Сторінки (3/208): | « | 1 2 3 | » |
Твоя кімната увійшла у світ невизнаних реалій,
Заставши сіре марево зі смаком тютюну...
Відкритий погляд на дахи навіяв би шторми печалі,
Огида в'їлась в тіло, поївши полину...
Тривка субкультура влилась в ДНК,
Наставивши планку ілюзій...
Дивні символи світить прозора ріка,
Вороги усі схожі на друзів...
Летке кохання я б не міг зловити вчасно... Але все ж,
Люблю дівчат, що бачу... То чому я ще один?!
Можливо, через погляди, поділені на сотні меж,
Збудовані огидою, що з'їла той полин...
17.01.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636710
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 18.01.2016
Дощ...
Сіро...
Чорно...
Біло...
Старі будівлі, вкриті з даху й нижче
Намистом і піщаним, й кам'яним...
Дощ-прадід сіє, вітер тихо свище,
Окутав велетів квітчастий дим...
Те місто в ту пору пізнаєш краще...
А от і ми... Промокли до нито́к...
Лишили нас отут напризволяще
Посеред цих бруківок і квіток...
І раптом голос лине із веранди:
"Хіба будівлі скажуть щось тобі?!
Те місто є німим! І без питання!"
Ой, далебі? Ой, далебі?
Та ви пригляньтесь десь разів багато...
В архітектури людських мов нема,
Але вона покаже тобі й свято,
І смерть, і горе пані та "німа"!
Вона не є "німа"... Та і не була!
Бо нашими словами як метне,
То наше сміттєзвалище б відчула...
Її тоді вже кожен омине...
А так... Ніхто і правди не розкаже,
Бо все - легенди, витівки, казки...
Когось вона - зігріє і розважить,
Когось - остудить на сумні мазки...
Співав дощ з вітром і з зеленим листям
Симфонію замовчаних розмов...
Нас остудило і зігріло німе місто,
Подарувало тишею любов...
16.01.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2016
[quote]Мені болять твої вірші!
Ними душа моя прикута...
("Мене болить...")[/quote]
Нехай твій біль мине, немов приснилось
Тобі це в сні й це було лиш жахіття...
Прошу, не плач, не злись... В мені сказилась
Ота іскра, що схожа на суцвіття...
Вона розквітла й поглинала добре...
Але тепер - усе. Пробач дурного...
І та межа для нас - Ярилів обрій...
Ти не чужа! І я не прагнув злого!
Тепер я не мовчу - я сповідаюсь...
Я зрозумів провину і покуту...
І все мине - я вірю, сподіваюсь...
Надії і мости вкрадуть отруту
І заховають у собі навіки...
Я був тим болем, з цим я маю згоду...
Але тепер я вилікував ріки,
Я повернув їм ту первинну вроду...
І ріки ті, що звуться так - стосунки,
Тепер ми повернемо - в нас є сила!
Мені вже не потрібні подарунки,
[i]Мені потрібна ти лиш, моя мила...[/i]
19.12.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629925
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.12.2015
Дрімучий сон...
Тихий скрип гілок...
Хочеш ступити крок,
Аби розбудити ведмедя у сплячці?
Якщо не хочеш, то тікай
Туди, де очі не бачать...
Інакше
Розбудиш - зима настане...
Для когось це лише Рубікон,
А для когось - Освенцім...
В твоїй руці
Тікати, навіть якщо по гіллячці
Пройдешся... Твій край
Буде за лісом, зникне полон,
Тоді сон
Закінчиться, а почнеться реальність...
* - для сарказму
14.10.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613383
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.10.2015
Крила, обпалені сонцем,
Зігріті теплом самотності,
Яке просочилось отрутою в шкіру
І не має міри...
Крила, обпалені сонцем,
Втратили свої вольності -
Вже не дають більше літати,
В небесах пірнати...
Крила, обпалені сонцем,
Згоріли, яскравим попелом
Залишившись... Я - альбатрос без грації,
Без крил нації...
Крила, обпалені сонцем,
Відродились моїм рухом Опору...
І я іду проти системи
Без схеми...
12.10.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613016
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 13.10.2015
[quote]— Ось моя таємниця. Вона дуже проста: лише серце добре бачить. Найголовнішого не побачиш очима.
(Антуан де Сент-Екзюпері)
[/quote]
Ти шукаєш мрії...
Шукаєш зорі у далекому, чистому Всесвіті
На своїй маленькій орбіті
Разом з іншими...
Ти шукаєш друзів...
Навіть найгірші можуть бути вірними,
А найкращі - підлими,
Цьому лиш потрібен час і стимул...
Ти - маленький принц, шукач надії...
Прагнеш пізнати все, як і решта схожих на тебе...
Небо...
Чисте відображення бажаного спокою. І лише ми,
Такі як ти, допоможуть тобі у цьому союзі...
Ти відповідаєш за тих, кого приручив...
У глибині снів
Найголовнішого не побачиш очима...
23.09.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609962
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.09.2015
Туман...
Немов загублені душі нас обступили,
А сили
Це бачити нема...
Хмарний ранок...
Поля накриті завісою,
А від міста
Залишились силуети, дула
Труб... Дивний стан
У погоди. Чи це в неї таке почуття гумору? Невідомо.
Додому
Їдемо, бо скоро зима,
А поки що осінь... І знов на ганок
Ступили загублені душі.
Придушено.
Усе залишилось так, мовби його ніколи не було...
***
І знову стара історія...
Загублені душі ще живих тіл
Блукають по полю без діл
У пошуках спокою...
Емоцій ніяких нема...
Пам'ять періодично відходить в глибини,
Навколо літають дракони, палячи ліси і кривлячи спини...
Епіцентр жерла...
Боротьба, вмита в горі;
Постійно ліпших забирають догори...
І до якої пори,
До часу це триватиме? Чи цього хотіли - зацікавитись глобальною грою
І програти? Година сумна...
Нема живих і, можливо, мертвих. Зло.
Усе залишилось так, мовби його ніколи не було...
І ми теж померли...
14.09.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609394
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.09.2015
Нині маси
Стають стадами,
Довіряючи людям із хронічними вадами...
Як пан Джордж і вважав...
Пропаганда брехні...
Мільйони йдуть за одним і бачать
У ньому лідера, який має розв'язати певну задачу...
Фальш на кожному кроці...
У межах цієї раси
Правда - це екстремізм, а її дотримуються
Бунтарі. Аж навіть не віриться,
Що настала така межа
У новій Берлінській стіні,
Але не в Берліні. Між людьми, націями.
Жертви вибухають "оваціями",
А невелика частина - на іншому боці...
06.09.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608589
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 22.09.2015