| Сторінки (1/27): | « | 1 | » |
Після стількох років війни
Хочеш спочити..., але нема коли,
Треба йти поміж люди сповідувать Слово,
Збирайся в дорогу...
І от іду... й прокльони ллють,
У спину плюють й позаочі говорять...
І ноша твоя важка,
Під дишло б’ють чорнороті...
Ударом палиці в лице збивають з ніг,
І я навпомацки шукаю тих,
Кого не зрікся ще...
Не оминай мене тяжкая доля,
З тобою повінчали нас,
З тобою йти до Бога,
А в нього - одне й те саме...
Боже..., прости їм за гріхи,
Що скоїли вони в нікчемності своїй...
Холодний піт по скроням стікає вниз,
Наповнюючи сіль землі до урожаю,
Гризу землю зголоднілими зубами,
Витираючи солоний сік сльозами аж до хрипоти...
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617773
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.11.2015
Зблідлі пальці закривають сонце від моїх очей,
І світ речей зникає в небуття так тлінно.
Дитина плаче, їй давно вже час вдихати смерть,
Прийшла та, що збирає душі до урожаю...
Промовляння з Ніцше зранку завершилося нічим,
Кладу у стіл книжку, вдягнену у чорне,
Хочеться живої, спорідненої душі,
А не криваво-вбивчих евфемізмів.
Причинно тягнеться час, глузуючи з усього,
Напружуючи повітря в відсутності своїй,
Тривке, що усередені, виривається назовні,
В пристосовництві не бачеш зміст.
Кричиш і нарікаєш ти на всіх,
Але не має вже нікого післяобідньої пори,
Ще встигнгути піймати потяг в невороття,
Та що це дасть, окрім ще одного... сплюндрованого життя.
Біжиш..., та не втекти тобі від самого себе,
Емпіричний протяг протягує наскрізь,
Торкаєшся причинно-слідчу насторожу,
Та все нічого, коли ти зник...
Скрип, хтось за дверима - тінь...
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617576
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.11.2015
(Вірш-присвята особистості у світі гидоти)
Відвертаюсь від пустих облич
З терпким присмаком напівзабуття;
Проходячи повз мене,
Пусті тіла нагадують... нудоту...
Вважалось би, що з того,
Що тіло і душа єдині,
Але, коли душі немає...,
То немає й тіла.
Зітліли... в своїй огиді ми для Бога,
Відшукуємо зміст у сенсі власного буття..., задля чого?
Кори свої вуста, коли у світі
Не віднайдеш Живаго Слова...
Не можу зімкнути важкі повіки,
Дивлячись крізь прірву скаліченої істоти;
Дівчата-повії застрягли на півдорозі,
Силкуюсь витягти - відвертаються від святого...
У Тарковського між рядки в «Ностальгії» читаю -
«Він так живе» - і справді,
Не чіпай живого..., він так існує...
Що ж ми наробили зі своєю чистотою,
Зі своєю святістю...? питаюсь у Бога...
Навіщо цей знепритомнілий каліка
Хизується своїм каліцтвом зламаної душі,
Для них, навіжених, огидою є
Лише сама його присутність серед них...
Вони кричать - «Розіпни...! Розіпни...!
Вгамуй звірячий наший голод»
Стоять каліки, немов ті голуби,
Чекаюсь черги на свою Голгофу...
Їм не відмитись вже ніколи...
У ранах, що кровоточать,
Немов в лахміття вдягненні,
В них не згасити зачатки жертовної любові...
04.04.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617575
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.11.2015
Скільки років самотності випали нам
І на знесилім обличчі
Вчимося молитви читать по губах,
Відчаєм зазираючи в вічі.
Зґвалтована правда блукає собі,
Шукає людського притулку;
Поругані діти, поругане все,
Хворобою стала розлука.
Не намальовані віхи святі,
Не сказано слово останнє в Завіті:
«Молю, я благаю тебе -
Озернись у своїм лихолітті»
Відверті слова на світанку століть,
Відчуєш у спині кривавії жерна:
«Скільки років самотності понад усе,
А більшого нам і не треба»
Цинізму холодного не розділю
В пекельнім мареві світу
І відповіді в кишені свої віднайду
Всим тим зловонним блюзнірам.
Нехай чекають світила небесні зорі,
Нехай зриваються листя з невинних,
Відвертістю вдаримо ми по Землі,
Землею і Сонцем єдині.
Прозорість відлунням кришталевим сягне
Усих тих прихованих істин,
Святими не стануть, їхня святість мине,
Захлинеться чуттєвістю віри.
Скільки років самотності, а скільки й ще
Нам винесло розхристане небо,
Щоб стати щасливими понад усе,
А більшого нам і не треба.
11.12.2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617292
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.10.2015
(Пісня)
Закоханий день чекає ніч,
Ходить собі, виглядає,
Задумлива ніч огортає день
У лоно своєї печалі.
Приспів:
Майже як грішний, день лягає спати,
Майже як вічна, ніч тихо пливе,
І він знаходить її, і ніжно цілує,
За руки тримає крізь зоряне небо.
А вона - така дивовижна ніч,
А він - такий несміливий день,
І вони підуть разом зустрічати зорю,
Яка таємно їх повінчає.
Спокуслива ніч замріяний день
Вплітає у свої чари,
Зрадливий день невблаганну ніч
До себе крізь сон пригортає.
Приспів
Запізнілий роман із забутих картин,
Де день і ніч повінчає,
Де самотній поет уповільнює темп
І до осені все промовляє.
Приспів
Закоханий день чекає ніч,
Ходить собі, виглядає,
Задумлива ніч огортає день
У лоно своєї печалі.
10.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2015
Зламані руки, як зламані крила
І зламані крила, як зламані долі,
Чи, може, хочеш напитися болі
Зі сліз наповненої криниці?
Бути приреченим до самої смерті,
Чи не занадто висока ціна?
Виходжу у прірву, безкрайню безодню,
На спині тримаючи важкого хреста.
Подих уривчастий, стіни води у очах,
Все чуже і вороже у цій каламуті,
Взбираюсь на гору, на спині тримаючи страх,
Намацую пір’я, що відривало колись від землі.
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617124
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.10.2015
Втопає сонце, втопають зорі, втопаю я...
І скиглість ця... уже байдужа зовсім, байдужий я...
Беззахисна ніч приймає стріли у стерті
Вапняні спогади, пронизана ними наскрізь,
Порозкидали які нічні купідони,
Загубившись у темряві.
Із пазурів небес здіймайся громом,
Наріжним каменем явись живіший всих живих,
Провідником у потойбічний світ
Відкрий замилені округлі сонця.
Покажи мені пророка у своїй Вітчизні,
Саркастичний погляд історичної меншовартості,
Відтвори зіпсований смак аганізуючої дійсності,
Бо не вірю більше залитим відсутністю стінам.
19.07.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617123
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.10.2015
Кожного разу повертаюся знову і знову
Туди, де бачу покинуту старість,
Більше не можу втримати крик,
Відчуваю, що хворий.
Нас виносять за межі святинь,
Ламаючи внутрішні храми,
Ми не можемо йти у колоні сліпих,
Ми не можемо взнати, що з нами...
Кожен створює власних святих,
Лишаючи нам внутрішні рани,
Лишаючи гори руїн,
Обтяжений дим за словами.
Прислухайся до шепіту болі,
Знайди дороги незнані,
Там, куди нам не прийти,
Вже моляться з нами.
Приходять у світ все нові жерці,
Що їм із того, що буде із вами,
Пишуть історію чорнилами пустоти,
Відміряючи кроки чиїмось сльозами...
26. 12. 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616812
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.10.2015
Де ви, мої гості любі?
Заходьте, сідайте!
Буду вас потчувати
В покинутій хаті.
А що в нас є?
А нема нічого...,
Лише трішечки болю
Й скорботи дорога.
Не сумуйте мої милі,
Наллю вам в дорогу
Звичайнісінько горя
Та страждань, що лишились.
А щоб не було вдосталь,
Ще й на додачу
Вийму з грудей душу
Й, підперезавшись хрестом,
Здійматися буду на свою Голгофу.
Не бійтеся,
Вже не буде боляче!
Біль усю випито,
І душу всю вийнято,
Усе, що лишилося -
Скорботи дорога.
Впустіть сироту-безбатченка
Погрітись любові...
Насуваються злії хмари,
На серці - тривога,
Бачить небо, чують зорі -
Нещаслива доля.
І я по світу волочусь,
Сміюсь із самого себе,
Понівечений страх годує лихо,
Обертаючись навколо...
26.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616805
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.10.2015
Все..., відбувся...
Зкидуєш з себе свою самотність,
Ти тепер не належиш собі,
Ти тепер невідомий янгол, що живе в пустоті...,
Що живе і палає своїми думками,
То падає, то знову злітає
Й розбивається в білих стінах.
Відчинені двері сходами ведуть у небо,
Навкруги стільки янголів, а ти - поза вічністю...
Простягаєш руки угору, щоб дотягтись,
Хоч до одного, щоб, упіймавши за крила,
Злетіти із ним...,
Але не пускає біль...
Б’єшся в розкутому вальсі вітрил,
І вдихаєш отруєний дим на повні груди,
Спробуй самотнім лишитися з ним,
Поглянь йому в очі, долоней доторкнися сльозами.
Так солодко в його обіймах засинати
І гіркий присмак втрачених надій не впізнавати...
А в тім, твоя печаль до болю так мені знайома,
Бо ти - це я і я - це ти,
З надією ідем до Бога...
Відбувся...
24.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616752
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.10.2015
Вишиваєш хрестиком мої оченята,
Поки твоя некваплива осінь зраджує тебе;
Невблаганний дощ, що так кричить в вікно,
Не спить, осліп, принишк…,
Вглядається до сліз в екзистенційну далечінь.
Він нівичить мене, а я, закоханний в твою безмежність,
Ошукую себе, зрікаюсь себе, але не можу впасти,
Бо я люблю тебе… й картаю дощ,
Що так далеко пише на вікні ці вірші,
Безнадійно топить цю весну…
Живу! І відчуваю…, що пропав…
Невблаганний дощ, навіщо увірвався ти
І розтоптав мене, понівичив й без того живі рани?
Смійся, насміхайся з мене - голий! Голий я!
Нема душі? Й душа вся гола!
Падаю навколішки, спалюючи себе,
Я віддаю тобі свої крила, відтяті у янгола.
Вже помирать пора, а я й не жив ще...,
Лише страждання й біль з рання до вечора...
І так усе життя...
Бий, забивай тяжкі цвяхи в мою домовину,
Рий, розривай у серці люб’ячому свіжу, сирую могилу,
І застудився від твоєї я любові,
І вже не знаю: чи живу, чи не живу нині...
З-поміж очей блукаю - і ріки, і моря безсилі.
Втамую голод й, неначе, оживаю...
І знову мру..., як мрець на чужині...
21.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2015
Здесь должен быть кто-то первым,
Кто скажет свое веское «нет»,
Кто войдет в эту дверь без потерь
И выйдет в окно через парадный
В глазах бестолковой толпы.
И, если завтра не случится теперь,
Пропадем или сгинем
На просторах безрассудной Отчизны.
Здесь должен быть кто-то первым,
Кто не будет судить и пресмыкаться,
И не будет размахивать пресловутой свободой
Во имя безответной любви.
Здесь должен быть кто-то первым,
А кто-то - последним,
Кто выйдет в разбитую бездну,
Оставив неприкрытою дверь…
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616342
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 27.10.2015
Кто-то идет на Запад, кто-то идет на Юг,
Кто-то мечтает завтра, кто-то читает вслух,
Кто-то роняет мысли, некто собирает судьбы,
Кто открывает жизни, кто же теперь рассудит…
Дышит украдкой время
На пригоршню чьих-то смятений,
Загнанных в неловких тленьях,
Тревожные в безрассудное бремя.
Сытостью нашей согреты,
Искалеченною свободой,
Ищущих в новых столетьях
Умиротворенных любовью.
Кто нарисует эти
Беззастенчивые картины,
Вымоет чьи-то раны,
Умоет слезами их же.
Истолковывая мнимых сюжетов
Невозмутимые драмы,
Врываясь в холодные речи,
Впиваясь обрывками фраз.
Ничто вползает ко мне
В предсмертных судорогах забвенья,
Оно глумится, оно рыдает
И не находит себе места.
Оскудевшая совесть смотрит сквозь пальцы
Дырявых карманов пустых фонарей,
И в морщинистых лицах улиц украдкой
Я читаю еще ненаписанный стих…
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616341
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 27.10.2015
В Александровском саду опали вишни,
И я иду сквозь дымку прожитых ночей, одетый в тризне.
Молчу, как будто бы внимая скорбям плывущим,
О чьих-то муках вспоминая на сон грядущий.
О, как отважен и бесстрашен ветер зыбкий,
Стоящим рядом у могилы приносит мысли,
Что так наивными бывают в час ненастный,
Любовь роняет в чьи-то руки, а в чьи-то - счастье…
24.05.2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616088
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 26.10.2015
Холодная осень унесла тебя слишком рано,
Сжимаясь, небо мое отзывалось созвучьем;
Пусть память пеленает воспоминанья былые,
Пока мы помним ушедших живыми.
Так горестны мне эти муки
И расстояния длиною в жизнь нечеловеческой разлуки.
За любовь мы дарим измену,
За любовь мы дарим простудой.
Там, где скорбь омывает тебя беззаветно уснувшим,
Там, где волны ласкают твое уставшее тело,
Там, где реки-моря уже никогда не сомкнутся,
То, что знали с тобою, уйдет бесконечностью эха…
Помнишь, как ходили вдаль к уходящему солнцу,
Черпали радугу, набирали в охапку звезды,
И плакало небо свинцовою мглою,
Словно болью моею, зная наперед.
11.11.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616086
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 26.10.2015
После дождя обнажилась Земля,
Снизойдя к огорченьям и нервным сплетеньям,
Высунув когти, разорвала себя;
Полощится траур в сонме канувших лет
Славословий великих…
Что заставляет нас видеть,
Что заставляет прозреть,
Чтобы снова уснуть и никогда не проснуться.
И никогда не забыть, и никогда не простить,
И никогда не проститься…
2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615833
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 25.10.2015
По изломанным сволочьям
Тщетно вглядываюсь я,
Всепронизывающий страх объял,
А на устах - Русь моя.
Русь моя,
Устланный град на пепелище -
Какие уж тут могут быть сомненья,
Какие уж тут могут быть надежды,
Ведь это, как блажные дети
Восходят на свои кресты.
Русь моя,
Так холодно и одиноко,
Как если бы сошли с ума
Стада и толпища народов,
Взбираясь молча на Голгофу,
Несли распятого Христа.
Русь моя,
Прости, что так не понимал
Твоей мольбы глухих рыданий,
И кто тебя вчера венчал
И, иступлено обнимая,
Хулу поет, не унимая набат шальной,
На век скитаний обрекая.
Кого то вечно исцеляя,
Ты сыплешь злата родники
В объятья недопониманий.
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615832
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 25.10.2015
(Е.В.А.)
Вы так Божественны, Вы так прелестны,
Бросая вызов красоте земной,
Вы так таинственны и так небрежны
В своей улыбке золотой.
Вы будто ангелам всем ангел,
И знают это небеса,
И знают красоты той силу,
И бережно хранят, тая.
2009 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615609
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.10.2015
Во тьме невежества и непонимания,
Во мраке адского умалишения
Крадется зверь ко мне на лапах Каина
Зловонной псятиной, губами мечется.
Клевещут зримые агнцы упрямые,
Впиваясь в плоть святую, неиступлённую,
Роняют змеями слова ужасные,
Красноречивые да мимолетные.
Зарылась слякотью душа у ангела,
Да все не высказать и не выстрадать,
Да чтобы нам не по пути бесчестия,
Не оправданием одним, но искуплением.
Влюбляюсь в правду я и ненавижу истину,
Ту истину, которая мне лжет,
А, может, это правда стала невыносимою,
И как будто все наоборот.
Во тьме невежества и непонимания,
Во мраке адского умалишения
Крадется зверь ко мне на лапах Каина,
Сподобен жалости и презрения.
11.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615608
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 24.10.2015
Он прошел, не задевая крыльями ресниц,
В ответ рвало глухое ржанье,
Ржаную корку заедая дегтем смольным,
Настоянным на пресной жизни.
Пернатый понял дело в чем
И крылья приспустив,
Стал тенью и с нею вхожим в каждый дом,
Облитый грязью серафим…
И эта ночь в лице его, посеяв тишину,
Напомнила о сущем в нём - о зависти богов.
София матерью была ему,
Надежда, Вера и Любовь - сёстрами его печали.
Опрокинутый мрак истошно воззвал,
Колокол хриплый раздался сомненьем.
Нас заждались уже небеса, пора, собирайся, пойдем,
И ангел вечерний пропел весь этот хор…
11.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615332
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 23.10.2015
Марине Цветаевой
Сама того не ведая, пережила свое дитя -
Свое творение, оставив сумму дней
И бесконечность времени,
Обессмертив вечное.
Зачем ты разожгла всю эту страсть
Своим прикосновением?
И, наигравшись всласть чужою болью,
Ты отдаешь своею…
Испуганный ребенок с очами старца,
В обрыв смотрящий, срывающийся
Вниз, но, не успев расправить крылья,
Целуешь лишь гранитный камень
Из неприглаженных молитв.
Вобрав в себя неприветливый сон,
Непримеченный плач старух,
Объятья свои раскрывая для слез,
В ответ получая издерганный кнут.
Свой найдя Синедрион,
Покорно следуя за верой,
Эсхатология твоя трагична в том,
Но знаешь, расплата - кесарю кесарево.
Сердцу ведь не прикажешь,
Что так рвется прочь из груди,
Как я тебя понимаю слишком…
Все мы когда-то ляжем,
Каждый в свою измену...
08.12.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615329
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 23.10.2015
И если дождь в душе моей
Рыдает горькой сладостью разлуки,
Пророчит ночь, смеется день,
Невыносимы стали эти муки.
И вдохновляюсь, и живу,
И пью твою святую воду,
Вдыхаю жизнь в тебя и не найду,
И не напьюсь тебя я вдоволь.
И ты стоишь на другом берегу рая,
И не слышно крик, и не достучаться до небес,
И не видно дым, стелящийся где-то под облаками,
Дожидаясь, пока кто-нибудь скажет - «Воскрес!»
И обморочный небосвод
Не запамятовал раскрыться,
Дивясь птицам с крыльями связанными,
Со слепыми летящих, чтобы разбиться…
2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615145
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.10.2015
И отрекаемся любя
Незыблемых в пучине страсти,
Во власти вечного огня,
В потоке лет, в потоке сласти.
Не сохраним столь жаркого тепла,
И не сберечь нам трепетного счастья,
Такого хрупкого стекла -
Забвенью предаемся и ненастью.
Сгорает день, обугленный дождем,
Размениваясь ночью вместо страсти,
Сгорает прошлогодний сон,
В котором мы так счастливы без счастья.
Устали ждать судьбы прикосновеньями,
Хрупкие мысли объятий не ждут,
Порочащий свет спускается струями
И, обнажаясь, ложится на грудь.
Сплетаются тенями малиновых зол
Нечаянных два отраженья,
И пламя падает из свечника на пол,
Чтобы остаться на мгновенья.
Надеждой зыблется губ бархатных тепло,
Внимая мукам трепетный черед,
И повторяет шорох листьев вновь и вновь
О всех тех, кто нас уже не ждет.
И отрекаемся любя
Незыблемых в пучине страсти,
Во власти вечного огня,
Забвенью предаемся и ненастью.
2009г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615144
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.10.2015
Не воскресает здесь никто
Уж более двух тисяч лет,
И идолопоклонников не стало меньше.
Так в чем же дело?
Из глаз долой! Из сердца вон!
К распятью все! К ногам Христа!
Я буду там и ненавистью ненависть поправлю,
Любовью за любовь воздам.
Благослови Господь усопших телом
И душой рожденных мертвыми
Утешь за преждевременную старость,
Моя усталость не от утех мирских
Досталась вам в награду.
И скорби вам не будет вдоволь,
Беспечной праздности не вижу я конца,
Кромолы шьют не видно края.
Наверное, весь мир сошел с ума,
И я частица полуумного безумья.
Ты смертью смерть поправь,
А я свидетельствовать буду.
Пока есть день и ночь, и истина нетленна,
И виден свет в окне надежды -
В час добрый, в добрый путь,
Благослови! Господь, как прежде!
09.12.2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614825
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 21.10.2015
Самораспятием мы бичевали жизнь,
Погрязшую в греховной сути
И приближали траур, как могли,
В страстях сгорали, преисполнив муки.
Я прострелен насквозь
Этим неприветливым городом,
Что изрыгнул меня на посмешище;
Ознобом рана зияет в непрерывном кровотечении.
Стенаньем одет, наряжен трауром,
Обесточен, повисший на проводах,
Губы ссохлись все
От ветров нездешних.
Доколе же быть
В стае волчьей этой
Агнцем закланным,
Сладчайшим из всей этой горечи.
Распят на стенах каждого из домов,
Обесчещен в каждом из углов,
Где птицы напрочь забыли об ангельской совести,
Где пригвоздили тебя к этой земле сырой.
Святотатство вершили день и ночь,
А наутро постыдного века узрели
Бездыханное тело младенца.
Прими же дитя свое
После стольких лет заточения,
Бесконечного плена сего
В темницах эпохи “века каменного”.
10.12.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614823
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 21.10.2015
Застывшие в обломках прошлых дней,
Воскресшие оставленному поколению,
Творящим на застенках стольких бед,
Поэтам Расстрелянного Возрождения.
Не рождены, не выдуманы кем-то,
Ниспосланы случайностью своей,
В руках неведанного стали чем-то
Одухотворенным на листе.
Они глядят из глубины веков,
Спускаясь с высоты невидимого чувства;
Они ложатся где-то между строк,
Как ложится вечность в мир искусства.
На пороге распахнутой гордостью,
Многоликий встречая отрывистый звон,
Пронзает правдою по чей-то горести
Ковчег обетов и имен.
2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614436
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 19.10.2015
Прости Господь, прости же Господи
За что не смел просить ещё вчера,
За терпкий вкус обиды горечи,
Самозабвенье лживых фраз.
Укрой меня незримой поступью,
Мольбами жаркими согрей,
У изголовьев мнимой Родины
Свой крест вели нести Ты мне.
2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614434
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 19.10.2015