| Сторінки (1/16): | « | 1 | » |
Подивилась на гетьма́нів - гірко заплака́ла,
Не на теє мене мати сім годин рождала,
Аби мучитись ночами, і стогнать, і гнутись,
В жодну мить за час той вічний тай не посміхнутись,
Не утерти ж мені очі від тих сліз солоних,
І не спать мені ночами у тих снах бездонних,
Тільки теє-то позволять гетьмани народу,
Учить гірку нашу долю й мріять про свободу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639736
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.01.2016
Я втомилася від ваших поглядів,
Моя свідомість немов друшляк,
Кожного всесвіт, в очах утоплений,
Омиває мій архіпелаг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638129
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.01.2016
Курить никто не запрещал,
Дым не спасает? – Почему же,
И смысла колышется грань,
Но смысл никому не нужен,
В умах моих шумит «зачем»,
Когда ты дома пьян от стужи,
Их не спасти уже ничем.
А дым спасает, почему же?
Моя душа давно бежит,
Но мельницы в умах потужны,
И время на пустой спешит,
Мне докурить бы, можно?
Математически я – ноль,
Всем математикам не чуждо.
- Теоретическая боль!
Вашей реальности не нужно.
Волнами колыбится нутрь,
Все точечно только снаружи.
Да, в лес сбежать бы мне на хутрь,
Всю зиму летом он простужен.
Там ветки сохшие на нет
Уйдут мне все на сигареты,
Песочный вкус прожитых лет -
Вот чая моего секреты.
Успеть – мне недаренный дар,
Но я успею к этой цели,
Ведь жизнь как карнавальный шар -
Секунды, месяцы, недели.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637959
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 23.01.2016
Ясно чому ти так вчинив.
Щоб мати з кого вибирати,
Та що б у цьому світі не зробив,
Не будемо часи вертати.
Ти якорів удосталь мав,
Щоб в душі людям закидати,
Через роки з снодійних трав
Аби проснутись і згадати.
Бо справді, щось у цьому є,
Через роки, що відчуваю,
І почуттів твоє досьє
Досі старанно розриваю.
Усе погане ніби стер -
Відчуття холоду на ребрах,
Чимало наробив сестер,
Мені і їм, і нашим нервам,
Не буде спокою по вік?
Чому так важко це зробити,
Забути той триклятий рік
І далі собі просто жити,
Та в тебе чотирнадцять рук,
І всі вони міцно тримають,
І кожен, кожен серця стук
Вони рахують, відростають.
Чи ти нещасним таким був,
Що захотів морів уваги,
Як потім раптом непочув
седець ти плач їх, без поваги?
Не вистачило б тільки раз
Когось у себе закохати?
Навіщо маньякальних рас
Характери тобі вдагати?
Одна, що любить над усе,
Не втілила б у тебе душу?
Скільки людей в тобі живе,
Що кожного ти звести мусиш?
Гей! Ми живі і нас багато,
Дійсно багато – молодець.
Чи вистачить твоєї хати,
Аби сховати сім сердець?
Скажи, мій золотавий друже,
Що їх не більше хоч семи,
В кілометрове твоє ложе
Усі вони лягти змогли.
Та знай, мій селезню лукавий,
Що час навиворіт піде,
А вночі сім, що горювали,
Вполюють голого тебе.
Остання нитка буде в мене,
Ти дуже чесно її дав,
Але сотали твої вени
Аж семеро живих орав.
Бо кожному по білій нитці -
Не вистачить колись на всіх,
Костюм геть зношений так вицвів -
Давно пора уже на стрих.
Але ти зняв його і голий
Явився знову у мій ліс,
Своєї правди хоч по сто лий,
Навчилась піднімати ніс!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637876
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 23.01.2016
Моя дивна гравітація не притягається цим світом,
Фізика моїх поглядів не заключається в закони,
Релігійна біологія видається тільки мітом,
Еволюцію метаморфоз насліпо тринькають мільйони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637766
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.01.2016
Коли женеш із відчаєм наввипередки,
Червоний звичайно домінує,
Вирує, вирівнює, вищить як веслує,
Назад повертає на тисячу кроків,
Скажи, серце, скільки років тебе це турбує?
- Не знає, не сміє, не чує…
Колись давно мене питали,
Ще від відбитків тих малих від рук дурних не було й сліду:
«Чим є сенс од цього світу?
Роджений чи строчений,
Совістю перекочений,
чи однак
Муром мурований, деревом саджений,
Гордістю сина можливо означений?»
- Сенс втрачений.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637691
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.01.2016
Дихай, заглушивши звук,
Дихай глибиною прірв,
Дихай, щоб жаги злий жук,
Мурашками заволодів.
Дихай, щоб пролунав стук,
Дихай, доки перевершиш,
Диханням своїм на крюк,
Дихання моє підчепиш.
Дихай дев'яносто раз,
Дихаючи сотим стартом,
Дихай весь наш спільний час,
Дихай глибоко, з азартом.
Дихай ти до моїх рук,
Дихай, щоб крізь вуха в серце,
Диханням всіх в світі мук,
Щастя дихання прорветься.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2016
Десь там живуть люди, десь там живе й щастя.
А тут лиш байстрята без мами, без тата й нікому навчити.
«Як жити» лиш ходять байки. Хороші і добрі з'їдаються наніч вчинки.
Бо ваші бабусі, мамусі й татусі – поняття лише вікові.
Як зверху й донизу, навиворіт і навпаки, як не крути –
Ми всі на цім світі діти. Чужі!
Чи рідна істина колись до нас дойде?
Зі свого далекого й несвого закордону,
Всі доли і верхи, спокуси і гріхи чи прожене колись,
Й покличе врешті матінка додому?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637526
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.01.2016
А може я завтра жити почну,
Можливо активністю заволодію,
Буденну шубу ліниву зніму,
І навіть із пунктуальністю вспію?
Можливо я завтра нарешті проснусь,
А може і все забуте завершу,
Можливо по-справжньому я посміхнусь,
Промовлю правду гірку уперше?
Гляди ж вирвусь завтра із ржавих оков,
І врешті здолаю циклічну руїну,
Тоді ніжним дотиком здійму немов,
Пов’язану туго на очах хустину.
В весь голос кричатиму свої думки,
І погляди випущу з дипломатизму,
Всіх правил ламатиму білі кістки,
Залишу систем симетричну вітчизну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637152
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.01.2016
З тобою в нас відносини рибальські,
Впіймав не ту й навіки відпустив,
Навмисно ти зробив це, не зненацька,
У горлі гак навіки залишив.
Бо повертатись в воду після суші –
Не найсолодше в світі почуття,
Ловивши риб, ти змінював їх душі,
І повертав жорстоко до життя.
Ти потурбуєш тільки на хвилину,
Вбереш навіки завчену вже роль,
Аби підтримувати смак полину,
В моєму горлі ніби алкоголь.
І кожен раз я знову ніби п’яна,
Бо голос твій міцніший від вина,
Бо й для найбільшої рибини якісна омана –
Це погляд твій і гідності труна.
Ще ж не траплялося такої, щоб цікава,
Що не згорає, навіть не клює,
Подія ця жорстока та ласкава,
Втопила би завзятого тебе.
Колись дограєшся і річка оміліє,
Болото звузить колорит сердець,
Серед таких як вибрать не посмієш,
Посуха дасть тобі добрячий грець.
Залишишся самий посеред глини,
Хоч ний, цілком і повністю твоя вина!
Ти засихатимеш, я ж рватимусь щосили,
Аби прийти й змочити коньяком вуста.
І запалю я знов у твоїх очах іскру,
Наллється із посухи океан,
На брудершафт допивши всі на світі віскі,
Доп’ю урешті дно твоїх оман.
Я не залишуся, бо я у це вже грала,
Самоконтроль мій переміг азарт,
Віддам усі наживки, всі гачки і жала,
Бо ти - рибалка, це твій хліб і фарт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2016
Сині вікна, жовті стіни,
Брат у кутику сидить,
Кутик гострий – не поріжся,
Заллєш червоним рушники.
[i]Піду повз соняшники за водою,
Маки й волошки перейду,
Води бабусиної із криниці,
У глечик братові наллю.
[/i]
Сині вікна, білі стіни –
Братик перемалював,
Я ж казала – «Не поріжся!»,
Ще й червоного додав.
[i]Тепер іду болотом за водою,
Повз поля мальв поросяних слізьми,
Нерідний брат не так господарює,
А рідного нема ще від зими.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636740
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.01.2016
Залишаєш, часто ти йдеш,
Помираю, крихтами, теж,
А кожна мить, мов рік,
Повернешся, глянеш як знов,
З’єднанням поглядів немов,
І разом були вік.
А як зв'язок знов обірветься,
Із болем у клубок вернеться,
Нить,
- Ти відлетиш у інший вимір,
Ніби і не відчувала нині,
твій ніжний шкіри кашемір.
Це зором я намалювала,
На дотик ти, можливо, шовк,
Можливо дійсності вульгарність,
Природи вершена старанність,
Твоїх очей неситий вовк,
Мене всю спалить не на толк.
Та я готова вам піддатись,
Тільки ж скажіть, що правда все!
Не справа тільки догадатись,
Я вас прошу, прошу в лице!
Не джентльменська тая справа,
Щоденне мучення – отраву,
Вливати в мене і у вас.
І повз ходити, оминати,
І знов очами чарувати,
І думати все заставляти,
Чи час...
Давайте ж раз хоч посміхнемось,
Із відчайдушністю зберемось,
І врешті разом тай нап’ємось,
Джерельної життя води?
Так легко перемалювати,
Достатньо просто дати знати,
Що теж тут ви.
Ви просто більше не чекайте,
Беріть мене і забирайте,
В мить,
І не паліть очей надію,
Бо я ж напевно вас зумію,
Полюбить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636728
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2016
Дивно мені вас любити.
Не жити нас бо вчили – виживати.
Не мати й крихти совісті не дивно, - дивно мати.
Повчати вас – мета навчати.
Мовчати не дано й критикувати.
Не знати жодній із овець як тяжко стримувати вовків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636485
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.01.2016
Чому я вам завжди вірю, чолов’яго?
Не пригощайте червоним вином!
Мені в горлі тісно, мені в душі наго,
А вам в кріслі зручно заводити в сон.
Чому я, коли ледве очі закрию,
Розплющую вже коло ваших ніг?
Я гордість вже стерла, коліна відмию,
Але ж ви наступний візьмете батіг.
Чому, взагалі-то, я вам довіряю?
А й справді, це ж ґрати, а не вікно,
Я худну морально, у землю стріляю,
А ви знов в бокал мені ллєте вино.
Настільки прозорі у вас оправдання,
Аж злюся на себе, що утекла,
І знов добровільно у клітку зізнання,
І знов навстіж серце, знов все віддала.
Коли ви так чесно мене обіймете,
Чи знаю, що це навіть близько не так?
В синцях усі руки, у шрамах все серце,
Ви справді умілець, обману мастак.
Бо навіть коли я все зрозуміла,
Вже бачу цю яму, ніяк не ступлю!
Ви скажете знову три слова уміло,
І лиш спам’ятаюсь коли упаду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636482
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.01.2016
[i]Чи легко повернути втрачений момент?
Час із народження невмілий диригент!
Як не заграєш гами нот частину,
Чи можна надробити якимсь чином?[/i]
Змагання те первинним є для других,
Ця битва важча від всіх попередніх,
Впустивши шанс у рамках життя скутих,
Нас на кільце саджають із середини.
Та час іде, а зашморг той, мов вічний,
Все крутишся, здається, що от от...
Знов на пряму і знов позаду відчай,
Але за поворотом поворот.
Та вирватись - найлегша справа в світі,
Хоч вирватись - найважче за усе -
На правильному боці вірний вітер,
З'єднати з швидкістю і з кольором шосе.
Ох, не дається це для більшості у світі,
Потрібен досконалий "музикальний" слух,
Два фронти грати так, щоб не помітив,
Час-диригент - невмілий долі друг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636139
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.01.2016
Правильна мить, контурний пейзаж,
Уява скрипить, починається міраж.
Чергую реальності, стараюсь прозріти,
Зрізати нормальності лінійні квіти.
Кволо і тривожно туман розганяю,
Звіра неймовірності за хвоста тримаю.
Маю незавершене щось неперевершене,
Ніби не відвержене, але не затверджене.
Тільки в руки мило - зразу в воду милом,
Ти хапаєш живо, а воно із жалом.
Жаль, що ти нестомлений, я, зате, незломлений,
Незваленний, величенний,
за всі спроби вже навчений.
Я тебе зловлю і звалю,
Геть розв'яжу й прочитаю.
Бійся, або не тікай,
Є й у круглого свій край. Доведу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636136
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.01.2016