serjOtaY

Сторінки (1/1):  « 1»

Сонце правди

Думи  прийдуть  в  злу    хвилину,
Заберуть  і  крихти  сил,
Шляхи,  що  обирали,  нині,
Приведуть  лиш  до  могил.
Розтоптавши  те,  що  було,
Зруйнувавши  майбуття,
Ми  шукаєм  собі  правди,
А  її  уже  нема.

Зупинитись,  подивитись,
Пощо  смерть  у  небутті,
Лиш  спинитись,  не  змиритись,  
Хоч  у  темряві  змогти,
У  минулому  лишити,
Знайти  сили  у  собі,
Старі  рани  загоїти,
Забути  мов  в  страшному  сні.

Вечір  перейде  в  світанок,
Вітер  болі  забере,
Рука,  що  вчора  була  квола,
Пальці  у  кулак  стисне.
Ген  там  сходить  сонце  правди,
Над  садом  ненависті  й  тьми,
Земля  зі  сходу  і  на  захід,
Без  кайданів  та  зими.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611045
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.10.2015