Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
Білі сходинки, чорні сходинки
До містка між життям і вічністю.
У душі несуттєві спогади,
В голові ще думки невічливі.
Біла сходинка поміж чорними
Поряд з ними помітно звужена.
Поміж чорними біла сходинка
Зазвичай не життя-ілюзія.
Тут не бажано зупинятися.
Будувати пісчані куполи.
Марно тішитися, кохатися.
Через мить все закінчеться муками.
І полізеш з душей роздертою
По вже звичній і мрячній сходинці.
І не жити тут, і не вмерти тут.
Але це вже життя-в подробицях.
То навіщо бруднити фарбами,
Малювати квітки на чорному?
Білий колір вдихати жабрами?
Все, що світле-то ілюзорно є.
В голові ще думки невічливі,
У душі несуттєві спогади.
До містка між життям і вічністю
Білі сходинки,чорні сходинки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589808
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2015
Якесь безмежне відчуття свободи,
І не важливо, що до вроди-чи невроди,
І навіть байдуже, що до непогоди,
І "Я тебе люблю", що без угоди,
І у минулому не зламані мости,
Весна, якій весь рік цвісти,
І у душі ні краплі пустоти-
Це все мені даруєш тільки Ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587282
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2015
Можливо дощ ту відстань скоротив...
Але і я те саме відчуваю...
Чи то когось жену, чи то про щось благаю...
Сама з собою тупо розмовляю...
У чорній стелі очі розглядаю...
Які люблю, ні не люблю-кохаю...
Від жаху серце ...ні... не завмирає...
Воно від болю груди розриває...
А ця маленька смерть не дозволяє...
не йде, не віддає, не відпускає...
Мене туди, де теж мене кохає...
Душа, яка помножена на два...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587280
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2015
Чомусь так хочеться весни...
І хочеться її з тобою.
Але, на жаль, є тільки сни,
Наповнені твоєй любов*ю.
Чомусь так хочеться тепла...
Де ніжні руки, теплі очі.
Коханні губи серед ночі,
Що не дають згоріть дотла.
Чомусь так хочеться дощу...
Квітневої і теплой зливи.
Щоб ти сказав"Не відпущу"
І, щоб піти не було сили.
Чомусь так хочеться вина...
Хмільного,чорного,терпкого,
Що гріє кров коли нема,
Того, що й не було ніколи.
Чомусь так хочеться змовчать...
Вдавати те,що слів немає.
Хоч серце рветься закричать,
Як сильно я тебе кохаю.
Не відпускай, не віддавай
І я дощем прийду із неба,
Квітневим сонцем, чистим небом.
Не відпускай мене від себе.
Чомусь так хочеться весни...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570428
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2015
Над лісами, над полем, над річкою,
Залишивши позаду дахи.
Клокітливою рівною стрічкою.
Відлітають у вирій птахи.
Коли вкриється білою ковдрою
І почне засипати земля,
Пролуна над кленовою кроною
Замерзаючий крик журавля.
-Ти підводься-лети, не спиняючись.
Бо не можна самому в житті.
Бо замерзший,голодний,страждаючий
Від людей не діждеш почуттів.
Не складай свої крила-зарано ще.
Не гаси в своїм серці вогонь.
Я до тебе прильну весняним дощем;
Теплим дотиком мокрих долонь.
Не почув... Залишивсь на сирій землі.
Крила склав і заснув назавжди.
Проклинаючи долю,один, у нужді,
Ти лишив за собою сліди.
Я стежками твоїми легенько іду.
Уповільнюю іноді крок.
Ти ж бо щастя наврочив мені-не біду,
Не падіння, а зліт до зірок.
Але щастя воно, коли в зграї летиш,
А у мене і зграї нема.
Не турбуйся, не плач, не хвилюйся-облиш.
Хоч без зграї, та все ж не сама.
Знов настала весна, знов летять журавлі.
Та тебе серед них вже нема.
І здається, що зовсім одна на землі.
Одинока... Але не сама...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570328
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2015