Катерина Омельчук

Сторінки (1/5):  « 1»

Холодні краплі

Встеляє  вулиці  туманний  дим  вологий
Холодні  краплі  з  неба  падають  в  долоні
Ти  йдеш  один  -  такий  самотній  і  безмовний
І  ковдрою  туман  вкриває  твої  скроні

І  крок  за  кроком  по  вологому  асфальті
Ступаєш  так  несміло  у  туманні  хмари
Кружляє  жовте  листя  у  повільнім  вальсі
Несучи  осені  втікаючої  дивні  чари

А  дощ  все  йде,  пронизує  стіну  туману
Немов  проходить  крізь  душі  твоєї  стіни
А  все  довкола-то  немов  гірка  омана
Чому  ж  ти  досі  згадуєш  ті  мовчазні  обійми?

Не  знаю  я:  від  щастя  чи  від  болю
Зникаєш  ти  у  вічності  і  таємницях  сірих
А  дощ  все  йде,  і  краплі  знову  й  знову
Летять  в  долоні,  вже  такі  осиротілі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2016


Війна

Війна...
Все  тихше  й  тихше  ці  вуста  шепочуть
Війна...
Ти  принесла  в  наш  дім  гірку  печаль
Війна...
Чому  так  смерті  ти  людської  хочеш
Чи  нашої  землі  тобі  не  жаль?

Вона  і  так  вже  випила  ту  чашу
Гіркого,  повного  випробувань  вина,
То  нащо  ще  їй  додавати,  нащо?
Чи  ж  мало  натерпілася  вона?

Чи  можемо  ми  якось    врятувати,
Спроможні  ми  країну  зберегти?
Лиш  миру  прагне  Україна-мати
І  ми  повинні  цього  досягти.

Лиш  з  силою  і  вірою  у  серці
Спроможні  ми  лет  градів  зупинить,
Щоб  захистити  Батьківщини  серце,
Грудьми  своїми  слід  її  прикрить.

Бо  усі  ми  і  є  ота  країна,
Сльозами  вмита.  Й  у  душі  печаль.
І  гордості    за  нашу  Україну
Ти,  патріоте,  ніколи  не  втрачай!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674789
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.06.2016


***

Люблю  я  тихими  ночами,
Коли  сплять  зорі  й  місяць  спить,
Коли  заснули  із  вітрами
І  хмари,  й  сонце,  й  небо  вмить...

Люблю  заплющити  я  очі.
У  цій  безмежній  тишині
І  уявити  дивні  ночі
У  дивнім  світі  моїх  мрій

Люблю  впускати  в  своє  серце
Яскраве  світло  тих  зірок.
І  в  нескінченнім  битись  герці
Серед  розкиданих  думок

Люблю  зануритись  у  тишу.
В  її  безмежній  глибині
Я  чую  вітер...Він  колише
Вже  втрачені  прожиті  дні

Люблю  я  думкою  своєю  
Піти  в  далекії  світи
Де  у  садах  цвітуть  лілеї
І  де  немає  суєти

І  в  чистих  помислах  і  мріях  
На  сонця  променях  краси
Обожнюю  літать  на  крилах  
І  слухать  квітів  голоси

Поринуть  думкою  у  небо,
Втопитись  в  озері  надій.
А  вам  мене  спинять  не  треба  -  
Немає  юності  без  мрій!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674329
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2016


***

А  я  завжди  любила  осінь
Те  жовте  листя  на  асфальті.
Любила  я  ранкові  роси  
І  ті  прекрасно  ніжні  айстри

Любила  осінь  я  до  того,
Коли  прийшла  холодна  злива,
Вона  принесла  хвилю  болю,
Тому  я  осінь  розлюбила

Зима  мене  манила  сяйвом
Своїм  яскравим,  білосніжним.
Та  це,  на  жаль,  було  лиш  маревом
На  тлі  брехні  та  зради  вічної

Мене  захоплювало  літо
І  теплі  промені  яскраві.
Та  перестало  сонце  гріти,
А  промені  пекти  вже  стали

Як  розлюбила  тепле  літо,
Весна  мене  манила  свіжа.
Її  прекрасні  перші  квіти
Й  ранкове  вонце  таке  ніжне

Вона  несла  усьому  силу,
Відкрила  новий  шлях  до  звершень
Дала  наснаги,  волі  тілу
Прийшла  неначе  б  то  уперше

Взяла  з  собою  і  надії.
Також  гіркі  розчарування.
Взяла  всі  незбагненні  мрії,
А  також,  дружбу  і  кохання

Проте  принісши  щастя  й  горе  -
Нову  сторінку  в  колір  зебри,
Вона  навчила  вірить  в  долю,
Іти  й  дивитись  вперед  себе

Навчила  труднощі  долати
І  розправляти  волі  крила,
Вона  навчила  нас  кохати,
Навік  я  весну  полюбила

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2016


***

Холодна  мряка.  Дощ.  Простуда.
Нахмурені  обличчя  всюди.
Усі  спішать  кудись,  зітхають
І  ні  хвилини  не  чекають.

Самотній  вечір...Дощ  у  шибку.
І  мамин  яблучний  пиріг...
А  час,  здається,  летить  швидко...
Та  в  самоті  -  і  день  за  рік

Душа  самотня  знову  плаче.
І  чашка  кави  на  столі...
Якби  ж  життя  було  таке  гаряче
Якби  самотніх  не  було  більш  на  землі!

Але  ж  життя  гаряче,  як  подумать.
Воно  кипить,  переливається,  іскрить.
Лиш  вміти  треба  жить  і  вміти  думать
Щоб  ця  самотність  не  прийшла  за  мить.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674150
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.06.2016