Сторінки (2/157): | « | 1 2 | » |
До тла спалене поле кругозору, на якому лишились сліди мародера: такі легкі, немов похапцем поставлені, але по-нахабному впевнено ті ноги тонули в багнюці цвілих садків.
Розкидаючи листки капусти як компенсацію місцевій міліції, славно нарубали спритні руки
А банківський мішок не зашили. Ліньки було.
Бюджетна дирка кровоточить мільйоном.
- how are you? – чужі краї питають Україну, в надії почути «fuck off». Але хата скраю тріпоче від хазяйського голосу:
- хаваю! -
Не зачіпай корову, бо відправлю у пекло! А так завжди радий гостю. Сідай до столу, хильнемо - та не по чарці, - а по козацькому ковшу холодного смачного самогону.
…порожня ложка, бо в мисці ні крихти, і в льосі пацюки перевернулись пузом догори від недоїдання…
Зломлений трактор. Заморена господиня. В хліві порося показує ребра.
У всьому винна влада:
місцева
обласна
центральна
Накрали мішками, ворожі діти, а народу не дали скуштувати барського «Кристалу»… От би їх як при Сталіні до стінки, або як при Леніні на заводи…
Погоріло зерно на чорноземі…
Козел не дає молока
Жінка не дає…
жити
А немолода панна з піною у рота, розмахуючи дужими руками, горланить в переляканий мікрофон:
- Кляті янкі! Та їхнє НАТО!
Через дорогу, ввімкнувши колонки голосніше, суспільство сколихує гасло:
- Кляті кацапи! Та їхнє ЄЕП!
А в старому кріслі, закинувши ногу на ногу, чолов’яга повчає стелю та підлогу, мов останнє на землі:
- В країні бидлам, бо бидло у Раді. (А хто їх, питається, обрав?)
Нездари. Брехуни. Зрадники.
Один тут герой без медалі.
Я!
А на столі, нашкрябано олівцем слова попсової пісні:
"Все в твоїх руках"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=77278
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.06.2008
Вот романтик ромашки рядами разложит,
но ведь грязи на грёзах своих не увидит.
Эгоизм раздолбает диванное ложе,
превратив весь разврат на слепую корриду.
Как мечтать о мечах, что мешают мешать
Ещё славных, но сломленных духом детей,
Пока скепсис уныло берётся решать,
кто тут тонет в иллюзиях ламп и свечей?
И изгнать из идиллий, где была идея -
Ваша общая правда - разложенный мозг,
что слагается запахом мёртвого тела.
Ведь за право красиво крушить начат торг
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=77276
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 03.06.2008
-- Ось папір. Де ручка? Не кров*ю ж писати(ха-ха). Кров*ю?(ой-ой)
Краще майбутнє сьогодні?
Таке як і вчора - торік.
За країну досі ти гордий?
Ні?! (Їдь, пацінчик, в Донецьк)
-- Любиш сало?
Так, під шкіру засіло.
Звідкіль взялось воно?
-- Від горілки з*явилось!
Ну, закусити б бухло.
Як завтрішнє вчора.
-- Кажи ж ти по-людскі. Без зайвих приколів(задрав, чесне слово)
Сам знаєш - "сьогодні".
Що в тебе в кишені?
--Скручена дуля, брате. Нумо, що в тебе?
певно, дирка. Загубив дулю.
Шкода.
--Любиш реформи, чи як?
Та так. Не помітив
--У влади?
У влади!
Реінкарнація - не реформа
-- Простіше, бретело.
А нам тут не зона.
Хочу: "Хліба і солі"
-- Хліб подорожчав,
ми босі і голі
(не з власної волі)
А солі на рану
хоч зараз насиплю.
-- Досить і насипаної.
Слухай: "Покращення життя..."
-- Бачиш кляп? Наколотий(Потягнулась рука) Бери в зуби й мовчи!
На останок скажу:
Дочекавшись нагоди
За нитку на горлі
СмикнУть ляльководи
Всі відчують "СЬОГОДНІ"!!!
-- Ти диктуєш? Ні? А я ще пишу...
Delete file?
yes no
===yes
Гуд бай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=31753
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.06.2007
Зелене листя
над червоними могилами
Від прапорів лишилися ганчірки…
Руки не здатні створити спогади,
Як і знести їх
Проте вони добре навчені різати
листи з минулого
На шматочки правди…
«Тра-та-та-та» співають птахи
І падають на темну від жаху землю
Падають на могили, помиті кров’ю гробаря.
Мов постріл вражає думка:
Життя не тут, а під ґрунтом –
З тілами, що давно не бачили світла
Які не бачили наслідків.
Які ніколи їх не збагнули.
«Тра-та-та-та». Це ПпШ чи АК?
…це відстань від потойбічного світу до
Реальності:
Видозмінених відбитків історії,
запроданої сили
та
перебільшеної слави!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=31752
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.06.2007
Цей опальний тиск ворожої тобі, мені системи,
Що стоятиме на схилі, та не зірветься вниз. О ні!
Ураз алкосекспсихічно всі за нею підЕмо
Щоб добути цигаркам, в беззапальниччі, вогні.
Архіпорядки, зацвівші від убогої праправди
Не потонуть у тверезості суджень та любові.
Псевдоспільність. А кожен за і для себе, немов зайди
Етикетки з голови-конвеєра у вжиток готові.
І, припавши інфопутами до наших принад та вад
Дешевою синтетикою до прілого тіла,
Процвітає, і мов буйний, та червивий сад розрад
Романтика словобруду, тероризму, хиросили
Спецпапірці - гіркодобробут – тиша лісів.
Ти горланиш, мов тавр на начальника «зверху»
Політики – зрадники. Злість, на яку ти підсів.
«Спусти ноги з бюджету, коли вже задерся»
Страх. Людині в формі легко впасти у беззаконня
В особисте щастя лізе якесь тупеньке дурко:
Що не вміє розібрати де десяток, а де сотня,
Та будує графіки нашого нового життя. Зло!
Перегар – все, що лишилось від робочого пацана,
Що, спізнившись на цілий тиждень, доламує кран.
Відчуття міри, якої і борвієм в полі нема!
Нефільтрованість. Макс. Мін. Старт. Стоп-кран. Живий, а без ран.
Рух свободи в колонах рецидивістів - півнегадів
Ми там зайві. Ми там за масовку. Ми там… лохи?
Бачиш – витоптана свіжа трава. То так пройшло стадо.
І не лосів, а людей! Плакати, мітинги, роги!
Знаєш, всюди є брехня, та я нікому не судило.
Стрижні волі примарної ще стануть людству за грати.
Дайте нового Ісуса, якого ще не судили.
Бо в народу лишилось лише право обирати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=31751
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.06.2007
Ранок.
Зелене листя на молодих деревах
Вітер облітає наш край
швидше, ніж думка астрал
Мокрий травень, спекотний червень.
Ти наливаєш зелений чай.
Клуби пару знімаються в повітря
і перетворюються на воду,
випадаючи дощами серпня:
короткими, теплими
Не дістатися моря такими темпами
День.
Спимо у саду на теплій землі
"Снігу, снігу..." - маремо, обриваючи вишні
"Холоду, холоду..." - промовляємо яблуку
Вечір.
По сухій землі беззубими граблями.
На деревах в*яне листя...
На шиї твоїй червоне намисто
Ти така гарна україночка
ходімо в танок? Ок?
Темніє.
У грудях болить ностальгія -
Виплакаймо час, що минув!
Але то не діло...
Що, кохання скінчилось?
Ніч.
Осінь. Листя всохлось. Холод.
Я не сплю: комарі п*ють кров.
Пийте, пийте. Я вас пригощу
Ковтнуть і поруч впадуть.
І ти також лежала тут...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=31750
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.06.2007
Lookin' for spring
we'll find a WAR.
Listen, birds sing!
You hear? So,
They declare a WAR!
Stop!
Don't waste your future
What?
What are you looking for?
And what you'll find
in poisoned Earth?
Your land needs you
But not into. ON!
Control what you do -
The Heaven had gone!
The plants will be stopped
Who'll stop a brute?
Somebody will topped.
Mankind or nature suit,
made for burial.
Be sure!
Stop!
Don't kill people that you love!
Games with life - is a death
Try your lucky if wanna
Don't touch, don't, please,
Our... No, mine.
This planet - is my future
Be with me, or kill you kids.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=26229
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.05.2007
Ти дурна, неправа і гидка
Я, певно, охляв - твоя тут вина
Кінець тепер всьому
Ти – кінець всьому
Без сну, відтоді як проснувся
Я збагнув – життя моє брехня
Кінець тепер всьому
Ти – кінець всьому
Тонкошкірість - болем малюю.
Зневаги твоєї сліди на руках.
Те саме щодня: люблю – зневажаєш.
Здається, мені байдуже тепер
Проблемі лезом зарадити,
Доки очі світом поранені.
Боже, найгірша річ, що трапилась
Здається, мені байдужа тепер
Недоліки лишились невинні
Не можу жити, не можу терпіти
Та все нагадує про неї.
Боже, краще бути байдужим!
Більше торкаюсь – менше вчуваю,
«Усе не насправді» собі закидаю.
Чому всі лізуть не в свою справу?
Та мене це більш не чіпляє!
Якого біса роблю?
Хто лишився зі мною?
Про що я думав?
Хто скаже: «Ти в нормі»?
Куди це я йду?
Навіщо ховався?
Просто одурений!
Приречений вмерти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=26010
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.04.2007
Пам’ятай своїх боржників
Бо вони б тебе не забули.
Та із себе списать не спіши
Най в кишені скручену дулю.
Поверни її вчасно…під носа
Кулак – зуби - дивіденди твої.
Не бери ти боргів, як не можеш
А як можеш – нащо вони?
Як узяв (совість хоч є?!
(алкоголь помовчи))
Заплати, відплати, поверни
Усілякому близькою грошвою
Та за гроші чужі не продайся.
Певно, честь - не блискуча як злото
А утім, крихкіша за цноту,
(Втратить не доста приємно)
чистіша за м'яту банкноту.
Я за щирість руками, ногами…
- Може плюнути в світлу криницю?
Ах, легше відбілити неправду.
Не боюсь за чистеньку водицю.
Свої слюні, якось та й вип’ю.
Не хотілося б бити у бубон,
Є тарілки. Постукаю в них.
Знаєш, бува бісять люди,
Що прикуті шлунком до ніг.
Що утратили істину в смислі,
Та міняють усіх, перш за ЕГО.
Ох, сьогодні ти думаєш: «Чистий!»
І не в дУші!
А в (чотирьохкамерному) серці…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=25886
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.04.2007
Словники пухнуть словами,
та соціум чомусь зверху.
На зміну старій істині
приходить її обгортка.
Немає на карті раю
Він є лише в голові
Та пекельні вогні свідомості
та морального плюндрування
перетворюють мрії на альбом без людей.
Пошуки в собі- не втеча від світу,
це стіна від образливих обрисів,
що малює власна уява.
Все не гірше, ніж є насправді.
Рожеві окуляри прописують не окулісти,
це вибір, зроблений при далекозорості
Кожному своє.
Аморфні думки, мов пластилін
часом змішуються між собою
утворюючи непотрібну масу.
Апатії - посуха для пісків океану
і чим глибше, тим важча вода.
Хтось заглиблюється туди так,
що з батискафа перетворююється на
археологічну знахідку.
Тиша не означає спокій
В голові немає місця тиші
Де тиша - там завжди вітер,
що злітає з вуст
але не як пташка, а як куля.
Така вона близорукість,
що ранить оточих гострим пером.
Та в скільки сторін гарнеш,
з тількох сторін і повернеться відгук бумерангом.
Кожному своє.
У кожного свої очі
І своє бачення світу
На карті раю немає.
Чи немає мапи раю.
Райські квіти сходять думками
Та пекельні вогні не згасають
По них навмисне ходять ногами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=25839
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.04.2007
Мафіозів назбиралось:
три, чотири... весь район
Всі в міліції питались,
чи то тверезий їх майор
(дивна штука - полякались!)
Центр міста вкрили бомби,
сонні, п"яні, тварини
зеки, чмо, лохи і зомбі.
(корочше, нормальні люди звалили)
...
Головний пацанчик встав,
Кепку з полубокса зняв.
Закурив без фільтра "Приму"
(викинув, плюнув, почав).
"Вітер - камінь спотикання
шкодить впертим сцикунам.
Не питайте (це не гарно)
Хто змочив одежу нам...
(the rain was fallen)
Просто хвиля захопила
занесла не в ті ряди
Ми пізнали силу сили
То навіщо вже думки?
Хай і рот відкритий завше
розвели пташки притон.
Та сильніший нам підскаже:
Це тобі тупий патрон.
Гроші, гроші, пахани,
бруд, вокзал, а поруч ми
Всі тузи побиті будуть
шістками, шістьорами...
Нам казали, що ми люди.
Краще б дали ДОЛАРИ"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=25252
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.04.2007
Річка Дніпро, мов стрічка блакитна,
Вітром заплетена в крони дерев
Блиском займається в променях світла -
Баске палає серцями людей.
Києва сиза густа борода
Пухом спадає з обличчя Русі.
Тіні історії в Лаври кутках –
Сяйво майбутнього в наші часи
Київ – столиця міцної держави.
Місто майдану, широких думок:
Та не шукаючи марної слави -
А пробудивши до волі любов
Місто яскравих чітких перспектив.
Місто надії, кохання, відваги.
Серцем назавжди Вкраїни я син
Київ – мій дім, а отже і благо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=24983
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.04.2007
Наш Київ, мов серце організму;
Неначе атома хрому ядро;
Мов Green Peace для катаклізму;
Чи повне зерном по вінця відро;
Жива серцевина старезного дуба;
Немов арматура в міцному стовпі;
Червоний вогонь у пічці та грубі,
Де змішались свята й вихідні;
Труба основна нового заводу;
Немов бізнесмена права рука;
Для пустелі річкові [мов] води;
В Конституції нашій стаття.
Київ…
Веде нас, як кермо машини…
Важливий, мов пульт на рекламі…
Позитивний, бо вселяє сили…
Та співучий, мов джазові гами…
Єднає, мов Sim’ка телефону…
Чуття, мов риба у товщі води(…)
Так, коротше, сказати я хочу,
Що Київ – найкраще місто Землі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=24709
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.04.2007
Чи то гавкотять собаки?
Та ні, це трансляція з Ради.
В грудь молотЯть кулаками
Заглиблюють цвяхи зради.
Зізнаються у коханні, прямо
До Вітчизни.
Шаровари широченні!
А на думці, точно знаю
В них Отєчєство та Ленін.
Чи то кіт побачив вЕсну?
Ні, то сотий мітинг за учора.
Це зараз всі тверезі й чесні
А завтра буде кровна змова.
Уже й пора весни прийшла
А вибори із нею - кляті
О, як ви знали б, як шкода
Що кіт м’явчить у рік собаки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=24121
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.03.2007
Романтика зараз не в моді
Кохання дорожчає значно.
Як Форбс заявляє, по ходу,
на біржі бум - акції Мачо.
Хотів про її очі співати.
Якщо ж мене почують брокери,
То щирість окличуть пошлятсвом,
Запилять не гірше токарів.
Матеріальне вмирає,
нищиться, зникає.
любов за гроші -
не проституція
любов за гроші
душогублення
Хотів про її вуста співати
А зараз же в моді динамо.
Коханим дарують і хати.
Є брокерам свіжий грунт з грошами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=24115
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.03.2007
НЕБЕЗПЕЧНО, ТРИМАЙТЕСЬ ПОДАЛІ
(Ми відчуваєм те саме)
Про місце думки
Чи моїм звеш його ти?
Про місце думки
Чи моїм звеш його ти?
Там увесь час так було
Зломлено, скорено.
Чекав довго сильно (Дурень!)
Шматки – хороші як ціле.
Впійманий обманами
Зітру тільки правильне
Як не побачимось ми?
Помру біля тебе тоді
Краще йди від мене
Не почуй, що я маю сказати
Не почуй, що я маю сказати
Не почуй, що я маю сказати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=24095
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.03.2007
Вийду на вулицю ввечері.
Дійду до стіни, зупинюсь.
Нехай й не назвеш це утечею -
Від пут зловісних звільнюсь.
Біль від думок та осмислення.
Чомусь помирають в мені.
Відчую вітер розхристаний,
Зобразившись на сірій стіні.
Погляд, совість, побачення -
на балоні вмирають слова.
Ніхто не побаче те значення,
яке у червоне вклав я.
***
Двірник, посвистівши у вухо.
Тамуючи в цьому обурення,
Шукатиме сіру акрилову...
І все ж не підніме він руку.
***
Нанесу гарячими фарбами
people (поряд нікого нема
дерева лишаються вартою -
самотності дика ціна).
І палко, з душею та смутком,
по кожній тій букві веду,
Зазначу контури хутко,
Навіть цього не збагну.
Креслю "о" (порожня ще).
Та бризну жовтою в центр
Осінь, в мені живе - є.
Той центр - серце моє.
А зверху розмажу акрилову,
так щоб виднілося "пле".
Мішатиму гущаву силою.
В червоній - зайве і зле.
***
Поряд, побільшими буквами
напишу одвічне як світ.
Під дивною власною дудкою -
Брудно написане shit.
Чим розмалюю? Подумаю:
хуліганам - талантам залишу .
Із "people" не буде це сумою.
Дві риски - дорівнює. Тицну
***
Наче і вірно, правда чи як?
Так щось турбує. Різниця?
Життя математики - знак!
З дорівнює не буду мириться!
Повітря розрідиться. Небо?
Ні, я досі на грішній землі.
Холод, скрегіт. Яке тобі небо?
Вбога уява - знешкоджені дні.
***
Закреслю ті рисочки волею....
...Люди - є люди,
лайно - є лайно.
Тепер не відкритий - оголений
Той дім видається в вікно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=24094
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.03.2007
Старі мелодії, які лишень міняють авторів.
Здаються нам такими геніальними...
Їх крадуть. Що з злочинців візьмеш ти?
Штампуються ті пісні уже опальними.
Про фрукти, овочі, цицьки та потаскух.
Ой як набридли "вічні теми"!
А про кохання, що відбилось з рук -
то начебто параграфи для стерви.
Так добре: шоу - бізнес вироста
так: на фелляціях, грошах й піарі.
Розбиті вени і зіниці шаленим кайфом.
А хтось кохає їх та ними марить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=23998
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.03.2007
Білизна обличчя - маска,
сірі думки - це єство.
Гарний принц, мабуть, теж казка,
Але буде хай. Добро...
Світло, сонце, вибух, зорі.
Непостійні зміни стали.
Така честь пролити крові
за Вітчизну, на аналіз.
Космос вмер, залізо впало,
дим та порох - "Байканур".
Ну і що що, хтось там знає,
Де є Марс, а де Сатурн?
Сфери, карма, дисбаланси.
Ой як звично стало нам.
Ну, схопімося уранці
Пошукаймо Інь та Янь.
Що знайдем, а де побачим?
Я - то Я. А хто ж є ти?
Як по пальцю добре вгатиш,
То почуєш з Я - хто ти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=23984
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.03.2007
Порожня кімната - розчинені двері.
вагаючись трохи, заходиш до неї,
Шукаєш, де шибки. Розбиті руками
Кровью омиті. Ось так утікали.
Пошарпані двері будуть відкриті.
Так було завжди. Тут можна жити.
Кімната ж ця частина будунку,
домівки химерам, падлюкам і ширці.
Скло.
Розбите руками.
Допоки бажання.
Допоки надія,
Допоки пізнання.
Скло і прозріння...
Тонке відгородження від нового світу.
Жителі цього будунку, по-своєму, гіди.
Їх порятунок - залатанні вікна.
Їх страх ніколи не зникне,
страх побачити заховане за брудним склом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=23983
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.03.2007
Мене не залишиш,
твій страх - самота
Торнадо затихли,
Та рветься душа?
Це не дикі коти,
весною заражені.
А щирі слова.
з опалу сказані.
Однодумців менше,
ніж самих думок.
Свобода задушить
Нетямущих ізнов.
Площина Декарта
задасть настрій
Електрони по крові
ми - нетямущі,
знов, і знов, знов і знов...
Приспів:
Не дивися згори,
а краще згори!
Ковтай омани,
зализуй рани.
Своїм амбіціям!
Не суди поганих,
суди ліпше гірших.
Зализуй рани
Амбіціям швидше!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=23982
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.03.2007
Маріонетки в майстерних руках
брехунів й політичних повій,
Заводять суспільство і нас
на страшний деградації шлях.
Лезбіянство - це норма?
Нормальне кохання хоч є?
Брехня з екрану - це норма?
А смисл? Знаємо все.
Бандити у владі - норма?
Така влада точно помре.
Сірі люди - це норма?
Покажіть мені карту. Ну де?
Наркоманство - це модно?
Штрик "баяном" у вену?
Пиятство - це модно?
Від нього біль і проблеми.
А зрада - це модно?
Де совість людини?..
Ненависть -це модно?
Навчіться любити, тварини!
Як так, то закопую вас.
Ви їжте непотріб самі!
Тиск бруду раз в"бє вас,
і чекати не будете ви!
А ти, шпана з підворотні,
світ під тобою лежить?
Світ цей дарує наркотик?
Косяк зараз круто забить?
Істото, забий собі мізки!
Жаль, мало всім стін.
Немає де гаряче тріснуть.
Смерть ховається в тінь.
Гидота по волі своїй.
Щож, поїдай свободи плоди.
Нікого у цьому хочаб не вини!
Як хочеш то долю зміни.
Шансів багато: ну, нуль.
Ти в війні проти себе?
Як з серця вимиєш мул.
Побачиш проблеми системи.
Кожний робе свій вибір. Як?
Інколи раз. Вірний зроби.
Жити в добробуті? Так?
Від себе "модняве" жени!
Ти - ціль, їхня зброя.
Думаймо! Допоки ми - люди.
Або станеш їхнім "героєм".
А потім... Потім не буде.
Ти - труп.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=23981
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.03.2007
Геометрія моїх потаємних думок
певно втоне в складних теоремах.
Моїх задач тобі не зрозуміть
Й не треба. Не розгадуй мене.
Знаю, що ти скажеш завтра
Так ліпше геть не говори.
Хай від реальності не утікти.
Як літати знаєш? Тоді злети.
Не вірь словам, мріям, думкам
В тебе є сили.
Дій!
Або я знищу тебе як непотріб.
Не обманюй, брехня вб"є тебе
Ти заплутаєшся в своїй неправді сам.
Я це збагну. Всі це збагнуть.
Хай не зразу. Колись. Завжди.
Тримайся, час розплати прийде.
Кожний отримає своє!
І ти!
Ти знаєш, що з цього вийде?
Чи покарання чи дари тобі?
Чекай розплата прийде.
Навіть якщо ти в це не віриш.
Кожен має свій час
У всього свій час.
На все свій час.
Переможи, або кайся...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=23980
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.03.2007
Чи сліпі при народженні?
Ви бачите в темряві повній?
Чи страшні для вас королі?
Осіли б на владному троні?
Кігті чи зуби ваші страшні?
Не боїтесь нікого, коли ви самі?
Бо Джеліклс є, Джеліклс в дії
Джеліклс діють Джеліклс мріють
Джеліклс мріють Джеліклс вміють
Джеліклс вміють Джеліклс діють.
Якщо сягнете спиною униз, на лапи впадете?
Чи хвилюєтесь, відчувши в повітрі грозу?
Заблукавши на вулиці, шлях додому знайдете?
В оболонку Хевісайда не підскажете шляху?
Бо Джеліклс вміють Джеліклс діють
Джеліклс діють Джеліклс вміють (3 рази)
Далеко на відьмацькій мітлі ви літали?
Дружні з свічками, книжками, дзвінками?
Вітінгтона друзі? Із П’єдом працювали?
Чи вродилися ви пеклом і небесами?
На пустунку ви схожі? Чи тонкі ви як рись?
Чи крадетесь тихенько, коли поряд пацюк?
Були там, де стоїть божественний сфінкс?
Якщо так. Якщо є. То ви Джеліклс кіт.
Джелікл пісня Джелікл коту (5 раз)
Як трапеція в цирку ми можем літати,
можем робити подвійне сальто в повітрі.
На стіну залізти, по деревах стрибати,
балансувати на брусах, по дроті ходити.
Джеліклс вміють Джеліклс діють(4)
Джелікл пісня Джелікл коту (4)
Одночасно в дві ноти змогли б заспівати?
Росінні та Штрауса вальси змішати.
Змогли б (як коти) з До пісню почати
Щоб вікна у домі стали бриньчати?
Джелікл коти - володарі ночі,
На будинків дахах витягують ноти.
В тих піснях істини самого Месії.
«Алілуя!» - хор котів співає щосили!
Містичне вчення прекрасної грації,
Навколо собору дзвонило "Віват!»
Хай Кіт Вічний живе - Котячої Нації!
Кредо: сміливість, віра і правда
Для всіх тих, хто –
Джеліклс в дії, Джелікс вміють
Джеліклс вміють, Джеліклс в дії
Практичні коти, театральні коти,
Прагматичні коти, Фанатичні коти
Скептичні коти. Депресивні коти.
Романтичні коти, Педантичні коти
Алегоричні коти, Символісти - коти
Статисти коти, Містичні коти.
Коти – клерикали, Істеричні коти
Цинічні коти, філософські коти.
Людина ось там здивована дуже.
Не вимовить навіть: «Добре, що далі?»
Очима своїми справді бачу я, друже,
Того, хто про Джеліклс нічого не знає?
Хто такі Джеліклс? Хто такі Джеліклс?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=20563
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.11.2006
Турботи. Кожного дня.
Проблеми. Ночі без сна.
Важко. Втомлююсь я,
Час. Три години із дня.
Живу. Хоча нічого не відчуваю ...
Рух. Погляди збоку.
Дощ. Як-не-як змокну.
Крок. Зразу в пітьму.
Темно. Може тут упаду.
Живу. Хоча нічого не відчуваю ...
Страх. Лишили страхи.
Відвага. Немає її.
Апатія. Так це мій стан.
Живу. Хоча нічого не відчуваю ...
Вас всіх бачу, всіх розумію.
Ваша полеміка - дурнувата розмова.
Зупиніться. Я просто хворію.
Апатія - це сезонна хвороба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=20561
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.11.2006
ПР:
Я хотел научиться любить,
Я мечтал о взаимной любви.
Но без этого можно прожить,
Ты мне не нужна, прошу, уходи.
Обойдусь без твоих гарячих поцелуев,
не надо тепло тела твоего. Нет, нет!
Ты думаешь, что только блефую?
Но меня батарея сможет согреть!
Ну пойми,
сколько можно ворчать мне на ухо,
тыкать пальцем да плюс ещё в глаз.
Помолчи, умного человека послушай:
"Он устал, давай собирайся" Это приказ!
Никогда не увижу голубые глаза,
волосы светлые не найду на подушке.
Всё решено, я розобью зеркала,
а волосы покрашу тёмною тушью.
Хватит повторять, что я - эгоист,
Ты ведь не лучше, знаешь сама.
Я - не мазохист и не садист,
а ты всё тычешь мне пальцем в глаза.
Я ослеп и оглох, хватит, прошу.
Соберу свои вещи, от тебя убегу.
Что-то держит меня, что не пойму.
Мой паспорт с тобой, никуда не уйду...
На заднем плане: "Объявляю вас мужем и женой"
На переднем: "Ой!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=20552
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 09.11.2006
За жизнь видим столько людей.
тысячи? миллионы? ну сколько?
Кого-то не помним, забываем скорей,
иногда познакомившись без толку.
Кому-то уделяем уйму внимания,
смотрим с ласковым взгядом.
Кого-то бросить имеем желанье,
хочем кого-то видеть мы рядом.
Но как бы ни было люди уходят.
Мы уходим, или нас покидают.
Разные судьбы нас по миру водят,
и всё что имеем - воспоминанья.
Припев:
Стрелки сойдутся, времени нет,
всё оставляя, забираем с собой.
Мы не увидимся тысячи лет,
Но в сердце останется чувство - любовь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=20551
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 09.11.2006
Чувства твои - фальшь, слова твои - ложь.
Этот раз не поверю, ведь, всё равно, врёшь.
Я вижу неискренность в каждом движеньи,
Всё так прекрастно, что вызывает сомненье.
Ты знаешь секреты всех парней и подруг,
чтобы вовремя выдать, как-будто бы, вдруг.
Ты целуешь меня, за спиной же смеешься.
Я готов. В свою сеть ты сама попадёшься.
Жалеюсь и плачусь на тех и на этих,
рассказываю басни и новые сплетни.
Ты мне поверишь, я актёр хоть куда,
На уши пусть не давит эта лапша!
Обещала молчать, но завтра все знают.
О, да, наконец, на лжи ты попалась!
Это урок, детка, таким как и ты.
Когда кормят халвой - сердце отравят.
У тебя нет правды, у тебя нет лжи.
Ты не чувствуешь злости, как и любви.
Сегодня ты - друг, а завтра мой враг.
Я знаю. Наблюдаю каждый твой шаг...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=20550
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 09.11.2006
Пожовкле листя за вікном,
я чую запах листя.
Настала осінь. Мій паром
зливається із морем чистим.
Вода, солоні краплі,
летять із вітром на лице.
І чайки ті неначе варта
вдивляються, куди пливем.
Наступе ніч вже скоро,
вийду й очі опущу.
Ця чорна пляма-море,
на палубі собі вмощусь.
Погляну вгору, небо - темне,
а зорі блискають на світ.
Сяйво місяця не гріє,
проте дає надію жить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=20549
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.11.2006
Чувства твои - фальшь, слова твои - ложь.
Этот раз не поверю, ведь, всё равно, врёшь.
Я вижу неискренность в каждом движеньи,
Всё так прекрастно, что вызывает сомненье.
Ты знаешь секреты всех парней и подруг,
чтобы вовремя выдать, как-будто бы, вдруг.
Ты целуешь меня, за спиной же смеешься.
Я готов. В свою сеть ты сама попадёшься.
Жалеюсь и плачусь на тех и на этих,
рассказываю басни и новые сплетни.
Ты мне поверишь, я актёр хоть куда,
На уши пусть не давит эта лапша!
Обещала молчать, но завтра все знают.
О, да, наконец, на лжи ты попалась!
Это урок, детка, таким как и ты.
Когда кормят халвой - сердце отравят.
У тебя нет правды, у тебя нет лжи.
Ты не чувствуешь злости, как и любви.
Сегодня ты - друг, а завтра мой враг.
Я знаю. Наблюдаю каждый твой шаг...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=20548
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.11.2006
Пожовкле листя за вікном,
я чую запах листя.
Настала осінь. Мій паром
зливається із морем чистим.
Вода, солоні краплі,
летять із вітром на лице.
І чайки ті неначе варта
вдивляються, куди пливем.
Наступе ніч вже скоро,
вийду й очі опущу.
Ця чорна пляма-море,
на палубі собі вмощусь.
Погляну вгору, небо - темне,
а зорі блискають на світ.
Сяйво місяця не гріє,
проте дає надію жить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=20547
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.11.2006
втрачаю контроль між меланхолією та сумом,
допоможіть, будь ласка, будь ласка, люди
поглянути в себе самого небезпечно буває.
Знову втрачаю те, чого ніколи не маю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=20545
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.11.2006
Уявляю, що цілую твої губи,
Уявляю, що цілую ніжну шию.
Уявляю, що мене ти любиш,
Уявляю, бо про тебе мрію.
Твій голос мов приємна пісня,
Твій голос слухав б цілу ніч.
Твій голос, Боже, мов навмисне!
Твій голос - найдорожча річ.
Ці карі очі - глибокі, мов душа.
Ці карі очі полонили мої думи!
Ці карі очі - хіба ти не моя?
Ці карі очі повернули мені музу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=20544
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.11.2006
Я вплітаю свіжі квіти
у твоє ніжне волосся.
Вдягаю терновий вінок,
мов корону сліпої журби.
мене залишають тривоги,
у серці моєму - любов.
Дивно, немов це уперше.
Відчуваю знову і знов.
Твої очі - зорі у небі,
Смачні твої ніжні вуста.
в них бачу світло і темінь.
Впадаю у транс неминучий -
життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=20542
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.11.2006
Я вплітаю свіжі квіти
у твоє ніжне волосся.
Вдягаю терновий вінок,
мов корону сліпої журби.
мене залишають тривоги,
у серці моєму - любов.
Дивно, немов це уперше.
Відчуваю знову і знов.
Твої очі - зорі у небі,
Смачні твої ніжні вуста.
в них бачу світло і темінь.
Впадаю у транс неминучий -
життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=20541
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.11.2006
Закриваю свої очі.
Бачу дивне світло. Де?
Зупиніться, я не хочу,
щоб кінчався сон цей.
-__-__-__-__-__-__-__-__-__-__-__-__-__-__-__-__-
Так, вихід є. Я йду туди
Минаю коридори, ніде сісти.
Де мої сили? Як далі йти?
Можливо просто впасти.
Впасти на коліна.
Але боюся каяття
перед самим собою,
що не знайшов своєї мрії.
Куди? Хто-небуть. Ну скажіть!
Кого питаюсь? Всі глухі.
Я маю ціль. Я знаю метод.
Не знаю лиш, чому в руках порожньо?
Де журавель, де ластівка. Хто скаже?
Ну скажіть мені будь-ласка.
Я втрачаю розум
від злих думок.
Моя печаль - то муки серця.
Спрага зникла, хоч я її не втамував.
Куди? Хто-небуть! Ну скажіть!
Не тямлю звідки сили.
Ще п"ять хвилин тому я впав.
Боротись маю за своє. Де правда?
Немає правди. Її не має, чуєте!
Вона в тих коридорах, по яких блукаємо,
шукаючи де двері. Де ви?
І їх нема. Ілюзії. Мої ілюзії.
Хіба не так? Прошу скажіть, що ні.
Я вірю в те, чого нема.
Дайте мрію. Мені потрібна вона дуже.
Мрія - то вихід, який не можу знайти.
Мрія - блукати порожніми коридорами
в пошуках. В пошуках світла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=20540
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.11.2006
Віднині гостро постало питання:
про другу... хм... державну мову.
Одні виражають невтомне бажання,
що чути хочуть "русское слово".
До них тоді в мене буде звертання:
Як ви - росіяни, то їдте в Росію.
(Чому це не вихід, скажіть мені люди?)
Тут раз живете - заявляю я сміло-
вчіть українську, і добре вам буде.
Хоча б, я прошу, шануйте етнічне,
в чужий монастир, як кажуть, не лізуть.
Як ви - українці, то тут вже складніше:
підклали в вогонь добре ви хмизу...
Прадідів волю продаєте безцінно,
гаразді втопитись в святі їхній крові.
За що зневажаєте себе ви так сильно?
На що прирікти дітей ви готові?
Без патріотів не буде держави,
це мабуть того, чого ви чекали?
Щоб українська ніде не лунала,
За які ж це ви цяцьки державу продали?
Про "грАблі" товкмачити точно вже пізно.
І я б полишив, та, справді, не можу
наступите ви - по макітрі всім трісне.
забувати коріння просто не гоже.
І вам, щоб руки не терли зарано,
скажу: закопати народ мій не вийде.
Хто яму візаві копає старанно,
той сам у ній потім зникає...
Робіть російську хоч сто раз,
народного поета з Маяковського зліпіть.
Все рівно, поп лунатиме від вас,
якщо вас легко так дурить.
А я співатиму свій гімн, як хіт сезонний,
і, впевнений, що буду не один.
І прапор не спалю у пічці чи в багатті,
не долучусь до натовпу тварин...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=17839
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.08.2006
Мене ти закохала чарами у себе
І щиро посміхалася - любила.
В очах твоїх втопилося б і небо,
А за плечима бачив крила, крила...
Дурнем був! Сміялася так з мене,
Із почуттів, якими мучиш,
Із поетичних слів, що говорило серце,
Я справді вірив, що ти любиш...
На склі лишила візерунок, як зима,
В моєму серці той вогонь згасила.
Та вмить прийшла у душу, як весна,
Здогадка, що ніколи й не любила...
Навіщо говорити так багато слів,
Мені все зрозуміло стало зразу...
Краплинами дощу з вікна я змив
Про тебе спогад і твою образу...
А завтра зранку сонця світло
Засвітить очі і пробудить світ.
А на шибках у мене чисто,
Хоч полум'я вже й не горить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=17838
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.08.2006
День почався звичайно:
мене розбудили сусіди.
коментувати їх марно,
тупі там дорослі і діти.
Тупали, гриміли ногами,
голосно кричали, все чути.
тихіші за них гіпопотами,
що побачили їжу повсюди.
Радіо накрутив, щось упіймав,
якась звична для вуха попса.
Тут гороскопи для всіх,
не вірю їм, наука смішна.
Мені наврочили невдачі,
травми фізичні й моральні.
Мов "Справи, водолії, ваші
погані, (ха) концептуальні".
Встав, сніданок я з"їв,
у ванну пішов--води там нема.
Як тільки складатись присів
випало дно в рюкзака.
В пакет, нагрузив все,
не все: синю ручку забув.
Куртку вдягнув, гроші узяв,
двері я дьоргнув і нарешті пішов.
Вийшов з під"їзду тут і собаки.
Обступили, нагавкали сиві.
Мабуть я схожий на Чаппі
й не взлюбили, противні.
В школу зайшов, а тут шантропа,
здорові, сильні хлоп"ята.
Голова у хлопців чиста, пуста,
але можуть і боки нам"яти.
Гроші віддав зразу без бою,
пропустили аж на сходи.
Зустрівся з вчителькою злою
обізвала при всьому народі.
Зайшов у клас й не пустили,
запізнився на десять секунд.
Я і не знав, що марно просити,
мене посоромив весь люд...
Поспав, нікого ж не чути.
Зібрався в наступний кабінет
Сьогодні контрольна, як міг забути.
Сильний потік збив мене з ніг.
Класи молодші пішли у їдальню.
Ручку вдома залишив, побіг.
зайшов у квартиру, у спальню:
упав, устати не зміг.
випив кави ложку чайну.
Тільки вийшов з будинку,
знов ті злющі противні собаки.
Не міг стояти й хвилинки,
тому мав від них тікати.
Костюм розірвали, ногу вкусили,
в інших місцям наче й цілий.
Закінчився останній урок, милий.
Іду додому, тихенько, без цілі.
Оце так, ніхто не зачепив...
В під"їзді чую крики жахливі.
Потім хтось від болю завив,
а потім спустив стони томливі.
По сходах біг якийсь молодик,
стукнув мене з дурі усьої.
Так він і с поля зору зник,
а я вирубився на місці отому.
лежу там як обрубаний пень
ОХ, веселий видався день.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=16643
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.06.2006
Так багато всім хочеться знати:
коли падіння буде й зліт.
Хтось хоче Жар-птицю вдачі мати,
щоб пізнати цей світ.
Допоки жив та веселився ти,
Жар-птиця твоя взялась взлетіть.
Ти знав, достатньо ключі знайти,
щоб відкрити цей світ.
Так довго й важко шукаючи,
згублене в мряці знайшов.
Та дива якогось чекаючи,
розчарованим додому пішов.
Тепер і сам пожалкуєш,
що виплив із теплого дна...
Ключі ж у тебе є,
а замка нема ніде!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=16642
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.06.2006
F C
Зайвим людям немає де жити,
F Dm
Зайві люди нікому не треба.
C F
З ласки чужої можуть крові пролити,
G G#
Щоб не гнали з громади на небо.
G5
Хто зайвий,
Am
той непростий:
D7
Зовні тендітний,
C
В середині злий.
G5
Хто зайвий,
Am
Той непростий:
D7
Зовні тендітний,
C F
В середині злий.
Зайвий - забутий всім людом,
Зайвий все бачить і чує.
Коли стає він лідером чи чудом,
Ворогів своїх старих катує.
Gm
Бачать їх часто,
E
Помічають рідко.
Gm
Не має бути зайвих.
G#m
І від того гидко.
Зайві люди дуже страждають,
Бо не хочуть бути собою.
Зайвих не чути, ласки не знають,
Змирившись із долею злою.
Шанс їм надати
Достатньо комусь.
Тоді вже не впасти
На власну злість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=16641
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.06.2006
Пізно увечері вийшов із дому,
забувши гроші при цьому.
Так пройшов метрів із сто,
як хтось смикнув пальто.
Звичайно, повернувся.
Так дали, що зігнувся!
Гроші казали всі віддати.
А де ж ті гроші взяти?
Почули (побачили), що не маю
далі пішли. Аж ось собака лає.
Міліція до мене підійшла
штрафами великими грозила.
А в мене все так боліло,
що балакати було не діло.
Вони побачили, що мовчу.
Дубинку гумову взяли й
наснагу всю дали в роботу ту.
Три вибитих зуба, два перелома,
камера грязна, змучена ломом.
Казали з усмішкою:"Попався!
За тобою відділок ганявся!
То ти ж напав на жінку,
украв машину. Сядеш, синку."
Згадав про вечірку рік тому
(трохи випив я тоді, гуляв на всю).
І совість мучає, картає,
але чому геть не знаю.
Якби напав на вродливу жінку,
то пам"ятав би й досі картинки.
Частіш всього вони на мене нападають:
ті що зляться і ті що кохають.
А машину не зрушу з місця, не вмію
у душі водійська сутність не жевріє.
І де б це я її подів, вона ж здорова:
їй місце треба як під корову.
"Мені все сниться"-подумав враз,
"Точно! Сну ж зараз, саме цей час".
Ущипнути треба було б себе,
та від болю впав. Не сплю: били мене.
Аж ось прийшов чолов"яга якийсь,
власник машини мабуть, бо злий.
"Де моя машина, бандюк мордатий?!"
(Видно, що він уже злегка піддатий).
"Авто, якби таке колись я мав,
то у дядька в гаражі б сховав."
Ах, не так це зрозуміли люди.
Уже і відправляють три машини-чути.
У дядька там старий Москвич стояв:
купив машину, клопоту не мав.
Приїхали сержанти через хвилини три,
сказали, що нічого не знайшли.
Здивування не побачив ніякого я.
Наче їм "до лампочки" машина та.
Привели вже жіночку, як свідка,
а в неї гематома є чітка:
під оком здоровісінький синяк.
Ведуть її повільно: і сяк і так...
Тикнули пальцем в камеру до мене,
наче в мавпу, тільки без бананів.
Жінка повернулась, око напрягла,
дивилась й роздивитись не змогла.
Їй кажуть: "Лице як у ман"яка: зуби,
очі, ніс здоровий в пропорції на губи."
"Та ні, не він, на друге око подивилась"
Добре, хоч вона на всіх не злилась.
Відкрили КПЗ, вивели із камери сумного.
Не забуду вік я вечору такого.
Пролунав дзвінок через одну хвилину,
сказав майор: "Ми тут без почину,
ще одного привезуть. Обікрав людину."
За двері вийшов, а сержант: "Ти можеш йти."
Не розумію, чого мені на ти. А я йому:
"Оце і все? Хоч поясніть мені, будь ласка."
"А шо пояснювать, приїхав генерал. Немає часу..."
"... ловить злочинців"-подумав, але змовчав,
як сказати, а права грубіянить я не мав.
На мене, грець йому, натрапив приступ:
ось що значить показовий виступ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=16639
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.07.2006
Політикум бореться за наші права,
Відстоюючи тільки свої інтереси.
Завжди гарантують нормальне життя,
Та немає у цьому питанні прогресу.
Нас просять: "Почекайте ще трішки",
Іноді змушуючи вірити в краще,
Та хай хоч не стало б від того ще гірше.
Швидко руйнуються сподівання всі наші.
Ми голосуєм, неначе за друга і брата,
Готові прийти на поміч в будь-яку мить.
А потім втомлюємось так довго чекати:
Нас продовжують "солодким" кормить.
Та вірно каже прислів'я народне:
Словами ситим ніколи не будеш.
Що маєм в кишені - стільки й голодні,
В обіцянках політика й ідею загубиш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=16638
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.06.2006
Зустрічаєш ранок сама,
Тебе полишило тіло.
У зеркалі ти - не краса,
Утрачені залишки сили.
ПРИСПІВ:
У кожного рок та нещастя,
у тебе так все життя!
Готова навколішки впасти.
Та кому ти треба така?
Блакитні лишились лиш очі -
Та грязні думки твої!
Довгі, важкі, гіркі ці ночі
Лізуть у ліжко на горе тобі!
Талану немає, хоча і не вір,
Просто дурненька, тому так усе!
Вже не людина, але і не звір,
Самотність, все рівно, мине!
Та з нею не піде той біль від ночей,
Турботи, невдачі і кров вже не змиє,
І будеш сльози ти лити з очей.
Ніхто не згадає, ніхто не зігріє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=16637
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.06.2006
Як іноді сумно дивитися в воду,
Буває так страшно пірнути у тінь.
Жахливому тяжко втратити вроду,
Як сонцю у небі покинути синь.
Далекому птаху, забувшому пару,
Ніколи не втратити скарбу в житті.
У вогнище сильне не кинути жару,
Не варта надія, коли зраджують всі.
Стежка веде, а пекло десь поряд,
Чи раю нема? Чи кинувся грішним?
Ніякі питання тебе вже не зморять,
Якщо заручився ти часом невтішним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=16636
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.06.2006
Мене турбувало одне питання:
чому не можу бути як усі?
Куди поділося моє кохання,
чого добитись мав я у житті...
Чому утратив все: і силу й волю,
і де моя розрада, де вона?
Чи мушу я винити долю,
якщо і має бути доленька така.
І горе кожен день топлю, топлю,
якби ж я знав, що буде кепсько.
Думав в школі, що крутий, як п'ю,
із часом зрозумів, що ні.
Потім я курив, чого боялись інші,
а далі й пив, чого не пили друзі.
Вважав, що хай в навчанні гірший,
то хоч у цьому маю бути вищим.
Я був, я став таким, як мої друзі,
дозволив те, що не дозволив біс.
Тепер збагнув, що то були не друзі,
але у мене день у день червоний ніс.
Якби мав шанс змінити долю,
якби...то я б ловив його й спіймав...
І мої б руки не були б так кволі,
Один лиш шанс, якого я чекав...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=16635
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.06.2006
Не потрібні жертви алтарю,
Вони потрібні нашій плоті.
Не знаю, де, куди, навіщо йду,
Не маю шансу зупинитись досі.
Так в чому сенс лягати спати?
На завтра буде новий день.
Безцінну ніч хоч не проспати,
Бо завтра, завтра прийде новий день.
Він принесе останні краплі поту,
Що я пролив, змішавши кров.
Не має бути на свободі дроту,
Що хоче звабити заснути знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=16634
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.06.2006
Моя рідне земле, чом ти ворогу родиш?
Чом зверху ти темна? В оману цим вводиш?
Чом далі ти світла? Розумієш чудово.
О, моя земле, о рідна! Чому зрошена кров'ю?
В надії - майбутнє. Чом завтра минуле?
Свято так буднє, бо сонце все журить.
Чи, може, то свято - не свято геть зовсім.
Дай мені знати через ранішні роси!
Моя земле, скажи, відповідь знаєш.
Чи бачила ти, як люди вбивають?
Чому ти приймаєш ворога й брата?
Відповідь знаєш, то мусиш сказати!
Чому як війна, всі помирають?
Чи доля така, що рідні вмирають?
За що нам це, земле, що всі такі жорстокі?
Зверху так темно, не видно вже збоку.
Ти душі померлих візьмеш до себе.
Ті душі померлих будуть у небі!
Свята моя земле, навіщо конфлікти?
Мертвим теж темно, засліплені вічно?
Дай марну надію, що там зрозуміють.
Відчує провину, безчесно хто згинув.
Хай наша війна буде лиш зверху!
Хай наша труна буде почесна!
Перепитії загаснуть, всі лише друзі.
Земле, пробачиш тих, хто так мучив?
Дай пекло упертим, хто сліпне від злості.
Кого змусили вмерти, візьми лише в гості.
Справедливим у рай, туди їм дорога.
З гостей виганяй, земле, з порога!
Дай ще живим згадати померлих.
Уклін зробить їм та, звісно, їх жертві
У війнах за совість, у грі із життям,
У війнах за схожість, тим, хто повстав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=16633
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.06.2006
Не розумію, чому щастя так близько,
Не збагну, чому вдача так низько,
Завітне бажання! Ще б трохи дістав,
Ні! На радість я марно чекав!
Втома поглинула апатії силу,
Втомилась душа, серце і тіло,
Цей біль затупився від томних робіт.
Я невразливий до нинішніх бід.
Втратити долю - це втратити час,
Перемога так близько, взяв чомусь пас.
Змарніли всі думки, як надії мої,
І в цьому винні не я і не ви!
А доля моя... Жахливий талан...
Та й люди, керуючі мною...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=16632
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.06.2006
G5
Їм потрібна нація
F5
дегенератів,
C5 G5
рабів, щоб ними
F5
керувати.
Зупинись!
Є багаті люди у руля,
яким потрібна сила.
А влада над слабкими
абсолютна й дільна.
Навіщо гнобити народ?
Навіщо катувати?
Сам полізе в пастку,
як підгодувати.
Em
Ти ідеш по вулиці,
F
може, в літню спеку.
Dm
Спрага мучить горло,
G F
що ти купиш перше?
Хай заходиш в маркет
води собі купити.
Холодне лише пиво
хочуть підсадити.
На будь-якому фесті,
у будь-якій кагорті
Наливають пиво,
пиво зараз в моді.
На свято і у будні,
зранку і до ночі
З радістю, з бажанням
заливаєш очі.
Коли ковток ти робиш,
є у них вже плани,
Що з тобою буде,
вирішать там самі.
Тож дивись і думай,
завербують в лави,
І не стань рабом
масової пивоманії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=16631
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.06.2006
Навіщо я шукав четвертий вимір,
Моє життя лише один квадрат.
Та де узяти стільки в собі сили,
Щоб зрозуміти, хто ворог, хто мій брат?..
І де поділось те бажання? Серце
Уже не хоче, більш не буде так любити.
Мій розум не згорів, живе ще серце,
Та хто ж примусить, як раніше, битись...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=16630
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.06.2006
Мрію поглянути в очі твої,
зазирнути у душу, у серце.
Чи захочеш того самого ти -
це питання б'є моє серце.
Я чекав на іншу завжди,
мав сталі, як світ, ідеали,
Та ось мені трапилась ти,
наді мною розвіялись хмари.
Благаю у неба ласки та вдачі,
дай мені сил сказати хоч слово.
Можливо, коли тебе я побачу,
у мене відбере сили і мову.
Та що ж тут подієш, марно усе.
Сміливість - то страх, то кохання.
Нехай кохання понад усе,
та моє не почуєш зізнання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=16629
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.06.2006
Немає казки на білому світі,
Ми шукаємо щастя,
Знаходимо біди.
Ми не хочемо впасти,
Злітаючи вище.
Та ми мусимо впасти
Так: швидко і нище.
Доля - радість і сльози,
Смуги - темні та чорні,
У нашому небі хай грози -
Сонце у світлі потоне.
Надія, пекельна надія -
Життя на білу сторінку.
Так, пролетівші події
Під нами зламають цю гілку.
Наші душі злетіти захочуть,
Та зникнемо тілом внизу.
І ті, хто казки так хоче,
Побачить її лиш в гробу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=16628
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.06.2006
Всю ніч тружусь, весь день в поту, щоб зняти позику свою
Не сумно це
І до цих пір, до цього дня, не залишилось і гроша.
Погано ось це.
В моїх думках я мала план,
щоб мене хлопець багатий взяв.
Не треба було б працювати, тільки гратись, кайфувати...
Гроші, гроші, гроші
такі пригожі.
Це світ багачів!
Гроші, гроші, гроші
будуть гожі.
Це світ багачів.
Будь-що робити могла б я
якби мала хоч трохи грошей.
Це світ багачів.
Це світ багачів.
І хай такого не знайти, ніяк не зникне з голови.
Не сумно це.
І хай би вільним він і був, мене б побачив і забув
Погано ось це.
Тому я мушу вирушати
у Лас Вегас, чи Монако.
Удачу упіймаю в грі, я зміни зроблю у житті...
Гроші, гроші, гроші
такі пригожі.
Це світ багачів!
Гроші, гроші, гроші
будуть гожі.
Це світ багачів.
Я б могла робити, що завгодно,
якби було трохи грошей.
Такого чоловіка важко знайти, але я не можу викинути його із голови.
Це не сумно
І якщо він буде вільним я спеечаюсь, що не помітить мене.
Це дуже погано.
Тому я мушу вирушати, мушу їхати
до Лас Вегасу чи Монако.
І виграти вдачу в грі, моє життя не буде як раніше.
Гроші, гроші, гроші
такі пригожі.
Я працювала весь день, працювала всю ніч,
щоб заплатити всі борги, що маю заплатити
не це сумно
І до цих пір мені не зосталося і пені
Це дуже погано
В думках моїх був план
Якби я мал багатого чоловіка,
то не мусила б працювати геть, я б забавлялась і ловила кайф...
Гроші, гроші, гроші
Повинні бути забавою
в світі для багатих.
Завжди сонячно в світі для багатих
Я б могла робити, що завгодно,
якби було трохи грошей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=16627
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.08.2006
Влада... примушує тремтіти,
Влади... так хочеться відчути.
Володарю без неї не прожити,
Його вино - то кров, а хліб - то люди.
Хода війскових чоботів арійців,
Що затоптала тисячі земель.
Ідея, що підняла усіх німців:
Скалічити та поневолити людей.
Яка ціна життя? Не варта й смерті,
Коли в руках земля горить вогнем,
Коли на місці дому стало пекло -
Коли приречене життя тим днем.
А куля, що повітря розрізає хутко,
Все рівно знайде свою ціль колись.
Якщо у небі тільки крила чути,
То скоро ангели полинуть в вись...
Є два кінці у палки, у влади - теж,
Вона дає можливість покорити.
Усе у владного в руках, та все ж...
На іншому кінці є опір, може той убити.
Війна - стихія не сильніших,
А для вождів, що не нап'ються крові,
Для тих мерзотників найбільших,
Що свою душу продали за втіху.
Та хто по трупам йде до краю,
Той непримінно упаде туди, униз.
І хто життям хоробрих вільно грає,
Той не пізнав, що сила духу є у них.
Ніхто не має права керувати нами,
Бо ми господарі собі й своїм добром.
І прапори убивць стають тряпками,
Коли наш розум не купити злом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=16626
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.06.2006
Не здаєшся ніколи, щодуху вперед,
Сором із словом не вилитить геть!
Перспективи в руках, мозолі-відзнаки,
Та в перемогах твоїх удачі забракло!
Опустились руки, полетіла надія.
Хочеться в бій, а серце так ниє.
Думки боїшся, не можеш ти спати,
Нагоди чекаєш й не хочеш проспати.
Не вартий цей світ болі, страждання.
Іноді правильних рішень немає!
Є початки без кінця і без краю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=16625
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.06.2006
Чому всі турботи розчинені в гідності?..
Відповідь зникла, лишається смуток,
Звідси виникає потреба самотності:
Коли дуже не хочеш, а будеш почутим.
Світло - то сонце, а вітер - страждання,
Хоч і приємний вітру подих в обличчя.
Можливо, не подих то, можливо, зітхання,
То голос Всесвітній, що в подорож кличе.
Край світу існує, він там, де й початок,
Вільні думки шукають волі в неволі,
Нехай так мало сили - надії багато,
Мрія - турбота, що варта щастя і долі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=16624
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.06.2006
Перемога - свято велике,
а сльози навернуться враз,
У кожного серце розбите,
хто жив у трагічний той час.
Бо смерть ходила між люду,
забрала і діда, і батька, і сина.
Куди не поглянь, то повсюду
чи голодом, чи кулею в спину.
І крові червоною плямою
утоплені події війни...
Хай колір вічного пламеню
стане їм замість труни.
Той біль не згасне ніколи,
та пам'ять не зв'яне у мить.
Бо навіть правнуків долі
змогла та війна нам змінить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=16623
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.06.2006
Ісус
Я сказати вам хотів.
Якби я міг нагоду мати,
То з того кубка б я не пив,
Отруту, бач, шкідливо випивати.
Відчуття мої мене з’їдають,
Відчуття мої мене вбивають.
Та я змінився. Що нам робити?
Ми починали добре жити!
Коли ми справу затівали,
Натхнення мав в собі чимало.
Тепер прийшла пора не та,
Все гірше й гірше нам щодня,
Бо я втомився і ослаб.
Тепер становища я раб.
Послухайте, наш час біжить,
Три роки з вами, неначе вік.
Хіба б могли спитати ще когось,
Як вам мене просить вдалось?
Коли я помирати стану,
Шукайте вихід із проблеми самі,
Та головне не забувайте ви,
Чого у мене так питались ви!
Нехай вони ненавидять мене,
Нехай і б’ють, наносять рани,
Та їм повернеться усе,
Чого мені хотіли самі.
Я хочу знати, я хочу знати, мій Боже.
Я хочу бачити, я хочу бачити, мій Боже,
Чому повинен помирати?
Чи більше був помітний людям,
Чи те, що я сказав, вже краще чути?
Я хочу знати, я хочу знати, мій Боже.
Я хочу бачити, я хочу бачити, мій Боже,
Якщо помру, то де ж та нагорода?
Мав би знати, мав би знати, мій Бог.
Мав би знати, мав би знати, мій Бог,
Чому я мушу помирати?
Чи можеш показати, що не просто так вмираю.
Покажи, мій Боже, хоч щось, благаю!
Добре, я помру,
Дивись, як я вмираю!
Коли ми справу затівали,
Натхнення мав в собі чимало.
Тепер прийшла пора не та,
Все гірше й гірше нам щодня.
І я трудився років з три,
І вічністю здались вони!
Чому тоді боюся покінчити,
З тим, що ти почав, не я.
І вип’ю цю отруту, то ж давай,
Мене до себе забирай.
Та швидше ти убий, скоріш,
Щоб я заснути тільки встиг!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=10247
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.01.2006
Іуда
Ось він, вони лягли вже спати, дурні...
Ісус
З поцілунком зрадити прохалось?
Петро
Що за шум? Що таке сталось?
Петро і Апостоли
Що за шум? Що таке сталось?
Тримайся, Ісус, будемо битись.
Ісус
Ні, приберіть вашу зброю,
все скінчено, треба змиритись!
Ми маємо здатись без бою,
Не дозволити крові пролитись.
Натовп
Ісусе, як справи сьогодні у тебе?
Чи плануєш підняти повстання?
Чи усю провину візьмеш на себе,
В своїх помилках маєш зізнання?
Чи думаєш знову пропаганду почати?
Відбудеться скоро і суд над тобою.
Хто стане тебе захищати?
Пішли, Ісусе, слідом за мною,
Як тебе важко, Ісусе, впіймати.
Ми тебе відведемо до Кайафа,
Йому вже набридло чекати,
Багато на тебе згаяли часу !
Кайафа
Як добре, його привели.
Ісусе, серйозні звинувачення є.
Що син Бога повторюєш ти.
Чи правда все це?
Ісус
Ти сам за мене це сказав
Анна
Знаємо все вже про нього.
Які ще докази нам треба?
Іудо, дякую за допомогу.
Нічого б не зробили ми без тебе...
Натовп
Нам вдалося впіймати.
Ісуса, Ісуса впіймати!
Відведіть його до Пілата!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=10246
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.01.2006
Дівчина біля вогню
Десь бачила вас, о, пам’ятаю!
Були із тим хлопцем,
Якого забрали.
О так! Я вас впізнала!
Петро
О, ні, ви помилились, мабуть
Його я бачив тільки раз
Про нього й думки не маю,
Бо бачу в перший раз.
Солдат
Дивно, тебе я бачив з ним,
Тепер спростовуєш це ти.
Петро
Та я кажу, що знать не знаю...
Старий чоловік
То ти був.
Безпомилково я впізнаю
Петро
Я не знаю його!
Марія Магдалена
Петре, чи совість ти маєш?
Словами оцими Ісуса вбиваєш.
Петро
Та що ж тут подієш, справа така,
Через дружбу з Ісусом була би тюрма!
Марія
Ісус правду, до речі, сказав,
Цікаво звідки і як все знав?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=10245
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.01.2006
Пілат
Кого солдати привели?
Хто цей чолов’яга?
Солдат
Я думаю, що чули
Про Ісуса, місцевого царя.
Пілат
О, так ти Ісус.
Ну що ж здивований,
Трішки я схвильований.
Та ти якийсь мізерний, не до царів.
Ти популярність серед простаків.
Але чи ти король? Король Юдеїв?
Ісус
Ти сам за мене це сказав.
Пілат
Що саме мав ти на увазі?
Поясни, будь-ласка, цю фразу!
Маєш ти цілу купу проблем
Дехто Христос, цар Іудей!
До твоєї долі всі не байдужі,
Ісус, ти набрид комусь дуже!
З того часу, як прибув сюди,
Йшов би до Ірода, до Ірода йди!
Так, до Ірода - його ти робота,
Ісус Христос - його робота.
Хор
Осанна, гей Осанна
Гей Осанна, мені поясни
Як мав та втратив все ти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=10244
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.01.2006
Ірод
Я радий зустрітись з тобою, Ісусе.
Так просто зіткнутись, стояти тут, друже.
Став ти відомим за вчинки свої.
Про тебе розмови проводять усі.
Лікування калік. Воскресіння.
Божественні, правда, дивні ці вміння.
Тепер розумію, Ісусе, Бог - ти.
Остаточно повірю: зроби вино із води.
Ти Христос, великий Ісус Христос.
Якби ти зробив це, я б зразу повірив.
Давай, народний король!
Ти не повіриш, який гамір піднявся.
Кожний говорить, не знає, чи правда.
О, як погано, коли це брехня.
Було б усе марно! Але вірю ще я!
Ти Христос, великий Ісус Христос.
Доведи, що не дурень. До басейну піди.
Час не марнуй, вино ти зроби.
Як зробиш вино тебе відпущу.
Нічого складного, як бач не прошу!
Давай, народний король.
Прошу лише те, що у зірки б спитався.
Вірю у те, що народ не просто так знався.
Те, що ти вмієш, привело враз до мене.
Чого ти чекаєш? Покажи себе в дії!
Я твій шанувальник, у тебе я вірю,
Та що ж ти стоїш, покажися у дії!
Хочу, дивом щоб був, Суперзіркою.
Повторю ще раз знов: Суперзіркою!
Ти Христос, великий Ісус Христос.
Хліб мій не цурайся. Бери, наїдайсь.
Щось там не так? Добре старайся!
Мене ти злякавсь? А ну, признавайся.
Ти просто нікчема, ти не Володар.
Ти просто проблема. Не маєш ти дару.
Заберіть його. Слів я не маю.
Час я лиш згаяв!
Іди геть. Забирайся!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=10243
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.01.2006
Марія
Я досі живу, щоб побачитись з тобою.
Ісусе, прошу я, зустрінься зі мною!
Так бути не мусить.
Несподівано це.
Думки мене мучать.
Що я роблю?
А що як це все?
Чи можемо почати знову, будь ласка?
Чи можемо почати знову?
Велика надія була,
Та зникла у мить.
Куди дорога вела?
Поспішіть і скажіть,
Що це лише сон
Чи можемо почати знову, будь ласка?
Чи можемо почати знову?
Петро
Думаю, що виходу немає.
Зайшли далеко так.
Не вернутись назад,
бо ми, наче прах...
Перед тим, як збагнемо
Небезпеку усю.
Пропоную спинитись,
Мить обдумати цю!
То чи можемо почати знову?
Якби тебе переконав,
Якби ж я міг сказати,
Що на душі я мав,
Що не можливо показати.
Якби ти знав, що відчуваю.
Був необачним,
Неуважним. Знаю.
Мені на серці тяжко.
Але чи можемо почати знову?
Ти знаєш,
що тебе люблю я,
Того не впізнаєш,
Бо тебе відпущу я.
Люблю усім серцем,
за правду люблю.
Та чи в вічі зможу,
Чи в вічі скажу?
Можливо, мовчання,
То моя воля,
Може, твоє то прохання.
Така наша доля!
Чи можемо почати знову?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=10242
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.01.2006
Іуда
Мій Бог! Його я бачив напівмертвим.
Він катувань страшенних жертва.
Ісус кульгавим став, кривим.
Нема життя практично в тілі тім.
На це дивитись сили я не мав,
Тому і голову від нього відвертав.
І знаю я, кого осудять за гріхи!
Не вірю досі, що його діяння всі,
Робились з його волі. Ні!
Якби ті муки припинити зміг.
Не вірю.... що діяння всі...
Зберіг його... якби ж я міг...
Анна
Навіщо признання та пробачатись,
Навіщо так сильно за когось терзатись?
Твої всі слова справдились зразу.
Через помсту твою не втратили часу!
Натовп повернувся до нього спиною.
Зробив добре, ти був разом зі мною.
Кайафа
Те, що зробив ти - врятує нас всіх,
Врятував наш народ від смерті і бід.
Будуть весь вік тебе пам’ятати
Тим більш, заплатили достатньо багато.
Гроші великі за поцілунок єдиний.
Гроші-це сила, поцілунки паршиві
Іуда
Христос, знаю не чуєш мене,
Чого ти просив, зробив лишень те.
Христос, я націю підставив та зрадив.
На мені твоя смерть, моя совість, розрада... В крові чистій - совість втопилась,
Невинною кров’ю твоєю облилась!
Мене затаскають по грязі, брудноті.
Я буду вмирати опісля в болоті.
Не знаю як мені його покохати,
Як в нього виходить мною керувати?
Він просто людина. Звичайна людина.
Він не король, простенька людина!
Він так сильно усім цим лякає.
Коли він помирає, мені пробачає?
Чи любить мене? Чи дбає про мене?
Мій Бог, використали мене вороги.
Ви знали! Чи знали це ви?
Чи дано мені, Боже, хоча б зрозуміти,
Чому саме я мусив злочин зробити.
Ваш кривавий злочин зробити.
Боже, мене ви убили! Мене ви убили!
Боже, що наробили! Мене ви убили!
Хор
Бідний старий Іуда.
Іудо, прощавай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=10241
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.01.2006
Пілат
Знову король в гостях!
Чого ти тут в цей час?
Ісусе, може, щось забув?
Ірод вражений не був?!
Кайафа
Ми звернулися до Риму,
Щоб Ісуса засудити.
Там сказали, що не можна
По закону його вбити.
Але нам розп’яття треба,
Просимо цього у тебе.
Але нам розп’яття треба,
Ми розп’яття просимо в тебе.
Пілат
Поговори, мені скажи, Ісусе.
Сюди привели власні друзі,
Тебе побили твої ж люди.
За що? Хотів би я почути.
Чи є якась причина, справді,
Що змушений удар тримати?
Я вірю, що ти чистий, знай!
Послухай добре, відповіді дай.
Чи ти ще досі наш король?
Хто обікрав безчесно трон?
Поглянь на мене. Я – народ?
Один із тих, що відкривають рот?
Ісус
Не маю королівства я на світі.
Я закінчив, закінчив, закінчив!
Натовп
Поговори зі мною Ісус!
Ісус
Десь королівство є для мене.
Мені цього дізнатись треба.
Пілат
Тоді ти, все-таки, король?
Ісус
Можливо, ти правий,
Шукав я правди – прокляли!
Пілат
А що ж то правда? Де шукати?
Бо кожен хоче правду мати.
Але твоя й моя чи будуть схожі?
Можливо, правда – наша ноша?!
Натовп
Розп’яття! Розп’яття!
Пілат
Про що це ви? Ісуса вбити?
Ви перестали короля любити?
Натовп
У нас немає іншого короля, крім Цезаря!
Пілат
А що ж зробив недоброго такого?
Є безліч тих, що наробили злого!
Натовп
Наш цар – Цезар! Розіп’яти його!
Пілат
Це щось нове! До Цезаря повага?
Цього не вистачало, правда!
Хто цей Ісус? Хіба він інший?
У вас, народ, стає пророків більше
Натовп
Ти мусиш розіп’яти. Це все, що проситься зробити.
Пілат
Скажи хоч слово, не мовчи!
Погляньте на Ісуса, кого вб’єте ви!
Згоден, в божевільню б його!
Але вбивати з приводу цього?
Ісус незначуща людина, який там Бог!
Де кримінал? Сказав, що він пророк?
Натовп
На розп’яття! Розп’яття!
Назвався Богом, посміявсь з Завіту,
Богохульника на смерть, убити.
Підкорить тебе, нас і Цезаря навіть.
Буде над світом він править!
На розп’яття! Розп’яття!
Пілат
Вдивіть в людину цю, в вашого короля.
Натовп
Наш цар – Цезар! Розіп’яти його!
Пілат
Лицеміри ви всі, знаю я вас.
Більш, ніж його ненавидите нас.
Натовп
Наш цар – Цезар! Розіп’яти його!
Пілат
Немає причини. Не бачу я зла,
Чому сильно обурює вас?
Помиляється просто, хоче добра!
Скажу щоб дали пліткою. Так...
Натовп
Розіп’яти його!
(Тридцять дев’ять ударів пліткою, Пілат рахує)
Пілат
Звідки ти прийшов?
Чого, Ісусе, хочеш?
Скажи, прошу я знов.
Я в долі твоїй значущий.
Ти краще б був обачнішим!
І смерть твоя вже близько,
Ти вмерти можеш скоро.
Життя обірветься так різко.
І все, тому що в тебе гонор.
Чого мовчиш? Питаю знову,
Твоє життя в мої руках.
Хіба не розумієш цього?
Ісус
Нічого там немає, у твоїх руках.
Все вирішено, виконуєш наказ!
Все вирішено, нічого не змінити.
То ж нам не варто щось робити.
Пілат
Ти дурень! Допомогти як можу?
Натовп
На розп’яття! На розп’яття!
Пілате, Цезаря згадай! Обов’язки ти маєш!
Роби, давай! Розіп’яти! Розіп’яти!
Пілате, Цезаря згадай! Тебе понизять.
Далеко вишлють. Розіп’яти! Розіп’яти!
Пілат
Не буду тебе від самогубства рятувати.
Помирай, якщо так хочеш помирати.
Від самогубства твого руки забираю.
Помри! Ти просто божевільний, знаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=10240
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.01.2006
Іуда
Щоразу, як дивлюсь на тебе,
зрозуміти я не можу,
Все що робиш ти від себе –
нанівець спустити можеш.
Ти б упорався би краще,
тільки б спланував усе.
Нащо вибрав такі хащі,
час і місце як таке?
От якби прийшов сьогодні,
нація уся б упала в ноги.
Ізраїль не мав зв’язків ще жодних
у минулі роки.
Не зрозумій, будь ласка, хибно.
Просто знати хочу сильно!
Хор
Ісус Христос, Ісус Христос,
Хто ти? Чим ти пожертвував?
Ісус Христос Суперзірка.
Ти думаєш ти той, про кого всі балакали?
Іуда
Скажи мені, як там ті люди,
як там ті друзі нагорі.
На твою думку, хто із люду,
на небі буде за “вершки”.
Чи Будда жив, і де він зараз?
Чи може Будда там де й ти?
Чи Магомет про гору марив?
Чи всі його слова були такі?
Чи, може, думав ти, Ісусе,
що буде смерть твоя така?
Чи це була чиясь помилка,
що смерть твоя така страшна?
Не зрозумій, будь ласка, хибно.
Просто знати хочу сильно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=10239
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.01.2006
Іуда
Тепер я все зрозумів, знаєш,
Нарешті я бачу що нас чекає
Достатньо розвіяти міф твоїх снів
І побачиш, що буде через декілька днів
Ісус! На віру ти взяв ті слова,
що кажуть про тебе. Брехня!
Віриш і справді, що правда -
божественність дивна твоя.
Добро, зроблене серця теплом,
Забудеться враз, як забули Псалом.
Ти важливішим за слова свої став
Послухай, що бачу, аби тільки знав!
Благаю, мене вислухай раз.
Правою рукою був я в той час.
Пожежу в їх головах розпалив,
За це тебе так полюбив.
Але ж тепер вони вважають,
Що божого пророка мають.
Що з тобою буде, коли обман мине?
Пам’ятаю, як починали все
Ти звавсь людиною, а зараз Богом.
А що змінилось з часу того?
Повір мені, захоплююсь тобою й нині.
Але, що б не сказав по цій днині,
Збагнуть інакше геть чомусь.
Не зрозуміло, я клянусь!
А що якщо в слова твої святі
Враз перестануть вірити вони?
Назарет, твій син не був би так відомий.
Якби сидів й трудився сам удома.
Як батько, теслярством займався вміло,
То це було б насправді діло!
Столи та скрині з дуба краще б він робив
Нікому б не зла не наробив.
Чи ти хвилюєшся за свій народ, Ісусе?
Ми мусимо триматись місця, друже.
Ми в полоні, ти ж не забув цього?
Натовпу боюсь того, не втримати його.
Від нього шуму так багато стало.
І шкоди нам не буде мало.
Прислухайся, Ісусе, прошу тебе.
Я хочу, щоб ми жили й все!
Менше й менше шансів у нас,
Бо послідовники сліпі, тому я - пас.
Взявся небом голови їх полонити.
Скільки нам лишилось жити?
Колись було це добре, а зараз - ні.
Прокидайся, не жити вічність у сні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=9973
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.01.2006
Пілат
Знову король в гостях.
Чого ти тут в цей час?
Ісусе, може, щось забув?
Ірод вражений не був?
Кайафа
Ми звернулися до Риму,
Щоб Ісуса засудити
Там сказали, що не можна
По закону його вбити.
Але нам розп’яття треба,
Попросимо цього у тебе.
Але нам розп’яття треба,
Ми розп’яття просимо в тебе.
Пілат
Поговори, мені скажи, Ісусе.
Сюди привели власні друзі,
Тебе побили твої ж люди.
За що? Хотів би я почути.
Чи є якась причина, справді,
Що змушений удар тримати?
Я вірю, що ти чистий, знай!
Послухай добре, відповіді дай.
Чи ти ще досі наш король,
Хто обікрав безчесно трон?
Поглянь на мене. Я – народ?
Один із тих, що відкривають рот?
Ісус
Не маю королівства я на світі.
Я закінчив, закінчив, закінчив!
Натовп
Поговори зі мною Ісус!
Ісус
Десь королівство є для мене.
Мені цього дізнатись треба.
Пілат
Тоді ти, все-таки, король?
Ісус
Можливо, ти правий,
Шукав я правди – прокляли!
Пілат
А що ж то правда? Де шукати?
Бо кожен хоче правду мати.
Але твоя й моя чи будуть схожі?
Можливо, правда – наша ноша?!
Натовп
Розп’яття! Розп’яття!
Пілат
Про що це ви? Ісуса вбити?
Ви перестали короля любити?
Натовп
У нас немає іншого короля, крім Цезаря!
Пілат
А що ж зробив недоброго такого?
Є безліч тих, що наробили злого!
Натовп
Наш цар – Цезар! Розіп’яти його!
Пілат
Це щось нове! До Цезаря повага?
Цього не вистачало, правда!
Хто цей Ісус? Хіба він інший?
У вас, народ, стає пророків більше
Натовп
Ти мусиш розіп’яти. Це все, що проситься зробити.
Пілат
Скажи хоч слово, не мовчи!
Погляньте на Ісуса, кого вб’єте ви!
Згоден, в божевільню б його!
Але вбивати з приводу цього?
Ісус незначуща людина, який там Бог!
Де кримінал? Сказав, що він пророк?
Натовп
На розп’яття! Розп’яття!
Назвався Богом, посміявсь з Завіту,
Богохульника на смерть, убити.
Підкорить тебе, нас і Цезаря навіть.
Буде над світом він править!
На розп’яття! Розп’яття!
Пілат
Вдивіть в людину цю, в вашого короля.
Натовп
Наш цар – Цезар! Розіп’яти його!
Пілат
Лицеміри ви всі, знаю я вас.
Більш, ніж його ненавидите нас.
Натовп
Наш цар – Цезар! Розіп’яти його!
Пілат
Немає причини. Не бачу я зла,
Чому сильно обурює вас?
Помиляється просто, хоче добра!
Скажу щоб дали пліткою. Так...
Натовп
Розіп’яти його!
(Тридцять дев’ять ударів пліткою, Пілат рахує)
Пілат
Звідки ти прийшов?
Чого, Ісусе, хочеш?
Скажи, прошу я знов.
Я в долі твоїй значущий.
Ти краще б був обачнішим!
І смерть твоя вже близько,
Ти вмерти можеш скоро.
Життя обірветься так різко.
І все, тому що в тебе гонор.
Чого мовчиш? Питаю знову,
Твоє життя в мої руках.
Хіба не розумієш цього?
Ісус
Нічого там немає, у твоїх руках.
Все вирішено, виконуєш наказ!
Все вирішено, нічого не змінити.
То ж нам не варто щось робити.
Пілат
Ти дурень! Допомогти як можу?
Натовп
На розп’яття! На розп’яття!
Пілате, Цезаря згадай! Обов’язки ти маєш!
Роби, давай! Розіп’яти! Розіп’яти!
Пілате, Цезаря згадай! Тебе понизять.
Далеко вишлють. Розіп’яти! Розіп’яти!
Пілат
Не буду тебе від самогубства рятувати.
Помирай, якщо так хочеш помирати.
Від самогубства твого руки забираю.
Помри! Ти просто божевільний, знаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=9972
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.01.2006
Кажуть, святе почуття.
Оди пишуть щасливі.
Хтось каже: "все то дурня,
А йому радіють хтиві!"
Ну спробуйте, щоб знати:
Нектар смачний, солодкий,
Якщо уміти зготувати.
-
А якщо удавсь гіркий
Не падай в відчай зразу.
Ось той нектар складний:
Має бути гіркуватим часом.
Акцент зроби на вічність,
Лідером побудеш час.
І якусь солоність, кислість
Я б солодив би в раз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=8089
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.10.2005
Мене вчила школа,
тебе уче двір.
Але чия то воля:
ти-жінка, а я звір.
Увесь час говориш,
завжди по темі.
Твої оці розмови
розгадують вчені.
Часом всміхнешся
і я вже щасливий.
Не мені усміхнешся,
не я тобі милий.
То байдуже чомусь,
просто різниці нема.
В коханні не признаюсь,
бо воля в когось така.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=8050
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.10.2005
Любиш дівчину красиву,
що ж, ти-молодець.
Ти покохав не скотину,
прийшов твій, друже, капець.
Дівка-торнадо велике,
тебе знищить у раз.
Але відчуття її дике
вповільнить цей час.
Якщо першим покинеш
Вона не дасть тобі дня.
Але ти досі не віриш.
Жевріє в тобі маячня
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=7839
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.10.2005
Всі хотіли побачити світло,
розлучитись із тінню на мить.
Побачити сонце і вітер.
Нам не хотілось просто так згнить.
Ми вийшли на гору високу,
що стала вища за світ.
Стали, зробивши два кроки.
Нас стало промінням сліпить.
Сонце піднялось над нами,
відділилось зло від добра.
Ми так добго шукали все самі,
що воля стала нам зла.
Ми стали сумні і печальні.
Ніч відділилась від дня.
Сонця світло старальне
не дало в полон нас до сна.
Ми так сподівались на втечу
з-під світлого неба і хмар.
Сховались у тінь не доречі
і знову вернулись до чвар.
Нам стало у серці чудово.
Ми стали тим, ким були.
На сонце не вилізим знову.
Бо світло-то інші світи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=7838
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.10.2005
Я сижу під дверима,
зайнявши чергу.
Я сижу із старими
та мертвими в черзі.
Буду не першим,
останнім не хочу.
Чи стану я першим?-
питання це гложить.
А я все сижу і чекаю,
Двері закриті і тихо.
Що за дверима не знаю.
Знаю, що там буде МЕР!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=7837
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.10.2005
Бачук лізе таракан,
не рижий і не русий.
І вижива ж не сам,
бо сам не сильно дужий.
Він крихточку знайшов,
спинився на хвилинку...
Вернувсь у дирку знов
і вивів ще із трійку.
Вони ту крихту взяли,
В гніздо тягнуть хотіли.
Та їх було замало,
не вистачило сили.
Покинули той дар небесний.
Пішли голодні, але всі.
Їх не попутав той нечистий.
А що вбачаєте в моралі цій?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=7836
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.10.2005
Високі цілі,
вульгарна мета.
Рани на тілі-
жалість страшна.
Щирість-брехлива,
правди шука.
Щирість немила
на бій виклика.
Бій не кривавий,
а кров витіка.
Тінь як примара.
Всіх не зляка!
Переможців немає,
є брехуни.
Хто щирість шукає-
завжди програє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=7835
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.10.2005
Ти-багатий і розумний,
Тому ненавидять усі.
дівчатам ти занудний.
Хлопцям-урізаєш дні.
Тобі добре, хороше все.
Полюбити не хочуть,
не зважиш на те.
Просто знаєш той ключ
до секретів усіх.
Тепер знаю і я,
той ключ-успіх
Коли ідеш по світу:
байдуже коли і де.
то настає там літо,
бо піднімиш все.
Тобі добре, хороше все.
Полюбити не хочуть,
не зважиш на те.
Просто знаєш той ключ
до секретів усіх.
Тепер знаю і я,
той ключ-успіх
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=7674
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.10.2005
Я-поет і це моя робота.
Сам, навмисно не обиравши,
не розумів, чому висоти
не покоряє слово наше.
Низи те слово обминають,
а гордий не почує вслід.
Вони також того не знають,
що можна в серці розтопити лід.
І істина давно уже не нова:
це може вимовити лише розумний,
Давайте не цуратись слова,
що зветься просто-"дякую". Ось так.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=7525
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.10.2005
Я погляну на сонце:
сонце світить як завжди.
Світло з хмарами у танці
скрашує палітрою дні.
А людина байдужа,
хоч погляне в небо.
І думає, що дужа,
а не вірить в себе.
Страх глянути в воду,
бо вона очі засліпить.
Воду й сонця народу,
що спить аж до ночі.
Погляну туди знову,
стікає світло з усюд.
Адреналіном гріє кров.
Тепер серце не тут.
Хто сонця не бачив
сміється з мене досі.
Відлисток світла ваший,
а серце буде не тут.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=7524
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.10.2005
Байдужий від діла тікає,
нічого не хоче й не знає.
Не доходить до справи,
лише б клопоту не мати.
Байдужість карається,
але її не цураються.
Приміняють, де треба,
часто де й не треба.
Хтось просто всього уникає,
а хтось вже і не чекає.
Треба терпіння в житті,
будувати потрібно мости.
Легко здаються ледачі,
вони не байдужі б то наче.
Обходять проблеми зблизька,
а словом-битва честна.
Але це навіки в людині,
що не так, то покине.
Ось так і живемо чудово,
від цього й до того.
Все проминає кріз нас,
до нас не байдужий лиш час.
Все ж таки прийде момент,
що скаже простак і доцент:
"Особистість байдужість вбиває"
Убитий той хто це не пізнає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=7523
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.10.2005
Мова, віра й нація-одна.
наша донедавна чиста
стала русизмами рясна
Правдива істина-сумна
Ще років п"ять тому я сам
не підбирав "російський хлам",
що вдерся як останній хам,
нав"язаний і вбитий нам.
Проблема в мене є така:
полонила всіх російська.
Але ж у нас тут не Москва,
усе це робиться навмисно.
Хтось чув, щоб наші козаки,
на лад російський говорили.
Та той козак лишився би руки,
а в деякі часи його б убили.
Скажіть, чому ми-українці?
Ми ж іноземці, ми-чужинці,
Бачили як там, в звіринці
лев гавкати узявся? Смішно!
А це комусь потішно...
Бува, балакаю й не знаю,
де наше слово і цураюсь.
чому так? Шукаю, сподіваюсь
але не вірю, вам зізнаюсь.
Не вірю, що щось зміниться,
бо скрізь політика якась.
Можливо, мовний пуч і зчиниться,
так хочеться попасти в час.
Але якщо та мова-суржик,
Полине з вуст і ваших, і моїх,
тоді вважайте для нас всіх:
втратили, на чому світ стоїть.
Я залишуся при думці,
що винен у проблемі геть не я.
Буду і навчатись, і миритись,
а не змарную дня,
щоб повернутись на роки назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=7522
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.10.2005
Далекоглядне майбутнє
у мови, що чути,
тої мови, якої лютня
грає, а біля неї людно.
Мова, віра й нація-одна.
наша донедавна чиста
стала русизмами рясна
Правдива істина-сумна
Пройшли часи, змінились,
традиції старі лишились.
Українці ж не зігнулись,
українці не бояться сили!
Та що ж поробиш, я не чую
криків слави, що це значить?..
Ще років п"ять тому я сам
не підбирав "російський хлам",
що вдерся як останній хам,
нав"язаний і вбитий нам.
Скажіть, чому ми-українці?
Ми ж іноземці, ми-чужинці,
Бачили як там, в звіринці
лев гавкати узявся в віці?
А проблема в мене є така:
підчиняюся потоку я гнізда.
Вибачайте, тут же не Москва,
мова, віра й нація- одна.
Бува, балакаю, не знаю,
де наше слово і цураюсь,
чому так, чому шукаю, сподіваюсь
але не вірю, вам зізнаюсь.
а ось коли та мова-суржик,
полине із вуст і ваших, і моїх,
тоді рахуйте для нас всіх:
втратили те, на чому світ стоїть.
Я залишуся при думці,
що винен в проблемі геть не я.
Буду і навчатись, і миритись,
але не змарную дня,
щоб повернутись на роки назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=7521
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.10.2005
Саме восени відлітають птахи.
Саме восени випадають сніги.
Саме восени коротшають дні.
Саме восени сумують усі.
Саме восени розлучаються пари.
Саме восени частішають чвари.
Саме восени помирає любов.
Саме восени бруднішає кров.
Саме восени зрозуміло мені:
саме восени розумнішають всі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=7520
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.10.2005
Так багато всім хочеться знати:
коли падіння буде й зліт.
Хтось хоче жарптицю вдачі мати,
щоб пізнати цей світ.
Допоки жив та веселився ти
жарптиця твоя взялась взлетіть.
Ти знав, достатньо ключі знайти,
щоб відкрити цей світ.
Так довго й важко шукавши,
згублене в мряці знайшов.
Та дива якогось чекавши
розчарованим додому пішов.
Тепер і сам пожалкуєш,
що виплив із теплого дна...
Ключі ж у тебе є,
а замка нема ніде!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=7519
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.10.2005
Так багато всім хочеться знати:
коли падіння буде й зліт.
Хтось хоче жарптицю вдачі мати,
щоб пізнати цей світ.
Допоки жив та веселився ти
жарптиця твоя взялась взлетіть.
Ти знав, достатньо ключі знайти,
щоб відкрити цей світ.
Так довго й важко шукавши,
згублене в мряці знайшов.
Та дива якогось чекавши
розчарованим додому пішов.
Тепер і сам пожалкуєш,
що виплив із теплого дна...
Ключі ж у тебе є,
а замка нема ніде!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=7518
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.10.2005
Пізно увечері вийшов із дому,
забувши гроші при цьому.
Так пройшов метрів із сто,
як хтось смикнув пальто.
Звичайно, повернувся.
Так дали, що зігнувся!
Гроші казали всі віддати.
А де ж ті гроші взяти?
Почули (побачили), що не маю
далі пішли. Аж ось собака лає.
Міліція до мене підійшла
штрафами великими грозила.
А в мене все так боліло,
що балакати було не діло.
Вони побачили, що мовчу.
Дубинку гумову взяли й
наснагу всю дали в роботу ту.
Три вибитих зуба, два перелома,
камера грязна, змучена ломом.
Казали з усмішкою:"Попався!
За тобою відділок ганявся!
То ти ж напав на жінку,
украв машину. Сядеш, синку."
Згадав про вечірку рік тому
(трохи випив я тоді, гуляв на всю).
І совість мучає, картає,
але чому геть не знаю.
Якби напав на вродливу жінку,
то пам"ятав би й досі картинки.
Частіш всього вони на мене нападають:
ті що зляться і ті що кохають.
А машину не зрушу з місця, не вмію
у душі водійська сутність не жевріє.
І де б це я її подів, вона ж здорова:
їй місце треба як під корову.
"Мені все сниться"-подумав враз,
"Точно! Сну ж зараз, саме цей час".
Ущипнути треба було б себе,
та від болю впав. Не сплю: били мене.
Аж ось прийшов чолов"яга якийсь,
власник машини мабуть, бо злий.
"Де моя машина, бандюк мордатий?!"
(Видно, що він уже злегка піддатий).
"Авто, якби таке колись я мав,
то у дядька в гаражі б сховав."
Ах, не так це зрозуміли люди.
Уже і відправляють три машини-чути.
У дядька там старий Москвич стояв:
купив машину, клопоту не мав.
Приїхали сержанти через хвилини три,
сказали, що нічого не знайшли.
Здивування не побачив ніякого я.
Наче їм "до лампочки" машина та.
Привели вже жіночку, як свідка,
а в неї гематома є чітка:
під оком здоровісінький синяк.
Ведуть її повільно: і сяк і так...
Тикнули пальцем в камеру до мене,
наче в мавпу, тільки без бананів.
Жінка повернулась, око напрягла,
дивилась й роздивитись не змогла.
Їй кажуть: "Лице як у ман"яка: зуби,
очі, ніс здоровий в пропорції на губи."
"Та ні, не він, на друге око подивилась"
Добре, хоч вона на всіх не злилась.
Відкрили КПЗ, вивели із камери сумного.
Не забуду вік я вечору такого.
Пролунав дзвінок через одну хвилину,
сказав майор: "Ми тут без почину,
ще одного привезуть. Обікрав людину."
За двері вийшов, а сержант: "Ти можеш йти."
Не розумію, чого мені на ти. А я йому:
"Оце і все? Хоч поясніть мені, будь ласка."
"А шо пояснювать, приїхав генерал. Немає часу..."
"... ловить злочинців"-подумав, але змовчав,
як сказати, а права грубіянить я не мав.
На мене, грець йому, натрапив приступ:
ось що значить показовий виступ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=7517
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.10.2005
Час лине, покидаючи русло,
Розмиває минулого берег.
Лине, намивши майбутнє,
зруйнувавши укріплений берег.
На старому виросте хутко
Та не стане чимось новим.
А іноді одна лише чутка
стає ідеілогією в своїх.
Час лине, покидаючи русло
Та мости не руйнує воно.
Згадка ніяк не загасне,
карбована й вбита в чоло.
Три виміри-цього і досить,
а час - четвертий, чи як?
Майбутнє нас смертю підкосить,
не поглянувши свій чи чужак.
Час лине, покидаючи русло,
Розмиває минулого берег.
Не збудувати наше майбутнє
залишивши укріплений берег.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=7513
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.10.2005
Україна доволі молода,
вона ще розвивається,
вона будується щодня,
так само і руйнується.
Ці два процеси рівні
і є основою всього.
зруйнувавши плани сильні,
будуємо нові життя свого.
Багато ж бідних є у нас:
працюють, а грошей геть нема.
хтось спить й марнує час:
бідує, голодна ж сім"я.
Хтось винних вже знає
і вдома сидить без гроша,
а хтось роботу шукає,
от в того буде сита сім"я.
Раніше байдуже було
до пенсій, зарплат і новин.
Тепер всього замало.
Гроші--копійки, полова та дим.
Та добре нам стало і буде,
бо більшого хочемо, тому
бачимо зло скрізь і усюди,
гартуючи душу в добро.
Україна-це справді Європа,
я не про місце на карті її.
Ми-європейські ворота,
що зроблені міцно, із сталі.
Ми європейці, що тут поробиш.
вступим в ЄС завтра чи ні,
а думку народну не згубиш,
бо європейці наші батьки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=7512
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.10.2005
День почався звичайно:
мене розбудили сусіди.
коментувати їх марно,
тупі там дорослі і діти.
Тупали, гриміли ногами,
голосно кричали, все чути.
тихіші за них гіпопотами,
що побачили їжу повсюди.
Радіо накрутив, щось упіймав,
якась звична для вуха попса.
Тут гороскопи для всіх,
не вірю їм, наука смішна.
Мені наврочили невдачі,
травми фізичні й моральні.
Мов "Справи, водолії, ваші
погані, (ха) концептуальні".
Встав, сніданок я з"їв,
у ванну пішов--води там нема.
Як тільки складатись присів
випало дно в рюкзака.
В пакет, нагрузив все,
не все: синю ручку забув.
Куртку вдягнув, гроші узяв,
двері я дьоргнув і нарешті пішов.
Вийшов з під"їзду тут і собаки.
Обступили, нагавкали сиві.
Мабуть я схожий на Чаппі
й не взлюбили, противні.
В школу зайшов, а тут шантропа,
здорові, сильні хлоп"ята.
Голова у хлопців чиста, пуста,
але можуть і боки нам"яти.
Гроші віддав зразу без бою,
пропустили аж на сходи.
Зустрівся з вчителькою злою
обізвала при всьому народі.
Зайшов у клас й не пустили,
запізнився на десять секунд.
Я і не знав, що марно просити,
мене посоромив весь люд...
Поспав, нікого ж не чути.
Зібрався в наступний кабінет
Сьогодні контрольна, як міг забути.
Сильний потік збив мене з ніг.
Класи молодші пішли у їдальню.
Ручку вдома залишив, побіг.
зайшов у квартиру, у спальню:
упав, устати не зміг.
випив кави ложку чайну.
Тільки вийшов з будинку,
знов ті злющі противні собаки.
Не міг стояти й хвилинки,
тому мав від них тікати.
Костюм розірвали, ногу вкусили,
в інших місцям наче й цілий.
Закінчився останній урок, милий.
Іду додому, тихенько, без цілі.
Оце так, ніхто не зачепив...
В під"їзді чую крики жахливі.
Потім хтось від болю завив,
а потім спустив стони томливі.
По сходах біг якийсь молодик,
стукнув мене з дурі усьої.
Так він і с поля зору зник,
а я вирубився на місці отому.
лежу там як обрубаний пень
ОХ, веселий видався день.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=7511
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.10.2005
Спасибі тим,
хто мене лякав,
спасибі тим,
хто допомагав.
І добре, що є
правда у вас.
Що моє, то моє,
прийшов вже час,
коли усе зумів,
тепер я зрозумів
про сенс буття
й про місію життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=4314
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.05.2005
Стільки "патріотів" розвелось
і всі своїми хочуть буть
мямлять в руку щось.
-Чув? -Не чув. -Забудь.
Кажуть нам про утискі дикі,
а самі давили на голову нам.
Кожен день чуємо крики
про вхід без вікон, без брам...
Нам приручити хотіли,
бивши дубиной неправди.
А ми просто так тліли
для того, чого не варті.
Аргументи тикали,
що голова не потрібна.
А ми знову втікали.
Терпіти гордість не здібна.
Гріх правди не знати,
наче з відкритими очима, спиш.
Що ж можна сказати,
коли ти просто мовчиш?
СМІ смішать брехнею,
бо правду ми знаємо.
Так нащо ж ті "Вікна"
і "Двері" знімають?
А знімають, бо гроші ще є,
не всі підприємства забрали.
Скупили що рухається--все.
Наші державні об"єкти украли.
А зараз їх та й по тюрмах.
Тиск! Водний чи що? Ха!
Взяти б більший розмах!
Підемо на світло... а там... темнота...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=4313
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.05.2005
Далёкие страны, что дивны порой,
живут там богато, а в мире застой.
И мир так прекрасен без красоты,
всё хорошо, есть только мечты.
Не знает толпа, кто их герой,
детские игры: злость, мордобой.
а страны чужие так хороши,
что делают там всё от души.
Никто не грустит, нет там вины,
законов там нет, они не нужны,
серце подскажет, куда же идти
где-то остатся, от куда уйти...
совесть и честь--братья вовек,
выплывет сразу каждый огрех.
Принцип за правду, вечная жизнь,
там высоко, а есть и глубинь.
Ложь ненавидят, её отрицают,
не только на небе звёзды мерцают.
Человека нога пока не бывала,
морали у нас ещё очень, да мало.
поэтому горе нам здесь навсегда,
не светит пока что чужая земля...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=4312
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 15.05.2005
Однажды я понял, кто я такой.
Никто не ответил, я добрый иль злой.
Ответить не трудно, но я промолчал,
если бы честных людей повстречал.
И что так всесильно над высотой?
Как без паденья трудно порой.
Планку превысить, прыгнуть, упасть.
где-то тут соль, а где-то и сласть.
И речка, что тихо меня позовёт
уйдёт навсегда, ведь время не ждёт.
И случай хороший дважды не спросит,
что ты от жизни этой попросишь.
Я мученик праведный, а может и нет,
сопутствоет горю тысяча бед.
На этом пути конца не найдешь,
будешь идти, пока не умрёшь.
И странствий не зная, дома сидя
мир позновал я с книг и кино.
Меня забывают, а кто-то забыл,
а кто-то не знает. Я выбился с сил.
Но поезд уедет, а мне всё равно,
что было, то было, а было давно.
Сдаваться не буду, всё впереди,
счастье бывает, как не крути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=4311
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 15.05.2005
Я не такий, як вони всі,
бо вони всі--нерідні й чужі.
Сонце зайшло, але світло ще є
день закінчивсь, надія ще є,
Я просто німий, чи щасливий уже,
Ви знаєте я просто німий,
Я просто для вас далекий й чужий.
Серце моє знищили вщент,
але я маю цей момент, допоможіть,
я уже там, я один, я там сам,
привіт, люди вам.
Я не спущусь, бо мій тут дім,
щастя там, щастя мій дім
Сонце вже тут, значить у вас,
щастя далеко, душа продалась,
Урок закінчивсь, побажайте добра,
Я залишусь, доля така.
Я не такий, як вони всі,
бо вони всі--нерідні й чужі.
Сонце зайшло, але світло ще є
день закінчивсь, надія ще є,
Я просто німий, чи щасливий уже,
Ви знаєте я просто німий,
Я просто для вас далекий й чужий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=4310
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.05.2005
У мене доля важка,
іду в президенти,
крісло чи тюрма
та й такі моменти:
що згадають про нари
і про сроки, що сидів.
І про всі чвари,
і про біди що робив.
І про погані манери,
і про третій срок
кажуть вже й
мєнти, або міліціонєри.
Як згадають про Донбас,
і як його розграбив,
і про той мій час,
коли Ахмєтов правив.
Він же мені як братан,
а я йому шестьора,
нічого, що я баран,
а морда то знайома.
Моя пика буде всюди,
як у того Кучми,
а чим я гірше, люди,
щоб розбирати тучі.
Піду в парашу я посцю,
ой вибачайте, то я так,
не розкатуйте губу,
хто казав, що я мудак.
В лісі позакопую врагів,
Кучма кума, а я братів...
І не буде в Україні боксу,
і не буде спорту,
і країной стане зона,
шо не так, то в морду.
А як вам моя пика не така,
то покуріте косяка,
вам і моя жінка стане люба,
хотя вона ж і дура...
Но про апельсини--супер,
я й сам наколоті люблю.
а от про Кучму грубо,
я його всеодно уб"ю.
Тігібка я повішу на шарфу,
Медведчука в сортір запру,
а сам любоватись буду,
і всі Гавришкі штучки позабуду...
Він хоч і казьол тупий,
погано бачить і глухий,
але сраку лиже добре,
Як Піховшик, тоже добре.
Одним словом, всьо,
пішов писать гидоту,
ну то шо, шо є памілки,
ну то шо, що визиває рвоту.
А мені всьо то по фєні,
піду я, дзвонять мені.
І ще щось царапну,
якусь фігню ше напишу.
А потім видам книгу:
"Як на зоні вижить",
і домалюю фігу,
треба всіх заложить.
В.Ф.Янукович
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=4309
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.05.2005
Поетів так багато,
а вірш на всіх один,
і треба настрій мати,
аби "розтовкти млин".
І добре слово у душі,
воно аж грає на папері,
аби не випали дощі,
і не закрили навік двері.
Думка вічна все творить,
творить у голові погоду.
а що ж тут говорить,
аби несла нам тільки згоду.
І боги, що поету пишуть,
не роздільні, як краса.
і марки на конверті лижуть
настрій, розум і краса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=4308
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.05.2005
Я стоял на пути, что вёл далеко,
решиться не трудно, но не легко.
Этот путь был без края и без конца,
своего мы послали куда-то гонца.
Но он не вернулся больше назад,
возможно там рай, а может и ад.
А может он...конца не нашёл,
теперь мы в дорогу. С нами посол.
И так мы дошли до развилки пути,
вот и вопрос: куда же идти?
Это не сказка, условий здесь нет,
все молчат, говорит лишь брюнет.
Он воин бывалый такого не знал,
хоть и медведя рукой убивал.
Его перед выбором ставили раз,
но не на выборе годности трас.
И люди, что верили, ему доверяют,
что там в пути Боги не знают,
"опасность" в глазах, хуже за смерть,
как-будто жить осталось за чверть.
Трусливые псы хвостик поджали
и домой пошли... где выход узнали.
теперь уже дома им не быть--судьба,
мир не увидят они никогда.
Из всех дорог, что там разложились,
воины свернуть на лево решились.
И путь, что магией не обойти
полон был нечести. Аж дух забило.
Тараканы метр сорок с длинными усами,
И кошки, как бизоны с острыми клыками.
Дикообразы были ростом из слона,
и также были гепард и волк, сова и стрекоза.
Мы миновали эти все несчастья,
но тут опять свалилось нам ненастье.
на нас набросилась ворона...
Убила б всех, если бы не оборона.
Её убить мы не сумели, она жива,
боль известен, а смерть ей не страшна.
нам было трудно, мы всё время шли,
многие от трудностей ушли.
Припасов стало мало, не было воды,
но нам на счастье вдруг пошли дожди.
Мы были все теперь в руках природы,
стали экономить и считать расходы.
Я долго-долго так всё шёл, но не устал,
и после ужина весь наш отряд поспал.
и мне приснилось, что проснулся вдруг,
и все ушли, а я запряжен в плуг.
Вот этот сон мне дал понят вину,
что много я ламаю, много гну.
И мир стоит на месте, как всегда,
а я пытаюсь сдвинуть. Вот беда.
Он взял меня за нос и одурачил,
всю эту канитель не зря я начал!
И если этот путь ведёт куда-то
я всё равно прийду, пусть в мир вибрато!
И тайны нет, что нам положено идти,
а выход, если сможем, мы найдём в пути.
Вот так живём мы раз и навсегда:
радость, муки и опасностей чреда.
одни решаются найти ответ,
одни идут в конец на свет,
а кто-то по стопам идёт,
а большинство с пути вернёт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=4307
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 15.05.2005
Чотири роки
Пуста земля
І смерть панує,
Не спить рілля.
Не спить дитина
У хатині. Плаче.
Матінку убило.
А батька на війні
Кулею прибило.
І сонце призабуто
За хмарами душі.
Стільки бомб у небі,
Хоч грім грими.
Те пекло на землі,
Де чорт на троні,
Уже нема пори,
У страшному сні...
Один одного б'є,
Людина проти люду,
Як ворог, то рука уб'є.
Тіла лежать повсюду.
І хто там має силу,
Той Господь навік,
А хто забуде "милу",
Страждати буде вік.
Ішли на смерть,
Боліли дуже руки,
А перемогою були,
Страждання їхні й муки...
9 травня-вічна пам'ять,
вогонь не гасне, він горить.
І нагадаю вам я,
Що треба далі жить.
Але найкраща шана-
Пам'ять раз і назавжди.
І невідомому солдату,
Вклонятися завжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=4306
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.05.2005
Найвищу гору подолаю,
перепливу усі моря,
і не дивуюсь відкриттю,
що собою бути радий я
Міг би вивчити науки,
була б земля уся моя
мозаїку складали руки,
що собою бути радий я
Музику найкращу напишу,
і знаю, що таке строфа,
і на папері напишу,
що собою бути радий я
Прожити радісно століття
Мріїї втілити в життя
Відкрив я таємницю,
що собою бути радий я
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=4305
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.05.2005
(перевод песни Metallica Mama said...)
Мама. Она мне говорила
когда я был ещё малым,
"в тебе мира вся сила,
не трать её зря, сын"
"яркий жаркий огонь,
горит и гаснет быстрей"
Слова эти в гармонии
Остались в памяти моей
Истины тогда не понятны,
Удивляли меня без конца.
Я должен путь свой найти,
Узнать вкус мяса и свинца
Пусть моё сердце ведёт,
Пусть сын твой растёт,
Мама, сердце моё отпусти,
Оно будет меня вести.
Я корни свои не забуду,
Во мне течёт дикая кров,
В том мире жить я буду,
А к тебе останется любовь.
Всё что я слышал не ложь,
А прощения я не просил,
В сердце моём хуже чем нож,
Истины все я призабыл.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=4304
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 15.05.2005