| Сторінки (2/164): | « | 1 2 | » |
«Учитель готується до хорошого уроку все життя. Така духовна філософська основа професії і технології нашої праці: щоб дати учням іскорку знань, учителю потрібно увібрати ціле море» В.Сухомлинський
Мої студентські роки залишились позаду. Я потроху пишу книгу свого життя. Багато сторінок і томів матиме вона, але найглибшою і найяскравішою буде сторінка присвячена навчанню в університеті і моїм вчителям.
Із часом деякі її рядки зітруться з памя’ті,але про того,хто відкрив мені серце і заклав у нього часточку своєї душі,не забудемо ніколи…
Учитель… Це той художник , який наповнив сторінку моєї життєвої книги океаном знань. Завдяки старанням і клопіткій праці вчителя ця сторінка набуває неперевершеної краси і досконалості.
Педагог - це той же скульптор. Він не формує нас з зовні,не виліплює риси обличчя,він виявив наші здібності і допомагав їм розвиватися.
Завжди пам’ятатиму Віру Іванівну Дяченко. Саме її уроки з фізичної культури - під час моєї практичної діяльності у школі № 24 закарбувалися у пам’яті на все життя. Тоді у 1998 році, про цю милу жіночку нічого не знав, але був вражений її професіоналізмом, глибиною душі й відкритим для людей серцем.
Нас вчили, що завдання вчителя полягає в тому, аби знайти особливий ключик до серця маленької людини, яка намагається робити свої перші кроки в житті, та завдяки йому розкрити її індивідуальність.
Віра Іванівна за три тижні співпраці, заклала в мою душу зернята людяності і доброти, взаєморозуміння та допомоги. А тепер, у пошуках долі, я сію ці зернята у благородну землю, аби проросли вони і зробили мене людиною.
Усе чисте,світле та мудре – від мого учителя. Учителя – Віри Іванівни Дяченко.
Педагог – це не просто професія,це покликання. Я схиляю голову в пошані до Вас. Спасибі Вам за світлу посмішку й теплі очі, за любов. Дякую, за те, що дозволили напитися з криниці Вашої мудрості.
Фотуйма Олександр Ярославович – кандидат психологічних наук, доцент, тренер вищої категорії, віце – президент федерації легкої атлетики Івано – Франківської області.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636347
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.01.2016
В моей жизни приходилось часто встречаться с достойными людьми , от которых получаешь много интересного, поучительного, доброго и светлого.
Но есть ещё и те, от знакомства с которыми, а затем и дружбе становится чище и радостно в душе, а память о них остаётся на всю жизнь.
Когда более 10 лет назад я встретился впервые с Верой Ивановной и Владимиром Ивановичем Дяченко, мне сразу бросилось в глаза - какая эта красивая и идеальная супружеская пара.
Просто было поразительно, о чём бы мы не говорили , временами спорили, с чем-то соглашались, с чем-то нет, всегда мы оставались друзьями и единомышленниками, всегда мы уважали друг друга.
Как сейчас помню нашу последнюю встречу.
Слушая Веру Ивановну и рассматривая её спортивные награды и фотографии, я думал: “Как эта хрупкая, стройная женщина могла стать почётным мастером спорта СССР, чемпионом и призёром многих всесоюзных и республиканских соревнований по акробатике, выступая за общество “Буревестник,” сборную Украины, “Спортивный клуб Армии”. Сколько в ней храбрости и смелости, сколько мужества и силы воли, сколько терпения и настойчивости, на десяти мужиков хватит.
В её глазах, которые забыть невозможно, была одновременно теплота и нежность, в то же время грусть и печаль за то, что так несправедлив мир, так изменчива судьба к человеку, который всю свою жизнь дарил людям счастье, любовь, опыт, знания, мастерство, всего себя без остатка.
И не смотря на болезнь, страдания, боль, она всегда была оптимистом, веруя только в хорошее.
Мне кажется, я даже уверен в том, что Вера Ивановна жила по Шекспировскому принципу:
“Сердце спрячь, печаль подале,
Научись тайком страдать.
Лучше гордым быть, чем дать
Повод для другой печали.”
Больше двух лет её нет с нами. Но такие светлые люди навсегда остаются в памяти родных и близких , друзей и товарищей, всех тех, кто имел счастье быть рядом с Верой Ивановной.
Поколение 40 – х годов, поколение “Детей войны” уходят в историю, и о них хочется сказать своими стихами:
“Их жизнь была сурова и жестока,
Война, разруха, голод, нищета,
И в их сердцах засела боль глубоко,
В глазах была надежда,
В душах – доброта .”
С большим уважением, Круглов Михаил Николаевич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636344
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.01.2016
Рідненька!
.
Наступило Різдво Хрестове. Я всі свята провів наодинці в глибокому смутку. Не хотів нікуди йти, і щоб мене ніхто не тривожив. Спілкувався зі своїми поетами в Інтернеті, в Клубі поезіі. Писав вірші. Їздив до Тебе. По телефону вислуховував нотації. Слухав Наші любимі пісні і прийшов до висновку: в моєму віці лишаються тільки вірні друзі. Згадую слова В.Висоцького, якого ми дуже любили «Если друг оказался вдруг, он не друг и не враг, а так…» Але я розумію, у кожного зараз дуже багато своїх проблем. Ми колись гарно проводили святкові дні. Ти була в мене дуже красива. З цього приводу я написав вірш.
.
Багато друзів твердять все мені:
Лиши у спокої свою дружину.
Вона померла, і її нема,
Й дивись вперед, в ідучу днину.
.
Пиши веселе щось, і про любов,
Та про війну, що йде у цю годину,
А ти вірші все пишеш знов і знов,
Не даш на тому світі їй спочину.
.
Пройшло чотири роки вже - як день,
Ти для життя найди собі людину,
Життя продовжуй, і в свята лишень
Провідуй ту любов свою єдину.
.
Не можу зрозуміти я зовсім,
Як можна стерти з пам’яті хвилини,
Прожиті у любові, і при тім
Не відчувати вдячність їй щоднини.
.
А я стою, як прикордонний стовп,
І захищаю всі свої кордони.
Я у страху, що тисне мене натовп,
І нищать кожен день мене гормони.
.
Із думкою лягаю я завжди:
Чи не завищив я своєї планки?
І смутку… Чи розтопляться льоди,
Чи будуть ще у мене милі ранки.
.
Тепер задумуюсь, як дальше жить,
Представившись на сповідь перед Богом,
Не знаючи, коли наступить мить,
А знаю я:… Вона вже за порогом.
.
Твій Володя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635126
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.01.2016
Ріднесенька!
.
Ось і вступив у свої права 2016 рік. Ти ще без пам’ятника на могилці. Якщо б не підняли долар, пам’ятник стояв би давно. Це мене дуже хвилює, бо ніхто не знає, що може статись кожну секунду.
.
На Новий Рік я зустрівся з Тобою і хочу подякувати Тобі, що в сні попередила мене. І все ж ДТП на дорозі не сталось, я зупинив машину за 5 см. від іншої машини. Машини наші стояли, мов вкопані. Хлопець з тієї машини вийшов ,побачив ту мізерну відстань між машинаим і сказав: «Боже, дякую Тобі». А мені: «З Новим Роком Вас».
.
Я ще раз дякую Господу і Тобі за захист. Ти мій ангел-охоронець.
.
Морозні дні приніс нам Новий Рік
Без крихти снігу з чорною землею,
Шальних вітрів і протягів потік,
Пустинних вулиць з жодною душею.
.
Потік машин дорогою поменшав,
Сховались люди в себе по домівках,
Не зменшив для людей він тільки справ,
А збільшив лиш проблем в іхніх голівках.
.
Звільниив Господь Тебе від цих проблем,
Мене залишив, щоб вирішував я сам,
Не уявляєш, скільки різних тем,
Правителі «чужі» накидали їх нам.
.
Підвищення зарплати, щоб не вмер,
Кидають кістку людям вже без м’яса,
Не знаю… Як прожити нам тепер?
Самі холені, як ялинкова прикраса.
.
На Новий Рік до Тебе я прийшов
Й, не дивлячись на вибрики погоди,
У погляді Твоїм відчув земну любов
З Твоєї, рідна, неземної вроди.
.
Енергію даєш всім для життя,
Хоч вже давно лежиш Ти у могилі,
Ти не пішла із нашого бутя,
Про це говорять очі Твої милі.
.
Твій Володя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633727
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.01.2016
Ріднесенька!
.
Підходить Новий 2016 рік, і я знову без Тебе. Я в постійних спогадах про Тебе. Ти була ясним сонечком при житті.
.
Я, як і з Тобою, ходжу на роботу, зустрічаюсь з друзями, готуюсь до видачі книжки. Вже є ескіз обкладинок. Я дуже горджусь, що Ти була в моєму житті, і випромінювала кожен день промені земного щастя.
.
Сьогодні Ти в сні прийшла до мене, дуже веселою і щасливою. Я взяв Тебе на руки, і Ти мене ощасливила своїми обіймами і поцілунками.
.
Я дуже щасливий.
.
Ріднесенька!...Хотів би знати я
Як Ти живеш, кохана, там без мене.
У різних вимірах ми в даний час,
Я на землі в самотності без Тебе.
.
На дошці Тебе бачу кожен день,
Твій погляд надихає мене, нене,
Без Тебе я лишився всіх натхнень,
У снах сюди приходиш Ти до мене.
.
При зістрічах розмова в нас завжди,
Я про дітей веду ввесь час ромову.
Частіш приходь до мене в спогади ,
З Тобою зустрічі я хочу знову.
.
В розмовах цих ти тугу відведи,
Я пам’ятаю душу Твою щиру.
До мене в снах частіше приходи,
Щоб бачив посмішку Твою я милу.
.
Сторіночку на сайті Дивен – Світ,
Яка «Артерії любові Бога»
Відвідую уже багато літ,
І від людей іде мені підмога.
.
У пам’яті залишишся завжди,
Поки живий, Ти будеш все зі мною,
Мене Ти, рідна, із любов’ю жди…
Кохана!... Я зустрінусь із Тобою!
.
Твій Володя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632355
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.12.2015
Рідненька!
.
Сьогодні 25 грудня - Твій День народження. Вчетверте я зустрічаю цей день без Тебе. Я згадую ввесь час найдрібніші щасливі моменти з нашого життя.
.
Проходять роки, а я не можу забути ту теплоту, яку я відчував, спілкуючись з Тобою.
.
Боже, як скоро пролітає час.
.
Рідненька… я без Тебе вже четвертий рік,
Живу в постійній тузі кожен день.
Не можу я знайти ніяк від туги лік,
Хоч знаю, що назад нема повернень.
.
В твій День народження… У нас без змін,
До Тебе рідна ми прийшли - сім’єю,
Й щиро прийми від нас усіх уклін,
Ти була при житті для нас зорею.
.
Схилили голови в покорі всі,
В молитві спілкувалися з Тобою,
Ти з фотографії - в усій красі -
На нас дивилась думкою святою.
.
Свічки сіяли полум’ям своїм,
Стояли ми із думами, печальні,
Й приємно, що зустрілась з нами Ти,
В ці світлі дні погідні, величальні.
.
Ми пам’ятаємо, ріднесенька, про те,
Якою була при житті із нами,
І про сіяння Твоє щире ,золоте,
Прожитими у радості роками.
.
Твій Володя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632354
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.12.2015
Дорогенька моя!
.
Я згадав, як ми їхали в лікарню, і з яким Ти захопленям тішилась побаченим епізодом з красивого життя двох стареньких людей, які йшли по тротуару і з великою любов'ю тримали одне одного за руку.
.
Прийми від мене цей скромний спомин.
.
Ми їхали вранці в лікарню,
Спокійна розмова була
Про ювілей, як справляти,
Про те, що вже скоро весна.
.
- Володя! Як час пролітає,
Дивись, півстоліття нема,
Як в злагоді ми проживаєм,
Уже сорок сьома весна.
.
Ремонт треба буде зробити,
Покличем ми друзів своїх,
І ювілей відсвяткуєм,
В житті так годиться у всіх.
.
І раптом ти повернулась,
Побачила двох із спини,
Стареньких, що йшли тротуаром,
За руки тримались вони.
.
За руки тримались старенькі,
І тиха в них була хода,
Зате задоволені лиця,
Щасливії були... оба.
.
Ти зразу звернула увагу,
Й сказала тоді Ти слова:
- Хотіла б дожити до того,
Щоб так із тобою я йшла.
.
Але не судилось нам знову,
Щоб була у нас ще весна,
Не знали тоді ми, Рідненька,
Що жде нас обоїх біда.
.
І все це залежить від Бога,
У кожного своя стезя,
І забрана в нас ця можливість,
Відчути "старенькі" літа.
.
Твій Володя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628953
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.12.2015
Рідненька!
.
Ти , напевно, щаслива, що не бачиш і не чуєш, що з нами витворяють нелюди.
.
Біблія говорить: «Вся влада від Бога.» Я часто задумуюсь,невже Бог хоче , щоб люди животіли, а купка живодерів знущалась над мільйонами людей.
.
Але це реалії нашого життя . Вони забувають, що теж смертні, і тому живуть на землі у іншому вимірі. Але можна обманути людей - Бога не обманеш. За все прийдеться відповісти.
.
З часів Христових були фарисеї,
Й вони розп’яли, мучивши Христа,
Пройшли віки, але й привички цеї
Не збулись люди з нашого буття.
.
У очі дивиться з усмішкою твої ,
В голівці, у думках, тебе облає
І в цей момент, в тяжкий для тебе час
Болотом тебе щиро обливає.
.
І Бога не боїться зовсім фрукт оцей,
Йому здається: «Буду жити вічно.»
Тепер серед таких же, як і він, людей
Свою фігуру виставля публічно .
.
Обмиє кості кожного у трудний час,
Від себе докладе якусь новину,
Як може жити оцей нелюд серед нас?
Хто народив погану цю людину?
.
Що доброго зробив у своєму житті,
Щоб перед Богом міг віч - на - віч стати
І у своїй духовній дикій пустоті
Псують життя подонки - супостати.
.
Але й настане все ж розплати час,
Коли за зло прийдеться відповісти,
Й той гнів народу в пам’яті не згас,
Про все згадають наші активісти.
.
Твій Володя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625390
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.12.2015
Ріднесенька Моя!
.
Біжать роки. Вже три з половиною роки, як Тебе немає поруч. Я ніяк не можу зрозуміти, чому в житті така несправедливість. Скоро Твій день народження , і я знову без Тебе.
.
Мені дуже тяжко . Ти була моїм сонечком. Здавалося, все є, але ніщо не тішить.
.
Я спілкуюсь з людьми в Клубі поезії, читаю їхні вірші. Майже всі мають різні проблеми.
.
Прийми від мене ці слова.
.
Рідненька!... Невпинно проходять роки,
Все ближче і ближче до Бога.
Я хочу відчути Твій дотик руки,
Щоб йшла все від Тебе підмога.
.
Дивлюсь я у небо і бачу Тебе.
Чи бачиш мене, моя мила ?
У серці, мов в пазурях кішки, скребе
Ця втрата і в нашого сина.
.
Я часто звертаю свій погляд туди,
І прошу за Тебе я в Бога,
У Рай щоб потрапила Ти назавжди,
Щоб світлом сіяла дорога.
.
Хай дехто, зневажливо, твердить мені :
Пора відпустити до Бога.
Життя іде дальше на милій землі,
І зникне із серця тривога.
.
Я зроблю усе, щоб зустрілися ми,
Любов ще горить в моїм серці.
Не хочу відчути я в ньому зими,
І навіть у день свої смерті.
.
Твій Володя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625388
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.12.2015
В Клубі Поезії я натрапив на вірш "МОЛИТВА", де поетеса описує просьбу до ГОСПОДА, щоб він поміг їй не закохатись,а перед тим прочитав вірші про «любов» і долю багатьох жінок в нашому жорстокому світі, я написав коментар і попросив зайти на нашу з Тобою сторінку «Артерії любові Бога», і був вражений відповіддю на мої рядки:
.
А я любив свою кохану все життя,
В моїх руках погасла її свічка.
Зовсі без неї вже немає майбуття,
Покровом застелила мене нічка.
.
І ось відповідь на мої рядки:
Різні бувають у житті ситуації. Дуже різні.
Щойно прочитала Ваші посвяти коханій дружині. Дуже розчулена і зворушена і Вашими почуттями, і їх проявами.
Мабуть, Ваше кохання благословив Бог. Тому воно таке міцне і щире.
Приємно знати, що жила на світі жінка, яка не знала грубощів, хамства і приниження від свого чоловіка.
Приємно знати, що є на світі чоловік, що не образив, не принизив жінку і тим самим не принизив сам себе.
Хай вам Бог допомагає пережити втрату і дає Вам здоров’я і миру на довгий вік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623419
рубрика: Проза, Присвячення
дата поступления 23.11.2015
Ріднесенька!
.
Знову четверта осінь мене приблизила до зустрічі з Тобою.Чому так? Тому що я веду тепер відлік часу з дня Твоєї смерті.
.
В цей осінній час я часто приходжу до Тебе. Вже від морозу загинули чорнобривці , які я поливав протягом літа. Ще цвітуть хризантеми. А також коло Твоєї анотаційної дошки постійно чотири букети живих квітів.
.
Ти завжди будеш жити в моєму серці. Я дуже любив Тебе.
.
Вже осінь у свої права вступила,
Одівши листя в золоті кольори,
І, як, завжди, так скоро приступила
Засипати тим листям всі простори.
.
Роздіті вітром догола дерева
Стоять мовчазно в траурній покорі,
І лиш калина, наче королева,
Жде приморозків для плодів в гонорі.
.
І, дивлячись на неї, серце крає,
Вона красу свою на показ виставля,
Прикривши листям, і сама не знає,
Що цим самим плоди від вітру зберегла.
.
Душею і красою ти сіяла,
Рідненька була все… Калинонько моя,
І все життя всіх нас оберігала :
Життева це, напевно, роль була твоя.
.
Рідненька!...З Тобою зустрінусь я знов,
Прийду поклонитись в осінній цей час,
Не зникне із пам'яті в мене любов,
Яку дарувала Ти в тисячі раз.
.
Я гаму краси із листків підберу,
Дерев в позолоті… Осінній пейзаж…
Любові до себе відчуєш іскру -
Моїх почуттів неповторний колаж.
.
Твій Володя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621876
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.11.2015
Ріднесенька!
.
Цього року видалось дуже спекотне літо, я посадив на могилці багато квітів. Прийшлоь їх дуже часто поливати , щоб вони вижили.
.
Все літо я був у Тебе, і крім тих кущиків і квітів,Твоя могилка була уквітчана букетами живих квітів.
.
Я часто задумуюсь, чому я не носив кожен день Тобі квіти, а тільки по святах. Але що поробиш хороші думки приходять після втрати. Господь простить мені цей гріх.
.
Я дуже вдячний спекотному літу за часті зустрічі з Тобою.
.
Спекотне літо видалось цей рік,
Земля в тіні протоптана стежками,
І сонце, що вбивало всюди цвіт,
Зробило часті зустрічі між нами.
.
Ми зустрічались часто, щоб спасти
Всі квіти, рідна, на твоїй могилі
Від вбивчих променів… Ті пелюстки,
Посаджені для тебе, люба… Милі.
.
Я поливав водою щедро їх,
Вони відчули щиру мою поміч.
І не пропали дні зусиль моїх
І зустрічі з Тобою всі віч - на - віч.
.
Розкрились буйним цвітом пелюстки
Райдужним спектром на твоїй могилі,
Червоні чорнобривців квіточки,
А також хризантеми дуже милі.
.
Приходячи до Тебе я завжди
Красиві бачу очі Твої милі,
І погляд щирий у твоїх очах
Із фото, що у Тебе на могилі.
.
Я не забуду тих щасливих днів,
Коли Ти приносила мені радість
Від щирих теплих Твоїх, рідна, слів
У мене завжди появлялась гордість.
.
У даний час, коли Тебе нема,
Ти не розсталась, рідна, із зі мною
Я все зроблю, щоб вся наша сім’я
Ріднесенька, гордилася Тобою.
.
Твій Володя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611852
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.10.2015
Рідненька!
.
Не думав я, що коли поставлять на стіну анотаційну дошку з Твоїм зображенням, я буду так відчувати Твою присутність. Це, напевно, психологічно заложено в людину. В мене таке відчуття, що Ти серед нас, хоч свідомість мені підказує про неможливість такого.
.
Мені дуже погано без Тебе. Але я буду триматись, щоб виконати всі прохання Твої. Скільки мені Бог відпустить часу не знаю, але твердо знаю, що він буде присвячений Тобі. Ти була найбільша радість в моєму житті.
.
Рідненька Моя!…Знову Ти із нами
Твій погляд із стіни такий вродливий
Як при житті, пройденними роками
Я вірю, в те, що був завжди щасливий.
.
В приємнім погляді я бачу все :
Твій інтелект і Твою чисту душу.
Розумниці - дружини погляд цей несе
І люблячою матір’ю признати мушу.
.
Я бачу блиск очей твоїх прекрасних,
Грайливу посмішку Твоїх красивих губ.
В полоні я думок своїх примарних,
Що був щасливий в нас з Тобою шлюб.
.
Я зустрічаюсь з поглядом Твоїм,
Любов я бачу в Твоїх сченятах,
І знову в спогадах стає наш дім,
Де йшло тепло у Твоїх рученятах.
.
Живу Тобою, рідна, я ввесь час,
І вже багато написав віршів, пісень
Й горджуся, що Ти знову серед нас
З Тобою бачитися буду день у день.
.
Ти кожен день стрічаєш вихід сонця
І своїм поглядом даруєш всім тепло,
Твоє тепло іде до нас з віконця
Разом із сонцем, у квартиру, через скло.
.
Твій Володя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610258
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.09.2015
Ріднесенька Моя!
.
Сьогодні Тобі встановили анотаційну дошку на стіні нашого будинку.
.
Дорогенька! Я дуже хотів би щоб Ти почула,які теплі слова про Тебе звучали з вуст наших знайомих та дітей, яких ми вчили в школі.
.
Я написав для Тебе дві пісні, а музику написв Роман Калин та Ірина Батюк. Співали професійні співаки Микола Дутчак та Христина Олексин. Микола взяв цю пісню в свій репертуар. Я зробив чотири стенди (200 фотографій) де показано про Твою багатограннісь в житті.
.
Жінки для нас великий Божий дар,
Наділені красою від природи,
У захваті ми всі від їхніх чар,
Для них складаємо прекрасні оди.
.
Приспів:
.
Віддаймо вічну шану тим жінкам,
Які в житті приносять радість нам.
Вони, не дивлячись на різнії незгоди,
Бажанні в нашому житті,
Розумні в своїй доброті,
Не вимагаючи за труд свій нагороди.
.
Для нас ви наче сонце для планет
Нам душі зігріваєте теплом.
Красиві… Як трояндовий букет,
І є енергії ви вічним джерелом.
.
Розквітлі все як чоловік при Вас,
І в спокої і у часи біди.
Для нас ви рідні без усіх прикрас,
Й кохані залишайтесь назавжди.
.
Твій Володя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608367
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.09.2015
Дорога Моя Вірочко!
.
Присв’ячую Тобі пісню на відкриття пам’ятної дошки на нашому будинку.
Ірина Батюк написала музику, а Роман Калин, наш учень, учасник Євробачення (Гурт Гранджоли) зробив аранжування на мої слова.
.
Виконувала пісню професійна співачка Христина Олексин.
.
Віро Іванівно...Низький від нас уклін.
Від діток, що у школі Ви навчали,
Пішли давно уже з шкільних ми рідних стін,
Але про Вас ми завжди пам’ятали.
.
Ми пам’ятаємо про ставлення до нас,
Ви були доброю і щирою із нами,
Щиро любив завжди у школі кожен клас
Уроки всі, які Ви нам давали.
.
Приспів
.
Учителем від Бога Ви були
Великим наділив він Вас талантом
Сіяла із очей в Вас доброта,
Посмішка була на устах завжди,
В наших серцях лишились діамантом.
.
Ми не забудемо про Вас, поки живі,
Для нас завжди залишитесь зорею
Яка світитиме в житті усе для нас
І ми весь час будемо іти за нею.
.
Твій Володя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608083
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.09.2015
Ріднесенька!
.
Сьогодні в нас свято. На нашому домі встановили анотаційну дошку, для Тебе, по програмі «Івано-Франківськ - місто Героїв». Я дуже щасливий, що місто оцінило Твої заслуги.
.
В цому році ми повинні були відсвяткувати пятдесятирічний ювілей з дня нашого спільного життя. Але не судилось. Я написав для тебе дві пісні, і наш учень Роман Калин написав музику для пісні "Ода жінкам"на мої слова і зробив аранжування.
.
При встановленні дошки ці пісні для Тебе виконували професійні співаки Микола Дутчак і Христина Олексин. Було багато наших друзів і випускників, яких Ти вчила в школі. Значить все ж таки ювілей відбувся.
.
Ти в моєму серці будеш назавжди.
.
Ріднесенька …Сьогодні свято в домі
Пам’ятну дошку встановили на стіні
Й зібрались рідні, учні і знайомі
Тобі віддати шану у святкові дні.
.
Своє життя прожила Ти достойно,
Навік залишила земний глибокий слід
Й пішла від нас Ти тихо,так нежданно
Життєвий світлий свій закінчивши політ.
.
Ти заслужила на повагу від людей
Все була толерантна, щира недарма
Всі пам’ятають доброту Твоїх очей,
Краса усмішки цінувалась усіма.
.
Бог наділив Тебе красою і завжди.
Такою ж чистою була Твоя душа.
Лишила у людей про себе спогади
Й своє ім’я Ти в пам'ять возвела.
.
На милій дошці виглядаєш як жива
Я знову бачу, рідна, блиск Твоїх очей
Хотілось би почути з уст твоїх слова:
«Володінько!... Святкуємо наш ювілей».
.
Ти повернулася до дому назавжди,
Залишишся у ролі жінки й мами,
І в сильну спеку, й люті холоди,
Зі мною будеш й нашими синами.
.
Твій Володя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608082
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.09.2015
Рідненька Моя!
.
Ти так любила свято останнього дзвінка.
Впродовж сорока років Ти зустрічала це свято.
Згадую, як Ти завжди на це свято готовила обновки, шила сукні. Як всі діти хотіли з нами фотографуватись.
.
Цього разу я на святі був один!
Мені дуже сумно без тебе!
.
Присвячую Тобі цей вірш.
.
Завершився уже навчальний рік,
Сьогодні в школі буде Наше свято.
Ти так любила цей прекрасний день,
Щоби дітей з цим святом привітати.
.
Побачити святкових вчителів,
Батьків замріяних в своїх буденних думах,
Дівчат в красивих білих фартушках,
І юнаків у строгих цих костюмах.
.
До свята готувалась Ти завжди,
Щоб гарно, якнайкраще виглядати,
Для незабудок синьо-голубих,
Щасливе, щире серце підставляти.
.
Послухати вітання вчителів,
Священика останні настанови,
Побачити прекрасний той момент:
Дитину із дзвінком в руках, в обнові.
.
Але, на жаль сьогодні я один,
Стою в скорботній немочі й печалі,
Й думками повертаюся назад,
Коли ми були разом в цьому залі.
.
Підходять випускниці і мені,
Прикріплюють синеньку цю квітчину,
Ну а у мене сльози на очах,
В думках з Тобою я стояв у цю хвилину.
.
І ось настав зворушливий момент,
Для вчительки своєї, так годиться:
Букетик незабудок принесла...
То була наша бувша випускниця...
.
І на могилці, в цей святковий день,
Де ще стоїть пухнаста сіра шутка,
Серед насаджених весною квіточок,
Появиться прекрасна незабудка.
.
Люблячий Тебе! Володя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603709
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.09.2015
З святом Тебе, рідна моя, з Благовіщенням!
Прийми від мене вірш, після відвідин твоєї могилки.
.
Підсніжників букет дарую я
Тобі, моя коханая дружино!
Вже серед нас Тебе як рік нема,
Прийми цей дар від мене беззупинно.
.
Поглянь, яка краса оцих квіток,
По ніжності яким немає рівних,
Крихких, тендітних, ніжних пелюсток...
Й два кольори земні: зелений й білий.
.
Голівочки дзвіночками униз
Схиляються у траурнім поклоні,
І крапельки роси, що впали з них,
Блищать райдужно в мене на долоні.
.
Це образ Твій, дарований суцвіттям,
В моїй уяві, в райдужнім овалі,
Мене вертає в ті прекрасні дні,
Які у мене були без печалі.
.
Твій образ буде жити у квітках,
З якими приходжу я все до Тебе,
Прийми поклін підсніжників в цей раз,
Із краплями сльози, що потекла у мене.
.
Люблячий Тебе, Твій Володя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603708
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.09.2015
Дорогенька Моя!
.
Сьогодні День Святої Трійці!
В ці свята Ти озеленювала всі кімнати гілочками з липовим цвітом. А сьогодні я дуже гарно озеленив Твою могилку гілочками з дуже пахучим липовим цвітом.
Спи спокійно! Моя люба дружино!
Присвячую Тобі цей вірш.
.
Зелені свята вже прийшли!
І в поколіннях люди звикли,
На службах, у Святих церквах,
До Господа ідуть молитви.
.
Все очищається, живе,
Молитва зігріває душу,
І до померлих у цей день,
Прийти я з свічечками мушу.
.
Я згадую щасливі дні!
Як традиційно, всі привикли,
З Тобою, в домі прикрашали ми
Гілками, із квітками липи.
.
Коли прийду до Тебе я,
Ангели будуть всі зі мною,
Я на могилочці в цей день,
Зустрінусь з Трійцею Святою.
.
Перед могилкою стою...
Приніс я гілки з цвітом липи,
За все що дано нам в житті,
Нам треба Господа молити.
.
І в цей прекрасний, світлий день,
Як жаль, що Ти вже не зі мною,
Я на могилочці Твоїй,
Вмиваюсь впавшою сльозою.
.
Але хмариночко... Ти знай!
Що би не сталося зі мною,
Я вдячний буду все життя,
Що Господь звів мене з Тобою.
.
Люблячий Тебе, Володя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603579
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.09.2015
Дорогенька Моя!
.
Ось і підійшли шкільні канікули. Я з любов'ю згадую, як ми впродовж 17 - ти років постійно їздили машиною відпочивати в с. Лиман до Павла Григоровича Шараєва. З якою любов'ю і повагою нас зустрічали. За ці всі роки нас знали всі в селі. Ми вже були, як члени великої сільської родини. В пам'яті проноситься Твоя приємна посмішка і велике задоволення під час спілкування з морем. Згадується чистенька водичка в лимані, кладка через лиман до моря, з якої сини Андрій і Сергій ловили бичків, золотистий пісочок, який називався "пограничною смугою" і пограничники з вівчаркою, які пильнували кордони України. Особливо приємно було спілкуватись з тисячами птиць, які збирались на водах лиману перед відлітанням в теплі краї.
Тяжко забути непорушну дику природу, в якій ми почували себе як єдине ціле. На жаль, тепер все це зовсім знищено дикою цивілізацією.
.
Все це для Тебе, Моя Рідна, описав я у вірші.
.
Час відпусток
.
Шкільних відпусток наступила вже пора,
Я знову замкнутий, один в своєму горі,
І в спомині я згадую чудові дні,
Коли з дітьми відпочивали ми на морі.
.
То був щасливий, світлий, добрий час,
Якого описати я не в змозі,
Павло Григорович, близький товариш наш,
Давав можливість відпочити нам,
В селі Лиман, на пляжі, в погранзоні.
.
Ми їздили на море кожен рік,
Ти там своє здоров'я поправляла,
Сини ловили вудкою бичків,
А Ти від цього радість діставала.
.
Будова із десяточок кімнат,
На березі лиману там стояла,
Кімнати із ліжками на двоїх,
І кладка, що до моря нас вертала.
.
Прекрасний берег, кілометрів п'ять,
Пісочок очищали бороною,
На цьому пляжі були ми одні,
Й два погранці стрічали нас з Тобою.
.
Вода прозора, сонечко, пісок,
Цей час завжди Ти щиро цінувала,
Я любувався хвилями в приплив,
В яких Ти на вершині пропливала.
.
Ти так любила тепленький лиман,
І зграї журавлів, яких вода збирала,
А з відлітанням в теплії краї,
Ти їх завжди в дорогу проводжала.
.
Найбільша цінність була ще й у тім,
Що в комишах на березі лиману,
Знаходились цілющі болота,
Й суглоби лікували без обману.
.
Ти дуже щиро тішилась завжди,
Намазавши все тіло болотами,
Подібною була на кінозірку Ти,
Прекрасну негритянку із Маямі.
.
Але, на жаль, не вернеш вже назад,
Твою красу, у всіх моїх поняттях,
Твій щирий, з милим тембром, голосок,
Твою фігуру в сонячних об'яттях.
.
Я дуже вдячний Господу за те:
Що Ти була!...Все поряд!...І зі мною!
І до останньої секундочки життя,
Я щиро милувався все Тобою.
.
Сумуючий за Тобою, Володя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603578
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.09.2015
Дорогенька Моя! Вірочко!
.
Сьогодні Твоє Свято: "Віри, Надії і Любові".
Я ВІРЮ, що Твоя ЛЮБОВ залишила мені НАДІЮ, що ми з Тобою ще зустрінемось. Сьогодні мені Ти приснилась! Ти дуже красива і щаслива була.
Я дуже сумую за Тобою!
.
Ось і тридцяте вересня прийшло.
В церквах відзначать традиційно знов
Великомучениць... Софіїних дочок,
По іменах... НАДІЯ, ВІРА І ЛЮБОВ.
.
Ми відзначали завжди Свято це,
Ти тішилась словам прекрасним в час,
Коли сини поздоровляли все:
"Із Святом, Мамо... Ми вітаєм Вас".
.
По данім імені Ти Вірою була,
Із ВІРОЮ прожила до останку,
Не думала, що Господь забере Тебе,
Неждано, так тихенько, спозаранку.
.
В душі твоїй НАДІЯ ще жила,
Ти говорила, вставши на світанку:
Володінька! Я вірю, що Господь,
Мені поможе загоїти ранку.
.
З ЛЮБОВ'Ю Ти прожила це життя,
Себе Ти щиро людям віддавала.
І в пам'яті, з ким спілкувалась раз,
Ти слід у їхнім серці залишала.
.
В НАДІЇ, не прощаюсь, я вже й сам
І ВІРЮ в те щоденно, знов і знов,
Зустрітись нам поможе певно Там,
Моя невмируща... До Тебе ЛЮБОВ.
.
Твій Володя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603348
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 31.08.2015
Дорогенька Моя!
.
На свято Введенія я знову у Тебе і був вражений побаченим. Перший сніг вкрив Твою могилку пишним килимом, а на хризантемах сиділо багато пташок.
Хвилин 15 я стояв і спостерігав цю дивну картину.
А потім прийшов додому і на папір лягли ось ці рядки ще одного вірша для Тебе, моя рідненька, моя єдина і неповторна.
.
Настала зима, все дозволено їй,
Вже холодніше стає з кожним днем.
Перші сніжинки на могилці Твоїй
Повністю вкрили кущі хризантем.
.
І покривалом із першого снігу
Зітканий килим з квіток, як з роси.
Якби Ти бачила... Рідненька моя,
Дивну природу цієї краси.
.
Білі сніжинки блищать на морозі,
Дарують Тобі кришталеву стезю,
Чесно в житті Ти ішла по дорозі
Й дбала постійно про душу свою.
.
Звично стезею ішла... Все із Богом,
Вірила щиро і в долю свою.
Тихо життя Ти покинула з Ангелом,
Що хоронив він все душу Твою.
.
А на килимі з квіток хризантем
Кілька пташок щебетали для Тебе.
Різноголоссям з замріяних тем,
Щоб Ти почула мелодію в себе.
.
Із здивуванням... В картині отій
Довго вслухався в пташині я звуки.
І під мінорний цвірінькання стрій
Сльози втирали мої змерзлі руки.
.
Твій Володя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603347
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 31.08.2015
Рідненька Ти моя!
.
Я з великою тугою в серці зустрічаю ці свята. Згадую з яким старанням і з Божим благословенням ти зустрічала шуткову неділю і Великодні свята. З якою радістю Ти доторкувалась до моєї голови шуткою з словами "шутка б'є, я не б'ю, від нині за тиждень Великдень".
.
Присвячую Тобі ці скромні рядки.
.
Підходять свята, радість у людей,
Всі у турботах, в біготні святковій,
А в мене біль і туга кожен день,
І в пам'яті лишився тільки спомин.
.
- Володінька! Підходять вже свята,
Бог кличе всіх! Очистіть, люди, душу!
До сповіді й причастя я спішу,
В своїх гріхах покаятися мушу.
.
Дивись, верба почала вся цвісти,
Вже зовсім близько шуткова неділя,
А перед святом до померлих треба йти,
Могилочки прибрати й все довкілля.
.
Тебе я прошу, відпечатай молитви,
В садочку я роздам, хай вивчать люди,
Хай моляться до Бога, як завжди,
І у капличці ця молитва буде.
.
І в спомині проноситься все це -
Твої з цікавим блиском милі очі.
Ти так любила ці святі слова,
"Що шутка б'є", - слова такі пророчі.
.
Ще тиждень, і Великдень вже прийде,
Із розмаїттям писанок прекрасних,
З посвяченням в усіх святих церквах,
У кошичках з свічок, ковбас, і пасок.
.
Уже не вчую я Твої святі слова:
"Володінька! Христос воскрес! Він з нами!".
Тебе давно зі мною вже нема,
Але не знаю чи пройде ця біль з роками.
.
Навіки твій Володя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603003
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.08.2015
Рідненька Моя!
.
Ти так любила свято останнього дзвінка.
Впродовж сорока років Ти зустрічала це свято.
Згадую, як Ти завжди на це свято готовила обновки, шила сукні. Як всі діти хотіли з нами фотографуватись.
.
Цього разу я на святі був один!
Мені дуже сумно без тебе!
.
Присвячую Тобі цей вірш.
.
Завершився уже навчальний рік,
Сьогодні в школі буде Наше свято.
Ти так любила цей прекрасний день,
Щоби дітей з цим святом привітати.
.
Побачити святкових вчителів,
Батьків замріяних в своїх буденних думах,
Дівчат в красивих білих фартушках,
І юнаків у строгих цих костюмах.
.
До свята готувалась Ти завжди,
Щоб гарно, якнайкраще виглядати,
Для незабудок синьо-голубих,
Щасливе, щире серце підставляти.
.
Послухати вітання вчителів,
Священика останні настанови,
Побачити прекрасний той момент:
Дитину із дзвінком в руках, в обнові.
.
Але, на жаль сьогодні я один,
Стою в скорботній немочі й печалі,
Й думками повертаюся назад,
Коли ми були разом в цьому залі.
.
Підходять випускниці і мені,
Прикріплюють синеньку цю квітчину,
Ну а у мене сльози на очах,
В думках з Тобою я стояв у цю хвилину.
.
І ось настав зворушливий момент,
Для вчительки своєї, так годиться:
Букетик незабудок принесла...
То була наша бувша випускниця...
.
І на могилці, в цей святковий день,
Де ще стоїть пухнаста сіра шутка,
Серед насаджених весною квіточок,
Появиться прекрасна незабудка.
.
Люблячий Тебе! Володя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603002
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.08.2015
Дорогенька Моя!
.
У нас відбулась Революція. Народ вже не зміг терпіти тій владі, яка нищила найдорожче – це достойне життя кожної людини.
Я написав вірші «Революція у нас» і «Бої на Майдані» – вони будуть надруковані в збірці, присвяченій Майдану.
Недавно я відвідав в ратуші презентацію картини «Небесна Сотня» і після цього появився вірш на цю тему.
.
Небесна сотня
.
Рідненька! Я музей відвідав залюбки,
Побачив мальовничу там картину,
Небесна сотня в складі зібрана туди,
Один до одного, як в час боїв годину.
.
Вони щитом стоять на цій картині,
Як у боях в останню смертну їх хвилину,
Немов живі готові всі в своїй гордині
Життя віддати за рідненьку Україну.
.
У кожнім їхнім погляді очей я відчував
Любов й повагу до своєї Батьківщини,
Тривогу за своїх залишених батьків,
Велику гідність повноцінної людини.
.
Небесна сотня в чисте небо піднялась,
Місця боїв своїх востаннє оглядала,
Із висоти польоту з сумом попрощалась,
Ключем, як журавлина зграя відлітала.
.
Майдан віддячить за утрачене життя
Усім Героям, що упали за свободу
Мільйонами запалених на площі свічечок,
І пам’яттю довічною й скорботою народу.
.
Твій Володя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602860
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.08.2015
Рідненька моя! Зі святом Тебе!
.
Сьогодні Вербна неділя – це свято Ти дуже любила.
Ти все ходила в церкву посвячувати «шутку» і після посвячення приходила до дому щасливою. Цими гілочками Ти доторкалась до нас, промовляючи слова, що «шутка б’є, я не б’ю, від нині за тиждень Великдень».
Ти була дуже щасливою і емоційною, і цей стан постійно передавала нам. Я був дуже щасливий з Тобою.
Я впевнений, що Ти і на небі дуже щаслива, бо Ти «ЖІНОЧКА ВІД БОГА».
.
Вербна неділя
.
Підходить це свято – "Шуткова" неділя,
На серці не радість, а смуток стає,
Вже в пагонках вербних скрізь гілля,
В церквах у посвяті в цей день постає.
.
Цей смуток у мене постійно без Тебе,
І згадую я про щасливий той час,
Під воду свячену себе підставляла
Із гіллям «шутковим» в руках кожен раз.
.
Ти тішилась завжди вербовим бутонам,
Які розпустились в весняне життя,
Прийшовши додому, тримаючи гілки,
Сіяла від щастя постійно Ти вся.
.
Стою я у гурті святкових людей,
Коли посвятять мою «шутку»,
Й проноситься в пам'яті сум тих ночей
Без Тебе проведених в смутку.
.
Уже пробудилась із сплячки природа,
Вирує навколо прекрасне життя,
А в мене у серці стоїть прохолода,
Без Тебе немає зовсім майбуття.
.
Я згадую щиро про кожну секунду,
Про наше прекрасне, щасливе буття,
Але, пам’ятаючи смерті природу,
Не може відбутись назад вороття.
.
У вербну неділю прийду я до Тебе,
З гілками, в посвяті ”святої верби”,
З квітками нарцисів, з десяточком стебел,
Щоб була там в небі щасливою Ти.
.
Твій Володя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602859
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.08.2015
Дорогенька Вірочко!
.
В ці Великодні свята я згадую Тебе, як ти все спішила в церкву до сповіді, до плащаниці, як готовила кошичок для паски, прибираючи його зеленню.
Все це тепер мушу робити я сам, так як робила це Ти.
В ці дні я дуже сумую за тобою!
Присвячую Тобі цей вірш.
.
Воскресіння Христове
.
Христос Воскрес! У це сьогодні свято
На нашій праведній святій землі
Людей в церквах в цей час багато,
Стоять в посвяті в місті і в селі.
.
Стоять в покорі, голови схиливши,
Випрошуючи ревно милості у Бога,
Що кров колись за нас проливши,
Була важкою хресна та дорога.
.
Колись і Ти в поклоні так стояла,
Схиливши голову в скорботі і журбі,
І до останньої секунди Ти не знала,
Що Господь скоро забере Тебе собі.
.
Ти йшла із Богом в хресній тій дорозі,
Тягар проблем несучи по життю,
Боротися з хворобою була не в змозі,
Пішла з життя забравши радість всю.
.
Душа Твоя уже два роки там у Бога,
Ходжу у сумі я ці роки по землі,
Терниста стала в мене вся дорога,
Прохання чесно всі виконую Твої.
.
Ісус воскрес! І в це жадане свято,
І я згадаю, як Ти хрест свій несла,
Попрошу Бога на колінах я завзято,
Щоб він поміг і Ти колись воскресла.
.
Твій рідний Володя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602610
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.08.2015
Рідненька Моя!
.
Сьогодні у Провідну неділю я з сумом згадав про те, як ми з Тобою і сусідкою Ларисою у провідну неділю 2011 року відвідали могилу Твого батька.
Вертаючись буквально метрів 30 по асфальтній доріжці, Ти побачила ряд могил і вільні місця.
На тому місці, де ти зараз лежиш, Ти промовила слова: \\\\\\\"Володенько! Дивись, які гарні місця\\\\\\\". Я з острахом тоді тобі сказав: \\\\\\\"Віро, Ти про що говориш, дивись ще собі накаркаєш\\\\\\\". Так і сталось.
Ми не вибирали це місце. Нам виділили його.
На тому місці Тобі цілий день світить сонечко, і думаю, тішить Тебе на небі моя любляча душа.
.
З Великодня по Божому всесиллю
Бог відпускає душі праведні на волю,
Щоб на могилках в Провідну неділю
Там з рідними наговоритись вволю.
.
В цей день душа постійно на могилці
В чеканні рідних в трепетному щасті.
Заходять люди в цвинтарні каплиці
Відправити за душі служби у причасті.
.
Я згадую той день: по цвинтарю ми йшли,
Слова тоді сказала Ти зовсім невчасні,
Побачивши місця ще вільні для могил:
Володенько! Дивись, які місця прекрасні.
.
Я відповів Тобі відразу на слова,
Не можна у цей час було таке казати,
Ти вибрала могилочку собі сама,
Не думала, що будеш скоро там лежати.
.
Тепер приходжу я до Тебе кожен раз
І згадую, як Ти могилку замовляла.
І я боюсь тепер таких фатальних фраз,
Щоб і мене зарано доля не забрала.
.
Приніс я на могилку море квіточок,
Нарцисів білих оберемок, два букети,
Бузка пахучого десяток гілочок
І щире своє серце та свіжі куплети.
.
І у неділю цю прекрасну провідну
Я наодинці із Тобою розмовляю.
Перед Тобою, рідна, в мить оцю сумну
Я у поклоні щиро голову схиляю.
.
У день душа Твоя до Бога знов піде,
Я за Тобою буду сильно сумувати.
І, знаю, дуже швидко час отой пройде,
І щоб зустрітись знову рік я буду ждати.
.
Твій Володя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602609
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.08.2015
Ріднесенька!
.
Ось і грудень підійшов, я згадую, як ми все святкували Твій День народження.Яка Ти була щаслива, коли Тебе вітали діти, яких Ти вчила.Згадую Твою фантастично красиву, щиру посмішку, блиск Твоїх прекрасних очей.Твій образ буде жити у моєму серці до останніх хвилин мого життя.
.
Ріднесенька!.. Рік третій скоро віддалив
Мене від Тебе... Тихий Твій спочинок
Хоч в мене в серці рану оголив,
Не роз’єднає наших половинок.
.
У розпачі великім знову знаходжусь.
Зустріну низку свят... Я із журбою
У День народження Твоє я повернусь
І Новий рік зустріну із Тобою.
.
У день народження у Тебе я один
Живих гвоздик поставив я букетик
І часу не відчув я дуже швидкий плин,
Я довго задивлявся на портретик.
.
Поспілкуватись із Тобою я не зміг,
Почути голос милий Твій, любима,
Почути Твій захоплюючий рідний сміх,
І зрозумів, що мрія нездійснима.
.
На Новий рік вже випав чистий свіжий сніг,
Я знову, моя люба, із Тобою.
І сліз своїх я стримати зовсім не зміг,
Не володію, рідна, я собою.
.
Прийду додому і поставлю я Твій диск,
Де Ти проводиш із дітьми уроки,
Почую голос Твій, захоплюючий сміх,
Твої побачу граціозні кроки.
.
У скорботі за Тобою Володя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602563
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.08.2015
Дорогенька моя!
.
Я довго нічого не писав. Вчора я проїжджав коло парку, побачивши гірку, на яку ми водили своїх дітей, на мене найшла сильна депресія.
Я згадав, які ми були щасливі, згадав Твою прекрасну посмішку, і крізь мене пройшло все прекрасне, що було в нашому житті.
Я вдячний Тобі, що Ти була в моєму житті і залишила прекрасні спомини.
.
Приходили ми в парк у дні недільні
.
Вже осінь у свої права вступила,
Змінилось листя в золоті кольори,
У цей період, рідна, Ти любила
Веселку з листя й різні їх набори.
.
Ми так любили в цей осінній час
З дітьми прийти у парк у дні недільні.
Й радіть листкам, що падали на нас,
Й мелодії почути солов’їні.
.
Гармонію листків, що падали униз,
Ти з блиском у очах завжди цінила
І говорила радісно в цей час:
«Є в цій красі велика Божа сила».
.
В зимові дні щасливі ми були,
Із гірки в саночках дітей спускали.
Й як роздавався їх веселий сміх,
Коли санчата в сніг перевертались.
.
Тепер заходжу в парк я в самоті,
Я так хотів би бути тут з Тобою,
Але не вернешся в щасливі дні,
Вже третій рік Ти, рідна, не зі мною.
.
Й твій образ завжди буде при мені,
Й я все життя гордитимусь Тобою.
І в всі прекрасні і щасливі дні
В думках моїх Ти будеш все зі мною.
.
Сумуючий за Тобою! Твій Володя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602560
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.08.2015
Рідна моя!
.
Ти дуже любила квіти і Твоя лілія, яка цвіла для Тебе 30 років, буде продовжувати твоє життя для нас. Спи спокійно. Всі прохання твої, я виконаю до останку, допоки живу на землі.
.ї
Уже весна, надворі сонце гріє,
Весняною парою дихає земля,
І разом з нею дихаєш Ти, Рідна,
В своїй могилці, на світанку дня.
.
Цю зиму Ти в теплі лежала,
Не страшилась прогнозам світовим,
Сухих морозів й вітру не боялась,
Накрита покривалом сніговим.
.
І лілія Твоя була також у тузі,
Вже рік без листя, мучилась вона,
В річницю смерті, це для Тебе, Рідна,
Пустила паросток... Вона жива!
.
Любима квітка, біленький підсніжник,
З голівкою, нахиленою вниз,
З зеленим листячком, що тягнеться до сонця,
Появиться з під снігу... Забаривсь.
.
Любимі квіти на твоїй могилці
Появляться вже скоро... Недарма.
Це ознака любові і поваги
За те, що Ти любила так життя.
.
Твій, люблячий Тебе, Володя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601995
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.08.2015
Ріднесенька моя!
.
Вже багато днів Сергій не дає про себе знати з війни із Луганська.
Я вдома сам і мені страшно тяжко без Тебе. Я згадую, як нам було добре всім разом.
Але в житті не буває, щоб все було добре,і тому на мою долю припали ці випробування.
Я відвідую Тебе і Ти надихаєш мене, щоб я жив за нас двох, для наших дітей.
.
Випробування Бог дав мені,
Лишивши мене без Тебе,
Не тішать мене Твої пісні,
Які зберігала в себе.
.
Без Тебе рідна, я вже не той.
Живу я сірими днями
Я сирота - нещасний ізгой,
Не тішусь нічим... Роками.
.
Ти була зіркою у путі
Й світила завжди всім нам.
Гріла як сонце... При житті,
Віддавши тепло двом синам.
.
Усе зрозумів тепер уже:
Щасливим я був при Тобі
Й не знаю, як Бог вбереже,
То ще проживу на землі.
.
Говорять знайомі всі мені:
«Продовжується це життя».
Не можу забути дні земні,
Як билися наші серця.
.
У муках без Тебе я живу
Живу так, бо жити мушу,
Не можу здати дияволу
Свою християнську душу.
.
Твій Володя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601991
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.08.2015
Ріднесенька!
.
Я згадую наш весільний танець під звуки вальсу, який виконували мої товариші по оркестру, де я був солістом. У нас був чудовий інститутський оркестр і я був радий, що на нашому весіллі була жива музика.
.
Ти була прекрасною в нашому весільному танці. Не знаю одного, чому тепер, коли Тебе не стало пам'ять, повертає такі чіткі і щасливі хвилини нашого життя.
.
Напевно тому, що я Тебе дуже любив і люблю.
.
Я тепер спілкуюсь з Твоїми товаришками з групи і всі говорять, що будуть пам’ятати наше весілля до останньої хвилини свого життя.
.
У спомині стає весільний вальс,
Який виконувала Ти зі мною.
Від щастя Ти сіяла, мов зоря,
Чаруючи усіх людей красою.
.
У танці Ти пушинкою була,
В весільнім платті горда,при фаті,
Щасливою усмішкою цвіла
Такою як Ти була все в житті.
.
Під звуки вальсу радувала всіх,
Сіяв від Тебе в залі весь паркет,
Від кроків граціозних ніг твоїх
Звучав миліше з музики кларнет.
.
Я радий, що усе був Твій партнер
У танцях, завжди в нашому житті,
Сіяв і я від тонких тих манер,
Що дарувала в танці Ти мені.
.
Ми провели у танці все життя
Й гідним партнером Ти була мені,
Я пам’ятатиму сердець биття,
В весільнім залі у далекім сні.
.
Твій Володя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601867
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.08.2015
Рідненька моя!
.
Переглядаючи наші інститутські фотографії, я був у захваті від нашого весілля.
.
Вдивляюсь в лиця наших грізних викладачів, багатьох з яких вже теж немає серед нас, я вдячний їм, що вони були присутні на нашому торжестві.
.
Особливо вдячний ректору, який був посаженим батьком на нашому весіллі і був організатором нашого студентського торжества, думаю, єдиного за всю історію інституту.
.
Я часто згадую наше весілля,
Вернувсь у інститутські я часи,
Де, часто наступало враз похмілля
З Твоєї неповторної краси.
.
Організував нам інститут весілля,
Присутні майже всі викладачі,
В почесній варті були наші групи,
Нашого щастя вірні сівачі.
.
Дали ми клятву ректору прилюдно,
Що пронесем любов через роки,
Що проживем життя своє ми гідно,
Зіллються в річку наші два струмки.
.
Ми виконали клятву, яку дали.
Любов не покидала більше нас.
Але ні я ні Ти зовсім не ждали,
Що рано прийде розставання час.
.
Й не зможе з пам'яті пропасти
Твоя любов за пройдені роки,
Вона у серці вдячністю відклалась
І буде гріти все мої думки.
.
Твій Володя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601865
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.08.2015
Дорогенька моя!
.
Пішла у вічність наш любимий лікар. Вірочко, Ти б була также в страшнім розпачі із-за цієї втрати. Лікар з великою душею
Наталія Леонідівна Бондаренко - дільничний лікар, яка залишила земний слід у душах своїх пацієнтів. Я щиро співчуваю рідним, близьким друзям, колективу поліклініки з втратою унікальної по чистоті, мужньої людини. Багато років Наталія Леонідівна лікувала мою дружину Дяченко Віру Іванівну. За всі роки спілкування з цією унікальною людиною від неї йшло тепло, яке зігрівало всіх, хто спілкувався з нею. Я схиляю з вдячністю свою сиву голову за все, що вона зробила для нас.
Вічная Вам пам'ять!
.
Ріднесенька!.. Я в розпачі страшнім.
Пішла з життя ця рідна нам людина
Й неждано так, принісши горе всім -
І близьким й рідним ця її кончина.
.
Леонідівна!.. Ви були для всіх нас:
Любимим лікарем в своїй дільниці,
Порадницею нам в важкий цей час
Й для хворих були з даром чарівниці.
.
Ви з співчуттям підходили завжди
Й Бог наділив Вас даром спілкування,
І ждали люди всі в часи простуд,
Щоб Ви призначили їм лікування.
.
Я згадую... В тяжкі для мене дні
Померла в мене рідная дружина,
Й давали Ви поради все мені
І були щирою зі мною, як людина.
.
Ви спомин написали при житті
Про свою дуже мужню пацієнтку
Й залишиться про Вас у книжці слід
Про лікаря... Наталку Бондаренко.
.
Ви в пам’яті залишитесь на вік,
Бо щиро Ви любов всім віддавали,
Душевної енергії залишений потік
В їх душах частку серця залишали.
.
Й приходячи до Віри... Я завжди
Прийду до Вас і помолюся при могилці,
Засвічу свічечку і тихо постою,
Згадаю свого лікаря... Я наодинці.
.
Володимир Дяченко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601515
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.08.2015
Ріднесенька!
.
Знову на свята ми з сином за столом без Тебе.
Згадуємо Твої побажання на Святий вечір, щоб ми зустрілись через рік в щасті і здоров’ї.
Перед Святим вечером Ти приснилась мені. З неба появились широкі сходи, окутані туманом. Ти з’явилась в супроводі ангелів, які стояли по двоє за твоєю спиною, і в Тебе теж були крильця ангела.
Ти - мій ангел охоронець. і при житті для мене Ти була ангелом.
.
Ріднесенька!.. Підходять вже святкові дні
Святкуємо народження Христове.
Й з’явилась Ти мені в приємнім сні
І це видіння є не випадкове.
.
Давно не бачив я такі прекрасні сни,
Ти появилася з тиші і без змін
У чіткій варті за Тобою з-за спини
Ангели там стояли з двох сторін.
.
У білім платті і прекрасна, як сюрприз,
Веселі були Твої оченятка,
Й коли спускалася по сходах вниз,
Враз я побачив крильця ангелятка.
.
Ти ощасливила появленням своїм,
Я радий, що зустрівся із Тобою,
І пам’ятай, із милим образом Твоїм
У пам’яті завжди будеш зі мною.
.
І на столі посеред страв небагатьох
Стоїть у вазі квіточок букетик,
Й в цей Святий вечір знову ми утрьох:
Я, син і в чорній рамці твій портретик.
.
Відданий Тобі Володя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601513
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.08.2015
Рідна Моя!
.
Сьогодні, в Свято Миколая, я з сином згадував як Ти трепетно відносилась до цього свята.
Яку насолоду Ти одержувала від реакції наших дітей на подарунки. Ти була дуже доброю і розумною мамою!
Я не мав права не відтворити це у вірші.
.
Рідненька! Миколай до нас уже прийшов,
Приніс нам з сином соковиті мандарини,
А в нашім серці смуток все ще не пройшов
І щиро споминаємо Тебе у ці сумні хвилини.
.
Ти так завжди любила гарне свято це,
Все готувалася для нього до світанку.
І. вставши після сну, Ти тішилась за те,
Що Миколай не обійшов нас цього ранку.
.
Ти рада була в той момент, коли наш син
Витягував пакунок в себе з під подушки
З щасливим криком... "Мамо, є в мене один"
Й виймав з пакунка новенькі ігрушки.
.
А потім були радісні хвилини у всіх нас,
Коли сини заглянули під наші вже подушки.
І радості не було меж у той щасливий час,
Що в тата з мамою також були дарунки.
.
Про Тебе Миколай не забував, це не секрет,
Він радість цю приносив в день цей зрання.
В очах Твоїх я бачив задоволення в момент,
Що він так точно вгадував усі бажання.
.
І в цей святковий і морозний, світлий день
Прийду до Тебе зранку знов я на могилу,
Поставлю подарунки... Й помолюсь як все,
Засвічу свічечки і в тузі постою хвилину.
.
Твій Володя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601423
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.08.2015
Рідненька Моя!
.
Вперше в нашій школі відбулась зустріч з випускниками всіх років з 1993-2013.
Ти не уявляєш, як вже дорослі наші діти, взнавши, що Тебе вже немає серед нас реагували на цю сумну для них звістку.
Вони дуже хотіли зустріти Віру Іванівну, яка залишилась в їхній пам’яті. Але, на жаль, вороття не має.
Зустріч може відбутись на сайті «ДивенСвіт». І діти вдячні за таку можливість.
До зустрічі Дорогенька Моя! Діти Тебе Люблять!
.
Сьогодні в школі в перший раз
Випускники зібрались дружньо,
В усій земній красі, як на показ,
Із дітками вони сиділи мужньо.
.
Із всіх років початку дев’яностих,
Коли відкрилась наша рідна школа,
Всі з’їхались у одягах барвистих, –
Шкільна любов у них не охолола.
.
Ріднесенька! Побачила б хоч раз,
Які солідні стали наші діти,
Як засвітились очі їхні враз,
Мені приємно було їх зустріти.
.
Не всі ще знали, що Тебе нема,
Й узнавши, бачила б Ти їхні лиця,
Мене зустріли з смутком недарма
Їх очі і розгублені обличчя.
.
Хто знали, підходили з співчуттям,
Поклоном низько голову схиляли,
Й віддали дань своїм учителям,
Яких у школі дуже поважали.
.
Й згадалось! Як маленькими дітьми
Ми вперше на уроці їх стрічали.
Й невдалі кроки з першої ходьби,
Повторюючи сотні раз давали.
.
Поставу їхню поправляла залюбки,
Хотіла все, щоб спинка була рівна,
Ти дбала й про здоров’я їх завжди,
В очах дітей завжди була чарівна.
.
І думається, що в серцях дітей
Залишишся завжди, як чарівниця,
А в пам’яті будеш серед людей
Хоч злинуть роки, як стрімка водиця.
.
Ти дбала, щоб людьми вони росли,
Щоб всіх навколо себе поважали
Й щоб радість до своїх осель несли,
І їх, як добрих діточок, вітали.
.
Я роздавав візиточки Твої всім їм,
Де можна в вільний час з журбою
На сайті нашім «ДивенСвіті» ріднім
Випускникам зустрітися з Тобою.
.
Сумуючий за Тобою Володя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601422
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.08.2015
Рідненька моя Вірочко!
.
У це Різдво Христове я з великою тугою в серці зустрічаю це свято.Згадуючи Тебе, я з кожним днем приходжу до висновку, що я був дуже щасливою людиною, бо мав таку гарну і розумну дружину.Не знаю, чому тепер у пам’яті відтворюються такі тонкощі з нашого життя, які при буденності не помічались.Тепер ці прекрасні моменти життя дуже чітко згадуються, і я розумію, Рідненька Моя, що Ти була в моєму житті від Бога.
.
Різдвяні свята в січні вже до нас прийшли,
В цей день Христос малий на світ з’явився,
І з давніх літ у церкву люди все до Бога йшли,
А за народження Христа із Вірою і я молився.
.
Ти завжди дуже поважала і любила ці свята,
Постійно в місті Ти відвідувала церкву,
Всім милувалась і завжди світилась вся,
Як гарно в кольорі освічені усі яселки.
.
З Ісусиком малим, з ягнятком у сінцях,
Народженим в старому Божім Вифлеємі.
І пастушки здивовані в своїх малих руках
Стоять з дарами Божими до ясел в черзі.
.
Ми готувалися до цього свята всі разом,
Дванадцять страв завжди на нас чекали,
І в Святий вечір за врочистим тим столом
Всі один одному здоров’я і тепла бажали.
.
Були у нас прекрасні і щасливі із хвилин,
Коли Ти ложечкою нас кутею радо пригощала
Й раділа щиро, що приїхав старший син,
З Різдвом Христовим нас Ти всіх вітала.
.
Я згадую, як Ти любила гарні колядки
І милим звучним голосом їх все співала.
У ці хвилини я Тобою милувався залюбки,
Про це завжди, Рідненька, Ти чудово знала.
.
Впускала завжди в хату Ти малих колядників
І тішилася мелодійним співом їх прекрасним,
Все спілкувалась з дітками, як Бог велів,
І діалог між дітьми і Тобою був сучасним.
.
Святити воду із натхненням Ти ходила залюбки,
І вірила, що в ній могутня лікувальна Божа сила.
А повернувшись з церкви, вливши воду, із руки,
Ти нас свяченою водою із любов’ю всіх кропила.
.
Сьогодні вдома вдвох із сином ми святкуємо одні,
Осиротіли, Рідна, ми назавжди в горі вже без Тебе.
І залишилася одна надія в ці святкові земні дні,
Що ми зустрінемося разом в Бога там на небі.
.
Твій Володя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601255
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.08.2015
Дорогенька Моя! Вірочко!
.
В ці поминальні дні, я постійно спілкувався з Тобою.
Ти знаєш ким Ти була для мене. Я ще і ще раз обіцяю, що всі прохання Твої я виконаю до останку допоки живу на землі.
Спи спокійно! Моя Рідна!
.
Задушні дні уже в листопаді прийшли,
І служби правляться за душі всі померлі,
Щоб перед Господом в чистилищі було
Вам набагато спокійніше після смерті.
.
Я роблю все для Тебе весь цей час,
Що вже пройшов після раптової кончини,
Могилочка Твоя завжди в живих квітках,
І світять свічечки Тобі майже щоднини.
.
Григоріанку замовляю кожен раз,
В монастирі постійно моляться за Тебе,
Завжди, в церквах, я виставляю парастас,
Щоб Господь Бог забрав Тебе до Себе.
.
В молитві й я схиляю голову свою,
Так починаю я в житті щоденно днину,
І згадуючи образ рідний й милий Твій,
За Твою душу я молюсь у цю хвилину.
.
Твій образ в пам'яті завжди буде моїй,
Його вже неможливо буде стерти,
Залишиться, він там, до самого кінця,
До сотої секунди в моїй смерті.
.
І в поминальні ці, для мене важні, дні,
Я знов прийду до Тебе на могилку,
Засвічу свічечки і щиро помолюсь,
Й відчую я любов Твою у цю хвилинку.
.
Твій Володя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601251
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.08.2015
Рідненька Моя!
.
Ти була сонечком при житті, яке зігрівало мене з синами своїм теплом.
Всі, хто спілкувався з тобою, одержував великий заряд енергії. Ти випромінювала своє тепло для всіх.
І я до останніх хвилин життя буду вдячний Тобі за це.
Спи спокійно, Моя Рідненька!
.
Сонце світить в вишині, зігріває душу,
Оживляє все навкруг тим теплом своїм.
Так до Тебе вже іти я постійно мушу,
Щоб зігріла Ти мене образом твоїм.
.
Споминаю весь цей час я усі дрібниці,
З яким смутком подавав я Тобі водиці,
Твої очки споминаю, добротою вдячні,
І тепло ніжненьких рук, й рухи необачні.
.
Ти, як сонце, зігрівала нас своїм теплом,
Була ластівкою в небі із струнким крилом,
До усіх ішла завжди Ти радо, із добром,
І енергію вливала в душі всім кругом.
.
Я щасливий до безтями, що Тебе любив,
І з Тобою, якщо б можна, ще життя прожив.
Ти завжди для мене була світлом маяка,
Що освічував дорогу все наше життя.
.
Але що тепер поробиш… Є закон життя,
Що живе все неодмінно кане в небуття,
Не вдалось іще нікому вічно тут прожити,
Тож прийдеться мені й далі до кінця тужити.
.
Мушу я за час, що буде, всі справи зробити,
Обіцянки, що давав я, вчасно завершити.
Бог поможе мені, вірю, ще трохи пожити
і прохання Твої скромні до кінця рішити.
.
Твій Володя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600962
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.08.2015
Дорогенька моя Вірочко!
.
В день Благовіщеня я відвідав Твою могилку.
Квіти, які я посадив, розцвіли різними кольорами.
Із суботи я кожен день у Тебе.
.
Спи спокійно, Моя рідна!
.
Прийми від мене цей вірш!
.
Архангел із неба приніс нам новину,
Що діва Марія народить нам сина,
Ісусом назвуть ту чудову дитину
Й терниста у неї буде вся стежина.
.
Радій, благодатна пречиста Маріє,
Господь із Тобою назавжди буде,
Ісус всіх теплом своїм щирим зігріє,
Він грішне все людство навіки спасе.
.
У церкві була Ти завжди у ці дні
І слухала вісті про боже зачаття,
Якою щасливою в цій тишині
Сприймала Ти ті неждані поняття.
.
Із Богом жила Ти у серці завжди
І вірила щиро в посланця з небес,
До нього нежданно пішла назавжди
Й за Твої гріхи він не дарма воскрес.
.
І знову настало квітневе це свято,
Благую цю вість принесли із небес.
Й вістей із квітками приніс я багато
Рідненька Тобі, без земних тих чудес.
.
Люблячий Тебе! Твій Володя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600944
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.08.2015
Ріднесенька!
.
Переглядаючи альбоми з фотографіями, я знайшов привітання-жарт, яке було написане на честь Твого 50-тиріччя під час святкування у школі. Я був в захваті від цього привітання, від теплих слів колективу школи.
Такою Ти залишишся у моїй пам’яті до останнього мого подиху.
.
Поглянеш на неї!... І серце холоне,
Від ревності крає печінку,
З-за неї б помер на екрані Сталоне
Й Плачідо покинув би жінку.
.
Побачиш її знамениту фігуру,
І гріх-бо сьогодні мовчати.
Із неї той грек варганив скульптуру,
Щоб «Галатея» назвати.
.
А помахи рук, а очі, а вії...
Влюбитись, пропасти, забутись.
Від неї ще й досі весь Львів шаленіє
І просить назад повернутись.
.
А цей пірует, а підрізані коси,
Ну образ – дивись і молися!
Тепер зрозуміло, чому негритоси
У Львів всі тоді подалися.
.
І вся Ти якась: і сонце і море,
Доступна, легка й граціозна.
Тебе Івасюк шукав десь у горах,
В піснях відтворивши твій образ.
.
Фізкультура, фізкультура,
Що ти наробила,
Нащо твоя краса усіх
Мужчин полонила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600808
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.08.2015
Рідненька Моя!
.
Сьогодні Твоє Свято – День народження і ювілей, до якого Ти так хотіла дожити. Але! Не судилося!
Сьогодні ми всі в Тебе на могилці засвітили дуже багато свічечок і в скорботній молитві схиляєм свої голови.
До ювілею я написав Тобі цей вірш.
.
У сніжні ці грудневі і холодні дні
Твій День народження настане.
Вже другий рік без Тебе ми, одні,
У смутку на могилі не в останнє.
.
Тобі б було сьогодні сімдесят,
Ти так бажала щиро цього ювілею,
Але! Пішла Ти скоро й тихо із життя
І вмить розсталась з мрією своєю.
.
Ти була ніжною і сильною завжди,
З хворобою боролась півжиття.
Із гепатитом "С" не вийшла із біди,
Пішовши так нежданно в небуття.
.
Ти працювала в школі для людей
І радувалась на уроках кожен раз,
Що в оченятах блиск у всіх дітей
І був активний на уроці цілий клас.
.
І в дитсадочку Ти любимою була
В очах батьків і вихователів весь час,
В душі дітей все чарівницею жила,
Показуючи спілкування вищий клас.
.
Була все доброю, як мати, для дітей,
Для них Ти віддавала весь свій час,
І толерантною була для всіх людей,
Твоя кончина це трагедія для нас.
.
В повазі у лікарні з першої хвилини
Ти пролежала там зовсім так мало днів,
І в час після нежданної і тихої кончини
З очей котились сльози в лікарів.
.
Ти дар від Бога мала в спілкуванні,
Завжди уміла щиро "зрізати кути",
І навіть в дні свого життя останні
Зуміла в сповіді спокійно відійти.
.
І будь упевнена... Ріднесенька Моя,
Я в день оцей прийду з синами на могилу,
Щоб заспокоїлась на небі там Душа Твоя,
Ми разом всі помолимось у цю хвилину.
.
Твій Володя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600806
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.08.2015
Ріднесенька!
.
Ось і наступив Березень, місяць який приносив нам дуже багато радості. В цей місяць ми святкували впродовж життя мій День народження і свято жінки.
.
Згадую, як нас все вітали в школі учні і вчителі, яка Ти була в мене гарна і зовні і душею. Ти сіяла все, як квітуча велика біла ромашка, яку Ти найбільше любила.
.
Я вдячний Тобі за щире тепло, яким зігрівала мене все життя. І не дивлячись на те, що Тебе немає зі мною, завжди відчуваю Твоє тепло.
.
Ріднесенька!... Вже третій рік пройшов,
Як я розставсь, кохана, із Тобою.
Ти залишила на землі любов
І не забрала пам'ять із собою.
.
А пам'ять береже щасливі дні…
В мій день народження з Тобою,
І свято жінки мило Ти мені,
Своєю дарувала все красою.
.
У березневий місяць навесні,
Коли своїм теплом пригріло сонце,
Схололо серце, як в страшному сні,
Коли біда постукала в віконце.
.
Тебе не стало на святій землі
Пішла Ти рано у світи незнані,
Але сліди, пропавши у вімлі,
Мене вертають у часи жадані.
.
У моїм серці будеш назавжди,
Весь час Ти зігріваєш мою душу
І вірю я, що як пройдуть роки,
З Тобою, Рідна, я зустрітись мушу.
.
Твій рідний Володя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600544
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.08.2015
Рідненька Моя!
.
Появився у душі неспокій. Відвідав Твою могилку з товаришем дитинства, з яким ми не бачились 52 роки.
.
Потішився кущами хризантем, які постійно цвітуть на Твоїй могилці.
.
Олько, так я його називаю по дитячому, бо приємно повернутись в прекрасне дитинство, зробив фото, яке я хотів би бачити серед моїх віршів.
.
З самого ранку вставши, відчув страшенну тугу за Тобою, Моя Рідна, і на світ появився ще один вірш.
.
Захмарилось,надворі прохолода,
Кудись поділось сонце, знов дощі,
Так!...І не вперше, знову появилась,
З сердечним болем туга у душі.
.
Ця туга повсякчас буде зі мною,
Уже не зможу я від неї відійти,
Мої говорять рідні й близькі друзі,
Що по життю і дальше треба йти.
.
Всі одинаково твердять, постійно,
Вже перестати требе!...Так тужить,
Вони не знають і не зрозуміють,
Як тяжко кожен день без Тебе жить.
.
Ти найрідніща була все для мене,
З Тобою було легко йти в житті,
Душа Твоя завжди була відкрита,
Твоїм диханням дихали ми всі.
.
Стає вже тяжче рішення приймати,
Немеє з ким порадитись, хоч плач,
Як виникають рызнії проблеми,
Ти так потрібна б була в даний час.
.
Приходжу я тепер завжди до Тебе,
Дивлюсь на фотографію...Й нараз,
Я зустрічаюсь поглядом з Тобою,
І Ти даєш поради всі ...Для нас.
.
Живеш Ти з нами, Рідная Матусе,
І в нашому нелегкому житті,
Проноситься у пам'яті, щоденно,
Все благородство світлої душі.
.
Твій, з тугою в душі, Володя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600542
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.08.2015
Дорогенька Ти Моя!
.
Протягом сорока років ми з Тобою постійно відвідували це прекрасне свято першого дзвоника.
На жаль, Тебе вже немає зі мною! Але я буду на ньому за себе і за Тебе! Повертаючись в ті часи, я ще і ще раз переконуюсь, яка Ти в мене була прекрасна дружина, мама, розумниця і унікальний, від Бога, педагог.
Присвячую Тобі ці вересневі куплетики.
.
Вже перше вересня упевнено прийшло!
В шкільнім подвір'ї так дітей багато!
Любила день цей цілих сорок літ,
Він був для Тебе дуже гарним святом.
.
Я часто повертаюсь в ті часи,
Забути їх, повір, уже не в змозі,
Як ми проходили крізь море діточок
Й були щасливі на шкільнім порозі.
.
Ми на лінійку приходили все разом
Я згадую, як ми дітей своїх любили
І як стояли ми схвильовані в цей день,
На перше вересня у рідної дитини.
.
Стояла Ти у перших там рядах
І радувалась всім, що було сили,
Як старшокласники з пакетами в руках
Всім першачкам букварики носили.
.
Ти особливо тішилась завжди,
Коли гучний дзвінок почав лунати,
І цих маленьких, милих діточок
Став на урок свій перший закликати.
.
Але, нажаль, настали вже часи,
Що я один вже мушу святкувати.
Та Ти повір Рідненька Ти Моя,
Сьогодні буде і Твоє... Це – Наше свято.
.
Сумуючий за Тобою Володя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599975
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.08.2015
Дорогенька наша Мамуся! Сьогодні ми в День свята Матері прийшли віддати шану за те все, що Ти зробила для всіх нас. Згадуємо з якою любов'ю Ти обнімала Андрія при одержані пагонів лейтенанта Львівського Політучилища. З якою гордістю блищали в Тебе очі. Як гордилась Ти присягою Сергія і при одержанні ним дипломів двох Університетів. Ти була унікальною мамою і дружиною. За все Тобі Велика Вдячність від всіх нас.
.
Спи спокійно, рідна Мамуся!
.
Прийми від мене цього вірша.
.
В День свята Матері у Тебе
Сьогодні разом ми усі!
В скорботнім траурнім поклоні
Схиляєм голови свої.
.
По росту Ти була маленька,
Душею - величний фонтан.
Для щастя свого і спокою
Життя Ти дала двом синам.
.
Була Ти доброю, як мати,
Любила Ти своїх дітей,
Ти їх з любов'ю вповивала
В часи безсонних тих ночей.
.
Привила дітям Ти порядність,
Добра бажала Ти синам,
Своєю щирістю без міри
Ти радість приносила нам.
.
І знаю я на сто відсотків,
Якщо би сталася біда,
Ти, не задумуючись довго,
За них віддала би життя.
.
І Ти пробачиш їм, Матусю,
Поступки, що в житті були,
Зернята, сіяні Тобою,
У їхніх душах проросли!
.
Прийми від нас поклін доземний
І скромний горсток квітів в дар,
А сліз, що впали на могилку,
Візьми до себе як нектар.
.
Твої сини Андрій, Сергій, Тато
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599973
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.08.2015
ХМАРИНКО МОЯ НЕПОВТОРНА! РОСИНКО МОЯ ЧАРІВНА!
.
Я дуже сумую за Тобою! Все своє життя я жив для Тебе.Ти була для мене більше як половинка.
ВІЧНА ТОБІ ПАМ'ЯТЬ!
Цей вірш для Тебе в день річниці. Люблячий твій Володя.
.
Вже рік, як живу я без Тебе,
У тузі великій щодня,
І згадую кожну секунду
Останніх хвилин із життя.
.
Надія вмирає остання,
Ти була красива, жива.
Із нами Ти розмовляла,
Не знала, що йде вже біда.
.
Біда наступила нежданно,
Як грому небесний удар,
І страшна, підступна хвороба
Забрала від нас всіх Твій дар.
.
За десять секуд... Ти сміялась,
Розказувала про буття,
І вже ця остання секунда
Забрала Тебе із життя.
.
Для Тебе остання секунда
Прощання з прекрасним життям,
Для мене прийшло розуміння,
Що я залишаюся сам.
.
Ти жіночка була від Бога,
Прислав для життя, певно, Він,
За все, що зробила для мене,
Сердечний доземний уклін.
.
Ти будеш назавжди зі мною,
Я знаю, що смертний і я.
Тобою, любима матусю,
Гордиться вся наша сім'я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599929
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.08.2015
Дорогенька моя Вірочко!
.
Ось ще один випуск учнів із школи я провів без Тебе.
Ти дуже любила ці прекрасні хвилини, передачі дітей у руки батьків, з врученням атестатів зрілості.
Всі випускники завжди бажали танцювати з Тобою шкільний вальс. Але не судилось. Тебе з нами вже немає.
Пам'ять про Тебе буде жити у серцях Твоїх випускників.
.
Вже другий рік іду на випускний,
Без Тебе, моя рідная дружино.
Я згадую прекрасні всі роки,
І час, що пролетів так безупинно.
.
Ми в парі працювали все життя,
У старших класах ми проводили заняття,
Я з хлопцями - любимий свій гандбол.
Азів гімнастики давала Ти поняття.
.
На випускний приходили ми вдвох,
Ти завжди була в пишному убранні,
І дуже тішилась букетам квіточок,
Із теплих слів юначих у признанні.
.
З любов'ю Ти дивилась на дівчат,
Хвалила їх красиві, пишні плаття,
І бачила Ти в них затрачений свій час,
Що не пропали з аеробіки заняття.
.
Ти радувалась блиску їх очей,
Ходою каблучків, палітрі платтів,
При виході на сцену всіх дівчат,
При врученні всім дітям атестатів.
.
Тебе любили всі випускники!
Ти в їх серця вкладала свою душу.
Тепер... Один сиджу я в самоті,
За нас обох я радуватись мушу.
.
І не подумай, що забута будеш Ти!
Допоки пам'ятають Тебе діти,
То на могилці, в дні Твої святі,
Лежати будуть різнобарвні квіти.
.
Твій Володя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599926
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.08.2015
Дорогенька Ти моя!
.
Недавно я прочитав у інтернеті, що Всесвітня організація здоров'я (ВОЗ) визнала - ЛЮБОВ - психічним відхиленням і внесла ці почуття у реєстр захворювань під пунктом "Розлад привичок і потягу не уточнене". Нова хвороба - ЛЮБОВ - занесена під номером F63.9., де підтверджено вченими, що любов з фізіологічних причин не може продовжуватись більше 4-х років.
Ми прожили з Тобою разом сорок сім років і я ніколи не забуду Твої передсмертні слова: «Володінька, Я, напевно, відійду, але щоб ти знав, що я тебе дуже любила все життя і була щаслива. Нас звів Господь! Я все боялась вийти заміж за п'яницю і дебошира».
.
Вірочко! Присвячую і я Тобі признання у Великій любові.
.
Страшну дурню придумали учені,
Що у любові є всього чотири роки.
І що любов - психічна це хвороба,
І що від неї лиш одні мороки.
.
В любові ми прожили все життя.
Усе це не про Тебе й не про мене.
Я вірив в те, що тільки Господь звів
Мене з Тобою, Рідна Моя Нене.
.
Зігріта все любов'ю Ти була.
Повір, що жив я все життя для Тебе,
Не вірилось, що Господь забере
Так дуже скоро на віки до себе.
.
Я дуже вдячний Господу за те,
Що дав він нам оту "страшну" хворобу,
З якою ми прожили все життя
І Ти повір, що не розстались знову.
.
Твій образ буде жити у серцях,
У наших дітях і у близьких друзів,
В моєму серці б'ється кожен день
Ритм твого серця в траурній напрузі.
.
Я хворий був Тобою все життя,
Тобою, моя Рідненька, одною,
Якщо б дав Бог іще одне життя,
То я прожив би тільки із Тобою.
.
Навіки Твій Володя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599742
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.08.2015
Ріднесенька!
.
Розцвіла весняним цвітом наша грушка у дворі, якою Ти все любувалась.
.
Я згадую, як емоційно Ти тішилась цьому витвору природи, як Ти вдихала цілющий запах тих прекрасних квіток.
.
Ці спомини мене вернули в наше щасливе життя.
.
Я знову і знову буду відтворювати в своїй пам’яті все те прекрасне, що було в Тобі, що приносило і мені велику радість.
.
Рясними білими, рожевими квітками
Розцвіла грушка в нашому дворі
Й приносить людям радість пелюстками
В уцій прекрасній весняній порі.
.
Ти любувалась із балкона кожен рік
Красою неповторною природи,
Для Тебе було це,як еліксира лік,
В часи хвороб і частої негоди.
.
Під цею грушкою на лавочці завжди
Ти чула сміх... Це були наші діти,
Із задоволенням приходили сюди
Їм дуже там подобалось сидіти.
.
Й вдихала Ти з балкона аромат
Весняних запахів із милих квітів,
Як мама, кликала Ти голосно стократ:
«Сергійчику, пора вже йти поїсти».
.
Тепер і я любуюсь чудним дивом тим,
Вдихаю запахи квіток сучасних
І піддаюсь я мріям зовсім неземним
Про дні життя років наших прекрасних.
.
Твій милий образ буде в пам’яті завжди,
Я буду марити усе Тобою,
Про тебе рідна повсякчасні спогади
У серці будуть справою святою.
.
ТВІЙ НАЗАВЖДИ ВОЛОДЯ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599740
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.08.2015
Ріднесенька Моя!
.
В ці весняні березневі дні ми з Тобою були особливо щасливі.
Ми святкували мій День народження і Міжнародний День жінки.
Я згадую, з якою любов’ю Ти випікала торти, прикрашаючи зверху різними написами і кремовими квітами.
З якою ласкою вранці Ти першою вітала мене словами:”Володінька, з Днем народження тебе вітаю”.
І неповторний ласкавий дотик Твоїх ніжних рук під час вітання я не забуду ніколи.
Згадую Твій щиро-ніжний блиск очей, коли я поздоровляв Тебе з Днем жінки.
Ти і не здогадувалася, скільки радості Ти вливала в мою душу.
Спи спокійно, Ріднесенька, і знай, що Ти на вічно залишишся в моїй душі.
Дарую ще один вірш в знак любові до Тебе!
.
Ріднесенька! Вже березень у сумі настає,
У продажі з'явились ніжні первоцвіти.
Та у душі моїй все туга, що тебе нема
Й сумних думок зовсім не знаю де подіти.
.
І в пам'яті зринають світлі березневі дні,
Коли підходили прекрасні наші свята;
Мій День народження був п'ятого числа,
В День жінки Ти була завжди увагою багата.
.
Це був щасливий місяць в нашому житті,
Приносив нам він радості завжди багато
І море квітів на святковому, накритому столі,
Й приємних привітань у це, нам рідне, свято.
.
Та перекреслив гарний і святковий місяць цей
День смерті Твій, що так прийшов нежданно,
Тепер ходжу я серед цвинтарних сумних алей,
Щоби зустрітися з Тобою знову так жадано.
.
Сьогодні в школі всі мене поздоровляли
Із Днем народження, який в цей час настав,
Великого здоров’я учні й вчителі бажали,
Щоб діток їхніх, ще проживши, я навчав.
.
Сердечно вдячний їм усім за теплоту і ласку.
Це значить, що у школі я не дарма працював,
І заслужив, як Ти, в очах у них чудову, милу казку,
Що щиро їм любов свою навічно я віддав.
.
І я прийду до Тебе в ці жадані наші свята,
З букетом свіжих пролісків, що я Тобі приніс.
Не тільки Ти від ніжних слів будеш багата,
А й від пролитих на могилочці моїх гарячих сліз.
.
Твій Володя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599513
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.08.2015
Вірочка! Сонечко Ти наше!
.
Ти багато років випромінювала світло, і ми відчували Твоє тепло. Тебе вже з нами немає, але слід, який Ти залишила в наших і дитячих серцях, кожен день, освічує наше життя і зігріває травмовані душі.
Будь впевнена! Всі прохання Твої я виконаю до останку, допоки живу на землі.
До Дня Вчителя прийми від мене цей скромний подарунок.
.
День Вчителя - це Свято було в нас.
Ми вибрали в житті таку дорогу.
Пропрацювали разом все життя,
Віддали честь і шану педагогу.
.
А Вчителем від Бога Ти була.
Він дав Тобі талант, який не вкрасти -
Любити милих, славних діточок,
Свій труд сповна у їх здоров'я вкласти.
.
Тебе любили діточки завжди.
Для них Ти, наче мати рідна була,
Своє тепло вливала в душі їм,
Сердечок їх биття завжди Ти чула.
.
І знай! Що в серці кожного з дітей
Душі Твоєї частка в ритмі б'ється,
І згадуючи образ милий Твій,
У кожного із них сльоза проллється.
.
Я часто задивляюсь на екран,
Дивлюсь постійно на Твої уроки:
Дітей щасливі личка... І в житті
Прекрасні, граціозні Твої кроки.
.
Без Тебе я сьогодні!.. В школі сам!
І сліз я зупинити вже не в змозі,
З любов'ю згадую, як зустрічали нас,
В це Свято, діти, на шкільнім порозі.
.
І на могилці в день оцей cвятий
Я постояти коло Тебе довше мушу,
Схиливши голову в поклоні до землі,
До Бога помолюсь за Твою Душу.
.
Цінуючий Тебе!.. Моя Рідна!.. Твій Володя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599510
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.08.2015
Мамуся Ти моя!
.
Мене часто питають, чому я не писав віршів, коли Ти була жива. Але ми все життя були разом, як одне ціле, щодня на роботі і вдома. Мої теплі слова і наші відносини зігрівали Твою душу.
Я завжди, з великим бажанням, поспішав до дому, знаючи, що ти мене з радістю чекаєш.
Коли я затримувався, ти мене зустрічала на порозі словами: "Володінька, я вже почала хвилюватись чи не трапилось чогось".
.
А тепер я спілкуюсь з Тобою, Рідна, у віршах.
.
Кожен день починаю з зарядки,
Заряджаю я ранками очі.
Поливаюсь рясними сльозами,
Як побачу портрет Твій дівочий.
.
З здивуванням говорять мені:
Чом віршів не писав ти раніше?
Їй це було б приємно в житті
Відчувати, читаючи вірші.
.
Не писав Тобі, Рідна, віршів,
Бо ти все була поруч зі мною,
Віддавав теплоту я душі,
Любувався завжди я тобою.
.
Помагав я щоденно в житті
Побороти страшенну хворобу.
І в постійній отій суєті
Нам з тобою було не до того.
.
І в житті в основному завжди,
Так говорить наука сучасна,
Як втрачаєш любиме й святе,
То стає ця людина нещасна.
.
Але що вже, не вернеш назад
Ту хмаринку, замріяна нене,
Тільки з втратою я зрозумів,
Ту ціну, що Ти мала для мене.
.
Я сьогодні лишився один,
Але Ти будеш завжди зі мною!
І тепер кожен день у віршах
Я постійно спілкуюсь з Тобою.
.
Росинко Моя чарівна! Я тебе дуже любив!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599290
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.08.2015
Неповторна моя Вірочко!
.
Одержав я із Черкас від Світлани Горбунової два Твої листи, які Ти колись ще в вісімдесяті роки їй написала.
Я признаюсь: був вражений і вдячний їй за те, що вона зберегла ці унікальні листи, про які я ніколи б не дізнався.
Прочитавши їх, я ще раз переконався: якою прекрасною, щирою і світлою була Душа у моєї найдорожчої, найріднішої дружини, як я її все називав: «ЖІНОЧКИ ВІД БОГА».
.
В вісімдесяті роки Ти відправила листи
Своїй близькій подрузі у Черкаси
Й зовсім не думала тоді, Рідненька, Ти,
Що буду їх я через тридцять літ читати.
.
Світлана подзвонила у вечірній час:
«Дійшли чутки: я хочу в тебе взнати,
Що вже немає Віри поруч, серед нас,
Тобі я хочу своє співчуття віддати».
.
«Володя! Збереглись у мене Вірині листи,
І дуже хочу ці творіння я тобі прислати.
Вони безцінні, що не можеш уявити ти,
І їх, як цінність, в себе мусиш зберігати».
.
Я був здивований, читаючи оті рядки,
Яку оцінку Ти в листах мені давала.
І вдячний, прочитавши всі Твої думки,
Що доброту мою завжди так цінувала.
.
У цих листах я любувався почерком Твоїм
Та побудовою рядків таких прекрасних,
Так вдало викладених у думках отих Твоїх
Всіх ніжних слів, не запозичених, а власних.
.
Світлані вдячний все життя своє я буду
За те що познайомила мене з Тобою.
А про збережені листи ніколи не забуду
І до кінця життя це почуття буде зі мною.
.
У збірці будуть надруковані ті два Твої листи,
Які Світлані ти колись з любов’ю відправляла.
Любов до Тебе буду в пам’яті я високо нести
І гордий щиро тим, що Ти такі листи писала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599284
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.08.2015
Ріднесенька моя!
.
Недавно у нас був сильний вітер, який згинав із силою гілки дерев. І я згадав, з якою любов’ю Ти помагала садити саджанці берізок і лип.
.
Тебе вже не має, а дерева шумлять під вікнами, і ніхто не дізнається, що в тому, що вони ростуть, є частка Твого серця.
.
Це надихнуло мене написати ці куплети.
.
Шумлять від вітру липи і берези у дворі,
Які садили ми колись з тобою,
І хиляться униз гілки покірливо вгорі
Й листки на землю падають сльозою.
.
Під кронами беріз ростили наших ми дітей,
Яких возила ти завжди в візочку,
Й Ти скільки віддала для них любові й сил,
Співаючи пісні їм в холодочку.
.
Я під берізками у день народження Тобі
Вручав любимі білі і червоні рози.
Хоч було це у снігові, грудневі, світлі дні,
Й гілки беріз скували там морози.
.
Немає і сусідів наших вже дуже давно,
Які садили ці дерева з нами,
Весною ці деревця заглядали у вікно
Й зелене листя плакало сльозами.
.
Тепер один я слухаю мелодію дерев,
Й душа болить, що Ти вже не зі мною…
А серед милих,ніжних, біло-чорних королев
Стоять й пахучі липи стороною.
.
Коли приходжу, над Тобою небо голубе,
Там квітів чудних так багато у розсип.
І появлялися з пахучим цвітом в Тебе,
В Зелені свята листя з наших лип.
.
Твій Володя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2015
Ріднесенька!
.
Я згадую дні коли ми відпочивали на морі. Лежачи на теплому морському пісочку Ти часто задивлялась в небо. Твоя романтична натура завжди бачила красу, а це не кожному дано.
.
Ти любувалась всім: і морем , і лиманом,і комишами, які росли між морем і лиманом, чайкам, які літали над нами і голосно видавали звуки, хмаркам, які пропливали в небі.
.
Особливо Ти милувалась хмарами і бачила в кожній хмаринці щось таке, що не кожному вдається побачити.
.
В Тебе був дар від Бога бачити прекрасне. Твоє прагнення жити було унікальне. Ти так любила життя. Ти й мені прищепила любов до прекрасного.
.
Пливуть по небу хмари ввишині,
Предвісники рясних дощів і бур.
І бачаться крізь сонце вдалині
Ряд силуетів з хмариних фігур.
.
Ти любувалась хмарами завжди
Й,включаючи фантазію свою,
Ти бачила у хмарах тих сліди
Земних звірят всіх виразно в строю.
.
«Володінько, поглянь - он вдалині
Пливе кораблик, наче по воді,
Он – он, дивись, ці хмарки – молоді,
Й вітрила там від сонця золоті».
.
І я дививсь і дійсно бачив там
Й кораблики, й дерева і звірят
Тобі я вдячний й хмарним небесам
За відкриття цих чудних й дивних свят.
.
Без Тебе я б не бачив вдалині
Прикрас з природних дивних тих картин,
Не були б у житті щасливі дні,
Я б не відчув й краси отих хмарин.
.
Тепер я часто дивлюсь на хмарки
Й шукаю образ Твій я, Рідна, там
Знаходжу оченят Твоїх зірки
Й Твою усмішку серед милих хмар.
.
Ти помагаєш жити на землі,
Знаходишся й тепер Ти серед нас,
Лиш у затягнуті дощами дні
Сумний для мене наступає час.
.
Твій Володя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598944
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.08.2015
Дорогенька!
.
Потрапив мені на очі в інтернеті вислів: «Хороших мужей не бывает, ими становятся, когда умная жена».
.
І тепер, переглядаючи спомини, які написали про Тебе близькі нам люди, я читаю про те, якими Ти володіла унікальними якостями, що Ти була великою розумницею.
.
Я це відчував все своє життя, і вдячний сердечно Богові, що він дав мені для життя Таку дружину.
.
Я був дуже щасливий з Тобою і, повертаючись в минуле з першого дня зустрічі з Тобою, незважаючи на всі життєві труднощі, я жив в земному Раю. І я щасливий, що жив для Тебе.
.
Велика Розумниця
.
У інтернеті прочитав цікавий вислів,
Що не бувають добрими чоловіки,
А є розумниці жінки, яким Бог повелів
Життя сімейне збудувати на роки.
.
Була Ти в домі нашим сонцем у сім’ї,
Й теплом Ти зігрівала наші душі
І в тім теплі слова завжди для всіх Твої
Й були для нас, як свят вода, цілющі.
.
Й ти п’ять кутів тримала на своїх плечах,
Хоч й була Ти маленька, як дюймовка.
Ти з висоти орла охороняла нас,
Й відчутна була все Твоя страховка.
.
Ти завжди повторяла в захваті слова:
«Життя прожити це не поле перейти»,
Й була Ти як ромашка квітка польова
Й зривала з неї щастя пелюстки.
.
З Тобою був щасливий, Рідна, я весь час
Із тих хвилин, що Бог з'єднав з Тобою,
Тепер я зрозумів, що жив весь час в Раю,
Який створила Ти для нас в спокою.
.
Й я знаю вже не вчую ніжних милих слів.
Я в самоті й не дінусь нікуди,
Й так тяжко вже шукати інших берегів.
Твоє тепло буде у серці назавжди.
.
Пам’ятаючий про Тебе Володя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598739
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.08.2015
Ріднесенька Моя!
.
Наш син знову одів офіцерські погони.
Я згадую, в якому розчаруванні Ти була, коли колишня влада знищувала армію і наш син потрапив під скорочення. Скільки зусиль Ти робила, щоб знову вернути його і побачити у військовій формі офіцера. Згадую, з якою любов’ю Ти кожен день прасувала його форму і тішилась, який він охайний. Сергій виконав Твою мрію, сам знайшов в м. Львові собі посаду в Національній гвардії. Повір, що в цьому є і Твоя заслуга, я це точно відчуваю.
Будь спокійна, Рідненька. Ти б гордилась своїм сином.Під цим враженням я написав вірш.
.
Ріднесенька!.. Сьогодні Ти б щасливою була,
Бо син наш знову вдів із зірками погони
І в мить оцю, від звістки, в щасті б розцвіла,
Дізнавшись, що уже формують батальйони.
.
Твій син військовим добровільно, моя рідна, став
На заклик знову захищає Батьківщину,
Й свій вірний шлях в житті свідомо він обрав,
У трудний час, бо ж розривають Україну.
.
Літала б Ти від щастя у високих небесах
Й сіяла б Ти, й світилась, як жар-птиця,
І я б побачив у прекрасних, карих тих очах
Велику гордість... А тепер це таємниця.
.
Недавно Ти у дивнім сні зі мною провела:
Як все, в машині, при житті сіяла,
Веселою, щасливою, красивою була,
Комісію пройти Ти сину помагала.
.
Й зустрів товариш нас, в очах його був страх:
– Що, Віро, робиш тут?.. Мене ти налякала!
І відповідь була з іскринкою в очах:
– Я завжди тут і від Володі не зникала.
.
Проснувся я щасливим у реальному житті
І вдячний, що Ти сум мій трохи втамувала,
Спокійним встав і згадував хвилини милі ті
І радий був, що Ти Сергію помагала.
.
Твій Володя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2015
Дорогенька моя! Я згадав, як ми їхали в лікарню, і з яким Ти захопленям тішилась побаченим епізодом з красивого життя двох стареньких людей, які йшли по тротуару і з великою любов'ю тримали одне одного за руку.
.
Прийми від мене цей скромний спомин.
.
Ми їхали вранці в лікарню,
Спокійна розмова була
Про ювілей, як справляти,
Про те, що вже скоро весна.
.
- Володя! Як час пролітає,
Дивись, півстоліття нема,
Як в злагоді ми проживаєм,
Уже сорок сьома весна.
.
Ремонт треба буде зробити,
Покличем ми друзів своїх,
І ювілей відсвяткуєм,
В житті так годиться у всіх.
.
І раптом ти повернулась,
Побачила двох із спини,
Стареньких, що йшли тротуаром,
За руки тримались вони.
.
За руки тримались старенькі,
І тиха в них була хода,
Зате задоволені лиця,
Щасливії були... оба.
.
Ти зразу звернула увагу,
Й сказала тоді Ти слова:
- Хотіла б дожити до того,
Щоб так із тобою я йшла.
.
Але не судилось нам знову,
Щоб була у нас ще весна,
Не знали тоді ми, Рідненька,
Що жде нас обоїх біда.
.
І все це залежить від Бога,
У кожного своя стезя,
І забрана в нас ця можливість,
Відчути "старенькі" літа.
.
Твій Володя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2015
• Ріднесенька Моя!
Вже два з половиною роки віддаляють Тебе від мене.
Я в постійному смутку, особливо в даний час, коли наш Сергій на війні в Луганській області, а я залишився сам. Але я постійно з Тобою, Моя Рідненька.
Перед моїми очима постійно проходять картини з нашого життя. Одну з цих картин я описую в цьому вірші.
.
Пройшли роки а я не можу вже забути
Твої слова, почуті у палаті,
Весь час думки сумні стараюсь відігнати,
Й признання згадую... Твої крилаті.
.
– Володінька, я, певно, скоро відійду,
Але щоб знав ти... Я була щаслива,
Що ми з тобою так прожили все життя,
У цьому є велика Божа сила.
.
Я все боялась, щоб зі мною поруч була
Невпевнена й напідпитку людина,
А Бог поміг мені в проханнях моїх всіх
І я нежданно так тебе зустріла.
.
Ти був для мене ясним сонечком в житті,
За тебе я все Господа просила,
Не знаю, як тобі прожити в самоті,
Я дуже все життя тебе любила.
.
Пильнуй наших дітей, вони в мене були
Усім... Важніші, як зіниці ока,
Свою любов весь час нам щедро віддавали,
Й любов моя до них була глибока.
.
Приходячи до Тебе, я згадую завжди,
Слова Твої, що ти мене просила.
Й Тобі я вдячний за сіяння... Як звізди,
І що зі мною так була щаслива.
.
Твій Володя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598386
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.08.2015
Світлій пам'яті моєї дружини Дяченко Віри
.
Пішла від мене дружина у зовсім інші світи,
Де світле тепло й спочинок на довгії, довгі віки.
Рідна моя, кохана, без Тебе життя сумне,
Глибока душевна рана болить. Вона не мине.
.
Смерть невблаганна, жорстока, косить усе живе.
Ті слова не забути ніколи: "Володю! Рятуй мене!".
Душею для всіх була світла й не шкодувала тепла,
Недаром вінків палітра на могилу твою лягла.
.
Пам'ять Ти залишила в чистих дитячих серцях,
В школах, де працювала, в дзвінкоголосих садках!
І я клянусь перед Богом, що всі прохання Твої
Я виконаю до останку, допоки живу на землі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598314
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.08.2015
Сьогодні мені ти приснилась,
Ти була зовсім, як жива -
В халатику білім, в квіточки,
Весела, красива, струнка.
.
Чомусь ти була на балконі,
Внизу я чекав, без ключа,
Рукою змахнула й сказала:
«Володя, ходи, я прийшла!».
.
Я з дивом дивився на тебе,
Яка ж ти була молода,
Хмаринко моя неповторна,
Росинко моя чарівна.
.
А я відмахнувсь, повернувся,
В сторонку пішов та дарма...
Проснувся від сну, зрозумівши,
Тебе коло мене нема.
.
Моментом ти розчинилась,
Пропала як палички мах,
І знову з'явилась в уяві,
Усміхнена з блиском в очах.
.
Тебе вже немає зі мною,
Назавжди пішла в небуття,
Я вдячний за кожну секунду,
Прожитого разом життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598308
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.08.2015