| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Привіт. Це я - отой солдатик Український,
В якого випустив ти кулю ту прокляту.
Але ж братами ми колись були, хіба не пам*ятаєш?
А я пишу, пишу тобі з небес...
Хотів сказати, я зла на тебе не тримаю.
Такая доля.
На все є Бож*я воля.
Та в мене дома донечка мала,
Яка надвечір запитає в мами:
"Де татко, чом не обійма?"
А ще кохана залишилась,
Яка кляне тебе щодня.
І мати з чорною хустиною не скроні.
І батько, який себе довіку не пробачить,
Що відпустив єдиного синочка на війну.
Я пам*́ятаю той похмурий день.
Ми з побратимами стояли під дощем,
І знали, що поляжем.
Бо був наказ: неможна в вас стрілять.
І навіть Мінська та угода не зупинила вас на мить.
Я пам*ятаю, як засміявся ти
І глянув мені у вічі.
Я пам*ятаю, й забути вже ніяк...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557677
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2015
А я чекаю... Просто так чекаю.
Як у новинах звістку донесуть
Про те, що закінчилась клята ця війна.
Що жоден парубок вже не загине
І не скалічеться душа.
І жодна ненька від горя не заплаче.
І жодна жінка хустину не вдягне.
Синок із дочкою не запитають в мами:
"Коли вернеться батько наш?"
А скільки їх скалічених зосталось!
Неможуть чути, бачити, ходити.
А через що це все?
Вони й самі не знали.
Декого призвали, а дехто сам пішов.
Вони ж бо знали, що без них країна жить не буде.
І ніби сон - усе мине.
І біль, і горе, й втрати.
І згине весь ворожий клан.
І розцвіте країна на весні!
Та й позатягуються рани України.
І будем жити далі ми,
Немов би не було війни.
...Бо вірю я! Бо вірем ми!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557418
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2015
Все починалось рік тому.
Зібралась молодь на майдані,
Бо прагнули в Євросоюз.
А що лишилось? Лиш Небесна Сотня парубків,
Що "розігнав" їх Янукович.
А зараз йде війна, нікому непотрібна!
Багато що змінилось.
І Крим анексували до Росії.
Вмирають наші хлопчаки
Від рук сепаратистів.
А наказав їм той, що у Кремлі сидить.
Кричить він, що нема бойовиків Російських на Донбасі.
Та нам відомо, що кров синочків наших на його руках.
Там брат на брата...
Та ні!
Давно вже втратили весь сенс слова оці.
Є лиш Героям вічна Слава!
...Бо то не брат, що йде вбивати бо так сказав отой проклятий.
Всім докажем,
Що падаєм ми на коліна лиш тоді,
Коли цілуєм Українськи прапор,
І батькам вклоняємось додолу!
Й настане мир, я вірю!
Й повернуться додому ті, що залишилися живі!
І обіймуть матусю, жінку та дітей.
А ті, що полягли за нашу долю,
Вже ангелами глядітимуть з небес...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557417
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2015