| Сторінки (1/73): | « | 1 | » |
Справа в тому, що з нами граються не боги,
А люди, з плоті і крові - як ми.
І ми, граємося з іншими людьми
З плоті і крові - як ми.
Жорстокі не звірі, дурні не вони.
Їм хочеться їсти, вбиваємо - ми.
Життя не дарунок, а випадковий збіг.
Еволюція сука: їй чхати на всіх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854799
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.11.2019
добре там де нас нема
а ще краще де не буде
щирі десь далеко там
поруч же брехливі люди
життя на потім зараз біль
і любов на милість «долі»
яка їбе нас звідусіль
забувши що вона у скроні
і ми дурні себе ж нагнули
обвівши інших навкруги
а ті нещасні що збагнули
уже на смертнім вівтарі
а час іде невпинно швидко
за поворотом поворот
ми біжимо іти відвиклі
і боїмось зробити крок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845437
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2019
Коли місця нема, а ти впихаєшся,
сунешся мов змащений вазеліном
бо це твій останній шанс встигнути
і байдуже, що на колінах ти
цілу дорогу їхатимеш
у набитім людом автобусі,
що дихати через раз
спробуєш і не факт,
що на своїй зійдеш ти
зупинці
де таких як ти дюжина
обнадіяних/долею зраджених
де таких як ти - країна вся
мрійників, собою ображених.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830465
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2019
Скільки листів не дописано,
не надіслано й не отримано.
Скільки слів не сказано,
не почуто й не прийнято.
Скільки митей втрачено,
забуто, перервано.
Скільки часу згаяно,
впущено даремно, бо
стільки ж людей ображено,
вбито, покинути.
Стільки ж сердець уражено,
долей зламано, пляшок випито.
Стільки ж про це написано,
зіграно, заспівано.
Стільки ж про це зневажливо
й гордо стримано...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823497
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2019
в місті яких багато
де люди спілкуються матом
живуть в маленьких квартирах
і штопають лати на дирах
в офісах під дротами
де ходять в костюмах дами
сталося диво дивне
звільнила себе людина
вказавши напрямок босу
на вулицю вибігла боса
зірвала сорочку білу
яка притісняла їй крила
посмішку щастя вдягнула
вже й ніби про рабство забула
творить себе й процвітає
не роботу, а життя кохає
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823040
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.01.2019
Давай пограємось в любов
Так ніби ми комусь потрібні.
Так ніби свій у нас є дім,
А в ньому всі щасливі й рідні.
Давай уявимо: до нас
Кохані люди прийдуть.
Тоді зупинеться весь час,
А ми побудемо в обіймах.
Ще трохи і вони вже тут
Розказують про свої справи.
І головне, що сльози не течуть
І в серці, не так сильно давить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822905
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2019
А мені б зараз в гори. Прокинувшись з сонцем, з рюкзаком на плечах йти крізь село, чи може то хутір в підніжжі гори? Байдуже, головне аби пішки іти собі йти… Не знаю як вам, а мені така радість – бачити скелі десь там, в далині. Й минаючи кожну дерев’яну оселю наближатись все ближче до її ніг. Пройти берегом річки і знати, що за якісь кілометри вона проривається між камінням міцним. Тут уже спокійніша, в неї є своє русло і де-не-де малий водоспад, тут вже крізь неї пробираються інші, а там вона рветься і тече невпопад. Омиваючи скелю і кожен камінчик, залишає шанс траві прорости, та в свою чергу ловить промінчик і ось, уже й скеля починає цвісти. Коли я прийду усе буде зелене і наді мною десь пташка вдалі пролетить. І я нарешті сидітиму між гірського гарему, одна без людей, якщо мені пощастить. Або ж ні, залізу на гору і чекатиму там вечірніх зірок. Розпалю багаття, приготую вечерю й засинатиму в спокої під рахунок цяток.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822548
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 24.01.2019
Всі ворожки циркачі, а боги фікції,
Бо як діло до війни - це не в їхній юрисдикції.
Вони усі лише на показ
Чи для примарної надії,
Бо ні прокльон, ані молитва
На війну ніяк не діють..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759470
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 09.11.2017
Діалог Кота й Тоніка
Хто ми такі і чому?
Хто ми такі і навіщо?
Може мурашки в снігу,
Прокинулись і лишились навічно?
Що я можу тобі сказати? -
залиш всі справи і вчись літати.
Ой, не зможеш?
Ти лише людина?
То стань пінгвіном -
він має крила.
Мене називали пташиною
Люди з минулих років.
Та ж був я лише твариною
Й злетіти так й не зумів.
Одного разу я спробував,
І більш скорш за все вже не буду.
Написано же ж на роду нам,
Послухай-но. Ми ж слабкі люди.
Так, я слухаю,
Яка наступна відмовка?
Ти ще й без рук?
Ти боїшся вовка?
Я ж не до лісу тебе посилаю
На висоті людина конає,
Тиском їй серце стискає.
Хоча... Перший вдих прийшов з болем,
Страхом бачити, чути, любити.
Смаком сліз із відтінками солі.
Там народжувались цього всесвіту діти.
Бійся як хочеш
та мені час летіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676757
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2016
Що я можу тобі сказати? -
залиш всі справи і вчись літати.
Ой, не зможеш?
Ти лише людина?
То стань пінгвіном -
він має крила.
Так, я слухаю,
Яка наступна відмовка?
Ти ще й без рук?
Ти боїшся вовка?
Я ж не до лісу тебе посилаю
Втім, бійся
як хочеш,
а я злітаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676756
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2016
Я піднімаю настрій рожевим.
Вмикаю серйозність,
згадую про манери.
Вдягаю більзну червону
й до пізньої ночі
не з'являюся вдома.
На підборах і в платті
по бруківці гладенькій.
Беру каву на виніс
і в цій втісі маленькій
знаходжу рохраду.
Ковток, другий, третій
й на мить здалось
позаду,
все, що було нелегким.
Прогулянка парком,
післясмак еспресо,
слухаю рок -
це для мене як месса.
Думки наче слайди
одна за оною
зникають.
Я наодинуі з собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676413
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2016
Море моє
окутай собою.
Хвилями й піною
геть з головою.
Море моє
твої обійми
такі жадані,
їх завджи мало,
вони щоразу незнані.
Ні, не боюся втопитись.
Цього навіть хочу.
Ти радість безмежна...
я заплющую очі.
Море моє
шовкове й зелене,
ти настільки хвилюєш,
приходь швидше до мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676411
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2016
Немає нещасніших ніж
небажані діти,
щодня до них думка приходить:
"Було б мене краще убити".
Немає смерті гіршої
ніж ненароджене "щастя",
яке боротись не буде,
яке відразу здастся.
Немає щасливішого в злиднях
ніж той, що не один.
Немає більш винного того,
Хто не вибачає провин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659711
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2016
щось стискає міцно горло
і ні, - це не рука.
довкола виглядає все потворно
і кава як без молока:
бридка, пекуча й чорна.
додавати цукру сил нема
та й сенсу більше.
не хвилює кольором трава
як, власне, будь-що інше.
я так не хочу пустоти,
яка довкола в такт крадеться.
кричу їй: "відпусти",
а вона, що не вернеться
те, чого не було й, що пройшло.
це все як хвилі в морі
щоразу інші, хоч з води,
щоразу голі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641854
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2016
один, другий, третій, двадцятий...
обійми, поцілунки, натяки, жарти...
все це маскуєш ніби проклятий
щоб заповнити слід єдиної втрати
образа і злість на себе у інших
за руку візьмись подавшись до грішнх
біль хай іде куди сам захоче
а я буду дивитися лише в твої очі
знову акт мазохізму
безмовно давай відштовхни
із солідарності грізно
за всіх мені мсти
обіцяю мовчати скорившися мирно
у вогніі будуть палати всі оті дивно
якщо ти побудеш зі мною ще трішки
безсоромно благаю і як же це смішно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637989
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.01.2016
Вона просто була.
Красуня червона
любила весь світ
і все,що живе.
Вона просто росла.
Та ножик садовий
Убив раптом те,
що було їй дороге.
Ще декілька днів стояла у вазі,
ще декілька днів вона ніби жила.
Ще декілька днів.
А потім усохла,
Як осінню сохне
під сонцем змарніла трава.
2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637824
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2016
Ми всі чогось - чомусь,
Хтось нас чогось - чомусь.
Без приводу і без причини, робиться це без упину.
Хтось боїться,а хтось живе,хтось тікає, а хтось іде.
До цього всі звикли, на це не зважаєм,
І просто існуєм, і просто сприймаєм.
Згадує хтось, а хтось забуває
Хтось живе, а хтось тікає.
2007р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637759
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2016
Я не тепла, а тобою зігріта,
не гола, а роздягнена
стою серед літа
твоїх почуттів.
Твоє наповнення
замінило мою пустоту,
з насолодою приймаю
й тобі себе віддаю.
До ночі чекаю
без страху й втоми,
лише поруч з тобою
розумію, що вдома.
Ти рідне й чуже,
таке близьке й далеке водночас,
в твоїй клітці я вільна
й нарешті визнаю чого хочу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2016
До поки чайник закипить
Пусти на волю
Хай летить,
Дозволь відчути
Біль звільни
До поки вернуться вони.
Зумій втекти і повернутись
До поки перестануть гнутись
Від вітру гілки і трава.
Зрозумій врешть що ти:
Вогонь чи все ж вода.
До поки ввімкнена плита.
Лети далеко так,
Наскільки досить сили.
Боли, в чужих думках
До поки інші не злетіли.
Іди назавжди.
Повернись за мить.
Звільнись від всього
До поки чайник закипить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637286
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2016
Я досі пахну тобою.
Мій фетиш, моя прихована суть.
Будучи навіть вкриті водою
Очі мої тебе віднайдуть.
Щось підсвідоме тягне до тебе,
Мов заборонений плід,
Для мене стаєш.
Марю весь день
Й цю чекаю хвилину,
Коли ти нарешті лиш прийшовши підеш.
Віп'ятись у тебе всім своїм створіння,
З'їсти до краплі твоє життя.
Поки в очах не зникне надія,
Ти фетиш мій
Моє життя., моя прихована суть.
Будучи навіть вкриті водою
Очі мої тебе віднайдуть.
Щось підсвідоме тягне до тебе,
Мов заборонений плід,
Для мене стаєш.
Марю весь день
Й цю чекаю хвилину,
Коли ти нарешті лишe прийшовши підеш.
Віп'ятись у тебе всім своїм створіння,
З'їсти до краплі твоє життя.
Поки в очах не зникне надія,
Ти фетиш мій
Моє життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637261
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.01.2016
Ти мій наркотик.
Про наслідки згубні
добре я знаю,
мені б варто тікати,
та натомість зустрічі
вперто шукаю.
Давно нема почуттів
тільки емоції залишились,
ти б з жадністю мене з'їв
та розслабся - в тебе замало сили.
Лише зуби об мене зламаєш
й самооцінка впаде до нуля,
поки не визнаєш, чого насправді бажаєш
і ким марить думка твоя.
Ти загнався сам в ці тенета
добровільно забувши про все,
став художником з уявним мольбертом,
що в повітрі малює себе.
Озирнися довкола
і його тобі дам,
ти все ж мій наркотик
ще разом вмирати нам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636979
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2016
Я тебе по - своєму люблю
й від душі ненавиджу,
хоч не вірю та молю
вдаючи із себе праведну.
Ти не мій і не єдиний,
не твоя я й не одна
та все ж поки будуть сили,
в твоєму полоні буде воля моя.
Коли вже з тобою
цього дійсно хочу,
навіть якщо колись серед ночі
прокинусь без тебе -
не впаде сльоза,
з тобою я вільна,
з тобою жива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2016
Раптом потекла сльоза.
В душі так радісно стало.
Й хоч сказати цього не могла -
Та щось там тебе покохало.
Зараз будь - які марні слова
Що таке щастя відчула
І в цьому заслуга твоя
На мить я про все забула
Демонстративність ні до чого,
Чи любощі в усіх на очах.
Найголовніше - себе з тобою відчула.
Й кудись зник увесь страх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2016
Сидячи якось з подругою, на лавці в парку і годуючи голубів вчорашньою булкою, ненароком почули розмову двох людей. Спершу ми не надали особливого значення тому, що вони говорять, більше нас зацікавила їхня реакція одне на одного і зовнішній вигляд. Окрім їхнього спантеличення, явно випадковою зустріччю, нашу увагу, привернули обличчя сповнені смутку, занепокоєння й виснаження. Щоправда в жінки, ще читалась провина й певний страх , а в юнака докір, нерозуміння і низка не надто приємних переживань.
Закінчивши оглядати незнайомців, все ж вслухались в їхню розмову. Початок ми прослухали, та він скоріш за все не був дуже важливим, принаймні так здавалось.
- Де вона? Що сталось? Чому я не можу її знайти? Так, мене не було кілька місяців, але ж я не втікав! Я працював, вона ж знала куди і чому я їду.
- Знала.
- Тоді чому зараз ховається? Невже закохалась в іншого?..Чому ж не сказала?..
- Ти ще нічого не знаєш, так?
- А що я маю знати?
Голос жінки немов згасав, склалось враження ніби вона була десь дуже далеко, а її смуток став ще глибшим.
- Та що трапилось?! Щось з нею? Ви можете пояснити?
Витерши сльози, які навертались ще від початку їх зустрічі й присівши на сусідню лавку, зібралась з духом і почала розповідати.
- Як виявилось, це почалось ще під час її навчання. Мені вона нічого не казала, видно не хотіла засмучувати. А я була занадто зайнята аби помітити зміни. Пізніше, коли стан погіршився вона намагалась, натякала, але я не розуміла, не чула, а може й не хотіла…
- Зачекайте, чого ви не розуміли? Про що?
- Про хворобу …ту - яка помалу її вбивала, яку пізно вже було лікувати, яка не залишає шансу.
- Що?..Як?..Ні…ні, цього не може бути - мені б вона сказала…
Від почутого нам аж моторошно стало. Схожі почуття жалю виникали раніше, хіба що переглядаючи якийсь фільм, але тоді все відбувалось на наших очах, насправді, з живими людьми, а ми самі були ніби в ступорі, не знаючи, що робити і як поводитись. Здавалось навіть голуби їм співчували.
- Не вірю…Ні… Не вірю! Не може цього бути…я залишав її здоровою, вона раділа, ми мали…
На очах парубка виступили сльози, а по наших тілах невпинно бігали мурашки.
- Я знаю, вона цього дуже хотіла, будувала в мріях ваше майбутнє, а потім про все дізналась і було вже пізно.
- Але чому вона нічого не казала? Чому дозволила поїхати? Я б залишився з нею. Був би поруч…
- Вона знала, що помре, й надіялась ти не повернешся швидше. Вирішила, що так буде краще для вас обох, мовляв болітиме менше.
- Дурість! Невже думала, що я її покину?.. Я ж люблю…
- Ні, просто злякалась, не знала, що робити й не хотіла завдавати ще більшого болю.
- А Ви звідки знаєте?
- Вона написала листа, де розповіла про все, чого вголос так і не насмілилась. Ось,там і для тебе дещо є.
Жінка вийняла з сумочки конверт й простягла його хлопцю. Розгублений юнак взяв листа й почав жадібно вчитуватись, напевно надіючись отримати пояснення й відповіді на свої питання. А може сподівався, що все це невдалий жарт, чи якась дурна перевірка почуттів. Але щомиті до нього приходило усвідомлення правди – вона таки померла…Обличчя його сповнилось болем, таким сильним й невимовним. З наших очей мимоволі потекли сльози й здалось, що той біль частково передався й нам. Добре, що вони нас не помічали.
За кілька хвилин, склавши листки, підняв голову й звернувся до жінки :
- Відведіть мене до неї.
- А може зараз не варто, давай краще згодом.
- Ні, зараз. Я хочу попрощатись…Ось – протягнув їй щойно прочитані листки – візьміть.
- Не треба, залиш собі. Я вже на пам’ять його вивчила. Гаразд, раз ти хочеш – ходімо, поки ще не темно.
Вони піднялись й пішли собі в бік центральної вулиці. Ми ще деякий час просто мовчали, дивлячись, то на голубів, яких вже майже не було, то їм вслід. Потім, переглянувшись й не змігши дібрати слів, мовчки почали складати речі які напередодні вийняли з сумок і стрясли крихти зі своїх пальт . Підвівшись й пройшовши кілька метрів до місця, де щойно розмовляли незнайомці, чомусь подивилася в низ. Там, біля лавки лежав акуратно складений папірець, який я підняла. Моя подруга не зрозуміла, що я роблю, мовляв, для чого піднімати сміття. Та це «сміття» виявилося тим листом, точніше його частиною, який мить назад читав той юнак. Повертати лист власникам вже не було сенсу, адже ми їх давно втратили з поля зору. Цікавість, звісно, взяла гору і ми його прочитали.
«Написала це все, й тільки зараз зрозуміла як же жахливо чиню з вами. Думала якщо не скажу нікому, то менше болітиме, а насправді стало тільки гірше. Боялась прощання з вами, боялась запитань, незручностей, розлуки. Але все чого добилась - це тільки самотність, страх і почуття провини через те, що так і не насмілилась розповісти про все. Гадала, що переконавши його все ж поїхати, те кляте відрядження, дам час аби забув мене, й навіть хотіла, щоб покохав іншу. Але насправді, надіялась, що цього не буде і він через якісь там обставини, повернеться швидше і останні дні ми проведемо разом. Я так хотіла цього, але не визнавала, а зараз вже пізно. Я безмежно сумую й знаю, що він теж та нічого вже не вдієш і це жахливо, й неймовірно боляче. І винна у всьому тільки я. Не подумала, що ж буде потім, як ви це сприймете. Не подумала, що неодмінно картатимете себе, що не помічали й не були поруч, шукатимете винних…Та їх немає, винна тільки я. Вибачте мої кохані, вибачте за все. Я злякалась . Відчувала, що зі мною щось не те, але боялась піти до лікаря, боялась почути те, що зрештою і почула, навіть гірше. А потім боялась розповісти, боялась вашої реакції, боялась жалю оточення, боялась боятись, боялась себе…Та найбільше боялась того, про що так довго мріяла – померти поруч з коханим зі спокоєм на серці, посмішкою на вустах і взаємною любов’ю в очах…
Яка ж я дурепа! Завжди дивувалась як люди можуть марнувати свій час, можливості, життя і зрештою змарнувала своє куди гіршим чином. Впевнилась, що перед смертю приходить усвідомлення, воно прийшло, але пізно! Пізно…Це слово, зараз мені здається найгіршим, точніше його значення. Навіть «смерть» чи «ненависть» ховаються перед ним. А цей вислів: «Ніколи не пізно» - маячня! Принаймні для мене…
Смішно, та кілька тижнів назад, вкотре проходячи повз зруйнований дитячий майданчик, на якому грались з друзями в дитинстві, побачила відновлену гойдалку. Ту саму, з якої годинами не злазила й яка донедавно була майже вщент розбита. В мене з’явилась надія, а раптом і мене можна так відремонтувати... Та підійшовши ближче побачила, що то була зовсім інша гойдалка, нова, металева, з міцнішою опорою, а стара дерев’яна валялась вся розбита до невпізнанності біля смітника, єдине, що її видавало – це намальований нами , дідусь з собачкою, який пригощав всіх цукерками коли вигулював її біля майданчику. Пам’ятаю як він з гордість говорив знайомим, що це його там намалювали, що він помре, а малюнок залишиться, і пам'ять про нього… А як ж ми любили ту величезну дворнягу, яку він вилікував після аварії й залишив в себе. Я досі не зустрічала добрішого й розумнішого собаки…
Дійсно, дідусь давно помер і собака його теж, та щоразу проходячи повз гойдалку я все згадувала, й переконана, що не тільки я. Боляче було дивитись на свої зламані спогади. Не знаю чому, та я забрала собі, частину з малюнком і на новій гойдалці, приблизно на тому ж місці зробила його копію, щоправда маркером, а не фарбами. Вони це заслужили… Шкода, що я нічого не зробила, аби хтось про мене подібне сказав…
Після того випадку, я кілька днів провела наодинці зі своїми спогадами. Згадувала переважно хороше: бабусині розповіді, татові казки на ніч, те як ми всі разом грались, як готувались до шкільних вистав. Згадала як вдягала весільну сукню і босоніжки на височезних, як тоді здавалось, підборах. Уявляла якою ж я буду на своєму весіллі, яким буде мій наречений, наше життя, майбутні діти, дім і неодмінно вірний собака, якого б усі обожнювали…Згадала як брат дивився на мене і казав, що наші сім’ї збиратимуться разом щовихідних у домі батьків, а наші діти ростимуть разом і будуть найкращими друзями як ми з ним. Кепський з мене друг вийшов. Я навіть йому не змогла розповісти. Хотіла, намагалась, та не знайшла слів, не змогла зруйнувати нашу мрію…
Зараз, озирнувшись на все, коли пізно щось робити, пізно боротись, кричати, звинувачувати й вибачатись, розумію як же насправді легко було зібрати вас, моїх найрідніших, розповісти все, подякувати, сказати як же сильно люблю вас і провести цей місяць разом з вами.
Прошу вас зрозумійте мене і відпустіть. Зробіть те, чого я не змогла, і вибачте…Благаю вибачте!..Люблю вас .»
Нас переповнювали різні почуття: незавершеності, жалю, смутку, місцями злості, та дібрати слів, того дня, ми так і не змогли. Не питала подругу, що вона для себе зрозуміла, ми про це так і не поговорили поки-що. Принаймні я записалась, про всяк випадок, до лікаря і намагаюсь прощатись з близькими, кажучи як їх люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636654
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.01.2016
коли трусить не від холоду
й не від страху висоти
коли в душі то лід то полум'я
і в пошуках відносної краси
ти губишся
вагаючись втіка
шукаєш свою істину
та вона жаль не така
якою хочеш її бачити
в агонії кричиш
ще трохи і заплачеш
але чомусь мовчиш..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636414
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2016
Біль сьогодні став моїм другом
Будучи ознакою життя.
Змінив буденну напругу
Викинувши мов непотріб в сміття.
Біль вірний супутник планети Душа.
Коли він приходить,
Раніше, зайві слова
Звучать вже по-новому
Й дещо інша,
Починається гра.
Це друг мій якого ненавидячи люблю.
Він єдиний кого я без провини уб'ю.
Він дає мені сили забираючи їх
Й дозволяє по-іншому дивитись на всіх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636413
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2016
я тебе відпускаю
іди
не озираючись тільки
я тебе не кохаю
й не покличу сюди
ніколи більше
я не плачу
марно
вбиватись за тим,
що давно вже минулось
я відпускаю
й ти мене відпусти
без сподівань
хоч би щось повернулось
вирівнюється з часом усе
особливо стосунки
підгрунття цих
було замале
інакші
надто дорогі подарунки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2016
ми спали разом
більше
ти засинав у мені
окутавши тебе
мороз по спині
пробігав приємний
ранок
холод
сором не даремний
і так
лише у твої очі
так
наступної
чекаю
хочу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635883
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.01.2016
Оголивши до нервів без плоті,
ці люди випивають усе.
До крику й істерики в нудоті
Ідуть забувши тебе.
Ти голий і зневажений грубо,
мов вкопаний на місці стоїш.
Ображений гнів подавляєш,
не хвилюйся - ти його не болиш.
Сказавши усе не полегшає,
їм байдуже на всіх і на все.
Вони мов ранкова ерекція,
Щоб бути їй не потрібно тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635882
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2016
Ми сміємося зараз з тих,
Якими були ще учора.
Два видихи на вдих
І замість вдячності докора.
Заміняємо "я" на "ми"
Й не помічаєм очевидне.
Ховаємо від всіх думки
Й не визнаємо, що нам рідне.
Говорим про відвертість,
Мовляв: "Її нема".
Та не визнаєм й під страхом смерті
До чого ж тянеться душа.
Приросли до шкаралупи,
Яка нас вже не захищає.
І найсильніша не поможе лупа
Кому всередині вмирає..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635676
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2016
двічі на тиждень я твоя
з тобою
у тобі
під і на
решту часу
в мені воля гуляє
і я і мене
ніхто не чекає
в думках вирують здогадки
хибні скоріше за все
вивчила всі твої повадки
ти робиш вигляд
що не знаєш мене
дивні почуття тоді наповняють
та спокій верх все ж бере
й тоді коли про когось спитають
не виведуть більше з рівноваги мене
ти десь є
я знаю
не поруч
далеко
без тебе гуляю
ти десь є
я знаю
зі мною
у мені
так близько
чекаю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635675
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.01.2016
пуста вулиця
пів друга ночі
чутно лише тих
які щось дуже хочуть
або не
мовчки йдеш
в думках одне
що після погляду у очі
непомітно змінює себе
ліхтар
чийсь сміх
і скрегіт гальм десь поруч
привіт
бувай
і все зіпсовано власноруч
крок за кроком
наліво
прямо
пересторога
зирк
чи не шпигує хто за нами
відносна тиша довкола
спрагу тамує
легкий вітерець
так провокує
та невпинно кудись
йдеш собі далі
ця дорога як небо
ні початку ні краю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635487
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2016
Мій Янголе,
Ти поруч,
десь тут,
але від мене далеко
на відстані дотику,
що крізь кілометри
таким неосяжним здається.
Те місце всередині
вже не звільниться -
воно лише Твоє.
Хай де б ми не були
і що б не робили,
куди б не пішли
і кого б не любили
ми рідні назавжди
нам вистачить сили.
Ти настільки просте й зрозуміле
розмовляти з Тобою
люб'язно,
щоб день весь наступний
все в мені раділо
настільки це круто
настільки потрясно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2016
я твій монстер
приручений і чемний
той що зі світлого все
робить хтивим і темним
я твоє покарання
що саме себе мучить
наперед знаю завершення
воно на жаль неминуче
твій садизм ненароком
мене добиває
ти в цьому не перший
та останній кому дозволяю
я чекатиму тихо
доки сам не втечеш
накликавши лихо
як і все в мені минеш
якщо вистачить сили
дресурі монстра піддай
виховуючи щиро
його в собі пізнай
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635186
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.01.2016
А ти борись
не слухаючи інших,
розмежовуй
правду і брехню.
А ти корись
лише сумлінню
й більше
ні на кого не дивись.
А ти пізнай
себе й сусіда
зазирни углиб душі.
А ти згадай
як дід прадіда
де і з ким гострив мечі.
А ти прийми
себе і свою сутність
змирися
і все змінюй навкруги.
А ти пробач
за все, що було
й любов
за основу змін візьми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635183
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2016
Під сяйвом місяця вона танцювала
В міжліссі без зайвих облич.
Відкрилося те, чого досі не знала,
Зорі підказуюють: ти їх возвелич.
Волосся колір міняло,
А очі свою суть.
Таємне братство її прийняло.
Наступного разу собі заберуть.
Побуває там де раніше
Й не снилося їй вільно пливти.
Не повернеться назад сюди більше,
Не хоче.. Ти її відпусти.
Бійся на неї дивитись
Поки ще навпроти сидить.
Погляд її здатен убити
І голос уже не тремтить.
Раніше її б спалили
Звинувативши в чарах лихих,
Або ж камінням забили
На площі між вулиць сліпих.
Та чари всього лиш відмовка,
Привід прогнати геть.
Спосіб пояснити змову.
Засіб виправдати смерть.
Щось всередині злетіти рвалось,
Поки собою світ малюючи,
Вона до себе сміялась
Між дерев танцюючи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634978
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2016
Нудить і терпне язик
від того, що поруч
розум зник
так млосно
всередині
думок крутоверть
лайном всім
довкола
наповнилось вщерть
так хочеться
спокою
далеко втекти
туди де ніколи
схоже нам
не знайти
себе почувю
чудово у лісі
де вітер і листя
малюють тишу
на березі річки
де тепле
каміння
гріє п'яти
провокує терпіння
швидка течія
обрамлена берегом
та вона
нічия
спілкується з деревом
і пташка
й хробак
там воля і щастя
самотнє
однак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634977
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2016
Ми не тих і нас не ті, і так усе,і так усі.
Не з тими дружим чи працюєм,не тих кохаєм,не через тих сумуєм.
Не ті нас люблять,не поряд,не ті в радості,і не ті в горі.
Не та пора,і не той час,не те місце,і не "якраз".
Не в тім діло,не та справа,не та ідея,і не та вдала.
Не на те зважаєм,не через те щасливі,
Не ті кохають,і не ті зрадливі.
Не те бачим,не так розумієм,не те знаєм,і не те дієм,
Не так хочем,не так вмієм,
Не те й не тих серце гріє...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634701
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2016
Давай помремо разом.
Ти там, я тут,
Я в старості , ти зараз.
Давай помремо,
А то вб'ють
Без допиту й на слово права.
Давай швидше, не барись -
Підземне царство завмира в чеканні,
Там приготовлений сюрприз -
Тебе каратиме чуже кохання.
В житті було все з ним ніяк,
Не було часу чи потреби.
Побачити була можливість рай
Злетівши разом з кимось в небо.
Та все ігнориш, що ляка
Тому вмирай - ти зайве.
Не бійся, страх весь забере пітьма..
Визначає кожен своє крайнє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634698
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2016
яка до біса різниця
з ким я
де і коли
у тебе є своя в'язниця
де грати
були людьми
вони колись жили
але приросли
до стін
твого комфорту
споруджених
з цеглин
емоцій й потреб
які все ростуть
кількість їх жертв
давно незліченна
тому не надійся
не буде
спасенна
твоя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634463
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2016
Німі сльози - вони найщиріші.
Йдуть коли сил кричати нема,
коли байдуже, що скажуть інші,
який час, година, пора.
Німі сльози болять все більше
коли поруч нікого й пітьма.
Ти наодинці й стає лише гірше,
не знаючи, в тому чия вина.
Німі сльози хочуть прощення,
притулитись до когось на мить.
Німі сльози оголюють душу,
що найнестерпніше мовчки кричить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634462
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2016
Таких як ти не кохають.
Вердикт вже виніс вищий суд.
Таких як ти не чекають
Все життя і не втрачають глузд.
Такі як ти лише для тіла.
Лебедем б не були між тварин.
Чекають мовчки, лежачи без діла,
Поки не захочуть знов, погратись ним.
Твої власники всі схожі,
Змінним тільки є лице.
Ти вулиця по котрій перехожий
Вдруге більше не пройде.
До твого приходу не готуються
І квартир не прибирають.
З твоїм бажанням не рахуються,
Тебе не люблять, тебе не поважають.
Такі як ти забули про образи,
Їм і так рахунку вже нема.
Такі як ти ідуть відразу
І за ними не впаде сльоза.
Такі як ти не чинять болю.
І байдужістю нікого не уб'ють.
В таких як ти дешева воля,
Якій в обійми з жадністю падуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2016
Мені осінь пахне весною.
Особливо вранці й під вечір,
Коли небо вкрите красою
Й в промінні виблискують зістарені речі.
Опале листя символ, ні не смерті
Воно каже, що скоро зустрінусь з тобою.
Птахи, що кружляють такі відверті
Й трава, мов востаннє, п'ється росою.
Мені осінь пахне домом,
А ще ковдрою і багаттям в печі.
Туди повертатися хочеться знову
Там забуваються образи дурні.
Вітер в потугах пригортає ласкаво.
Хмаринки привітні, і хай уже дощові.
Так солодко пити гарячу каву
Гуляючи містом, де майже голі усі.
Мені осінь пахне тобою.
Чимось теплим й ніжним шалено.
В цю пору в думках омиваюсь водою
І більше ночами, не боюся, що темно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2016
зраджений всіма і собою
проклинаєш світ, зневажаєш долю,
якої по суті й нема
погляд додолу
і "друга де ж та сторона?"
всоте питаєш про себе
вона мов тікає
ти дивишся в небо
там теж нікого нема
від люті палаєш
з очей мов з хмари вода
огортає розпалене тіло
й так хочеться нею
змити весь бруд
- не під силу
ти нікчемна людина
ти тут
не особлива
твої кривдники позаду
тебе залишили
поки ти ображався
вони собі жили
все забули відразу
чого ти не зміг
перед тобою було
безліч доріг
а ти все назад йдеш стороною
забуваєш про все
піддаєшся болю
це і є твоя найбільша біда
яка тебе втопить
озирнись
довкола вода
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633773
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2016
Ти те, чого мені так треба.
Ти те, чого в мене нема.
Ти те, що досі не кохала
Жодна жива душа.
Ти те, що десь далеко
Непомітно й тихенько сидить.
Ти те, що має крила,
Проте нікуди не летить.
Ти не маєш куди втікати.
Кайдани ніхто не вдягнув.
Тобі нікого не треба долати,
І головного ти так й не збагнув.
Довкола тебе простір -
Без стін, незайманий грунт,
На якому тобі б довелося,
Та ти ніколи не зчинеш бунт..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2016
Я хочу тебе на сніданок
З'їсти обідом під вечір.
Відчути як на вустах моїх тануть
Всі твої втомлені речі.
Напитись досхочу тобою
Помстившись за радість й тепло.
Згадати часи коли"двоє"
Було синонімом "одного"
Я хочу втекти кудась далі
Чим дозволяють нам межі,
Й на грані вернутись
Без тебе й воля бентежить..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633717
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.01.2016
сон вперто ніяк не приходить
й в голові не замовкають думки
щось в мені інертно будильник наводить
і голосом тихим шепоче "іди"
одягнувшись в напівпритомному стані
пустими вулицями гуляю всю ніч
щоранку кажу що це вже востаннє
та вечором знову з ліхтарем віч-на-віч
це божевілля лякає до крику
тваринної люті десь у мені
вона схована міцно й намертво закрита
луна тільки ехо крізь бар'єри німі
та все одно відпускати не хоче
це "щось" не мириться геть
така його доля лише серед ночі
невпинно кричати благаючи смерть
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633715
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2016
до себе сміятись
в квартирі пустій
з волоссячком гратись
на голові чужій
співати на вулиці
й танцювати у душі
на гору стрибати
все дужче і дужче
робити що хочеться
де і коли
упередження викинути
геть з голови
не бунтувати
роблячи на зло
а щиро бажати
й хай здійсниться воно
насмілитись раз
що заманеться робити
і за це себе й світ
дозволити любити
трішки божевілля
настрою й добра
і справа зроблена
щаслива душа
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633317
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2016
зраджений всіма і собою
проклинаєш світ, зневажаєш долю,
якої по суті й нема
погляд додолу
і "друга де ж та сторона?"
всоте питаєш просебе
вона мов тікає
ти дивишся в небо
там теж нікого нема
від люті палаєш
з очей мов з хмари вода
огортає розпалене тіло
й так хочеться нею
змити весь бруд
- не під силу
ти нікчемна людина
ти тут
не особлива
твої кривдники позаду
тебе залишили
поки ти ображався
вони собі жили
все забули відразу
чого ти не зміг
перед тобою було
безліч доріг
а ти все назад йдеш стороною
забуваєш про все
піддаєшся болю
це і є твоя найбільша біда
яка тебе втопить
озирнись
довкола вода
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633316
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2016
Зараз настав час дивних людей -
Брехливих і щирих водночас.
Репости, картинки, уривки статтей
Й самотні селфі серед ночі.
Удавані спроби самогубства,
Демонстративний "сміх крізь сльози".
Стрибнути в обійми кому б це,
Щоб менше боліло, сліпнучи, сонце.
Крики про жаль, кохання й ненависть,
Зраду і дружбу в віртуальних світах.
Цинізм і сарказм, що приховують заздрість
До життя в минулих роках.
Зараз настав час дивних людей -
Сміливих й лякливих водночас.
Заклик про бій, для відводу очей,
І правда звучить вже як злочин..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633079
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.01.2016
я фальшива наскрізь
й всередині пуста
на твоє "богиня"
скажу: "дурна"
я дешевша жуйки
і від сміття не корисніша
коля я помру
лайна від мене й не лишить
балачки безглузді
й пусті обіцянки
одна лише правда -
загальна коханка
от так і живу
без сенсу й наповнення
без розуміння коли
чому і для кого я
брехня як повітря
відвертість чадний газ
останній промінчик надії
не загорівшись погас
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633078
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2016
одні в одних всього лиш для кількості
й отримані просто задарма
інертно пливемо в обмеженій вільності
сумніваючись чи вона цього варта
всі невдачі скидаєм на карму,
долю, фатум, невдало вибраний час
пропускаючи можливість вдалу -
щастя панічно лякає нас
через дрібниці форсуєм важливості
знецінюєм раніше святе
засуджуєм інших за їхні дивності
сприймаючи свої як зрозуміле й просте
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2016
передружба й недолюбов
без почуттів кохаю тебе знову і знов
придавлені ревнощі й романтика не для очей
пристрасть спалахує і до іншого речей
добре й спокійно
й водночас емоцій фонтан
хоч ніби байдуже
та цього нікому не віддам
зради немає у відсутності стосунків
нічого не рахується
крім взаємних подарунків
це ненависть навпаки
й трохи більше дружби
нічого іншого не чекаєм
та робім щось нужбо
псуй мене більше
і я тебе буду
робитимемо краще
одне одного без суду
начхати на інших
не важливих примар
для них наша радість
всього лиш жаданий кошмар
ми передрузі й недокохані
в цьому світі умовному
де повсюди капкани
ми ненавидимо навпаки
і псуємо на краще
дякуємо за все
й "прошу,немає за що"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632889
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.01.2016
не називай мене рідною
твоєї крові в мені нема
я могла б бути вірною
та сили закінчились
і це твоя вина
не дивуйся холоду
це всього лише наступний етап
після емоційного голоду
з людьми часто буває так
ми ж тільки двоє
одне одному надто чужих
яким захотілось любові
та запал зашвидко зник
не сумуй
це все не смертельно
і я скоро забудусь як всі
а ти йди
у пошуках нового готелю
остерігаючить таких як в мені
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632874
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.01.2016
я твій кіт
що приходить
під вечір
й не дає спати всю ніч
забравши
ранком всі речі
тікає
його знову поклич
знайшовши
навмисне забуте
твою посмішку
викликає цим
провокуючи
й так неминуче
з ним більше ніколи
не бути злим
піддатись
своєму бажанню
бути відвертим
до болю кісток
зіграти
так ніби востаннє
й схаменувшись вчасно
крикнути: "стоп"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632873
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.01.2016
Якщо ти зрозумів:
"Було вчора погано".
Й для тебе це
Все нездоланно -
Посміхнись!
Щиро від душі
Й не дивись на біди,
Що страшні.
Побачиш зло
Змінило колір
І не такий
Огидний долі.
Постався до проблем
Як мала, мала дитина
Й пограйся просто, просто,
Просто з ними.
Розклади, мов книжки
На полицю.
Й відкинь думки
Про жінку з косов бліднолицю.
Не прийде швидко до тебе,
Доки з посмішкою
Дивишся в небо.
Посміхнись!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632593
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 31.12.2015
Самі собою згвалтовані,
Ображені ходим на інших.
Досі ніким не врятовані,
Суспільство покинутих
Й неправильних рішень.
Самі собою обдурені,
Прокляті й обмовлені.
За чимось завжди шкодуємо
Й боїмось залишитись голими.
З серцями розбитими,
Спимо з ножем під подушкою.
Від холоду закритими,
Зробились металевою стружкою.
Про цінності вічні горлаємо,
Та так, щоб ніхто не почув.
Фізично інших кохаємо
Й просимо мозок, щоб на ранок забув..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632589
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2015
навчи мене поганому
псуй мене
нужбо
втечім від бездоганного
й в хаосі сховаймось дружно
хочу бути обдурена
зачарована
красою неправильно
тобою безжально
вбитою і залишеною
десь між травами
щоб про мене ти згадував
тільки як
прокидатимешся мокрий опівночі
порятунку чекати від ні кого
твоїм жахом
я стану найхтивішим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632417
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.12.2015
і знову все з початку
одне і теж
цих кіл десятки
я для тебе ніхто
всього лиш один з
подразників сприйняття
я для тебе лиш засіб
змінний компонент
для миттєвого відчуття
тобі байдуже по суті
на вигляд форму
наслідки
тобі байдуже на мої
думки
що вийшли з засідки
дурні
не втримались щоб показатись
до біса втомлені
не могли не здатись
здається інколи
немає меж
у їхніх знущаннях
і знову все з початку
одне і теж
цих кіл десятки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2015
я ніколи не стану тією самою
для тебе навіть гарнішою
мене не назвеш своєю коханою
для тебе не буду хоча б найгіршою
я всього лише відрізок
на твоїй лнії
один з елементів
що в мозку хімії
не стану складовою
суміші дикої
яка допомагає
тобі досі дихати
я додаю лише
зайвого сорому
в придаток до сумнівів
що б'ють по хворому
в мені немає нічого особливого
щоб зайняло в житті твоїм
місця важливого
ніколи не стану скарбом жаданим
який в маренні шукатимеш ти
а для мене міг бути моїм коханим
якому б хотілось вже нікуди не йти..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2015
Є думки, які живуть лише в очах,
Ніколи їх назовню не пускаєм.
Є речі, що про них усі мовчать
І бар'єри, які ми не долаєм.
Є спогади приходячі у снах
Виключно під ранок,
Шепотом, у півтонах
Після сотні недопитих склянок.
Є те, що зрозуміле нам без слів
І дії без надмірних обіцянок.
Є люди, що літають між птахів.
Іншим ж мало й тисячі коханок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632196
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2015
грайся з моїм тілом
влаштовуй з ним виставу
роби усе що хочеш
аби було цікаво
за цим спостерігати
давай вперед
вже сцена вільна
відкрий секрет
впустивши божевілля
на зовню
й ти...
це все..
відкинь щось досі знане
що мов баласт
до низу тяне
тебе у прірву до пітьми
й натомість трохи
собі шаленості впусти
інакше тіло не піддасться
й бій із завісою
програєш ти..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632009
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2015
мовчи моя пташко
не співай
коли не маєш для кого
мовчи моя пташко
постривай
дай зняти твої закови
мовчи моя пташко
бережи
свої сили для холоду
побачиш прийдуть вони
після зливи
очей твоїх змолоду
може ти ще болиш
у далекого когось
й не даремно кричиш
зриваючи голос
твоя клітка закрита
не відчиню її
дочикалася літа
самотньо в гнізді
кричи моя пташко
розправ
свої крила зім'яті
кричи моя пташко
злітай
і бийся об грати
кричи моя пташко
до скону
до втрати ваги
кричи моя пташко
до мене
кричи
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632008
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2015
ні
потяг тебе туди не доставить
ні
метро не вирили ще
так
зупинок нема
і їх не прогавить
так
дорогу ту змило дощем
можливо
колись розкажу
можливо
побачемось там
навряд
впізнаєш зразу
навряд
секрет той продам
невдовзі
про це забуду
невдовзі
врівноважиться пульс
ніколи
так знову не буде
ніколи
туди не вернусь
так
вірила щиро
так
надія була
ні
вона насправді вразлива
ні
такою бути могла
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631806
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2015
ця шльондра мене наповняє
їй єдиній під силу це
ні на що її не міняю
вона мені вірна
цим сказано все
хоч часто
до біса
запаси зникають
і в паніці
майже
в магазини біжу
без неї від смутку
я мов помираю
її так жадаю
і з нею дружу
ця шльондра дарує
насолоди миті
даром
без наслідків й жертв
ця шльондра вбиває
повільно і тихо
та вона того варта
її любить смерть
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631805
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2015
Сьогодні я буду котом.
Диким й бездомним.
Сьогодні я буду котом,
Теплим та з поглядом холодним.
Сьогодні я буду котом,
Буду дряпатись й на мишей кидатись.
Сьогодні я буду котом,
Буду лізти на дерева й в траві валятись.
Сьогодні я буду котом.
Ні, не покинутим на узбіччі.
Сьогодні я буду котом,
Який плаче все рідше і рідше.
Согодні я буду котом,
Що втіка від кривди й образ.
Сьогодні я буду котом -
Безстрашним і вільним хоч раз.
Моя історія почалась з того,
Що я прокинулось лежачи в снігу.
Змерзле й самотнє -
Загубило я маму свою.
Неймовірно страшно
Залишитись одному,
В світі жорстокому
Кошеняті без дому.
Цькував мене кожен,
Кому лише заманулось,
А я мовчки просило,
Щоб все швидше минулось.
Проходили дні.
Надворі все холодніше,
Й мені страшно ставало
Все більше, і більше.
Від собак відбивалось,
В безодню темну тікало.
Й навіть раз серед ночі
В когось смерті благало.
Я не хотіло боротись
Чи за їжу змагатись.
Любов і тепло -
Все, що можна бажати.
Наступна доба
Й нове місце ночівлі.
Страх не прокинутись
І кровожадні сусіди.
Надія вмирала.
Розвивалась байдужість.
Врешті думка закралась:
"Все життя моя дурість".
На її останніх подихах
Мене підібрали.
Нагодували, зігріли,
В домівку забрали.
У справжній сім'ї
Я не довго пожило.
По - при старання усі
Ми так й не полюбили.
Подалі втекло
Аби не вернутись.
Щось всередині рвалось
Й так хотілось забутись.
Знову скитання
По ворожих провулках.
Знову благання
В пошуках порятунку.
Вже не раз шкодувало,
Повернутись хотіло.
Себе за втечу картало
Й все сильніше боліло.
Та якось крізь сон
Побачило ногу.
Таку чомусь рідну,
За нею йшло всю дорогу.
Під дверима бабусі
Кілька діб ночувало,
Й пригорнутись до неї
Очима благало.
Мене таки підібрала,
Й полюбила взаємно.
В душу спокій прийшов -
Все було не даремно.
З нею я стало
Кошенятком домашнім.
За клубочком ганялось
Й їло радісно кашку.
Та щастя моє
Не довгим було.
Померла бабуся,
А з нею й тепло.
Ну що ж, - повертаюсь,
Зустрічай мене світ.
Та вже не кошеня,
Сьогодні я кіт..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631517
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2015
Нецензурні провокації
і цнотливі мати
раптово
модно
й
соромно
стало
морально кохати
епоха розумних
занадто
дурних
і до утриманих гучно
кожен вже звик
чуттєві блазні
заполонили світ
нормальність бувай
несвідоме привіт
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631515
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2015
Наші планети
безлюдні
в них вітер гуляє
і лише по полудні
можна погрітись
під сонцем йкусь мить
сірники усі мокрі
і вогонь не горить
щоб його підживляти
їм наче так добре
чи не хочуть знати
що в інших як в себе болить
наші планети
бездумні
ідуть собі вздовж залізниць
яких не існує насправді
і вода в них
з уявних криниць
яку вони п'ють
так жадібно
й радо
карають
на смерть
за фіктивну зраду
дивляться в гору
зневажають стадо
в якому ні, не вони
так смішно дивитись
зі сторони
на себе
не бачачи
сенсу
сірого неба
наші планети
вони
бездоганні
шалено інертні
й водночас
спонтанні
йдуть собі
поряд
не дивлячись в бік
до себе говорять
закохані
в світ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2015
"Я ніколи не думаю.
Не вставили ще такої функії
в запчастину, що черепом
всі називають.
Мені дозволили тільки гнутись
й посміхатись коли вони роздягають.
Біль чи холод? -
Відчуття в мені не закладено,
щоб вам було комфортніше
і щоб воно врешть не зрадило.
Любов? - це не про мене.
Емоціям я б не раділа,
тому мені байдуже чи листя зелене,
головне, щоб папірці шелестіли.
Сміятись чи плакати мені не дозволено,
щоб в процесі вас не збивати.
Крик як функцію вимкнено,
мені варто лише стогнати.
Мене не можуть насправді цікавити
як ваші справи і чи все в порядку.
Мене можна лише трахати -
це єдина для мене зарядка.
У краще я навіть не вірю.
Сподівання для мене чужі.
Я вдосконалена вами повія -
користуватися можуть усі." -
Така повія була б ідеальною,
ви на неї б молились.
Та це всього лиш звичайна ілюзія,
яка помалу веде у могилу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631238
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2015
Є ті, кому насмілитись й піти
Так легко, а іншим не під силу,
Є ті, які кричать: "пусти"
Вчепившись за не свої крила.
Є ті, які здавалося б нічим
В житті не особливі,
А є, оком кинувши на них
Бачиш душі їх вродливі.
Є люди, що живуть брехнею,
А є, що в неї вірять.
Бувають маючі усе,
А в когось є лише надія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630984
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2015
Люди ті ж приміщення. Починаючи з дитинства і перших "закоханостей" ми "входимо" і "виходимо" з них так, ніби це звичайнісінькі грудки цегли, пусті стіни, після яких залишаються лише спогади і зрідка відчуття.
Є "люди - готелі". В них ми поселяємось на відпочинку в іншому місті, або ж знімаємо номер, коли у своєму ліжку ночувати несила. Тут грає роль якість послуг, кількість зірок, відвідувачів до вас, і, якщо залишитесь ще на добу, чи не прибере добросовісна обслуга, щось важливе вам.
Є "люди - гуртожитки". Тут кілька варіантів: ми або поселяємось в них, зазвичай під час навчання у виші, або періодично навідуємо друзів які там живуть. Це принципово різні стосунки, спільне лише одне - юність, а от наша чи "гуртожитку" зовсім інше питання.
Є "люди - орендовані квартири". Тут теж не все просто. Ми знімаємо її або одині, або з кимось. Це теж частіше відбувається через початок навчання і грає важливу роль той факт чи за нас платять батьки, чи ми паралельно працюємо, аби забезпечити своє "проживання". Але повернемось власне до явища: коли ми орендуємо разом з кимось, це звісно весело, але з часом таке сусідство набридає, адже певні вчинки і риси починають дратувати і ми усвідомлюємо всю ілюзорність "своєї власності".
У випадку неспроможності "платити" вчасно, ризикуємо з'їхати з неї і бути заміненими кращим орендарем.
В разі коли орендуємо самотужки все ніби простіше - поки в ній комфортно, доти і живемо. Тут інша проблема: як тільки нас звільнять, завершиться навчання, або "власник", раптом, захоче поселити в ній когось "свого" ми попрощаємось. Хоча такі стосунки, часто, тривають роками.
Окремої уваги заслуговують"люди - горища - підвали - гаражі - прибудови - балкони".На перший погляд вони займають зовсім незначне місце в нашому житті. Та все ж звертаю вашу увагу на їхню потрібність нам.
Перш за все, ми скидаємо туди весь мотлох та непотріб, який все ніколи/шкода віднести сімтник,чи зовсім знищити. На крайній випадок там можна заночувати, втекти від набридливого гамору на кілька годин, заспокоїтись, подумати, ще раз перекласти мотлох.
Особливої уваги заслуговують горища й балкони з гарним краєвидом. Тут все залежить від стилю будівлі, розміру вікон, відкритості й розташування. Цікавим є те, що при бажанні цей балкон чи горище (а інколи ще й підвал), можна прибрати і облаштувати під місце для пиття чаю й читання книг. Такі куточки потрібні всім.
Наступний тип - "люди - квартири, в яких ми живемо перед купівлею власної". Такі стосунки часто тривають кілька років. Звісно, нам ж потрібно придивитись, зважити всі "за" і "проти" і назбирати достатньо коштів,адже власне житло - дороге задоволення.
В цьому є певний шарм. Така квартира, є чи не першою спробою самостійності й самоствердження. Адже ви вже завершили навчання, маєте відносно стабільну заробітну плату й певно задумуєтесь над створенням власної сім'ї, але все ще насолоджуєтесь "волею". Напевне тому, саме з цією квартирою пов'язано так багато спогадів. І оскільки такі стосунки переживаються у період 20 - 30 років, то це і гулянки, і дуркування, і пошуки себе, і безсонні ночі проведені за розмовами й не тільки, і мрії, багато мрій..
Чимало того, що пізніше згадується з посмішкою й певним замилованим соромом відбувається саме тоді. Це чудовий час.
"Люди - приватні будинки" або "сімейні гнізда" говорять самі за себе. Цим приміщенням може стати будь-яке попередньо згадане, але частіше воно зовсім інше - "нове". В ньому ви все облаштовуєте разом з кимось, з огляду на ваші плани, вподобання та фінансове становище. Тут має значення розмір, зручність, розташування, кількість кімнат. Важливим є те, чи хочете туди повертатись щовечора після роботи, які почуття, емоції, думки у вас виникають перебуваючи там, а головне, що ви відповісте на питання: "Чи хочете ви прожити в ньому решту життя?".
Особливими приміщення є, ті на які ми дивимось із захопленням, в які так жадаємо зайти, але чомусь не робимо цього. Ніби і час маємо, і рішуче налаштовані й треба лише постукати, це ж так просто (!),та знову повз. Ці будівлі, на які, здавалось, не мають впливу ні час, ні погода, ні люди, завжди як щойно спорудженні чи після капремонту. Ми на них лише дивимось, захоплено милуємось і не заходимо.
Є "люди - замки": міцні, величні, розкішно облаштовані, з безліччю цікавинок які так і манять. Бути власником цього замку, значить бути власником всього.
Іронія в тому, що ці замки часто самотньо пустують і десятиліттями чекають свого господаря. В ідеалі ним має бути справжній король чи особа, яка по праву крові повинна жити там. Але здебільшого його "купують" якісь дядьки з комплексом Бога, роблячи цю грандіозну споруду своєю іграшкою та засобом для хизувань. Сумно, та цей замок в таких умовах втрачає свою суть, стаючи збільшеною версією лялькового будиночку. В крайньому випадку пустує так і не дочекавшись достойного власника й повільно перетворюється, спершу на запилений музей розкоші, а потім і зовсім стає руїною: місцем паломництва туристів і цікавих до пригод дітей.
Ще, є такі "люди - лікарні" і "поліцейські відділки". В останніх ми або працюємо, або підозрюємось у скоєнні злочину. Часто це каторга і сором в обох випадках. Якщо комусь і до вподоби "карати винних", то завжди бути звинуваченим і покараним - ні, принаймні не привселюдно. У зворотньому це вже клініка.
Що ж до "лікарень", то вони чимось нагадують "балкони" - туди ми теж заходимо ненадовго. В іншому ж, це зовсім унікальні споруди від спілкування з якими ми беремо те, що інші нам дати не можуть. Ці будівлі нас лікують. Ми заходимо в них коли стає зовсім кепсько і ніхто більше не може врятувати.
Зовні вони часто непримітні, інколи навіть відлякують, але безперечно необхідні кожному. Це, мабуть, чи не єдині споруди яких шкода.
Хто ж полікує їх?
Відмінність приміщень від людей в тому, що останні здатні за бажанням змінитись, а перших, в глобальному, можуть змінювати лише люди, живі. Хочу зауважити, що не варто обурюватись, якщо раптом хтось назве вас "готелем", а не "замком" яким ви себе вважали. Для різних людей ми граємо різні ролі: для когось ми "омріяний будинок", а комусь і для "балкону" не потрібні. На це варто не ображатись, а сприймати як гру, правила якої підлаштовуються під гравців.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630980
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2015
Її волосся пахло кавою.
Арабіку змелено і заварено.
Напахтила собою кімнату всю
Теплим паром зігріла холодну твою.
Він пробирався повільно і впевнено
Від ніздрів до пальчиків ніг.
Вікна по - дивному було затемнено,
Пар той росою на шибки ліг.
Втратилось значення сніданок вечеря чи.
Час ніби збився, все пливло навкруги.
Посмішка стала привітно ласкавою,
Вона давно вже надворі,
А її волосся ще пахло кавою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630773
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2015
Мені сім.
Мама вклала спатки.
Ранком в школу.
Будильник.
Шоста.
Та я чомусь не вдома.
Поволі вставши - ступор,
У дзеркалі не я.
Там хтось постарше.
Та й зачіска не та.
Раптом захотілось кави.
Фу, вона ж така гірка!
І піжамка всюди давить,
Надто швидко стала замала.
Невдалий жарт чи ігри лікарів?
Яка робота, пари? - Я дитина.
Краще вже синець під оком від сніжків,
Ніж марних справ, раптова злива.
Я хочу з друзями в футбол,
Піти на річку покупатись,
Гуляти парком з братом знов
І у приставку вечором погратись.
Я не хочу брехати!
Це викликає у мені нудоту.
Я просто так можу кохати,
Без допитів про гроші й роботу.
Я хочу бабусі,ще раз заплести,косу ,
В садочку ногами зібрати росу.
Стару гойдалку як коня осідлати
І залізши під ковдру бабайку здолати.
Я дитина, яка прагне тепла,
А не блукати самій серед ночі.
Я просто дитина, ще зовсім мала
І жорстокості світу бачить не хочу.
Може це сон? - сподіваюсь не віщий,
Й мені все ж таки сім.
Я не знаю навіщо
Все це довкола мене верує
І чому ця дорослість мене ігнорує.
Агов!Я не хочу!Чуєш? - пусти!
Твої пута набридли, вони повні біди.
Або ти згадаєш, що добре і як,
Або я піду від тебе.Так.
Ніжкою тупнуло семирічне дитя,
Всередині зойкнуло.
І вже без вороття.
Будильник о шостій будить мене.
Пора на роботу.
Та рука не до кави тянеться вже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630772
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.12.2015