Сергій Миколайович

Сторінки (1/3):  « 1»

Скажи люблю

Нет  хуже  звука  в  мире  чтоб,
Сорвать  слезу  на  краю  века,
Чем  забивание  гвоздя  в  гроб,
Тебе  родного  человека.

Таких  гвоздей  всего  четыре,
На  каждый  угол,  что  не  скорбя,
Твердит  об  опустевшем  мире,
В  котором  ты  остался  для  себя.

В  моей  судьбе  таких  гвоздей  аж  восемь,
Сестра  моя  не  даст  соврать,
И  все  пришлись  почти  под  осень,
На  самых  близких  мне  отца  и  мать.

Взмах  молотка  —  по  сердцу  стук,
Душа  кривилась  от  тяжких  мук,
От  каждого  удара  по  крышке  гроба,
Всё  как-то  меньше  веришь  в  Бога.

Всё,  опустили,  как  же  быстро,
Жизнь  и  не  обещала  быть  пушистой.
И  напоследок  здесь  дружок  тебя  молю,
Пойди  к  своим,  живым  —  скажи  люблю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645456
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 20.02.2016


Одри Хепберн

[img]http://www.motto.net.ua/pic/201312/1600x900/motto.net.ua-65267.jpg[/img]
Однажды  увидав  взгляд  столь  мне  знакомый,
Он  красотой  своей  пронзал  меня  до  боли.
Не  зная  –  кто,  откуда,  но  так  родна,
Оказалась  мне  в  последствии  та  милая  душа.

И  как  лавиной  страсти  спущенною  с  гор,
В  моей  уж  памяти  живёшь  ты  до  сих  пор.
Что  на  английском  прозвучит  как  "still  remember"
Ангел  хранитель  мой  -  Одри  Хепберн.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641434
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 05.02.2016


Магічний місяць

Я  бачу  місяць  за  вікном,
Німий,  блідий,  рогами  в  бік.
Настав  той  час,  змінити  долю,
Що  вже  давно  на  самотік.

Вже  п'ять  хвилин  палає  свічка,
Я  шмат  паперу  дістаю,
І  знаю  це  погана  звичка,
Отак  стояти  на  краю.

Все  мріяв,  вірив  і  чекав  добра,
Хай  та  вже  смерть  тебе  забра!
Що  ж  буде  далі?  Вже  все  й  однак,
Але  ж  ти  душу  не  губи  юнак!

Ти  ж  так  тримав  усі  невзгоди,
Батьками  зрощений  на  годи.
Я  маю  встати  з  тих  колін,
І  не  піти  вже  на  поклін.

Читаю  строки,  як  таж  писала,
Ворожка  дивна,  все  мов  би  знала.
Але  дійшовши  до  імен,
Де  “Раб”  і  “Божий”  -    я  встав  конем!

І  так  скипіла,  що  це  диво,
Душа  козацька,  на  всю  силу!
Нам  досить  тих  рабів,  богів,
Та  довгих  клятих  кайданів!

Магічний  місяць  пливе  в  гору,
Нагадуючи  нам  всім  знову,
Що  доля  наша  –  це  урок,
Бо  з  вами  ми,  прийшли,  з  зірок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639254
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 28.01.2016