| Сторінки (1/60): | « | 1 | » |
Хотілося б, щоб був це віщий сон,
Де поруч ти і гріє ясне сонце.
У хаті тихо грає вальс-шансон
І листя зазирає у віконце.
Прокинутись від ніжних рук твоїх,
Ти міцно через сон так обіймаєш.
Губами доторкнувся вух моїх
І шепчеш тихо як мене кохаєш.
По шиї ніжно пальцями проводиш,
Твій подих відчуваю на собі,
І поцілунком з розуму ти зводиш,
Мурашки вже побігли по спині.
На тілі теплі дотики відчутні,
Навіки б зупинила зараз час.
З тобою ті хвилини незабутні,
Які поєднують в одне єдине нас.
О ні, я прокидатися не хочу,
З тобою ще б хоч трішечки побути.
До тебе я кричу, біжу, шепочу,
Бажаю на яву це все відчути.
Та сонечка промінчик б'є у очі,
Прокинулась в кімнаті я одна.
Прошу тебе, приходь ти так щоночі,
Це про сон і тут тебе нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2016
Ні до чого не можна звикати!
Звучить дуже сумно і страшно.
Та краще би горя від звички не знати,
Тому відпускати все треба нам вчасно.
Я знаю, це важко, я знаю,
Але на життя у всіх різні є плани,
Лети, ти лети моя пташко,
Далеко, махаючи крилами плавно.
Ось так, я тебе відпускаю,
До себе ні ниточки не прив*язала,
Лети, аж до неба, до краю,
Це так зараз важко, я й не уявляла.
Звикати не можна, я знаю,
Багато разів я собі обіцяла,
Що більше не звикну і звички не маю,
Та серденько знає, що це я брехала.
Нічого не має на вічно,
Нажаль, але є така правда.
Звучить безсердечно й трагічно,
В словах, у людині, завжди живе зрада.
Ламає, між ребрами кришить,
В середині щось так мішає.
Проста ніби звичка та зносить вже кришу,
Бо чогось в житті більше не вистачає.
Й звикаєш, як до героїну,
А люди властивості мають зникати.
Зруйнують, залишать порожню руїну,
Тому ні до чого не можна звикати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2016
Прошу тебе, чуєш? Люби мене різною-різною.
Коли я без настрою, хмурою, щирою, ніжною.
Коли я в істериці крики кидаю від ревнощів,
Люби мене в теплу погоду і в зливу холодних дощів.
Цікався банально: чи сита? Чи тепло? Чи холодно?
Поправ мені шарф, бо на вулиці зараз так морозно.
Прояви співчуття - коли на роботі не склалося,
Люби мене будь-коли і в супереч що би не сталося.
Піклуйся про мене, питай, чи я тепло вдягаюся,
Пиши мені з ранку хороші листи, коли прокидаюся.
Цілуй ти при зустрічі, ніжно, губами гарячими,
Й дивися на мене очима закохано-щиро-дитячими.
Зумій мене слухати – коли на душі призбиралося,
Адже у мене багато чого вже в житті відбувалося.
Зумій зрозуміти і словом хорошим підтримати,
Я хочу від тебе кохання і ласку отримати.
Радій ти зі мною – коли на душі моїй весело,
Коли я сміюся до сліз, що чути на все село,
Коли я радію тобі при зустрічі як дитя
Й пробач мене в час – коли чуєш моє ниття.
Люби мене, чуєш? Люби мене грізною й доброю.
Люби мене, чуєш? Бо тільки з тобою, насправді сама є собою.
Я так же любитиму і слово твоє я цінитиму,
З тобою печалі і радість я завжди ділитиму.
Ти будеш для мене - одною моєю людиною,
З тобою я буду носитись – як мама з своєю дитиною.
Для тебе одного повір, тільки буду старатися
Й з тобою одним я бажаю щораз прокидатися.
Сидіти ми будемо пледом закутані з піснею,
Обійму тебе і подякую:
«За те – що ти любиш мене, так до крайнощів різною!».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2016
По захмуреній, сірій дорозі
Біг юнак, не жаліючи ніг.
Підійшовши дохати, став на порозі,
Та відкрити він двері не зміг.
Простояв так годину і більше,
Протягнув не по волі рукав.
І прокляв ту хвилину найгіршу,
Коли трубки від неї не взяв.
Всі слова промайнули у згадці
І від болю стікає сльоза.
У вікні світить свічка у хатці
Й загриміла у небі гроза.
Пролетіли у пам'яті крики,
Як сказав - я тебе не люблю.
Пам'ятає і плач її дикий,
І слова: «Я без тебе помру».
Як заграла в душі його гордість,
Запалив сигарету й сказав:
«Бути разом з тобою безглуздість,
Й взагалі - я тебе не кохав!».
Пала дівчина з криком на землю,
На коліна й благала - не йди.
Зрозумій, я тебе тільки люблю,
Та пішов, залишив лиш сліди.
Довго бідна сиділа на дворі,
Падав дощ, та було все одно
Та ця гордість, на жаль, поневолі
Затягла бідолашну на дно.
Ще в останній хоч раз би почути,
Ще хоч раз подзвонити йому.
Не могла, не хотіла збагнути ,
Що залишив її вже одну.
Та він трубки, на жаль, не знімає
І не чує гіркий її плач.
СМС із словами скидає:
Я кохаю тебе і пробач.
Розумію тобі не кохана,
Я кохати себе і не прошу.
У твоєму житті небажана,
Ось знімаю із тебе цю ношу.
Я кохаю й кохати я буду,
Шлю цілунок в кохані вуста.
Я тебе милий ні, не забуду
І стрибнула у воду з моста.
Довго в пам'яті бігли ці строчки,
Повторялись у раз і у раз.
Розірвав він на собі сорочку
Від обіди їй сказаних фраз.
Він кохав і кохає і досі,
Та ось гордість проклята була.
І тепер він стоїть на порозі,
Та, на жаль, вона вже не жива.
Не верне він назад уже часу,
Хоч бажає цього понад все.
І не має, на жаль уже спасу,
Вже не бачить він рідне лице.
По захмуреній, сірій дорозі
Біг юнак не жаліючи ніг.
Через гордість стоїть на порозі,
Та зайти він до хати й не зміг.
Кушнір Марина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2016
Стартуй в житті, своєму сміливіше,
Життя твоє, май безліч різних мрій.
Один цей старт, ти не повториш більше,
Тому здаватися ти тут не смій!
Що не сказав – все маєш ти сказати,
Що не зробив – біжи, тримай, цілуй.
Живи щасливо, не рахуй ти дати,
А якщо любиш - бережи й цінуй!
Сумління ти відкинь і не лякайся,
Ти крок зроби й воно піде саме.
Назад уже ніколи не вертайся,
Іди вперед, шукай лише нове!
Шукай своє, знаходь сої дороги,
Не бійся змін, побільше ризикуй.
Не оббивай колінами пороги,
А впевнено до мрій своїх крокуй!
Не сумнівайся в собі ти ніколи!
Ти краще всіх, ти зможеш, ти взірець.
Ти міг би і посісти всі престоли,
Тому, що в долі ти своїй боєць.
Перемагай, закохуйся, старайся,
Іди туди, де ти ще не бував.
Мети своєї стрімко добивайся,
Й про рідних, щоб не смів, не забував!
Хоч інколи підйоми йтимуть важко,
Та ця дорога не така страшна.
Коли не має сил - ось це є страшно,
А ти людина впевнена, сильна!
Ти тільки вір і вір лише в найкраще,
Подібного тобі, повір, нема.
Живи у правді і не смій із фальшем,
Вже й недалеко фінішна пряма!
Кушнір Марина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2016
Коли у сумніві заплутаних доріг
Є поруч Він, що завжди допоможе,
Бо головне, щоб хтось тобі поміг,
Бо по дорозі долі йти одній негоже.
Коли за руку Він тебе веде,
Ти робиш кроки впевнено, сміливо.
Бо відчуваєш, що тебе Він береже,
Й за руку Він веде тебе дбайливо.
Коли втомилася й не можеш далі йти,
Від болю дикого в заплутаній дорозі.
Візьме на руки Він й поможе це пройти,
Й Поставить тільки біля хати на порозі.
Коли без слів Він розуміє тебе все,
І не цікавить, що було колись до нього.
Коли тебе Він ніби янгол береже.
Він і життя твоє розкрасить кольорово.
Коли для тебе віддає Він майже все,
Свою турботу, ласку та кохання.
То Він для тебе тільки радість принесе,
Й забудеш з Ним навіки про страждання.
Коли знайшла уже «Його», який веде,
Який піклується про тебе і кохає.
Тримай міцніш його за руку і будь-де
Будь впевнена, що кращого немає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2016
Болить? Щемить? – Ти не спіши
робити в відповідь погане.
Ти все пробач і залиши,
і пройде час, загоїть рани.
Ти не такий, Ти не як всі,
На зло у відповідь робити.
Колись сказали мудреці:
«Що зло потрібно відпустити»!
Бо відпускаючи його
Ти маєш місце добрим вчинкам.
Не добрий той, хто робить зло,
А добрий – білий як сніжинка.
Тоді у тебе у житті
Лунати звуки будуть щастя,
А щастя - жити в доброті,
Це як в душі прийняв причастя.
Ти це собі запам*ятай:
Добро у серці треба мати!
На зло ніколи не звертай
Й зумій на зло добром віддати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2016
Ти у серце до мене ввірвалася,
Як тебе називають «Любов*ю»?
Де раніше так довго ховалася?
Тільки серце залилося кров*ю.
Не до того, що треба прийшла уже,
Не того я тоді покохала.
То було мені зовсім чуже,
Я сама собі тільки брехала.
Ти любов у байдужості схована,
Відчуття лише фальші й обману,
Я була у кайданах закована,
Недописана книжка роману.
Що між нами важкого відбулося,
То поглинуло в сіру гримасу,
То кохання, що було – забулося,
То кохання – пуста трата часу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2016
В думках залишився твій погляд,
І в пам*яті, очі твої.
Я все пам*ятаю, і одяг,
В якому прийшов ти тоді.
Пам*ятаю я, ніжний твій дотик,
Рукою мені на плечі.
Для мене ти став як наркотик,
Й сльозинка стекла по щоці
Відчуваю твій запах і досі,
Закривши я очі, тремчу.
З тобою я ніби у космосі,
Й думками до тебе лечу.
З тобою одним хочу бути,
Всі ночі і ранки стрічати.
Про інших навколо забути,
Тебе лише вірно кохати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2016
А чаю хочеться духм*ямого, п*янкого,
Із присмаком терпкої м*яти,
І поцілунка хочеться палкого,
І міцно хочеться когось так обійняти.
З коханою людиною лежати,
І чай гарячий, з дикої троянди.
Із чаєм кожен ранок зустрічати,
Із пледом у затишної веранди.
Все починається з простої чашки чаю,
Похід у гості, дружба і кохання.
Із чаєм, краще книги всі читають.
Із чаєм до вподоби є – мовчання.
Ковтками вабить, запахами цвіту,
І теплотою, душі зігріває.
Закривши очі, ти вдихаєш літо,
Бо кращого напою, ані ж чай – немає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2016
А я тобі давно уже не пишу
І не чекаю я твого листа.
Я полюбила сильно дуже тишу
І через-чур я стала вже проста.
І чай тепер я п*ю уже з корицею
І погляди вже різні на життя.
За щедрість я віддячую сторицею,
Й прискорилось моє серцебиття.
А небо, ніби колір мало сірий
І сонце заховалось десь було,
І не було до тебе зовсім віри,
І що не поруч якось все одно.
Колись тягучі дні були від болю,
Закована була мов у тенета.
Та все! Даю собі тепер я волю,
Моя щаслива випала монета.
Тепер життя насичується красками,
Солодке як достигнуте вино.
І не ховаю я усмішку вже за масками.
Забула я про тебе вже давно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2016
Я тебе відчувала на запах і дотик,
І у кожному сні зустрічала тебе.
Я жила лиш тобою, ти для мене наркотик,
І без тебе мене зараз сильно гребе.
Ломка тіло моє так нещадно ламає,
Бо твої ніжні руки не торкають мене.
І вже серце моє рідше кров розганяє,
Адже поруч так довго немає тебе.
Привязаль до тебе душею і тілом
Ти моя доза щастя і порція сну.
Я без тебе стаю зараз – порохом, пилом,
Я прошу, не лишай так на довго одну!
Кушнір Марина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2016
Рідненька, я навіть слів не підберу,
Бо так багато хочу написати.
Найперше те, що я тебе Люблю
І вдячна Богу, що моя ти мати!
Не знаю як віддячити тобі
За те, що так багато ти зробила.
Завжди допомагала у біді
І завжди ти зі мною говорила.
Ти замінила все мені і всіх,
Подружки кращої ніж ти – не маю.
З тобою завжди є най щирий сміх,
З тобою ніби у раю літаю.
Тобі розповідала, що є на душі,
Ти завжди розуміла, не кричала.
І плакала не раз я на плечі,
А ти мене рідненька утішала.
Я пам"ятаю як була дитя,
Тобі рідненька завжди обіцяла,
Що де б і як далеко не жила,
Тебе з собою рідна я б забрала.
Що поруч жити будемо завжди,
Цього бажала завжди я у мріях.
А ти казала: доню, лиш зажди,
Побачимо ми з часом це у діях.
Багато ти зі мною пережила,
І сивини тобі я додала.
Я хочу щоб була завжди щаслива
І щоб багато літ ще прожила!
Ніхто не розуміє так як мама,
Ніхто не підбере найкращих слів.
Ти кольорів життєвих світла гама,
І у душі моїй ти солов"їний спів.
Кушнір Марина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2016
На серці, що лежить, розкажу Боже,
Що на душі я вилию Тобі.
Усе що є хороше і негоже,
В молитві на колінках у ночі.
Тобі відкрию повністю я душу,
Ніхто не розуміє так, як Ти.
Тобі розповісти усе я мушу
Й читаю молитвенні я рядки.
Життя моє пізнало вже багато,
Хоч молоденькі зовсім ще роки.
Коли в молитві поруч Ти є – свято,
Так ніби рідна мати співать колиски.
За все я вдячна щиро Тобі, Боже!
За все що Ти даєш і забираєш.
Ти знаєш що потрібно й допоможеш,
Теплом мене Ти завжди зіргіваєш.
Я відчуваю тут Твою присутність,
Підтримуєш мене в тяжку хвилину.
У цьому і життєва вся є сутність,
Бо любиш Ти мене, свою дитину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2016
Скажи мені хоч слово, не мовчи.
Від слів твоїх здригнуться вії
І на кінцевій станції весни
З тобою всі закінчуються мрії.
Ти знаєш як буває у житті?
Зігріти душу можуть навіть кроки.
І добре може бути в самоті,
А з кимось може бути й одиноко.
Якби ти знав, як пишуться вірші
Зі спогадів, що пелюстками квітів.
Торкаються непрохано душі
І сипляться на стіл рядками літер.
Буває, чиїсь очі голубі
Несуть тобі ромашки всього світу.
І кутають у жар свій, а тобі
Так холодно що можна і здуріти.
Коли ти помираєш від нудьги,
Оновлюєш сторінку в соц. мережах.
І може згадуєш мене тоді,
Та час, на жаль, розставив вже нам межі.
Ти може згадуєш мене тоді,
Як ми сміялись разом і кохались.
Та все одно лиш слово це «Тоді» ,
Ну а тепер дороги наші роз'єднались.
Скажи мені хоч слово, не мовчи,
Душа моя весь час в сліпому русі.
На цій життям натягнутій струні,
Я так сама залишитись боюся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2016
Я сиділа під вечір і дивилась на небо,
Як заходило сонце, і співала пісні.
Та чого для життя нам цього іще треба,
Ніж коли в почуттях відчуття так рясні.
Я дивилась, як сонце заходить за обрій,
Так багато в думках, на душі що лежить.
Але часу, на жаль, зараз так уже обмаль,
Бо цей час, чародій, дуже швидко біжить.
Поховалось вже сонце, потемніло у небі,
Я сижу не одна, наді мною зірки.
І нічого в житті більше дійсно не треба,
Ніж закохана ніч, і хороші думки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2016
Скажи, за що ти любиш убивати?
Хіба життя у цьому має річ?
Коли наставиш ствол собі на брата
І дивить смерті він там віч у віч.
Скажи, чому ти є такий безжальний?
Як жінку, чи дитину ти уб'єш.
Такі життя мелодії печальні,
Не знаю навіть як ти ще й живеш.
Скажи, хіба душа твоя не ниє?
За те, що забираєш ти життя.
Адже у тебе і самого вже і сини є,
А ти убив у матері дитя.
Скажи, в ночі спокійно можеш спати?
Нічого не турбує, не щемить?
Коли в той час за сином плаче мати
Й душа її за сином так болить.
Його життя забрав ти без вагання
Сказали «Фас» і ти уже побіг,
Та ця дитина в матері остання
Не уявляю навіть як ти зміг.
Ти знаєш, що за все іде розплата?
За наші вчинки скоєні тепер.
Повір, душа твоя буде страждати,
Та краще б ти давно вже сам помер!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2016
Мадам, до вас пишу зізнання,
Коли побачив в перший раз .
Задався я тоді питанням
Безглуздих та байдужих фраз.
Сидів за столиком в буфеті,
Не міг насмілитись прийти.
Ви так сподобались міледі,
Вже встигли й з розуму звести.
Туди приходжу я що ранку,
Бо ви запали мені в душу
І трошечки через фіранку
Побачити я вас там мушу.
Волосся ваше – як шовкове
І ямочки ті на лиці,
І личко ваше загадкове,
Й родимка ніжна на руці.
Я здалека на вас дивлюся
Й немає смілості сказать.
Так підійти до Вас боюсь я
Й про почуття всі розказать.
Ось так ходжу уже пів року
Й спостерігаю з далека.
Й немає гіршого пороку,
Ніж мука ця так не легка.
Боюсь що цим своїм ваганням
Колись я зможу втратить вас
І буде зустріч ця остання,
Й не зможу запросить на вальс.
Та ось в четвер після шести
Зайшли попити чорну каву.
Хотів до вас вже підійти
Й зловив я поглядом цікаву.
На пальчикові вашім річ -
Це золоте в граніт колечко.
І в грудях запекло мов в піч
Ввергли розтоптане сердечко.
Та тут моя вина, мадам ,
Я вас кохав, та ви не знали.
Я вас читав вже по складам,
Я знаю все, де вигуляли
Я знаю скільки раз у день
Ви поправляєте волосся.
Я знаю список всіх пісень,
Це в пам"яті все збереглося.
І ось тепер після шести
Я підійти до вас збирався.
Та встигли ви вже утікти,
А я цього найбільш боявся.
Й лиш в пам"яті усмішка ваша
До вас пишу я це зізнання.
Мадам, ви були в серці перша
Та жаль що так і не остання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2016
Сиділи разом у обнімку, старенька бабця й старий дід
В руках тримали фотоплівку, своїх ще молоденьких літ.
Такі закохано-щасливі хоч був уже й похилий вік
Та бабця з щирістю сказала: Ти самий кращий в світі дід!
З тобою прожила пів віку. У горі, в радості, в біді
Та знаєш, краще нема ліку, ніж жити у своїм гнізді.
Яке сплели самі руками: старанням, вірністю, терпінням
І до якого приросли вже здоровим та міцним корінням.
Бабуся ці слова сказавши сіденьку голову спустила
А дід сидів її обнявши, сказав: ти в мене бабцю так красива.
З тобою я прожив пів віку, терпів тебе, моя старенька.
Тобі був вірним чоловіком, любив тебе моя рідненька.
Хоч ти стара і бормотлива, з причудами у голові
Та все одно я був щасливий, що одружився на тобі.
Старенька тільки посміялась, і ти старий не медом був
Та все одно тебе кохала, хоч ти старий тепер й загнув.
Сиділи так вони до ночі і згадували все що було
І лиш прикривши свої очі, бажали, щоб це все вернулось.
Та розуміли все ж вони, що часу, вже й не так багато
Та дід з бабусею жили, що кожен день - це ніби свято.
Сльоза з щоки її упала й сказала: діду, як помру
Скажи донці, щоб поховала, в могилу разом нас одну.
Дід притиснув її міцніше, й дістав платочок із кишень
Це буде саме щасливіше, померти разом в один день!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685790
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2016
Я сьогодні у натовпі міста впізнала тебе,
Ти тікав так задумано, голову вниз опустивши.
Я лиш тільки краєчком побачила рідне лице
Й зупинила б на віки я час так на тебе дивившись.
Так давно вже не бачила, думала все вже пройшло,
Але серце тебе не забуло, воно пам'ятає
І згадала в той час, всі моменти, і все що було,
І то серце тебе ще по старому вірно кохає.
Ми раділи в час горя і плакали в радісні дні,
Ми були не як всі, до безглуздя були ми щасливі.
Ми співали на криші до півночі з тобою пісні
І ти завжди казав, що очі мої є для тебе самі красиві.
Ми гуляли дощем, не тікали від нього як всі
І на світ ми дивились обоє одними очами.
Ми кохання пізнали з тобою у справжній красі
Й у коханні згорали солодко-палкими ночами.
Та міста розвели нас з тобою у різні кути,
Ти на захід, а я чим по ближче до сонця, до сходу.
І тікати, на жаль, вже не було нам разом куди,
І ось так розірвали з тобою кохання походу.
І тепер вже лиш бачимо в натовпі рідні ми лиця,
І не має вже нас, тільки спогади є від кохання.
Роз'єднала колись нас з тобою безжальна столиця
І привезла в щасливе життя, всі валізи страждання.
Кушнір Марина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2016
Зізнання напишу тобі у листі,
Тому що у очі не зможу сказати.
Ти часто приходиш до мене у сні,
А так на яву тебе хочу обняти.
В думках ти засівся із першого дня,
Такий сильно-рідний, хоч мало знайомий.
Для тебе це може усе маячня,
Та крок цей для мене є сильно вагомий.
Твої милі очі та дотики рук
Ніяк не забути, вони так жаданні.
І серце з тобою прискорює стук,
Надіюсь, вони ще не були останні.
Коли ти був поруч, коли обнімав,
Тоді на душі було тихо й спокійно
А я пам'ятаю, як ти був сказав:
«Що так ти сидів би зі мною постійно».
У мене в житті це таке в перший раз,
Коли я так сильно ще хочу зустрітись.
Напишу тобі лише декілька фраз.
В обіймах твоїх так я хочу зігрітись.
Напишу я тут всі свої почуття,
І скажу що в серце до мене ввірвався.
В середині в мене такі відчуття,
Що ти ніби зараз уже здогадався.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2016
Я так давно забула як кохати,
Сидіти ніжно у обіймах і мовчати,
Дивитись в небо, зорі разхувати
І у коханого у ліжку засинати.
Я так давно не відчуваю вже турботу,
Коли дають тобі всю ласку і заботу.
Не відчувається того переживання,
Я так давно не відчуваю вже кохання.
Я так давно вже залишила всі надії
І по морозі я розвіяла всі мрії.
Всі охололи, перемерзли і пропали,
О як з тобою ми давно вже не кохали.
Я так давно уже навчилась махлювати
І на взаємність перестала вже чекати.
Бо в цьому світі є одне гірке страждання,
Яке, на жаль, і називається - кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684219
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2016
Ти знаєш як це жить без хліба,
Й не в силах прокормить сім*ю?
Коли дитя стоїть вже бліде,
Та все одно кричить люблю.
Коли вертаєшся з роботи,
А за душею ні гроша.
Бо сволоч-пан поставив боти,
А сам живе гуляй душа.
Коли ти бачиш очі сина,
Який ще трохи та й помре.
А збоку ще одна дитина
З надією на батька жде.
Коли збираєш сили в купу
І з головою напролом,
Щоб нашкребти грошей для супу
З того що здав в металолом.
По троху падать та вставати,
Роботи дві, а може й три,
З надією іти й пахати
Й ніхто не зможе помогти.
Коли ти прагнеш краще жити,
Та сили більше вже нема.
Коли не знаєш, що робити,
Ось це на справді є – біда.
Тому якщо цього не знаєш,
Не нарікай ти на життя,
Бо хтось і дійсно так страждає,
І в 30 сива голова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2016
Я хочу, але не повинна,
Летіти душею до неба.
В очах я твоїх безневинна,
Благаю, кохання не треба!
Кохання затьмарює розум,
Життя закриває у тамбурі.
І ллється дощем ніби грози,
Стікаючи ядом на мармурі.
І дні зупинились в рахункові,
Серця ніби дві паралелі.
Кружляли тоді в поцілунках ми,
Я падаю стрімко зі скелі.
Тоді ти кидав мов у прірву нас,
Тепер вже лови якщо треба.
І душі сплелися у вічний вальс,
Кохання благаю, не треба!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2016
Не давала мені ти надії
На взаємне між нами кохання.
Будував я з тобою лиш мрії
Із темнішої ночі й до рання.
Я збирався з думками до купи,
Мав бажання з тобою я бути.
Ти давала мені лиш покути
І сказала про тебе забути.
Серце вірило та надіялось,
Що я зможу тебе все ж добитись.
Та кохання по вітру розвіялось,
З цим нічого не можу зробити.
Не кохаєш, не хочеш, не можеш ти,
Ти і шансу мені не давала.
Та я все одно буду йти до мети,
Щоб нарешті моєю ти стала.
Бо в коханні не варто здаватися
Від почутого першого «Ні».
Так, я буду за тебе боротися,
Бо лиш ти мені снишся у сні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2016
Збудив мене з ранку пахучою кавою
І пальцями ніжно по тілі ти водиш.
З тобою у ліжку я буду ласкавою,
Своєю присутністю з розуму зводиш.
Збудив мене з ранку міцним поцілунком,
Кусаєш по шиї легенько зубами.
Кохання твоє є для мене дарунком
І дотики ніжні твоїми губами.
Збудив мене з ранку й не хочеться спати,
Мурашки по тілі, розкалюєш кров.
З обіймів не хочу тебе відпускати,
Збуди мене з ранку, збуди мене знов.
З тобою так легко мені прокидатись,
Ти з розуму зводиш, лиш слово сказавши.
Буди мене вічно, я знаю, ти здатен,
Буди кожний ранок, буди мене завжди
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2016
Франце – привіт, Паріж – бонжур,
Я вже собі складаю сумки.
І відправляюсь я у тур,
Де ці Французькі поцілунки.
Де кава в ліжко, круасан,
Лямур, тужур, і винограду,
Де романтичний Француан
Зіграє класно серенаду.
Де Ейфелева Башня є,
Тут романтік в ночі гуляти,
Кружляє голову Франце
Й не хочеться до ранку спати.
Де жабки це делікатес,
З бокалів пють бордо ігристе,
Де є таксі лише експрес
І небо розово-барвисте.
Марсель, Кантон, Лазур, Прованс,
Балкони всі покриті в квітах,
Франце, ти вводиш мене в транс,
З тобою є найкраще літо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2016
Мабуть така нам випала з колоди карта,
Дзвінка я дама, ти король хрестовий.
А може нам зіграти в покер варто?
І випаде на долю туз червовий.
Не знаєш в покер? Лиш в перекидного?
Ти й так мені на плечі все кидаєш.
Ти в грі завжди цінив себе одного,
Ну, а мене як завжди забуваєш.
Розкинув карти й ждеш від мене ходу
І тут збираєшся зі мною махлювати.
Та ні, мій милий, не на ту напав походу
Бо я у карти знаю дуже вміло грати!
Не хочеш більше? В дурня захотів вже?
Ти ніби в грі цій будеш цар-царями.
Надієшся що виграєш від мене фальшем
Та цим лиш милий яму ти гребеш руками
Та знаєш досить грати вже у дурня.
Така вже гра твоя мені давно набридла.
З тобою гра це буде фінішна, остання.
З тобою грати в карти милий остогидло!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2016
В животику у мами постійно ворушився,
Не спала ти ночами, і ось він народився.
Ніколи не забути моменти ті до віку,
Коли тобі на груди дитя поставив лікар.
Коли почула крики народженого сина,
Забула всі ті болі, які переносила.
Бо вже на світі б*ється серденько від дитяти
Ти вже не просто жінка - а вже щаслива мати.
Його ти дев*ять місяців в утробі проносила
Й відчула те полегшення коли вже народила.
Тепер своє дитятко ти можеш обійняти.
Яке ж велике щастя, коли стаєш ти мати.
Маленьке народилось в житті твоїм малятко,
Це справжнє Боже диво, він ніби янголятко.
Складає ніжно ручки і спить собі спокійно.
Бо поруч відчуває матусю він постійно.
Яка його так любить й завжди оберігає,
І всі його незгоди від нього відганяє.
Бо мама то є сила, яку не замінити.
Бо може тільки мама дитятко народити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2016
З тобою сиджу до півночі,
З тобою спокійно і просто.
З тобою нічого не хочу,
З тобою є вільним мій простір.
Ти ніби по всьому підходиш,
Характер і риси обличчя.
До мене підхід ти знаходиш,
З тобою паду в потойбіччя.
Та є невелика проблема,
Різниця у віці між нами.
Це ніби складна теорема,
Яка розведе нас мостами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2016
Давай не будемо кричати,
Й про нас уже не говорити.
Закушу губи я зубами,
Від болю хочеться аж вити.
Давай не будем нарікати,
Пусті балади про кохання.
Від нашої балади тільки,
Залишились одні зітхання.
Давай залишимо позаду,
Хвилини дикого бажання.
Навіки буть з тобою поруч,
Хоч в серці біль й розчарування.
Давай ми просто розійдемось,
До зорі першої, до рання.
Не треба більше цього болю,
Не треба нам, ці всі страждання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2016
Душа полетіла у вирій й сховалась між сотнями мрій,
В дитинство вернути хотілось із помахом пишних вій.
В сади, де росла черемшина, де роси у полі із рання,
Де я ще маленька дівчина, не знала всі болі кохання.
Де я це собі уявляла, як в казці Ромео й Джульєтта,
Ночами його малювала, й сиділа в руках із портретом.
Не знала в той час ще обмани і горячі сильної втрати,
Собі це не так уявляла, як можу тепер я згадати.
Маленька була та наївна, із серцем простої дівчати,
Та з часом пізнала цей світ я, й почало дівча виростати.
Пройшли ті казки і романи, тут треба уже виживати,
Закрила я серце коханню, й навчилась із ним воювати.
Не те вже наївне дівчатко, що було колись із роками,
На серці заклала печатку і сильні ворота мов брами.
Тепер вже багато зусилля до серденька треба додати,
Щоб знову воно так наївно і щиро могло покохати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2016
Привіт, минуле! А знаєш, я вже більше не сумую,
І згадую про тебе дуже рідко.
Тебе із пам*яті своєї все ж зітру я,
Тепер майбутнє замінило тебе швидко.
Тепер вже інші я собі будую плани,
На день, на два, півроку на майбутнє.
І переходжу я в життя майбутнє плавно,
А ти минуле, вже в житті моїм відсутнє.
Відсутнє стало ти із того часу,
Коли не в силах більш була чекати.
Щоб ти минуле, стало знов майбутнім часом,
Та все!В минуле я не хочу повертатись!
Не хочу згадувати більше те, що було,
Це все пройшло, переболіло і погасло.
Хоча багато часу ще від тоді не минуло,
Та Слава Богу, йде життя, як по хлібу маслом!
І на прощання хочу дещо я сказати:
Хоча б чотири слова ще тобі минуле.
Ти не давай про себе більш ніколи знати!
І дякую за те – Що ти уже минуле!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2016
Тримай міцніш мене за руку, тримай, й ніколи не пускай
З тобою серце рівно стукать, з тобою на землі є рай.
Ти ніби Ангел Охоронець з небес призначений мені.
Тримаєш наче у долонях, з тобою найщасливі дні.
Твоя рука, як ніжні крила, які охоплюють мене
І де б ногою не ступила, по всюди бережеш мене.
Я так за тебе вдячна Богу, судьбою посланий мені
З тобою все на прочуд просто і навіть мрії в нас одні.
Ти розумієш із пів слова, так наче, думка в нас одна
З тобою дійсно так чудово, з тобою на душі весна.
Тобі я можу довіряти, бо знаю, ти не підведеш
Ти ніби рідний брат і тато, мене тендітно бережеш.
З тобою є сама собою, ти любиш все, що є в мені
Все-все до самої дрібниці, і навіть мінуси мої.
З тобою рідні наші душі, не залишай мене одну
Раніше був лише у мріях, ну а тепер вже наяву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2016
Безмірно жаль, що ніжність вже не в моді,
І простота, вже втратила красу
Тепер носити джинси рвані в моді,
І щоб лиш трохи прикривати наготу.
Тепер дівки волосся красять в синій
Татуїровки й пірсінг на губах,
Не задумовуються аж ніяк про сім’ї
І щоб дитя своє носити на руках.
І в хлопців думка лиш одна про – Секс
На ніч, на два, знайшов собі «подругу»
І так до сорока, життю не знає сенс,
І йде таке тупе воно по кругу.
В дівчат, щоб був мужик і при грошах
З одним то з другим, і вигляд Бреда Піта,
Та радості кохання, в почуттях
А з тим лиш темпом, наберуться тільки Спіда.
І хлопці знаєте, не кращі є від них
Багато так альфонсів завелося,
На тачках розїжджають все ж крутих
А тут питання. Звідки це взялося?
Безмірно жаль, що людям ставлять ціни
Хіба ви хочете, комусь так продатись?
Та краще б в вас була людська безцінність,
І повернувся світ, що був колись!
Та все ж задайте ви собі питання, хто Я?
Мабуть я в цьому, просто старомодна
В такому світі краще буду я ізгоєм,
Ніж жити так, ніби душа холодна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2016
Як сильно я тебе чекаю, повір, ніхто тебе не жде
І зранку заварю два чаї, й поставлю в них бізе.
Тебе я поки що не знаю, так само як і ти мене
Та це нічого не міняє, ще більш сильніше жду тебе.
Не знаю поки я нічого, обличчя й кольору зінниць
Та з часом я тебе пізнаю, до самих незначних дрібниць.
Не знаю навіть як і звати. Високий чи низький
Та все одно буду чекати, бо ти є тільки мій!
Не знаю де тебе зустріну, не знаю день і час
Та впевнена що неодмінно, чудово буде це для нас.
Ми рідні душі відчуваєм, між сотнями чужих людей
Й один лиш погляд розкриває, закоханих твоїх очей.
Та знай, що я тебе чекаю, так як ніхто тебе не жде
Настане час коли з тобою, дороги дві, в одну зведе
Тоді мене відчуєш серцем, так само як Тебе і Я
О як же я тебе чекаю P.S: «Майбутня жінка я Твоя»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2016
Є речі, яких ніколи не забути,
Це присмак шкіри, солодких, ніжних губ.
І дотик тіла, що не давав тобі заснути
І найтепліших рідних мужніх рук.
Є спогади, які не хочеться забути
Це вечори де разом Ти і Я.
І так до них ще хочеться вернутись
Й відчути, що ти Мій а я Твоя.
Є погляд, який ні з ким і не зрівняти
Такий один, від нього таєш ти.
Коли він дивиться, так хочеться кричати
Від радості, кохання, теплоти.
Є голос, який так хочеться почути
Який шептав тобі: « Як я тебе люблю»
Так хочеться це знову все відчути
А не стояти в прірви на краю.
Є просто люди, яких і не забути
Пройде хоч рік, хоч два, а може й три.
Яких так хочеться до себе повернути,
І не дивитись на минуле, далі йти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2016
Люди знаходять, не цінять, втрачають
Як втратять, тоді пізнають і ціну.
Можливо вони тоді не помічають,
Й лишається бути вже так одному.
Проходить пів-рік, та на серці ще туга
В голові все питання: За що? І чому?
І з"являється потім новенька подруга,
Щоб просто не бути йому одному.
Та все ж не палає до неї кохання
І тяги такої до неї нема.
І він задається тоді тим питання:
«А де та кохана, що моєю була»?
Обманює дівчину ніби кохає
Слова, подарунки і ще щось таке.
Але на душі тільки він один знає,
Що серце його, не з тією живе!
Проходить ще місяці зодва від того,
І бачить ту саму «Свою» поблизу.
Й не може промовити він ані слова
А серце кричить: Як тебе ж я люблю.
Тоді не цінив ти, як була з тобою
Ти думав нікуди вона не піде.
Вона все терпіла, ті зради, побої
Та все ж не змогла, і лишила тебе!
Тепер ти стоїш там, і дивишся збоку
Яка ж вона рада з ним поруч іде.
Знайшла те кохання, що житиме вічно – без строку,
Він точно її так як ти, не підведе!
Тобі залишається бути з тією
До якої і серце й душа не лежить.
Не цінив ти тоді, коли була твоєю
І втратив кохання своє ти умить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2016
Ніколи не пізно писати: "сумую"
Не знаю чи це відчуваєш і ти.
Але я у сні лиш тебе і малюю,
Обійми ніжніші і очі ясні.
Ніколи не пізно сказати: «Люблю Я»
Хоча я не знаю, чи варто це все.
Але тільки в мріях до тебе іду я,
Щоб ще хоч разок подивитись в лице.
Ніколи не пізно прийти обійняти,
Бо все ж не чужими були ми колись.
Але на взаємність, не треба чекати,
Це все почалося, як ми розійшлись.
Ніколи не пізно, не пізно ніколи
Та все ж чи потрібно воно все тепер?!
Я думаю, ні! Це ніби знову до школи,
Яку ми пройшли, і які є тепер.
Пройшло і забулось, це все промайнуло
Тому і «Сумую» і те що «Люблю»,
Душі б це нікого вже не доторкнуло
Тому і не варто писати: «Люблю».
Кушнір Марина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2016
Кохання приходить у душу без стуку,
У серце вривається тиском гарячим,
І ти протягнувши йому свою руку,
Дрижиш у колінках, й мурашки "скользящі".
Те дике бажання, до нього прижатись,
Відчути гаряче, його мужнє тіло,
Ти в снах його бачиш, й не можеш зізнатись,
Про те, як ти сильно його захотіла.
При зустрічі страсні й палкі поцілунки,
Зірвати сорочку ти з нього б хотіла,
І це заряджає так ваші стосунки,
Що ніби з душі, зараз виростуть крила.
Думки лиш про нього, ночами і днями,
Ти млієш від того, що він обійме,
Ти так цього пристрасно й сильно хотіла,
Відчути коли вже до себе прижме.
Та пристрасть зашкалює, ти вже спітніла,
Гаряча й розкалена ніби вугілля,
В думках ти прокручуєш, що з ним робила,
Коли напивались того чудо-зілля.
Ті ночі наповнені дикої страсті,
У тілі по жилах качає екстаз,
Покуси на шиї, і крики ричащі,
І вигнуте тіло твоє,
Й його повний сили запас….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2016
Пам'ять не минає !
Колись у цій всій суєті зупинишся ти на хвилину,
Й побачиш, поруч всі не ті – не ті, до кого серце лине,
Коли побачиш це усе, про мене ти у мить згадаєш,
Та час так швидкопливно йде, й назад уже не повертає!
Згадаєш ти тоді про нас, про те як ми любили,
Але минув тепер той час, і ми самі це все розбили.
Ти там тепер, де ці усі – які лише шаблони,
А я тебе, шукаю в всіх – хоч тут їх міліони,
Минула злість яка була, та пам'ять не минає,
Й згадаєш ти, як ти кохав, і серце завмирає,
Згадаєш ти, як ми колись, з тобою закохались,
І піднімались душі ввись, коли тілами доторкались.
Згадаєш ти як обіцяв, що все життя кохати будеш,
Згадаєш все як ти казав, і що мене ти не забудеш,
Та все ж не разом ми тепер, самі собі виною,
Пройшов цей час, й тепер вже ми, чужими є з тобою.
Та в пам'яті моїй ти є, хоча ти вже й не поруч,
Та все одно, не можу я, піти і так ліворуч,
Хоч вже нічого й не тримає, не має вже тебе,
І все одно не дозволяє, та пам'ять що в мені живе,
Та треба вже тебе забути, бо це вже все. Кінець!
Але ще й так в душі лунає, минулого життя взірець!
Кушнір Марина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2016
Його очі мене завели у полон,
Чорні очі, як ніч найтемніша.
Став для мене він ніби сильний Аполлон,
Перигей і скала найміцніша.
Його руки ніжніші, й водночас сильні,
Я за ними немов за стіною.
І не страшно мені, бути з ним в чужині,
Бо він поруч і завжди зі мною.
Його губи, солодкі, як мед на весні,
Мене з розуму зовсім звели.
І коли він цілує мене у вісні,
Розквітає душа з глибини.
Його слово для мене, важніше за все,
Адже він хоче добре мені.
Я так рада, що тут я зустріла тебе,
Ти колись мені снився у сні.
Його подих, який надихає мене,
Йти сміливо із ним по житті.
Адже він, так безмежно кохає мене,
Як Джульєтту, Ромео, в письмі!
Кушнір Марина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2016
Чи є любов на світі, справжня, мам?
Яка дарує щастя, лиш одна присутність.
Коли ти знаєш, що живеш, уже не сам,
І разом мрієш, про одну майбутність.
Чи є ота любов, насправді, мам?
Яку описують у казках і романах.
Коли життя, за тебе він віддасть,
А не живеш, у фальші і обманах.
Чи є любов взаємна, скажи, мам?
Та головне, ти й так не розказала.
Коли любов йому свою віддам,
Взаємності, щоб я і не чекала.
А де є та любов, щаслива, мам?
Мене ти відпустила із гнізда.
І не сказала, що у цім людськім раю, віть кожен сам,
Найбільше в час, коли в душі біда.
Ти знала мам, що тут бездушно придають?
І за відвертість, ранять аж до крові,
За щирість, словом, сильно б'ють,
Ні мам, не має зовсім тут любові!
А знаєш мам, у мене сонце закохалось!
Коли в душі моїй, любов живе,
Так ось вона – Любов. Ти бачиш мамо?
Не десь на зовні, а в середині мене!
Ти знаєш мам, я вірю їй, а значить я не зраджу!
І світ наповню цим я почуттям цілий,
Спасибі мам, що з малку не сказала,
Який цей світ є, без любві гнилий!
Я дякую за те, що ти у мене,
Заклала почуття це з пеленків,
Моя любов від злих людей, є щитом, мамо.
І шанс, на щастя, тут, в раї людськім!
Кушнір Марина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2016
Життя іде, пройде і це,
Пройде все те, що є погане,
Пройде і біль, це все пройде,
Залишиться лиш тільки пам'ять.
Ти кажеш, я зробила це?
Ти кажеш, я цього хотіла?
Та ти згадай лише про те,
Як я колись від тебе мліла.
Як я любила, і старалась,
Взаємності лише хотіла!
Лише тоді, ну а тепер,
Пробач, я вже переболіла!
Та ти тоді так без жалю,
Кидав мене мов у безодню,
Казав, що більше не люблю,
Казав, що я тебе не стою.
Казав, що вся моя любов,
Прості слова, просте страждання,
Що ти бажаєш лиш мені,
Знайти когось, своє кохання.
Заміну швидко ти знайшов,
Нові подружки, спілкування,
В той час мене не помічав,
Не помічав мої страждання!
Тепер все хочеш поновити,
Вернути все як і раніше .
Та зрозумій, прошу мене,
Не буде нам так добре більше!
Твої слова, Твоя байдужість,
Погано так мені зробила,
Бо я ніколи ще в житті,
Нікого так ще не любила!
Тепер вже все є навпаки,
Тобі погано, мені добре,
Я хочу жити вже, а ти,
Мішаєш, згадуєш порожнє!
Тепер ти кажеш що слова,
Мої, тобі зробили лихо,
До тебе стала я черства,
І в серці моїм стало тихо.
Що як, тобі тепер погано,
Що як, словами тебе б'ю.
Що кажеш ти, пробач кохана,
Пробач, бо я тебе люблю.
А я у відповідь сміюся,
Бо я не вірю більше їм,
Але щоночі, я молюся,
Бажаю щастя я в замін!
Я розумію, нагадався,
Та часу трошки вже пройшло,
І та любов яка палала,
Із серця вже мого пропала.
Ти сам, цього колись хотів,
І цього ти добивсь, повір!!!
Кушнір Марина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2016
Ідеалів не існує. Є просто люди, яких ми любимо.
Ідеалів не існує. Є просто ті, яких не забудемо.
Ідеалів не існує. Є ті, що у серце зарилися.
Ідеалів не існує. Є ті, що за тебе молилися.
Ідеалів не існує. Високий, низький чи середній.
Ідеалів не існує. І колір очей не залежний.
Ідеалів не існує. Худий чи накачаний, повний.
Ідеалів не існує. Він просто до тебе доповнений.
Хтось може і має, в душі своїй ідеала,
Та я зрозуміла для себе,
Ідеалом є той, кого покохала!
Кушнір Марина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2016
Жалієш кажеш? Важко жити?
Та час мій милий, вже пройшов!
Не треба на перед нам ворожити,
Бо це кінець всьому прийшов!…
Колись байдужий був тобі мій плач,
Казав нічого вже не хочеш,
Ти так як той страшний палач,
Вбивав мене, закривши очі.
Ти любиш кажеш? Жить не зможеш?
Та я це все пройшла вже, Жаль.
І зрозумій ніколи вже не переможеш,
Знімаю з серця я вуаль.
Кидався грубими словами,
Бив по обличчі ніби кулаком.
Та я зтерпіла це, прийняла,
Закрила серце у полон!
Тепер ти кажеш я твій Всесвіт?!
І кращої ніж я, нема?!
Та де була тоді раніше,
Твоя дурна та голова?!
Хіба цього тоді не знав ти?
Хіба цього не помічав?
Коли тобі казала – Люблю.
А ти, у відповідь, мовчав.
Тепер ти кажеш, що Кохаєш!
І сенсу жити, вже нема.
Коли мене вже ти втрачаєш,
Коли вже в мене – ПУСТОТА!
Ти кажеш, виправити зможеш.
Вернеш ти все як і було.
Та я прошу тебе. О Боже!
Не вернеш в серце, то тепло…
Не вернеш ти того кохання,
Не вернеш віру і любов!
Лишається розчарування.
І зрозумій, не вернеш ти Мене вже знов!!!
Кушнір Марина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2016
Тихенько в Храм я увійду,
Запалю свічку, помолюся.
За неньку рідну я свою,
До землі низько уклонюся.
За Батька й Матіку свою,
Які давали мені сили,
Коли стояла на краю,
Коли була вже геть безсила.
За всіх людей, яких люблю,
Або колись давно любила.
За них тихенько помолюсь,
Щоб доля їх була щаслива.
У Бога, я прошу прощення,
За те, що я в житті грішила,
І що не кожної неділі,
До Храму Божого ходила.
Прошу пробачення, за те,
Що боляче комусь робила,
Я рідні каюся за це,
Простіть мене, я не хотіла.
Я каюся, за всі гріхи,
Колись причинені вам, мною.
Я каюсь, Господи прости.
І будь завжди, Прошу зі мною.
Кушнір Марина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2016
Кохають не за гроші і авто,
Кохають не за долари і гривні,
А ніжний погляд, солодкі губи як вино,
За очі рідні, милі й безневинні.
Кохають, за усмішку на лиці,
Кохають ніжно, за обійми сильні,
Кохають тих, перед якими ми,
Здаємось зовсім, геть безсильні!
Цінують не за гроші, не за славу,
Цінують справді те, чому нема ціни.
Цінують, за відверту добру справу,
Цінують, за кохання з глибини!
Цінують, за повагу, розуміння,
За вірність, чесність, доброту,
Цінують сильне слово, мов каміння,
Сказав! То так це і роблю!
Втрачають не за відстань і образу,
І справа як то кажуть не в роках,
Втрачають, за душі глибоку зраду,
Втрачають, за «довіру» у лапках!
Втрачають, за недоспані ті ночі,
Коли переживали, де є Він ,
За пролиті жіночі гіркі сльози,
За твоє серце, продане взамін!!!
Кушнір Марина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673344
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2016
Твої клятви, пусті, такі як ти самий!
Повір, нічого ти не вартий, бо усередині гнилий.
Коли мені даєш ти слово, а потім робиш по своєму,
Та ти собі не уявляєш, як б’єш по серці ти моєму!
Не хочу більше я нічого! Не чути й знати щось про тебе!
Бо ти подібний до нікчемного, і думаєш лише про себе.
Ти робиш боляче мені, і це ти все усвідомляєш,
Та все одно ти сволоч, одне й те саме повторяєш!
Чому прийшов тоді, й просив тебе пробачити?
Казав слова мої, для тебе щось то будуть значити?
А що з того? Нічого не дотримав ти.
Прошу іди, й не заставляй дверима гримати!
Прошу іди! І не вертайся більше ти.
Прошу іди! Бо з часом буде гіршати.
Прошу іди! Зітри мене з життя свого.
Прошу іди! Не вартий серця ти мого!!!
Кушнір Марина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2016
НЕ чекайте, що стане легше і краще. Не стане!
Труднощі будуть завжди!
Вчіться бути щасливими, зараз і прямо,
Вчіться бути, простими людьми!
Вчіться щось віддавати, а не лише ждати,
Коли тобі принесуть!
Вчіться бути коханим, і так же кохати,
Бо у цьому життя і є суть!
Треба жити і знати, життя є суворе,
То не взяти і поле пройти,
І у кожного з нас, є своя тільки доля,
І та ноша, яку нам нести!
Тому треба навчитись закривати нам очі,
На пусті та безглузді сварки,
І не плакати гірко, через когось, щоночі,
Й не ковтати пачками ліки!
Треба жити й радіти, і старатись щосили,
Бо і так не є вічне життя,
Треба думати добре, що, й кому говорили,
Щоб відтак, не просить каяття!!!
Кушнір Марина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2016
Мені Ти дала крила, та з часом обламала,
Дала мені надію, а потім розтоптала,
Що Зможу повернути, і буде все як було,
Та потім Ти сказала, що все давно забулось!
Я вірив, і молився, хотів Тебе вернути,
Але я помилився, сказала Ти забути!
Ходив по цьому світі, не маючи бажання,
Бо я Тебе утратив, Життя свого кохання!
Та по при всі затори: не хочу і не буду,
Я докажу Тобі, що кращим стану. Буду!
Я покажу Тобі, усі мої старання,
І поверну Твоє, із часом я кохання!
Я покажу тобі, як можу я любити,
І тільки для одної, для Тебе буду жити!
Я подарю Тобі, життя Твоєї мрії,
Не втрачу я Тебе, бо з горя я здурію!!!
Кушнір Марина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2016
Я хочу каву з молоком,
Або какао, ммм це ще найкраще.
І тепле сонце за вікном,
Ромашки в вазі, день бодрящий.
Я хочу бачити красу,
Земної кулі, всього світу.
Ходити в теплу ранішню росу,
І поливати різні квіти.
Я хочу бачити ключі,
Журавлів диких, в синім небі,
І наколоти на плечі, « Що більшого в житті не треба ».
Я хочу в гори, в тишину,
Палатка, ніч, камін, гітара,
І говорити про весну,
Про те що, небо є безхмаре.
Я хочу в час, як зірка упаде,
Задумати собі бажання.
Щоб все на світі, що живе,
Горіло пристрасним коханням!
Кушнір Марина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2016
Буває так, що по дорозі,
Ми різних бачимо людей.
Ніхто не знає, що невдовзі,
Можливо хтось із них прийде.
Підійде, схоче говорити,
Сподобалась йому, і все!
На чай, тебе буде водити,
Гуляти ввечері позве.
Ніхто не знає, що у шумі,
Ми чуєм Рідні голоса,
Що хтось із них, з тобою буде,
Покаже світлі чудеса,
Покаже, що таке кохання,
А не прості, якісь слова!
Покаже всі свої старання,
Докаже як ти дорога!
Ніхто не думав, що людина
Яка була неподалік,
Тобі із часом, подарує сина,
Що стане твій він чоловік.
Хоч перша зустріч і недбала,
Сумління, буть з ним, чи не буть?
Та в серці, все ж ти відчувала,
Що доля це твоя, Твій путь!
Кушнір Марина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2016
Як багато людей погубив інтернет,
Всі залежні, немов наркомани.
У руках кожен день телефон і планшет,
СоцСєті, віртуальні обмани.
Як багато інет погубив дітлахів,
Що раніше у паркові грали.
А тепер ніби всі заковались вони,
У мережах, сучасні портали.
Як багато розпалось сімей молодих,
Через те спілкування в мережі.
Всі знаходять собі там партнерів нових,
Й переходять сімейні всі межі!
А тепер, я прошу вас, задумайтесь всі!
Чи не краще коли на подвір’ї,
Чути сміх дітлахів, ніби спів солов’їв,
Ніж якісь різні дотовські ігри?!
Чи не краще коли, молоденька сім’я,
Йде гуляти з коляскою поруч,
І не лізе їм в голову всяка дурня,
І ніхто з них не піде ліворуч?!
То ж, задумайтесь всі, що для вас головніше.
Ваші рідні, сім’я і близькі.
Чи вам краще зайти в інтернет, і побільше,
Там вести віртуальні казки?!
Кушнір Марина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2016
Я так люблю свій дивовижний край!
Бо тут поля, засіяні пшеницею,
Тут і густий, зелений дикий гай,
Чудовий ліс, з прохладною криницею.
Я так люблю, квітучу цю пору,
Коли поля, укриті команицею,
Коли дзвинить горобчик у гаю,
І ластівки, в'ють гнізда під дзвінницею.
Я так люблю, гірські наші міста,
Карпати тут, Говерла височіється,
Я так люблю, Карпатські чудеса,
І Синевір, тут на горі видніється.
Я так люблю, високий перевал,
Де небо, із-за гір чуть-чуть синіється,
І Центр Європи, тут між горами постав,
Який туризмом й нині молодіється.
Я так люблю, дивитися як тут,
Проснулось сонечко, і небо вечоріється,
Знайти собі, затишний в лісі кут,
Де ти сидиш, і де ще краще мріється.
Я так люблю, цей запах від дощу,
І чисте небо, яке так голубіється,
Хочу сказати Вам, як це я все Люблю,
Живу я тут, і аж душа радіється.
Я так люблю, цей дивовижний край,
Він Закарпаттям зветься і шанується,
Я Вас запрошую, у гості всіх на час,
Бо тут любов, і доброта панується!
Кушнір Марина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2016
Ж/Д вокзал, відправка в п*ять, і ти стоїш там на пероні,
І мрієш щоб його обнять, та він сидить уже в вагоні.
В той час, ти думала, про те,
Що як без нього буде важко,
Та все…відправка, поїзд йде,
Й закалатало серце страшно.
Багато так ти не сказала, чого хотіла розказать,
І стільки раз не цілувала, скільки хотіла цілувать.
В очах сльоза, на серці буря,
А в середині ураган.
Хотіла стій, йому сказати,
Коли складав свій чемодан.
Та все ж тоді так й не сказала - постій, прошу тебе, не йди!
Лише сиділа і мовчала, а в голові : не йди, не йди!
А він в той час, коли складався,
Так не хотів від тебе йти,
Але на вигляд, не здавався,
Та гриз себе він з глибини.
Коли сідали у таксі ви, сказав він сумно - на воклаз,
Ти думала тепер обніме, але він так і не обняв.
Ви їхали, час приближався,
Відправка поїзда у п*ять,
Але ніхто з вас не зізнався,
Як сильно він хотів обнять.
І тут ви разом на пероні, прощаєтесь вже на завжди,
Але ніхто так і не скаже - постій, прошу тебе, не йди!
У тебе руки задрижали,
І серце рветься на куски,
Але ти так і не сказала,
Постій, прошу тебе, не йди!
У нього в серці чорне море, яке наплакане слізьми,
Від того, що і не сказали - постій, прошу тебе, не йди!
І ось сидить він у вагоні,
І все….відправка…поїзд йде,
Стиснула сильно ти в долоні,
Записку: Прошу, постій! Візьми й мене!!!
Кушнір Марина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2016
Молитва!
Молитва сильніша є понад усе!
Вона творить різні дива в цьому світі.
Хто просить у Бога, і вірить у це,
Ті будуть блаженством зігріті!
Хто щиро помолиться, і від душі,
Подякує Богові щиро.
Зате що живий, живі і батьки,
Той житиме в щасті, і з миром!
Хтось молиться, просить, кохання в житті,
Зустріти, або повернути.
Та все ж головне, треба все від душі,
І повністю в це окунути!
Хтось дякує Богу, за прожиті дні,
Які Він дарує щоденно.
Й не має різниці: веселі, сумні,
Бо це є усе не даремно!
Хтось молить за батька, чи сина в тюрмі,
Якому поставили строк не правдиво,
Щоб він пережив це, і в тій чорноті,
Спасало його Боже диво.
Хтось кається Богу, за різні гріхи,
І просить прощення, та милість,
Та ми є для Нього простими дітьми,
Яких Він спасає за вірність!
Та все ж головне, треба знати усім,
Що Бог для усіх Милостивий,
Лише треба жити, і дихати в Нім,
І будеш ти вічно щасливий!
Кушнір Марина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2016
Облиш!
Облиш мене, не муч, не воруши,
Минуле, й те, чого вже не вернути.
Ти вирвав частку із душі,
Невже не можеш це збагнути?!
Облиш мене, не хочу більше так!
Я хочу стерти все, забути.
Та ти постійно даш про себе знак,
І кажеш, хочеш повернути.
Облиш мене, й нічого не жалій,
Життя іде, пройдуть й ці муки.
Хоча пораз згадаю я про те,
Могли в нас бути діти, внуки.
Та ні, облиш мене, забудь!
Від спогадів буває лиш погано.
Облиш, нічого вже не повернуть.
На серці лишив ти, глибокі рани!
Кушнір Марина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2016
Кохають не "за те", а за "тому що"!
Кохають не «за те», а за «тому що»,
Кохають не за слів хороший дзвін,
Кохають не обличчя, не наружність,
І не за те, що подарить вам він!
Комусь лише потрібні тільки гроші,
Комусь мабуть машину класу С.
Ну а мені, потрібні тільки очі,
І лагідне, усміхнене лице!
Мій друг, колись сказав мені, Марино,
Нічого ж ти не мала узамін.
Ти подивись тільки навкруг дитино,
Багато кращих хлопців є ніж він!
Які тобі постелять навіть небо,
Які для тебе все, що мають віддадуть.
Та люблять не «за те», а за «тому що»,
І в цьому є моя вся суть…
Питає хтось мене, ну а чому же,
Ти вибрала колись, саме його?
І я скажу вам правду, не байдуже,
«Тому що» серця доторкнувся він мого!
Кушнір Марина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2016
Привіт.
Пишу тобі листа, й не знаю навіть як почати.
У мене дуже є багато запитань, але й не знаю що спитати.
Я так давно чекала час, листа тобі цього віддати,
В середині листа вірші, але пробач, усі без дати.
Вірші присвячені тобі, тому що, думала про тебе,
Пробач за те, що всі сумні. Я просто, не могла без тебе!
Мені цікаво, як ти там? Чи думаєш колись за мене?
А я, присвячую усе віршам, коли нагадуюсь про тебе.
Як там життя? Здоров’я, рідні, мама?
Як є, ти сам? Чи є нова вже серця дама?
Як білий світ, чи милий він без мене?
Як ти живеш, коли не біля мене?
Пробач, що так, багато я питаю.
Пробач, але, без відповіді, серце краю.
Пробач за те, коли тобі так хочу написати,
Усі вірші, але пробач, на жаль без дати!
Кушнір Марина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2016