| Сторінки (1/26): | « | 1 | » |
Розкинувся всесвіт, лягло собі небо,
Вмостилися зорі на ковдрі нічній.
Подивишся вгору...так кличуть до себе,
Так кличуть і просять у гості мерщій.
Чарує вдень сонце, засліплює очі,
Блистить, не вгамує своєї краси.
Природа співає, говорить, шепоче.
На мить не затихне - подасть голоси.
Та що мені сонце? Та що мені небо?
Та що мені світ і ті зорі ясні?
Коханий - мій Всесвіт. Чужого не треба.
А голос його - то найкращі пісні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2015
Я до тебе приїду. Я приїду, прийду, обійму,
Заберу чорний смуток і знищу важку печаль.
Посміхнуся тобі і тим самим я геть віджену
Всі незгоди і лиха, і темний на серці жаль.
Я приїду для тебе. Приїду заради нас.
Пригорну до грудей, приголублю і, як завжди
не залишиться місця для ігор, театру й гримас
І усьому на світі я лунко скажу: "Зажди!"
Я тебе обійму, поцілую і буду любить
Кожен видох і вдох, кожен рух твох рідних уст.
Я зловлю у секундах найкращу для себе мить
Подивитися в очі і втратити знову глузд.
Я приїду, примчу, прилечу на вітрах уночі
Захистити тебе і повірити в тебе знов.
Я приїду для тебе, для нас. Принесу ключі,
що відчинять і щастя, і спокій, і вірну мою любов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2015
До побачення, дім. До побачення, рідна державо.
Їду я в далечінь, у незвіданий мною ще край.
Напиши мені лист й підпиши: "Це для тебе, Ваво!"
Напиши й не сумуй, і про мене не забувай.
Їду я за кордон і, долаючи ці кілометри,
Я долаю себе, кілометри моєї душі.
Хай пізнають мене іноземні таланти і метри,
Хай пізнають чим швидше, а краще – тепер, мерщій.
До побачення, край. Я до тебе уже так звикла.
До побачення, друже. Ворогу, прощавай.
Не вважайте, що я загубилась у світі й зникла.
Я відправлю листа й підпишу: "Я вижила. Знай!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610274
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2015
Спливають дні, години і хвилини,
Проходять люди повз чужих людей.
На їх обличчях сірі будні днини.
Минає ніч, за нею плине день.
Життя пливе, як річечка невпинна
І змінює постійно береги.
Була чи ні колись у чомусь винна -
Я замолю усі свої гріхи.
Годинник б'є, секунда, ще одна.
Її ніколи вже не повернути.
Хтось плаче зараз, крапає сльоза,
А хтось готовий в щасті потонути.
Для чогось нам дано все пережити:
Кохання, ненависть, добро і зло.
Нас треба ще навчити гідно жити,
Тримати міцно у руках весло.
Пливти в човні під іменем "надія",
з вітрилом "віра", мапою "любов"
І мати шлях, що зветься "моя мрія".
Не повертатися в минуле своє знов.
Так плине час. Життя іде, минає.
Нас змінять жваві, молоді, моторні.
Хоч незамінних в світі не буває,
Є ті, яких назвали "неповторні".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608816
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2015
Я хочу дійти до вершини, до піку, до краю,
Піднятися вгору й летіти на крилах душі.
Я хочу дійти до мети, я зможу, я знаю.
Поможе мені вітрюган, що не має межі.
Поміж вого волосся заблудиться вітер із гір,
попід руки підхопить мене мій янгол-хранитель
І летітиму я все увись і увись до тих пір,
Поки серце не скаже, що поруч мій рідний обитель.
Так летітиму я поміж хмар і безкраї простори,
де немає ні зла, ні смертей, де ролі не граю.
Як впаду, то підхопить мене темне і синє море,
Допоможе пливти до вершини, до піку, до краю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608814
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2015
Я пам'ятаю. Я ще не забула
Осінній день і зустріч ту одну.
На мить здалося: я тоді заснула,
Бо вітер грав мелодію сумну.
Сиділа я і слухала сонату,
Що листям тихо вітер вигравав.
І тут раптово в душу, як в кімнату,
заглянув смуток і зачарував.
Дідусь старенький сів, чомусь сумує
І витирає на щоці сльозу.
У нього на війні онук воює
Під "градами" у спеку і грозу.
Я подивилася на ветерана -
В медалях груди, в серці - лиш печаль.
Йому болить ще незагойна рана,
Захована під золоту медаль.
Я запитала, а чому ж бо плаче.
Він тихо мовив зболено мені:
"Тому, дитино, що життя не значить
Тепер нічого. Діти на війні.
Тому так тужно серце моє плаче.
Онуку допоміг би, якби міг.
Він ворогів щодня у вічі бачить.
Не хоче жити,каже, у ганьбі.
І так невесело і гірко мені жити.
І кожен день я Богові молюся.
Нічого не лишається - тужити.
Я за своїх нащадків так боюся.
Сказав й заплакав. Впала знов сльоза.
Мені у серце ті слова запали
Й розбили вщент, як навісна гроза
Усі у світі мирні ідеали.
Він розповів про Другу світову,
Про смерть і біль, історії болючі.
Іде продовження, ми ведемо війну.
І ворог наш жорстокий, злющий.
Дідусь устав. Йому допомогла
Підвестися. Взяла його за руку.
"Спасибі Вам. Важка тепер пора.
Ви не сумуйте в довгу цю розлуку.
Ніхто ще не забув. Всі пам'ятають
Своїх героїв і важкі роки.
Ті, що серця хоробрі в грудях мають,
Все зможуть подолати і пройти."
На мене подивився ветеран.
В його очах побачила надію.
Позбавити хотіла б давніх ран
і втілити в реальність його мрію.
Він повернувся й тихо вдаль пішов,
А я дивилась довго йому вслід.
Хотіла, аби щастя він знайшов
Хоча б на кілька цих стареньких літ.
Я довго ще сиділа так сама.
Дідусь в тумані зник уже давно.
А на душі не осінь, а зима
І серце тихим жалем загуло.
Нехай з тих пір минув не перший рік,
нехай не всі події добре знаємо,
Та я казати буду рік-у-рік:
"Ви перемогли - ми пам'ятаємо!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608542
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 22.09.2015
За Вкраїну не сором померти,
Полягти із братами в бою.
Непохитні, сміливі, уперті...
Вони кров проливали свою.
За Вкраїну не сором померти,
За майбутнє вкраїнських дітей.
Ні, вони не боялися смерті,
Всі боялися їхніх ідей.
За Вкраїну не сором померти,
Щоб ми вільними стали знов.
Імена їх не змити, не стерти.
З ними пам'ять народна й любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608541
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 22.09.2015
Душа поета бунтівна й велична,
В ній криється незнана далечінь.
Все відкидає, що просте і звичне.
Блакитна птаха в неї на плечі.
Душа поета - волелюбний сокіл.
Безсило б'ється в клітці золотій.
Їй звично жити серед гір високих,
Вона ж страждає в темряві земній.
Її ніхто не змусить замовчати
І силою коритися брехні.
Знущання й біль не стане пробачати.
Вона - єдине світло у пітьмі.
В ній незалежність, правда й сила духу,
Вогняне слово, що народ веде
Крізь темряву і вражу завірюху
З надією, що він не пропаде.
Душа поета - невмирущий воїн,
Що бій веде і виграє війну,
Що захищає честь свою в двобої
І творить те, чим я живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608259
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2015
Живи, Україно! Щасливо живи,
бо ти - незалежна держава.
Бо ті, що за тебе в бою полягли,
померли, щоб ти розквітала.
Живи, Україно! Неси крізь віки
Пошану і гордість країни.
Бо ти в нелегкі і жорстоки роки
Пройшла крізь вогонь і руїни.
Живи, Україно! Живи, не існуй!
Найкраща моя Батьківщина!
Ти часу не гай, не нудьгуй, не сумуй,
Живи, не вставай на коліна.
Живи, Україно! Живи, процвітай!
Хай крові пролилося безмір,
всі душі невинних потраплять у рай
За труд, за відвагу, за чесність.
Живімо, бо все нам, усе по плечу!
Минає лихая година.
І я на увесь-світ щосили кричу:
"Жива моя Україна!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608258
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 21.09.2015
Упасти духом легше за усе...
І скласти руки, й опустити крила.
Блакитний птах, що щастя не несе,-
як корабель, який згубив вітрила.
Упасти вниз, забути світ на мить,
Відмовитися від усіх й усього.
У небесах, де блискає й гримить,
блакитний птах не бачить перемоги.
Упасти духом легше за усе,
Та птах народжений, щоб високо літати!
Могутній дух його увись несе,
де він зруйнує власні болю грати.
Крізь сльози - сміх і радість крізь печаль,
І впертість, і сміливість, і наснага.
І розріз білих хмар йому не жаль.
У птаха за блакиттю неба спрага.
Він виявився зовсім незвичайний,
У небі знову щастя він несе.
Політ зробити важко вирішальний,
Упасти духом легше за усе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607080
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2015
Люблю я ранок, хоч його просплю.
Люблю ранкове ясне світле сонце,
А ще безмежно щиро так люблю
Впустити теплий промінь крізь віконце,
Погратися з промінчиком малим.
Точніше, це він грається зі мною.
Так добре залишитися самим -
Він ділиться зі мною новиною.
Люблю я ранок, ніжний холодок,
І вітерець, і всю його свободу.
А ще люблю ранковий спів пташок,
Що чепуряться і наводять вроду.
Люблю блакить небесну ту без меж,
Що зранку так і грає кольорами.
Здається, небо близько і візьмеш
Відтінок ранку до своєї гамми.
Люблю я ранок за ніщо й усе,
За просто так, за миле існування,
За те, що він на промені несе
І радість, і добробут, і кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606202
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2015
Горіть, мости минулого мого!
Я не дозволю знищити майбутнє,
Не залишу вам щастя я свого
Перетворити в горе незабутнє!
Горіть, мости, гори, моє минуле!
Нехай вас не потушить вже ніщо!
Сотні людей у ватрі промайнули,
Відповіли за все і ні за що.
Горіть, думки, що заважають жити,
Що наставляють на невірний путь.
Ніхто не в силі все життя тужити,
Ніхто не може лиш щасливим буть.
Горіть, мости минулого мого!
Нехай вас не загасять сильні грози.
Я хочу жити в щасті, більш того,
Тільки від щастя хочу лити сльози!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606201
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2015
Сьогодні час погрався із дощем,
Краплинки падали граційно і повільно.
А вітер не розмахував мечем,
Не розсікав повітря гордо й вільно.
Все стало тихо. Дощ собі паде.
Його неначе геть зачарували.
З ним незрівнянна музика Андре,
З ним незрівнянні давні карнавали.
Сьогодні час погрався із дощем!
Листки були у ролі деригентів.
Осінній вальс під дощовим плащем...
Не вистачає лиш аплодисментів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2015
Я теж помиляюсь. Як кожна звичайна людина.
Я теж маю право на злет і падіння униз.
Я виняток винятків. Може, на світі єдина.
Та виняток теж має право на хибний сюрприз.
Я теж можу впасти, заплакати, біль відчувати.
Я так, як і всі знаю смак неприємних образ.
Та виняток винятків мусить негайно вставати
І йти по життю, як ліхтар серед сірих гримас.
Я теж, як усі маю право тужити вночі,
Все згадати минуле а потім забути умить.
Хоч я виняток винятків. Маю таємні ключі
У щасливе майбутнє, та серце моє бринить.
Я теж маю право злякатися так, як усі.
Я теж маю право прийняти життя урок.
Та поки твоя рука все ще буде в моїй руці
Я, виняток винятків, вгору робитиму крок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2015
Мій чоловік, ніколи не забудь
І пам'ятай допоки будеш жити:
Ти справжнім чоловіком завжди будь
Із жінкою, що не дає тужити.
Ти пам'ятай у радість і журбу,
В часи сміливості і духу чоловіка:
Життя дає кохану лиш одну,
Одну єдину і уже навіки.
Ти пам'ятай, що жінка я твоя.
Хоч духом сильна, розуму підвладна,
Та поки вертиться навколо ще Земля,
В твоєму серці жити буду ладна.
Не змінюй роль. Ти зовсім не актор.
Ти чоловік, а я маленька жінка.
Ти завойовник, ти конкістадор,
А я маленька й ніжна, як пір'їнка.
Беззахисна, невинна і твоя.
Я відблиск сонця у воді глибокій,
Я, наче рання пісня солов'я,
Що тільки біля тебе знає спокій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2015
Залишайся зі мною навіки.
Моє серце - для тебе дім.
Як заплющу на мить повіки
Знову бачу тебе у нім.
Залишайся зі мною назавжди,
Поруч будь і не треба слів.
Наш вогонь так палатиме завжди,
Як ніколи іще не горів.
Залишайся завжди єдиним,
Неповторним, коханим, моїм.
Залишайся для мене дивним
І зроби мене скарбом своїм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2015
Ти, може, янгол. Ти моє видіння.
Ти, може, сон. Ти сон мій наяву.
З тобою народилась миготінням,
Без тебе миготінням я помру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2015
Так хочеться до тебе уночі...
Хай не спиняють вітер, темні хмари.
Мене не спинять навіть ті дощі,
Що раптом впадуть з неба, як примари.
Тебе я бачу тільки уві сні...
Як жаль, що уночі ти так далеко.
Я знищу кілометри навісні,
Я їх поріжу крилами лелеки.
І миттю я до тебе прилечу,
З тобою буду поруч я лежати.
Я в дім розлуку більше не впущу
І не дозволю іншим заважати.
Зірки довкола створять свій кордон,
Нас вкриє місяць ковдрою кохання.
Не потривожить жоден дивний сон
Аж до самого раннього світання.
Допоки нас не збудить промінець,
Знайшовши зіркові старі ключі.
Колись і дню настане ще кінець
Й захочеться до тебе уночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2015
Усім не догодиш. І навіть у коханні
Не завжди все прекрасно, не завжди без проблем.
У радості і смутку, і навіть у стражданні
Знайдеться плюс і мінус, і рішення дилем.
Лиш треба пам'ятати
роки, навіть віки:
Немає ідеалів
й ніде їх не знайти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2015
Сміється той, хто вже не має ніг,
Хто втратив на війні, можливо, руку.
Якби він міг, якби він тільки міг
Забути в мирний час військову муку.
Колись був інженер, тепер - солдат,
Тепер він воїн з ранами на серці.
Із ним жорстокий владний депутат
Все робить, що лихого заманеться.
Та воїн наш воює день і ніч,
Він спить не на своєму зараз ліжку.
З братами за країну пліч-о-пліч,
Готуючи вже пороху всю діжку.
І він не знає, коли буде вдома,
Чи буде колись вдома взагалі.
Таким, як він не заважає втома,
Коли чатує ворога в землі.
Щоночі спить у викопаній ямі,
А подушка його - то автомат.
Хтось їсть тепер чи суші, чи салямі,
Ковтає сльози воїн, наш солдат.
Хтось плаче, бо не бачив синє море,
А він радіє зранку, що живий,
Що бачить сонце, як навколо горе,
Як біля нього мертвий молодий.
Хтось десь кричить: "Батьки мені набридли!"
А наш солдат ще мріє про сім'ю.
Йому, напевно, бомби остогидли,
І всоте він тримає вже свою.
Він втратив все: і друзів, і патрони.
Не втратив віру. Віра ще живе.
А ще він має мрію про перони,
Де вся родина його дружно жде.
Не має ніг, а дякує за небо.
Без рук "спасибі" скаже за життя.
А хтось здоровий зовсім недалеко
Стрибне з будинку в смерть і забуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600711
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 19.08.2015
Люди женуться тепер всі за модою.
Мода сучасності - біль і брехня.
Ця мода бореться із погодою:
Совістю, правдою кожного дня.
Зачіски голови всім одурманили:
В'ївся у мозок журби волосок.
Радіо "ненависть" притарабанили,
В скронях тепер все чужий голосок.
Ще й карнавал безперервний, як казка
Матінко рідна? Як всіх впізнати?
Душі заховані щільно під маски
Так, що розгубиться рідная мати.
Мода носити не біле, а сіре.
Масою бути все ж легше, авжеш.
Друже, у світлому, личенько щиреє,
Ти тут й секунди не проживеш.
Мода така. Що поробиш? Коритися?
Краще за течією пливти?
Сильні ще є, та не здатні вже битися.
Їм, старомодним, живими б втекти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600496
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2015
Не ті часи. На жаль, не ті часи.
Не скромність прикрашає вже людину,
Померли всі духовності плюси,
Дізнатись правду важко вже єдину.
Не ті часи і люди вже не ті.
Керують ними голоси спокуси.
Такого не було іще в житті,
Щоб не пекли зміїні ці укуси.
І ненависть, і заздрість, і печаль.
"Кому би насолити цього разу?"
Як жаль мені людей тепер... Як жаль...
Зіпсованих не завжди видно зразу.
Придумали вже маски для обличь,
Так приросли, наче саме обличчя.
І як на допомогу ти не клич,
Прийдуть, можливо, тільки одиниці.
Не ті часи і мода вже не та.
Тепер сезон - зимове черстве серце.
А тепле ще знайдеш у малюка,
Його душа ще грає ніжне скерцо.
Не ті часи. Тепер не ті часи.
Я, може, всліпла, помилилась світом?
Я в пошуках душевної краси,
Що в темряві послужить мені світлом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600491
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2015
А ти сказав, що третій раз останній
І заболіли серце і душа.
До тебе зов тепер мій вирішальний.
Він щирий, не підкуплений з гроша.
Я йшла від тебе двічі, пам'ятаєш.
Мій розум це забути не дає.
А я тебе кохала сильно. Знаєш?
Відтоді тебе серце впізнає.
Воно радіє і сміється лунко,
Так б'ється швидко, наче перший раз.
Ти став моїм найкращим подарунком
Без зайвих слів й дурних витрат на час.
Я йшла, я визнаю, я помилялась.
Боялась покохати, як колись.
Терпіла я. Крізь зуби, та сміялась
І шви на серці знову розійшлись.
Коли я йшла, тобі дивилась в спину.
У венах грав вогонь, але не кров.
І він палив кохання без зупину,
Поки ти не прийшов до мене знов.
Ти подивився в очі. Все заклякло.
Свій подих вітер вмить затамував.
Час зупинився. Слів мені забракло.
Із нами дух кохання загравав.
Мій біль тоді до серця підійшов,
За себе стало соромно жахливо.
Та ти прийшов. Нарешті ти прийшов
Знов серцю стало радісно й грайливо.
Ти взяв мене за руку...назавжди.
Ти вкрав моє серденько? Та будь ласка
Тепер ми разом. Так буде завжди.
З тобою бути - то суцільна казка.
Тепер тебе нікому не віддам
Ні в темну ніч, ні зранку на світанні.
Я швидше душу Богові продам
Бо ти сказав, що третій раз останній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2015
Я хочу жити у часи титанів...
Титанів слова, віршів і рядків.
В часи літературних океанів.
Для них не існувало берегів.
Коли Тарас писав ще мудре слово,
Коли рядки хапали за живе.
Ах, рідна українська моя мово,
Невже колишній дух не оживе?
Невже тепер ніхто так не напише,
Як то колись писав "Кобзар" Тарас?
У серці біль, літературна тиша.
Без щирості і навіть без гримас.
Я хочу у часи за Українки.
Дивитись, як напише свій шедевр.
Як ніжне слово, наче ті пір’їнки
Малює на свій Лесиний маневр.
А ще я хочу в молодість до Ліни.
Блукати й загубитися в словах
У тої, що не стане на коліна,
Що має волю у своїх думках.
Я хочу в світ без злої диктатури,
Де лиш добро і відданість собі.
Мій рідний океан літератури,
Якби могла, втопилася б в тобі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599813
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2015
Пробач мене за сльози уночі,
За біль і сум, що я переживала,
За таїни, що сховані в душі,
За рани в серці, що тобі віддала.
Пробач мене за впертість і сарказм,
За слів лихих мелодії болючі.
Пробач мене за пам'ять і маразм,
За терни у душі моїй колючі.
Пробач мене за мій дитячий плач,
А ще за те, що заливаюсь сміхом.
За те, що час карає, як палач
Й не завжди боком нас обходить лихо.
Пробач мене за тисячі думок,
Що голову мою заполонили.
Я знаю, що важким є кожен крок.
Й за це мене пробач, будь ласка, милий.
Пробач за те, що часом, як дитя -
Я то сміюсь, то плачу без зупину.
Невиховане іноді маля,
Що без любові батькової гине.
Пробач мене за крики і ганьбу,
За те, що я в тобі засумнівалась.
Я обіцяла, що усе пройду,
А як без тебе йти, то побоялась.
Пробач, що я не слухаю тебе,
Що іноді перетинаю межі.
Ти змушуєш соромитись себе
І руйнувати замкнутості вежі.
Пробач мене за те, що я мовчу,
Коли потрібно щось заговорити,
За те, що не одразу я примчу,
Щоб рану твою швидко загоїти.
Пробач мене за те, що я вночі
Вигадувати стала небелиці,
Що, дивлячись на птаха у ключі,
Я заздрила тій волі і тій птиці.
Пробач мене за дивні забаганки,
За часті "дякую" і "вибач" без причин.
Про нас думками починаю ранки
І думаю: "Ти кращий із мужчин".
Пробач мене...я так не буду більше!
Від тебе не почую я: "Не плач!"
Тоді нехай в своєму цьому вірші
Востаннє я скажу тобі: "Пробач!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2015
Сьогодні, кажуть, буде зорепад.
Осяють небо світлі старожили.
Це, може, нагадає листопад.
Зірки падуть, щоб люди не тужили.
Поки одна шукатиме ще путь,
На неї загадають вже бажання:
Старенькі хочуть молодими буть,
А молоді все мріють про кохання.
А я погляну вгору і завмру,
Можливо, один раз таке побачу.
І що бажати - справді не збагну.
Хіба для тої зірки я щось значу?
Вона, можливо, просто так паде,
А, може, десь шукає собі пару,
А, може, іще встигне і прийде
В честь свята до якогось карнавалу?
І так мені цікаво тоді стане,
Куди летить замріяна та зірка.
Коли летіти зовсім перестане?
Відчинена для неї неба хвіртка!
Куди ти, зоре ясна, упадеш?
Чи маєш мрію, як ота людина?
Візьми мене з собою! Не візьмеш?
Чи ти така у небі лиш єдина?
Вона мовчатиме, і падатиме вниз,
І десь згорить, а, може, відновиться.
Зоря не принесе ані сюрприз,
Ані води із чистої криниці.
Ніщо нас не врятує від страждання.
Хіба що сльози в тихий листопад.
Помрійте, люди! Згадуйте бажання!
Сьогодні, кажуть, буде зорепад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599709
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.08.2015