| Сторінки (4/392): | « | 1 2 3 4 | » |
Ніченько, слухай:
Тиша яка без нього
В світі моєму - без голосу, без зітхань....
Вітре, не рухай
Місячну цю дорогу!
Сном перейду нас розтявшу розлукою грань.
Птахи підбиті
Тулились до купки несміло.
Боязко в очі уприскували висоту.
Рани сповиті
Вже мрією знов бубнявіли.
Міряли світлом тоненьким серця темноту.
Зіркою впала
На денце окрайчиком ласка.
Теплим шматочком від сонця впекла доброта...
Ніченько, мало?
Не рухай цю тишу, будь ласка!
В ній щось по-справжньому щире в цю мить пророста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716712
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.02.2017
Легко здмухнуло як, несло ген понад плаєм -
Той парашутик своєї сягнув висоти!
- Бачиш це, біла кульбабко? Що далі знаєш?
- Знаю: вмирати і болем у світ прорости.
Віриш, хотів вітер дати лиш краплю волі,
Знищив натомість весь спокій, лишив гнізда.
- Чуєш, як тихо самотнім він лине полем?
- Так....Від сумління радість його вже пуста.
Шепни йому: ця красуля ще жовтим цвітом
Знов спалахне, повертаючи крилам міць.
Вітер на мить лиш застигне над білим світом,
З подихом щоби віддати піщинці вись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715955
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2017
Ніччю тече вниз по горах і топить долину
Мороку теплим зітханням, що рветься із дна.
Голосом ворона сон схарапуджує чинний -
Душі зжинати руша темна змія жона.
Звабить рум"янцем зорі, заколише красою.
Чорної сили у жили цілунком заллє.
Та, обернувшися, жалить у серце зимою.
Гниллю запалить рубець той життєвий, зімне.
Розпач отруйний заступить апатія ржава.
Світ втратить барви для вражених хіттю очей.
Слабкості плоть ілюзорністю сили п"є зваба.
Кроком від світла веде в жар-задуху ночей.
Спрагла Мара прокладає дорогу у Морок.
Втомлені душі безвільно простують услід....
Вічності, що обіцяє зоцвілий той порох,
Кращий з тривогами й болем кінечний цей світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715007
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2017
Більше, ніж уже сказав ми
Очима, очима
Не розкажеш ти вустами.
...Ніч над нами блима.
Завів щемну співаночку -
Згубила, згубила
Свою вперту одмівочку.
Стелила, стелила.
Полонина м"яко ложе.
Най лиш додівую:
Вінець - в воду, брови гожі
Зцілую, зцілую.
Вітер хмарку половинив
Надвоє, надвоє.
Вибіляла темні коси
Тобою, тобою.
Визбирала росу в дзбанок
Вустами, вустами.
Солодила медом ранок
Словами, словами
Більш не скажу, ніж сказав ми
Очима, очима,
Котрі душу ген виймали...
Ніч нам стиха блима...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2017
Ах, мій нещадний! Як ти злісно, звабно
До губ тягнувся - дух весь випивав!
В"язав руками. Світ ткав (як же ладно!)
Моїм волоссям... В небо запинав.
Під твоє серце клала тихо своє.
Ховала душу під крило твоїй...
До дна допив ти спрагло так, запоєм,
Зронив: "Як нудно тут - на мілині!"
Ах, мій жорстокий! Всесвіт кажеш тісно?
Блукай, шукай той свій молочний шлях.
Лиш не нівеч цю тиху мрію грізно.
Земна? Облиш, усе ж вона - мій птах.
.........................................................
Жадання, владність у мужчин - їх свита....
Занадто щедро поїть джерело!
А їм би цівку непримітну лити,
Щоб завжди спраглих до русла вело.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2017
Ти гортатимеш, наче книгу:
Ніжно. Вдумливо. Терпеливо.
Пальцем вправно за гострий край
Стирай
Теплим дотиком мрій безпечних
Ті чорнила, що в'їлись. Гречно
Світ уявою той руйнуй
Малюй
Чіпко поглядом першу букву...
Впишеш плавно, то ляже в руку
Вся історія: гріх і рай.
Читай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2017
...Найгірше із усіх розчарувань -
В собі самому, у своєму серці,
Що зашкарубло в товщі зневажань
Несмілих сонць, затоплених на денці,
Де стигне біль та почуття студені
Стають від тих розпачливих терзань...
І в'яне цвіт душі. Сохне зелена
Жага із честю вийти із змагань.
Найгірше з поміж всіх - розчарування
в собі, зневіра, совісті терзання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711140
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2017
Відвідуйте стареньких дідусів!
Можливо це у них єдина радість:
Сховавши усміх в сивину вусів,
Збирати вам гостинці в старий ранець.
Дзвоніть хоч зрідка ви своїм батькам!
Для них, повірте, визначна подія -
Відчути ритм, що молодим рокам
Здається звичним, а для них - вже мрія.
Побалуйтесь з маленькими дітьми!
В очах великих раз хоч цікавинку
Ви запаліть. Із теплої руки
Здмухніть на щастя дзигам цим сніжинку.
...Не поспішайте поспішати повз...
Бо справжнє, щире - страх як - швидкоплинне.
Нехай не буде зрілість, мов наркоз -
Життя живіть живими, безупинно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707463
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2016
Емоції до твору [b]Herr Veliborrа "берег на двох"[/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705821
Де я була, як тебе викидали на берег
Хвилі оманливо-ніжні? ...Шукала свій гріх.
Камнем Сізіфа кидала слідів жмути стертих.
Відчай вбирала у шати крикливих утіх.
Чуєш, прибій так далеко... І вітер затих...
Легко зітхаєш, втомившись манірністю сонця.
Подих останній мені гострим криком під дих!
Я на цій суші твоя нерозважена гостя.
Блідне на світлі розкрита тамована сила.
Небо у воду вдивляється, просить: "Прийми!"...
Де була я, коли ти титанічним зусиллям,
Хвилю підрізавши, волі кидавсь вперейми?!
...Вічність шукала у краплі солоного дня,
Поки топив своє небо в безводді... Ім"я
Бризом у тім"я, із теплого вирвавшись дна:
"Кит, древній, милий... В зітханні ось - воля твоя."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706955
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2016
Болі свої і печалі, тривоги віджити -
Це ще не подвиг. В свідомість означити їх,
В душу впустити, крізь неї, прощенням укрити -
Ось справжній труд, що вибілює важкості гріх.
.................................................................
Поспівчувати стражданню - лиш грань лицемірства,
Жага піднести себе у чиїхось очах.
Мовчки узяти тягар той на себе - ось дійство,
Здатне вогонь запалити у пустках-ночах.
................................................................
Терзання, сумнів - все старе, як світ.
Свобода наша - внутрішньо. Так мислю.
До рівноваги віра - добрий гід.
..Страшна та ломка віднаходжень смислів...
.............................................................
Непевність, страх, самотність - невід"ємність
Буття у світі. Поруч же - захват,
Зачудування, віра у прийдешність
Це зрівноваж і в серці буде лад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706784
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2016
(Відгук до вірша улюбленої С.І.М.ки)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706282
Пил заколисує гострі моменти печалі
Час душить пледом пекучий душевний вогонь
Ми, що в теперішнє згустком холодним вростали,
Вітер згадали, що рвав неспокійну гармонь.
Стовпом соляним вдивлялись в пожежі минулі.
Правильно-чемні так нудили світом пустим.
І воскрешались томління гріховні поснулі
В пісні дудука, розлитої смутком густим.
Ми семимильно стрибали по днях своїх вперто,
Так відчайдушно розгін набираючи... Враз
Голос дудука збудив те, що часом не стерти -
Серця тепло, що щораз животворює нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706782
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2016
Поети, до вас я ночами,
Згубивши свій світ в суєті,
Вриваюсь із буднів вітрами -
Знаходити сенси прості.
...Усе ж ненаписане вами
В орбітах покоїться зір....
Хотіла б я стати словами,
Любовно лягти на папір,
Чорнило наповнити суттю,
Збороти у формі свій зміст;
Свою випадкову присутність
Наповнити смислом. На біс
Із долею раз в раз стрічатись,
Свідомість будить на межі...
Й, Поети, до вас повертатись,
Чуттів Ви живих сторожі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706402
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2016
Як спустіло без тебе село...
Сиротливо як хилиться хвіртка
До відкосу... Колись же було
Все навстіж і зачинено зрідка.
Зустрічав так привітно цей двір
Перехожих, сусідів, знайомих...
Не зривати вже мрії із зір.
Утекла від душевної втоми
Ти туди, де заманливо сни
Колихають земну атмосферу...
На подвір"ї шукаю сліди
Твоїх днів... Їх вже ангели стерли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706399
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2016
Знову падає ніч на верхи́,
Поділ рве об ту гострість зелену.
Сосни ки́вають: ближче! Зійди,
Торкни темінню пласт гобелену
Синіх гір, що у втомі стоять,
Прив"язавши до спин горизонт.
Загорни їх у тишу. Хай сплять,
В тінь закутавши ворох гризот.
Упади сукном чорним згори
І розсипся зірками у кронах.
Ліси шелестом зіб"ють сліди
В верховітті задумливих гронах.
І біль згадок не знайде, ні мрій
Та тривожність, жадання нестримне.
Дихай горами! Дихай... І грій
Серце зранене світом. Ніч злине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702705
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2016
Сірим фоном над світом - вічність.
Засипає снігами в милю
Знов зіжмакану душу. Дійсність
Безнадійно розплющить сила
Сліз, що падають у глиб тебе,
Знерухомить стрімка отруйність.
Бовванієш під сонним небом,
Загубивши тривожну сутність,
Що бентежила серця голод
Смаком мрії, придихом волі.
Стовп соляний і вічний холод
Тиші. Осені думи голі,
Неприкриті вже навіть вітром
Про зимову спокійну сплячку
Неприкаяно линуть світом -
Все шукають кінця позначку.
..І лиш сліз, що упали в тебе
Знерухомлює зла отруйність
Незахищене голе небо,
Де блукає тривожна сутність...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699598
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2016
Дозволь собі вітру в груди
(Не в спину, як це зазвичай)!
Для відчаю час ще буде -
Натхненням окрась обличчя.
Дозволь собі лінь горілиць,
А цілям "здійсниться" мітку,
Бажанням своїм опівніч
Відкрити скрипучу фіртку,
Яку ти для чогось вперто
Все мріями мазав зрідка....
На схилений тин підпертий
Зіп"ялась тендітна квітка.
Дощану, шерехувату,
Відкинь вже оту поверхню,
Що будні так зло й пихато
В ідейність вдягали зверхню.
Поглянь правді в вічі швидше:
Це трухлявість, не опора!
...Цвіт білий плющем все вище
По скалках вже пнеться вгору.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698671
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2016
...Сонце на склі малює
Літні все вітражі....
Де тобі взяти сили
З вітром на цій межі,
(Що між проваллям й небом
Сушею простяглась),
Балансувати вперто
З відчаєм, що уп"явсь
Нитками дій у звичку,
Краплями сліз у сни?
Переплітати болі?!
Жахатись новизни!
Щоб не збудила раптом
Згадка (торкнувши мить)
Дійсності-павутинки,
З вітром котра тремтить.
Звідки ж взялися сили
Знову на цій межі
Балансувати вперто?....
...Сонцем на склі вітражі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698650
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2016
Коли зникають навкруг тебе міражі
І обезводнена стискає сіль пастельна
В шагреневу́ю шкіру все живе в душі...
Кругом спокійна відчайдушність лиш пустельна.
І хай зриває скільки змоги вітер тишу
В самотній стогін до гливкої темноти,
Безкрайніх меж він порожнечі не сколише -
Заповнить й крик собою, впавши з висоти.
Не виривайся, бо так тонеш тільки глибше,
Вагою сліз і нарікань лиш тягнеш вниз....
Заплющ повіки і торкнись душею тиші:
Можливо свій відродить, стерши вщент лиш смисл.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695050
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2016
Як гірко ти плачеш, маля...
Так близько твоє несвідоме
У пальцях чіпких навмання
Показує те невідоме,
Що тихо в тривогах нічних
Крадеться у душу страхами...
Дитятко, в цих сльозах гучних
Виплакуєш ти життя драми.
В сльозах невагомо-пустих
Викочуєш всю вагу світу.
Чи вистачить болю святих,
Щоб важкість цю вічну розбити?
Як щиро радієш, дитя!
Як світло ти сміхом стираєш
Ті межі буття й небуття.
Ти просто так диво приймаєш.
І легкість весь світ огорта,
Добро серце в сонце малює....
Та неба всього висота
Здається й польоти згайнує,
Щоб вмитись криштальним, легким,
Як пух тополиний, як мрія,
Твоїм, дитя, сміхом ясним,
Що й простір далекий зігріє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694808
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2016
Так шукала душі окрас....
Їй би тільки у тишу вбратись,
Розгойдати безликий час
І безтямно знов закохатись.
Так хотіла доріг без меж -
На край світу все поривалась...
Світ носила в собі і теж
В танку з мрією запліталась.
Пролітала у снах повз біль...
Вся крізь нього повільно дерлась.
Осідала кристалом сіль -
В колір сірий душа затерлась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694696
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2016
Гроза чесала коси.
Сікла дощем по смутку...
Умийся, бо вже досить
Жалю впиватись трунком.
В долоні крапля-бризка -
Розбита сонця кварта...
Підводь урешті риску,
Поки душа на варті.
Вглядавсь у очі вітер -
Шукав собі потіху...
Повір, ти цьому світу
Не винна сліз, ні сміху.
Знов проясніє небо
З негоди каламутне...
З тобою (як й без тебе)
Триває.... Йде... Секундне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686161
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2016
Посеред ночі ухнула сова...
Ось так спросоння, ніби ненароком,
Я і не зчулась: "Ух!" вдягла в слова
Й на тебе нишком навела я вроки.
Летів північний ворон. Вітровій
Шугнув між крил - перо в долоні - листом.
Я нехотя так блиснула з-під вій
У серце цільно поглядом. З присвистом
Кружляла в танці між сумних ялиць.
До ясенів тремтливо припадала.
А ти, недужо впавши горілиць,
Ловив губами ніжки, що мелькали.
Не опирайся. Здайся, бо згориш!
Чи Перелесник, чи Лукаш - не суть є.
Допоки Мавка хоче - ти летиш!
...Любов міжсвіттям хитко кладку снує...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2016
Десь у королівстві, в тридев"ятім місті
Живе собі фея в квіточці трилистій...
- Мамо, гарна ляля?
- Так. В далеких далях.
Ніжна і красива, наче сонця личко,
Щодня виїжджає у барвистій бричці...
- Мамо, в своїй брумці?
- Так. У неї в сумці
Тисяча й ще стільки коробок синеньких -
В них збира бажання діточок маленьких...
- Ма, хлоп"яток чемних?
- Так. І в нічках темних
Пурхає між вікон, всіх віта маляток,
Подихом сонливість шле до оченяток...
- Мамо, робить чари?
- Так. Змітає хмари
Помахом чарівним випускає мрії,
Тільки-но торкнуться ніжних щічок вії...
- Мамо, прийде? Скоро?
- Так, моя ти доле!
Укладайсь зручніше, засинай міцненько.
Чуєш, дзвенять зорі? - Фея снів близенько.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685523
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2016
Полікуй мою душу, Лісе!
Зацілуй мої рани росою.
Я згубилась в очах вже лиса.
Я стекла по корі вже смолою.
Розчинилась в криштальній тиші.
Обійняла тумани світанком.
Захлинулась терпкою вишшю.
Разом з мавками впилась ранком.
Я розбилась об стрімкість долі.
Розлетілась сльозами мрії....
Голосіть же, дерева мої,
Скрипки вітру! Будіть тужнії
Ноти - болі дощем хай впадуть!
Стрепенуться зів"ялі квіти,
Об землі прохолодну м"якоть
Обіпруться, щоб цвіт сповити.
....Порятуй мою душу, Верше!
Як в твоїй не зцілюсь свободі,
Мені, світоньку милий, вперше
Віднайти себе буде годі....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685062
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2016
Ти був такий тихий.
Стояв на скрипучому ганку.
Вдивлявся у захід -
Там долю все нам виглядав.
А сонце котилось!
Вже обрій, змінивши вдяганку,
Собі усю силу
Яскраву безслідно вбирав.
Ти був такий ніжний.
Схилився до темних перил.
І поглядом теплим,
Ще раз сліпо ніч обійнявши,
Ти захід під темінню
В гіркість прощання ловив,
Спроквола цей день
Ген-ген за горизонт відпускавши.
Ти був такий теплий.
Як ніч ця серпнева остання.
Губами ловив
Першу вересня дивну сльозу,
Що рвучко котилась
З куточків очей, як зізнання:
Вже більш не твоя....
Я прошу, відпусти у грозу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2016
Соняхом в полі повернусь до тебе. Пече!
Знову проміння випалює сльози солоні.
Сонячний диск так безжально за обрій втече.
Тягну крізь простір у відчаї листя-долоні.
Маком у травах висвічую твоє тепло.
Бджолами жадібне літо спиває до краплі
Цвіт і красу, все, що снилося нам, що було
В днях жарких любощів... Де оті квіти? -Зачахлі.
Я ж незабудкою в зелені цій загублюсь.
Гнучко до ніг тобі вистелюсь темним барвінком.
Я тобі веснами, росами, ранком проллюсь!
..Посеред осені... Лиш не картайсь більше - звідки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2016
Ох, не питай мене, не питай
Куди летить ця зотліла зірка....
За чорним краєм, можливо, рай.
Чи ранніх весен медовість згіркла.
Ах, не кажи мені, не кажи:
Кінець вже літу. Тепло останнє...
Ти в серці крихти ті збережи,
Хай в сонце віра тримає давня.
Бо все минає... Так-так, повір!
Тривоги, болі і насолоди.
Поміж байдужих, холодних зір
Шукають душі примар свободи.
Лиш сонце тепле віки вже мить
Вкладає ранку натхнення в груди:
Допоки серце моє згорить,
Ще день для спроби у тебе буде!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683942
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2016
Світ кругом збожеволів: жадоба,
насилля і страх.
Та зіниці розширені в паніці -
це ж безкінеччя:
Були владність, і рабство, і віри
зотлілої крах.
Були гордість і ницість, і слава, і
мертве безчестя.
В нічній темряві зорі згасали
німим одкровенням.
Ми не бачили. Сліпо кидались
у вир забуття.
Час висів над усім, споглядаючи
дивне смирення,
Коли відчай натхнення черпав
з чергового кінця.
Ніч безлико і тихо ступила
уже над містами,
В снах даруючи спокою мить,
хвильку тиші й добра.
Спіть собі, маргінали. Спіть мирно, спіть...
Бог вже із вами!
...Пульсом гаряче чорна землі
ота рана жива....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683545
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2016
Я є тут. Еге-гей! Обізвись, чи хоч блисни з-під крони,
Що нависла над затишком мирним пустого гнізда.
Ти так міцно тримаєш до серця свого оборону...
Свіжим леготом з вирію просто принесла тепла.
Я є тут. То чому ж ти не бачиш? Гей! ...Вістря грози
Зачепилось за шапку знов гостру притихлого лісу.
Густу темряву променем мрії затято гризи!
Може, мавка подолом зеленим майне із пралісу.
Я є тут. Ось ця темрява, глянь. Чи, хоч спробуй... Змирися!
Брязкотіти втомилась жаринками зір-миттє-снів.
Темінь глибша, і тепла, й таємна... Хутчіш огорнися,
Споглядай, пустоцвітно як гаснуть іскринки цих днів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683535
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2016
Засипало вже листям тихий став.
То літні мрії опадали в осінь.
Хоч вітер їх на хвилях ще гойдав
Та обступала вже холодна просинь.
Хоч ще тремтіла на прожилках тінь
Веселки невагомих переливів,
Вже застигала в лініях твердинь-
Апатії-зими сумних мотивів.
А як натхненно ворожила ніч
З м"яких рожевих вигинів світанку!
Здавалось світ вже наш, лише поклич.
...Як швидко зрадив душу - часу бранку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683331
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2016
Лопотіли ніжки по траві.
Всю росу бешкетливо збивали.
Звуки полошили лугові,
Сріблом навсібіч день розсипали.
Чеберяли ніжки під горбок.
Камінці натхненно вбік шпурляли.
Пальчиками сонячний пилок
Щедро веснам на бігу скидали.
Походжали ніжки у дворі.
Мов знічев"я зачіпали кицю.
І сусіди знали точно всі:
Ніжки вдома - хлопчик утомився!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683313
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2016
Так хотіла би мати я вічність,
Щоб відкрити тобі всі світи!
Та у мить лиш втискаю поспішність:
Долюбити, додати, дійти...
Так хотіла би мати півцарства,
Щоб укласти до рук всі скарби!
А натомість пуста від митарства
Нас в цілунках краду від журби...
Я хотіла би сили від неба,
Щоб впустити до серця тобі!
Сама ж мрію до ніг кладу..В тебе
Стане мужності взяти її?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2016
Винна...
Повинна ти!
Винна
В тому, що світ охолов.
В тому, що плаче дитина,
Зрушились вісі основ.
Винна ти.
Винна.
Повинна
Всесвіту мить піднести.
Дати натхненню причину.
Дні узористо плести.
Ніч розбивати на мрії.
Сонце гойдати в душі.
І спокусити до дії,
Та бездіяння в дощі
Вилити, у дозрівання...
Віру...
Надії...
Кохання...
Винна!
Повинна
Ти винна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683102
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.08.2016
День мчить галопом в часу колісниці.
Тремтить упряжка - напнута струна.
Усе, що повз у поросі - це сниться.
Попереду ж в тумані - то мана.
До руху вабить горизонт красиво.
Спочинок там - в оазі сподівань.
А доля шлях вибоїстий примхливо
Кладе по кругу - в колесо змагань.
Ах, хвильку дай, зітхнути від знемоги,
Ступить босоніж вільно на траву.
Бо там під сонцем - висушені стоги,
А на узбіччі п"ють росу живу.
Невже життя - той вічний біг до щастя?!
Невпинний, злий, шалений лиш розгін?
...Коли нема ні миті на причастя
В джерелах цих, що пульсом між руїн...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682835
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2016
Я люблю тебе так,
Що хочеться небо схилити!
І пробігтись по ньому,
Упасти в долоні твої.
Захопити в полон усі мрії
І так залюбити,
Щоб до тями прийшов,
Відірвавшися аж від землі.
Мені хочеться так
Одним рухом всі стерти гризоти!
Світ покласти до ніг,
Загорнувши у сонця тепло.
Щоб ти знав, що є сильним
І можеш усесвіт збороти,
Бо ж ті ангели вірять у тебе.
Зіпрись на крило.
Я не дам тобі впасти,
Заглянути в сумніву холод.
Не впущу темінь в душу,
Не дам спопелити вогню.
Буду леготом ніжно так пестити
Твій життя голод.
Впусти ж, милий, кохання!
Я небо тобі відчиню.
Я люблю тебе так....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2016
Синку, пробач,
Що батьківству я вчусь на тобі!
Пробую ставити рамки,
Творити закони.
В час, коли серце
Вимогливо в ручки малі
Світ укладає безмірний,
Руйнує кордони.
Синку, пробач,
Що вдягаю я маску судді!
Прагну за тебе відміряти
Зле і хороше.
В мить, коли хочеться
Верби знайти золоті,
Сонцем ростити твій сад...
Я ж у долі все прошу.
Синку, пробач
За ті крила, що ти на мені
Вгледів і просиш...
Віддала б тобі, лелю, душу!
В кожній пір"їні у них -
Дій і слів тягарці,
Що (не летіть!) волочити
З собою я мушу.
Синку, пробач...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681481
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2016
Йой, мамцю, ой душе!
Пусти'ня, бо мушу
У вічі зирнути,
Що любить почути.
Щось тисне у грудях
(Я млію на людях),
Щось темне і злобне,
Та серце холоне.
Йой, доцю, вже стямся!
До рук'му не дам'тя.
Не варт й пучка соли
Козак твій. Ай, доле!
Забудь вже зрадника,
Приведе до лиха.
На лаву схилися,
До Бога молися.
Йой, мамко, ой леле!
Няй порох світ встеле,
Най серце вже всушить -
Як біль той'ня душить!
Нема на те ради,
У нім вся розрада.
Не жить мені днину -
Люблю я, ох, гину.
Та годі бо! Жінко,
Неси калганівку.
Піду я до свата,
За дівку питати.
Та цить мені, хутко
Збирайся'но прудко -
Весіллє гуляти,
До зорі не спати.
День третій вже рано
Село все нарядне.
Хати й молодиці,
Сади й відданиці -
Гудуть поправини,
Вітають родину.
Музики в лад масно.
Йой, люди, як красно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681178
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2016
На краю безодні,
В пащі злого часу
Я несу, мов сповідь,
Як душі окрасу
Те твоє "люблю"....
Горю
В попелищі днів цих,
На уламках світу.
Тихо сповиваю
Ніжністю зігріту
Мрію я твою...
Молю
У епох шаленстві,
Серед долей згірклих,
Щоб ще раз хоч сонцем
Жарко я розквітла,
Як цілунком в тім"я
Ім"я
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2016
Ходить Ціпа у дворі,
Гордо дзьоб піднявши -
Нехай знають кури всі:
Пір"я не зім"явши,
Найсолодше він зерня
Взяв у Індюшати.
І не стане більш ні дня
Коту потурати!
Хай той сильний і прудкий,
Ціпа вже все знає -
Якщо клюнути в ніс - злий
Кіт завжди втікає.
Й ти, Курчаточко мале,
Не хнюп милий носик -
Цуценятко вредне те
Накрути за хвостик.
Не важливо ж - два вершка,
Чи під три аж метри -
Віра в себе, знай, чіпка
Страх спроможна стерти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680510
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 28.07.2016
Хтось носить свою корону...
Дивлюсь я на цю ворону
І смішно, і жаль стає!
Корона ж пече і тисне,
Стає думкам знизу тісно
І замість значного дійства
Викльовується яйце.
Подайте з соломи бриля,
Хай сонячна ніжить хвиля
І замість яєчні в мене
Малесенький вийде вірш.
Та будем за все це вищі,
Бо цій метушні за блиском
Ціна є одна лиш - гріш!
Доброго всім дня!
Хочу поділитись з вами звісткою: запросили мене на Івано-Франківський фестиваль "Мовою серця". Так-так, дякую за вітання. Тільки... от вже не знаю я чи радіти з цього приводу, чи плакати.
Дізналась обурливий факт: виявляється в складі суддів даного конкурсу є особа, котра здійснювала вибір, орієнтуючись на свої симпатії. Маючи особисту неприязнь до таких відомих авторів, як І.Лівобережна та С.Сокольник, просто проігнорувала їх заявки. Як сталось, що інші судді підтримали все це - таємниця.
Виникає питання: а як же об"єктивність? Компетентність? Грамотність і елементарна ввічливість врешті-решт? (Можна було б принаймі пояснити свою позицію, а не робити все тихцем.)
Чесно кажучи, ця ситуація стала для мене відкриттям. Я на конкурсі вперше і очевидно востаннє. Не хочеться виступати сірим тлом для заздалегідь обраних за невідомими критеріями і оцінками "геніїв".
Прикро, що навіть у світі поезії панують подібні закони.
P.S. Іро, Сергію, ваша поезія гідна презентувати українське слово! Та щоб побачити Поета масі потрібні роки, часом століття... Ви ж знаєте.
Щиро ваша Мар"яна Тисяк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680318
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2016
Ницо. Цинічно. Холодно.
Тілом нарядним схована
В шати душа паралітика -
Політика.
Зболено. Сліпо. Згаяно.
Ідолом світлим спаяно
В пульс безтілесний, у код -
Народ.
Рівно. Циклічно. Ба́йдуже.
Правду Циклопа зраджену
Рече Горгон теорія -
Історія.
Тихо. Незримо. Тепло.
Тліє в лахміттях вертепних,
В лаписьках темного звіра -
Віра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680179
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2016
Ви приходите в ніч,
Коли темрява світ загортає
В темно-сірий сувій
Ненаписаних слів-одкровень.
Завмирає душа.
Не сполохати б зліт! Пробиває
Гострим променем плісень
Свідомості думка жива.
І нанизує ніч
Ті слова похапцем на сузір"я,
Губить в поспіху голос,
Спіткнувшись об місяця край.
Небо, що це? Кому
Допікало моє так зневір"я,
Що ураз оглушило
Й волочить у схований рай?!
Ані вміння, ні знань,
В напівсні лише інтуїтивно
Відчуття невагомо-
Пекуче діткнеться душі.
І тоді спотикання
Та сумнів стають не важливі,
Бо [i]ведете ви мною[/i],
Слова, до нової межі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679798
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2016
[i]Натхненна книгою
[u]Ярослави Павличко "...ІЗ ТАЄМНИХ ПИСЬМЕН"[/i][/u]
Свіжістю вечора
Заповню пригорщі
Бережно-бережно
Нестиму в далеч
Повз голосіння
Свої-чужі прикрощі,
Повз запустіння
Міст, привиди звалищ
І аж до тебе -
У прихисток любощів,
В рай мовчазного
І тихого щастя.
Дам тобі свіжості,
Зелені радощів
Сипну за шиворот -
Гір цих причастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2016
Випущені слова
Стрілами в ранах.
Просто забудь ти їх!
...Ніжний серпанок
Ночі окутає злість,
Мов тихе "вибач"...
Гострий непроханий гість
Спокій цей знищить -
Фрази останньої біль,
Повний зневаги.
Важко зліпити в собі
Знов рівновагу.
Голосно ранять слова
Повні емоцій.
Рідні пробачать тобі.
Чи ж того досить?
В гніві катарсис знайти
Знаєш, так просто.
Стриматись силу знайти -
Ознака росту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2016
Хто ти така в світі Його?
Навіть не мрія...
Марно згорить спрага свого -
Роса на вії.
Терпко злетить зорею вслід
Стогін глибокий.
Миті ти лиш, примхи політ...
Погляд високо
Цільно спішить в марево хмар,
Губить твій поклик.
Сяйво чіпких владних примар
Спопелить дотик.
Мрієш усім бути Йому....
Сном хоч навчися!
Спокій в тобі, мир, глибину
Знайде. Розлийся
На тисячі митей дрібних
Сонячних голок
І проривай душі пустих
Химер ти тонко.
Хто ти така? Навіть не гріх!
Сон легкокрилий....
Ляжеш ти - тінь біля повік -
Спи-спи, мій милий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2016
Легко спадала росою
Втома спекотного дня.
Нам обіцяла з тобою
Зустріч знов ніч. Навмання
Шлях викладала зірками,
Сяйвом манила блідим...
Згублені злими світами
Знайдемось, лиш обійми!
Ніжно розгойдає місяць
Сни у долоні. Візьму
Тиші пухнастих я китиць,
Злість і напругу зніму
Лоскітним дотиком ночі
До прохолодних плечей....
Милий, вже роздумів досить,
Пий із коханих очей!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679251
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2016
Цокав дні годинник у пустій кімнаті.
На вікні застигли пилу вітражі.
Між старими фото привидом розп"яті
Спогади про болі тут чиїсь...чужі.
Вітер бивсь об шибку в пошуку тепла.
В павутинні рама зтруджено скрипіла.
Обірвалась мрії світла пелена,
Несміливо в тиші промінцем тремтіла.
................................................
У історій мить є, щоб сягнути звершень,
Щоб з"єднав у коло стрілки циферблат...
Сиплемо байдуже тисячі ми зречень
Від секунд безцінних... Буде ж дублікат?
Ні! Безповоротно застигає вічність
У порожніх стінах, кам"яніють сни.
І в старому домі пліснявіє свіжість
Згаяних безцільно всіх надій весни.
................................................
У тепло рвавсь вітер. Натикавсь щоразу
На холодний спокій. З відчаєм втікав.
А старий годинник, мов живий страж часу
Скінчену вже повість вперто відбивав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678687
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2016
Ти звісно знав,
Що слово, влучне слово
Із серця пласт застиглий зрушить враз
І розмете умовностей окови,
Та оживить банальні грона фраз.
Живеє слово, що цінніш окрас.
О так, ти знав!
Ти вірив в те,
Що сила мови, сила
Вогню запалить у душі той жар,
Який очистить від скверни і брила,
Запліснявіла від брехні нездар,
Алмазом стане, мов безцінний дар.
Так вірив в це!
Ти так хотів,
Щоб рідне стало модним,
Щоб люд прийняв, щоб визнав гордий світ.
Ішов шляхом самотнім і холодним
Та розсипав довкола щедро цвіт...
Лиш після мук свій розпочав політ
Ти, як хотів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678596
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2016
Стигла мовчки гроза над світом
І в долоні опалим цвітом
Запашним
Вітер сипав... Невже навмисно?
Запліталося снів намисто
В золотий
В колір сонця, тепла і світла...
Я була твоїм пізнім літом.
Відцвіло.
Зріла пристрасть у тиху ніжність.
Почуттів облітала свіжість.
Все... було.
Молодилась душа у згадці,
На хиткій застигала кладці
Нових мрій.
Розцвітала теплом серпневим,
Бо світанком дзвенів веселим
Голос твій.
Стигла мовчки гроза над світом.
В"ялим пристрасть спадала цвітом,
Не біда!
Дощ омиє квітучий солод,
Освіжить буря стислі в побут
Почуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676720
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2016
Я прозора текуча мінлива вода.
Ти вглядаєшся в гладь ту, у море.
То примхлива глибінь, то мутна мілина.
В одній крапельці ловиш простори.
Тихо чайка знов квилить жалем...
А на серці любовний в нас щем.
Невагома, мов бриз, чи тяжію дощем
Все пірнаєш сміливо, омитий
Океанами мрій. Вниз іду камінцем,
Щоб ступні твоїй опір зловити.
Мить - і в морі буремнім штормить...
Нам кохання в стихії ловить.
Вітре, хвилею змий втому з рідних плечей,
В барвах півдня окрась любе тіло.
Прослизну по щоці теплим штилем ночей
На вустах соляним щоб зомліло
Літо чистим у нас кришталем...
Ми до сонця удвох попливем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2016
Бути відлюбленою... Мов безвільно чекати,
Поки зберуть тебе в осад,
Зі стінок зітруть.
Зброджене, згіркле вино.. Ах, шкода виливати!
Тільки ж дратує, як оцет,
Як зріджена ртуть
Ніжні рецептори серця, затерті в коханні
Надто терпкому, занадто
Міцному.. Все "над":
Пристрасть і ніжність, неволя й смертельні змагання.
Мабуть, вже здатися варто...
Цвіте виноград.
Не відлюбляй мене... Боже, скажи йому! Гордий.
Краще закохуйсь, коханку,
Мов вперше узрів.
Це лиш додасть тобі сили, приправить свободу
М"ятною свіжістю ранку...
В смаку ти дозрів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2016
Так відчайдушно знов підсвідомо
Прагну я голоду!
Щоби жаданням звело-зсудомило
Тіло... до холоду,
Аж до мурашок дрібно-колючих
Десь там, де тім'я.
Все від питань отих гостро-кусючих:
"Кому потрібна?!"
Стержню не скажеш: "Рости до сонця!",
Якщо немає...
Не почерпнеш ти свіжості з денця -
Вода мутная...
Відсторонившись світ, як із книги,
Не прочитаєш -
Вийняти болем серце із криги!
(Мо' й не програєш.)
Зняти з розмірених вдихів безпечних
Мрії, як з люстри,
Здатись на волю беззаперечно
Спразі безумства.
...Так відчайдушно, гостро, свідомо
Хочу я голоду!
Щоб від бажання "БУТИ" зсудомило
Розум до солоду....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672548
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2016
Холодом ночі,
Страхом невідання
Кутає сни
Темрява. В очі
Сипле вивітрені
Мрії весни...
У млині Доля
Невідворотно
Зітре роки.
Жорнами Часу
Втисне самотні
Болі в Віки...
Пам"яті стоги
Вітер розхристає,
Дощ змиє слід.
Тихий лиш стогін
Ночі насвистує
Десь в небозвід:
Тлінне минає -
Розпач і радість,
Голод, екстаз.
Небо вбирає
Мовчки, байдуже
Холодом нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671821
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2016
Хвилями втома накочує
Нагла і вперта,
Втома любити... Ліпити
Ходу, голос, день.
Тиха апатія ось, біля ніг
Розпростерта
Кінчики пальців остуджує,
Ніжить міґрень.
Пристрасна й тепла,
Характером в гострий вулкан.
Світ так вимогливо знову
Чекає вогню.
Звичкою зловлена тісно
В болючий капкан
Лава холодна, всередині
Мовчки горю.
Дайте мені вже дотліти!
..Без вибухів, сажі...
Сірим туманом втекти
Від стихійних терзань.
І на світанку росою
Криштальні пейзажі
Знову омити душі
Від столітніх блукань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670784
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2016
Жити щасливо є завжди доречно!
Навіть, коли
Світ вгризається в плечі.
Навіть, якщо
Злість чиясь свище в вухах...
Будь, їх не слухай!
Бути здоровим - це завжди красиво!
Навіть, коли
Бляклість в моді примхлива.
Навіть, якщо
Поза важить найбільше...
Будь все ж простішим!
Бути закоханим - це актуально!
Навіть, як ставки
В усіх на "реальне".
Навіть, коли
Прагматизм владу носить....
Будь! Душа просить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670295
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2016
Сонце днів моїх...
Сум ночей.
Колір снів ти... Сміх.
Блиск очей.
Голос тиші ти.
Жар сльози.
Вітром збуджений
Пульс грози.
Мить причастя.
Блаженний гріх...
Ти - є щастя
Мій вірний бриг!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670293
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.06.2016
Блукав. Свою шукав долю.
Усе вірив, що "там" вволю...
Волі.
Губив душу. Стирав ноги.
Чужі вили когось з нього...
Злого.
Терпів мовчки. Ступав дрібно.
Та все ж Долі збирав гідно
Віно.
Мозоль вперто чекав діла.
В руках Теслі жага мліла...
Зріла.
Струсив лихо - зі стіп тирсу.
Вернувсь. Серце вручив Лісу...
Звісно
Ходив босий... Земля ж гріла!
І ось Вільний узявсь сміло
Діла.
Тесав темінь завжди вчасно.
Щораз стружка до зір рясно...
Ясно!
.......................................
Віно - заст. плата за наречену
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670000
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2016
...Що ж там видно,
Злий мій Джине,
З горлечка пляшки?
Хрускіт фісташки
Об мої зубки..
Робиш зарубки
Смутком на склі:
"Бажаю", "Ні"...
Ні, ще не час!
Джине мій, нас
Дно розділяє -
"Нас" ще немає.
Віриш мені?
Коркові сни
Ніс твій вдихає
І осідає
Мрія на дно...
Мій все-одно!
Та не пускаю,
Хоч і скучаю.
Гризу горіх...
"Лусь!" - Ти ж не втік?
Я вже готова
Солодку мову
Пити твою..
Йди -жадаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667265
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2016
Любов - це химера.
Крізь пальці тече пісок...
Натягнуті нерви
І в тебе в руках моток.
Напнуті пружини
Сердечного раю
Та відчай дитинний -
Втонути до краю.
Та розпач дорослий -
Згубити твій погляд...
Вплітай сум у коси,
Лиш будь, милий, поряд!
Тебе викрадає
Життєва рутина.
Мій погляд блукає...
Вся, наче причинна.
І знов метушнею
День скрутить у вузлик...
Стисни мене в жменю!
..Мов згублений гудзик...
У новій красуні
Світ твій - одкровенням.
А я?... У зажурі
Залишусь натхненням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2016
Ти глянь, який поважний джміль!
Його вже квіти звідусіль.
Так манять ароматом,
А він себе солдатом
Уперто уявляє
Та, знай, уверх злітає.
Вверху ж - пориви вітру,
В страху не видно світу.
І зграя злих шулік
Промчала. ... Джміль не звик
До швидкості й напруги.
Вже здувся від натуги.
І м"ячиком униз
В торішній хряпнувсь хмиз.
Тут бджілка пролітала
Й сварливо проказала:
- Не годен - не берись!
Ти краще озирнись
На тепле різнобарв"я -
Ним Літо пестить трави
І солод тут збирає -
Цінителя чекає.
Хутчіш, гурман, вставай!
Нектар лиш вирізняй
Й хвалу виспівуй літу,
Бо світ твій - серед квіту.
.................................
[i]Місце почесне бува й унизу.
Пий, джмелю, пий пишну літа красу![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666730
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 18.05.2016
Сережка в вусі
Моїм... Що ти знаєш
Про трепет тіла від його руки!
Найменшим рухом
Вітру припадаєш
В мелодії грайливій до щоки.
Сережка літня
Бісерно-недбала...
Хіба ти вловиш перелив тих вуст,
Яких мені завжди
Так гостро-мало!
Волоссям рух - від тебе тінь на бюст.
Сережка-зваба
Акцентуєш погляд
На лініях, на вигинах плеча...
Скажи Йому:
За мною ж - око й догляд!
Ах, спека.. Млість.. Хай пильність не втрача.
Бо так буває
(Ти, Сережко, знаєш!)
Під сонцем раптом погляд, дотик... Вдих..
Незчуєшся -
Дрібненько вся здригаєш
На вітрі... Лиш собою вкривши гріх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2016
Мовчки услід йшла.
Плавила все в данність.
-Хто ти така? -Я
Перша твоя старість.
Диханням в спину знов
(Болісно ж як!) впиралась.
Прядку в надійний схов -
сивий... І не питалась.
Та борозною дні
В очі мені ховала.
Друга моя... О, ні,
Ще тебе не впізнала!
Тихо крала сни
Ті, у яких літала.
В мішковину тьми
Мрії всі загортала.
Легко ступала вслід.
Боже, уже й озвалась!
Вкотре ліпила світ
Вірою... Не здавалась.
Втретє мене ти зло
Втомою оточила.
Я ж закохалась.. Знов,
Старість, тебе побила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664803
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2016
Невисказанність слів, що обпікають душу.
І вайлуватість мрій, коли далеко ти....
Я виправдання все іще шукати мушу
За те, що світ сплела для тебе у вузли.
За те, що якір дій моїх зв"язав порив твій
Здолати п"ять стихій!... Скорив мене одну...
Ти відчайдушно рвав із рук моїх розгін свій,
Лиш мимохідь торкнув тривожну глибину.
Та подиху було достатньо, щоб збудити
Колисану мене... Скоріш уже збирай
все, що в мовчання більш тобі не умістити!
Бо я тепер лише.. частинка. Поглинай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2016
Твій погляд в даль.
Тепло долоні на оголенім плечі
І в тім"я подих ніжно-невагомий.
В очах - печаль...
Над ними - зорі - незворушні глядачі
Двох танцю мрій. Притихлий місяць повний.
Цілунок-смак
Терпкої вишні у медовому соку.
Зігріте пізнє вечора тремтіння
Солодким "так..."
Розлука - тінню у палітру снів легку,
А понад тим - байдуже зір мигтіння.
Обійми трав.
Перлинно-росяна доріжка - провідник
Для спраглиг вуст. Ключем до світу - дотик.
Мене карав
Допоки голод твій пекучий не затих
Й зникав... Лиш зорі дивувались: "Хто ти?"
Мовчала я.
Їм не збагнути холоду світань - нічні
І... вічні. Один в чеканні мій рятунок!
Бо ж, як твоя -
страхи усі стають безглузді і смішні....
Ти - біль. Межа... Мій життєдайний трунок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664324
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.05.2016
[i]Малюнок: Художник Владимир Волегов. Загадка женщины....
Источник: worldart.uol.ua/text/4019005/?open=true[/i]
Жінка - в поривах. У мріях! В собі...
Часто й сама не збагне до кінця.
Миті мигтять... Змінна рухів тобі
Буде здаватись - брела в манівцях.
В дійсності ж йшла по своїй лиш осі.
Жінка... Зигзагом. Душа - у сльозі.
День твій фарбує гірчинкою кави.
Пестить утому, мов смак шоколад.
Колір у зваби злегка́ зеленавий,
В тон цих очей, що стріляють навгад.
Вії частенько так замиготять...
Матимуть очі ці все, що схотять!
Шелестом трав голос ніжно веде
В прихисток ласки... Затишшя вогню.
Ах, неуважний! Вбік рух сколихне
Полум"я з надр. Ту стихію спиню
Карою пестощів, що на межі.
Мука: віддати? ..Чи взяти собі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2016
Крап-крап...
Все дражнила сонце.
Вниз-вниз
розливалась днем.
Моїм
Був ти охоронцем.
Пішов -
Залишив цей щем.
Кап-кап...
Посковзнусь на стрісі.
Вниз-вниз
Крапля скотить сум.
Дзвенів
Топірцем в узліссі,
Зітнув
Дощовитість з дум.
Дзень-дзень:
Я - роса на сонці!
Збери
Невагомість мрій.
Кришталь
Відіб"є на денці
Любов...
Пий, сміливцю, пий!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2016
Блукала горами.
Дурманом трав
Вдихала Весну....
Я просто Ніч.
Стелилась долами.
Впадала в став
І перевеслом
Гойдала клич,
Що Місяць нишком
Губив у сни:
[i]"Прилинь же, Вітре,
розвій зажуру!
Її із лишком
Здмухнула з Тьми
Ця Вічність"..[/i]. Зітре
Ніч біль похмуру.
Рясніла снами.
Вдихала світ
В прожилках хвої...
Текла смолою.
Бурштином - в трави,
Як Сонця цвіт.
Як смак Живої...
Я ллюсь Водою,
Що тишком Місяць
З струмків спивав:
[i]"Дай срібла, сили!
Так безпорадно
Мене на місці
той Час гойдав...
Стрімкої б зливи!"[/i]
Дощить. Відрадно.
Райштоком вилась.
Прагла у даль.
Губила стежку...
Йшла за потоком.
В джерелах вмилась -
Стирала жаль.
В краплину-бризку
Топила вроки.
Веду сьогодні я в гори. Знай,
Самотній друже ти срібноокий.
Як будеш вповні, ми зловим край,
Де сотні дужих терпкі п"ють соки
Карпатських зір і зелених трав
Та віри в світ цей, і в нас з тобою...
Я - Тінь лиш Гір! Ти веди на став,
З моїх очей хай черпне ще Волі.
..........................
* Райшток - це мисливська стежка або військова дорога в горах, особливістю якої є невеликий кут підйому; прокладена серпантином, завдяки чому можна здолати найстрімкішу гору без крутих підйомів)))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661332
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2016
До сонця торкни рукою,
Щоб обпекло!
Ти щастя злови зі мною,
Щоб не втекло.
А потім... Нехай все в Лету...
Кудись тече.
Нас час упіймав на злеті!
Тепер несе.
Нас час упіймав так міцно...
Забило дух!
І стало душі так тісно
На волі. Крук
Недолю в очицях чорних
Нам заховав.
Блаженні! З очей бездонних
нас світ виймав.
Блаженні... З очей коханих
Ми пили світ.
Тонули у океанах -
ходили вбрід.
Людські пересуди... Заздрість..
Трясовина!
Вхопила липка зап"ястя.
Чия вина?
Всота́лась ціпка у тіло!
Нас розвело....
Все мохом запліснявіло.
Мов й не було.
...До сонця ще б раз! Рукою,
щоб обпекло.
Ах, щастя знайти б... З тобою!
Та вже втекло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661070
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2016
Хмарка проворна забралася якось
Ген під сорочку... Ох, лоскотна ж капость!
Годі, виходьте. Я каюся, правда.
Більше не буду кидати зір говду!
Путати ваші чарівні кучері...
Хмароньки, були ж ви, наче, веселі.
Це я легенько так пожартував,
Як із вас вату солодку збивав;
Як вибирав з плаття пір"я пухнасте
І заплітав вітер в коси невчасно...
Я ж те не знав, що вам лоскотно всюди.
Пані-хмаринко, я більше не буду!
Сядьте тепер ви мені на плече -
Вас покатаю за прикрощі. Все,
Дайте мізинчика, мила панянко,
Друзі тепер ми! Ви - моя перинка.
Гарно закутаюсь вами вночі...
Вдень же кататиму всіх на плечі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660725
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 19.04.2016
Вмощуй гарненько рученьки й ніжки,
Ковдру пухкеньку тягни аж до щічки
І закривай вже ясні оченята -
Казку тобі я збираюсь казати....
................................................
В темному-темнім дрімучому лісі
Жив собі Велетень. Завжди в утісі
Був він - ні смутку, ні горя не знав -
Кожен день нову забаву шукав.
То вирве (в шапку) верхівку сосни...
То здмухне вітер з стрімкої скали,
Свистом грозу відлякає... Ух, як!
Гори здвигне оцей милий дивак.
Гірко лиш зрідка ставало йому -
Люди обходили, наче чуму.
А як стрічались - їх спину лиш бачив -
Очі ховали, щоб злий не зурочив!
Якось одного прекрасного дня
Дивний звук Велет почув із даля...
Кинувсь поглянути, що за мара -
З урвища витяг руденьке дівча.
Падало вниз, бо зірвалось із стежки
І у траві погубило сережки...
Пальцями бережно Велет підняв,
сунув у руку... Невже?! - налякав...
Скрушно хитнув Богатир головою.
Руки тремтіли, схлип вирвавсь на волю.
Раптом торкнулась легенько щоки:
- Дякую! Добрий же, красеню, ти...
Знітився, боязко погляд підвів -
охнув із подиву і сторопів!
В очі йому перелились озера...
Темні, глибинні, чарівні химери,
Наче омита росою трава,
Ніжно зоріли ті космоси два.
Впав! Утонув... Захлинувся й ожив -
Велетень раптом Усесвіт відкрив!
Не упускав він із тих пір нагоди
Стати у горах комусь у пригоді.
Погляд удячності спрагло чекав...
(Силу свою Велет з нього черпав!)
..................................................
Й ти, мій маленький, будь чесний з собою
Й Радо світ поглядом стріне з тобою.
Бо нема краще за чисте те серце,
Скарбом що сяє в очах-цих-озерцях!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660638
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 19.04.2016
Заперло подих. Ця злість - стихія!
Роздерти б груди і вийнять рану...
В пісок знов скелю! Невільна дія -
І світ виводить Велет із ладу.
Дотично серцю уламок мрії.
Нестримно люто кидає камінь!
Убивчо розпач на Силу діє...
Безпечно в плечі уп"ється промінь
Й дістане душу - зігріє сонцем.
Мій Богатире, не стримуйсь, прошу!
Коли стрибає знов радість зайцем,
ти землю в ласці безмірній втопиш.
В обіймах здушиш верхівки лісу.
Ступнею хлюпнеш озерце звільна...
Мій Велет, хмару бундючну грізну
Цілунком зіб"єш в солодку піну.
Та заздро стане богам могутнім...
Лелете, дух твій зостане в горах -
в незрушну скелю закують сутнє...
Велике серце в карпатських долах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660421
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2016
Хлюпаю римами, як водоспад -
Навсібіч бризки! ..Не завжди у лад.
Вітром розвіє ті краплі легкі,
Сонечко злизує роси дзвінкі.
Все ж десь далеко, між скель, унизу
Мілко озерце зелену красу
Лісу величного та й відіб"є....
Пий мене, літо! ..Таку вже, як є.
Спекою висуши фрази п"янкі,
Грозами свіжими зльоти прудкі
рухом заземли зненацька дощу -
перцем болгарським нехай проросту!
Чи кропивою, чи кактусом... Хай!
Вітре, зернинки ти лиш не чіпай.
Виросте щось неодмінно з цих рим....
Дай тільки, дай зітру осені грим!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660269
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2016
[u]Заспів[/u]
Понад морями летів крук в ніч.
Крилом знов темінь чорнив той ворон.
Спішив він. Вітром із своїх пліч
Скидав нестримність холодним водам.
Ревіли хвилі! Об скелі бриз
могутньо ляскав завійним скриком.
Шугала буря з розгону вниз!
Сніп грому блискав Перуна ликом.
Осяйним шлях був той віщуну.
Спішив птах! Світ уступав йому.
[u]Червоний маг[/u]
Тремтячі вії... Вуста заціпив.
Смертельна блідість... Обличчя - маска.
Таки поцілив! Той час поцілив...
Того, що смерті зривав пов"язки.
Того, що вічність не раз тривожив,
проводив струми землі крізь себе....
Знайшов він мольфу колись пророчу.
"Червоним" магом ступив від неба.
Тепер спочинку б... Легке здригання.
Ще пульс у скронях... Ще біль.. Зітхання.
Ключем таланти шукав уміло
Примівок вічних, як сонця світло.
На захист ладив гвіздочком срібним...
Сердець багатих відкрив, ох, скільки!
Та заприсяжив життя все духам.
А дух вдихає же там, де схоче -
Живої сили зібрав лиш рухом.
Життя мольфара... Тонка торочка....
Воскова свічка. Тінь на повіках.
Вже з Наву ворон чека в осиках.
[u]Художниця[/u]
Нестримність рухів. Вогнем волосся.
Тоненька постать, в очах же - сила.
Вся ладна, наче сама жіночність.
Земля гір вірно її зростила.
Легкого пензля затійним рухом
В свої полотна ловила світ.
Свободолюбним вбирала птахом
Красу довкола: що дотик - цвіт.
Горіла сонцем митець цей вільний.
Червоним мольфи узор натільний.
В слідах лелетів джерел тих вічних
Шукала вперто. Ескізів, ліній...
В камінні темних хребтів гір грізних.
Вуглинка в пальцях - владарка тіней.
Знайшла. Спинилась... Застигла німо:
Вода, що пити і не зіп"ється...
А в ній щось блиском - прикраса мідна!
Вдягнула... Прямо з гірського серця.
Лягла на груди, де мольфи штрихи...
Вітав крук мага нового скриком.
[u]Відлуння[/u]
Понад морями летів птах в ніч.
Крилом знов темінь чорнив той ворон.
Неспішно вітром трусив із пліч
Свій спокій хмурим бездонним водам.
Над гладдю мирно тремтіли хвилі.
Таїлась буря в глибинах... Враз
Зоря упала, спаливши милі,
І розчинився в туманах Час.
Осяйним шлях був той віщуну.
Летів крук... Світ уступав йому.
...............................................
-червона магія - її ритуали допомагають талановитим людям;
-сліди лелетів - сліди велетнів (прадавніх жителів Карпат) - заглибини на скелях, де ніколи не пересихає вода)))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660026
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2016
Втонути в ніжності твоїй!
Згубитись в шалі поцілунків...
Не треба більших ще трафунків
від долі. Тільки візерунків
неспішних пальців на своїй
щоці.
В руці
твою долоню відчувати.
Присутністю впиватись спрагло.
Розлукою вмирати нагло!
Бо все, до чого серце прагло -
тебе в любові пестувати
мрійно.
Вільно
літай світами, мов той вітер.
Щоб не спіткало - холод, грози -
усе мої впитають сльози.
Втопи життя в коханні прозу!
В душі ж цвіте для тебе літо...
Бери
Дари!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2016
Будила гнів. Вогнем бажань збивала пиху,
його нестерпну рівновагу - на друзки
ти розбивала одним вигином так лихо!
Дражнила... Мстила за притаєні гріхи.
Немов хлистом, услід їй кидав слів ти жмуток.
Емоцій блискавки викрешував в очах.
Від фраз їдких щось запліталось туго в клубок...
Ви проживали дні, як битву - на ножах.
Але вночі... Вночі без слів пекельним танцем
тілами знову витавровували злість
цілунком-дотиком гаряче-владним.... Бранці
жаги вслухались, як зсередини світ їсть
ця пристрасть-мука! Ця примхлива і безжальна
Стихія владна. Літавиця! .............
..........................................Дивний штрих:
Дала єдину душу їм на двох фатально
і серця два... Із різних Космосів чужих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2016
[i]Що тобі мій кальян?.. муляє очі?
Граюся просто так... Зі своїм життям.
[color="#0040ff"]Богданочка "Кальян"[/color][/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658475
Не дивись (не смій!) так осудно в очі.
Не зробив той крок - не наваживсь... Тож,
я сама собі вже владарка ночі!
Надіп"ю із мрій, правил скину товщ.
Знову буть ніхто
не посміє стражем
лиш тому, що мить
грався кришталем.
Пеленою дим
на повіки ляже,
мов вуаль, на біль
спогадом-жалем.
Про сп"янілий сон,
як дзвенів бокалом,
наповняв мене
поглядом- вином...
Як кружляли ми,
мов дурман, цим залом...
Я ж тобі була
затерпким зелом!
Пригубив лише.
Смаку ледь діткнувся.
Не гурман. О, ні!
Відлякав полин.
Не сягнув ти дна -
зніжено здригнувся....
Йди, шукай собі
меду і маслин!
Я ж кальян втягну,
зажмуривши очі,
тонкощі приправ,
присмаки в вині
віднайду... Сповна
насолоду ночі,
мов ефір легкий,
роздмухну... На дні.
Не дивись (не смій!) так осудно в очі.
Не зробив ти крок... Не завадь мені!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2016
Неба мій Зевсе,
громом вразь серце!
Блискавку влучно -
хай горить звучно.
Моря Перуне,
бурею струни
перебирай -
душу виймай!
Ах, Аполлоне,
світ мій вже тоне
у поцілунку...
Дай ще, дай трунку!
Мій Діонісе,
туніку вище!
Влий знов у губи
хмільної згуби,
зваб вакханалій...
Скинь же сандалі!
Пальчиком ніжки
поманю трішки.
Заздрить Олімп хай.
Весно, зачекай.
Амури в"ються....
Кохай. Здаюся!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2016
Коли не звучить ніч
(тяжіє сном у віях),
ти тіні від мрій клич.
Лови їх у сузір"ях.
Сльозою з очей - вниз,
чи - вгору, якщо...Космос.
Між вами - лиш карниз
і тиші хиткий голос.
Між темінню і днем -
світанку тонке лезо.
Хай місяць сфер торкне
своїм знов перевеслом,
щоб звучно сама ніч
зір сріблом загойдалась.
З тобою віч-на-віч...
Мій милий, зачекалась!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2016
Воліла б тебе не любити...
Нема на те сил. Нема!
Хотіла тебе би надпити...
Безвільна - сягаю дна.
Чом мучусь я знову днями,
сп"яніла, мов од вина?
Дурманить любов ночами
очима, що в них - весна.
Навіщо вода у дзбанку
джерельна і крижана?
Ти глянеш лиш, мій коханку, -
окропом стає вона.
Для чого вплітати маки
волоссю? Один усміх -
цвіту, як на сонці злаки.
(Рум"янець на щоки зліг.)
Чи треба квітчатись полю?
Й так вітер знов обійме.
Нарядна стрічаю долю...
Ану ж - він не підійде!
То зблідну, то червонію...
То відчай, то хмільний рай.
У муках кохання млію...
Вже душу скоріш виймай!
Воліла б тебе не любити...
Нема ж на те сил! Нема.
Хотіла тебе я надпити....
Невільна - сягаю дна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2016
[i]Між нами що лишилось? – лиш образи.
А в спілкуванні тільки сірі фрази.
[color="#0033ff"]Сергій Пікарось "Два кольори мої....Асоціації (цикл)"[/color] [/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648190
[i]Дякую за натхнення![/i]
Злість їжачком проростає в душу.
Голки образ назбирають дні
гострих слівець, зіржавілих "мушу"....
Знову відстрибують впорожні
прагнення ті, що були, мов тиски,
вщент обважнілі від мрій, бажань.
Зараз й на сум не знайдеться маски,
гнів перелив край гучних терзань.
Пристрасть - в ненависть! Вогонь - у попіл.
Все ж кругом далі тече... Тече.
Ось - апатичність взамін утопій.
Сірий все ж колір. Налий іще!
Хай затушую криваві барви
наших баталій, ударів, ран.
Спокій нам фоном контрастним стане...
Ніжністю свій розпочнем роман.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2016
Муч мене! Край... Лиш не відпусти!
Випий бажань моїх злу сваволю.
Хочеш, дай змогу межею йти,
тільки не цю безкінечну волю.
Нащо мені вибір мрій і снів?
Вервечка днів так причинно-рівна...
Світ почеплю на твій вигин брів,
зникну в очах... Все до чого здібна.
Та як вустами торкнеш чола,
як у обіймах роздушиш холод -
пульс відіб"є ритм: "Жива. Жива!"
Свій лиш тобою вгамую голод...
Відстань. Утома. Самотність. Страх -
все один дотик зітре мій вітер!
В нього в руках я - крилатий птах.
Поза - лиш відблиск бездомний літа...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2016
Наче вже знав смак кави,
тонкощі східних вин...
Якось же для забави
соку упивсь ожин.
Справді, при цім лукавив,
мовлячи "смакота"?
Ех ти, гурман цікавий,
хитрість же тут проста.
Весь аромат і солод,
присмаки й півтони
дасть цей компот, як збродить.
(Тільки як слід лови!)
Не на м"якому ложі,
мружачись від тепла -
запах вдихнувши ружі
дикої (де цвіла).
Вітру зборовши опір,
п"янкість знайди в ковтку
й на колючок звороті
ягідку рви легку.
Лагідно в піднебіння
втисни зернистий плід -
гір, висоти тремтіння
випий духм"яний світ!
І хоч ніяк не втямиш,
де тут секрет, в чім він?
Вірним гурманом станеш
хмелю терпких ожин!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657949
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2016
Дорога до тебе
тук-тук.
Затертими днями
розлук.
Украдене небо
в вікні.
У погляді сонце
мені.
У дотику п'янкість
вина.
В дорозі - одна й... не
одна!
Позаду - тривоги,
жаль, сум.
Попереду - радість,
безум.
А поруч - лиш мрії
і сни...
Дорого, до нього
веди!
.............................
Дорога від тебе
тук-тук.
Із серця цей тягнеться
звук.
І небо стікає
дощем.
Стискає щось душу
кліщем.
Загублена ніч за
вікном
впивається терпко
вином.
Шлях в'ється, мов пісня
сумна:
"Одна ти! Одна ти.
Одна..."
Попереду знову -
лиш сум.
Дорого, лікуй мій
безум!
...............................
В дорозі удвох ми
тук-тук.
Веселкою настрій
і рух.
Мовчанка й розмова
легка.
Там, за горизонтом
п'янка
зустріне весна нас.
Хутчіш,
утому в вагоні
облиш!
І, гайда, обіймемо
світ -
із нами пригода й політ.
..Позаду ж дорога
сумна:
"Одна я! Ох, знову
одна..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656201
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2016
Підкрала́ся весна, немов кішка, дахами
і об серце потерлася м"яко: "Мур-мур".
Я сьогодні - манірна "мадам Помпадур",
ти - справжнісінький ба́хур....
Знов тяга між нами!
Прослизнула повз зиму проворним кото́м,
серенаду теплу́ затягла березневу.
Ти чекаєш, поете, свою королеву,
я - вертихвістка нині...
Цілунки - опто́м!
На капризи погоди не списуй невдачі,
(весна ластиться сонцем, чи фиркне дощем),
ти галантно укрий свою даму плащем...
В чім завгодно, в коханні ж -
не будьте ледачі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655582
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2016
Вершник пришпорив свого скакуна.
Піна вуздечку мила.
І під ногами горіла земля.
Рвалась вперед все сила.
Вітер куйовдив гриву, пісок
сипав увічі. Мчались
сліпо крізь простір, вклавши у крок
відчай. Снага кінчалась.
Стерлась підкова (на щастя комусь)
впала тут на узбіччі.
Тільки коню не велося чомусь -
ритм шальний звів величність.
.................................................
Час осідлав і поніс навмання...
Гризла паски зло буднів...
Шпори - в боки і втікала земля...
На скаку рвалось сутнє...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654572
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2016
Сплітається мереживом мій сум,
що за тобою... В нім - моя відрада!
У ньому тисячі про тебе дум,
моє кохання, ніжність, біль, розрада.
Безсонням ллється в ніч моя нудьга,
фарбує в чорне небо. Зір самотність
всю випиває і, сягнувши дна,
виписує у серці нашу повість.
І тільки сон, втопивши день, на мить
єднає нас... В нім, вирвавшись на волю,
моя любов крізь час, тугу летить,
щоб дійсність вберегти твою від болю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2016
Билась у вікно тривожно ніч.
Голосно зітхали пізні мрії.
Воском по щоці сльоза... Облиш,
зранене коханням серце мліє.
Мука злих невідань загорта
душу в морок. Непроглядну товщу
страху не розірве самота...
Може, її болем тихим зношу.
В грудях спалахнуло і горить.
Фатум нас розбив на два сузір"я...
Я зорю зриваю, хай летить
і на мить торкне тебе хоч мрія.
....................................................
За вікном зітхає пізня ніч.
Рветься знов весна у сни й....надія.
Запізнілі сумніви облиш,
наш в коханні світ ВЖЕ пломеніє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2016
Намистину до намистини
та шовковою всі наскрізь.
В серце - голкою, між клітини,
щоби дати їм їхню вісь.
Бісер зв"язано тонко-пружно
павутинкою в пишний джгут.
Він виблискує так відважно
у оправі тендітних пут.
Непримітна сіренька нитка,
мов артерій легкий зигзаг.
Заплітає хтось витвір швидко,
лиш руки непомітний змах.
Тільки сонця на гранях блики
невагомо торкнуть душі.
Мов життя уплітає стиха,
мов красі задає рушій.
...Намистину до намистини -
дні нанизує Час на вісь.
Хтось вдихнув нам у серце силу....
Не пустити б її лиш "крізь"!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653441
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2016
Хочу торкнутись своєї в тобі висоти.
Хочу ввібрати у видих усесвіту смак...
Та, як накажеш мені: "Не підходь!", - буду йти
сотою милею, пилом, що вистелить шлях.
....поки весь світ не дійме самота...
Хочу втопити я свій океан у тобі.
Хочу надпити любовної миті безсмертя....
Та, якщо скажеш мені: "Надто приторно.", - всі
трунки розбавить біль, відстань - удруге, сум - втретє.
...поки із сліз не проступить вода...
Хочу згубитись в коханні відкинутім вся.
Хочу знайтись, вклавши душу свою в твою руку...
Та, як цілунку даш ніжності, - звабою я
світ зав"яжу, закую тебе в пристрасть, у муку.
...поки не крикнеш: "Потрібна ВОНА!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2016
Невірна вона! Чия?...
Цілуй знов, цілуй ув очі.
Сьогодні - твоя. Твоя!
Сьогодні - лиш ваші ночі.
Жар серця тобі її.
Холодне кому прозріння?
В коханні горіть вогні!
У ласці знаходь спасіння.
До ніг вам ніч стелить світ.
Таїть гріх солодку муку.
В зіницях її застиг
час.... Міцно тримай за руку!
Невірна (нехай!) вона,
для тебе лиш мрії й ночі....
Всю випий її до дна -
замкни в любі Вічність очі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2016
...все дощ за моїм вікном.
А в тебе, чи правда, сонце?...
Окутана мрій теплом,
тебе виглядаю, серце.
Невдачі, день болю мій -
пульс рветься в твоїм зап"ясті...
Зіпрусь на крило надій -
на тебе чекаю, Щастя.
Сміливий, ти все ж прийшов!
Сон пестив нас двох вершковий....
Я з вірою в диво знов
приймаю тебе, Любове!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2016
Сірість і холод.
Дощ без кінця.
Ночі зітхання,
дні без лиця.
Сонце без кольору.
Пісня без слів.
Сни переповнені
сумом богів.
Броня на серці.
Мрія сумна...
.......................
Ось яка, милий,
без тебе весна.
Тепла палітра.
Вогонь у душі.
Платтям на вітрі
тріпочуть вірші.
Днів невагомість
смаку надій.
Напівпритомність
сп"янілих мрій.
В серці веселка,
радість рясна...
...........................
Ось що, коханий,
з тобою весна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2016
Ві́дзимки* холодні.
Чорно - де не глянь.
Вітер-ворохобник
розпанахав рань
в тисячі краплинок
хвацького дощу.
Сонце - на спочинку,
сірість хто ж оцю
всилі раз - і дзвоном
вщент об височінь?
Вітряниця* громом
неба голубінь
вижене з підхмар"я
в ранок яровий* -
березень розгульний
тут вже молодий!
...............................
*Відзимки - провесінь, рання весна;
вітряниця - гроза;
яровий - весняний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651809
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2016
У рамці - фото. Чорно-біле. Дивне....
Знайомі риси і овал лиця.
Близьке таке й, чомусь, до болю рідне.
Та мною, все ж, не знане до кінця.
Мої там очі з пеленою мрії,
з початком світу мого десь на дні.
Тріпоче усміх на тоненьких віях,
а в погляді глибиночки сумні.
М"який змах брів, стрімкий каскад волосся.
Ніс - в лінію задиристо-тонку.
І трепетні уста, з котрих пилося
життя полин і мед, пряність й нугу.
Але на скронях - незнайома осінь -
присіла павутинкою в витку.
В куточках губ - ота незвана гостя,
що в зморшку звилась різьблено-гнучку.
Сліз борозни і складочки тривоги
й печаль... Печаль - всесвітня, голосна
проклали на обличчі скрізь дороги.
Очей же не торкнула сивина!
З світлини той же погляд юний гляне,
в якому - усміх й іскорки сумні.....
В твоїх очах - початок світу, мамо,
що з твого серця пророста в мені!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651529
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.03.2016
От навіщо мені ці вірші?!
Пишні клятви? Чудні слова?
Хочу тільки, щоб став ти ближчим
й обійняв.... Глянь же, ось де - я.
Тут стою... Бач, проста, невміла,
(не богиня, не ангел), лиш
вся закохана, несмілива...
Просто тихо мене поклич!
Припаду. Упаду! Зомлію....
Ненаситна, прийму я все:
і турботу, і біль - зітліє
у коханні жаркому. Ще
влий у серце, не бійся втоми!
Не тривожся, що змучиш. Ніч
огортає... Я ж вперто знову
шлю до тебе любов, навстріч.
Та сильніший в тобі Поет
від коханця. Земних утіх
не приймає сумний естет....
Не врятує й мій оберіг,
бо не муза я. Ох, не Муза!
Так натхення знайти й не зміг...
Ти ж - високий Сонет, я - проза,
а Любов - мій невільний гріх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2016
Повінчані любов"ю ми сумну розлуку
по краплі зберемо, бо це блаженний час,
коли цінуєм що було і все про нас
натхненно мріємо... Приречені на муку.
Жадань твоїх впізнаю силу в серця стуку.
Я не впущу підозри злих в душі гримас!
Зловлю у ласку ніжність, щоб вогонь не згас...
Кохання бережно триматиму за руку.
Як прийде мить: в обузу стане моя вірність, -
ти відпусти! Не муч надією. На милість
мене віддай легкого смутку, того болю,
котрий терзатиме, закривши у днів тяглість.
У снах сушитиме надривна щастя спраглість...
В пустелі власній поки серце знайде волю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2016
Буває день важким, ніч - безкінечна.
Світанок - хмурим, а душа - пуста.
Буває страх й надмірна обережність
в єство твоє так міцно пророста,
що дихаєш ти нишком (бо ж - застуда),
кохаєш тілом лиш (вогонь спалить!)
і віриш із невірою, бо чуда
для тебе мало - ти ж не впустиш мить.
Ваганням диво знудиш, щастя звадиш,
прискіпливістю приземлиш порив.
Вже сірості життєвій не зарадиш,
бо без бажання буде все - в надрив.
То не біда, що втома. Що бездушно
свій тягнеш час - цей відчай розмети!
Не страшно мрію зрадити, а страшно
новій у серці місця не знайти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648976
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2016
Надміру емоційна, із схильністю до стресу,
натхненна, апатична - у крайнощах уся.
Сказав хтось: вилий в зошит своі ти сум'яття...
Сплела сяк-так у риму і ось: я - " поетесса".
Сама я видаюсь, сама себе читаю -
несу культуру в маси! Ця місія важка:
читач я неуважний, до лестощ нестійка,
та правками себе занадто не діймаю.
Мій хист і так наглядний - "талант", що не кажіть!
Дарую свій автограф, ви попросіть лише,
потуплю скромно погляд, бо ж слава не втече.
Хто вправно себе хвалить - далеко..?.. добіжить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648967
рубрика: Поезія,
дата поступления 04.03.2016
В очах здивування й осуд -
світ болю у них на дні.
Твій схлип серед ночі: "Досить!"...
Сльоза пророста в мені
крізь серце та сивиною,
твій страх - мій незрушний хрест.
Розплавленим воском здою
той жах, щоби з ніччю щез.
По краплі з душі засохлу
сіль муки, мов з пальця кров,
устами зберу й розбухлу
розпуку відіб"ю знов,
щоб лиш відігрітий погляд
рожево всміхнувсь мені....
Я буду, мій сину, поряд.
І світ не завадить, ні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648736
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2016
Стежка до бабусі бігла напрямки через город, повз стару стодолу, ряд високих з розчепіреним в усі боки віттям слив, різко повертала біля куща смородини, змушуючи гальмувати підошвами та розсипати навсібіч хмари пилюки і далі, вже повільно, тягнулась повз старий тин й спинялась, заплутавшись у порічковому кущі. А він, рясно вкритий червоними гронами манюсінькіх намистин-ягід, так і манив зробити тут привал та перекусити з довгої дороги. Що ми з братом завжди і робили: плюхали тут же - під кущем - на сиру землю, відхекувались та зривали гіркуваті ягідки прямо ротом з нижніх гілок, пирскаючи час-від-часу смішками та задираючи один одного штурханцями.
Втім, наш бенкет тривав не довго. Раптом з тіні вистрибував бабин Кіт і, дряпнувши когось із нас за руку чи ногу (куди діставав у поспіху, з просоння), кидався через подвір”я, попід тин і далі - кудись у свої дикі простори, яких нам відркрити ніколи не вдавалось — надто вже прудко замітав він сліди своїми чотирьма лапами та довгим хвостом. Цей звір з родини котячих був дуже дивний - худий, довголестий, з короткою завжди скуйовдженою сірою шерстю і шаленим блиском у зелених очиськах. Він був справді диким: додому приходив раз у кілька днів, щоб поїсти та зализати рани, отримані в своїх кругосвітніх блуканнях. Причому їжу брав виключно з бабиних рук, тоді коротко лизькав її зморщені, земельного кольору довгі пальці і блаженно помуркуючи йшов під порічковий кущ — відсипатись. Тут і перетинались завжди наші з Котом дороги — ніхто не хотів поступатись вигідним місцем відпочинку.
Після сутички з Котом, заробивши кілька подряпин і геть втративши апетит, ми простували далі. А за кущем стежка, як за помахом чарівної палочки, перетворювалась нараз у красиву, гладеньку, вилиту бетонну доріжку. Справа ж тут зовсім не в паличці феї, а в татових руках (це він вимостив, щоб бабулі легше було ходити). Тільки-от баба Настуня цього нововведення так і не сприйняла. Щоразу, коли дід скошував траву, розсипала її ретельно по всій стежці, щоб сохла на сіно та бурмотіла при цьому: “Все подвір”я спаскудили, паршивці, скоро й билині вирости ніде буде!” Баба взагалі буркотуха була ще та. Сердита, худа і дуже вертлява, вона встигала так провернутись, що могла схопити одною рукою Кота за карк, коли він саме збирався шугонути зі стежки попід тин, а другою дати запотильчника нам з братом одночасно за те, що «Схарапудили бідну тварину...»
Баби Настуні боялись всі: я - вже віки бачивша дев"ятилітня відданиця; мій братик - малий білоголовий вітрогон з величезними, повними неба, блюдьцями замість очей; Кіт - безстрашний сам-по-собі-вічно-голодний-і-дуже-гордий-бродяга і, навіть, дід Федьо. Хоча, навідміну від бабулі, дід стежку любив. Любив тупцяти по ній, пахкаючи люлькою та вистукуючи закаблуком своїх скрипучих чобіт якийсь монотонний ритм; любив виточувати хатнього ножа, водячи боком леза по виступі на бетоні і видобуваючи при цьому такі надвисокі ультразвукові хвилі, що нам від них хотілося скреготіти зубами і струшувати невидимих мурашок, які розбігались по всьому тілу; любив... Дід взагалі любив! Все, що бачили його, прикриті кошлатими, густими бровами від сліпучого сонця та різкого вітру, теплі очі; все, до чого торкались його жилаві, вмілі руки; до чого тягнулось велике, добре серце.
По вечорах, коли мама залишала нас з братом у баби, дід варив токан. Він виймав з халяви велику дерев"яну ложку, брав з братрури чистий казанок, наливав у нього криничної води і починав чаклувати: сипнув кулачок кукурудзянки, дещицю пшеничної муки, дрібку солі, горстку того, пучку цього... Лишень ложка мелькала над казанком то зникаючи, то виринаючи з густої, апетитної пари, що клубочилась над кухнею. А ми сиділи у кутку на лаві втрьох - я, брат і Кіт - принишклі, голодні, втомлені денними пригодами та зачаровані дійством, що відбувалось у нас на очах. У вечірніх сутінках то спалахував, то притухав вогонь у печі; на стіні мерехтіли довгі тіні, страхаючи своїми загрозливими силуетами; у казанку смачно булькав токан; заспокійливо гудів дідів бас, що переплітався з бабиним пронизливим сварливим тоном; мирно сопів, несподівано присмирнілий в очікуванні своєї порції, Кіт...
Сонливу ідилію порушував раптово різкий квапливий цокіт каблуків - це мама проривалась повз чіпкі гіллячки порічкового куща та поспішала забрати нас додому. «Цок-цок-цок» - нетерпляче вистукувала вона свій призив, «час-час-час» - відлунювала нам її кроки стежка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648731
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2016