| Сторінки (1/18): | « | 1 | » |
Прощай минуле-цінний мій урок!
Мені було тебе так важко пережити.
Хоч знаю я нелегкий буде крок
Та мушу я тебе вже відпустити .
Прощай минуле- повне море почуттів!
Таких різноманітних і болючих..
Не буде в мене ще нових життів,
Щоб визбирати тих голок колючих.
Прощай минуле-радісне моє
життя!
Таке дитяче й ще таке наївне.
Ти збагатило досвідом моє буття -
Зробило його ще й безслівним.
Прощай минуле- просто прощавай!
Не залишай про себе спогадів сумних!
Усе що можеш просто забувай!
І не приходь до мене більше уві сні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778128
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2018
Боже, як болить!!!Як важко !Ледве стримую сльози- так пече душа. Все рветься із середини. Так хочетьс кричати, щоб голос зірвати, щоб звук поглинув тебе... Хоч на день, хоч на мить загубити себе : поміж всіх , поміж мороків, поміж хмар,розчинитися в повітрі , бігти з вітром і проти нього, луснути як бульбашка ...зробити все, щоб тебе не стало... Щоб комусь від цього стало легше. ( Якщо, звісно, стане легше)...
Від цих роздумів мені стає легше . Якось спокійніше на душі...
Я ніби в передчутті чогось: ніби одночас початок і кінець - шляху, гри, дороги- сплелися в одне. Хочеться текти нестримним потопом річки крізь час, просто текти...Так ніби стоїш над пропастю. Здається, що прожив життя ...
Ось ніби друге дихання , як після бігу, після змагань: виграв золото, але хочеться ще, ніби не наситився... Ніби перед смертю ще не нажився , не надихався...
Але починає ставати спокійно на душі, ніби тобі дали укол від всіх тривог. Здається, що тебе несе корабель крізь всі хвилі, моря, крізь сам Час і крізь життя... І тобі здається, зо так можеш пливти вічно...
Спокій... Байдужість.До всіх і всього без винятку. Ти - і зміна часу, зміна світів...
Хочеться сісти і їхати, аж поки не набридне чи поки не стане тебе. Ніби подорожувати машоною часу , лише вічно...
Ти ніби під кайфом. Життя- наркотик. Але ти не колишся.
Це ніби вбирати в себе запах, якогось парфуму, якого ти не відчуваєш . Це ніби бути пасивним курцям..
Але вернемось в початок причини. Він такий глибокий, такий тривожний і такий сумний - БІЛЬ. Що це таке ?Скільки жалю в одному слові? Скільки пережитих моментів?.. Чотири літери , а глибокий прихований підтекст
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777852
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2018
Можливо, я - соціофоб
Чи просто такі люди,
Що брешуть просто в лоб
Й ножа впихають в груди.
Можливо, я занадто щира
Що просто вірю всюди
Давно нема у світі мира
І більше вже не буде!
Можливо, я занадто юна
І ще така наївна...
Навіяна думками дюна
Давно уже нерівна.
Можливо, я ще не готова
До цього світу зараз,
Та як про те і мова-
Було це вже не раз!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777849
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.02.2018
Я відчуваю себе замкненою в системі...
Ці відчуття не опишеш на папері,
Це навіть не скажеш всіма словами...
Як це все так сталося із нами?!
Ми перетворилися на роботів в житті!
Важко уявити навіть в страшному сні!
Ми міняємо час і з ним стареотипи,
Але що нас штовхає на всі ці мотиви?
Що призводить людей до втрати себе ?
Що заставляє міняти їх своє лице?
Може це вже майбутнє настало таке ,
Де всім все одно хто, звідки і де є?
Може просто люди стали "черстві "?
Чи може це просто наснилось мені ?
Може цей світ і справді прогнив ?
А хтось пройшов і слід свій залишив?
Я відчуваю себе замкненою в системі ...
І відповідь на це питання невідоме для мене.
Може я ще просто для цього мала.
Або це просто не моя боротьба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717605
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.02.2017
Її погляд був чистий, як зоря
Але настільки сповнений жалю-
Здається,ніби виступить сльоза
Яка і так рветься на волю.
Її усмішка приховувала сум
Настільки майстерно, так щиро
Й проймала, наче тіло струм;
В повітрі, ніби пахло миром.
Здається, що усі ще десь живі,
Що втрат не було- все брехня.
А спогади ще зовсім молоді...
І світ цей - не розчарування.
Що все прожите і набуте- сон
І скоро все почнеться знов.
Нове життя і зовсім новий тон
Давно перерозказаних розмов.
Її постава така,як прагне її світ:
Горда, сильна і... така боязка.
Світ цей дивний, світ-навиворіт,
І жити в ньому-це доля важка...
Її погляд був чистий як зоря
Але настільки сповнений жалю...
Сама ж вона-розквітла,молода
І пахне цвітом мигдалю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700561
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.11.2016
Кажуть,що Життя швидке,
мізерне в часі,у бутті.
Воно величне, бо живе,
воно щось більше, аніж миті.
Життя величне, як роки
і незбагненне, як душа;
Робить малі й тривожні кроки
і в неї- молода краса.
Життя не можна оцінити
за поступки чиїсь чи вчинки.
Його лиш треба пережити
до кожної її хвилинки.
Життя не є чиєюсь грою
й не є чиїмсь творінням,
воно не може стати болем,
воно лиш є богомолінням.
Життя не можна описати
набором слів чи почуттів.
Його не вдасться порівняти
з набором прожитих життів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669485
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.05.2016
Багатство внутрішнього світу,
Наче краса божественного цвіту
Чарує прямо в серце, а розум
Переповняє хвилею бентежних дум .
Краса та не підкупна, не гнила
Рукою чиєюсь ненаписана
Вона сама, вона жива
Вона ще зовсім молода.
Чарівність думки і душі
Ховається собі у комиші.
І не красується набором слів,
Вигадок різних й домислів.
Вона прекрасна і сама,
Неначе щойно розцвіла
І ніби їй вже і не «сто»,
Хоч на губах ще молоко…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2016
Кохай, як вмієш лиш кохати!
Кохай , неначе вперше!
не треба квітів дарувати,
якщо буде так легше.
Кохай, хоч і буває різно!
З останніх сил кохай!
Спіши, бо буде пізно
й помилки пробачай!
Кохай її, неначе завтра,
ніколи так і не настане!
Хай розгориться, ніби ватра,
те серце, що кохане.
Кохай його, всім щирим серцем!
Готова будь до всього,
і напиши ти олівцем
про почуття святого...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2016
Ми раби власної неволі,
ми полонені власних же думок.
до рабста привикаємо поволі,
не хочемо вирватись з кліток.
Ми прикрашаємо їх квітками,
обмотуємо намистом дріт,
дорогу свою стелимо гілками,
ховаючи в собі болючий гніт.
Ми створюємо ілюзію життя
прекрасного, веселого для всіх.
Викидуємо у чорний ящик каяття
і на обличчя одянаємо сміх.
Ми забуваємо, що воля несвята,
і молимось до неї,як до ікони,
та, згадавши, що вона проста,
скадаємо біля неї квіток бутони.
Ми не пам'ятаємо запах волі,
як вільно дихають квітки,
а почувши пророчі слова долі,
тікаємо у прекрашені клітки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641176
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.02.2016
Я не хочу бути вигнанцем
На своїй рідній землі
Я хочу стати повстанцем
Бодай на тамтій стороні.
Я не хочу за гроші мовчати,
Гнути спину під вражим ярмом.
Я хочу за волю кричати
До неї летіть стрім голов.
Я не хочу зрадить Батьківщину,
Бо в мене є вона одна.
І як положать в домовину
Для неї лиш воскресну я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641175
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 04.02.2016
Я не заспіваю для тебе вже так,
як ніжно співала колись,
може дивний цей знак,
але ріки давно не лились.
Я для тебе уже не заграю,
на старому роялі вночі,
але я ще тепер пам'ятаю,
твої очі і губи п'янкі.
Я до тебе уже не прийду,
як покличеш на вухо тихенько,
і від тебе уже не піду,
не поцілувавши у щічку легенько.
Я для тебе уже не напишу,
ні вірша, ні листа у конверті,
я для себе все залишу,
щоб пам'ятати моменти відверті.
А тепер я тихо зітхаю,
бо не такі ми як були колись,
і тебе я давно не кохаю,
як я перше кохала колись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2016
Мені чомусь болить душа,
Щось защемило в грудях
Здалось, неначе я одна
З розчаруванням в людях.
Здавалось , ніби всі чужі
Довкола мене стали .
Лиш сльози на моїй щоці
Мене не полишали.
Мені хотілося кричати
Щоб, може, легше стало.
Чи трохи біль утамувати
Що моє серце взнало .
Мені хотілось утекти
Подальше,світ за очі ,
Щоб вірність віднайти
Чи загубитися в ночі.
Чи просто у собі закритись
І думати про щось своє,
Чи просто помолитися,
Про те, що вже є не моє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626164
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.12.2015
Душа над обрієм провалля стоїть
Згадала про кохання і в безодню летить.
Летить. Вдарилась об скелю і тихо лежить,
Дивиться спокійно вверх, мовчить.
Лежить душа, піднятися не хоче,
Завмерла від болю і тихо шепоче:
«Піднятись? Так для чого? Летіти куди?
Облетіла я море, гори і різні світи!»
Куди летіти вже й не знає,
А серце біль тужливий обіймає.
Сльози його ніжно огорнули
Й холодні північніі вітри подули.
Уста мовчать, нічого не говорять,
Бо історію вони уже не творять.
Розум поволі уже помирає
І холодний , гострий біль проймає.
Серце в тузі навіки завмерло –
Все навкруги посивіло й померло….
Душа лежить, ще ніби дише.
А гострий розум тиша колише.
Серце ще б’ється та сили немає,
Душа лежить і тихо зітхає:
«Сон. Це лише сон… не реальність…»
А серце пече, не може забути примарність.
Не може забути ті глибокі почуття,
А розум шепоче собі щось про каяття.
Кругом лиш темна безодня мовчить
І сильно, без жалю тиша кричить.
Доповнює жахливий сон серця одинокого.
Зникло бажання повернутися до світу жорстокого
Все пропало за одну єдину мить.
Душа лежить і не хоче більше жить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608248
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.09.2015
Україно! Рідна мати!
Чи як тебе там величати?!
Що кров’ю вмила ти лице
І з рук твоїх уже тече.
Україно! Рідна Нене!
Як боляче мені за тебе
Й дивитися, як гине твій син,
Хоча він в тебе ще не один!
Україно! Моя кохана!
В тебе тепер глибока рана
І заживе не через рік чи два
Та знай, що ти є не одна!
Україно! Мій рідний край!
Тепер в крові той коровай,
Шо ним гостинно ти приймала...
Боюсь, щоб оббезсилена не впала.
Україно! Моя Батьківщино!
За тебе йде війна невпинно!
За тебе хтось життя віддає,
А хтось - на захист не стає.
Україно! Край скорботи!
Знай, що в тебе є патріоти,
Що можемо за тебе постояти,
А треба буде – то життя віддати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608115
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.09.2015
Вона приходила до нього уві сні
І ночі поволі замінили їм дні.
Він молився, щоб вона прийшла
І слідом за собою його повела.
Вона приходила до нього щоночі.
Йому подобалися її голубі очі,
Які часто зникали у темноті,
А він залишався на самоті.
Вона приходила до нього і мовчала ,
Що сказати йому вона не знала
Була для нього дивним божеством,
Він для неї – особистим рабом.
Вона була для нього, ніби русалка;
У волоссі завжди заплетена фіалка.
Вона була далека й водночас близька,
А пісня її – дуже ніжна і дзвінка.
Він намагався шукати її у житті,
Щоб продовжити щасливі миті,
Але вранці образ її ішов з голови
І він продовжував свої молитви.
Він хотів, щоб сон його ожив,
Щоб разом з нею щасливо жив,
Йому хотілося, щоб вона прийшла
І пісню свою йому заспівала.
У нього лишалася одна мрія,
Далека й нездійсненна надія,
Що він колися її знайде
І сон нарешті оживе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607305
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.09.2015
Він не писав до неї вже півроку,
Життя її перетворилося на муку.
Вона чекає на того листа,
А дитя плаче:« Я хочу до тата!».
Бере дитя на руки, до себе пригортає
Й по мало обличчя слізьми омиває:
« Не знаю, де тато й коли він прийде,
А може, й смерть його омине…
Він там ,на війні, нас всіх захищає…
Його товаришів уже в живих немає…
А може, і його самого вже нема…
Дитино моя, що ж бо я тобі кажу?!
Для тебе й батька твого я живу
Тебе одного я люблю… і тато любить
І він прийде… якщо доля не згубить.
Ні, прийде! Я обіцяю тобі, сину
До нього я думками лину
І знаю важко на війні йому
Та він пішов за нашу Батьківщину!
Їх там багато, він не один…
Лиш час лякає й його плин…»
Вона кладе дитину в ліжко
І йде читати знову нишком
Листа останнього від нього
З думкою, що отримає нового.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607028
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 16.09.2015
І знову постріл, і удар.
Здалось - ножем у спину.
Небесний воїн вже упав
У цю негожу днину.
Небесний воїн у пітьмі,
Його сховали в домовину,
Навколо мороки німі;
Вітер гойдає калину.
Земля давно не плаче,
Вона вже своє відболіла;
Крук той безжалісно кряче,
Воїна ж бо доля підкорила.
Навколо тихо, наче всіх нема.
Трава у крові зеленіє
Здається,що кров-то роса;
Земля вже від жаху мліє!
Воїн давно вже не тут,
Його забрали в небеса,
На нього чекає там Брут
І знову - нові чудеса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606771
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 14.09.2015
«Як поживаєш, мій друже?
А в мене життя недуже
Склалось та й дарма,
А як там сестра?
Пишу до тебе і не знаю,
Куди життя закинуло, гадаю,
Що все скоро мине
І через рік вже випустять мене.
Тебе тоді ж бач захистив,
А життя своє сам занапастив.
Надіюся, що як тебе побачу
Не скажеш: « Бачити не хочу!»
До тебе я не побіжу,
Я просто братові пишу.
Не хочу тривожити маму
Її я ввів давно в оману.
Я їй сказав, що живу
Десь далеко в Перу,
Що постійно працюю, робота…
Тому додому вертатись неохота.
Писати більше нема кому.
До речі, я вже не курю траву
І навіть, давно не палю
І більше року не п’ю.
Я не чекаю від тебе довіри,
Бо повернувся до старої віри.
Може, для тебе це лише розповідь
Для мене - це ціла сповідь .
Може, для тебе пусті слова
Для мене – це усе життя.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606769
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 14.09.2015