| Сторінки (4/392): | « | 1 2 3 4 | » |
Твій пізній порожній вечір
роздразнить солодким сном.
Невпинної день мій втечі
від смутку сухим вином
затерпне до піднебіння
і випалить спогад, смак
від мрії... Лиш сліз соління
вимочує душу... Так
розлука розпалить голод,
як натще легкий грейпфрут.
....................................
В коханні поганий метод -
дієта. Цілуй же - тут!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644976
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2016
Радів, мерехтів,
вирипував спів
так свіжо, морозно, натхненно -
нарешті з хмар-снів
на волю злетів -
Сніг землю в полон брав буремно.
То м"яко, мов кіт
він пестив весь світ,
то дух випікав, кусав тонко.
Він - пам"ять Зими -
сліди вбирав, сни -
ховав їх під лід в ополонку.
Ліпив все химер
із тіней від сфер
нічного січневого неба,
а вдень знов збирав
і звуки гойдав
на вкритих лиш інеєм стеблах.
Сніг жив-не тужив,
свята порошив,
гравсь тишею, розсипавсь вітром....
До серця торкнув,
мов лезом, пірнув
жар Сонця весняного світлом.
Рвонув з усіх сил
цей Холоду син,
востаннє зіскривсь мерехтливо.
Й калюжею сліз
розлив він свій слід
докірливо хлюпком журливим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644591
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2016
Вечірнє кафе...
Наш столик пливе,
несе двох під звуки Шопена.
Світ, наче застиг.
І ми в один змиг
в очах потопаєм натхненних.
Твій подих торкне
волосся... Майне
десь близько над вушком... Мій милий...
Мовчу, лише так,
зціпившись в кулак,
приборкую вічні я сили.
Та ти не зважай!
Мій погляд впіймай,
торкнись ніжно пальців устами.
Як світ стару гру
почни. Я - веду,
та дії - твої. (Це між нами).
Здійсни ритуал -
наповни бокал
ігристо-солодким до краю.
До вуст піднеси...
- А можна на "ти"?
Я ж, наче, життя тебе знаю.
- Так... - тихо кивну
й пірну в глибину
зіниць твоїх темних в бажанні.
Ти поглядом всю
мене вип"єш тут...
Згораєм повільно в коханні.
- До танцю, мадам?
Я вигну ледь стан,
край плаття зміщу випадково...
- Все ж тут такий гам,
пройтись треба нам.
Ти вирішиш сам гарячково.
Ніч відступ схова.
Лиш шелест зрива
цілунків, зізнань... Мізансцена.
Все стихне за мить -
ми, сумніви, хіть...
Лиш світ пливе вальсом Шопена.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2016
В Кохання ти закоханий
усе шукаєш
мішень звабливішу, іще
гостріше вістря.
Ти знаєш - вічна є Любов.
Об"єкт міняєш,
бо віриш - всім в твоєму серці
стане місця.
А я ревниво краплю Сонця
в грудях тисну.
І обпікаю душу, й
зігріваю мрію.
Любов приходить раз! ...Бо більш
немає смислу.
Так відчуваю я. В таке
кохання вірю.
Ти - сіль моїх іще
невиплаканих сліз...
Я - якір крил твоїх...
Усе це - без мети!
Так, знаю, я - лише
[i]одна для тебе "із".[/i]
І що тут вдієш, як
[i]єдиний мені ти[/i]?.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2016
День мине. І вечірня втома
затушує ранковий зліт.
Не до мрій! Те, що просто вдома -
щастя в стрічці численних бід.
Факт, що звично сім"я зустрілась
за вечірнім столом уся,
гріє душу. Бо щось змінилось -
в світі - хаос і сум"яття.
Хоча, ні, все кругом те ж саме:
люди, заздрість, жадання, страх...
Небо мовчки за цим віками
споглядає. Всьому ж свій крах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644301
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2016
Відкриваю тебе, наче книгу:
слово-образ-сторінка-рядок,
думка-погляд-твій настрій-твій крок....
На тоненьку ступаю я кригу
в світ твоїх невагомих зірок.
Поринаю, як в море безмежне, -
то штормить, то грайливо гойда.
Заколише пестливо вода....
Я пірну в твої сни обережно,
ти - неторкана мрій глибина.
Пізнаю я щоразу, мов вперше,
твою ніжність за усміхом вуст,
вдачу, силу, що видасть твій жест...
Утонувши в коханні, я вперто
з всіх тебе обираю божеств!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2016
[i] Горянка - це дівчина, яка завжди поводиться так,
що юнаку не залишається нічого іншого,
як бути справжнім джигітом! (...з просторів інтернету)))[/i]
- Боже, дівчино, звідки стільки
грому й блискавок? Ти ж така
невагома і ніжна. Скільки
в тобі шалу! Й ця злість жарка...
- Просто помилка прикра сталась:
народилась не там й не так,
Доля злісно понасміхалась -
мав же бути стрункий юнак.
А ще ближче - кавказький джигіт
із характером, як вулкан,
з гострим поглядом, що навиліт,
в діях й справах, мов ураган.
Він у дружбі - і вірний, й чесний.
У коханні - палкий, стрімкий -
їй гаряче віддасть він серце,
світ захоче взамін п"янкий.
Та, як вгледить хоч мить вагання
у коханих ясних очах,
перекине без зволікання
за плече і, забувши страх,
понесе у свій дім, мов бранку,
(не стривожить і гнів братів)
він приборкає полонянку
і відправить тоді сватів.
Бо у серці же - справжній джигіт,
перешкоди - лиш хмиз в вогонь.
І у грудях - свободи клекіт,
а любов - від зла вірна бронь.
...............................................
Знаю, знаю, я - просто жінка....
Буря ж в серці все не стиха!
Це гаряча душа так дзвінко
із минулого б"є життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643728
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2016
Із дня в день невпинно товк
мій внутрішній голос масці:
"Повір ти, повір ще казці!..."
Людина ж людині - вовк
в рутинній дешевій ласці.
Людина людині - звір
в погоні за чимсь химерним:
хапнуть аж із неба зір,
та мало - це ж "хліб щоденний".
Вперед і назад, по колу,
нанизує в полотні,
мов хрестики, ще одні
історії Доля знову
(не схожі, та ті ж самі):
Початок й Кінець суспільний -
з бажання в бажання й - зник!
Цей світ вже напевно звик -
жаданням всім понадмірним
один наступає "Пшик".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641552
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2016
Ти мовчиш. І вібрує силою
затамованих мрій-бажань
тиша. В ніч опадає зливою
тих фантазій і заклинань -
ними подумки міцно зв"яжеш
мене вузликом навкруг себе.
Ти при зустрічі все розкажеш!
Ти у погляді втопиш небо.
Я мовчу. Я збираю блискавки
незцілованих снів-жадань,
на тятиву напнутих подумки,
спраглих дотиків, поривань.
Стережись же - я в тебе цілюсь,
щоб завдати солодких ще ран.
Я скажу. Я нарешті звільнюсь!
Зачерпну із очей океан.
Мовчимо. Слів нема - забулися.
Все гамуємо, терпимо.
Нерозумні! Ще мить й незчулися -
очі в очі - і летимо!
Бо кохання - це серця мова
і мовчання йому - лиш фон.
Погляд часто цінніший слова,
тиха ніжність - яскравий тон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2016
Буду, буду злітати вітром!
Знову хмари зривати з даху.
Щоб нарешті, щоб трішки світла
захопити. Та так, з розмаху,
увірватись у сон спустілий,
розметати по ньому зорі.
І промінням, з всієї сили,
розігріти твої простори.
Розцяцьковану мрію сонцем
уплести у твоє волосся,
поки спиш. Щоби вранці з денця
літо в серці все ж піднялося.
Й понесло тебе в день строкатий,
повний шалу, вогню, горіння....
Як же...Як же тобі сказати?
"Милий, ось - я, любов й спасіння!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2016
[i]Згаси мій зір - я все ж тебе знайду,
Замкни мій слух - я все ж тебе почую,
Я і без ніг до тебе домандрую,
Без уст тобі обітницю складу.
Відломиш руки - я тоді тебе
Впіймаю серцем. Наче між долонь,
А спиниш серце - мозок запульсує;
Коли ж ти вкинеш в мозок мій огонь,
Тебе в крові палючій понесу я.[/i]
[b]Райнер Марія Рільке
Згаси мій зір...
Перекладач: Микола Бажан [/b]
http://www.ukrlib.com.ua/books-zl/printthebookzl.php?id=331&bookid=9&sort=0
*********
Ти мене випиваєш подихом,
як жертовний напій, до дна.
Я розбитим хрустальним келихом
долі бризкаю. Напина
пристрасть звуки болюче струнами.
Я вустами ловлю твій вдих.
Вимальовуєш ласку рунами.
Виціловуєш душу з них.
В ритмі серця твого вчусь дихати.
З рук твоїх світ вертаю свій......
Можеш більше мене не кликати -
у тобі я - в крові твоїй!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2016
В"ється тиша легкою ніжністю
і кімната пливе човном,
ми у ній, мов пір"їни, з легкістю
летимо-летимо над сном.
Над турботами, днями, сірістю,
понад хмари, туди - увись.
Пливемо в кораблі ми пристрасті...
Ще до серця міцніш тулись!
Хай гойдає нас час розчулено -
двох закоханих - в миті-дні.
Це тепло більше не розгубимо,
збережемо його в собі.
Щоб у буднях важких, розхристаних
світ вертати до джерела.
І впиватись тих мрій, вколисаних
у Любові, до дна... До дна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640222
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2016
Я люблю те, що ліс - за річкою
і що видно синь гір з вікна.
Що колише п"янкою тишею,
захопившись стрімкою вишею,
вітер сни мої: "Гой-да-да."
Що тривожно пугач погукує,
знов торкнувши шершавих крил
ночі зимньої. Скрик закутує
в м"якоть місяця і позиркує
чи не барвиться неба схил.
Так люблю, що зітхнувши зорі
гублять мрію в долоню. Ось
промахнулись й, мов кола в морі,
всі бажання ті неозорі
в душу плюхнули спритно: "Бовсь!"
І що в"ється стежина стрімко,
норовливістю манить, зве.
Вітроломами страшить взимку,
бадьорить дух підйомом дзвінко
й непомітно весь страх краде.
Я люблю, що завжди шістнадцять
у цих стінах. Хай скільки літ
твої мандри по світу стратять
і уламками серця сплатять, -
тут щоранку ТВІЙ сонця схід!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638345
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2016
Обережно в долоні зберу
порожнечу із серця густу
і самотність нестерпно-пусту
я у тугу неквапно вдягну.
Що ж їй личить? Холод тягучий?
Ночі біль? Дня безодня? Нудьга?
Із коханням своїм, мов шульга
в світі правих! Візьму колючий
колір злості (це краще, ніж страх) -
пробиватиму ним ночі темінь.
Кажуть вперта вода точить камінь.
В тебе ж серце? Моє - дикий птах -
все шаліє в січневих вітрах.
Ти закуй його в теплі долоні -
наліталось. Втомилось від волі!
Хоче в твоїм втопитись. Хоч в снах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2016
Той стан, коли примруживши повіки,
вбаюкана замріяним теплом
у себе поринаєш - в таїн віхи,
де лиш душа гойдається човном.
І плавним рухом, наче скарб в оправу,
в мелодію ті ловиш відчуття,
завівши пісню древню ту ласкаву:
"спи-спи-ще-не-народжене-дитя..."
Вслухаєшся у перелив хвиль-ритмів,
якими 40 тижнів серце б"є:
в тобі початок Всесвітів молитви
вдих-видих легко снами віддає.
І тиха, боязка ти завмираєш.
Священне дійство - зав"язь Материнства.
Ти цілий світ в собі знов воскрешаєш,
щоб не скінчилось у Життя Дитинство!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635189
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2016
Легка хода, тендітна постать, личко
в чеканні Дива сонцем пломенить.
Всміхається дню погляд все заклично,
а очі - світ готові умістить!
В 16 казка в ній барвиста спить.
Гнучка й зваблива, повна таємниці.
У серце цілить з-під м"яких повік.
Так прагне Мрії пристрасній скоритись!
Незвіданістю мучить звабних втіх.
Як мрія в 20, як солодкий гріх.
Ласкаві руки, ніжить погляд світлом.
Весь хочеться світ білий за-лю-бити!
І голос пестить, колиха теплом:
леліяти б, голубити, зігріти.
Усі для неї в 40 - рідні діти.
Ти не мудруй у чому її сила.
Люби! Знаходь в ній свій надійний схов -
в слабкій, мінливій, вередливій, милій.
Крізь неї, знай, проходить вісь основ:
Кінець, Початок, Мука і Любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635188
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2016
А я до тебе тихо-
тихо підійду
майну квітчастим платтям, як
проворна мишка.
І світ, долонями закривши,
украду,
щоб одним поглядом новий віддати.
З лишком!
А ти високий і красивий...
Аж до сліз!
За бравим щебетом сховаю
серця гуркіт.
Це ж "де жа вю" - у мріях-сні
вже був ескіз
цього кохання з перших слів.
Мов долі стукіт
твій поцілунок. Бурмотіння:
"ти ж хотіла..." -
немов крізь сон. Немов душа моя
за мене
впізнала, згодилась й розпачливо-
невміло
вся засвітилась. Загорілась! Вся...
Для Тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2016
Давай пограємо
з тобою у любов.
Залишим справи,
суєтні, дрібні образи;
облишим сум,
затерті буднями всі фрази -
почнемо магію
закоханих розмов.
А потім радість
наворожимо собі.
У феєрверки мрій
розіб"ємо днів сірість.
Признач же зустріч!
І маленька [i]наша[/i] дійсність
знов розфарбує світ.
Лише мені й тобі.
Ти - Маг! Чаклуй
в своїх очах мою красу.
Черпай з моїх
уст ще і ще свою ти силу.
Кохання нас
так несподівано змінило...
Що ж я йому? -
лиш тиху вірність принесу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2016
Опа-гопа-гопця
веселенько хлопця
з одного колінця
до хиткого брильця,
на стілець високий
за кругленькі боки;
з другого колінця
до ясного сонця,
місяця гребінця,
зірочки багрянця,
щоби ріс швиденько
мій синок маленький!
Тосі-тосі-тосі
ніженьки в нас босі,
промінь у волоссі
зайцем скаче досі
і ми з ним стрибаєм,
ручками впіймаєм,
дмухнемо з долоні
до п"янкої волі,
сонячної долі
в світі на роздоллі
очкам чорнобровим,
хлоп"яткам здоровим!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633734
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2016
Сніжно-свіжим кроком,
з морозцем-прискоком
грянула зима.
Став вечірні страви,
полишай всі справи -
свят прийшла пора.
Скрізь мережить іній
настрій срібно-синій,
наряджає дні
у жаркий рум"янець,
що сніжинок танець
ловить на тобі.
Дівчино гарненька,
одягайсь раненько,
вставши на зорі.
Умивайся в склянці,
де блищать червінці -
немочі змий всі.
Ти мети всю хату -
вимітай банькате
Горе і Біду
та все - до порогу -
хай знайде дорогу
Щастя до роду.
Долі* сип соломи.
Парно неси дрова.**
На свічі гадай -
хай в цей Рік-сватанець
прийде твій обранець.
До печі вкладай
мрію в коржик прісний
(заміси лиш тісно,
щоби не втекла!)
Як спитає Доля,
скажеш - моя воля,
я сама спекла.
[i]*долі - на землю, на долівку.
**якщо дівчина на святвечір не рахуючи принесла до хати дров парну кількість - буде цього року в парі.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633733
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2016
...У тиші ранково-замріяній.
У ночі казковій, усіяній
бажаннями-снами вечірніми..
Десь за горизонтами вільними,
бездонно-легкими морями,
за стрімко-п"янкими горами, -
живуть там вірші ненаписані.
Ще сплять вони, в мріях колисані
і гублять зітхання крізь сон...
З душею звучить в унісон
їх ніжно-солодке тремтіння
до часу аж поки натхнення
могутньою хвилею спраги
не дасть їм стрімкої наснаги
й проллються потоками слів
то сповіді, дум, то світів,
захованих в надрах мовчання.
Поезія... Ніжне здригання
у ритм серця: "Тук... тук..." Лечу!
Від смутку нудного втечу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633090
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2016
...я сніжинкою
стану на щоці
і куточків губ торкнусь... сльозою.
Ти мене не клич.
Дай, засну в руці
непомітно згадкою легкою.
Ти лише дозволь,
сном м"яким на мить
огорну так бережно і ніжно...
В кінчиках повік
боязко тремтить
на взаємність мрія безутішна.
Дні ж усе мигтять
клаптиками снів....
Ми були! ...Чи все мені наснилось?
Почуття болять
у оковах слів
ті, яким вже бути не судилось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2016
День як день.... Нічого не міняє
новий статус в році, в черзі мрій.
І печаль в зіницях застигає,
у куточках, зморшками надій.
Вечір пізній... Втомлений, дражливий
перетне чар ніжних сподівань,
що вплітав світанок соромливо
в коси часу у ривку старань
бути... Ближче. Більше! Ще повніше
голосом наповнити цей день.
Молодим. Гучним! Безлику тишу
розгойдати трепетом пісень
про живе, осяжне в смак і дотик,
те до болю прагнення палке -
бути поруч! Знати твердо що ти,
як і я, в любов все ж віриш ще....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2016
Жар кохання... Вічності мука!
Без взаємності, наче злий джин:
так настирно в горлечко стука
із бажань потаємних глибин.
Він готовий! Готовий.... Злетіти
міріадом коштовних, стрімких
мрій. Для здійснення їх вщент згоріти!
...скутий в стінках байдужо-тонких...
Та лиш дотик теплий долоні,
лише погляд уважний углиб -
ти відчув би Сили бездонні!
Їх Вогонь ти б побачив... Коли б....
…..............................................
Шал кохання.... Мертвий тягар!
Як нав'язливо, вперто діймає.
Жаль і втому, тьмяний нагар
у душі після себе лишає.
Осередище ж власне палає
в безнадійно-протяжному дні.
І немає ради.... Немає!
Хто жадав - платить той по ціні.
Хто не кликав, а все ж зла, настирна
тінь розпачливо ловить сліди? -
Сподіватися лиш терпеливо:
їй своє Сонце вдасться знайти.
...................................................
Чар кохання.... Щастя безмежне!
Коли б'ються серця в унісон.
Коли все, що жадане - досяжне;
мрії - явні, а дійсність - мов сон.
Та вогонь той так швидко згорає
й не завжди прагнуть вдвох в клопітких
розгоратись щоденних стараннях
дати свіжий йому, новий вдих..
І так часто згасає! Згасає,
утонувши у щедрості душ..
Насолода надмірна буває? -
Коли звичкою стане.
Зворуш!
Ти слова, і обійми, й цілунки,
звичні дії і вчинки! Зміни!
Хай любов завжди буде Дарунком!
Ти поривом знов жар розпали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2016
[i]Із прийдешніми всіх святами!!!
Миру землі, єдності сім'ям, тепла і любові кожному серцю!
Хай всі дні в Новому році будуть ЗДОБНІ))))[/i]
В повітрі кружля настрій
сніжково-стрімкий щастя,
іскристо-легкий свята -
зайшов Новий рік в хату!
Тремтить морозцем свіжим
в щоку "Чмок " зими ніжний
і тане в душі льдинка -
Різдва дух майне в скриньку
від запахів й слів теплий,
вплететься в Дідух жовклий,
що важно сидить збоку -
зернини збира Року.
У вуса вклада справи,
які в днях-ночах мали.
Полову з зерном - разом, -
розділить ціпом-Часом,
щоб з новим теплом й сонцем
лиш чисте вросло в серце
із Дива смаком добрим...
Любов'ю цей день здобний!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632261
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2015
Відпусти мене... Відпусти!
Страх липкий... Біль терпкий.. Жаль пізній.
..Незнайомко, скажи - хто ти?
Ми ж з тобою так тісно-різні:
ти у сумнівах - я в сльозах!
Ти у розпачі - я в тривозі...
В найтемніших моіх ти снах,
я - в твоій голосній знемозі
підступитись до сонця... Вниз
тягне нас відсиріла тиша.
Мрій розбитих солоний бриз
важить тонну! Нестерпна ноша.
Відпусти цю обмерзлу брилу!
Вже пора. Вже прийшов той час.
Хай зітхне врешті ніч безсила
і спочине - ще ж день не згас.
Хай він - мокрий, холодний, сірий.
Нехай злива все не вщуха...
Пам'ятаю ж я погляд щирий
і усмішку, що не згаса!
І як клала легкі сліди -
ота "інша" - завжди натхненно....
Незнайомко, ти краще йди.
Повертайсь, Веселкова панно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631886
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2015
Сколихне хай мій біль ліси, -
ехом хай відіб'ють вершини!
...вже у серці нема краси,
лиш безкрайня пуста рівнина....
Лише сколота сумом ніч,
процяткована слізьми в сито...
Із тугою я віч-на-віч, -
нею наскрізь душа прошита.
І нитками із згадок-слів
про відречене та забуте
знов мережить уламки снів
те безсилля, роками скуте.
Бо не вернеш назад свій день!
Не зітреш вже душевну втому....
Як безопірна ти мішень
в часі зрадженому, сліпому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631624
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2015
Зорями всіяне
небо замріяне...
Вечір, закоханий в сни,
тихо вкладається
ночі торкається....
Милий, мене пригорни!
Я колихатиму,
ніжно шептатиму
казку про нашу весну...
Руку стискатимеш
і заглядатимеш
в очі... Уже не засну.
Будемо міряти
так самовіддано
дотиком місячний шлях...
Вже поцілунки
сузір'ям розкидано
на розпашілих вустах.
Вже ніч окутала,
вітром заплутала
видих спізнілий " Пусти..."
з трепетним прагненням
сонячним вкрапленням
врешті в цей світ прорости!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2015
Бродить лісом Бурмило-ведмідь.
Сплять усі... Лише Холод не спить.
Вовчик скаче й лисичка за ним, -
всі шукають собі теплий дім.
Швидше, хлопчику мій, засинай.
В сон зайчаток скоріш заховай,
бо бояться сіренькі: Зима
сніг не вбрала - тож хутра нема.
Оченята заплющуй... Пірнай,
мій солодкий, у казку. Зростай
за цю ніч ти, як мінімум, в два!
День чекає, а в ньому - Дива.
Ти їх всіх у серденьку збирай
і в Дорослість свою відправляй,
щоб колись твій сумний, сірий вечір
зустрів погляд чарівний малечі
і у радість забарвив його....
Ти черпай у Дитинства тепло!)))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631170
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2015
[i]Закохав мене в себе,
мов серце пронизав стрілою!
І цілунок той перший
і дотик вогнем випікав
образ в пам'яті нашого "хочу",
де навпіл з жагою,
ніжність трепетну й щиру
для себе в мені відкривав...[/i]
Закохала у себе,
мов трунку налила до краю!
Я повірив у тебе,
як в мрію.... Нестримно жадав.
Смак цілунку, що вперше
дозволив торкнутися раю,
нам дорогу в кохання
так бережно двом відкривав...
[i]Я горіла тобою!
Вмирала тобою.... І знову
воскресіння знаходила
там же - в небесних очах.
Тільки пристрасть вела
із тілами неквапну розмову,
поки душі зливались,
тонули у мрії.... У снах
я з тобою, мій ніжний,
думками, поривом, бажанням!
Хоч розлука на вірність
нас пробує знов на яву,
знай, на долю наклала
я непробивне заклинання
(найміцніше з усіх оберегів) -
те слово " люблю".[/i]
Я так мучивсь тобою....
Й відраду ж знаходив в тобі!
Я тонув у зіницях,
що так пломеніли любов'ю!
Наша пристрасть скоряла
думки і вагання собі.
Наша єдність сердець
наповняла єство все весною...
Я так прагну до тебе,
єдина, дарована небом!
Й хай там що, знай, жадана,
зумію до тебе дійти!
Бо горить у душі сильним,
світлим, палким оберегом
"Я кохаю!".... Й розлука
не всилах нам шлях перейти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2015
...коли пробігла поміж двох
та чорна кішка,
мов розітнула простір
пишним враз хвостом!
І царапнула серце кігтиком...
Так, трішки.
Але щось в ньому перекинулось
вверх дном!
Й сидять обоє, наче діти,
по куточках...
І кожне щось своє
бундючливо сопе...
Зловіть ту кішку! Пригостіть
її шматочком
Свого нещастя, - хай у двір
собі втече.
А ви тим часом, поки ще
гуля хвостата,
так по-дорослому,
управно розтопіть
в палких обіймах злу
образоньку строкату...
( Й ту силу в щось собі
приємне оберніть!))))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2015
...Знов слова обпікають злісно.
Іскри сипляться навсібіч!
Згинь! Для тебе немає місця,
вперта Ревність. Пропадь же з віч!
Бо я добра і ніжна... Знаєш?!
А не фурія запальна.
Що ж ти серце моє діймаєш?!
Що ти хочеш.... патлата, зла!
Так, зима буде довга-довга.
А розлука важка, як сніп....
Обмолочу журу й знемогу
і спечу з них легкий пиріг.
Хай клюють, хай згризають шкірку
ті ворони нічних терзань.
Я почну з мрій пухкеньких ліпку
здобних кексів хотінь-бажань.
Гіркоту перетру сльозами,
ревність - ситечком (без жалю!)
..Пригощайся, коханий, снами -
щедро ласки я в них наллю...
Ніч мине й зарябіють риски:
/От якби..///А що, як...// Й нам рай
перетворять в буденні тиски....
Ти ж вві сні ще кохай. Кохай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2015
- А де Миколай? Де?
- Він полем до нас йде.
Збирає зірки в міх,
щоб мрії збулись всіх.
- А хмарку зловить як?
- у сні і лише так.
У трубочку губки
й збирати до купки.
- А звідки іде сніг?
- Ти глянь: на горі стіг,
що склала Зима з хмар -
от звідти й летить пар.
- А де живе Сонце?
- У неба у серці.
У мрії яскравій.
В надії ласкавій.
- А що таке Мрія?
- Це вітер, що віє
маленьким хлоп"ятам
бажання літати.
- А я вже козак? Так?
- Як кашу з"їси в смак.
Бо сильним ростеш ти
й до мрії тобі йти....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630215
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2015
....А я Його просто кохаю!
Ревниво! Невміло. До сліз....
То боязко руку стискаю,
то каменем кидаю вниз.
Безтямно цілую, відверто
до голоду в любих очах,
за мить же примхливо і вперто
ховаюсь в розлуки ночах.
Гублю себе в погляді. Потім
блукаю безлика всі дні...
Знайшовши, клянуся (вже в соте!) -
не дамся Йому більше! Ні.
Та варто лиш голос почути,
чи згадане кимось ім"я
і хочеться світ розвернути,
щоб знав, щоб почув: "Вся твоя!"
Болить знов, тривожить і мучить:
із ким зараз? Де Він? І як?...
А довго не бачу - страх душить -
лиш був би! Й здоровий... Ох, так
хвороба терзає безжально -
і подих не перевести!
Я просто кохаю. Банально?
Що ж ..... Більше мені й не знести.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2015
Біль розлуки терзає злісно,
час згортає в повіки змиг...
І безсилля стискає міцно:
що любив не сказав - не встиг!
День минає... По звичці за́йдеш
із роботи в порожній дім...
Про здоров"я вже не спитаєш -
не болить більш! Не терпне... Втім,
все ж присядеш, лиш на хвилинку,
щоб згадати, як пили чай...
І зі столу зітреш пилинку...
А у грудях - комочком - жаль,
що не встигли ми так багато!
...Не спекли той смачний пиріг...
Не зробили родинне свято....
Не співали пісень усіх...
Не знайшли час, щоб показати,
як кохали тебе! Твій сміх....
....................................
Та маленькі твої внучата,
як і ти, люблять перший сніг!
Й зустрічати лелек весною!
І збирати кульбабки в міх....
Ох, бабусю, ми всі - з тобою!
І ти - з нами. .. Навік! Навік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629954
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.12.2015
Клубочиться над горами туман,
закутуючи холодом вершини.
І вітер розриває, мов наган,
колючим свистом хмари у краплини
дрібні і гострі зимнього дощу,
що навпіл з снігом устеляє мряку.
Й шепоче ніч: "Уже не відпущу..."
Тікаєш в сон до літа з переляку.
Та крізь дрімоту увірветься схлип
простудженого, втомленого ранку:
"Не долюбив ти дні свої... Не встиг.
Тож не чекай і теплого світанку!"
Завжди бездумно сонце розкидав,
весни всі на́встіж розпускав пориви.
Літав, горів, бажав і так кохав!
Сміявсь з років, бо думав - все красивим,
жаданим будеш. Вільним, повним сил....
Зима ж безжально і безповоротно
змела байдуже й кинула без крил
тебе туди, де п"є мороз самотньо
утому з мрій.... Туман же над горою
дбайливо стелить грудню тишу вслід....
Зітхання смуток в"є понад тобою,
стирає мовчки пам"ять про твій світ....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629916
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.12.2015
...Сьогодні знову розбивати ту́гу
в осколки днів, в безсоння дум, ночей...
В мозаїку розлуки вперто буду
збирати згадки митей, слів, речей,
які щось знають про твій погляд, дотик;
що пам"ятають твій ласкавий сміх.
Життя минуло... Не пізнали хто ти,
яким горіла світлом для усіх!
Усе частіше я ловлюсь на думці,
що не згадати тону вже очей...
І в забутті - в цій невблаганній пустці
твоя відсутність болем обпече.
Як спорожніло місто! Дім.. Все стерпло...
І я - немов уламочок чогось.
Ні! Ні, не ти - моє Дитинство вмерло!
В міжчасся впало. Зникло! Розтеклось....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629912
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.12.2015
.....Сонячний промінь
гравсь на осонні...
Стогін з грудей:
ти - лиш піщинка
в решеті Долі!
В Вічності - день.
Мить мерехтіння
в ночі безодні...
В мареві снів.
Ніжне тремтіння
серед голодних
бурь і вітрів.
Біль завиває,
схлипи тамує....
Мить - й застива
зморшкою ту́га.
Час - це недуга,
коли нема
більш ні секунди....
(Навіть на горе!)
Крапка. Кінець.
І не допишеш...
І не долюбиш....
......................
Холод - вінець
всім пориванням.
Мріям! Горінню!
Шляху в світи.
Тихше, не крайся:
всього лиш тлінне
сягне мети.
....Воском скотилась.
Каменем впала
в серце сльоза.....
Світ не змінився.
День не спинився, -
згасла свіча.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629661
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.12.2015
Чи сніг? Чи дощ...
Із неба ллється втома.
Повільно тягне сум свій мокрий день.
До вечора б!
А там уже (як вдома)
на плечі зорям скласти цю мігрень,
що мучить осінь...
Ні, вже зиму! Лихо,
як швидко час простуджений мигтить!
...на місці я
тупцюю літом тихим,
що ще в зіницях боязко тремтить.
Куди я з ним?
Погода - зла мегера!
Шпурляє вітром. Розриває сни
в колючі схлипи:
"Годі... Ні! ..не треба."
..холодні ранки.. ночі страху й тьми.
............................................................
А десь з-за сонця
усмішка весняна
ліниво-сонна хмар торкнеться й враз
Натхненно-сніжно-
чарівна-рум'яна
пухнастим дивом привітає нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625920
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2015
[i]Дякую за натхнення [/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624579
[i][u]Ірина Лівобережна Ещё о треугольнике… [/u][/i]
Так буває... Любов п"янить!
Випікає в тобі бажання
бути поруч... Вслухатись в мить,
коли в ньому бринить кохання.
Приглядатись до рис, до мрій,
по очах всі думки читати.
І здійснити їх! ...щоб - лиш твій.
..У поривах тих знемагати!...
Та на щирість почути раз:
"Не єдина ти в мене, знаєш....
Я хотів би, щоб без образ.
Зрозуміло ж, й ти ко́гось маєш."
І кивну́ти: "Так-так, авжеж.
(консерватори вже не в моді)
Я й не ставила рамок, меж.
Чесний ти... І це - цінно." ..Томно
посміхнутись йому й до вуст
потягнутись... Слова ж ці - мука!
Та не крикнути: "Ох, помовч!"...
...лише ніжно стиснути руку
й повести́ у той світ, де все
легко й просто - без назв, без правил:
ти - його, а він - твій. І це,
в ту хвилину, єдина правда.
Зникне дійсність - в очах згорить.
Здасться час вам на милість! В погляд
ви вкладете віки й за мить
у цілунку весь світ потоне.
Та закінчиться ніч... День зустріч
подарує, чи натяк, тон
у розмові. І сумнів впустить
в серце кігті, мов злий дракон.
Розтривожить, розбудить ревність,
сипне згірклий тривоги смак.
Й несміливу, маленьку ніжність
розірве на дрібні: "Що, як?...."
Я любила б крізь невідомість!
Через відстань і, навіть, час...
Та вгризається в підсвідомість
те зізнання, та щедрість фраз.
Бо кохання - скупе! Центричне -
творить світ кругом двох. А все,
що було і що є - не втисне
в космос свій, бо не понесе́.
p.s. Ох, Амуре.... [u]Як[/u] ти рахуєш?!
Розділи цю любов на трьох,
бо вже всі розірвались струни!...
....ні, не втне тут дуету й бог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2015
Ой, десь там - за лісами, за го́рами,
ген за темними, чорними водами
диво-річки, між світом що котиться,
щось по небу й землі з ревом гониться.
Не гроза, не туман, не хурделиця, -
злая-зла то красуня - Морениця*.
Брови супить, вітрами звивається,
донь скликає - в дорогу збирається:
"Ой, родила не раз я - тринадцять,
рятувала разів вас стонадцять -
і Глуханю, і Лінь, й Трясови́цю,
Ломоту́, і тебе Вогневи́цю.
Тож тепер ви не зрадьте - стрибайте
перед мене й весь світ сповіщайте -
Чорнобога дружина підходить!
Скоро ніченьку вічну народить."
Й понеслись над землею тим маревом,
що закралось у ду́ші вмить хмарою
із тривоги, непевності, стра́ху,
і злих намірів, заздрості, жаху.
Затужили, заплакали людоньки:
"Вже не бачити світлої дниноньки!
Не радіти більш Сонцю ясному.
Не втішатись теплу золотому..."
А в цей час у дніпрових десь сагах,
у кривавих вечірніх загравах,
стогін болю у грудях душила
діва юна і в серці просила:
"Я сльозинкою Білого бога
покотилась на темну дорогу.
І від Ночі ховалась, й від Мору,
лікувала застуду і горе
колядою** та вірою в краще..
Порятуй же, Дажбоже, бо свище
вже так близько моя Моровиця!
Як від неї, скажи, як спастися?"
Розітнула враз блискавка хмару,
запалила ту темну колоду,
що в пітьмі бовваніла горою -
рожаницю зігріла собою.
Й розродилася вмить Коляда***,
спопеліла від злості Мара.
І весь світ знов відраду знайщов -
Божий Син Сонцесяйний прийшов!
///////////////////////////////////////////////////////////////////////
*Морениця - Мара, Морена, Марена - богиня потойбічного світу, темної ночі, страшних сновидінь, хвороб (мору), смерті; дружина Чорнобога, що народила йому 13 доньок-хвороб та проковтнула Сонце.
**колядою - називали не лише обрядові пісні, але й (від праслов"янського "koleda") - подарунок, суміш святвечірніх страв, новорічний дарунок.
***Коляда - богиня неба, мати Сонця, дружина Дажбога, що за легендою, народилась з його сльози.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2015
Коли день кругом горить,
стираючи в попіл вічність
й, здається, весь світ летить
у прірву! .. ще й по зустрічній...
Сховатися б у куток!
В солодку, глуху дрімоту....
...Мов згублений ти смичок
без скрипки своєї й ноти.
Цей лемент в тобі століть
й шально́ї наскрі́зь епохи
пульсує. Реве! Бринить
сльозами... Вже більше й кроку
не в силах здолати. Ні!
...з душею - в клубок колю́чок....
Та день все ж прийде й твої
всі болі ще раз озвучить.
Ти вслухайся... Це не твій
лунає тривожний голос, -
це ставить акцент знов свій
безпристрасно сірий Хронос.
Не рвись
із його долонь.
Ти - лиш інструмент....
Згадай!
Та свою
маленьку "соль"
(схитруй!)
і усе ж зіграй.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623432
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2015
Ох, Настусю, миленька,
скільки ж треба силоньки!...
..Закохалась в видного,
в самого красивого.
Кругом в"ються дівоньки -
вправно грають брівоньки!
Надувають губоньки....
Кокетуй же, любонько!
Не здавалась: су́коньку
одягла, голубонька,
очі - он - кругле́нько,
хустинку - ладне́нько
і - до Нього прямо
понеслася плавно,
ткнулась лобом: "Ой!
Снів моїх Герой...."
І одразу ж в трубочку
губки... Він - цукерочку:
"Ах, яка ж ти миленька!
Будь слухняна дівонька -
усіх ляль збирай
й спатоньки лягай. ..."
...Сам сусідку Галю -
пишну, статну кралю -
взяв під руку й ... Ох,
подались в ніч... Вдвох!
..Ах, Настусю, миленька!
Скільки ж треба силоньки....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622930
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2015
Шукати у дощах
відлуння твого серця.
Чекати у ночах,
що голос відізветься.
І мріяти...
І вірити,
що все ж любов знайдеться!
Ловити в кожнім дні
хоч натяк на взаємність.
І чарувати в сні
на двох одну безмежність.
Й губити....
Й любити
свою в тобі залежність!
Голубить тишу знов,
що пам"ята твій подих.
Вкладати жар розмов
у несміливий дотик.
Й вагатись...
Й вертатись
до тебе, Мій наркотик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2015
В наш дім постукала Зима,
червонощока і огрядна,
сказала: "Я прийшла сама.
Впустіть погрітись, буду гарна!"
Відкрили двері ми навсті́ж -
ледь протиснулась несміливо....
А з-під подолу враз, хутчіш!
Посипались всі злющі Сили:
прудка Хурделиця вертлява
і Іній, сивий від гризот;
щоката Заметіль, цікава -
надута - снігу ж повен рот!
Мороз такий худий, колючий
ще й з бородою із вітрів:
Північний тут і ще Пекучий,
Січневий і з Кінця Світів -
продули на́скрізь всі куточки,
сягнули і під теплу піч,
розняли Затишок в торочки,
впустили ще й холодну Ніч!
Зима ж (ця тітка добродушна)
засумувала: "Ох, біда!"
Зітхнула з розпачем так скрушно:
"Нема мені тепла, нема..."
Не розгубились з сином ми -
роздули вогник із вуглин
й вінок в косу Зимі вплели
з веселих іскорок-жарин:
"Тримай ось, Зимонько, не бійся!
Коли замерзнеш від вітрів -
трусни́ волоссям і укрийся
теплом казок із наших снів."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621978
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2015
[u] [b](....з вірою в Поета)[/b] [/u]
[i]...а до тебе буває знову
прилітають північні сови
і крилом огортає втома,
опустившися на плече...
Чорна ніч заглядає в душу.
Страх важкий мрію ніжну сушить,
що вже з місця вона не зрушить!
...І безсилля, як ртуть, пече....
Ти ж вглядаєшся їм в обличчя.
Підпускаєш страхи ті ближче,
щоб зловити холодну тишу
і зігріти на мить в руках....
Що ці муки пекучі значать? -
що живе твоє серце! ...наче....
Що ще можеш! ...хоч й час твій скаче
неприкаяно по шляхах.
Але думкою в'яжеш вперто
ти непевність до блиску стерту,
накладаєш на відчай вето, -
ціль знайдеш для своїх натхнень!
Опівнічне зло все ж відступить.
І годинника стрілка купить
(хоч і сон твій сьогодні згубить...)
за мить болю один ще день.
Ніч минає... Її не бійся!
Бійся спокою і затишшя,
що твій дух так солОдко кришить
на пісчинки дрібних бажань.
Хай вітри міць гартують, мужність
не для битв метушнИх-порожніх -
для з собою і світом справжніх
життєстверджуючих змагань![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621359
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.11.2015
[i]Дякую за натхнення:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620885
[color="#002fff"]Яна Бім "Я сумую за тобою дуже.[/color]"[/i]
Вибивається з ритму звички
сірих днів і дрібних турбот
сум ціпкий, голосний, окличний...
Як й повітря ковток - азот,
коли й сонця тепло - холодне
і всі дії - мов в напівсні, -
то без тебе Любов голодна
і порожньо-байдужі дні!
Бо кохати - болюче завжди.
Віддавати тепло комусь...
Але стан цей - солодкий! (Правда!)
Бо ж "чекати" - це вже є щось.
Бо думками злітати в небо
і у мріях горіти дні -
це багато.. А біль? Не треба!
Тепло й так, бо ж Любов - в тобі.
Бо Вона розбиває в перли
метушливий твій голий світ
й почуттям, що колись завмерли,
повертає знов буйний цвіт.
Й що туга тобі! Що непевність!
Без взаємності? Без тепла?
Ти ж вже маєш в душі Безмежність!
Й світла Магія все ж жива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2015
Десь в тиші цій німій
осінньо-полино́вій
щось зблисне загадково...
Пахуче так! Бузково, -
це мій
останній літній вірш...
На сонці розімлілий,
від вітру розпашілий!
Засмаглий, захмелілий...
Якби ж
він знав, що сотні слів
вже заплітав не раз
хтось в стиглі грона фраз...
Й губивсь в узорах час
цих снів,
що намалюють рими
в тон радості, чи смутку
й світ почуттів так чутко
в рядків постане жмутку
зримо.
...Не знав про це мій вірш...
Він в образах летів.
У мріях пломенів!
...До зір усе хотів -
у виш....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620953
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2015
Так тихо-тихо ввечері,
коли вітри приречено
вкладуться снам на бік,
я, крадькома ступаючи,
бездиханно, (стараючись
дрімот не знявши з вік),
до зірки дотягнуся
й до тебе повернуся,
зібравши мрій пилок.
Вплету в твоє волосся....
Сріблиться... Ось, здалося -
це чарівний виток
тремтить на рідній скроні.
...Я витягну долоні,
торкнуся лиш на мить
і серце стрепенеться:
все збудеться! Знайдеться!
Поглянь - уже летить
до тебе крізь простори
маленьке, ніжне, добре,
(загадане на сни),
бажання, щоб коханим,
щасливчиком жаданим
у Долі був завжди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2015
Ох, як тягнеться! Хвилька - в хвилю,
день - у місяць, а місяць - в рік,
як нарізно... Та так нестримно
рве життя на осколки втіх
цих годин вихор враз незрячий,
коли вдвох пишемо роман...
Світ рожевим стає, дитячим!
Дійсність мрій огорта туман...
Бо для тебе я. Так, для тебе!
..час кидає знов навмання
стрімголов нас в безодню неба,
й тут же ніжно - у спокій дня;
так нестримно - в жагучість мріі,
а тоді - в прохолодність сну...
Заплете нас в вузли тугіі!
Мить - й розвіє, мов дим, густу
пристрасть вітром, жар - листопадом,
гордість - ласкою, біль - дощем.
Я - лечу! Ні, я просто падаю....
Обіпрусь на твоє плече
і спинюсь на один лиш подих,
щоб зітхнути: " Твоя.." у ніч.
Ще один вуст пестливий дотик -
скочусь воском з тремтливих віч.
І застигну... Бездонний простір
утопивши в сплетінні рук.
Як це солодко.... Як це гостро -
свій губити в коханні дух!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2015
[i]ОБОВ’ЯЗОК І ВІРНІСТЬ -
один із семи принципів бусідо – стверджує:
«слово чоловіка - це його сліди, по них ти можеш
йти за ним, куди б він не йшов.
Стеж, куди йдеш!» [/i]
Вдих і видих - це просто життя....
Гострий погляд твій - прямо в майбутнє.
Ти готовий іти до кінця,
вірний честі, сім"ї! (це ж те - сутнє.)
Крок й зупинка - просто дорога.
Не вагайся й вперед не спіши,
сил на сумнів не трать і тривогу -
шлях відкрий для своєї душі.
А як вибір постане нагальний, -
благородному ввірся мечу.
Справжній воїн не знає печалі -
воїн бачить кінцеву мету!
І осколком в непевності світу
твоя вірність, як щирий метал,
зблисне променем честі й освітить
у прийдешнє буття шлях. Загал
не прийме, чи осудить.. Звільнися!
Відпусти всіх умовностей бронь.
Ти сьогодні готовий. Скорися
зову честі, не стій осторонь!
Зробиш те, що повинен. За другом
ти підеш. Бо ваш кодекс один.
По спіралі підніметься нервом
дух твій! Ім"я ж носитиме син.
Й коли лезо холодне торкнеться
твого тіла, блаженно зітхнеш:
світ назустріч тобі розімкнеться.
Вічність прийме! Зітре спірність меж
твого болю, моралі і правди.
Зникне все... Лиш священним зма́хом
"Бу-сі-до" вчинки мудро оправить:
"Власним-воїн-ступає-шляхом!"
[i]
Бусідо - дослівно «шлях воїна» - кодекс честі самурая. Воно включало в собі теорію буття і вивчення психіки людини, вирішувало питання пов’язані з поняттям сутності індивідуума, його ролі в навколишньому світі, питання сенсу життя, добра і зла, моральних цінностей і ідеалів. ...На відміну від європейців, японські самураї не знали вагання в прийнятті рішень - їх вчинками керував непохитний моральний закон..... [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618318
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2015
Мовчки стоїш і дивишся,
як помирає квітка.
Дивно лице так мі́ниться....
Сльози пекучі звідки?!
Слухай... Не плач же! Тихше:
ри́дма ридає Тиша.
Встанеш ти і метнешся
весь навперейми вітру.
Стій! ...все одно запнешся
і не осягнеш світу.
Стримай же подих: цільно
Тиша літає вільно!
Спинишся і вдихнеш ти
з присвистом в себе небо.
Марно все! Марно... Врешті
глибше воно за тебе.
Глянь: з кожним кроком ближче
в серце крадеться Тиша....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617478
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2015
Буває так... ти знаєш? Закохатись!
Й у вічності, котра втиснулась в мить,
зітханням на шматочки розбиватись,
щоразу, мов назавжди розлучатись.....
Торкатись
весь час, як вперше ласкою душі,
що ось в очах сльозинкою тремтить....
Вбирати, мов земля суха дощі,
цілунки! І губитися в тобі....
В собі
в цій тиші між двома, що так бринить,
читати ту поему вічну, ніжну
про те, як світ зникає... І горить
Усесвіт цілий в дотику! Зорить
у погляді
незримо
і тривожно
несказане,
палаюче:
"Чи можна
тебе любить?...."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2015
Пестливо сонце цілує,
заходячи день осінній.
Зажурено знай крокує
на землю знов сон вечірній.
Задумливо вітер кива́є...
Так пізній цей холод дратує!
А сонце за обрій втікає....
І я за тобою сумую....
Останній промінчик літа
вчепивсь за сухеньку гілку -
не вірить, що осінь світла
згубила тепла сопілку.
Тепер небо це похмуре
і захід вже так не чарує....
Зима невблаганно суне!
...я все за тобою сумую...
Проснулась троянда пізня,
всміхнулась небу без сонця.
Хурделиць боялась грізних
та промінь сягнув до серця.
Збудив.... Розцвіла. Запахла!
Зітхнуло осіннє листя...
Я квіткою вже зачахла...
Сьогодні хоча б наснися!
"Наснюсь я!" - запевнив вітер
й в кудлатій застряг хмарині...
...Без тебе у цьому світі,
мов в білій сумній пустині!
У небо вдивляюсь... ( не спиться!)
Там місяць все зорі цілує.
А вітер бринить. Тиша рветься...
Це я за тобою сумую!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2015
Осінь... Тиша... Вітру свист.
У траві прив"ялий лист.
Сонця промінь цей сумний.
Павутинка-день тонкий.
Мокра яблунька струнка
і вечірня синь лунка́..
Меланхолії мазки
у повітрі... І думки:
тихі-тихі, неквапливі...
В час цей дні такі зрадливі!
Ну, а ночі... Ах, ці ночі!
...Сум в них стелиться охоче.
Тільки зорі сон освітять...
І невтомно Осінь ліпить
день за днем з хвилинок сірих
мій неспокій років срібних....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616536
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2015
Личить так тобі, панянко мила,
цей рудий, що майже вогняний!
Осипа Музи́ка знов красивий
золотом твій танець запальний;
той, що па виводить вітровійно,
з вальсу плавно в сальсу - лиш гайне!
(в ритмі Сонця Вітер мелодійно
Осінь в парі в шал п"янкий веде..)
Ти ж йому всміхаєшся звабливо,
лист-серде́чком зрониш на плече
і кокетливо, чуть-чуть грайливо,
прошепочеш в вушко: "хочу ще...."
Ошаліє від твого зізнання!
Розкуйовдить хмари! Гір верхи
залоскоче й їх терпке мовчання
до твоєї покладе руки.
Ти уміло пальцями прове́деш
і торкнеш таємної струни -
сум легкий в звучання сфер повернеш,
літнім мріям вручиш теплі сни....
Й світ з тобою попливе граційно
в танці вічнім незворотніх змін.
І притихне Вихор благовійно -
вловить тихий Часу передзвін.
Жовта-жовта все ж зажура в тебе -
листям мокрим зваба опада....
...Та чому цей впізнаю́ сум в себе? -
Видно просто й я (в душі) руда!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615710
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2015
У містечку знов переполох,
чути звідусіль лиш: "Ах!" та "Ох!" -
вкотре закохавсь барон і ось
придане до замку понеслось.
А за ним й місцева юна краля -
від страху́ вся сполотніла Галя.
Так нервово мнула край фати -
Синьої боялась бороди!
І страшний же, і суворий... Знала.
Голодом морив дружин! (казали...)
Балачок він не терпів й новин,
припадав частенько так до вин.
Не всміхався. Не носив і шаблі...
Ще й тримав коханку в срібній залі!
Виявилось зовсім все не так.
(Дівчина зраділа - добрий знак)
В замку юнку сам барон зустрів,
до кімнат галантно він провів.
Розпитав як справи в батька-неньки,
чи в дорозі їй було м'якенько.
Й сам був видний (аж ніяк не грубий!),
зібраний, скупий у жестах, гордий...
Темна борода з відтінком синім
Додавала мужності і сили.
І, до того ж, кожен день барон
сукні дарував (новий фасон!),
перли, діаманти... Захмеліла!
Та й розваги ж - всі, які хотіла.
Догоджав, леліяв як лиш міг,
кожним рухом ніжив і беріг.
І незчулась юна краля як
закохалась до безтями так!
Все ж була єдина заборона:
не заходить в кабінет барона.
(Жінці ж не дозволь лише щось - враз
цьо́го і захочеться нараз!)
Баронесу так цікавість з'їла,
що не спала, ласкам не раділа.
Сохла на очах, марніла... Ах,
вередливий організм дівах!))
Дочекалась хвильки все-таки:
увійшла, відкрила всі замки -
у столі, у скриньці, в темних шафах...
І одна їй стала злісним штрафом -
вся битком наповнена до верху
фото "Ню" дружин, коханок! Стра́ху
не відчула. Бажане збулось...
Гикавка зловила з злості! Ось
ця красива (хоч і пишне тіло),
а в цієї личко дуже миле.
Ця - блондинка, та - в усмішці гарна,
а в тієї - вигин... (Ох же й плавний!)
Та - висока. Ця - струнка... А та -
мов моделька - вміла і гнучка.
...Із лиця вже баронеса спала -
конкуренток стільки не чекала!
(Хоч й минулі, але ж...) Як він смів?!
Й після них всіх ще й її хотів!
Ах, негідник! Й звабниці ще ті!
Безсоромні! Гарні... Молоді!...
Ревнощі, мов кліщами схопили.
Серце зупинилося... Застило.
Ввечері у замку - траур. Тихо,
лиш барон у чарці топить лихо....
Доля в нього вже така! Шкода..
Ніч. Самотність й... Сива борода.
..........................................................
Бережи свого коханця, жінко!
Не тримай де ніжно надто чіпко!
Насолоджуйсь волею й єднанням,
в злості не марнуй п' янке кохання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2015
[i]Ах, Поете.... Милий мій Поете!
Вправно так малюєш радість-сум.
На слова нанизуєш куплети.
Відчуття розбризкуєш в сонетах....
Звільнить хто Тебе від гострих дум?
Залікує мрії розпашілі
і остудить збурений надрив
почуттів тих на межі змілілих,
голосів в безмов"ї онімілих
випустить на волю хто порив?!
Збереже твого багатство світу;
охоронить твій вразливий день;
все чуже відпустить легко з вітром,
проведе з невідання - у світло
визнання Твоїх п"янких пісень?!
...Я б Тобі розчистила дорогу.
Я би стала гострим топірцем
і - під корінь - сумніви, тривогу,
заздрість, злість, непевність, засторогу!...
Провела б в Натхнення манівцем.
Але ж Ти шукаєш в Муз рятунку
(в тих примхливих демонИць звабнИх)
млієш, тонеш, прагнеш їх цілунку!
Віддаєш всю волю, силу... Трунку
тУги лиш отримуєш від них.
Ах, Поете! Мій Поете милий....
Як шкодА, що вірний друг Тобі
не потрібен зовсім... Лиш нестримний
творчості шал злий і норовливий.
Що ж... Його обрав ти сам собі.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614794
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.10.2015
......................
Спитаєш мене - хто я? Звідки?
Спитає мене - куди йду?
...Сьогодні - пахуча я квітка,
а завтра - листочком впаду;
підніжжя торкнусь гір вустами
і вистелю цвітом луги;
над шумними млою містами
туманом розтану... Прийди
і вслухайсь в зітхання вечірнє,
у шепіт сухої трави, -
в них сочне вчорашнє квітіння
дурманить востаннє.... Прийми!
...................................
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2015
Я Вас попрошу:
все забудьте, що в шалі казала.
Я Вам напишу....
Вам про все я колись напишу:
про те, як любов
проростала-пекла-догорала....
Про те, як у сонця
благала хоч краплю дощу...
Як боса, заплющивши
очі, блукала стежками,
приймаючи вдячно
всі виступи, гострі краї.
Здолавши бар"єри
(я знала!) високі між нами,
у ніжності Вашій
зцілю врешті рани свої.
Пройшла цю дорогу
з образ, із непевності, страху.
Зборола гординю
і ревність! Прийняла тугу....
Об хо́лодність Вашу
оббила я душу й на плаху
сумлінно поклала
(до ніг Вам) байдужу й пусту.
Тепер не питайте
самотність оцю чим зігрію....
В колишніх зізнаннях
моїх не шукайте вогню!
Хай попіл чуттів
вільний вітер осінній розвіє...
Де згасло кохання,
там мрію я більш не зроню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2015
Минають години....
Спішать відіслати у вічність
бажання і біль...
усмі́шку й гримаси страху́...
Зачепиться день
за годинника стрілку й поспішно
втікає! Втікає...
лишаючи барву легку.
Лишаючи контур
життя, вже [i]віджитого[/i] нами.
десь в пам"яті,
в зга́дках, у обрисах лиш відчуттів....
І ця віковічна
Людини і Часу знов драма -
розтанути в миті,
щоб мати лиш спогад: "[i]Горів![/i]"
Буває комусь
є замало і ти́сячі ро́ків,
щоб світ свій відчути
в собі! Щоби [i]бути живим[/i]!
...мені ж?...Мені, правда,
достатньо для цього лиш кроку
в безмежжі
відносного часу - у серці Твої́м.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2015
Блукати
вулицями, що знають горду ходу.
Шукати
поглядом з-поміж тисяч тільки одну
до болю
у́смішку рідну. Собі на біду
всю волю
в межі втискати твого знов сліду.
Вслухатись
в гостру цю тишу глибоко в собі...
Здригатись
ранку торкнувшись... В його метушні
згубити
вкотре слова всі, що склала тобі...
Забути
страх, лиш всміхнешся ти щиро мені!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2015
Якщо нема вірші́в - слова сховайте
на дно торбинки із карпатських трав
й смако́м лиш волелюбним розчиняйте
той страх, що от "я б більше не писав..."
Коли коханий так далеко.... Свій
до краплі сум з кутків зберіть. Усе ж
лиш твій розлуки (хоч й гірчить) напій!
Й любовна ту́га - пазл в малюнку теж.
Якщо до літа ще всю довгу зиму
закутувати мрію в згадок в"язку, -
ви закохайтесь! І змініть красиво
сезонну сплячку на барвисту казку))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2015
Чаром-чаром-сном туман в долині.
Сивий-сивий ген по полонині.
Все тече, клубочиться парою,
губить срібні роси за собою.
Дзвоном-дзвоном вже ступає в тишу
свіжа-ясна Осінь в лісу нішу.
Енергійно крутить падолистом,
в дощ янтарне вкраплює намисто.
Полем-долом котить сум зимовий.
Небо сонця сліпить жар холодний.
Міражем востаннє зблисне Літо
на тремтливий промінець надіте.
Тихо-тихо в мріях грійся, Світе.
Вхопить-зловить їх бешкетник Вітер,
закружляє у стрімких він злетах,
заховає в синіх гір заметах.
...Чаром-шалом зиму всю з тобою
зілля-вар готуємо обоє
з ніжності, обіймів, теплих ранків,
щоб Весну зігріти на світанку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612906
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2015
Північний вітре кольору зими,
окутай враз з усіх сторін собою.
...Тепло у Літа щедро брав взайми,
до розрахунку ось стаю з тобою.
Не муч же довго - подихом з душі
здмухни останню краплю сонця, Сні́жний.
Холодним сном на-бі́ло пороши
ти танець днів. Закручуй вузол! ...Ніжний
зникає слід весняно-невагомий..
(а я ж наївно вірила: "Навік!")
Раптово з ніг звалила глиба втоми
і згірклий присмак вже чужих утіх.
Ти не вкрадеш у Часу ні хвилини!
(більш не напружуй, Вітре, крил своїх)
Ти відпусти любов цю без провини,
щоб хоч впівкроку шкутильгати зміг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2015
....я - на краю́. Тремтливо вітер
торкав крила... Боявсь штовхнути вниз!
А що, як ми - ген понад світом
майнемо легко, наче сліз тих бриз?!
І зникнемо в безодні неба,
на мить в душі відбившись кришталю́
веселкою.... Всміхнеться Геба*
й в нектар з"єднає жар туги-жалю́;
розлуку-зустріч; шал-кохання
і душу збурену мою - в твою
вкладе.... Ще раз зберу (востаннє)
всієї муки глибину... В раю!
//////////////////////////////
[i]* Геба - богиня вічної молодості; на Олімпі частувала богів нектаром та амброзією.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2015
Самотній Місяць
питав у Долі:
"Чому все ходиш
ти стороною?
Де знов блукаєш -
шукаєш волі,
чи щоб хтось сильний
забрав з собою?"
"Я не шукаю
великих статків,
мені би тільки
чиєюсь стати, -
всміхнулась гірко
сумна, зів"яла -
та я - Недоля!
(мене так звали
в останнім домі,
де я селилась.)
Мені все кляли,
а я мирилась.
Коли ж не мали
до мене серця -
я стала чорна -
чар добрий стерся..."
"Піди, Недоле -
шепнув їй Місяць -
в стару хатину,
що на узліссі,
знайдеш там хлопця
ще молодого,
але зневіреного
і злого.
Тобі пошиє
новий він одяг,
дасть їжу, воду,
теплом напо́їть.
(Втомивсь бо дуже
жить самотою...)
Розділить ту́гу
свою з тобою.
А ти загоїш
його гризоти
у праці, в ділі
зітре́ш турботи.
Один в одно́му
знайдете Віру -
два серця в ранах
та колір білий!"
/////////////////////////////////
[i]*Українці уявляли Долю у образі вродливої і працьовитої жінки (здебільшого схожої на свого господаря/господиню), яка могла перетворитись на Недолю – обірвану, худу, заспану нечупару, якщо її власник заслужив – або за гріхи, або за справи, що Долі не до смаку.
*Загалом на Долю можна і треба впливати – прислухаючись до її направлянь, вірячи в неї і самого себе та невтомно працюючи над собою.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611762
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2015
Як мить та зустріч! ..як мить. Як спалах!
Й окремо - вічність. ...б"є страх на сполох:
хто він - твій вірний? Твій біль?! Твій голод?
Полин... цілунок... мед.. Мука-спогад:
шовковий дотик... терпке чекання...
Сліпе і спрагле тих вуст блукання.
Ковток повітря в агоній схлипах!...
ти - мій рятунок! ...баланс на рифах...
Попутній вітер. Ні, вихор! ..теплий..
Настирний. Вільний! ...все ж - мій. Нестерпно
ласкавий. Ніжний. П"янкий... до болю!
Я - лиш зітхання. Здмухни в долоню
мене ти, Вітре! В долоню рідну...
Хай ніжно милий зітре́ безслідно
торканням холод, цілунком сумнів....
Я - сильна, поки ми разом, любий!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2015
Дано, мила панно,
встану рано-рано,
розгойдаю сум.
Розплету рій дум.
Загорну тривогу,
розведу дороги
у стрімкий потік -
в бистрині мій лік!
Дано, час нам даний,
щоб омити рани...
Ти цілющу силу
із дощем пий, мила.
В течії гірської
змий всі сльози-болі.
І на глибині
душу влий воді.
Дано, норов гордий!
Світом не́сеш води.
Бачиш люд дрібний.
Чуєш Час глухий.
В пам"ять все вбереш...
Мулом занесеш..
Щоб яко́сь Весною
воскресить з водою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609603
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2015
Пий до дна!... Пий до дна мене, світе!
Безтурботне, грайливе те літо -
сірий день хай наповнить вогонь!
І з жаринок по тілу розлитих,
з мрій-бажань, смаком вітру налитих,
колір хай запалає, дозволь.
Колір снів і поривів дитяти...
(Все, що в ньому - уміє літати!),
він пашіє глибоко в мені.
Ти вбери і малюй ним години,
розфарбуй щастям наші хвилини!
...скупо вділені кимсь на землі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609602
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2015
Біжиш, як завше, від турбот у гори..
Шукаєш найстрімкішу із вершин...
Розкинувши на п"ятачку долоні,
торкнешся неба! ...В радості хвилин
завмреш п"янкою гордістю гірського
орла, який кружляє десь там "над".
В нестачі кисню ти вдихнеш (знай!) Волю
на повні груди! Терпко, повно так.
В цей час, коли свідомість розіллється
можливостей потоком чистим й сил,
Минуле із Майбутнім враз зійдеться
і ти осягнеш Таємницю Див.
На полонині пропливуть велично
посланці ночі - сутінки в"язкі
та зацвітуть услід звабливо-клично
сріблясто-зву́чні зорі ті легкі.
І куполом прадавньо-чудо-храму
напнеться оксамитом неба синь...
Вклонись йому й відкриєш власну Правду -
ввійде у серце кришталем тих хвиль,
в яких омив ти зморене вдень тіло,
черпнувши із дзвінкого джерела...
Віддайся раз поривам щирим сміло -
й озветься вмить душа твоя жива!
...Карпатська ніч... Окутає, зігріє!
Думки очистить ароматом трав.
І розум, одурманивши, обвіє
тим вітром "відань", що себе пізнав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609541
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2015
Знаю....
попереду день ще один без тебе....
Такий заплаканий, вересневий!
З дощем. З росою. З похмурим небом....
От би
твій голос теплий! ...гудки...(вже звичні..)
Цей сум всесвітній! ...думки окличні...
Ревнивий сумнів. Дилема вічна...
Ближче
тебе́ у ме́не уже немає!
..бо кожним нервом я так чекаю...
Свій розриваю - твій світ впускаю...
Знаєш,
мого кохання лиш небо вище!
...банальна фраза... Потреба грішна
врости всім тілом й душею в тебе,
Небо!.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609535
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2015
Дочекаюсь, як Вихор підвіє
ту малесеньку курку рябеньку
і під серцем яєчко тепленьке
я носитиму. Ні, не розіб"ю! -
Мов води в рот набравши, терпляче
не загляну за пазуху, наче
щось священне його берегтиму
й в ніч дев"яту маленького вийму -
Волохатика і Балува́нця,
Бісеня, Чортеня - мого бранця.
Вередливе, маленьке Страшко,
йди під піч - там твій дім, молочко.
Я плекатиму ніжно, Щасливцю,
милий Капосник, мій Годованцю.
Бешкетуй! Грюкай вікнами! Грайся!..
...лиш не йди, взявши нишком ти щастя...
Буду тво́ю прихильність шукати
і Домасю твою шанувати.
Ми вогонь той живий збережемо
і ладненько гуртом заживемо:
ти із Домцею, Чур гордовитий,
Доля й Рід наш, здоров"ям налитий.
..лиш сусідам ти заздрим не дайся!
Що слабо́ собі виносить щастя?!
Так, у пазусі тре, губи зводить -
з яйка вже Бісеня верховодить...
Але ж скільки від нього добра!
...коли є в серці крапля тепла....
////////////////////////////////////////
[i]*за народним повір"ям Домовичка можна виростити, якщо знайти маленьке чорне яйце від рябої курки, підвіяної Вихором та носити його не підглядаючи і не розмовляючи дев"ять діб за пазухою.
*Домовик - оберіг родинного вогнища, затишку, добробуту...і великий бешкетник, якщо не знайти до нього правильного підходу))
*іноді Домовик приводить собі під піч дружину - Домцю, у добрих справах їм допомагають добрий дух Чур та Берегиня (Доля)[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607893
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2015
Зачаровано... Тривожно... Мов в гіпнозі
я до Тебе йду.... І ось уже не в змозі
опиратись Силі Зваби ні на мить!
Бо Вогнем жертовним знову так горить:
і душа, і тіло, й розум.... Ну ж бо - спіть!
Піддавайтесь! Віддавайтесь так безвільно,
думи, мріям цим блаженним.... Божевільним!
Хай полонять світ беззбройний до останку!
Хай із панни роблять чемну полонянку...
...Ти ж горіла ними, вільна бранко?!....
І на атоми.... клітинки... суть основ
розчиняє Всесвіт ця жага-любов
у Вогні священнім в діамант сплавляє
те, що ділить в два, безмежно розділяє...
.........................................................
...Як межа безумств нас гарно оправляє!....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2015
Примарна тонесенька ниточка -
твій голос крізь простір плиткий
такий тепло-рідний, м"який...
Моя рятівна соломиночка
крізь час цей до болю в"язкий!
Вхоплюся за нього надсадно!
Вросту всім єством! Розчинюсь...
У нотках п"янких утоплюсь,
що ніжно баюкають й владно...
Розлук цих я більш не боюсь!
Хоч світ метушливо-відносний
із гамором днів й суєти
нам вирок уперто виносить
та, зрештою, щастя приносить:
так ніжно "люблю" шепнеш ти..
І спиниться мить... зникне всесвіт....
Зітруться всі сумніви й біль!
Крізь відстань знайде пристрасть ціль -
до тебе торкнуся нарешті!!!
...Хоч голосом.... хоч.. мимовіль.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2015
Малював вечір колір розлуки
на твоєму далекім вікні:
поміж синій нестерпної муки
виводив срібно-сяйні тони
так тоненько-грайливо розкутим
обнадійливо-трепетним "ми"....
..бо ж на двох розділивши нечутно
промайнуть ці хвилинки туги,
розгойдається час і розтане
поміж трепетних спогадів-мрій...
Ти незчуєшся - зустріч настане -
новий колір солодких надій
на взаємність, що кольору сонця...
На кохання, що фарби весни...
На маленький осколочок серця,
що в червоне фарбує всі сни...
...Малював вечір колір розлуки
на моєму сумному вікні....
Очі сині, що кольору муки
підморгнули так мило мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607021
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2015
...А Час все крізь мене.. повз мене.. й у Вічність -
все далі
біжить.... Розтікається. ...Глушить!.. Та все ж
(лиш на мить)
впускає нас за горизонт, випрямляє
спіралі,
що Доля закручує, сліпо роздмухавши
хіть.
І ми не прогавимо шанс, що лиш раз
на століття
(бо раз на Віки кохання буває
ТАКЕ!), -
ми пристрасть приборкаєм й ніжно у ду́ші
відкриті
вкладемо так бережно подих... ..Озветься
Вогнем!
І буде палати Життям серед Хаосу
Ватра,
розпалена чистим і щирим поривом
двох Мрій!...
..Сьогодні: на двох - одна Вічність..А завтра?
...що ж, завтра -
Любов"ю зігрітий приймай свій із світом
двобій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604774
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.09.2015
Тремтить твій подих - в нім п"янка
мелодія.
Вуста до вуст - народить ніч
історію.
У наших дотиках - легка
симфонія.
Знайду на дні бездонних віч
гармонію.
Заплющ повіки - слухай ритм
предвічний.
Удари серця в такт зітхань
закличних.
Я заведу нас в лабіринт
тантричний.
Відчуй межу - душі ту грань
магічну.
Життя цей танець розпочнемо
вічний
поміж прадавніх берегів
ми річки.*
Один в одно́му віднайдемо
Всесвіт....
Зірви ж безсмертя у богів -
Гори́-цвіт!
...........................
[i]*згідно філософії древніх індусів, процес тантричного кохання - це "танець життя на березі дуже давньої річки"))))[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2015
Змій-Перелесник,
хитрий Облесник,
не заглядай у моє ти вікно.
Млосно всміхнешся -
серце здригнеться...
Я не піддамся тобі все-одно!
Звабно моргаєш,
в очі стріляєш
поглядом, повним ти солод-жури.
Сумом-зітханням
сон вистеляєш....
Не пожалію, не вийду туди,
дзвоном де мідним
в небі погіднім
нотку протяжну узяв і бринить
пісня вечірня,
ніби чар-зілля
в душу зав"ється і там так щемить!
Вдам, що не вабить
владна ця сила...
(Не вихваляйся, громами не сій!)
Знову так ма́нить
у́смішка мила.
..Буйний, мов Вихор.. Темний, як Вій..
Так небезпечно,
страшно красивий!
Повний спокус, обіцянок, вогню....
Вільний! Нестримний....
Ох, же й вродливий!
...Навстіж вікно... (я впущу лиш зорю.)
Свіжість повітря
подих розіб"є.
Запах свободи я спрагло вдихну...
Раптом хтось... ніжно...
..трепетно.. грішно!...
Мить - вже в обіймах солодких горю.
Змій-Перелесник,
любий Спокусник,
я не здаюся! (Всю ніч - в боротьбі...)
Просто ж так гарно,
милий Облесник,
трішки піддатись й програти тобі.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2015
Торкатись....
словом звіддаля.
У ласку голос тонувати.
Відтінки смутку малювати
в короткім віддиху: "Твоя..."
Всміхатись
відгуку: "Моя!"
і ніжним мрії переливам,
що теплим шелестом мрійливо
сріблили тишу серед дня...
В тон ночі
нашої. П"янкої...
Ой, леле, марю знов тобою!
Й посеред снів пустих раптово
відлунням пристрасті терпкої...
Ті очі.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2015
Брикають знов норовливим
буйним, смішним табунцем
вірші: палкі і крикливі,
ніжні й сміливі. ...Тихцем
вийду (на пальчиках) в поле...
Тупіт мені навздогін! -
Мчать!!... Все здригнеться навколо.
- Ша! Ми ж уже не самі:
гляньте, мої пустотливі -
віттям шумить вітер вже.
Спутали ви йому крила -
в шквалі слів сила втече.
Ліс шелестить щось тремтливо...
(Муз вередливих злякавсь), -
лоскотом мрій їх грайливих
буря над ним пронеслась!
І очерет зачаївся..
(в воду кінці заховав..)
Нашим натхненням зігрівся -
подих День затамував!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602918
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2015
Я певно сплю...
Для правди надто гарно!
Занадто пишний
колір щастя... Ні, -
я просто йду
тобі назустріч! ...Марно
услід знов місяць
блимає мені.
Ти не хитруй,
не підганяй! ..не смійся.
До раю - крок!
...розгублено тремчу...
Чого мені,
чого мені не спиться?!
За чим сюди
в незвіданість лечу....
Буває? ...страх
від радості п"янкої?!
Коли коліна
підгинає струм...
...Буває так! -
наситившись тобою,
боюсь вдихнути...
(раптом все - лиш дим!)
Хай - сон! Туман!
Фантазія, чи мрія, -
усе одно!
...Усесвіт весь віддам.
Щоб тільки мить,
щоб вдих один - твоя я...
А далі.. Хай!
...Усе ж - лиш пил і гам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2015
[i][u]Лічилочка[/u][/i]
Раз.
В морі плавають Кораблі.
Два.
Так далеко ще до Землі.
Три...
Хвилі Буря об борт кида!
Бо
Вихор зник - знов вона одна....
Раз.
Вітер в небо здмухнув жалі.
Два.
Сонце гріло думки мої.
Три...
Місяць ніжно моргнув нам двом
у
привідкрите для Мрій вікно.
Раз.
В справах сум весь свій розмету.
Два.
Я Зорею вночі прийду.
Три.....
Тихим Леготом вій торкнусь...
щоб
Ти спокійно крізь сон всміхнувсь.
....................................................
[i][u]Калейдоскоп[/u][/i]
Вітер зорі крилом лоскоче.
Мрії снам щось п"янке воркочуть.
Ах серпневі звабливі ночі!...
..хочу!...
Як колись те дівча грайливе
топнуть ніжкою вередливо!
Вимагати свою все ж казку...
...маску...
Не знімаємо так затято.
Не прийме світ цих мрій дитяти...
А так хочеться дивувати!..
..мати..
Силу бачити щось хороше!
Там, де серце в тузі тріпоче..
Де темніші від злої ночі...
...очі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601852
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2015
Від бурі не здригався -
її завжди ловив!
Лиш кінчиками пальців
громами виводив
мелодії тривожні.
..Як блискавок стики́
торкалися так пружно
до теплої руки -
всміхався лиш очима -
не знав, що значить страх!
Могутніми плечима
тримав стихій розмах.
То злий, то добрий. Вірив,
що може геть усе.
Хвороби, болі, війни -
було таке пусте -
міг вмить він відвернути
біду словами! Вмів
на відстані відчути
й приборкати весь гнів!
І підкорити вітер!
Й збудити серця жар!
Скорити волю світу!
Впізнати щирий дар!....
...Не відав лиш людського
земного почуття:
в кохання засторога
смертельна (знав!) була.
.................................
Якось Вихором літав.
Зір зривав цвіт хутко.
В лісу темряві впізнав
молоду гуцулку...
В бистрину гляділа - вниз
річечки гірської..
Вже до ніг торкався бриз
течії стрімкої.
А в очах таївся біль...
Рвучкість рухів.. "Дівко, -
враз метнувсь за нею - стій!"
...не зловив. Так стрімко
підхопила буйність хвиль...
Шаленів! Здригався!
В юнака знов повернувсь
і за нею гнався.
Тіло виніс... Оглянувсь,
вклав тут під вербою.
На коліна поруч став
й боротьбу з собою
чародій цей розпочав..
............................
Супилось грозою
небо в хмарах! Злився ліс!
Грізно бив пітьмою!
...На руках кохану ніс
маг й прощавсь з собою...
(На її життя взамін
СИЛУ дав без бою..
...Вперше вільним чувся він!...)
\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\
[i]Вибір доля нам вруча.
Часто й не чекаєш!
Будь готовим до кінця
знати, що бажаєш,
щоб як мить ота прийде -
серце відпустити
й, хай, щось втративши, СВОЄ
ІСТИННЕ зловити![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2015
Шум-Шумлячий*,
світ - незрячий!
Не дивуйсь.
Знає! Вміє!
Вірить. ..наче..
Та чомусь
незворотньо
так втікає
день, мина..
Тиші краплю
поглинає
суєта!
Шум-Шумлячий,
мудрий завше,
не жени!
Йду до тебе,
Синій Верше
я по сни.
Метушнею
день спіймаю!
..А вночі
знов самотність
сповиваю
у душі.
Подих чистий,
Буйний Лісе,
ти верни!
Хай спокійна
прийде нічка
й мрія - в сни.
Духу рівність
часу плинність
не зіб"є, -
із коріння
п"ю я Вічність!
..все мине..
/////////////////////////////////////////////
* [i]Шум-Шумлячий - одне з імен Лісу в давній слов"янській міфології))[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601035
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2015
[i]Тихо! Не смійся,
страхом розбийся -
лихо не спить...
День зачаївся,
в кро́ві умився!
Знову болить...
Скільки ще світу
треба спалити,
щоби спинивсь?!
Спраглий, бездомний,
влади голодний...
Совість, вернись!
Хай стрепенеться,
серця торкнеться
голос плачу́.
Скільки ще, кате,
треба волати
в душу пусту?!
Справді, не знаєш?
(..пи́ху здіймаєш...)
Лялька і ти!
Думаєш, сильний?
Віриш, що вільний!..
..спробуй піти, -
смикне мотузка,
злоби цей згусток
лопне умить!
..Їх не здивує!
Їх не хвилює
твоє "болить"...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601034
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2015
Темна нічка… За вікном
хоч у око стрель.
На долівці покотом
вся сім’я в постелі.
На печі – старезний дід,
поруч баби – ступа,
всі малята десь там – «під»,
а дорослі ж - вкупі.
Молоді батьки.. Кортить
тіла жар відчути!
Але «зась!», бо он же спить
збоку доня… Чути
крізь ряднину вигин… Уст
дихання гаряче…
В виданні дівчина. Тут
Не до сну, юначе!
«Годі! – мати підвелась –
До гріха так близько.
Завтра хату знімеш й нас
вбережеш ти, Миську.»*
…День у клопотах минув.
Вечір загорівся.
В баби Мотрі шум і гул –
вечоринці! Тішся!
Вже ватага під вікном
хлопців пустотливих.
Личка враз над полотном
схилять соромливо
всі дівчата, як одна,
а з-під вій лукаво
раз-за-разом погляда:
чи підійде ставний!
..Шал, веселощі, пісні,
жарти, вірші, танці…
Потім парами вночі
тісно ляжуть.. Кращі
миті будуть в них з усіх
вивчених традицій:
відкривать кохання світ
пізнаватись ближче.*
Гра солодка і легка,
гра «Притула»* мила:
чи чуттєва, чи палка
буде як дружина –
перевірить вправно Лесь,
розпаливши юнку…
Сам від пестощів увесь
загориться хутко….
Але справа чиста ця,
відданиць бо цноту
бережуть, щоб до вінця
вести без гризоти!
////////////////////////////
[i]*батьки самі відправляли дітей на виданні на вечорниці, щоб уникнути інцесту в сім"ї; для цього у самотніх вдовиць, чи бездітних пар в літах "знімали" за гроші чи продукти хату;
*молодь залишалась після вечорниць спати парами - дозволялись обійми, пестощі, дотики, (без статевого акту) - з метою пізнати якості один одного та в майбутньому обрати собі дружину/чоловіка.
*гра "Притула" - від слова "тулити", "притуляти" - передбачала активні ласки, дотики)))[/i]
[u][i]Більше - див.Ірина Ігнатенко "Жіноче тіло у традиційній культурі українців"[/i][/u]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2015
Не докоряй мені, не сип прокльони!
Й не затуляй хустиною очей.
Його любила.... нащо заборона?!
Жага палких, як мить одна, ночей!
З"являвся в снах... Приходив, як господар.
Слабкий мій опір тільки спонукав.
Неволив погляд.. Дотик, як володар
моє єство мережив, світлом ткав.
Він баламутив! Розривав свідомість.
Одним цілунком рай пообіцяв!
А я - свій світ… беззбройно! В невагомість…
Нестримність мрії-яв подарував.
Не плач за мною! Гіркість сліз неволить.
Матусю, вільна! ..серця ж бо - нема..
Я честь згубила. Більше світ не зловить,
бо оберу кохання вже сама!
Не заплету косу я... Чинну мову
не поведу, а стану осторОнь.
В обіймах стріну зірку світанкову!
Зігріє сум чужий жаркий вогонь!
І хай тоді здригаються матрони..*
Хай дні і ночі мучить сумнів їх…
Не вразять ці безсилості прокльони:
пізнала рай - вже не збентежить сміх!
////////////////////////////////////////
[i]*в українському селі дівчина, що втратила честь поза шлюбом і одна виховує дитину розглядалась за мовчазною згодою громади, як потенційна коханка для чоловіків.. що викликало тиху злобу та неприязнь до неї у заміжніх жінок))[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2015
- Мені метелик сів на ніс….
- Подумаєш! Ов-в-ва:
іще один якийсь каприз -
ця тема не нова.
- Та він лоскоче… Подивись!
- Чого тобі іще?
Ти як маленька… Ущипнись
і лоскіт твій мине.
- Ну що ти? Як!..помну крило..
Воно ж тріпоче!…Глянь…
- У мене повно справ давно!
Прошу тебе – відстань!
..Забудь..Іди..Я теж піду…
Робота ж не стоїть!
...............................
Лише легесенько дмухну…
Нехай хоч хтось летить….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599946
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2015
[quote]..Та допоки життя – нас до Світла ведуть Прометеї
І дорога до щастя – лише у святій боротьбі...
[b] stawitscky "Ровесникам" [/b] [/quote]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599673
Не обрати нам час...
І не вибрати місце, країну..
Доля нас закидає,
дорогу вказавши одну.
Ми йдемо.. Бо що ще?
....ранить вибір осколком руїни..
Та життя все ж одне -
і затято ведемо війну…..
знов щодня із собою,
й страшним нігілізмом епох!
..Може б краще «вели́»?! -
грішно втома уже проступає..
І свердли́ть думка: «Чи ж
не втомився ВІД НАС іще бог,
як самим у собі
все затишшя й спокою немає?!»…..
Але ж й сил вже нема
серед темряви бачити зірку,
що так тьмяно мигтить
від натуги прорвати пітьму…
Та вона ж провідна!!...
Як без неї?....підкралось щось згіркле..
І тремтить Прометей,
волю давши за краплю вогню….
Двоголовий орел*
ще терзає безпомічну плоть…
Та тріумф цей не вічний –
нагострені стріли Геракла*.
…Не обрати країну
і час… Та окови збороть
нам дано! ....від богів,
яким світу людського забракло...
......................................................................
[i]*Двоголовий орел - тут як символ, герб країни;
* Стріли Геракла - згідно міфу саме Геракл вбив стрілою орла, звільнивши Прометея від мук. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599895
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2015
Ой, Лельо, Ле-Лельо.
Ох, зваби б твоєї!
Краси, сили, чару -
Йому бути даром.
Ой, Лелько, крас-Лялько.
Навчи любить палко!
Дай ніжності, ласки -
для Милого казки.
Щоб стала я... Раєм!
Усесвітом! Плаєм!*
Припав щоб вогнЯно
Полель мій жаданий.
Щоб пив красу з личка,
голубив заклично.
В кохання зманивши,
любив!... світ змінивши.
Щоб вдвох Сонце звили
з палючої сили!
З іскринок-цілунків.
З нестримних шалунків.
Із ніжності світла.
З квітучого літа....
Ой, Лельо, ой Лялю!
Люблю я! Згораю!
///////////////////////////////////////////
[i]*Плай - плескаті гребені гір, відгалужень головних хребтів з пасовищами й скотопрогінними стежками в Карпатах; стежка в горах;
Леля - богиня кохання у слов"ян, втілення води, краси й жіночості
Полель - втілення вогню й чоловічої сили, коханий Лелі.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599599
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2015
Зоря-Зорянице,
чарівна сестрице,
рожеву фату розгорни від злих чар.
Уп"юся! Нап"юся
твоїх блискавиць я
і знов розіллється по тілу твій жар!
Зоря Світанкова,
ось зараз ранковий
коханий твій - Сонце - гарячий зійде.
Від нього втікаєш -
в обіймах вмираєш -
у полум"ї згаснеш, як зловить тебе!
А Бог Ясноликий
тебе в кожнім лику
шукає самотній весь день, поки світ...
Й лише перед смертю,
в пітьмі розпростертій
на мить твій вечірній уловить він цвіт.
Вечірня Зірнице,
сумна ти сестрице,
це ж черга до тебе тужити прийшла....
І всю ніч холодну
світінням бездонним
зваблятимеш Ранок, згоріть щоб до тла!*
...............................................................
[i]*За повір’ям давніх арійців прекрасна діва Зоря біжить від висхідного Сонця й умирає від променистих обіймів і жаркого подиху цього полум'яного коханця; покинуте Ранковою Зорею, самотнє Сонце робило свій хід по небу, дарма відшукуючи свою подругу, і тільки наближаючись до меж свого денного життя, готове згаснути (= умерти) на заході, воно знову, на короткі миті, знаходило Зорю, що блищала чудовою красою у вечірніх сутінках.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2015
Ви знаєте... ми ж створені для щастя!
Чому ж до нього знов такі сліпі...
З невірою любов приймаєм... Бранці
зручно́ї звички, страху. ...В пустоті
минають повз заповнені до краю
всі дні, що називаємо "Життям".
...Воно ж зіщулившися у безбарв"ї
чекає чемно на бунтарське "Я",
котре зуміє, відхиливши досвід,
забувши вміння, блиск стандартів й раз
зануриться в знадливий
вільний
простір...
(собі в утіху - не
в догоду
мас!)
Яке віддасться щирості пориву!
Не буде битись лобом об стіну,
а просто впустить мить
СВОЮ
красиву!
І про-жи-ве ДО ДНА
ЇЇ
ОДНУ!
..................................................
Скоряти світ готові ми настирно...
до ран.. до болю.. до гірких утрат...
Забувши Всесвіт, що у нас незримо,
незмінно Є! ..без клятв, вимог і зрад!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599140
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2015
Твій погляд - опік....
Волала:
ЙОГО!
І сперло подих:
впізнала
СВОГО!
Застигла німо
безвладна..
слабка...
Чекала силу -
скорила!
Вела...
І біль солодкий...
тремтіння....
Екстаз!
...Тобою повна
скорю Вічність
й Час!...
.....................
...життя спинилось...
....Усесвіт
згас....
В долонях - зірка....
А мрія -
в нас!))))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598945
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2015
В твоїх руках була така слухняна....
Гладенький вигин підставляла тіла...
Під пальцями так ніжно воркотіла...
Від дотику шаліла з виду млява!
Ти нахилявся...ніжно брав і владно...
Так гордо розтинав на ній стрілою....
весь простір.. підкоряв і вів з собою,
як з нею у порив зливавсь принадно.
Коли ж мене ти садовив десь поруч, -
ставала раптом вредна й норовлива!
Пихтіла, скреготіла щось дражливо!
..від примх отих хворів - стискав як обруч...
.................................................
Дістало! Обирай нарешті, милий:
твоя R-6*-та, або ж - Я красива!
[i] [color="#002fff"]*Yamaha YZF R6 – мотоцикл - тип двигателя: четырехтактный, жидкостного охлаждения, четырехцилиндровый, рядный, с наклоном вперед, 16 клапанов, D0HC, объем: 599 см3. Більше див. rapids.ru/yamaha/YZF-R6/spec.php [/color] [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598135
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 06.08.2015
[i]Щось терпне...
Не боліло ще, повір!
...Розгойдується вічність на повіках...
Ось зараз...
ти прокинешся і зір
пилок впаде на охололі втіхи.
Зберу їх
я губами.. поки спиш...
І затамую у собі дбайливо.
Щоб якось
від нестерпного "Облиш!"
мій світ не обірвався знов вразливий.
Зігрію
ці пригаслі сльози мрій...
Заворожу їх ніжно вдихом-дотиком.
Й самотність
(ледь торкнувши спогад свій)
тобою повним розіб"ю я подихом![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2015
Коли тобі всміхається зоря,
здається: все на світі зможеш легко....
Ти серед темряви.. один...щодня
загладь любов"ю там, де гірко й терпко!
Коли тебе голубить сонце й слід
вистелює теплом і добротою, -
великим бути просто... Серед бід
і заздрих перепон лишись собою!
Людей любити вмієш в гаразді -
пестунчиків розніжених у долі...
Ти ж обігрій ті душі злі й пусті,
в злощасті вкравши радості скупої!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596856
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2015
Сьогодні тих рокі́в важких!...уже....
Я відчуваю кожним нервом плинність!
Здається, мов крізь мене час тече...
..і вимиває...силу...цвіт...наївність...
Годиннику, куди ж ті вперті стрілки?!
Ну ось... Таки нацокав злісно! Знову....
Я знаю: не розквітне двічі квітка, -
циклічний рух.. розхитані основи...
Сьогодні думи... страх липкий і... сміх!
...Остудить мрію невблаганна Вічність...
Розчарувань чіпля настирно міх..
Нав"язує сліпу, марну поспішність...
"Ким ти була?!...чи мить хоча б собою..." -
вруча рахунок мій невпинно час...
Загорнутим у пам"яті сувоєм
(живий лиш поки!) гріє спогад нас.
...І знову на ваги вкладаю сумнів...
Й рішучих дій сміливості азарт...
...Цікаво... що отримаю у сумі -
наповненість?...чи згірклий присмак втрат...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596837
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2015
Мене ти підкориш
силою.
Тебе надихну я
вірою.
Пожертвуєм радо
волею!
Пограємо вдвох ми
долею...
Тебе зачарую
мрією.
Сміливою звабиш
дією.
І станеш моєю
правдою!
Твоєю я буду
Ладою*...
Тремтінням грози
наших тіл
розі́тнемо хмари
злих сил!
Спочинь... Вкуси яблука
солод*, -
вже Сонце! ...страх зникне і
холод.
Хай світ почекає
праведний!
Любов"ю торкнемо
лагідно
той гріх усесвітній...
зношений....
Цілуй! ...вже нам ніжність
прощено!
..............................................................................
[i][color="#0400ff"]*Лада — богиня життя, весни, родючості, народження,символізує світову любов, що є основою життя на землі.
*вона розпалює вогонь небесних гроз, проганяє злі сили, виводить з-за холодних хмар світлосяйне сонце, у руці тримає червоне яблуко — символ початку усього сущого.[/color][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2015
Всесвітній сум... Коли отам - під серцем
щось тисне... Душить! Рве і так щемить...
Надривний подих... З болю! Наче перший...
Мені у ньому, знаєш, світ болить!
Рябіє стрічка... Все тривожні факти:
невпинний обстріл... Смертність.. Зброя... Міни...
Й політ-реформи - наче катаракта!
Наскрізь зім"ята совість вже... Руїни
у душу мовчки заглядають... Мертвим
уже байдужа співчутлива фальш!
Шалений час... Тобі ці марні жертви
лиш гра! Лиш гра... Життям це є для нас!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2015