Svitlana_Belyakova

Сторінки (51/5015):  « 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 »

Ночь смеётся…

 Ночь  смеётся,
за  родным  порогом  разбитая  дорога.
Скрип  двери  родной  услышу  ль?
Благодаря  войне,
я  стала  злою  стужей  снегопада,
а  не  днём  весенним.
Сама  себе  не  рада.
Наверно,  обрету  теперь  покой
только  тогда,
когда  сойдётся  Небо  с  Землёй
в  минуту  Господнего  Суда...
Мы  видно  забыли,
что  только  плечом  к  плечу,
поднимается  якорь,
продолжается  Путь.
Сейчас  сумерки  дыма
пеленой  окутали
мой  родимый  город,
чувствую  душевный  голод.
Только  всё  теряя  осознаёшь,
сколь  дорога  Земля  Родная.
Там  разрушены  не  просто  дома,
а  мой  Мир,
где  бродят  тени  не  родившихся  снов,
чувствуется  тяжесть  этих  оков.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704222
рубрика: Поезія, Другая поезия вдохновления
дата поступления 02.12.2016


Ты чувствуешь…

 Ты  чувствуешь,
Господь  с  тобою!
А  значит,  всё  под  силу!
Сомнение,  тревога,  уходи!
В  лицо  смело
смотри  Миру,
глаза  не  отводи.
Мы  -    бесконечное  поле
наших  возможностей,
в  сторону  от  дел  не  беги,
твоим  желаниям  нет  предела.
Поступай  по  Жизни  смело!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704030
рубрика: Поезія, Другая поезия вдохновления
дата поступления 01.12.2016


Екскурс у філософію …

 Екскурс  у  філософію  на  потребу  щастя.
Половина  кажуть  -  мають,
а  половина  -  ні.
Щастя  любити  Землю,  своїх  дітей,
щастя  бажати  їм  добра.
Щастя  чути  один  одного.
Щастя  вірити  в  краще  майбуття.
Навантажує  людину  стрес,
несприятливе  середовище,
наркоманія  сорому.
За  щастя  людина  повинна  боротися,
навіть  без  боротьби  з  собою  не  щастить.
Зараз,  навіть,  очі  в  очі,
спілкуватися  нема  потреби,
замінило  інтернет  -  життя.
Але  ж  є  й  реальне  Життя,
де  серце  наше  б'ється.
Є  й  життєві  кореневі  основи.
Якщо  за  спиною  не  має  гидоти,
не  має  й  поводу  до  нещастя  норову.
Я  хочу  посміхатися  біді,
не  хочу  бути  не  щасливою,
хочу,  щоб  сльози  від  щирого  кохання  були,
а  не  від  туги  кожноденної.
Хочу  бути  особливою,
вірити  в  щасливе  майбутнє.
Ми  всі  хочемо  бути  щасливими,
то  й  будьмо,  від  щирого  серця,
від  душевного  спокуття.
Любов  до  всього  повинна
займати  перше  місце  в  Житті.
Не  розлийте  ж  її,
як  воду  на  коромислі,
без  задньої    думки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704026
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.12.2016


Якби моя воля…

 Якби  моя  воля,  ніколи  не  знала    болю.
Життя  рушником  розіслала    по  долі.
Якби  знала  де  впаду,  заздалегідь  підтрусила    соломки,
щоб  не  було    в  боки  уїдливо.
Як  би  Господь  не  вів  мене  за  руку,  як  мале  дитя,
скільки  б  накоїла,  зрадивши  своє  майбуття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703809
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.11.2016


Не пеняйте на Бога…

Не  пеняйте  на  Бога,
что  не  помог,
ведь  в  суете  житейской,
мы  его  не  просим,
а  потом  протягивая  руки,  голосим,  
что  всем  помогает,
а  нам  нет.
Кто  стучит,  тому  открывают,
навстречу  зову  руки  протяни,
и  в  ответ,  я  точно  знаю,
будет  то,о  чём  и  не  мечтаешь  ты.
Любимая  пословица  -
"Как  тревога,  так  до  Бога!",
запоздало  всегда  звучит,
но  многому  нас  учит.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703805
рубрика: Поезія, Другая поезия вдохновления
дата поступления 30.11.2016


Верба.

 Верба  під  вітром  склонилася,
мов  молоде  дівчисько  з  тугою  вклонилася.
Гай  шумить  десь  там  далеко,
а  вона  на  березі  одинока,  мов  та  лелека.
Не  сумуй,  прилетить  пташка,
зів'є  на  тобі  гніздечко,
повеселішає  і  твоє  сердечко.
Весна  листячком  вбере  твою  красу,
милуватись  можна  буде  в  ранішну  росу.
Вік  твій  на  те  й  даний,
щоб  п'янити  красою  пряною.
Під  тінню  твоєю  знайде  відпочинок
кожна  зневірена  й  втомлена  людина.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703557
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.11.2016


У Господа нет рук, кроме наших…

 У  Господа  нет  рук,  кроме  наших.
Так  не  запачкаем  их  грязью  поклажи.
Весь  Мир  у  ног  твоих  Он  положил,
но  ты  не  понял  и  не  оценил.
Сколь  велико  Его  доверие
к  разуму  нашему  без  сомнения.
Как  сердцам  нашим  Ему  достучаться,
коль  мы  не  умеем  открываться?
Человек  –  не  хирург,
операцию  делать  не  берется.
Так  почему  же  мы  судим  о  деяниях  Бога,
со  своего  вселенски  малого  порога.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703556
рубрика: Поезія, Другая поезия вдохновления
дата поступления 29.11.2016


Прошу Бога…

 Надеюсь,  уже  переждала  самое  трудное  время  в  своей  Жизни.
Подобно  Святому  Франциску  прошу  Бога:
дай  пережить  то,  что  я  могу,
дай  изменить  то,  что  мне  под  силу,
дай  ума  отличить  первое  от  второго.
Чтоб  не  зря  на  разрыв  шли  мои  силы,
чтоб  в  нужном  направлении  ноги  носили,
чтоб  могла  грех  на  душу  не  брать,
никого  не  унижать,  не  обижать,
ни  с  кем  не  быть  в  ссоре,
а  купаться  в  дружеском  просторе.
Разорвать  пуповину  зависимости,
выбросив  из  Жизни  для  улучшения  Мира,
житейского  мусора  половину.
Чтоб  не  чувствовать  себя  брошенным  сыном,
а  наслаждаться  окружающим  Миром.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703376
рубрика: Поезія, Другая поезия вдохновления
дата поступления 28.11.2016


Вітерець.

 Вітерець  дмухнув  в  лице,
шовковистим  подихом,
ласкавим  та  ніжним,
мов  пір'ячком  лебединим  іскристим.
Смуток  зігнав  з  нього,  ласкаючи  вії,
в  цей  час  зрозуміла,
що  я  в  краще  не  втрачаю  надії.
Вітерець,  віднеси  від  мене  печаль  погану,
а  натомість,  залиши  лише  віру
і  душевну  наснагу  мені.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703375
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2016


Приснился Ангел - Хранитель…

 Приснился  Ангел  -  Хранитель,
на  кровати  с  краю  сидел,  
грустный  -  не  весёлый,
белый,  прозрачный,
крылья  сложил,  опустив,
будто  к  несчастью.
Может  от  того,  что  боюсь  всего,
даже  холодных,  осенних  дождей,
не  греет  меня  парад
солнечных  лучей.
В  будущем  ,  надеюсь,
всё  же  улыбнётся  удача,
для  меня  она  так
много  значит.
Любят  наши  Ангелы,
золотым  написанные  просьбы,
умиротворительные  молитвы,    
берегут  нас  на  нашем  Пути  длительном.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703249
рубрика: Поезія, Другая поезия вдохновления
дата поступления 27.11.2016


Будь, як лозинка…

 Будь,  як  лозинка,  покірна,
під  вітром  випрямитися  гідна.
Бережи  посмішки  своїх  рідних  та  близьких,
харизму  бережи  свою  -  
успіху  допоможе  твоєму.
Щоб  не  було  невдачі,
бережи  серця  силу  та  свою  вдачу.
Навчись  слухати  там  де  говорять,
а  говорити  там,  де  хочуть  тебе  слухати.
Закрий  дверцята  душі  від    слабості  та  смутку.
Не  залишайся  без  надії,  віри  та  любові.
Не  відступай  без  бою,  не  має  серце  спокою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703247
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2016


Не знаешь, где оно…

 Не  знаешь,  где  оно
последнее  мгновение.
С  кем  больше  никогда  не  увидишься,
куда  больше  никогда  не  воротишься.
Не  знаешь  тот  последний  раз,
выставляешь  Жизнь,  как  на  показ.
Каждая  секунда  отлетает  в  небытие,
как  снежинка  тает  вдалеке.
Жизнь  тем  и  ценна,  пока  длится,
путает  свои  страницы.
Богатством  Души  хочу  поделиться.
Радостью  дышать,  видеть  и  слышать.
Не  ныть,  не  надеяться  напрасно,
и  будет  всё  у  нас  прекрасно.
Богатство  деньгами  не  измеришь,
оно  из  другого  измерения,
в  сердечном  место-расположении.
Надеюсь  всё  больше  на  Ангела-Хранителя,
своего  покровителя.
Он  знает  мой  первый  вздох  и  шаг,
только  Он  -  мой  Жизненный  Падишаг.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703001
рубрика: Поезія, Другая поезия вдохновления
дата поступления 26.11.2016


Вечір.

 Сонечко  за  обрій  сідає,
відлуння  ночі  на  п'яти  наступає.
Настає  зелена  тиша,
не  гуде  від  вітру  навіть  дах,
спить  серед  гіллячка  птах,
квіти  поховали  голівоньки,
не  чути  запахів  стриманих.
Ніч  бере  все  навкруги  у  свій  таємничий  полон.
Висне  небо  зірковим  малюнком  акварелі,
сон  зайшов  у  двері.
Він  тишею  блукає,
в  небеснім  шатрі  купає.
Коли  час  нічний  на  небі  згасає,
ранішній  порі  шлях  відкриває.
Крізь  вікно,  промені  вії  колишуть,
порушують  дрімотну  тишу,
шепочуть  ранкові  пісні,
дивуюся  природній  силі  та  красі.
Німіє      подих,  душа  прагне  нової  сили.
Дзвенить  повітря,  сміється  золоте  сонечко,
над  нами  висне  туману  завіса,
купає  квітки  барвисті.
Захоплена  у  полон  хитрощами  краси,
хочу  любити  все  навкруги,
хочу,  щоб  зоріли  мої  очі  ясні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703000
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.11.2016


Я чувствую…

Я  чувствую,
полна  благости  твоей,
Господи!
Защити  на  жизненной
Стезе  меня.
Как  тает  воск  от  лица  огня,
так  пусть  уйдёт
и  печаль  моя.
Дай  право  радоваться  Жизни,  
заступись  на  дороге  капризной.  
Благослови,  Господи,
мой  дом,  где  пребываю,
и  о  твоей  силе  ,
ни  днём,  ни  ночью,
не  забываю.
Милость  пошли,
чтущим  память  твою,
покровителем  будь  каждому.
Даруй  нам  очищение
и  исцеление,
во  имя  твоего,
на  Иордановой  реке,
Святого  Крещения!
Молитва  обладает
силой  неземною,
молитесь  сердцем  и  душою.
Ведь,  только  сердцем
живёт  Человек.
А  Совесть  наша  -
это  голос  Бога
в  человеке,
так  будем  же,
верны  ему  навеки!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702762
рубрика: Поезія, Другая поезия вдохновления
дата поступления 25.11.2016


Росяне поле…

 Росяне  поле  виблискує  ніжно,
збирає  сльозинки  в  сріблясте  намисто.
Небо  веселку  купає,
кожну  квітоньку  доглядає.
Я  потрапляю  в  коло
небесної,  неземної  краси,
танцюю  зі  світлом  бірюзи,
лечу  за  водограєм,  бунтую,
шукаю  щастя,  радісні  миті  малюю.
Прошу  Волі  у  Небесах,
цілую  ласкавий  вітерець,
на  жаль,  це  лише  сна  мого  кінець.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702760
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2016


Шипшина на морозі буяти вже не в змозі…

 Шипшина  на  морозі,
буяти  вже  не  в  змозі.
Віти  під  вітром  коливаються,
ще  силу  мають,  не  ламаються.
Кущі  гнуться,  туляться    один  до  одного  -  
так  вкупі  легше  вистояти,
сніжні  кучугури  в  заметіль.
Природа  також  відчуває  тривогу  та  біль.
Такої  суворої  зими,
ми  також  не  пам'ятаємо,
тепло  вдягнутися  не  забуваємо.
Лютий  -  лютує,
та  березень  на  нього  вартує.
Чаклує  красне  сонечко,
коли  заглянути  до  нас  у  віконечко.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702561
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.11.2016


Мы все пред Господом равны…

 Мы  все  пред  Господом  равны.
Любимые  и  не  любимые,
счастливые  и  не  счастливые,
здоровые  и  больные,
умом  наделенные  и  обделенные,
покладистые  и  строптивые,
сильные  и  слабые,
не  заметные  и  со  славою,
с  успехом  и  без,
с  силой  и  в  обрез,
ранимые  и  крепкие,
серьёзные  и  не  очень,
но  Жизнь  свою  прожить
каждый  по-своему  хочет.
Уму-разуму  набраться
и  на  Пути  своём  поменьше  спотыкаться.
Жить  на  пределе  своих  сил  и  возможностей
до  жизненной  определенности.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702558
рубрика: Поезія, Другая поезия вдохновления
дата поступления 24.11.2016


В церкви звонят колокола…

 В  церкви  звонят  колокола,
сам  Господь  зовёт  нас  в  гости.
Чтоб  в  несчастьи  не  унывали,
а  в  счастье  не  превозносились.
Счастье  зарождается  в  нежных  детских  сердцах.
Ветер  перемен  врывается  в  нашу  Жизнь,
как  в  открытое  окошко,  пронизывая  её  до  самого  дна.
В  детстве  живём  без  печали,
как  в  ясный,  солнечный  день,  залитый  золотыми  лучами,
а  дальше,  по-жизни,  будто  всё  случилось  не  с  нами.
Наступила  жизни  осень,  тучи  свинцом  нависли,
как  вечерняя  проседь,  невесело,  хмуро  и  угрюмо.
Невозможно,  чтобы  жизнь,  стоящая  стольких  слёз,
безславно  закончилась,  как  моросящий  дождь.
Как,  при  последних  лучах  солнца,
стихает  ветер,  светлеет  небо,
так  и  лучик  Света  осветит  мою  смущённую  Душу,
вытаскивая  счастье  наружу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702337
рубрика: Поезія, Другая поезия вдохновления
дата поступления 23.11.2016


Не треба нам лукавити…

 Не  треба  нам    лукавити  з  собою,
а  вмиватись  Божою  росою.
Давайте  прагнути  Волі
та  не  забувати  в  якому  живемо  просторі.
Бо  в  нас  буває  дуже  часто:
один  будує,  а  інший  це,  без  жалю,  руйнує.
Давайте  розвіємо  незгоди,
як  листя  осіннє  в  невтішну  мить  негоди.
Велике  море  любові  нехай  захистить  від  скорботи,
широке  поле  надії  нехай  нас  собою  зігріє.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702332
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.11.2016


Барвіночку мій, барвіночку…

 Барвіночку  мій,  барвіночку,
наснився  ти  мені,
наснився  ти  мені,
темної  ночі.
Кущику  густенький,
фіолетові  квіточки,
як  зіроньки  сяють,
як  зіроньки  сяють,
капельками  сріблястої  роси.
Барвіночку  мій,  барвіночку,
ми  твої  сини  та  дочки.
Відроджуй  в  нас  тепло  й  радість,
та  віджени  смуток  й  заздрість.
Барвіночку  мій,  барвіночку  ,
ти  не  мовчи,
навчи  бачити  правду
навіть  уночі!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702123
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.11.2016


Не счесть звёзд в поднебесье…

 Не  счесть  звёзд  в  поднебесье,
сияют  мелодией  прекрасной  песни.
Поколениями  на  них  взирая,
обращаются  с  молитвами
к  Обители  Рая.
Что  в  Жизни  не  познано,
то  и  влечёт.
Не  сдали  мы,
как  звездочёты  зачёт.
Падает  звёздочка  -
загадываем  желание,
с  надеждой  Мирозданию.
На  её  место  рождается  новая
с  крепкой  жизненной  основою.
Так  и  на  Земле,
рождаемся,  чтоб  совершить
великое,  но  многие  звёздочкой
падают  безликою.
Желания  будоражат  воображение,
но  для  воплощения  нужно
приложить  силы,
и  только,  желание  и  труд
всё  перетрут.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702120
рубрика: Поезія, Другая поезия вдохновления
дата поступления 22.11.2016


И, отдам тебе…

 "И,  отдам  тебе,
хранимые  во  тьме,
сокровища  и  сокрытые
богатства,  дабы  ты
познал,  что  Я  -  Господь..."
Книга  Пророка  Исаии  45,3.


Давайте  осознаем  себя
любимыми  детьми  Господа,
дарящими  радость
с  вдохновением  другим,
но,  если  пытаешься
"урвать  от  Жизни",
завидуешь  другим,
будешь  по-жизни  один,
разочарован  и  уязвим.
Кто  щедро  делится  с  другими,
весёлый,  жизнерадостный
человек,  тот  и  продлевает
свой  век.
Знающий  людей,
побеждающий  других  -
силён,
знающий  же  себя  -  просвещён,
а  побеждающий  самого  себя  -
могуществен  и  умён.
Давайте  другим,
делитесь  и  Вселенная  
не  замедлит  дать  вам
ещё  больше,
сами  убедитесь.
Мы  -  прекрасные  
Божественные  создания
и  заслуживаем  всего
самого  наилучшего  в  Жизни.
Нам  дан  огромный  потенциал
от  Сил  нашей  Матушки  -  Земли,
чтобы  "сдвинуть  горы  мы  смогли".
Обогащение  Жизни  -
называется  счастьем,
а  Знание  гармонии  -
постоянством.
Мы,  следуем  Законам  Земли,
а  она  только  Законам  Неба!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701860
рубрика: Поезія, Другая поезия вдохновления
дата поступления 21.11.2016


Ой, ти хмелю…

 Ой,  ти  хмелю,  хмелю  зелененький.
Була  я  дочкою  у  рідної  неньки.
Дитинства  щастя  черпала  сповна,
та  за  Життя  нещастя,
хіба  ж  моя  вина?
Ой,  ти  хмелю,  хмелю  зелененький,
п'янкий  та  густенький,
не  дай  збожеволіти  від  туги,
дай  щастя  жменьку.
Ой,  ти  хмелю,  хмелю  зелененький,
в  гроно  зібраний,  пухкенький,
віджени  смуток  у  дальні  краї,
а  натомість  насади  Райскі  Куща.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701859
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.11.2016


Любити Краiну…

 Любити  Країну,  життя  та  дитину,
мені  ніщо  не  завадить.
Такої  краси,  як  Українська,
немає  ніде,  скільки  не  бийся.
Де  б  ти  по  Світу  не  блукав,
ноги  самі,  за  покликом  душі,
знайдуть  дорогу
найближчу  до  рідного  дому.
Долу  їй  поклонися,      
вона  заслуговує  ще  й  на  більше.
Краса  її  шовкових  ланів
турбує  почуття  мрій.
Не  має  впливу  на  неї  похмурої  погоди,
її  украшають  навіть  роди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701656
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.11.2016


Господи, будь с нами вечен во всём…

 Господи,  будь  с  нами  вечен  во  всём,
в  капельке  росы,  в  грудочке  Земли,
в  песчинке  малой,  в  дождинке  талой,
в  порыве  ветра,  шуме  листвы,
в  лучике  Светлом,  приходе  весны,
сиянии  лунном,  его  красоты.
Будь  Маяком  земным  нашим  душам  заблудшим,  
стопы  направь  в  направлении  нужном.
Сердца  очисти  от  зависти,  лести,
чувствам  прекрасным  дай  право  воскреснуть.
Заброшенный  вперёд  якорь  сдержит  и  корабль,
не  даст  стихиям  его  объять.
Высшие  Силы  ,  не  смотря  на  наше  неверие,
вновь  и  вновь  возрождают  доверие.
Приходят  на  помощь,
виток  за  витком,
складывая  спираль  эволюции  восходящей,
не  ропщите  на  них,
в  минуты  уходящие.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701654
рубрика: Поезія, Другая поезия вдохновления
дата поступления 20.11.2016


Небеса смотрят с высоты…

 Небеса  смотрят  с  высоты,
как  с  укором  трепетная  Мать.
Не  уберегли  Планету  мы,
перед  новым  поколеньем
отвечать.
Земля,  в  один  "прекрасный"  момент,
проучить  неожиданно  может,
и  только  Бог  нам  поможет,
чтоб  отступил
жизненный  напряг.
Не  двусмысленно,
в  религиозных  ощущениях,
понимаем  Его  нравоучение.
Чтобы  наступил
в  нашей  Душе  порядок  -
не  доводи  Природу
в  упадок!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701442
рубрика: Поезія, Другая поезия вдохновления
дата поступления 19.11.2016


Мама, вiчна по тобi пам'ять…

 Мама,  вічна  по  тобі  пам'ять.
При  тобі  мене  звали  донькою,
а  без  тебе  -  сиротою  гіркою.
Всі  спогади  для  серця  болючі.
Здається,  недолюбила  тебе,  
хоча  і  жили  з  тобою  радо.
Відійшла  у  світ  інший,
залишила  нас,  як  напризволяще,
без  тебе  кожен  день  не  несе
а  ні  тепла,  а  ні  щастя.
Ти  була  і  подружка,  і  добра  мати,
не  можу    по  тобі  не  сумувати.
Здається,  що  вийшла  ти  на  хвилинку,
відкриються  двері,  і  смутку  більше  не  буде,
сподіваюся  на  Чудо.
Я  без  тебе,  як  відколена  плавуча  крижинка
у  буремному  морі  буття,
де  знайти  сили  дожити  без  тебе  до  забуття?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2016


Я теж зів'яну з часом…

 Я  теж  зів'яну  з  часом,  як  билина.
На  превеликий  жаль,  до  спритних  не  відношусь,
котрі  тільки  почують  слово  "соняшник",
то  вже  по  олію  мчать.
Дає  мені  життя  любові,
неначе  милостиню  жебракові.
Знаю,  людина  слабка  тілом,  та  дужа  духом,
на  тому  й  стою.
Несе  мене  життям,  неначе  пушинку  вітром.
Згасаю,  як  той  світлячок  на  сонці  безвинно.
Спостерігаю  за  осіннім  дощем,
та  коли  до  нитки  змок,
дощ  вже  й  не  страшний.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701216
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2016


Хочу собрать воедино…


Хочу  собрать  воедино,  что  мне  дорого  и  едино.
Шлифую  новую  свою  Грань,
Мистерию  в  своей  жизни,
как  лучезарный  живой  кристалл  –
частицу  нетлеющей  Вечной  Жизни.
Ищу  на  свои  вопросы  ответы.
ПРОСТИ,  Господи,  в  Милосердии  своём,
слепые  наши  души.
НАУЧИ  верить,  когда  Разум  вопиет  о  потерянном.
СОХРАНИ  серебрянную  нить  между  нами,
ведь  охраняешь  даже  песчинку  малую,
снежинку  талую.
ПОМИЛУЙ,  в  твоих  руках  моя  Душа.
СПАСИ,  вращающий  Колесницу  Небесную.
НЕ  ОТДЕЛИ  от  Великого  Логоса  Вечности.
Свет  да  Любовь  Жизнь  дающим!
Аллилуйя  Лучезарным!
Аллилуйя  Всемогущим!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701206
рубрика: Поезія, Другая поезия вдохновления
дата поступления 18.11.2016


Коли співала мені мама…

 Коли  співала  мені  мама  колискові  пісні,
було  моє  щастя,  як  у  тому  сні.
Риси  рідненької  згадую,
серце  краю  тугою.
Розбишакою  я  ніколи  не  була,
клопотів  їй  не  завдала.
Була  тиха,  смирна,  слухняна,
гарненька,  чорнява,  трохи  кучерява,
карі  оченята  мала.
Любила  Матір  усією  душею,
жалілась  лише,  що  брата  не  мала  -  
так  хотілося  його  мати.
Пішли  батьки,  а  був  би  він,
то  і  піддержав  та  зрозумів.
Ніколи,  при  змозі,  не  залишайте
по-одинці  дітей  у  цьому  Світі,
бо  їм  жити  важко,  побиваються,
як  підбита  пташка.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701041
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2016


Молюсь, как будто наново рождаюсь…

 Молюсь,  как  будто  наново  рождаюсь.
Молюсь,  как  будто  сердцем  возрождаюсь.
Молюсь,  как  будто  Светом  наполняюсь.
Верю  в  будущность  Нового  дня,
в  силы  Света  и  Добра.
Верю  в  честность,  правдивость,  любовь,
от  которой  в  венах  закипает  кровь.
В  лучшие  качества  людские,
может  не  одни  мы  в  Мироздании  такие.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701037
рубрика: Поезія, Другая поезия вдохновления
дата поступления 17.11.2016


Моя Жизнь - слезинка Господа…

 Моя  Жизнь  -  слезинка  Господа,
дал  доброту  и  красоту,
и  отпустил  с  порога  Отчего
на  Жизни  долготу.
Он  знает,  что  стезя  нелегка,
видит  страдания,  дней  одиночества,
но  хочет,  чтоб  сама  выкарабкалась
на  гору  творчества.
Преодолела  Жизни  горечь,
обидой  не  захлебнулась,
избила  ноги  в  кровь,
но  чтоб  на  Земле
сполна  Уроками  отмучилась.
Ему  меня  жаль,я  знаю,
как  мне  своего  ребёнка,
но  сколь  меня  не  учи,
ошибки  колки.
Стараюсь  быть  достойной
Его  Перста  Жизни.
Сколь  же  не  совершенны
моей  жизни  порывы,
но  Он  знает,
сколь  для  меня  они
тяжелы  непостижимо.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700836
рубрика: Поезія, Другая поезия вдохновления
дата поступления 16.11.2016


Чим більше віршів я пишу…

Чим  більше  віршів  я  пишу,
тим  сильніше  мене  дивує
Сила  Слова.
Воно  л'ється,  як  річечка,
як  пісня  колискова.
Таке  живе,  чутливе,журливе,
замріяне,  щасливе,душевне,часом  крикливе,  
не  слухняне,  як  мале  дитя,
буває  іде  супротив,має  свій  мотив.
Хочу,  щоб  мої  слова
доходили  до  самого  серця,
навіть  коли  вони
з  присмаком  перцю.
Здається  його  домівка  серце,
воно  ніби  живе  окремим  своїм  життям,
іноді  крає  душу  навпіл.
Дуже  радіє  душа,
коли  моє  мале  внученя  хвалить,
уподобав  цукерки,
каже  на  рідній  мові,  щебече,
мов  мале  пташеня.
Наріжний  камінь  закладає  в  родині
саме  жінка  своїми  руками,
вчить  дитину  розмовляти,
вимовляти  перші  слова
і  першу  молитву.
Доглядаючи  за  її  колискою,
вона  є  його  головним  зодчим.
Виховання  нашої  кожної  дитини
потребує  докорінних  змін,
бо  це  має  на  всю  Країну  незгладимий  вплив.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700834
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.11.2016


Господи, мы твои гости на Земле…

 Господи,  мы  твои  гости  на  Земле.
С  зарёю  утренней  встаём,
и  видим  её  земной  покров.
Красоту  эту,  Ты  дал  нам  в  дар,
чтобы  в  могуществе  предстал  сей  бал.
Чарует  голубизна  неба,  вод,
леса  перламутровой  зеленью  ведут  хоровод.
Поля  колосятся  в  жатве  пиршества,
луга  -  в  танце  буянья  трав  и  цветов.
Красота  во  всём  земном,
от  травинки  до  Человека.
Ты  дал  нам  всё,  чтобы  помнили  тебя  до  Века.
Наивные,  кричим,  что  мы  хозяева  Земли,
а  ведь  всего  лишь  гости,
на  протяжении  каждый  своего  Века,
да  и  то,  не  всегда  благодарные  -
издержки  бытия  человека.
Господь  прощает  нас  за  всё,
видит  нашу  борьбу  самих  с  собою,
да  порой  и  очень  трудную,
хочет  узреть  в  нас  чистоту,
и  душу  мудрую.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700666
рубрика: Поезія, Другая поезия вдохновления
дата поступления 15.11.2016


Миттю пролітають роки…

 Миттю  пролітають  роки,
залишаючи  свої  невгамовні  кроки.
Тільки  була  юність,
вже  на  осінь  повернули  літа,
лише  душа  ще  молодістю  наповнена.
Перегортаючи  сторінки  свого  життя,
так  хочеться  ще  вірити  в  своє  майбуття.
Щоб  було  воно  змістовними
та  яскравішими  барвами  насичене,
відмітало  все  жорстоке
та  гіркотою    полину  відмічене.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700658
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.11.2016


Любите Господа, это ли не радость!

 Любите  Господа,  это  ли  не  радость!
Для  сердца  благость!
Любите  Его  душой  открытой,
чтоб  не  было  неверие  в  ней  сокрыто.
Любите  искренне,  без  лукавства,
ведь  Правду  знает  Пространство.
Любите  так,  чтоб  от  доброты  Вашей,  слеза  катилась
и  Правда    Жизни  в  ней  открылась.
Не  забывайте  Его  благодарить.
"Слава  Богу  за  Всё!"  -  говорить.
За  каждый  наш  жизненный  Миг,
ведь  тонкую  грань  между  Жизнью  и  смертью
каждый  из  нас  не  постиг.
А  она  так  близко,
не  чувствуем  мы  своим  умом  ещё
её  присутствие,  неотвратимо  и  рядом,
а  ведь  смерть  всегда  внезапна,
как  взрыв  артиллерийского  снаряда.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700428
рубрика: Поезія, Другая поезия вдохновления
дата поступления 14.11.2016


Суeта суeт…

 Суєта  суєт
в  Житті  називається.
Одному  обіцяє,
а  іншому  обламується.
Не  нарікай  на  життя,
все  прими  всерйоз,
а  то,  чого  б  не  вийшло,
в  Житті  того  віз.
Приймай  і  ласку,
приймай  любов.
Приймай,  як  казку,
але  грай  в  ній  роль.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700425
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.11.2016


Моя душа на Земле не сирота…

 Моя  душа  на  Земле  не  сирота.
Есть  Отец  Небесный.
Есть  Богородица  Мать.  
Есть  Иисус  –  защита  дорогая.
Дух    Святой,  не  оставь  меня  никогда:
ни  в  этой  жизни,  ни  в  следующей,
паутинкой  благой  надежды  вечности.
Душа  знает  несбывшиеся  мои  потаённые  желания,
бережёт  меня  от  Пути  неправедного.
Силы  небесные  верные,
не  оставьте  меня  на  развилке  дорог  с  отметкою,
укажите  дорогу,  ближайшую  к  сердечному  порогу.
Упаси  Господи  потерять  Любовь,  Веру  и  Истину
на  Пути  своём  жизненном.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700244
рубрика: Поезія, Другая поезия вдохновления
дата поступления 13.11.2016


У світанку бузковім…

 У  світанку  бузковім
догорає  пристрасть,
почуття  вже  не  питають  ні  серце,  ні  душу,
не  захоплюють  з  головою,
не  володіють  близькістю,
не  дають    волі,
лише    завдають  нестерпного  болю.
Та  хіба  це  може  так  тривати  вічно?
Не  пізнала  її,  бо  боялась,  
а  вона  буває  гасне,  як  вогонь,
не  витримує  любові  натиск.
Бо  не  завжди  підвладна,
любить,  щоб  її  завойовували
кожного  разу,  як  вперше.
Мабуть,  тому  і    не  пізнала  смаку  любові
у  світанку  бузковім.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2016


Что Вам шептали небеса?

 Что  Вам  шептали  Небеса?
Какая  в  них  сокрыта  краса,
сокральный  смысл  иль
Ваше  предназначение,
земного  пути  движение.
А  может,  шептали,
чтобы  с  Пути  не  сбились,
в  перепетиях  Жизни
не  заблудились.
Желали  любви  Вам,
добра  и  Света,
а  Вы  всё  ждёте  от  них  ответа.
А  может,  ответ  внутри  нас,
и  Господь  дал  нам  полный  сил  запас,
разумно  ,  чтобы  только  ним  распорядились,
а  не  бездарно  распустились.
Ведь  могли  оказаться  там,
куда  и  не  собирались,
если  бы  слышали  Его  Глас
и  Вере  не  сопротивлялись.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700028
рубрика: Поезія, Другая поезия вдохновления
дата поступления 12.11.2016


В молодості…

 Ми  знаємо  про  що  мовчать  роки.
В  молодості,  у  кожної  настає  хвилина,
коли  вона  покидає  свій  батьківській  дім,
йде  назавжди    в  своє  особисте  Життя.
Дитинство  залишається  позаду,
постає  питання,  що  чекає  попереду.
Біжимо,  як  за  невідомою  луною  у  лісі.
Цікаво  навіть  крізь  роки,
чому  люта  буря  подобається  більше
від  тихого  вітерця?
Кожному,  навіть  з  обрізаними  крилами,
хочеться  почути,  що  він  ще  комусь  потрібен,
життя  вчить,  бо  в  ранній  молодості
"капосний  вік",  коли  жіноче  вже  пробудилося,
а  розуму  ще  немає,
та  коли  з'являється,
то  вже  інший  життєвий  процес  починається.
Та  дні  негожі  не  страшні,
бо  люба  та  Земля  де  народився  саме  ти!
 
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2016


Рідний Краю…

 Рідний  Краю  -  земний  раю.
Мені,  як  тій  птасі,
своє  гніздо  миле.
Навіть  дим  коханий  та  солодкий.
Мені  в  ньому  хоч  і  не  пишно,
та  зручно  й  затишно.
Найдорожчої  нема  Країни,
ніж  рідна  Батьківщина.
Та  нікчемний  той  птах,
який  бруднить  своє  гніздо  послідом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699846
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.11.2016


Розгубленою себе почуваю…

 Розгубленою  себе  почуваю,
наближається  зимова  пора  -  відчуваю.
У  голові  плутаються  сумні  думки,
осіння  пора  безвихіддю  вража.
Ніби  завмерло  все  навкруги,
це  й  є  справжній  зимовий  перехід.  
Осінь  лишає  нас  на  самоті.
Передчуття  зимової  пори.
Звуків  не  чутно,
та  й  слів  не  потрібно.
Згасає  осінь  й  так  видно.
Осідає  крапельками  дощова  пора
на  голі  дерева,  як  сльозинками  з  неба.
Осіння  мряка  все  заполонила,
гнітючий  настрій  дурманить,
ніби  у  сон  хилить.
Оголені  крони  дерев  -  
листя  лежить  долу.
Туман  панує  завісою  знову.
Ранкова    пора,
нібито  в  надвечір`я  впада.
Слабкість  відчувається  у  всьому
й  безпорадність.
Не  повернути  нам  прекрасної  багряної  пори.
Замовкло  все  навкруги,  настала  осіння  тиша,
мовчить  й  моя  душа.
Зима  осені  дихає  в  спину,
й  не  має  зупину!  





адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699845
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.11.2016


Не меркнуть…

 Не  меркнуть  століття.
Покоління  змінюють  покоління.
Кожному  хочеться  на  своїй  лінії  долі
бачити  тільки  добре,
зустрічати  в  житті  тільки  гідних
та  чутливих    людей.
Не  треба  жити  минулим  -
це  тихе  зітхання  душі.
Зоряні  очі  серця  -
це  діти  наші  малі.
Квітне  молодь  твоя,  Україно.
Хочуть  жити  в  позитиві.
Любити  тебе  щирим  серцем,
щоб  не  було  тобі  болю.
Хочуть  Вселенський  Світ
обійняти  в  широкому  просторі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699646
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.11.2016


Косить…

 Косить  завіса  дощу.
Косить  шлях  минулих  днів.
Косить  нерозділена  любов.
Косить  метушня  дарованих  років.
Косить  туман  справжньою  сльозою.
Косить,  косить,  косить,
волосся  з  сивиною.
Косить  з  непохитною  вірою,
щоб  утрималася  на  ногах,
у  "нейтральні  води"  виплила,
Ангелу  Долі  Життя  довірила,
не  втрачала  даремно  часу...
Косить,  косить,  косить,
а  як  живеш,  ніхто  не  запитає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699645
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.11.2016


Сама собі всміхаюсь, як дурне дівчисько…

 Сама  собі  всміхаюсь,  як  дурне  дівчисько,
від  любові,  як  хвиля  коливаюсь.
Аж  оглядаюсь,  ніхто  не  бачить,
хоча  мені  й  байдуже,  не  переймаюсь.
Всміхнена,  мрією  віднесена  в  кращі  краї,
де  панує  любові  країна,
де  немає  смутку,  лише  надії.
Жінці  так  трохи  треба,  квітку  мрії,
щастя  ковток,  промінь  в  майбутньому,
як  довгоочікуваний  любові  крок.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2016


Бузок.

 Стрункі  струмки  дощу
у  весняному  параді  цвітіння  та  буяння.
Бузковому  кольору  симпатію  віддаю
з  великим  бажанням.
Період  цвітіння  бузку  –  аромату  п'янкому  пора.
Люблю  в  бузковій  купатися  купелі,
вдихати  невідомі  зоряні  неземні  простори.
Буяють  бузкові    казкові  квіточки,
відкривають  раннім  бджілкам
веселі  домівочки.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699469
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.11.2016


На моє життя була Божа Воля…

 На  моє  життя  була  Божа  Воля,
інакше  б  мене  не  було,
не  було  б  й  моєї  долі,
продовження  роду  мого.
Не  заздрю  в  кого  доля  краща,
за  свою  б'юсь  з  душевною  пристрастю.
Легкої  дороги  не  шукаю,
добротою  своєю  ділюсь.
Людське  море  буяє  в  життєвому  просторі.
Зі  своєю  долею  мені  лукавити  не  треба,
всі  свої  труди  відношу  на  її  потреби.
Надією  живу  і  марю,
коли  прокинусь  від  мрії-сну  питаю.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699282
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.11.2016


Обійняти тебе бажаю…

 Обійняти  тебе  бажаю,
як  наступне,  минуле  й  майбутнє.
Зацілувати,  як  непокірне,  маленьке  дитя.
Не  стримуй  же  й  ти  свої  почуття.
Знай,  тобі  ніхто  нерівня.
Навіть  на  відстані  чую  серця  твого  биття.
Бунтує  нічний  блюз,
неслухняних  думок  тягар.
Нехай  не  розлетяться  пір'їнками  мрії,
любові  та  щастя  надії.
Не  забувай  останньої  любові  слід.
На  все  знайдуться  у  житті  причини,
лише  серце  не  змінить  лічини.
Піщинку  з  морського  дна  не  дістанеш,
таємниця  любові  сама  з  тебе  вирветься,
не  сховаєш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2016


Казкова бузкова пора…

 Казкова  бузкова  пора,
як  я  її  люблю,  очима  голублю.
Знову  й  знову,  від  кожного  подиху  вітру,
її  аромат  п'янить.
Захмеліли  ранні  бджоли,
та  й  не  дивно,
в  бузковій  красі  все  здається  дивним.
Буяє  цвіту  краса,  як  різнобарвні  вітрила.
У  дивному  полоні  перебуваю,
серце  ним  краю,
розумію,  що  ця  чудова  пора  не  вічна,
але  ж  наповнюю  душу  силою  навічно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699089
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.11.2016


Радію, радію, радію…

"Дивлюсь  я  на  небо  та  й  думку  гадаю:  
Чому  я  не  сокіл,  чому  не  літаю,  
Чому  мені,  Боже,  ти  крилець  не  дав?  
Я  б  землю  покинув  і  в  небо  злітав.
Слова:  Михайло  Петренко

Радію,  радію,  радію,
сльози  течуть  по  щоках,  
це  -  сльози  радості,  
Боже,  ти  дав  мені  цей  Дар!  
Світ  бачу  по-іншому,  
слова  мережаю  у  вірші,  
ходила  дивлячись  під  ноги,  
не  підіймаючи  до  неба  голови.  
Встигнути  б  оспівати  нашу  Землю,  
і  кожну  її  мить.  
Все  у  твоїй  Силі,  
та  не  кожен  це  зрозумів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699085
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.11.2016


На серці щирі почуття…

 На  серці  щирі  почуття,
весна  прийшла
і  бажано  й  грайливо,
в  її  полоні  наші  відчуття,
а  це  нічим  не  замінимо!
Життя  прожити  –
не  поле  перейти,
є  в  ньому  й  гіркота,
й  солодка  мрія,
а  все  ж  таки  за  молодісттю  в  ній
залишилась  найвища  ностальгія.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698871
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2016


Українське коріння…

 Українське    коріння  моєї  душі
бере  початок  із  сільської  глуші  -      
Сумської  та  Дубрівської.
Поклик  дідів  та  прадідів  наповнює  серце
гарячим  жаром  печі,
на  якій  мої  батько  та  мама  зростали  –
душу  зігрівали.
Хіба  ж  я  могла  тоді  знати,
що  це  майбутні  мої  батьки,
сільські  парубки  та  дівки.
Де  на  небі  блукала  моя  душа,
чекала  своєї  участі  неспіша.
В  місто  їх  потягла  романтика
молодості  та  буття,
надії  на  краще  життя.
Але  ж  їх  онуки,
як  кроки  їх  подальшого  життя,
продовжують  своє  буття.
Навчаються,  працюють  та  живуть  у  Києві,
про  що  діди  їх  і  не  мріяли.
Ось,  як  змінились  пріоритети  життя
та  людське  наше  буття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698870
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2016


Краса…

 Небо  зорю  перекує  на  світло  золоте.
Втішаймося  осінньою  порою  ранньою.
Купає,  п`янить  аромат  пожовклого  листя.
Цідить  сонечко  крізь  долоні,  свої  яскраві  промені.
Прагне  душа  життєвої  повені.
Всесвіт  сили  нам  додає,
топить  в  енергіях  власних,
осягти  бажає  душі  наші  ясні.
Мов  золото,  листя  навкруги,
сон  осінньої  сумної  пори.
Вітерець  легким  подихом  тривожить,  
діаманти  сліз  гасить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698716
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.11.2016


Природні скарби України…

 Унікальні  незаймані  ліси,
покоління  собі  вирощують  в  тіні.
Планетарне  Значення  –  Легені  Земні.
Малі  річки,  водоспади  –  прикраси  флори.
Скелі  прикрашені  гротами,  печерами,
в  яких  світла  майже  немає,
але  життя  і  тут  вирує,  процвітає.
Говерла  –  прикраса  Закарпаття.
Син  Сергійко  на  неї  сходив,  й  зачаровано  про  неї  мовив.
Відкриваймо    з  любов`ю,  для  себе  скарби  України,
гордімося,  що  маємо  таку  красу  й  Природну  Силу.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698711
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.11.2016


У полоні політичних вагань…

 У  полоні  політичних  вагань
Україна  залишається  оптимістичною.
Обереги  поколінь  –  вишиванки,  рушники,  писанки  –
найсучасніші  й  дотепер.
Нас  щиро  хвилює  життя  нашої  Країни
та  кожної  нашої  дитини.
Говоримо  ми  на  українській  чи  російській  мові  -
різниці  це  нам  не  додає.
Бо  при  народженні  дитини,
кожна  з  нас  кричить:  "мамо  рідненька!"  на  рідній  мові,
і  не  має  для  неї  політичних  кордонів.
Я  щаслива,  що  саме  тут  народилася,
живу  й  закінчу  своє  життя.
Багата  щирими  серцями  моя  Земля.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698504
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.11.2016


Змерзла калина…

 Змерзла  калина,  грона  опустила.
Колір  її  -  спрага  жадана,
ягода  до  ягоди  туляться  п`яно.
Відстань  осінь  долає.
Лише  Черемош  радістю  грає.
Останні  яблука  падають  донизу,
в  повітрі  чути  запах  хмизу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698503
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.11.2016


Веселкою побіжу…

Веселкою  побіжу  у  безмежную  даль,
наздожену  стрімкий  ручай,
захоплю  в  полон  вітерець  -  стрибунець,
це  й  буде  печалі  моєї  кінець.
Дивовижне  наше  Життя,
то,  як  безхмарная  мить  ,
коли  в  любові  купає  Світ,
то  Всесвіт  світить  в  душу,
наче  щастя  назовні  виймає.
За  "соломину"  -  Життя,
хапаюся  з  усієї  сили,
не  зраджую  своїй  цілі.
А  визнати  таки  мушу,
свою  вільную,  степову  Душу.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698306
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.11.2016


Роздуми…

 Зірки  відроджуючись,
скидають  пелену  газу  та  пилу,
так  потрібно  і  нам,
палати  справжнім  Життям,
відкидаючи  злобу  та  нікчемні  вчинки.
Багатьох  спалює  жага  наживи,
у  той  час,  коли  поруч  ледве  живі.
Вже  навіть  сама  Планета  бунтує,
їй  нашого  тепла  бракує.
Господь  породив  нас  по  своїй  подобі,
то  чому  не  прагнемо  до  його  заповідей,
не  міркуємо,  куди  несуть  нас  наші  ноги.
Один  одного  не  лайте,
а,  як  та  бджілка  ,  меду  з  квітки,
розуму  збирайте.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698303
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.11.2016


Прилетіла птаха…

Прилетіла  птаха,  звила  гніздечко,
повеселішало  й  моє  сердечко.
Кожне  життя  не  має  зупинку,
прокладає  лише  свою  стежинку.
Відбоялася  болі  фізичної  та  моральної,
зважуй,  Господи,  серця  мого  таємне.
Сильний  та  Великий,  благослови  достойною  бути
та  Заповіді  Твої  не  забути.
Щоб  мене  не  зрадило  серцебиття
на  шляху  важкого  Буття.
Безсилу  духом,  піддержи,
у  миті  відчаю,  шлях  підкажи,
щоб  не  загубила  своєї  душі,
щоб  її  зраджувати  мене  не  змушували.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698121
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.11.2016


Украiно, чому…

Україно,  чому  печаль  по  тобі  з'їдає,
сльозою  бринить?
Чому  в  наших  долонях,
ти  не  маєш  спокою?                                
Хіба  ж  літами  не  заслужила,
хіба  мало  терпіла.
Ти,  як  тая  багатостраждальна  жінка
з  сумними  очима,
дивишся  на  кров  пролиту  Віками.
Та  чи  ж  мало  її  було,  щоб  ще  і  в  наш  час,
поливаємо  Землю  свою  повсякчас.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698118
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.11.2016


Моя Жизнь - поиск. .

Моя  Жизнь  -  поиск
смысла  Жизни,
счастья  в  нём,
любви,  радости
и  здравой  мысли.
Уроки  преподносятся  душой,
она  ценит  нас  -
венец  творения  Природы,
и  когда  уходят  годы,
тепло  её  чувствуешь  сильней,
обострено  оно  до  предела,
даёт  скорость  крови  по  венам.
Кто  Бога  в  себя  впускает,
тот  в  птичьей  лёгкости  пребывает.
А,  кто,  нет,  с  самого  тогда  и  ответ.
Природа  без  насилия,
даёт  нам  право  выбора.
Правда  Жизни  всегда  двояка,
как  орёл  и  решка,
плохое  и  хорошее,
добро  и  зло,
правда  и  ложь,
слепая  вера  и  сердечная,
дорога  короткая
или  бесконечная.
Порой  ,  нас  учит  несчастье,
чтоб  ценили,  наконец,  счастье.
Плохое,  чтоб  оценили  хорошее,
и  добро  множили  мы.
Пропускайте  ,  в  нынешней  Жизни,
всё  через  собственные  страдания,
чтоб  не  остались  последующие
поколения,
как  на  заклание.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697908
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 01.11.2016


Только воспрянув душой и телом…

 Всплывают  в  памяти  осенние  картины.
Никогда  не  забуду  восторг  и  трепет
первого  свидания.
Не  смотрю  на  Жизнь
под  чужим  углом  зрения,
а  только  своим,
мой  поиск  смысла  её  неутомим.
Не  пытаюсь  "влезть  в  чужую  шкуру",
а  стремлюсь  закалять  свою.
С  трудом  переживаю  военный  кризис
в  стране.
Только  воспрянув  душой  и  телом,
можно  выдержать  это.
Война  заставила  переоценить  саму  Жизнь,
ощутить  ценность  семьи.
Хочется,  чтоб  родные  скорби  не  знали,
чтоб  друг  друга  за  руки  держали.
Всё,  что  сейчас  происходит  вокруг  нас  -
"режит  глаз",  как  далеко  от  Морали,
многие  облик  людской  потеряли,
наживаются  даже  на  войне.
В  детстве  не  боялась,
что  замок  смоет  набежавшая  волна.
Сейчас,  в  моём  случае  -  это  война.
Она  смыла  сразу  все  страхи  -
страх  Жизни,
страх  Смерти,
страх  Любви.
Вот,  где  воочию  осознаю,
что  материльное  -  вторично,
не  зацикливайтесь  хорошие  на  нём,
не  держитесь  накрепко  за  него,
в  наши  дни  это  уже  незачем,
набегает    войны  волна
и  в  миг  смывает  всё  до  тла.
Круговая  модель  каждого  прожитого  дня  -
смерть  -  рождение,
ненависть  -  любовь,
успех  -  провал,
это  повседневный  шквал  и
колесо  вечного  движения
до  изнеможения.
И  только  свобода  во  внутреннем  небе  моем  ,
моём  мире,  наивысшая  ценность.
Пред  нею  всё  блекнет,
становится  лишним,
даже  экстаз,  блаженство  вторичным  стало,
жаль  сломалось  борьбы  копьё  устало.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697905
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 01.11.2016


Луна сияет, сквозь ветви дрожа…

 Луна  сияет,  сквозь  ветви  дрожа,
пеленою  мглистою  укутана,
направляет  Свет  в  наши  сердца,
ищет  приюта    в  них.
Сколько  же  веков  ведает  она
нашей  Жизнью,  вдохновляет  на
творческие  мысли.
Скольким  влюблённым  помогла  ,
сияньем  своим  радуя,  её  сила  велика,  
нисходит  в  души  к  нам.
Осенней  порой,  она  в  дымке  туманной,  голубой,
мерцает,  а  того  и  не  знает,
сколько  миллионов  глаз  за  нею  наблюдает.
Мы  ищем  ответы,  в  далёкой  небесной  дали,
а  сами  себя  ещё    до  конца  не  познали.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697711
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 31.10.2016


Лаванда.

 Цветы,  как  чудо.
Лаванду  я  никогда  не  забуду.
Восхитительный  летний  цветок  сада,
от  природы  награда.
Даже  тигры  становятся  покорными  перед  ее  манящим  ароматом.
Запах  чистоты  и  спокойствия  наполняет  душу  мечтами  и  воспоминаниями.
Запоминающийся  запах,  зеленью  бархатной  сверкающие  колоски.
Благородное  воспоминание  о  ней  вызывает  ощущение  счастья,
а  не  тоски,
даже  в  минуты  сердечного  ненастья.
Очень  темное,  фиолетовое  поле  ее  цветов,
как  рукотворный  ковер,
любит  она  много  солнца,  но  не  требует  много  ухода  –
не  прихотлива  ее  природа.
Обаятельный  цветок,  как  драгоценный  росток  –
лечит,  подслащивает  наш  чай,
продолжает  цветочный  природный  рай.
Не  любит,  чтобы  лелеяли  и  холили,
а  любит  не  прихотливое,  порой  безжалостное  отношение,
как  трудное,  природное  решение.
Скоро  наступят  холода,
ей  как  Английской  Жемчужине  нужен  период  относительного  покоя.
Если  молодым  положить  между  простынями  ее  цветки  –
сориться  не  будут  никогда,  а  будут  только  близки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697709
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 31.10.2016


Словно встретились Века…

 Словно  встретились  Века.
Жизнь  будто  прежняя,
но  уже  не  та,с  застывшей
во  взоре  слезой,
дрогнувшей  ресницами-днями.
Надежда  улетучилась  рассветной  дымкой.
В  долг  живём  на  Земле,
взявши  души  взаймы.
Я  жила,  как  умела,
знаю,  что  мелко,так  вышло,
но  никогда  и  ни  на  кого  
не  переводила  стрелки,как  дышло.
Моя  душа  плачет  осенью,
а  верит,что  запоёт  весною,найдёт  силы.
Достоинство  сильных,
не  в  мощных  руках,
а  в  умении  сдерживать  силу,
пример  для  меня  непостижимый.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697511
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.10.2016


Осіні поцілунок останній…

Стою  в    Життя  на  краю,
пам'ятаю,  як  цілують  без  любові,
коли  кажуть  -  так,
а  відчувається  -  ні.
Коли  горить  ранок  
рудою  хною,
серце  не  має  спокою.
Осінній  заслін  з  дощу  між  нами,
створений  не  нами.
Початку  не  має  у  кінці  -
то  й  не  шукай  вітру,
у  слід  не  свищі.
Осіні  поцілунок  останній,
з  краплин  блискучих,
мов  намисто,  з  коралів  барвистих.
Щемить  серце  від  болю,
не  має  Душа  спокою.
Чому  все  краще  тече  крізь  долоні,
бринить  гіркою  сльозою?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2016


Говорят, полюбите себя…

Говорят,  полюбите  себя.
Утро  пытаюсь  начать,
с  положительных  эмоций.
Права  пытаюсь  не  качать,
не  лезть  на  рожон.
Знаю,  делая  другим  хорошо,
не  надо  себе  делать  плохо.
Процесс  пошёл  уже
не  в  упадок,
адреналин  выпал  в  осадок.
Пытаюсь  абстрагироваться  от  обид,
и  отпустить  их.
Обида  -  мешок  не  меньше
пяти  килограмм,  которые
мы  несём  на  себе,
превозмогая,  на  других  не
перекладывая.
Обида-  не  разрешимое  чувство.
Кажется,  весь  Мир  тебе  должен.
Она  рождает  злость,
нельзя,  чтобы  этот  сосуд  наполнился,
а  тем  более  переполнился.
Главное,научиться  себе
говорить  правду,
больше,  чем  мы  врём  себе,
мы  не  врём  никому.
Отучиться  от  этого  ,
не  получится,  с  одного  раза,
хотя  великие  дела
и  не  делаются  сразу.
Хочется  крикнуть
слова  Раневской  сильно  -
"Если  больной  хочет  жить,
врачи  здесь  бессильны!"  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697324
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 29.10.2016


Осінній нарис…

 Лягла  похмура  осінь  ,
загасивши  останню  свічку  літа.
Марніє  вересневе  сонечко  .
Охоплює  сонливість,
осінь  іспит  складає  на  міцність.
Дрімотними  очима  дивлюсь  у  простір.
Осінь  має  дивний  вплив,
зустрічаю  її  на  самоті.
Мерехтить  листопадове  полум'я,
я  пильно  стежу  за  похмурою  порою,
малюнками  на  її  пергаменті.
Не  зважаю  уваги  на  осінні  повені.
Осінь  ніби  довіри  очікує  від  нас  .
Ми  закарбовуємо  її  красу
у  своїй  пам'яті.
Кружляє  листя  у  сонячному  промені,
жене  вітром  обгортки  від  цукерок.
Земля  засипана  сухим  листям,
хрустить  під  ногами,
шепоче  легеньким  вітерцем.
Осінь  ,  як  палаючий  талісман-оберіг,
береже  Природу  від  лиха.
Осінь  промовляє    літу    -  
"Не  пхай  свого  носа,  до  чужого  проса!".
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697323
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.10.2016


Без лишней суеты давайте относиться к Жизни…

Без  лишней  суеты  давайте  относится  к  Жизни.
По  Алфавиту  её  ступени  преодолевая
для  достижения  душевного  Рая.
Айсберг  чувств  в  чистоте  кристальной  сохраняя.
Богу  Богово  отдавая.
Всё  своё  накопленное  нося  с  собой,
не  проливая  на  Земной  Ковёр.
Года  нанизывая,  как  бусины,
в  ожерелье  Жизни  длинной.
Долги  отдавая  в  прямом  и  переносном  смысле.
Если  падать,  то  находить  силы  вставать,
колени  не  жалея  сбивать.
Если  глаза  наши  видят  ясно,
то  и  всё  тело  будет  полно  света.
Ёмко  мыслите  о    Жизни.
Жизнь  берегите,  как  драгоценный  ларец,
делитесь  частью  самого  себя,
чтоб  душа  слезы  не  пролила.
Жатва  предстоит  большая,
а  истинных  работников  мало.
Запас  душевных  сил  отдавайте  без  жалости  в  Мир.
Играйте  в  жизни  только  свою  Роль,  ищущий  да  найдёт.
Йосиф,  также  муж  Марии,  которая  и  родила  Иисуса,
названного  впоследствии  Христом,
вошёл  в  Историю  Веков.
Камни  разбрасывать  есть  Время  и  их  собирать  тоже.
Кто  стучит,  тому  и  открывают,
и  кто  не  судит,  и  сам  судим  не  будет.
Лабиринт  жизни  старайтесь  преодолеть,
увидеть  в  конце  его  Свет.
Мать-Богородицу,  Мать-Мира,  Мать-Землю,
Мать-Родину  и  родную  Мать  –  сердечно  почитать.
Небеса  просить,  позвольте  преклонить    колени,
уберегите  от  жизненной  мели.
Окружите  любовью  сердечной  тех,
кто  вам  дорог  и  близок  бесконечно.
Помните  ушедших  из  жизни  навечно.
Поступайте  по  жизни  так,
как  хотите,  чтоб  поступали  с  вами.
Рискуйте  по-жизни  с  умом.
Сохраняйте  спокойствие  Духа.
Тепло  Души  дарите  Миру.
Уважайте  труды  поколений,
помните,  у  нас  все  волосы  на  голове  сочтены.
Флаг  поднимайте  Перемен.
Храм  Сердца  держите  чистым.
Цените  людские  отношения.
Часам  Истории  отдавайте  предпочтение.
Что  в  душе  накопим,
только  с  тем  богатством  и  уйдём.
Шагает  Праздник  Жизни  по  Планете,
радуемся,  что  мы  Его  Дети!
Щемящее  чувство  любви  берегите.
Эгоизм      изживайте,  а  экологию  сохраняйте.
Юности  не  завидуйте,  она  быстротечна,
а  жизнь  наша  длинна  и  вечна.
Я,  как  и  Вы,  использую  творческую  силу,
желая  Добра  всему  Миру!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697144
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 28.10.2016


Важко дивитись новини…

Важко  дивитись  новини,
нажаханий  настрій,
руйнування  відбирають  сили.
Життя,  як  розбитий  порцелян.
Намагаюся  збагнути  цей
тяжкий  Час.
Тремтить  від  люті  мій  голос,
скільки  молоді  не  вспіло
мети  своєї  досягти.
Нелегко    відшукати  Правду  .
Червоні  очі  від  поганого  сну,
останнім  часом  дуже  гостро      
все  відчуваю,  вразлива.
Багато  чого  діється  навкруги,
та  малі  мої  потуги
правду  віднайти.
Розум  невзмозі  взяти  гору
над  ємоціями  й  пітьма  тисне  голову.
Переживаю  знову  найтяжчі
моменти  в  Житті.
Війна  -  болюча  тема,
як  велетенське  бурмило,
зненацька  налетіло.
Мене  життя  вчить  не  по-книзі,
а  досвідом,  що  у  своїй  валізі.
Втрачаю  відчуття  часу,
у  полум'ї  війни,
згоріли  мої  надії,
мандрівником  стала
у  своїй  Країні.
Хоче  накрити  суцільна  темрява
та  я  їй  не  корюся,
з  останніх  сил  борюся.
Це  не  просто  йде  війна  ,
а  боротьба  за  наші  Душі.
Й  одне  діло  спостерігати
і  інше  діло  все  втрачати.
Повірте,  рано  чи  пізно,  
та  Правда  верх  візьме
у  цій  темряві
й  День  постука  у  Двері.
Платимо  життям,часом,  платимо  совістю,
ціна  дуже  висока  
життєвої  скорості.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697141
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.10.2016


Невпинно та сміливо…

 Невпинно  та  сміливо  літа  женуть  життям.
Чи  є  людина,  котру  б  не  спалювала  жага  кохання?
Очі  до  неба,  а  серце  до  милого.
Полюбила,  наперекір  усьому,  стежкою  заблукала.
Не  відчула  взаємності,  як  зіронька  з  неба  впала,  згасла.
Веселка  на  небі  грає,  упасти  духом  не  дозволяє.
Не  знала  любові  болю,  то  відчуттям  й  віддала  волю.
З  подихом  вітру,  до  нього  летіла,  шаленіла.
Восени,  тремтіла,  як  оголене  гілля,
завмирала,  сумуючи,  чекала.
Зимою,  заметіль  мені  шепотіла  до  болю.
Літом,  була  надією  зігріта.
Та,  лише,  весною,  розквітала  душа  з  травицею  зеленою.
Тільки  серце  марить,  вірить,  бунтує,
до  Вічності  схиляється,  гординею  не  переймається.
У  щасті  роки  здаються  днями,
в  нещасті  ж  дні,    як  тії  роки.
Висновок  зробила  зі  свого  плача,
не  досить  самої  вроди,  потрібна  ще  й  вдача.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696990
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2016


Мой Урок…

 Когда  я  начинаю  что-то  делать,
то  задаю  себе  вопрос  -
приблизит  сделанное  меня  к  небу
или  удержит  на  Земле,  как  воз.
Разница  между  Землёй  и  Небесами,
как  между  головой  и  стопами.
Удержит  ли  мой  поступок
меня  на  ногах,
а  голову  на  месте,
либо  голову  снесёт,  а  ноги  затрясутся  обе  вместе.
Чистая  сумма  того  и  другого  -
моё  благородство,  как  такового.
В  трудные  времена,
во  времена  вызова,
моя  Вера  остаётся
непоколебимой  неистово.
Мой  долг  по-отношению
к  праведности,
обязательство  Богу  -
возлюбить  ближнего  своего,
как  самого  себя,
такова  наша  извечная  борьба.

Навеяно  книгой  Йоги  Бхаджан  -
"Мужчина  и  женщина,
как  основа  основ".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696988
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 27.10.2016


Мы не можем…

 Мы  не  можем
только  друзьями  остаться,
не  по  правилам  "игра".
Встретились,
чтоб  не  расставаться,
не  прятать  сердца.
Не  могу  о  тебе  не  думать,
казнюсь,
на  молекулы  рвусь.
В  каждом  уголке  моей  души,
ты  живёшь,
приводя  её  в  дрожь.
Поворот  Судьбы  подкрался,  
обжигаем  друг  другу  сердца,
тем  паче,  и  не  можем
поступить  иначе.
Счастья  просим  у  Бога  немного,
хоть  осколочек  от  большого.
У  развилки  дорог  стоим,
каждый  с  грузом  своей  жизни,
но  веру  не  теряем
на  истинное  счастье.
Звезде,  падающей  с  небес,
загадываем  наше  желание,
сердца  пламенем  обжигающее.
Ты  -  иголка  в  моём  стогу,
отыскать  тебя  никак  не  могу.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696784
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.10.2016


Осеннее.

 "Я  научилась  выносить  всё,
кроме  счастья.
Теперь  я  должна  научиться  жить
со  счастьем,
и  не  сломаться  под  ним.
Вот  единственный  жизненный  Устав,
с  которым  мне  теперь  надо  считаться."
                         АЙН  РЭНД.


С  простодушием  ребёнка,
резвится  осенняя  пора.
С  удвоенной  энергией  и
яростным  напором.
Какими  вожжами  удержать  человеку
полёт  своей  фантазии  в  такую  пору.
Обманчивое  подобие  Жизни  -
облетевшие  деревья
со  скрученными  ветвями.
Ветер  обвивает  ноги  нежно
облетающей  листвой,  
как  котенок  лапками,
как  шелковое  платье  недотрога.
От  осени  остался  смутный  след
былой  радости.
Длинные  смуги  света,
из  вечерних  окон,
полосами  купаются  на  мостовой,
осень  балует  темнотой.
Усталый  пурпур  листвы  -
увертюра  к  осеннему  пламени,
и  прелюдия  к  её
золотому  великолепию.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696783
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 26.10.2016


Папка умер 25. 10. 12г.

 "Если  гаснет  настоящая  Звезда,
её  Свет  ещё  долго  доходит  до  нас."

Папка  -  ты  тёзка  Николаю  Чудотворцу,
который  хлопочет  пред  Господом  за  всех  людей.
Твои  же  хлопоты  были  -  семья,
в  трудах  был  праведных  всегда,
всю  Жизнь  торопился,  не  мог  остановиться,
отдохнуть  душой  и  телом,
ведь  сердце  столько  вытерпело...
Ты  был  наша  гордость  и  опора,        
лучшего  отца  на  Свете  нет.
Не  потому,  что  Ты  мой,
а  потому,  что  лучшего  не  сыщешь
в  суете  мирской.
Ты  был  с  виду  гордый,  не  приступный,
а  внутри  ребёнок,  сердцем  широк,
каждому  давал  испить  своей  Души  Исток.
При  Жизни  твоей,  в  любви  своей
признаться  не  стыдилась,
видно  не  зря  торопилась...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696592
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.10.2016


Помнят о нас люди…

 Помнят  о  нас  люди
в  момент  рождения  и  смерти,
а  в  жизненной  круговерти
не  видны  мы  никому.
Каждый  ткёт  свою  паутинку
в  рисунок  личной  жизни.
Кто-то  красивее  и  поярче,
кто-то  похуже  и  потускнее.
Но,  ценим  каждое  мгновение
жизни  быстротечной  на  Земле.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696591
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 25.10.2016


Наши глаза.

 Глаза  бывают  разные  -
грустные  и  праздные,
весёлые  и  шутливые,
задумчивые,строптивые.
С  косинкой,  с  лукавинкой,
глубоки  и  безлики  -  пусты.
С  туманной  поволокою,
с  небесною  завлёкою.
Счастливые  -  искристые,
иль  ,  со  слезинкою  росистою.
Радостные,  печальные,
несчастные,  любимые,
красивые,  растерянные,
глазливые,  обиженные.
Добрые,  с  грустинкой,
хитрые,  с  задоринкой.
Бывают  -  голубые,
как  отражение  неба,
как  васильки  полевые.
Бывают  -    серые,
как  озёра  с  глубиной    немерянной.
Бывают  -  зелёные,
как  весенним  цветом
наполненные.
Бывают  цвета  чая,
цвета  оливы  -
прекрасные,  милые.
Чёрные  глаза,
"с  ума  сводящие",
в  даль  любви  манящие.
Бывают,  без  веры  с  пустоцветом,
иль,  с  оптимизмом  -
надежды  приветом.
Правда,  как  красиво  о  них  не  пиши,
они  остаются  Зеркалом  Дущи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696404
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.10.2016


Oчерк - "Вопль к Богородице".

 Захотелось  поделиться  с  Вами
словами  из  молитвы  "Вопль  к  Богородице",
в  подлиннике.
Разве  можно  своими  словами
перефразировать  изречения
из  таких  Молитв.

"Вот  я  пришла,  я  стою,
я  жду  твоего  отклика,
О  Богоматерь,  О  Всепетая,
О  Владычице!
Ничего  не  прошу,
только  стою  пред  Тобой.
Только  сердце  моё,
бедное  человеческое  сердце,
изнемогшее  в  тоске    по  Правде,
бросаю  к  Пречистым  ногам  Твоим,
Владычице!
Дай  всем,  кто  зовёт  Тебя,
достигнуть  Тобою  вечного  дня
и  лицем  к  лицу
поклониться  Тебе."

Из  молитвы  "Вопль  к  Богородице".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696402
рубрика: Поезія, Другая поезия вдохновления
дата поступления 24.10.2016


Благодарю Вселенную всегда…

 Благодарю  Вселенную  всегда:
за  искру  душевного  огня,
за  любящие  верные  сердца,
за  луч  солнышка  золотой,
за  Мир  над  моей  головой.
Боготворю  её  за  данную  энергию,
за  мечту  бередящую  покой,
за  силу  берущую  вершину.
Поклоняюсь  ей  за  Космический  Оберег,
дарящий  Жизнь  нашему  Миру.
Жду  от  неё  покровительства,
её  Межпланетного    Водительства.
Верю  в  её  мощь,
что  сможет  нам    Землянам  помочь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696175
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.10.2016


Клетка золотая…

 Клетка  бывает  золотая,
а  бывает  рукотворная  своя.
По  тяжести  не  отличить  какая,
для  Души  родной  терпимее  была.
Знаем,  что  жить  нужно  иначе,
знаем,  что  так,  как  есть  нельзя.
Но  делаем,  супротив  своей  удачи,
как  будто  враги  сами  для  себя.
Нужно  жить  так,  чтоб  было
комфортно  и  сердцу  и  душе,  но
зачастую  забываем  о  них  уже.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696174
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.10.2016


Удосвіта встаю…

 Удосвіта  встаю,  щоб  бачити  вранішню  зорю,
як  незайману    дівицю,  серцю  сестрицю.
Матері  Божій  на  вівтар  складаю  все,  що  на  серці  маю.
І  в  радості,  і  в  немочі  до  неї  звертаюсь,  душею  каюсь.
"Отче  Наш"  також  не  забуваю,  й  рідну  Країну  поважаю.
Вкраїну  відчуваю,  як  рідну  матір,  її  тепло  й  ласку  фізично,
бо  вона  захищає  кожного  з  нас  безкінечно.
Перед      іконами  святих,  спокутуючи  всі  провини,
збентежено  впадаю  на  коліна.
У  кожного  з  нас  своя  доля,
та  не  заблукаймо  в  широкому  просторі,
не  загубімо  своєї  індивідуальності
в  боротьбі  за  нові  реальності.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695975
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.10.2016


Час, зупинися!

Час,  зупинися!
Залиш  мрії  нездійсненні,
зламане  тобою  буденне.
Дарма  не  відбирай  сили,
хвилювання  за  тим,
що  було  миле.
Лише  залиши  осінньої
любові  слід,
на  протязі  моїх  літ.
Каплі  дощу  б'ють  покрівлю,
ніби  гітарні  струни,
нікуди  вже  не  полину,
навіть  уві  сні  безодні.
Бульбашки  великі
у  калюжі  журяться.
В  ній,  як  у  дзеркалі
шукає  осінь  щастя
й  сорому  не  йме.
Осінь  мальовнича,
журавлині  стаї
у  вирій  кличе,
спить  останнє  листя
на  голому  гілляці,
сумно  на  Душі,
як  безпритульному  собаці.
Осінь  -  чаклунка,
фарбами  малює,
навіть  дозволу  не  питає,
лютує.
 Ім'я  осені  -  золота,
виправдовує.
Лишень  хризантеми  та
чорнобривці,  ще  п'янять  дивним  цвітом.
Якіж  вони  пряні  -  осені  аромати,
треба  осінь  милу  щиро  нам  кохати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695958
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.10.2016


Я добиваюсь в Жизни…

 Я  добиваюсь  в  Жизни
Любви  и  Истины,
ценою  немыслимой.
Почему  это  всё,
мне  так  трудно  даётся?
Что  другим  легко
плывёт  в  руки,
у  меня  через  потуги.
Почему  меня  Жизнь
постоянно  испытывает
во  Времени,
это  её  любовь  ко  мне,
или  воспитание  бременем,
живут  же  люди  многие,
в  круговороте  будничных  дней,
едят  да  спят,не  думают  о  ней.
Такой  Жизни  себе  я  не  желаю,
не  хочу  такого  "рая".
Иначе,  нет  смысла  
в  жизненности  края.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695736
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 21.10.2016


Когда моя Душа в покое просыпается…

 Когда  моя  душа  в  покое  просыпается,
она  в  ладошке  Господа  любовью  наполняется,
она,  как  затерянное  по  Миру  зёрнышко,
одиноко  рыщет,  почву,  на  полную  мощь  произрасти  ищет.
Земля-Мать,  не  описать  твоей  красоты,
ты,  как  волшебная  Фея,
даришь  нам  драгоценные  мгновения.
В  движении  туч,  в  полете  птиц,
в  сиянии  радуги,  в  теплоте  солнца,
лучиком  света  в  дорогом  оконце,
в  шуме  листвы,  прибоя  волны,
в  сиянии  звёзд,  в  блеске  Луны.
А  мы,  принимаем  всё,  как  должное,
не  чувствуем  себя  настороженно,
не  считаем  минуты  и  мгновения
уходящего  быстротечного  времени.
Время,  как  хочется,  чтоб  ты  никогда  не  кончалось,
а  как  Мать  о  ребёнке,  о  нас  волновалось.
Время,  ты    правишь  свой  бесконечный  бал.
Ты  –  трап,  между  нами  и  небесами.
С  первым  вздохом  начинаем  твой  драгоценный  отсчёт,
а  уходя,  ценим  твои  секунды  на  вес  золота.
Время,  всё  подвластно  тебе  –  прошлое,  будущее,  настоящее.
Жаль,  что  ты  быстро  уходящее.
Детство,  юность,  старость,
а  в  конце  жизненная  усталость.
Время,  ты  с  нами  постоянно  в  Пути,
я  с  тобой  свой  Путь  продолжаю,
время,  я  твой  бег  бесконечно  уважаю.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695733
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 21.10.2016


Хочу любви и не стыжусь…

Хочу  любви
и  не  стыжусь  желания,
ведь  от  неё  всё
в  нашем  Мироздании.
Без  опыления  -
нет  на  Земле  творения.
Мы,  любим  других,
как  любим  себя,
в  душе  же  вечная  ,  неземная  борьба.
Преданность,  сексуальность
и  страсть,  возымели
над  нами  свою  власть.
Любовь,  мы  видим
в  разных  эпостасиях,
но  если  ,  любим,
значит  мы  ещё  живём.
На  жаль,  себя  любить
не  научилась,
своей  Судьбе  на  милость,
но  всё  же  таки  спохватилась.
Учусь  сознавать,
кто  я  есть  на  самом  деле,
на  каком  живу  жизненном  пределе,
свои  какие  душевные  качества  имею.
Учусь  жить,  не  зависимо
от  мнения  других,
такой  вот  неустанный  поиск
чувств  моих.
Истинная  же  любовь  духовна,
по-своему  существу,
чувствую  её  по  -  сердечному
родству.
Моя  любовь  в  Пространстве  Бытия
не  одинока,  она  есть  слияние
энергии  всего  живого.
Раньше,  я  горько  ошибалась,
любить  себя,
мне  эгоизмом  казалось.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695545
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.10.2016


Я копать твою Душу не стану…

 Я  копать    твою
Душу  не  стану,
мне  хватит
и  своей  поклажи.
На  струнах  её  играть
не  буду,  этот  шквал
сама  ещё  не  забуду.
Мне  дороже  -
душа  с  душой
соприкоснуться
и  не  обмануться.
Напоена  ложью
до  пьяна,  нет  сил
от  её  угара.
Хочется  искренности
чувств,а  не  пустых
мечтаний  груз.
Хочется  наслаждаться
настоящим  мгновением,
а  не  жить  в  полном
забвении.
Хочется  быть  свободной
от  навязчивых  ограничений
и  разных  попечений,
сохранить  бы  молодым  сердце,
а  не  упиваться  слезами
с  горьким  перцем,
возродить  радость  Жизни
и  Смысл  Бытия,
познав  самою  себя.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695544
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.10.2016


Кружатся Вихри Жизни…

Кружатся  Вихри  Жизни  дорогами  Земли.
Каждый  в  них  ищет  заветные  пути.
В  иных,  правда,  уже  вместо  крови-пучины,
течёт  жажда  богатства  и  наживы.
Господь  создавал  нас  по-своему  подобию,
он  не  закладывал  в  основу  алчность,  сквернословие...
Есть  и  нелюди,
которые  людскими  слезами  напиться  не  могут,
плачет  по  ним  омут.
Частица  Господа,  в  центре  сердца  каждого  из  нас,
но  мы  так  кричим,  что  глушим  и  Его,
и  себя  самого.
В  конце  Жизни,  мы  имеем  разбитую  душу,
но,  чтобы  понять  Жизни  Смысл,
нам  и  в  тысячу  лет  путь  непреодолим.
Поиск  наш  постоянный  не  прекращаем  до  конца  жизни,
милость  Божью  ищем,  да  обрещем  ли?
Наша  боль  от  суеты,  невежества,  непонимания,
сами  себе  приносим  страдания.
Все  хотим  отыскать  узкие  врата  в  Сад  Великого  Садовника.
Кто  чист  обретёт,  кто  запятнан,  тот  теряет.
Он  -  вода  и  хлеб,
Он  -  плоть  и  кровь,
Он  -смертное  и  вечное.
Его  взгляд,  через  наши  глаза,  светит  всему  Миру.
Мы  -  искорка  Его  Огня,
Любовь  в  ней  Вечная  жива.
Каждый  из  нас,  уже  пережил  в  Жизни  чувства  -  слияния  двух,
но  на  склоне  лет,  трепещит  Душа  человека
перед  истиной  прожитого  Века.
Мы,  сознанием  растём  быстро
и  в  конце  Жизни,  как  птицы,
собираемся  душами  в  стаи,
и  покидаем  пределы  Родного  Края.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695347
рубрика: Поезія, Другая поезия вдохновления
дата поступления 19.10.2016


Между Жизнью и Смертью…

""Между  Жизнью  и  Смертью
всё  падает,  падает  снег..."
Танэда  Сантока.

Раскидывая  тончайшие  крылья  паутины,
осень  набирает  силы.
Гул  органа  в  ночи  исходит  синим  рыданьем.
Я  не  чужая  среди  своих,
темнеет  в  глазах,  звенит  в  ушах,
унижают,  смеются
с  переселенцев  родных.
Мы,  как  "тёмный  сад"  -  ничей.
Тусклый  рассвет,
в  золоте  нежных  лучей.
Сколь  же  ты  древняя  -  равнина  сумерек,
в  восторге  неведения  движущейся  
навстречу  моей  Судьбе.
Сегодня  ,  День  -  запёкшаяся  рана,
и  каждый  вечер  -  проливающаяся  кровь,
в  смятеньи  снов  о  войне.
Каждый  день  получаю  "дозу  правды",
закипает  в  венах  кровь.
Святотатствуют  на  моей  родной  Земле,
Божий  Страх  потеряли,
когда  успели  обрости
злобным  опереньем.
Живёте  в  провале  бездонной  мглы,
как  закованы  во  льды.
Нелюди,  скоро  тень  отбрасывать  перестанете,
накажет  Господь,
вы  -  непроглядная  тьма,
умерший  свет,
вас  ещё  долго  будут  проклинать  на  протяжении
долгих  лет.
Скольких  убили,  скалечили,  обездолили,
сколь  много  посеяли  зла  и  пепла,  вы  тоже  выплесните
свою  душу  в  последних  судоргах  смерти.
Осенней  порой  застыли  в  тиши  наши  рубежи,
надолго  ль  это  перемирие,
или  только  ради  первого  сентября...
Господи,  защити  нас  на  стезе  
Истинной  Веры!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695345
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 19.10.2016


Мне бы…

Мне  бы  поменять  плохое  на  хорошее.  
Мне  бы  печаль  на  радость  променять.  
Мне  бы  сердце  раскрыть  прекрасным  лотосом.  
Мне  бы  колокольчиком  лесным  зазвучать.  
Мне  бы  ,  чтоб  глаза  сияли  звёздами.  
Мне  бы,  чтоб  вечно  были  влюблены.  
Мне  бы,  чтоб  Жизнь  несла  сплошное  удовольствие.  
Мне  бы  от  счастья  душу  вознести.  
Мне  бы  воспарить  зорким  соколом.  
Мне  бы  тебя  с  высоты  увидать.  
Мне  бы  не  считать  мгновенья  Жизни  на  вес  золота.  
Мне  бы  не  пытаться  от  них  убежать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695141
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.10.2016


Рябиновая аллея…

Рябиновая  аллея
кличет  по  ней  пройтись.  
Стайками  ротозеев    
птички  слетаются  вниз.  
Гроздья  цвета  пожара  
стойко  на  ней  висят,  
листья  не  все  опали,  
смотрят  в  осеннюю  гладь.  
Туман  пеленою  густою  
окутывает  всё  вокруг,  
да  и  с  осенней  порою,  
как  бы,  уже  и  не  друг.  
Топит  осенние  краски,  
листву  роняя  с  ветвей.  
Вот  и  пришёл  конец  осенней  Сказки,  
наступает  долгий  зимний  "плен".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695140
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 18.10.2016


Синевою покрылось небо…

Синевою  покрылось  небо,  
гладь  небесная  высока,  
обретает  над  нами  силу,
чтоб  не  думали  о  ней    свысока.  
Никто  не  знает,  
где  встретит  Судьбу,
нельзя  зарекаться  до  старости,
как  небесная  гладь  чиста,  
не  доводи  себя  до  ярости!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694891
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.10.2016


Живу сердцем…

Живу  сердцем,
стихи  пишу  сердцем,
и  этим  всё  сказано,
от  того  и  болит,
и  ноет  от  невысказанного.
Но,  как  иначе,  
ведь  чувства  не  спрячешь.
Да  и  просто  по-жизни  
много  неудачи.
Каждый  из  нас,  
по-своему  в  ботве  погряз,  
как  тот  арбуз.  
Пока  доберешься  до  сладкой  
серцевины  ,  уж  и  Жизни  
пролетает  половина.
Нужно  брать  себя  в  руки,
и  не  умирать  от  скуки,  
сжав  кулачки  на  счастье,  
добиваться  Мира  и  участия.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694887
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 17.10.2016


Безответная любовь…

 Любовь,  не  мучай  меня,  не  мучай.
Отпусти  душу  на  покаяние.
Послушай  мое  сердце,  послушай,
и  избавь  от  боли  и  страдания.
Любви  просила  у  Бога  и  ждала.
А  когда  пришла  –  испугалась.
Уже  не  надеялась  встретить  ее,
а  она  -  в  Душу  ворвалась.
Безответная  она  –  не  тронь,
а  верить  в  это  не  хочется.
По  капле  отдаю  свою  кровь
за  то,  чтоб  сбылось  пророчество.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694695
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.10.2016


Узнала Правду Жизни…

 Узнала  Правду  Жизни  -
мало  не  показалось,
с  усталостью  её  близко
соприкасалась.
Искала  своим  чувствам
оправдание,  не  помогло
жестокое  страдание.
Чистота  намерений  и  чувств
определяет  дальнейший  путь
наших  душ,  и  в  какой  бы  дом
мы  не  входили,
Мир  дому  сему  ,
говорили  б.
Успеть  бы  нам  сесть
в  "последний  вагон",
проскакать  "не  меняя  подков",
"затонувшей  лодкой",  не  оказаться,
в  борьбу  жизненную
ворваться.
Волной  не  быть  накрытой
высокой  ,
чувствами
души  кареокой.
А  любовью  родниковой  быть
напоенной,  душевной
теплотой  наполненной.
Лист  осенний  корабликом
плывет  по  ручью,
а  я  смотрю  и
многозначительно
молчу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694693
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 16.10.2016


Спасибо, Жизнь…

 Спасибо,  Жизнь,
за  травинку,  листочек,
за  каждый  молодой  росточек,
за  солнце  палящее,
за  звёздное  небо  манящее,
за  ручейки,  водопады,  лавины,
испытания,  рвущие  на  половину,
за  мостик  между  небом  и  землёй,
из  Веры  не  земной  .
Ты,  вехи  нам  раставляешь  -
детство,  юность  и  старость,
вот,  что  нам  досталось.
В  детстве  думаем  -  сто  лет  впереди,
в  юности  о  сладости  любви,
к  старости  подходим  с  печалью,
как  всегда,  не  хватает  "пяти  минут",
чтоб  в  Жизни  правильно  завершить  
свой  Путь.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694442
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.10.2016


Великий Праздник Покров Пресвятой Богородицы!

 Великий  Праздник
Покров  Пресвятой  Богородицы!
Даже  солнышко  осеннее
светит  иначе  -  ярче.
Светлый,  радостный  День,
сердце  наполняет  елеем.
Губы  сами  шепчут  -
Матушка  Родная  ,  прости!
За  грехи  наши  -
вольные  и  не  вольные.
Дай  сил,  дай  терпенья
до  полного  забвения.
Пожалей  нас,  Матушка,
твоих  детей,
не  такие  уж  мы  плохие,
просто,  как  котята  слепые,
пока  в  Жизни  разберёмся,
а  уж  дров  наломали,
сами  в  них  не  разгребёмся.
Матушка,  дай  кротость,
подобную  твоей,
дай  силу  духа,
быть  воздержанным  от  гнева,
помилуй  нас,  не  ведаем,
что  делаем.
Смягчи  душевную  боль,
ведь  сердце  терзает  в  кровь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694440
рубрика: Поезія, Другая поезия вдохновления
дата поступления 15.10.2016


Слёзы.

 Да  что  ж  мы,  женщины,  такие  тонкослёзые?
Чуть  что,  и  вот  они  –  ручьи  непрошенные.
Иль  брошенные  мы,  иль  обиженные,
соленой  слезой  униженные.
Иль  радость  вдруг  нежданная,
а  вот  и  она  –  слеза  долгожданная.
Да  что  ж  эти  слезы  у  нас  так  близко  –
в  мужских  глазах  падаем  низко.
А  сдерживать  не  умеем,  не  просто,  
а  ведь  это  разница  душевного  роста.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694095
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.10.2016


Дни календаря.

 Дни  календаря,  как  осенние  листья  облетают,
быстротечностью  времени  удивляют.
Только  был  январь,  не  за  горами  лето.
Шлейф  времени,  как  звездное  небо
мерцает,  пролетает,  не  словишь,
лишь  событиями  в  круговороте  помнишь.
Года,  десятилетия,  столетия.
Человеческая  жизнь,  как  космический  миг,
а  сколько  в  ней  страсти,
пережитого  нервами,
путеводитель  её  вместил.
Обращайтесь  с  жизнью  с  трепетной  любовью,
как  с  чистой  родниковой  водицей.
Считывайте  вдохновляющие  нотки  природы,
человеческие  создания,
ведь  именно  вы  нужны  Мирозданию.
Концентрируйте  свою  энергию,
не  разбрасывайте  по  сторонам,
от  этого  только  лучше  будет  вам.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694094
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.10.2016


Прости меня…

 Прости  меня,  оказалась
"случайной  прохожей".
Прости  меня,  что  любовь
ни  на  чью  не  похожа.
В  Жизни  мало,
как  оказалось,
погожей  погоды,
больше  слёзы,
разлуки,  на  хорошее
мало  похожи.
Но,  после  ночи,
наступает  рассвет,
и  сердце  долго
не  может  сердиться,
живи  так,  чтобы  было
на  кого  положиться,
пусть  даже  это  станет
дружбой  обычной,  
но  по-крайней  мере,
хоть  "закадычной".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693894
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.10.2016