| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
Навіщо ж люди так вчиняють?
Для чого йдуть вони в війну?
Чому дітей своїх зсилають
На лихо полягти в бою...
Невже не можна тихо й мирно
Рішить усі важкі діла?
Невже не можна підібрать
Потрібні й зрозумілі всім слова?
Уже всім так осточортіли
Ці сварки, крики, метушня,
Які тривають "вдомі" нашім,
В країні милій все життя...
І ви нам жити не даєте
Як дурні лізете сюди
Не кличуть вас, а ви все йдете
Та артилерію з собою прете...
Якого дідька ви сюди всі йдете?!
Чи вам не вистача своєй землі?!
І ви все хочете у нас відгребти
Побільший шмат родючої землі!
Ви нас всі прагнете, паскуди,
Вже не зліченнії віки,
З землею порівняти
Й в кайдани рабства закувати...
Але ми маєм сильну віру,
В нас сильний дух і слово й ум,
Ми любим нашу Україну–
Боротимемсь ми за життя в миру!
Ми хочем жити в Україні:
Свободній, радісній та мирній!
І незалежній від буття!
Щоб був наш дім спокійним й тихим для життя!!!
Автор: Перекатова Євгенія (24.05.16)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2018
Вспомни минуты,
Вспомни слова,
Что в сердце твоём
Прижились навсегда.
Ты в памяти слабой
Отрой образ любимой,
Которая жизнь твою
Сделала милой.
Вспомни черты
Её лика и глаз,
Вспомни как губи
Тебя целовали не раз.
Ты вспомните дни
Проведённые с нею
И время что длилось
Для вас медленнее.
Припомни те чувства,
Что были у вас
И как соединяли они
Вас в тот час.
Память верни,
И найди там мгновенья,
Что делали
Жизнь твою–совершенней.
Автор: Евгения Перекатова (07.05.16)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679291
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.07.2016
Вона приходить в мить, коли ти не чекаєш,
Не ждеш, не думаєш, не мовиш...
Щоб потім розірвать у клапті
Ввесь світ що ти придумуєш і твориш...
Вона приносить в дім твій горе,
Вкрива твій світ увесь пітьмой.
Вона затопить все сльозою,
Не допоможе навіть Ной.
Вона понищить все що було
І знищить мрії наперід..
Вона накида гори болю -
Не розкида й за кілька літ...
Вона не дасть тобі пощади,
Не дасть і шансу на життя...
Ця смерть паскудна, злобна мати
Несе лиш горе у буття...
Автор: Перекатова Євгенія (03.05.16)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679290
рубрика: Поезія,
дата поступления 21.07.2016
Чому ти, Рак, от так вчиняєш?
Що робиш, ти мені скажи?
Дитя життя чом забираєш,
І мить буття їй не даси?
Чом мучиш душеньку тендітну?
Для чого нищиш її світ?
Щоб потім кинути дитинку
У вічний для душі політ...
Ти вже забрав життя мільйонів
Не давши шансу нікому,
Забрав ти в них останній промінь
На існування, в темноту...
Твої гріхи всі незліченні
І вік горіть тобі в аду,
Ти вічність проведеш в Хельхеймі
Не маючи і хвильки на журбу...
*Хельхейм – у скандинавській і німецькій міфології означає ад.
Автор: Перекатова Євгенія (03.05.2016)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679207
рубрика: Поезія,
дата поступления 20.07.2016
Чому таке життя...?
Чому воно такеє зле...?
Чому таке несправедливе і різке?
Ми всі живем
Не знаючи що буде завтра,
Як доля стане на шляху...
І день у день плануємо своє життя,
Та не змінити нам того,
Що писано вже на віку...
Я впевнена,
Що жоднеє маленькеє дитя,
Ніколи не планує захворіть на рак,
На СНІД чи на хворобу серця...
Воно не хоче мучитись усе життя
І марно вірити в нормальнеє буття...
Дитя цього ніколи не замислить
І точно не захоче забажать,
Воно дитя...
Воно про щастя мріє,
Про іграшки, про сміх,
Про друзів, щирість, перемогу,
Про принца чи принцесу в власні ролі
На коні, та не у труні...
Вони всі хочуть доброго життя,
Та зле буття і злая доля
Спроможні в раз понищити дороги нашого життя
І поміняти все...
Змінити все життя...
Тоді вже й зміниться кімната рідна, тепла і ясна
На білу й дивную палату
Просякнутую болем і важким життям ...
І зміниться квіткове ліжко на тверде й жорстке,
М'яка подушка на якесь ганчір'я,
Переміниться все...
В один момент переінакшиться життя...
Переінакшиться і рідний позір мами й тата,
Переінакшаться і погляди товаришів,
Переінакшиться буття...
Дитині цій і до останнього ніхто не скаже,
Що доля зла підготувала їй...
Тому і кожен скаже цій малій:
Що все чудово,
Що все це є лиш тимчасово
І з часом буде всеє як раніш....
Дитина буде вірить й жить,
Допоки не настане та жахлива мить,
Як зірветься останій подих з уст блідих...
І світ батьків поглине морок
З останнім подихом тяжким...
Автор: Євгенія Перекатова (11.04.16)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679172
рубрика: Поезія,
дата поступления 20.07.2016