| Сторінки (2/120): | « | 1 2 | » |
- Чекаєш?
- Чекаю…
- А молишся?
- Так!
- То що ж може трапитись?
- Навіть не знаю…
Та ворон ось кряче…
Поганий то знак?
- Ти в мене питаєш?!
- Так, в тебе питаю.
- Не вір у прикмети, а вір лиш у нього!
- Я вірю!! Та просто…
- Що просто?
- Я дуже боюсь…А раптом щось станеться…
- Не думай про це, вір у Бога!
- Не можу не думать…
- Чекай та молись!!!
Він виживе, вистоїть і переможе,
І вернеться рано у дім на зорі!
Погані думки нам пускати у душу не можна,
Чекати та вірити маємо ми!
02.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583388
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.05.2015
- Вставай! Нам треба у дорогу!
- Котра година?
- Починається уже зоря…
- Мені щось дурно…
- Біль, смуток, відчай чи тривога?
- Скоріше біль, болить страшенно голова.
- Вставай, бо нас уже чекають!
- Чекай хвилинку…
Щось тут не те…. я трохи не збагну….
- Вставай!
- Не можу!!!
Щось коїться не те - я рук та ніг не підведу!!!
- У тебе вчора влучили снарядом,
Тебе рознесло на дрібні шматки…
- Що? Не може бути цього!!!
- Вставай! Ми маєм йти!
- Чекай хвилинку… Як це так? Я - мертвий!!
Я вже не живий??
- Звичайно, і тебе чекає небо!
Кажу ще раз - ми маєм йти!
- Але куди?
- У кращий світ!
- Хіба такий буває?
- Буває!
- Без образ, ганьби, знущань, брехні?!!
- Так, там є усе чого усі так прагнуть та чекають,
Там є любов і мир…
- Хіба цього немає на землі?
- А ти як думаєш?
- Не знаю…
Але мені здавалося що є!
- Скажу тобі відверто – ні, немає!
- Чому?
- Бо кожен лиш про себе «річ веде»
- І все?
- Не тільки факторів багато,
Але оцей один є основний!
Земні готові все і всіх продати,
Аби лиш вигоду отримати собі.
Вони готові знищити будь-кого,
Аби лиш врятувати власнеє життя.
Вони лиш роблять вид, що вірять в Бога,
Але у їхніх справах Бога вже давно нема!
- Виходить, що й мене Вони продали?
- Та ні!! Тебе за безцінь віддали!
І всі життя солдат, що воювали,
Для них то дріб’язок, побиті мідяки!
- А як же рідні?
- Ти за них не переймайся!
Вони до тебе згодом теж колись прийдуть,
Ну що ж, за мене ти давай тримайся,
Тебе в світ гарний, добрий, чистий, поведу…
Злетіли в вись безмовно білі дві пір’їнки -
Їх вітер вище й вище вгору підіймав,
Душа солдата й ангел-охоронець…
От так, напевно, і кінчається земне життя!
05.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583387
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 24.05.2015
Среди тихого безмолвия священник
Молвит грозно взглядом лишь одним:
«Не проси у Господа прощенья
За свершенные тобой в сознании грехи!
Не проси спокойствия и мира,
Коль врагу желаешь горя и беды.
Не ищи в духовной вере силы,
Коль твои слова и помыслы в грязи!
Не кляни судьбу и дальнею дорогу,
По которой предстоит тебе идти,
Все, что не случается, угодно и тебе, и Богу,
Знай, что так должно произойти!
Не таи в душе ты злобу и обиду
На того, кто сеет в сердце эти семена!
Лишь тогда ты станешь сильным,
Как засохнут зерна от тепла й добра!
Пожелай врагу того, чего себе желаешь
И получишь покаяние в ответ.
Пусть согласие и радость созидают,
Увенчая счастьем белый свет!»
Среди тихого безмолвия природы,
Отражались в водной глади облака…
Коли небо чисто - чисты будут воды,
Не породит свет вовек, озлобленная тьма!
24.11.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583001
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.05.2015
Страшний той цвинтар, де нема могил…
Де панахиду чорний ворон грізно кряче,
Де, наче мати, плаче тільки вітер уночі,
Де маки поросли червоні і як кров гарячі…
Страшний той цвинтар, де нема могил…
Де сплять собі спокійно і навічно,
Колись кохані, браві, мужні вояки,
Які уже давно пішли у сиву вічність.
Страшний той цвинтар, де нема могил…
Там невідомі імена, звання і дати,
Портретів там нема колись живих,
Та й скільки їх тут полягло - вже й не сказати…
Страшний той цвинтар, де нема могил…
Туди не сходиться знайомі й близькі
Немає тут хрестів, вінків, свічок,
Розсипались лише тут квіти як намисто…
Страшний той цвинтар, де нема могил…
Тут всі разом померли за годину,
Тут всі вони заснули міцним, вічним сном..
А чорний ворон їм щоночі править панахиду...
21.05.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582997
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 22.05.2015
Цінуйте хлопці тих, що вас чекають…
Цінуйте тих, що моляться за вас…
Їх душі кожен день на друзки розбиває
Нова, страшна, смертельна новина…
Вони сивіють швидко, в лічені хвилини,
В сльозах їх гірких світ весь можна утопить.
Брат, чоловік, коханий чи однісінька дитина -
За вас вони готові Бога і диявола просить.
Вони стоять за вами міцною стіною,
І витримають всі негоди на своїх плечах,
Вони готові всіх зігріти ніжною любов’ю,
Бо знають дикість втрати, лють і жах…
Цінуйте хлопці їх, вони на вас чекають,
Цінуйте їх, бо моляться вони за вас!
Любіть їх щиро і, прошу, не ображайте,
Не тільки це для вас - це і для них війна!
10.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582579
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2015
- Привіт!! Кохана, я прийшов!!
- Прийшов ти якось рано?!
- Та москалів сьогодні щось,
Нам на відстріл прислати мало…
- Голодний?
- Так, як сірий вовк! А що ти зготувала?
- Малих москаликів і борщ!
- Краса! Ти знаєш, я люблю ці страви!!!)))
А як там наші два раби?
- Вже огород спололи, в хліву прибрали,
Сплять оно отам в траві…
- Да…кабани вони таки здорові!
Приниження і рабство - то ж для них
Найкраща ціль в житті і стимул!
Як тільки спустим з ланцюга,
То зразу горе трапиться із ними.
Нап’ються «водки» й за ножі,
Бо міри в випивці - не знають,
Далеко, правда, не втечуть проте,
Себе ж самі і повбивають!
- Та знаю, знаю - краще їж!
- А як там наш синочок?
- Убив з десяток снігурів
І салом годував синичок!
- Ай, молодець! Моя він кров!
А як там справи в школі?
- Лопату дідову у стрісі він знайшов
І розказав як Укри рили Чорне море!
Портрет Бандери змалював,
Тризуб склепав із дошок,
На біології сказав, що москалі - то мавпи,
Що до людей ще не дотягли трошки!
Радіє тато з слів оцих
І мати посміхається -
Бандерівською ця сім`я
В народі називається!))
Ну? Як вам жарт? Агов, російські ЗМІ!
Ви ж так все уявляєте?!
Немає меж для вашої брехні,
То й ми тепер в абсурд зіграємо!
Ви ж так віщаєте своїм,
Про нас щодня і щохвилини!?
Бандери злі! Вони страшні!
А в вас святий лиш Володимир!
Плазуйте й далі, ниці плазуни,
А ви, що дивитесь оце і вірите,
Моліться й далі Леніну в труні,
То може він гріхи відпустить і помилує!?
01.02.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582577
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 20.05.2015
Ламаю вуглик чорний у руках…
Він кришиться - чорніють руки,
Тріщить вогонь в сухих гілках,
А у очах печаль та дика туга…
Життя таке далеке й невідоме,
Неначе то чуже, а не моє…
Ламаю вуглик. Гарно так довкола!
Лиш я брудна, а серце злоба рве.
Всі чистими бажають бути
І гарними, неначе уві сні,
Печалі та тривоги хочуть позабути
Й співати тільки радісні пісні.
А як потрібно чорне щось зробити,
А як потрібно закатати рукава -
Ярмо обов’язків гірких на себе вдіти,
То всі ховаються й шукають лівого – «козла!»
Ніхто не хоче забруднитись
Й зізнатися у власних помилках,
Бо можна ж Богу помолитись
Й сказати: «Я вже чиста, вже свята!»
Я ж не боюсь - і в цім моя провина!
Як треба руки власні радо забрудню,
Бо це огидно з чорною душею жити
Й міняти гірку правду на смачну брехню!
Прокиньтесь люди! Подивіться в себе!
Ви забруднили душу та свої думки!
Нехай у вас ще чисті й білі руки,
Але з середини уже ви прогнили!
Ми всі забруднені цим світом,
Ніхто святим і чистим не помре!
То краще знати це, і чесно жити,
Ніж кожен раз «вибілювать» себе!
29.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582340
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2015
Болить за тебе серце, сину, рідний мій,
Далеко ти від мене, і не близько я від тебе…
Ти там, де чутно лиш гучне «У бій!»,
Де заревом кривавим кожен день палає небо.
Молюсь за тебе, сину, у вечірній і ранковий час -
Жену від себе всі лихі видіння і думки…
Ще вогник свічки молитовної не згас,
Тому кажу молитвою слова оці свої:
«Нехай вкрива тебе від куль та усіляких бід
Ще вишитий минулою весною
Мій подарований тобі рушник,
Який, чомусь, не взяв ти із собою!
Нехай кольчугою сорочка українська стане,
Яку минулим літом гаптувала я,
А від смерчів та диких градів -
Убереже тебе любов моя палка!
Тримайся, рідний мій синочку,
А я прийду до тебе скоро усі сні
І обніму тебе - віддам рушник й сорочку,
І словом цим життя врятую я тобі!»
05.10.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582339
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 19.05.2015
Стається все тоді, коли повинно й мало статись…
Не знає Доля хиб та прикрих помилок,
Тому не треба нам у відчаї на неї нарікати,
Не відає, що буде точно завтра з нас ніхто…
А буде лише те, що має дійсно бути:
Один пішов – йому на зміну хтось прийде…
Ми всі лиш люди, прості смертні люди,
Та в серці маєм те, що з віком не помре!
Звучить для когось, певно, це образливо і грубо,
Але палає зараз Україна наша у вогні,
В нас що не день, то гинуть кращі люди,
Не побиватись, а боротись маєм зараз ми!
Згадайте тих, що зараз там на небі:
В них що не день, то була битва й боротьба,
Вони боролись проти темряви за нас й за себе -
Палало ясним смолоскипом їх земне життя!
Вони ішли вперед наперекір стражданням і недолі,
Вони горіли ясним світлом зрання й до зорі,
Вони любили світ та цінували власну волю,
Вони цей світ збагнули і себе у нім знайшли!
Тому давайте жити й пам’ятати незабутніх,
Ділами й мужністю своєю прославляти їхні імена:
Висоцький, Биков, Пелих, Івасюк і Ступка,
Амосов, Яремчук, Філатов, Цой, Кузьма…
03.02.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582076
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2015
Чи плачуть янголи вночі?
Чи плачуть янголи, коли ніхто не бачить,
Сховавшись десь в кутку одні?
Так, звісно плачуть, гірко й тихо плачуть…
Буває зронять й вдень сльозу,
Коли терпіть вже просто сил немає!
Коли тривога, біль, омана і брехня
Їм душу світлу навпіл розривають…
Коли вони – правдиві і святі,
Не можуть свої крила правді простягнути,
Бо зразу ж гострі чорнії мечі
Їм пробивають душу світлу люто…
О! Як же гірко плачуть янголи вночі!
Коли ніхто, ніхто не чує та не бачить…
Терпіти зло не можуть навіть і вони,
Тому і плачуть, гірко й тихо плачуть…
17.05.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582073
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2015
«Memento mori!»
Ти про смерть не забувай!
Я домовину бачила в однім костьолі
Палала свічка, чорний гроб стояв…
А що в труні?
Напевно що нічого…
Ніхто ж війни та горя не чекав…
Але страшний той образ, та картина
І досі в пам’яті моїй стоїть!
Бо всіяна уже гробами Україна,
Про смерть нагадує нам схід постійно - кожну мить!
Там кожен день гуляє смерть з косою,
Там обривається щодень чиєсь життя…
Стою я перед чорною труною
І враження таке, що це для всіх вона одна!
Скорбота, плач, жахіття, горе,
Палають житла, трупи і земля…
Умилися вже місяць з сонцем кров’ю,
Розплавленим свинцем отруєна жива вода…
Страшні картини зараз там на сході,
Не можна горе те у повній мірі навіть уявить…
«Memento mori!» Ха!«Memento mori!» -
Так кожен ранок ворон чорний прокричить!
А тут спокій… Свічки горять, святі ікони,
Ні звуку зайвого та й шорохів нема…
Молитва лиш твоя і лихо б’є у скроні:
«Memento mori!» - в нас іде війна!
Але за стінами костьолу, там життя буяє!
Там сміх, там радість, там немов весна!
А горе поряд! Тут в труні страшній дрімає
«Memento mori!»… ось і всі слова…
14.10.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581706
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2015
- Ов! Ти що робиш?
- Не бачиш?! Вмираю…
- Цікаве заняття! Пробач, а давно?
- Напевно, я точно не знаю…
Таке відчуття, що не жив – що життя не було…
- Що трапилось?
- Все це дістало! Не можу я більше – не маю я сил…
- Ти думаєш, що викличеш жалість?
- Я жалості в тебе зовсім не просив!
- О! То ти вже лютуєш і сердишся, друже!
- З чого б то?! Тобі то здалось!
- Прокинься! Ти ж просто заплутавсь!
І збився з дороги – зневіривсь чогось!
- Можливо…
- Агов! Не здаватись!
- Ага…
- Ти ще чуєш мене?
Вставай та в дорогу збирайся -
Ти маєш боротися сам за своє!!
Як хочемо щастя і миру, і долі,
То маєм самі закатать рукава!
Надія, то гарно, проте вже доволі
Комусь довіряти своє сокровенне життя!
Усі, хто зневіривсь, вставайте, прокиньтесь!
Ви втомлені, звісно, та треба іти!
Ви зможете все - тільки в себе повірте
І прийдете скоро самі до своєї мети!
12.12.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581705
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.05.2015
Ми ризикуємо здавалося б малим,
Насправді ж платимо завжди ціну велику!
Життя здається нам довічним і простим,
Але насправді ми заручники лише одної миті!
Втрачаєм все за мить - за мить усе знаходим!
І кожен раз ми починаємо спочатку лиш нову главу.
Життя ж іде вперед - життя крізь нас усіх проходить,
А ми за миті щастя платимо завжди одну ціну!
09.11.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581461
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2015
Страшний настане час, коли сліпі прозріють..
Коли побачать світ в усій «красі» і без прикрас,
Вони, напевно, з жаху зразу ж оніміють
А тіло, мов ланцюг, скує навічно дикий страх…
Страшний настане час, коли впадуть всі маски,
Й покаже чиста правда істинне лице -
Це шоком, болем, горем лютим стане
Для того, хто брехнею дихає й живе!
Страшний настане час, коли воскресне справедливість.
Коли повстануть з мертвих Честь, Відвага, Лють,
І піде мужньо армія свята й єдина
На тих, що люблять розкіш, пиху та війну!
Страшний настане час, коли відкриються всі двері
Коли прийдуть з минулого загублені святі
Всі ті кого колись за правду знищили, убили,
І в очі мовчки глянуть з докором живим!
Страшний настане час…тоді земля здригнеться,
І зійдуть з неба кари грізні посланці…
Пришестя друге? Так, воно нам зараз, Боже, треба
Коли ж настане час «страшний»? Коли?
15.05.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581460
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.05.2015
Людська душа немов вокзал,
Там безліч зупинялось перехожих…
Когось ти зустрічав і проводжав,
А з кимсь прощався... і назавжди, може…
Хтось був в душі одну єдину мить,
А хтось чекав роками на потрібний потяг,
Хтось змушував тебе для щастя жить,
А хтось життя все планував на потім…
Хтось шлях тобі вказав потрібний,
А хтось тебе з дороги просто збив,
Хтось вірив в тебе, в твої перемоги,
А хтось у душу тільки плюнути хотів…
Та ти не закривав дверей нікому,
Ти знав, що так потрібно і так є -
Немає на шляху життя звичайних перехожих -
Це Доля в різних образах перед тобою постає!
Вона одна тебе і б’є й голубить,
Вона тебе гартує і постійно вчить,
І щоб урок її важливий ти засвоїв
Душа повинна через себе купу люду пропустить…
01.05.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581216
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2015
У правді правди вже давно немає,
Брехня потовчена брехнею наче мак у ступі,
А воля волю на одвірку розпинає,
Життя в житті, немов сліпе, - не бачить суті!
Все йде вперед, немов стоїть на місці…
Все пада так, немов не знає як ходить…
Минає так хвилина, день, седмиця, місяць,
І ми усі продовжуєм себе самі губить…
Чи чуєм голос, але слів не розумієм,
Ми дивимось кудись, але не бачим кольорів,
Ми молимося щиро, та уже без віри,
Лягаєм спати уночі і бачим сни без снів…
Існуєм так, неначе нас самих немає,
Немов не було і не буде більше людей!
Стоїть самотня сіра українська хата скраю,
Ще трохи і от-от у прірву вічності впаде…
Чого стоїм? Чого тепер усі чекаєм?
Які думки тепер рояться в голові?
Ми живемо чи тихо помираєм?
Тепер ти сам повинен відповідь знайти!
28.04.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581214
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2015
Вже не лунають постріли смертельні,
Не чутно рокоту страшних гармат,
Здавалося б, вже мирні наші землі,
Але цвіте на полі старому червоний мак...
Стирає час із пам’яті людей
Та з стрілок давніх циферблатів,
Всі спогади про ту страшну війну,
Яку цьому от полю довелося знати…
Чи були битви саме тут колись?
І скільки їх тоді не перейшло це поле?!...
Минуло сімдесят буремних літ,
Та от прийшло до нас це лихо зову…
Онуки й правнуки тепер ідуть в атаку,
Героїв тих, що на цім полі полягли
Своє геройство, мужність й вірність
Вони як естафету нам передали!
І світить сонце ясно, як ніколи...
Виблискують криваво маки на зорі…
О, Боже праведний, прости, та так не можна!
Не можна, щоб нові життя тут полягли!
Хай спомином одвічним стануть маки
Про тих, хто кров’ю власною омив поля.
Ми дякуємо їм! Ми памятаєм!
Як спомин маком вкрилася земля…
09.05.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580958
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 13.05.2015
Як хочеш ти, щоб правда панувала -
Готуйся у похід, гостри свій меч!
Бо мріяти й чекать на правду мало -
Потрібно голови брехливі скидувати з плеч!
За правду треба буде поборотись,
Бо просто так їй трону не дадуть!
Вона дається важко - з кров’ю й потом,
Бо ж брехуни її бояться бачити та чуть!
Лише за правду треба воювати,
І хоч для декого вона небажана й страшна,
Вона одна повинна й має в світі панувати,
Якщо ми хочем чесного і справедливого життя!
06.05.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580957
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2015
Не думайте, що страху ми не знаєм...
Не вішайте нам німб геройства на чоло!
Ми боїмось, але не відступаєм,
Бо розумієм, що крім нас – ніхто!
Ніхто крім нас не зробить те, що слід зробити.
Ніхто крім нас не піде в пекло на поклон!
Ми зараз тут, бо маємо тут бути!
А тут війна, тут смерть, тут свій закон…
Тут кров’ю, потом, трупом тхне повітря,
Тут хибний крок - і привітає смерть,
Не встигнеш прочитати і молитву,
Як все…тебе нема, бо ти помер…
Жорстокість канонад і насолода перемоги,
Краса і велич – битв страшна могуть!
Тут ейфорія накрива, коли ти виграв,
А як програв бере убивча лють!
Для нас одне тут ймення – Воїн,
Що як хижак за здобиччю іде!
Він все пройде, він переможе,
Бо він козак, що б’ється за своє!
Дивіться нам у очі й бійтесь воріженьки!
Ми йдем по вас й не звернем зі шляху!
Не схибить серце й вірна зброя, -
Ми точно виграєм цю чортову війну!
12.05.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580732
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.05.2015
Постріл у груди.. снаряд розірвався..
На міну наскочив.. сам себе, бо нізащо в полон,
Безвісті зниклим так хтось і зостався
В братській могилі побачивши сон….
Постріл у спину.. згоріли у танку..
З німцем пішов на смертельний таран..
На пошті вручили сестрі похоронку:
«Брат ваш загинув в лікарні від ран»…
Постріл у скроню.. не там приземлився..
Повісили німці, що в формі СС,
Бо він партизан підривав залізниці,
Сказав, що в селі цім він просто живе…
Список цей можна писати до ранку -
Список причин тих жахливих смертей,
Війна обірвала багато світанків
І вкрала багато спокійних ночей…
Ніколи це знов! Сьогодні ми скажем:
«Спасибі героям, що в небі й які на землі!
Ми все пам’ятаєм і ми переможем -
Не марно життя ви віддали тоді!»
08.05.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580731
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.05.2015