| Сторінки (1/65): | « | 1 | » |
Як козацьке у наш час коріння
Поважають більші і малі,
Так тепер сучасне покоління
Вклоняється матінці землі.
Україну люблять і шанують,
Прославляють їй хороших слів,
Що чужинці в краю не панують -
Славу і могутність козаків.
На весь світ відоме це коріння -
Запоріжська наддніпровська Січ,
Де на чайках пливли повз каміння,
Поважали бій - звитяжну річ.
Захищали славну Україну,
Наші чорноземи і селян,
Що славили мову солов'їну,
Не пустивши ворогів за Сян.
Не пустили, як посів насіння,
Як здійснили предки при сівбі,
Щоб хвалило землю покоління,
І я, земле, поклонюсь тобі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674756
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.06.2016
Берег надії, берег любові,
Хай живе в моєму серці, хай розливи нові
Не зруйнують мої береги,
Ані дощ, ані град, ні сніги
Не покладуть їм той край,
Що лиш смерть одну чекай.
Смерте, чорте, ти - то море,
Що на світ приносить горе,
Наш насушний, милий світ.
Знай: до нього є наш пліт,
Той паркан, пліт, огорожа -
Берег є, що сила Божа
Сотворила на віки,
Вперши віру як штики.
Берег надії, берег любові,
Зачерпну повітря ще при кожному слові,
Стану тут, погляну вдалечінь,
Хай засяє майбутнього сонячний промінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674434
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2016
Гарна бджілка-трудівниця,
Наче у руках синиця,
А не журавель у небі.
Згорнем меду прри потребі
Знаю: люблять всі солодке,
А комусь життя коротке,
Той вагатися не стане,
Щодо бджілок введе плани,
Часто гляне до бджілок,
А чи носять там пилок?
Хтось рій бджіл тих поборов,
А комусь пилок - любов,
Бачить в бджіл риси дівочі,
З фоном квітів сліпить очі,
Любов носить попри тебе.
Треба бджоляра й потреби,
Бо як явище потягу ту любов забрало,
Надійся минулим: ти наткнувсь на жало.
Тільки дівчина тепер геть летіти просить,
Їй, як і тобі, тої любові досить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2016
Рахувати кожен день ікси
Доводить як ті фенікси,
Що таємничі і цікаві.
Нарешті поступлюсь поставі,
Й перед листком розширю вії:
Кожні п'ятсот років з Аравії
В Єгипет вертається він сам,
Їсть смолу він, ість бальзам.
Відчуваючи, що вже старішає,
Він на пальму гілки вішає.
Робить там гніздо - лягає,
І на сонця схід чекає:
Як засвітить, як пригріє,
Птах на пальмі спопеліє.
Але попіл чари має,
З нього фенікс воскресає.
В житті людина може пережити біль,
Мов прочиняє смерть вікно - віє заметіль,
Мов смерть. Тоді не бійся - гірше щезне,
Життя, наче фенікс, воскресне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674027
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2016
Знайоме нам слово футбол,
Немов адреналіну укол,
Яка активна, захоплива гра,
Сюди йде брат мій і сестра.
Тут м'яч - точка, ворота - ціль,
А гравець швидкий, мов кріль.
Тільки кріль завбільшки з м'яч,
Білою хмарою - Божий сіяч
Посіє гравців серед поля,
Далі вирішує все гравців воля.
Хто - нападаючий, хто - воротар,
Тільки не дивитись поміж хмар.
Пас, стрибок, удар і пас -
Це видовище для нас,
Не залишить байдужим нікого,
А гравцям ще й мало й того:
Хто б'є в ворота - не масол,
З ним плескіт рук і крики: "Гол!".
Масол (пояснення) - людина з проблемами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674023
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2016
Тільки папір на столі.
Беру фарби на шафі.
Тільки ще й досі малі
Душі на кріслі у Рафі.
Одна з них змужніла душа
За столом піде малювати.
Цей стіл, що не вартий гроша,
Щоб часто за нього сідати.
Одні лишилися предмети,
Що з всякої їм радий хати -
Це стіл, на ньому і портрети,
І пишу й буду малювати.
Зайві емоції - не треба,
Лиш тишина, під ліктем стіл,
Емоції з самого неба
Покотяться до власних тіл.
Чи у гуртожитку, чи вдома
Грає фарбами на чолі.
Мене не мучить більше втома,
Вся ціль не втома - на столі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2016
З давніх часів лишилась згадка,
Як в кукурудзі була хатка,
Яким важким було для мене слово перехрестя,
Вуйка не знав, тільки дідуся - його тестя.
У старенькій кухні-хаті,
У одній її кімнаті
Мене залишили молоти м'ясо сирове
На м'ясорубці. Все цікаве, все нове,
Такі цікаві, недоторкані думки.
Було свиняче м'ясо все таки.
А я так плакав, не хотів,
Щоб її різали, лишивсь біля котів.
Характер вразливий, але був мінливий,
Пройшло зо-пів року - неначе щасливий.
Усе забув. Безмежно спокійненько.
Так і краще, віриш, моя ненько.
Тільки тепер сяйнула така згадка -
Я вже дорослий, навчився мужності у татка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673458
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2016
Літає в парку пташка голуб,
Глянула в урну, наче жолуб,
За лушпинням пострибала,
Що дівчина порозкидала.
Голуб - пташечка красива,
Трішки біла, трохи сива,
Малий дзьоб, маленькі ніжки,
А сама пухкенька трішки,
Не настільки, скільки пух -
Так, як зимовий кожух,
Правда: менша за курку нашу,
Але, як вона любить їсти кашу.
Як в повітря голубів пускати,
Кажуть, можна бажання загадати,
А я про голуба самого
Знаю: улюблена пташка Бога,
Тому, як голуба будем запускати,
Варто таке бажання загадати:
Як відпускаєш голуба - будьмо його друзями,
А пташку Бога - кращими Його синами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673322
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2016
Церква святого Дмитра,
Не бійся до неї зайти,
Ніхто не знає, що буде завтра,
Що переживеш завтра ти.
Не бійся, бо у тобі є сміливе -
Це твоє серце з народження б'ється,
Послухай його - і все на щасливе
Зміниться, навіть душа засміється.
Навіть якщо дуже скрутна хвилина,
З вірою в серці, що ще не кінець
Живи, бо ти на Землі - людина,
Тебе цінують мільйони сердець.
Церква святого Дмитра,
Знову причастя буде,
Знову кагору літра,
Ось і священник іде.
В когось запалення, в когось нежить,
Не бійся, прийдеш в церкву й ти,
Знай: завтра від тебе залежить,
Зумій у майбутнє пройти.
Прийди сюди, де є отець,
Усім у бога попросити.
Тебе цінують мільйони сердець,
Не бійся їм своє відкрити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673319
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2016
На полиці стоїть книга,
Срібно-білий, наче крига
Має колір палітурка.
Ходить близько кицька мурка,
В тую шафу заглядає,
Іграшку собі шукає.
Гралась мячиком, подушком,
Терла крісло поза вушком.
Стала драпатись та киця:
Може книжка їй годиться.
Шкода книжка не для кітки,
Щоб читали її дітки,
Щоби ми з вами читали,
Всі сторінки погортали.
Сісти тихо, розрівняти спину,
Стрибне кицька в ноги за хвилину.
Візьмем книжку та й почнем читати,
А під нею кицька - радо муркотати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673138
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2016
У кожній фіксації,
В всякому часу,
В світі, повнім гравітації
Ми завжди знайдем красу.
Зустріч сонця на світанку,
Кругла з тінями роса,
Сивий чарівний туман щоранку.
Сліпить очі з подивом краса.
Заграли роси дзеркала.
Певно це я сам здивувався.
Краса усміхнулась, закидала
Мов не вона, проміннями, зостався
Немов я сам, попереду кущі,
Ще дальше розпливлось рожеве сяйво.
Близько айва."Тебе посипали дощі,
Люблю твої плоди я, айво.
Потягнусь до сонця, як джерела всього
Промені сонця в повітрі цілуються.
Краса. Тут і мало сказати ого,
І не треба шукати, бо нею - милуються.
О красо, з тобою віч на віч.
Залишусь спокійний, якщо все мине.
Завдяки тобі пройшла кошмарна ніч
І промінь сонця поцілував мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673135
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.06.2016
Ой засвіти сонце у моє віконце,
Вивільни тепло, що пройде крізь скло.
Вмиватись починаю і тебе чекаю,
Як річка гирло, й те, що вже пройшло.
Бо моє минуле - мрії, що поснули,
Як їх розбудити - можна світ творити,
Бо все це моє, моє "я" там є.
Та лиш зміг спинити те, чому світити.
Світи моє сонце у моє віконце,
Зайди в всі шпарини, лий з крану перлини.
Хай стоїть світильник вимкненим. Будильник
Ти, що час зупине для початку днини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672958
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2016
Хоча червона, мабуть квітка неба,
Тому ця квітка, як для всіх, так і для тебе.
Найкраща квітка - це троянда,
Ціну рівняють до діаманта,
Її прекрасні пелюстки.
Хоч в неї є прості листки,
Але гарну має вроду.
Ти отримаєш насолоду,
От побачиш, квітка ця
Буде зразу до лиця.
Як спішиш жити - закохаєшся,
Візьми цю квітку, не барися.
Візьми цю квітку непросту:
Її знають може і в Уганді.
Візьми листівки, візьми квітку ту,
Дай кожній жінці по троянді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672908
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 17.06.2016
Гарне дерево - береза,
Нехай звучить для всіх ця теза,
Хай всі знають, який добрий в неї сік,
Як милується в природі кожен рік.
Має чорні плями на білій корі,
Бачив її завжди в школі на дворі.
Яке має гілля: для мітел годиться,
Ходив я не раз на неї дивиться.
Ніколи хилитись, ніколи не сумна,
Хай буде всьому для прикладу вона,
Як повіє вітер, сильний ураган,
Зачаклує листя хитрий дідуган.
То як ти зігнешся аж на пів дуги,
Чіпнеш верховіттям асфальт і луги,
Раптом в інший бік рвучко повернешся,
Силою і пружністю назад озирнешся.
Зникне дідуган - люди до віконця,
Побачать: берізка тягнеться до сонця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672797
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.06.2016
Понад вісім років живе лев,
На землі три трильйони дерев,
Понад сто блискавок в секунду на Землі,
З них кульові в тому числі,
Понад два мільярди будинків,
Тисячу триста пам'ятників-Шевченків,
Понад дванадцять тисяч об'єктів круг Землі
Літають: і великі, і малі,
Понад мільярд на Землі машин,
Життя містить вісімсот мільйонів хвилин,
Понад сім мільярдів пар ніг,
Шістдесят мільйонів кілометрів доріг,
Понад сто дев'яносто три тисячі тонн золота,
В шахтах яка діра виколота,
Понад двісті шістдесят держав,
Який хаос був, як в них хтось воював.
Мені замало в світі цього "понад",
Зустрінемось в Німеччині, як зійде місяць - Monat.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2016
На тумбочці стоїть хліб.
Наче нескінченний дріб,
Падають кришки рядками,
То я хліб ріжу кусками,
Помащу собі лиш байду,
До другої кімнати зайду,
Та й сідаю, стіл там є,
Їм, і думаю своє:
Двері до кімнати білі, завіси зелені,
Вносив я в свою кімнату не тільки пельмені,
Бо до неї ходять гості - це моя бабуся,
Я при них завжди спокійний і чемно ведуся,
Дивляться мою картину, татові рельєфи,
Тато в Польщі, у них рибки й коралові рифи.
Паскою і хлібом ми іх пригощаєм,
І я теж два рази в день готую хліб з чаєм.
Хліб усьому голова - кажуть у народі,
Й ви такі, не я один у своєму роді.
Гарний вірш, подумав я, злазячи із ліжка,
Нехай в вас після цього з'явиться усмішка:)
Може ви після нього не лишились злі б,
Може це все просто хліб.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672087
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2016
Бачу мистецтво,
Ти натхнення вбрало в себе,
Як цінує вас купецтво,
Не уявлю життя без тебе.
Це й живопис і макраме,
Тішить твій батік і скульптура,
Дитинство сповнене саме,
Малюнками, є глиняна фігура.
Бачу поняття ширше,
Ти - призма сірим будням,
Та, що і вірші пише,
Що дасть тепло суворим лютням.
Людини настрої мінливі,
Життя хвилює кращий сорт,
Хай на папері буде слива,
Хай на папері буде натюрморт.
Ти об\'єднало людей масу,
Хай їх душа вогнем горить,
Щоб вирвати із плину часу
Хоча б одну прекрасну мить.
В великій праці - апогей,
Там і знайдеш ти откровення,
Хоча закінчу вірш я цей,
Мистецтво лишиться й натхнення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672016
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2016
Яка потрібна річ - цей телефон,
що всім на репутацію шле фон.
Як гарно номери у когось брати,
шкода, потрібно телефони мати.
Не в тому річ, що добре телефона
мати, це для друзів перепона,
і більше для них тебе немає,
ніхто не хоче знати і не знає,
вони тебе обманять, їх слова
вище звучать, ніж власна голова.
Невже такі усі байдужі?
Всі здоровані, усі дужі.
Напевно, нас є так багато,
ти станеш перед ними винувато.
Їм байдуже, говорять добрим тоном,
до тих хто ходить в школу з телефоном.
Бувають бійки, неприємне слово,
повторюються все якось ново.
І тобі добре? Ти їм друг,
та біля тебе замкнутий вже круг.
Тепер інакше, може ліпші друзі,
і ти міняєшся, вже скоро будеш в вузі.
Це так жахливо, як на тобі гніву тонни,
і ти міняєшся, як тії телефони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671872
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2016
Це найкращий вірш, який я коли-небудь писав.
Сови
От і ніч настала знову,
Щезло сонце на очах,
Літають по лісі сови,
Мов недавно в своїх снах.
Очі в них, мов круглі кулі,
Що спустилися на сніг,
Вуха в них, мов після бурі,
Що очікувала їх.
Не летять вони далеко,
Не для них теплі краї,
В сонце, дощ, чи навіть спеку
Бережуть землі свої.
Бравим вітром пригорнуся,
Подивлюся іздаля,
Чи летить сова-бабуся,
Там, де є сови земля.
Їм наказано вчепити
Здобич кігтями у прес,
головне завдання - жити,
Що їм прислано з небес.
Хоч не дано їм любити,
Не здалося це мені:
Головне завдання - жити,
Бачу крила вдалині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671868
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2016
Земля
Славна матінка земля,
Як іду , то іздалля
Бачу величні твої простори.
Яка родюча: даєш помідори,
картоплю, моркву, чи капусту.
Які плоди, як родять густо.
Такі багаті наші чорноземи -
Підкорюють всі садівні системи,
Родить земля: сади й чекай,
Тут моя родина - це мій рідний край.
Як піду у червні, як попросить мати
Вилізти на вишню й вишеньки зривати,
І мене оточить гай, зелений гай
Ніколи не скажу: Земле, прощавай.
У думках залишиться назавжди земля,
Обійму хоч раз я садові гілля,
Назбираю вишень, вийду за поріг,
І плоди земельки вставлю біля ніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671670
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2016
Хтось хоче стати астрономом,
Хтось агрономом, хтось пливти
У даль, прощаючись із домом.
Яку з професій вибрав ти?
Професій в світі є багато,
Їх зміст нелегко осягнути.
Географи вивчають плато,
Історик вивчив "І ти, Бруте".
Кондитері печуть торти
В аптеці фармацевт працює.
Спробуй, бетон поколоти,
Потім портрет тебе вгамує.
Закони світу нам допомагають,
Всі розуміють, всі порадять,
І лікарі часу не гають,
Коли за це навіть не платять.
Вони лікують наше тіло,
Здоров'я нам понад усе,
Воно завжди цього хотіло,
Воно лиш щастя принесе.
Проте залежить це від нас,
Чи ми його приймем чи ні,
Безпечніш думати в цей час,
Ніж тим пожежникам в вогні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671668
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.06.2016
Вночі в небі впала зірка,
Немов з'явилась Чорна дірка,
Зїла, поглинула, і проковтнула
Ту зірку, що в небі промайнула.
Щезнула, мигнула так скоренько,
А я бажання думав помаленько,
Не зміг нічого загадати,
Пішов сумний додому спати.
Ляг на ліжко, поблизу вікно,
А зорі сняться все одно.
Все перекидаюсь, не дають зіроньки спати,
Дивлюсь у вікно, що з того боку хати,
Де дерев немає.
А зграя зірочок сон мій проводжає.
Заснув. Засіяло сонце,
Глянув день через віконце.
На годиннику десята,
Час вставати,
Я поспіхом до дверей.
Ще не було таких ночей,
Зумів бажання загадати.
Впав на поріг я наче злива.
А загадав, щоби щасливі
Були всі, і батько й мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671478
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2016
Для чого ж теорія праці є,
Як здійснився з мавпи до людини злет.
Чи ти корисна ампутаціє
Хворим на цукровий діабет?
Я на городі сапаю картоплю,
Буває важко, аж нудьга,
Та відчай свій у праці топлю,
Звільняюсь з замкненного круга.
Потім думки легкі і краще,
Праця звільнила щось людське.
Хоча нудьга таки була ще,
Гордість - з'являється таке.
Чіткіший сенс цілого світу.
Зробив, що мав, а так і треба,
І не чекаю праці звіту,
Підводжу очі я до неба.
Завжди корисно працювати,
Не чекати на цукровий діабет:
кінцівки - не ампутувати,
Треба дбати про це наперед.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671473
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.06.2016
Іноді так хочеться радіти,
так, наче кричать ура діти,
як знов чекаю зустріч цю -
нове тепло темному вічцю.
Так хочеться сказати теплих слів,
щоб вогонь в серці досі тлів.
Розлука іноді тривожна -
радіти їй одній не можна.
Між нами зірваний зв'язок -
десь між людських тенет в'язок -
такий міцний і непорушний.
Між нами, наче холод душний,
той холод - туманних ночей,
між поснулих самотніх речей,
тобою самотніх і духота,
що в голові закрило вухо, та,
що душить волю спокій зберігати .
Розлука, то мов палка страти,
яка надвисне, та не вдарить -
не вдарить, та колись взарить:
її немає, зустріч скоро,
водночас ніжно і суворо
почую слово, знову хочеться радіти -
і більше, коли є де радість діти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671273
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2016
Місто моєї мрії - Теребовля.
На її річці присутня риболовля.
А я так люблю її мости.
Теребовле, процвітай й рости!
От стою на мості біля рибалки,
Шумить річка, поплавок десь заплив за балки,
Краєвид не передати - словом не сказати,
Височіють в небі вишки з-за чієїсь хати,
Кругом пошта, магазини, Василька сквер,
Ініціював фонтани там цього міста мер.
Б'ють фонтани, тече річка, а у мене кров,
Так подобається це місто - може це й любов.
Зійшов з мосту, став на плитку, що ми з татом клали,
Прстяглась та край дороги. Позаду вокзали.
- Прощавайте, рибалко, щасти!
Теребовле, процвітай й рости!
Знов мережа магазинів, скоро стадіон.
В молекулах повітря легко, мов в кожній іон.
Теребовля - місто моєї мрії,
Ти спонукаєш до людяності й до дії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671271
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 09.06.2016
Я люблю тебе, братику Андрійку,
Для тебе стовпчиків шлю трійку.
А пам’ятаєш, хто така Ісако,
Як ми бігали при однім озерці.
Ти мій Кай з мультфільму Ninjago,
Запалив вогник у моєму серці.
Ти ростеш сильним і веселим,
Таким, як цього хочеш ти,
А радості тобі ще більше вселим,
Бо з тобом хочем час гарно провести.
Хай твоя доля буде, як кіт Чеширський,
Той, що не вписується в реальні графи,
Щоб ти ріс вольовий і богатирський.
Із щирим серцем для тебе ці строфи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671105
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.06.2016
Під ясеном ворона,
Сховалася за крона.
Шукає горіхи,
Заходить під стріхи.
Ми ворон лякати не любили,
Потихеньку по слідах ходили,
А сліди - три кінці пальців трьох.
Там на стрісі круглий виріс мох.
Ми на дах той часто вилізали,
Бо не тішили всякі шкільні зали,
І хати, точніше в них кімнати.
Ну та й причаїлась край одної хати.
Ворона чорненька і досить велика.
Хто придумав, хто сказав, що ворона дика?
Знали точно, що ворона дуже мудра птаха.
Кинула горіх у землю - дістань бідолаха.
Сірим дзьобом розриває.
Щоб дістала - не буває.
Падав дощ, було болото,
А тепер засохло всьо то.
Горіх - під землею,
Я стою, милуюсь нею,
Не замітивши лиш праці.
Разом поняли і взяли ми горіхи з таці.
Чи не таця то була, все ж горіхи були.
Птаха ними так хрустіла, що самі аж чули.
Так тримали свою власну домашню птаху,
А роки летять-летять, що не треба й маху.
Я - самотній, в ті часи досить звеселився,
Перегрався з всім на світі, всього надивився.
А ворони залишились спогадом приємним:
Чи дощі були, чи спека, чи був вітер зимним.
Досі ходжу під ту стріху, торкаюся крона.
Та й приємно, критикують мене як біла ворона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671095
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2016
Ах, чи скажуть вони,
Чому солодкі сняться сни,
Мені так сняться знову й знову.
Ті будять із безмежністю в душі,
Що уночі дають натхнення у вірші
І тихо шепчуть свою колискову.
Ах, і знову портрет,
Який дарує творчий злет.
І вже не марить душа снами,
Та й відлітає мрія золота,
Зі мною лишиться щира доброта,
Якою ділюся разом з вами.
Ах, і вечір настав,
Портрет зі столика забрав,
Поклав в нескінчені альбоми.
Так поринув у робочий день.
Робота. Не помітив нічних пісень,
Упав у мрії від нічної втоми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670899
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.06.2016
Як фарбою малюю на стіні,
То виникає лиш одне питання:
Який колір вибрати мені,
Щоб здійснились краси сподівання.
Розовий беру і ще червоний,
А зелений для листків.
Збоку плескіт хвиль солоний,
Під ним тигр йде повільно без стрибків.
Біля тигра фіолетова пальма,
Вкрита довгими листками.
Як їду ровером, згори тисну на гальма,
Так із тигром, як і з нами:
При морю йде повільно - не спішить,
В лісах на полюванні - блискавичний.
Як гляну - бачу жовтим вмить,
Й розовий колір - на смуги - непривичний.
Як закінчу малювати квіти ті,
На таке питання я почну дивитись:
Який колір вибрати в житті,
Коли ним малювати, коли зупинитись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670895
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.06.2016
На ставку мочириська, річка з берегами.
Ми зі Славком бігали там босими ногами.
А вгорі, над поленьком, над пасовиськом черешні,
Їх Андрій з Синичкою, молоді, прийдешні,
В ці часи ще юні, юне покоління -
Збирали тоді черешні, а ми - на каміння.
Першим помер Славік, на ставку зі мною
Гралися фляшками - захлиснувсь водою.
Одинадцять пройшло років, згадую - сумую.
Голод - прагнення до брата - у близьких тамую.
Ми з Андрійом тренувались в спортивному клубі.
Там до війноньки готувались, для мене друзі любі.
Останній раз із друзями бачивсь, як їхав в Теребовлю:
Дружньо пили разом пиво, не боячись болю.
Не все сталось як гадалось, брат Андрій їхав на Схід,
Біг під гранатами, зривались, і не його був зовсім хід.
Було страшно і стріляли, якось йшли по хатах
Андрій з товаришем, товариш чомусь не вірив в страх.
І як зайшли в один підвал - під одягом там були люди.
Товариш, мов на москалів, почав стріляти всюди.
І дві жінки, що там лежали - загинули, а українці.
Й писати долю живих почили вже на жорстокій сторінці.
Їх мурдували, катували і били, чуть не вбили,
Щоб ті вину свою признали. В СІЗО їх посадили.
Вже більше року як сидять - і їм це не привичка.
Дізнався: за той час помер Андрійків друг Синичка.
Андрійка мають відпустити, бо сам не винен ні в чому.
А у бабусі слабке серце - повинен вернутись додому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670709
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.06.2016
Ти, як я,
Одні доля в житті послала вершини,
Доля моя важлива як твоя,
Життя одні сягаєм величини.
Комусь судилося лікарем стати,
Хтось корову пасе скраю поля,
Але хтось зумів в житті лиш дбати,
Комусь важчою випала доля.
Тому знай, що ти, як я,
Ми вмієм долю всі долати,
Так в кожного вона своя, -
Варта життя і варто пам'ятати.
Багато друзів гарно мати,
Для всіх варта взаємодопомога,
Тому і я буду тобі допомагати,
Бо ти, як я, ми ж сини Бога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670700
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.06.2016
КІНЬ
Хто не бачив в дорозі коня.
Ані корова , ні коза, ані свиня
Не має стільки сили скільки кінь.
Повезе навіть віз каміннь,
Якщо у віз той запрягти.
Здоровий кінь, як не крути.
Як повезуть коні фіру,
То розвіють днину сіру,
Кинуть гомін по дорозі,
Аж в конячки дригнуть нозі,
Промайне по всій землі,
Закурличуть журавлі,
Пролають гавкіт свій собаки,
Шелеснять у полі маки,
Крикнуть кури, гуси загелгочуть,
Аж селяни працювати схочуть.
Вийдуть хазяї із хати,
Стануть радо працювати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2016
А було: табір вартий ні гроша.
Серед пісенних ночей Пономарьова
Десь загубилась моя душа:
Її миролюбна основа.
Вона мене просила здатись...
Розуміючи, що я людина-сон,
Яка на дискотеці стала рватись,
Танцюючи, дивлячись в одне з вікон.
Там - однокласник мій діджей,
біля ньго вусатий голова.
"Хай Лорелей, ти найкраща з людей" -
Слухав пісень різних слова, -
"Якби я міг згадати все" -
Слова в собі став повторяти.
Той сон, що в вир життя несе -
Якби я міг усе згадати.
Якби я міг, але душа не хтіла.
Ті чари ночі на могли здаватись
Просто піснями. І задзвеніла:
Музика, забрала душу, що просила здатись...
Вкриті ранки туманами
В мені будили мої сни.
Їх перші прояви - зубними щітками,
Холодними, торкався теплої слини;
Кругом люди, всі мені цікаві,
А я самітнився, бо я людина-сон.
Та й було пізно, бо уже по каві:
Дивився з дискотеки на вікно й вазон.
Наяву все снилось чимраз більше,
Стали частиною нічні пісні.
Скажи мені, мій любий вірше,
чому всі душі відлітають увісні?
Чи я не правий, я хотів
Усе, що міг: усе згадати.
Тоді б мій сон лиш відлетів,
Знов музика почала грати.
І я не зміг, став веселішим:
"А на Данила впала бомба".
Світ від зірок став яскравішим,
А сон - дрібничком, як в зубного - пломба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670406
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2016
Color of Your Life (переклад пісні учасника євробачення 2016 з Польщі (Michal Szpak - 8 місце) із англійської)
КОЛІР ВАШОГО ЖИТТЯ
1.Коли самотність стукає в вікно,
все, що любив, випаровується воно.
Якщо душі тягар не злазив і не зліз,
мусиш знати: нема життя без сліз.
Приспів:
О-о-о-о, чорне чи біле -
якого кольру твоє життя?
О-о-о-о, спитай серце сміло:
чи справжнє твоє з тобою злиття?
2.Не можна бути вічно молодим і гарним.
Все, що ти знаєш, колись щезне.
Багатство, слава - ніщо, життя є немарним,
коли й без почуття, те, що прекрасне й велечезне.
Ти вибираєш, ким насправді хочеш бути,
не бійся переднадмічене відчути.
Тому коли все втрачено й не тямишся від жаху,
то знай, що не буває життя без страху.
Приспів:
О-о-о-о, чорне чи біле -
якого кольру твоє життя?
О-о-о-о, спитай серце сміло:
чи справжнє твоє з тобою злиття?
3. Кожен день - це вітрів долання.
Бачив виживання як борню.
Всі ці речі - порожнє бажання,
бо ж немає диму без вогню.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670282
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 04.06.2016
Це мій олюблений вірш, написаний в дитячі роки, тому не судіть суворо.
Зима.Вечір.
Зима. Вечір. В грубці - тло.
А сонце на небі неначе розтало,
Хоч світла ще трохи було,
Та тепло дедалі дальше відлітало.
Але всім холодно? - Ні!
Всіх зігрівають доброта і чудеса.
Там мерехтять бенгальськії вогні,
Можна сказати: "Яка краса!"
А снігу стільки, як мають гори Анди,
І видно, як майже в кожного надворі
Мерехтять на ялинках гірлянди,
Радощів й святковості доволі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2016
Росте в полі квітка.
У пелюстках, наче щітка
Жовтогарячі виросли пилинки.
Її найкраща половинка,
Обернута боком до сонця,
Світленька, наче ті віконця,
Як вислонеш в обіді штори,
Сонця сяйвом лиються прозорим.
Друга, темна половина,
Потемніла, як ожина.
А стебло, що, як стріла,
Земля втягнула, мов смола.
Цвіте квітка, тягнеться до світла.
В матінки-природи донька розквітла.
Нехай наша душа не шукає долі
І розцвітає як та квітка в полі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2016
Душа - то щастя, душа - то мрія,
й життя моє таке багатогранне -
моя математична новоасія, -
тоді моментами буває бездоганне.
Моя душа вже кориться тій миті -
всесильним привидам любові,
що з фарб і повсякдення злиті,
відбившись від примар, що між собою в змові.
Нехай ваша душа не знає болю,
нехай ваша душа втрати не знає,
бо є моменти, коли бачиш волю,
а є, коли неволя муки долає.
Душа любить тепло і ласку,
і щирість - славне почуття.
Я вже вдягнув нову життєву маску,
в якій душа знайшла своє життя.
Бажаю вам ласки і тепла,
і щирості, як віри у надію.
А в мене фарба є, як і була,
й барви мультфільмів вбирати тоже смію.
Ми вмієм зустрічатись і прощатись,
тому у нас завжди є сутнє,
тому в душі хоч щось буде сміятись,
тому чекає нас наше майбутнє.
Новоасія (пояснення) - зміна обстановки у житті
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669914
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2016
Жахи одних чеканнь.
Очі наповнені тьмою.
Ті очі, що без ваганнь
в краплинках поглядів шукають свою.
Так мало світу і краси,
неприхованої, вільної.
Змарнілі життям баси,
шумлять серед юрби постійної.
В когось в очах раптова радість,
щира, відверта не для себе,
в когось потаємна святість,
який погляд в тебе, безмежний степе?
Степ має очі - два озерця,
і ці озерця сині-сині,
так хочеться набрати у відерця
незнаної води ще й нині.
Може вода та відкриє натхнення,
і шлях до світу краси,
але не те вже сьогодення,
лиш в Бога попрошу:" Ти що єси.."
Прийде майбутнє, моя доля
покаже мене до люстерця
і погляд очей твоїх, як в поля,
з зіницями як два озерця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669854
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2016
Сильний будь, будь сильний.
Який бік цієї вдачі тильний?
Від якого можна добре відштовхнутись? -
Не треба лиш чекати всьго, що може збутись.
Що краще: саморобні ладити гойдалки?
Чи дивитись як суперників б'є Лі все таки? -
Брюс Лі, чи Джекі Чан, Ван Дам -
їх є багато, знаю сам,
і знаю сам, що кожен зможе,
та не усім це допоможе.
"Учітесь діти, думайте, читайте.." -
Може і це ви на увазі майте.
Можна не мати.
Краще дбати,
про те, що хочеш ти:
ти хочеш сили, а пекти
вона буде і завжди була.
Сила - то Тигрова акула,
яку впіймати - не впіймаєш,
хай тільки віриш, тільки знаєш,
тільки працюєш як всі люди,
склавши плани, неперевершені етюди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669737
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.06.2016
Біля лісу розкинулось величезне поле,
Може все десь там далеко, може там ти, доле!
Коли їдемо до лісу, а надворі спека,
Я не дивлюся на ліс, а дивлюсь далеко.
Ще не близько ми до лісу, я вже виглядаю,
А на думці якісь мрії, наче щось шукаю,
Щось шукаю, та не знаю, чи знайду колись:
Мої мрії і надії річкою розлились,
Розлилися, розпливлися по усіх долинах,
Тож тепер шукаю долю і в своїх провинах.
Бажаю прощення у рідних і у друзів теж.)))
бачу, що широке поле і не має меж,
Усе дивлюсь, все шукаю, може ще знайду,
Таке щастя, що закреслить усяку біду.
Ще не приїхали до лісу, ще не зупинились.
Ще є ліс, нові ідеї на думці з'явились:
Може марно це вчепився я того поля,
Може в першій у травинці близько моя доля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669505
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.05.2016
На стіні висить годинник.
Дії його чинник -
Батерейки.
Наче поїзд переїхав рейки,
Мов малесенькі кілки,
Стукотять його стрілки,
Коли все поринає в тишу,
Коли із ним себе залишу.
Пливуть роки. Годинник все б'є,
Все б'є, на світі все б є,
Щоб гарно провести свій час,
Про це ми знаєм повсякчас.
А я сиджу і пишу вірші,
Може й вони нічим не гірші,
Ніж у шкільних книжках.
Наче у старих казках,
Кує роки зузуля.
Так і тепер, немов буруля,
Що падає, коли важка,
Їй не дістатись вже дашка,
І б'ється. Стрілку бє велику.
Усе збиває з пантелику.
Б'є шоста, ще й пора така.
З нового почну вірш рядка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669315
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2016
1. Падає дощ. Розлився коло мене,
А я стою і думаю про сцени.
Ті сценки, що ставили хоровики.
Так швидко летять, як із неба роки.
Приспів:
Падає дощ, хоч мокрі скроні,
Підставив на порозі я долоні.
Теплий дощ.Ти не лийся як сльози.
Полийся сильніше на моїм порозі,
Полийся сильніше, я тобі віддячу:
Колись поруч з друзями я ще заплачу,
Заплачу, а сльози, як тії перлини
Покотяться, впадуть, як дощ з неба лине.
2. Хоровики співать дуже гарно.
Тепер і сам признаюсь, що не марно
Завів гарних друзів, таких як вони.
Про зустрічі з ними мені сняться сни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669098
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 29.05.2016
Впали тіні від плеча -
на столі горить свіча.
Згасли лампочки, екрани.
Тільки місяць в небі стане
біля більшого вікна.
Тиша - метушня сумна.
Як подумати: електрик
на стовпі там. Тільки крик,
ногами туп: "До вечері",-
рукою прочинила двері.
Всі сідають при свічі,
закрили хату на ключі.
Потім - світло. Радіють тим.
Став шум веселим, не сумним.
За телевізор полягали,
світло все повимикали.
А свіча горить і досі -
не для неї очі косі.
Я принишк. Пізно вночі
помолився при свічі,
наді мною,
над спиною
сяяв янгол на плечі.
Може свічка так світила,
міркувати не мав сили.
Було пізно та й вночі
хтось смикнув за переноску,
підійшов я до свічі,
хтів дмухнути, та - без воску.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668902
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 28.05.2016
Моя держава - Україна,
І часто було не до кіна,
Як йшла трансляція президента.
Я часто підходив до стенда,
Де намальовані герби,
Із гаслом: підійди й зроби,
Малював символи українського суду,
Мене хвалили й до такого труду.
Я завжди дивувався справам у країні,
Часто переживав, мов стоячи на міні,
Боявся, щоб війна не охопила землі всі,
Як це було колись на Київській Русі.
Та, на щастя, москалям не дають дорогу,
Тримають завзято в Донецьку облогу.
Тримайся Україно, живи і процвітай,
Нехай на твоїх землях виростає рай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668901
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 28.05.2016
Жовте жито, жовте сонце, жовтий банан.
Жовте золото, жовте листя, жовтий тюльпан.
Так сяють кольором, так гріють увесь рік.
Вночі малюю на папері жовтий блік.
Лиється в банці одноразовій краплями вода :
так не хтів лягати спати - пора молода,
так душа до чогось рветься, не перестає.
Жовтий колір, жовта аура, мов щастя моє.
Літають маленькі мушки, гуртожитку духи,
а мені якось байдуже фест до тої мухи.
Просто хочеться погратись із пензлем, фарбами.
Дивлюсь на зморщений папір очима обами.
Намок пензлик, змок папір, покотився колір
і душа заграла нотами - грою на сто лір.
Згас у Новім заповіті голос несвятий.
Жовту лампочку згасив - прийшов день новий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668745
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 27.05.2016
400 мільйонів - так давно,
400 мільйонів років тому
Плавали акули. Все одно
Ще й досі не відчули свою втому.
Колись біля в'єтнамських берегів
Крикнули рибалки: то Ка Онг,
Бачили без рук і без ногів
Тварину, велечезну як Кін-Конг.
Китові акули, їм були вдячні,
Кажучи:"Дякуєм Пані Рибі"
Бо ловили планктон ці тварини нелячні,
За що їм потім я скажу спасибі.
Вони безпечні для людини,
І довго, як вона, живуть.
6 кілолітрів за годину
ловлять води і знов пливуть.
Пливе коричнева акула,
Плавцями верхніми чіпляється у вись,
Тисячами зубцями ловить "скула",
Планктони, так як це було колись.
Вона у морі відкладає яйця,
Великий рот, що живить, в голові.
Хотів, щоб сфотографувались я й ця:
Суперові фотографії й нові.
Я не знаю, чи вона є між Карибом,
Чом динозавром не назвали - теж не знаю,
Пануй над океаном "Пані Рибо" ,
Від тоді, скільки тебе пам'ятаю !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668744
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 27.05.2016
Якби я знав , наскільки гарне слово дружба
Це не просто друзям служба
А й спосіб гарно провести свій час
Тому, щодо дружби - це слово для нас.
Не сумуй постійно, не шукай біди,
Знай: дружити хочеться завжди.
Якби я знав, як гарно дружити,
Я б так хотів на світі жити.
Я показав би друзям майстер-клас,
Щоб на мій труд поглянули й не раз,
І говорили з подивом: нічо собі.
А я б злетів, черкнувши хмари голубі,
І сьоме небо, що збулось для мене,
Навіть тоді, коли дерево зелене
Я би замітив перед собою,
Ще б залишилося зі мною.
Якби я знав, якби я знав,
Я цілий світ на палець би підняв
Й заставив як дзига крутити,
Щоб показав як правильно дружити.
І я це знаю: дружити це прекрасно.
Про це я хтів сказати своєчасно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668560
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.05.2016
ЛАБІРИНТ
Я думав вірші, заплутавсь в лабіринти.
На перше вересня студентки вдяглися у лєнти,
Скоро не студенти - абітурієти,
Не дають спокою тривожні лабіринти.
Лабіринти, то суспільство, світ; то друзі,
Не вгадаєш у якому опинитись крузі.
Де шукати, де знайти нитку Аріадни?
Де знайти вірного друга? Бо решта все ладне.
В лабіринтах Мінотавр - то наші хвороби,
Аж ніяк не приховати до нього нам злоби,
Ніяк не поспориш, на настрій впливає.
Як у міфах, там Тесей виходу шукає,
А у цьому помагає нитковий клубок,
Вона поспіхом до входу, наче колобок.
Біля виходу виходить і все через неї.
Щира правда, дуже шкода, що ми не Тесеї.
Так хвилюють мене тії дружні лабіринти,
Але вихід з нього є - це один ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668559
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.05.2016
Журавлі
Пролітають, пролітають в небі журавлі.
На дорозі горбики зробили муравлі.
А я той, що по ній завжди не поспіша,
Бачу: дівчина-лелека - дівчина-душа.
Йду за ними, ті лелеки мене манять так,
А вони летять, кружляють, мов малий літак.
Повертаються до мене тії журавлі,
А я стишую ходу по рідній землі.
Вже кружляють ті лелеки аж над головою,
Наче вперше, ходьбу зупинив я свою.
Помаленько підвів я угору очі,
А згори мене побачили дві душі дівочі:
Ой журавлики, журавлики, гарні журавлі,
Мені байдуже, що став я там де муравлі,
Вже полазили по капцях, влізли у штани,
Я не зводячи очей, дивлюсь, де вони:
Ой журавлики, журавлики, пишні журавлі,
Залишайтеся частіше на рідній землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668363
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2016
Табір
Після восьмого класу
я поїхав в табір,
бачив людей масу,
кругом ліс, кругом бір.
Там хлопці були ті -
в палаті немаленькій
усі такі круті,
а я такий слабенький.
Немов мене лякати
ті хлопці народились,
я часто став тікати
і хлопці зметушились.
Я плакав сильно так,
в палаті був ліворуч,
прийшов якийсь юнак
і ввічливо сів поруч.
" Я - дурний,
але послухай мене, дурного",
один він був такий,
ніколи не очікував такого.
Як ще раз витівку таку
я здійсню - гірше не йому,
а річ у тім, що виховательку
тоді посадять у тюрму.
Він пояснив - і я послухав,
зі мною всі стали говорити,
і більш ніхто мене не рухав,
а деякі - стали дружити.
Відпросила мама в голови.
І я залишив ці хати.
Хтів, щоб повірили і ви
в безмежність людської доброти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668238
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.05.2016
Небо
Як високо нам до неба,
Так для мрій: багато треба,
Треба досить зусиль докласти,
Щоб в наші мрії душу вкласти.
Як легко літаком злетіти,
Чи в вертольоті посидіти,
Поки пілот не візьме вгору.
Побачив і я небо з двору,
Яке веде в світ моїх мрій.
Шукаю в небо шлях я свій.
Та транспортом летіти не збираюсь,
На авіації я теж не знаюсь.
Єдиний вибрав в небо шлях.
Це праця щира, навіть птах,
Він марно в небо не літає,
Поживи для дітей шукає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668142
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.05.2016
ВЕСНА
Я люблю весняну пору.
Аж до ганку й коридору
Чую запах я весни,
Як іду на двір коли.
Душа моя оживає,
Серце битись починає,
Як калатає дзвінок
І як лиється струмок-
Там, де більша ширина.
В моїм серці головна
Назавжди є та пора
У якій родився я
В березні люблю садити
побільше вишень чи полити.
Чи посадити виноград-
Роботі у саду я рад.
Квітень місяць моїх мрій
25- ще й надій.
Травень місяць- особливий.
І він в мене на щасливо.
Справа в простому у траві,
І скачуть коники нові
Й цвірінькають уночі.
І душа гріє, мов біля печі.
І все це насправді, усе у мені,
І я іду назустріч весні.
Загалом люблю весну
Я веселу, не сумну.
Не люблю дощу й негоду-
Люблю сонячну погоду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667912
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.05.2016
Липа
На Церковній росли липи,
а мене лишили грипи.
Дерся я на липу сміло,
поки щось в душі горіло.
Був готовий до роботи,
скінчити мамині турботи.
Дерева натирають кронами,
а я би й з тисячами тоннами
дерев не боявся мати справу,
ті лоскотали так свою забаву,
чи може манив липин цвіт,
якого запах там, як дріт ...
Тягнувся до гілок, як дріт.
А можна з липи щоб був міт.
Він сам такий весь запашний,
бо так високо, що "аж ний".
А сусід вийшов за дверки,
дав солодкі два цукерки,
за формою гостра півкуля.
Десь кукукала зузуля,
близько горобець співає.
А я чую вже смеркає.
Зліз з пакетом, місяць лячний,
а цукерки, за які був вдячний,
поклав у кишеню.
Накрила липу ніч, вдягнувши хмару, мов стременю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667785
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.05.2016
Край дороги виросли мальви.
Ах, чому так дивитесь у даль ви?
Оберніться боком ви до хати,
Буду радо вас я зустрічати.
Як погляну я на ваші квіти,
Буде серце битись і радіти,
Буде сонце яскравіш світити,
Щоб глянувши - зумів я відпочити.
Виросли мальви боком до полів,
Хтів я написати про них гарних слів.
Так туляться між собою котики верболозові -
Мальви, мальвочки, мої розові.
Стрункі мальви, багаті квітками,
Мене маните, як бджілок своїми цятками.
Мальви, мальвочки, як з полів вертаюсь,
То на вас, щоб подивитися завжди зупиняюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667603
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.05.2016
Женьшень
Ми зустрілись у одному клубі.
Дівчина з псевдонімом Женьшень.
Я так хотів, щоб ці слова не були грубі.
Так швидко пройшов рік, так повільно минає день.
Чому мені нестримано самотньо?
Не солодко душі з всяких печень.
І ти не маниш, журавлина сотньо,
одна віра, надія, на дівчину з псевдонімом Женьшень.
Серед мідій на морському дні
я одну хтів взяти до кишень.
У ній перлина, так сподобалась мені -
золота, кругла, і велика з назвою женьшень.
Так вабить, як матір свого сина,
тая перлина, як співак пісень.
Певно та дівчина прекрасна, як перлина,
морська і загадкова, дівчина з псевдонімом Женьшень
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667461
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.05.2016
Бузок
Посадили кущ бузок,
Словом із старих казок,
Ріс не по роках, по днях.
Оминали фіри на конях,
Будувались, хати. руйнували,
Ці зарості все оминали.
Прийшла весна, все воскресає,
Разом з нею і перша краса є:
Самотній підсніжник на сонце чекає,
А кущ бузку бруньки пускає.
Минає березень, квітень минає,
Врослись листки і починає
Бузок пускати перший цвіт.
І, як Шевченків заповіт,
Щоб помянули тихим словом,
Традиційом поправлю новом:
На памятнику біля вінку
Покладу кущ свого бузку.
Нехай запах дає нам творчий злет
Того духу, що подарував поет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667448
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2016
ЧАЙ
На вечерю вип`ю чай,
Гарний ланче, вибачай.
Всиплю ложечку я цукру -
Що сказати горобцю: "кру",
Впаде ложечка на стіл,
Мов натиснутий пробіл,
Як сідаю в інтернет,
Я, за виглядом, брюнет,
Карі очі, чорні брови,
Радий з будь-якої мови
Із навколишнього світу,
Радий всякому привіту,
Але люблю пити чай.
Згасне лампочка: прощай,
Випю, темно, чай простий.
Боже, Господи, прости й
Здоровя, сили мені дай,
Нехай пройде моя біда й
Знаю я згрішив, прощай.
Ввімкну світло, доп`ю чай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667246
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2016
"Відпусти, я благаю відпусти,
бо не можу далі йти"
Співаючи ту пісню, бюся кулаками
об землю, вкритую сльозами.
Так, я хворий. Це хвороба -
слабість любові життя,
та не до серця ваша злоба,
та для душі, немов сміття.
Я просто йшов,
знайшов краплинку свого щастя,
а ви кричали знов і знов,
й минути правди вам не вдасться.
Щастя останнюю краплину
забрали ви за різкий мах,
неначе скоро я загину,
знищили мій життєвий шлях.
Прийшов додому, хворі морози,
напали, а із очей котились сльози:
"Відпусти, я благаю відпусти,
бо не можу далі йти"
Зупинися.
Ти на полю думав ці рядки.
"Таж усміхнися,
і досапай останні грядки".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667245
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.05.2016
СВІТ
Все в порядку, всім привіт!
Зараз пишу я про світ.
Починаю із небес.
Нині в день Христос Воскрес
Й вознесеться в небеса -
В небі - не лише краса -
З неба Бог шле чудеса.
Лічить хворих і калік,
Миколай пробачить рік,
Якщо грішними були.
Навіть лижки не тули,
Якщо вдаривсь головою -
Бог бере все за собою.
Завдяки йому все маєм,
Цьго втім, не помічаєм.
Не замітим, як земля
Вкриє житами поля.
В червні вишні доспівають,
В серпні ябка опадають.
Знаємо ми ще від тоди
Щедрість матінки природи.
Святе небо і природа
Часті мов одного кода,
Завдяки йому живемо,
Прощавай мертва системо!
Код цей світ, він є усюди,
Світ, в якім панують люди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666964
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.05.2016
Переклад пісні "Мне не жаль" Ірини Білик.
1. Повно снігу тонуть хати
Зима знову знову і ти
Руки боляче палять дроти
Якщо хочеш я сьогодні
піду назавжди
Приспів:
Не шкода тебе -
а шкода цю зиму
Ей любити тебе
невиносливо
Не шкода тебе -
а вечора цього
Прямо як з тебе
не вино сливо
2. Повно снігу -
чиїсь сліди
Знаю точно - що це не ти
Знову празник -
наш Новий Рік
Я дивлюсь в вікно і
зі сливок пю сік
Приспів:
Не шкода тебе -
а шкода цю зиму
Ей любити тебе
невиносливо
Не шкода тебе -
а вечора цього
Прямо як з тебе
не вино сливо
Не шкода тебе
- не шкода
ей любити тебе - ей любити
Не шкода тебе
- не шкода тебе
Прямо як з тебе
не вино сливо
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666963
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 19.05.2016
ЛЕВ
В Африці, серед савани,
З-за акаційних дерев,
Без жодної у тілі рани
Ступав могутній лев.
Запорозьке військо Байди,
З снів всіх королев.
За собою сильні прайди
Вів поважно лев.
Як при облозі турків стопи
Зупиняла Запоріжська Січ,
Так на галявині антилопи
Пасли останню ніч.
Прийшов день, а браконьєри
Вогонь в савані погасили.
Пішов лев, наче в кар'єри,
Спустилися униз всі сили.
Кінець маленької пустелі,
Зіграли леви свою роль.
Зупинився на пекучій скелі
Їх ватажок - звірів король.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666748
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 18.05.2016
ЖАР- ПТИЦЯ
Кружляє на галявині Жар-птиця.
Перед сонцем стала хмара - тепла рукавиця.
Одягнулось в нею сонце - усе потемніло.
Новим сяйвом, дивним світлом поле зажевріло.
То хвостом своїм махнула тая диво птиця,
Всі шукають тую пташку, не дає зловиться,
І шукає тую пташку казковий Іван,
А Жар-птиця наче павич, неначе фазан
Не гуляє серед люду, літає в полях,
Аж знайшов її Іванко в далеких землях.
Просить, кличе, наче курку, пісень вимовляє,
А вона диво-танок під пісню гуляє.
Став з мішком серед болота, до мішка прилип,
Заспівав він не ту ноту і в болото влип,
А Жар-птиця загулялась і ще й не та нота:
Влетіла йому в мішок й витягла з болота!
Видно добре той Іван мішок свій тримав,
Але думає навіщо Жар-птицю спіймав.
Каже Іваню Жар-птиця: голову морочеш?
Загадай собі бажання, таке, яке схочиш.
Скоро думав той Іван як Адам Міцкевич,
І тепер вже не бідняк, а Іван Царевич,
Біля нього Василіса - жінка білолиця,
І володар всіх земель, де летить Жар-птиця. :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666746
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 18.05.2016
ЯБЛУКА
Падають яблука додолу,
покотились тичком до мішка,
трусимо яблуню кволу,
застигла перед яблуком рука.
Ти не один, тебе багато,
твої думки окремі люди,
уже не тішить всяке свято,
лиш з віром в серці досі груди.
Чиї м'язи до ябка рвуться,
ще ізмалку як змужнілі,
які у батька сили вчуться,
які ще змалку були смілі.
А мій тато трясе гілку,
а мій тато ябка рве,
а я в житті тоненьку стрілку
знайшов, шукаю все нове.
Я не один, мене багато,
як подружитися з собою?
А як пробачить свого брата?
Як поріднитись із сестрою?
Як щастя з друзями спіймати?
А душа рветься, не болить!
Зумів я яблуко дістати,
лиш за одну прекрасну мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666626
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2016
СОНЦЕ
Засіяло в небі красне сонце,
Може дуже гарно, може сон це.
Я не сплю і краса світ заполонила,
Кольорові хмари близько і картина мила.
Я не сплю і полярне сяйво дивиться з небес,
Таке навіть допоможе пережити стрес.
Сонце промінь запустило мені в вічі,
Як козак-характерник в Запорізькій Січі,
Наче кулю, уловив промінь той зубами.
Не стримався усміхнувся, відкрив рот губами.
Таке славне наше сонце, лиш промінь злови.
Нехай зникне всяке зло, ви
Усміхніться теж,
У сонця радості без меж:
Світить сонце, наче радість, наче сміх
Всього Всесвіту, що дивиться на всіх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666492
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2016
" Щастя, або моя Енеїда"
Я медитації улітку закінчив,
набратись сили, щоби відпочив.
Дві тисячі дванадцятий, серпня першого
доля змінила настрою мого,
почалась дипресія, почався кошмар,
почав часто віджиматись, падав в тьму і в темний жар.
1 частина.
”Бодя вам покаж-же”, -сказала пензлик не залиша, -
„просто в Богдана дуже тонка душа”.
Мій спорт, моє захоплення "без страху",
доводило мене до краху.
"Добрий вечір"- неприязно почув.
Своє щастя знову я відчув.
Воно - у телефонному дзвінку:
"Ало, Богдан, знаєш таку?".
А я її так добре знав,
вже третій рік як памятав.
В гуртожитку знайомилися ми,
як зустріч з рівноправними людьми:
" Богдан, до тебе дівчина прийшла" -
сказав сусід. Вона зайшла.
Показував свої зошети.
"Думала, дивилась де ти?"
Вона дивилась на мої манери,
я залишив свої папери.
І підійшла: "Я Олька",
рухами, неначе полька,
мов танці колись гуляла.
Потім з любовю рукою помахала,
Мов їй сподобавсь саме я,
Та завжди була не моя.
"О життя, як я люблю тебе".
Біля прочинених дверей: "Не обманюй с-себе"-
почув жорстоко.
"Богдан, в тебе погане око".
Повільно йшли мої роки.
Все в мене було навпаки,
бо у вільний час навчався.
Від коврика, від плиток віджимався,
робив у день шість тисяч раз,
з перервами, та без пораз.
"Скажи мені мамо, скільки стоїть моє життя".
Спочатку спорт, потім тайна вечеря і кутя.
А взимку трохи захворів,
край голови сильно болів,
та й спортом трохи не займався.
А в лютні знов за своє взявся.
Я чув від неї: "Що ти мені зробиш?",
тато казав: "Здоровя гробиш".
В квітні чуть в обморок не впав,
І хтось на скорій мене забрав.
"Бідний мій Богдан"-
промовляла вона.
Я запамятав її стан,
запапамятав здавна.
Бабця в синьому, скулилась, гойдалась,
та й на довго запамяталась.
2 частина
Вона подзвонила, знову навчання.
Як заходив до кімнати навмання,
Наче образила мати.
Для спокою вирішив поспати.
Ще з першої зими слова запамятав:
"Богдан, ти можеш виспатись, як ще ніколи ти не спав",
і помахала:"ха, я тебе ще люблю".
Подумав, може й ці слова колись зазубрю.
Їхав до гуртожитку висипатись,
почали її слова збуватись.
Припало на канікули мені,
і спав половину і три дні.
Виспався, їхав додому,
пригадувались її слова потому,
бачив не раз, коли вона
ставала різко більша на
метр, чи на метри два -
диво, і таке бува.
Купляв продукти, мав більше їсти,
казав собі: "щоб мав більший зріст ти".
Вона, як ризко зріст великий мала,
Тоді чимраз вродливою ставала,
і набагато , і себе регулювала,
завжди від всіх себе ховала.
Ще раз зустрівся нею, та "привіт",
скромно,наче в неї цілий світ.
Усі канікули зимові
їв, і чекав її вимові.
Вона повинна щось сказати,
коли навчання знов почати.
Стати великим, чарівним, як вві сні,
Та щось все не виходило мені.
Прийшло навчання, перша пара,
хтів чути, що розкаже зара.
"- Богдан, це не сумка від парашуту?"
Велику з нею почав гру ту.
Вірвався я:" точно......!!!!........нє",
Ліпили звірів, як, наприклад, жабенє,
"Ха, точно н-нє", - вона сказала,
коли всім сумку з телефона показала.
"Точно нє", може точно вдастя,
Поринути в таке, як в неї щастя.
Ішов додому якось в бік,
рішив, купив томатний сік.
Купив собі маленьку пачку,
та загадав таку задачку:
Може купити більше соку,
то стану, як вона: нівроку,
вона то жовта, то червона,
як у да Вінчі - Ліза Мона,
тільки худа, дуже велика,
із кігтями, чарівна й дика,
мов геній чистої вроди.
Став пити сік свій я відтоди.
Шість коробок я купив,
десять літрів перепив,
на другий день вийшло тако:
вирішив пити молоко.
Співала пісню:" Санта Лючія, Санта,
зроби,що буде, не чіпаєм бідного музиканта".
Я, справді, „бідний музикант” по їжі,
Грав по ній, їв її, поки ще свіжі.
А її все більшом бачив,
Вона для мене світ весь значив.
На практиці колись зустрівся,
коли качався, аж упрівся,
дала печиво: „Бери!”,
до солодкої потягло гри.
На будинку написала: ”вафелька я”.
Здогадувавсь, як таємницю не знає вся її сімя.
Хтів купити собі вафлю, витвір новий,
вона, тим часом, стала як будинок семиповерховий,
її крок став, як від гуртожитку до ТВУКу,
а я, „бідний музикант”, мав для себе муку.
Сильно переконала, щодо покупців й брезентів,
як на фізкультурі бігла швидше від усіх студентів,
я стояв, не рухався, стояв біля воріт,
вона бігла, немов кажучи:”в мені вже весь світ”.
Я згадав її слова:”літають пампочки,
мені – до лампочки”,
була розміром до сонця.
Визираю із віконця,
може яблука ще зїсти.
Уявляю, є і пісти,
А вона зїла, що треба,
Й не те, що до якогось неба,
Наче, каже: „нарешті Олька”,
біля неї смачна бараболька,
зїла і полинула у вись,
так, як це бачив колись.
Минала зірки, планети,
а я сиджу й пишу зошити.
Мов приказувала: пливіт,
Зайшла туди, де має край весь світ.
Вона щаслива, в ній усе,
щоночі точиться й тесе,
щоб просто більшом прогулятись,
як гарно з мене їй сміятись.
А вона все повторювала: ”Санта Лючія, Санта,
зробіть, щоб люди не ображали бідного музиканта”.
Я, що хочу, став робити:
то присісти, то ходити,
то лежати, то скакати,
то руками, то головою махати.
Геть утомився, ляг на асфальт,
Біля камінчиків, немов базальт.
„Файно я прид-думала” – почув я її голос,
наче мене зачепив душі її волос.
„А око – то таке”, - мені відповіла,
не знаю, вона що, великом не була.
Може була як хата –
ні, теж це забагато.
Тепер все розумію: на то ми є і люди,
щоб з всякої нагоди шукати пригоди всюди.
Добре бути великим, та не таким як ми.
Хоч ми малі, так любим, нас названо людьми.
Мене чекає пара, там друзі мої є.
Таке щастя моє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2016