| Сторінки (1/9): | « | 1 | » |
"Не плач! - говорили блідолиці,
не маючи здорового глузду, -
Ти дитя, а в душі в тебе пусто!"
Ви бачили мене? Ви говорили зі мною?
Ви чули, як кричить моя душа?
А знаєте, яку мелодію виграє
на струнах смерті моя "легка" й "весела" доля?
Що не присниться в страшних снах.
А ти говори, давай, продовжуй.
Чому ти зупинився? А? Дивина!
Я занадто жалісно говорила про свої муки,
що змогла розчулити твої очі,
якими ти поглядаєш на землю і
протягуєш брудні гроші?
Хм, дивні ви, люди.
Спочатку - скотина,
а потім - хороша,
на погляд я зла.
Хм, швидко міняється ваша погода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609766
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.09.2015
Певно так має бути на світі,
що забирають батьків у дітей.
"Ви не чекайте з війни тата, діти", -
нам говорили сотні людей.
Матінка в сльози,
ми - лиш посміхнулись:
"Тато вернеться додому живим!"
Уста мої мовили:
"Як це так сталось?"
Сотні ударів та ще й ножових.
Ти - не йди, не йди, не йди,
мій солдате,
ти - зупинись, залишись,
не йди з дому, тату.
Я обіцяю, я буду чекати
на тебе завжди біля хати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609762
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 27.09.2015
Я бачила яскраві зорі,
я бачила тебе у сні,
я чула голос твій прозорий,
яким шепочеш ти мені:
"Моя, маленька, ти дитина,
прошу, не плач, я повернусь," -
а відповідь моя затихла:
"Мій таточку, я помолюсь!"
Життя шалене і нестерпне,
летить, як цифри на табло,
учора все було зелене,
учора - все іще було.
Ти кажеш:
"В мене все чудово,
не чутно пострілів гармат," -
а я стою і тихо плачу,
в руках у тебе автомат.
Вони, загарбники ці злобні
не чають у тобі душі,
ідуть на тебе з цею зброєй
і танк за ними вдалечі.
"Мій тату, таточку - тримайся,
я так тебе люблю, ти знай,
мерщій додому повертайся
і матінку не забувай!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606683
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2015
Звичайно, вона збирається сказати,
що вона щаслива за тебе,
готова посмішку тобі подарувати,
але подивись в її очі -
там нікого - крім тебе.
Не потрібно її ламати,
вона й так отримала "/щасливу/" долю,
ти прийди до неї,
постукай в двері
і просто візьми її долоню.
Її душа полине до небес,
а розум не буде заважати,
ти тільки скажи їй те,
що хотів би мамі сказати.
Вона чує кожен твій подих,
вона знає, де в тебе болить,
але ти її добре не знаєш,
щоб говорити про її біль.
Ти не захотів її вивчити.
Тобі було важко? - та ні,
ти боявся вічності,
яку вона хотіла віддати тобі.
Вона ходила по щасливих вулицях,
як дворняжний кіт,
а тепер, побачивши її щасливою -
ти пройди мимохід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2015
В цьому світі - одна "/милість/":
палають будинки, помирають солдати.
О! дзвенить джерело, сміються діти.
Ні... ти - з автоматом, навкруги - в диму село.
Де? Де дзвін? Де радість й добро?
Немає живої тут хати,
трава почорніла і мармуром вкрились поля.
Люди! Треба жити, а не виживати,
робити, а не реставрувати,
і цвісти, допоки сонце не закрили гармати.
Все... сонця не видно... ти став солдатом,
б'ють дзвони, нам треба тікати.
Зупинись! Зачекай. Від кого тікаєш?
Від того, що свист почув угорі?
Чи, може, від того,
що пісня весела перестала лунати?
А ти поміркуй...
Що ти зробив для своєї землі?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606156
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 12.09.2015
Кричить, реве і стогне тіло,
ламає геть у самоті.
Мій друже, ти до небес полинув,
пішов на незліченні дні.
Подарувала я тобі частинку серця,
взамін взяла - твої блакитні очі,
а ти пішов, не взявши ту частинку,
й не спала я ці дні і ночі.
А де ти - ніхто не знає,
лиш наш Господь тебе оберігає.
Вернись!
Там не найдеш ти спокій,
там всі чужі й жорстокі.
Ти хотів хорошого буття,
а вони - гроші.
Ти любив своє життя,
а вони - плювали в очі.
Ти кохав,
а вони - не вміють,
зла на них не тримав,
а вони тобі яму риють.
Як ті миші незрячі
за спиною шептали.
Ви дурні!..він все розумів...
і ви ножами його закидали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606142
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.09.2015
Моя незграбна пам'ять пише телеграми,
питає: "Як там в тишині?
Що робить мама? Як там, взагалі?"
Не знаю, що відповісти...
Ну, ніби, все нормально,
мама має на роботу йти,
а взагалі... я забула про ті дні.
Про дні, коли була найщасливіша,
коли не знала слова \"самота\".
Моя ж ти дорога...
все стало набагато гірше,
а на душі у мене гіркота.
Я посміхаюсь, жартую з усіма,
вдаю, що в мене все прекрасно.
Навіщо? - не знаю я й сама,
гадала, що всі вогні уже погасли.
Ой, ні, нічого не забути...
ні втрат, ні те, що хтось,
колись пішов не вчасно,
що сталося, те й мало бути,
хто вже убитий - тому не треба гасло.
Я відокремлилась від всіх людей,
вони не зграбні та жорстокі,
вони в душі не мають, навіть, орхідей,
а я тримаю ціле поле найніжніших років.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606008
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2015
Наступила осінь, холод, потім -
зима, сніг, завірюха -
тебе біля мене нема.
Де ж ти, мій соколе?
Де пропада? Чому не прийшов? -
запитання не втиха.
Так сумно без тебе, так руки тремтять,
я хочу до тебе, а крики душі -
в беззодню летять.
Я щось не розумію...
Чому ти мовчиш? Чому очі закриті?
Чому ти в труні лежиш?
Ні, не правда! Нужбо, вставай,
відкрий своє лице.
Тату!Ти чуєш? Прошу, прокинсь!
Це я, твоя донька, не лети у вись,
не треба, благаю, молю, не йди,
я ж на тебе чекаю, йду до мети.
Ти все ж мовчиш...
А мені що робити?
" Я повинна, я мушу!" -
тільки ці слова допомагають жити.
Ти до небес полинув.
Ламає руки, ламає тіло.
Ти мене покинув, чуєш?
Назавжди покинув!
/тату/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605446
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.09.2015
Не тримайте на мене образу,
я, насправді, всміхалась не з зла,
просто серце тоді розривалось,
наче жало впустила оса.
Наче в вирій летить моя мука,
наче ви - це не ви, а я - суцільна розлука.
Наче батько прийшов з іншою,
наче мати покинула дівчинку,
наче сонце не видно зрячому,
а глухому чутно, як я світ бачу.
Я ж не хочу вам зла в цьому світі,
як ці злодії хочуть багатства,
але прошу вас, мої квіти
ви цвітіть, бо бджола дасть вам швидко погаснуть.
Але згадуйте мене хоч інколи,
як я настрій вам всім дарувала,
а коли випадково побачите -
не залиште мене у підвалу.
04.09.2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605390
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.09.2015