| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Терпіти Мозок більш не зміг, од відчаю гукає:
«Всі, від очей до пальців ніг! Живіт нас підставляє!»
Дівчат увагу я до себе маю привернути,
Живіт же - погляд їх краде крізь ґудзик розстібн̀утий!
Романтику псує, набрид,
Бо непристойний він на вид».
Живіт:
«До ч̀огось непристойного повік не опускався!
Хіба… як я повис торік - цей казус врешті стався.
Я без вини, бо як на ліжку в ноутбук втикають,
Мені й після опівночі роботу підкидають!
Вина – печінки, жиром заплила!
Їй вже давно «пракапацца» пора».
Печінка:
«Як Мозок в барі з хлопцями сів язиком плескати,
Мені в той час доводилось надважко працювати.
Аж чую: «Хлопці - на рибалку!?»… можна розслаблятись …
А як приїхали - знов довелося за роботу братись!
Претензії до «кубиків» на пресі врешті маю,
Наш організм їх досі принципово відторгає».
За прес вступились м’язи всі : «Розвів нас Мозок, дурнів,
Стратегію він розпочав, що викликає сумнів:
Бо важко накачати прес й зробити з нього моноліт,
Напружуючи, тільки щоб втягнути при жінках живіт».
Дискусії учасники в хаос і крик пірнули,
Інтуїтивно саму суть сідниці лиш відчули:
«Перекладаєш, Мозку, ти на всіх вину!
Виниш генетику, брак часу, віриш «Після сорока почну…»
Давай відмазок перелік обн̀улим, зрозумій:
Ти не сторонній споглядач - учасник всіх подій».
Нарешті мозок, як завжди, всіх примир̀ив на диво:
Дієта й зал - на завтра вже, сьогодні - чіпси й пиво!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2023
Для нас, мужчин, любимой имя – вдохновение.
На стяг нашили бы его - и в бой айда.
Назвали б им звезду, пускай - кромешное затмение,
А нас та сияющая звездочка б вела.
Для нас тяжелых вовсе нет свершений
Когда на них нас тянет имя той,
Портретом чьим на стенах храмов без зазрения
Мы все иконы б заменили до одной.
Нас тяга к имени единственной одолевает
Нам слышится оно за разом раз
И даже в этих строках, что так мало занимают
Послышалось твое мне имя аж шесть раз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2016
Жінка у військовій формі -
Неприродно, нелогічно…
Чом повинен ніжний голос
Гавкати на підопічних?
Ці великі сині очі,
Щоб націлити гармату,
А тендітні ніжні ручки,
Щоб начальству честь віддати.
Ці великі пишні груди,
Батьківщину щоб закрити,
А не хлопця молодого
До них ніжно прихилити.
Талію обніме пасок,
В губи поцілує куля,
Квіти принесуть в віночку
І при ній мовчить зозуля…
Жінка бенефіс творіння,
Милуватись буду нею,
Але форма початкову
Зіпсувала всю ідею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606791
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 15.09.2015
Со вдохом первым первая песчинка пала
На дно часов, где кто-то твое имя написал.
Страна то что? Один к статистике приплюсовала,
А я рожденье друга увидал.
Ты извини, мне фейерверк не по карманам –
Из них могу достать я только руки, ну и что?
И пусть мне денег хватит только на тюльпаны,
Зато потом тебе о них я не напомню ни за что.
Вчера нас нет уже, еще нас нет и завтра,
Взгляни на нас сейчас, и помни каждый раз:
Не стоит оставлять друзей на завтра,
Они ведь завтра могут оказаться во вчера.
Цени друзей, что жизнь тебе дает, ведь
Когда даже на систолу сил остается мало,
С последнею песчинкою лишь друг часы перевернет,
И жизнь начнется с самого начала…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606789
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 15.09.2015