
коптіти в тютюновому диму.
Всі знають, що не слід таке робити,
та споконвіку роблять. А чому?
–––––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715823
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.02.2017
Небезпечний випадок
(Сонет)
Найвище щастя на святій землі –
кохану мати, з нею зустрічатись,
як тануть зорі у нічній імлі
і Бог земну благословляє зав’язь.
Всі непорозуміння і жалі
десь ніби в іншім світі поховались.
А цей, що є, в солодощах зімлів.
Щасливий сам, живим дарує радість.
Зайшли і ми в розкішні ковилі,
узявши одне одного за руки.
Наткнулись на гілки, як на граблі.
А ще ж між ними й зблиснула гадюка.
Згадавши, що отруйні змії й злі.
у парі й відлетіли швидше звуку.
–––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2017
Своя держава
(Сонет)
А українцям в другій світовій
випробувань дісталося найбільше.
Хто тільки на святій землі своїй
не полонив їх, не вбивав чи вішав.
І за чужі держави йшли на бій
в той час, як рідну полонили інші.
Отож в окопах, на передовій,
і проливали кров святі і грішні.
Не йшла, а важко проповзла війна
туди й сюди руїнна і кривава.
У націю єднала нас вона,
духовно і фізично розривала.
Вкраїнці натерпілися сповна
за власну, дану Господом, державу.
––––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715252
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.01.2017
Ординство
(Сонет)
Ординство, що засіло в росіян
так, що уже немає тому спину,
веде до неминучого загину,
постійно живить агресивний стан.
То в Чехію а чи в Афганістан
вриваються їх бойові машини,
а звідти штабелями домовини
із незліченністю каліцтв і ран.
А нині Грузії та Україні
завдалося розорів та руїни.
А скільки войовничих планів ще
імперства додадуть сверблячка й щем.
Куди не глянь, ординців чорні тіні
і неодмінно з піднятим мечем.
–––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715050
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.01.2017
Дудка
(Сонет)
Середньовічний поки в силі штамп,
хоча й державна Україна-мати.
Ворожий Путін і далекий Трамп
чомсь мають нашу долю визначати.
А наша воля нібито до ламп.
Їх зверхностям на те чого зважати?
В них зброя атомна, у нас – гармати.
Та й армії численні й дужчі там.
Як за часів Хмельницького момент.
І того поки не переламати.
Мов гетьман, український Президент,
допоки в світі є Росія й Штати.
Тож почекаймо, поки диригент
махне, яку на дудці ноту взяти.
–––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714863
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.01.2017
Традиційна мовчанка
(Сонет)
Вкрай важке державності відродження,
де Донецьк – як другий Карабах.
Росіян вкраїнського походження
нищити доводиться в боях.
А яким повинне буть поводження
у Вітчизни й світу на очах?
Лихо, як лавинне снігу сходження,
за один усе змінило мах.
Вмить добро зі злом перемішалися.
Хтось, крові напившись, кров’ю вмивсь.
Що то із поважним людством сталося?
Ніби вдруге Гітлер народивсь.
Чи не так Європоньці мовчалося
в час, як Третій рейх гадючо звивсь?
–––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714706
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.01.2017
Батьки купили синові машину.
Права, істотно, також докупили.
Гігантським змієм зашипіли шини.
Машина стиснулась уполовину.
Смутить коштовна, в квітах, домовина.
Кричати й плакати немає сили.
Був красень син – і враз не стало сина.
Звалилось горе, як з гори лавина.
Мов ріки, все біжать кудись машини
як по міських, так по сільських просторах.
Зливаються ж у всепланетне море.
Така, напевне, з космосу картина.
Морів же не буває, щоб без горя.
Одначе в чому ті машини винні?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714504
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.01.2017
Ми сущі
(Сонет)
Вітаю всіх, хто в різномовнім світі
усе-таки з Вкраїною в душі
читає ці чи пише сам вірші,
ще не забув, як грати на трембіті.
На жаль, і в двадцять першому столітті
нам душі ніби крають лемеші,
чужі підошви топчуть спориші,
впереміж з амоналом пахне вітер.
Вкраїна вже державна а чи ні
у пам’яті синівській невмируща.
І хто-зна де в душі болить ще дужче,
в домашніх муках чи на чужині.
Та навіть і в пекельному вогні,
в зросійщенні й занглійщинні ми сущі.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714322
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.01.2017
Тривога
(Сонет)
За Путіним слідкую і за Трампом.
Не дав би Бог, щоб змовились вони
і полум’я гібридної війни
не обернулось в офіційні залпи.
Вкраїну заходились шматувати.
Ще й в чімсь ми винуваті без вини.
Тож хто-зна що всесвітні пахани
ще гіршого завдати зможуть завтра.
Лише б не за рахунок України
Америка й Росія над усе.
Вже ж з рваних ран упирко крівцю ссе,
де в свіжому диму нові руїни.
Стають живі полеглому на зміну.
Ніхто сторонній мир не принесе.
–––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714151
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.01.2017
Думка
(Сонет)
Цілком відверта чи до часу скрита
в хвилини миру чи в жахній війні
щонаймудріша, жижа чи невинна,
в мільйонах мізків, у тобі й мені.
Доволі дискусійна чи єдина,
твереза чи вже скупана в вині,
в ім’я усього світу й Батьківщини,
не знищена в пекельному вогні.
Для мене важливіша творча думка,
що ніби візерунок на вікні.
Немає на землі такої гумки,
що стерла б думку в серця глибині.
Від думки генія, як і придурка,
ймовірні схожі наслідки – сумні.
–––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713952
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.01.2017
Чорнороби
(Сонет)
Вітчизні утвердитись щоби,
слід палко любити її.
Чужі як не ваблять оздоби,
все ж цінності вищі свої.
Допоки вкраїнської проби
гримлять у садах солов’ї,
від мови і слів чорнороби
ведуть нескінченні бої.
Синівського чину та справа –
народ виривати з імли,
щоб власну зміцнити державу,
в якій не було б кабали.
Коли б не Шевченкова слава,
то вже ми чи в світі й були.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713727
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.01.2017
Папір
(Сонет)
Формату А-4, сніжно-білий
чи, як чернетка списаний, папір
я так люблю, як волю дикий звір
чи птиця знаний небезпечний вирій.
А ще для мене він як плід дозрілий
або москвитам їхній руський мір
ще добрий у народі поговір
чи то футбольний м’яч ногам умілим.
Думки свої кладу я на папір
у творчому екстазі свіжі й щирі.
З теплом любові й колючках сатири
вони як фронт або потоки з гір.
Якщо, читачу, ми в одному вирі
то те й для тебе – бойовий топір.
––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713292
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.01.2017
Швайне*
Світлої пам’яті Григорія Юрченка,
маминого брата, остербайтера.
(Сонет)
Від сміху качалися німці
під Франкфуртом, що на Майні,
як ( ліку не знати тарілці)
картоплю їв русіше швайне.
Конвойний, що був при гвинтівці,
стріляв у безсилих негайно,
тому по невільній мандрівці
так мало залишилось швайне.
Той швайне – мій дядько Григорій,
що родом із місць половецьких,
з радянським голодомором
пізнав ще й фашистсько-німецький.
Одначе живий, попри горе,
на землю праотчу доб’ється.
––––––
* Швайне – (нім.) свиня
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713092
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.01.2017
Сльоза на зошиті
(Сонет)
Дітям-сиротам усіх на землі воєн і народів.
Автор.
Урок не слухає дитина,
бо інший в пам’яті урок.
Стандартна, в квітах, домовина.
І героїчний батьків полк.
В сумних подробицях картина.
В печалі синьо-жовтий шовк.
У морі квітів домовина.
Такий ото гіркий урок.
Звичайно, виросте дитина.
Істотно, буде з неї толк.
Та стільки житиме людина,
спливатиме із крепом шовк.
Блищить на зошиті сльозина.
Чому ти, вчителю, замовк?
––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712876
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.01.2017
Очікування болю
(Сонет)
Нема думок таких, щоб зачепили
навколишню громаду за живе.
А всі, що є, безсилі і безкрилі,
і жодна лиха з коренем не рве.
Чуття дрімають, як дячки підпилі,
а хоч би що незнане і нове.
Незрушний спокій, ніби у могилі.
Не віє вітер, хвиля не реве.
То, може, все ж незрушності доволі,
як ще триває диво з див – життя.
Завмерлий стан для юної тополі,
як тванне в безпроточності гниття.
Ану сюди, земні нестерпні болі!
Рушай, мій творчий конику! Гаття!
––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712695
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.01.2017
Перелом
(Сонет)
В тривожнім сні в одну з ночей
у зборищі мотострілецькім
юнак, на диво, Вишневецький,
від діда вчув монолог цей.
– Не смій стріляти в тих людей!
Я воював же у Донецьку.
В полон потрапив там німецький,
де мук набачився й смертей.
Отак вже в іншому столітті,
в час зіткнення добра зі злом,
теж у гібридному жахітті,
душевний стався перелом.
І враз полегшало обом
на тому і на цьому світі.
–––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712468
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.01.2017
Вимушена практика
(Сонет)
Як люди, тяжко нації хворіють.
Симптом дає про себе знати враз.
Нічого й лікарі не заподіють,
якщо діагноз той – фашистський сказ.
Мікроби швидко й агресивно діють.
Тож начувайсь, Вкраїно чи Кавказ.
Себе вважає хворий за месію.
Туди й сюди спрямовує фугас.
Берлін і Рим із фюрером і дуче –
це лихо на планеті вже було.
Московська нині їм зрідні падуча,
середньовічне відродивши зло.
Хоч в медицині мій народ ще учень,
однак, як може, зупиняє зло.
–––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712253
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.01.2017
Воєнне дитинство
(Сонет)
Сюди й туди пройшли важкі бої.
За кроки від дороги отча хата.
Однак дитячі іграшки свої
я від дорослих змушений ховати.
У ямі, де службові сараї
та в бур’янах, що в них горою скати,
звабливі залізячки від шлеї,
патрони, гільзи й справдішня граната.
Ніщо не інше в іграх, ніж вона,
і героїчна, й проклята, війна,
де в справдішніх окопах ми солдати,
що служить дрюччя їм за автомати.
На всенький день забава в нас одна,
бо мирних днів ще не вдалося знати.
–––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712039
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.01.2017
Небажаний подарунок,
або донецька трагедія
Григорію Гусейнову
(Сонет)
Дитині так подобалася мова
державна, мелодійна, українська
і синьоока вчителька зі Львова
на ймення Северина Рудаївська.
Скінчилися уроки і розмови,
бо навернулось окупантське військо.
Убили прийшлі вчительку зі Львова,
красуню Северину Рудаївську.
У чемної донецької дитини
враз доля загірчила полиново.
Криваві тільки бачаться картини.
Зматюжена довкіль лунає мова.
Батьки дитини, що у тому винні,
ще й тичуть кульку й прапорця чужого.
––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711835
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.01.2017
Нить
(Сонет)
Піду з життя у небуття,
туди, де був до цього.
Хай не спізнає забуття
моя людська дорога.
Синівські мав я почуття
до України й Бога.
А окрім того опертя
не треба більш нічого.
То хай же вас не засмутить
портрет мій на граніті.
Як треба, я зумів прожить
на любім білім світі.
Не забруднивши роду нить,
вручив пречисту дітям.
–––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711653
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.01.2017
Грабіжники
(Сонет)
Порушники закону, родом з Дону,
в Донецьку поселившись, п’ють, гуляють.
Донське велике військо представляють,
награбувавши в Україні тони.
Ніякої ні в чому заборони.
Самі себе садизмом розважають.
Проте до лоба пальці прикладають
в час служби під церковні передзвони.
Навік запам’ятають терикони
впереміж із матюччям братню мову
та вчинки безсердечні, безголові,
папахи розбишацькі та шеврони.
Остання доїдається корова
під чарку у так званім Лугандоні.
–––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711417
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.01.2017
Похорони
(Сонет)
На коліна, незалежна Україно!
Знов несуть із поля бою юну зміну.
Не оплакати тепер їх, не забути.
Розтягнулись на роки донецькі Крути.
Всенародно, Україно, на коліна!
Смерть – за смертю, за руїною – руїна.
Щоб державними й соборними нам бути,
поки горя та злигоднів не минути.
Тож, як завжди, мужньо мусимо терпіти,
що за світ і за Європу гинуть діти,
саме наші, українські, діти гинуть
за свою й за різні інші батьківщини.
В тім числі і за імперію рутинну,
що і їй колись вдихнеться свіжий вітер.
––––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711240
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.01.2017
З води й роси
(Сонет)
Баланс підтримуючи водний
в пекельні спеки й холоди,
сталевість у собі природню
все ж відчуваю в час біди.
Шляхів нема безперешкодних.
Тож, Господи, вперед веди
крізь дні важкі та великодні
туди, що всім нам назавжди.
Борюсь не на чужому полі.
Тримаю отчі рубежі.
В крові синівській не дозволю
й на зерня макове іржі.
А ви з води й роси якої,
що в себе вдома мов чужі?
–––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711038
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.01.2017
Рукопашний бій
(Сонет)
Цей унікальний на планеті бій радянських
прикордонників із бойовими собаками проти
фашистських загарбників стався в серпні 1941
року на Тальнівщині Черкаської області. Окупанти
змушені були панічно відступити. Проте згодом поле
бою заполонили їхні танки.
Ліс з чарівним ім’ям – Зелена Брама,
що поєднав трагічне з героїчним,
став часткою історії навічно,
як наших армій двох могильна яма.
Вони сюди дісталися з боями,
де, може, тільки сили потойбічні
могли бродити в травні чи у січні
нетоптаними більш ніким стежками.
В ту мить було, напевно, й сонцю страшно,
коли в останню рушили атаку
з багнетами лише у рукопашну
бійці й напівголодні їх собаки.
Ніхто не відступив із бідолашних,
допоки подавав життя ознаки.
–––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710139
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.01.2017
Вершина
Людмилі Повалій
(Сонет)
В житті моєму рідкісні хвилини,
коли неначе мжичка у душі,
що розгорітись не дає іскрині,
щоб завогніли полум’ям вірші.
Частіше радості немає спину,
немов роззутому на спориші,
коли, мов крила зводяться орлині
в удачі, як лєсковському Левші.
І тим найбільше радує вершина
над звичною буденністю низин,
що ти на ній під вітру пружнім плином
у колі однодумців чи один.
Там ще дорожча й ближча Батьківщина
із відчуттям, що ти їй вірний син.
–––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709953
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.01.2017
Вершник
Миколі Чевелюку
(Сонет)
Сонети ні про що – то не для мене.
Таких я не читаю й не пишу.
Ганчірка із барвистих чи знамено?
Я потягом до перших не грішу.
Цупку сукає нитку веретено.
Козацькому не зрадивши кошу,
лечу. А піді мною кінь шалений
то по бруківці, то по споришу.
Видзвонюють чи гупають копита.
Свистить сталева шабля чи дзвенить.
Я бій веду невтомний і відкритий
з усім, що людям заважає жить.
Хто об святе знамено ноги витер,
з моєї волі мусить кров пролить.
–––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709687
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.01.2017
Повторення лиха
(Сонет)
Колись носив я жар
від хати і до хати,
щоб борщ або узвар
могла зварити мати.
Плив місяць поміж хмар.
Топтали сніг солдати,
щоб за один удар
село вкраїнське взяти.
Тепер я вже старий.
І літ мені багато.
Жар, звісно, не пічний
в моїй міській кімнаті.
Та в час живу важкий,
як і покійна мати.
––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709086
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.12.2016
Товаришування
(Сонет)
Чомусь запам’яталися вірші,
що із чужої вирвались душі.
Частково щось в них і на наше схоже.
Але чуже навряд чи допоможе.
Своя у нас роса на спориші.
Ми з найдавніших літ товариші.
Триматись так і далі дай нам, Боже.
А що б там ролі грати, то негоже.
Одначе й зрозуміти вже пора,
що все-таки ніяка це не гра,
бо щось обох однаково тривожить.
І нарізно нам аж ніяк не можна.
Та й непорозумінь росте гора.
Їх ніби дідько безперервно множить.
––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2016
Частина вас
(Сонет)
Не зачиняй, Європо, двері.
Не ігноруй великих нас.
В твоїм же лоні наш Бандера.
У вдячній пам’яті – Тарас.
Вкраїнська на планеті ера,
хоч Крим радянщиться й Донбас.
Москвоазійщини мегера
навіки спишеться в запас.
Новітні танки й бетеери,
ракет потужних вищий клас
ніяким чином не для вас,
чи то на Альпи й Кольдільєри.
Не гірша ми частина вас,
петрарки, байрони, мольєри.
–––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708748
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.12.2016
Покарання
(Сонет)
А все таки кінець жахливий у Мотрони.
Коханця і її хто нині обороне?
Богдан, як лютий звір, вже аж кипить від злості.
А грішники в дворі, геть голі, на помості.
Повішають, либонь. Зв’язали ж, бач, докупи.
Тим часом поговір лунає за уступом:
– То бачите які? Із розкошів грішили.
Тепер любитись їм уже в сирій могилі.
– Зістарився Богдан. Подався, що й казати.
– Воно, звичайно, гріх. Але щоб так карати.
Я б цього не зробив. Нехай Господь боронить.
– Та ще ж і оголив. А гарна та ж Мотрона.
– Усі ми грішні. М-да. А так що б, не годиться.
В зажурі та в сльозах дівчата й молодиці.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708564
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.12.2016
Маєм право
(Сонет)
Через шаблю маєм право,
попри вражу протидію,
на вкраїнську добру славу
та на краще всі надії.
Зброя нам не для забави,
не для щему ностальгії.
Лиш про честь та міць держави
наші помисли і дії.
Відболів нам біль Полтави.
А свинець, що Крути всіяв
й ніби все навік завіяв,
все ж синівства не позбавив.
Очищає пам’ять лави.
Гине мовна атрофія.
–––––––
©Анатолій Загравенко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708407
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.12.2016
Мати і діти
(Сонет)
В яку Європу вас, хто з комсомолу
вмить опинився в палацах мов царських
на фоні напівбосих, напівголих
народних мас, за станом ще радянських?
В яку Європу з учорашнім болем
та чужомовним словоблуддям хамським,
з жахною колотнечістю розколів
та героїзмом мало не паханським?
В яку Європу тому, хто допоки
ще сам собі не здатний ради дати,
де сварок разом з бійками уроки
народні демонструють депутати?
Не ті, що треба , діти роблять кроки.
В сльозах та в горі українська мати.
––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708017
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.12.2016
З волі Бога
(Сонет)
Як не могла вже іскра бути в тілі,
то вирвалась із нього, мов стріла,
в статево-поєднальнім божевіллі
у світ надії та добра і зла.
І тілом проросла в жіночім тілі.
На неймовірний біль пора прийшла.
Бог допоміг нещасній породіллі,
щоб матір’ю тепер вона була.
Отож бо – мати. Горе то чи свято?
У всіх лише по-різному бува.
Дасть долю чи недолю Бог дитяті?
Хай лиш на добре прокричить сова.
Життя ж – це те, що вже ти тим багатий,
що зорі в небі й на землі трава.
––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707869
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.12.2016
Як не болить
(Сонет)
Як добре, що нічого не болить.
Однак здоровий те чи помічає?
Лише в недуги й болю чорну мить
ціну здоров’я справжню він узнає.
Чи сам, чи хтось в аптеку побіжить
і витратить усе, що тільки має,
щоб, як раніше, безтурботно жить.
І – щастя, як життя йому сприяє.
Проте і в горя ж вічна ненасить.
Раз налетівши, ще тебе спіймає.
І знову запече та заболить,
що й медицина, що робить, не знає.
Читачу мій, радію і вітаю,
якщо тебе нічого не болить.
–––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707690
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.12.2016
З незнаного у знане
(Сонет)
З молодіжної вечірки
за хвилини до світання
йде, мов п’яна, справжня зірка
тільки після зґвалтування.
Гвалтувальників аж кілька
розговілись на кохання.
Гидко, боляче і гірко
вперше їй… та не востаннє.
Пригадається й матусі
комсомольська юність п’яна,
як і сонячній бабусі
теж під поблиски нагана.
Стало їм незнане знаним
в тому ж віці, в тому ж дусі.
––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707346
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.12.2016
Не бажаю зла,
або в дусі моралі
(Сонет)
А я, колеги, не бажаю зла
людині, що ми більшістю обрали.
На щастя, злої заздрості імла,
немов смола, до мене не пристала.
Чуттів недобрих справжня кабала
також не залила під шкіру сала.
Не втрачені порядності начала.
Тож сила їх в мені перемогла.
Не шельмував я у житті нікого
з численних особистих ворогів,
а, навпаки, за них молився Богу,
щоб до людського все він їх довів.
То не в провалля поки чи у рів
моя життєва стелиться дорога.
––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707161
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.12.2016
Хочуть
(Сонет)
«Хотят ли русские войны»?
Та в тім то лихо все, що хочуть.
В сортирах іншодумних мочать
і винуватих без вини.
Де не з’являються вони?
Кому лиш не мозолять очі,
відняти в кожного охочі
якщо не всю, то «часть страны»?
Істотно, що від сатани
і передбачення пророчі,
що «расцветет Россия очень»
і «все за что-то ей должны».
На всій планеті лиш вони
кровопролить і горя хочуть.
––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706843
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.12.2016
Сльози патріотизму
(Сонет)
Все не виходить з пам’яті картина,
як не в Донбасі десь, в АТО, в диму,
а в тихо взятім ворогом Криму
під рідний Гімн розплакався хлопчина.
Із влади дяді, ваша в тім провина.
Ідіть тепер і поясніть йому,
що для Вкраїни в рокову хвилину
були ви нерішучими. Чому?
Вже б для годиться постріл хоч єдиний.
Державним хлібом горло хто запхав,
що він команди звичної не дав
стріляти в честь своєї Батьківщини?
Хай сльози української дитини
камінням гніву стануть для роззяв.
–––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2016
Корупція
(Сонет)
Корупція цинічна і безжальна,
як зграя вовча чи кубло гадюче.
Свої у неї знаки «віра» – «майна»,
як нас із вами більше й менше мучить.
Усім, хто їй ворожий чи опальний,
стріла не від Амура в серце влучить.
Ще тепле тіло розірвуть негайно
одвічно ненаситні діти сучі.
Сповзуться люті змовники, як гади,
збіжаться, ніби хижаки в законі,
і визначать, якою буде влада –
вся синя чи впереміжку з червоним.
І виборча у хід піде принада
в обгортках явно з шелестом стороннім.
––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706259
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.12.2016
Корупція
(Сонет)
Корупція цинічна і безжальна,
як зграя вовча чи кубло гадюче.
Свої у неї знаки «віра» – «майна»,
як нас із вами більше й менше мучить.
Усім, хто їй ворожий чи опальний,
стріла не від Амура в серце влучить.
Ще тепле тіло розірвуть негайно
одвічно ненаситні діти сучі.
Сповзуться люті змовники, як гади,
збіжаться, ніби хижаки в законі,
і визначать, якою буде влада –
вся синя чи впереміжку з червоним.
І виборча у хід піде принада
в обгортках явно з шелестом стороннім.
––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706258
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.12.2016
Одинокість
(Сонет)
У сни тепер приходиш, як свята.
Усе я в них з’ясовую з тобою,
що ти неначе чомсь гордуєш мною,
хоч зналися й любилися літа.
Без тебе я в житті – як сирота
чи як верба над плинною рікою.
Була жива – не знався із журбою.
Тепер в душі – постійна гіркота.
Буває, сам не знаю, чом живу
та чим зайнятись під Господнім небом,
хоч мав би вже давно прийти до тебе
під невмирущу цвинтарну траву.
Усе тужу, як без лебідки лебідь.
Собі та іншим криком серце рву.
–––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2016
В гостях у поета
(Сонет)
Навчався я тоді в Літінституті.
Отож бо на запрошення й прийшов
ще надто соромливий і закутий,
в квартиру, що в ній мешкав Ковальов.
Мені повіки того не забути,
як ніби в жилах леденіла кров,
а потім відступила враз розкутість
у теплім плині щирості розмов.
Крізь вікна гамір долинав московський.
Велося обговорення віршів.
Всадили на стілець, де й Ісаковський**
із Гірником Миколою*** сидів.
Ну що ж, якщо Гірник й сам Ісаковський,
своє читав я також від душі.
––––––––
* Дмитро Ковальов – відомий .російський .поет,керівник творчого семінару Літературного. інституту .імені .О. .М. Горького. .Безкомпромісний, .чесний, принциповий поет-фронтовик, один із досить шанованих у літературних колах, що мав значний вплив на молодого Миколу Рубцова.
** Михайло Ісаковський – широко відомий поет-пісняр.
*** Микола Гірник – український поет, разом з яким свого часу Д. М. Ковальов навчався на Вищих літературних курсах при Літературному інституті.
Семінарські заняття зі студентами керівників творчих семінарів безпосередньо у них удома чи на дачах, так само, як і відвідування історичних місць, а також зустрічі із знаменитими колегами, були в Літінституті твердим правилом.
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705879
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.12.2016
Рівновага
(Сонет)
На цвинтарі з годину я побув
і повернувся в місто аж під вечір.
Усе, що там побачив і відчув,
примусило мене схилити плечі.
А вранці, як тривожний сон відбув,
пірнув у дня міського колотнечу.
Одвічний голос радості почув
із дитсадка, куди зійшлась малеча.
І пережитий смуток відступив.
На інше повернулася увага.
В душі запанувала рівновага.
Незнане з тим зрівнялось, що віджив.
І все, що треба, далі я робив,
як вояк, що на вірність склав присягу.
––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705694
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.12.2016
Розірване фото
Доньці Оксані з вдячністю
за подану ідею цього твору.
Автор.
(Сонет)
Час націю вкраїнську вже навчив,
що окрім Бога, діє ж і нечистий.
Її ж бо він безжально й розділив
на патріотів і сепаратистів.
Хтось ще до школи з кимсь колись ходив,
І, може навіть, теребив намисто.
Про що повік не думав і не снив,
те увірвалось із вогнем і свистом.
Хтось за Вкраїну, хтось – за руський мір
та так, що навіть ллється кров насправді.
Тож надто важко материнській правді,
що кревний син, на …енко – бузувір.
Сам Бог вже аж пожовкле у шухляді
родинне фото перервав навпіл.
––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2016
Вишиванка
(Сонет)
Вишиванка – лиш приманка
у зімперщеній Росії,
щоб служака у шкірянці
знав, про що людина мріє.
Звісно, не у вишиванках
в Україну тих завіє,
хто у танках і на танках
з трикольорами Росії.
На столі консервні банки.
Погляд вкрай посоловілий.
Бранцям, що у вишиванках,
їх майбутнє зрозуміле.
Злість, помножена на п’янку,
плюс до них – шизофренія.
––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705474
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.12.2016
Хитуни
(Сонет)
Летять, як листя, дні, здебільшого сумні,
а не прожиті їм стають на зміну.
Чимало поки тих в державному човні,
що прагнуть розхитати Україну.
Допоки я іще живий, а не на дні,
на кращі сподіваюсь переміни.
Хоч Богові молюсь, одначе день при дні
лиш множаться утрати та руїни.
Неначе хтось прокляв цю землю і людей,
щоб їм жилося щонайважче в світі.
А лютих ворогів та ще на мітлах фей
неначе хмар у Божому зеніті.
Кричать, що не туди веде пророк Мойсей
та із його помічників пресвітер.
–––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705180
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.12.2016
Найвища цінність
(Сонет)
Любімо один одного, любім
хоча б лише за те, що всі ми –люди.
Тому, що в нас один державний Гімн
і надто схожі стукоти у грудях.
Від того тільки краще нам усім,
й безпечніше та веселіше буде,
що ти мене і я тебе не їм
й взаємно не кидаємося брудом.
Та навіть як гримить наземний грім
і лиш вогонь з руїнами повсюди,
зважай, що вояк ти, не анонім,
не ґвалтівник, грабіжник, не паскуда.
Земне життя тримається на тім
з його національно різним людом.
––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704986
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.12.2016
Зимовий етюд
(Сонет)
Перший сніг на грудках, на траві і гілках
все довкруг обернув на чарівне.
Повен свіжості пах. Промінь щастя в очах.
А дівчата й жінки – мов царівни.
Чиста синь в небесах. А приземлений птах
щось у полі шукає їстівне.
Що дорога, що дах, – все у свіжих мазках,
що наклав сам Господь, безсумнівно.
Душу радість пройма. А красуня-зима –
мов у пишній фаті наречена.
Молодіжна юрма, шафери зокрема,
у забавах аж надто натхненних.
Як і в юності , я веселюсь з усіма,
у солідному віці письменник.
–––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704429
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.12.2016
Тріумф
(Сонет)
Криницю ту, що з неї ворог пив,
засиплю й поруч викопаю другу.
Місця, що він стоптав і столочив,
зорю найглибше прадідівським плугом.
Усе, що не домучив, не добив,
які завдав руїни та наруги,
що знищив чи безжально спопелив,
я постараюсь поновити вдруге.
Ймовірно, що не все мені удасться
зробити досконалим, як було,
та певен, що і ворогу воздасться
за завдані нещастя й люте зло.
Чортячий ріг надбає він на трясця,
а я на щастя – ангела крило.
––––––
© Анатолій Загравенко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703358
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.11.2016
Радість
(Сонет)
А Бог усе-таки у світі є,
бо те, про що молив його, збулося.
Злостивих палицею він не б’є.
Ті з горя на собі вже рвуть волосся.
А сонце правди променями б’є,
хоч надто непогодилося досі.
Знов сповнилося тим життя моє,
як здавна в нім на добре повелося.
Молився я за те, чого хотів –
і поступилось щастю люте горе.
Відкрились волі вільної простори.
Господніх ангелів лунає спів.
Зловісні більше не гримлять затвори.
Врочиста мить, коли не треба й слів.
–––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703192
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.11.2016
Друзі і вороги
(Сонет)
Мов з казки світ, що навкруги.
Пречисті роси трави поять.
То де ж беруться вороги,
що безперервно зло нам коять?
Не вмре ніколи від нудьги,
хто змушений носити зброю,
буть завжди сповненим снаги,
щоб переможно вийти з бою.
Тож друг який не дорогий,
що все стоїть за нас горою,
проте потрібні й вороги,
щоб бути нам самим собою.
Я, враже, швидко рани гою
і справно сплачую борги.
–––––
©Анатолій Загравенко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702744
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.11.2016
Єдина надія
(Сонет)
Як серце б’ється, то живи
у плині березнів та січнів.
За сплетом коренів трави
іще намуляється вічність.
Повік не вдасться з під жорстви
уздріти небо опівнічне.
Нудна, без паху кропиви,
ще й як обридне потойбічність.
Хіба потішся лише тим,
що щось із ямбів та хореїв
придасться все-таки живим.
І над правічною землею
на мить засвітишся зорею,
все ж не розтанувши, як дим.
––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702553
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.11.2016
Чом не мати?
(Сонет)
А вже ж пророкували екстрасенси
майбутнє проімперщині російській,
разом з її непереможним військом,
лише удачу, як від Бога перстень.
Одначе помиляються не вперше.
Тож всупереч прогнозам чародійським,
і челяді, і зверхникам кремлівським
пізнається ще історичний шершень.
А я б до того теж хотів додати,
що буде все, як і повинно бути.
Усі, хто у кайдани ще закутий,
їх, хай там що, повинні розірвати.
Бо чом татарам волзьким та якутам
замість чужих своїх держав не мати?
–––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701873
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.11.2016
Демократи
(Сонет)
Демократи. Що про них казати?
На своєму всяк стоїть залізно.
Наслідки часом від того слізні
в мить, як разом змушені вмирати.
Непорозуміння та дебати –
ніби в океані хвилі грізні,
що примусять рано а чи пізно
дна, як мудрий істини, дістати.
Вже їх душі в світі паралельнім.
Та й зотлілі, не вгавають кості,
непокори сповнені та злості.
І в довічній цвинтарній пустелі
опонента все-таки підстрелить
у шинелі бойовій апостол.
–––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701405
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.11.2016
Етюд осені
(Сонет)
Черговий листопад в моїм житті.
Зів’яле листя ще не все опало.
Дерева – як пророки чи святі.
Дні поки теплі. Не похолодало.
Чорніє поле в тихім забутті.
Його учора трактори зорали.
В зажурі ніби береги круті.
За літо жаби й діти відкричали.
А журавлиний клин уже в путі,
де видасться випробувань чимало.
Печальної розлуки час тривалий
в недовгому пташиному житті.
Хай і для мене буде він удалим
у творчо-поетичнім заперті.
–––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701057
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.11.2016
Передсмертний подвиг
(Сонет)
Тікав юнак у напрямку додому
із Магадана до своїх Карпат,
долаючи нестерпний біль і втому,
бо влучним був ворожий автомат.
Тонув, що в морі, в полі сніговому,
вслухався в шепоти соснових шат.
Пройти вдалося стільки, як нікому,
три дні і ночі на ногах підряд.
Четверта, п’ята, шоста, а на сьому
наснився отчий яблуневий сад
у сні вже непробудному, важкому.
Гірський шумів знайомо водоспад.
А потім вчувся кулеметний град.
І стихло все із вічністю потому.
––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700832
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.11.2016
То там, то сям
(Сонет)
Ну що, зарозумілі москалі,
наїлися вкраїнської землі?
Черговий із навічних дощок човен
заплутався в корінні полиновім.
Задумаються, може, у Кремлі,
як наступати на чужі граблі,
рятуючи своїх російськомовних
до того плюс – єдиномолитовних.
Та судячи з усього, швидше – ні,
бо все своїх сусідів у війні
як не вогнем, то матом покривають.
То там, то сям їх роги виринають,
де войовничо смоли закипають,
неначе у пекельнім казані.
––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700668
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.11.2016
Відродження зла
(Сонет)
Усе Обамі Путін натякав,
яка, мовляв, країна з України.
З імперій двох розрізнені руїни.
Тож саме так дослівно і казав.
В дискусію Обама не встрявав,
заокеанську маючи уяву
про українців та про їх державу,
як з біблії всезнаючий удав.
Однак підступність, як старий фашизм,
заполонила вкрай кремлівські жили.
В крові, як лісосплав, пливуть могили.
Жахний середньовічності каприз
над світом, як дамоклів меч навис.
Зло, відродившись, враз набрало сили.
–––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700228
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.11.2016
Шевченкова допомога
Я в світі українець, слава Богу.
Шевченка часом бачу, як живого.
Його епоху чітко уявляю.
Поради часом в генія питаю.
Перед чужою, невською, водою
не панський козачок переді мною,
а сам пророк майбутній України,
що принесе їй рятівничі зміни.
Й озветься у глибинах серця знову
свята земля від Києва до Львова,
що славні зберігаючи могили,
таку непересічнісь породила.
Віднині і кріпацьку Україну
ніхто вже не поставить на коліна,
бо взяв прибулець у життя з собою
надійну і непереможну зброю.
Відгранена народним піснями,
вона вже ллється на папір рядками.
У дзвоні рим спливають дні і ночі
під незабутні материнські очі.
Ось величі дніпровської картини.
Іде з дитям із дому Катерина.
І запорожці славні, й гайдамаки.
І царські з Малоросії служаки.
Яка ганьба ота духовна ницість!
Чекати, щоб усе ж бо Їх величність
тикнула повну чи хоча б півдулі
тим, що від звичних згинів аж сутулі.
Тим часом десь по каторжних сибірах
свободи бранців мучиться сузір’я.
В цю мить і він, ще вільний, разом з ними,
незламними, безстрашними, святими.
А завтра ж і йому зрадлива доля
пошле гірку солдатчини неволю.
Бо гірші чим шпіцрутени, ніж ґрати
із «не писати і не малювати»?
Я також на державництва дорозі
у горі ще допоки та тривозі.
Мені та Україні допомога
в найбільшій мірі поки лиш від нього.
––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700017
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.11.2016
Морська історія
(Ліричний етюд)
Черкали птиці хмари крилами.
Ясніло сонце за вітрилами.
Поважні хвилі ніби гралися.
В них юна дівчина купалася.
Хлоп’ячі очі, що те бачили,
були в надії на побачення.
А хвилі бігли, хвилі гралися.
Тож і знайомство тут же сталося.
Уже їх пара з тими хвилями
у водах, що розлились милями
аж ген до берега далекого
з такими ж чайками й лелеками.
І любо стало в світі білому,
тепер ще більш повеселілому,
спостерігати те побачення,
що мало вирішальне значення.
Коли ж вони на берег вибігли,
то вкрай похмура глиба з глибою
про щось неначе перемовились
і знов навіки заспокоїлись.
Події ж далі розвивалися.
І сталось так, як і гадалося.
Крикливі птиці, що під хмарами,
виходить, теж літали парами.
––––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2016
* * *
Осінній час зручніший для весіль.
Однак не всі в надіях наречені.
Новини з фронту. Втрат пекучий біль.
Поранені. Убиті. Полонені.
Все ж забагато воєн за життя
і старшому, й моєму поколінню.
Руїни та відходи в небуття,
істотно, не з Господнього веління.
Одначе лиш такий одвіку світ.
Все не везе йому на досконалість.
Летять людські життя, як листя з віт,
крім того, що бере природна старість.
Молитись день і ніч готовий я
заради благодатної пощади,
щоб впала в сплячку головна змія
й кусючі та отруйні інші гади.
На жаль, жорстокість не сприйма чудес,
на співчуття і розум не зважає.
Прицільно зводить дуло сам Дантес.
І виходу, крім пострілу, немає.
–––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699300
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.11.2016
Живі і мертві
Погожий, теплий і спокійний вечір.
Блищить у небесах зірковий пил.
То й мертві душі в гурт зійшлись, до речі,
залишивши пітьму сирих могил.
Украй набридло їм на тому світі,
де, як немає сну, усе ж лежи.
А за два метри вгору місяць світить.
Красою Бог усе заворожив.
Триває, що й не треба слів, розмова.
І спогади – немов небесний рій.
Легені поїть свіжість полинова.
Роса, як зерна. Набирай і сій.
Мені, живому, ще таке під силу
в надіях дочекатись врожаю,
бо дороге усе, окрім могили,
на цій землі, що так її люблю.
Ті, що в гурті, уже надбали дати
із найкоротшим прочерком між них.
Я другої ж ніяк не хочу знати
у місячних розливах золотих.
Пригадують своє минуле мертві,
що й вітер, їх заслухавшись, затих.
І я, допоки ще не раю жертва,
спішу відсіль на голоси живих.
––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699068
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.11.2016
У масках херувимів
(Сонет)
Є напоказ і справжні патріоти.
У тих, що напоказ, – смола у роті.
Найбільше характерна їх ознака,
що гавкають на всіх, немов собаки.
Поводяться – як явні ідіоти
чи слідчі КДБ та їх сексоти.
І хоч за рівнем – просто небораки,
все ж клешнями погрожують, як раки.
Зіткнувся випадково сам з такими,
що хрестять все і всіх словами злими.
Украй отруйна їхня з рота слина
від ніби вболівань за Батьківщину.
Коли подібне коїть не людина,
чорти, що поряд, в масках херувимів.
–––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698867
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.11.2016
Протилежність
(Сонет)
Зійшов герой завчасно в небуття.
Вітчизні – горе і родині – горе.
А ворогу додалося життя,
як скреслих вод в час половоддя морю.
Однак його прожити до пуття
не міг щасливець із сумлінням чорним.
В липкий клубок сплелися почуття
в душі холодній, злісній і потворній.
І суд Господній все-таки настав
йому, що облисів і став беззубим.
Марш похоронний відіграли труби
і свіжий горб на цвинтарі постав.
Герой тим часом, що зорею став,
іменням служить Батьківщині любій.
–––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698681
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.11.2016
Не те
(Сонет)
Почулася мені мов засторога з неба:
«Ти б, може, оглянувсь хоч трішечки на себе.
Одне лиш зарядив, що вже й немає спину,
що не рядок чи вірш, то все про Батьківщину.
Одне і те ж товчеш, де треба і не треба.
А краще б роздививсь, живеться як загребам.
Простий народ, як був, в хрущовках та хатинах.
Загребине ж дитя вимочується в винах».
Від правди не втечеш. Нема її чим крити.
Ще бідно хтось живе, а хтось аж надто сито.
Та чи за те терпів повстанець у криївці,
щоб саме так було соборним українцям?
Істотно, не за те синівська кров пролита
й писалось не про це в бандерівських листівках.
–––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698477
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.11.2016
Агресори
(Сонет)
На стільки проімперщина бридка
і суть її така несамовита,
що має вже за честь їй не служити
володар пушкінського «язика».
Не затремтіла у бою рука
пришельця одномовного убити,
щоб у своїй державі вільно жити,
де гідність вже не топчеться людська.
Різниці в тім нема, від кого рана –
тамбовця чи донського отамана,
що кожен з них не кращий, ніж фашист.
В очільників також адольфів хист
й державницька стратегія, так звана,
яку ніякий не прикриє лист.
–––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698314
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.11.2016
Не вистачає
(Сонет)
Демократичний стан, істотно, – благо,
одначе у відповідальних межах.
Наприклад, в час війни а чи пожежі
не роблять того, що кому забагло.
Якщо ж бездумно кинути на ваги
святе, зігнорувавши обережність,
то те вже до злочинного належить,
бо ворог набуває переваги.
Народ наш, що у всьому ідеальний,
з недоліків один трагічний має:
всяк третій гетьманом себе вважає
на кухні чи в своїй селянській спальні.
Тому частіше наслідки печальні,
бо україн на всіх не вистачає.
––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698101
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.11.2016
Бандерівська величність
(Сонет)
Не даром помнит вся Россия
про день Бородина.
М. Лермонтов.
Вашого ж поета щире слово
перед боєм мушу пригадати,
щоб у вас прицільніше стріляти,
із Москви імперської панове.
Ви прийшли відняти в мене мову,
запорозьку землю затоптати.
Я в окопі, де по горло крові,
невідступно змушений стояти.
Де духовні множились руїни,
перейшло відверто до фізичних.
Гинути відважно за Вкраїну
нашому народу справа звична.
У покорі не зігне коліна
нації бандерівська величність
–––––
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2016
Не віддам
(Сонет)
Синівські до Вітчизни почуття,
що їх випробування не зігнули,
я зберігав на дні у серці чулім
у плині повсякденного буття.
А ще до вже прожитого життя
додам нелегке предківське минуле
та, що відчутно вже в лице війнуло,
безмірне, стільки й світу, небуття.
Від того, наче зірка, засвічусь
в чарівні вечори над отчим краєм,
що в цілім світі кращого немає.
Святе імення Україна-Русь
я на поталу не віддам комусь,
що тому справжньої ціни не знає.
––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2016
Предківська кров
(Сонет)
Обмежений життям у часі я,
одначе надто древня кров моя
у предківських колись тепліла жилах,
як степові копалися могили.
Не раз пролита й хрещена в боях,
як скаженів татарин, турок, лях,
фашист з Берліна і такий же нині
сусід з Москви червоно-біло-синій.
Тому, як і хотілося Москві,
з козацькими могилами нові
розсипалися густо по Вкраїні.
Вкраїнці у синівському горінні,
не зраджуючи предківській крові,
стирають ворогів і їхні тіні.
––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697485
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.10.2016
Порошенко
(Сонет)
Завдяки агресії Кремля,
діям Президента і народу,
народившись майже із нуля,
армія у бій вступила з ходу.
«Градами» розорена земля,
вибухами мін нагріті води,
у крові матуся з немовлям –
від сусіда-дідька нагорода.
Тим щаслива Україна-ненька,
що в черговий раз у грізний час
з лихом – Крим відтятий і Донбас –
вчулось рятівниче – Порошенко.
В ту хвилину в кожному із нас
біль синівський всенародно тенькнув.
–––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2016
Лісова історія
(Сонет)
В густому лісі дерево росло.
Зеленим листям радо шелестіло.
Коротких два століття відпливло –
і, стоячи, умерло дуже тіло.
Мороки лісорубам не було.
Вони своє відмінно знали діло.
На землю важко дерево злягло,
від чого в лісі значно посвітліло.
Теслярське та столярське ремесло
своє ще зроблять швидко та уміло.
Тирсинок, ніби снігу, намело
на все довкілля запашних і білих.
Приємно двом закоханим було,
що на пеньку, цілуючись, сиділи.
–––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697003
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.10.2016
Не скажуть
(Сонет)
Є світлі в світі сили
і злі та чорні є.
Любов, що народила,
те ненависть уб’є.
А геній і в могилі
позицій не здає.
В довічному екзилі
утверджує своє.
Ти, хто спорудив замок
для власної сім’ї,
що дав соборній мамі?
Прославив чим її?
Разом із сторожами
не скажуть солов’ї.
–––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696575
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.10.2016
Не скажуть
(Сонет)
Є світлі в світі сили
і злі та чорні є.
Любов, що народила,
те ненависть уб’є.
А геній і в могилі
позицій не здає.
В довічному екзилі
утверджує своє.
Ти, хто спорудив замок
для власної сім’ї,
що дав соборній мамі?
Прославив чим її?
Разом із сторожами
не скажуть солов’ї.
–––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696574
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.10.2016
Українське президенство
(Сонет)
Вкраїни Президент – святий момент,
як на планеті це лунало вперше,
одне з найвищих всенародних звершень,
що наш, а не московський Президент.
Намета вітчизняного брезент.
В нім щілини знайти не може шершень.
В наметі ж юний патріот-студент,
ймовірно, що Лінкольн Вкраїни перший.
До часу не дізнається нехай
про нього лютий ворог споконвічний,
бо вийде з того наслідок трагічний,
піарний вчиниться галай-балай.
Що може, зробить караван-сарай,
щоб нашу велич звести в пересічність.
––––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696390
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.10.2016
Пантоміма
(Сонет)
Я, живучи в Радянському Союзі,
не міг відкрити того, що в душі.
Не тільки щоб знайомим, навіть друзям
казав не все, не всі читав вірші.
Тим більше знатним людям, товстопузим,
статечним, недоступним, як паші,
як з тим, що насінини з ними лузав
чи просто спочивав на спориші.
Ще прийшлий з автоматом лютий німець
відчути дав, що все ж я українець,
а росіянин дужче підкріпив.
У школі, як історію учив,
чуття синівське зріло, як нарив,
що пхають мій народ у пантоміму.
––––––
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696155
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.10.2016
Побажання
(Сонет)
Повік тобі Вітчизну не замінять
пекельні чи казково-райські зміни.
Медове доля чи гірке наділить,
не зрадь праотчі білоглинні стіни.
Щасливий чи від горя очманілий,
в боях чи в спотиканнях об руїни,
не розлюби полів позолотілих,
людей і мову, й небо України.
Будь лиш на ті народи світу схожий,
що свого не цураються ніколи,
з яким нестерпним не зіткнувшись болем.
Нехай живуть по-своєму вельможі,
лаштуючи до неба огорожі.
І ти обходься теж без валідолу.
–––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695944
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.10.2016
Нескореність ворогові
(Сонет)
Щоб не потрапити в імперський шлунок,
в любові до Вітчизни порятунок.
Її плекаймо у синівськім серці
з вогненнонеподатливістю перцю.
Козацькостійний покажім ґатунок
на явно що іудин поцілунок.
Для того тільки відхилімо дверці,
аби зійтися з ворогом у герці.
Зійтися в герці, щоби відсіч дати,
а не повторну помилку вчинити,
приймаючи загарбника за брата.
Пришельця-окупата треба бити
за те, що вільно не дає нам жити,
у нас вкраїнськість прагне відібрати.
–––––
© Анатолій Загравенко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695530
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.10.2016
Закономірність
(Сонет)
Хоча не з віщунів, та твердо знаю я,
як у сирій землі належишся ти мертвий
не менше двох століть, хіба ще, може, з чвертю,
у черепі твоїм оселиться змія.
З усіх людських голів годиться лиш твоя,
скажу неупереджено й відверто,
злостива не на жарт, до того ж вкрай уперта
в пристанище змії, а більше нічия.
Своє нелюдське зло ти звів у ремесло,
в покликання душі, у власну долю.
Здається, що й тебе б на світі не було,
щоб не твої зухвалість і сваволя.
То диво в тім яке, що замість мізків зволить
гадюче у тобі з’явитися кубло?
––––––
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695359
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.10.2016
Маятник
(Сонет)
Проглядаючи рейтинги.
Маятник допоки Україна.
То туди подасться, то сюди.
Тож і не виходить без руїни
та без звичних горя і біди.
Крокам демократії на зміну
закружляв регіональний вир.
Вдруге виліз нечестивець з тіні.
Зек колишній охлосу кумир.
Виборець сердитий чи під газом
сам собі нещастя наробив.
Тож батон у парі з унітазом
переможець і озолотив.
Ти живи, народе, як і жив.
Про добробут буде іншим разом.
––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695153
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.10.2016
Найвища цінність
(Сонет)
Російська окупація Криму та гібридна
загарбницька війна в Донбасі – крок не
вперед, а назад, до імперського минулого.
Автор
Що за життя без почуття
синівської любові до Вітчизни,
без головного, що ще хтось не визнав,
що рідна мова – сенс його життя.
Одне затямити важливо нам,
що лиш національна материзна –
від Господа самого даровизна,
все ж краще, ніж імперщини сміття.
Адже постійно більшає держав
національних суто на планеті.
Вони – як птиці у природнім леті.
То скористаймось найсвятішим з прав,
щоб кожен з нас це щонайперше мав
як за життя, а також після смерті.
–––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2016
З гріха в раю
(Сонет)
З гріха в Господньому раю
спокусник-змій створив сім’ю.
З сім’ї пішла родина.
З родини – Батьківщина.
Хто перший у тяжкім бою
пролив за неї кров свою
з численної родини,
став Батьківщині сином.
А як примножилось синів,
то до народу рід дозрів,
що в нього все єдине,
як в кетязі калини.
І мова з надто гречних слів
найкраща в світі лине.
–––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694700
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.10.2016
Звання людини
Є генії між нас, а ще – герої.
Шанують інших згідно звань і чину.
Когось прославив труд чи поле бою.
Хтось з літери великої – Людина.
Таланти, мужні лицарі, ковбої,
людина просто, золота людина.
Чи той, що за Вітчизну він горою,
ще й з гідністю, немов у дворянина.
А той повести здатний за собою
чи пісню написав, створив картину
чи у футболі радує нас грою,
урятував когось в лиху годину.
Добро творити, зло навмисне скоїть
людині притаманне й не людині.
––––
© Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694415
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.10.2016
Коломийки
(Сонет)
На засланні бандерівець-герой,
що люблячи Вкраїну щонайбільше,
у себе навіть залюбив конвой
в чужих краях, де сніг найхолодніший.
– Хахол, пока ми здєсь адні с табой,
канєшна, нє на глотку всю, патіше
ти еті каламийкі ваші спой.
Мнє очєнь ані нравятся, братішка.
І гарний, як опришок, арештант
виводив із дитинства знані ноти.
Карпати рідні і народ-Атлант
енкаведистські не здолали роти.
А серце конвоїра, що напроти,
діймали звуки дивні не на жарт.
–––––
©Анатолій Загравенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2016