| Сторінки (1/34): | « | 1 | » |
Млосним кадилом акація мокро-жива,
Кава з вершками в руці, а в губах сигарета,
Буря травнева рве небо сумної планети
Ззовні й зсередини – бідна моя голова,
Знову твої, та й збирає до купи слова,
Психе в начищених латах, бо скоро війна!
Мойри забили на працю – зібралися в бар,
Кішка нитки переплутала – що ж поробити?
В шоці стою і продовжую тихо курити -
З темпом таким за годинку не стане сигар.
Радість богів, а для смертного той ще тягар,
Трохи це схоже на Тартат… або на тартар…
П*яний Амур Купідону начищує харю,
Стріли, мов дощ, а у смертних панує сумбур,
Зараз трикутник – одна з найпростіших фігур,
Я ж все курю і про тишу зі спокоєм марю,
Скільки протримаюсь в грі цій аморфній – не знаю,
Та на кону твої риси – тому не програю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2018
Сожгли меня три раза - я воскресла,
Тому последствием кровавая война,
Что началась совсем уж не с копья,
Но из-за блеска...
Я стала матерью весомого греха,
Но все равно ваяли из меня
Тела богов своих, любя
Шарм яркий блеска...
И в лихорадке кружатся глаза,
В грязи запачкана рука,
Согреть пытается меня
И холод блеска...
Кто я?
В безумном фанатизме рождена,
Женою стать мне суждено для сына величайшего отца,
Как стала моя старшая сестра.
Наивной злостью строгой Артемиды,
Меня казнить решил жестокий царь, принявший бремя глупого истца -
Всего лишь часть большого геноцида.
И по кускам с меня сдирали плоть,
Смотрели мать и младшая сестра и вместе улыбались до слепца,
Ведь умерев к Нему приближусь вплоть,
И так воскресну.
Кто я?
Суть умиротворенных вод,
Моею матерью луна на небосводе,
Я самый лучший мим в природе,
Моя душа - осколок серебра,
Погибель самого прекрасного цветка,
Кто я?
Противоположность той, что идет восьмой, но я на руку ей играю, еще раз имя подтверждая. Мой полон злата арсенал и тени силы. И звон даров моих глаза слепит, а жизнь ведь тоже мной грешит. Дитя строптивости и света Самаила.
Кто я?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779787
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 02.03.2018
Муза з похмілля блукає із вейпом в руці,
Акт садо-мазо над людством - її аспірин.
Мозок тремтить і червоний царить на лиці,
З правої, хуком, б`є в голову окситоцин.
Голос охрип: вивергає словесний понос,
Та ні одне із цих слів не досягне до цілі,
Серце морзянкою довго кричатиме: "SOS!",
Воїн в уяві, та шмата смердюча на ділі...
Марні старання - весь світ хай забуде про сенс,
Сенсу немає, змиріться, бо вистоїть Троя!
Череп з середини той ще розколює секс,
Щастя шукаючий, втоне в болоті із горя.
І залишається вірити в кого, чи що?
Перші слова цього твору ви вже позабули!
Знову доведено: сенсу немає ніщо,
Та від надії на краще судоми по скулах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772113
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 19.01.2018
В танці зміїнім звивається чудо-туман,
Флейта Пандори цілує потріскані губи,
Тліє повільно - подібно зникають і люди.
В чашці фарфоровій феї зеленої труп,
Синім вогнем догорає отруйний нектар,
В тілі дорослім, дитині принесений в дар.
Пилом чарівним осипана миті стезя,
Ключ до Країни Чудес відмикає ворота:
В сірому світі на магію завжди є мода.
Знову Аліса п`є чай, що налитий Чеширом,
В казці свідомість розчинена, дзвінко сміється,
Абсалем стане метеликом - чудо стається!
Так тлін для стомлених душ перетвориться в мирро.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772111
рубрика: Поезія,
дата поступления 19.01.2018
В мереживо сплітаються слова,
І тягне пензлик дивні візерунки,
Шепочуть струни, мов медові трунки
Словечко лиш однісіньке: краса…
На честь її завжди складали гімни,
Оспівуючи велич і могутність,
Ми в ній божественну шукали сутність,
Так намагались передати в танці ліній.
В блаженних примхах голого натхнення
Пророками казали: «В ній спасіння»!
Приховуючи слабкість слів сумлінно,
Розносили по світу її вчення.
Вона єдина крові не просила,
У світі хаосу, терору і злочинства,
Вона завжди була невинно-чиста
І завжди людству віддано служила.
Хоча насправді все доволі просто:
Краса від дотику одного помирає,
Та краще світ цього нехай не знає,
Немає ж бо у неї кігтів гострих.
Тому сплелись в мереживо слова,
І пензлик закінчив свою картину,
І струни знову моляться невпинно,
Шепочуть тихо: «Хай живе Краса»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746121
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.08.2017
Я квінтесенція початку і кінця,
Я потаємні мрії й сподівання,
Творіння, що зіграло роль творця,
Пишу свої ж блаженство і страждання.
Я квітка, що росте крізь гній, і Я теж гній,
Причина й наслідок, суддя й підсудний,
Я сарани й метеликів барвистий рій,
Я сенс – невічний, але абсолютний.
Найелегантніший на світі егоїст,
В Мені злилися разом пекло й небо,
А ще Я найщедріший альтруїст:
Собі я віддаю самого Себе.
Невинна Єва Я й спокусник Змій,
Я стогін відчаю і насолоди,
Боротися зі Мною ти не смій -
Я витвір найпрекрасніший природи.
Я найтендітніша із муз - такий слабкий
Й водночас слабкістю своєю і могутній,
У лоні голови тримаю світ крихкий
І де б ти не пішов – Я там присутній.
Я те чудовисько, яке в нічній пітьмі
Стоїть над ліжком і так хоче жерти,
Усі кошмари втілені в Мені,
Я той, хто вб’є тебе… Я твоя жертва.
Я Сатана, Ліліт і Астарот,
Я Михаїл, Марія, Ієгова,
Я Будда, Сехмет, Ра і Азатот,
Я суть мовчання і гірка суть слова.
Своїх немає в Мене храмів та ікон,
Я бич таких, як Я – надія й страх,
Зі скла та срібла Мій тендітний трон:
Мене побачити ти можеш в дзеркалах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741586
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.07.2017
При повнім місяці зібрались три сестрички
На Лису гору – звітувати Сатані,
Красиві та підступні демонички
Перед хазяїном своїм у всій красі.
В руці у першої блищить чарівна зірка:
«Багато зла я людям сотворила,
Мій інструмент з простої зробить хвіртки
Ворота райські, пустить хмари пилу
В обличчя смертних – розум затуманить,
Зачепить мозок помислом цупким,
Їх тільки мій вогонь до себе манить,
До прірви розпачу, за куражем п’янким!»
Підходить друга - крила за спиною:
«В найважчий час до смертних я прихожу,
На крилах підіймаю за собою,
І шепочу, що врятувати можу.
Вони ухопляться за мене і повірять,
Не схожа я ж бо на служницю зла,
В серцях своїх вони мене леліють,
А я в страждання повергаю їх життя!»
В руках у третьої м’які тенета з шовку:
«Вони самі мене прийти благають,
Знайти в моїх обіймах хочуть сховку,
Допоки сірниками не згорають.
Я - ліки від найгіршої хвороби,
І я - отрута гірша від усіх.
Замало часто однієї спроби,
І натовпи летять мені до ніг!»
І гидко так сестрички засміються,
За місяць звітувати будуть знов,
Хай бережеться той, в кого ввіп’ються
Віра, Надія, Любов…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723363
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 13.03.2017
О, як чарує романтика темної ночі,
Місячний шарм і безмовні хорали зірок,
Наче метелики, сни розлетілись пророчі,
Тиха пора - саме час для дорослих казок.
І на шовках безкінечності темних матерій
Ритм лебединий спіймавши, прибавивши сил,
Метаморфози народяться в танці містерій:
Німфою діва прикинеться в сяйві світил.
Скромний і тихий юнак – відчайдушним сатиром,
Чиста вода стане пряним грайливим вином,
Кролик малий – кровожерливим і лютим звіром,
Наче ніхто цей не бачить бажань іподром.
Тихий ноктюрн і прекрасний, та зовсім не ніжний;
Лебеді чорної кроки майстерно м’які,
Слід безіменної грації в пам’ять наскрізно
Вріже крихким міражем піруети п’янкі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718637
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.02.2017
Кажуть смертні: існує десь царство,
Де не видно ні неба, ні зір,
Там велике кипить господарство
І бенкети – там їжі без мір.
Винахідники злого невпинно
Заборонені сіють плоди,
А Диявол, з обличчям невинним,
За спиною хова ланцюги.
І нашийники, вкриті іржею, -
Забавки ці призначені тим,
Хто веде себе, як ненажера,
Хто не вчув, що сірчаний тут дим.
Бо плоди ж віддають гіркотою,
Але тільки відкусиш шматок -
Стане впоратись важко з собою
І на шиї повисне замок.
І так хочеться – мука солодка,
Тіло мечеться, гине душа!
Проростають гріхи із зародка,
А спокуси ж не варті й гроша.
Щоб спастися, всього лиш потрібно
Встати з свого зручного стільця,
Зрозуміти, наскільки все бідно,
І що в цьому твоя лиш вина.
Але чи це легенда, чи правда -
Невідомо насправді мені,
Та й різниці немає насправді -
Вже наїдки стоять на столі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712008
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.01.2017
Тоннами білого тону спускається тиша,
Сотнями іскор безмовності лине додолу,
Струни дощу оніміли – тихіші за мишу -
Стали полотнами рівного вмілого крою.
Шовком земля розіп’ята на кедрових п’яльцях,
Скривила губи в усмішці бліда Юкі Онна,
Голка соснова танцює в майстринених пальцях:
Сріблом гаптує своє кімоно юна донна.
В сніжних пологах ховається хитра кіцуне -
Біла лисиця в фарфоровій масці людини,
Тихо бреде з парасолькою відьма-красуня,
Дев’ять хвостів замітають сліди господині.
Тонуть так томно палітри барвистого світу,
Наче пилюкою вкрились із древнього тому,
Лиш парасолька з зображенням сакури цвіту
В лапах кіцуне, що в гості йде до Юкі Онни…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705285
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.12.2016
Вітер із півночі – вірний слуга Королеви,
З пристрастю й оскалом хижого білого лева,
Здобич вишукує…
Ласкою пазурів з криги продреться крізь шкіру,
Хмаркою білої пари вкраде дух із тіла
Тих, хто не вистояв…
Доти ж бо ворони чорні, прикинувшись ніччю,
Викрадуть сонце – так роблять не перше сторіччя,
Їй підкоряючись…
Люстра уламком світило так вміло підмінять,
Призми світанку обман духи дня не розвіють:
Вже не зігрітися…
В сани запряжені олені – дзвоники з срібла
Іній розсиплять, де стануть копита на стебла
Трав, що зістарили…
Герда ще довго вертатиме Кая з полону,
Він же, замерзнувши біля холодного трону,
«Вічність» складатиме…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702251
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.11.2016
На сцені старого театру,
Куди вже не ходить ніхто,
За десять хвилин до антракту,
В найкращих зразках комільфо,
Виконує Майстер програму,
Убравшись в червоний каптан,
Сплете і комедію, й драму,
Повірте – він не шарлатан.
Він маг, деміург - теофанія,
Він ролі володар, як є,
В очах його воля і манія
Творити мистецтво своє.
Його арсенал невибагливий:
Ось розум – холодний клинок,
Ось келих емоцій привабливий,
Пентакль – його тіла станок.
І скіпетром ,гордо піднесеним, -
Бажання та воля митця,
Усупереч залам занедбаним,
Довести усе до кінця.
І що би там далі не сталося -
Жаданий знайди епілог,
Тобою життя це писалося:
Ти - Маг, Ти - Маестро, Ти - Бог!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700280
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.11.2016
О Лорелея, заводь же свою чорну пісню,
Гребінь із золота знову візьми до руки,
Знов замалюй в колір відчаю цю пору пізню,
Щоб загубили надію свою моряки.
Щоби загинули в водах примхливого Рейну,
Голосу твого зачувши трунок п’янкий
Щоби собою прикрасили стіни трофейні,
Свіжого шарму принесли у простір морський.
О Лорелея, топи їх, не знаючи жалю -
Так, як колись смертні ці не жаліли тебе.
Помста твоя розливається гімном печалі,
Кішкою чорною кожному душу шкребе.
Якщо осудить хтось – плюнь, вже немає різниці,
Думати треба раніше усім їм було,
Німфа тепер ти: примарна й така блідолиця –
Ось що з невинністю робить гидке людське зло…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697893
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2016
Кавою космос розлився -
Чорний, духмяний, гарячий,
З ложкою світ закрутився,
Наче забавка дитяча.
З пінкою сотні галактик
Затанцювали спіраллю,
Ночі малесенький клаптик
В чашці, покритій емаллю.
Гущею зорі палають,
Складуються у сузір'я:
Тут Близнюки в жмурки грають,
Павич вилискує пір'ям,
Там Скорпіон жде на жертву,
Діва у думах блукає,
Світ цей живий, а не мертвий,
Лиш подивись, як він сяє!
Хоч його вік і короткий,
Поки що час, мов спинився,
Теплий, домашній, солодкий
Кавою космос розлився…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697793
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 31.10.2016
Леститься осінь лисицею,
Тінню крадеться руда:
Час забирати сторицею
Що проросло із зерна.
Час ностальгії і спогадів,
Час філософії, мрій,
Кави, кориці та гомонів,
Думи злітаються в рій
Точать, з обличчям невинного,
Душу з*їдають, мов рак.
Осінь - хвороба невпинного
Часу, лиш чути: "Тік-так".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697792
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.10.2016
Таврований музою, скований квітами, йду,
Невільник натхнення свого і зеленого лісу,
На таці посрібленій в дар своє серце несу,
Наповнене духом холодної м’яти й меліси.
Навколо незримі сильфіди заводять танок,
Шепочуть своє щось, про небо блакитне і вітер,
Повільно бреду між колючих соснових голок,
Де мавки розсипали вилитий з вереску бісер.
Ковточок зроблю з джерела красномовства один,
Вдихну в повні груди отруту солодку озону,
В кущах наберу цілий жмуток наляканих рим -
Мені не втекти вже з цього чарівного полону.
Коли ж піде муза й натхнення п’янке забере,
Отримаю хвильку омріяну тиші й спокою,
Але знов тортури голодна душа обере,
Збиратиме слово, щоб лилось гірською рікою…
Залізні кайдани зламати нелегко, але
Ланцюг із ромашки порвати насправді складніше:
Закохане в рими палаюче серце моє,
Вростатиме в землю корінням все глибше й сильніше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683932
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.08.2016
У променях сонця зомлілого
Троянди червоним горять,
І кроки, залишені дівою,
У росах вечірніх блищать.
Спішить так в обійми коханого,
Неначе до неба пташа,
Та від поцілунку жаданого,
Чомусь затремтіла душа.
Прийшов час, щоб вибір зробити свій:
Безклопітність юних ще літ
Чи клопоти з милим в сім*ї новій?
Застигла, немов моноліт…
Та янгол з букетом трояндовим
Легенько торкнувся плеча,
І зникла сльоза діамантова:
Кохання обрало дівча.
Так всім вибирати доводиться,
Можливо, між іншим, та все ж,
Від вибору цього народиться
Доріжка між долі мереж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683286
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.08.2016
Мерщій збирайтеся
Й сюди збігайтеся:
Я демонструю новий товар!
Вітрини світяться,
А люди мітяться,
Жага прокинулась в найбільших скнар.
Тираж обмежений,
Клієнт збентежений:
Всі хочуть цяцьку нову до рук
Хтось із дитиною,
Жінки з мужчинами -
Всі в павутині, що сплів павук.
Ніщо не зміниться -
Товар оціниться,
У себе кожен його знайде.
Які ж бо якісні,
Сумні і радісні,
Хтось людям маски все продає…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680712
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.07.2016
Meménto mori, як зійдеш на трон -
Від смерті не врятує блиск корон,
До кожного кістлява підкрадеться,
Роботу завше матиме Харон,
Бо від кінця початок не спасеться.
Похмурий морок пожере усе,
На потойбічний суд перенесе,
Де всім відповідати доведеться,
Тут золото над кимсь не вознесе -
У смерті справедливість віднайдеться.
Життя – ламка малесенька деталь,
До того ж і крихка, немов кришталь,
Життя, мов ниточка тоненька, в'ється,
Дорогами, де радість і печаль,
Та, врешті-решт, згниє і розірветься.
Meménto mori…
Memento mori - пам'ятай про смерть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678085
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.07.2016
Синьоокі русалки, віли́,
Що виходять кохання шукати,
Потопельниці, духи води,
Сім днів в рік лише можуть блукати.
В їх утробах вода і туман,
Очі їхні - то жовте латаття,
Пісня їхня - солодкий дурман,
Їхній дар це, а чиєсь прокляття.
Їхня шкіра бліда, наче сніг,
Красивіших немає на світі,
Мов дзюрчання ріки, ніжний сміх,
Закликають людей в свої сіті.
Губи їхні червоні, як кров,
І солодкі, мов ягоди червня,
Їх лякають хорали церков,
Хоч історія їхня більш древня...
Діви з сну, що неначе міраж,
Із росою розтопиться зрання,
розіб*ється, мов дивний вітраж,
Щоби знову прийти зі смерканням...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674064
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 23.06.2016
Літо підкралося тихо - буяє земля,
Морок зелений пряде свої дивні полотна,
Тиша довкола, довкола зелена пітьма,
Сонна, лінива, мов кішка гладка безтурботна.
Млосний жасмин відкидає мереживну тінь,
Ледь прохолодну, м*яку, переплетену з співом
Райських пташок, що сховались в тумані цвітінь,
Своїм чарівним й нехитрим захоплені ділом.
Й сам перетворююсь в дикий заквітчаний сад:
Серце розірване лезами диво-піона,
Десь по хребту так повільно повзе виноград,
Небо закрили повіки - горіхова крона.
В купелі трав потопає зомліла душа,
Там, хоч хай трохи, від буднів цупких відпочине,
Доки не стліє зелена тендітна краса
І з журавлями у вирій ключем не полине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672370
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.06.2016
Присвячується моєму класному керівникові та всім вчителям!
Дме сонце ясне в мідний ріг:
Весна у вирій відлітає,
Й смугляве літо на поріг
Так непомітно підступає.
Воно так кличе, манить нас
В нові, незвідані простори,
Та не забудемо про Вас,
Підкорюючи власні гори.
Ви - садівник, а ми - Ваш сад,
Укритий ніжністю й любов*ю:
Коли із неба сипав град,
Ви закривали нас собою
Хоч строгі інколи були,
Та зла ніколи не бажали,
Бо виривали бур*яни
І жити правильно навчали.
Бувало важко з нами Вам
І сльози очі наповняли,
Ми не хотіли чорних драм -
Ви розуміли й пробачали.
І хоч не перші квіти ми,
І хоч ми квіти не останні,
Для Вас ми будемо цвісти
Й співати будемо осанну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667722
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.05.2016
Народе мій, одінь скоріш кайдани,
Ошийники собачі й ланцюги,
Нехай покриють твоє тіло рани -
Сліди безславної й дурної боротьби.
Хай діти твої ляжуть в домовини,
Сколочені з гнилих старих дощок,
Хай теренами заростуть могили
Під саркастичний плач чужих скрипок.
А ти цілуй сліди тих вовкулаків,
Що пахнуть так жадобою й піском,
Намеленим з кісток твоїх та латів,
Які колись були твоїм крилом.
І не давали з неба в прірву впасти,
Де лігвище отруйних чорних змій,
Які хотіли твоє серце вкрасти
Й скупатися в крові твоїй палкій.
Можливо, хоч тоді ти зрозумієш,
Що втратити збираєшся навік
І битися якщо ти не волієш -
То вирве смерть життя з твоїх повік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662083
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.04.2016
По серпанку смарагдових трав
Повелителька їде в кареті,
На безчинства й вина карнавал,
Де безумці зійшлись в менуеті.
І чекають хазяйку свою,
Що неначе пречистая діва,
А насправді суккуба з вогню,
Яка дотиком власним до тіла.
Викрада ясний розум і глузд,
Залишаючи тільки шаленство,
Поцілунком своїх ніжних вуст
Подарує туманне блаженство.
Її влада настільки міцна,
Що й Диявол у танці кружляє,
Бич на келих змінила рука,
Більш ніхто того чару не знає.
І не янголи в свиті її -
Перелесники п*яні від хмелю,
Їхні крила, зелено-скляні,
Розмальовані, мов аквареллю.
В них застигло натхнення і сни,
Тільки варто рукою торкнутись -
Розлітаються дивні скарби,
Щоб стрілою у серце ввіткнутись.
І нікому уже не втекти
Від тієї, що мчить на кареті,
Від красуні, стрункої Весни,
Тож кружляймо в п*янкім менуеті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659596
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.04.2016
Жи́ва тихо ступа по холодній землі,
Легко, наче прозора сильфіда.
Повертає життя тій замерзлій воді,
Що зима відібрала у літа.
Міріади птахів сиплють гімни вдогін -
Прославляють пречисту богиню,
Але шлях її йде там, де смуток і тлін
Відімкнули Пандорину скриню.
Там, де навіть чаклунка-зима не змогла
До кінця подолати потворність.
Шрамів тих, що лишила жорстока війна,
Не сховає снігів ілюзорність.
Там, де ворони хижі літають на бал,
Наче янголи смерті голодні,
Носять болісні звістки сумним матерям,
Що уста їх дітей вже холодні.
Де за саваном чорним сховалась земля,
Приховала від неба свій сором,
Бо засіяна смертю родюча рілля,
А доглянута горем і мором.
Будьте прокляті цвітом скривавлених трав,
Повелителі кривди й погрому,
Ті, для кого життя лиш монет карнавал,
Не втекти й вам колись від розгрому
Міріади гармат сиплють гімни вдогін -
Прославляють пречисту богиню.
По кістках її шлях - там, де відчай і біль,
Але Жи́ву ніщо не зупинить...
Жи́ва - слов*янська богиня весни, втілення проростання і розквітання. Жи́ва владарює, коли земля прокидається після зимового сну.
Сильфіди - в середньовічному фольклорі повітряні духи. Вперше описані алхіміком Парацельсом в якості елементалів повітря.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652807
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.03.2016
Чорним шлейфом воронячих крил
Насувається відьма Геката,
В блідім сяйві холодних світил
Повелителька ночі крилата.
Хитрих тіней оманлива гра,
Закрадається в душу тривога,
А навколо пітьма, мов жива,
Прокладає у серце дорогу.
Засинає земля та не всі
Чарівництвам Морфея підвладні.
Вмивши руки свої в молоці,
Малефіки блукають ошатні.
Гримуари відкривши свої,
Шепчуть древні міцні заговори,
Осідлавши собі по мітлі,
Розривають небесні простори.
Різні цілі у кожної з них:
Хтось жадає палкого кохання,
Хтось бажає скарбів золотих,
Хтось для когось пряде покарання.
І Геката їм силу дала,
Всіх готова вона прихистити.
Ніч для чарів - найкраща пора.
Малефіки виходять творити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645238
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 19.02.2016
Блука відлуння серед скал
Чийогось кроку запального:
Йде Дурень через перевал,
За ним собака йде у ногу.
З собою в нього на плечі
Лише одна мала торбина,
А в юній ще такій руці
Видніється троянда біла.
Мрійливим поглядом очей
Він огляда безкрає небо,
Не чутно тут людських речей,
Що кажуть, як робити треба.
Так Дурень йшов й неспам*ятавсь,
Як закінчилася дорога,
До краю прірви він діставсь,
А там лиш скали гостророгі.
Не бачить спереду біди,
Бо розум небо полонило,
Йшов, не спиняючи ходьби,
Ніщо б його не зупинило.
Зробивши свій останній крок,
Чомусь летів він вверх - не вниз:
Це був початок, а не рок,
Якийсь божественний каприз.
Під сяйво сонця й спів вітрів
З*являлася нова дорога,
Де вузол сплетений з світів,
Де все кричало "перемога"...
Якщо, мов Дурень той, іти,
Не боячись у прірву впасти -
Пізнати можна всі світи,
Й до свого щастя шлях прокласти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641648
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.02.2016
У духів холоду сьогодні торжество,
Вони задумали вже це давно,
Тож хай поллється ріками вино!
В програму входить запальний концерт,
Веде рукою місяць-диригент -
Запам*ятають всі надовго цей момент.
Свою заводить пісню заметіль
І арія її п*янка, неначе хміль,
Влучає чарами своїми прямо в ціль.
Іде за нею вітер-менестрель,
В його руках струнка віолончель
Народжує безумну й дику трель.
Останній акт виконує мороз,
А він ще той художник-віртуоз -
Змальовує зими апофеоз
І ось світанок - всі без сил лежать,
Від світла й задоволення дрижать,
Їх зараз сонце змусить всіх тікать...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634231
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.01.2016
Розцвітають гранати трояндами,
Проникають шипами в тіла
І червоногарячими фарбами
Обривають так різко життя.
Мов яскараві хвостаті комети,
Що наповнені лихом і злом
З неба падають чорні ракети
Під розправленим смерті крилом,
Автомат, що мов демон приручений,
Вивергає пекельний вогонь;
кожен рух так майстерно відточений,
Випускає набої вдогонь.
І солдати відважні, мов іграшки
Так прив*язані міцно до рук
Лялькарів, що вважають комашками
Тих, хто йдуть на останній свій трюк.
Цей театр, що абсурдом наповнений
Для вельможних І гордих свиней:
Їхні плани огидні й незбагнені...
Як багато помре ще людей?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629223
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 16.12.2015
Засипана снігом земля,
Мов пудрою торт шоколадний.
Кондитер ще той ця зима;
Готує свій виріб принадний.
В блискучу, густу карамель
Озера і ріки збиває,
В солодкий кондитерський гель
Небесний пиріг заливає.
Лакрицею тягне стежки
Крізь вату цукрову туману,
А вітром збиває вершки,
Щоб слина текла у гурманів...
Що ж, а поки духовка пече,
Випий чашку гарячого чаю,
В плед пухнастий закутай плече,
Відпочинь, ти стомилась, я знаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624876
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.11.2015
У Сатани були чотири дочки,
Красиві наче квіточки з віночка.
Їм батько наречених вибирає
І темні плани в голові складає.
Найстаршу заміж дав за короля,
Якого вся боялася земля.
Й дарована була їй сукня синя,
"Віднині зватимуть тебе Гординя!"
А другу видав заміж за купця,
"Тепер ти Жадібність, моє дитя!"
А третю донечку він Заздрістю нарік
І з музикантом на життя прирік.
Готує наймолодша своє вбрання,
"Тебе, дитинко, зватимуть Кохання!"
За руку ніжно донечку узяв
І всьому людству він її віддав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624627
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.11.2015
Ми наче фенікс завжди помираєм,
Щоб знову з попелу піднятись та іти.
Ми як ніхто ціну свободи знаєм,
Ми розплатилися за свої помилки.
Не раз хотіли нас в крові втопити,
Хотіли стерти із лиця землі,
Але ніхто не зміг цього зробити,
Ми воскресаємо на вранішній зорі!
Ніхто й ніколи нас не зможе подолати,
Йдучи пліч-о-пліч зміцнимо свій крок,
Для цього варто тільки сили об*єднати
І через терни ми досягнемо зірок!
До бою Мати-Слава закликає,
Дорогу вказує своїм мечем,
І знову свої руки підіймаєм,
І посміхаючись до щастя свого йдем!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624625
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.11.2015
Закривши очі, стій і мовчки слухай,
Як шепче казку свою древній ліс.
Його слова немов зибка калюжа,
А серце наче дерев*яний зріз.
Він манить таємницями своїми
Туди, де ходить мавок хоровод.
Не зможеш ти дійти з думками злими,
Бо згубить в хащах лісовий народ.
Якщо ж бо помисли твої хороші,
Дорогу істинну поміж дерев знайдеш.
І стоячи вже на своїм порозі,
Довіку казку лісу збережеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624342
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.11.2015
По бруківці з опалого листя
Владно діва у білому йде,
На чолі діадема сріблиста
А обличчя, мов крейда, бліде.
Коси чорні, немов морок ночі,
В них заплетені перли-зірки,
В вічну кригу заковані очі,
Що гляділи, як линуть віки.
В її честь осипаються зорі,
Білим пір*ям устелюють шлях,
Вишивають на вікнах узори
В білосніжних холодних тонах.
В її честь тихо котяться сльози,
Помарнілих від часу лісів.
Заперечить ніхто їй не в змозі,
Все потоне в полоні снігів.
Народилась вона ще до того,
Як в Едем розвалились мости,
Повелителька сну і спокою,
Білокрила хазяйка зими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624338
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.11.2015