| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
Колись…
Ти горнув мене до себе,
Ти кричав:"Моя!"
Не зводив очей зелених
З мене ти-- а з тебе я.
Колись,
Ти тримав мене за руку,
--Щиро за руку тримав.
Ти її грів біля серця,
І колись--не відпускав.
Згадай як ми колись любили!
Можливо, колись ще полюбимось так...
Ми з тобою просто сиділи--
Проводивши разом увесь вільний час.
Словом єдиним могла описати:
Ти один такий, коханий, мій!
Тепер, стома неможу передати
Як крає душу гострий біль.
Колись, я сяду біля тебе,
І ти мене обіймеш знов.
Колись, ти забудеш давню злість
Натомість, згадаєш любов.
Колись, я забуду ті ночі:
Давні й заплакані вони.
Радо згадаю твої очі:
Які ж вони добрі були.
Зараз, я дивлюся на тебе
Ридаючи в середині душі.
Шукаю хоч краплинку жалю,
--Хоч крапельку любові на лиці!
І хай немає її зараз
І може--ще довго не буде,
Та неможе битись моє серце
Коли з ним не б'ється і твоє.
Навіть в байдужості й образі--
Коли котяться сльози по лицю…
Я згадаю дві, i тільки дві фрази:
--Ти мій!
--Я все одно тебе люблю!
Неля Веселка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2016