| Сторінки (1/37): | « | 1 | » |
Телевізійні новини - картинки міняються,
На вулиці люди до мене чіпляються.
Куди не поглянь - дорогі магазини
Виблискують з шиком коштовні вітрини.
Новини ті скрізь і по радіо чутно,
А я все іду - хай їх слухає будь-хто.
Я хочу щоб всі від менЕ відчепились,
Я просто у розпачі, просто втомилась!
Одна є новина, що мене турбує-
Мене ти покинув, тепер я сумую.
Та знаю, що сумною буду недовго:
Ішов би до біса! Ти знаєш дорогу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=6513
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.08.2005
Ми зустрілись лицем до лиця
Був старим ти, а я - молодою.
Не вбачала в коханні кінця,
А ти просто погрався зі мною.
Заточив ти мене, як в бою,
За ворожі колючії грати.
Ошукав ти дівочість мою
І, ошукану, кинув ридати.
Кінця-краю немає сльозам
І не видко за хмарами неба,
Нема краю брутальним словам
З яких ти збудував своє „его”.
Зранку снідав моєю красою,
Вдень обідав пелюстками віри,
Ввечері ти втішався любов’ю,
І всю ніч доїдав мої сили.
Я повстала із честю в руках,
Пов’язала в клунок моє горе,
В нього я загорнула і страх –
І хотіла закинути в море.
Та вчепилося горе в клунок,
Наче ти пазурі в мою душу.
Я на горе поклала вінок
Й поховала з тобою, бо мушу.
Знаю, в серці ростиме полин,
Та не довго, бо віра не в’яне,-
Із любов’ю прийде Той Один,
Хто замінить бур’ян на троянди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=6474
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.08.2005
Штучні квіти - мов несправжні друзі,
Штучний сніг - немов нещирий сміх.
Ти побудував любов з ілюзій
Й змусив ти мене повірить в них.
Штучне світло - як настирний родич,
Штучний лід - немов нечесна гра.
Ти - хижак, а я немов та здобич.
Ти впіймав мене, та я втекла.
07.08.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=6332
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.08.2005
Твої зелені очі ваблять морем
Й відштовхують тим поглядом немилим.
Чому тебе я зустрічаю з болем?
невже не будеш знов моїм ти милим?
Самозакоханий із долею зухвалості
На себе дивишся з такою радістю...
Повір, тобі бракує досконалості
І не затьмариш сонця ти яскравістю.
Та я піду - і вщухне хвиля гордості.
Кому тепер тобою милуватися?
Красивий, та без краплі совісті.
Стрункий, та не з тобою цілуватимусь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=6239
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.08.2005
Вологе скло. Автобус. Дивні люди.
Скінчився сніг. Скінчилось все, а жаль.
Крокує погляд твій за мною всюди -
В моєму ж погляді живе печаль.
Похмуре небо. Сутінки. Машини.
Дерева голі. Радіо. Мости.
Лишатись разом не було причини,
Та відчуття лякає самоти.
Стовпи. Затеклі ноги. Кілометри.
Вогні. Початок міста. Люди знов.
Бажаю жити, зовсім не померти,
Бо я жива, а вмерла то - любов.
лютий 2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=6226
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.08.2005
Колес скреготання, дорога, мости...
По склу збігла крапля холодна.
В береті так жарко, і жарко в душі,
А в шлунку, здається, голодна.
Дерева не бачили досі мене:
Нотую слова у мобілку.
Нехай сніг довкола усе замете,
Чомусь задощило узимку.
Бентежні думки і вогні магістралей,
Пузир із солодкої гумки.
Мій друже, я так за тобою скучаю,
А ти не гадаєш і думки.
27.02.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=6225
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.08.2005
What is this haste for? Lie to me
And kill my feelings with your lie
But still somehow I’ll survive:
Offended love will set me free.
Where are you going? Lie again
And leave me with your sugary odor…
You are as rough as beast or ogre-
Your promises are all inane.
Where have you been? You just have lied.
You’ve made a play where I’m an actress.
I know you’re sleeping with a mistress.
You smothered me. Our love has died.
17.06.2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=2634
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 09.08.2005
F.U
Coz I found out what you do.
F.U
For all the pain you’ve put me thru.
F.U
For all the tricks that you have made.
F.U
I was in love but now I hate.
F.U
I know you’ve taken me for free.
F.U
For lying that you’d be with me.
F.U
I have all reasons to be hurt.
F.U
You broke my heart and broke my soul.
17.06.2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=2633
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 25.08.2005
Нічне повітря свіже і приємне:
Повітря пахне спогадами снів.
У ньому є щось звичне й сокровенне,
І щось, від чого так бракує слів.
Воно нагадує мені дитинство,
Безкрає море, і солоні губи,
Кремезний дуб, і моє рідне місто,
Ледь чутний спів, який лунає всюди.
Воно шепоче про краї далекі,
Про сміх людей, про подорожі хвиль,
Про вовчі зграї, про птахів у небі,
І каже що нема незбутніх мрій.
І дихаю я ним на повні груди,
Й народжується настрій далі йти.
І все одно мені, що кажуть люди.
Життя прекрасне навіть в самоті!
12.06.2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=2404
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.06.2004
Холодне повітря ввірвалось в легені,
Холодним дощем намочило волосся,
Холодні думки зібралися на стелі,
З холодним «прощай» розійтись довелося.
Була я не гола, та враз я роздіта,
Колись було літо, та осінь прийшла.
Я думала, сонце має зігріти,
Та сонце не тепле, як в місті зима.
Невчасно птахи відлетіли у вирій,
Зарано від мене пішов ти убік,
Не знала, що обрій буває і сірий,
Запізно побачила я, що ти зник.
12.06.2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=2403
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.06.2004
Тигрові лілії й червоні три троянди,
Із папороті зроблений паркан.
Приємний помаранч із поєднанням кави;
Червона кров – пелюсток океан.
Ці бідні квіти втоплені в бомазі,
Закуті в щось яскраве без смаку.
У цих квіток лишилися в уяві
Рожеві сутінки і ранки на ганку.
Ще вчора квіти жадібно ковтали
Дощу вологу й вранішню росу,
Сьогодні ж – цукру в воду накидали
І зіпсували вічну їх красу.
А завтра квіти скинуть гарний одяг,
Чи те, що залишилось від краси
І будуть вірить, що прийде їх потяг
І сонце їх уранці воскресить.
11.06.2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=2399
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.06.2004
У мрії поламані крила,
В майбутнього куля у скроні,
У віри є посмішка ктива,
В любові ж – розп’яті долоні.
У щастя заплакані очі,
В шаленості - су м на обличчі,
В довіри безсоння щоночі,
А пристрасті всохла криниця.
Вгамуюсь, бо плакать вже нічим,
Замовкну, бо нічим кричати.
Сумний діалог: я і відчай,
Й обшарпані стіни кімнати.
10.06.2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=2378
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.06.2004
Пробачити? Бігти? Спинитись?
Забути? Чи вічно цим жити?
Піднятись? Від бруду відмитись?
Померти? Або ж воскреситись?
Пробачити? Ти б зміг пробачить?
Не мріяти? Іншу не бачить?
Не плакати? Не катуватись?
Чи осліпитись й сміятись?
Пробачити? Може, доволі?
Ти щастя знайшов? Переміг?
Не вірити? Ви були голі?
Чи все відбулось так, наспіх?
10.06.2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=2377
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.06.2004
Твоя демонічна усмішка
І білі янгольські крила...
Яке поєднання несмішне,
Спотворена пісня ігрива.
Черствіше від каменю серце,
Ніжніші за дотик слова...
Любов вже до нас не озветься,
Бо тої любові нема.
Твої скаламучені думки,
Жаркіші за сонце бажання,
Нестримні твої поцілунки,
І зрада. Ти зрадив кохання!
М’якіше за пір’я волосся,
І руки, міцніші за скелю...
Мабуть, вже така моя доля
Щоб обіймався ти з нею.
10.06.2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=2376
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.06.2004
Моя печаль не крає більше душу,
Вона лиш ріже серце, як ножем.
Я знаю, що забути тебе мушу,
Відпливши в море першим кораблем.
І злякано любов повітря ртом хапає,
Хоч розуміє - за спиною стоїть смерть.
Та милості від тебе не чекаю,
Бо ти розбив кохання моє вщерть.
Моя сльоза вже більше не проллється,
Не зросить квіти щастя – їм кінець.
І посмішка тобі не усміхнеться,
Бо я стомилась вже востаннє, нанівець.
10.06.2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=2375
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.06.2004
О Мово моя! Ти – душа голосна України
Не змовчиш ти, коли тебе нищать і б’ють,
Ти не з тих, хто тихенько і болісно скигле.
Ти – безмежна, в тобі всього Всесвіту суть.
Я пишаюся хвилями Мови моєї,
І в її глибині я відраду знайду.
Ні, нема тої мови, що краща від неї!
Незрівнянна ти, Мово! Тобою живу!
Народе мій рідний, чому не цінуєш
Того, що надбали за довгі віки?
Чому ти цураєшся і не говориш
Тією, що серце твоє віднайде?
О, скільки знесла ти, свята, рідна Мово!
Ти винесла всі ті пригноблення й муки,
Не зникла ти, Мово моя загадкова.
Ти – діамант, ти – життя запорука.
07.05.04
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1786
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.05.2004
My love is deeper than the ocean
And higher than your plane could fly.
I’m willing to express emotions
I want to live without lies.
I want to tell you that I miss you
Not just a little but a lot.
I want to kiss you and to please you
But you are far from me, I know.
You are so far but still so close
My darling, you are in my heart.
I’ve never had such feelings towards
Nobody. But it’s time to start
14.04.2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1784
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 18.05.2004
Я читаю в твоих глазах мольбу,
Ведь не будем мы больше вместе.
Мы как будто ведем войну
И никто не стоит на месте.
Я читаю в глазах сожаленье,
Не сумел удержать ты меня.
Вижу как ты глядишь с изумленьем,
Ты не веришь: она – это я.
И я вижу, глаза голубые
Не блестят уж былым огнем.
Все остыло. По этой причине
Лучше нам не остаться вдвоем.
Да, мне нужен огонь ожиданий,
Неожиданность, всплеск и метель...
Разными говорим языками:
Ты заботился лишь о себе.
Ты так важен, так плечи расправил,
А работу ты к небу поднял.
Мне здесь не с кем бороться, я знаю
Не занять мне ее пьедестал.
Может, ты и любил меня в сердце,
И слова, вроде, те говорил...
Но дела говорили, что дверцу
Сердца ты лишь чуть-чуть приоткрыл.
Не хотел распахнуть ее настежь,
Не сумел ты любить целиком.
Ты настроил каких-то правил
И любил лишь по ним, лишь тайком.
Я любила тебя без опаски,
Не боялась себя потерять,
Ведь нельзя становиться и грязно
По кусочкам любовь продавать.
Если ты ее дал – получаешь,
Получаешь, а значит даешь,
А когда вдруг не дали, то знаешь,
Может, ты ее где-то найдешь?
Может, ты не того человека
Полюбила и может не с тем
Провести ты хотела пол-века
И ко сну отходила не с тем?
Ведь нельзя ее дать слишком много,
А нехватка любви так видна.
Да, расстаться с любимым не просто,
Но любовь без любви умерла.
03.04.2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1781
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 08.08.2005
Oh how I love to watch you smiling
Your eyes are sparkling – it’s another world.
I know that you are far from me but Darling
Those sparkles warm me up when I am cold.
Your kisses better than a piece of Heaven
Your lips are made to please me when I’m sad
I’m sure, Honey, that you are my angel
I’m thanking God that you and I have met.
Your arms are holding me when I am sleeping
And give a shelter when I need to hide
My Dear, thank you for this feeling…
I love you. Kiss kiss kiss. Good night
04.12.2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1780
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 18.05.2004
Why are you looking at me?
What are you going to see?
My grey eyes are full of tears –
But you don’t care what it means.
You are too blind to see my pain
You never called me by my name.
I know you want to look so great
Our love for you is just a game.
I know you like me, am I right?
I’m begging you to stop this fight.
I’m here ready to forgive
Come back, don’t leave me babe, don’t leave.
08.05.2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1778
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 18.05.2004
(Четыре строчки из стиха Ю.Друниной)
Как забыть тебя я не знаю.
Чем завлек ты меня - не пойму.
И сказать я тебе не решаюсь,
Что люблю, понимаешь, люблю!
Я стараюсь забыть милый голос,
Проходить, на тебя не глядя.
Понимаешь, любимый (мой)...(имя)
Не могу без тебя, без тебя.
И любовью своею живу я
И с тобою мечты у меня.
Может, сердце мое и тоскует,
Но любовь наполняет меня.
Наполняет она мое сердце,
Наполняюсь ею вся я.
Неужели не видишь, не знаешь,
Что люблю я тебя, лишь тебя?
11.05.1999
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1775
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 18.05.2004
Мы познакомились - и больше не встречались.
Сплелись два взгляда, мыслью обвенчались.
И все пропало. В вечность...навсегда.
И не встречались мы с тобою никогда.
Но верю я, как, верно, веришь ты
Увидимся мы на краю Земли,
Где солнца луч лазурный берег греет,
Где много зелени, деревьев...
И океан...и я...и ты...
Но это только лишь мечты.
06.12.2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1769
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 18.05.2004
Две ласточки летом детей завели.
Семь дочек - семь строчек счастливой любви.
Но детям, видать, жить, любить не дано
И жизнь их сложилась темно и грустно.
Одна полетела искать океаны -
Разбилась она о прибрежные скалы.
Вторая любила зеленый тростник
И жить с ним осталась пока не поник.
А третья хотела достичь до небес,
Лететь в небо, к солнцу, его облететь...
Но бедной не знать, как тепло там вверху,
И, обпалив крылья, упала во тьму.
Четвертая быть попыталась умней -
Но не совладала с натурой своей.
Она полетела искать дальних стран,
Но не долетела, доставшись волнам.
А пятой, так вовсе пожить не дано -
Убили мальчишки, попали в крыло.
Шестая хотела от всех отличиться:
Летела, летела, куда захотела
И влипла в беду неразумная птица
И к коршуну в когти попала всецело.
Седьмая совсем жизни не повидала-
Слепой и глухой из гнезда она пала.
Какой же из них больше всех повезло,
Подумает каждый, нахмурив лицо.
наверное, первой, а, может, второй,
А может быть, пятой, а может, седьмой?
И сделает вывод пусть каждый себе,
А выводы сделав, расскажите мне.
(повезло второй, потому что она любила тростник и прожила свою жизнь для кого-то)
11.12.2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1768
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 18.05.2004
Гарнесенькі кульки в мотузці сплелися -
На сонці блищали, моі краплі водиці.
І кожна по-своєму щось гомоніла:
І чорна, й зелена, і жовта і біла.
Червона казала: "Я гарна, як мак!
Я вам подарую веселощів смак".
Рожева хвалилась - вона всіх гарніше
І грудочку щастя дає вам скоріше.
А синя казала: "Я - неба блакить
І вам подарую захоплення мить!"
Зелена й коричнева кульки казали,
Що посмішки кожен вам день дарували.
А фіолетова мовила сміло:
"Я надаю вам здоров'я і сили".
Чорна і біла всіх нас запевняли,
Що рівноваги в житті надавали.
І їх ще багато в мотузці було,
І кожна казала: вона лиш добро.
Та вкупі ці кульки - життя подарунки,
А довга мотузка, що їх заплела -
То шлях кольоровий людського життя.
12.12.2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1767
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.05.2004
Мій милий, давай повернемо кохання,
Давай ми повернемо миті чекання
І мрій того, чим ми будемо жити –
Давай ми повернемо все – край тужити.
Та він не схотів, а я вже втомилась
Шукати того, в чім життя опинилось
І все це жахливо і страшно до болю,
Та не повернути загублену долю.
Так, не того ми від долі чекали,
Та чого ж втомились і руки поклали?
Невже ти не віриш у казки щасливі?
Невже ти не хочеш повірити в мрії?
10.01.2001
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1764
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.05.2004
(Переписка з К.В. на уроці укр. літератури)
1) моє послання
Я дивлюся у відчинене вікно.
Раптом, птаха дивовижна сіла,
Підвіконня зайняла своїм прекрасним тілом,
Дивиться на мене, ніби все одно
Їй хто тут сидить.
Дивно, їй не лячно,
Що я можу встати
І вхопити ї за прекрасні крила,
І тримати у руках досхочу,
Годувати й пестити її.
Птаха починає
Чистити свої зелені крила,
Ні, рожеві чи червоні...
Втім, ті крила взагалі барвисті,
Наче кольори в химерному намисті.
Хвіст вкриває все пташине тіло
І, буває, птаха вся зникає
В дивнім лісі, що являє отой хвіст,
Що, немов ряхтить, у місячному сяйві,
Розкриваючи квіткові пелюстки.
Птаха все сидить і дивиться на мене
І лице її здається надто вже знайомим.
Певна я, що птаха буде вічно
Сидіти і мовчки говорити
Про якісь небачені світи.
2)відповідь К.В.
Скажи, (ім\'я), чи тобі не гидко
Дивитись в очі вогкі
Заслинених, пихатих блюдолизів,
Що віршики про квіточки складають,
І рушники, й нечувану любов.
Або ж коли усміхнене дитя
Почне з тобою грати в символічність
Та самовпевнено глузує й необачно
З відвертим і завзятим шовінізмом.
Або ж коли звірятко миле і тендітне
Зайдеться реготом бурхливо-громовим,
Й таким постане гидким і потворним,
Що гірко плачуть ангели над ним. (Шекспір)
Чи може, як чуттєві лицеміри,
Почавши бавитися в почуття,
Навіть не розмірковують, чи справді
Вони хотіли те відобразити,
Що легко так з очей злітає штучних,
Ще й ктива зморшка посеред обличчя,
Що могла б з усмішкою асоціюватись,
Проте, скоріш, виховує відразу... і співчуття
До вбогих духом пластилінових калік.
А чи не моторошно бачити людину,
Що з тупістю широконосих мавп
Гостинно жалюгідність демонструє
У обмін на цукерки інородців
(Та інших, хто блюзкірство полюбляє
У виконанні м’якотілих жабенят).
Також з тобою, подруго, удвох
Ми зневажаємо попсовиків вітроголових,
Й акселератів-диваків, що за браком розуму
В одежах нігерів розігрують дитячі казочки...
У світі релігійної розпусти!..
P.S. А щодо птаха, то не знаєш ти птахів
Цьому не треба корм – ти простягни лиш руку.
(Але як будеш самовпевненою вкрай –
Він заспіває з тяжкої розпуки,
І зникне крізь небесний водограй,
І більше ти його не вгледіш просто неба).
Він сам з’явивсь до тебе, пам’ятай,
І будь-кои повернеться до тебе.
А ти лишень вікно не затуляй,
Тоді чи вдень, чи місячної ночі
Його побачиш знов, і згубиш знов
... Коли розплющиш очі...
Хоча, хто знає, що то був за птах?..
Можливо, марево, можливо, сновидіння,
Звабливий демонічний знак,
Або породження небесного склепіння,
Чи символічне втілення особи...
Чи не ознака це весняної хвороби?..
3)моя відповідь
Мені так дивно, як воно можливо
Так розуміти той наплив думок,
Що ввесь мій мозок полонив звабливо.
Ти ж зміг все осягнути... Полохливо
Читала я рядки твоїх вимов.
Ні, не можливо те! Як ти вгадав
Отой безмежний океан
Всіх моїх мрій, переживань,
Який плекала в спогадах бажань.
20.03.2002
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1752
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.05.2004
Колись давно, межі густих дібров
Я йшов і, раптом, скарб знайшов.
Велика скриня на вузькій стежині
Стояла там. Тоді як нині
Я пам’ятаю, що в чагарниках
Я врешті решт відкрив її і птах
Якийсь злетів небічений у небо,
І зорі запалив навколо себе.
Замка на скрині не було давно
Я зміг зірвати той замок, а далі
Боявся я дивитись, бо казали,
Що може бути там не на добро.
Тієї миті я забув про страх.
Почав я нишпорити по тій дивній скрині,
Я папірці якісь тримав в руках
І намальовані були там чоловічі мини.
Не знав тоді я, що зеленії бомажки –
То гроші, та не наші,- іноземні.
Я долари тримав американські
І не знаходив вартості для себе.
Так і залишив в лісі скриню ту,
Розлючений прийшов додому.
Хотів я їсти. Краще б там було
Їстивне щось, а не зелений долар.
О, краще б книга там була цікава,
А не лице чиєсь отам стирчало.
Забув про скриню ту, а через кілька днів
Плітки дійшли, що когось в лісі вбили,
Бо хтось знайшов оту прокляту скриню
І друзям розповів де саме і що в ній.
Отож зелені гроші – то не скарб.
То злий чаклун, який уміє вправно
Людей перетворити на собак –
Ще цього нам в житті не вистачало.
26.03.2002
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1751
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.05.2004
Свежий ветер сдувал меня с ног.
Шла на встречу к тебе я, а ветер помог
Мне подумать о жизни, подумать о нас,
И я шла, сожалея о многих вещах.
«Милый Ветер, скажи мне, Дружок,
Почему мне так больно бывает?
И какой нужно сделать залог,
Чтоб избавиться от колебаний?»
Мудрый Ветер лишь дунул в ответ,
Окатив меня брызгами моря:
«Дорогая, скажу я тебе,
Что не стоит тебя он, не стоит.
Да, забыть ты его не сумеешь.
Но зачем это делать?-Поверь,
С горьким опытом станешь сильнее.
Ты захлопни открытую дверь.
Хватит, полно визитов в дом сердца.
Все приходят, и клянчат, берут…
Ты же даришь все тварям сердечно:
И добро, и тепло, и уют.
А красивые воспоминанья
Ты на стенах повесь и забудь.
Ты забудь об обидах – прощая
Твой мудрее становится путь».
Шла я берегом, и, замирая,
Поглядела на водную гладь.
Нет, не будет мне больно, я знаю,
Что не дам я себя унижать.
Я не буду склоняться пред ними,
Перед жалким примером мужчин!
О, вы вспомните как вы убили
Все желание верить, любить…
Как расскаетесь в вашем поступке!
Я уверена, будешь жалеть
Ты о каждой ушедшей минутке,
А я реквием буду вам петь.
13.04.2002
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1748
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 18.05.2004
Чарівна лілея голову схилила,
Ніжно подивилась на піон червоний,
Щось йому казала і про щось питала
Та й не розуміла, що у нім такого...
Що ж у нім такого, що аж серце вабить,
Думки всі спрямляє на нього одного?
Їй піон всміхнувся, пелюстки відкривши,
А вона з погордою, все лице скрививши,
Відвернулась швидко. Та й він відвернувся.
Не було щоб видко їй його страждання.
Він ховав сльозини, а вона сміялась –
Так вони стояли з вечора до рання.
Та піон прекрасний відповів любов’ю.
Він сказав: «Різниця є між нами та,
Що свою любов я ношу з собою.
Ти ж, лілея біла, будеш ввік сама».
04.04.2002
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1747
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.05.2004
Сквозь пучки зеленой ели
Солнца яркий луч блестит,
И я слышу еле-еле
Как родник в траве журчит,
Как сосну дырявит дятел,
И как белка ест орех;
Слышу я, как где-то катер
Вдаль плывет, и слышу смех.
В глубь иду я по тропинке
Удаляясь от людей,
Вижу на траве росинки –
И иду я веселей.
Мне ласкает кожу солнце,
Дивной бабочки полет,
И я слышу, что в сторонке
Птица песенку поет.
Если посмотрю направо,
То увижу я цветы.
Да, красивых есть немало,
Но я рвать не буду их.
А в другой руке держу
У себя коровку:
Божию, красивую,
С черненькой головкой.
У нее вся в крапинках
Красненькая спинка,
А сидит она
На большой травинке.
Как же мне не хочется
Уходить отсюда…
Может, мы не будем
Расставаться с чудом?
14.04.2002
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1746
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 18.05.2004
Вечоріло. Перші ліхтарі
Принесли своє проміння в світ.
Люди йдуть чомусь такі сумні
Кожен з них іде собі й мовчить.
Ні, ніхто не усміхнеться другу.
Втім, здається, й друзів в них нема.
В їхніх рухах відчувається напруга:
Цілий день прожито задарма.
Так, даремно йшли ви на роботу,
І даремно працювали там,
Бо нема речей, гарніших за турботу,
Людяність – то найцінніший дар.
Про любов, на жаль, наскрізь забули,
Як про допомогу, й співчуття...
Люди! Може ви б хотіли повернути
Те, що вартим є всього життя?
18.04.2002
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1745
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.05.2004
The love is groaning between it’s teeth
It calls us to the lantern light.
It wants you to explain to me
Why did we break up an you make me cry.
The love is life-less. It wipes the perspiration
It wants to live. It tries to find salvation.
But that’s the dead-end where we were lost
And no one knows how much this love will cost.
22.02.2002
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1743
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 18.05.2004
Читаючи вірші Ліни Костенко...
Не бійся впасти сонячної днини
В калюжу, сповнену бруднючої води,
А бійся ненароком скривдити людину,
Бо слово болю буде жити назавжди.
Можливо, скажеш «вибач» через роки,
І, може, пошкодуєш ти про те
Образне слово, що злетіло з рота
Й закарбувалось в серденько людське.
Ще бійся ошукати душу.
Душа – то є гірський кришталь.
Необережно поведешся і загубиш,
Ти розіб’єш і не відновиш його грань.
Не бійся впасти сонячної днини
В калюжу, сповнену бруднючої води.
Ти бруд відмиєш, а в людини
Залишиться образа назавжди.
23.04.2002
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1741
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.05.2004
Завжди шукай чогось нового
Ідучи стежками життя,
Проте не забувай простого
Й давно відомого буття.
Так, винаходь нові матеріали,
Будуй будівлі із нових цеглин,
Пиши нові газети і журнали,
Життя – одне, і в ньому ти – один.
Лише один раз випадає жити,
Лише один дає природа шанс
Любити, жити, діяти, творити –
Не загуби її безцінний дар.
Не втрать життя, дарованого Богом,
Не витрать кращі роки на дурню,
А доведи, що гідно жити можна:
Ти посвіти життєвим ліхтарем у тьму.
Пройдуть роки, пройдуть тисячоліття,
Машин не буде – буде щось нове,
Та будуть люди, й нові покоління
Запам’ятають слово мудрості твоє.
24.04.2002
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1740
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.05.2004
Як можна жити в цьому світі зла,
Направди, болю, муки і печалі,
У світі, де лишилося добра
На півсухому дні в стакані?
Обурює кінець життя
Людей, яким потрібно жити вічно.
Закатували їх на Соловках,
В Сибір їх вислано навічно.
Одурено, спаплюжено, убито,
І Хвильового, й Стуса й Куліша,
Сосюрі не давали жити і творити –
Ось чому в мене крається душа!
Шістнадцять років без віршів Костенко,
Арешт О.Вишні і смерть Зерова вража.
Хіба так можна? Ми ж помремо
Так як Марія вмерла в Самчука!
Єдине, що дає бажання жити –
То пісня, що співа її Земля.
Її простори дальні, дивні птиці,
Моря, і океани, і поля.
Які лани на нашій Україні!
Кожна травинка досконалістю вража.
Завмреш – і чуєш пісні солов’їні...
Нехай квітує Україна й не вмира!
05.07.2002
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1736
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.05.2004
Лес разрыдался осенним дождем.
Спряталось солнце. Вдруг грянул гром.
Где-то, скрипнув стволом, повалилось
Дерево жизни – и счастье разбилось.
Пахнет грибами и мокрой листвой,
Капли срываются над головой.
Так неустойчиво, ты понимаешь,
Все в этом мире – и ты это знаешь.
Скользко идти по зеленой траве,
Падаешь вниз и лежишь на земле.
Смотришь наверх и в иголочках ели
Любуешься играми света и тени.
Ветер подул - и сотнями капель
...............................
Ты наслаждаешься свежестью дня –
Лес так прекрасен. Прекрасен всегда.
22.10.2002
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1734
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.08.2005
Донесся стон из слоя тишины.
Передо мною гений, он в порыве
Всей страсти, создал здесь, в глуши,
Ужасную, кричащую картину.
А в ней он воссоздал людей,
Любовь и страсть, и ненависть, и злобу,
И непонятно, что кричит сильней:
Добро иль зло, и что молчать готово?
Тот мастер создал багряные небеса,
И облака с оттенком красноватым,
Едва ли уловима красота
В его картине сумрачно-богатой.
Он написал и реки, и моря,
Но нет, не голубой, скорее серый
Преобладает цвет. Два корабля
Сошлись в бою или стоят на мели.
Там звери с взглядом злым, с улыбкою гиены,
Орел там в клюве держит свой удел,
И мчат машины, воют их сирены,
Заполнен каждый сантиметр, там места нет.
Но мастер все еще не ложит кисти,
На нем лица уж нет, но он творит:
Посередине он рисует листик,
На листе том прекрасное дитя сидит.
Оно невинно, взгляд его так ясен,
Казалось бы ошибку гений допустил,
Но нет, младенец осветил весь мир, он стал приятен,
И рев утих, и море подарило штиль.
Он улыбнулся – и вулканы,
Словно стыдившись бывшей наготы,
Накинули на плечи пальмы и поляны,
Воскрес родник из голубой воды.
Захлопал он в ладоши – стало утро,
И ветер разогнал все облака.
Дитя перевело назад минуты,
И исчезать все стало на глазах:
Исчезли боль, и ненависть, и горечь,
Пропал и взгляд, который так пугал.
Там злобы больше нет, и некому там спорить –
Младенец дал любовь, забрав кошмар.
Закончена картина. Мастер вышел.
Затем, чтоб не вернуться никогда.
Ушел, решив, что комментарии излишни,
Ведь у него теперь спокойная душа.
17.12.2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1731
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 21.05.2004